Очікує на перевірку

Хроматофори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хромотофори у шкірі кальмара

Хроматофори (від грець. chroma, родовий відмінок chromatos — колір, фарба і phorós — що несе) це світловідбиваючі клітини, або групи клітин, що містять пігмент, і є в організмах багатьох тварин таких як амфібії, риби, рептилії, ракоподібні і молюсків. Для порівняння ссавці і птахи, для забарвлення мають клас клітин, які називаються меланоцитами.

Хроматофори в більшій мірі відповідають за колір шкіри і очей у ектотермічних тварин і утворюється в нервовому гребні під час ембріонального розвитку. Зрілі хроматофори розподіляються на підкласи відповідно до їх кольору (а точніше «відтінком») під білим світлом: ксантрофори (жовті), еритрофори (червоні), ірідофори (що відбивають світло / або мають ефект ірізації), леукофори (білі), меланофори (чорні/коричневі), і сіанофори (сині).

У 7x разів прискорене відео меланофорів риби, що реагує на 200uM адреналіну

Деякі види можуть швидко змінювати своє забарвлення за допомогою механізму, що переміщує пігмент і переорієнтують відбивні пластинки в середині хроматофорів. Цей процес, часто використовується як різновид камуфляжу, і називається фізіологічною зміною кольору або метахрозією.[1]

Відкриття людиною

[ред. | ред. код]

Арістотель згадував можливість восьминога змінювати свій колір для камуфлювання і сигналізування в своїй праці Історія тварин (400 р.до н.е.):[2]

Восьминіг ... шукаючи здобич змінює свій колір, аби виглядати як колір каміння на фоні якого він ховається; так само він робить, якщо його потурбують.
— Арістотель

Джіосю Сангіованні був першим, хто описав клітини безхребетних тварин, які містять пігмент і назвав їх cromoforo в італійському науковому журналі в 1819.[3]

Моделі

[ред. | ред. код]

У 2015 за участі біофізика Шультена з'явилась модель світловідбиваючої клітини хроматофор Purpurbakterie (близько 100 мільйонів атомів) за допомогою суперкомп'ютера Титан в Національній лабораторії Oak Ridge. У моделюванні процесів перетворення сонячного світла в хімічну енергію брали участь 100 мільйонів атомів, 16000 ліпідів і 101 білок, хоча вміст крихітної органели займає лише один відсоток від загального обсягу клітини[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Scott M. Boback; Lynn M. Siefferman (2010). Variation in Color and Color Change in Island and Mainland Boas (Boa constrictor). Journal of Herpetology. 44 (4): 506—515. doi:10.1670/09-026.1. {{cite journal}}: Проігноровано невідомий параметр |last-author-amp= (довідка)
  2. Aristotle. Historia Animalium. IX, 622a: 2-10. About 400 BC. Cited in Luciana Borrelli, Francesca Gherardi, Graziano Fiorito. A catalogue of body patterning in Cephalopoda. Firenze University Press, 2006. Abstract [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.] Google books [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.]
  3. Sangiovanni, G (1819). Descrizione di un particolare sistema di organi cromoforo espansivo-dermoideo e dei fenomeni che esso produce, scoperto nei molluschi cefaloso. G. Enciclopedico Napoli. 9: 1—13.
  4. The Tennessee Titan: Oak Ridge, Cray, NVIDIA Create New Open Science Supercomputer. Pubs - Bio-IT World (англ.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]