Очікує на перевірку

Часослов Етьєна Шевальє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Часослов Етьєна Шевальє
Heures d'Étienne Chevalier
Творець:Жан Фуке
Замовник:Етьєн Шевальєd
Час створення:1452—1460
Розміри:16,5 × 12 см
Висота:16,5 см
Ширина:12 см
Матеріал:пергамент
Техніка:темпера
Жанр:сакральне мистецтво
Зберігається:Музей Конде
Музей мистецтва Метрополітен
Британська бібліотека
Upton Housed
Національна бібліотека Франції
Музей Мармоттан-Моне
Лувр
Музей:Відділ гравюр і малюнків музею Луврd, Британська бібліотека, Національна бібліотека Франції, Музей Конде, Музей Мармоттан-Моне, Upton Housed і Музей мистецтва Метрополітен
Інвентарний номер:Ms.71[1], 1975.1.2490[2], Add MS 37421[3], 446781[4], RF 1679[5], MI 1093[6], NAL 1416[7] і Ms.153
CMNS: Часослов Етьєна Шевальє у Вікісховищі

«Часослов Етьєна Шевальє» (фр. Heures d'Étienne Chevalier) — ілюмінований манускрипт, створений першим майстром французького Відродження Жаном Фуке близько 1452–1460 рр.

Замовник

[ред. | ред. код]

Манускрипт носить ім'я замовника, Етьєна Шевальє (1410–1474), який, користуючись заступництвом королівської фаворитки Сорель, зробив блискучу кар'єру: був секретарем, фінансовим радником, потім королівським скарбником, а також другом Карла VII і його сина Людовика XI.

З Шевальє також пов'язана історія створення найзнаменитішого твору Жана Фуке — «Меленського диптиха», на якому в образі Мадонни, ймовірно, зображена Агнеса Сорель. Зображення Шевальє можна знайти в обох роботах. У розвороті часослова з Шевальє, що постає перед Мадонною, Фуке повторює той же мотив, що використаний в диптиху, лише переосмислює деякі ідеї. Донатор повторений практично ідентично, його святий покровитель виставлений вперед. Богоматір вже не написана з Агнеси Сорель, але також зображена з оголеною груддю, яку вона дає немовляті.

Відміна від станкової картини полягає в тому, що тепер обидва головних персонажі, Шевальє і Мадонна написані в одному приміщенні. Фуке таким чином показує, що Шевальє досяг Царства Небесного і оточений ангелами, в такий спосіб вшановуючи свого благодійника. Інша мініатюра зображає похорон Шевальє, як вважається, Фуке зобразив його ще за життя замовника, і випередив подію, завдяки якій Шевальє зможе поставати Мадонні.

Зображення Етьєна Шевальє

[ред. | ред. код]
  • Портрет Етьєна Шевальє в «Меленському диптиху»
    Портрет Етьєна Шевальє в «Меленському диптиху»
  • «Портрет Етьєна Шевальє зі святим покровителем»
    «Портрет Етьєна Шевальє зі святим покровителем»
  • «Мадонна на троні»
    «Мадонна на троні»
  • «Похорон Етьєна Шевальє»
    «Похорон Етьєна Шевальє»
«Десниця Господа», деталь: Вид Парижа з Собором Паризької Богоматері

Стиль мініатюр

[ред. | ред. код]

В часослові, виконаному в перші десятиліття французького Ренесансу, Фуке звільнився від традиційного для Середньовіччя формату ілюстрування манускриптів. Він видалив прикраси на полях, рамки та ін., перетворивши кожну мініатюру на свого роду картину. А використовуючи нові техніки, він оновив мистецтво ілюмінування. Ця нова концепція стала поворотним пунктом в історії французького мистецтва ілюстрації.

Художник активно використовував перспективу, гру світлотіні, ідеалізовану архітектуру Відродження при зображенні стародавніх будівель, а також задіяв реалізм в інтерпретації традиційних тем. Усі аркуші мають однаковий формат 16,5 см × 12 см, техніка — темпера по пергаменту. Деякі з аркушів — у поганому стані і потребують особливих умов зберігання.

Фуке помістив замовника Етьєна Шевальє в одне приміщення з Дівою Марією, але цим не обмежився і продовжив вільно вводити елементи сучасності. Приміром, він зобразив Карла VII і двох його синів як волхвів у сцені поклоніння Немовляті. На задньому плані — французькі війська, які перемагають в Столітній війні, їх можна впізнати за прапорами: Ісус — за Францію. В ілюстраціях з легкістю розпізнається сучасна французька архітектура: Собор Буржа в сцені «Благовіщення», Собор Паризької Богоматері і міст Сан-Мішель в «Зішесті Святого Духа».

На відміну від більш пізніх рукописів Жана Фуке, в цьому практично всі мініатюри виконані ним власноручно, що є ознакою раннього датування цієї роботи тим періодом, коли Фуке ще не мав у своєму розпорядженні великої майстерні з великою кількістю учнів і помічників і йому доводилося обмежуватися лише власними силами. У цьому ж — причина незвичайно високого художнього рівня кожного зображення.

Кілька листів розділені на два поля, що також стало нововведенням: у верхньому полі — основний сюжет, в нижньому — дотичні, або ж певна фантастична істота, як в готичної живописі.

Збереженість і місцезнаходження

[ред. | ред. код]

Всього збереглось 47 мініатюр, які сьогодні зберігають в декількох музеях. Найбільша частина з них знаходиться в музеї Конде, Шантійї:

Виявлений у 1981 році аркуш з текстом (нині у Upton House, Lord Bearsted, National Trust) дозволяє зробити деяку реконструкцію змісту книги.

Книга зберігалася в родині нащадків Шевальє до 1630 р. Останній в роду заповів свою бібліотеку родичу по бічній лінії, який вирішив розпродати все окремо. До 1700 р. в монастирі Сен-Мор часослов був розділений, краї аркушів з мініатюрами були обрізані, зображення були наклеєні на дубові дошки. Текст і великі літери, які були дуже близькими до мініатюр, і тому обрізати їх було неможливо, відретушували або ж заклеїли шматками пергаменту. Таким чином, зображення стали окремими «картинами».

Після 1789 р. вони розійшлися по різним власникам. У 1805 р. Ж. Брентано (Georges Brentano de Francfort) придбав в Базелі більшу частину (40 аркушів), його син поступився ними герцогу Омальському, засновнику музею Конде. У 1847 р. мініатюра «Маргарита Антіохійська», у якій бракує нижньої половини аркуша, була продана з аукціону в Парижі, її покупець, Шарль Саважо (Charles Sauvageot), в 1856 р. заповів її Лувру. У 1889 р. Лувр придбав також «Милосердя св. Мартіна». У 1881 р. герцог де ла Тремуй запропонував Національній бібліотеці в Парижі «Святу Анну з трьома Маріями». «Права рука Господа захищає праведних від демонів» зберігається в музеї Метрополітен, «Святий Врен виліковує хворих» — у фонді Вілдерстайн, Нью-Йорк, «Молитва Давида» — в Британській бібліотеці, а «Битва Св. Михаїла з драконом» — в Аптон-Хаусі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Часослов Етьєна Шевальє
  1. ↑ http://www.calames.abes.fr/pub/#details?id=IF3010079
  2. ↑ http://www.metmuseum.org/collection/the-collection-online/search/459207
  3. ↑ http://www.bl.uk/manuscripts/FullDisplay.aspx?ref=Add_MS_37421
  4. ↑ http://www.nationaltrustcollections.org.uk/object/446781
  5. ↑ http://arts-graphiques.louvre.fr/detail/oeuvres/6/113387-Saint-Martin-partageant-son-manteau
  6. ↑ http://arts-graphiques.louvre.fr/detail/oeuvres/5/111494-Sainte-Marguerite-gardant-les-moutons
  7. ↑ http://archivesetmanuscrits.bnf.fr/ead.html?id=FRBNFEAD000069731
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Часослов_Етьєна_Шевальє&oldid=39167269