Ромен Гарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ромен Гарі
фр. Romain Gary
Джин Сіберг і Ромен Гарі
Ім'я при народженніРоман Кацев (пол. Roman Kacew)
ПсевдонімЕміль Ажар (фр. Émile Ajar)
Народився8 (21) травня 1914(1914-05-21)
Вільнюс
Помер2 грудня 1980(1980-12-02) (66 років)
Париж
·вогнепальна рана
ГромадянствоФранція Франція
Місце проживанняRue du Bacd
Vilniusd
Ніцца
Діяльністьписьменник, дипломат, лейтенант авіації
Alma materLycée Massénad, Faculté de droit d'Aix-en-Provenced (1934), Авіаційна школа (1939), Правничий факультет Паризького університетуd (1938) і Університет Поля Сезанна
Роки активності1945 — 1980
Жанрроман, новела, п'єса
Magnum opusЄвропейська освіта (фр. Éducation européenne)
БатькоArieh-Leïb Kacewd
МатиMina Owczyńskad
Брати, сестриJoseph Bregszteind, Walentyna Kacewd і Pawel Kacewd
У шлюбі зLesley Blanchd[1], Джин Сіберг[1] і Leïla Chellabid[2]
ДітиAlexandre Diego Garyd[1]
Автограф
УчасникДруга світова війна
Преміїprix Goncourt
Сайт: romaingary.org
CMNS: Ромен Гарі у Вікісховищі

Роме́н Гарі́ (фр. Romain Gary; * 21 травня (8 травня) 1914(19140508), Вільнюс — †2 грудня 1980, Париж) — французький письменник.

Справжнє ім'я — Роман Кацев (пол. Roman Kacew); у такому написанні воно й залишилося у французьких документах). Також писав під псевдонімом Еміль Ажар (фр. Émile Ajar).

Двічі лауреат Гонкурівської премії (1956 під ім'ям Ромена Гарі і 1975 під ім'ям Еміля Ажара).

Біографія

[ред. | ред. код]

Ромен народився у російськомовній сім'ї єврейського походження. Батько — Ар'є-Лейб Кацев — був комерсантом, торгував хутром. Мати — Ніна (або Міна) Овчинська (Mina або пол. Nina Owczynska) — професійно шила.

Пізніше Гарі розповідав, ніби його мати була колись акторкою, але французька дослідниця Міріам Анісімов у книзі «Ромен Гарі, хамелеон»[3] стверджує, що це, ймовірніше за все, вигадка.

Ар'є-Лейб Кацев залишає сім'ю у 1925 році. Романа виховує мати.

З Вільнюса (тоді — частини Польщі) сім'я переїжджає до Варшави. Звідти Овчинська з сином емігрують до Франції (Роману тоді 13 років). Вони оселяються у Ніцці.

У 1938 році Роман іде до армії. Військовий пілот. У 1940, після капітуляції Франції, перебирається до Англії, де приєднується до Вільної Франції (фр. France libre) — армії генерала Де Голля. Продовжує битися у складі повітряних сил.

Після війни працює дипломатом, у 1950-х роках — генеральним консулом Франції у Лос-Анджелесі. Був секретарем посольств Франції у багатьох країнах світу.

Гарі починає писати ще до війни. Тоді ж з'являються його перші публікації. Проте справжньої майстерності він досягає лише у повоєнний період.

Гарі приділяв велику увагу стильності, бездоганності свого зовнішнього вигляду та одягу.

Закінчив життя самогубством у 1980 році. Тіло кремовано. Частину попелу розсипано над Середземним морем[4].

Список творів

[ред. | ред. код]
  • Під іменем Ромен Кацев (Romain Kacew):
    • Вино мерців (фр. Le vin des morts) (1937, повернуто видавництвом, ніколи не опубліковано)
  • Під іменем Ромен Гарі (Romain Gary):
    • Європейська освіта (фр. Éducation européenne) (1945)
    • Тюльпан (1946)
    • Le Grand Vestiaire (1949)
    • Les Couleurs du jour (1952)
    • Коріння неба (фр. Les Racines du ciel) (1956), Гонкурівська премія
    • Обіцянка на світанку (фр. La Promesse de l'aube) (1960)
    • Johnie Cœur (1961)
    • Gloire à nos illustres pionniers (1962, nouvelles)
    • Lady L. (1963)
    • The Ski Bum (1965)
    • Pour Sganarelle (Frère Océan 1) (1965, essai)
    • Les Mangeurs d'étoiles (La Comédie américaine 1) (1966)
    • La Danse de Gengis Cohn (Frère Océan 2) (1967)
    • La Tête coupable (Frère Océan 3) (1968)
    • Adieu Gary Cooper(La Comédie américaine 2) (1969)
    • Білий пес (фр. Chien blanc) (1970)
    • Скарби Червоного моря (фр. Les Trésors de la Mer Rouge) (1971)
    • Європа (Europa) (1972)
    • Les Enchanteurs (1973)
    • Ніч буде довгою (фр. La nuit sera calme) (1974, інсценуація інтерв'ю, нібито з Франсуа Бонді (фр. François Bondy))
    • Au-delà de cette limite votre ticket n'est plus valable (1975)
    • Блиск жіночності (Clair de femme) (1977)
    • Charge d'âme (1977)
    • La Bonne Moitié (1979)
    • Les Clowns lyriques (1979)
    • Повітряні змії (фр. Les cerfs-volants) (1980, рос. переклад 1994)
    • Життя і смерть Еміля Ажара (фр. Vie et mort d'Emile Ajar) (1981, посмертне)
    • Людина з голубом (фр. L'Homme à la colombe) (1984, остаточна посмертна версія)
  • Під іменем Еміль Ажар (Émile Ajar):
  • Під іменем Фоско Сінібальді (Fosco Sinibaldi):
    • Людина з голубом (фр. L'Homme à la colombe) (1958)
  • Під іменем Шатан Богат (Shatan Bogat псевдонім утворено від російсько-кавказького «шайтан богат») :
    • Голова Стефані (фр. La Tête de Stéphanie) (1974)

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Kindred Britain
  2. ↑ https://www.lepoint.fr/culture/immortel-romain-gary-04-12-2010-1271567_3.php
  3. ↑ Myriam Anissimov, Romain Gary, Le Caméléon, biographie, éditions Denoël, 2004 ; nouvelle édition en Folio chez Gallimard, 2006, ISBN 2-07-041361-6
  4. ↑ Où reposent les lauréats du prix Goncourt ? [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]Прочитано 30.04.2016
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 8 лютого 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 27 жовтня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

[ред. | ред. код]
  • Ґарі, або Хамелеон // Володимир Єрмоленко. Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017, с. 171—204.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ромен_Гарі&oldid=41206331