Ребек (музичний інструмент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ребек
Ребек на картині «Діва серед дів». 1509 р. Герард Давід
Ребек на картині «Діва серед дів». 1509 р. Герард Давід
Ребек на картині «Діва серед дів». 1509 р. Герард Давід
Класифікаціяструнний музичний інструмент, смичковий музичний інструмент, хордофон
Класифікація Горнбостеля-Закса321.321-71
Подібні інструменти
CMNS: Ребек у Вікісховищі

Ребе́к (фр. rebec, лат. rebeca, rubeba; походить від араб. rabāba[1]) — смичковий струнний інструмент середньовіччя та раннього Відродження, який вплинув на формування інструментів всього скрипкового сімейства. У своїй найпоширенішій формі він має вузьке тіло у формі човника та одну-п’ять струн.

Витоки

[ред. | ред. код]

Походження точно невідоме, можливо в пізньому середньовіччі в Іспанію ребек занесли араби (порівн. Ребаб), або араби познайомилися з ним після підкорення Іспанії. Набув широкого поширення в музичній практиці західної Європи в XIII - XIV століттях. Однак є докази існування смичкових інструментів у IX столітті у Східній Європі. Перський географ X століття Ібн Хордадбега візантійську ліру (або lūrā) як типовий смичковий інструмент візантійців і еквівалент грушоподібного арабського ребаба.

Ребек став ключовим інструментом в арабській класичній музиці, а в Марокко він використовувався в традиції арабо-андалузької музики, яку підтримували нащадки мусульман, які покинули Іспанію як біженці після Реконкісти. Ребек також став улюбленим інструментом у чайних будинках Османської імперії.

Інструмент під назвою ребек вперше згадується десь на початку XIV століття, хоча на подібному інструменті, який зазвичай називають ліра да браччо, почали грати приблизно з IX століття[2]. Назва походить від середньофранцузького rebec (XV століття), зміненого нез’ясованим чином від давньофранцузького ribabe (XIII століття), яке, в свою чергу, походить від арабського rebab[3]. Рання форма ребека також згадується як rubeba в моравському трактаті про музику XIII століття[4]. Середньовічні джерела вказують на інструмент під кількома іншими назвами, включно з назвою пошета і загальним терміном фідель[5].

Зовнішній вигляд та спосіб гри

[ред. | ред. код]

У ребека дерев'яний корпус грушоподібної форми, верхня частина якого переходить безпосередньо в шийку. В деці є 2 резонаторні отвори. Дві чи три струни інструменту налаштовані по квінтах. Відмінною рисою ребека є те, що корпус інструменту вирізаний з цілісного шматка дерева. Це відрізняє його від пізніших віел і віол, відомих в епоху Відродження.

На ребеці грали смичком. У північній Європі музиканти зазвичай тримали його на плечі, тоді як музиканти в південній Європі та північній Африці тримали його на колінах і стискали смичок знизу[6]..

Використання ладів на ребеку дещо неоднозначне. Багато вчених, які писали про інструмент, описували його як безладовий. Однак на деяких ілюстраціях, починаючи з XIII століття, зображено лади на ребеку. Можна пояснити цю невідповідність тим фактом, що лади на смичкових інструментах з'явилися в Європі в епоху раннього Відродження, але не в Англії до 15 століття[7]. Згодом на зміну ребеку прийшла віола й інструмент мало використовувався після епохи Відродження. Ребек ще використорвувався майстрами танців аж до XVIII століття як кишенькова скрипка.

У масовій культурі

[ред. | ред. код]
  • Г’ю Ребек — другорядний персонаж у «Ромео і Джульєтті» Вільяма Шекспіра, один із музикантів. Імовірно, його назвали на честь інструменту, на якому він грає.
  • У сцені з «Дон Кіхота» Мігеля Сервантеса пастух розважає Дон Кіхота і Санчо Пансу, граючи на ребеці і співаючи пісню про кохання.
  • Ребек, який займає важливе місце в одному з творів Елліс Пітерс серії брата Кадфаеля: Лілівін, головний герой «Горобця під святою стріхою», заробляв собі на життя грою на цьому інструменті. Його ребек був пошкоджений натовпом, який звинуватив його у вбивстві, але один із ченців відремонтував ребек та повернув йому в кінці історії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ребек // Музыкальный энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 454. — 672 с.
  2. ↑ Bachmann, Werner (1969). The origins of bowing and the development of bowed instruments up to the thirteenth century. Oxford University Press. p. 35.
  3. ↑ Harper, Douglas. "rebec (n.)". Online Etymology Dictionary. Retrieved 5 October 2015.
  4. ↑ Stainer, J.F.R. (1900). "Rebec and Viol". The Musical Times and Singing Class Circular. 41 (691): 596-597.
  5. ↑ Stowell, Robin (2001). The Early Violin and Viola: A Practical Guide. Cambridge University Press. p. 174. ISBN 9780521625555.
  6. ↑ Stowell, Robin (2001). The Early Violin and Viola: A Practical Guide. Cambridge University Press. p. 174. ISBN 9780521625555
  7. ↑ Remnant, Mary (1968). "The Use of Frets on Rebecs and Mediaeval Fiddles". The Galpin Society Journal. 95: 15-28.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ребек_(музичний_інструмент)