Орання земель. Стародавній Єгипет. 1200 р. до н. е.
Сільське́ господа́рство (с.-г.) — галузь економіки, що призначена для забезпечення населення продовольством і отримання сировини для промисловості. Галузь представлена практично у всіх країнах. У світовому сільському господарстві зайнято близько 1,1 млрд економічно активного населення.
Сільське господарство — обробка землі (для отримання/підвищення врожаїв) і вирощування свійських тварин. Сільськогосподарські культури потрібні людині для харчування, годівлі тварин і одержання волокна (бавовни і сизалю). Тварин вирощують заради вовни, молока, м'яса чи органічних відходів (як палива). Сільське господарство варіюється від маленьких підсобних господарств і ферм до великих с.-г. артілей і колективних господарств.
Короткий опис
Сільське господарство зародилося в Середній Азії та Єгипті як мінімум 10 тис. років тому. Сільськогосподарські громади стали основою суспільного устрою в Китаї, Індії, Європі, Мексиці й Перу, а потім поширилися по всьому світі.
Перебудова сільського господарства на наукову основу відбулася в Європі в 18 столітті у відповідь на значне зростання населення. Механізація створила передумови для значного прогресу у сільському господарстві в Європі і США в 19 столітті. Після Другої світової війни стався «бум» використання хімічних препаратів: гербіцидів, інсектицидів, фунгіцидів і добрив. Однак у суспільстві виникла протидія застосуванню деяких видів препаратів, оскільки вони забруднювали і руйнували навколишнє середовище. Це стимулювало розвиток альтернативних методів, наприклад, сільське господарство без застосування хімікатів.
Історія сільського господарства
Антропологічні та археологічні свідчення з різних місць Південно-Західної Азії та Північної Африки вказують на використання диких зерен близько 20 тисяч років тому.
Сільське господарство з прирученням тварин та вирощуванням рослин виникло близько 10 000 років тому. Сільське господарство зазнало значних змін з часів раннього землеробства. У Передньої Азії, Єгипті, Індії розпочалося перше планомірне вирощування і збирання рослин, які раніше збиралися в дикому вигляді.
Незалежий розвиток сільського господарства вібдувався в Північному й Південному Китаї, в Африці (Сахель), Новій Гвінеї, частині Індії та декількох регіонах Америки. Сільськогосподарські практики, такі, як зрошення, сівозміна, вживання добрив та пестицидів були розроблені досить давно, але їхнє масове й ефективне використання почалося лише з XX століття.
У Китаї, рис та просо були одомашнені близько 8000 р. до н. е., з подальшим одомашнення бобових та соєвих. В регіоні Сахель рис та сорго були місцевого походження, до 5000 р. до н. е. місцеві культури були одомашнені самостійно в Західній Африці й, можливо, в Ефіопії, а також в Новій Гвінеї. Докази присутності пшениці та деяких бобових у 6-му тисячолітті до н. е. були знайдені в долині Інда. Апельсини почали культивувати в ті ж тисячоліття. Із сільськогосподарських культур, що їх вирощували в долині близько 4000 р. до н. е. були, переважно, пшениця, горох, насіння кунжут, ячмінь, дати та манго. До 3500 р. до н. е. технології вирощування бавовни й виготовлення з неї текстилю були досить просунутими в долині. До 3000 р. до н. е. почалося вирощування рису. Тростинний цукор також почали вирощувати в той же час. До 2500 р. до н. е., рис став важливим продуктом харчування в Мохенджо-Даро поряд з Аравійським морем. У індійців були великі міста з добре оснащеним зерносховищами. У трьох регіонах Америка самостійно одомашнювали кукурудзу, кабачки, картоплю та соняшники.:::::::::::::::: Докладніше
Живора С. М. Аграрна реформа в Україні (1991–2001 роки) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / С. М. Живора. – Запоріжжя, 2002. – 16 с.
Історія народного господарства Української РСР : [у 3-х т. 4 кн.] / голов. редкол. І. І. Лукінов. – Т. 3, Кн. 2. – К. : Наукова думка, 1987. – 440 с.
Мазур О. О. Продовольча програма 1982 року в Україні : плани та реалізація : автореф дис. к. іст. наук : 07.00.01 «Історія України» / О. О. Мазур. – Черкаси, 2006. – 20 с.
Малярчук О. М. Тоталітаризм проти західноукраїнського села / О. М. Малярчук. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2008. – 228 с.
Стан та перспективи розвитку сільського господарства в Карпатському регіоні / К. В. Прокопишак; Львів. держ. аграр. ун-т. - Л., 1998. - 118 c. - Бібліогр.: 45 назв.
Худолій Л.М. Економічний механізм формування та функціонування ринку зерна в Україні : [монографія] / Л.М. Худолій. – К. : ІАЕ, 1998. – 211 с.
Гайворонський В. М., Жушман В. М. Аграрне право України. Підручник. — Х.: Право, 2003.
Павло́ Я́кович Голодри́га (1920, Вінницька обл. с. Сутиски —1986, Ялта, Крим) — селекціонер, біолог. Працював у галузі виноградарства. Автор кількох сортів нового винограду. Почесний доктор наук кількох європейських університетів (doctor honoris causa), тобто за реальний внесок у наукову галузь.
Біографія
До війни 1941–1945 рр. встиг стати студентом у Краснодарі. Навчання перервала війна.
Брав участь у бойових операціях у складі танкового полку, де служив начальником радіозв'язку, мав чин капітана. Студентський квиток і залікова книжкка Голодриги згоріли під час бою.
Після війни продовжив навчання в Краснодарі. Захистив докторську дисертацію. 10 років був директором Національного інституту винограду і вина «Магарач». Ім'я науковця викарбувано золотими літерами на мармуровій дошці в інституті «Магарач».
Коло наукових проблем
Його добре пояснює вислів Павла Яковича в середині 1980-х:
Селекціонери 21 століття будуть працювати з Електронно обчислювальною машиною ( далі ЕОМ ). Ми вперше в виноградарстві зробили метою створення банку ознак гетерогенного генофонду. ЕОМ для селекції ми вже застосували. Селекціонеру не потрібно буде тримати у власній пам'яті 20 000 ознак - він буде працювати з машиною : ЕОМ спрогнозує схрещення, а праця з генами буде досить свідома - оце напрямок 21 століття. Вже закладається база для селекції на клітинному рівні, тобто ми можемо свідомо відбирати мутації на клітинному рівні і виростити рослину з однієї клітини.
Тепер це вже сторінки історії науки. Наукові проблеми, що опрацовував тоді вчений, стали реальним сьогоденням.
Вибраний перелік сортів, виведених професором
Під керівництвом вченого створено понад 40 сортів винограду, які відрізняються підвищеною морозостійкістю, практично не потребують хімічного захисту від мілдью, сірої гнилі, оїдіуму, тому дають екологічно чисту продукцію хорошої якості і сприяють збереженню природного середовища.
Добре відомі районовані раніше в різних виноградарських зонах сорти Первісток Магарача, Подарунок Магарача, Антей магарацький, Ювілейний Магарача, Аврора Магарача, Данко, Цитронний Магарача, Рісус.
Менш відомі і менш поширені сорти, передані в Держсортовипробування з 1983 по 1986 рр. Це Спартанець Магарача, Кентавр магарацький, Тавквері Магарача, Рислінг Магарача, Ркацителі Магарача - технічні і Пухляковський Магарача, Асма Магарача, Нимранг Магарача - сорти для споживання в свіжому вигляді.
З генофонду, створеного професором П.Я. Голодригою вже після його загибелі, Інститутом «Магарач» були передані в Держсортовипробування сорти Інтервітіс Магарача, Цитронний Магарача, Гранатовий Магарача, Бурштиновий Магарача, Кримчанин, Магармен, Атлант, Геркулес, Пам'яті Голодриги, Альмінський, Могаби, Оксамитовий.:::::::::::::::: Докладніше
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.
.jpg)
_-_Still_life_-_Google_Art_Project.jpg)
.jpg)