Tamias merriami

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Tamias merriami
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Рід: Neotamias
Вид:
N. merriami
Біноміальна назва
Neotamias merriami
(J. A. Allen, 1889)
Синоніми

Tamias merriami J. A. Allen, 1889

Tamias merriamiвид гризунів родини Sciuridae. Він зустрічається в центральній і південній Каліфорнії[2] в США і на невеликій території на півночі Нижньої Каліфорнії, Мексика[1].

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Бурундук Мерріама досягає середньої довжини голови й тулуба від 13,0 до 13,5 сантиметрів, довжини хвоста від 10,5 до 11,5 сантиметрів і ваги від 68 до 72 грамів. Хвіст відносно довгий порівняно з іншими видами, його довжина становить до 97% від довжини голови-тулуба. Як і в інших видів роду, хутро має колір від коричневого до корицево-коричневого, а на спині є кілька темних спинних смуг, які розділені світлішими смугами і відмежовані від боків тіла. Це чотири сірі та п'ять бурих смуг, причому крайні смуги значно коротші, а всі інші смуги приблизно однакової ширини. Тварини мають довгі вузькі вуха і білий живіт[3].

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Бурундуки Мерріама живуть у різних місцях проживання від рівня моря до висоти 2940 метрів. В основному вони зустрічаються в чагарникових зонах чапарраля, часто пов'язаних з сосновими та дубовими насадженнями. Важливими факторами середовища існування є опале листя та каміння на землі[3].


Вид веде денний спосіб життя з піками активності вранці та вдень. Живе переважно на землі, але також може забиратися на дерева та кущі. Тварини харчуються переважно травоїдною їжею — насінням, плодами та горіхами, рідше — комахами та дрібними хребетними. Жолуді та насіння сосни складають основну частину їхнього раціону, в деякі роки жолуді їдять цілий рік. Бурундуки Мерріама, як правило, активні цілий рік і не впадають у сплячку, хіба що на великих висотах. Тварини будують свої гнізда в ущелинах скель на землі або в дуплах дерев, причому останні переважають[3]. Схованки і гніздові порожнини часто перейшли від інших тварин, особливо дятлів, гірських кишенькових ховрахів (Thomomys) або інших вивірок[3].

Розмноження

[ред. | ред. код]

Під час спарювання самиці приваблюють самців закликом. Тривалість крику самиці становить від десяти до п'ятнадцяти хвилин. Самець чує поклик і реагує на нього, підбігаючи до самиці і стрибаючи навколо неї. Потім самиця присідає навпочіпки, а самець робить 12–24 поштовхи. Весь процес спарювання триває близько п'ятнадцяти секунд[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Álvarez-Castañeda, S.T.; Castro-Arellano, I.; Lacher, T. (2016). Neotamias merriami. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T21358A22269203. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T21358A22269203.en. Процитовано 12.11.2021.
  2. California Mammal Maps - Merriam's Chipmunk (Tamias merriami). Архів оригіналу за 16 грудня 2010. Процитовано 26 серпня 2010.
  3. а б в г Richard W. Thorington Jr., John L. Koprowski, Michael A. Steele: Squirrels of the World. Johns Hopkins University Press, 2012; S. 324–325. ISBN 978-1-4214-0469-1
  4. Compton, Stephen B (January 1995). "REPRODUCTIVE BEHAVIOR IN MERRIAM'S CHIPMUNK (TAMIAS MERRIAMI).". The Great Basin Naturalist. 55 (1).