Центр урядового зв'язку
Government Communications Headquarters | |
---|---|
Країна: | Велика Британія |
Дата заснування: | 1946 |
Юрисдикція: | Міністерство закордонних справ |
Штаб-квартира: | |
Бюджет: | засекречено (частка від МІ-5 й МІ-6: із £ 1908000000 фунтів стерлінгів у 2013–2014 рр.) |
Чисельність: | засекречено (4700 осіб у 1997 р., 6132 службовців у 2013 р.[1]) |
Попередня служба: | Урядова школа кодів і шифрів (англ. Government Code and Cypher School, GC&CS) |
Керівництво | |
Director of the Government Communications Headquartersd | Роберт Ханіган |
Сайт | |
gchq.gov.uk | |
Центр урядового зв'язку у Вікісховищі |
Центр урядового зв'язку Великої Британії, ЦУЗ (англ. Government Communications Headquarters, GCHQ) — спецслужба Великої Британії, що відповідальна за ведення радіоелектронної розвідки та за забезпечення захисту інформації органів уряду й армії.
Центр урядового зв'язку Великої Британії перебуває у віданні Міністра закордонних справ Великої Британії[2], формально не бувши частиною Форин-офісу. Директор цього Центру має ранг Постійного секретаря (англ. Permanent Secretary) уряду Великої Британії.
Служба входить до складу Об'єднаного розвідувального комітету, спільно з «MI5» (внутрішня розвідка) і «MI6» (зовнішня розвідка)[2][3].
- 1 листопада 1919 року вказана служба була створена після Першої світової війни під назвою «англ. Government Code and Cypher School (GC & CS)», тобто «Урядова школа кодування і шифрування».
- У 1946 році, після Другої світової війни, отримала свою поточну назву — «англ. Government Communications Headquarters», у перекладі — «Штаб-квартира державних комунікацій».
«англ. Communications Electronics Security Group, CESG», у перекладі — «Група безпеки електронних комунікацій» став підрозділом зазначеного «Центру урядового зв'язку», що забезпечує захист інформації (включаючи криптографію) органів уряду і армії Великої Британії[4].
Хоча характер роботи, що проводиться ЦУЗ і всі їх деталі були збережені в таємниці, але радянська розвідка мала відносно великі знання про них. Під час Другої світової війни про стан та хід роботи британської розвідки повідомляв у криптографічний підрозділ СРСР члени шпигунської «Кембриджської п'ятірки».
Центр урядового зв'язку працює в тісному контакті з іншими розвідувальними органами, зокрема із секретною розвідувальною службою та британською службою безпеки, а також з іншими британськими службами розвідки й установами державної безпеки. Велика Британія та Сполучені Штати підписали в 1947 році секретну угоду за назвою «англ. UKUSA Signals Intelligence agreement, UKUS SIGINT, UKUSA», до чого, серед інших, приєдналися і Австралія, Канада, Нова Зеландія. Таким чином, Центр урядового зв'язку співпрацює з Агентством США у національній безпеці (англ. National Security Agency), з Канадською службою безпеки зв'язку (англ. Communications Security Establishment), з Австралійською радою зв'язку Міністерства оборони (англ. Defence Signals Directorate) та з Новозеландським Бюро безпеки державного зв'язку.
- У 1921–1944 роки, Алістер Деністон;
- у 1944–1952 рр., Едвард Тревіс;
- У 1952–1960 рр., Ерік Джонс;
- У 1960–1964 рр., Клайв Лохніс (агент «Джо»);
- У 1965–1973 рр., Леонард Хупер (агент «Джо»);
- У 1973–1978 рр., Артур Бонсал (агент «Біл»);
- У 1978–1983 рр., Брайан Тові;
- У 1983–1989 рр., Пітер Марічоч;
- У 1989–1996 рр., Джон Ентоні Одей;
- У 1996–1998 рр., Девід Оманд;
- У 1998 р.: Кевін Тебіт;
- У 1998–2003 рр., Френсіс Річардс;
- У 2003–2008 рр., Девід Пепер;
- у 2008-2014 рр., Йен Лобан[5].
- З 2014 р. — Роберт Ханіган.
Відділи[6]:
- Радіорозвідувальні місії (технічна розвідка),
- Математика та криптоаналіз,
- ІТ комп'ютерні-системи,
- лінгвістика та переклад,
- Аналітичний підрозділ розвідки (англ. Intelligence Analysis Unit);
- Підприємство (корпоративні системи),
- Прикладні дослідження і підвищення досліджень прикладних технологій (нові технології й ноу-хау),
- Корпоративні знання та інформаційні системи (системи знань компанії й інформація),
- Комерційні стосунки з постачальниками (відносини корпоративного постачальника),
- Біометрія;
- Корпоративне управління,
- Планування ресурсів підприємства (маркетинг),
- Людські ресурси (персонал),
- Внутрішній аудит,
- Архітектура команди, менеджмент (настройка групи компаній),
- Захист електронного зв'язку (телекомунікації, група електронної безпеки).
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Центр урядового зв'язку Великої Британії
- ↑ Intelligence and Security Committee of Parliament Annual Report 2012–2013, 2013, p. 40 — ISBN 978-0-10-298652-5. (англ.)
- ↑ а б Про Центр урядового зв'язку [Архівовано 1 серпня 2014 у UK Government Web Archive] // Офіційний сайт «GCHQ» (англ.)
- ↑ Government Communications Headquarters (GCHQ) [Архівовано 3 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // direct.gov.uk (англ.)
- ↑ CESG [Архівовано 27 березня 2014 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт «GCHQ» (англ.)
- ↑ Aldrich Richard J. // «GCHQ: The Uncensored Story of Britain's Most Secret Intelligence Agency». — HarperCollins, 2010 — ISBN 978-0-00-727847-3 , 978-0-00-731265-2 , P. 551 (англ.)
- ↑ Richard J. Aldrich, GCHQ: The Uncensored Story of Britain's Most Secret Intelligence Agency, HarperCollins 2010, p. 565 (англ.)
- Aldrich Richard J. // «GCHQ: The Uncensored Story of Britain's Most Secret Intelligence Agency». — HarperCollins, 2010 — ISBN 978-0-00-727847-3 , 978-0-00-731265-2 (англ.)
- Johnson John // «The Evolution of British Sigint»: 1653–1939. — HMSO, 1997, 1998 — ASIN B002ALSXTC. (англ.)
- Kahn David // «Seizing the Enigma: The Race to Break the German U-Boats Codes», 1939–1943. Houghton Mifflin, 1991 — ISBN 978-0395427392. (англ.)
- Smith Michael // «GC&CS and the First Cold War». In Smith, Michael; Erskine, Ralph. Action This Day: Bletchley Park from the Breaking of the Enigma Code to the Birth of the Modern Computer. Bantam Press, 2001 — ISBN 978-0593049105.
- Офіційний сайт (англ.)
- Communications-Electronics Security Group (CESG) (англ.)
- Her Majesty's Government Communications Centre [Архівовано 29 травня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- GovCertUK (англ.)
- BBC: A final look at GCHQ's top secret Oakley site in Cheltenham [Архівовано 12 липня 2014 у Wayback Machine.]