Су-13
| Су-13 | |
|---|---|
| Су-13 | |
| Призначення: | винищувач |
| Перший політ: | проєкт |
| Конструктор: | Сухой |
| Екіпаж: | 1 особа |
| МШ біля землі: | 980 км/год |
| МШ на висоті: | 980(4500 м) км/год |
| Дальність польоту: | 1500 км |
| Довжина: | 11,9 м |
| Розмах крила: | 11,8 м |
| Площа крила: | 24,8 м² |
| Споряджений: | 6757 кг |
| Двигуни: | 2× РД-500 |
| Гарматне озброєння: | 2× 37 мм пушки Н-37 по 40 снарядов на ствол |
Су-13 — радянський винищувач. На основі винищувача Су-11 були розроблені проєкти фронтового винищувача та винищувача-перехоплювача які отримали назву Су-13
- Проєкт Фронтового винищувача Су-13 (заводський шифр «КД») був розроблений у середині 1947 р. Літак передбачалося оснастити британськими двигунами Dervent V, крилом зі збільшеною площею і зменшеною відносною товщиною профілю, повітряними гальмами і стрілоподібним горизонтальним оперінням. Озброєння повинно було складатися з трьох гармат Н-37 з сумарним боєкомплект 120 снарядів. У висновку за проєктом головного інженера ВПС 7 жовтня 1947 р. літак був схвалений, і пропонувалося побудувати не менше трьох дослідних екземплярів для ГК НДІ ВПС. Однак у середині 1948 р. роботи над цим варіантом Су-13 були повністю припинені.
- Проєкт винищувача-перехоплювача Су-13 (заводський шифр «ТК») був завершений у березні 1948 р. Літак передбачалося оснастити двома двигунами РД-500, за своєю конструкцією він повторював Су-13 фронтовий винищувач, але мав збільшену носову частину фюзеляжу для розміщення РЛС «торій», герметичну кабіну вентиляційного типу і гарматну батарею з двох Н-37 С з сумарним боєкомплектом 80 снарядів. Проєкт був повністю завершено але у вищі організації не передавався. Також велися дослідження щодо подальшої модифікації в винищувачі-перехоплювачі, під заводським шифрами «МА» і «М».