Z
| Z | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||
| Латинська абетка | ||||||||||
| A | B | C | D | E | F | G | ||||
| H | I | J | K | L | M | N | ||||
| O | P | Q | R | S | T | U | ||||
| V | W | X | Y | Z | ||||||
| Додаткові і варіантні знаки | ||||||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | ||||
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | ||||
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | ||||
| Č | Ɗ | Ď | Ð,ð | Ɖ,ɖ | Đ,đ | È | ||||
| É | Ê | Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | ||||
| Ə | Ɠ | Ĝ | Ğ | Ġ | Ģ | Ƣ | ||||
| Ɡ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | Î | Ï | ||||
| Ī | Į | İ | I | IJ | Ĵ | Ķ | ||||
| Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | Ļ | Ł | Ĺ | ||||
| Ľ | Ŀ | LJ | Ñ | Ń | Ņ | Ň | ||||
| N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | NJ | Ò | Ó | ||||
| Ô | Õ | Ö | Ǫ | Ø | Ő | Œ | ||||
| Ơ | Ƥ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | ||||
| Ɽ | ß | ſ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | ||||
| Š | Þ | Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | ||||
| Ʈ | T̈ | Ù | Ú | Û | Ü | Ū | ||||
| Ŭ | Ů | Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | ||||
| Ẋ | Ý | Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | ||||
| Ẕ | Ȥ | Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž | ||||
Z («зет»)[1] — 26-а літера латинського алфавіту. Існує в більшості графічних систем на його основі.
У латинській мові назва літери вимовлялася як ['zeːta] чи ['dzeːta] — відповідно до назви грецької літери. Прийняте в українській мові позначення «зет»[1] походить з латинської через німецьке (Zett) і польське (zet) посередництво.
У більшості англомовних країн літера називається zed (МФА: [zɛd]), але в американському варіанті прийнята назва zee (МФА: [ziː]). Вона походить від британської діалектної форми кінця XVII століття, що виникла за аналогією до назв літер B, C, D, тощо[2]. Існує ще одна діалектна форма izzard (МФА: [ˈɪzərd]), що датується XVIII століттям, і можливо, походить від окс. izèda чи фр. ézed, і далі від реконструйованої народнолатинської форми *idzēta, що може бути утворена від dzēta доданням протетичного звука. Її варіанти трапляються в гонконзькій англійській, але й там здебільшого розглядаються як порушення норми[3].
В італійській, баскській, іспанській та ісландській літера називається zeta (зараз не входить до ісландської абетки, але трапляється в деяких іменах). У фінський абетці також вживається назва zeta, але вимова інша — МФА: [tsetɑ] чи МФА: [tset]. У португальській вона називається zê, у шведській — zäta, у данській — zæt, у нідерландській, індонезійській, польській, румунській і чеській — zet, у німецькій — Zett, у норвезькій — zett, у французькій — zède, у в'єтнамській — zét. В абетці есперанто назва літери вимовляється як МФА: [zo]. У піньїні офіційна назва літери [tsɨ] («ци»), але зараз під впливом англійської поширюються некоректні zed та zee.
У більшості мов літера читається як дзвінкий ясенний фрикативний [z] або дзвінкий ясенний африкат [d͡z]. У деяких мовах вона читається як глухий ясенний африкат [t͡s] (фінська, німецька; у запозиченнях може читатися [z]). В італійській мові z ([ˈd͡zɛta]) в різних словах може читатися по-різному: як [d͡z] (Zanni, [ˈd͡zanni] — «Дзанні») у дзвінкому варіанті, і як [t͡s] (pizza, [ˈpitt͡sa] — «піца») — у глухому.
Походить від літери Ζ, ζ («дзета») грецької абетки і далі від фінікійської «заїн».
В абетці латинської мови літера z з'являлася двічі. Вона була присутня в архаїчній формі латинського алфавіту, бувши запозиченою з етруського письма. До етруського алфавіту вона могла потрапити з варіанта грецької абетки, поширеного на острові Іскія; фонетичним її значенням міг бути африкат [ts].
Оскільки фонема /z/ у V ст. до н. е. перейшла в /r/ (явище ротацизму), z виходить з ужитку. У I столітті до н. е. вона вводиться в латинську абетку знову, тепер вже прямо з грецької: як і y, вона використовується для передачі грецизмів[4]. Доти фонема /z/ передавалася літерою s на початку слова і сполученням ss у середині: sōna (дав.-гр. ζώνη — «пояс»), trapessita (дав.-гр. τραπεζίτης — «банкір», «міняйло»).
У деяких написах, зроблених народною латиною, z передає особливий звук, ймовірно африкат, утворений злиттям рефлексів /j/, /dj/ та /gj/: zanuariu (лат. ianuarius — «січень», «Януарій»), ziaconus (лат. diaconus — «диякон»), oze (лат. hodie — «сьогодні»)[5].
Подібним чином замість /z/ міг вживатися склад /di/ у деяких словах, наприклад, baptidiare (лат. baptizare — «хрестити»). У сучасній італійській, де літера z передає африкати /ts/ чи /dz/, нащадки латинських ianuarius і hodie пишуться через g, яка перед i та e вимовляється /dʒ/: італ. gennaio, oggi. В інших мовах, таких як іспанська, африкат зазнав подальшої еволюції.
- У математиці — позначення осі аплікат. Z з подвійною косою рискою — позначення множини цілих чисел (від нім. Zahlen — «числа»).
- У хімії — позначення атомного номера елемента.
- У фізиці — позначення Z-бозона.
- Символ Z — маркування військової техніки ЗС РФ, що отримало також назву «путінської свастики».
- У математиці — позначення осі аплікат, а також однієї із змінних.
| Фонетичний алфавіт НАТО | код Морзе | ||
| Zulu | |||
|
|
|
|
| Морський прапорний сигнал | Семафорна абетка | Американська мова жестів (ASL) | Шрифт Брайля |
У юнікоді велика «Z» записується U+005A, а мала «z» — U+007A.
Код ASCII для великої «Z» — 90, для малої «z» — 122;
або у двійковій системі, 01011010 та 01111010, відповідно.
Код EBCDIC для великої «Z» — 233, для малої «z» — 169 (64 less).
NCR код HTML та XML — «Z» та «z» для великої та малої літер відповідно.
На Всеукраїнській Конфренції в справі упорядкування українського правопису 1927 року висувалася пропозиція передавати літерою z дзвінкий ясенний африкат [d͡z], для позначення якого завжди використовувалося сполучення дз[6].
- ↑ а б Зет // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ One early use of «zee»: Lye, Thomas (1969) [2nd ed., London, 1677]. A new spelling book, 1677. Menston, (Yorkshire) Scolar Press. с. 24. LCCN 70407159.
Zee Za-cha-ry, Zion, zeal
- ↑ Michael Chugani (4 січня 2014). 又中又英——Mispronunciations are prevalent in Hong Kong. Headline Daily. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.
- ↑ James Grout: Appius Claudius Caecus and the Letter Z [Архівовано 1 липня 2019 у Wayback Machine.], part of the лат. Encyclopædia Romana
- ↑ Ti Alkire & Carol Rosen, Romance Languages: A Historical Introduction (Cambridge: Cambridge University Press, 2010), 61.
- ↑ М. Скрипник Підсумки правописної дискусії [Архівовано 29 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Вісті ВУЦВК. — 1927. — 19 червня.