Координати: 48°45′0″ пн. ш. 30°13′10″ сх. д. / 48.75000° пн. ш. 30.21944° сх. д. / 48.75000; 30.21944
Очікує на перевірку

Умань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Умань
Герб Умані Прапор Умані
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Черкаська область
Район Уманський район
Тер. громада Уманська міська громада
Код КАТОТТГ UA71060210010010251
Засноване
Перша згадка 1616
Магдебурзьке право 1663, 1760
Статус міста від 1795 року
Населення 81 525 (01.01.2022)[1]
 - повне 81 525 (01.01.2022)[1]
Площа 41 км²
Густота населення 1 988,4 осіб/км²
Поштові індекси 20300-20319 [2]
Телефонний код +380-4744
Координати 48°45′0″ пн. ш. 30°13′10″ сх. д. / 48.75000° пн. ш. 30.21944° сх. д. / 48.75000; 30.21944
Висота над рівнем моря 166-232 м
Водойма рУманка, р. Кам'янка (басейн Південного Бугу)
Назва мешканців ýманець
ýманка
ýманці
Міста-побратими Велика Британія Мілфорд-Гейвен
Грузія Батумі
Естонія Хаапсалу
Ізраїль Ашкелон
Ізраїль Ноф-га-Галіль
Ізраїль Цфат
Литва Радвилішкіс
Польща Гнєзно
Польща Курник
Польща Ланьцут
Польща Ченстохова
Польща Шпротава
Румунія Ботошани
США Девіс
Франція Ромії-сюр-Сен
День міста перша субота жовтня
Номери автомобілів 24, СА, ІА
Відстань
Найближча залізнична станція Умань
До обл./респ. центру
 - фізична 155 км
 - залізницею 232 км
 - автошляхами 186 км
До Києва
 - фізична 191 км
 - автошляхами 211 км
Міська влада
Адреса 20300, м. Умань, Площа Соборності, 1
Вебсторінка Уманська міськрада

CMNS: Умань у Вікісховищі

Мапа
Умань. Карта розташування: Україна
Умань
Умань
Умань. Карта розташування: Черкаська область
Умань
Умань
Мапа

У́маньмісто в Україні, адміністративний центр Уманського району та однойменної міської громади у Черкаській області. Розташоване на Придніпровській височині на обох берегах річки Уманка (притока Ятрані) за 186 км на південний захід від міста Черкаси. Через місто проходять автошляхи М05 та М30. Історично знаходиться на межі Поділля та Наддніпрянської України. Важливий осередок Східного Поділля. Населення становить 81 525 осіб (станом на 1 січня 2022 р.).

Назва

[ред. | ред. код]
  • Частина дослідників вважає, що місто отримало назву від річки Уми, про яку згадується ще в 1494 році в літописі з монастиря Супраль (Польща).

Назва міста є похідною від назви річки Уманка[3].

Символіка

[ред. | ред. код]
Логотип міста Умань

Офіційними символами Умані є герб та стяг, затверджені 30 травня 1996 року рішенням № 3-8/22 сесії міської ради[4][5]

13 вересня 2016 року за результатами конкурсу «Логотип та слоган міста Умань» було представлено офіційний логотип міста та промоційний слоган «Умань. Місто, де тебе чекають»[6].

Географія

[ред. | ред. код]

Клімат

[ред. | ред. код]
Кліматограма Умань
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
36
 
 
−3
−8
 
 
33
 
 
−1
−6
 
 
29
 
 
3
−2
 
 
38
 
 
12
5
 
 
37
 
 
20
10
 
 
63
 
 
23
13
 
 
76
 
 
27
16
 
 
53
 
 
24
14
 
 
36
 
 
19
10
 
 
31
 
 
12
4
 
 
41
 
 
5
0
 
 
44
 
 
0
−5
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 517 мм.

Джерело: Клімат Умані

Клімат Умані обумовлений розташуванням міста — близькістю до степової зони помірного поясу. Загалом клімат міста є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим літом.

Середньорічна температура повітря в місті становить близько +8 °C, а мінімальна вона у січні (-3,8 °C), максимальна — у липні (+20,5 °C).

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 70 %, мінімальна вона у травні (55 %), максимальна — у грудні (85 %). Найбільший став в місті (Осташівський) займає площу 58 га. Уманський парк Софіївка входить до семи чудес України.

Клімат Умань
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 12,8 18,3 23,6 30,0 34,3 36,4 37,6 37,6 36,5 28,1 21,2 15,8 37,6
Середній максимум, °C −1,1 0,2 6,2 14,7 21,4 24,2 26,4 26,0 20,3 13,1 5,3 0,5 13,1
Середня температура, °C −3,8 −3 2,0 9,3 15,2 18,5 20,5 19,7 14,6 8,5 2,4 −2,1 8,5
Середній мінімум, °C −6,5 −6,3 −2,1 3,9 8,9 12,7 14,5 13,4 8,8 3,8 −0,5 −4,8 3,8
Абсолютний мінімум, °C −31,1 −28,3 −23,8 −6,4 −3,8 2,9 6,4 3,2 −5,3 −9,7 −20 −26,3 −31,1
Норма опадів, мм 30.9 30.9 30.2 37.5 40.5 78.6 64.9 47.7 52.4 35.4 36.9 36.4 522.3
Джерело: Клімат та погода Умань

Історія

[ред. | ред. код]

XVI — XVII століття

[ред. | ред. код]

Точна дата заснування міста невідома. Уманщина перебувала у складі Речі Посполитої з 1569.

1609 року, за королівським привілеєм, територія довкола сучасного міста була пожалувана у вотчинне володіння брацлавському, вінницькому, кам'янецькому старості, генералу земель подільських Валентію Александру Калиновському. Перша згадка про «містечко Гумань» датована серпнем 1616 року. Заснування Калиновським замку значно посприяло швидкій колонізації довколишнього краю; починаються роботи по спорудженню оборонних укріплень.

1629 року в Умані кількість податкового населення становило 1064 «димів». Містечко належало до Брацлавського воєводства. Після загибелі Валентія Александра Калиновського під Цецорою, Умань перейшла до його сина Марціна Калиновського.

1648 року Умань взяв загін повстанців, очолений Іваном Ганжою, місто стало адміністративним центром Уманського полку. З 1648 по 1667 рік — місто у складі козацько-гетьманської держави (полкове місто, важлива фортеця).

Наприкінці 1655 — на початку 1656 року козаки Умані, керовані Іваном Богуном, відбили наступ військ коронного гетьмана Станіслава «Ревери» Потоцького. 1654 року Умань взяли в облогу війська під командуванням Станіслава «Ревери» Потоцького та Стефана Чарнецького, замок зумів оборонити Іван Богун; нове і старе місто були спалені. 20.01.1655 року другий раз місто було взято в облогу гетьманом С. «Реверою» Потоцьким разом з татарським військом, вдруге І. Богун оборонив місто. В той час в Умані було 10 церков. Цього року місто відвідав патріарх Макарій. Згадку про оборону Умані Іваном Богуном можна знайти в історичному оповіданні Адріана Кащенка " Борці за правду ".

Умань на мапі Зигмунда Герстмана

Замок, який заклав Валентій Александр Калиновський, був укріплений козаками. Був дерев'яний, мав чотири оборонні башти, укріплений валами, був на той час неприступною твердинею. Місто Умань було оточено трьома валами та 3 ровами. Місто було оточене дубовим палісадом. В двох баштах знаходились по 2 гармати, його порівнювали з укріпленням Бродівського замку.

За Андрусівським перемир'ям знов увійшло до складу Речі Посполитої.

1652 року в битві під Батогом загинув Марцін Калиновський разом з єдиним сином Самуелем Єжи, Умань перейшла до Станіслава «Ревери» Потоцького, одруженого з донькою Валентія Александра Калиновського — Зофією Калиновською. Від нього до його сина — польного гетьмана — дідича Підгаєць та Кристинополя Фелікса Казімєжа Потоцького. Пізніше до його сина — белзького воєводи — Станіслава Владислава Потоцького (†1732)[7], від нього — до його племінника — Францішека Салезія Потоцького, який поставив в Умані управителем Рафаїла Младановича. Младанович укріпив замок, озброїв його 22 гарматами, поставив міські брами та ратушу, також розвідний міст через р. Уманку. За цих часів до Умані запрошено багато російських, сербських, турецьких, єврейських купців. Младанович підтримував зв'язки з київським губернатором, запорозьким кошовим, турецьким пашею. Францішек С. Потоцький завжди утримував в Умані козацький полк з близько 2300 козаків.

1664 року гетьман Павло Тетеря разом із Марціном Замойським не змогли здобути Уманський замок.

Умань була столицею гетьмана Михайла Ханенка.

У 1768 році під час Коліївщини козаки та місцеві руські селяни вбили залогу фортеці в Умані, а також невинне польське корінне населення, околичних селян, євреїв і уніатське духовенство, які сховалися в Умані (Уманська різанина)

1672 року місто взяв гетьман Петро Дорошенко. 1673 року в ніч на Великдень уманці підняли бунт проти гарнізону П. Дорошенка, вирізали всіх.

У 1674 році Умань була повністю зруйнована П. Дорошенком разом із турками і татарами, місто після 15 денної облоги було взято візиром Кара Мустафою, не дотримавшись умов, турки вирізали велику кількість населення. Після тих подій, місто приходить в занепад. Більшість мешканців переселилися на Лівобережжя.

XVIII століття

[ред. | ред. код]
Докладніше: Взяття Умані 1768
Гайдамаки (1927. Ілюстрація до поеми Тараса Шевченка. Радянський лубок)
Козак Мамай на тлі гайдамаків, що страчують євреїв

Замок та місто відновив белзький воєвода Станіслав Владислав Потоцький.

У 17111712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя.

Занепад продовжується до 1726 року, коли Умань з околицями переходить у володіння Франциска Салезія Потоцького. В краї в цей час пожвавились дії гайдамаків. Щоб укріпити Умань, Потоцький заохочує переселення сюди з інших своїх володінь селян та ремісників. Запрошує торгувати вірмен, греків, євреїв. Починає будівництво нового замку. Але гайдамаки роблять постійні наскоки на місто, вони здобувають його в 1737 та 1750 роках.

1749 року гайдамаки спалили більшу частину міста.

В 1760 році місту надається Магдебурзьке право. В 1761 році закінчується будівництво замку.

В 1764 році Францішек Салезій Потоцький засновує в Умані василіянський монастир та церкву. Монахи в свою чергу відкривають василіянську школу на 150 учнів. Навколо Умані було багато козацьких слобідських поселень, які мали боронити Край від гайдамацьких ватаг. Місто перетворюється на одне з найважливіших міст Правобережної Київщини і Черкащини.

Під час Коліївщини в 1768 році, під проводом Максима Залізняка і Івана Ґонти, в місті було винищено євреїв, українців-уніатів (греко-католиків) та польську шляхту, що тут ховалася — так звана «уманська різня». Перемога в Умані давала змогу повсталим поширити владу гайдамаків на довколишні міста і села, де вони встановлювали козацький устрій, формували нові загони, посилаючи їх в інші терени України. Царський уряд, боячись поширення народного руху на Лівобережну Україну, віддав наказ російським військам допомогти польській шляхті придушити гайдамаччину. Іван Ґонта був закатований поляками у Сербах на Поділлі, а Залізняка заслано в Сибір, де він помер. Проте боротьба на цьому не припинилася. Загони Неживого, Журби та інших отаманів чинили запеклий опір російському війську. Лише наприкінці липня 1768 року сили повстанців були розбиті. Повстання гайдамаків 1768 року, поширення визвольного народного руху на Лівобережжя стало однією з причин знищення Росією Запорозької Січі 1775 року й запровадження кріпацтва в Україні. Містом продовжували володіти Потоцькі. Після придушення повстання Умань знову занепадає. Населення майже не залишилось, торгівля зачахла.

1773 року, після смерті Ф. С. Потоцького Умань переходить до його єдиного сина Станіслава Щенсного Потоцького. Він переніс свою резиденцію з Кристинополя до Тульчина, сприяв новому підняттю Умані. Станіслав Щенсний запровадив «касу допомоги» для своїх селян, оплачував кожен день роботи на панщині по 12-15 гр.. У 1780-1784 роках збудував греко-католицький монастир отців Василіян[8], запровадив двотижневі ярмарки.

1775-го в місті було 159 осель і в передмісті 259, місто було гарно забудоване, мало 3 церкви, муровану ратушу, костел монастирський і костел Василіянський.

У складі Російської імперії

[ред. | ред. код]

В 1793 року Умань увійшла до складу Російської імперії.

Станіслав «Щенсний» Потоцький

1796-го року Станіслав Щенсний Потоцький заклав один з найбільших в Європі, знаменитий садово-ландшафтний парк «Софіївка». Потоцький подарував його своїй дружині Софії. Будівництво, яким керував талановитий садівник-декоратор, кріпак Заремба, почалося на пустирі, понад річкою Кам'янкою, яка утворила два ставки, каскади, водоспади, джерела у гротах, канали з містками, водограї.

За часів Софії Потоцької на з'їзд школи садівництва приїжджав російський імператор Олександр I.

В 1795 році Умань стає повітовим містом Вознесенської губернії Російської імперії, а в 1797 році Умань входить до складу Київської губернії.

ХІХ століття

[ред. | ред. код]

З 1805 після смерті Станіслава Потоцького Умань перейшла до його сина Олександра. Під час франко-російської війни тут було сформовано 3-й козацький полк[9].

На початку XIX століття Умань перетворюється на центр юдейського релігійного руху — хасидизму. Рабин Нахман, правнук фундатора хасидизму рабина Баал Шем Това, останні свої роки прожив в Умані. Помер 1810 року від туберкульозу. За заповітом його поховали на старому єврейському цвинтарі, де поховані й жертви «Коліївщини». В наш час на місці будинку де жив цей цадик, влаштована синагога.

Костел Успіння Богородиці закладений Станіславом Щесним Потоцьким, добудований його сином Олександром 1826 року. Зараз ця споруда внесена в реєстр культурного надбання України. Станіслав Потоцький перевіз в Умань чудотворний образ Богородиці.

У 1834 році Умань була конфіскована російським урядом у Потоцьких й 1838-го перейшла у володіння відомства військових поселень Київської та Подільської губерній. В цей же час почалася активна забудова аристократичної частини міста, вулиці вкривають бруківкою й оснащують гасовими ліхтарями, будують торгові ряди.

У 1859 році в Умань переносять з Одеси Головне училище садівництва.

Із другої половини XIX століття населення Умані значно зросло (1860 — 10 тисяч мешканців, 1897 — 29 тисяч мешканців, 1914 — близько 50 тисяч), на що вплинуло сполучення міста залізницею з Києвом (1890) та Одесою (1891). Економічний характер — торговельний (здебільшого торгівля збіжжям) і ремісничий.

XX століття

[ред. | ред. код]

13 березня 1919 р. Кінний полк ім. Петра Болбочана Армії УНР, перейменований згодом на Кінний полк Чорних Запорожців, здобув штурмом приміщення заводу товариства «Ельворті» в Умані, робітники якого підняли заколот на підтримку військ більшовицької Росії, що наступали на Умань. Слідом за тим Умань було зайнято військами більшовиками. Проте невдовзі українські війська пішли у контрнаступ і 19 березня 1919 р. Кінний полк ім. Петра Болбочана без бою здобув Умань, де простояв 3 дні, які використав для придбання у місцевого населення взуття для козаків[10].

Перед Другою світовою війною місто стає крупним центром сільськогосподарського району; відкрито сільськогосподарський інститут.

У липні 1941 року працівниками органів НКВС в Умані було розстріляно 954 в'язні Чортківської тюрми, вивезених до Умані з Тернопільщини (мешканців Монастириського, Чортківського, Борщівського, Теребовлянського, Бучацького районів).[11]

1 серпня 1941 року окупували німецькі війська. Під Уманню в оточення попали 6-та, 12-та радянські армії. В місті був влаштований концтабір «Уманська Яма» для полонених червоноармійців та євреїв. За даними німецького командування 14 серпня 1941 року в Уманському таборі знаходилось 50000 радянських військовополонених. На околиці міста, в Сухому Яру, німці розстріляли понад 13000 євреїв.

Докладніше: Битва під Уманню

Був дуже пошкоджений парк «Софіївка», на його території був влаштований цвинтар для загиблих воїнів вермахту.

Внаслідок Умансько-Ботошанської операції місто було звільнено 10 березня 1944 року.[12]

Після війни Умань стає райцентром й славиться зараз перш за все своїм унікальним парком.

XXI століття

[ред. | ред. код]

З 2022 року зазнає ракетних ударів російських військ. 28 квітня 2023 року в Умані була обстріляна багатоповерхівка (постраждали також будинки в Дніпрі та Українці). Загинули 23 особи[13][14][15].

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

Райони

[ред. | ред. код]
Американська карта Умані з околицями 1954 року

Місто поділяється на такі мікрорайони:

Заснований на початку 90-х років минулого століття. Вулиці паралельно трасі Е-95 названі на честь міст області (Черкаська, Смілянська, Шполянська, Корсунь-шевченківська та інші), а між ними — Поріднених міст. Вулиці перпендикулярно трасі — «Східна 1, Східна 2… Східна 12».

  • «Звенигородське передмістя» — така назва майже не використовується. Знаходиться в центральній частині міста з старими одноповерховими приватними садибами та перепадами висот.
  • «Івангородське передмістя» — спокійний мікрорайон над Осташівським ставом, розвивається, безліч багатоповерхових будинків, магазинів та кафе.
  • «Передмістя Бесарабка» — також називають «спальним районом», знаходиться на південному заході міста з великою кількістю багатоповерхівок, в народі більше відома назва район Ж/Д вокзалу.
  • «Міщанка» — район приватних садиб з розвиненою інфраструктурою, знаходиться в північно-західній частині міста.
  • «Слобідка» — лежить в безпосередній близькості до парку «Софіївка» в північній частині міста.
  • «Нова Умань» — знаходиться в північно-східній частині біля парку «Софіївка», є як приватні садиби, так і п'ятиповерхові будинки.
  • «ДОСи» — будинки офіцерського складу в північній частині міста. Більше десяти п'ятиповерхових будинків старої забудови, декілька дев'ятиповерхових будинки збудованих в кінці минулого століття і два ще в стадії будівництва.

Окрім того, в просто-народі використовують такі назви наступних районів:

  • «Зарембова гребля» — район приватних садиб над «Зарембовим ставом» в південній частині міста з малорозвиненою інфраструктурою.
  • «Олексіївка» — найвіддаленіший район в північній частині міста, що складається з однієї вулиці — Кармелюка (№ 145-205). Знаходиться біля «Олексіївського» ставу — річка Паланка.
  • «Мікрорайон ГРЕС» — один з найвіддаленіших від центру. П'ятиповерхові будинки в середині минулого століття будувались для працівників тепличного комбінату.
  • «Центр» — Густонаселений район з різними типами будинків, безліч магазинів та фінансових установ. Найкраща інфраструктура та близькість до центру обумовило популярність району.
  • «Пролетарська» — північно-західна частина, спальний район, більше десяти п'ятиповерхівок панельного типу.
  • «Тищика» — п'ятиповерхові та дев'ятиповерхові будинки, магазини, базари та інше.
  • «Селекція» — декілька триповерхових будинки та приватні садиби в безпосередній близькості до «селекційної станції» (Уманська дослідно-селекційна станція). Знаходиться в північно-східній частині при в'їзді в місто.
  • «Автострада» (вулиця 24 партз'їзду КПРС) — найвіддаленіший район від центру міста на півночі Умані. Тут є більше десяти п'ятиповерхових будинків, магазини, лікарня та «Білогрудівський» ліс неподалік.
  • «Греків ліс»[16] Майбутній мікрорайон міста. Проект розроблений «Уманьавтодором».
Уманська міська рада

На площі 22,9 га заплановано збудувати п'яти- та п'ятнадцятиповерхові житлові будинки, торгові, офісні, розважальні, культурно-освітні центри, паркову зону, підземні паркінги. Тобто, вперше в області планується спорудження сучасного житлового комплексу з повноцінною інфраструктурою. Засновники проекту планують забезпечити жителів мікрорайону «Греків ліс» вуличним освітленням, дитячими майданчиками, цілодобовим водопостачанням з багаторівневим очищенням та фільтрацією води, цифровими телефонними лініями, виділеним каналом мережі Інтернет, безшумними швидкісними ліфтами, охороною та відеоспостереженням. Новий комплекс розрахований на 750 квартир, де зможуть оселитися три тисячі уманчан.

У 2015—2016 іде інтенсивна забудова міста новими багатоповерховими будинками. За перше півріччя 2016 року Умань здала в експлуатацію більше житла ніж обласний центр Черкаси: 29,3 % і 23,7 % загального обсягу збудованого житла в області[17].

2017 — планується забудова нового мікрорайону «Заводський». Де будуть розміщені: індивідуальні житлові будинки, дошкільний навчальний заклад, школа, магазини та інші об'єкти громадської інфраструктури.

У місті розташована Уманська виправна колонія № 129.

Вулиці

[ред. | ред. код]
Докладніше: Вулиці Умані

У місті Умань 178 км доріг, більшість з них з твердим (асфальтовим) покриттям, деякі перехрестя обладнано світлофорами — їх 17. В межах міста розташовані 4 площі: Івангородська площа, Майдан Гагаріна, Площа Перемоги та Площа Соборності. Нові вулиці востаннє (близько 20-ти) розроблялись для мікрорайону «Східний» у 1992 році. Один-єдиний підземний перехід знаходиться на трасі М05E95 неподалік районної лікарні. Також в місті є два надземні пішохідні переходи (мости), але вони майже не використовуються. Кожний п'ятий квадратний метр житла в області будується в Умані[18].

Найдовші вулиці:

Населення

[ред. | ред. код]
Докладніше: Населення Умані

Чисельність

[ред. | ред. код]

За кількістю населення — друге місто в Черкаській області та 48-е в Україні.

Населення в тис.: 1926 — 44,8; 1959 — 45; 1970 — 63; 1979 — 80, 2001 — 89.

Національний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними переписів населення:

1926[19] 1959
українці 43,3 76,5
росіяни 4,6 16
євреї 49,5 5

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[20]:

Національність Відсоток
українці 92,69%
росіяни 6,10%
білоруси 0,26%
євреї 0,23%
вірмени 0,10%
поляки 0,10%
інші/не вказали 0,52%

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[21]:

Мова Чисельність, осіб Відсоток
Українська 81 933 93,27%
Російська 5 600 6,38%
Білоруська 66 0,08%
Вірменська 52 0,06%
Румунська 32 0,04%
Циганська 20 0,02%
Єврейська 14 0,01%
Болгарська 11 0,01%
Інші/Не вказали 115 0,13%
Разом 87 843 100%

Вторгнення Росії в Україну спровокувало нову хвилю українізації в місті, дедалі більше людей вважають за краще розмовляти українською мовою.

Засоби масової інформації

[ред. | ред. код]

Інтернет-видання

[ред. | ред. код]

Друковані

[ред. | ред. код]

В місті друкується більш ніж 10 різних газет[23]. Серед громадсько-політичних видань найякіснішим та заслужено популярним є сайт «Умань. Інфо», серед суспільно-політичних видань газета «Уманська зоря», найпопулярніше інформаційно-розважальне видання — це тижневик «Умань», відомі рекламно-інформаційні видання: «Ажур», «Уманський ринок» та «Ріо-Умань».

Місцеві телерадіокомпанії

[ред. | ред. код]

Кабельне телебачення

[ред. | ред. код]

FM-радіостанції

[ред. | ред. код]

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 13 всеукраїнських та регіональних радіостанцій:

№п/п Частота, МГц Назва Потужність, кВт Адреса вежі Передавач
1 88.5 «Шлягер FM» 0,2 вул. Старицького 6 ТРК "Сатурн-ТВ"
2 90.6 «Бліц FM» 0,1 вул. Енергетична 14
3 91.1 «Радіо Культура» 0,25 вул. Лісна 3 ЧФКРРТ
4 91.5 «Радіо П'ятниця» 0,5 вул. Лісна 1 ЧФКРРТ
5 100.6 «Українське радіо» / «Українське радіо Черкаси» 0,5 вул. Енергетична 14
6 101.7 «Мелодія FM» 0,25 вул. Дерев'янка 26
7 102.1 «Радіо Промінь» 0,25 вул. Лісна 1 ЧФКРРТ
8 102.8 «Радіо Байрактар» 0,2 вул. Дерев'янка 26
9 103.4 «MID-FM» 0,1 вул. Старицького 6 ТРК "Сатурн-ТВ"
10 104.9 «Країна ФМ» 0,2 вул. Старицького 6 ТРК "Сатурн-ТВ"
11 105.7 «Перець FM» 0,1 вул. Старицького 6 ТРК "Сатурн-ТВ"
12 106.1 «Radio UMAN» 0,05 вул. Лісна 3 ЧФКРРТ
13 106.6 «Хіт FM» 0,2 вул. Дерев'янка 26

Економіка

[ред. | ред. код]

В місті працює 21 промислове підприємство, близько 450 малих підприємств та кооперативів, понад 370 торгових закладів громадського вжитку різних форм власності. Головні галузі промисловості: машинобудівна і приладобудування (заводи: Уманьферммаш, «Мегомметр», «Еталон», оптико-механічний, театрального устаткування), харчова (заводи: овочеконсервний, масло-сироробний, вітамінний, лікеро-горілчаний, м'ясокомбінат, ВАТ «Уманьпиво», Уманський тепличний комбінат, ЗАТ ТК «Уманьхліб», МПП «Агропромресурси» та інші), легка (фабрики: швейна, взуттєва, мистецьких промислових виробів), будівельних матеріалів (заводи: толевий, цегельні, залізо-бетонних конструкцій тощо), Фармакологічна компанія «Технолог», вітамінний завод («Вітаміни»), елеватор.

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

Сфера послуг

[ред. | ред. код]
Уманська міська дитяча лікарня

На 2011 рік медичні послуги надає 8 лікарень (одна дитяча і одна районна), три пологові будинки, стоматологічна поліклініка та 17 аптек. Інші медзаклади — станція швидкої медичної допомоги, центр здоров'я та інформаційно-аналітичної статистики, оптика «ДанКа», офтальмологічна амбулаторія, «Лабсервіс», тощо.

В місті працюють дві телефонні компанії: «Укртелеком», та «М-Тел», декілька ательє пошиву одягу та ремонту побутової техніки. За зв'язок відповідають Центр поштового зв'язку № 8, Цех телекомунікаційних послуг № 15 і 4 відділення «Нової пошти». Відкриті представництва автоперевізних компаній «Автолюкс» та «Гюнсел».

14 липня 2015 року «Київстар» розпочав надавати (першим в області) послуги зв'язку у мережі 3G (технологія HSPA+) — у місті Умань та його передмісті. [1]

5 лютого 2016 року оператор мобільного зв'язку «lifecell» запустив свою мережу 3G+ в Умані.

А 23 вересня 2016 року «Vodafone» також запустив 3G у місті.

28 липня 2018 оператор «lifecell» запустив мережу 4.5G, четвертого покоління в технології LTE Advanced Pro.

31 серпня 2018 року Київстар підключив до високошвидкісного інтернету 4G/LTE Умань та ще 15 населених пунктах.

Розвивається мережа торговельних мереж та поодиноких магазинів з різноманітними товарами. У 2005 році відкрито «Фуршет» площею 5500 м² вул. Великій Фонтанній, що є одним з найбільших в Україні, поруч комплекс «Сіті-Центр» і супермаркет «Фокстрот». 2008-го почали працювати мережі «Watsons» (вул. Тищика), «Альпарі» (будинок побуту «Мрія») та «АТБ» (котрих налічується чотири), пізніше — «Ельдорадо», «Фора», «Велика Кишеня», «Славутич» (вул. Гонти) та «Торба» («ДОСи»)

Йде боротьба з «стихійними базарами» — збудовано: ринок «Міщаночка» (вул. Залізняка), «Базарок» (перехрестя Європейської — Великої Фонтанної) та продуктовий ринок неподалік перехрестя Європейської — Тищика, облагороджується ринок на Івангородській площі (район залізничного вокзалу). Реконструйовано ряд магазинів, таких як «Уманчанка» (вул. Європейська), «Вігрос» (вул. Тищика), «Універсам № 1» (перейменований в «Критий ринок», вул. Тищика), «Оболонь» (вул. Європейська) та інші. Окрім того, в місті збудовано нові споруди призначені для торговельної діяльності: «Панорама» (вул. Європейська), «Коленд» (вул. Тищика), «Євродім» (найбільший супермаркет будівельних матеріалів, вул. Велика Фонтанна), «Стандарт» (мережа магазинів будівельних матеріалів — тер-я Міжрайбази та вул. Тищика) та ряд інших.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Біля Умані проходить автомобільний шлях М05E95 міжнародного значення Київ — Одеса, який є частиною Європейського транспортного коридору № 9; автомобільний шлях М12E50 міжнародного значення Стрий —Тернопіль — Кропивницький — Знам'янка; автомобільний шлях Н16 національного значення Золотоноша — Черкаси — Сміла — Умань.

В першій половині XX століття в місті починав працювати трамвай. Депо знаходилось на території колишнього «оптико-механічного заводу».

Нещодавно відремонтований автовокзал є точкою відправлення приміських та міжміських рейсів до таких міст як Київ, Черкаси, Одеса, Вінниця, а також є місцем пересадки для рейсів з усіх куточків України. Розгалужена сітка АЗС

Докладніше: АЗС Умані

Залізнична станція Умані Одеської залізниці є кінцевою, найближча велика станція знаходиться в місті Христинівка (20 км).

Розвинене пасажирське перевезення по місту маршрутними транспортними засобами (автобуси), а також за допомогою таксі, — в місті налічується більше десяти приватних компаній[24].

Освіта

[ред. | ред. код]
Національний університет садівництва
Уманський агротехнічний коледж

У місті розташовані три вищих навчальних заклади та ряд інших:

У різних районах міста розташовано 13 загальноосвітніх шкіл та школа-інтернат

Бібліотечна мережа міста налічує 42 бібліотеки різних видів і форм власності та підпорядкування, в яких працює 145 бібліотечних працівників та обслуговується понад 65 тис. читачів., книжковий фонд налічує більше півтора мільйона примірників.

Комунальні бібліотеки об'єднані в єдину централізовану бібліотечну систему.

У місті також розташована Уманська районна центральна бібліотека.

Культура, туризм

[ред. | ред. код]
Фентезі-парк "Нова Софіївка"
Фонтани Осташівського ставу (Осташівка)
Софіївський парк
Уманський краєзнавчий музей
Уманська картинна галерея

Відомий Державний заповідник — дендропарк «Софіївка».

Уманські музеї:

Єдиний кінотеатр міста, що працює — «Філмакс». Ще в середині 1990-х років припинили своє існування кінотеатри «Хроніка», «Літній» (на його місці збудовано «Інжпроект-2») та кінотеатр імені Черняховського.

У місті значне число пам'ятних знаків та пам'ятників, зокрема героям Коліївщини — Залізняку і Гонті та Тарасові Шевченку. В місті знаходиться одна з копій Ейфелевої вежі, в масштабі 1:100.

[25]

В місті збереглося старовинне Міщанське кладовище з нагробками ХІХ-ХХ ст., в тому числі польськими, а також численні будинки ХІХ — поч. ХХ ст. в стилях класицизму, історизму та модерну, меморіальні місця пов'язані з подіями другої-світової війни (концтабором «Уманська яма»), церкви, стара єврейська синагога (територія заводу Мегомметр), католицький костел. Детальніше про пам'ятки Умані дивіться в базі пам'яток Прадідівська слава[25].

На території дендропарку Софіївка зростають вікові дерева: «Липа Гонти» віком 300 років (біля пам'ятника Платону) та «дуб Гонти» — дуб черещатий віком 300 років. Обидва дерева потребують лікування та заповідання[26].

Релігія

[ред. | ред. код]
Миколаївський собор

В межах міста діє 8 православних храмів.

Православ'я

[ред. | ред. код]

Католицизм

[ред. | ред. код]

Протестантизм

[ред. | ред. код]

Юдаїзм

[ред. | ред. код]
Докладніше: Вулиця Туристів

Вулиця Туристів в Умані, та її прилеглі провулки — є місцем компактного перебування євреїв — хасидів на юдейський Новий Рік, що святкується в кінці вересня, в Умань з'їжджаються хасиди з усього світу. Вони вважають, що помолившись цього дня на могилі цадика Нахмана, отримають духовне очищення[27].

Спорт

[ред. | ред. код]
Стадіон «Уманьферммаш»

В місті розташований спортивний комплекс Стадіон «Уманьферммаш» (імені Котовського), що охоплює футбольні поля штучного та трав'яного покриттів, баскетбольний і волейбольний майданчики, тенісний корт та поле для метання молота.

По сусідству з стадіоном розташована Уманська спортивна школа.

ДЮСШ № 1 та № 2, «Спартак» та ряд інших спортивних товариств — не повний перелік спортивних об'єктів міста.

Відомі спортивні діячі Умані:

  • Олександр Крикун — володар бронзової нагороди на Олімпіаді в Атланті з метання молота;
  • Золотухіна Наталія — майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики, рекордсменка України, переможець та призер чемпіонатів та кубків України, учасниця чемпіонату світу, бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи;
  • Мартинюк Андрій — кандидат у майстри спорту України з легкої атлетики, метання молота, переможець чемпіонатів та кубків України, переможець чемпіонату світу серед юніорів;
  • Жук Людмила — майстер спорту України з веслування на байдарках і каное, переможець та призер чемпіонатів та кубків України, учасниця чемпіонату світу та Європи;
  • Жмуденко Ярослав — майстер спорту України з настільного тенісу, переможець міжнародних турнірів, чемпіонатів та кубків України, учасник міжнародних змагань.
  • Хомяк Євгеній — майстер спорту України з спортивної акробатики, переможець міжнародних чемпіонатів, турнирів та кубків України, бронзовий та срібний призер чемпіонату Європи.
  • Лучко Аліна — Кандидат у майстри спорту України з спортивної акробатики. Срібний призер України, та багато разовий чемпіон областей

Відомі люди

[ред. | ред. код]
Гетьман Ханенко
Епізод «Коліївщини» з поеми «Гайдамаки»
Уманський сотник Ґонта

В Умані народилися українські вчені М. Ф. Біляшівський, Й. І. Гіхман, Є. П. Дибан, Б. Г. Левитський, С. В. Лукомський, Л. М. Ягупольський; художник Олекса Булавицький, поетеса та журналістка Раїса Троянкер.

У 1805 в Умані був на військовій службі І. П. Котляревський. У 18191825 в місті жив декабрист С. Г. Волконський, на нарадах у нього були П. І. Пестель, В. Л. Давидов.

Умань відвідали О. С. Пушкін (20-ті роки 19 ст.), О. М. Горький (1891), Леся Українка (1898). Тут пройшли дитячі та юнацькі роки українського поета М. П. Бажана.

В Умані помер та похований Раббі Нахман із Брацлава, засновник брацлавського (бресловського) хасидизму.

Уродженці

[ред. | ред. код]
  • 1959 р — народився видатний діяч АсМАП України Лановенко Олександр Петрович
  • Колесніченко Вадим Васильович(Калєснічєнка) — українофоб, російський шовініст, політик;співавтор проекту закону Колесніченка-Ківалова та скандальних законів Олійника-Колесніченка.

Видатні діячі

[ред. | ред. код]
  • Бодров Юрій Іванович — міський голова Умані (1992—2014), член правління Української асоціації місцевих та регіональних влад.
  • Мартинюк Михайло Тадейович — доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, Заслужений працівник освіти України, ректор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2005—2010 рр.).
  • Побірченко Наталія Семенівна — ректор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2010—2014), завідувач кафедри соціальної педагогіки та історії педагогіки, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України.
  • Кузь Володимир Григорович — доктор педагогічних наук, професор, член АПНУ.
  • Косенко Іван Семенович — директор Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор біологічних наук, заслужений працівник культури України, професор Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини.
  • Кримовська Софія Володимирівна — українська поетеса, журналіст, майстриня «гендмейку» (ручних виробів), дипломант літературного конкурсу «Гранослов» 1999 року, лауреат ІІІ Всеукраїнського Поетичного вернісажу «Троянди й виноград», авторка книги поезій «свіТ…ЛО… тінь (ТЛО І РИМА)».
  • Юрійчук Юлія (* 1998) — українська каноїстка; майстер спорту України.

Міжнародна співпраця

[ред. | ред. код]
Стела з гербами міст-побратимів Умані біля центрального скверу

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. Поштові індекси. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 1 червня 2007.
  3. Стешенко О. Л. // Українська радянська енциклопедія. Черкаська область. 1972. с. 546
  4. Герб Умані на www.heraldry.com.ua вебпроект «Українська геральдика»
  5. Хоругва Умані на www.heraldry.com.ua вебпроект «Українська геральдика»
  6. Місто Умань з новими слоганом та логотипом офіційний сайт Уманської міської ради uman-rada.gov.ua
  7. Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  8. Василіянський Святопокровський монастир в Умані
  9. Абалихин Б. С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки. М., 1962. Т. 72. С. 87 — 118.
  10. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  11. В Умані відкрили Меморіал розстріляним тернопільчанам.
  12. відео на Ю-туб
  13. Рятувальну операцію в Умані завершено: 23 загиблих, з яких 6 дітей. Українська правда. 29 квітня 2023.
  14. Умань: локація "Війна". www.ukrinform.ua (укр.). Укрінформ. 28 квітня 2023.
  15. Масована ракетна атака РФ: в Умані та Дніпрі є загиблі – 28.04.2023 (укр.). Deutsche Welle. 28 квітня 2023.
  16. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 жовтня 2011. Процитовано 13 грудня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. Умань здала в експлуатацію більше житла, ніж Черкаси. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 4 жовтня 2016.
  18. Медіа Умані. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 19 грудня 2012.
  19. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  20. Національний склад міст. Datatowel.in.ua (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
  21. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  22. УманьNews.City: навіщо команда телевізійників запустила новий сайт у місті. УманьNews.City (укр.). Процитовано 17 січня 2020.
  23. Перелік друкарських видань Умані
  24. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 15 грудня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  25. а б Прадідівська слава. українські пам’ятки (українська) . Жарких Микола. 07.10.2017. Процитовано 07.10.2017.
  26. Вікові дерева Черкаської області. КЕКЦ (російська) . КЕКЦ. Процитовано 28.09.17.
  27. Свято і бізнес: до Умані з'їхалися хасиди
  28. www.warheroes.ru(рос.)
  29. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 217 с. ISBN 966-8201-26-4
  30. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 239 с. ISBN 966-8201-26-4
  31. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 304 с. ISBN 966-8201-26-4
  32. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 308 с. ISBN 966-8201-26-4
  33. www.warheroes.ru(рос.)
  34. www.warheroes.ru(рос.)
  35. www.warheroes.ru(рос.)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]