Стефан Ессель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефан Ессель
Stéphane Hessel
фр. Stéphane Hessel
Ім'я при народженнінім. Stefan Friedrich Kaspar Hessel
Народився20 жовтня 1917(1917-10-20)
Берлін, Німеччина
Помер27 лютого 2013(2013-02-27) (95 років)
Париж, Франція
Похованняцвинтар Монпарнас
Країна Франція[1]
 Німеччина[1]
Місце проживанняПариж, Франція Франція
Діяльністьдипломат, розвідник, правозахисник
Відомий завдякиОдин з розробників Загальної декларації прав людини
Alma materВища нормальна школа, Ельзаська школаd, Лондонська школа економіки та політичних наук[2], École Libre des Sciences Politiques[d] і ліцей Людовика Великого
Вчене званняhonorary doctorate from the European University of Humanitiesd
Знання мовфранцузька[3], німецька і англійська
ЗакладОрганізація Об’єднаних Націй
ЧленствоJean Moulin Clubd
Роки активності1946 — 2013
Magnum opusTime for Outrage!d і Get involved!d
Посадапрезидент
БатькоFranz Hesseld[1]
МатиHelen Hesseld[1]
Брати, сестриUlrich Hesseld[1]
У шлюбі зVitia Hesseld[1]
ДітиAnne Hesseld[4][5]
Нагороди
IMDbID 0381593
Сайтengagezvous.com

Стефа́н Фредері́к Ессе́ль, також Штефан Гессель (фр. Stéphane Frédéric Hessel; нар.20 жовтня 1917, Берлін, Німеччина — пом.27 лютого 2013, Париж, Франція[6]) — французький дипломат, правозахисник, колишній розвідник та боєць французького руху опору. Був одним з розробників Загальної декларації прав людини у 1948 році.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Стефан Ессель народився у буржуазній єврейській родині у Берліні, його батьком був німецький письменник Франц Гессель. У 1924 році родина переїхала до Франції й оселилася у Парижі, де 1939 року Стефан взяв французьке громадянство. Навчався у Франції та за кордоном, зокрема у Лондонській школі економіки та політичних наук, вивчав політологію.

З початком Другої світової війни Ессель відмовився приєднатися до уряду Віші і почав співпрацювати з Французького руху опору і особисто Шарлем де Голлем. 1944 року був арештований гестапо і відправлено до концентраційного табору Бухенвальд. У концтаборі Есселю вдалося вижити завдяки тому, що він взяв ім'я вже померлого в'язня, якого спалили у крематорії замість нього. Під час транспортування в'язнів у 1945 році йому вдалося втекти з табору.

Після закінчення війни, в жовтні 1948 року Стефана Есселя було призначено представником Франції в Організації Об'єднаних Націй, де у тому ж році він був одним з розробників Загальної декларації прав людини. В ООН Ессель від імені Франції виступав посередником у влагодженні міжетнічних конфліктів під час деколонізації у різних регіонах світу. Захист прав людини став одним з основних пріорітетів Есселя в ООН і у Франції. У 1962 році він заснував у Франції, освітню асоціацію помочі африканським емігрантам, також був членом французької комісії з прав людини.

Ессель критикував Ізраїль за військові злочини.[7]

За свій внесок у захист прав людини удостоївся премії ЮНЕСКО, а також отримав титул «Посол Франції».

«Обурюйтеся!»

[ред. | ред. код]

У жовтні 2010 року 93-річний Ессель видав 32-сторінкову брошуру «Обурюйтеся!» (фр. «Indignez-vous!»), що стала світовим бестселером. Її видали понад 40 мовами загальним накладом у 4 млн примірників. Твір також перекладений українською, але так і не був виданий.

Ессель закликає до «мирного і ненасильницького повстання» проти влади олігархів з метою ліквідувати нерівність між багатими і бідними, забезпечити дійсну свободу преси, відновити систему соціального захисту, сприяти захисту довкілля. Автор виступає з нищівною критикою політики Ізраїлю на палестинській території, за що зазнав нападки з боку про-ізраїльських організацій Франції. На думку оглядачів, книжка Есселя надихає на протестні акції молодь у всьому світі.[8][9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Catalog of the German National Library
  2. ↑ https://oralhistoryportal.library.columbia.edu/document.php?id=ldpd_9063040
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Стефан Ессель
  5. ↑ Хвороба Фабрі
  6. ↑ Стефан Ессель помер у віці 95 років (швед.) . «Zeit». Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 27 лютого 2013. [Архівовано 2013-03-02 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Александр МАЙСТРОВОЙ. АКАДЕМИЯ САМОНЕНАВИСТИ
  8. ↑ Бунтарська доба // Тиждень. — 2012. — 19 січня
  9. ↑ У Франції помер Стефан Ессель — редактор Декларації прав людини // BBC

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стефан_Ессель&oldid=43879220