Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд
الأمير سلمان بن عبد العزيز آل سعود‎
Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд
Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд
Король Саудівської Аравії, Хранитель двох святинь
Нині на посаді
На посаді з23 січня 2015
ПопередникАбдалла
Народився31 грудня 1935(1935-12-31) (88 років)
Ріяд, Саудівська Аравія
Відомий якполітик, монарх
ГромадянствоСаудівська Аравія Саудівська Аравія
Національністьараб
Alma materPrinces' Schoold (1953)
Рід Аль Сауд
Батькокороль Абдул-Азіз
МатиХасса бінт Ахмед ас-Судайрі
У шлюбі зFahdah bint Falah bin Sultand і Sultana bint Turki Al Sudairid
ДітиСултан
Мухаммед
Релігіясуніт
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Підпис
 Медіафайли у Вікісховищі

Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд (араб. الأمير سلمان بن عبد العزيز آل سعود‎, нар. 31 грудня 1935, Ріяд, Саудівська Аравія) — король Саудівської Аравії, хранитель двох святинь і глава династії Аль Саудів. Став королем 23 січня 2015 року після смерті свого зведеного брата, короля Абдалли.

Салман — син першого короля Саудівській Аравії Абдул-Азіза ібн Сауда і шостий з «сімки Судайрі», був найбільш довіреним радником короля Фахда[1][2] і найближчим братом принца-наступника Султана[3]. До вступу на престол був міністром оборони (2011—2015) і губернатором провінції Ер-Ріяд (1963—2011).

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Салман народився 31 грудня 1935 року[4]. Він став 25-м сином ібн Сауда[4][5], його матір'ю була Хасса ас-Судайрі[6]. Разом з шістьма братами Салман утворив так звану «сімку Судайрі»[7]. Виховувався він у палаці Мурабба[8]. Початкову освіту здобув у школі принців у Ер-Ріяді, яку заснував ібн Сауд для своїх дітей[9]. Салман вивчав релігію й сучасну науку[10].

Коли принцу Салману було 19 років, його батько, король Абдул-Азіз, у березні 1954 року призначив його своїм представником і еміром (мером) Ер-Ріяда[10][4]. Пізніше, у квітні 1955, король Сауд призначив його мером Ер-Ріяда в чині міністра[4][10]. Салман пішов у відставку з цього поста у грудні 1960[9].

Губернатор Ер-Ріяда

[ред. | ред. код]

У лютому 1963 року Салман був призначений губернатором провінції Ер-Ріяд[9]. Він пробув на цій посаді 48 років, з 1963 по 2011 рік[10]. Як губернатор, він зробив внесок у перетворення Ер-Ріяда із середнього міста на великий мегаполіс. Займався залученням туристів та інвестицій до країни, підтримував геополітичні та економічні відносини із Заходом[11].

Під час губернаторства Салмана його радниками були молоді висококваліфіковані технократи, набрані з Університету короля Сауда[12]. У січні 2011 року він дав вказівку вжити заходів щодо жебраків Ер-Ріяда, «які намагаються скористатися щедрістю людей». Всі жебраки-іноземці були депортовані, а місцеві жебраки пройшли програму реабілітації в міністерстві соціальних справ[13].

Міністр оборони

[ред. | ред. код]

У листопаді 2011 року принца Салмана призначили міністром оборони. Він замінив на цій посаді свого померлого брата, принца Султана[14], а губернатором Ер-Ріяда призначили принца Саттама. Салман також увійшов до складу Ради національної безпеки[15]. У квітні 2012 року він відвідав Сполучені Штати і Велику Британію, де зустрівся з президентом США Бараком Обамою і прем'єр-міністром Великої Британії Девідом Камероном[16][17].

Газета Al Akhbar стверджувала, що призначення Салмана відбулося завдяки його здібностям до примирення і дипломатичним талантам, його належності до середнього покоління (що дозволяло йому виступати посередником між батьками і синами у королівській родині) і його широким знайомствам в арабському світі і міжнародній сфері (заведеним під час перебування на посту губернатора)[3].

Незабаром після смерті свого брата, принца Наїфа ібн Абдул-Азіза, принц Салман у червні 2012 року був призначений наслідним принцом Саудівської Аравії[18][19], а також заступником прем'єр-міністра[20]. Агентство «Рейтер» розцінило його призначення як сигнал того, що обережні реформи короля Абдалли, швидше за все, продовжаться[20]. Саудівські реформісти заявили, що принц Салман прийме більш дипломатичний підхід до представників опозиції, на відміну від інших членів королівської сім'ї, але його не можна вважати політичним реформатором[21]. Вони також заявили, що, як і король Абдалла, принц Салман буде головним чином приділяти увагу поліпшенню економічної ситуації, а не політичним змінам[21].

Король і хранитель двох святинь

[ред. | ред. код]

Бувши принцом-наступником Саудівської Аравії, Салман став хранителем двох святинь і королем Саудівської Аравії 23 січня 2015, відразу ж після смерті свого зведеного брата, короля Абдалли. Одночасно з цим зведений брат Салмана, Мукрін ібн Абдул-Азіз Аль Сауд, став принцом-наступником і заступником прем'єр-міністра.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Салман ібн Абдул-Азіз був одружений тричі[22]. Його першою дружиною була Султана бінт Туркі ас-Судайрі[23], яка померла у віці 71 року наприкінці липня 2011[24]. Вона була дочкою дядька Салмана по материнській лінії, Туркі ібн Ахмада ас-Судайрі[24], який був одним з колишніх губернаторів провінції Асир[25]. Діти Салмана від цього шлюбу — принц Фахд (нар. 1955), принц Султан (нар. 1956), принц Ахмед (нар. 1958), принц Абдул-Азіз (нар. 1960), принц Фейсал (нар. 1970) і принцеса Хасса (нар. 1974)[26].

У другому шлюбі з Сарою бінт Фейсал Аль Субай-ай у нього народився син принц Сауд. У третьому шлюбі з Фахдою бінт Фалах ібн Султан аль-Хіслайн — принц Мухаммед, принц Туркі, принц Халід, принц Наїф, принц Бандар і принц Ракан[27]. Старший син Салмана від першого шлюбу, Фахд ібн Салман, помер від серцевої недостатності в 47 років у липні 2001[28]. Інший син, Ахмад ібн Салман, помер після серцевого нападу в липні 2002 в 43 роки[29].

Його другий син, Султан ібн Салман Аль Сауд, став першою особою королівської крові, першим арабом і першим мусульманином, який полетів у космос[30]. Абдул-Азіз ібн Салман, ще один його син, був заступником міністра нафти з 1995 року[31]. Фейсал ібн Салман — губернатор провінції Ель-Мадіна. Один з його молодших синів, Мухаммед, був його особистим радником у міністерстві оборони[32]. Туркі ібн Салман у лютому 2013 року став головою компанії Saudi Research and Marketing Group, замінивши свого старшого брата Фейсала ібн Салмана[33].

У серпні 2010 року Салману зробили у США операцію на хребті[34]. Він пережив інсульт, і, попри фізіотерапію, його ліва рука працює гірше ніж права[35]. Після його призначення наслідним принцом різні аналітики, зокрема Саймон Гендерсон, стверджували, що у нього деменція[36]. Крім того, вважають, що у нього хвороба Альцгеймера[37].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Wihbey, Paul Michael (1997). Succession in Saudi Arabia: The not so silent struggle. IASPS Research Papers in Strategy (4). Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 14 травня 2012.
  2. ↑ Viorst, Milton (January–February 1996). The storm and the citadel. Foreign Affairs. 75 (1): 93—107. doi:10.2307/20047470. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 1 червня 2012.
  3. ↑ а б al Baker, Basheer (3 листопада 2011). Prince Salman Seeks Balance in Saudi Transitional Period. Al Akhbar. Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 23 квітня 2012.
  4. ↑ а б в г Profile: New Saudi Defense Minister Prince Salman Bin Abdulaziz. Asharq Alawsat. 6 листопада 2011. Архів оригіналу за 12 листопада 2011. Процитовано 12 травня 2012.
  5. ↑ Andelman, David A. (30 травня 2012). Letter From Arabia III: Paranoia, or We’re Surrounded!. World Policy Blog. Архів оригіналу за 24 червня 2012. Процитовано 7 червня 2012.
  6. ↑ Winberg Chai (22 вересня 2005). Saudi Arabia: A Modern Reader. University Press. с. 193. ISBN 978-0-88093-859-4. Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 26 лютого 2013.
  7. ↑ An Heir to the Kingdom: New Crown Prince Salman (PDF). The Diplomat. 35: 8—11. July–August 2012. Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2013. Процитовано 9 лютого 2013. [Архівовано 2013-10-24 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Crown Prince receives Lifetime Achievement Award in the field of Urban Heritage. National Built Heritage Forum. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 17 липня 2013. [Архівовано 2016-06-25 у Wayback Machine.]
  9. ↑ а б в His royal highness Prince Salman bin Abdulaziz. Ministry of Interior. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 12 травня 2012.
  10. ↑ а б в г Ministers with portfolio. Saudi Embassy, Washington DC. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 19 червня 2012. [Архівовано 2012-06-07 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Prince Salman bin Abdulaziz. PBS. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 26 травня 2012.
  12. ↑ Kechichian, Joseph A. Succession in Saudi Arabia. New York: Palgrave, 2001. Print.
  13. ↑ Riyadh Police round up 109 in Clampdown on Beggary [Архівовано 27 січня 2011 у Wayback Machine.] Arab News 21 January 2011. Retrieved 21 January 2011
  14. ↑ Saudi Arabia names Prince Salman as new defence minister. BBC News. 5 листопада 2011. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 26 травня 2012.
  15. ↑ The Allegiance Council. APS Diplomat News Service. 27 жовтня 2011. Архів оригіналу за 11 квітня 2013. Процитовано 16 березня 2013.
  16. ↑ Saudi Prince dead, Salman likely successor. Trade Arabia. 16 червня 2012. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  17. ↑ Al Saud move with speed to reconfigure top team after Nayef's death (PDF). Gulf States Newsletter. 36 (926). 21 червня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2017. Процитовано 23 лютого 2013. [Архівовано 2017-10-18 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Patrick, Neil (17 червня 2012). Saudi Arabia: Crown Prince's death raises succession questions. BBC. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 17 червня 2012.
  19. ↑ Roberts, David (19 червня 2012). Saudi Succession after the Death of Crown Prince Nayef. RUSI Analysis. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 12 квітня 2013. [Архівовано 2013-06-05 у Wayback Machine.]
  20. ↑ а б McDowall, Angus (18 червня 2012). Saudi appoints Prince Salman as crown prince. Reuters. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 18 червня 2012. [Архівовано 2015-10-04 у Wayback Machine.]
  21. ↑ а б Allam, Abeer (26 серпня 2012). Saudi Arabia: In a restless realm. Financial Times. Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 26 серпня 2012.
  22. ↑ Prince Salman Named Saudi ‘Crown Prince’. Arab Times. Riyadh. 18 червня 2012. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 26 лютого 2013.
  23. ↑ Princess Sultana. Eugene Register Guard. 19 червня 1983. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 9 лютого 2013.
  24. ↑ а б Sultana, wife of Riyadh Emir, passes away. Saudi Gazette. 3 серпня 2011. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 26 травня 2012.
  25. ↑ Sultana bint Ahmad bin Muhammad al Sudairi. Datarabia. Процитовано 8 травня 2012.
  26. ↑ Kingdom mourns loss of princess. The Siasat Daily. 3 серпня 2011. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 26 травня 2012.
  27. ↑ Family Tree of Salman bin Abdulaziz bin Abdul Rahman Al Saud. Datarabia. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 1 травня 2012.
  28. ↑ Death of a Generous man. The Telegraph. 25 липня 2001. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  29. ↑ Bradley, John R. (23 липня 2002). Prince Ahmed's cousin killed on way to funeral. USA Today. Архів оригіналу за 29 червня 2009. Процитовано 26 травня 2012.
  30. ↑ First Arab astronaut makes a royal tour of space. The Windsor Star. New York. 20 червня 1985. с. B12. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 3 березня 2013.
  31. ↑ Saudi oil assistance to Pakistan proceeding slowly. Wikileaks. 30 липня 2008. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 26 травня 2012.
  32. ↑ Prince Sultan arrives to Bahrain to attend Bahrain Grand Prix. Bahrain News Agency. 22 квітня 2012. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 23 квітня 2012.
  33. ↑ Prince Turki succeeds Prince Faisal as SRMG chairman. Arab News. 9 лютого 2013. Архів оригіналу за 10 лютого 2013. Процитовано 9 лютого 2013.
  34. ↑ King Salman bin Abdulaziz undergone successful surgery, Royal Court statement says. Gulf in the Media. 17 серпня 2010. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 26 травня 2012.
  35. ↑ Henderson, Simon (10 квітня 2012). The Man Who Would Be King. Foreign Policy. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 12 квітня 2012. [Архівовано 2014-10-09 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Henderson, Simon (10 січня 2013). To Stop Iran, Get a New Saudi King. The Atlantic. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2013.
  37. ↑ Next after next… [Архівовано 23 січня 2015 у Wayback Machine.] The Economist (Cairo). 5 April 2014. Retrieved 4 August 2014.
  38. ↑ Указ Президента України від 30 жовтня 2017 року № 340/2017 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  39. ↑ Президент України вручив орден князя Ярослава Мудрого Королю Саудівської Аравії [Архівовано 3 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 1 листопада 2017 року
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Салман_ібн_Абдул-Азіз_Аль_Сауд&oldid=43817533