Мисте́цтво — вид людської діяльності, що відбиває дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичнихідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність.
Від подиху мистецтва починають звучати ліри, що мовчали досі. Але чи мистецтво спроможне розбудити струни, які розірвала буря[3]? — З передмови до повісті «Мала Фадетта», 1848
Мистецтво для мене є формою правди, відображенням життя. Воно є разом з політичними дискусіями й парламентськими дебатами потрібним, важливим і значним віддзеркалюванням суспільного розвою[10].
— Жорж Санд
Мистецтво зарадить собі і без нас. Воно, як поезія, пишне та безсмертне. Воно, як природа, — вічний усміх над руїнами. Нам, очевидцям цих згубних днів, треба бути перш за все громадянами, а потім митцями. Опріч онімілих муз, існує чимало інших справ, за які треба нагально братися[11]. — З передмови до повісті «Мала Фадетта», 1848
«Мистецтво має пекти, збурювати, викликати на ґерць, ставити питання. А питань багато: хто ми? звідки? куди йдемо? В чому наша самість, суть і несхожість на інших?»[13]
— Антон Мухарський (Маніфест Союзу Вольних Художників «Воля або Смерть» (СВХ))
Мистецтво надає крила і відносить далеко-далеко! Кому набрид бруд, дрібні грошові інтереси, хто обурений, ображений чи скривджений, той може знайти спокій і насолоду лише в прекрасному.
рос.Искусство дает крылья и уносит далеко-далеко! Кому надоела грязь, мелкие грошовые интересы, кто возмущен, оскорблен и негодует, тот может найти покой и удовлетворение только в прекрасном[14]
Мистецтво, якщо воно не сприяє правильній дії, всього лише опіум для інтелігенції… Я гадаю, що в героїчній мужності, з якою людина зустрічає безумства світу, є краса значно більша, ніж краса мистецтва.[15]
Мистецтво – і краса – не є ані безпечними, ані прирученими – за них завжди треба платитикров’ю – і велич тієї чи іншої культури оцінюється нащадками саме за її готовністю платити. І, що ще важливіше – за усвідомленням цієї плати[17]. — З есею «Розширення? Звуження? Звільнення?»
Мистецтво і краса завжди лякають і не лише ваблять, а й відштовхують, бо ж ведуть до Невідомого. В цьому їхня засаднича відмінність від безпечної і прирученої філістерської «краси», що механічно тасує один і той самий набір штампів на догоду публіці[17]. — З есею «Розширення? Звуження? Звільнення?»
— Вано Крюґер
Мистецтвом ще стільки не ввібрано експромтів акторської братії.[18]
Навіть в особистому плані мистецтво робить життя активнішим. Воно обдаровує того, хто йому служить, глибшим щастям і швидше його виснажує. Воно залишає на його обличчі сліди уявних чи духовних пригод, породжує в ньому, навіть якщо зовнішнє буття його минає серед монастирської тиші, таку розпещеність, надмірну витонченість, утому, нервову цікавість, яку навряд чи може викликати найбурхливіше життя, сповнене пристрастей і насолод.[19]
Який сенс дизайну та мистецтва, якщо ти не твориш і не мислиш вільно? Обов'язок художників – мріяти вголос і продуктивно. Мене пригнічує, коли індустрія, заснована на творчості, ухвалює практичні рішення[24].
Райзе Е. С. О музыке и музыкантах: афоризмы, мысли, изречения, высказывания. — Ленинград: Музыка, 1969.
Мухарський А. / Лютий О.. Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей: автобіогр. роман-концерт / Антін Мухарський / Орест Лютий; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. — Харків: Фоліо, 2015. — 211 с. — ISBN 978-966-03-7201-6
