Роберт Шервуд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Шервуд
Robert Emmet Sherwood
Р. Шервуд (сидить) разом із Максвелом Андерсоном, Самуелем Берманом (англ. Samuel Nathaniel Behrman) та Елмером Райсом (англ. Elmer Rice)
Народився4 квітня 1896(1896-04-04)[2][3][…]
Нью-Рошелл, Вестчестер, Нью-Йорк, США[5]
Помер4 листопада 1955(1955-11-04) (59 років) або 14 листопада 1955(1955-11-14)[1][2] (59 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1][6][7]
·інфаркт міокарда
ГромадянствоСША США
Діяльністьдраматург, журналіст, історик
Alma materГарвардський університет, Milton Academyd і Fay Schoold
Знання мованглійська[8]
УчасникПерша світова війна
ЧленствоАмериканська академія мистецтв та літератури
Роки активностіз 1926
Magnum opusWaterloo Bridged
БатькоArthur Murray Sherwoodd[9]
МатиRosina Emmet Sherwoodd
Брати, сестриRosamond Sherwoodd
У шлюбі зMadeline Hurlockd
Нагороди
IMDbID 0792845

Роберт Еммет Шервуд (англ. Robert Emmet Sherwood; 4 квітня 1896(18960404) — 4 листопада 1955) — американський драматург, журналіст, історик.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Працював у редакції деяких американських журналів. Був редактором щотижневика «Лайф».

Драматургія

[ред. | ред. код]

Перші п'єси Шервуда мали великий комерційний успіх. Це пояснювалося їхньою яскравою сценічністю, рівнянням на популярні зразки європейської мелодрами. Його найвідоміші п'єси «Дорога на Рим», «Міст Ватерлоо», «Побачення у Відні», «Закаменілий ліс».

Одним з найвищих досягнень Шервуда-драматурга стала історична хроніка «Ейб Лінкольн в Іллінойсі», де змальована еволюція майбутнього президента США, — з несміливого провінційного чоловіка він перетворюється на людину, що переймається долею усієї країни.

Під час Другої світової війни Шервуд відійшов від драматургії, надавши перевагу публіцистиці (а також працював як один зі співробітників Білого Дому). Після війни Шервуд написав, засновану на величезному фактичному матеріалі, роботу «Рузвельт і Гопкінс очима очевидця», за яку він отримав Пулітцерівську премію.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Мальков В. Л. Из личной переписки Р. Шервуда. // Новая и новейшая история. 2008.- № 1.- С. 152—170.
  • Президент Франклін Д. Рузвельт та становлення інформаційно-розвідувальної структури США / В. Павленко, В. Разіцький // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія.- 2008.- Вип. 94-95.- С. 36-40.- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Ist_2008_94-95_11