HMS M24
| Монітор M24 | ||
|---|---|---|
|
| ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Монітор типу M15 | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Належність |  Військово-морські сили Великої Британії
| |
| Спущено на воду | 9 серпня 1915 року | |
| Статус | Проданий 29 січня 1920 року | |
| Бойовий досвід | Перша світова війна Перший рейд на Остенде | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 540 тонн | |
| Довжина | 54,03 м | |
| Ширина | 9,4 м | |
| Осадка | 2,06 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 бойлери Парова машина | |
| Потужність | 800 к.с. | |
| Швидкість | 11 вузлів | |
| Екіпаж | 69 осіб | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 x 233,7-мм гармата «BL 9.2-inch Mk IX—X» 1 x 76-мм гармата «QF 12-pounder 12 cwt» 1 x 57-мм гармата «QF 6-pounder Hotchkiss» | |
М24 (англ. HMS M24) — монітор типу M15 Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Першої світової війни. Він також брав участь в британській інтервенції в Росії.
Призначений для обстрілів берегових цілей, в якості основного озброєння «M25» одну 9,2-дюймову гармату Mk X, зняту з крейсера типу «Едгар» HMS Endymion.[1] Крім того, на моніторі встановили 76,2-мм гармату, а також 57-міліметрову зенітку. На відміну від оснащених паровим або дизельним рушієм однотипних кораблів, монітор отримав чотири двигуна внутрішнього спалення «Кемпбелл Гас Компані» (Campbell Gas Company) загальною потужністю 640 кінських сил.[2]
«М24» замовили у березні 1915 року в рамках Воєнної надзвичайної програми з будівництва кораблів. Монітор було закладено на верфі Sir Raylton Dixon & Co. Ltd у місті Говань у березні 1915 року, спущено на воду 9 серпня 1915 року та завершеному в жовтні 1915 року.
«М24» служив у Дуврському патрулі з жовтня 1915 по червень 1918 року. На початку 1916 року у «M24» було вилучено її основну 9,2-дюймову гармату, яку використали для посилення артилерії на Західному фронті. Замість неї була встановлена 7,5-дюймова (190-міліметрова) гармата BL 7.5-inch Mk III, яка була запасною для загиблого пре-дредноута «Траємф». Хоча ці новіші гармати мали менший калібр, але були більш далекобійними, що дозволяло монітору не надто заходити в зону обстрілу німецьких берегових батарей.
Наступною місією «M24» стало надання допомоги експедиційним силам Британії на півночі Росії. Перед відправленням її 76-міліметрову гармату замінили 47-міліметровими зенітними гарматами. Монітор діяв у Білому морі до вересня 1919 року.
«M24» був проданий 29 січня 1920 року був проданий для цивільного використання як нафтовий танкер і перейменований у «Satoe» (чисельник «Один» малайською). Певний час використовувався для перевезення нафти з місця видобування на озері Маракайбо до переробного заводу на Кюрасао.[3]
- ↑ Randal Gray (ed) (1985). Conway's All the World's Fighting Ships, 1906–1921. Conway Maritime Press. с. 48. ISBN 0-85177-245-5.
- ↑ Буянов, Дмитрий (22.07.2019). Любые орудия — в дело. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 01.10.2010.
- ↑ Буянов, Дмитрий (13.08.2019). Мониторы Его Величества против большевиков. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 01.10.2010.
- Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
- Dittmar, F. J. & Colledge, J. J., «British Warships 1914—1919», (Ian Allan, London, 1972),
