Очікує на перевірку

Commandant Teste

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гідроавіаносець «Командан Тест»
Авіаносець «Командан Тест»
Служба
Тип/клас Гідроавіаносець
Держава прапора
Спущено на воду 12 квітня 1929 року
Введено в експлуатацію 18 квітня 1932 року
Виведений зі складу флоту Затоплений 27 листопада 1942 року
Статус Піднятий у 1945 році, проданий на злам
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 10 000 тонн (стандартна)
12 134 тонни (повна)
Довжина 167 м
Ширина 27 м
Осадка 7 м
Технічні дані
Рухова установка 2 парові турбіни<bt>4 водотрубні котли
Потужність 23 230 к.с.
Швидкість 21 вузол
Автономність плавання 2 000 миль на 18 вузлах
Екіпаж 644 чоловік
Озброєння
Артилерія 8 x 100-мм гармат
Зенітне озброєння 8 x 37-мм гармат
12 x 13,2-мм зенітних кулеметів
Авіація 26 літаків

«Командан Тест» (фр. Commandant Teste) — французький гідроавіаносець 1930-1940-х років.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Гідроавіаносець «Командан Тест» був закладений 9 вересня 1927 року на верфі «Forges et Chantiers de la Gironde» (Лормон, департамент Жиронда). Спущений на воду 12 квітня 1929 року, вступив у стрій 18 квітня 1932 року. Свою назву отримав на честь Поля Теста (фр. Paul Marcel Teste), французького пілота, учасника Першої світової війни, піонера французької гідроавіації.

Конструкція

[ред. | ред. код]

«Командан Тест» будувався як авіатранспорт та плавуча ремонтна база для гідролітаків, розміщених на крейсерах та авіаносцях. Корабель був обладнаний ангаром розмірами 84 x 27×7 м, ворота якого відкривались на кормову палубу. Для запуску літаків служили 4 катапульти. 4 крани піднімали літаки з ангару на катапультну палубу. Корабель міг випустити всі свої 26 літаків за 25-30 хв. Для прийому літаків служили 4 крани, які піднімали літаки з води, а також 5-й кран, який піднімав літаки з тенту, який буксирувався позаду корабля.

Енергетична установка складалась з 2 парових турбін «Schneider-Zoelly» потужністю 23 230 к.с., для яких виробляли пару 4 водотрубні котли — 2 вугільні та 2 нафтові. Бронювання становило 60 мм по поясу та 36 мм — палуба.

Озброєння складалось з 8 100-мм гармат, 8 37-мм зенітних гармат та 6 спарених 13,2-мм зенітних кулеметів.

Авіагрупа

[ред. | ред. код]

На авіаносці планувалось розміщувати морський варіант бомбардувальника Farman F.60 Goliath, але він застарів на момент вводу корабля у стрій. З 1932 року на авіаносці нетривалий час розміщувались біплани Levasseur PL.14, які у 1934 році були замінені бомбардувальниками Levasseur PL.15, у 1939 році — монопланами Latécoère 298.

Розвідувальна ескадрилья спочатку складалась з літаків Gourdou-Leseurre GL-810, які у 1933 році замінили на Gourdou-Leseurre GL-811. У 1936 році їм на зміну прийшли Gourdou-Leseurre GL-813 та літаючі човни Loire 130.

Історія служби

[ред. | ред. код]

Після вступу у стрій «Командан Тест» ніс службу у Французькій середземноморській ескадрі (фр. CECMED, Commandant en chef pour la Méditerranée). З 1937 року базувався в Орані для захисту торгового мореплавства під час громадянської війни в Іспанії. З початком Другої світової війни використовувався як авіатранспорт між Північною Африкою та Францією.

Після капітуляції Франції у липні 1940 року, перебуваючи в Орані, був атакований британським флотом, але не зазнав пошкоджень та у жовтні того ж року повернувся до Тулону, де був роззброєний та використовувався як навчальний корабель.

Після того, як почалась висадка союзників у Французькій Північній Африці, німці окупували територію Франції, яку контролював режим Віші. Щоб не допустити потрапляння залишків французького флоту в руки німців, 27 листопада 1942 року він був затоплений французами.

У травні 1943 року корабель був піднятий італійцями, але у вересні того ж року був конфіскований німцями. 18 серпня 1944 року був знову потоплений внаслідок нальоту авіації союзників.

У лютому 1945 року корабель знову був піднятий. Планувалось зробити з нього навчальний авіаносець або транспортний корабель, але ці плани не були реалізовані. У 1950 році корабель був проданий на злам.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А. Е. Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002
  • Авианосцы Второй мировой. Новые властелины океанов. //С. А. Балакин, А. В. Дашьян, М. Э. Морозов. — М.:Коллекция, Яуза, 2006. ISBN 5-699-17428-1