Фокус-група
Фокусо́ване групове́ інтерв'ю́ — якісний метод дослідження, групове інтерв'ю, організоване у вигляді розмови кількох респондентів, зазвичай 6—12 осіб, на задану інтерв'юером-модератором тему. На відміну від класичних інтерв'ю комунікація відбувається переважно між самими респондентами, а модератор лише направляє розмову в потрібне русло. Фокус-групи широко використовуються в соціологічних та маркетингових дослідженнях. Метод дозволяє розкрити мотивацію людей, побачити варіанти сприйняття/ставлення до проблеми тощо. Але ніколи не слід забувати, що фокус-група — це якісний метод і на його основі не можна робити кількісних висновків.
Ідея сфокусованих інтерв'ю виникла в середині XX століття в США. Їхніми передвісниками були так звані вільні інтерв'ю, які активно застосовувалися в американській соціології та психології наприкінці 30-х — початку 40-х років. У таких інтерв'ю заздалегідь задавалася загальна тематика бесіди і певне коло відкритих питань. Першим узагальненням, присвяченим власне сфокусованому груповому інтерв'ю, стала праця Р.Мертона «Фокусовані інтерв'ю» (1956 р.)[1]. Цю розробку було адаптовано Р. Лазарсфельдом та іншими авторами для маркетингових досліджень.
- Однією з важливих умов для плідного використання сфокусованого групового інтерв'ю є комфортність ситуації перебігу процесу. Важливо, щоб кожний учасник фокус-групи не був обмежений часом для спілкування, відчував увагу до себе, зумів налаштуватися на тему, що цікавить дослідника, мав можливість відпочити під час проведення дискусії.
- Дискусія має сфокусований характер. Це означає, що тема дискусії, логіка і форма запитань (кількість яких не має перевищувати десяти) визначаються заздалегідь і фіксуються в інструкції ведучого. Думки учасників взаємодії сприймаються не самі по собі, а у вербальному й невербальному контексті дискусії, адже учасники в ході обміну інформацією можуть не тільки змінювати власну думку, але й коригувати думки один одного.
- Групова інтеракція, яка виникає в ході дискусії, дозволяє дослідникові одержати інформацію не просто про те, що думають з приводу тієї чи іншої проблеми, а й про те, чому вони так думають. У процесі дискусії ведучий пропонує підкріпити висловлювання фактами, виходячи з особистого досвіду. Завдяки цьому висловлювання набувають більш-менш обґрунтованого характеру, і це дає змогу дослідникові робити висновки щодо мотивації суджень та дій респондентів.
- Виникнення інтеракції в процесі сфокусованого групового інтерв'ю дозволяє також розкрити більш глибокі підвалини психіки учасників — досвід співпереживання та групового сподівання. Одержати такий результат шляхом масового (поштового, телефонного, роздавального та ін.) опитування майже неможливо.
- Мета сфокусованого групового інтерв'ю — не досягнення групового консенсусу, а з'ясування напрямків думок кожного із учасників. у сфокусованому груповому інтерв'ю заохочується висловлювання різних кутів зору та будь-якого характеру — як позитивного, так і негативного. Потрібно зазначити, що опитування проводиться не серед експертів, а серед пересічних респондентів. Зазвичай, з однієї теми проводять три-чотири фокус-групи. Практика свідчить, що учасники кожної із груп виявляють не зовсім подібне бачення проблеми, яка аналізується. При порівнянні результатів у всіх фокус-групах з'являється можливість говорити про більш або менш типові підходи, і зробити, з певними застереженнями, висновки щодо їхнього поширення в інших ситуаціях тощо. В середньому фокус-група триває від 1,5 до 3 годин, в залежності від обставин.
- Недоліком методу є те, що фокус-група через свої малі розміри не може бути репрезентативною по відношенню до генеральної сукупності. А вимога гомогенності (однорідності) групи тільки посилює його.
- Інший недолік обумовлений можливим суб'єктивізмом інтерпретації результатів роботи групи.
Це перехідна форма між індивідуальними та груповими методами якісних досліджень. Розмір групи набагато менший — 4-6 чоловік, що дозволяє глибше розібратися в обговорюваній темі. Використовується, коли складно зібрати повну ФГ та за потреби глибокого аналізу проблеми з точки зору респондентів.
Використовується тоді, коли потрібно виключити вплив групи і думки більшості на точку зору окремих індивідуумів. Використовується, коли рівень конфлікту настільки сильний, що неможливе колективне обговорення. В таких випадках респонденти відповідають на запитання по черзі, можуть слухати відповіді інших і доповнювати їх, але не можуть безпосередньо взаємодіяти один з одним.
Формуються з людей з яскраво вираженими протилежними поглядами (наприклад, прихильники та противники певної партії, споживачі однієї марки та споживачі конкуруючої марки тощо). Таке зіткнення протилежних думок в ситуації, коли кожний учасник намагається переконати супротивника, дуже часто породжує багато нових продуктивних ідей.
Відрізняються від звичайних ФГД тим, що в них основна увага приділяється використанню різних проективних технік, направлених на стимуляцію творчого потенціалу респондентів. Це зумовлює більшу тривалість групи (3-4 години).
Також є підвидом різновидом креативних ФГ. Використовується для генерації ідей за рахунок використання спеціальних технік, що направлені на активізацію творчого мислення. Спочатку відбувається генерація ідей, після — їх обговорення, доповнення та розвиток.
Є звичайними ФГ, які проводяться в реальній обстановці, яка найбільш наближена до стандартної життєвої ситуації: офіс, магазин, квартира, спортзал, ресторан тощо.
Як учасників використовують спеціалістів конкретної області. Їх просять висловити власні прогнози щодо певної події і обґрунтувати свій погляд. Далі думки експертів збираються, опрацьовуються і виокремлюються ключові прогнози. Цей висновок передається знову всім учасникам і пропонується ще раз висловити свої передбачення, але вже, врахувавши зауваження колег. Знову проводиться аналіз відповідей і робляться загальні висновки, які знову розсилаються респондентам. Так відбувається 3-4 рази, поки прогнози не усталюються.
Проводиться за допомогою мережі інтернет. Мають 8-10 респондентів. Час опитування групи — від 60 до 90 хвилин.
- В. Пилипенко. Фокус-група // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.750 ISBN 978-966-611-818-2
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |