Табун
Табу́н (запозичення з тюркських мов: пор. тат. і чагат. табун, крим. табым, що виводяться з монг. табун — «п'ять»)[1] — стадо коней, як одомашнених, так і інших представників видів роду Equus.
Дикі коні утворюють табуни, які мають велику згуртованість. Єдність табуна підтримується головним чином волею самців, які відстоюють своє володіння самками від домагань інших самців. В табунах спостерігається явище заступництва і управління одного індивідуума по відношенню до інших. Домашні коні (Equus caballus) пасуться звичайно невеликими табунами. У різних степових місцевостях окремі табуни поступово віддалялися від жител людини, дичавіли і утворювали самостійні групи, що одержали різні найменування. У степах південної і південно-східної Азії такі коні називалися тарпанами. В Південній Америці (в пампасах Аргентинській республіці) здичавілі коні називаються цимаронами, і їх табуни складаються іноді з кількох тисяч голів. У Парагваї є табуни напівдиких коней — мустанги, про які жителі майже не піклуються. Кожен табун зазвичай дотримується певної місцевості. Дво- або трирічних жеребців каструють, залишаючи одного і доручаючи йому 12-18 кобил, яких він захищає від інших жеребців. Коні, що належать одному табуну, не змішуються з іншими і швидко пізнають один одного. Помічено, що коні однакової величини або однієї масті легше звикають один до одного. Будучи переляканим, весь табун впадає в панічний страх і втечу, не зупиняючись ні перед якими перешкодами. У Центральній Азії мандрівники знаходили також табуни здичавілих коней. З інших видів роду Equus відзначимо кулана (Equus hemionus), який водиться великими табунами в степах Середньої Азії, від Каспійського моря до Монголії та Тибету. Табуни ці постійно кочують з однієї місцевості в іншу, з настанням зими окремі маленькі табуни з'єднуються в більші (до 1000 і більше голів) і перекочовують на зимові пасовища, а з настанням весни приступають до зворотної перекочовки. Восени молоді (3-4-річні) жеребці відокремлюються від табуна, тікаючи поодинці в нагірні степи, а потім складають собі новий табун, набираючи до 20 кобил і більше. Якщо жеребець загине, то табун розсіюється. У степового осла (Equus africanus), жителя Африки, від якого, ймовірно, походить домашній осел, табуни складаються всього з одного жеребця і 10-15 кобил. Інші африканські види роду Equus з поперечними темними смугами, такі як зебра (Equus zebra), зебра Берчелла чи «дау» (Equus burchellii) та квага (Equus quagga) утворюють табуни до 100 голів і більше. Цікаво, що серед цих табунів зустрічаються інші тварини — антилопи, гну, буйволи і страуси, по всій імовірності, подібне співжиття має на меті збільшення пильності та обережності цілого табуна.
Збірне слово «табун» іноді змінюється залежно від роду тварин та їх призначення. Так, щодо промислової великої рогатої худоби табун замінюється словами «гурт», молочного та свиней — «стадо», по відношенню овець і кіз — «отара». У вузькому розумінні слово «табун» застосовується до значної партії коней, що включає кілька косяків, тобто окремих сімей, не менше 10-15 голів у кожному косяку. Табунне або косячне розведення коней до сих пір у великому ходу в південних і середньоазійських степах, де простір пасовищ дозволяє вести господарство подібним примітивним способом.
Табун цілий рік проводить в степу, створює свої закони і звички в способі життя, наприклад, щодо злучки, захисту від буранів, вовків і ін. У Киргизьких степах на табун коней в 100—200 голів призначається звичайно один пастух, а на 600—800 гол. 3-4 пастухи, але якщо доводиться відганяти коней на далекі відстані від зимарки, то число пастухів збільшується. Табун складається з декількох косяків по 9-30 голів у кожному, при цьому до складу його входять: один жеребець-плідник, 8-9 маток і різного роду лошата (по-киргизькому такий косяк називається уїр). Навесні з табуна, з різних косяків, виділяються дворічні кобилки і чотирирічні жеребці і з них складається новий косяк. Для того, щоб члени нової сім'ї звиклися між собою, їх тримають на базі, а щоб при відгоні цього косяка в табун вони не розбрелися по старих косяках, звідки були набрані, новий косяк відганяється на деякий час в чужий табун. При табунній злучці родинне і раннє спарювання неминучі, а тому в кіннозаводському мистецтві, де переслідується мета поліпшення породи, цього намагаються уникати.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- Табун // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття про коней. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |