Оксид марганцю(II)
Оксид марганцю(II) | |
---|---|
Кристалічна структура MnO
| |
Назва за IUPAC | Манган(II) оксид |
Інші назви | монооксид марганцю |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 1344-43-0 |
PubChem | 14940 |
Номер EINECS | 215-695-8 |
RTECS | OP0900000 |
SMILES | O=[Mn][1] |
InChI | InChI=1S/Mn.O |
Властивості | |
Молекулярна формула | MnO |
Молярна маса | 70,9374 г/моль |
Зовнішній вигляд | зелені кристали або порошок |
Густина | 5,37 г/см3 (23 °C) |
Тпл | 1780 °C |
Розчинність (вода) | нерозчинний |
Показник заломлення (nD) | 2,16 |
Структура | |
Кристалічна структура | Галіт, cF8 |
Fm3m, No. 225 | |
Координаційна геометрія |
Октаедральна (Mn2+); октаедральна (O2–) |
Термохімія | |
Ст. ентальпія утворення ΔfH 298 |
-385,2 кДж/моль |
Ст. ентропія S 298 |
59,7 Дж/(моль·К) |
Теплоємність, c p |
45,4 Дж/(моль·К) |
Небезпеки | |
Температура спалаху | Не горить |
Пов'язані речовини | |
Інші катіони | Оксид марганцю(IV) |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Оксид марганцю(II), манган(II) оксид — неорганічна сполука, оксид складу MnO. Являє собою зелені або сіро-зелені кристали, які є парамагнітними. Сполука нерозчинна у воді, проявляє осно́вні властивості.
Застосовується як каталізатор для гідрогенізації піперидину, а також для десульфування металів. Використовується у виготовленні кераміки, антиферомагнітних матеріалів.
Оксид марганцю(II) у вільному стані поширений у вигляді мінералу манганозиту.
Окрім того, він може перебувати у складі мінералів, які є оксигеновмісними солями Mn(II): наприклад, у родохрозиті MnCO3, трипліті (Mn,FeII)2PO4F (31,5% MnO)[2], родоніті (Mn,Ca,FeII)SiO3 (50,5% MnO)[3], спесартині Mn3Al2(SiO4)3 (43% MnO)[4]. Також MnO поширений у складі гаусманіту — змішаного оксиду MnO·Mn2O3.
Оксид марганцю за звичайних умов є кристалами зеленого або сіро-зеленого кольору. Він плавиться при 1780 °С, перетворюючись на чорну рідину. Температура кипіння 3127 °С (переганяється з дисоціацією). Нерозчинний у воді.
Відомі дві сингонії кристалів оксиду марганцю(II):
- Кубічна (а= 0,4448 нм);
- Гексагональна модифікація (стійка до 155,3 °С);
У кубічної сингонії густина 5,18 г/см3.
Кристали є парамагнітними. Антиферомагнетик із температурою Нееля 122 oК, напівпровідник.
MnO є сполукою змінного складу, гомогенність спостерігається у проміжку MnO1,00—MnO1,13 (відповідно до структури мінералу манганозиту).
Оксид марганцю(II) можна отримати прокалюванням при температурі 300 °С оксигеновмісних сполук марганцю(II) в інертній атмосфері (у струмені азоту або водню):
Іншим способом є відновлення оксидів MnO2, Mn2O3, Mn3O4 (воднем, оксидом вуглецю, коксом):
При нагріванні на повітрі оксид марганцю(II) може поступово переходити в оксиди MnO2, Mn2O3, Mn3O4:
Оксид проявляє осно́вні властивості: він взаємодіє з кислотами та, при сплавленні, із кислотними оксидами з утворенням солей:
- (рожева сполука)
- (червона сполука)
При дії окисників Mn(II) в оксиді переходить у Mn(III):
Оксид відновлюється при дії водню чи алюмінію до металевого марганцю:
Застосовується як каталізатор при дегідрогенізації піперидину та для десульфуризації металів. Компонент багатьох керамічних матеріалів.
- ↑ Manganese(II) oxide
- ↑ Handbook of mineralogy — Triplite (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 23 листопада 2014.
- ↑ Handbook of mineralogy — Rhodonite (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 23 листопада 2014.
- ↑ Handbook of mineralogy — Spessartine (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 23 листопада 2014.
- www.xumuk.ru [Архівовано 24 листопада 2009 у Wayback Machine.]
- CRC Handbook of Chemistry and Physics (86th ed.) / D. R. Lide , ed. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Рипан Р., Чертяну И. Неорганическая химия: Химия металлов: В 2 т. / Под ред. В. И. Спицына. — М. : Изд. «Мир», 1972. — Т. 2. —871 с. (рос.)
- Реми Г. Курс неорганической химии: в 2 т. / Пер. с нем., под ред. А. В. Новоселовой. — М. : ИИЛ,1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
- Химические свойства неорганических веществ: Учеб. пособие для вузов. 3-е изд., испр. / Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л.; Под ред. Лидина Р. А. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
- Химический энциклопедический словарь / Гл. ред. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)