MAREK JAB ONOWSKI • WOJCIECH JAKUBOWSKI MARIUSZ W ODARCZYK MAREK JABŁONOWSKI • WOJCIECH JAKUBOWSKI MARIUSZ WŁODARCZYK ZARYS HISTORII DO 1945 ROKU НАРИС ІСТОРІЇ ДО 1945 РОКУ Tom II Przekład na język ukraiński Sergiusz Wasiuta Warszawa–Olsztyn 2023  Publikacja dofinansowana przez Wydział Nauk Politycznych i Studiów Międzynarodowych Uniwersytetu Warszawskiego Wydział Nauk Społecznych Uniwersytetu Warmińsko-Mazurskiego Recenzenci: dr hab. Daniel Przastek dr Marta Rojewska Konsultacja językowa: dr hab. Vadym Zheltovskyy Projekt okładki: Barbara Kuropiejska-Przybyszewska © Copyright by Marek Jabłonowski © Copyright by Wojciech Jakubowski © Copyright by Mariusz Włodarczyk © Copyright by Fundacja Archiwum Dokumentacji Historycznej PRL Wszelkie prawa zastrzeżone. Każda reprodukcja lub adaptacja całości bądź części niniejszej publikacji, niezależnie od zastosowanej techniki reprodukcji (drukarskiej, Od Kongresu Wiedeńskiego do upadku III Rzeszy fotograficznej, komputerowej i in.), wymaga pisemnej zgody Autorów i Wydawcy. Від Віденського конгресу до падіння Третього рейху Wydawca: OFI www.ofi kg.pl ISBN 978-83-950905-7-8 Egzemplarz bezpłatny Printed in Poland Objętość 37,9 ark. wyd. 6 7 Spis treści Зміст Część IV Частина IV U źródeł współczesności. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 24 Біля джерел сучасності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Rozdział X – Porządek polityczny XIX wieku . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Розділ X – Політичний устрій ХІХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 1. Europa ponapoleońska . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 1. Післянаполеонівська Європа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 2. Ład wiedeński na ziemiach polskich . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 2. Віденський порядок на польських землях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 3. Polskie powstania narodowe w XIX wieku . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68 3. Польські національні повстання у XIX столітті . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69 4. Kształtowanie się Europy uprzemysłowionej w I połowie XIX wieku . . . 94 4. Становлення індустріально розвиненої Європи в першій 95 5. Przemiany polityczne na świecie w II połowie XIX wieku . . . . . . . . . . . 114 половині XIX століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95 6. Rozwój nowoczesnego państwa i narodziny demokracji liberalnej . . . . 152 5. Політичні зміни у світі в другій половині ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . 115 6. Розвиток сучасної держави та зародження ліберальної демократії . 153 Rozdział XI – Kres ładu wiedeńskiego . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162 1. Masowe ruchy polityczne . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162 Розділ XI – Кінець Віденського ордену . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163 2. I wojna światowa (1914–1918) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186 1. Масові політичні рухи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163 3. Sprawa polska w I wojnie światowej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208 2. Перша світова війна (1914–1918) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187 4. Rewolucja lutowa i przewrót bolszewicki w Rosji . . . . . . . . . . . . . . . . . 222 3. Польське питання в І світовій війні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209 4. Лютнева революція і більшовицький переворот у Росії . . . . . . . . . . 223 Część V Polska i świat w latach 1918–1939 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233 Частина V Rozdział XII – Świat między wojnami . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234 Польща і світ у 1918–1939 роках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233 1. Czas nadziei i rozczarowań – ład wersalsko-waszyngtoński . . . . . . . . . . 234 Розділ XII – Світ між війнами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235 2. Kryzys gospodarczy i kryzys demokracji . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 258 1. Час надій і розчарувань – Версальсько-Вашингтонський порядок . . 235 3. Rosja Radziecka i Związek Socjalistycznych Republik Radzieckich 2. Економічна криза та криза демократії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259 do 1941 roku . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 282 3. Радянська Росія і Союз Радянських Соціалістичних Республік 4. System rządów III Rzeszy Niemieckiej – monokracja policentryczna . . 312 до 1941 року . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 283 5. Przemiany cywilizacyjne i zjawiska kulturowe . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334 4. Державний устрій Третього рейху – поліцентрична монократія . . . 313 5. Цивілізаційні перетворення та культурні здобутки . . . . . . . . . . . . . . 335 Rozdział XIII – Polska między wojnami . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 354 1. O Niepodległą i granice . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 354 Розділ XIII – Польща міжвоєнна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 355 2. Życie polityczne . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 382 1. Про незалежність і кордони . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 355 3. Polityka zagraniczna . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 408 2. Політичне життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 383 4. Społeczeństwo . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 418 3. Зовнішня політика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 409 5. Gospodarka . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 436 4. Суспільство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 419 6. Przemiany cywilizacyjne i kulturowe . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 462 5. Економіка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 437 6. Цивілізаційні та культурні перетворення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 463 8 Spis treści Зміст 9 Część VI Частина VI Polska i świat w latach II wojny światowej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 487 Польща і світ у роки Другої світової війни. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 487 Rozdział XIV – II wojna światowa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 488 Розділ XIV – Друга світова війна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 489 1. II wojna światowa w Europie i na świecie . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 488 1. Друга світова війна в Європі та світі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 489 2. Lata grozy – zbrodnicze oblicze wojny . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 528 2. Жахливі роки – злочинне обличчя війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 529 Rozdział XV Розділ XV Polska i Polacy w latach wojny . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 548 Польща і поляки в роки війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 549 Aneks . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 581 Додаток . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 581 1. Dzieje myśli polskiej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 582 1. Історія політичної думки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 583 2. Dzieje ustroju Polski [oprac. Bartłomiej Zdaniuk]. . . . . . . . . . . . . . . . . . 596 2. Історія польського ладу [Опрацювання: Бартломей Зданюк]. . . . . . . . 597 Bibliografia . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 637 Бібліографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 637 10 11 Przegląd treści wg numerów bocznych Огляд змісту за бічними номерами Część IV Частина IV U źródeł współczesności. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Біля джерел сучасності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Rozdział X – Porządek polityczny XIX wieku . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Розділ X – Політичний устрій ХІХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 1. Europa ponapoleońska . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 1. Післянаполеонівська Європа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 (399) Kongres wiedeński – zasady i zależności polityczne, nowy podział (399) Віденський конгрес – підвалини та політичні залежності, новий kontynentu. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 поділ континенту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 (400) „Święte Przymierze” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 (400) «Священний союз» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 (401) „Wiosna Ludów” w Europie . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 (401) «Весна народів» у Європі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 2. Ład wiedeński na ziemiach polskich . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 2. Віденський порядок на польських землях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 (402) Sprawa polska na kongresie wiedeńskim . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 (402) Польське питання на Віденському конгресі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 (403) Konstytucja Królestwa Polskiego. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48 (403) Конституція Королівства Польського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 (404) Sytuacja polityczna i gospodarcza w Królestwie Polskim . . . . . . . . . . . 50 (404) Політичне та економічне становище Королівства Польського. . . . . 51 (405) Sytuacja Polaków w zaborze pruskim . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 (405) Становище поляків у Прусському поділі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 (406) Zabór austriacki . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 (406) Австрійський поділ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 (407) Problem uwłaszczenia chłopów . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56 (407) Проблема розкріпачення селян . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 (408) Przemiany w rolnictwie . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 (408) Зміни в сільському господарстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 (409) Rozwój przemysłu na terenie zaborów . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 (409) Розвиток промисловості на теренах поділів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 3. Polskie powstania narodowe w XIX wieku . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68 3. Польські національні повстання у XIX столітті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69 (410) Noc listopadowa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68 (410) Листопадова ніч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69 (411) Wojna polsko-rosyjska . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72 (411) Польсько-російська війна. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 (412) Represje popowstaniowe . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76 (412) Репресії після повстання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77 (413) Wielka Emigracja . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76 (413) Велика еміграція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77 (414) Powstanie krakowskie. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80 (414) Краківське повстання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81 (415) Rabacja galicyjska . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80 (415) Заворушення в Галичині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81 (416) „Wiosna Ludów” na ziemiach polskich . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82 (416) «Весна народів» на польських землях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 (417) Przyczyny wybuchu powstania styczniowego . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84 (417) Причини вибуху Січневого повстання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 (418) Przebieg walk powstańczych . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88 (418) Хід повстанських боїв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89 (419) Społeczno-kulturowe skutki powstania . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 (419) Соціально-культурні наслідки повстання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91 4. Kształtowanie się Europy uprzemysłowionej w I połowie XIX wieku. . . . . . . 94 4. Становлення індустріально розвиненої Європи в першій половині (420) Powstawanie pierwszych ośrodków przemysłowych . . . . . . . . . . . . . . . 94 XIX століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95 (421) Zmiany struktury społecznej i konflikty społeczne . . . . . . . . . . . . . . . . 96 (420) Виникнення перших промислових центрів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95 5. Przemiany polityczne na świecie w II połowie XIX wieku. . . . . . . . . . . . . . . 114 (421) Зміни соціальної структури та соціальні конфлікти . . . . . . . . . . . . . 97 (422) I wojna krymska i jej następstwa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114 5. Політичні зміни у світі в другій половині ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . 115 (423) Polityka zagraniczna Francji za Napoleona III. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120 (422) I кримська війна та її наслідки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115 (423) Зовнішня політика Франції за Наполеона III . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121 12 13 (424) Polityka zagraniczna wiktoriańskiej Anglii . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124 (424) Зовнішня політика Вікторіанської Англії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125 (425) Zjednoczenie Włoch . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128 (425) Об’єднання Італії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129 (426) Zjednoczenie Niemiec . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132 (426) Возз’єднання Німеччини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133 (427) Powstanie Austro-Węgier (1867) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136 (427) Утворення Австро-Угорщини (1867) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137 (428) Osłabienie monarchii osmańskiej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138 (428) Послаблення Османської монархії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139 (429) Wojna secesyjna i wzrost znaczenia USA. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142 (429) Громадянська війна та піднесення США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143 (430) Powstanie i rozwój systemu kolonialnego . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146 (430) Виникнення та розвиток колоніальної системи. . . . . . . . . . . . . . . . 147 6. Rozwój nowoczesnego państwa i narodziny demokracji liberalnej . . . . . . . . 152 6. Розвиток сучасної держави та зародження ліберальної демократії . . . . . 153 (431) Przemiany społeczne i polityczne w Europie . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152 (431) Соціально-політичні зміни в Європі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153 (432) Zasady ustrojowe demokracji liberalnej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154 (432) Підвалини устрою ліберальної демократії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155 (433) Model brytyjski. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156 (433) Модель Великобританії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 (434) Model amerykański. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156 (434) Американська модель . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 (435) Zasada konstytucjonalizmu. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158 (435) Принцип конституціоналізму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159 (436) Powstanie partii politycznych. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158 (436) Поява політичних партій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159 Rozdział XI – Kres ładu wiedeńskiego . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162 Розділ XI – Кінець Віденського ордену . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163 1. Masowe ruchy polityczne . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162 1. Масові політичні рухи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163 (437) Podział ruchów . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162 (437) Основні течії політичних рухів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163 (438) Geneza socjalizmu . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162 (438) Походження соціалізму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163 (439) Czartyzm. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164 (439) Чартизм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165 (440) „Manifest komunistyczny” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164 (440) «Комуністичний маніфест» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165 (441) Reformizm . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166 (441) Реформізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167 (442) Socjalizm w Rosji . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170 (442) Соціалізм в Росії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171 (443) Nacjonalizm . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170 (443) Націоналізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171 (444) Agraryzm . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172 (444) Аграризм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173 (445) Katolicka nauka społeczna . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172 (445) Католицьке соціальне вчення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173 2. I wojna światowa (1914–1918) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186 2. Перша світова війна (1914–1918) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187 (446) Sytuacja międzynarodowa na przełomie XIX i XX wieku. . . . . . . . . . 186 (446) Міжнародне становище на рубежі ХІХ–ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . 187 (447) „Trójprzymierze” i „trójporozumienie” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188 (447) Троїстий союз і Антанта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 (448) Rewolucja w Rosji 1905 roku. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188 (448) Революція в Росії 1905 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 (449) Geneza konfliktu zbrojnego . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192 (449) Генезис збройного конфлікту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193 (450) Główne etapy wojny . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 194 (450) Основні етапи війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 195 (451) Nieludzkie oblicze „wojny pozycyjnej” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198 (451) Нелюдське обличчя «окопної війни» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199 (452) Zastosowanie nowych rodzajów broni . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 200 (452) Використання нової зброї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 201 (453) Polityczne, społeczne i ekonomiczne następstwa wojny . . . . . . . . . . . 204 (453) Політичні, соціальні та економічні наслідки війни . . . . . . . . . . . . . 205 (454) Grypa „hiszpanka” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206 (454) Іспанка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207 3. Sprawa polska w I wojnie światowej. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208 3. Польське питання в І світовій війні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209 (455) Sytuacja narodu polskiego w trzech zaborach . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208 (455) Становище польського народу на землях трьох поділів . . . . . . . . . 209 (456) Orientacje polityczne . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210 (456) Політичні орієнтації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 211 (457) Udział Polaków w walkach. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214 (457) Участь поляків у боях. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215 (458) Stanowisko mocarstw w sprawie polskiej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 218 (458) Позиція великих держав у польському питанні. . . . . . . . . . . . . . . . 219 (459) Kryzys przysięgowy . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 (459) Криза присяги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221 (460) Stanowisko USA w sprawie polskiej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 (460) Позиція США щодо польського питання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221 14 Przegląd treści wg numerów bocznych Огляд змісту за бічними номерами 15 4. Rewolucja lutowa i przewrót bolszewicki w Rosji . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222 4. Лютнева революція і більшовицький переворот у Росії . . . . . . . . . . . . . . 223 (461) Sytuacja w Rosji w przededniu rewolucji. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222 (461) Ситуація в Росії напередодні революції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223 (462) Obalenie caratu. Rosja republiką . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222 (462) Повалення царизму. Проголошення республіки в Росії . . . . . . . . . 223 (463) Bolszewicy na drodze do władzy . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224 (463) Більшовики на шляху до влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225 (464) Wojna domowa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226 (464) Громадянська війна. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 227 (465) Polityka „eksportu rewolucji”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226 (465) Політика «експорту революції». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 227 Część V Частина V Polska i świat w latach 1918–1939 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233 Польща і світ у 1918–1939 роках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234 Rozdział XII – Świat między wojnami . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234 Розділ XII – Світ між війнами. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235 1. Czas nadziei i rozczarowań – ład wersalsko-waszyngtoński. . . . . . . . . . . . . . 234 1. Час надій і розчарувань – Версальсько-Вашингтонський порядок. . . . . . 235 (466) Konferencja paryska . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234 (466) Паризька конференція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235 (467) Projekt Ligi Narodów . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 238 (467) Проект Ліги Націй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239 (468) Nowa mapa Europy . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242 (468) Нова карта Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 243 (469) Traktaty Waszyngtońskie . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 244 (469) Вашингтонські договори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 245 (470) Słabości ładu wersalskiego . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 246 (470) Слабкі сторони Версальської системи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 247 (471) Polsko-niemiecka wojna gospodarcza . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254 (471) Польсько-німецька економічна війна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 255 2. Kryzys gospodarczy i kryzys demokracji . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 258 2. Економічна криза та криза демократії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259 (472) Kryzys gospodarczy . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 258 (472) Економічна криза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259 (473) Kryzys demokracji . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260 (473) Криза демократії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 261 (474) Faszyzm włoski. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 262 (474) Італійський фашизм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 263 (475) Nazizm niemiecki . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 268 (475) Німецький нацизм. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269 (476) Polityka ekspansjonizmu – na drodze do globalnej konfrontacji . . . . . 276 (476) Політика експансіонізму на шляху до глобального 3. Rosja Radziecka i Związek Socjalistycznych Republik Radzieckich протистояння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 277 do 1941 roku . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 282 3. Радянська Росія і Союз Радянських Соціалістичних Республік (477) Marksizm jako podstawa ideologiczna państwa radzieckiego . . . . . . . 282 до1941 року . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 283 (478) Marksistowska teoria rozwoju społecznego . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 284 (477) Марксизм як ідеологічна основа радянської держави. . . . . . . . . . . 283 (479) Koncepcja „bazy” i „nadbudowy” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 284 (478) Марксистська теорія суспільного розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 285 (480) Państwo radzieckie w koncepcji Lenina i Stalina. . . . . . . . . . . . . . . . . 288 (479) Концепція «базису» і «надбудови» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 285 (481) Powstanie Związku Socjalistycznych Republik Radzieckich. . . . . . . . 288 (480) Радянська держава в концепції Леніна і Сталіна . . . . . . . . . . . . . . . 289 (482) Podstawowe zagadnienia polityczne państwa radzieckiego . . . . . . . . . 292 (481) Утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік . . . . . . . 289 (483) System ekonomiczny . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 296 (482) Основні політичні засади радянської держави . . . . . . . . . . . . . . . . 293 (484) System terroru państwowego . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 300 (483) Економічна система . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 297 (485) Próba restytucji „imperium zewnętrznego” (1939–1941) . . . . . . . . . . 306 (484) Система державного терору. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 301 4. System rządów III Rzeszy Niemieckiej – monokracja policentryczna . . . . . . 312 (485) Спроба реституції «зовнішньої імперії» (1939–1941) . . . . . . . . . . . 307 (486) Punkt wyjścia: cel instytucji państwa według A. Hitlera . . . . . . . . . . . 312 4. Державний устрій Третього рейху – поліцентрична монократія . . . . . . . 313 (487) Państwo wodzowskie (stan zorganizowanego chaosu). . . . . . . . . . . . . 316 (486) Вступне твердження: призначення державних інститутів (488) Wszechwładna hydra biurokratyczna . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 326 за А. Гітлером . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 317 (489) Terror państwowy – instytucjonalizacja strachu. . . . . . . . . . . . . . . . . . 326 (487) Вождизм (держава організованого хаосу) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327 5. Przemiany cywilizacyjne i zjawiska kulturowe . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334 (488) Всемогутня бюрократична гідра . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327 (490) Nauka . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334 (488) Державний терор – інституціоналізація страху . . . . . . . . . . . . . . . . 335 (491) Rewolucja technologiczna . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334 5. Цивілізаційні перетворення та культурні здобутки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 335 (492) U progu rewolucji medialnej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338 (490) Наука . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 335 (491) Технічна революція. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 339 (492) На порозі медійної революції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341 16 Przegląd treści wg numerów bocznych Огляд змісту за бічними номерами 17 (493) Literatura. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 340 (493) Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341 (494) Sztuka . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 342 (494) Витончені мистецтва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343 (495) Kinematografia . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 344 (495) Кінематограф. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 345 (496) Muzyka . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 346 (496) Музика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 347 (497) Zmiany społeczne i obyczajowe . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 346 (496) Соціальні та світоглядні переміни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 347 (498) Sport olimpijski. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 348 (498) Олімпійський спортивний рух. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 349 Rozdział XIII – Polska między wojnami . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 354 Розділ XIII – Польща міжвоєнна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 355 1. O niepodległą i granice . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 354 1. Про незалежність і кордони . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 355 (499) Zanim nadszedł 11 listopada. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 354 (499) Перш ніж наступило 11 листопада . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 355 (500) Kształtowanie się władzy – restytucja państwa . . . . . . . . . . . . . . . . . . 358 (500) Становлення влади – реституція держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 359 (501) Piłsudski i Dmowski . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 358 (501) Пілсудський – Дмовський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 359 (502) Granice . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 362 (502) Кордони . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 363 (503) Niemcy . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 366 (503) Німеччина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 367 (504) Rosja Radziecka / ZSRR. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 366 (504) Радянська Росія / СРСР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 371 (505) Litwa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 370 (505) Литва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 373 (506) Czechosłowacja . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372 (506) Чехословаччина. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 373 (507) Rumunia . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372 (507) Румунія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 373 (508) Łotwa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372 (508) Латвія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 373 (509) Wolne Miasto Gdańsk. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372 (509) Вільне місто Гданськ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 373 (510) Linia wybrzeża . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372 (510) Берегова лінія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 373 (511) Kształt terytorialny państwa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 374 (511) Територіальний устрій держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 375 2. Życie polityczne. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 382 2. Політичне життя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 383 (512) Konsolidacja władzy. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 382 (512) Консолідація влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 383 (513) Konstytucja marcowa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 384 (513) Березнева Конституція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 385 (514) Doba rządów parlamentarnych . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 386 (514) Період парламентського правління . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 387 (515) Doba rządów autorytarnych . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 390 (515) Період авторитарного правління . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 391 (516) Elita władzy II Rzeczypospolitej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 396 (516) Владна еліта ІІ Речі Посполитої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 397 (517) Specyfika kultury politycznej lat 1918–1939 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 398 (517) Специфіка політичної культури 1918–1939 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . 399 3. Polityka zagraniczna . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 408 3. Зовнішня політика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 409 (518) Budowa podmiotowości Polski na arenie międzynarodowej . . . . . . . 408 (518) Розбудова суб’єктності Польщі на міжнародній арені . . . . . . . . . . 409 (519) Wolne Miasto Gdańsk. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 410 (519) Вільне місто Гданськ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 411 (520) Polityka zagraniczna sanacji . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 412 (520) Зовнішня політика санаціі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 413 (521) Zagrożenie wojną (1938–1939) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 414 (521) Загроза війни (1938–1939) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 415 4. Społeczeństwo . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 418 4. Суспільство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 419 (522) Struktura zawodowa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 418 (522) Професійна структура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 419 (523) Struktura narodowościowa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 420 (523) Національна структура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 421 (524) Gęstość zaludnienia i mieszkalnictwo . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 426 (524) Щільність заселення та житло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 427 (525) Wychodźstwo, reemigracja, repatriacja . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 428 (525) Еміграція, рееміграція, репатріація. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 429 (526) Ochrona zdrowia. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 430 (526) Охорона здоров’я . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 431 (527) Sytuacja bytowa ludności wiejskiej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 432 (527) Ситуація побутова людей на селі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 433 5. Gospodarka . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 436 5. Економіка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 437 (528) Dziedzictwo zaborów i lat wojny . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 436 (528) Спадщина поділів і років війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 437 (529) Rolnictwo . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 436 (529) Сільське господарство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 437 (530) Przemysł . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 438 (530) Промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 439 18 Przegląd treści wg numerów bocznych Огляд змісту за бічними номерами 19 (531) Transport . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 438 (531) Транспорт. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 439 (532) Problemy skarbowości . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 440 (532) Проблеми казначейства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 441 (533) Różnice międzydzielnicowe . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 442 (533) Відмінності міжрегіональні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 443 (534) Ewolucja gospodarki. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 444 (534) Еволюція економіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 445 (535) Okres odbudowy i wielkiej inflacji. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 444 (535) Період відбудови та великої інфляції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 445 (536) Czas pierwszych reform gospodarczych. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 446 (536) Період перших економічних реформ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 447 (537) Czas stabilizacji . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 448 (537) Період стабілізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 449 (538) Kryzys gospodarczy lat trzydziestych . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 450 (538) Економічна криза 30-х років ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 451 (539) Okres interwencjonizmu państwowego . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 452 (539) Період державного інтервенціонізму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 453 (540) Kapitał zagraniczny . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 454 (540) Іноземний капітал . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 455 (541) „Perły w koronie” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 454 (541) «Перлини в короні». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 455 (542) Gdynia. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 454 (542) Гдиня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 455 (543) Magistrala węglowa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 456 (543) Вугільна магістраль . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 457 (544) Centralny Okręg Przemysłowy (COP) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 458 (544) Центральний Промисловий Округ (ЦПО) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 459 6. Przemiany cywilizacyjne i kulturowe . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 462 6. Цивілізаційні та культурні перетворення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 463 (545) Szkolnictwo . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 462 (545) Освіта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 463 (546) Nauka i technika . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 466 (646) Наука і техніка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 467 (547) Muzy między wojnami . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 472 (547) Музи між війнами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 473 (548) Literatura w II RP . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 472 (548) Література в ІІ Речі Посполитій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 473 (549) Sztuki plastyczne . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 474 (549) Образотворче мистецтво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 475 (550) Prasa, radio, film . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 474 (550) Преса, радіо, кіно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 475 (551) Teatr . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 478 (551) Театр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 479 (552) Muzyka . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 478 (552) Музика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 479 (553) Sport . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 480 (553) Спорт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 481 Część VI Частина VI Polska i świat w latach II wojny światowej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 487 Польща і світ у роки Другої світової війни. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 487 Rozdział XIV – II wojna światowa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 488 Розділ XIV – Друга світова війна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 489 1. II wojna światowa w Europie i na świecie. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 488 1. Друга світова війна в Європі та світі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 489 (554) Przyczyny wybuchu II wojny światowej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 488 (554) Причини початку Другої світової війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 489 (555) Wojna obronna Polski . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 488 (555) Оборонна війна Польщі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 489 (556) Atak słowacki na Polskę . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 494 (556) Напад Словаків на Польщу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 495 (557) Główne etapy wojny 1939–1941 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 494 (557) Основні етапи війни 1939-1941 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 495 (558) Wojna morska . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 502 (558) Морська війна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 503 (559) Wojna z ZSRR . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 502 (559) Війна з СРСР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 503 (560) Wojna na Dalekim Wschodzie . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 510 (560) Війна на Далекому Сході . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 511 (561) Powstanie Wielkiej Koalicji . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 512 (561) Утворення Великої Коаліції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 513 (562) Przełomy na frontach 1942–1943 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 514 (562) Прориви на фронтах 1942–1943 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 515 (563) Konferencja w Teheranie . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 514 (563) Тегеранська конференція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 515 (564) Walki we Włoszech. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 516 (564) Бойові дії в Італії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 517 (565) Zamach na życie Hitlera – 20 lipca 1944 roku . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 516 (565) Замах на Гітлера – 20 липня 1944 року. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 517 (566) Konferencja w Jałcie. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 520 (566) Ялтинська конференція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 521 (567) Zakończenie wojny w Europie . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 520 (567) Завершення війни в Європі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 521 (568) Zakończenie wojny na Dalekim Wschodzie. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 522 (568) Завершення війни на Далекому Сході. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 523 20 Przegląd treści wg numerów bocznych Огляд змісту за бічними номерами 21 2. Lata grozy – zbrodnicze oblicze wojny . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 528 (569) Czas bezprawia . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 528 2. Жахливі роки – злочинне обличчя війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 529 (570) Patologie okupacyjne – deptanie godności ludzkiej . . . . . . . . . . . . . . . 528 (569) Час беззаконня. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 529 (571) Nazistowski system obozowy. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 530 (570) Патології окупації – зневажання людської гідності. . . . . . . . . . . . . 529 (572) Ludobójstwo . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 534 (571) Система нацистських концтаборів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 531 (573) Holocaust . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 536 (572) Геноцид . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 535 (574) Zbrodnie radzieckie . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 542 (573) Голокост . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 537 (574) Радянські злочини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 543 Rozdział XIV – Polska i Polacy w latach wojny . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 548 (575) Okupacyjny status ziem polskich . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 548 Розділ XV – Польща і поляки в роки війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 549 (576) Polacy pod okupacją niemiecką . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 548 (575) Окупаційний стан польських земель . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 549 (577) Polacy pod okupacją radziecką. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 554 (576) Поляки під німецькою окупацією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 549 (578) Rząd polski na Obczyźnie. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 558 (577) Поляки під радянською окупацією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 555 (579) Układ Sikorski-Majski . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 558 (578) Польський уряд в екзилі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 559 (580) Zerwanie stosunków z ZSRR . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 560 (579) Угода Сікорського-Майського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 559 (581) Polacy na frontach II wojny światowej. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 560 (580) Розрив відносин з СРСР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 561 (582) Polskie Państwo Podziemne . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 562 (581) Поляки на фронтах ІІ світової війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 561 (583) Ruch oporu w Polsce w czasie wojny. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 564 (582) Польська підпільна держава . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 563 (584) Kształtowanie się polskiej lewicy. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 566 (583) Рух опору в Польщі під час війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 565 (585) Powstanie Warszawskie . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 570 (584) Формування польської лівиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 567 (586) Mocarstwa wobec kwestii polskiej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 574 (585) Варшавське повстання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 571 (586) Великі держави щодо польського питання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 575  CZĘŚĆ IV U ŹRÓDEŁ WSPÓŁCZESNOŚCI ЧАСТИНА IV БІЛЯ ДЖЕРЕЛ СУЧАСНОСТІ Wrocław (Breslau), Wachtplatz (ob. Plac Solidarności) – XIX wiek. Вроцлав (Бреслау), Wachtplatz (нині Площа Солідарності) – ХІХ ст.  ROZDZIAŁ X РОЗДІЛ X Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 1. Europa ponapoleońska 1. Післянаполеонівська Європа Steuben: Napoleon na łożu śmierci, 1828. Jean-Baptiste Isabey, Kongres wiedeński, 1814. Карл фон Штойбен: Наполеон на смертному одрі, 1828. Жан-Батист Ісабе, Віденський конгрес, 1814 р. (399) Віденський конгрес – підвалини та політичні залежності, новий (399) Kongres wiedeński – zasady i zależności polityczne, nowy podział kon- поділ континенту. Після 25 років лихоліть, пов’язаних із Французькою рево- tynentu. Po 25 latach zaburzeń związanych z rewolucją francuską, okupacją prawie люцією, окупацією майже всієї Європи Бонапартом і переворотів низки існую- całej Europy przez Bonapartego i wywróceniu przezeń szeregu dotychczasowych чих державних систем «з ніг на голову», виникла потреба глибше замислитися ustrojów państwowych „do góry nogami”, zaszła potrzeba głębszego zastanowienia над політичною формою майбутньої Європи. Територіальні та соціальні зміни, się nad kształtem politycznym przyszłej Europy. Terytorialne i społeczne zmiany запроваджені Наполеоном, були надто глибокими, щоб розглядати роки «бо- wprowadzone przez Napoleona były zbyt duże, aby lata „bonapartyzmu” potrakto- напартизму» як безглуздий короткий епізод. Перш за все, треба було вирішити wać jako nic nie znaczący, krótki epizod. Przede wszystkim należało rozstrzygnąć питання про майбутні кордони в Європі: чи просто повернутися до того, що kwestię przyszłych granic w Europie: czy po prostu wrócić do tego, co było przed було до 1789 року, чи провести їх інакше? По-друге, необхідно було визначити, 1789 roku, czy wytyczyć je inaczej? Po wtóre trzeba było ustalić, jakie reguły gry які принципи будуть діяти у відносинах між державами, тобто яким буде між- będą obowiązywać w stosunkach między państwami, czyli jak ma odtąd wyglądać народний порядок відтепер і якими будуть механізми його забезпечення. ład międzynarodowy i jakie mają być mechanizmy jego zabezpieczenia. Відповіді на поставлені питання були сформульовані під час конгресу Odpowiedzi na powyższe pytania wypracowane zostały podczas obrad kongresu у Відні, на якому були присутні представники 16 країн, що воювали проти На- w Wiedniu, w którym udział wzięli przedstawiciele 16 państw walczących przeciw- полеона. Робота з’їзду тривала майже рік: з вересня 1814 по червень 1815 року. ko Napoleonowi. Prace kongresu trwały prawie rok: od września 1814 do czerwca Частково це сталося через чергову турбулентність на європейській арені по 1815 roku. Po części wynikało to z kolejnego zawirowania na scenie europejskiej, причині несподіваного повернення до влади Наполеона та період т.зв. «Сто jakim był niespodziewany powrót Napoleona do władzy i okres tzw. „Stu Dni” (wio- днів» (весна 1815). Серед найвпливовіших учасників Віденського конгресу 26 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 27 sna 1815 roku). Do najbardziej wpływowych uczestników kongresu wiedeńskiego були: його головний організатор К. Меттерніх1 (міністр закордонних справ Ав- należeli: gospodarz K. Metternich1 (minister spraw zagranicznych Austrii) oraz jego стрії) та його британські та французькі колеги – Р. С. Каслрі2 і Ш.М.Талейран3. odpowiednicy z Wielkiej Brytanii i Francji: R. Castlereagh2 i M. Talleyrand3. Ważną Велику роль відіграли також представники Росії та Пруссії. rolę odgrywali również przedstawiciele Rosji i Prus. Дискусії у Відні не були формальними. Віденський конгрес являв собою ско- Toczone w Wiedniu dyskusje nie miały formalnego charakteru. Kongres wie- ріше серію окремих засідань тривалістю в кілька місяців, що проходили в різному deński był raczej wielomiesięcznym cyklem osobnych spotkań, przeprowadzanych складі і в різних формах. Значна частина часу відводилася також на відвідування w różnym składzie i różnej formie. Znaczącą część czasu przeznaczano także na банкетів і балів («танцювальний конгрес»). Проте встановлений там порядок мав udział w bankietach i balach („tańczący kongres”). Jednak ustalony tam porządek проіснувати багато років. По-перше, були прийняті нові принципи, які відтепер miał przetrwać przez wiele lat. Przede wszystkim przyjęto nowe zasady, mające od- мали діяти в Європі. Ними були легітимізм, реставрація та баланс сил. tąd obowiązywać w Europie. Były nimi: legitymizm, restauracja i równowaga sił. Легітимізм (від лат. legitimus, що означає законний) Legitymizm (od łac. legitimus, czyli prawowity) це поняття передбачало, що право здійснювати владу мали лише династії, zakładał, że prawo do sprawowania władzy mają jedynie dynastie panujące які правили в своїх країнах до вибуху революції. w swoich krajach przed wybuchem rewolucji. Реставрація (від латинського restauratio, що означає оновлення) Restauracja (od łac. restauratio, czyli odnowienie) означало, що влада мала бути відновлена тими, хто був позбавлений її ре- oznaczała, że należy przywrócić władzę tym, którzy zostali jej pozbawieni przez волюційними або наполеонівськими діями. wojska rewolucyjne bądź napoleońskie. Встановлення цих двох принципів не було випадковим - вони мали поклас- Ustanowienie tych dwóch reguł nie było przypadkowe: miały one położyć kres ти край національному суверенітету та самовизначенню, що докорінно про- suwerenności narodu i samostanowieniu, czyli zupełnie przeciwnym zasadom, jakie тирічило принципам, які французи поширювали протягом останніх 25 років. przez ostatnie 25 lat rozpowszechniali Francuzi. Legitymizm, tudzież restauracja, Таким чином, легітимізм, а також реставрація мали захистити існуючі трони miały więc zabezpieczyć istniejące trony przed jakimkolwiek ponownym zachwia- від будь-яких подальших потрясінь. Державна влада мала й надалі черпати niem. Władza państwowa miała dalej czerpać swe źródło z dobrej woli monarchy, своє джерело з доброї волі монарха, а не підлягати контролю суверенної нації. a nie podlegać kontroli suwerennego narodu. W tym sensie można zatem uznać po- У цьому сенсі положення Віденського конгресу можна вважати реакційними stanowienia kongresu wiedeńskiego za reakcyjne (wsteczne). (регресійними). Trzecią obowiązującą zasadą miała być równowaga sił. Nie dotyczyła ona więc Третім принципом мав бути баланс сил. Він не стосувався внутрішнього ustroju wewnętrznego poszczególnych państw, tylko określała relacje między tymi устрою окремих держав, а визначав відносини між ними. Баланс сил припус- państwami. Równowaga sił zakłada, że nie ma jednego wielkiego mocarstwa, które кав, що немає жодної великої сили, яка б своєю силою нав’язувала правила swoją potęgą byłoby w stanie narzucić przestrzeganie zasad. Jest za to kilka państw поведіники іншим країнам на міжнародній арені. Натомість передбачав, що o zbliżonej potędze, które nawzajem wpływają na siebie, tak iż żadne z nich nie є кілька країн подібної сили, які впливають одна на одну, тож жодна з них не może uzyskać przewagi nad pozostałymi. може осягнути переваги над іншими. Równowaga sił może zaistnieć jedynie przy zbliżonych potencjałach politycz- Баланс сил можливий лише за однакових політичних, економічних і вій- no-ekonomiczno-militarnych poszczególnych uczestników całego układu. Aby to ськових потенціалів всіх учасників усієї системи. Щоб досягти цього, у 1815 uzyskać, w 1815 roku ustalono nowe granice państw i nowe strefy wpływów, które році було встановлено нові національні кордони та нові сфери впливу, аби га- miały zapewnić, aby żaden kraj nie był zbyt duży, ani by się zbytnie nie usamodziel- рантувати, що жодна країна не стане занадто великою чи надто незалежною. nił. Francja, chociaż pokonana, nie została terytorialnie okrojona. Powróciła za to Франція, хоча й зазнала поразки, територіально не зменшилася. Натомість вона do granic przedrewolucyjnych, tracąc wszelkie zdobycze z lat 1792–1812. Musiała повернулася до дореволюційних кордонів, втративши всі свої здобутки періоду również wypłacić kontrybucję. 1792–1812 років. Вона також повинна була заплатити контрибуцію. 1 Klemens Metternich (1773–1859) – książę austriacki, polityk konserwatywny, dyplomata, od 1 Клеменс Венцель фон Меттерніх (1773–1859) – австрійський князь, консервативний по- 1809 roku minister sprawa zagranicznych, zwolennik wzmocnienia pozycji Austrii w Europie, w latach літик, дипломат, міністр закордонних справ з 1809 р., прихильник зміцнення позицій Австрії в 1821–1848 kanclerz. Європі, канцлер у 1821–1848 рр. 2 Robert Stewart Castlereagh (1769–1822) – brytyjski arystokrata i polityk, wielokrotny minister, 2 Роберт Стюарт Каслрі (1769–1822) – британський аристократ і політик, багаторазовий мі- w 1801 r. doprowadził do unii Anglii z Irlandią. ністр, у 1801 році привів до об’єднання Англії та Ірландії. 3 Charles-Maurice Talleyrand (1754–1838) – dyplomata francuski, członek Stanów Generalnych 3 Шарль-Моріс Талейран (1754–1838) – французький дипломат, член Генеральних штатів у 1789 r. i Zgromadzenia Narodowego (1789–1791), wielokrotny minister spraw zagranicznych Francji, 1789 році та Національних зборів (1789–1791), неодноразовий міністр закордонних справ Фран- ambasador francuski w Londynie. ції, посол Франції в Лондоні. 28 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 29 Znacząco na postanowieniach kongresowych skorzystała Austria: miała prze- З положень конгресу значною мірою виграла Австрія - вона мала голо- wodniczyć tzw. Związkowi Niemieckiemu, który miał być odtworzoną formą znie- вувати в т. зв Німецькому союзі, який мав бути реконструйованою формою sionego przez Napoleona Świętego Cesarstwa Rzymskiego Narodu Niemieckiego. Священної Римської імперії німецької нації, скасованої Наполеоном. Австрія Austria utrzymała też wpływy w północnej części ziem włoskich – Lombardii i We- також зберігала вплив у північній частині італійських земель – Ломбардії та necji. Do Austrii nie włączono za to Piemontu, ani Parmy i Modeny: właśnie w imię Венеції. Водночас П’ємонт, Парма і Модена не увійшли до Австрії саме вихо- równowagi sił, by Austria nie opanowała całych Włoch. дячи з принципу балансу сил, щоб Австрія не захопила всю Італію. Podczas kongresu postanowiono również o połączeniu Belgii i Holandii w jedno Під час конгресу також було вирішено об’єднати Бельгію та Нідерланди Królestwo Niderlandów, o przywróceniu Państwa Kościelnego oraz o neutralności в одне Королівство Нідерландів, відновити Папську область і нейтралізувати Szwajcarii. Nabytki terytorialne otrzymały także Prusy. Oprócz części ziem polskich, Швейцарію. Пруссія також отримала територіальні придбання. Окрім частини nabyły one za zachodzie część Nadrenii i Westfalii, a na północy Pomorze Szwedz- польських земель, вони отримали частину Рейнської області та Вестфалії на kie. Rosja utrzymała posiadaną wcześniej Finlandię oraz otrzymaną w 1812 roku заході та Шведську Померанію на півночі. Росія зберегла за собою колишню od Turcji Besarabię – obszar na południu, położony między rzekami Prut i Dniestr. Фінляндію та Бессарабію, отриману від Туреччини в 1812 р. – території на Wielkiej Brytanii przyznano dalsze posiadłości kolonialne, m. in. Maltę i Cejlon. півдні, розташовані між річками Прут і Дністер. Велика Британія отримала Osobną kwestię stanowił podział ziem dawnej Rzeczpospolitej. подальші колоніальні володіння, наприклад Мальта і Цейлон. Окремим питан- Należy wreszcie wspomnieć o wypracowanych na kongresie wiedeńskim za- ням був поділ земель колишньої Речі Посполитої. sadach prawa międzynarodowego. Opracowano np. pierwszy w historii regulamin Слід згадати про розроблені на Віденському конгресі принципи міжнарод- precedencji (pierwszeństwa) w dyplomacji. W myśl postanowień Aktu końcowego ного права. Наприклад, були сформульовані перші в історії правила пріорите- ustanowiono trzy rangi dyplomatyczne: ту (старшинства) в дипломатії. Відповідно до положень Заключного акту було • ambasador nadzwyczajny i pełnomocny akredytowany przy suwerenach (w dy- встановлено три дипломатичні ранги: plomacji kościelnej – nuncjusz apostolski), • надзвичайний і повноважний посол, акредитований при главі суверенної • poseł nadzwyczajny i minister pełnomocny lub inny pełnomocnik akredytowany держави (у церковній дипломатії – апостольський нунцій), przy suwerenach (internuncjusz apostolski), • надзвичайний посланник і повноважний міністр або інший повноважний • chargé d’affaires en pied – pełnomocnik akredytowany przy ministrze spraw представник, акредитований главою суверенної держави (апостольський zagranicznych. інтернунцій), Kongres wiedeński postanowił również o wolności żeglugi na niektórych rze- • chargé d’affaires en pied – повноважний представник, акредитований при kach, w tym zwłaszcza na Renie. міністрі закордонних справ. Віденський конгрес ухвалив також свободу судноплавства на деяких річках, особливо на Рейні. (400) „Święte Przymierze”. Postanowieniom kongresu wiedeńskiego brakowało (400) «Священний союз». Положення Віденського конгресу не мали ме- mechanizmu, który pozwoliłby je skutecznie egzekwować, gdyby znowu doszło do ханізму, який дозволив би їх ефективно виконувати у разі повторних револю- jakichś rewolucyjnych zaburzeń. Rolę takiego mechanizmu odgrywać miało „Świę- ційних заворушень. Роль такого механізму мав відіграти «Священний союз» te Przymierze” – alians zawarty we wrześniu 1815 roku w Paryżu przez cara Rosji – союз, укладений у вересні 1815 року в Парижі російським царем Олексан- Aleksandra I4, cesarza Austrii Franciszka I5 i króla Prus Fryderyka Wilhelma III6. дром I4, австрійським імператором Францом I5 і прусським королем Фрідрі- 4 Aleksander I Romanow (1777–1825) – cesarz Rosji od 1801 roku, król Polski od 1815 roku, syn Pawła I Romanowa. Uczestniczył w spisku dworskim na życie ojca. Na początku panowania przeprowa- dził liberalne reformy, Jako inicjator Świętego Przymierza Aleksander I Romanow prowadził wówczas politykę zdecydowanie reakcyjną. Za jego panowania do Rosji zostały przyłączone: Gruzja (1801), Fin- 4 Олександр І Романов (1777–1825) – імператор Росії з 1801 р., король Польщі з 1815 р., син landia (1809), Besarabia (1812) i Azerbejdżan (1813). Na kongresie wiedeńskim doprowadził do utwo- Павла І Романова. Він брав участь у палацовому перевороті проти свого батька. На початку прав- rzenia Królestwa Polskiego, nadał mu liberalną konstytucję, z którą się później nie liczył, wywołując ління провів ліберальні реформи. Як ініціатор Священного союзу Олександр I Романов проводив niezadowolenie w społeczeństwie polskim. різко реакційну політику. За його правління до Росії були приєднані Грузія (1801), Фінляндія 5 Franciszek II Habsburg (1768–1835) – w latach 1792–1806 ostatni Święty Cesarz Rzymski, król (1809), Бессарабія (1812) і Азербайджан (1813). На Віденському конгресі він привів до створення Czech i Węgier w latach 1792–1835, pierwszy cesarz Austrii (jako Franciszek I) w latach 1804–1835. Королівства Польського, дав йому ліберальну конституцію, якою згодом повністю знехтував, чим 6 Fryderyk Wilhelm III (1770–1840) – król pruski od 1797 roku, syn Fryderyka Wilhelma II. Po викликав невдоволення польського суспільства. klęsce w wojnie z Napoleonem I 1806–07 zmuszony został do rezygnacji z połowy terytorium państwa 5 Франц II Габсбург (1768–1835) – у 1792–1806 рр. останній імператор Священної Римської (pokój w Tylży w 1807 roku) oraz przeprowadzenia reform społecznych, administracyjnych i wojsko- імперії, король Богемії та Угорщини в 1792–1835 рр., перший імператор Австрії (як Франциск I) wych. Za udział w IV koalicji antyfrancuskiej uzyskał na kongresie wiedeńskim znaczne terytoria. в 1804–1835 рр. 30 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 31 Do porozumienia przystąpiły później inne państwa. Nie było wśród nich Wielkiej хом Вільгельмом III6. Пізніше до угоди приєдналися інші країни. Серед них Brytanii, chociaż akceptowała ona jego postanowienia. не було Великої Британії, хоча вона прийняла його положення. «Священний союз» містив у собі два елементи: містичний і політичний. „Święte Przymierze” zawierało dwa elementy: mistyczny i polityczny. • Містичний елемент був внесений російським царем Олександром, який, • Element mistyczny wprowadził rosyjski car Aleksander, który – przepojony mi- проникнутий містичними та релігійними поняттями, у проекті Акту Свя- stycznymi i religijnymi koncepcjami – w projekcie Aktu Świętego Przymierza щенного союзу запропонував, щоб відносини між державами ґрунтувалися sugerował, by relacje między państwami oparte były na prawdach, których na- на істинах, яких навчає релігія «Бога Спасителя». Монархи повинні були uczyła religia „Boga Zbawiciela”. Monarchowie mieli zaś postępować stosow- діяти згідно з принципами цієї «святої релігії» – бути пов’язаними узами nie do zasad tej „świętej religii”: być złączeni więzami prawdziwego braterstwa справжнього братерства і поводитися як батьки щодо своїх підданих в ім’я i postępować wobec swoich poddanych niczym ojcowie, w imię „obrony religii, «захисту релігії, миру та справедливості». Зміст проекту здивував правите- pokoju i sprawiedliwości”. Treść projektu zaskoczyła władców Prus i Austrii. лів Пруссії та Австрії. Можливо, вони не поділяли релігійного запалу росій- Być może nie podzielali oni religijnej zapalczywości rosyjskiego cara, jednak ського царя, але вирішили прийняти його, оскільки під містичною фразео- zdecydowali się go zaakceptować, gdyż pod mistyczną frazeologią kryły się po- логією ховалися потенційні політичні вигоди. tencjalne polityczne korzyści. • Політичний елемент полягав у тому, що його можна було використовува- • Element polityczny polegał na tym, że można je było wykorzystać, co zresztą ти, що і було зреалізовано на практиці, як інструмент підтримки політич- uczyniono, jako instrument służący do zachowania ładu ustalonego na kongresie ного порядку, установленого на Віденському конгресі, включаючи, зокрема, wiedeńskim, w tym w szczególności legitymizmu. Aspekt ten stał się szczególnie принцип легітимноті. Цей аспект набув особливої актуальності у випадку aktualny w przypadku wielonarodowej Austrii, dla której rewolucyjne hasła su- багатонаціональної Австрії, для якої революційні гасла національного су- werenności narodu i samostanowienia – gdyby pozwolić im na swobodny rozwój веренітету та самовизначення, за умови вільного розвитку, могли становити – mogły stanowić śmiertelne zagrożenia dla trwałości państwa. смертельну загрозу стабільності держави. „Święte Przymierze” nie stało się sformalizowaną organizacją. Odbyło się «Священний союз» не став формалізованою організацією. Проте відбу- jednak kilka tzw. kongresów, m. in. w Akwizgranie (1818)7, Opawie (1820), Lubla- лося декілька його конгресів, напр. в Аахені (1818)7, Опаві (1820), Любляні nie (1821) i Weronie (1822). W Opawie postanowiono, że mocarstwa zastrzegają (1821) і Вероні (1822). В Опаві було вирішено, що влада залишає за собою sobie prawo przeciwdziałania „rewolucjom, które występują przeciwko ustanowio- право протидіяти «революціям, які спрямовані проти встановлених урядів», nym rządom”, co stanowiło aluzję do trwających właśnie rozruchów w Hiszpanii, що було натяком на триваючі заворушення в Іспанії, Португалії та Сицилії. Portugalii i na Sycylii. Wspomniane przeciwdziałanie miało nastąpić metodami dy- plomatycznymi albo „przy pomocy siły”. Oznaczało to, że członkowie „Świętego 6 Фрідріх Вільгельм III (1770–1840) – король Пруссії з 1797 року, син Фрідріха Вільгельма II. Після поразки у війні з Наполеоном I 1806–07 змушений був поступитися половиною території країни (Тільзітський мир 1807) і провести соціальні, адміністративні та військові реформи. За участь у Четвертій антифранцузької коаліції отримав на Віденському конгресі значні території. 7 Kongres akwizgrański ustanowił rangę ministra-rezydenta sytuującą się w hierarchii pomiędzy 7 Аахенський конгрес встановив ранг міністра-резидента в ієрархії між дипломатичними rangą I a II rangą dyplomatyczną рангами I і II 32 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 33 Przymierza” przyznawali sobie prawo interweniowania w sprawy innych państw, Згадана протидія мала відбуватися дипломатичними методами або «силою». stali się „policjantami Europy”. Wiedeńska równowaga sił stawała się odtąd raczej Це означало, що учасники «Священного союзу» надали собі право втручатися formą „koncertu mocarstw”. у справи інших країн, вони стали «поліцейськими Європи». Відтоді віденський Zastosowanie powyższych reguł w praktyce po raz pierwszy nastąpiło już w ko- баланс сил став більше нагадувати за формою концерт сил – «концерт євро- lejnym roku w Lublanie, gdzie upoważniono Austrię do stłumienia rewolucji w Ne- пейських держав». apolu i Piemoncie. W Weronie zdecydowano natomiast, że władza obalonego hisz- Застосування наведених вище правил на практиці вперше відбулося наступ- pańskiego króla Ferdynanda VII8 zostanie przywrócona siłą. Realizacji tego zadania ного року в Любляні, відносно якої Австрія була уповноважена придушити podjęła się Francja króla Ludwika XVIII9, która chciała wypracować sobie odpo- революцію в Неаполі та П’ємонті. У Вероні, однак, було вирішено, що влада wiednie miejsce w koncercie mocarstw, a przy okazji uzyskać wpływy w Hiszpanii. поваленого іспанського короля Фердинанда VII8 буде відновлена силою. За це Francuska ekspedycja zakończyła się powodzeniem (bitwa o fort Trocadero, 1823) завдання взявся король Франції Людовик XVIII9, який хотів заслужити належ- i Ferdynand VII wrócił na tron. не місце в концерті держав і водночас отримати вплив в Іспанії. Французька „Święte Przymierze” nie przetrwało jednak długo. Do pierwszego wyłomu експедиція була успішною (битва при форті Трокадеро, 1823 р.), внаслідок якої doszło już w 1830 roku. We Francji obalono legitymistycznego króla Karola X10, король Фердинанд VII повернувся на престол. ustanawiając liberalną monarchię, z nowym królem Ludwikiem Filipem11 na czele Проте «Священний союз» проіснував недовго. Перша подія сталася (ustrój nazwano później „monarchią lipcową” – od miesiąca jego ustanowienia). в 1830 році. У Франції був скинутий легітимний король Карл X10, встановлена W tym samym roku – też w drodze rewolucji – Belgia usamodzielniła się od Ho- ліберальна монархія з новим королем Луї Філіпом11 на чолі (систему пізніше landii. Oznaczało to, że ani nie udało się utrwalić „ustanowionych rządów” i to назвали «Липневою монархією» – за місяцем її встановлення). Того ж року w tak ważnym kraju, jak Francja, ani utrzymać kształtu granic, jaki naszkicowano – також шляхом революції — Бельгія стала незалежною від Нідерландів. Це w Wiedniu. Na domiar złego kolejne lata miały doprowadzić do skłócenia mocarstw означало, що ані «встановлені уряди» не могли бути консолідовані в такій важ- i załamania ich „koncertu”. Kres „Świętego Przymierza” położyła rywalizacja Au- ливій країні, як Франція, ані форма кордонів, які були окреслені у Відні. До strii i Rosji na Bałkanach (1822–1830). того ж наступні роки призвести до конфлікту між великими європейськими державами та розвалу їхнього «концерту». Кінець «Священному союзу» по- Akt клало суперництво Австрії та Росії на Балканах (1822–1830). „Świętego Przymierza” Акт Artykuł 1. «Священного союзу» Stosownie do słów Pisma Świętego, nakazujących wszystkim ludziom uwa- żać się za braci, trzej umawiający się monarchowie będą złączeni więzami praw- Стаття 1. dziwego i nierozerwalnego braterstwa i uważając się za współziomków, będą Згідно зі словами Священного Писання, що наказує всім людям вважати zawsze i wszędzie okazywali sobie poparcie i pomoc, a uważając się względem себе братами, три монархи-договірники будуть пов’язані узами справжньо- swych poddanych i swych armii za ojców rodziny, będą nimi kierowali w tym го і нерозривного братерства і, вважаючи себе співвітчизниками, завжди samym duchu braterstwa, który ich ożywia w imię obrony religii, pokoju i spra- і всюди виявлятимуть підтримку і допомогу один одного, і вважаючи себе wiedliwości. відносно своїх підданих і своїх військ батьками родини, вони керуватимуть Artykuł 2. ними в тому самому дусі братерства, який надихає їх на захист релігії, миру Przeto jedyną zasadą obowiązującą zarówno pomiędzy tymi rządami, jak і справедливості. pomiędzy ich poddanymi będzie wyświadczanie sobie wzajemnych usług, oka- Стаття 2. zywanie sobie przez niezmienną życzliwość wzajemnego przywiązania, którym Єдиним принципом як між цими урядами, так і між їхніми підданими powinni być ożywieni, oraz powszechne poczuwanie się do przynależności do буде служіння один одному, виявляючи взаємну незмінну доброзичливість 8 Фердинанд VII (1784–1833) – король Іспанії у 1808 і 1813–1833 роках, ув’язнений у 1822– 8 Ferdynand VII (1784–1833) – król Hiszpanii w roku 1808 i w latach 1813–1833, więziony w la- 1823 роках. tach 1822–1823. 9 Людовик XVIII (1755–1824) – король Франції в 1814–1815 та 1815–1824 роках. 9 Ludwik XVIII (1755–1824) – król Francji w latach 1814–1815 i 1815–1824. 10 Карл X (1757–1836) – король Франції в 1824–1830 роках, брат Людовика XVI і Людовика 10 Karol X (1757–1836) – król Francji w latach 1824–1830, brat Ludwika XVI i Ludwika XVIII. XVIII. 11 Ludwik Filip I (1773–1850) – ostatni król Francji z dynastii Burbonów, panował w latach 1830– 11 Луї Філіп I (1773–1850) – останній король Франції з династії Бурбонів, правив у 1830–1848 1848. роках. 34 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 35 jednego narodu chrześcijańskiego, przy czym trzej sprzymierzeni monarchowie і взаємну прихильність, якою вони повинні надихатися, і загальне почут- sami uważają się tylko za wyznaczonych przez Opatrzność do rządzenia trzema тя приналежності до одного народу християнського. Три союзні монархи gałęziami tej samej rodziny, a mianowicie Austrią, Prusami i Rosją, wyznając вважаються призначені Провидінням керувати цими трьома гілками одні- przez to, że naród chrześcijański, w którego skład wchodzą oni i ich ludy, ma єї родини, а саме Австрією, Пруссією та Росією, тим самим визнаючи, що w istocie jednego Pana, który sam tylko posiada władzę, bo w nim jedynie tkwią християнська нація, з якої вони та їхні народи складаються, має насправді wszystkie skarby miłości, wiedzy i mądrości nieskończonej, to jest Boga, na- єдиного Правителя, який володіє силою, бо тільки в Ньому лежать усі скар- szego Boskiego Zbawiciela Jezusa Chrystusa, Słowa Najwyższego, Słowa Ży- би любові, знання та нескінченної мудрості, тобто Бога, нашого Божествен- cia. Ich Wysokości polecają przeto swoim ludom z najczulszą troskliwością, aby ного Спасителя Ісуса Христоса, Слова Всевишнього, Слова Життя. Тому umacniały się nieprzerwanie w zasadach i wypełnianiu obowiązków, o których Їхні Величності довіряють своїм народам найніжнішу турботу, щоб вони Boski Zbawiciel nauczał ludzi, jako że jest to jedyny sposób korzystania z dobro- постійно зміцнювалися в принципах і обов’язках, яких навчав людей Боже- dziejstw pokoju, który rodzi się z czystego sumienia i który jedynie jest trwały. ственний Спаситель, оскільки це єдиний спосіб насолоджуватися благами Artykuł 3. миру, який народжується з чистої совісті й тільки він є постійним. Wszystkie mocarstwa, któ Стаття 3. re zechcą uroczyście uznać święte zasady leżące u podstaw niniejszego aktu Усі держави, які урочисто визнають ці священні принципи, що лежать i które uznają, jak ważne jest dla szczęścia narodów zbyt długo trawionych nie- в основі цього Акту, і які визнають, наскільки важливим для щастя людей, pokojem, aby prawdy te wywierały odtąd na losy ludzkie należny im wpływ, będą які дуже довго страждали від тривог, є віднині належний вплив цих істин на przyjęte do tego Świętego Przymierza z całą gotowością i życzliwością. людські долі, будуть прийняті до цього Священного Союзу з усією готов- Sporządzono w trzech egzemplarzach i podpisano w Paryżu, roku pańskiego ністю і доброзичливістю. 1815, dnia 14/26 września. Вчинено в трьох примірниках і підписано в Парижі 1815 року нашої ери Franciszek – Fryderyk Wilhelm – Aleksander. 14/26 вересня. Źródło: L. Gelberg Prawo międzynarodowe i historia dyplomatyczna. Wybór dokumentów, t. 1, Warszawa Франц– Фрідріх Вільгельм – Олександр. 1954. Джерело: Л. Гелберг. Міжнародне право та історія дипломатії. Вибрані документи, т. 1, Варшава 1954. (401) „Wiosna Ludów” w Europie. XIX wiek to czas budzenia się świadomo- (401) «Весна народів» у Європі. ХІХ століття стало часом пробудження на- ści narodowej u poszczególnych społeczności, które dotąd żyły w wielonarodowych ціональної свідомості багатьох народів, які раніше жили в багатонаціональних imperiach. Impuls do nowego myślenia o własnej tożsamości i potrzebie samostano- імперіях. Поштовх до нового способу мислення про власну ідентичність і по- wienia dały hasła rewolucji francuskiej lat 1789–1799 oraz, by użyć sformułowania требу самовизначення дали гасла Французької революції 1789–1799 рр. і, якщо z „Mazurka Dąbrowskiego”, przykład jaki dał Bonaparte. Cesarz podporządkował скористатися фразою з «Мазурки Домбровського», приклад Бонапарта. Адже sobie przecież władców Prus i Austrii, przez pewien czas nawet Rosji, którzy dotąd імператор підкорив правителів Пруссії та Австрії, а на деякий час навіть Росії, zdawali się niepokonani. Zmiana granic i ustrojów była więc możliwa. Intelektual- які до того часу здавалися непереможними. Тож можна було змінити кордони nym pokłosiem okresu rewolucji i cesarstwa był nurt romantyzmu, uosabiany przez та режими. Інтелектуальним наслідком періоду революції та імперії була течія takich twórców jak Johann Wolfgang von Goethe (1749–1832), czy Fryderyk романтизму, втіленням якої стали такі митці, як Йоганн Вольфганг фон Гете Schiller (1759–1805), których dzieła przepojone były motywami „burzy i naporu” (1749–1832) або Фрідріх Шиллер (1759–1805), твори яких були пройняті мо- oraz prymatu namiętności nad racjonalizmem. Romantyzm zachęcał do żywiołowe- тивами «бурі і натиску», приматом пристрасті над раціоналізмом. Романтизм go podejmowania walki o wolność. спонукав до стихійної боротьби за свободу. Sturm und Drang (okres „burzy i naporu”) Sturm und Drang (період «бурі та натиску») – nazwa okresu w literaturze niemieckiej przypadającego umownie na lata 1767– – назва періоду в німецькій літературі, який умовно припадає на 1767– 1785. Jego nazwa wywodzi się od tytułu dramatu niemieckiego pisarza Friedri- 1785 роки. Його назва походить від назви однойменної п’єси німецького cha Maximiliana Klingera o tej samej nazwie. Dramat ów ukazał się w Polsce письменника Фрідріха Максиміліана Клінгера. Драма була опублікована w 1901 roku pod tytułem Burza i szał, jednak w odniesieniu do epoki przyjęło в Польщі в 1901 році під назвою «Буря і шаленство», але в прив’язці до się tłumaczenie tego wyrażenia jako „burza i napór”. Okres ten to protest literac- епохи прийнято переклад цього виразу як «буря і натиск». Цей період був ki przeciwko rozbiciu Niemiec na małe państewka feudalne, przeciw uciskowi літературним протестом проти поділу Німеччини на дрібні феодальні держави, mieszczan i chłopów, przeciw upadkowi gospodarczemu i kulturalnemu. проти гноблення городян і селян, проти економічного і культурного занепаду. 36 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 37 Dążąc do przekształcenia rzeczywistości, ogromny odłam romantyzmu – zwane- Прагнучи до перетворення дійсності, величезна гілка романтизму – go romantyzmem postępowym (rewolucyjnym), w przeciwieństwie do romanty- прогресивний (революційний) романтизм, на відміну від реакційного zmu reakcyjnego bądź romantyzmu konserwatywnego – był silnie sprzęgnięty або консервативного романтизму – була міцно пов’язана з утопічною z utopijną myślą społeczną, łączącą ideały religijne, częstokroć mistyczne, z lu- суспільною думкою, поєднуючи релігійні, часто містичні ідеали з народними dowymi i rewolucyjnymi. Romantykom bliskie były zwłaszcza idee bądź socja- і революційними. Романтикам були особливо близькі ідеї утопічного lizmu utopijnego i tzw. „rewolucyjnego chrześcijaństwa” (np. Ludwik Królikow- соціалізму та т. зв «революційне християнство» (наприклад, Людвік ski, 1799–1879). Круліковський, 1799–1879). Іншим чинником пробудження націй була пропаган- Kolejnym czynnikiem budzenia się narodów, było pro- да інтелектуалами та письменниками рідної мови, істо- pagowanie rodzimych języków, historii i kultury przez in- рії та культури. Часто траплялося так, що місцевою мо- telektualistów i literatów. Często było bowiem tak, że miej- вою розмовляли лише селяни, а еліта – мовою імперії, scowym językiem posługiwali się tylko chłopi, podczas до якої належав даний народ. Наприклад, чеська еліта gdy elita używała języka imperium, do którego dany naród була повністю германізована. Інтерес до чеської мови та Pawło Czubynski, należał. Na przykład czeska elita była całkowicie zgerma- Taras Szewczenko, історії виявляли лише Йозеф Добровський (1753–1829, autor słów hymnu nizowana. Zainteresowanie czeskim językiem i historią Autoportret, 1840 філолог), Франтішек Палацький (1798–1876, історик) Ukrainy wykazali dopiero Josef Dobrovský (1753–1829, filolog), Тарас Шевченко, та Йозеф Юнгман (1773–1847, автор чесько-німецького Павло Чубинський, František Palacký (1798–1876, historyk) i Josef Jungmann Автопортрет, автор слів 1840 словника). Своєрідність словацької мови наголошував українського гімну (1773–1847, autor słownika czesko-niemieckiego). Odręb- педагог Людовіт Штур (1815–1856). Українську мову ność języka słowackiego podkreślał pedagog Ľudovít Štúr та культуру вивчали, Павло Чубинський (1839–1884), (1815–1856). Ukraiński język i kulturę badał m. in. etno- а також найвидатніший український поет – Тарас Шевченко (1814–1861), яко- graf Pawło Czubynski (1839–1884), największym ukraińskim poetą był natomiast го вважають «батьком української літератури». Taras Szewczenko (1814–1861) uważany za „ojca literatury ukraińskiej”. Тарас Шевченко Taras Szewczenko – український поет і художник. Він був сином кріпака та учнем російського – poeta i malarz ukraiński. Był synem chłopa pańszczyźnianego i uczniem rosyj- художника Карла Брюллова, який сприяв викупу Шевченка з кріпацтва skiego malarza Karla Briułłowa, który przyczynił się do wykupienia Szewczenki (намалював портрет поета Василя Жуковського, який був проданий на z poddaństwa (namalował on portret poety Wasilija Żukowskiego, który sprzeda- аукціоні, виручені таким чином гроші дозволили звільнити Шевченка no na licytacji i za zdobyte w ten sposób pieniądze uzyskano zgodę na zwolnienie з кріпацтва). У живописі Шевченко представляв реалістичний напрям Szewczenki z poddaństwa). W malarstwie Szewczenko reprezentował kierunek re- (портрети, серія офортів «Живописна Україна»). Літературну славу здобув alistyczny (portrety, cykl akwafort „Malownicza Ukraina”). Rozgłos literacki zdobył збіркою віршів і романтичних балад «Кобзар» (1840), поемою «Гайдамаки» tomem wierszy i ballad romantycznych Kobzarz (1840), następnie ogłosił poemat (1841) про Коліївщину. У 1843–1845 роках він написав три поетичні памфлети. Hajdamacy (1841) o koliszczyźnie. W latach 1843–1845 napisał trzy pamflety po- Потім опублікував поеми «Сон» (1859), «Єретик» (1861), програмну поему etyckie. Następnie opublikował poematy Sen (1859) i Heretyk (1861), programowy «Мертвим, живим і ненародженим моїм землякам...», поему «Кавказ» (1859, wiersz Do umarłych, żywych i nienarodzonych rodaków moich... oraz poemat Kau- надіслана А. Міцкевичу). Був заарештований за приналежність до таємного kaz (1859, przesłany A. Mickiewiczowi). Został aresztowany za przynależność do Українського Кирило-Мефодіївського товариства, у 1847 р. кримінально tajnego ukraińskiego Stowarzyszenia Cyryla i Metodego, w 1847 roku karnie wcie- забраний до армії. і відправлений до фортеці в Оренбурзі, а потім у lony do wojska i wysłany do twierdzy w Orenburgu, a następnie w Nowopietrowsku, Новопетровську, де він подружився з польськими політичними засланцями. gdzie zaprzyjaźnił się z polskim zesłańcami politycznymi. Napisał wtedy poematy У той час він писав історичні, моральні та автобіографічні вірші, а також historyczne, obyczajowe i autobiograficzne oraz opowiadania w języku rosyjskim, оповідання російською мовою, в т.ч Герцогиня (1853), Музикант (1855), m.in. Księżna (1853), Muzykant (1855), Artysta (1856), Przejażdżka z przyjemno- Художник (1856), Поїздка із задоволенням і не без моралі (1856–1858). ścią i nie bez morału (1856–1858). Po powrocie do Petersburga (1857) zbliżył się do Після повернення до Петербурга (1857) зблизився з письменниками гуртка pisarzy kręgu „Sowriemiennika”. W ostatnich poematach podejmował problematy- «Современник». В останніх віршах він торкався філософсько-моральних kę filozoficzno-moralną. W chwili śmierci pisarza w 1861 roku jego twórczość była питань. На момент смерті письменника у 1861 р. його творчість була добре dobrze znana polskim elitom i tłumaczona jeszcze za jego życia. відома польській еліті й перекладена ще за його життя. 38 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 39 Tendencje wolnościowe nie ominęły również Prusaków i Austriaków, tj. tych Ліберальні тенденції торкнулися також прусів та австрійців, тобто тих наро- narodów, które nie znajdowały się pod obcym wpływem, lecz które również dążyć дів, які не перебували під чужим впливом, але також прагнули отримати вплив będą do uzyskania wpływu na władzę. Wszystkie te zjawiska znajdą swoje odzwier- на владу. Усі ці явища знайшли своє відображення у «Весні народів» 1848 р., ciedlenie w tzw. „Wiośnie Ludów” roku 1848, która stanowić będzie eksplozję wol- яка стала вибухом очікувань свободи багатьох націй. nościowych oczekiwań poszczególnych narodów. У 1848 р. відбулися народні заворушення в Італії, Франції, Австрії, Угорщи- W 1848 roku do rozruchów doszło na ziemiach włoskich, francuskich, austriac- ні, Чехії, Пруссії та Польщі. Спалах бойових дій в одній частині Європи став kich, węgierskich, czeskich, pruskich i polskich. Wybuch walk w jednej części Euro- прикладом для спільнот, які проживають в інших країнах, також взяти до рук py stanowić będzie przykład dla społeczności żyjących w innych krajach, aby rów- зброю в ім’я боротьби за свої права. Так виникла концепція «Весни народів». nież chwycić za broń w imię walki o swoje prawa. Stąd utrwali się pojęcie „Wiosny Перші політичні потрясіння відбулися в Італії, де прихильники рисорджимен- Ludów”. Pierwsze polityczne wstrząsy miały miejsce na obszarze włoskim, gdzie то (пол. відродження) проголошували необхідність об’єднання окремих іта- do głosu doszli stronnicy tzw. risorgimento (pol. odrodzenie), tj. poglądu głoszącego лійських держав в одну країну. potrzebę zjednoczenia poszczególnych państw włoskich w jeden kraj. Серед її головних активістів були радикали Джузеппе Мадзіні12 та Do jego głównych działaczy należeli radykalni Джузеппе Гарібальді13. У січні 1848 р. на Сицилії спалахнуло повстання, в Giuseppe Mazzini12 i Giuseppe Garibaldi13. результаті якого король запровадив ліберальну W styczniu 1848 roku wybuchł na Sycylii конституцію. Також у березні відбулося bunt, w wyniku którego król nadał liberalną повстання в районі Ломбардії та Венеції, які все konstytucję. Do powstania doszło też w marcu na ще перебували під владою Австрії. Австрійців obszarze Lombardii i Wenecji – wciąż będących було відкинуто, а у Венеції проголошено pod austriackim panowaniem. Austriacy zostali республіку. У вересні Папа втік із Риму, який wyparci, a w Wenecji proklamowano republikę. у 1849 році був перетворений на Римську Wreszcie we wrześniu papież uciekł z Rzymu, республіку. Проте обидві республіки були który w 1849 roku przekształcono w Republikę розгромлені австро-французьким втручанням. Rzymską. Obie republiki zmiażdżyła jednak Але невдовзі питання про об’єднання Італії interwencja austriacko-francuska. Mimo to, знову постало на порядку денному. Ku zjednoczeniu Włoch sprawa zjednoczenia Włoch miała wkrótce znów У Франції в лютому 1848 року короля Луї Wiktor Emanuel II i „włoski but”. stanąć na porządku dnia. До об’єднання Італії Філіпа І було скинуто, і замість «Липневої Віктор Еммануїл ІІ та We Francji w lutym 1848 roku obalony został Mazzini i Garibaldi. монархії» була встановлена Друга республіка. «італійський чобіт». król Ludwik Filip I, a w miejsce „monarchii Мадзіні і Гарібальді. У березні в Берліні відбулися заворушення lipcowej” powołano Drugą Republikę. W marcu – робітники вимагали соціальних реформ, doszło do rozruchów w Berlinie: robotnicy domagali się reform społecznych, вуличні демонстранти закликали до універсальності політичних прав і свободи a podczas manifestacji ulicznych podnoszono postulat powszechności praw слова. Спочатку влада відреагувала жорстоко, відкривши вогонь по натовпу, politycznych i wolności słowa. Początkowo władze zareagowały brutalnie, otwierając що зібрався. Коли це не принесло результатів, король Фрідріх Вільгельм IV14 ogień do zebranego tłumu. Gdy nie przyniosło to rezultatu, król Fryderyk Wilhelm видав прокламацію під назвою «Моїм коханим берлінцям», і він пішов на IV14 wydał ugodową odezwę pt. „Do moich kochanych Berlińczyków” i zgodził się поступки – звільнили політв’язнів, пообіцяли утворення парламенту. na ustępstwa: uwolniono więźniów politycznych i obiecano, że zwołany zostanie parlament. 12 Джузеппе Мадзіні (1805–1872) – італійський журналіст, юрист, демократ, борець за 12 Giuseppe Mazzini (1805–1872) – włoski dziennikarz, prawnik, demokrata, bojownik o zjedno- об’єднання Італії. czenie Włoch. 13 Джузеппе Гарібальді (1807–1882) – італійський революціонер, військовий і політик, борець 13 Giuseppe Garibaldi (1807–1882) – włoski rewolucjonista, żołnierz i polityk, bojownik w wal- у боях за визволення та об’єднання Італії, очолював експедиції «тисячі» 1860 року. kach o wyzwolenie i zjednoczenie Włoch, stał na czele wypraw „tysiąca” w 1860 roku. 14 Джузеппе Гарібальді (1807–1882) – італійський революціонер, військовий і політик, борець 14 Fryderyk Wilhelm IV (1795–1861) – król Prus w latach 1840–1861. у боях за визволення та об’єднання Італії, очолював експедиції «тисячі» 1860 року. 40 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 41 Frankfurckie Zgromadzenie Narodowe Франкфуртські національні збори (tzw. „parlament frankfurcki”) («Франкфуртський парламент») – ogólnoniemiecki parlament (18.05.1848–18.06.1849) zwołany pod wpływem – Загальнонімецький парламент (18.05.1848–18.06.1849) скликаний під ruchu rewolucyjnego „Wiosny Ludów” w celu zjednoczenia Niemiec w jedno впливом революційного руху «Весна народів» з метою об’єднання Німеччини państwo. Wybory odbyły się na terenie wszystkich państw niemieckich (łącz- в єдину державу. У всіх німецьких землях (включаючи Австрію) відбулися nie z Austrią), wybrano 568 deputowanych, przeważnie przedstawicieli liberal- вибори, на яких було обрано 568 депутатів, переважно представників nego mieszczaństwa. Po otwarciu obrad Frankfurckie Zgromadzenie Narodowe ліберальної буржуазії. Після відкриття сесії Франкфуртські національні ogłosiło się konstytuantą. 28 czerwca wybrano austriackiego arcyksięcia Jana na збори проголосили себе установчими зборами. 28 червня австрійський tymczasowego regenta Rzeszy, a w sierpniu powołano Tymczasowy Rząd Cen- ерцгерцог Іоанн був обраний Тимчасовим регентом унії (Reichsverweser), а tralny. в серпні було створено Тимчасовий центральний уряд. Предметом обговорень був вибір між прусською та австрійською Przedmiotem sporów był wybór między orientacją pruską a austriacką, czyli орієнтаціями, тобто між концепціями Малої Німеччини (без Австрії) і między koncepcjami Małych Niemiec (bez Austrii) i Wielkich Niemiec. zwy- Великої Німеччини. зрештою перемогли прихильники Малої Німеччини. ciężyli ostatecznie zwolennicy Małych Niemiec. 28 marca 1849 roku uchwalono 28 березня 1849 р. була прийнята конституція Німецької імперії, яка, серед konstytucję cesarstwa niemieckiego, która m.in. przewidywała powszechne pra- іншого передбачала загальне виборче право, парламентське правління та wo wyborcze, rząd parlamentarny i dziedziczną władzę cesarską. Kraje Rzeszy спадкову імператорську владу. Країни Рейху мали зберегти свою автономію. miały zachować swoją autonomię. Koronę zaofiarowano królowi pruskiemu Fry- Корона була запропонована прусському королю Фрідріху Вільгельму IV, derykowi Wilhelmowi IV, który jej jednak nie przyjął. Konstytucji frankfurckiej який, однак, не прийняв її. Жодна з великих держав Німеччини не визнала nie uznało żadne z większych państw niemieckich. Франкфуртську конституцію. W tym samym marcu 1848 r. za broń chwycili wiedeńscy mieszczanie i robotni- cy. Rozmiar protestu był tak duży, że cesarz Ferdynand I15 stanął przed koniecznością У тому ж березні 1848 року віденські городяни і робітники взялися за nadania konstytucji i rozszerzenia politycznych praw. Symboliczną zmianą stała się зброю. Масштаб протесту був настільки великим, що імператор Фердинанд I15 wymuszona dymisja znienawidzonego przez społeczeństwo kanclerza (szefa rządu) опинився перед необхідністю запровадження конституції та розширення по- Klemensa Metternicha. Ten ostatni zajmował swoje stanowisko od 27 lat, a od 39 літичних прав. Символічним стало вимушене звільнення ненависного суспіль- był ministrem spraw zagranicznych. Sprawując władzę dążył za wszelką cenę do za- ством канцлера (голови уряду) Клеменса Меттерніха. Останній перебував на chowania ustroju feudalnego, hamował rozwój przemysłu, a także utrzymywał ścisłą посаді 27 років, а міністром закордонних справ був 39 років. Перебуваючи при kontrolę policyjną w państwie. Odwołanie Metternicha uspokoiło sytuację jedynie владі, він за всяку ціну прагнув зберегти феодальний лад, гальмував розвиток przejściowo. Do dalszych zamieszek doszło w maju, gdy władze chciały rozbroić промисловості, зберігав у державі жорсткий поліцейський контроль. Звільнен- 15 Ferdynand I Habsburg (1793–1875) – cesarz austriacki w latach 1835–1848. 15 Фердинанд I Габсбург (1793–1875) – австрійський імператор у 1835–1848 роках. 42 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 43 część powstańców. Wojska cesarza opanowały Wiedeń dopiero jesienią.Największe ня Меттерніха лише тимчасово заспокоїло ситуацію. Наступні заворушення rozmiary przybrały rozruchy na Węgrzech. 15 marca 1848 r. wybuchła w Peszcie відбулися в травні, коли влада хотіла роззброїти частину повстанців. Військо rewolucja, której przywódcą był Lajos Kossuth16. Buntownicy chcieli uniezależ- імператора оволоділо Віднем лише восени. nienia Węgier od Austrii. Powołano własny rząd, który natychmiast przystąpił do Великого розмаху набули заворушення в Угорщині. 15 березня 1848 року в reform społecznych: zniesiono pańszczyznę i cenzurę, ogłoszono równouprawnienie Пешті спалахнула революція під проводом16. Повстанці прагнули незалежнос- obywateli i wprowadzono takie same dla wszystkich podatki. Okazało się jednak, że ті Угорщини від Австрії. Було проголошено власний уряд, який одразу розпо- Węgrzy troszczą się tylko o prawa dla siebie i nie chcą by objęły one zamieszkują- чав соціальні реформи – скасовано кріпацтво та цензуру, проголошено рівно- cych Węgry Chorwatów, Serbów, Rumunów i Słowaków. Wykorzystała to Austria, правність громадян, запроваджено однакові для всіх податки тощо. Виявилося, która przystąpiła do przeciwnatarcia, powierzając chorwackiemu generałowi Jelači- однак, що угорці дбають лише про свої права і не хочуть, щоб вони поширюва- ciowi spacyfikowanie rewolucji. Między siłami węgierskimi a austriackimi wywią- лися на хорватів, сербів, румунів і словаків, які проживали в Угорщині. Австрія zała się regularna wojna. Węgrzy chcieli przyjść z odsieczą ogarniętemu wrzeniem скористалася цим і пішла в контрнаступ, доручивши хорватському генералу Wiedniowi, o którym mowa była przed chwilą, jednak zostali powstrzymani przez Єлачичу пасифікувати революцію. Почалася регулярна війна між угорськими Austriaków. Tym ostatnim udało się natomiast w styczniu 1849 r. zająć węgierską та австрійськими військами. Угорці хотіли прийти на допомогу згаданому тро- stolicę, a władze rewolucyjne przeniosły się na wschód kraju, do Debreczyna. Tam хи раніше бурхливому Відню, але їм перешкодили австрійці. Останнім, однак, 14 kwietnia 1849 roku Węgry ogłosiły niepodległość i detronizację Habsburgów. у січні 1849 р. вдалося взяти угорську столицю, а революційна влада рушила Przystąpiły także do kontrofensywy, która przyniosła powodzenie, gdyż Austriacy на схід країни, до Дебрецена. Там 14 квітня 1849 року Угорщина проголосила zostali wyparci z prawie całego obszaru Węgier. W walkach po stronie powstańców свою незалежність і скинула з престолу Габсбургів. Вони також долучилися wzięli wtedy udział polscy dowódcy: Józef Bem17 i Henryk Dembiński18. Wydawało до контрнаступу, який був успішним, оскільки австрійці були вибиті майже з się, że nic nie powstrzyma już dążeń emancypacyjnych Madziarów, kiedy Austria усієї території Угорщини. У боях на боці повстанців брали участь польські во- zwróciła się o pomoc do Rosji. W czerwcu 1849 r. car Mikołaj I19 (z przekąsem єначальники Юзеф Бем17 і Генрик Дембінський18. Здавалося, ніщо не зупинить nazywany przez krytyków „Mikołajem Pałkinem”) wysłał do Węgier 200-tysięcz- визвольних прагнень угорців, коли Австрія звернулася по допомогу до Росії. ną armię dowodzoną przez marszałka Iwana Paskiewicza20, znanego ze stłumienia У червні 1849 року цар Микола I19 (критики глузливо називали його «Микола w 1831 roku powstania listopadowego na ziemiach polskich. Do października 1849 Палкін») направив до Угорщини 200-тисячну армію під командуванням мар- roku wojska Paskiewicza, wspólnie z siłami austriackimi, pokonały czterokrotnie шала Івана Паскевича20, відомого придушенням листопадового повстання на mniej licznych powstańców węgierskich. Interwencja rosyjska pozwoliła Austrii польських землях в 1831 році. До жовтня 1849 року армія Паскевича разом з opanować sytuację i przystąpić do krwawych represji na Węgrzech. австрійськими військами розгромила в чотири рази менш чисельних угорських повстанців. Російське втручання дозволило Австрії контролювати ситуацію та перейти до кривавих репресій в Угорщині. 16 Lajos Kossuth (1802–1894) – węgierski szlachcic, prawnik, przywódca rewolucji węgierskiej 1848 roku. 16 Лайош Кошут (1802–1894) – угорський дворянин, юрист, лідер Угорської революції 1848 17 Józef Bem (1794–1850) – generał. W 1809 r. służył on w armii Księstwa Warszawskiego, a w la- року. tach 1815–1826 w armii Królestwa Polskiego. Brał czynny udział w powstaniu listopadowym, kiedy 17 . Юзеф Бем (1794–1850) – генерал. У 1809 р. служив у війську Варшавського князівства, to odznaczył się w bitwach pod Iganiami, Ostrołęką i w obronie Warszawy. W okresie Wiosny Ludów а в 1815–1826 рр. — у війську Царства Польського. Брав активну участь у Листопадовому по- najpierw był dowódcą obrony Wiednia, a następnie powierzone zostało mu dowództwo rewolucyjnych встанні, коли відзначився в боях під Іганням, Остроленкою та в обороні Варшави. Під час Весни wojsk węgierskich w Siedmiogrodzie i Banacie, by ostatecznie zostać naczelnym wodzem armii węgier- Народів він спочатку був командувачем оборони Відня, потім йому було довірено командуван- skiej. Po zakończonej rewolucji przebywał w Turcji, gdzie po przejściu na islam jako Murat Pasza służył ня революційною угорською армією в Трансільванії та Банаті, і, відтак став головнокомандува- w armii tureckiej. W walkach poza granicami swojego kraju wsławili się również inni Polacy. W Bade- чем всієї угорської армії. Після революції залишився в Туреччині, де після прийняття ісламу як nii i na terenie Włoch walczył Ludwik Mierosławski, naczelnym wodzem armii Piemontu w walkach Мурат-паша служив у турецькій армії. Інші поляки також прославилися в боях за кордоном. Люд- z Austrią był Wojciech Chrzanowski, a polski wieszcz Adam Mickiewicz organizował Polski Legion вік Мерославський воював у Бадені та в Італії, Войцех Хшановський був головнокомандувачем w Lombardii. п’ємонтської армії проти Австрії, а Адам Міцкевич організував Польський легіон у Ломбардії. 18 Henryk Dembiński (1791–1864) – generał, podróżnik, inżynier, brał udział w powstaniu listopa- 18 Генрик Дембінський (1791–1864) – генерал, мандрівник, інженер, брав участь у Листопа- dowym oraz powstaniu na Węgrzech w 1849 roku. довому повстанні та повстанні в Угорщині 1849 року. 19 Mikołaj I Romanow (1796–1855) – cesarz Rosji i król Polski od 1825 roku, syn Pawła I. Pano- 19 Микола І Романов (1796–1855) – російський імператор і король Польщі з 1825 р., син Павла wanie rozpoczął od stłumienia powstania dekabrystów w 1825 roku. Złożony z tronu polskiego na mocy І. Розпочав своє правління з придушення повстання декабристів у 1825 р. Ухвалою повстанського decyzji powstańczego sejmu (25.01.1831). Po stłumieniu powstania listopadowego zniósł konstytucję сейму (25 січня 1831 р.) скинутий з польського престолу. Після придушення Листопадового по- i wprowadził w 1832 roku Statut Organiczny, na mocy którego Królestwo Polskie stało się nieodłączną встання він скасував конституцію і ввів у 1832 році Органічний статут, за яким Царство Польське częścią Imperium Rosyjskiego. увійшло до складу Російської імперії. 20 Iwan Paskiewicz (1782–1856) – rosyjski feldmarszałek, stłumił powstanie listopadowe, namiest- 20 Іван Паскевич (1782–1856) – російський фельдмаршал, придушував Листопадове повстан- nik Królestwa Polskiego w latach 1832–1856. ня, губернатор Царства Польського у 1832–1856 роках. 44 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 45 Wspomnieć też należy o wydarze- Слід згадати й події «Весни народів» у Че- niach „Wiosny Ludów” na ziemiach cze- хії. Того ж березня 1848 року в Празі відбулися skich. Również w marcu 1848 roku mia- численні демонстрації, учасники яких вима- ły w Pradze miejsce liczne manifestacje, гали рівних прав для чехів і німців, свободи których uczestnicy domagali się równo- слова та скасування кріпосного права. У черв- uprawnienia Czechów z Niemcami, wol- ні 1848 р. у Празі зібрався з’їзд представників ności słowa oraz zniesienia pańszczyzny. слов’янських народів. У ньому взяли участь W czerwcu 1848 roku otwarto w Pradze чехи, поляки, словаки, українці, хорвати, серби tzw. zjazd przedstawicieli narodów sło- та російський анархіст Міхал Бакунін. Учасни- wiańskich. Wzięli w nim udział Czesi, ки Слов’янського з’їзду прийняли маніфест, в Polacy, Słowacy, Ukraińcy, Chorwaci, якому проголошувалося, що права націй важ- Iwan Paskiewicz i jego nieistniejący pomnik Serbowie oraz rosyjski anarchista – Mi- ливіші за волю монархів. Однак обговорення przed Pałacem Namiestnikowskim w War- chał Bakunin. Uczestnicy zjazdu sło- Іван Паскевич та його неісну- було перервано початком боїв і вступом ав- szawie (obecnie oficjalna rezydencja Prezy- wiańskiego przyjęli manifest, który gło- юча статуя перед Губернатор- стрійських військ до Праги. Окрема проблема denta RP). sił, że prawa narodów są ważniejsze, niż ським палацом у Варшаві – події «Весни народів» у Польщі. wola monarchów. Obrady zostały jednak (нині офіційна резиденція Пре- Спочатку здавалося, що від весни народів przerwane wybuchem walk i wkroczeniem wojsk austriackich do Pragi. Osobną зидента Республіки Польща). мало що змінилося, лише феодалізм був оста- kwestię stanowią wydarzenia „Wiosny Ludów” na ziemiach polskich. точно скасований в Австрії та Німеччині. Але Początkowo wydawało się, że po „Wiośnie Ludów” ostało się niewiele: na trwa- насправді тодішнім можновладцям вдалося зупинити процеси, які через кілька łe zniesiono jedynie feudalizm w Austrii i krajach niemieckich. W rzeczywistości років набули нового імпульсу. Питання про об’єднання Італії та вільність угор- jednak panującym wtedy władcom udało się co najwyżej wstrzymać procesy, które ців по відношенню до австрійців залишилося відкритим. Течії свободи почали po paru latach miały nabrać nowego impetu. Otwarta pozostawała kwestia zjedno- проникати і в свідомість тих народів, що були під турецькою владою – сербів, czenia Włoch i swobód Węgrów w stosunku do Austriaków. Prądy wolnościowe румунів, болгар. Саме їх боротьба за власну державу стала доленосною у дру- zaczęły również przenikać do umysłów tych narodów, które znajdowały się pod pa- гій половині ХІХ ст. nowaniem tureckim: Serbów, Rumunów, Bułgarów. To ich walce o własne państwo będzie głośno w drugiej połowie XIX wieku. PODSUMOWANIE LXXI РЕЗЮМЕ LXXI • Od września 1814 roku do czerwca 1815 roku obradował w Wiedniu kongres, • З вересня 1814 р. по червень 1815 р. у Відні проходив конгрес, метою якого którego celem było zaprowadzenie ładu i porządku w Europie po kapitulacji було встановлення законності та порядку в Європі після капітуляції Напо- Napoleona. Kongres stanowił pogranicze dwóch epok. Z jednej strony zamy- леона. Конгрес став рубежем двох епох. З одного боку, він завершив період kał okres wielkiej rewolucji francuskiej i hegemonii napoleońskiej, a z drugiej Великої французької революції та наполеонівської гегемонії, а з іншого – otwierał epokę stabilizacji stosunków międzynarodowych w Europie. відкрив епоху стабілізації міжнародних відносин у Європі. • Podejmując decyzje na kongresie wiedeńskim kierowano się trzema zasadami: • При прийнятті рішень на Віденському конгресі керувалися трьома принци- legitymizmu, restauracji i równowagi sił. пами: законності, реставрації та балансу сил. • Układem międzynarodowym, który miał strzec postanowień traktatowych było • Міжнародною системою, яка мала захищати положення договору, був «Свя- „Święte Przymierze” („policjanci Europy”). щенний союз» («поліцейські Європи»). • Budzenie się wśród narodów europejskich poczucia tożsamości narodowej, kul- • Пробудження почуття національної, культурної та релігійної ідентич- turowej, religijnej oraz tendencje niepodległościowe i zjednoczeniowe dopro- ності серед європейських народів, а також тенденції до незалежності та wadziły do wybuchu w latach 1848–1849 szeregu rewolucji, które określamy об’єднання призвели до спалаху низки революцій у 1848-1849 роках, які mianem „Wiosny Ludów”. називаємо «Весною народів». • Największy zasięg osiągnęły działania rewolucyjne na terenie Francji, Austrii, • Найбільшого розмаху революційна діяльність досягла у Франції, Австрії, Węgier, Czech i Prus. Угорщині, Богемії та Пруссії. 46 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 47 Ziemie polskie po kongresie wiedeńskim Europa po kongresie wiedeńskim Польські землі після Віденського конгресу Європа після Віденського конгресу Ключові політичні гравці «Віденського конгресу» позначені символом «*». Symbolem „*” oznaczono historyczne stolice Polski. Symbolem „*” oznaczono kluczowych gracy politycznych. Символом «*» позначені історичні столиці Польщі. 2. Ład wiedeński na ziemiach polskich 2. Віденський порядок на польських землях (402) Sprawa polska na kongresie wiedeńskim. Od pierwszych miesięcy 1813 (402) Польське питання на Віденському конгресі. З перших місяців 1813 roku terytorium Księstwa Warszawskiego wraz z Gdańskiem okupowane było przez року територія Варшавського герцогства, включно з Гданськом, була окупова- armię rosyjską. Ostateczne jednak decyzje w sprawie ziem polskich po klęsce Napo- на російською армією. Однак остаточні рішення щодо польських земель після leona zapadły na kongresie wiedeńskim. Sprawy Księstwa Warszawskiego stano- поразки Наполеона були прийняті на Віденському конгресі. Справи Варшав- wiły jeden z najbardziej spornych tematów w czasie obrad kongresu. Car Alek- ського герцогства були однією з найбільш дискусійних тем під час кон- sander I w podporządkowaniu sobie ziem polskich widział drogę do wzmocnienia гресу. Цар Олександр І вбачав у підпорядкуванні польських земель спосіб по- wpływów rosyjskich w Europie Zachodniej i swą postawą dawał do zrozumienia, силення російського впливу в Західній Європі, і з його позиції було ясно, що że zamierza utrzymać to terytorium na stałe. W tym duchu porozumiał się z Fry- він має намір зберегти цю територію назавжди. У цьому дусі він спілкувався з derykiem Wilhelmem III pruskim, proponując odszkodowanie w postaci Saksonii. Фрідріхом Вільгельмом III Прусським, пропонуючи компенсацію у формі Сак- Takie dążenia carskie spotkały się jednak z zasadniczym oporem ze strony Austrii, сонії. Проте такі прагнення царизму наштовхнулися на значний опір Австрії, 48 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 49 Anglii i Francji, które obawiały się wzrostu potęgi Rosji, co mogłoby z czasem do- Англії та Франції, які побоювалися зростання могутності Росії, що з часом prowadzić do zachwiania równowagi europejskiej. Ostatecznie zdecydowano się na могло призвести до дисбалансу в Європі. Зрештою було зроблено компроміс- kompromisowy podział Księstwa. Prusy otrzymały Gdańsk, Toruń, im podlegało ний поділ князівства. Пруссія отримала Гданськ, Торунь, їм також підпоряд- również utworzone z okolic Poznania i Bydgoszczy Wielkie Księstwo Poznańskie. ковувалося Велике князівство Познанське, утворене з околиць Познані та Do Austrii wcielono Wieliczkę i obwód tarnopolski, a z Krakowa i okręgu na lewym Бидгоща. Величка і Тарнопільська область були включені до складу Австрії, brzegu Wisły utworzono Wolne Miasto Kraków pozostające pod kontrolą trzech а Краків і район на лівому березі Вісли стали вільним містом Краковом, яке państw zaborczych. Z reszty ziem Księstwa powstało, pozostające w unii perso- залишалося під контролем трьох держав. З решти земель князівства утворило- nalnej z Rosją, Królestwo Polskie, zwane później Królestwem Kongresowym lub ся Королівство Польське, що залишилося в особистій унії з Росією, згодом Kongresówką. назване Конгресовим королівством або Конгресовою Польщею. W ten sposób, w imię hasła równowagi europejskiej, kongres dokonał nowe- Таким чином, в ім’я гасла європейської рівноваги, з’їзд здійснив новий по- go rozbioru ziem polskich. Po 1815 roku 81% obszaru dawnej Rzeczypospolitej діл польських земель. Після 1815 року 81% території колишньої Речі Поспо- pozostawało we władaniu Rosji, 11% – we władaniu Austrii i 8% – we władaniu литої залишився під владою Росії, 11% – під владою Австрії і 8% – під владою Prus. Pozytywną stroną postanowień kongresu była jedynie restauracja „imienia” Пруссії. Єдиним позитивним моментом резолюцій конгресу було відновлення polskiego. W 20 lat po trzecim rozbiorze na mapie Europy znów pojawiło się Króle- польської «назви». stwo Polskie, choć państwowość, jaką Polacy otrzymali, była w mocno ograniczonej postaci. (403) Konstytucja Królestwa Polskiego. Królestwo Polskie obejmowało ob- (403) Конституція Королівства Польського. Королівство Польське займа- szar 128 tys. km2 i zamieszkane było przez 3,3 miliona mieszkańców. Ustrój poli- ло територію 128 тис. кв. км2 з населенням 3,3 млн. жителів. Політичний і ад- tyczny i administracyjny oraz zasady prawne Królestwa określone zostały w kon- міністративний устрій, а також правові принципи Королівства були визначені в stytucji, którą opracował kilkuosobowy Komitet Polski z księciem Adamem Jerzym конституції, розробленій Польським комітетом на чолі з князем Адамом Єжи Czartoryskim na czele, a 27.11.1815 roku podpisał car Aleksander I. Konstytucja ta Чарторийським і підписаній 27 листопада 1815 року царем Олександром І. Ця w zasadzie aprobowała system prawny Księstwa Warszawskiego, wprowadzała jed- конституція в основному впроваджувала правову систему Герцогства Варшав- nak w kilku sprawach modyfikacje w duchu bardziej konserwatywnym. Królestwo ського, але з деякими змінами в більш консервативному дусі. Королівство Polskie wiązała z Cesarstwem Rosyjskim „po wsze czasy” osoba wspólnego (Царство) Польське було пов’язане з Російською імперією «на всі часи» władcy, którym miał być zawsze car, koronowany na króla Polski. Królestwo nie особою спільного правителя, який завжди мав бути царем, коронованим prowadziło własnej polityki zagranicznej, na zewnątrz reprezentowane było przez королем Польщі. Королівство не проводило власної зовнішньої політики, dyplomację Rosji. Król posiadał pełnię władzy wykonawczej oraz pewne kompe- назовні його представляла російська дипломатія. Король мав повну виконав- tencje prawodawcze (zawieszanie ustaw, a nawet wprowadzanie zmian w konsty- чу владу і деякі законодавчі повноваження (призупинення дії законів і навіть tucji). Powoływał on ministrów, senatorów i wyższych urzędników. Osobę króla внесення змін до конституції). Він призначав міністрів, сенаторів і вищих чи- w Królestwie Polskim reprezentował mianowany przez niego namiestnik. Od nada- новників. Особу короля в Королівстві (Царстві) Польському представляв при- nia konstytucji aż do śmierci w 1826 r. funkcję tę sprawował gen. Józef Zajączek21. значений ним намісник. Від моменту прийняття конституції до своєї смерті в Władzę ustawodawczą sprawował dwuizbowy parlament składający się z izby po- 1826 році цю функцію обіймав генерал Юзеф Зайончек21. Законодавчу владу selskiej i senatu. Rozpatrywał projekty praw i ustaw, budżetu, oceniał działalność здійснював двопалатний парламент, що складався з палати депутатів і сенату. ministrów. Organem władzy wykonawczej była Rada Administracyjna, w której Він розглядав проекти законів і законопроектів, бюджети, дав оцінку діяльнос- skład wchodziło pięciu ministrów i inne osoby powołane przez władcę. W prakty- ті міністрів. Органом виконавчої влади була Адміністративна рада, до складу ce Rada była organem doradczym przy namiestniku, gdyż to on podejmował osta- якої входили п’ять міністрів та інші особи, призначені правителем. Практично teczne decyzje. Kompetencje Rady, która stała się formą rządu wzrosły dopiero po Рада була дорадчим органом при губернаторі, оскільки він приймав остаточні śmierci namiestnika. Konstytucja utrzymała istniejącą w Księstwie Warszawskim рішення. Компетенція Ради, яка стала формою правління, зросла лише після Radę Stanu, która przygotowywała projekty ustaw, opiniowała funkcjonowanie ad- смерті намісника. Конституція зберегла існуючу у Варшавському герцогстві ministracji, decydowała o oddawaniu pod sąd urzędników za popełnione przestęp- Державну раду, яка готувала законопроекти, видавала висновки про діяльність stwa podczas wykonywania obowiązków służbowych, rozstrzygała spory ludności адміністрації, вирішувала переслідувати посадових осіб за злочини, вчинені під z władzami w sprawach finansowych. Konstytucja gwarantowała wolność słowa, час виконання службових обов’язків, вирішувала суперечки між населенням і 21 Józef Zajączek (1752–1826) – polski i francuski generał, uczestnik konfederacji barskiej, wojny 21 Юзеф Зайончек (1752–1826) – польський і французький генерал, учасник Барської polsko-rosyjskiej 1792 roku, powstania kościuszkowskiego, od 1815 roku namiestnik Królestwa Pol- конфедерації, польсько-російської війни 1792 р., повстання під проводом Тадеуша Костюшко, з skiego. 1815 р. намісник Королівства (Царства) Польського. 50 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 51 wyznania i druku, nietykalność osobistą, prawa języka polskiego w administracji, владою щодо фінансових питання. Конституція гарантувала свободу слова, sądownictwie, wojsku, życiu publicznym (jedynie w stosunkach z królem obowią- віросповідання та друку, особисту недоторканність, права польської мови zywał język francuski). Wyższe i średnie stanowiska państwowe sprawować mogli в адміністрації, судочинстві, війську та громадському житті (у відносинах tylko ziemianie. Utrzymano także odrębną armię polską, liczącą około 28 tysięcy з королем використовувалася лише французька). Вищі та середні державні ludzi. Na miejsce departamentów przywrócono ponownie województwa. Konsty- посади могли займати лише землевласники. Утримувалася також окрема поль- tucja, pozornie liberalna, stwarzała warunki do znacznego podporządkowania sobie ська армія, яка налічувала близько 28 тис. осіб. На місці відділів відновлюва- władzy przez obywateli posiadających prawa polityczne. Wkrótce jednak okazało лися воєводства. Конституція, зовні ліберальна, створила умови для значного się to fikcją, gdyż car i podległy mu rząd Królestwa nie zamierzali respektować praw підпорядкування влади громадянам з політичними правами. Однак незабаром obywatelskich, ani ograniczać swej władzy. це виявилося ілюзією, оскільки цар і підлеглий йому уряд Королівства не зби- ралися поважати громадянські права чи обмежувати свою владу. (404) Sytuacja polityczna i gospodarcza w Królestwie Polskim. Konsty- (404) Політичне та економічне становище Королівства Польського. tucja Królestwa od początku nie była ściśle przestrzegana. Czołowe miejsca we Конституція Королівства з самого початку не дотримувалася. Провідні місця życiu politycznym nowego państwa przypadły ludziom, którzy sprawowali urzę- в політичному житті нової держави займали люди, які обіймали посади, не пе- dy nie przewidziane w konstytucji: wielki książę Konstanty22 (brat cara Aleksan- редбачені конституцією – великий князь Костянтин22 (брат царя Олександра і dra i wódz naczelny wojska polskiego) oraz Mikołaj Nowosilcow23 – delegowa- головнокомандувач польської армії) і Миколай Новосільков23 – уповноважений ny pełnomocnik króla. Konstanty, jako członek rodziny panującej, lekceważył представник короля. Костянтин як член правлячої родини, нехтував принципа- zasady konstytucji i odgrywał rolę wielkorządcy, Nowosilcow zaś opowiadał się ми конституції та відігравав роль намісника, тоді як Новосільков виступав за скасування залишків автономії та окремішності Королівства та працював для za zniesieniem odrębności Królestwa i różnymi metodami działał na rzecz takie- цього різними методами. Більшість міністерських постів зайняли сановники go rozwiązania. Większość stanowisk ministerialnych objęli dygnitarze Księ- Варшавського герцогства, для яких лояльність до царя була умовою збережен- stwa Warszawskiego, dla których lojalność w stosunku do cara była warunkiem ня існуючого стану справ, навіть якщо політична ситуація в країні їх не ціл- zachowania takiego stanu rzeczy, nawet jeśli sytuacja polityczna w kraju nie ком задовольняла. Їхня позиція відповідала поглядам широкої громадськості. w pełni ich zadawalała. Z ich stanowiskiem zgadzały się poglądy szerszych kręgów Втомлені війною жителі Королівства цінували відновлену стабільність, а пору- społeczeństwa. Zmęczeni wojną mieszkańcy Królestwa cenili odzyskaną stabiliza- шення конституційного порядку спочатку не були настільки серйозними, щоб cję, a naruszenia porządku konstytucyjnego nie były początkowo na tyle dotkliwe, серйозно впливати на атмосферу політичного життя. by poważnie zaciążyć nad atmosferą życia politycznego. Криза почалася в 1819 році, коли губернатор під тиском великого князя ви- Kryzys rozpoczął się w 1819 roku, kiedy namiestnik – pod naciskiem wielkiego дав розпорядження про введення цензури і розпорядження про розширення księcia – wydał przepisy wprowadzające cenzurę oraz kazał rozbudować tajną poli- таємної поліції. Громадська думка та більшість депутатів неохоче сприйняли cję. Opinia publiczna i większość posłów sejmowych ustosunkowała się niechętnie кроки уряду, який придушив будь-яку опозицію та критику. На другому сеймі do posunięć rządu, który łamał wszelką opozycję i tłumił krytykę. Na drugim sejmie 1820 р. було відхилено урядовий проект Кримінально-процесуального кодек- w 1820 roku odrzucony został m. in. rządowy projekt kodeksu postępowania kar- су. Серед опозиціонерів на перший план вийшла група депутатів Каліського nego. Wśród opozycjonistów na pierwszy plan wysuwała się grupa posłów z woje- воєводства (міщан Каліша24) на чолі з братами Вінцентієм і Бонавентурою Не- wództwa kaliskiego (kaliszanie24) kierowana przez braci Wincentego i Bonawenturę йомойовськими. Niemojowskich. 22 Костянтин Павлович Романов (1779–1831) — великий російський князь з династії 22 Konstanty Pawłowicz Romanow (1779–1831) – wielki książę rosyjski z dynastii Romanowów, Романових, головнокомандуючий армією Царства Польського, служив військовим губернатором naczelny wódz armii Królestwa Polskiego, pełnił obowiązki gubernatora wojskowego Królestwa Pol- Царства Польського, брат царів Олександра I і Миколи I.. skiego, brat carów Aleksandra I i Mikołaja I. 23 Миколай Новосільков (1761–1836) – російський аристократ і політик, довірений радник 23 Mikołaj Nowosilcow (1761–1836) – rosyjski arystokrata i polityk, zaufany doradca Aleksandra Олександра I, у 1815–1830 роках імператорський уповноважений при Державній раді Царства I, w latach 1815–1830 komisarz cesarski przy Radzie Stanu Królestwa Polskiego Польського. 24 Grupa liberalnych polityków działających w latach 1820–1831, tworzących tzw. legalną opo- 24 Група ліберальних політиків, що діяла в 1820–1831 рр., утворивши т. зв легальна опозиція в zycję w sejmie 1820 roku. Program swój opierali na doktrynie B.H. Constanta de Rebecque. Bronili сеймі 1820 р. Вони заснували свою програму на доктрині Б. Х. Констана де Ребека. Вони захищали zagwarantowanych konstytucją swobód obywatelskich, uprawnień sejmu oraz autonomii i konstytucji гарантовані конституцією громадянські свободи, повноваження сейму, а також автономію та Królestwa. Głosili prawo do wolności produkcji przemysłowej, byli zwolennikami umów między chło- конституцію Королівства. Вони проголошували право на свободу промислового виробництва, pem a dziedzicem, regulujących kwestię pańszczyzny. Kaliszanie byli przeciwnikami metod rewolu- виступали за угоди між селянином і спадкоємцем, які регулювали питання кріпацтва. Мешканці cyjnych i konspiracji niepodległościowej, ale powstanie listopadowe poparli, zdobywając silną pozycję Каліша були противниками революційних методів і змови за незалежність, але підтримали w sejmie i władzach powstańczych. Листопадове повстання, здобувши міцні позиції в сеймі та повстанській владі. 52 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 53 Wincenty Niemojowski Вінцентій Нємойовський Przedmowa, [w:] B. Constant: O monarchii konstytucyjnej... Передмова, [в:] Б. Констан: Про конституційну монархію... Це республіканська свобода для Америки, монархічна свобода для Європи. Oto wolność republikańska dla Ameryki, wolność monarchiczna dla Europy. (...) (...) свобода може існувати за обох цих форм правління; і коли звичаї нашої wolność istnieć może pod obiema tymi kształtami Rządu; a gdy obyczaje starej старої Європи недостатньо чисті, (...) чого вимагає форма республіканського naszej Europy, nie są dość czyste, (...) jakich wymaga kształt Rządu republikański уряду та демократії; ми шукаємо, чи немає іншої соціальної організації, в i Demokracja; szukamy, czy nie ma innej organizacji towarzyskiej, w której by- якій би змогли реалізувати всю ту свобода, до якої нас налаштував ступінь śmy mogli, całej tej wolności, do jakiej nas usposobił, stopień cywilizacji, który цивілізації, якого досягли. Цю втечу пропонує нам, (...) монархія, але лише osiągnęliśmy. Tę ucieczkę, ofiaruje nam, (...) Monarchia, ale tylko Monarchia монархія обмежена Конституцією, представницька монархія (...) ograniczona Konstytucją, Monarchia reprezentacyjna (...) Монархічний порядок, який існує в більшості країн Європи, завжди є Porządek monarchiczny, istniejący w większej części krajów Europy, jest zawsze змішаний у своєму складі з залишками феодалізму та залишками колишньої jeszcze pomieszany w swoim składzie, ze szczątkami feudalności, i ostatkami влади Духовенства. Отже, свобода бореться з Королівською владою (...) dawnej potęgi Duchowieństwa. Wolność walczy więc z władzą Królewską (...) Рівність скрізь відштовхується пам’ятками та забобонами Шляхти (...) Równość, odpychana jest wszędzie, pamiątkami i przesądami Szlachty (...) Na Нарешті, толерантність, точніше релігійна свобода, скрізь зустрічає koniec tolerancja, albo raczej wolność religijna, spotyka wszędzie opozycję, w re- опозицію, у релігії більш чи менш домінуючу (...) ligii mniej lub więcej panującej (...) (...) тільки монархічний уряд є морально відповідальний, який запобігає (...) tylko Rząd monarchiczny jest zgodny z moralnością, co przeszkadza, aby nie спотворенню чеснот монарха, (...) і з усіх боків обмежує його в межах psuły się cnoty Monarchy, (...) i ze wszystkich stron go zamyka w granicach spra- справедливості. Таким урядом є монархічно-представницький уряд, wiedliwości. Takim Rządem, jest Rząd monarchiczno-reprezentacyjny, najszczyt- найвище, найкорисніше відкриття людського розуму (...) niejsze, najpożyteczniejsze odkrycie rozumu ludzkiego (...) Жоден король не сидить на своєму троні більш надійно, ніж конституційний Żaden król, nie siedzi bezpieczniej na tronie swoim, jak Król konstytucyjny. Ota- Король. Він оточений любов’ю, довірою та повагою свого народу. Він може czają go: miłość, zaufanie, i poważanie Ludu jego. Wszystko uczynić może, co jest робити все добре і справедливе; вина за зло і несправедливості припадає на dobre i sprawiedliwe; a złego, i niesprawiedliwości, na Ministrów spada niedo- міністрів, які за це відповідають (...) puszczona wina, i oni za to są odpowiedzialni (...) Слухатися і наказувати одночасно; бути одночасно правителем і підданим; Być posłusznym, i rozkazywać zarazem; być razem władcą i podwładnym; sko- асоціювати емансипацію та підпорядкування; це ідея, яка потребує надто jarzyć w sobie udzielność i poddaństwo; jest to pomysł, wymagający zbyt wiele багато світла та поєднання, щоб її осягнути та застосувати інакше, ніж światła, i kombinacji, aby mógł być pojęty, i zastosowany inaczej, jak po długim після тривалої адаптації Народів (...) przystosowaniu Ludów (...) Цар, який був присутній на засіданні сейму, дав зрозуміти, що попередні Obecny na posiedzeniu sejmu car dał do zrozumienia, że wcześniejsze zapowiedzi оголошення про розширення Королівства можна вважати застарілими, і надав powiększenia Królestwa można uznać za nieaktualne, a księciu Konstantemu udzielił князеві Константину широкі повноваження у справах Королівства, що на прак- szerokich pełnomocnictw w sprawach Królestwa, co oznaczało w praktyce faktyczne тиці означало: реальний розрив з конституційною системою правління. zerwanie z konstytucyjnym systemem rządów. Rząd odpowiedział represjami w sto- Влада відповіла репресіями проти непокірних депутатів і вирішила тримати sunku do opornych posłów i zadecydował o tajności kolejnych obrad sejmowych, co чергові сесії парламенту в таємниці, що ускладнило вплив опозиції на гро- utrudniało opozycji oddziaływanie na opinię publiczną. Uniemożliwiając działalność мадську думку. Однак, перешкоджаючи діяльності опозиції, царат вплинув на opozycji car wpłynął jednak na to, że zaczęto poszukiwać innych, nielegalnych dróg пошуки інших, нелегальних шляхів боротьби за політичні свободи, а в пер- walki o swobody polityczne, a w dalszej perspektywie o niepodległość. спективі — за незалежність. Konspiracja Змова Brak skuteczności jawnego działania i represje nałożone przez cara na opozycjonistów Неефективність відкритих дій і репресії царату проти опозиціонерів призвели spowodowały, że kolejne grupy działały w sposób tajny. Z inicjatywy majora до того, що подальші групи діяли таємно. З ініціативи майора Валеріана Лука- Waleriana Łukasińskiego powstało Wolnomularstwo Narodowe (przekształcone сінського було створено Національне масонство (перетворене на Патріотичне w Towarzystwo Patriotyczne) dążące do przyłączenia reszty terenów polskich do товариство) з метою приєднання решти польських територій до Королівства та Królestwa oraz utrzymania poczucia tożsamości narodowej. Tajne stowarzyszenia збереження почуття національної ідентичності. У молодіжному середовищі та- 54 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 55 tworzyły się również w środowisku młodzieżowym. Zaliczyć do nich możemy кож створювалися таємні товариства. Серед них організація Panta Koina (грец. organizację Panta Koina (z gr. „wszystko wspólne”), Towarzystwo Filomatów, «все спільне»), Товариство Філоматів, Товариство Філаретів і Союз Вільних Towarzystwo Filaretów oraz Związek Wolnych Polaków. Ich celem, oprócz Поляків. Їхньою метою, окрім прагнення до незалежності, було підвищення ін- dążeń niepodległościowych, było podniesienie poziomu umysłowego i moralnego телектуального та морального рівня молодого покоління. Наприкінці 1828 року młodego pokolenia. Pod koniec roku 1828 przy Szkole Podchorążych Piechoty в піхотній кадетській школі у Варшаві була створена організація під проводом w Warszawie powstała kierowana przez por. Piotra Wysockiego organizacja, która поручика Пйотра Висоцького, яка мала на меті підняти збройне повстання. Юн- za cel postawiła sobie wywołanie powstania zbrojnego. Podchorążówka dopięła керська школа досягла своєї мети, організувала повстання, пізніше відоме як celu wywołując powstanie zwane później listopadowym. Листопадове. Kryzys polityczny zaostrzał się jeszcze bardziej w rezultacie polityki finansowej Політична криза ще більше загострилася внаслідок фінансової політики rządu Królestwa. Rolnictwo, borykające się w czasach Księstwa z poważnymi trud- уряду Королівства. Сільське господарство, яке за часів герцогства пережива- nościami, boleśnie odczuło skutki wprowadzenia przez Wielką Brytanię po upadku ло серйозні труднощі, болісно постраждало від запровадження Великою Бри- Napoleona wysokich ceł na importowane zboże. Niskie dochody ziemiaństwa skła- танією високих мит на імпорт зерна після падіння Наполеона. Низькі доходи niały rząd do ciągłego przekładania terminów płatności zobowiązań, co w dużym шляхти спонукали уряд постійно відкладати виплату боргів, що значною мі- stopniu ograniczało wpływy do skarbu i przyczyniało się do powiększania deficytu рою обмежувало надходження до скарбниці та сприяло збільшенню дефіциту budżetowego. Car Aleksander widział w takiej sytuacji pretekst do likwidacji odręb- бюджету. Цар Олександр бачив у такій ситуації привід для ліквідації окреміш- ności Królestwa, jako państwa niebędącego w stanie samodzielnie funkcjonować. ності Королівства як нездатної самостійно функціонувати держави. W 1821 roku ministrem skarbu został książę Franciszek Ksawery Drucki- У 1821 році князь Францішек Ксаверій Друцький-Любецький став мі- Lubecki25, który dzięki energicznej polityce fiskalnej zdołał uzdrowić państwowe ністром фінансів 25, якому вдалося оздоровити державні фінанси завдяки сво- finanse. Ciesząc się zaufaniem cara, Lubecki szybko wywalczył sobie silną po- їй енергійній фіскальній політиці. Користуючись довірою царя, Любецький zycję w kołach rządzących Królestwa, a nawet skutecznie konkurował z Nowo- швидко завоював міцні позиції в правлячих колах Королівства і навіть успішно silcowem i księciem Konstantym. Jako minister nie poprzestawał na działaniach конкурував з Новосільковим і князем Костянтином. На посаді міністра він не dotyczących spraw skarbowych, był bowiem przekonany o konieczności gruntow- обмежувався діяльністю, пов’язаною з фіскальними питаннями, оскільки був nych przekształceń w gospodarce. Jego protekcyjna polityka stworzyła korzystne переконаний у необхідності ґрунтовних перетворень в економіці. Його протек- warunki do rozwoju przemysłu, szczególnie włókienniczego, hutniczego i górnic- ціоністська політика створювала сприятливі умови для розвитку промисловос- twa. Zniesienie granicy celnej z Rosją zapewniło przemysłowi nieograniczony ті, особливо текстильної, металургійної та гірничодобувної. Скасування мит- rynek zbytu w całym imperium, a nawet w Chinach. Zlikwidowanie już w 1816 ного кордону з Росією забезпечило промисловості необмежений ринок збуту roku ograniczeń cechowych oraz wsparcie udzielane przez rząd dla napływowych по всій імперії і навіть у Китаї. Скасування гільдійських обмежень ще в 1816 і przedsiębiorców przyczyniły się do rozwoju kapitalistycznych form produkcji. державна підтримка підприємців-іммігрантів сприяли розвитку капіталістич- Dzięki takim zabiegom powstał Łódzki Okręg Przemysłowy z głównymi ośrod- них форм виробництва. Завдяки таким зусиллям був створений Лодзький про- kami w Zgierzu, Kaliszu, Sieradzu, Zduńskiej Woli i Aleksandrowie. Sama Łódź мисловий район з головними центрами в Згежі, Каліші, Серадзі, Здуньській przekształciła się z małej wioski w 5-tysięczną osadę fabryczną. Tu pod koniec Волі та Александрові. Сама Лодзь перетворилася з маленького села на фабрич- lat 20. pojawiły się pierwsze maszyny tkackie i parowe. Dominował przemysł не поселення з 5000 мешканців. Тут наприкінці 1920-х років з’явилися перші bawełniany i wełniany. ткацькі та парові верстати. Переважали бавовняна і вовняна промисловість. (405) Sytuacja Polaków w zaborze pruskim. Pozostający pod kontrolą pruską (405) Становище поляків у Прусському поділі. Територія Великого кня- teren Wielkiego Księstwa Poznańskiego liczył ok. 29 tys. km2 i zamieszkany był przez зівства Познанського, що перебувала під контролем Пруссії, становила близько 776 tys. mieszkańców. Wielki książę poznański Fryderyk Wilhelm wydał dekret mó- 29 000 кв. км2 де проживало 776 тис. мешканців. Великий князь Познанський wiący o równouprawnieniu ludności polskiej i niemieckiej w dostępie do urzędów Фрідріх-Вільгельм видав указ про рівні права польського та німецького насе- i używaniu języka polskiego w szkołach, sądach oraz administracji. Namiestnikiem лення щодо доступу до державних органів та використання польської мови в Wielkiego Księstwa był Polak – żonaty z księżniczką pruską książę Antoni Radzi- школах, судах та адміністрації. Намісником Великого князівства був поляк – 25 Franciszek Ksawery Drucki-Lubecki (1778–1846) – książę, działacz gospodarczy, polityk kon- 25 Францішек Ксаверій Друцький-Любецький (1778–1846) – князь, господарський діяч, serwatywny, minister skarbu Królestwa Polskiego w latach 1821–1830, w 1825 roku założył Towarzy- консервативний політик, міністр фінансів Королівства Польського у 1821–1830 роках, у 1825 році stwo Kredytowe Ziemskie, a w 1828 roku Bank Polski. заснував Towarzystwo Kredytowe Ziemskie, а у 1828 році Bank Polski. 56 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 57 wiłł26. Swobody polityczne i kulturowe, ja- князь Антоній Радзивілл, одружений kimi cieszyli się Polacy w zaborze pruskim, на прусській принцесі26. Однак по- zaczęto jednak błyskawicznie ograniczać już літичні та культурні свободи, якими po upadku powstania listopadowego, a więc користувалися поляки в прусському po 1831 roku. Na miejsce polskiego namiest- розділі, почали обмежуватися одразу nika powołano Niemca, Edwarda Flotwella27. після падіння Листопадового повстан- Rozpoczął się proces usuwania języka pol- ня, тобто після 1831 року. На місце skiego ze szkół i instytucji publicznych oraz польського губернатора було призна- odbierania Polakom majątków i przekazywa- чено німця Едварда Флотвелла27. Роз- nia ich w ręce Prusaków. почався процес вилучення польської (406) Zabór austriacki. Po przegranej мови зі шкіл і громадських установ, а Budynek giełdy warszawskiej z Księstwem Warszawskim wojnie (1809) Siedziba Banku Polskiego utworzonego також відбирання володінь у поляків і przy ul. Królewskiej Austria musiała zrezygnować z zajętych przez Druckiego-Lubeckiego передача їх пруссакам. Будівля Варшавської фондової біржі wcześniej terenów polskich. Częściowo od- Місцезнаходження Банку Польського, (406) Австрійський поділ. Піс- на вул. королівський zyskała je ponownie po kongresie wiedeń- заснованого Друцьким-Любецьки. ля програшу у війні з Варшавським skim. Utworzone wtedy Wolne Miasto Kra- герцогством (1809 р.) Австрія мусила ków (Rzeczpospolita Krakowska – 1164 km2 i 88 tys. mieszkańców), pozostające відмовитися від раніше окупованих польських територій. Вона частково по- pod kontrolą trzech zaborców, taki status posiadało tylko do 1846 roku, kiedy to вернула їх після Віденського конгресу. Створене на той час Вільне місто Краків zostało wcielone do Galicji, czyli połączone z ziemiami pierwszego zaboru austriac- (Краківська республіка – 1164 км 2 і 88 тис. мешканців) під контролем трьох kiego. Na przełomie lat 60. i 70. XIX wieku Galicja otrzymała autonomię. держав-учасників поділів мало такий статус лише до 1846 р., коли воно було інкорпороване до Галичини, тобто приєднане до земель з першого австрійсько- Autonomia galicyjska го поділу. На межі 1860–1870-х років Галичина отримала автономію. – nazwa całości praw społeczno-politycznych, które Galicja uzyskała w latach 1860–73; m.in. w 1869 roku wprowadzono język polski jako urzędowy do Галицька автономія administracji i sądownictwa Galicji, w 1871 roku powołano urząd ministra – назва всіх суспільно-політичних прав, які Галичина отримала в 1860–73 ds. Galicji. Głównym organem władz samorządowych był Sejm Krajowy, рр.; серед інших у 1869 р. польська мова була запроваджена як офіційна в oświatę nadzorowała Rada Szkolna Krajowa; organami samorządu w terenie адміністрації та судочинстві Галичини, а в 1871 р. засновано канцелярію były obieralne rady powiatowe i gminne; organami wykonawczymi: Wydział міністра Галичини. Головним органом місцевого управління був Національ- Krajowy, wójtowie i naczelnicy miast; na czele miast Lwowa i Krakowa stali ний парламент, нагляд за освітою здійснювала Національна шкільна рада; ich prezydenci. органи місцевого самоврядування обиралися повітові та гмінні ради; вико- навчі органи: Крайовий департамент, гмінні та міські голови; міста Львів і Na czele prowincjonalnej administracji Galicji stał Polak, a zasiadający w rzą- Краків очолили їхні президенти. dzie minister-Polak miał prawo opiniowania projektów postanowień mających Провінційну адміністрацію Галичини очолював поляк, а польський міністр, bezpośredni związek z Galicją. Nie brakowało w rządzie austriackim polskich який сидів в уряді, мав право давати висновки щодо проектів постанов, що сто- ministrów zajmujących się innymi resortami, a dwukrotnie Polacy byli nawet сувалися безпосередньо Галичини. В австрійському уряді не бракувало поль- premierami. ських міністрів, які мали справу з іншими міністерствами, і двічі поляки були навіть прем’єр-міністрами. (407) Problem uwłaszczenia chłopów. Jako pierwszy z zaborców kwestię re- (407) Проблема розкріпачення селян. Прусський король Фрідріх- formy rolnej podjął król pruski, Fryderyk Wilhelm III. W 1807 roku ogłosił on znie- Вільгельм III першим серед держав учасників поділів земель зайнявся пи- sienie poddaństwa chłopów ustalając trzyletni termin na przeprowadzenie reformy. танням земельної реформи. У 1807 р. він оголосив про скасування селянської 26 Antoni Henryk Radziwiłł (1775–1832) – książę, polityk, kompozytor, od 1815 r. książę-namiest- 26 Антоній Генрик Радзивілл (1775–1832) – князь, політик, композитор, з 1815 р. князь- nik Wielkiego Księstwa Poznańskiego. Rzecznik orientacji polsko-pruskiej. намісник Великого князівства Познанського. Речник польсько-прусської орієнтації. 27 Edward Flotwell (1786–1865) – polityk pruski, nadprezydent Wielkiego Księstwa Poznańskiego 27 Едвард Флотвелл (1786–1865) – прусський політичний діяч, суперпрезидент Великого w latach 1830-1840, następnie minister finansów i spraw wewnętrznych Prus. князівства Познанського у 1830–1840 роках, потім міністр фінансів і внутрішніх справ Пруссії. 58 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 59 Chłopi otrzymali wolność osobistą i swobo- кріпацької залежності, встано- dę przenoszenia się, prawo dysponowania вивши трирічний термін про- ziemią, ale nadal zwierzchnim właścicielem ведення реформи. Селяни отри- gospodarstwa był pan ściągający z tego ty- мували особисту свободу і сво- tułu czynsze lub pańszczyznę. Dopiero uzu- боду пересування, право роз- pełniający reformę, ogłoszony w 1811 roku поряджатися землею, але все ж edykt regulacyjny stworzył chłopom możli- вищим власником господарства wości nabycia ziemi i likwidacji pańszczy- залишався пан, який збирав об- zny (za zapłaconym panu odszkodowaniem). рок чи панщину. Лише оголо- W 1823 roku zasady te rozszerzono na ziemie шений у 1811 р. нормативний Budynek Sejmu Krajowego we Lwowie (ok. 1898) polskie, które znalazły się w rękach pruskich Будинок Національного парламенту у Львові указ, який доповнював рефор- po 1815 roku. (бл. 1898) му, давав селянам можливість Poprawę warunków do życia stanu chłop- купувати землю та ліквідовува- skiego w zaborze austriackim przyniosły do- ти кріпацтво (за компенсацію панові). У 1823 році ці правила були поширені на piero wydarzenia polityczne w Europie z 1848 польські землі, що потрапили до Пруссії після 1815 року. Posiedzenie Sejmu Krajowego (1901) roku („Wiosna Ludów”). Wtedy to namiestnik Покращення умов життя селян австрійського поділу принесли лише полі- Засідання Крайового сейму (1901) Galicji podjął decyzję o zniesieniu pańszczy- тичні події в Європі 1848 р. («Весна народів»). Саме тоді галицький намісник zny, uprzedzając podobne rozporządzenie wy- вирішив скасувати кріпацьке право, передбачаючи подібний указ австрійсько- dane przez cesarza austriackiego. Chłopi otrzymali użytkowaną ziemię na własność го імператора. Селяни отримували у власність використану землю без необхід- bez konieczności wykupu, a odszkodowania dla ziemian, rozkładając spłaty na wie- ності її викупу, натомість фінансову компенсацію поміщикам, розраховану на le lat, przyjęło na siebie państwo. багато років, брала на себе держава. Uwłaszczenie Надання права власності – nieodpłatne (lub tylko częściowo odpłatne) przekazanie osobom prawnym lub – безоплатна (або часткова) передача права власності на приватне, держав- fizycznym praw własności do mienia prywatnego, skarbu państwa, komunalnego не, комунальне чи кооперативне майно юридичним або фізичним особам. lub spółdzielczego. Od prywatyzacji różni je brak odpłatności (lub znikoma Від приватизації вони відрізняються відсутністю (або незначною) оплатою. odpłatność). Na podobnych zasadach odbyła się rów- На схожих принципах від- nież reforma uwłaszczeniowa w zaborze ro- бувалася реформа виборчого syjskim. Przeprowadzono ja dopiero w 1864 права в російському поділі. roku w związku z trwającymi walkami po- Проте була здійснена лише в wstańczymi. Tam, ziemie oprócz użytkują- 1864 році у зв’язку з триваючи- cych ją dotychczas, otrzymali również chłopi ми повстанннями. Там землю, małorolni i bezrolni. крім тих, хто нею користувався Zasady, na jakich przeprowadzane były re- до того часу, отримували також formy uwłaszczeniowe w zaborach austriac- дрібні власники та малоземель- kim i rosyjskim, choć korzystne dla chłopów, ні селяни. Nieistniejący pomnik Aleksandra II Grigorij Miasojedow, Czytanie manifestu reformy nie wpłynęły pozytywnie na rozwój rolnictwa. Принципи, на яких про- w Częstochowie wzniesiony ze skła- uwłaszczeniowej Aleksandra II z 1861 roku dek chłopskich Spowodowały one bowiem rozdrobnienie go- Григорій Мясоєдов, Читаючи маніфест про водилися виборчі реформи в Неіснуючий пам’ятник Олександру spodarstw uniemożliwiając tym samym wpro- реформу виборчих прав Олександра II 1861 року австрійському та російському ІІ у Ченстохові, споруджений на wadzenie nowoczesnych form produkcji. поділах, хоч і були вигідні для внески селян селян, але не мали позитивного впливу на розвиток сільського господарства. Вони спричинили роздроблення господарств, перешкоджаючи запровадженню більш сучасних форм виробництва. 60 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 61 (408) Przemiany w rolnictwie. W dziedzinie rolnictwa wzór dla objętych za- (408) Зміни в сільському господарстві. У галузі сільського господарства borami ziem polskich stanowiły kraje Europy Zachodniej. I tak zrezygnowano прикладом для польських земель під поділами були країни Західної Європи. z trójpolówki na rzecz płodozmianu, zastosowano nowe maszyny, jak np. kosiarki, Свого часу тут відмовилися від трипільної системи на користь сівозміни, поча- żniwiarki oraz wprowadzono do produkcji rolnej nawozy sztuczne. Wiedzę na ten ли використовувати нові машини, такі як косарки, жатки, у сільськогосподарське temat rozpowszechniały liczne kółka i towarzystwa rolnicze, (np. Towarzystwo виробництво впровадили штучні добрива. Знання з цього питання поширюва- Gospodarcze w zaborze pruskim). Pomocy finansowej udzielały rolnictwu nowo ли численні сільськогосподарські гуртки та товариства (наприклад, Економічне powstałe banki, jak choćby Bank Ziemski w Poznaniu i Towarzystwo Kredytowe товариство на Прусських землях). Фінансову допомогу сільському господарству Ziemskie w zaborze rosyjskim. Większość wspomnianych innowacji zapocząt- надавали новостворені банки, такі як Банк Земський в Познані та Кредитне Това- kowana została w zaborze pruskim, rzadziej rosyjskim. Nie bez przyczyny re- риство Земське в російській частині. Більшість згаданих нововведень було запо- formy rolne przeprowadzane przez władców Prus nazywano „pruską drogą do чатковано на прусських, рідше на російських землях. Недаремно сільськогоспо- kapitalizmu”, a wzrost upraw roślin przemysłowych i hodowli w Wielkopolsce дарські реформи, проведені правителями Пруссії, називали «прусським шляхом spowodował, że region ten nazwano „spichlerzem Niemiec”. Rozwój rolnictwa до капіталізму», а зростання технічних культур і поголів’я великої рогатої худо- w Galicji hamowały poważnie wewnętrzne granice celne w Austrii, brak nowinek би у Великопольщі стало причиною того, що регіон стали називати «житницею technicznych, przeludnienie wsi, a przede wszystkim ogromna liczba małych, nie- Німеччини». Розвиток сільського господарства Галичини серйозно гальмували rentownych gospodarstw. внутрішні митні кордони в Австрії, відсутність технічних новинок, перенаселе- ність села і, насамперед, величезна кількість дрібних, збиткових господарств. (409) Rozwój przemysłu na terenie zaborów. Wiek XIX określa się mianem (409) Розвиток промисловості на теренах поділів. XIX століття називають „epoki maszyn”. Postęp techniczny polegający na przejściu od manufaktur do fa- «епохою машин». Технічний прогрес, що полягає в переході від мануфактур bryk pociągnął za sobą rozwój przemysłu. To z kolei wpłynęło na wzmożoną urba- до фабрик, привів до розвитку промисловості. Це, в свою чергу, сприяло поси- nizację kraju. Powstawały nowe i rozwijały się stare ośrodki przemysłowe, wśród ленню урбанізації країни. Створювалися нові та розвивалися старі промислові których prym wiodły następujące: центри, серед яких лідерами були: • wielki ośrodek górnictwa i hutnictwa na Górnym Śląsku rozwijający się dzięki • великий центр гірничо-металургійної промисловості у Верхній Сілезії, що odpowiedniej bazie surowcowej, sile roboczej, znacznym inwestycjom, nowo- розвинувся завдяки відповідній сировинній базі, робочій силі, значним ін- czesnym metodom produkcji, oraz połączeniom kolejowym zapewniającym ryn- вестиціям, сучасним методам виробництва та залізничному сполученню, ki zbytu; що забезпечило ринки збуту; • zakłady Hipolita Cegielskiego w Poznaniu – prężny ośrodek przemysłu metalo- • Познанський машинобудівний і металообробний комбінат заснований Іпо- wego i maszynowego; літом Цегельським в Познані – процвітаючий центр металообробної та ма- • górniczo-hutnicze Zagłębie Dąbrowskie w Królestwie Polskim rozwijające się шинобудівної промисловості; dzięki zręcznej polityce ministra skarbu Królestwa – księcia Ksawerego Druc- • гірничо-металургійне Заглембє Домбровське в Королівстві Польському, що kiego-Lubeckiego; розвинулося завдяки умілій політиці міністра фінансів Королівства князя • unowocześniony Staropolski Okręg Przemysłowy (Starachowice); Ксаверія Друцького-Любецького; • pierwsze zakłady przemysłu metalowego w Warszawie (fabryka machin paro- • модернізований Старопольський промисловий район (Стараховіце); wych na Solcu); • перші металургійні заводи у Варшаві – фабрика парових двигунів у Солці; • ośrodki przemysłu włókienniczego w Białymstoku, Warszawie i Łodzi. • центри текстильної промисловості в Білостоці, Варшаві та Лодзі. PODSUMOWANIE LXXII РЕЗЮМЕ LXXII • Decyzją kongresu wiedeńskiego teren Księstwa Warszawskiego został podzielo- • Рішенням Віденського конгресу територія Варшавського герцогства була ny i utworzono na jego gruzach Królestwo Polskie, Wielkie Księstwo Poznań- розділена, а на його руїнах було створено Королівство Польське, Велике skie i Wolne Miasto Kraków. князівство Познаньське та вільне місто Краків. • Nadana przez cara konstytucja królestwa Polskiego dawała Polakom duże swo- • Надана царем конституція Королівства Польського давала полякам велику body w stanowieniu o swoim państwie i gwarantowała zachowanie szeroko ro- свободу у вирішенні питань своєї держави і гарантувала збереження загаль- zumianej wolności. ної свободи. • Na terenie trzech zaborów rozwijał się przemysł i rolnictwo, a najważniejszym • У трьох поділах розвивалися промисловість і сільське господарство, най- osiągnięciem było przeprowadzenie reformy uwłaszczeniowej. 62 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 63 Republikańska „osobliwość” powołana z woli dworów „Świętego Przymierza” Республіканська «сингулярність», встановлена волею судів «Священного союзу» „Wolne Niepodległe i Ściśle Neutralne Miasto Kraków z Okręgiem” Konstytucja Wolnego Miasta Krakowa z 1833 roku (tzw. „Rzeczpospolita Krakowska”) Constitution de la Ville libre de Cracovie et de son Territoire «Вільне незалежне і суворо нейтральне місто Краків з округом» (Archiwum Narodowe w Krakowie, Archiwum Wolnego Miasta Krakowa, WMK I-19). (так звана «Краківська республіка») Na karcie 21 widoczne podpisy reprezentantów trzech „dworów opiekuńczych” i ich Źródło: J. Wojkowski, 2020. Cartographia Cracoviana: Kraków i okolice na dawnych mapach – geoportal: pieczęcie. dawnemapykrakowa.pl, Uniwersytet Rolniczy w Krakowie, Wydział Inżynierii Środowiska i Geodezji. „Mazurek Dąbrowskiego”28 важливішим досягненням була реформа виборчого права. (słowa: Józef Wybicki29) «Мазурка Домбровського»28 (слова: Юзеф Вибіцький29) Jeszcze Polska nie zginęła, Kiedy my żyjemy. Ще Польща не загинула, Co nam obca przemoc wzięła, Коли ми живемо. Szablą odbierzemy. Що в нас чужа сила взяла, Шаблею відберемо. Marsz, marsz, Dąbrowski, Z ziemi włoskiej do Polski. Марш, марш, Домбровський, Za twoim przewodem З землі італійської до Польщі! Złączym się z narodem. 28 «Мазурка Домбровського» («Пісня польських легіонів») – польська патріотична пісня 1797 28 „Mazurek Dąbrowskiego” („Pieśń Legionów Polskich”) – polska pieśń patriotyczna z 1797 roku. року. З 1927 року державний гімн Республіки Польща. Od 1927 roku hymn państwowy Rzeczypospolitej Polskiej. 29 Юзеф Руфін Вибіцький (1747–1822) – польський письменник і політичний діяч, камергер 29 Józef Rufin Wybicki (1747–1822) – polski pisarz i polityk, szambelan króla Stanisława Augusta короля Станіслава Августа Понятовського, найближчий сподвижник генерала Яна Генрика Poniatowskiego, bliski współpracownik generała Jana Henryka Dąbrowskiego. Домбровського. 64 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 65 За твоїм проводом Przejdziem Wisłę, przejdziem Wartę, Поєднаємось з народом. Będziem Polakami. Dał nam przykład Bonaparte, Пройдем Віслу, пройдем Варту, Jak zwyciężać mamy. Будем поляками, Дав нам приклад Бонапарт, Marsz, marsz... Як звитяжити маємо. Jak Czarniecki do Poznania Марш, марш… Po szwedzkim zaborze, Dla ojczyzny ratowania Як Чарнецький до Познаня Wrócim się przez morze. По шведській навалі, Для вітчизни порятунку Marsz, marsz... Вернемось по морю. Już tam ojciec do swej Basi Марш, марш… Mówi zapłakany: „Słuchaj jeno, pono nasi Вже там тато своїй Басі Biją w tarabany”. Каже заплаканий: Слухай-но – то певно наші Marsz, marsz... Б’ють у барабани. Марш, марш… Автор перекладу Юрій Винничук [Винничук, Юрій (4 березня 2010). Коли хочеться свіжого гімну ТСН.ua. Ар- хів оригінальний за 14 квітня 2010. Процитовано 24 червня 2010] Przekład poetycki Поки смерть нас не скосила, Польщі жити з нами. Józef Wybicki Що взяла в нас чужа сила, Йосип Вибіцький Відберем шаблями. Марш, марш, Домбровський, Із чужини в край польський, Веди нас походом Та єднай з народом. (переклад Олександр Пономарів) 66 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 67 „Jeszcze nie umarła Ukraina” „Ще не вмерла Україна” (słowa: Pawło Czubynski) (слова: Павло Чубинський) Jeszcze nie umarła Ukrainy, Ще не вмерла України ni chwała, ni wolność; і слава, і воля, Jeszcze do nas, bracia młodzi, Ще нам, браття молодії, uśmiechnie się dola. усміхнеться доля. Zginą nasi wrogowie, Згинуть наші воріженьки, jak na słońcu rosa, як роса на сонці. Będziem rządzić i my, bracia, Запануєм і ми, браття, w naszych własnych stronach. у своїй сторонці. Duszę, ciało poświęcimy Душу, тіло ми положим dla naszej wolności, За свою свободу Pokażemy, że my, bracia, І покажем, що ми браття z kozackiego rodu. Козацького роду. * * * * * * Hej-hej, mili bracia Гей-гей, браття миле, Chodźmy, bierzmy się do dzieła! Нумо братися за діло! Hej-hej, już czas wstać Гей-гей пора встати, Czas tę wolność uzyskać! Пора волю добувати! Nalewajko, Żeleźniak, Наливайко, Залізняк I Taras Triasiło І Тарас Трясило Wzywają nas z grobów Кличуть нас із-за могил Na święte działanie. На святеє діло. Pamiętajmy o chwalebnej śmierci Ізгадаймо славну смерть Rycerstwa-kozactwa, Лицарства-козацтва, Aby nie marnować Щоб не втратить марне нам Naszą młodość. Своєго юнацтва. Duszę, ciało... Душу, тіло… O Bohdanie, Bohdanie Ой, Богдане, Богдане, Chwalebny nasz hetmanie! Славний наш гетьмане! Po co oddałeś Ukrainę Нащо віддав Україну Wstrętnym Moskalom?! Москалям поганим?! Aby przywrócić jej honor, Щоб вернути її честь, Położymy głowy, Ляжем головами, Nazwiemy się Ukrainy Назовемся України Wiernymi synami! Вірними синами! Duszę, ciało... Душу, тіло… Nasi słowiańscy bracia Наші браття Слав’яне Już chwycili za broń; Вже за зброю взялись; 68 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 69 Nikt się nie doczeka, żeby my Не діжде ніхто, щоб ми Zostaliśmy w tyle. Позаду зістались. Zjednoczmy się razem, Поєднаймось разом всі, Bracia Słowianie: Братчики-Слав’яне: Niech giną wrogowie, Нехай гинуть вороги, Niech nadejdzie wolność! Най воля настане! Duszę, ciało... Душу, тіло… 3. Polskie powstania narodowe w XIX wieku 3. Польські національні повстання у XIX столітті (410) Noc listopadowa. Rok 1830 zapowiadał się źle dla gospodarki Królestwa. (410) Листопадова ніч. 1830 рік ознаменував погіршення стану економіки Kiepskie zbiory spowodowały drożyznę, skurczył się eksport sukna. Spadała pro- Королівства. Погані врожаї спричинили високі ціни, скоротився експорт сукна. dukcja górniczo-hutnicza. Bezrobocie i podwyżki cen spowodowały ferment wśród Гірничо-металургійне виробництво скоротилося. Безробіття та зростання цін ви- warszawskiej biedoty. W lipcu 1830 roku wybuchła rewolucja w Paryżu, która zło- кликали обурення і страх серед варшавської бідноти. У липні 1830 р. у Парижі żyła z tronu dom Burbonów. Miesiąc później wybuchło powstanie w Belgii. Europę спалахнула революція, яка скинула з престолу дім Бурбонів. Через місяць спалах- ogarnęła gorączka rewolucyjna. Wszystko to zapowiadało komplikacje. Mikołaj I30 нуло повстання в Бельгії. Революційна хвиля охопила Європу. Все це загострило – nowy samowładca Rosji – przygotowywał się do ewentualnej interwencji we Fran- протиріччя. Микола I30 – новий самодержець Росії – готувався до можливої інтер- cji. Miały w niej brać również udział wojska polskie. Nie mogło to budzić wśród венції у Франції. У ньому мали брати участь і польські війська. Це не викликало Polaków entuzjazmu. Z chwilą wymarszu armii kraj niechybnie zostałby poddany ентузіазму серед поляків. В моменті виходу армії країна неминуче опинилася би rosyjskiej okupacji. Polacy straciliby ostatnią gwarancję resztek autonomii. під російською окупацією. Поляки втратили б останні залишки автономії. Przyczyny powstania jednak leżały głębiej. Aczkolwiek powstanie listopadowe Проте причини повстання крилися глибше. Хоча Листопадове повстання wybuchło na fali europejskich ruchów rewolucyjnych, to jednak główną przyczyną спалахнуло на хвилі європейських революційних рухів, головною причиною była wewnętrzna sytuacja w Królestwie Polskim: була внутрішня ситуація в Королівстві Польському: • łamanie postanowień konstytucji z 1815 roku przez cara, wielkiego księcia • порушення положень конституції 1815 р. царем, великим князем Костянти- Konstantego31 oraz rząd Królestwa, ном31 і урядом королівства, • ucisk podatkowy, • податковий гніт, • niespełnienie przyłączeniu ziem zaboru rosyjskiego, • невиконання інкорпорації земель під владу Росії, • represje polityczne. • політичні репресії. Powstanie, przygotowane przez spisek podchorążych pod wodzą Piotra Wy- Повстання, підготовлене змовою кадетів на чолі з Пьотром Висоцьким32, sockiego32, rozpoczęło się w Warszawie atakiem na Belweder – siedzibę wielkiego почалося у Варшаві з нападу на Бельведерський палац - резиденцію великого 30 Mikołaj I Romanow był carem Rosji od 1825 roku, a królem Polski w latach 1825–1831. Swoje 30 Микола I Романов був російським царем з 1825 року та королем Польщі в 1825–1831 panowanie w Imperium rozpoczął od stłumienia ruchów wolnościowych zwanych powstaniem deka- роках. Він почав своє правління в імперії з придушення визвольних рухів, відомих як повстання brystów. Zorganizował w Rosji nowoczesną policję polityczną. Wydał ustawę zamykającą praktycznie декабристів. Організував у Росії політичну поліцію. Він видав закон, який практично закривав dostęp do szkół średnich i wyższych młodzieży nieszlacheckiego pochodzenia. Dążył do utrzymania доступ до середніх і вищих шкіл для молоді недворянського походження. Він прагнув зберегти w Europie systemu ustalonego przez kongres wiedeński. Złożony z tronu polskiego na mocy decyzji в Європі систему, встановлену Віденським конгресом. Ухвалою повстанського сейму (25 січня powstańczego sejmu (25.01.1831). 1831 р.) скинутий з польського престолу. 31 Konstantin Pawłowicz Holstein-Gottorp-Romanow (1779–1831) – wielki książę rosyjski, syn 31 Костянтин Павлович Гольштейн-Готторп-Романов (1779–1831) – великий князь російський, Pawła I Romanowa, brat Aleksandra I i Mikołaja I, od 1820 roku mąż Joanny Grudzińskiej (zrzekł się син Павла I Романова, брат Олександра I і Миколи I, з 1820 р. чоловік Йоанни Грудзінської (з цієї z tego powodu następstwa tronu), od 1820 roku naczelny wódz wojska Królestwa Polskiego i faktycz- причини відмовився від престолонаслідування), з 1820 р. головнокомандувач армією Царства ny wielkorządca w Królestwie, jednocześnie, od 1819 roku, głównodowodzący armią czynną w tzw. Польського і фактичний правитель у Королівстві, водночас, з 1819 р., головнокомандувач guberniach północno-zachodnich (Litwa i Białoruś) oraz w obwodzie białostockim. Łamał konstytucję дієвої армії в північно-західних губерніях (Литва і Білорусь) і на Білосточчині. Він порушував Królestwa, zwalczał polskie ruchy patriotyczne, rozbudowując tajną policję. Był znienawidzony przez конституцію Королівства, боровся з польськими патріотичними рухами, розширюючи таємну społeczeństwo polskie. W chwili wybuchu powstania listopadowego został napadnięty przez spiskow- поліцію. Його ненавиділо польське суспільство. Під час вибуху листопадового повстання на ców lecz zdołał zbiec. Zmarł na cholerę. нього напали змовники, але йому вдалося втекти. Помер від холери. 32 Piotr Wysocki (1797–1875) – pułkownik wojska polskiego, przywódca sprzysiężenia podchorą- 32 Пьотр Висоцький (1797–1875) – полковник польської армії, керівник кадетської змови, żych, inicjator powstania listopadowego. ініціатор Листопадового повстання. 70 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 71 księcia Konstantego. Księcia nie udało się jednak pojmać. князя Костянтина. Однак князь не був схоплений. Інші Inne grupy spiskowców wyruszyły do powstania z opóźnie- групи змовників розпочали повстання із запізненням, niem, co spowodowane było zwłoką w wywołaniu pożaru причиною якого стали проблеми з підпалом пивоварні browaru na Solcu, który miał być sygnałem do powstania. в Сольцу, що мало стати сигналом початку дій повстан- Przy wsparciu 4 pułku piechoty warszawiacy zdobyli Arse- ців. За підтримки 4-го піхотного полку жителі Варшави nał i uzbroili się. Masowy udział ludu w walce i brak zdecy- захопили Арсенал і озброїлися. Масова участь народу dowania po stronie rosyjskiej przeważyły szalę zwycięstwa в боротьбі та відсутність рішучості з російського боку na rzecz powstańców, mimo, że generalicja polska i sfery Franz Krüger, Portret перевернули чашу терезів перемоги на користь повстан- Wielki książę Konstanty rządowe sprzeciwiły się powstaniu. Mikołaja I ців, незважаючи на те, що проти повстання виступили Великий князь Костянтин Spiskowcy nie mieli żadnego programu politycznego, Франц Крюгер, польські генерали та урядові кола. ani też zaplecza w postaci sprawnych przywódców. Sko- Портрет Миколи І У змовників не було ні політичної програми, ні rzystali z tej sytuacji przedstawiciele konserwatywnej ary- ефективних лідерів. Представники консервативної stokracji – wchodzący w skład Rady administracyjnej – i podjęli działania mające аристократії – члени Адміністративної ради – скористалися цією ситуацією na celu utrzymanie władzy, ukrócenia tendencji radykalnych oraz skłonieniu cara і вжили заходів, спрямованих на утримання влади, приборкання радикальних Mikołaja I do ustępstw na rzecz Polaków zgodnie z założeniami konstytucji Króle- тенденцій і переконання царя Миколи І піти на поступки полякам згідно з по- stwa Polskiego. Sprawcy „Nocy Listopadowej” naciskali natomiast, by powstaniu ложеннями конституції Королівства Польського. Ініціатори Листопадової ночі nadać bardziej radykalny charakter. Do czołowych postaci tego obozu zaliczali się наполягали на наданні повстанню більш радикального характеру. Провідними Maurycy Mochnacki33 i Joachim Lelewel34. Na skutek nacisków i demonstracji діячами цього табору були Маврицій Мохнацький33 та Йоахім Лелевель34. ludu Warszawy Rada Administracyjna musiała ustąpić, a jej miejsce zajął Rząd В результаті тиску і виступів варшав’ян Адміністративна рада була змушена Tymczasowy, do którego wszedł jednak tylko jeden przedstawiciel opozycji – Le- піти у відставку, а її місце за- lewel. Rząd Tymczasowy ogłosił dyktaturę Józefa Chłopickiego35, który rozpoczął йняв Тимчасовий уряд, до яко- zabiegi o ugodę z carem. Dyk- го, однак, увійшов лише один tator, podobnie jak prawie cała представник опозиції – Леле- generalicja, nie widział szans вель. Тимчасовий уряд ого- zwycięstwa nad Rosją. Gdy лосив диктатуру Юзефа Хло- jednak okazało się, że Mikołaj піцького35, який намагався до- I żąda bezwarunkowej kapitula- мовитися з царем. Диктатор, cji powstańców, Chłopicki zło- як і майже весь генералітет, żył dyktaturę. Inicjatywa znów не бачив шансів на перемогу przeszła w ręce obozu radykal- над Росією. Однак коли ви- nego, który przybrał nazwę To- явилося, що Миколай I вима- warzystwo Patriotyczne. Marcin Zaleski, Cykl Listopadowy, гає беззастережної капітуляції Wzięcie Arsenału, 1830 повстанців, Хлопіцький ого- Detronizacja cara Mikołaja I Марчін Залеський, Листопадовий цикл, Детронізація царя Миколи І лосив диктатуру. Ініціатива Взяття арсеналу, 1830 33 Maurycy Mochnacki (1803–1834) – działacz polityczny, publicysta, teoretyk romantyzmu pol- 33 Маврицій Мохнацький (1803–1834) – політичний діяч, публіцист, теоретик польського skiego, uczestnik i kronikarz powstania listopadowego. романтизму, учасник і хроніст Листопадового повстання. 34 Joachim Lelewel (1786–1861) – historyk, numizmatyk, bibliograf, polityk. W latach 1828–1831 34 Йоахім Лелевель (1786–1861) – історик, нумізмат, бібліограф, політик. У 1828–1831 роках poseł na sejm Królestwa Polskiego. Podczas powstania listopadowego (1830–1831) członek Rady Ad- був депутатом сейму Королівства Польського. Під час Листопадового повстання (1830–1831) ministracyjnej, później Rządu Narodowego. Na emigracji w Paryżu, od 1831 roku stał na czele Komite- член Адміністративної ради, згодом Крайового уряду. В еміграції в Парижі з 1831 очолював tu Narodowego Polskiego. Od 1833 roku przebywał w Brukseli. Po upadku Wiosny Ludów wycofał się Польський національний комітет. З 1833 року жив у Брюсселі. Після краху «Весни народів» z aktywnego życia politycznego. Napisał m.in.: Historię Polski do końca panowania Stefana Batorego відійшов від активного політичного життя. Автор: Історія Польщі до кінця правління Стефана (1813), Numismatique du Moyen-Âge (t. 1–2 1833), Géographie du Moyen-Âge (1852–57); główne Баторія (1813), Numismatique du Moyen-Âge (т. 1–2 1833), Géographie du Moyen-Âge (1852–57); prace Lelewela wydano w zbiorze Polska, dzieje i rzeczy jej rozpatrywane (t. 1–20 1851–1868); reedy- Основні твори Лелевеля були опубліковані в збірнику «Польща, події та історія» (т. 1–20, 1851– cja Dzieł (t. 1–10 1957–1969). 1868); перевидання Творів (т. 1–10 1957–1969). 35 Józef Chłopicki (1771–1854) – generał, uczestnik powstania kościuszkowskiego i wojen napole- 35 Юзеф Хлопіцький (1771–1854) – генерал, учасник повстання під проводом Костюшко та ońskich, dyktator powstania listopadowego. наполеонівських війн, диктатор Листопадового повстання. 72 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 73 знову перейшла до рук радикального табору, який отримав назву Towarzystwo Patriotyczne. (411) Wojna polsko-rosyjska. W dniu 25 stycznia 1831 roku członkowie To- (411) Польсько-російська війна. 25 січня 1831 року члени Товариства ор- warzystwa zorganizowali wielką demonstrację, pod wpływem której sejm uznał ганізували велику демонстрацію, під впливом якої сейм визнав повстання все- powstanie za narodowe i ogłosił detronizację cara Mikołaja I z tronu polskiego. To народним і оголосив про детронізацію царя Миколи I з польського престолу. wydarzenie doprowadziło do wybuchu wojny polsko-rosyjskiej. Ця подія призвела до початку польсько-російської війни. Na czele państwa stanął odtąd koalicyjny Rząd Narodowy z ks. Adamem Je- Державу очолив коаліційний Національний уряд з князем Адамом Єжи rzym Czartoryskim36 na czele. Sposób prowadzenia wojny ze strony polskiej wy- Чарторийським36 на чолі. Спосіб ведення війни з польської сторони обумов- nikał z ówczesnego układu sił politycznych. Scena polityczna podzielona była na лювався політичними силами того часу. Політична сцена розділилася на три trzy zasadnicze obozy. основні табори. • Główny wpływ na rządy zachowała ugodowa partia konserwatywna pod wodzą • Основний вплив на уряд зберігала угодовська консервативна партія на чолі Czartoryskiego. Przeciwna była środkom rewolucyjnym i nie dowierzała siłom з Чарторийським. Вона була проти революційних заходів і не довіряла си- narodu. Pomocy upatrywano jedynie w interwencji mocarstw europejskich, któ- лам нації. Допомоги шукали лише у втручанні європейських держав, які б re by wzięły w obronę pogwałcone uchwały kongresu wiedeńskiego. Brak dzia- захистили порушені резолюції Віденського конгресу. Однак відсутність дій łania ze strony Zachodu odebrał im jednak popularność i siłę przebicia. з боку Заходу позбавила їх популярності та впливу. • Drugi obóz – rewolucyjny – nie był w stanie zdobyć większego poparcia ze • Інший табір – революційний – не зміг отримати значної підтримки через względu na radykalny program reform, zwłaszcza w kwestii chłopskiej. свою радикальну програму реформ, особливо в селянському питанні. • Nawet trzeci obóz – liberałowie – nie byli w stanie skłonić sejmu i rządu do • Навіть третій табір – ліберали – не зміг схилити сейм і уряд до проведення ograniczonych reform. обмежених реформ. Walki polityczne pomiędzy Polakami powodowały, że cały ciężar zmagań spadł Політична боротьба між поляками призвела до того, що весь тягар боротьби na wojsko polskie, które – pomimo że dobrze wyszkolone i wyposażone, liczące ліг на плечі польської армії, яка, незважаючи на те, що була добре навчена та w szczytowym okresie ponad 100 tysięcy żołnierzy – nie było w stanie przeciw- оснащена, нараховуючи понад 100 тисяч вояків, не змогла протистояти 250- stawić się 250 – tysięcznej armii rosyjskiej dowodzonej przez feldmarszałka Iwana тисячній російській армії під командуванням фельдмаршала Івана Дибіча37. Dybicza37. Впевнений у легкій перемозі, Дибіч попрямував просто до Варшави. Проте Pewien łatwego zwycięstwa Dybicz ruszył prosto na Warszawę. 14 lutego Rosja- 14 лютого росіяни зазнали першої поразки під Сточеком. Успіх поляків також nie ponieśli jednak pierwszą klęskę pod Stoczkiem. Sukcesem Polaków zakończyły закінчився наступними зіткненнями під населеними пунктами Калушин, До- się również kolejne starcia pod Kałuszynem, Dobrem i Wawrem. 25 lutego doszło бре та Вавер. 25 лютого відбувся бій на підступах до Варшави під Гроховом. do bitwy na przedpolu Warszawy pod Grochowem. Kluczową pozycję obronną Po- Ключовою оборонною позицією поляків була Ольшинка. Після багатогодин- laków stanowiła Olszynka Po wielogodzinnej bitwie, w której zginął gen. Franci- ного бою, в якому загинув генерал Францішек Жимірський (1779–1831) і був szek Żymirski (1779–1831), a gen. Józef Chłopicki został ciężko ranny, Rosjanie тяжко поранений генерал Юзеф Хлопіцький, росіяни захопили Ольшинку і zdobyli Olszynkę i zmusili Polaków do odwrotu. Straty po stronie rosyjskiej były змусили поляків відступити. Втрати з російського боку, однак, були настільки jednak tak wielkie, że zatrzymało to dalszy pochód Rosjan na Warszawę. Nowym великі, що зупинили подальше просування росіян до Варшави. Новим голов- wodzem naczelnym został gen. Jan Skrzynecki (1787–1860). Na przełomie marca нокомандуючим став генерал Ян Скшинецький (1787–1860). На переломі бе- i kwietnia Polacy odnieśli kolejne zwycięstwa pod Wawrem, Dębem Wielkim i Iga- резня та квітня поляки здобули нові перемоги під Вавером, Дембем Вельким 36 Адам Єжи Чарторийський (1770–1861) – державний діяч, лідер табору «Отель Ламберт» у 36 Adam Jerzy Czartoryski (1770–1861) – mąż stanu, przywódca obozu Hotel Lambert na emigracji листопадовій еміграції, письменник. У 1804-1806 роках міністр закордонних справ Росії. У 1803– polistopadowej, pisarz. W latach 1804–1806 minister spraw zagranicznych Rosji. W okresie 1803–1824 1824 рр. куратор Віленського наукового округу. Був противником наполеонівської орієнтації та kurator wileńskiego okręgu naukowego. Był przeciwnikiem orientacji napoleońskiej i rzecznikiem roz- прихильником вирішення польських справ за допомогою Росії (Пулавський план). На Віденському wiązania sprawy polskie przy pomocy Rosji (plan puławski). Na kongresie wiedeńskim przyczynił się конгресі сприяв (як головний радник Олександра I) створенню Польського Королівства. З 1833 (jako główny doradca Aleksandra I) do utworzenia Królestwa Polskiego. Od 1833 roku przebywał we жив у Франції. Під час Кримської війни (1853–1856) опікувався польськими військовими Francji. W czasie wojny krymskiej (1853–1856) patronował polskim formacjom wojskowym w Turcji формуваннями в Туреччині та намагався зацікавити західні держави польською справою. Автор i usiłował zainteresować mocarstwa zachodnie sprawą polską. Autor wielu pism politycznych. публікацій в численних політичних журналах. 37 Iwan Dybicz Zabałkański (1785–1831) – feldmarszałek rosyjski; uczestnik wojny z Francją 37 Іван Дибич Забалканський (1785–1831) – російський фельдмаршал; учасник війни з (1805–1807), od wiosny 1813 roku generał; w czasie wojny rosyjsko-tureckiej (1828–1829) był naczel- Францією (1805–1807), з весни 1813 – генерал; під час російсько-турецької війни 1828–1829 – nym dowódcą wojsk rosyjskich na Bałkanach. Za zdobicie Adrianopola otrzymał stopień feldmarszałka головнокомандувач російськими військами на Балканах. За взяття Адріанополя він отримав чин i tytuł księcia zabałkańskiego. Dowodził armią rosyjską wysłaną do stłumienia powstania listopadowe- фельдмаршала і титул забалканського князя. Командував російською армією, направленою на go w Polsce. Zmarł na cholerę podczas działań wojennych. придушення листопадового повстання в Польщі. Під час війни помер від холери. 74 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 75 niami. Sprowadzone na teren Królestwa Polskiego znaczne posiłki z Rosji osłabiły та Іганями. Значні підкріплення з Росії, привезені на територію Королівства szanse Polaków na dalsze sukcesy. Do decydującego starcia, w którym Polacy po- Польського, послабили шанси поляків на подальші успіхи. Вирішальна сутич- nieśli klęskę doszło 26 maja pod Ostrołęką. Od tego momentu inicjatywa przeszła ка, в якій поляки зазнали поразки, відбулася 26 травня під Остроленкою. З цьо- w ręce Rosjan. го моменту ініціатива перейшла в руки росіян. Bezczynność strony polskiej i osłabienie ducha walki wykorzystał nowy wódz Користуючись бездіяльністю польської сторони та ослабленням бойового rosyjski, feldmarszałek Iwan Paskiewicz, który przekroczył ze swym wojskiem Wi- духу, новий російський воєначальник генерал-фельдмаршал Іван Паскевич ско- słę koło granicy pruskiej i od północnego zachodu ruszył na Warszawę. Powszechnie ристався тим, що переправився зі своїм військом через Віслу біля прусського oskarżany o nieudolność Skrzynecki musiał podać się do dymisji. Jego miejsce na кордону і рушив до Варшави з північного заходу. Звинувачений у неефектив- krótko zajął gen. Henryk Dembiński, a następnie gen. Jan Krukowiecki38. Ten ostat- ності Скшинецький був змушений піти у відставку. Його місце на короткий час ni, nie wierząc w szanse zwycięstwa, zaniedbał przygotowań do obrony Warszawy. зайняв генерал Генрик Дембінський, а потім генерал Ян Круковецький38. Остан- Atakując od zachodu Rosjanie zdobyli redutę Ordona oraz szańce Woli bohatersko ній, не вірячи в шанси на перемогу, знехтував підготовкою до оборони Варшави. bronione przez gen. Józefa Sowińskiego (1777–1831). W nocy z 7 na 8 września Наступаючи на місто із заходу, росіяни захопили Ордонський редут і оборонні 1831 roku skapitulowała Warszawa, a w ciągu następnych kilku tygodni pozostałe, вали Волі, які героїчно захищав генерал Юзеф Совінський (1777–1831). У ніч walczące jeszcze punkty oporu. із 7 на 8 вересня 1831 р. Варшава капітулювала, а протягом наступних кількох Powstanie trwało dziesięć miesięcy i oznaczało konfrontację z największą тижнів капітулювали інші пункти опору, які все ще вели бойові дії. potęgą militarną Europy. Naród polski, mimo że walka przypominała starcie Повстання тривало десять місяців і означало протистояння з найбіль- mrówki ze słoniem, podjął ją jak równy z równym. Carat przejściowo musiał wytę- шою військовою силою Європи. Польський народ, незважаючи на те, що бо- żyć w Polsce wszystkie siły i przez długi czas nie był pewny zwycięstwa. O klęsce ротьба нагадувала бій мурашки зі слоном, взявся за неї на рівних. Царизм зму- powstania w większej mierze niż nierówność sił i środków przesądziło jego kie- шений був тимчасово напружити всі свої сили в Польщі і довго не був упевне- rownictwo. Znajdowało się w rękach ludzi, którzy nie wierzyli w jego powodzenie. ний у перемозі. Поразка повстання була зумовлена радше його керівництвом, Istotne znaczenie miała również polityka polskich władz, przeciwnych zaangażo- ніж нерівністю сил і засобів. Все було в руках людей, які не вірили в його успіх. waniu do powstania szerszych mas chłopów, oraz postawa znacznej części szlach- Велике значення мала також політика польської влади, що виступала проти за- ty, która powstania nie wspierała. Powstańcy nie uzyskali również zapowiadanej лучення до повстання ширших мас селянства, і позиція значної частини шлях- pomocy z Zachodu39. ти, яка не підтримала повстання. Не вдалося повстанцям отримати і обіцяної * * * допомоги від Заходу39. * * * Wraz z rosyjskimi żołnierzami tłumiącymi powstanie listopadowe na teren Kró- Разом з російськими солдатами, які придушували Листопадове повстання, lestwa Polskiego w 1831 roku dotarła cholera. W tym samym roku rozprzestrzeniła холера досягла території Королівства Польського в 1831 році. У тому ж році хво- się również na resztę Europy. Śmierci w męczarniach miały w kolejnych dekadach роба також поширилася на решту Європи. Сотням тисяч мешканців Галичини та doświadczyć jeszcze setki tysięcy mieszkańców Galicji i Kongresówki. W zaborze Конгресової Польщі в наступні десятиліття була уготована жахлива смерть. У rosyjskim największa epidemia wybuchła w 1852 roku. W jej trakcie zachorowało російському поділі найбільша епідемія спалахнула в 1852 році. Під час неї захво- ponad 100 tys. osób, z których blisko 49 tys. zmarło. Choroba szalała również w za- ріло понад 100 тисяч осіб, з них майже 49 тис. померли. Епідемія також лютувала borze austriackim, uśmiercając w samym tylko 1855 roku niemal 75 tys. ludzi. Przez в австрійській частині, забивши майже 75 тисяч людей лише в 1855 році. Ще дві Galicję przetoczyły się jeszcze dwie wielkie epidemie. Ta z 1866 roku spowodowała великі епідемії прокотилися Галичиною. Епідемія холери 1866 року спричинила zgon ponad 31 tys. ludzi. Z kolei zaraza w 1873 roku wysłała na tamten świat ponad смерть понад 31 тис. осіб. Натомість епідемія чуми 1873 року обірвала життя по- 38 Jan Stefan Krukowiecki (1772–1850) – generał, prezes Rządu Narodowego w powstaniu listo- 38 Ян Стефан Круковецький (1772–1850) – генерал, президент Національного уряду в padowym (08–09.1831) oraz faktyczny wódz w końcowym okresie walk; konserwatysta, zdelegalizo- Листопадовому повстанні (08–09.1831), командувач у завершальний період боїв; консерватор, wał Towarzystwo Patriotyczne. Był przeciwny kontynuowaniu powstania, rokował z I.F. Paskiewiczem поставив поза законом патріотичне товариство. Був проти продовження повстання, вів переговори o warunki kapitulacji i zaniedbał przygotowania do obrony stolicy. Po kapitulacji przebywał na zesłaniu з І. Ф. Паскевичем про умови капітуляції, нехтував підготовкою до оборони столиці. Після w Wołogdzie. капітуляції перебував на засланні у Вологді. 39 Papież Grzegorz XVI zwalczał tendencje liberalne i sekularyzacyjne, dążył do wzmocnienia 39 Папа Григорій XVI боровся з ліберальними та секуляризаційними тенденціями та прагнув centralizacji Kościoła. Pod wpływem dyplomacji rosyjskiej wydał w 1831 roku breve Impensa Chari- посилити централізацію Костьолу. Під впливом російської дипломатії він видав breve Impensa tas i w 1832 roku encyklikę Cum Primum, w których potępił powstanie listopadowe 1830–1831 jako Charitas у 1831 році та енцикліку Cum primum у 1832 році, в яких засудив Листопадове повстання wystąpienie rewolucyjne. Spotkało się to z bardzo negatywnym przyjęciem w społeczeństwie polskim. 1830–1831 років як революційний виступ. Це зустріло дуже негативну реакцію в польському Reakcja na ten dokument znalazła odbicie w jednej ze scen dramatu Kordian J. Słowackiego, w której суспільстві. Реакція на цей документ відбилася в одній зі сцен драми Ю. Словацького « Кордіан», wieszcz potępia zachowanie papieża. у якій поет засуджує поведінку Папи. 76 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 77 90 tys. nieszczęśników. W Królestwie ofiar над 90 тис. людей. У Королівстві Польським смер- było znacznie mniej. W 1866 roku odnoto- тей від епідемій було значно менше. У 1866 році wano ich 11 200, a w 1872 (tutaj epidemia було зафіксовано 11200, а в 1872 році (тут епідемія wybuchła wcześniej) „jedynie” 5 280. спалахнула дещо раніше) – 5280. (412) Represje popowstaniowe. Po (412) Репресії після повстання. Після приду- stłumieniu powstania car zniósł konstytu- шення повстання цар скасував конституцію 1815 cję z 1815 roku, a wraz z nią odrębny sejm, р., а з нею окремий сейм і військо, ліквідувавши wojsko, likwidując tym samym autonomię таким чином автономію Королівства Польсько- Królestwa Polskiego. Odtąd Polacy mieli го. Відтоді поляки мали служити в російській służyć w armii rosyjskiej. Ciężkie represje армії. Самі учасники повстання теж були репре- spotkały też samych uczestników postania. совані. Тисячі людей були заслані до Сибіру та Tysiące osób wywieziono na Syberię lub інших регіонів Росії, засуджені до тюремних і Cholera – masowy zabójca w inne rejony Rosji, skazano na więzienia Холера – масова вбивця каторжних робіт, а деякі навіть заочно засудже- i ciężkie roboty, a niektórych nawet zaocznie ні до смертної кари. За участь у повстанні було skazywano na śmierć. Za udział w powstaniu skonfiskowano około 10% majątków конфісковано близько 10% земель шляхти. Російська влада закрила існуючі ziemskich. Władze rosyjskie zamknęły istniejące dotąd uniwersytety w Warszawie університети у Варшаві та Вільнюсі, Кременецький ліцей, Товариство друзів i Wilnie, Liceum Krzemienieckie, Towarzystwo Przyjaciół Nauk oraz różne szkoły наук, школи і наукові установи. У 1832 році – замість конституції – цар видав i instytucje naukowe. W 1832 roku – na miejsce konstytucji – car wydał „Statut Or- «Органічний Статут», який мав би гарантувати Королівству Польському ganiczny” mający zagwarantować Królestwu Polskiemu odrębność administracyj- адміністративну автономію40. Однак це була суто пропагандистська деклара- ną40. Był to jednak zabieg mający znaczenie wyłącznie propagandowe. W rzeczywi- ція. Фактично майже необмежену владу мав губернатор, який був перемож- stości niemal nieograniczoną władzę posiadał namiestnik, którym został pogromca цем повстання, Іван Паскевич. Почалася спланована русифікація управління powstania Iwan Paskiewicz. Zaczęła się stopniowa rusyfikacja administracji oświaty освітою та інших сфер суспільного життя. Польське королівство також було oraz innych dziedzin życia publicznego. Królestwo Polskie obłożone zostało rów- обтяжене високою контрибуцією, зобов’язанням утримувати 100-тисячну nież wysoką kontrybucją, obowiązkiem utrzymania 100-tysięcznej armii rosyjskiej російську армію та зобов’язанням будувати фортеці, наприклад Варшавську oraz obowiązkiem budowy twierdz, m. in. Cytadeli Warszawskiej. Ten zaprowadzo- цитадель тощо. Систему нещадного придушення польськості, перш за все, ny po powstaniu bezwzględny system tępienia polskości, zwłaszcza dążeń narodo- національних устремлінь, запроваджену після повстання, поляки назвали wych Polacy nazwali „nocą paskiewiczowską”. «ніччю паскевича». (413) Wielka Emigracja. Skutkiem upadku powstania listopadowego była (413) Велика еміграція. Поразка Листопадового повстання призвела до przymusowa ewakuacja polskiej elity wojskowej, politycznej oraz intelektualnej na вимушеного переміщення польської військової, політичної та інтелектуальної Zachód. Ta tzw. „Wielka Emigracja”, licząca około 9 tysięcy osób, swoje główne еліти на Захід. Ця так звана «Велика еміграція», яка налічувала близько 9 тис. ośrodki tworzyła we Francji, Belgii, Szwajcarii, Niemczech i Anglii. Skutkiem tego осіб, мала свої головні центри у Франції, Бельгії, Швейцарії, Німеччині та Ан- całe polskie życie polityczne i kulturalne przeniosło się na emigrację. Tu powsta- глії. Внаслідок цього все польське політичне і культурне життя перемістилося wały nowe programy polityczne, największe utwory polskich romantyków, wybitne в еміграцію. Саме тут були створені нові політичні програми, найбільші твори dzieła naukowe. польських романтиків, видатні наукові праці. Powstanie i jego klęska miały przełomowe znaczenie dla dalszego rozwoju kul- Повстання та його поразка мали вирішальне значення для подальшого роз- tury romantycznej. Cechą szczególną było silne połączenie egzystencji (życia docze- витку культури романтизму. Особливістю був міцний зв’язок між буттям (часо- snego) i historii. Pragnienia jednostki ujmowano jako nierozłączne z pragnieniami вим життям) та історією. Бажання окремої людини сприймалися як невіддільні całego narodu. Podkreślano silne połączenie jedności ludzkiego życia prywatnego від бажань усієї нації. Підкреслювався міцний зв’язок між єдністю приватного i dziejów zbiorowości narodowej. W literaturze i kulturze polskiej doby porozbio- життя людини та історією нації. У польській літературі та культурі після поді- rowej romantyzm stał się głównym czynnikiem utrzymania i rozwoju świadomości лу романтизм став головним чинником збереження та розвитку національної narodowej, czyli poczucia polskości. Znamienne dla okresu 1832–1848 było roz- свідомості, тобто почуття польськості. Характерним для періоду 1832–1848 рр. dzielenie na dwa nurty: romantyzm krajowy i nurt twórczości Wielkiej Emigracji, був поділ на дві течії: вітчизняний романтизм і Велику еміграцію, яку презен- którego reprezentantami stali się najwięksi poeci epoki: Adam Mickiewicz, Juliusz тували найбільші поети епохи: Адам Міцкевич, Юліуш Словацький, Зиг- 40 „Statut” formalnie miał uzupełnić Konstytucję, faktycznie ją skasował. 40 «Статут» формально мав доповнювати Конституцію, фактично скасовував її. 78 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 79 Słowacki, Zygmunt Krasiński – twórcy kanonu literatury patriotycznej. Politycy мунт Красінський – творці канону патріотичної літератури. Політики та жур- i dziennikarze roztrząsali to na płaszczyźnie praktycznej. Literatura pytała o ducho- налісти обговорювали це на практичному рівні. Література запитувала про ду- wy wymiar wydarzeń. Zadawała pytania o ludzką moc tworzenia historii i o przy- ховний вимір подій. Вона ставила запитання про силу людини творити історію czyny słabości człowieka. Najważniejszą po klęsce powstania próbą odczytania jego та про причини людської слабкості. Після поразки повстання найважливішою sensu był mesjanizm. Nazwą mesjanizm określa się wiarę w zbawiciela, który poja- спробою зрозуміти його значення було месіанство. Терміном месіанства нази- wia się na ziemi po okresie katastrof i nieszczęść, by wybawić cierpiącą ludzkość od вають віру в рятівника, який з’являється на землі після періоду катастроф і не- zła. Zbawicielem tym może być pojedynczy człowiek lub naród. Polski mesjanizm щасть, щоб врятувати стражденне людство від зла. Цим рятівником може бути przydawał klęskom i nieszczęściom narodowym nowy sens. Były one częścią як одна людина, так і цілий народ. Польський месіанізм надав національним opatrznościowego planu. Krwawiąca Polska miała przynieść ludzkości odrodzenie, лихам і нещастям нового значення. Вони були частиною плану провидіння. walczącym narodom – wolność, nieszczęśliwym – pokój i braterstwo. W utworach Скривавлена Польща мала принести відродження людству, свободу воюючим Adama Mickiewicza niewinna, porównana do męczeńskiej śmierci Chrystusa, ofiara націям, мир і братерство нещасним. У творчості Адама Міцкевича невинна Polaków ma sens zbawczy, zarówno w wymiarze narodowym, jak i uniwersalnym – жертва поляків у порівнянні з мученицькою смертю Христа має спасительний zmartwychwstała Polska stanie się apostołem wolności w świecie. зміст, як у національному, так і загальнолюдському вимірі – воскресла Польща Emigracja nieustannie oddziaływała na kraj, inicjowała o organizowała działalność стане апостолом свободи у світі. konspiracyjną pod zaborami, ale przede wszystkim wypracowywała program walki Еміграція постійно впливала на країну, ініціювала й організовувала підпіль- o niepodległość. Wśród emigrantów ukształtowały się różne obozy polityczne: ну діяльність на землях під поділами, але передусім розробляла програму бо- • liberalno-zachowawczy (zwany od swojej siedziby „Hotelem Lambert”) z Ada- ротьби за незалежність. Серед емігрантів творилися різні політичні табори: mem Czartoryskim na czele; • ліберально-консервативний табір (званий «готелем Ламберт» від штабу) • demokratyczny, który reprezentowało Towarzystwo Demokratyczne Polskie; на чолі з Адамом Чарторийським; • lewicowy, skupiony wokół Gromad Ludu Polskiego. • демократичний, представлений Польським демократичним товариством; • лівий табір, зосереджений навколо Польських Народних Громад. Obozy polityczne Wielkiej Emigracji Політичні табори Великої еміграції Nurt zachowawczy Nurt demokratyczny Nurt radykalny Демократичний Консервативна течія Радикальна тенденція „Hôtel Lambert” Towarzystwo Gromady Ludu Polskiego напрям Demokratyczne Polskie, „Готель Ламберт” Польське Польські Народні Громади Obozy Komitet Narodowy демократичне Polski Табори товариство, Польський Adam J. Czartoryski Joachim Lelewel Stanisław Worcell національний комітет Władysław Czartoryski Wiktor Heltman Tadeusz Krępowiecki Адам Я. Чарторийський Йоахім Лелевель Станіслав Ворцель Przywódcy Janusz Woronicz Wojciech Darasz Zenon Świętosławski Владислав Чарторий- Віктор Гельтман Тадеуш Кремповецький Ludwik Bystrzonowski Ludwik Mierosławski Керівни- ський Войцех Дараш Зенон Свєнтославський ки • nurt skupiający boga- • walka o wolność wła- • nurt skupiający żoł- Януш Воронич Людвік tych szlachciców snymi siłami narodu nierzy i podoficerów Людвік Бистржоновський Мєрославський • pragnienie przywróce- polskiego powstania listopadowe- • представники заможної • боротьба за • середовище солдатів nia polskiej monarchii • sojusz z siłami rewolu- go pochodzenia plebej- шляхти свободу власними і унтер-офіцерів • oczekiwanie na wojnę, cyjnymi innych krajów skiego • прагнення відновити силами польського Листопадового w której Francja i An- • uwłaszczenie chłopów • żądanie likwidacji польську монархію народу повстання плебейського Poglądy, glia pokonają Rosję, co i likwidacja pańszczy- własności obszarniczej • очікування війни, в • союз з походження metody pozwoli Polsce odzy- zny • ludowe powstanie Погляди, якій Франція та Англія революційними • вимога ліквідації działania skać niepodległość • organ prasowy: „demo- zbrojne методи переможуть Росію, що силами інших країн земельної власності • dyplomatyczna dzia- krata polski” • oddanie ziemi chłopom дій дозволить Польщі від- • розкріпачення • народне збройне łalność na rzecz Polski we wspólne posiadanie новити незалежність селян і ліквідація повстання w Anglii, Rzymie, na (co ma pogodzić intere- • дипломатична діяль- кріпацтва • надання селянам землі Bałkanach i na Bliskim sy jednostki i ogółu) ність на користь Польщі • друкований орган: у спільну власність (що Wschodzie в Англії, Римі, на Балка- «Польський має поєднувати інтереси нах і Близькому Сході демократ» особи та громади) Źródło: opracowanie własne Джерело: власне опрацювання 80 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 81 Під час чорної «ночі паскевича» не всі поляки засумнівалися і зламалися. W czasach tej czarnej „nocy paskiewiczowskiej” nie wszyscy Polacy zwątpili Вже в 1833 році завдяки емісарам в еміграції почали виникати змовниць- i załamali się. Już od 1833 r., za sprawą emisariuszy emigracyjnych, zaczęły powsta- кі організації, які готували спалах чергового повстання. До найважливіших wać organizacje spiskowe, które przygotowywały wybuch kolejnego powstania. Do організацій, що діяли безпосередньо на землях під розділами, належать: najważniejszych organizacji działających bezpośrednio pod zaborami należą: Sto- Об’єднання Польського Народу та Союз Польського Народу. Велике значен- warzyszenie Ludu Polskiego oraz Związek Narodu Polskiego. Ogromne znaczenie ня мала також конспіративна діяльність Шимона Конарського41 та отця Пйо- miała także działalność spiskowa Szymona Konarskiego41 i księdza Piotra Ściegien- тра Сцегенного42. nego42. (414) Краківське повстання. Згідно з планом, підготовленим патріотич- (414) Powstanie krakowskie. Zgodnie z planem przygotowanym przez patrio- ними змовницькими організаціями, національне повстання мало спалахнути tyczne organizacje spiskowe powstanie narodowe miało wybuchnąć jednocześnie одночасно на трьох поділах у ніч з 21 на 22 лютого 1846 р. Рішення про поча- w trzech zaborach w nocy z 21 na 22 lutego 1846 r. Decyzję o wybuchu powstania ток повстання ухвалили емігрантські діячі Едвард Дембовський43 і Людвік Мє- podjęli działacze emigracyjni Edward Dembowski43 i Ludwik Mierosławski44. Na рославський44. У результаті викриття змовників незадовго до призначеної дати skutek dekonspiracji spiskowców krótko przez wyznaczoną datą wybuchu organiza- вибуху організатори скасували рішення про повстання, а потім знову віддали torzy odwołali decyzję o wybuchu, a następnie ponownie wydali rozkaz do podjęcia наказ про початок заходів. У результаті було проведено низку неузгоджених działań. W rezultacie przeprowadzono szereg nieskoordynowanych działań, które акцій, які охопили Великопольщу, Помор’я та Малопольщу. Проте повстан- objęły Wielkopolskę, Pomorze i Małopolskę. W rezultacie powstanie wybuchło tyl- ня спалахнуло лише в Кракові, частково спровоковане австрійцями, які хотіли ko w Krakowie, sprowokowane po części przez Austriaków, którzy chcieli mieć отримати привід для ліквідації Краківської Речі Посполитої. 22 лютого було pretekst do zlikwidowania Rzeczypospolitej Krakowskiej. 22 lutego powołano Rząd призначено Крайовий уряд, який видав Маніфест, у якому закликав націю до Narodowy, który wydał Manifest, wzywający naród do powstania oraz zapowiedział повстання та проголосив виборче право селян. Однак через 2 дні уряд було uwłaszczenie chłopów. Po 2 dniach Rząd został jednak rozwiązany, a władzę dyk- розпущено, і Ян Тисовський прийняв диктаторську владу45. Загибель Дембов- tatorską objął Jan Tyssowski45. Śmierć Dembowskiego w wyniku walk przesądzi- ського внаслідок боїв визначила долю повстання. Тисовський подав у відстав- ła o losach powstania. Tyssowski ustąpił ze stanowiska, a pozbawione dowódców ку, а війська, позбавлені командування, склали зброю. Поразка Краківського oddziały złożyły broń. Skutkiem upadku powstania krakowskiego była likwidacja повстання призвела до ліквідації самостійності Краківської Речі Посполитої odrębności Rzeczypospolitej Krakowskiej i wcielenie jej terenów do państwa Habs- та включення її територій до складу держави Габсбургів (Великого князівства burgów (Wielkie Księstwo Krakowskie). Краківського). (415) Заворушення в Галичині. Імперська влада, яка була поінформова- (415) Rabacja galicyjska. Władze cesarskie, poinformowane o planowanym на про підготовлене повстання, вирішила скористатися ситуацією і розпочала wybuchu powstania, postanowiły wykorzystać sytuację i rozpoczęły agitację wśród агітацію серед селян проти шляхти. Австрійська пропаганда стверджувала, що chłopów przeciwko szlachcie. Propaganda austriacka głosiła, że cesarz zamierza імператор має намір скасувати кріпацтво і наділити селян землею, а шляхта 41 Шимон Конарський (1808–1839) – борець за незалежність, учасник Листопадового по- 41 Szymon Konarski (1808–1839) – działacz niepodległościowy, uczestnik powstania listopadowe- встання, член незалежницьких організацій: «Молода Польща» та «Об’єднання Польського На- go, członek organizacji niepodległościowych: Młoda Polska i Stowarzyszenie Ludu Polskiego. роду». 42 Piotr Ściegienny (1801–1890) – ksiądz, działacz niepodległościowy, przywódca chłopski, orga- 42 Пьотр Сцегенний (1801–1890) – священик, борець за незалежність, селянський ватажок, nizator spisku z lat 1842–1844 (Związek Chłopski). організатор змови 1842–1844 рр. (Народний Союз). 43 Edward Dembowski (1822–1846) – działacz polityczny, filozof, publicysta. Jeden z przywódców 43 Едвард Дембовський (1822–1846) – політичний діяч, філософ, публіцист. Один із лідерів rewolucji krakowskiej 1846 roku. Prace: Myśl o przyszłości filozofii (1845), Piśmiennictwo polskie w za- Краківської революції 1846 року. Твори: Думка про майбутнє філософії (1845), Польська літера- rysie (1845); Pisma t. 1–5 (1955). тура в нарисах (1845); Твори Т. 1–5 (1955). 44 Ludwik Mierosławski (1814–1878) – działacz polityczny, pisarz, historyk wojskowości, dowód- 44 Людвік Мєрославський (1814–1878) – політичний діяч, письменник, військовий історик, ca powstańczy, generał; uczestnik powstania listopadowego (1830–1831). Działacz Młodej Polski, na- повстанський командир, генерал; учасник Листопадового повстання (1830–1831). Діяч Молодої stępnie Zjednoczenia Emigracji Polskiej. Od 1843 roku czołowy działacz TDP (1845–1846 w Centrali- Польщі, потім Союзу польської еміграції. З 1843 провідний діяч ТДП (1845–1846 при централі- zacji). W 1845 roku wyznaczony na wodza przygotowywanego powstania trójzaborowego, przybył do зації). У 1845 році, призначений керівником підготовлюваного повстання трьох уділів, він при- kraju; aresztowany, sądzony w procesie berlińskim (1847) i skazany na śmierć. Po uwolnieniu w marcu їхав до країни; заарештований, суджений на Берлінському процесі (1847) і засуджений до страти. 1848 roku naczelny wódz oddziałów powstańczych w Wielkopolsce. W 1849 roku wódz rewolucyjnych Після звільнення в березні 1848 р. був головним начальником повстанських відділів у Вел. У sił zbrojnych na Sycylii (mianowany generałem), następnie w Badenii. W lutym 1863 roku dyktator 1849 командувач революційними збройними силами на Сицилії (призначений генералом), потім powstania styczniowego z ramienia Tymczasowego Rządu Narodowego. Pobity pod Krzywosądem в Бадені. У лютому 1863 р. диктатор Січневого повстання від імені Тимчасового національного i Nową Wsią, zbiegł do Paryża. уряду. Побитий під Кривошдом і Новою Весею, він утік до Парижа. 45 Jan Tyssowski (1817–1857) – działacz niepodległościowy, uczestnik powstania listopadowego, 45 Ян Тисовський (1817–1857) – борець за незалежність, учасник Листопадового повстання, dyktator powstania krakowskiego. диктатор Краківського повстання. 82 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 83 znieść pańszczyznę i nadać ziemię готує повстання, щоб перешкодити włościanom, a szlachta szykuje цьому. Політично неосвічені та на- bunt, by temu zapobiec. Nieuświa- ївні селяни повірили австрійській domieni politycznie i naiwni chłopi пропаганді, окрім цього їх перекона- dali wiarę zaborcom, a utwierdził ло видовище підготовки шляхти до ich w przekonaniu widok przygo- повстання46. Це оживило внутрішню towań szlachty do powstania46. To ненависть селян до шляхти і викли- ożywiło tłumioną nienawiść do кало спалах повстання, під час якого dworów i spowodowało wybuch селяни нападали на садиби шляхти, rewolty, podczas której chłopi na- палили їх, грабували та вбивали їхніх padali na dwory szlacheckie, palili мешканців. Таким чином було зруй- Rabacja galicyjska je, grabili a nawet mordowali ich Jan Nepomucen Lewicki, Rzeź galicyjska новано близько 500 дворів шляхти, Галицький Рабат mieszkańców. W ten sposób znisz- Ян Непомуцен Левицький, Галицька загинуло кілька сотень людей. Ав- czono około 500 dworów szla- різанина стрійці, безсумнівно, досягли свого. checkich, kilkaset osób poniosło śmierć. Austriacy swój cel niewątpliwie osiągnęli. Галицька різанина сприяла поразці Rabacja galicyjska przyczyniła się upadku powstania krakowskiego, a wtedy rząd Краківського повстання, а відтак уряд змусив селян підкоритися шляхті. Ва- zmusił chłopów do uległości wobec szlachty. Przywódca chłopów, Jakub Szela47 тажок селян Якуб Шеля47 був переселений на Буковину, де отримав землю від przesiedlony został na Bukowinę, gdzie otrzymał od właz austriackich ziemię. австрійців. (416) „Wiosna Ludów” na ziemiach polskich. Wydarzenia z lat 1848–1849 (416) «Весна народів» на польських землях. Події 1848–1849 рр. у Поль- na ziemiach polskich miały charakter dość ograniczony. Walki w Galicji (w Krako- щі мали досить обмежений характер. Бойові дії в Галичині (у Кракові та Льво- wie i we Lwowie) były częścią rewolucji w monarchii habsburskiej, podobnie jak ві) були частиною революції в Габсбурзькій монархії, так само як події у Ве- wydarzenia w Wielkim Księstwie Poznańskim kształtowały się zależnie od sytuacji ликому Герцогстві Познанському залежали від ситуації в Пруссії. У Познані w Prusach. W Poznaniu utworzono Polski Komitet Narodowy z Walentym Stefań- було створено Польський національний комітет на чолі з Валентієм Стефань- skim48 na czele, który podjął rokowania z nowym rządem pruskim. Komitet pró- ським48, який розпочав переговори з новим прусським урядом. Комітет нама- bował przekonać władze pruskie o potrzebie przywrócenia w Wielkiemu Księstwu гався переконати прусську владу в необхідності відновлення польської адміні- Poznańskiemu polskiej administracji oraz utworzenia wojska polskiego, mogącego страції у Великому князівстві Познанському та створення польської армії, яка być przydatnym w wojnie Prus z Rosją. Delegacji polskiej obiecano większe prawa могла б бути корисною у війні Пруссії з Росією. Польській делегації обіцяли dla Polaków po reorganizacji Księstwa. W nadziei na rychłe rozwiązanie tej kwe- більші права для поляків після реорганізації князівства. У надії на швидке ви- stii Polacy zaczęli tworzyć oddziały wojskowe, do których masowo zgłaszali się рішення цього питання поляки почали створювати військові частини, до яких ochotnicy. Całością sił dowodził gen. Ludwik Mierosławski. Poczynania polskie масово записувалися добровольці. Усіма військами командував генерал Люд- wywołały wrogość władz pruskich, które zaczęły na teren Wielkopolski sprowadzać вік Мєрославський. Дії поляків викликали спротив прусської влади, яка почала posiłki. W kwietniu 1848 roku zawarto w Jarosławcu porozumienie, na mocy które- стягувати підкріплення до Великопольщі. У квітні 1848 р. в Ярославці було go Niemcy obiecali przekazać Polakom administrację w Wielkopolsce, Polacy zaś укладено угоду, за якою німці обіцяли передати полякам управління Велико- zobowiązali się zmniejszyć swoje siły zbrojne do 4 tysięcy. Umowa nie przetrwała польщею, а поляки зобов’язувалися скоротити свої збройні сили до 4 тис. осіб. jednak długo i wobec łamania przez stronę niemiecką złożonych obietnic rozpoczęły Однак угода проіснувала недовго і, оскільки німецька сторона порушила свої się działania zbrojne. Początkowe działania prowadzone były ze zmiennym szczę- обіцянки, почалися військові дії. Початкові операції проходили з різною долею ściem dla walczących. Wprawdzie 29 kwietnia wojska polskie zostały pobite pod 46 Для селянина XIX-го століття світ зазвичай закінчувався за останньою ділянкою поля, на 46 Dla XIX-wiecznego chłopa świat się kończył zwykle za ostatnim skrawkiem pola, które obrabiał. якій він працював. Селянин не цікавився політикою і польськість була для нього чимось абсо- Chłop nie interesował się polityką i polskość była dla niego czymś całkowicie abstrakcyjnym. лютно абстрактним. 47 Jakub Szela (1787–1866) – przywódca rabacji galicyjskiej 1846 roku, gospodarz ze wsi Smarzo- 47 Якуб Шеля (1787–1866) – ватажок Галицьких заворушень 1846 р., селянин із села Смар- wa k. Jasła, z zawodu cieśla; wieloletni pełnomocnik wsi w procesach z Boguszami, właścicielami dób. жова біля Ясла, за фахом столяр; багаторічний представник села в судових процесах з родиною W czasie rabacji stanął na czele utworzonego przez siebie oddziału i rozgromił kilkanaście okolicznych землевласників Богушів. Під час галицької різанини він очолив створений ним загін і розгромив dworów (m.in. zabijając rodzinę Boguszów). Jego pertraktacje z władzami austriackimi w sprawie ob- близько десятка сусідніх дворів шляхти (у тому числі вбив родину Богушів). Його переговори з niżenia pańszczyzny nie powiodły się австрійською владою про скорочення панщини закінчилися невдачею. 48 Walenty Stefański (1813–1877) – działacz demokratyczny w Wielkopolsce, uczestnik powstania 48 Валентій Стефанський (1813–1877) – великопольський демократичний діяч, учасник Лис- listopadowego, założyciel Związku Plebejuszy. топадового повстання, засновник Національного Союзу. 84 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 85 Książem, ale następnego dnia Mierosławski pokonał jedną z kolumn pruskich pod для учасників бойових дій. Хоча 29 квітня польське військо зазнало поразки під Miłosławiem, a 2 maja odniósł kolejne zwycięstwo pod Sokołowem. Duże straty po Ксьожем, наступного дня Мєрославський розбив одну з прусських колон під stronie polskiej oraz zdecydowana, bo aż 10-krotna przewaga wojsk pruskich, do- Мілославом, а 2 травня здобув ще одну перемогу під Соколовом. Однак великі prowadziły jednak do klęski pod Rogalinem, a następnie kapitulacji oddziałów pol- втрати з польського боку і десятикратна перевага прусської армії призвели до skich pod Wrześnią. Po zdławieniu powstania rząd pruski cofnął wszystkie obietnice поразки під Рогаліном, а потім і до капітуляції польських військ під Вжеснею. dane Polakom. Pewne zdobycze rewolucji zostały jednak utrzymane. Przyspieszono Після придушення повстання прусський уряд відкликав усі обіцянки дані по- proces uwłaszczenia chłopów, ożywił się polski ruch narodowy na Śląsku i Mazu- лякам. Проте деякі завоювання революції вдалося зберегти. Прискорився про- rach, odżył polski patriotyzm i poczucie solidaryzmu. цес розкріпачення селян, пожвавився польський національний рух у Сілезії та Do zbrojnych starć doszło także na terenie Śląska, pod wpływem których на Мазурах, відроджувався польський патріотизм і почуття солідарності. administracja pruska wyraziła zgodę na przywrócenie na Górnym Śląsku języ- Збройні сутички відбувалися також у Сілезії, під впливом яких прусська адмі- ka polskiego w szkołach. Ożywioną działalność społeczną w tej dziedzinie pro- ністрація погодилася відновити польську мову в школах Верхньої Сілезії. На цьо- wadzili w tym czasie nauczyciele: Emanuel Smolka (1820–1854), Józef Lompa му терені діяли в той час видатні педагоги Емануель Смолка (1820–1854), Юзеф (1797–1863) i ksiądz Józef Szafranek (1807–1874). W wydawanym przez nich Ломпа (1797–1863) та ксьондз Юзеф Шафранек (1807–1874). У видаваному ними „Dzienniku Górnośląskim” głoszono hasła polskości Śląska i broniono polskich періодику «Верхньосілезький журнал» («Dziennik Górnośląski») проголошували- praw narodowych. ся гасла польськості Сілезії та захищалися польські національні права. Wybuch rewolucji w Wiedniu wywarł wpływ na mieszkańców Galicji. We Lwo- Початок революції у Відні вплинув на жителів Галичини. У Львові було wie powstała Rada Narodowa, a w Krakowie Komitet Narodowy. Pod naciskiem створено Національну раду, а в Кракові – Національний комітет. Під тиском rewolucyjnych wydarzeń, żądań ze strony Polaków władze austriackie przywróci- революційних подій і вимог поляків австрійська влада відновила на цій те- ły na tym terenie samorząd miejski, język polski w szkołach i na uniwersytetach, риторії міське управління, польську мову в школах і університетах, скасува- zniosły cenzurę i zezwoliły na wydawanie polskich czasopism, a 22 kwietnia 1848 ла цензуру і дозволила видання польських часописів, а 22 квітня 1848 р. був roku ogłoszony został dekret uwłaszczeniowy. Przyjazd do Krakowa znacznej grupy оголошений указ про надання виборчих прав. Проте прибуття великої групи emigrantów (wbrew zakazowi) spowodował jednak starcia z wojskiem i zbombar- емігрантів до Кракова, повз заборону, спричинило сутички з армією та обстріл dowanie Krakowa. Władze zastosowały surowe represje, wycofały się z ustępstw Кракова. Влада застосовувала жорстокі репресії, відмовлялася від поступок na rzecz polskiego języka i zlikwidowały polskie instytucje. Trwałym następstwem щодо польської мови, ліквідовувала польські установи. Головним наслідком „Wiosny Ludów” w Galicji było jedynie uwłaszczenie chłopów. «Весни народів» у Галичині стало лише розкріпачення селян. (417) Przyczyny wybuchu powstania styczniowego. W latach 1853–1856 Ro- (417) Причини вибуху Січневого повстання. У 1853–1856 роках Росія sja uwikłała się w konflikt wojenny z Turcją wspomaganą przez Anglię i Francję. була втягнута у військовий конфлікт з Туреччиною, якій допомагали Англія та Mocarstwa zachodnie, cudzymi rękoma, postanowiły sprzeciwić się nadmiernemu Франція. Західні держави чужими руками вирішили протистояти надмірному wzmocnieniu Rosji na Bałkanach. Wojska koalicji wylądowały na Krymie i od tego посиленню Росії на Балканах. Війська коаліції висадилися в Криму, і весь кон- „epizodu” wziął swoją nazwę cały konflikt. флікт отримав відповідну до цього назву. Przegrana Rosji i wynikające stąd jej osłabienie skłoniły Polaków do tworzenia Поразка Росії та її ослаблення спонукали поляків до створення таємних по- tajnych ugrupowań politycznych. Organizowano manifestacje patriotyczne, na które літичних груп. Були організовані патріотичні демонстрації, на які влада відпо- władze odpowiadały terrorem. віла терором. Po śmierci satrapy rosyjskiego Mikołaja I, na tron carski wstąpił Aleksander II49, Після смерті російського сатрапа Миколи I на царський престол вступив który rozpoczął swoje panowanie przeprowadzeniem szeregu zmian. Reformy sa- Олександр II49, який почав своє правління з низки змін. Проте реформи само- morządowe i uwłaszczeniowe nie dotyczyły jednak ziem Królestwa Polskiego, врядування та виборчого права не поширювалися на землі Королівства Поль- w którym wszystko pozostało po staremu. ського, де все залишилося, як було. W II połowie XIX wieku na ziemiach polskich wyodrębniły się dwa obozy po- У другій половині XIX століття в Польщі склалися два політичні табори: lityczne: • «білі» – політичне угруповання ліберальної шляхти, буржуазії та інтеліген- • „biali” – ugrupowanie polityczne liberalnego ziemiaństwa, burżuazji i inteli- ції, яке виступало проти як угодовської політики, так і повстанських праг- gencji, które było przeciwne zarówno ugodowej polityce, jak i dążeniom po- нень. Свої надії вони покладали на петиції, організацію мирних демонстра- 49 Aleksander II Romanow (1818–1881) – car Rosji i król Królestwa Polskiego oraz wielki książę 49 Олександр II Романов (1818–1881) – російський цар і король Польського королівства та Finlandii w latach 1855–1881 великий князь фінляндський у 1855–1881 роках. 86 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 87 wstańczym. Nadzieje pokładali w składaniu petycji, organizowaniu pokojowych цій та постійну й наполегливу щоденну роботу. Свої розрахунки пов’язували manifestacji oraz zrównoważonej i solidnej codziennej pracy. Nie wiązali swych не з партизанською війною, а з дипломатичними зусилями До провідних kalkulacji z walkami partyzanckimi, lecz z interwencją dyplomatyczną. Do czo- діячів належали Леопольд Кроненберг50, Владислав Замойський51, Кароль łowych działaczy należeli: Leopold Kronenberg50, Władysław Zamoyski51, Karol Маєвський52, Едвард Юргенс53. Majewski52, Edward Jurgens53. • «Червоні» – радикальне угруповання, яке висунуло програму збройної • „czerwoni” – ugrupowanie radykalne wysuwające program walki zbrojnej, боротьби, розкріпачення селян і союз з російським революційним рухом. uwłaszczenia chłopów oraz sojuszu z rosyjskim ruchem rewolucyjnym. Do czo- Серед його провідних діячів Ярослав Домбровський54, Зигмунт Сераков- łowych przywódców należeli: Jarosław Dąbrowski54, Zygmunt Sierakowski55. ський55. Wzrost napięć na terenie ziem Królestwa Kongresowego wzmagany był m.in. Посилення напруженості на території Королівства Конгресового посилюва- poprzez: лося і було наслідком, зокрема: • utrudnianie przez władze carskie przeprowadzenia na ziemiach polskich refor- • протидія царської влади проведенню на прольських землях реформи вибор- my uwłaszczeniowej, proponowanej przez Towarzystwo Rolnicze działające pod чого права, запропонованої Сільськогосподарським Товариством, на чолі przewodem Andrzeja Zamoyskiego56; якого був Анджей Замойський56; • konflikt wokół sprawy żydowskiej; Żydzi mieli wprawdzie własny samorząd lo- • конфлікт навколо єврейського питання; євреї мали своє місцеве самовря- kalny, tzw. kahały, dotkliwie jednak odczuwali różne ograniczenia; дування ф формі kагалу, але були незадоволені різноманітними обмежен- • wzrost nastrojów patriotycznych, czego rezultatem były liczne manifestacje (naj- нями; większe z nich: 29 listopada 1830 roku – w rocznicę wybuchu powstania listo- • зростання патріотичних настроїв, що проявилося у численних маніфеста- padowego, 25 lutego 1830 roku – w rocznicę bitwy pod Grochowem, 8 kwietnia ціях (найбільші з них: 29 листопада 1830 р. – роковини Листопадового по- 1861 roku), w czasie których dochodziło do starć z wojskami rosyjskimi; встання, 25 лютого 1830 р. – роковини битви під Гроховом, 8 квітня 1861 р. • wprowadzenie 14 października 1861 roku przez władze carskie stanu wojen- та ін.), під час яких відбулися сутички з російською армією; nego; • запровадження царською владою воєнного стану 14 жовтня 1861 р.; • niepowodzenia polityki uległego wobec polityki carskiej Aleksandra Wielopol- • провал політики Олександра Вєлопольського та очолюваного ним Ци- skiego57, który stał na czele Rządu Cywilnego Królestwa. вільного Уряду Королівства, що проводив угодовську політику відносно царату57. 50 Leopold Kronenberg (1812–1878) – finansista, przemysłowiec, przywódca obozu „białych”, jeden z najwybitniejszych działaczy gospodarczych na ziemiach polskich w XIX w. 50 Леопольд Кроненберг (1812–1878) – фінансист, промисловець, лідер «білого» табору, один 51 Władysław Zamoyski (1803–1868) – generał, polityk, uczestnik powstania listopadowego, jeden із найвидатніших господарських діячів Польщі ХІХ ст. z głównych działaczy Hotelu Lambert, dyplomata. 51 Владислав Замойський (1803–1868) – генерал, політик, учасник Листопадового повстання, 52 Karol Majewski (1833–1897) – działacz polityczny, konspirator, jeden z założycieli tajnych kó- один із головних активістів течії «Готель Ламберт», дипломат. łek studenckich, uczestnik powstania styczniowego, członek Rządu Narodowego. 52 Кароль Маєвський (1833–1897) – політичний діяч, підпільник, один із засновників таємних 53 Edward Jurgens (1827–1863) – działacz polityczny, ideolog, przywódca millenerów, organizator студентських гуртків, учасник Січневого повстання, член Крайового уряду. manifestacji patriotycznych, autor programu białych rozszerzenia autonomii Królestwa Polskiego. 53 Едвард Юргенс (1827–1863) – політичний діяч, ідеолог, лідер мілянистів, організатор 54 Jarosław Dąbrowski (1836–1871) – polski oficer armii rosyjskiej, konspirator, zwolennik współ- патріотичних маніфестацій, автор програми білих щодо розширення автономії Королівства pracy z rewolucjonistami rosyjskimi, przywódca Komuny Paryskiej. Польського. 55 Zygmunt Sierakowski (1827–1863) – działacz konspiracyjny związany z obozem „czerwonych”, 54 Ярослав Домбровський (1836–1871) – польський офіцер російської армії, підпільник, oficer armii rosyjskiej, organizator antycarskiej opozycji w Rosji i na Litwie. прихильник співпраці з російськими революціонерами, лідер Паризької комуни. 56 Andrzej Zamoyski (1800–1874) – działacz polityczny i gospodarczy w Królestwie Polskim, 55 Зигмунт Сераковський (1827–1863) – підпільник табору «червоних», офіцер російської jeden z czołowych przedstawicieli pracy organicznej, prezes Towarzystwa Kredytowego Ziemskiego армії, організатор антицарської опозиції в Росії та Литві. w latach 1850–1860, jeden z przywódców obozu „białych”. 56 Анджей Замойський (1800–1874) – політичний і економічний діяч Царства Польського, 57 Aleksander Wielopolski, margrabia Gonzaga Myszkowski (1803–1877) – polityk i ziemianin; один із провідних представників органічної праці, президент Товариства Земельного Кредиту в zwolennik ugody z Rosją. W 1846 roku ogłosił list do K. Metternicha potępiający powstanie chłop- 1850–1860 рр., один із лідерів «білого» табору. skie (1846) i oskarżający rząd austriacki o jego wywołanie. W latach 1861–1862 odegrał wybitną rolę 57 Олександр Вєлопольський, маркграф Гонзага Мишковський (1803–1877) – політик і realizując swój program reform. Doprowadził do wydania ukazu o zmianie pańszczyzny na tzw. okup землевласник; прихильник врегулювання з Росією. У 1846 опублікував листа до К. Меттерніха, в pieniężny; uzyskał przywrócenie samorządów lokalnych i Rady Stanu Królestwa; spolonizował admi- якому засуджував селянське повстання (1846) і звинувачував австрійський уряд у його початку. У nistrację, podjął reformę szkolnictwa. W końcu października 1861 roku złożył dymisję ze wszystkich 1861–1862 роках відіграв видатну роль у здійсненні запропонованої ним же програми реформ. Він stanowisk (po ponownym przybyciu do Warszawy rosyjskiego ministra wojny N.O. Suchozaneta, z któ- призвів до видання наказу про зміну кріпацтва на так звані викупні гроші; домігся відновлення rym był w konflikcie) i wyjechał do Petersburga, gdzie prowadził akcję na rzecz zastąpienia w Króle- місцевих органів влади та Державної ради Королівства; він полонізував адміністрацію, розпочав stwie Polskim represyjnych rządów wojskowych rządami cywilnymi oraz na rzecz reform. W okresie реформу освіти. Наприкінці жовтня 1861 р. подав у відставку з усіх посад (після того, як до 18.06.1862–12.09.1863 (faktycznie do 16.07) był naczelnikiem Rządu Cywilnego w Królestwie Pol- Варшави знову приїхав російський військовий міністр Н. О. Сухозанет, з яким він конфліктував) skim. W czerwcu 1862 roku ogłosił przygotowane przez siebie ukazy o oczynszowaniu chłopów, równo- і виїхав до Петербургу, де проводив роботу в напрямку заміни репресійного військового уряду на 88 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 89 Bezpośrednią przyczyną wybuchu powstania stała się Безпосереднім приводом до повстання став призов tzw. „branka”, czyli przeprowadzony przez Wielopolskie- («бранка»), який Велопольський здійснив до царсько- go pobór do armii carskiej. Na przygotowanej uprzednio го війська. До складеного заздалегідь списку увійшли liście znaleźli się wszyscy podejrzani o przynależność do всі підозрювані у приналежності до „червоних”. Вело- „czerwonych”. Wielopolski sądził, że w ten sposób nie польський вважав, що таким чином він може запобігти dopuści do powstania, albo też sprowokuje przedwczesne повстанню або спровокує передчасне повстання, яке wystąpienie, które będzie można łatwo stłumić. W połowie можна буде легко придушити. У середині січня 1863 р. stycznia 1863 roku przeprowadzono brankę w Warszawie. відбувся призов у Варшаві. Щоб випередити арешти в Car Aleksander II By uprzedzić aresztowania na terenie innych miast zde- Aleksander Margrabia інших містах, було вирішено призначити дату повстан- Цар Олександр II cydowano się wyznaczyć datę powstania na 22 stycznia Wielopolski ня на 22 січня 1863 року. 1863 roku. Олександр маркграф (418) Przebieg walk powstańczych. Tego dnia zarząd obozu „czerwonych” – Вєлопольський (418) Хід повстанських боїв. Того дня керівництво Centralny Komitet Narodowy ogłosił się Tymczasowym Rządem Narodowym i wy- «червоного» табору – Центрального національного ко- dał Manifest wzywający do walki naród polski, litewski i ruski. Miesiąc później мітету – проголосило себе Тимчасовим національним урядом і видало Мані- wydane zostały dekrety uwłaszczeniowe. фест, в якому закликало польський, литовський і русинський народи до бо- W początkowym okresie do walki przystąpiło około 6 tysięcy słabo uzbrojonych ротьби. Через місяць були опубліковані укази про надання виборчих прав. powstańców, przeciwko którym stało w Królestwie Kongresowym około 100 tysię- У початковий період у боротьбу вступило близько 6 тис. погано озброєних по- cy żołnierzy rosyjskich silnie uzbrojonych i mających do dyspozycji potężne twier- встанців, проти яких у Конгресовому Королівстві виступило близько 100 тис. ро- dze. Powstańcom nie udało się zdobyć na dłużej żadnego terytorium, na którym mo- сійських солдатів, озброєних до зубів, що мали у своєму розпорядженні могутні głaby się ujawnić władza powstańcza. Początkowa koncentracja wojsk rosyjskich фортеці. Повстанцям не вдалося захопити жодної території, де могли б проголо- w większych miastach umożliwiła jednak rozwój partyzantki, wspomaganej przez сити свою владу. Початкова концентрація російських військ переважно у великих świetnie rozwiniętą sieć konspiracji i władz powstańczych, stanowiących prawdzi- містах, сприяла розвитку партизанської боротьби, підтримуваної добре розви- we „tajne państwo polskie”. Duszą i mózgiem powstania był początkowo naczelnik неною мережею підпілля та повстанської влади, утворивши справжню «таємну Warszawy, Stefan Bobrowski58. Spore sukcesy odniósł w pierwszym okresie walk польську державу». Серцем і розумом повстання спочатку був голова Варшави oddział gen. Mariana Langiewicza59 i za sprawą obozu „białych” ogłoszony został Стефан Бобровський58. На першому етапі боїв значних успіхів досяг підрозділ dyktatorem powstania. Zwątpił on jednak w możliwość zwycięstwa i podzieliwszy генерала Маріана Лангєвича59, який завдяки табору «білих» був оголошений дик- swój oddział na mniejsze grupy postanowił udać się do Krakowa. Na granicy został татором повстання. Однак він засумнівався в можливості перемоги і, розділивши jednak zatrzymany przez Austriaków. Klęski ponosiły oddziały w całej części kraju свій загін на менші групи, вирішив йти на Краків. Проте на кордоні його зупи- objętej powstaniem. Po trzymiesięcznym okresie inicjatywy powstańców zaczęła się нили австрійці. Поразки зазнали війська на всій охопленій повстанням території. walka o przetrwanie. Після тримісячної ініціативи повстанці розпочали боротьбу за виживання. Wybuch powstania pobudził do działania dyplomację państw zachodnich. Fran- Початок повстання сприяв активізації дій дипломатії західних країн. Фран- cja, Wielka Brytania i Austria wystosowały do Rosji noty dyplomatyczne z żąda- ція, Велика Британія та Австрія надіслали Росії дипломатичні ноти з вимогою niem przywrócenia Królestwu autonomii. Te działania nie przyniosły jednak żad- відновлення автономії Королівства. Проте ці дії не принесли жодних результа- nego rezultatu. 10 maja w skład Rządu Narodowego weszli przedstawiciele obozu тів. 10 травня представники «білого» табору увійшли до Національного уряду „białych” i to oni odtąd odpowiadali za organizację powstania. і відтоді відповідали за організацію повстання. Spośród licznych oddziałów walczących w powstaniu styczniowym większe sukcesy odnosili: płk Zygmunt Sierakowski na Żmudzi, Konstanty Kalinowski na цивільний уряд, а також активно виступав за дальше на проведення рформ. У період з 18 червня Litwie i Białorusi, gen. Antoni Jeziorański na Lubelszczyźnie, gen. Dionizy Cza- 1862 р. по 12 вересня 1863 р. (фактично до 16 липня) був головою Цивільного уряду в Королівстві Польському. У червні 1862 р. він оприлюднив підготовлені ним укази про впровадження орендної uprawnieniu Żydów i reformie oświaty (polskość szkolnictwa wszystkich szczebli, Szkoła Główna). Był плати селян, розширення прав євреїв і реформування освіти (польська освіта на всіх рівнях, przeciwnikiem ideologii powstańczej i rewolucyjnej. W celu rozbicia organizacji „czerwonych” ogłosił Головна Школа). Був противником повстанської та революційної ідеології. З метою розбиття brankę. Wobec załamania się jego polityki podał się do dymisji i wyjechał na stałe do Drezna. «червоного» табору, оголосив призов до війська. Перед обличчям краху своєї політики подав у 58 Stefan Bobrowski (1840–1863) – działacz obozu „czerwonych”, konspirator, członek Centralne- відставку й назавжди переїхав до Дрездена. go Komitetu Narodowego, naczelnik miasta Warszawy, od stycznia do kwietnia 1863 roku faktycznie 58 Стефан Бобровський (1840–1863) – діяч «червоного» табору, змовник, член ЦНК, голова kierował powstaniem styczniowym. міста Варшави, з січня по квітень 1863 р. фактично керував Січневим повстанням. 59 Marian Langiewicz (1827–1887) – generał, dyktator powstania styczniowego, wykładowca 59 Маріан Лангевич (1827–1887) – генерал, диктатор Січневого повстання, викладач w szkole wojskowej w Paryżu, i Genui, po 1865 roku przebywał na emigracji. військових шкіл у Парижі та Генуї, після 1865 р. жив в еміграції. 90 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 91 chowski w Sandomierskiem, Romuald Серед численних підрозді- Traugutt na Podlasiu i płk Marcin Bo- лів, які брали участь у Січневому relowski Lelewel na Lubelszczyźnie. повстанні, найбільших успіхів W walkach udział brali również ochot- домоглися полковник Зиґмунт nicy włoscy pod dowództwem płk. Сераковський у Жемайтії (регі- Francesco Nullo. он на північному заході Литви), W październiku 1863 roku władzę Костянтин Калиновський у Лит- dyktatorską nad całym powstaniem ві та Білорусі, генерал Антоній przejął Romuald Traugutt60. Wprowa- Єзьоранський на Люблінщині, dził on jednolitą organizację i koordy- генерал Діонізій Чаховський у nację działań, zreorganizował wojsko, Сандомирі, Ромуальд Траугутт на Artur Grottger, Bitwa. Grafika z cyklu zaopatrzenie, a celem pozyskania chło- Złota Hramota – dekret Rządu Narodowego Підляшші та полковник Марцін Polonia 1863 pów do walki wydał dekret o realizacji z 31 III 1863 roku w j. ukraińskim, ogłaszający Бореловський Лелевель на Лю- Артур Ґротгер, Битва. Графіка із серії manifestu uwłaszczeniowego. Ener- uwolnienie i uwłaszczenie chłopów ukraińskich блінщині. В боях брали участь Polonia 1863 giczne działania Traugutta przedłużyły Злота Грамота – декрет Крайового Уряду від також італійські добровольці walkę, ale nie mogły zapobiec klęsce 31 березня 1863 р. українською мовою, який під командуванням полковника проголошував звільнення та надання вибор- upadającego już powstania. Ostateczny cios powstaniu zadało ogłoszenie 2 marca чих прав українським селянам Франческо Нулло. 1864 roku dekretu cara o uwłaszczeniu chłopów, który skutecznie odciągnął ich У жовтні 1863 р. над усім по- od powstania. W kwietniu nastąpiło aresztowanie Traugutta, który 5 sierpnia, wraz встанням диктаторську владу прийняв Ромуальд Траугутт60. Він запровадив z czterema członkami Rządu Narodowego został stracony na stokach Cytadeli War- єдину організацію та координацію дій, реорганізував армію та вдосконалив по- szawskiej. стачання, щоб залучити селян до боротьби, видав указ про проведення в життя Bilans powstania był tragiczny. W około 1200 bitwach i potyczkach zginęło lub маніфесту про надання селянам прав на польських землях. Енергійні дії Тра- zostało rannych 30–40 tysięcy powstańców. Rząd carski ukarał śmiercią kilkuset, угутта дозволили продовжити боротьбу, але не змогли запобігти поразці по- a więzieniem, zesłaniem lub katorgą i konfiskatą majątku – kilkadziesiąt tysięcy встання, яке вже наближалося тоді до краху. Остаточний удар повстанню було uczestników powstania. Po upadku powstania styczniowego zlikwidowano auto- завдано 2 березня 1864 р. царським указом про надання селянам прав, що фак- nomię Królestwa Polskiego i rozpoczęto ostrą rusyfikację. Powstanie styczniowe тично відвернуло їх від боротьби за свої права. У квітні Траугута заарештували kończyło okres polskich powstań doby porozbiorowej. і 5 серпня разом із чотирма членами Національного уряду стратили на схилах Варшавської цитаделі. Наслідки повстання були трагічні. У близько 1200 боях і сутичках було вбито або поранено 30–40 тис. повстанців. Кілька сотень учасників повстання царський уряд покарав на смерть, а десятки тисяч — на ув’язнення, заслання, примусові роботи, конфіскацію майна. Після поразки Січневого повстання було ліквідовано автономію Королівства Польського, внаслідок чого роз- почалася тотальна русифікація земель. Січневе повстання завершило пері- од польських повстань на поділених землях. (419) Społeczno-kulturowe skutki powstania. Upadek powstania styczniowego (419) Соціально-культурні наслідки повстання. Падіння Січневого по- dał Polakom poczucie klęski narodowej. Jeżeli po powstaniu listopadowym mawia- встання викликало у поляків відчуття національної поразки. Якщо після Лис- no, że to tylko przegrana bitwa, to w 1864 roku pojawiła się świadomość narodowej топадового повстання твердили, що це тільки програна битва, то у 1864 році katastrofy. Społeczeństwo zostało przytłoczone ogromem zniszczeń, ofiar i okrut- прийшло усвідомлення національного лиха. Суспільство було приголомшене nych represji. Teraz już nie chodziło o rozstrzygnięcie kwestii „bić się”, czy „nie маштабами руйнувань, жертв і жорстоких репресій. Тепер мова йшла вже не bić”, ale o wybór takiej strategii społecznej, która pozwoliłaby zachować tożsamość про вирішення питання «боротися» чи «не боротися», а про вибір соціальної kulturową i narodową w świecie trwale ukształtowanym przez potęgi zaborcze. Jed- стратегії, яка б дозволила зберегти культурну та національну ідентичність у 60 Romuald Traugutt (1826–1864) – generał, w latach 1844–1862 oficer w armii rosyjskiej, uczest- 60 Ромуальд Траугутт (1826–1864) – генерал, у 1844–1862 рр. офіцер російської армії, учасник nik kampanii węgierskiej 1849 roku, ostatni dyktator powstania styczniowego. угорської кампанії 1849 р., останній диктатор Січневого повстання. 92 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 93 no było jasne: nie ma szans na nowe powstanie, nie ma szans na wojnę narodów, світі, сформованому країнами-розподільцями. Ясно було одне – немає шан- nie ma szans na skuteczny przełom. Kto myśli inaczej traci czas i niepotrzebnie сів на нове повстання, немає шансів на війну народів, немає шансів на mąci ludziom w głowach. ефективний прорив. Той, хто думає інакше, марнує свій час і вводить людей Na tym tle ukształtowały się dwa stanowiska ideowe: в оману без потреби. • konserwatywne, nazywane zachowawczym; На цьому тлі виникли дві ідеологічні доктрини: • pozytywistyczne, nazywane modernizacyjnym. • консервативна; Mówiąc o XIX-wiecznych konserwatystach mamy na • позитивістська, названа модернізацією. myśli krakowskich stańczyków. Było to ziemiańsko-ary- Говорячи про консерваторів ХІХ століття, маємо stokratyczne ugrupowanie, które swoją nazwę zawdzięcza на увазі краківськіх Станчиків. Це була шляхетсько- pismu satyrycznemu „Teka Stańczyka”, w którym upo- аристократична група, яка отримала свою назву від wszechniali swoje poglądy. Stańczycy zmierzali do rozsze- сатиричного журналу «Портфель Станчика» («Teka rzenia praw narodowych w Galicji przy zachowaniu lojal- Stańczyka»), в якому вони пропагували свої погляди. ności wobec Austrii. Byli przeciwnikami wszelkich niepod- «Станьчики» мали на меті розширення національних ległościowych konspiracji. Konserwatyści galicyjscy jasno прав у Галичині, зберігаючи при цьому лояльність до odrzucili idee niepodległościowe i wszelką działalność Австрії. Вони були противниками всіх самостійниць- Walery Rzewuski, konspiracyjną. Tak jak liberum veto zgubiło Rzeczpospolitą Ignacy Łopieński, ких змов. Галицькі консерватори однозначно відкида- Józef Szujski (fotografia z epoki) w XVIII wieku, tak liberum conspiro może zgubić naród Aleksander ли самостійницькі ідеї та будь-яку конспіративну ді- Валерій Жевуський, polski w XIX wieku. Kontynuowanie działalności konspi- Świętochowski яльність. Так само, як liberum veto зруйнувало Респу- Юзеф Шуйський racyjnej po 1864 roku byłoby tylko ułatwieniem rzuconym Ігнацій Лопєнський, бліку в XVIII столітті, так ліберальна змова (liberum (фотографії періоду) Moskwie – pisał najwybitniejszy spośród stańczyków, hi- Олександр Свєнтохов- conspiro) може знищити польську націю в XIX століт- storyk, Józef Szujski61. ський ті. Продовження підпільної діяльності після 1864 року Inne widzenie rzeczywistości popowstaniowej charakteryzowało środowisko po- було б лише сприянням, кинутим Москві, писав Юзеф zytywistów. Należeli do niego: Aleksander Świętochowski62, Bolesław Prus63, Eliza Шуйський, найвидатніший із станьчиків, історик61. Orzeszkowa64 („święta trójca pozytywizmu”). Pozytywizm romantycznej ideologii Інший погляд на післяповстанську дійсність був характерний для позити- powstańczej przeciwstawił: вістського середовища. До нього увійшли Олександр Свєнтоховський62, Болес- • realizm polityczny (tymczasowe pogodzenie się z utratą niepodległości), лав Прус63, Еліза Ожешкова64 («свята трійця позитивізму»). Романтичний по- • program wszechstronnego rozwoju ekonomicznego i kulturowego społeczeń- зитивізм протиставив повстанській ідеології: stwa (hasło „pracy organicznej”65), • політичний реалізм (тимчасове прийняття втрати незалежності), • програму всебічного економічного і культурного розвитку суспільства (гас- ло «органічної праці»65), 61 Józef Szujski (1835–1883) – historyk, polityk i publicysta, pisarz. Od 1869 roku profesor Uni- wersytetu Jagiellońskiego; współzałożyciel (1866) „Przeglądu Polskiego”, współautor Teki Stańczyka, 61 Юзеф Шуйський (1835–1883) – історик, політик і публіцист, письменник. З 1869 р. jeden z przywódców stańczyków; od 1866 roku poseł na galicyjski Sejm Krajowy, od 1867 roku poseł професор Ягеллонського університету; співзасновник (1866) Польського Перегляду (Przegląd do austriackiej Rady Państwa. Jeden z twórców krakowskiej szkoły historycznej. Potępiał spiski naro- Polski), співавтор Stanczyk's Portfolio, один із лідерів товариства Станьчик; з 1866 — депутат dowe i ruchy demokratyczne. Uznawał wpływ czynników subiektywnych na rozwój historii, podkreślał Галицького національного парламенту, з 1867 – член Австрійської державної ради. Один із творців rolę wybitnych jednostek, głosił prowidencjalizm. Prace: Dzieje Polski... (t. 1–4 1862–66), Historii pol- Краківської історичної школи. Засуджував національні змови та демократичні рухи. Він визнавав skiej treściwie opowiedzianej ksiąg dwanaście (1880), Dzieła (t. 1–20 1885–96). вплив суб'єктивних факторів на розвиток історії, підкреслював роль видатних особистостей, 62 Aleksander Świętochowski (1849–1938) – teoretyk i publicysta pozytywizmu warszawskiego, проповідував провіденціалізм. Твори: Історія Польщі... (т. 1–4 1862–66), Дванадцять книг założyciel Towarzystwa Kultury Polskiej. польської історії коротко викладеної (1880), Твори (т. 1–20 1885–96). 63 Bolesław Prus, właśc. Aleksander Głowacki (1847–1912) – pisarz i publicysta, uczestnik po- 62 Олександр Свєнтоховський (1849–1938) – теоретик і публіцист варшавського позитивізму, wstania styczniowego, autor felietonów, zwolennik pracy organicznej, przeciwnik rewolucji, autor m.in. засновник Польського культурного товариства. książek: Placówka, Lalka, Emancypantki, Faraon. 63 Болеслав Прус (справжнє ім'я та прізвище – Александер Ґловацький, 1847–1912) – 64 Eliza Orzeszkowa (1841–1910) – pisarka i publicystka, reprezentantka pozytywizmu, działaczka письменник і публіцист, учасник Січневого повстання, автор колонок, прихильник органічної społeczna, autorka m.in.: Nad Niemnem, Gloria victis. праці, противник революції, автор романів – Діти, Лялька, Емансиповані жінки, Фараон, повісті 65 Praca organiczna przeciwstawiała legalną obronę polskiego bytu narodowego – głównie poprzez Форпост та ін. pracę mającą na celu rozwój gospodarczy i kulturalny – nielegalnej działalności politycznej, zwłaszcza 64 Еліза Ожешко (1841–1910) – письменниця та публіцистка, представниця позитивізму, walce powstańczej. Filozoficzne uzasadnienie idei pracy organicznej podał August Cieszkowski, który громадська діячка, авторка Над Немем, Хвала переможцям (Gloria victis) та ін. posłużył się metaforą społeczeństwa jako „organizmu społecznego”, opartego na więzi emocjonalnej 65 Органічна праця протиставляла легальний захист польського національного існування, i harmonijnej współpracy wszystkich członków. головним чином шляхом праці, спрямованої на економічний і культурний розвиток - нелегальній 94 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 95 • upowszechnienie oświaty, zwłaszcza wśród najniższych warstw społecznych • популяризацію освіти, особливо серед нижчих верств суспільства (девіз (hasło „pracy u podstaw”). «працювати на низовій основі»). PODSUMOWANIE LXXIII РЕЗЮМЕ LXXIII • Powstanie listopadowe 1830–31 było zrywem wolnościowym Polaków spowo- • Листопадове повстання 1830–1831 років – визвольне повстання поляків, dowanym uciskiem rosyjskim i ruchami wolnościowymi w Europie. W kierow- викликане російським гнітом і визвольними рухами в Європі. У керівництві nictwie powstania ścierały się tendencje konserwatywne (zachowawcze) prze- повстанням зіткнулися консервативні тенденції, що виступали проти його ciwne jego rozszerzeniu i demokratyczne. розширення з тенденціями демократичними. • Na skutek decyzji sejmu o detronizacji cara z tronu polskiego powstanie przero- • Внаслідок рішення сейму про скинення царя з польського престолу по- dziło się w wojnę polsko-rosyjską. встання переросло в польсько-російську війну. • Skutkami upadku powstania były represje carskie, stopniowa likwidacja autono- • Наслідком краху повстання стали царські репресії, поступова ліквідація ав- mii Królestwa i Wielka Emigracja. тономії Королівства та Велика еміграція. • Próby odzyskania niepodległości podjęli Polacy w roku 1846, wywołując po- • Спроби відновити незалежність поляки робили в 1846 році, спричинивши wstanie krakowskie, oraz w roku 1848 w ramach ogólnoeuropejskich ruchów Краківське повстання, і в 1848 році в рамках загальноєвропейських револю- rewolucyjnych określanych mianem Wiosny Ludów. ційних рухів, відомих як Весна Народів. • Ostatnią próbą odzyskania niepodległości było powstanie styczniowe, mające • Останньою спробою відновити незалежність було Січневе повстання, яке głównie charakter wojny partyzanckiej. носило переважно партизанський характер. 4. Kształtowanie się Europy uprzemysłowionej w I połowie XIX w. 4. Становлення індустріально розвиненої Європи в першій половині XIX століття (420) Powstawanie pierwszych ośrodków przemysłowych. Krajem, który jako pierwszy wkroczył w erę rewolucji przemysłowej była Anglia. (420) Виникнення перших промислових центрів. Англія була першою країною, яка вступила в епоху промислової революції. Przewrót przemysłowy – potoczne określenie całości zmian technicznych, ekonomicznych i społecznych Промислова революція będących konsekwencją transformacji gospodarki opartej na wykorzystaniu – загально прийнятий термін для всіх технічних, економічних і соціальних biologicznych, odnawialnych, źródeł energii (mięśnie, woda, wiatr, drewno) do змін, що були наслідком трансформації економіки, заснованої на використанні gospodarki opartej na mineralnych źródłach energii (XVIII–XIX w.: węgiel, біологічних, відновлюваних джерел енергії (м’язи, вода, вітер, деревина), XX w.: ropa naftowa). до економіки заснованої на мінеральних ресурсах енергії (XVIII–XIX ст.: вугілля, XX століття.: нафта). Tam też powstały pierwsze ośrodki industrialne. Za początek rewolucji przemy- słowej w tym kraju uznaje się już lata osiemdziesiąte XVIII wieku, podczas gdy na Тут також були створені перші промислові центри. Початком промислового kontynencie europejskim i w Stanach Zjednoczonych początek ów przypadł dopiero перевороту в цій країні вважають ще вісімдесяті роки XVII століття, тоді як на na połowę XIX wieku. Powodów tak wczesnej industrializacji Anglii było kilka: європейському континенті і в США він розпочався лише в середині XIX сто- • zainicjowana już w XVII wieku rewolucja agrarna, w wyniku której powstały ліття. Для ранньої індустріалізації Англії було кілька причин: nowoczesne i przynoszące dochód gospodarstwa farmerskie; • аграрна революція, розпочата в XVII столітті, призвела до створення сучас- • bogate zasoby węgla, który był podstawowym surowcem energetycznym pierw- них і прибуткових аграрних ферм; szej fazy uprzemysłowienia; • багаті ресурси вугілля, яке було основним енергетичним ресурсом першого • Podwojenie ludności z 11 milionów osób w roku 1800 do 21 milionów w roku етапу індустріалізації; 1850. Większa liczba ludności oznaczała większy popyt wewnętrzny na wytwa- rzane towary; політичній діяльності, особливо повстанській боротьбі. Філософське обґрунтування ідеї органічної • dobrze rozbudowana infrastruktura transportowa, najpierw drogowa i śródlądo- праці зробив Август Чешковський, який використав метафору суспільства як «соціального wa, a od lat trzydziestych XIX wieku również kolejowa; організму», заснованого на емоційних зв’язках і гармонійній співпраці всіх його членів. 96 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 97 • zaangażowanie innowierców (nieanglikanów), którzy nie mieli praw politycz- • населення подвоїлося з 11 мільйонів у 1800 році до 21 мільйона у 1850 році. nych, ani możliwości pracy w administracji, stąd jedyną perspektywą była dla Більше населення означало більший внутрішній попит на промислові товари; nich kariera w gospodarce. • добре розвинута транспортна інфраструктура, спочатку автомобільна та внутрішня, а з 1830-х років також залізнична; Rewolucję przemysłową (1815–1865) poprzedził proces tzw. protoindustrializacji • залучення іновірців (неангліканців), які не мали ані політичних прав, ані (znaczny udział gospodarstw chłopskich w produkcji towarów, które będą можливості працювати в адміністрації, тому єдиною перспективою для них przeznaczone na eksport na rynek położony poza regionem), polegający na була економічна кар’єра. koncentracji produkcji przy szerszym wykorzystaniu i nieznacznej modernizacji starych technologii (manufaktury) w warunkach dominacji tradycyjnych struktur Промисловій революції (1815–1865) передував процес так званої про- społecznych (system cechowy, pańszczyzna), np. produkcja jedwabiu w Bolonii тоіндустріалізації (значна частина селянських господарств у виробництві w XVI wieku, inwestycje przemysłowe w Królestwie Polskim przed 1830 rokiem. товарів, які експортувалися на ринок, розташовані за межами регіону), що System fabryczny „wyrósł” z przemysłu wiejskiego. полягає в концентрації виробництва з ширшим використанням і незначною модернізацією старих технологій (мануфактури) в умовах домінування тра- Tak wczesny początek rewolucji диційних соціальних структур (цехових систем, кріпацтва тощо), напри- przemysłowej pozwolił Anglii stać się клад, виробництво шовку в Болонії в XVI столітті, промислові інвестиції в do połowy XIX wieku „manufakturą Королівстві Польському до 1830 року. З сільської промисловості «вирос- świata”. Do roku 1850 w przemyśle ла» фабрично-заводська система. angielskim zatrudnienie znalazło 43% ludności czynnej zawodowo. Połowa Ранній початок промислової ре- społeczeństwa mieszkała już w mia- волюції дозволив Англії до середини stach. Sieć kolejowa sięgnęła 10 tys. XIX століття стати «мануфактурою kilometrów, a fabryki wytwarzały світу». До 1850 року 43% працез- 50 milionów ton stali. Dla porówna- датного населення знайшли роботу Protoindustrializacja – warsztat domowy nia, w tym samym czasie Niemcy wy- в англійській промисловості. Поло- twarzały niecałe 10 milionów, a Fran- вина населення вже жила в містах. cja 5 milionów ton. Мережа залізниць досягла 10 тис кі- Industrializacja wysp brytyjskich nie koncentrowała się wyłącznie na Londynie Протоіндустріалізація лометрів, а заводи виробили 50 млн. i okolicach. Pojawiały się nowe przemysłowe zagłębia w środkowej Anglii (miasta – домашня реміснича майстерня. т сталі. Для порівняння, у той же час Birmingham, Leeds, Sheffield) i Szkocji (Edynburg). Przemysł włókienniczy rozwi- Paul Sérusier, Le Tisserand, 1888. Німеччина виробила менше 10 млн jał się w okolicach Manchesteru (region Lancashire). Najważniejszym obok Londy- тонн, Франція – 5 млн тонн сталі. nu portem handlowym był natomiast Liverpool. Індустріалізація Британських островів не обмежилася Лондоном і його око- Na kontynencie europejskim rewolucja przemysłowa objęła najpierw Belgię лицями. Виникли нові промислові вузли в центральній Англії (міста Бірмін- i Francję, a następnie północną część Włoch i Niemcy. W tym ostatnim kraju roz- гем, Лідс, Шеффілд) і Шотландії (Едінбург). Текстильна промисловість роз- winął się w szczególności przemysł ciężki oparty na hutnictwie i przetwórstwie вивалася навколо Манчестера (область Ланкашир). Найважливішим торговим chemicznym. Rewolucja przemysłowa zawitała również do Stanów Zjednoczonych. портом поряд з Лондоном був Ліверпуль. Wymienione wyżej państwa wyraźnie wyprzedzały inne części świata, pod wzglę- На європейському континенті промислова революція спочатку охопила dem gospodarczym wciąż archaiczne: Europę Wschodnią i Południową, Afrykę, Бельгію та Францію, потім північну Італію та Німеччину. В останній, зокрема, Azję, Amerykę Łacińską. розвинулася важка промисловість, заснована на металургії та хімічній оброб- ці. Промислова революція прийшла і до Сполучених Штатів. Згадані країни значно випереджували інші, ще архаїчні в економічному відношенні частини світу - Східну та Південну Європу, Африку, Азію, Латинську Америку. (421) Zmiany struktury społecznej i konflikty społeczne. Do połowy XIX (421) Зміни соціальної структури та соціальні конфлікти. До середини wieku rewolucja przemysłowa w niewielkim stopniu wpłynęła na zmianę sytuacji na XIX століття промисловий переворот мало вплинув на зміну ситуації на селі. wsi. W większości krajów Europy dominowała wielka własność ziemska. W Anglii Велике землеволодіння домінувало на більшій частині Європи. В Англії 80% 98 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 99 80% ziem należało się wielkiej lub drobnej arystokracji (tzw. landlordzi oraz tzw. землі належало великій чи дрібній аристократії (так званим лендлордам і джен- gentry). Na wschód od Łaby ziemie należały bądź do pruskich junkrów, bądź do ro- трі). На схід від Ельби землі належали або прусським юнкерам, або російським syjskich bojarów, którzy byli właścicielami 90% areału Rosji. W tym ostatnim kraju боярам, яким належало 90% посівних земель Росії. В цій країні кріпацтво було poddaństwo chłopów zniesiono dopiero w roku 1861. Nieco wcześniej, bo w roku скасовано лише в 1861 р. Дещо раніше, у 1848 р., мало місце це в Австрії. Проте 1848, uczyniła to Austria. W każdym razie we wschodniej części Europy elitą spo- і надалі у східній Європі елітою суспільства залишалися землевласники, які збе- łeczeństwa byli wciąż właściciele ziemscy, którzy zachowali szereg przywilejów рігали низку привілеїв (звільнення від податків, право судити селян тощо). (zwolnienia podatkowe, prawo sądzenia chłopów itp.). Дещо інакше склалася ситуація у Франції, де після революційних подій Zupełnie inna sytuacja panowała we Francji, gdzie w następstwie wydarzeń re- 1789–1815 рр. землеволодіння стало значно роздрібненим. У другій половині wolucyjnych lat 1789–1815 własność ziemska uległa znaczącemu rozproszeniu. XIX століття площа 90% господарств тут не перевищувала 5 га. Проте у Фран- W drugiej połowie XIX wieku powierzchnia 90% gospodarstw rolnych nie prze- ції та Великій Британії земельна аристократія не втратила свого престижу в kraczała 5 hektarów. Jednak i tu, a nawet w Wielkiej Brytanii, arystokracja ziemska очах селянських мас. В усіх цих країнах аристократи землевласники все ще nie straciła swojego prestiżu w oczach mas chłopskich. We wszystkich zresztą wy- займали ключові посади в державному апараті, особливо в дипломатії. У Вели- mienionych krajach arystokraci wciąż zajmowali kluczowe stanowiska w aparacie кій Британії їх оплотом була Палата лордів, повноваження якої продовжували państwowym, w tym zwłaszcza w dyplomacji. W Wielkiej Brytanii ich bastionem бути значними в XIX столітті. Хоча політична революція в Англії в середині była Izba Lordów, której kompetencje w XIX wieku wciąż były znaczące. Wpraw- XVII ст., а також Французька революція послабили позиції аристократії в обох dzie rewolucja polityczna w Anglii z połowy XVII wieku, jak i Rewolucja Fran- країнах, проте вона зберегла значний вплив на місцевому рівні, де мала своїх cuska osłabiły pozycję arystokracji w obydwu krajach, jednak, jak zauważyliśmy, лояльних прихильників. З розвитком промисловості все більше аристократів zachowała ona znaczący wpływ na szczeblu lokalnym, gdzie dysponowała wierną відмовлялося від землевласницького способу життя, вкладаючи накопичені klientelą. Wraz z postępem przemysłu coraz większa liczba szlachciców porzucała статки в розвиток власних фабрик і промислових підприємств. ziemiański styl życia, inwestując zgromadzone majątki w rozwój własnych fabryk i zakładów przemysłowych. Урбанізація: соціальний і культурний процес, що уособлювався в розвитку міст, збільшенні їх числа, розширенні міських територій і частки міського Urbanizacja: населення в загальній чисельності населення (або частки людей, що живуть proces społeczny i kulturowy wyrażający się w rozwoju miast, wzroście ich liczby, за урбаністичними моделями). powiększaniu obszarów miejskich i udziału ludności miejskiej w całości zaludnie- Урбанізація – це процес, який відбувається на кількох рівнях: nia (bądź udziału ludności żyjącej wg miejskich wzorów). • демографічна урбанізація — переміщення людей із сільської місцевості Urbanizacja jest procesem przebiegającym w kilku płaszczyznach: в міста, концентрація населення в містах і неухильне зростання частки • urbanizacja demograficzna polega na przemieszczeniu się ludności ze sku- міських жителів на певній території; pisk wiejskich do miast, koncentracji ludności w miastach i stałym wzroście • просторова урбанізація –збільшення площі міст, підвищення їх місткості odsetka mieszkańców miast na danym obszarze; (в тому числі через інтенсифікацію розвитку), створення нових міст і • urbanizacja przestrzenna – na zwiększaniu się obszaru miast, powiększaniu несільськогосподарських садиб, а також перетворення інших житлових ich pojemności (również przez intensyfikację zabudowy), powstawaniu no- середовищ на міські зразки; wych miast i osiedli nierolniczych oraz na przekształcaniu innych środowisk • економічна урбанізація - постійне збільшенні кількості людей, зайнятих mieszkalnych na wzór miejski; несільськогосподарськими професіями, прогресуюча диференціація • urbanizacja ekonomiczna – na stałym wzroście liczby ludności pracującej професій цього населення по відношенню до населення, яке виконує w zawodach pozarolniczych oraz na postępującym różnicowaniu się zawo- сільськогосподарську працю; dów tej ludności w stosunku do ludności wykonującej zajęcia rolnicze; • соціальна урбанізація - засвоєння прибульцями з села міського способу • urbanizacja społeczna wyraża się w przyswojeniu przez przybyszów ze wsi життя, а також проникнення в село міських економічних, соціальних і miejskiego stylu życia, a także w przenikaniu miejskich wzorów ekonomicz- культурних моделей та цінностей. nych społecznych i kulturowych na wieś. До середини XIX століття умови життя зростаючої кількості робітників, Do połowy XIX wieku dramatyczne były za to warunki życia coraz liczniejszych яких називали пролетаріатом, були драматичними. Вони масово приїжджали robotników, nazywanych niekiedy proletariatem. Masowo przybywali oni ze wsi з села працювати на заводи і фабрики, жили в передмістях промислових агло- do pracy w fabrykach i zamieszkiwali przedmieścia aglomeracji przemysłowych, мерацій у тісних і непристосованих приміщеннях. Бажаючих працювати було 100 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 101 w ciasnych i pozbawionych wygód mieszkaniach. Chętnych do pra- * Różnice między rosyjskim oryginałem z 1901 roku a amerykańską wersją z 1911 cy było wielu, dlatego właściciele roku obejmują m.in. zastąpienie: przedsiębiorstw mogli bez obawy • dwugłowego czarnego orła symbolizu- utrzymywać bardzo niski poziom jącego Imperium Rosyjskie workiem płac. Co więcej, zatrudniano kobiety z pieniędzmi, • rosyjskiego cesarza Mikołaja II i cesa- i dzieci, które otrzymywały jeszcze rzowej Aleksandry bardziej ogólnym niższe wynagrodzenie. Zmuszano rysunkiem arystokracji i polityków, także pracowników do przestrze- • dwóch z trzech prawosławnych popów gania drakońskiego rygoru pracy, katolickim kardynałem i protestanckim pastorem oraz armii rosyjskiej ogólną przeważnie od 12 do 14 godzin grupą żołnierzy. dziennie. Robotnicy byli źle wyżywieni. ** Відмінності між російським оригіналом 1901 року та американською Nie zapewniano im również warun- версією 1911 року включають заміна: ków higieny, i to zarówno w miejscu • двоголовий чорний орел, що pracy, jak i poza nią (bieżąca woda, символізує Російську імперію з ogrzewanie, wywóz nieczystości). Po- мішком грошей, • Російський імператор Микола II та wodowało to wysoką śmiertelność, na імператриця Олександра на більш którą nakładał się postęp różnorakich загальний малюнок аристократії та chorób (epidemie, choroby zawodo- Piramida społeczna kapitalizmu політиків, we), wyczerpanie i alkoholizm. Ser- – amerykańska karykatura z epoki (1911)* • два з трьох православних Piramida społeczna kapitalizmu – ulotka wowany w różnego rodzaju ponurych Соціальна піраміда капіталізму священиків – католицький кардинал Związku Socjalistów Rosyjskich (ok. 1901) – карикатура американського періоду і протестантський пастор, а російська lokalach (kabaretach, barach), ów армія – загальна група солдатів. Соціальна піраміда капіталізму – листівка (1911)** Союзу російських соціалістів (бл. 1901) ostatni był często jedynym sposobem ucieczki przed rozpaczą. W dzielni- cach zamieszkałych przez robotników królowała przestępczość i prostytucja, wysoki багато, тож власники бізнесу могли без побоювань підтримувати дуже низький był odsetek samobójstw, a policja roztaczała nad robotnikami coraz ściślejszą kontrolę. рівень заробітної плати. Більше того, жінки та діти були найняті за ще меншу Początkowo warunki życia robotników poprawiała jedynie działalność filantropijna or- платню. Робітників також змушували дотримуватися суворої дисципліни пра- ganizacji parafialnych, które m. in. utrzymywały przytułki. W Wielkiej Brytanii utrzy- ці, зазвичай від 12 до 14 годин на добу. mywane były tzw. workhouses (dosł. domy pracy), w których pozbawieni środków do Робітників годували вкрай погано. Їм також не були забезпечені гігієнічні życia robotnicy mogli znaleźć zakwaterowanie, jakie spłacali własną pracą. умови як на робочому місці, так і поза ним (проточна вода, опалення, вивіз сміт- Nową elitą społeczną, jak również grupą, która najbardziej skorzystała na roz- тя). Це вело до високої смертності, до якої додалося прогресування різних за- woju rewolucji przemysłowej była burżuazja, w tym głównie bankierzy i fabrykan- хворювань (епідемії, професійні захворювання), виснаження та алкоголізм. По- ci. Cechował ich wysoki poziom stopy życiowej. Oprócz wystawnych kamienic даваний у всіляких похмурих місцях (кабаре, барах) алкоголь часто був єдиним w miastach posiadali także pałace na wsi. Mieli do dyspozycji liczną służbę. Obok способом врятуватися від відчаю. Злочинність і проституція панували в робіт- opisywanej tzw. wielkiej burżuazji, istniała również średnia burżuazja. W jej skład ничих кварталах, рівень самогубств був високим, а поліція поставила робітників wchodzili właściciele pomniejszych zakładów pracy, wykładowcy, dziennikarze, під дедалі жорсткіший контроль. Спочатку умови життя робітників покращувала przedstawiciele wolnych zawodów (adwokaci, lekarze). Średnia burżuazja starała лише благодійна діяльність парафіяльних організацій, які утримували притулки się upodobnić swój trend życia do wielkiej. для бідних. У Великобританії це були робітничі будинки (workhouses), де знедо- Pomiędzy wielką i średnią burżuazją a proletariatem istniała także cała rzesza лені робітники могли знайти житло, яке вони оплачували власною працею. drobnej burżuazji, aspirująca do awansu społecznego. W jej skład wchodzili rze- Новою соціальною групою, елітою, яка найбільше виграла від розвитку mieślnicy, sklepikarze, drobni przemysłowcy, coraz liczniejsi pracownicy państwo- промислової революції, була буржуазія, головним чином банкіри та фабри- wi (nauczyciele, pocztowcy, urzędnicy)66, brygadziści w zakładach przemysłowych, канти. Вони мали високий рівень життя. Окрім розкішних кам’яних будинків у містах, вони мали палаци у сільській місцевості. У їхньому розпорядженні 66 W sensie klasowym – pracownicy najemni. було багато слуг. Крім великої буржуазії, була і середня буржуазія. До її складу 102 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 103 technicy, handlowcy, zatrudnieni w sektorze usług (bankach, firmach ubezpiecze- входили власники менших підприємств, викладачі, журналісти, представники niowych, kolejach itp.). вільних професій (юристи, лікарі). Середня буржуазія намагалася наблизити Warto w tym miejscu odnotować pewną prawidłowość. Postępująca w XIX wie- свій побут до великої буржуазії. ku demokratyzacja państw Europy Zachodniej sprawiała, że drobna burżuazja ży- Між великою і середньою буржуазією та пролетаріатом стояла також ве- wiła nadzieję, iż ona także będzie miała możliwość wyrażenia swoich oczekiwań лика група дрібної буржуазії, яка прагнула до соціального просування. До її w ramach systemu politycznego. Stąd drobna burżuazja popierała ugrupowania libe- складу входили ремісники, крамарі, дрібні промисловці, дедалі більше держав- ralne – walczące z pozostałościami absolutyzmu – licząc, że w dalszej perspektywie них службовців (вчителі, поштові службовці, державні службовці),66 майстри i ona uzyska wpływ na władzę. промислових підприємств, техніки, торговці, зайняті у сфері послуг (банки, W państwach pozostałej części Europy, gdzie nie było liberalnych tradycji, drob- страхові компанії, залізниці тощо). na burżuazja kierowała swą sympatię ku partiom skrajnym. W Niemczech, Austro- Варто звернути увагу на певну закономірність. Поступова демократизація Węgrzech, Rosji czy Włoszech społeczna dominacja arystokracji czy wielkiej bur- західноєвропейських країн у XIX столітті змусила дрібну буржуазію сподівати- żuazji była tak duża, że nie dawała szans drobnej burżuazji na jakikolwiek awans. ся, що вона теж зможе висловити свої очікування в межах існуючої політичної Dlatego przedstawiciele tej ostatniej grupy często popierali ugrupowania opowia- системи. Отже, дрібна буржуазія підтримувала ліберальні групи, які боролися dające się za radykalnymi zmianami systemu politycznego lub społecznego. To проти залишків абсолютизму, сподіваючись, що в довгостроковій перспективі właśnie z szeregów tych, którzy doznali deklasacji (przedstawiciele wymierających вони також отримають вплив на владу. zawodów, drobni właściciele, niektórzy intelektualiści i rzemieślnicy) wywodzili się В решті Європи, де не було ліберальних традицій, дрібна буржуазія спрямо- działacze niemieckiej i rosyjskiej socjaldemokracji, zwolennicy anarchizmu lub na- вувала свої симпатії до маргінальних партій. У Німеччині, Австро-Угорщині, cjonalizmu. Росії чи Італії соціальне домінування аристократії чи великої буржуазії було настільки значним, що не давало дрібній буржуазії жодного шансу на соці- TELEFON альне просування. Тому представники останньої групи часто підтримували і виступали за радикальні зміни політичної та суспільної системи. Саме з числа SILNIK PAROWY тих, хто зазнав декласації (представники вимираючих професій, дрібні влас- WĘGIEL STAL ники, частина інтелігенції та ремісників) вийшли діячі німецької та російської ŻARÓWKA соціал-демократії, прихильники анархізму та націоналізму. IDEOWE PODGLEBIE REWOLUCJI PRZEMYSŁOWEJ Innowacje techniczne REWOLUCJA W ŁĄCZNOŚCI Leseferyzm – doktryna określająca zasady makroekonomiczne polityki gospodarczej, będąca przeciwień- stwem merkantylizmu; została sformułowana w XVIII wieku we Francji przez fizjokratów. PRODUKCJA TAŚMOWA Postęp organizacyjny Kolej żelazna REWOLUCJA - leseferyzm wyraża dążenie do wolności gospodarowania oraz wyzwolenie z wszelkich zależności feu- W TRANSPORCIE dalnych i oznacza działanie w warunkach wolności osobistej, równości wobec prawa, poszanowania własności prywatnej; - rolę państwa leseferyzm sprowadza wyłącznie do pozycji gwaranta podstawowych swobód obywatel- "Koło skich i dlatego, z założenia państwo nie może ingerować w sferę ekonomiczną; KONCENTRACJA zamachowe - polityka leseferyzmu jest utożsamiana z zasadami libaralizmu gospodarczego, któremu dała początek; Kartele i syndykaty Migracje PRODUKCJI rewolucji - idee leseferyzmu głosili twórcy ekonomii klasycznej – A. Smith i D. Ricardo; przemysłowej - nazwa leseferyzm jest kojarzona z funkcjonowaniem gospodarki wolnokonkurencyjnej i warunkami swobodnego działania praw ekonomicznych; Darwinizm społeczny Leseferyzm - leseferyści uważają, że realizacja własnych celów jednostek umożliwia wzrost gospodarczy społeczeń- stwa jako całości. Darwinizmi społeczny – kierunek w socjologii występujący w drugiej połowie XIX wieku i stanowiący Urbanizacja skrajną postać teorii naturalistycznych (naturalizm) i jedną z odmian teorii ewolucjonistycznych (ewolu- cjonizm): - przenosił do badań nad społeczeństwem koncepcję walki o byt i doboru naturalnego Ch.R. Darwina i REWOLUCJA OBYCZAJOWA usiłował za jej pomocą wyjaśnić życie społeczne; - wszelki rozwój społeczny jest funkcją między i wewnątrzgrupwej walki o byt, w której zwyciężają silniejsze jednostki i grupy; - jednym z najwybitniejszych przedstawicieli tego kierunku był Ludwik Gumplowicz. Епоха промислової революції Epoka rewolucji przemysłowej 66 У 2014 році почалася Друга Кримська війна. 104 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 105 PODSUMOWANIE LXXIV РЕЗЮМЕ LXXIV • Krajem, który jako pierwszy wkroczył w erę rewolucji przemysłowej była Wiel- • Великобританія була першою країною, яка вступила в епоху промислової ka Brytania. Za początek rewolucji przemysłowej w tym kraju uznaje się już lata революції. 1780-ті роки вважаються початком промислової революції в цій osiemdziesiąte XVIII wieku країні • Na kontynencie europejskim rewolucja przemysłowa objęła najpierw Belgię • На європейському континенті промислова революція відтак охопила Бель- i Francję, a następnie północną część Włoch i Niemcy. гію та Францію, потім північну Італію та Німеччину. • Rewolucja przemysłowa w znaczący sposób wpłynęła na przemiany społeczne • Промислова революція справила значний вплив на соціальні зміни в Єв- w Europie. Wraz z postępem przemysłu coraz większa liczba szlachciców porzu- ропі. З розвитком промисловості все більше аристократії відмовлялося від cała ziemiański styl życia, inwestując zgromadzone majątki w rozwój własnych землевласницького способу життя, вкладаючи накопичені статки в розви- fabryk i zakładów przemysłowych. ток власних фабрик і промислових підприємств. • Nową elitą społeczną, jak również grupą, która najbardziej skorzystała na rozwo- • Новою соціальною групою, елітою, яка найбільше виграла від розвитку про- ju rewolucji przemysłowej była burżuazja, w tym głównie bankierzy i fabrykan- мислової революції, була буржуазія, головним чином банкіри та фабрикан- ci. ти. Przebudzanie się narodów Europy Środkowej i Wschodniej w XIX wieku. Пробудження народів Центральної та Східної Європи в ХІХ ст. (oprac. Bartłomiej Zdaniuk) (опрацювання Бартломей Зданюк) Naród Wybitna postać Ważne wydarzenie Народ Видатна постать Важливі події Narody imperium osmańskiego Народи Османської імперії • Adamantios Korais, filolog, • Rola tzw. „fanariotów”. • Адамантіос Кораїс, філолог, • Роль т. зв „фанаріотів”. przedstawiciel Oświecenia. • Działalność tajnych stowarzyszeń, zwłasz- представник Просвітництва. • Діяльність таємних товариств, осо- • Rigas Fereos, pisarz, rewolu- cza „Filiki Eteria” (1814–1821). • Рігас Фереос, письменник, бливо «Філікі Етерія» (1814–1821). cjonista. • Uzyskanie niepodległości, początkowo революціонер. • Здобуття незалежності, спочатку в Grecy • Aleksander Ypsilantis, wódz w okrojonych granicach (1829–1830). греки • Олександр Іпсіланті, по- обмежених кордонах (1829–1830). powstańczy (1821). W powsta- встанський лідер (1821). У niu wziął też udział (i zginął) повстанні брав участь (і заги- brytyjski poeta Lord Byron. нув) також британський поет лорд Байрон. • Jerzy Czarny i założona prze- • Dwa powstania antytureckie (1804–1813 • Георгій Чорний і заснована • Два антитурецьких повстання zeń dynastia Karadziordziewi- i 1814–1815). ним династія Караджордже- (1804–1813 і 1814–1815). ciów. • Utworzenie autonomicznego Księstwa вичів або • Створення автономного Сербського • Miłosz Obrenowicz i założo- Serbskiego (1815). Карагеоргієвичів. князівства (1815 р.). Serbowie na przezeń dynastia Obrenowi- • Międzynarodowe uznanie niepodległości • Милош Обренович і засно- • Міжнародне визнання незалежності czów (obie dynastie zaciekle Serbii podczas kongresu berlińskiego серби вана ним династія Обренови- Сербії під час Берлінського конгре- ze sobą rywalizowały). (1878). чів (обидві династії запекло су (1878). • Vuk Karadžić, językoznawca, конкурували між собою). zreformował ortografię (1818). • Вук Караджич, мовознавець, • Tudor Vladimirescu, wódz • Antytureckie powstanie z 1821 r. реформував правопис (1818). powstańczy (1821). • Traktat adrianopolski (1829) i penetracja • Тудор Володимиреску, • Антитурецьке повстання 1821 року • Nicolae Bălcescu, wódz rosyjska. повстанський лідер (1821). • Адріанопольський договір (1829) та powstańczy (wiosna Ludów • Wojna krymska (1854–1856). • Ніколає Бельческу, лідер проникнення Росії. 1848). • Zjednoczenie Mołdawii i Wołoszczyzny повстанців (Весна народів • Кримська війна (1854–1856). Rumuni • Mihail Kogălniceanu, pisarz, (1859) pod berłem Aleksandra Jana Kuzy. 1848 р.). • Об’єднання Молдавії та Валахії (mołdawscy dziennikarz, później premier • Międzynarodowe uznanie niepodległości румуни • Михайло Когелнічану, (1859) під правлінням Олександра i wołoscy) Rumunii. Rumunii podczas kongresu berlińskiego (молдовани та письменник, журналіст, Яна Кузи. • Vasile Alecsandri, poeta, (1878). волохи) згодом прем’єр-міністр • Міжнародне визнання незалежності dramaturg. Румунії. Румунії на Берлінському конгресі • Mihai Eminescu, najwybit- • Василе Александрі, поет, (1878). niejszy poeta romantyczny. драматург. • Міхай Емінеску, найвидатніший поет-романтик. 106 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 107 • Paisjusz Chilendarski, • Powstanie narodowe (1876). болгари • Паісій (Паїсій) Чилендар- • Національне повстання (1876). mnich, pisarz. • Traktat z San Stefano (1878) przewidywał ський, чернець, письмен- • Сан-Стефанський договір (1878) • bp Sofroniusz Wraczanski, utworzenie „Wielkiej Bułgarii”. ник. передбачав створення «Великої kaznodzieja. • Na mocy postanowień kongresu berliń- • Єпископ Софроній Вра- Болгарії». • Wasyl Lewski, przywódca skiego ziemie bułgarskie podzielono na чанський, проповідник. • Відповідно до положень Bułgarzy powstańczy, uznawany za wasalne Księstwo Bułgarskie i autono- • Василь Левський, по- Берлінського конгресу болгарські bohatera narodowego. miczną Rumelię Wschodnią (włączoną do встанський лідер, націо- землі були поділені на васальне • Christo Botew, poeta i rewo- Bułgarii w roku 1885). нальний герой. Князівство Болгарія та автономну lucjonista. • Międzynarodowe uznanie niepodległości • Хрісто Ботев, поет і рево- Східну Румелію (увійшла до • Iwan Wazow, pisarz, polityk. Bułgarii (1908). люціонер. складу Болгарії в 1885 р.). • Іван Вазов, письменник, • Міжнародне визнання • Hamza Kazazi, wódz po- • Bunty ludności albańskiej (1833–1839, політик. незалежності Болгарії (1908 р.). wstańczy. 1843–1844, 1847). • Abdul Frashëri, rewolucjoni- • Utworzenie Ligi Prizreńskiej (1878). • Хамза Казазі, повстанський • Повстання албанського населення Albańczycy sta. • Powstanie w północnej Albanii (1910). отаман. (1833–1839, 1843–1844, 1847 рр.). • Ismail Kemal beg, działacz • Niepodległość Albanii w następstwie • Абдул Фрашері, • Утворення Прізренської ліги polityczny. I wojny bałkańskiej (1912). революціонер. (1878). албанці • Ісмаїл Кемаль бег, • Повстання в Північній Албанії політичний діяч. (1910). Narody imperium austriackiego • Незалежність Албанії після Першої • István Széchenyi, pisarz, • Antyaustriackie węgierskie powstanie балканської війни (1912). działacz narodowy (zwolen- narodowe (Wiosna Ludów, 1848–1848) nik aliansu z Austrią). stłumione w wyniku interwencji carskiej Народи Австрійської імперії • Lajos Kossuth, dziennikarz, armii pod wodzą gen. Paskiewicza. wódz powstańczy w okresie • Utworzenie dualistycznej monarchii au- • Іштван Сечені, письменник, • Національне повстання проти Wiosny Ludów, bohater naro- stro-węgierskiej dającej „Krajom Korony національний діяч (прихиль- Австро-Угорщини (Весна народів, Węgrzy dowy Węgrów. Św. Stefana” praktyczną niezależność ник союзу з Австрією), націо- 1848–1848) придушене внаслідок • Sándor Petőfi, poeta roman- (1867). нальний герой. інтервенції царської армії на чолі з tyczny, uczestnik Wiosny • Лайош Кошут, журналіст, генералом Паскевичем. Ludów. лідер повстання часів Весни • Створення дуалістичної Австро- • Józef Bem, polski generał, народів, угорський національ- Угорської монархії з наданням угорці walczył u boku Węgrów ний герой. «землям корони святого Стефана» w okresie Wiosny Ludów. • Шандор Петефі, поет- практичної незалежності (1867). романтик, учасник «Весни • Ljudevit Gaj, językoznawca, • Nurt tzw. iliryzmu (lata 30-te i 40-te XIX народів». poeta, działacz polityczny. wieku)*. • Юзеф Бем, польський гене- • Josip Jelačić, dowódca • Spór tzw. ilirystów z madżaronami (zwo- рал, воював разом з угорцями wojskowy, tłumił powstanie lennikami aliansu z Węgrami). під час Весни народів. węgierskie (1848). • Autonomia Chorwacji-Slawonii w ra- Chorwaci • Людевит Гай, мовознавець, • Ivan Kukuljević Sakcinski, mach Zalitawii (1868). • Течія Ілліризм (1830-1840-ті роки)*. historyk, pisarz, działacz • Wejście w skład Królestwa SHS (1918). поет, політичний діяч. • Суперечка представників Іліризму ruchu iliryjskiego. • Йосип Єлачич-- з маджаронами (прихильниками • Ante Trumbić, polityk chor- Бужимський, граф, союзу з Угорщиною). wacki. воєначальник, придушив • Автономія Хорватії-Славонії в скла- угорське повстання (1848). ді Залітавії (1868). • Jernej Kopitar, językoznaw- • Naród rozdzielony na cztery austriackie хорвати • Іван Кукулевич • Входження до Королівства Сербів, ca, slawista, kustosz wiedeń- kraje koronne (Krainę, Gorycję-Grady- Сакцинський, Хорватів і Словенців, скорочено skiej biblioteki dworskiej skę, Styrię i Karyntię). історик, письменник, діяч Королівства СХС (1918). (autor gramatyki języka sta- • Wysoki poziom rozwoju przemysłowego. іллірійського руху. Słoweńcy ro-cerkiewno-słowiańskiego). • Decydujące znaczenie partii katolickich • Анте Трумбич, хорватський • France Prešeren, wieszcz (Słoweńska Partia Ludowa). політик. narodowy, poeta romantycz- ny. 108 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 109 • František Palacký, polityk, • Zjazd Słowian w Pradze pod przewodnic- • Єрней Копітар, мовознавець, • Нація розділилася на чотири ав- historyk, autor „Dziejów twem Palackiego (1848). славіст, куратор Віденської стрійські коронні землі –Крайна, narodu czeskiego”. • Nieudane próby przekształcenia Austro- придворної бібліотеки, автор Горенська-Горишка, Штирія та Ка- • František Ladislav Rieger, Węgier w monarchię trialistyczną. граматики старослов’янської ринтія. словенці polityk czeski, podobnie jak • Rozwój organizacji patriotyczno-niepo- мови. • Високий рівень промислового роз- Palacký zwolennik austrosla- dległościowych i narastający antagonizm • Франц Прешерен, націо- витку. wizmu. czesko-niemiecki. нальний поет-романтик. • Вирішальне значення католицьких • Josef Kajetán Tyl, pisarz, партій (Словенська народна партія). Czesi autor słów hymnu narodowe- • Франтішек Палацький, по- • З’їзд слов’ян у Празі під головуван- go. літик, історик, автор «Історії ням Палацького (1848). • Miroslav Tyrš i Jindřich чеського народу». • Невдалі спроби перетворити Fügner, założyciele sporto- • Франтішек Ладіслав Рігер, Австро-Угорщину на триалістичну wo-patriotycznej organizacji чеський політик, як і Палаць- монархію. „Sokół”, zwolennicy pansla- кий, прихильник австросла- • Розвиток патріотичних і незалеж- wizmu. візму. ницьких організацій, посилення чехи • Йосеф Каєтан Тил, письмен- чесько-німецького антагонізму. ник, автор слів державного • Ľudovít Štúr, nauczyciel, • Udział w Zjeździe Słowian w Pradze. гімну. publicysta, skodyfikował • Sprzeciw wobec dążeń niepodległościo- Мірослав Тирш та Їндржих język słowacki. wych Węgrów. Фюгнер, засновники • Jozef Miloslav Hurban, • Powołanie „Macierzy Słowackiej” спортивно-патріотичної pastor, dziennikarz, polityk, (1863). Słowacy організації «Чеський Сокіл», działacz kultury. прихильники панславізму. • Ján Kollár, pastor, języko- znawca, poeta, zwolennik • Людовит Велислав • Участь у з’їзді слов’ян у Празі. panslawizmu. Штур, педагог, публіцист, • Протидія незалежницьким прагнен- кодифікував словацьку мову. ням угорців. • Йозеф Милослав Гурбан, • Заснування в 1863 р. словацької на- • Markijan i syn Wołodymyr • Utworzenie Głównej Rady Ruskiej (1848, словаки пастор, журналіст, політик, ціональної культурно-просвітницько Szaszkewyczowie, poeci. Wiosna Ludów). культурний діяч. організації «Матиця словаць- • abp Hryhorij Jachymowicz, • Powołanie organizacji i placówek kultu- • Ян Коллар, пастор, ка» (слов. Matica slovenská). metropolita unicki. rowo-oświatowych: Macierz Halicko-Ru- мовознавець, поет, • Iwan Franko, literat, dzia- ska (1848), Narodowy Dom we Lwowie прихильник панславізму. łacz społeczny, zwolennik (1849), „Proswita” 1868), Towarzystwo lewicy. Naukowe im. Szewczenki (1873), Ruskie • Маркіян та син Володимир • Створення Головної Руської Ради • Mychajło Hruszewski, hi- Towarzystwo Pedagogiczne „Ridna Szko- Шашкевич, поети. (1848 р., Весна народів). storyk. ła” (1881). • Архиєпископ Григорій Яхи- • Заснування культурно-освітніх • Kost Łewycki, członek par- • Problemy w polsko-ukraińskim sąsiedz- мович, уніатський митропо- організацій та установ: Матиця Ukraińcy lamentu galicyjskiego, adwo- twie (próby zawierania kompromisów). лит. Галицько-Руська (1848), Народний (galicyjscy) kat. • Dominacja żywiołu polskiego w miastach • Іван Франко, письменник, Дім у Львові (1849), «Просвіта» • abp Andrzej Szeptycki, i ukraińskiego we wsiach wschodniej громадський діяч, представ- 1868), Towarzystwo Naukowe im. metropolita unicki. Galicji. ник лівої ідеології. Шевченка (1873), Українське педа- • Salomea Kruszelnicka, śpie- • Михайло Грушевський, іс- гогічне товариство «Рідна школа» waczka operowa. торик. (1881). українці • Ołeksandr Barwinśkyj, (галичани) • Кость Левицький, депутат • Питання польсько-українського polityk, pedagog. Галицького парламенту, сусідства (спроби досягнення комп- • Wasyl Stefanyk, poeta. юрист. ромісів). • Архиєпископ Анджей Шеп- • Переважання поляків у містах та тицький, уніатський митро- українців на селі Східної Галичини. полит. • Соломія Крушельницька, оперна співачка. • Олександр Барвінський, політик, педагог. • Василь Стефаник, поет. 110 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 111 • Wpływ postaci z Królestwa • Insurekcja, tzw. „Pięć Dni Mediolanu” • Вплив діячів Королівства • Повстання «П’ять днів Мілана» Piemontu (Karol Albert, (1848). П’ємонт (Карл Альберт, Ві- (1848). Wiktor Emanuel II, Camillo • Utworzenie w Wenecji tzw. Republiki św. ктор Еммануїл II, Камілло • Створення Республіки Святого Cavour, Cesare Balbo, Vin- Marka (1848–1849). Кавур, Чезаре Бальбо, Він- Марка (1848–1849). cenzio Gioberti, Massimo • Wojny Piemontu z Austrią (1848, 1859). ченціо Джоберті, Массімо • Війни П’ємонту з Австрією (1848, d’Azeglio) i ruchu karbona- • Decydujące wsparcie Francji (bitwa z Au- д’Адзельо) та руху карбона- 1859). Włosi riuszy (Giuseppe Garibaldi, striakami pod Magentą, 1859) i włączenie італійці ріїв (Джузеппе Гарібальді, • Вирішальна підтримка Франції (lombardzcy, Giuseppe Manzini). Lombardii do jednoczących się Włoch (ломбардці, Джузеппе Манзіні). (битва з австрійцями під Маджен- weneccy • Giuseppe Verdi, kompozy- (prokl. 1861). венеціанці та • Джузеппе Верді, композитор. тою, 1859 р.) і включення Ломбардії i tyrolscy) tor. • Włączenie Wenecji do Włoch w następ- тірольці) • Карло Каттанео, історик, до об’єднаної Італії (проголошення • Carlo Cattaneo, historyk, stwie klęski Austrii pod Sadową (1866). філософ. в 1861 р.). filozof. • Tyrol Południowy do 1918 r. pozostawał • Франческо Бріоскі, матема- • Приєднання Венеції до Італії після • Francesco Brioschi, mate- w granicach Austrii. тик. поразки Австрії під Садовою (1866). matyk. • Даніеле Манін, лідер Респу- • До 1918 року Південний Тіроль за- • Daniele Manin, przywódca бліки Святого Марка. лишався в межах Австрії. Republiki św. Marka. • Postacie z tzw. „szkoły sied- • Bunt Avrama Iancu przeciw niepodległo- miogrodzkiej”, tj. patriotycz- ściowym dążeniom węgierskim (1848). • Представники «трансільван- • Повстання Аврама Янку проти nie nastawionych rumuńskich • Madziaryzacja w okresie monarchii au- ської школи» - патріотичні угорських прагнень до незалежності Rumuni grekokatolików. stro-węgierskiej. румунські греко-католики. (1848). румуни (тран- • Георге Шінкай, філолог • Посилення угорського впливу в (siedmiogrodz- • Gheorghe Şincai, filolog • Przyłączenie Siedmiogrodu do Rumunii сільванці) • Андрей Мурешану, учасник період Австро-Угорської монархії. cy) • Andrei Mureşeanu, uczest- (1918). nik Wiosny Ludów, autor «Весни народів», автор тексту • Включення Трансільванії до складу słów hymnu narodowego національного гімну Румунії. Румунії (1918 р.). • George Coşbuc, poeta. • Джеордже Кошбук, поет. Narody imperium rosyjskiego Народи російської імперії • Taras Szewczenko, poeta • Rusyfikacja ziem ukraińskich przez władze • Тарас Шевченко, найвизна- • Русифікація українських земель narodowy, uznawany za carskie, likwidacja Cerkwi grekokatolickiej чніший український поет, царською владою, ліквідація греко- wieszcza Ukraińców. i włączenie jej do prawosławnej (1839). національний символ. католицької церкви та приєднання її • Łesia Ukrainka, poetka. • Bractwo Cyryla i Metodego (1845), czę- • Леся Українка, поетеса. до православної (1839 р.). • Pawło Czubyński, etnograf, ściowe odrodzenie języka ukraińskiego. • Павло Чубинський, етно- • Кирило-Мефодіївське братство poeta, autor słów hymnu naro- • Zakaz publikacji literatury w języku ukra- граф, поет, автор тексту дер- (1845), часткове відродження укра- dowego. ińskim (tzw. cyrkularz wałujewski, 1863, жавного гімну України. їнської мови. • Dmytro Doncow, prawnik, nast. ukaz emski, 1876). • Дмитро Донцов, юрист, • Заборона видання літератури укра- Ukraińcy pisarz, (w 1908 r. schronił się • Słabość ruchu narodowego w porównaniu письменник (1908 р. перехо- їнською мовою (так званий Валу- українці (pod władzą we Lwowie). z żywiołem ukraińskim w Galicji. вувався у Львові). євський циркуляр 1863 р., а також (за царизму) caratu) • Symon Petlura, polityk, pi- • Ożywienie narodowe wraz z rewolucją • Симон Петлюра, політик, Емський указ 1876 р.). sarz, publicysta, zwolennik 1905 r. письменник, публіцист, при- • Слабкість національного руху порів- socjalizmu, później sojusznik хильник соціалізму, згодом няно з українськими устремліннями Piłsudskiego. соратник Пілсудського. в Галичині. • Wołodymyr Wynnyczenko, • Володимир Винниченко, • Національне відродження в зв’язку pisarz, polityk radykalnej письменник, ліворадикальний із революцією 1905 року lewicy. політик. • Serhij Jefremow, historyk, • Сергій Єфремов, історик, dziennikarz. журналіст. 112 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 113 • Wincenty Dunin-Marcinkie- • Rusyfikacja ziem współczesnej Białorusi. • Вінцентій Дунін- • Русифікація земель сучасної Білору- Марцинкевич, поет- сії. wicz, poeta romantyczny. • Osłabienie polskiej elity ziemiańskiej романтик. • Послаблення позицій польської • Konstanty Kalinowski, w rezultacie powstań (listopadowego oraz • Костянтин Калиновський, шляхецької еліти внаслідок повстань uczestnik powstania stycznio- styczniowego). учасник Січневого повстання, (Листопадового та Січневого). wego, rewolucjonista. • Wilno ośrodkiem białoruskiej elity. революціонер. • Перетворення Вільнюса на центр • Janka Kupała, twórca biało- • Ograniczony zasięg publikacji ze względu • Янка Купала, творець біло- білоруської еліти. ruskiego języka literackiego, na masowy analfabetyzm chłopstwa. руської літературної мови, • Обмежений вплив друкованих ви- dramaturg, poeta, publicysta. • Industrializacja i migracja chłopstwa do Białorusini драматург, поет, публіцист. дань в зв’язку із масовою неписьмен- • Maksim Bahdanowicz, pro- miast powodują zmianę jego postaw poli- • Максим Богданович, проза- ністю робітничо-селянських мас. zaik, poeta. tycznych. білоруси їк, поет. • Індустріалізація та міграція селян- • Jakub Kołas, literat, nauczy- • SDPRR, założona w Mińsku przez Lenina • Якуб Колас, письменник, ства до міст змінили їхні політичні ciel. (1903). педагог. настрої. • Wacław Iwanowski, publicy- • Pierwsze ugrupowanie polityczne: Białoru- • Вацлав Івановський, публі- • Російська соціал-демократична ро- sta, nauczyciel akademicki. ska Rewolucyjna Hramada (1902). цист, академічний педагог. бітнича партія (РСДРП), заснована в • „Nasza dola”, pierwsza legalna gazeta Мінську Леніним на І з’їзді у березні (1906). 1898 р. • Перше політичне угруповання - Біло- руська революційна громада (1902). • Szymon Dowkont (Simonas • Wielokulturowe wpływy elity intelektu- • Перша легальна газета - «Наша Daukantas), historyk (pierw- alnej Wileńszczyzny (Adam Mickiewicz, доля» (1906). sza książka o historii Litwy Zgromadzenie Filaretów). • Сімонас Даукантас, історик • Мультикультурні впливи інтелек- napisana po litewsku), etno- • Od połowy XIX w. zerwanie z tradycją (перша книга з історії Литви, туальної еліти Вільнюського краю graf, językoznawca. polską (dotychczas dominującą w wyż- написана литовською мовою), (Адам Міцкевич, Товариство Філа- • Ks. Antoni Mackiewicz, szych sferach). етнограф, лінгвіст. ретів). uczestnik powstania stycznio- • Zakaz publikacji w języku litewskim oraz • Ксьондз Антоній Мацкевич, • З середини ХІХ ст. розрив з поль- wego. używania alfabetu łacińskiego (1864, alfa- учасник Січневого повстання. ською традицією, яка раніше домі- • Jan Basanowicz (Jonas Basa- bet przywrócony w roku 1905). • Йонас Басанавічюс , лікар, нувала серед еліти суспільства. Litwini navičius), lekarz, propagator • Masowa emigracja Litwinów do USA po історик, пропагандист литов- • Заборона видання литовською мо- języka litewskiego. klęsce głodu (od 1868 r.). ської мови. вою та використання латинського • Bp Antoni Baranowski (An- • „Auszra”, pierwsze czasopismo w języku литовці • Католицький єпископ Ан- алфавіту (1864 р., алфавіт відновле- tanas Baranauskas), poeta, litewskim (1883). танас Баранаускас, поет, но 1905 р.). językoznawca. • Wielki Sejm Wileński (1905). мовознавець. • Масова еміграція литовців до США • Jonas Jablonskis, tłumacz. • Йонас Яблонскіс, перекла- після голоду (від 1868 р.). • Vincas Kudirka, kompozytor, дач. • «Аушра» (лит. Aušra, «Зоря»; в lekarz, autor słów i muzyki • Вінцас Кудірка, композитор, оригінальній орфографії — Auszra) hymnu narodowego. лікар, автор тексту і музики — перша литовська суспільно- національного гімну Литви. літературна газета (1883). • Великий Віленський Сейм (1905). • Juris Alunāns, poeta, autor • Elitę stanowiła zgermanizowana szlachta. • Юріс Алунанс, поет, автор • Еліту становила германізована łotewskich neologizmów. • Wysoki poziom alfabetyzacji w następ- латиських неологізмів, фунда- шляхта. • Krišjānis Valdemārs, pisarz, stwie rozwoju protestantyzmu. тор руху молодолатвійців • Високий рівень писемності внаслі- badacz folkloru. • Ruch Młodołotyszy (połowa XIX w.). • Кріш’яніс Валдемарс, пись- док розвитку протестантизму. • Krišjānis Barons, pisarz, • Ryskie Towarzystwo Łotewskie (1868). менник, дослідник фолькло- • Рух молодолатвійців (середина ХІХ badacz folkoru. • Lewicowy ruch „Nowy prąd” (od lat ру. ст.). Łotysze • Rainis (właśc. Jānis Plie- osiemdziesiątych XIX w.). • Кріш’яніс Баронс, письмен- • Ризьке Латиське Товариство (1868). kšāns), lewicowy dziennikarz, • Wysoki poziom uprzemysłowienia, obec- латиші ник, дослідник фольклору. • Лівий рух «Нова течія» (з 1880-х poeta. ność proletariatu, w następstwie podatny • Райніс, справжнє рр.). • Miķelis Valters, w młodości grunt na wydarzenia rewolucyjne roku ім’я — Яніс Пліекшанс, • Високий рівень індустріалізації, działacz socjaldemokratyczny, 1905. лівий журналіст, поет. наявність пролетаріату, сприятливий następnie dyplomata i poeta. • Мікеліс Валтерс, у молодос- ґрунт для революційних подій 1905 ті соціал-демократичний діяч, р. дипломат, поет. 114 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 115 • Friedrich Robert Faehl- • Wpływ zgermanizowanej szlachty. • Фрідріх Роберт Фельман, • Вплив германізованої шляхти. mann, filolog, lekarz. • Wczesne początki świadomości narodowej філолог, лікар. • Ранні зачатки національної свідо- • Kristjan Jaak Peterson, (początek XVIII w.). • Крістіян Яак Петерсон, мості (поч. XVIII ст.). poeta, językoznawca. • Przetłumaczenie Biblii na język estoński поет, лінгвіст. • Переклад Біблії естонською мовою • Friedrich Reinhold Kreutz- (1739). • Фрідріх Райнгольд Кройц- (1739). wald, literat. • Wysoki poziom alfabetyzacji. вальд, літератор. • Високий рівень грамотності. Estończycy естонці • Garlieb Merkel, pisarz, esei- • Publikacja eposu narodowego „Kalevipo- • Гарліб Меркель, письмен- • Видання національного епосу «Ка- sta. eg” (1862). ник, есеїст. левіпоег» (1862). • Carl Robert Jakobson, poli- • Festiwale pieśni narodowych (od 1869 r.). • Карл Роберт Якобсон, полі- • Фестивалі національної пісні (з tyk, nauczyciel. • „Postimees”, pierwsza gazeta w języku тик, педагог. 1869). • Jakob Hurt, pastor, teolog estońskim (od 1891). • Якоб Гурт, пастор, теолог- • «Postimees», перша естономовна folklorysta. фольклорист. газета (з 1891). • Bp Daniel Juslenius, pisarz. • Spór zwolenników języka fińskiego • Єпископ Даніел Юсленіус, • Суперечка між прихильниками фін- • Elias Lönnrot, poeta, lingwi- i szwedzkiego: письменник. ської та шведської мов: sta, wieszcz narodowy. o nurt nacjonalistyczny „Fennomania” • Еліас Леннрот, поет, мовоз- o націоналістична течія «Фінома- • Julius Krohn, badacz literatu- (szwedofonów świadomie przechodzących навець, один із найвизначні- нія» (свідомий перехід шведофо- ry, wykładowca, poeta, autor na fiński) ших представників фінської нів на фінську мову) słów hymnu narodowego. o nurt „Svekomania”, opowiadających się za культури. o течія «Свекоманія», що виступала • Yrjö Koskinen, historyk, utrzymaniem języka szwedzkiego. • Юліус Леопольд Фредрік за збереження шведської мови. Finowie polityk. • Publikacja eposu narodowego „Kalevala” Крон літературознавець, ви- • Видання «Калевала» (1835) • Alexandra Gripenberg, (1835). кладач, поет. (фін. Kalevala) —карело-фінський działaczka socjalistyczna. • Klęska głodu (1866–1868). • Yrjö Sakari Yrjö-Koskinen, поетичний народний епос про по- • Juho Paasikivi, polityk. • Polityka rusyfikacji prowadzona przez фіни власне Георг Захаріас Форс- двиги та пригоди героїв казкової władze carskie (od 1899 r.). ман, фінський політичний країни Калева. Складається з 50 рун • Powszechne prawo wyborcze kobiet i męż- діяч та історик. (пісень). czyzn (1906). • Олександра Гріпенберг, со- • Голод (1866–1868). * Iliryzm – chorwacki ruch kulturalny i społeczno-polityczny, którego celem było odrodzenie na- ціалістична діячка. • Русифікаторська політика царської rodowe Słowian południowych i utworzenie w przyszłości autonomicznego kraju Ilirii, wchodzącego • Юго Кусті Паасіківі, фін- влади (з 1899 р.). w skład federacyjnej monarchii Habsburgów. Działacze iliryzmu wydawali pisma, zakładali czytelnie, ський політик, дипломат, бан- • Загальне виборче право чоловіків і wystawiali sztuki narodowe. Jako przeciwwagę dla iliryzmu rząd węgierski utworzył stronnictwo filo- кір, тричі прем’єр-міністр жінок (1906 р.). węgierskie (jego członków zwano madżaronami). Główni działacze: L. Gaj i J. Drašković. Фінландії, сьомий Президент Фінландії (1946-1956). * Ілліризм – хорватський культурний і суспільно-політичний рух, метою якого було націо- нальне відродження південних слов’ян і створення в майбутньому автономної країни Іллірії, що входила до складу федеративної монархії Габсбургів. Іллірійські діячі видавали журнали, ство- рювали читальні, ставили національні п’єси. На противагу ілліризму угорський уряд створив філо-угорську партію (її членів називали маджаронами). Активні діячі - Л. Гай і Я. Драшкович. 5. Przemiany polityczne na świecie w II połowie XIX wieku 5. Політичні зміни у світі в другій половині ХІХ ст. (422) I wojna krymska i jej następstwa. Wojna krymska, nazywana też „wojną (422) I кримська війна та її наслідки. Кримська війна, також відома як na końcu świata”, była konfliktem zbrojnym, toczonym w latach 1853–1856, w któ- «Війна на кінці світу», збройний конфлікт 1853–1856 років, під час якого Ро- rym Rosja starła się z koalicją złożoną z Francji, Wielkiej Brytanii, Turcji i Piemontu сія зіткнулася з коаліцією у складі Франції, Великої Британії, Туреччини та (Sardynii)67. Jakkolwiek wojna ta poważnie zachwiała podstawami ładu wiedeńskie- П’ємонту (Сардинії)67. Хоча ця війна серйозно похитнула основи віденського go, to jednak go nie obaliła. ладу, вона не повалила його. Przyczyną wybuchu wojny była rywalizacja między mocarstwami o wpływy Причиною війни стало суперництво держав за вплив у Туреччині та w Turcji i na Bliskim Wschodzie. Rosja już od XVIII wieku skutecznie ograniczała на Близькому Сході. З XVIII століття Росія фактично обмежила вплив Ту- wpływy tureckie, przejściowo uzyskując nawet kontrolę do cieśnin Bosfor i Darda- реччини, тимчасово отримавши контроль над протоками Босфор і Дарданелли, 67 II wojna krymska rozpoczęła się w 2014 roku. 67 У 2014 році почалася Друга Кримська війна. 116 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 117 nele, które łączą Morze Czarne ze Śród- * „Cienka czerwona linia” – dwuszereg ziemnym i stanowią jedyny szlak wodny, utworzony podczas bitwy pod pozwalający wypływać rosyjskiej flocie Bałakławą przez 93 Pułk Górali Szkockich, który odparł szarżę na południe. Postępy Rosji i osłabianie rosyjskiej kawalerii, ratując główny Turcji nie leżały w interesie Wielkiej brytyjski obóz na Krymie. Wyrażenie Brytanii, która sama zainteresowana to stało się później znaną metaforą była penetracją tego obszaru, tj. wschod- militarną. ** «Тонка червона лінія» – двступе- niej części basenu Morza Śródziemne- нева лінія оброни, сформована під go. Francja zaś, w której od 1852 roku час Балаклавської битви 93 полком panował cesarz Napoleon III68, bardzo Шотландських Горців, які відбили chciała się stać obrońcą miejsc świętych атаку російської кавалерії, вряту- Wojna krymska (1853–1856) Кримська війна (1853–1856) вавши головний британський табір Franz Roubaud, Oblężenie Sewastopola w Palestynie. Z tego powodu także i ona Robert Gibb, Cienka czerwona linia*, 1881 у Криму. Пізніше цей вислів став Франц Рубо, Облога Севастополя stała się rywalem Rosji, gdyż pieczę nad Роберт Гібб, Тонка червона лінія**, 1881 відомою військовою метафорою. miejscami świętymi chciał również ob- jąć rosyjski car. Ogół wzajemnych sporów o wpływy we wschodniej części basenu Morza Śródziemnego przeszedł do historii pod nazwą „kwestii wschodniej”. які з’єднують Чорне море з Середземним і є єдиним водним шляхом, який до- Nie zważając na potencjalną reakcję Wielkiej Brytanii i Francji, Rosja żądała od зволяє російському флоту плисти на південь. Посилення Росії та послаблення Turcji coraz większych ustępstw, a gdy jej ambicje nie zostały zaspokojone, zajęła Туреччини не були в інтересах Великої Британії, яка була зацікавлена у про- w czerwcu 1853 roku księstwa Mołdawii i Wołoszczyzny (dziś w Rumunii), które никненні в цей регіон, тобто в східну частину Середземномор’я. Франція, де stanowiły wówczas tureckie lenno. W listopadzie tego samego roku flota turecka zo- з 1852 року правив імператор Наполеон III68, хотіла стати захисницею святих stała pokonana przez rosyjską w bitwie pod Synopą. W odpowiedzi Francja i Wielka місць у Палестині. З цієї причини вона також стала суперником Росії, бо ро- Brytania wysłały swoje okręty wojenne na Morze Czarne, co spowodowało, że car сійський цар також хотів опікуватися святими місцями. Сукупність взаємних Mikołaj I wypowiedział w lutym 1854 roku wojnę Francji i Wielkiej Brytanii. суперечок за вплив у східній частині Середземноморського басейну увійшла в Do najważniejszych działań wojennych doszło na Półwyspie Krymskim, na- історію під назвою «східне питання». leżącym dziś do Ukrainy69. Sprzymierzeni przystąpili do oblężenia portowego Se- Ігноруючи потенційну реакцію Великої Британії та Франції, Росія вимагала wastopola, który po trwających przez rok walkach został zdobyty we wrześniu 1855 від Туреччини все нових і нових поступок, а коли її амбіції не були задоволені, roku. Flota rosyjska natomiast została zniszczona. W czasie wojny zmarło na tyfus у червні 1853 року вона захопила князівства Молдавії та Валахії (сьогодні в Ру- około 100 tys. żołnierzy70. мунії), які тоді були турецькими володіннями. У листопаді того ж року турець- Porażka skłoniła Rosję do ustępstw. W Paryżu zwołano kongres mający opraco- кий флот зазнав поразки від російського в Синопській битві. У відповідь Фран- wać zasady przyszłego pokoju. Na mocy kończącego obrady traktatu, podpisanego ція та Британія направили свої військові кораблі до Чорного моря, що змусило 30 marca 1856 roku, Rosja musiała się zrzec niewielkich obszarów na rzecz Turcji: царя Миколу I оголосити війну Франції та Британії в лютому 1854 року. Karsu na Kaukazie i Budziaku w Besarabii. Co gorsza, ustalono, że Rosja i Turcja Найважливіші бойові дії відбувалися на Кримському півострові, який nie będą mogły posiadać baz wojskowych na brzegu Morza Czarnego, ani nie będą сьогодні належить Україні69. Союзники взяли в облогу Севастопольський mogły przebywać na nim ich okręty wojenne. порт, який був захоплений у вересні 1855 р. після річних боїв. Російський флот Przegrana przez Rosję wojna krymska mocno nadwerężyła skarb imperium був знищений. За роки війни від тифу померло близько 100 тис. солдат70. carskiego. Dla ratowania kraju przed załamaniem finansowym już w 1859 roku car Поразка спонукала Росію піти на поступки. У Парижі був скликаний конгрес nakazał rozpoczęcie negocjacji z Amerykanami w sprawie sprzedaży Alaski. Roz- для вироблення принципів майбутнього миру. На підставі договору, укладено- mowy przerwał wybuch wojny secesyjnej, ale tuż po jej zakończeniu powrócono do го 30 березня 1856 р., Росія повинна була віддати Туреччині невеликі території: Карс на Кавказі і Будзяк в Бессарабії. Було домовлено, що Росія й Туреччина 68 Napoleon III Bonaparte (1808–1873) – Karol Ludwik Napoleon Bonaparte, prezydent Francji 68 Наполеон III Бонапарт (1808–1873) – Шарль Луї Наполеон Бонапарт, президент Франції в w latach 1848–1852, cesarz Francuzów jako Napoleon III w latach 1852–1870. 1848–1852, імператор Франції як Наполеон III в 1852–1870. 69 Od 2014 roku pod okupacją rosyjską. 69 Від 2014 року під російською окупацією. 70 Tyfus trapił ludzkość przez całe wieki. Zbierał liczne żniwo w trakcie wojen, jako „gorączka 70 Тиф мучив людство протягом століть, завдавав великих збитків під час воєн, як «табірна obozowa”, na statkach („gorączka okrętowa”) czy w więzieniach („gorączka więzienna”). Zarażeni лихоманка», на кораблях («корабельна лихоманка») або у в'язницях («тюремна лихоманка»). uskarżali się na silny ból brzucha, wysoką gorączkę, biegunkę i majaczenie (ów ostatni objaw odróżniał Інфіковані скаржилися на сильний біль у животі, високу температуру, діарею та марення. Останній tę przypadłość od innych chorób zakaźnych). симптом відрізняв тиф від інших важких інфекційних захворювань). 118 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 119 tematu. W 1867 roku amerykański sekre- не будуть мати військові бази на бере- tarz stanu William H. Seward podjął de- зі Чорного моря, а також їхні військові cyzję o zakupie Alaski za 7,2 mln dola- кораблі не зможуть залишатися там. rów. Rosja uniknęła bankructwa, a USA Програна Росією Кримська війна powiększyły się o 1,5 mln km kw. спустошила скарбницю царської ім- Trzeba też dodać, że wojna krymska перії. Щоб врятувати країну від фінан- miała swój polski wątek: część Polaków сового краху, в 1859 році цар наказав uznała, że należy przyłączyć się do walki почати переговори з американцями przeciw Rosji, gdyż otworzy to perspek- про продаж Аляски. Переговори були Portret Adama Mickiewicza na łożu śmierci, tywę dla odbudowania Polski. W armii перервані початком громадянської ві- wykonany w listopadzie 1855 roku w Kon- tureckiej walczył pułk dowodzony przez йни, але незабаром після її закінчен- stantynopolu. Michała Czajkowskiego71 (Sadyka Pa- Drugi pogrzeb Mickiewicza ня тема була відновлена. У 1867 році Портрет Адама Міцкевича на смертному szę). W trosce o sprawę polską do Turcji (Wawel, 4 VII 1890). держсекретар США Вільям Г. Сьюард одрі, зроблений у листопаді 1855 року przybył także wieszcz Adam Mickie- Другий похорон Міцкевича вирішив придбати Аляску за 7,2 міль- в Константинополі. wicz (1798–1855), który zmarł właśnie (Вавель, 4 липня 1890 р.). йона доларів. Росія уникла банкрут- w Stambule w 1855 roku72. ства, а США виросли на 1,5 млн кв. Слід також додати, що Кримська війна мала свою польську тематику. Зокре- ма, частина поляків вирішила приєднатися до боротьби проти Росії, оскільки Ostatnie chwile Adama Mickiewicza73 це відкривало перспективу відбудови Польщі. У складі турецької армії воював Około godziny w pół do dwunastej uczuł mdłości i lekką diarię, w skutek czego полк під командуванням Міхала Чайковського71 (Садика-паша). Адам Міцке- położył się do łóżka. Symptomata tych cierpień były jednak tak słabe, że nikogo вич (1798–1855), який помер у Стамбулі в 1855 році, також прибув до Туреччи- z obecnych nie trwożyły. Około godziny 3.00 [po południu] poczuł się lepiej i za- ни через турботу про польські справи72. pragnął spoczynku. Kuczyński, Lewy [Lévy]74wyszli, a pozostał tylko Henryk Słu- żalski75. Zanim upłynęła godzina, gdy boleści gwałtowniej wystąpiły i Służalski Останні хвилини життя Адама Міцкевича73 wezwał lekarza wojskowego Gębińskiego. Ten przepisał laudanum76 i kazał na- Близько пів на дванадцяту йому стало погано, він пішов спати. Однак tychmiast ogrzewać ciało, ale na zapytanie Służalskiego odpowiedział, że chory симптоми страждань були настільки слабкими, що нікого з присутніх не jest w stanie bardzo niebezpiecznym. Wobec tego wezwał Służalski dwóch innych насторожили. Приблизно о 3 годині [по полудню] він почувався краще і jeszcze lekarzy, mianowicie Szostakowskiego i Bednarskiego, którzy natychmiast захотів відпочити. Кучинський, Леві (Lévy)74пішли, а залишився лише Генрик złożyli consilium. Z zafrasowanych ich twarzy wyczytać musiał Mickiewicz niepo- Служальський 6. Не минуло й години, як болі стали сильнішими, Служальський myślne dla siebie wieści, gdyż zapytał Służalskiego: Powiedz mi prawdę, co oni викликав військового лікаря Ґембінського. Він призначив лауданум75 і казав mówią o mnie? Służalski ze łzami w oczach odparł: Mówią, że możesz umrzeć. негайно зігріти тіло, але на запитання Служальського відповів, що пацієнт Wtedy on rzekł: Każ mi zawołać księdza [Michała] Ławrynowicza. Potem kazał у дуже небезпечному стані. Тому Служальський викликав двох інших лікарів, podać pióro i chciał pisać, lecz gdy mu Służalski przyniósł papier rzekł: Nie mam а саме Шостаковського та Беднарського, які негайно склали консиліум. На siły i opadł na łoże (…) їхніх стурбованих обличчях Міцкевич, мабуть, читав несприятливі новини, бо запитав Служальського: «Скажи мені правду, що про мене говорять?» 71 Michał Czajkowski (1804–1886) – powieściopisarz, publicysta, uczestnik powstania listopado- wego, członek Towarzystwa Demokratycznego Polskiego i Hotelu Lambert, dyplomata w Turcji w la- 71 Міхал Чайковський (1804–1886) – прозаїк, публіцист, учасник Листопадового повстання, tach 1841–1850, związany z ruchem narodowym na Bałkanach, przyjął islam i jako Sadyk Pasza prze- член Польського демократичного товариства та Hotel Lambert, дипломат у Туреччині в 1841–1850 szedł na służbę turecką. роках, пов’язаний з національним рухом на Балканах, прийняв іслам і як Садик-паша пішов на 72 Bardzo długo uważano, że przyczyną śmierci Mickiewicza była cholera. Obecnie podejrzewa się, турецьку службу. że wieszcz padł ofiarą ostrego zatrucia salmonellą lub tyfusu. 72 Довгий час причиною смерті Міцкевича вважалася холера. Зараз підозрюють, що поет став 73 Pamiątka złożenia zwłok Adama Mickiewicza w katedrze na Wawelu w Krakowie, Kraków 1890, жертвою гострого отруєння сальмонельозом або тифу. s. 61–63. 73 Пам'ятка захоронення останків Адама Міцкевича у Вавельському соборі в Кракові, Краків 74 Armand Lévy (1827–1891) – sekretarz Mickiewicza. 1890, стор. 61–63. 75 Henryk Służalski (1812–1857) – ordynans Mickiewicza. 74 Арман Леві (1827–1891) – секретар Міцкевича. 76 Laudanum – dawna nazwa nalewki z opium, zawierająca około 10% opium (co odpowiada 1% 75 Laudanum – стара назва настоянки опію, що містить близько 10% опію (еквівалентно 1% morfiny). морфію). 120 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 121 Служальський зі сльозами на очах відповів: Кажуть, ти можеш померти. O godzinie 5.00 powrócił Lewy. Na schodach jeszcze dowiedział się, że Mickie- Тоді він сказав: «Скажи до мене покликати ксьондза [Міхала] Лавриновича. wicz dogorywa, a wchodząc usłyszał szept Służalskiego: Mój przyjacielu on stra- Тоді він замовив ручку і хотів писати, але коли Служальський приніс йому cony, to cholera! Doktor Gębiński zapytany, czy jest nadzieja, odpowiedział, że папір, він сказав: «Не маю сили» і впав на ліжко (...) nie wie. Choremu dano laudanum i poczęto rozcierać go na nowo. Boleści uspo- О 5:00 ранку Леві повернувся. На сходах він дізнався, що Міцкевич помирає, koiły się cokolwiek i zdawało się, że chory zaśnie. Wszyscy powychodzili z izby, і, увійшовши, почув, як Служальський шепоче: «Мій друже, він відходить, a na żądanie poety zostali tylko Lewy i Służalski. – Nie wiedzą co mi jest – ozwał то холера! Лікар Ґембінський на запитання, чи є надія, відповів, що не się do nich Mickiewicz – chcą mnie rozgrzać, a ja cały w ogniu. Po chwili zasnął, знає. Хворому дали лауданум і знову почали розтирати. Болі трохи lecz wkrótce przybycie księdza Ławrynowicza obudziło go. Mickiewicz poznał вщухли, і здавалося, що хворий засне. Усі вийшли з кімнати, і на прохання go, ale nic nie powiedział, gdyż równocześnie pochwyciły go kolki. Lekarz Droz- поета залишилися лише Леві та Служальський. - Вони не знають, що зі dowski, który później przybył, powtórzył silne nacierania. Mickiewicz rzucając мною, - сказав їм Міцкевич, - хочуть мене зігріти, а я весь горю. Через się w boleściach zawołał: – Oni mi skórę zedrą, jak biednemu pułkownikowi Idzi- деякий час він заснув, але незабаром прихід ксьондза Лавриновича його kowskiemu, a ona mi już więcej nie odrośnie. Dano mu znowu laudanum, ale to розбудив. Міцкевич упізнав його, але нічого не сказав, бо його в той же nic nie pomogło. Stan chorego pogarszał się z każdą chwilą, ubytek sił zwiększał час охопили коліки. Лікар Дроздовський, який прибув пізніше, повторив się nieustannie, a po niejakim czasie chory leżał już, nie wydając najmniejszej сильне розтирання. Міцкевич, кидаючись від болю, вигукнув: - Здеруть з skargi. Gdy się zbliżył Służalski, rzekł mu: – Powiedz moim dzieciom, niech się мене шкіру, як у бідолашного полковника Ідзіковського, і вона більше не kochają pomiędzy sobą. O godzinie 6.00 powrócił pułkownik Kuczyński, smutnym відросте. Знову дали лауданум, але не допомогло. Стан хворого щомиті wiedziony przeczuciem. Mickiewicz poznał go jeszcze i rzekł ostatnie słowa: – погіршувався, занепад сил постійно зростав, і через деякий час хворий Kuczyński, pułk kozaków otomańskich! O godzinie 9.00 [wieczorem] rozpoczęło лежав без найменших скарг. Коли Служальський підійшов, він сказав się konanie. Ksiądz Ławrynowicz namaszczał go olejem świętym, a w parę chwil йому: - Скажи моїм дітям, нехай люблять один одного. О 6 годині ранку potem dokończył Mickiewicz życia z zupełną przytomnością umysłu, ze smutnym полковник Кучинський повернувся, керований сумним передчуттям. wejrzeniem, nic nie mówiąc. Lewy zamknął mu oczy. Міцкевич упізнав його і сказав останні слова: - Кучинський, полк османських козаків! О 9 годині [вечора] почалася агонія. Ксьондз Лавринович помазав W rezultacie wojny krymskiej doszło do wzmocnienia pozycji podupadającej його святою олією, і через кілька хвилин Міцкевич закінчив свій життєвий Turcji, chociaż musiała ona przyznać autonomię Mołdawii i Wołoszczyźnie. Osła- шлях в повній присутності духу, з сумним виглядом, нічого не сказавши. bło wyraźnie znaczenie Rosji, która nie mogła kontynuować swojej ekspansji na Леві заплющив йому очі. Bliskim Wschodzie. Wojna krymska spowodowała dla niej utratę prestiżu. Dotąd bowiem Rosja zawsze wygrywała i budziła szacunek (strach) wśród innych państw. У результаті Кримської війни зміцнилося становище занепадаючої Туреч- Teraz zaś ujawniły się w niej wszystkiej jej niedostatki. Okazało się bowiem, że чини, хоча вона була змушена надати автономію Молдавії та Валахії. Значення rosyjska armia nie jest już tak dobra jak kiedyś. W swoich planach poszerzania wła- Росії, яка не могла продовжувати свою експансію на Близькому Сході, значно dzy i terytorium zapomniano bowiem o jej modernizacji i nie zwracano uwagi na ослабло. Кримська війна призвела до втрати її престижу. Досі Росія завжди zmiany, jakie zachodziły na polach bitwy. W samym państwie rosyjskim klęska wy- перемагала і викликала повагу (страх) серед інших країн. Тепер у цй війні ви- musiła falę reform społeczno-gospodarczych, które wprowadził w życie nowy car явилися всі її недоліки. Виявилося, що російська армія вже не така хороша, як Aleksander II. раніше. У своїх планах розширення влади і території вони забували про її мо- Wojna krymska była pierwszym konfliktem zbrojnym tak szeroko relacjonowa- дернізацію і не звертали уваги на зміни, що відбувалися на полях битв. У самій nym przez prasę. Dzięki reporterom, rysownikom i wynalazkowi fotografii wizja Російській державі поразка змусила провести хвилю соціально-економічних frontowego piekła dotarła do mas. Przed okiem dziennikarzy i obiektywami apara- реформ, які здійснив новий цар Олександр II. tów fotograficznych nie mogli się już skryć nieudolni dowódcy, cierpiący z głodu Кримська війна була першим збройним конфліктом, який так широко ви- i chorób żołnierze, umierający w koszmarnych warunkach ranni. світлювався в пресі. Завдяки репортерам, карикатуристам і винаходу фотогра- фії бачення фронтового пекла дійшло до мас. Бездарні командири, голодні та хворі солдати, поранені, що гинуть у жахливих умовах, уже не могли бути при- ховані від очей журналістів та об’єктивів фотокамер. (423) Polityka zagraniczna Francji za Napoleona III. Ludwik Napoleon Bo- (423) Зовнішня політика Франції за Наполеона III. Луї-Наполеон Бона- naparte przejął we Francji pełnię władzy w 1851 roku, w drodze przewrotu poli- парт захопив повноту влади у Франції в 1851 році шляхом політичного перево- 122 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 123 tycznego, a rok później koronował się na cesarza jako Napoleon III. Taki scenariusz роту, а через рік коронувався імператором як Наполеон III. Такий сценарій по- wydarzeń wywołał obawy wśród mocarstw europejskich, gdyż bardzo przypominał дій викликав стурбованість серед європейських держав, оскільки він був дуже to, co pół wieku wcześniej uczynił Napoleon I. Skoro tak jak jego stryj Napoleon схожий на те, що зробив півстоліття тому Наполеон I. Оскільки, як і його дядь- III przejął władzę siłą i ogłosił się cesarzem, pojawiło się pytanie, czy nie zechce ко, Наполеон III силою захопив владу і проголосив себе імператором, постало powrócić do polityki podbojów z początku wieku XIX. Jeszcze przed swoją koro- питання, чи він не хотів би повернутися до завойовницької політики початку nacją Napoleon III odpowiedział wszak następującą formułą: cesarstwo to pokój. ХІХ ст. Ще до своєї коронації Наполеон III відповів такою формулою: імперія Oznaczać to miało wyrzeczenie się wszelkiego użycia siły. – це мир. Це означало відмову від будь-якого застосування сили. Już w 1854 roku Francja zaangażowała się w wojnę krymską. Prawda, że Na- Ще в 1854 році Франція приєдналася до Кримської війни. Наполеон III ви- poleon III podnosił argument obrony miejsc świętych, a nie jakichś terytorialnych сунув аргумент захисту святих місць, а не територіальні претензії. Паризький korzyści. Kongres paryski nie przyznał też Francji żadnych nabytków. Wydawało конгрес також не надав Франції жодних придбань. Тому здавалося, що Друга się więc, że Drugie Cesarstwo być może przystępować będzie do wojen, jednak że імперія може вступити у війни, але Франція керуватиметься не загарбанням Francji przyświecać będzie troska nie o własne profity, tylko o swobodę i pomyśl- чужих територій, а свободою та процвітанням націй. Це також підтверди- ność narodów. Potwierdzałoby to również zaangażowanie Francji w walkę o zjedno- ло б участь Франції в боротьбі за об’єднання Італії - в 1859 році спалахнула czenie Włoch – w 1859 roku wybuchła wojna Piemontu z Austrią, w której Francuzi п’ємонтська війна з Австрією, в якій на боці італійців активну участь взяли czynnie zaangażowali się po stronie Włochów. Uważano, że Napoleon III pozostaje французи. Вважалося, що Наполеон III залишився вірним своїм переконанням wierny swoim przekonaniom z młodości, kiedy walczył wśród tzw. karbonariuszy з юності, коли воював серед Карбонарії - таємної італійської організації проти – tajnej organizacji włoskiej występującej przeciwko Habsburgom. Okazało się jed- Габсбургів. Проте виявилося, що ідеологічне підґрунтя зовнішньої політики nak, że ideowa podszewka polityki zagranicznej Napoleona III ma swoje granice. Наполеона III мало свої обмеження. Коли він зрозумів реальні шанси для неза- Gdy zorientował się, że są realne szanse na powstanie niepodległych Włoch, przestał лежної Італії, він перестав підтримувати П’ємонт і почав переговори з Австрі- popierać Piemont i rozpoczął pertraktacje z Austrią. Tak naprawdę bowiem chciał єю. Насправді він хотів не самостійності італійців, а перехоплення контролю nie tyle usamodzielnienia Włochów, ile przejęcia nad nimi kontroli od Austrii, która над ними від Австрії, яка до того часу мала вирішальний вплив на політичну dotychczas miała decydujący wpływ na polityczne losy Półwyspu Apenińskiego. долю Апеннінського півострова. Наполеон III також не забув вимагати ком- Napoleon III nie zapomniał też upomnieć się o rekompensatę za pomoc udzieloną пенсації за надану П’ємонту допомогу – він зажадав передачі Франції двох Piemontowi: w zamian zażądał on oddania Francji dwóch piemonckich regionów – п’ємонтських регіонів – Ніцци і Савойї, що й сталося в 1860 році. Nicei i Sabaudii – co rzeczywiście nastąpiło w roku 1860. Першу серйозну дипломатичну поразку Наполеон III зазнав у зв’язку зі сво- Pierwszą poważną dyplomatyczną porażkę Napoleon III poniósł w związku ze їм ставленням до Січневого повстання в Польщі (1863). Імператор, якого вва- swoją postawą wobec powstania styczniowego w Polsce (1863). Uchodzący za pro- жали захисником народів, не надто переймався польським питанням, оскільки tektora narodów cesarz nie zaangażował się nadmiernie w kwestię polską, gdyż nie не хотів протистояти Росії. Йому потрібні були хороші контакти з цією краї- chciał zrażać do siebie Rosji. Dobre kontakty z tym krajem były mu potrzebne do ною, щоб тримати Австрію під контролем. Щодо Польщі, то Наполеон III об- szachowania Austrii. Odnośnie Polski zaś Napoleon III ograniczył się do wysłania межився надсиланням нот царю, в яких вимагав лише автономії Королівства pod adresem cara not, w których zażądał jedynie autonomii dla Królestwa Polskie- Польського. Коли ноти були відхилені, імператор виступив з пропозицією go. Gdy noty zostały odrzucone, cesarz wystąpił z propozycją zwołania ogólnoeu- скликати загальноєвропейський конгрес для обговорення всіх справ континен- ropejskiego kongresu, który by przedyskutował całość spraw kontynentu. Węsząc ту. Підозрюючи в усьому цьому французький задум, Росія, Австрія і Велико- w tym francuski podstęp, zarówno Rosja, Austria, jak i Wielka Brytania pomysł британія відкинули цю ідею. Влада усвідомлювала, що в разі проведення тако- ten odrzuciły. Mocarstwa zorientowały się, że gdyby to taki kongres się zebrał, to го конгресу Наполеон III займатиметься не стільки темою можливої польської Napoleon III podjąłby nie tyle temat ewentualnego państwa polskiego, ile własnych держави, скільки своїми власними територіальними придбаннями, яких він nabytków terytorialnych, na jakie miał ochotę w obszarze Nadrenii. Nieudolne po- хотів отримати в районі Рейнської області. Бездарні дії імператора призвели до czynania cesarza doprowadziły do kompromitacji Francji i upadku jej „wolnościo- дискредитації Франції та падіння її «лібертаріанського» іміджу. wego” wizerunku. Наполеон III здійснив на скільки сміливий, на стільки ж незбагненний і тра- Napoleon III podjął tyleż brawurową, co niezrozumiałą i tragiczną w skutkach гічний похід до Мексики. Там він хотів посадити на престол габсбурзького прин- ekspedycję do Meksyku. Chciał tam osadzić na tronie habsburskiego księcia Maksy- ца Максиміліана76 і, ймовірно, поширити французький вплив на американський miliana77 i zapewne rozszerzyć wpływy Francji w Amerykach. Liczył, że skorzysta континент. Він сподівався скористатися послабленням США після громадянської 77 Maksymilian I (1832–1867) – arcyksiążę austriacki, cesarz meksykański w latach 1864–1867, 76 Максиміліан I (1832–1867) – австрійський ерцгерцог, мексиканський імператор у 1864– brat Franciszka Józefa I 1867 роках, брат Франца Йосифа I. 124 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 125 Édouard Manet, Rozstrzelanie Alexandre Cabanel, cesarza Maksymiliana Napoleon III, 1865 Едуард Мане, Розстріл імператора Олександр Кабанель, Franz von Lenbach, Максиміліана Наполеон III, 1865 Książę Otto von Bismarck, 1894 z osłabienia Stanów Zjednoczonych po wojnie secesyjnej. Panowanie Maksymiliana Cesarz Maksymilian Франц фон Ленбах, zakończyło się jednak w 1867 roku katastrofą: został on rozstrzelany przez mek- Iмператор Максиміліан принц Отто фон Бісмарк, 1894 sykańskich republikanów, a jego żona popadła w obłąkanie. W tym samym roku wizerunek Napoleona III pogorszyło kolejne niefortunne posunięcie na obszarze війни. Однак правління Максиміліана закінчилося в 1867 році катастрофою - Półwyspu Apenińskiego. Stając w obronie Państwa Kościelnego, cesarz nie zgodził його розстріляли мексиканські республіканці, а його дружина збожеволіла. У się, by wojska Garibaldiego, zajęły Rzym. Francuski korpus zadał klęskę oddziałom тому ж році імідж Наполеона III був погіршений ще одним невдалим кроком на włoskim w bitwie pod Mentaną. Państwo Kościelne nie zostało włączone do Króle- Італійському півострові. Стоячи на захисті Папської області, імператор не пого- stwa Włoch, przez co Napoleon III definitywnie zraził do siebie Włochów, o których джувався з тим, що армія Гарібальді візьме Рим. Французький корпус завдав по- niepodległość sam kilka lat wcześniej zabiegał. разки італійським військам у битві при Ментані. Папська область не була вклю- Napoleon III nie potrafił się też przeciwstawić procesowi jednoczenia Niemiec, чена до Королівства Італія, що змусило Наполеона III остаточно відштовхнути za którym stał Otto von Bismarck78 – od 1862 roku pruski premier. Od czasów італійців, незалежності яких він сам прагнув кілька років перед тим. wojny trzydziestoletniej i kardynała Richelieu bezpieczeństwo wschodnich rubieży Наполеон III також не зміг протистояти процесу об’єднання Німеччини, який Francji uzależnione było od rozczłonkowania Rzeszy i względnej równowagi mię- підтримував Отто фон Бісмарк77 – з 1862 р. прем’єр-міністр Пруссії. З часів dzy państwami niemieckimi. Gdy zaś bismarckowskie Prusy umacniały swoją po- Тридцятилітньої війни та кардинала Рішельє безпека східних кордонів Франції zycję, Napoleon III nie reagował, dając wiarę obietnicom pruskiego kanclerza, że za залежала від розчленування Рейху та відносної рівноваги між німецькими дер- swoją bierność Francja uzyska nabytki terytorialne w postaci Belgii i Luksemburga. жавами. Коли Пруссія Бісмарка зміцнила свої позиції, Наполеон III не відреагу- Bismarck celowo wypierał się potem swoich obietnic, chcąc Francuzów sprowoko- вав, повіривши обіцянкам прусського канцлера, що Франція за свою пасивність wać. Po raz kolejny okazywało się więc, że Napoleon III gotów jest zrezygnować отримає територіальні придбання у вигляді Бельгії та Люксембургу. Тоді Бісмарк z haseł wolności narodów, za cenę korzyści terytorialnych dla samej Francji – „na- свідомо відмовився від своїх обіцянок спровокувати французів. Знову виявило- piwków”, jak złośliwie komentowano. Większe sukcesy przyniosła za to polityka ся, що Наполеон III був готовий відмовитися від гасел свободи народів, ціною kolonialna Napoleona III. територіальних придбань для самої Франції – «чайових», як зловмисно це ко- ментували. Більш упішною була колоніальна політика Наполеона III. (424) Polityka zagraniczna wiktoriańskiej Anglii. XIX wiek naznaczony był (424) Зовнішня політика Вікторіанської Англії. Дев’ятнадцяте століття в w Anglii wieloletnim panowaniem królowej Wiktorii79, która zasiadała na tronie od Англії ознаменувалося тривалим правлінням королеви Вікторії78, яка перебува- roku 1837 do swojej śmierci w roku 1901. Przez cały ten okres kierunki brytyjskiej po- ла на престолі з 1837 року до своєї смерті в 1901 році. Протягом усього цього 78 Otto von Bismarck (1815–1898) – pruski i niemiecki mąż stanu, od 1862 roku premier Prus i od 77 Отто фон Бісмарк (1815–1898) – прусський і німецький державний діяч, з 1862 р. прем’єр- 1871 roku do 1890 r. kanclerz Niemiec (zwany „Żelaznym Kanclerzem”), doprowadził do zjednoczenia міністр Пруссії та з 1871 по 1890 р. канцлер Німеччини (званий «залізним канцлером»), привів до Niemiec pod egidą Prus, realizował politykę „Kulturkampf” об’єднання Німеччини під егідою Пруссії, здійснив політика «Культуркампфа». 79 Wiktoria Hanowerska (1819–1901) – królowa Zjednoczonego Królestwa Wielkiej Brytanii i Ir- 78 Вікторія Ганноверська (1819–1901) – королева Сполученого Королівства Великої Британії landii w latach 1837–1901, cesarzowa Indii w latach 1876–1901. та Ірландії в 1837–1901 роках, імператриця Індії в 1876–1901 роках. 126 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 127 lityki zagranicznej opierały się na niezmiennych założeniach, a przede wszystkim na періоду напрями зовнішньої політики Великобританії базувалися на незмінних dążeniu do utrzymania równowagi sił na kontynencie europejskim. Poszczególne kon- принципах, і перш за все на прагненні зберегти рівновагу сил на європейсько- tynentalne mocarstwa miały być zajęte rywalizacją między sobą, co po pierwsze miało му континенті. Окремі континентальні держави мали бути зайняті конкуренці- ich wzajemnie osłabiać, a po wtóre odwrócić ich uwagę od podbojów kolonialnych. єю одна з одною, що, по-перше, послабило б їх, а по-друге, відвернуло б їхню Wielka Brytania interweniowała jedynie wtedy, gdy równowaga ulegała zachwianiu увагу від колоніальних завоювань. Велика Британія втручалася лише тоді, коли lub gdy pojawiało się zagrożenie dla którejś z brytyjskich kolonii. Oczkiem w głowie баланс порушувався або коли виникала загроза одній з британських колоній. Londynu było zabezpieczenie posiadłości w Indiach oraz szlaków komunikacyjnych Зіницею ока Лондона було забезпечення володінь в Індії та шляхів сполучення, wiodących z Wysp Brytyjskich ku wschodowi. Z tego powodu wieloletnim rywalem що вели з Британських островів на схід. З цієї причини давнім суперником Ан- Anglii była Rosja, gdyż ta ostatnia ustawicznie ponawiała próby polityczno-gospo- глії була Росія, оскільки остання постійно повторювала спроби політичного та darczej penetracji w Turcji, a następnie w Azji Środkowej i na Dalekim Wschodzie. економічного проникнення в Туреччину, а потім і в Середню Азію та на Дале- Udział Wielkiej Brytanii w wojnie krymskiej pozwolił zahamować wpływy Rosji. кий Схід. Участь Великої Британії у Кримській війні обмежила впливи Росії. Do roku 1870 Wielka Brytania tolerowała politykę Napoleona III, gdyż prowadziła До 1870 року Велика Британія схильно відносилася до політики Наполеона ona do skłócenia ze sobą Francji i Austrii, a następnie Francji i Prus. Po zjednoczeniu III, оскільки вона призвела до розбрату Франції та Австрії, а потім Франції Niemiec w 1871 roku Wielka Brytania akceptowała hegemonię tego kraju w Euro- та Пруссії. Після об’єднання Німеччини в 1871 році Велика Британія визна- pie, głównie dlatego, że kanclerz Bismarck odżegnywał się od jakiejkolwiek polityki ла гегемонію цієї країни в Європі, головним чином тому, що канцлер Бісмарк kolonialnej, przez co nie stanowił dla Anglików zagrożenia. Trzymał też wzajemnie відмовився від будь-якої колоніальної політики, а тому не становив загрози w szachu Rosję i Austrię, na tle ich rywalizacji o wpływy na Bałkanach. Gdy jednak для англійців. Він також контролював Росію та Австрію в їхньому суперництві nowy cesarz niemiecki Wilhelm II80 pozbył się Bismarcka (1890) i przyłączył się do на Балканах. Однак, коли новий німецький імператор Вільгельм II79 позбувся wyścigu kolonialnego, Wielka Brytania odebrała to jako zagrożenie i zdecydowała się Бісмарка (1890) і включився в колоніальну гонку, Велика Британія сприйняла na zbliżenie ze swoimi dotychczasowymi rywalami, Francją i Rosją (formalne zawar- це як загрозу і вирішила зблизитися зі своїми колишніми суперниками Фран- cie porozumień nastąpiło kilka lat po śmierci królowej Wiktorii). Ogólnie politykę цією та Росією (формальне укладення угод мало місце через кілька років після zagraniczną Wielkiej Brytanii trafnie streszczają słowa wicehrabiego Palmerstona, смерті королеви Вікторії). Загалом британську зовнішню політику влучно під- brytyjskiego premiera w latach 1855–1858 i 1859–1865, który mawiał, że jego kraj сумовує вислів віконта Пальмерстона, британського прем’єр-міністра в 1855- „nie ma wiecznych wrogów i wiecznych sojuszników, tylko wieczne interesy”. 1858 і 1859-1865 роках, який говорив, що в його країни «немає вічних ворогів Trzeba jednak dodać, że względne pozostawanie Wielkiej Brytanii na uboczu і вічних союзників, є тільки вічні інтереси». europejskiej polityki było po części wymuszone sytuacją w koloniach. W Indiach, Слід додати, що відносне перебування Великобританії осторонь європей- Kanadzie i Australii wybuchały bunty przeciw rządom brytyjskim. Trwała między- ської політики було частково зумовлене ситуацією в колоніях. Були повстання narodowa rywalizacja o wpływy w Chinach. Hegemonii Brytyjczyków w Afryce проти британського панування в Індії, Канаді та Австралії. Міжнародна бо- Południowej zagrażali tzw. Burowie. Ogół tych procesów angażował politykę bry- ротьба за вплив у Китаї тривала. Англійській гегемонії в Південній Африці tyjską, odwracając ją od sytuacji w Europie. загрожували Бури. Сукупність цих процесів вимагала активної британської по- літикі, відволікаючи її від ситуації в Європі. Afrykanerzy, do końca XIX wieku Burowie [hol. boer ‘chłop’] – jedyny we współczesnej Afryce biały naród afrykański. Wywodzą się z osadników Африканери, до кінця XIX століття бури [гол. boer ‘бур’] holenderskich (trekboerów), którzy począwszy od 1652 roku kolonizowali tereny – єдина біла африканська нація в сучасній Африці. Вони походять від гол- wokół Przylądka Dobrej Nadziei, a w XVII–XVIII wieku zasymilowali się ландських поселенців (трекбурів), які, починаючи з 1652 року, колонізували територію навколо мису Доброї Надії, а в XVII–XVIII століттях асимілюва- z imigrantami z Niemiec i Francji. Proces wyodrębniania się narodu afrykanerskiego лися з іммігрантами з Німеччини та Франції. Процес відокремлення афри- dokonywał się w wyniku walk toczonych w XVIII–XX wieku z ludami afrykańskimi: канерської нації відбувся в результаті боїв, що велися в XVIII-XX століттях Hotentotami i Buszmenami oraz plemionami Bantu, począwszy zaś od XIX wieku з африканськими народами: готтентотами, бушменами і племенами банту, а także w toku rywalizacji z Wielką Brytanią i osadnikami brytyjskimi. Ważnym починаючи з XIX століття також в ході суперництва з Великою Британією etapem w jego rozwoju było istnienie w II połowie XIX wieku republik burskich, і британськими поселенцями. Важливим етапом її розвитку було існування ostatecznie podbitych przez Wielką Brytanię. бурських республік у другій половині XIX століття, остаточно завойованих Великою Британією. 80 Wilhelm II Hohenzollern (1859–1941) – ostatni niemiecki cesarz i król Prus w latach 1888–1918. 79 Вільгельм II Гогенцоллерн (1859–1941) – останній німецький імператор і король Пруссії у Formalnie nigdy nie abdykował jako król pruski. 1888–1918 роках. Він ніколи офіційно не зрікався престолу як король Пруссії. 128 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 129 (425) Zjednoczenie Włoch. Rodzące się w pierwszej (425) Об’єднання Італії. Почуття національної іден- połowie XIX wieku poczucie tożsamości narodowej zaczę- тичності, що виникло в першій половині ХІХ століття, ło skłaniać rozbite na kilka krajów narody do jednoczenia почало мобілізовувати нації, розділені на кілька країн, się. Proces ten nie przychodził łatwo i bez załamań. W przy- до об’єднання. Цей процес проходив нелегко і не без по- padku włoskim siłą napędową zjednoczenia była burżuazja милок. У випадку з Італією рушійною силою об’єднання Piemontu, dla której jedność państw włoskich miała posze- стала п’ємонтська буржуазія, для якої єдність італій- rzyć rynki zbytu i podnieść dochody z prowadzonej działal- ських держав означала розширення ринків і збільшення ności gospodarczej. W ostatecznym rozrachunku podobne доходів від економічної діяльності. Зрештою, подібні korzyści przyniosło niemieckiej burżuazji zjednoczenie переваги принесло німецькій буржуазії об’єднання Ні- Francesco Hayez, Ca- Niemiec, przy czym był to niejako skutek uboczny polityki Tranquillo Cremona, меччини, і це стало ефектом політики консервативно- millo Benso di Cavour Wiktor Emmanuel II konserwatywnego pruskiego premiera Bismarcka, którego го прусського прем’єр-міністра Бісмарка, метою якого Франческо Хаєз, Sabaudzki Камілло Бенсо ді celem było wzmocnienie potęgi swojego państwa. Транквілло Кремона, було зміцнення могутності своєї держави. Кавур Mocarstwem stojącym na przeszkodzie do zjednoczenia Віктор Еммануїл II Силою, яка перешкоджала об’єднанню Італії, була Włoch była Austria. Wywoływane przeciwko niej w 1848 Савойський Австрія. Повстання проти неї в 1848 р. були придуше- roku powstania zostały stłumione. Dalej w jej skład wcho- ні. Вона і надалі володіла невеликою частиною Апен- dziła niewielka wprawdzie część Półwyspu Apenińskiego, mianowicie Lombardia нінського півострова, а саме Ломбардією і Венецією, i Wenecja, ale pozostała część rozbita była na kilka państw, które znajdowały się pod але решта була розбита на кілька країн, які перебували під впливом Австрії. wpływem Austrii. Za jednego z najbardziej zasłużonych dla zjednoczenia Włoch Камілло Бенсо ді Кавур, прем’єр-міністр П’ємонту з 1852 року, вважається uchodzi Camillo Benso di Cavour81, premier Piemontu od 1852 roku. Ambicją одним із найвидатніших учасників об’єднання Італії.80 Амбіції Кавура поля- Cavoura było co prawda zjednoczenie гали в тому, щоб об’єднати лише північну частину Італії, але розпочаті ним tylko północnej części Włoch, ale zaini- процеси призвели до повної єдності півострова. cjowane przezeń procesy doprowadziły Уже в 1854 році П’ємонт приєднав- do pełnej jedności Półwyspu. ся до Кримської війни на боці Фран- Już w 1854 roku Piemont przyłą- ції, сподіваючись, що після перемоги czył się do wojny krymskiej po stronie він стане співучасником творення Francji, licząc że po zwycięstwie będzie майбутнього міжнародного порядку. mógł wypowiadać się co do przyszłości Хоча П’ємонт тоді не отримав прямої ładu międzynarodowego. Bezpośrednich вигоди, Кримська війна призвела до korzyści Piemont wprawdzie wtedy nie сприятливої міжнародної ситуації для odniósł, ale w rezultacie wojny krymskiej нього. Австрія протиставилася Росії, wytworzyła się korzystna dlań sytuacja бо не допомогла їй у війні. Наполеон międzynarodowa. Austria zraziła do sie- III хотів ще більше послабити ізольо- bie Rosję, gdyż nie pomogła jej w woj- вану Австрію, передбачаючи можливі nie. Odizolowaną Austrię chciał osłabić французькі придбання в Італії. Така си- jeszcze Napoleon III, wietrząc możliwe туація сприяла зближенню П’ємонту з nabytki francuskie na obszarze Włoch. Францією, яка у 1858 р. уклала таєм- Karykatura Garibaldiego i Wiktora Emanu- Sytuacja ta ułatwiła zbliżenia Piemon- ний союз. У 1859 році почалися вій- ela II z angielskiej gazety „Punch”, tu z Francją, które w 1858 roku zawarły ськові дії. П’ємонтсько-французькі Londyn, 1860. tajny sojusz. W 1859 roku przystąpiono Wiktor Emanuel II, Cavour i Garibaldi. війська розгромили австрійські вій- Карикатура на Гарібальді та Віктора do działań wojennych. Siły piemoncko- Віктор Еммануїл II, Кавур і Гарібальді. ська в битвах при Мадженті та Соль- Еммануїла II з англійської газети Punch, francuskie rozgromiły wojska austriackie Powstanie Królestwa Włoch феріно. Успіхи союзників викликали Лондон, 1860 рік. Розквіт Італійського королівства. w bitwach pod Magentą i Solferino. Po- занепокоєння Пруссії та Росії, які по- 81 Camillo Cavour (1810–1861) – polityk włoski, przywódca liberałów piemonckich, od 1852 roku 80 Камілло Бенсо ді Кавур (1810–1861) – італійський політик, лідер п’ємонтських лібералів, premier i minister spraw zagranicznych Królestwa Sardynii, współtwórca zjednoczonych Włoch, pierw- з 1852 р. прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Сардинського королівства, співтворець szy premier Włoch w 1861 roku. об’єднаної Італії, перший прем’єр-міністр Італії в 1861 р. 130 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 131 stępy sojuszników wywołały zaniepokojenie Prus i Rosji, które obawiały się, że wojna боювалися, що італійська війна може спровокувати нову революцію на їхній włoska może wywołać kolejną rewolucję na ich obszarze. Cesarz Francuzów dokonał території. Тоді імператор Франції несподівано уклав угоду з австрійським пра- wtedy niespodziewanego zwrotu i porozumiał się z austriackim władcą Franciszkiem вителем Францем Йосифом I. За умовами миру Австрія втратила Ломбардію Józefem I. Na mocy postanowień pokojowych Austria straciła Lombardię (ale nie We- (але не Венецію) на користь Франції, яка передала її П’ємонту. necję) na korzyść Francji, która dopiero przekazała ją Piemontowi. Всупереч волі Франції, яка бажала зберегти роздробленість півострова, Wbrew woli Francji, której zależało na utrzymaniu rozbicia półwyspu, pomniej- дрібні італійські князівства оголосили про союз з П’ємонтом. Серед них були sze księstwa włoskie ogłosiły połączenie z Piemontem. Wśród nich znajdowały się Тоскана, Парма і Модена. Коли здавалося, що об’єднання обмежиться північ- Toskania, Parma i Modena. Gdy wydawało się, że zjednoczenie ograniczy się do ною частиною Італії, ініціативу взяв у свої руки низовий повстанський рух під północnej części Włoch, inicjatywę przejął oddolny ruch powstańczy kierowany проводом Гарібальді. Останній разом із групою близько тисячі бійців, одягне- przez Garibaldiego. Ten ostatni, wraz z grupą około tysiąca bojowników ubranych них у характерні червоні сорочки, вирушив на двох кораблях із П’ємонту на w charakterystyczne czerwone koszule, wyprawił się dwoma statkami z Piemontu Сицилію, де висадився у травні 1860 року. За кілька місяців Гарібальді заволо- do Sycylii, gdzie wylądował w maju 1860 roku. Garibaldi w ciągu kilku miesię- дів усім Королівством Обох Сицилій81. Кавур неохоче ставився до Гарібальді, cy opanował całe Królestwo Obojga Sycylii82. Cavour był niechętny Garibaldie- але розраховував отримати від його дій користь для П’ємонту. Коли Гарібальді mu, jednak tolerował jego poczynania licząc na wyciągnięcie z nich korzyści dla увійшов до Неаполя, Кавур поспішив зі своїми військами на південь, щоб запо- Piemontu. Gdy Garibaldi wkroczył do Neapolu, Cavour pośpieszył swoje wojska бігти свавіллю Гарібальді. Останній підкорився Кавуру і загальноіталійський Powstanie Królestwa Włoch Розквіт Італійського королівства. I faza zjednoczenia Włoch. 1-й етап об’єднання Італії. 82 W 1815 roku Królestwo Neapolu zostało odzyskane przez Burbonów z Sycylii, a w 1816 roku 81 У 1815 році Неаполітанське королівство було знову завойоване Бурбонами Сицилійськими, formalnie połączone z Królestwem Sycylii w jedno Królestwo Obojga Sycylii. а в 1816 році формально об'єдналося з Королівством Сицилія в єдине Королівство обох Сицилій. 132 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 133 na południe, by nie dopuścić do samowolnych rządów Garibaldiego. Ten ostatni парламент, що зібрався в Турині, запропонував правителю П’ємонту Віктору podporządkował się Cavourowi, a zebrany w Turynie parlament ogólnowłoski za- Еммануїлу II82 титул короля Італії. Об’єднання стало фактом, хоча австрійська proponował piemonckiemu władcy Wiktorowi Emanuelowi II83 tytuł króla Włoch. Венеція та папський Рим залишилися поза межами країни. Zjednoczenie stało się faktem, choć poza granicami kraju pozostawały austriacka (426) Возз’єднання Німеччини. Приєднання двох останніх міст до Італії Wenecja i papieski Rzym. відбулося в 1866 і 1870 роках відповідно в результаті політики Пруссії щодо (426) Zjednoczenie Niemiec. Przyłączenie tych dwóch ostatnich miast do Włoch об’єднання Німеччини. Як і у випадку з єдністю Італії, Австрія була пере- nastąpiło odpowiednio w roku 1866 i 1870, w następstwie polityki jednoczenia шкодою на шляху об’єднання Німеччини під гегемонією Пруссії. Адже вона Niemiec przez Prusy. Tak jak w przypadku jedności Włoch, tak i na drodze do століттями була главою Священної Римської імперії німецької нації (аж до її zjednoczenia Niemiec pod hegemonią Prus przeszkodą była Austria. Przecież to ona ліквідації в 1806 році), а після Віденського конгресу також і Німецького со- stała przez wieki na czele Świętego Cesarstwa Rzymskiego Narodu Niemieckiego юзу. Однак Пруссія не боролася з національними проблемами, які паралізува- (do jego likwidacji w roku 1806), a od kongresu wiedeńskiego również Związku ли діяльність Відня з часів Весни Народів. Крім того, Німецький митний союз, Niemieckiego. Prusy nie borykały się jednak z problemami narodowościowymi, створений у 1834 році, що складався з понад двадцяти німецьких країн, проте które od czasu Wiosny Ludów paraliżowały poczynania Wiednia. Także ustanowiony без Австрії, значно зміцнив економічні та політичні позиції Пруссії. w 1834 roku Niemiecki Związek Celny, liczący ponad dwadzieścia niemieckich krajów, ale bez Austrii, znacząco wzmocnił gospodarczo-polityczną pozycję Prus. Дві стратегії боротьби за лідерство в німецьких країнах ФРАНКФУРТСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ Програма «великонімецька» Програма «малонімецька» Dwie strategie walki o przywództwo w krajach niemieckich (без Австрії) PARLAMENT FRANKFURCKI ХТО БУДЕ ГЕГЕМОНОМ Program „wielkoniemiecki” Program „małoniemiecki” католицька Австрія протестантська Пруссія (bez Austrii) ДЕ БУДЕ ПОЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР KTO BĘDZIE HEGEMONEM Відень Берлін katolicka Austria protestanckie Prusy ЕТАПИ GDZIE ZNAJDZIE SIĘ CENTRUM POLITYCZNE Австро-прусська війна (1866) Wiedeń Berlin Франко-прусська війна (1870–1871) ETAPY ↓ Wojna prusko-austriacka (1866) Німецька імперія (так званий «Другий Рейх») - 1871 рік Wojna prusko-francuska (1870–1871) «Kulturkampf» (1871–1878)* ↓ [війна з церквою, що розуміється як боротьба з католицько-габсбурзькими та Cesarstwo Niemieckie (tzw. „II Rzesza”) – 1871 баварськими впливами; Kulturkampf особливо торкнувся поляків, які були переважно „Kulturkampf” (1871–1878)* католиками] [wojna z Kościołem rozumiana jako zwalczanie wpływów katolicko-habsburskich * Автором терміна «Kulturkampf» був Рудольф Вірхов (1821–1902; німецький патолог і антро- i bawarskich; Kulturkampf w szczególności dotknął Polaków, którzy w większości byli полог), який таким чином визначив боротьбу нової ліберально-секуляризаційної культури з кон- katolikami] серватизмом, який обстоювали католики. * Autorem terminu „Kulturkampf” był Rudolf Virchow (1821–1902; niemiecki patolog i antropolog), który w ten sposób określał walkę nowej kultury liberalno-świeckiej z konserwatyzmem, reprezentowanym – jego zdaniem – przez katolików. Протистояння з Австрією Бісмарк розділив на два етапи. Спочатку в 1864 році він втягнув Австрію у війну проти Данії з метою відібрати герцогства Konfrontację z Austrią Bismarck rozłożył na dwa etapy. Najpierw w 1864 roku Шлезвіг і Гольштейн. Данія зазнала поразки. Але замість того, щоб діяти як wplątał Austrię w wojnę przeciwko Danii. Pretekstem było odebranie temu państwu президент Німецького союзу і гарантувати династичні права місцевого герцога księstw Szlezwiku i Holsztynu. Dania została pokonana. Zamiast jednak postąpić Шлезвіг-Гольштейнського, Австрія погодилася дозволити Пруссії взяти Шлез- jako przewodniczący Związku Niemieckiego i zagwarantować prawa dynastyczne віг і сам Гольштейн. Окремі держави сприйняли це як простий розподіл здо- miejscowemu księciu szlezwicko-holsztyńskiemu, Austria zgodziła się, by Prusy бичі, в чому звинуватили Австрію. Відень був принижений. objęły Szlezwik, a ona sama – Holsztyn. Poszczególne państwa odebrały to jako Бісмарк, який свідомо спонукав Австрію запропонувати розділити Шлезвіг zwykły podział łupów, winą za co obarczyły Austrię. Wiedeń został upokorzony. і Гольштейн, вирішив піти далі. Забезпечивши нейтралітет Франції, а раніше 82 Камілло Бенсо ді Кавур (1810–1861) – італійський політик, лідер п’ємонтських лібералів, 83 Wiktor Emanuel II (1820–1878) – król Sardynii w latach 1849–1861, pierwszy król zjednoczo- з 1852 р. прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Сардинського королівства, співтворець nych Włoch od 1861 roku об’єднаної Італії, перший прем’єр-міністр Італії в 1861 р. 134 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 135 Bismarck, który świadomie skłonił Austrię do zaproponowania podziału Szle- Росії, він у 1866 році напав на ізольовану Австрію, розгромивши її війська в zwiku i Holsztynu, postanowił wtedy pójść za ciosem. Zapewniwszy sobie neu- битві під Садовою (3 липня 1866). Положення мирного договору не були для tralność Francji, a wcześniej jeszcze Rosji, uderzył w 1866 roku na osamotnioną Австрії катастрофічними. Однак вона була позбавлена лідерства в німецькому Austrię, gromiąc jej wojska w bitwie pod Sadową (3 lipca 1866). Z materialnego світі - Німецький союз був розпущений, Австрія могла шукати можливу екс- punktu widzenia postanowienia traktatu pokojowego nie były dla Austrii miażdżące. пансію лише в балканському напрямку. Pozbawiona została ona jednak przywództwa w świecie niemieckim: Związek Nie- Одночасно з Пруссією на Австрію напала Італія. Хоча вона і зазнала пораз- miecki został bowiem rozwiązany, a ewentualnej ekspansji Austria mogła już tylko ки, Австрія погодилася віддати Італії Венецію. Натомість Південний Тіроль з szukać w kierunku bałkańskim. Трентіно і Трієст лишилися в її межах. W tym samym czasie co Prusy, Austrię najechały Włochy. Wprawdzie poniosły Останньою перешкодою на шляху Пруссії до об’єднання Німеччини була one klęskę, jednak Austria zgodziła się na oddanie im Wenecji. W jej granicach po- лише Франція. І тут Бісмарк спритно спровокував суперника на дії. Спочатку zostały za to południowy Tyrol z Trydentem oraz Triest. він запропонував на вакантний іспанський престол представника Гогенцоллер- Ostatnią przeszkodą na drodze Prus do zjednoczenia Niemiec była już tylko нів. Франція могла тільки протестувати, тому що для неї було неприпустимо Francja. Również i tu Bismarck sprytnie sprowokował rywala do działania. Naj- бути в оточенні правителів з ворожої династії. Пруссія зняла свою кандидату- pierw wysunął kandydaturę przedstawiciela Hohenzollernów do wakującego wła- ру, але французький посол поспішив до прусського короля, який зупинився в śnie tronu hiszpańskiego. Francja mogła tylko zaprotestować, gdyż nie do przyję- курортному місті Емс, вимагаючи гарантій, що більше така кандидатура не ви- cia była dla niej sytuacja, w której byłaby otoczona władcami wywodzącymi się суватиметься. Король ввічливо відмовився зробити таку заяву, про що повідо- z wrogiej dynastii. Prusy wycofały kandydaturę, ale ambasador Francji pospieszył мив Бісмарка телеграмою. Останній, у свою чергу, опублікував її в пресі в змі- do króla pruskiego, bawiącego w uzdrowisku Ems, domagając się przyrzeczenia, że неному вигляді, з якого видно, що буцімто король відмовився прийняти посла tego rodzaju kandydatura nie będzie już więcej zgłaszana. Król w uprzejmy sposób і повідомив через свого ад’ютанта, що не має нічого йому сказати. Доставлена odmówił złożenia takiej deklaracji, o czym powiadomił depeszą Bismarcka. Ten zaś в такому вигляді до Парижа так звана «емська телеграма» (13 липня 1870 р.) opublikował ją w prasie w zmienionym jednak kształcie, z którego wynikało, że król викликала обурення і спонукала Францію «з легким серцем» оголосити війну, odmówił przyjęcia ambasadora i za pośrednictwem adiutanta zakomunikował mu, як повідомив про це тодішній прем’єр-міністр Еміль Олів’є (1825–1913). że nie ma mu nic do powiedzenia. Przekazana w takiej postaci do Paryża tzw. „de- Франція, як і Австрія, була не готова до війни. Французькі війська разом з pesza emska” (13 lipca 1870) wywołała oburzenie i skłoniła Francję do wypowie- імператором були оточені пруссаками біля Седана і капітулювали. Наполеон III dzenia wojny „z lekkim sercem” – jak powiedział ówczesny premier Émile Ollivier потрапив у полон. 4 вересня 1870 року в Парижі стався державний переворот, (1825–1913). у результаті якого імперію було повалено й проголошено республіку. У ново- Podobnie jak wcześniej Austria, tak i Francja nie była przygotowana do wojny. створеному уряді національної оборони виникли розбіжності щодо того, чи Wojska francuskie wraz z cesarzem zostały otoczone przez Prusaków w pobliżu Se- слід продовжувати війну. Однак Париж був оточений, і всі спроби прорвати danu i zmuszone do poddania się. Napoleon III dostał się do niewoli. W dniu 4 wrze- облогу, організовану радикалом Леоном Гамбеттою83, потерпіли невдачу. śnia 1870 roku doszło w Paryżu do przewrotu, w wyniku którego obalono cesarstwo Не дочекавшись навіть перемир’я (яке було остаточно укладено лише i proklamowano republikę. W łonie nowopowstałego rządu obrony narodowej nie 28 січня 1871 р.), окремі німецькі князі зібралися 18 січня 1871 р. у Версалі, było zgody co do tego, czy wojnę należy prowadzić dalej. Paryż był jednak oto- у Дзеркальній Залі колишнього палацу французьких правителів, де було про- czony, a wszelkie próby przerwania oblężenia organizowane przez radykała Leona голошено про створення Німецького Рейху, на чолі з прусським королем Віль- Gambettę84 nie przyniosły rezultatu. гельмом I 84 в ролі імператора. Об’єднання Німеччини стало фактом, а його Nie czekając nawet na rozejm (który ostatecznie zawarto dopiero 28 stycznia проголошення саме у Версалі мало на меті ще більше принизити французів. 1871 roku), poszczególni książęta niemieccy zebrali się 18 stycznia 1871 roku Однак, слід зазначити, що дії німців, і перш за все капітулянтська позиція w Wersalu, w Sali Lustrzanej niegdysiejszego pałacu władców francuskich, gdzie більшості нового французького уряду, не були сприйняті жителями Парижа, ogłoszono powstanie Rzeszy Niemieckiej, z królem pruskim Wilhelmem I85 jako які в березні 1871 року почали повстання під назвою Паризька Комуна. Через cesarzem. Zjednoczenie Niemiec stało się faktem, a jego proklamowanie w Wersalu два місяці повстання було придушене французькими урядовими військами, які miało dodatkowo upokorzyć Francuzów. називалися «версальськими» (оскільки у Версалі на той час був розміщений 84 Leon Gambetta (1832–1882) – francuski polityk przywódca partii republikańskiej i opozycji 83 Леон Гамбетта (1832–1882) – французький політик, лідер республіканської партії та пар- parlamentarnej w okresie II Cesarstwa, w 1870 roku proklamował III Republikę, w latach 1881–1882 ламентської опозиції часів Другої імперії, у 1870 році проголосив Третю республіку, у 1881–1882 premier i minister spraw zagranicznych. роках прем’єр-міністр і міністр закордонних справ. 85 Wilhelm I Hohenzollern (1797–1888) – regent, a następnie król Prus w latach 1861–1888, od 84 Вільгельм I Гогенцоллерн (1797–1888) – регент, а потім король Пруссії в 1861–1888 роках, 1871 roku cesarz niemiecki, współtwórca II Rzeszy. з 1871 року німецький імператор, співтворець Другого рейху. 136 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 137 Należy jednak stwierdzić, że zacho- французький уряд). Пере- wania Niemców, jak i przede wszystkim можених борців Комуни kapitulanckiej postawy większości no- назвали комунарами. wego rządu francuskiego nie zaakcep- У вересні 1870 року, towała ludność Paryża, która w marcu коли впав режим Напо- 1871 roku wznieciło powstanie zwane леона III, французькі вій- Komuną Paryską. Powstanie po dwóch ська були виведені з Риму, miesiącach stłumiły francuskie wojska залишивши Папську об- rządowe, zwane „wersalskimi” (gdyż ласть напризволяще. Тоді rząd Francji miał wtedy swoją siedzibę армія Італійського коро- w Wersalu). Pokonanych zaś bojowni- лівства без труднощів за- Anton von Werner, Proklamowanie Cesar- ków Komuny nazywa się komunardami. йняла Рим, і на плебісциті stwa Niemieckiego, 1885 Jeszcze we wrześniu 1870 roku, gdy населення міста переваж- Антон фон Вернер, Проголошення załamał się reżim Napoleona III, oddzia- ною більшістю вирішило Німецької імперії, 1885 ły francuskie zostały wycofane z Rzymu, Komunardzi pozują do zdjęć na barykadzie приєднати його до Італії. Bismarck w białym uniformie. pozostawiając Państwo Kościelne wła- (fotografia z epoki). Таким чином, об’єднання Бісмарк у білому мундирі. Комунари позують для фотографій на барикаді snemu losowi. Wtedy wojska Królestwa (фото періоду). Італії теж відбулося, хоча Włoch zajęły Rzym bez trudności, a w przeprowadzonym plebiscycie ludność miasta не всі питання, пов’язані zdecydowała miażdżącą większością o przyłączeniu go do Włoch. Urzeczywistniło з ним, були на той час вирішені. Протягом багатьох років папи вважали себе się zatem także zjednoczenie Włoch, choć nie wszystkie związane z nim kwestie zo- бранцями італійської держави («римське питання») і перешкоджали італійцям stały rozwikłane. Papieże przez wiele lat uznawali się za więźniów państwa włoskie- підтримувати свою державу (non expedit85). Постало також питання італійських go („kwestia rzymska”) i zniechęcali Włochów do wspierania swojego państwa (non земель, які ще перебували під владою Австро-Угорщини. Зміни в цьому пла- expedit86). Pozostawała także kwestia ziem włoskich, które wciąż znajdowały się pod ні принесе в подальому лише Перша світова війна. Іншим питанням було ре- władzą Austro-Węgier. Zmiany w tym zakresie przyniesie dopiero I wojna światowa. альне об’єднання країни - структура суспільства та економіки відрізнялися від Innym zagadnieniem było realne zjednoczenie kraju: południe od północy Włoch róż- північної Італії. П’ємонт не був таким сильним, як Пруссія в Німеччині, щоб niła struktura społeczeństwa i gospodarki. Piemont zaś nie był tak silny jak Prusy na нав’язувати свою системну модель розвитку іншим регіонам країни. obszarze Niemiec, by narzucić innym regionom swój model ustrojowy. (427) Powstanie Austro-Węgier (1867). Jeszcze przed klęską austriacką w bi- (427) Утворення Австро-Угорщини (1867). Ще до поразки Австрії в битві twie pod Sadową (1866), naród węgierski zażądał przywrócenia konstytucji węgier- під Садовою (1866 р.) угорський народ вимагав відновлення угорської консти- skiej z roku 1848. Było dla Wiednia jasne, że zachowanie dalszej mocarstwowości туції 1848 р. Відню було зрозуміло, що статус влади Австрії не збережеться, przez Austrię nie może mieć miejsca, jeżeli nie osłabi się ośrodkowych żądań wę- якщо вимоги Угорщини в напрямку автономії і суверенітету, які були надзви- gierskich, które były najsilniejsze i najbardziej niebezpieczne dla spójności państwa чайно сильними, не будуть виконані і тоді це перетвориться на реальну за- habsburskiego. Osłabiona Austria zdecydowała się osłabić dążenia niepodległo- грозу дестабілізації держави Габсбургів. Ослаблена Австрія вирішила піти на ściowe Węgrów przekształcając jednolite cesarstwo w tzw. państwo dualistyczne: поступки незалежницьким прагненням угорців шляхом перетворення єдиної Monarchię Austro-Węgierską (Austro-Węgry87). W kwietniu 1867 roku sejm wę- унітарної імперії в дуалістичну державу – Австро-Угорську монархію (Австро- gierski uchwalił w tej sprawie tzw. „ugodę”, którą Franciszek Józef zaakceptował Угорщина86). У квітні 1867 р. угорський парламент ухвалив у цій справі угоду, 12 czerwca. Obydwie części miały odtąd mieć wspólny skarb, wojsko i politykę za- яку Франц Йосиф прийняв 12 червня. Відтоді обидві частини повинні були graniczną, ale osobne parlamenty, osobne rządy i – co za tym idzie – samodzielność мати спільну скарбницю, армію та зовнішню політику, але порізно свої парла- 86 Non expedit (łac. „nie jest pożytecznym”) – encyklika papieża bł. Piusa IX z 1874 roku o zakazie 85 Non expedit (лат. «не корисний») — енцикліка Папи Бл. Пій IX 1874 р. про заборону участі udziału katolików w polityce państwa włoskiego, zwłaszcza udziału w wyborach. Zakaz nie dotyczył католиків у політиці італійської держави, особливо участі у виборах. Заборона не поширювалася samorządów. на органи місцевого самоврядування. 87 Część austriacka składała się z siedemnastu krajów koronnych, ale nie była państwem związ- 86 Австрійська частина складалася з сімнадцяти коронних земель, але це була не федеративна, kowym, lecz unitarnym (kraje koronne nie były krajami związkowymi). Część węgierska formalnie а унітарна держава (коронні землі не були федеративними державами). Угорська частина była unią Królestwa Węgier i Królestwa Chorwacji, ale w praktyce samodzielność Chorwacji była ogra- формально була союзом Угорського королівства та Хорватського королівства, але на практиці niczona. незалежність Хорватії була обмежена. 138 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 139 w kwestiach polityki wewnętrznej. Cesarz austriacki był natomiast traktowany na Węgrzech jako król węgierski. Monarchia dualistyczna przetrwała do końca I wojny światowej. Koronacja Franciszka Józefa I na króla Węgier Коронація Франца Йосифа I як короля Угорщини менти, уряди, внутрішню політику. З іншого боку, австрійський імператор роз- глядався в Угорщині як угорський король. Дуалістична монархія проіснувала до кінця Першої світової війни. (428) Osłabienie monarchii osmańskiej. Na początku XIX wieku w skład (428) Послаблення Османської монархії. На початку XIX століття до скла- Turcji wchodziły całe Bałkany, tzn. południowo-wschodnia część Europy. Pod ду Туреччини входили цілі Балкани, тобто південно-східна частина Європи. Під rządami sułtana znajdowały się z grubsza wszystkie ziemie leżące na południe od владою султана були майже всі землі на південь від Дунаю. Проте Туреччина зі- Dunaju. Jednak Turcja borykała się z licznymi problemami. Ustawicznie docho- ткнулася з численними проблемами. Постійно відбувалися повстання яничарів, dziło do buntów janczarów, których ostatecznie fizycznie wyeliminowano w la- які були остаточно припинені лише у 1820-х роках. Внутрішні конфлікти значно tach dwudziestych XIX wieku. Konflikty wewnętrzne wydatnie osłabiły państwo. послабили державу. Туреччина також втратила частину своїх володінь до кінця Turcja traciła także poszczególne swoje posiadłości, do końca XVIII wieku głów- XVIII століття, головним чином на користь Росії правління Катерини II. З по- nie na korzyść Rosji Katarzyny II. Od początku XIX wieku dochodziło na Bałka- чатку XIX століття на Балканах відбувалися повстання місцевого селянського nach do buntów miejscowej ludności chłopskiej (Serbowie, Wołosi) przeciwko населення (сербів, влахів) проти турецьких феодалів. Пробуджувалася самобут- tureckim feudałom. Budziła się tożsamość poszczególnych narodów. Jako pierwsi ність окремих націй. Греки першими створили свою державу. У 1821 році вони własnego państwa doczekali się Grecy. W 1821 roku wywołali oni powstanie pod підняли повстання під проводом Олександра Іпсіланті87. Здобуттю незалежності wodzą Aleksandra Ypsilanti’ego88. Wybiciu się na niezależność pomogła jednak сприяла також і міжнародна ситуація – тоді і Росія, і Велика Британія, і Франція sprzyjająca sytuacja międzynarodowa: w tym czasie zarówno bowiem Rosji, Wiel- прагнули послабити Туреччину. У результаті незалежність Греції стала міжна- kiej Brytanii, jak i Francji zależało na osłabieniu Turcji. Spowodowało to, że nie- родно визнаною ще в 1830 році, хоча була все ще обмеженою. podległość Grecji została międzynarodowo uznana już w roku 1830 choć była ona Серби взялися за зброю в 1804 р. Їхнє перше повстання під проводом Єжи w okrojonych jeszcze granicach. Чорного88 було придушене. Однак князь дав своє ім’я новій династії Караджор- 87 Олександр Іпсіланті (1792–1828) – російський генерал, лідер грецького об’єднання за незалежність і антитурецького повстання в Румунії 1821 року. 88 Aleksander Ypsilanti (1792–1828) – generał rosyjski, przywódca greckiego stowarzyszenia nie- 88 Єжи Чорний (1768–1817) – керівник першого сербського антитурецького повстання, podległościowego i powstania antytureckiego w Rumunii 1821 roku. засновник династії Караджорджевичів. 140 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 141 Serbowie chwycili za broń jeszcze w roku 1804. Ich pierwsze powstanie, którym джевичів (від його сербського імені: Караджордж — Георгій Чорний). У 1815 kierował Jerzy Czarny89, zostało stłumione. Książę nadał jednak swoje imię nowej році спалахнуло ще одне повстання під проводом Мілоша Обреновича89. Друге dynastii Karadziordziewiczów (od swojego serbskiego imienia: Karađorđe – Jerzy повстання було більш успішним, оскільки Туреччина погодилася надати Сер- Czarny). W 1815 roku wybuchło kolejne powstanie, na czele którego stanął Miłosz бії автономію. З роками сербські князі ставали все більш незалежними. Однак Obrenowić90. Druga insurekcja odniosła większy skutek, gdyż Turcja zgodziła się невдовзі між Караджорджевичами та Обреновичами розгорнулася гостра кон- nadać Serbii autonomię. Z biegiem lat serbscy książęta stawali się coraz bardziej куренція за владу. Обидві династії боролися одна з одною та вбивали членів niezależni. Wnet jednak wywiązała się zajadła rywalizacja o władzę między Kara- іншої родини. Ці суперечки тривали до Першої світової війни. dziordziewiczami a Obrenowiczami. Obie dynastie wzajemnie się obalały i mordo- Відносно широкою внутрішньою свободою користувалися дві інші турецькі wały przedstawicieli drugiej rodziny. Spory te trwały aż do I wojny światowej. провінції, населені румунами, - Валахія та Молдавія, відомі як князівства Ду- Stosunkowo szeroką swobodą wewnętrzną cieszyły się dwie inne tureckie prowin- наю. Однак ситуація ускладнювалася тим, що їхніми воєводами (господарями) cje, zamieszkałe przez Rumunów – Wołoszczyzna i Mołdawia, zwane księstwami nad- були не турки, а греки на службі у султана (так звані «фанаріоти»90). У 1821 році dunajskimi. Sytuację komplikowało w nich jednak to, że ich wojewodami (hospoda- спалахнуло селянське повстання проти панування фанаріотів на чолі з Тудором rami) byli nie Turcy, tylko Grecy znajdujący się na służbie sułtana (tzw. „fanarioci”91). Володимиреску91. Повстання було придушене, але фанаріоти вже не стояли на W 1821 roku wybuchło powstanie chłopów przeciwko rządom Fanariotów, kierowane чолі князівств, які внаслідок тиску Росії отримали конституції. Наслідки Крим- przez Tudora Vladimirescu92. Powstanie zostało stłumione, ale Fanarioci nie stali już ської війни створили можливість зміцнити незалежність Румунії. Переможена więcej na czele księstw, które m. in. pod wpływem Rosji uzyskały konstytucje. Okazję Росія та переможна, але ослаблена війною Туреччина не змогли протидіяти, do ugruntowania rumuńskiej samodzielności stworzyły następstwa wojny krymskiej. коли в січні 1859 року збори Молдавії та Валахії обрали господарем одну осо- Pokonana Rosja i zwycięska lecz osłabiona wojną Turcja nie mogły się sprzeciwić, gdy бу – Олександра Яна Кузу92 (Alexandru Ioan Cuza). У 1861 р. було проголошено w styczniu 1859 roku zgromadzenia Mołdawii i Wołoszczyzny wybrały na hospodara об’єднання двох князівств в одне, яке згодом отримало назву Румунія. tę samą osobę – Aleksandra Jana Cuzę93 (Alexandru Ioan Cuza). W 1861 roku prokla- Суттєва зміна ситуації на Балканах відбулася в 1877–1878 рр., коли поча- mowano zjednoczenie obydwu księstw w jedno, nazwane nieco później Rumunią. лася війна між Росією і Туреччиною. Це був ще один – після Кримської війни Do znaczącej zmiany sytuacji na Bałkanach doszło w latach 1877–1878. Doszło – конфлікт, за допомогою якого Росія хотіла розширити свій вплив на півдні. wtedy do wojny między Rosją a Turcją. Był to kolejny – po wojnie krymskiej – kon- Однак цього разу Росія здобула нищівну перемогу, а її війська дійшли до само- flikt, poprzez który Rosja chciała rozszerzyć swe wpływy na południu. Tym razem го Стамбула. Проте в умовах рішучого втручання європейських держав вона не jednak Rosja odniosła miażdżące zwycięstwo, a jej wojska dotarły do samego Istam- наважилася його зайняти. Російсько-турецький мирний договір був укладений bułu. Wobec jednak stanowczej interwencji mocarstw europejskich nie odważyła 3 березня 1878 в Сан-Стефано, неподалік від турецької столиці. Положення się go zająć. Rosyjsko-turecki traktat pokojowy zawarty został 3 marca 1878 roku договору були дуже вигідні для Росії. Вони передбачали, серед іншого, ство- w miejscowości San Stefano, nieopodal tureckiej stolicy. Postanowienia traktatu рення Болгарського князівства з дуже широкими кордонами, в якому Русь мала były dla Rosji bardzo korzystne. Przewidywały m. in. utworzenie księstwa bułgar- б право утримувати свої збройні сили. Це означало повне домінування Росії на skiego o bardzo rozległych granicach, w którym Rosja miałaby prawo utrzymywać Балканах, на що не хотіла погодитися жодна з великих держав. Тоді Бісмарк swoje siły zbrojne. Oznaczało to całkowitą dominację Rosji na Bałkanach, na co nie висунув ідею організації в Берліні міжнародного конгресу для розгляду умов chciało się zgodzić żadne z wielkich mocarstw. Bismarck wysunął wtedy pomysł миру між Росією і Туреччиною. zorganizowania w Berlinie międzynarodowego kongresu, mającego zastanowić się Конгрес, що відбувся в червні–липні 1878 р., змінив зміст Сан-Стефанського nad warunkami pokoju między Rosją a Turcją. договору. Болгарія була поділена на дві залежні від Туреччини частини (Кня- зівство Болгарія та Східна Румелія). Незалежність Сербії та Румунії отримала 89 Jerzy Czarny (1768–1817) – przywódca pierwszego antytureckiego powstania serbskiego, zało- міжнародне підтвердження. Дві останні країни також розширили свої кордони. życiel dynastii Karađorđeviciów. 90 Miłosz Obrenowić (1760–1870) – książę serbski w latach 1817–1839 i 1858–1860, wódz po- 89 Мілош Обренович (1760–1870) – сербський князь у 1817–1839 та 1858–1860 роках, wstania antytureckiego w 1815 roku, w 1826 uzyskał autonomię dla Serbii. керівник антитурецького повстання 1815 року, у 1826 році отримав автономію для Сербії. 91 Fanarioci – greccy mieszkańcy Fanaru, dzielnicy Konstantynopola, gdzie po zdobyciu w 1453 roku 90 Фанаріоти – грец. жителі Фанару, району Константинополя, де після завоювання міста miasta przez Turków znajdowała się siedziba patriarchatu (od 1601 roku), wokół której skupili się ocaleni турками в 1453 р. розташовувалася резиденція патріархату (з 1601 р.), навколо якого громадилися przedstawiciele arystokracji bizantyńskiej oraz najbogatszych rodzin greckich z terenów dawnego cesar- представники візантійської аристократії та найбагатші грецькі родини з територій колишньої stwa (Mawrokordatosowie, Gikasowie, Sutsosowie, Ipsilantisowie, Muruzisowie, Mawrojenisowie i in.). імперії (Маврокордатос, Гікас, Суцос, Іпсілантіс, Мурузіс, Мавроеніс та ін.). 92 Tudor Vladimirescu (1780–1821) – przywódca powstania na Wołoszczyźnie w 1821 roku, ru- 91 Тудор Володимиреску (1780–1821) – керівник повстання у Валахії 1821 року, національний muński bohater narodowy. герой Румунії. 93 Aleksander Jan Cuza (1820–1873) – bojar mołdawski, od 1859 r. książę Zjednoczonych Księstw 92 Олександр Ян Куза (1820–1873) – молдавський боярин, з 1859 р. князь Об’єднаних Mołdawii i Wołoszczyzny (od 1866 roku Zjednoczonych Księstw Rumunii) князівств Молдавії та Валахії (з 1866 р. Об’єднаних князівств Румунії) 142 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 143 Obradujący w czerwcu i lipcu 1878 roku kongres zmienił treść traktatu z San Також було домовлено, що територія Боснії та Герцеговини буде окупована Stefano. Bułgarię podzielono na dwie zależne od Turcji części (Księstwo Bułgarskie Австро-Угорщиною. i Rumelia Wschodnia). Międzynarodowe potwierdzenie uzyskała za to niepodległość В результаті Берлінського конгресу європейські володіння Туреччини ще Serbii i Rumunii. Te dwa ostatnie kraje poszerzyły również swoje granice. Ustalono більше зменшилися. Крім болгарських земель, які остаточно стануть незалеж- również, że obszar Bośni i Hercegowiny znajdzie się pod okupacją Austro-Węgier. ними в 1908 році, Османська імперія складалася лише з Албанії, Македонії та W rezultacie kongresu berlińskiego posiadłości europejskie Turcji uległy dalsze- Фракії. Проте новостворені держави — Сербія, Болгарія та Греція — не при- mu skurczeniu. Oprócz ziem bułgarskich, które i tak ostatecznie się usamodzielnią пинили своїх зусиль спрямованих на відвоювання цих земель. w roku 1908, w skład imperium osmańskiego wchodziły już tylko Albania, Mace- donia i Tracja. Nowopowstałe państwa – Serbia, Bułgaria i Grecja – nie ustawały jednak w wysiłkach, by zdobyć również te ostatnie ziemie. (429) Wojna secesyjna i wzrost znaczenia USA. W okresie XIX wieku Stany (429) Громадянська війна та піднесення США. Протягом XIX століття Zjednoczone zaczęły być targane coraz większymi sporami wewnętrznymi. W pół- Сполучені Штати почали все більше відчувати внутрішні суперечності. Зна- nocnej części kraju rozwijał się na szeroką skalę przemysł. To tu znajdowała się чного розвитку набула промисловість на півночі країни. Саме тут було розт- znaczna większość fabryk, kopalń i linii kolejowych. Południowa zaś część USA ашовано переважну більшість заводів, шахт, залізничних колій. Південна żyła głównie z rolnictwa. Uprawiano tam przede wszystkim bawełnę, jak również частина США жила в основному за рахунок сільського господарства. Тут ви- zboża, tytoń, kukurydzę i trzcinę cukrową. Zróżnicowany profil gospodarki dopro- рощували переважно бавовну, а також зернові культури, тютюн, кукурудзу та wadził do sprzeczności interesów między Północą a Południem. Północ zaintereso- цукрову тростину. Диверсифікований профіль економіки призвів до конфлікту wana była wprowadzeniem ceł chroniących jej tkankę przemysłową przed towarami інтересів між Північчю та Півднем. Північ була зацікавлена у введенні тарифів, z Europy, gdzie industrializacja była bardziej zaawansowana. Południe domagało się щоб захистити свою промислову структуру від товарів з Європи, де індустрі- natomiast utrzymania wolnego handlu: obawiano się, że jeżeli Stany Zjednoczone алізація була на той час більш розвинута. Південь, навпаки, вимагав зберегти wprowadzą cła to podobnie postąpią państwa europejskie, do których trafiała więk- вільну торгівлю, боячись того, що у відповідь на запровадження Сполученими szość produkowanej na Południu bawełny. Штатами тарифів, європейські країни, які купували більшу частину бавовни, Rywalizacji ekonomicznej towarzyszył etyczny spór o status ludności murzyń- виробленої на Півдні, зроблять те саме. skiej. W 11 stanach Południa istniało wciąż niewolnictwo: około 4 milionów ciem- Економічне суперництво супроводжувалося етичною суперечкою про ста- noskórych (na 9 milionów mieszkańców stanów południowych) wykorzystywano тус чорношкірих. В 11 штатах Півдня ще існувало рабство - близько 4 мільйо- tam do pracy na plantacjach bawełny. W 23 stanach Północy niewolnictwo było нів чорношкірих (з 9 мільйонів жителів південних штатів) використовувалися już zniesione. Dodać wypada, że warunki życia tamtejszych robotników przemysło- там для роботи на бавовняних плантаціях. Натомість рабство на той час вже wych były niewiele lepsze od sytuacji Murzynów. було скасовано в 23 північних штатах. Слід додати, що умови життя місцевих Do zaostrzenia sporu doszło w roku 1860, gdy na prezydenta Stanów Zjednoczo- промислових робітників були не набагато кращими, ніж у чорношкірих. nych wybrany został republikanin Abraham Lincoln94 – zwolennik zniesienia niewol- До загострення спору дійшло в 1860 році, коли Президентом США був обра- nictwa i wprowadzenia ceł ochronnych. Stany południowe zareagowały gwałtownie: ний республіканець Авраам Лінкольн, прихильник скасування рабства і введення 20 grudnia 1860 roku Karolina Południowa ogłosiła tzw. secesję, tzn. wystąpienie захисних мит93. Південні штати бурхливо відреагували – 20 грудня 1860 р. Пів- z USA. W ślad za nią poszło dziesięć kolejnych stanów: Wirginia, Karolina Północ- денна Кароліна оголосила сецесію, тобто вихід зі складу США. Ще десять штатів na, Tennessee, Georgia, Floryda, Missisipi, Luizjana, Arkansas i Teksas. Utworzyły наслідували цей приклад – Вірджинія, Північна Кароліна, Теннессі, Джорджія, one Skonfederowane Stany Ameryki, zwane także Konfederacją (w odróżnieniu od Флорида, Міссісіпі, Луїзіана, Арканзас і Техас. Вони утворили Конфедеративні Północy, nazywanej inaczej Unią). Na czele Konfederacji stanął Jefferson Davis95. Штати Америки, також відомі як Конфедерація (на відміну від Північних, інак- Już w kwietniu 1861 roku wojska konfederackie rozpoczęły działania wojenne: ше відомих як Союз). Конфедерацію очолив Джефферсон Девіс94. zaatakowana została wtedy załoga Fortu Sumter w Karolinie Południowej, która po- Вже в квітні 1861 року армія Конфедерації почала бойові дії - був атакований została wierna Unii, choć stan w którym się znajdowała należał do Południa. Począt- форт Самтер в Південній Кароліні, який залишився вірним Союзу, хоча штат, в kowo przewagę uzyskała Konfederacja. Jej wojskami kierował uzdolniony generał якому він знаходився, належав до Півдня. Спочатку Конфедерація взяла верх. 94 Abraham Lincoln (1809–1865) – amerykański mąż stanu, polityk republikański, prezydent USA 93 Авраам Лінкольн (1809–1865) – американський державний діяч, політик-республіканець, w latach 1861–1865. Jego wybór doprowadził do wybuchu wojny secesyjnej. президент США в 1861–1865 роках. Його обрання призвело до початку громадянської війни. 95 Jefferson Davis (1808–1889) – amerykański wojskowy i polityk, jedyny prezydent Skonfedero- 94 Джефферсон Девіс (1808–1889) – американський військовий і політик, єдиний президент wanych Stanów Ameryki w latach 1861–1865. Конфедеративних Штатів Америки в 1861–1865 роках. 144 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 145 Robert Lee96, co ciekawe osobiście opowiadający się za zniesieniem niewolnictwa. Її війська очолив талановитий генерал Роберт Лі95, який особисто виступав за Po drugiej zaś stronie, głównodowodzącym wojsk był generał Ulysses Grant97. Unia ліквідацію рабства. З іншого боку, головнокомандувач армією генерал Улісс była w defensywie, jednak czas biegł na jej korzyść, ponieważ pod jej kontrolą znaj- Грант96. Союз перебував у обороні, але час йшов на його користь, оскільки весь dowała się cała amerykańska flota. Konfederaci byli tym samym odcięci od wszel- американський флот був під його контролем. Таким чином конфедерати були kiej pomocy i z czasem ich siły wyczerpywały się. відрізані від будь-якої допомоги, і з часом їхні сили вичерпалися. Zatoczywszy łuk od zachodniej strony Mississippi, Grant w 1863 roku zbliżył У 1863 році Грант наблизився до гирла Міссісіпі, намагаючись ізолювати się do ujścia rzeki, dążąc do odcięcia Teksasu od pozostałych, leżących bardziej Техас від інших, більш східних, штатів Конфедерації. Здійснити ці наміри до- na wschód, konfederackich stanów. Zwycięska dla Granta bitwa pod Vicksburgiem зволила переможна для Гранта битва під Віксбургом. У той же час на північно- pozwoliła na zrealizowanie tych zamiarów. W tym samym czasie, w północno-w- східній ділянці фронту війська Конфедерації генерала Лі прямували до столиці schodniej części frontu, konfederackie oddziały generała Lee skierowały się w stro- Союзу Вашингтона. Вирішальна битва відбулася 1–3 липня 1863 р. під Гет- nę stolicy Unii – Waszyngtonu. Decydująca bitwa rozegrała się w dniach 1–3 lipca тісбергом, біля річки Потомак. Конфедерати зазнали поразки і змушені були 1863 roku pod Gettysburgiem, w pobliżu rzeki Potomac. Konfederaci ponieśli klę- відступити. skę i musieli się wycofać. У 1864 році вони зазнали чергових поразок. Генерал Грант був перекинутий W 1864 roku doznali dalszych klęsk. Generał Grant został przeniesiony na pół- на північно-східну ділянку фронту, де зайняв столицю Півдня – Річмонд. На- nocno-wschodni odcinek frontu, gdzie zajął stolicę Południa – Richmond. Natomiast томість війська Союзу зосереджені біля гирла Міссісіпі, під командуванням wojska Unii skupione w pobliżu ujście Mississippi, nad którymi dowództwo przejął генерала Шермана97, вирушили на схід і, спустошуючи все на своєму шляху, generał Sherman98, wyruszyły na wschód i pustosząc wszystko po drodze dotarły do досягли Савани на узбережжі в Атлантичного океану. Таким чином, знову те- Savannah nad Oceanem Atlantyckim. Tym samym znów udało się przeciąć obszary риторії Конфедерації були перерізані - Вірджинія, Північна та Південна Каро- konfederatów: po północnej stronie wojsk Shermana pozostały Wirginia, Północna ліна залишилися з північного боку військ Шермана, а Флорида, частини Ала- i Południowa Karolina, a po południowej Floryda oraz część Alabamy i Georgii. бами та Джорджії з південного боку. Конфедерація була розбита. Потрапивши Konfederacja uległa rozbiciu. Otoczony generał Lee zdecydował się podpisać akt в оточення, генерал Лі вирішив підписати акт про капітуляцію, що відбулося kapitulacji, co nastąpiło 9 kwietnia 1865 roku w Appomattox. Łączne straty obydwu 9 квітня 1865 року в Аппоматтоксі. Загальні втрати з обох сторін оцінюються stron szacowane są na 600 tys. poległych. в 600 тис. загиблих. Następstwem sukcesu Unii było zniesienie niewolnictwa. Dekret w tej spra- Наслідком перемоги Союзу стало скасування рабства. Указ з цього приво- wie został ogłoszony przez Lincolna już 1 stycznia 1863 roku, jednak odpowiednia ду був оприлюднений Лінкольном ще 1 січня 1863 року, але відповідна поправка poprawka do konstytucji („trzynasta poprawka”) przyjęta została dopiero w grudniu до конституції («Тринадцята поправка») була прийнята в грудні 1865 року. Крім roku 1865. Również i ta ostatnia decyzja nie zakończyła walki Murzynów o rów- того, це останнє рішення не поклало край боротьбі Чорношкірих за свої права. nouprawnienie. Wprawdzie odtąd nie byli już oni niewolnikami, jednak wiele po- Незважаючи на те, що вони вже не були рабами, багато південних штатів почали łudniowych stanów zaczęło przyjmować specjalne przepisy o segregacji rasowej, приймати спеціальні закони про расову сегрегацію, які забороняли білим і кольо- zakazujące białym i kolorowym korzystania z tych samych szkół, środków trans- ровим одночасно користатися з тих самих шкіл, транспорту, громадських місць portu, miejsc publicznych itp. (tzw. zasada „równi, ale segregowani”). Zniesienie тощо (так званий принцип «рівних, але розділених»). Скасування сегрегації і ре- segregacji i rzeczywiste zrównanie Murzynów w prawach z białymi nastąpi dopiero альне зрівняння громадянських прав людей чорних і білих відбудеться лише в w latach sześćdziesiątych XX wieku, tj. sto lat po wojnie secesyjnej. Trzeba wreszcie 1960-х роках, тобто через сто років після громадянської війни. Слід додати, що dodać, że prezydent Lincoln zapłacił za zwycięstwo Unii i zniesienie niewolnictwa Президент Лінкольн заплатив за перемогу Союзу та скасування рабства власним własnym życiem: już 14 kwietnia 1865 roku został zamordowany przez sympatyka життям – 14 квітня 1865 року він був убитий симпатиком Конфедерації. Konfederacji. Війна не зупинила розвиток США. Крім того, перемога промислово розвине- Wojna nie zahamowała rozwoju Stanów Zjednoczonych. Co więcej, zwycię- ної Півночі змусила американську державу реалізовувати інтереси промислов- stwo uprzemysłowionej Północy sprawiło, że amerykańskie państwo realizowało ців, наприклад, зберігаючи тарифи на товари з Європи. Однак кордони не були 96 Robert Lee (1807–1870) – amerykański generał, dowódca wojsk konfederacji w czasie wojny 95 Роберт Лі (1807–1870) – американський генерал, командувач силами Конфедерації під час secesyjnej (1861–1865). Громадянської війни в США (1861–1865). 97 Ulysses Grant (1822–1885) – generał amerykański, dowódca Północy na zachodnim terenie ope- 96 Улісс Грант (1822–1885) – американський генерал, командувач Північчю в західному racyjnym w czasie wojny secesyjnej (1861–1865), od 1864 roku głównodowodzący wojsk Unii, repu- оперативному районі під час громадянської війни в США (1861–1865), головнокомандувач армією blikanin, prezydent USA w latach 1869–1877. Союзу з 1864 року, республіканець, президент США в 1869–1877 рік. 98 William Sherman (1820–1891) – generał amerykański, dowódca wojsk Unii w wojnie secesyj- 97 Вільям Шерман (1820–1891) – американський генерал, командувач силами Союзу в nej, naczelny dowódca armii Stanów Zjednoczonych w latach 1869–1884. Громадянській війні в США, головнокомандувач армією США в 1869–1884 роках. 146 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 147 interesy przemysłowców, przykłado- закриті для іммігрантів, яких до 1900 wo utrzymując stawki celne na towary року прибуло близько 14 мільйонів. Із z Europy. Nie zamykano natomiast gra- загальною чисельністю населення 76 nic przed imigrantami, których do 1900 мільйонів на той рік Сполучені Штати roku przybyło ok. 14 milionów. Łączna вже мали потужний внутрішній ри- liczba ludności sięgnęła tego roku 76 mi- нок. Це, у свою чергу, сприяло збіль- lionów osób, co oznaczało, że Stany Zjed- шенню промислового виробництва та noczone dysponują potężnym rynkiem концентрації капіталу. На початку ХХ wewnętrznym. To z kolei pozwalało na століття Сполучені Штати добували Zabójstwo prezydenta Lincolna wzrost produkcji przemysłowej i koncen- більше вугілля, ніж Велика Британія, – Sic semper tyrannis trację kapitału. U progu XX wieku Stany і виплавляли більше сталі, ніж Брита- Убивство президента Лінкольна Zjednoczone wydobywały więcej węgla Egzekucja skazanych za spisek na życie нія, Німеччина та Франція разом узяті. – Sic semper tyrannis niż Wielka Brytania oraz wytapiały wię- Lincolna Американські підприємці розбагатіли. cej stali, niż ta ostatnia, Niemcy i Francja razem wzięte. Wzbogacali się amerykańscy Страта засуджених за змову з метою Найвідомішими були сім’я Рокфелле- вбивства Лінкольна przedsiębiorcy. Do najbardziej znanych należała rodzina Rockefellerów, która dorobi- рів, яка зробила свій капітал у нафтовій ła się na przemyśle naftowym oraz Carnegie’ch, kontrolująca hutnictwo stali. промисловості та сім’я Карнегі, які контролювали металургійну промисловість. Rozwijająca się ludność kolonizowała kolejne obszary leżące na zachodzie kon- Зростаюча чисельність населення колонізувала інші території, що лежали на tynentu (podbój „Dzikiego Zachodu”). Obszar Stanów Zjednoczonych sięgał już заході континенту (завоювання «Дикого Заходу»). Площа Сполучених Штатів od Atlantyku aż po Pacyfik. Jednocześnie USA z zainteresowaniem angażowały się вже простягалася від Атлантики до Тихого океану. У той же час США активно w wymianę handlową i zaznaczały swoją obecność na terenie obu Ameryk. Jeszcze вели торгівлю і відзначали свою присутність в обох Америках. У 1823 році w 1823 roku prezydent Monroe99 sformułował – noszącą jego nazwisko – doktrynę, президент Монро98 сформулював доктрину, що носить його ім’я – «Америка głoszącą hasło: „Ameryka dla Amerykanów”. Oznaczało to, że mocarstwa europej- для американців». Це означало, що європейські держави не повинні втручати- skie nie powinny się wtrącać w sytuację na zachodniej półkuli, która tym samym ся в ситуацію в Західній півкулі, яка, таким чином, перетворювалася на сфе- stawała się czymś na kształt strefy wpływów USA. Przyznać jednak trzeba, że do ру впливу США. Слід, однак, визнати, що до кінця XIX століття домінування końca XIX wieku dominacja Stanów Zjednoczonych nie oznaczała podboju innych Сполучених Штатів не означало завоювання інших країн. Ситуація змінилася в krajów. Rzecz zmieniła się w roku 1898, kiedy w rezultacie wojny toczonej z Hisz- 1898 році, коли в результаті війни з Іспанією США взяли під контроль Пуерто- panią USA przejęły kontrolę nad Puerto Rico i Kubą. W 1903 roku doprowadziły do Ріко і Кубу. У 1903 році вони допровадили до відділення маріонеткової Панами oderwania się marionetkowej Panamy od Kolumbii. Otwarcie kolonialny charakter від Колумбії. Розташовані в Південно-Східній Азії Філіппіни і Гуам носили miały zaś leżące w Azji Południowo-Wschodniej Filipiny i Guam, które Stany Zjed- відверто колоніальний характер, ці території США почали контролювати від noczone uzyskały również w roku 1898. Pod koniec XIX wieku USA zaangażowały 1898 року. Наприкінці XIX століття США також долучилися до економічного się również w podbój gospodarczy Chin. Można więc powiedzieć, że w pierwszych завоювання Китаю. Тому можна сказати, що в перші роки XX століття Сполу- latach XX wieku Stany Zjednoczone odgrywały już rolę mocarstwa. чені Штати вже відігравали роль могутньої наддержави. (430) Powstanie i rozwój systemu kolonialnego. Podbój zamorskich obszarów (430) Виникнення та розвиток колоніальної системи. Завоювання за- przez poszczególne kraje Europy sięgał czasów odkryć geograficznych. Jednak do- морських територій окремими європейськими країнами бере свій початок piero w ostatnich trzydziestu latach XIX wieku podbój ten stał się jednym z podsta- ще з часів географічних відкриттів. Проте лише в останні тридцять років wowych celów polityki mocarstw, realizowanej w imię wyższości kultury białych ХІХ століття ці завоювання стали однією з основних цілей політики вели- oraz ich misji wobec ludności kolorowej. Rzeczywiste powody, dla których angażo- ких держав, яка здійснювалася в ім’я переваги білої культури та їхньої місії wano się w wyścig kolonialny były różnorakie: presja demograficzna wynikająca ze щодо кольорового населення. Справжні причини вступу в колоніальну гон- wzrostu liczby ludności, chęć zaspokojenia dumy narodowej, dążenie do przewagi ку були різними – демографічний тиск через зростання населення, бажан- strategicznej nad innymi państwami poprzez rozmieszczenie swoich baz we wszyst- ня задовольнити національну гордість, прагнення до стратегічної переваги kich zakątkach świata, czy pozyskanie nowych złóż surowców i nowych rynków над іншими країнами шляхом розміщення своїх баз у всіх куточках світу zbytu. Nierzadko nowe kolonie zakładały pojedyncze prywatne osoby. або придбання нових родовищ сировини та нові ринки збуту. Нерідко нові 99 James Monroe (1758–1831) – amerykański polityk i dyplomata, prezydent Stanów Zjednoczo- 98 Джеймс Монро (1758–1831) – американський політик і дипломат, президент США в 1817– nych w latach 1817–1825. 1825 роках. 148 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 149 колонії засновували окремі приватні особи. Великобританія і Франція перет- ворилися на найбільші колоніальні імперії. Хоча до першої вже належали Канада, Австралія та Нова Зеландія, ці території вже мали широку автоно- мію, що означало, що вони не могли бути піддані відвертій експлуатації. Тоді увага англійців звернулася до земель, що лежали на берегах Індій- ського океану. Найбільшою новою ко- лонією стала Індія, імператрицею якої в 1877 році стала королева Вікторія. Крім них, Велика Британія контролю- вала азіатську Бірму, Малайю, Гон- конг, частину Папуа та численні ост- Podział kolonialny Afryki na początku XX wieku рови Океанії (наприклад, Фіджі). Колоніальний поділ Африки на початку 20 ст. Edward Linley Sambourne, Król Leopold В Африці були захоплені терито- Symbolem „*” oznaczono prywatną posiadłość króla Belgów Leopolda II przedstawiony jako wąż, 1906 рії сучасної Кенії, частини сучасного („Wolne Państwo Kongo” – 1885–1908; następnie – Kongo Belgijskie). Едвард Лінлі Самборн, Король Леопольд Сомалі, Нігерії, Золотого узбережжя Символом «*» позначено приватний маєток короля Бельгії Леопольда II («Вільна держава Конго» – 1885–1908; потім – Бельгійське Конго). у вигляді змії, 1906 (сьогодні - Гана), Судану та Єгипту. Останній контролювався неофіційно, Największe imperia kolonialne utworzyły Wielka Brytania i Francja. Ta pierw- але цього було достатньо, щоб контролювати торговельний шлях, що вів з Єв- sza posiadała już wprawdzie Kanadę, Australię i Nową Zelandię, jednak obszary te ропи до Азії через Суецький канал. Те ж саме сталося з маршрутом навколо dysponowały już rozległym zakresem autonomii, przez co nie można było ich pod- півдня Африки. Вже в 1806 р. Капська країна, розташована на самому півдні dawać swobodnej eksploatacji. Uwaga Brytyjczyków skierowała się wówczas ku материка була завойована. Потім англійці поширили свій вплив від Капської ziemiom leżącym u wybrzeży Oceanu Indyjskiego. Największą nową kolonią stały долини на північ африканського континенту, відтіснивши бурів углиб країни. się Indie, których cesarzową w 1877 roku została królowa Wiktoria. Oprócz nich Перемога над бурами буде досягнута лише на початку XX століття і дозволить Wielka Brytania opanowała azjatyckie Birmę, Malaje, Hong-Kong, część Papui oraz Великій Британії зайняти землі сьогоднішніх Замбії, Ботсвани та Зімбабве. liczne wyspy Oceanii (np. Fidżi). Останнім завоюванням сприяв, зокрема, британський політик Сесіл Роудс 99, W Afryce zajęto, tereny dzisiejszej Kenii, część dzisiejszej Somalii, Nigerię, Zło- через що території Замбії та Зімбабве багато років називали Родезією. te Wybrzeże (dziś: Ghana), Sudan i Egipt. Ten ostatni kontrolowany był wprawdzie Британську колоніальну імперію доповнили завоювання в Західній півкулі nieformalnie, jednak to wystarczało by panować nad szlakiem handlowym wiodącym – Британська Гвіана, Ямайка, Беліз, Багами, Фолклендські острови та острови z Europy do Azji przez kanał sueski. Podobnie rzecz się miała ze szlakiem wokół połu- Піткерн. Загальна площа британських колоній оцінювалася в 30 млн км2, тобто dnia Afryki. Już w 1806 roku zajęty został tzw. Kraj Przylądkowy, znajdujący się na sa- в три рази більше площі Європи. mym południu kontynentów. Następnie Brytyjczycy rozszerzali swoje wpływy od Kraju У першій половині ХІХ століття Франції довелося будувати свою колоніаль- Przylądkowego ku północy kontynentu afrykańskiego, wypędzając w głąb kontynentu ну імперію практично з нуля, оскільки вона втратила свої колишні володіння Burów. Zwycięstwo nad Burami osiągnięte zostanie dopiero na początku XX wieku Великобританії (Квебек) або продала їх Сполученим Штатам (Луїзіана). Лише i pozwoli Wielkiej Brytanii zająć ziemie dzisiejszej Zambii, Botswany i Zimbabwe. Do Мартиніка і Гваделупа в Карибському морі та кілька африканських портів tych ostatnich podbojów przyczynił się zwłaszcza brytyjski polityk Cecil Rhodes100, dla- (наприклад, Дакар) залишалися під владою Парижа. Починаючи з 1830 року, tego przez wiele lat tereny Zambii i Zimbabwe nazywane były Rodezją. французи почали розширювати свої колонії, насамперед у Північно-Західній 99 Сесіл Роудс (1853–1902) – британський політик, підприємець, автор ідеї «від Кейптауна 100 Cecil Rhodes (1853–1902) – polityk brytyjski, przedsiębiorca, autor idei „od Kapsztadu do Ka- до Каїра» – колонізації Африки Великою Британією, виступав за колонізаціюї всієї Південної iru” – kolonizacji Afryki przez Wielką Brytanię, główny kolonizator Afryki Południowej. Африки. 150 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 151 Uzupełnieniem brytyjskiego imperium kolonialnego były posiadłości na półkuli Африці. Першим був окупований Алжир, потім західний Сахель (сьогодні те- zachodniej: Gujana Brytyjska, Jamajka, Belize, Wyspy Bahama, Falklandy i Pitca- риторії Сенегалу, Мавританії, Малі, Нігеру) і частина Чорної Африки (сьогодні irn. Łączną powierzchnię brytyjskich kolonii szacuje się na 30 milionów km2, tj. trzy Кот-д’Івуар, Бенін, Чад, Габон) і Мадагаскар, розташований на південний схід razy tyle, ile liczy powierzchnia Europy. від Африки континент. Наприкінці XIX століття було встановлено протекторат W pierwszej połowie XIX wieku Francja musiała budować swoje imperium kolo- над Тунісом, а в 1912 році – над Марокко. nialne praktycznie od zera, gdyż poprzednie posiadłości straciła na rzecz Wielkiej Bry- У 1860-х роках Франція також окупувала Індокитай (сучасні В’єтнам, Лаос, tanii (Québec) lub sprzedała Stanom Zjednoczonym (Luizjana). We władaniu Paryża Камбоджа), тобто землі в Південно-Східній Азії. У Південній Америці фран- pozostały tylko Martynika i Gwadelupa na Karaibach oraz kilka afrykańskich portów цузьке панування охоплювало також частину Гайани, яка сумнозвісно увійшла (np. Dakar). Poczynając od roku 1830 Francuzi zaczęli pozyskiwać nowe kolonie, в історію як місце заслання в’язнів французької системи правосуддя. Загальна w tym przede wszystkim w Afryce północno-zachodniej. Najwcześniej zajęto Algierię, площа французьких колоній становила 10 млн км2. następnie zachodni Sahel (dziś obszary Senegalu, Mauretanii, Mali, Nigru) oraz część На відміну від англійців, які зберегли існуючі структури племінної влади на czarnej Afryki (dziś Wybrzeże Kości Słoniowej, Benin, Czad, Gabon) i Madagaskar завойованих землях, французи нав’язали свої власні моделі влади та власний leżący na południowy wschód od kontynentu afrykańskiego. Pod koniec XIX wieku територіальний поділ. Наприклад, африканські володіння були розділені на чо- roztoczono protektorat nad Tunezją, a w 1912 roku – nad Marokiem. тири частини: Алжир, Французька Західна Африка, Французька Екваторіальна W latach sześćdziesiątych XIX wieku Francja zajęła również Indochiny (dziś Wiet- Африка і Мадагаскар. nam, Laos, Kambodża), czyli ziemie w Azji Południowo-Wschodniej. W Ameryce Po- Володіння інших держав були значно меншими - Бельгія окупувала біль- łudniowej we władaniu Francuzów znajdowała się również część Gujany, która nie- шу частину Конго, Нідерланди все ще контролювали Індонезійські острови sławnie zapisała się w historii jako miejsce zesłania więźniów francuskiego wymiaru (Голландська Ост-Індія), Голландську Гвіану (сьогодні Сурінам) і деякі остро- sprawiedliwości. Łączna powierzchnia kolonii francuskich wynosiła 10 milionów km2. ви Антильських островів. Португалія панувала над Анголою та Мозамбіком. W odróżnieniu od Brytyjczyków, którzy na podbitych ziemiach utrzymywali do- Лише наприкінці XIX століття до колоніальної гонки приєдналися інші краї- tychczasowe struktury władzy plemiennej, Francuzi narzucali własne ogniwa wła- ни - Німеччина, Італія та Японія. Першим вдалося окупувати частину Африки dzy i własny podział terytorialny. Dla przykładu posiadłości afrykańskie podzielono (Того, Танганьїку і нинішню Намібію). Італія зазнала невдачі у своїй спробі na cztery części: Algierię, Francuską Afrykę Zachodnią, Francuską Afrykę Równi- завоювати Ефіопію (1896), яку вона компенсувала, захопивши Триполітанію та kową i Madagaskar. Кіренаїку (сьогоднішня Лівія) у 1911 році. Після перемоги над Росією в 1905 Posiadłości pozostałych państw były dużo mniejsze: Belgia zajęła większość році Японія захопила острів Формоза (сьогоднішній Тайвань). Konga, Holandia wciąż kontrolowała wyspy indonezyjskie (Holenderskie Indie Вся колонія система розглядалася насамперед як сировинна база і ринок Wschodnie), Gujanę Holenderską (dziś Surinam) i niektóre wyspy na Antylach. Por- збуту товарів з метрополії. tugalia zaś panowała nad Angolą i Mozambikiem. Dopiero pod koniec XIX wieku do wyścigu kolonialnego dołączyły się kolejne państwa: Niemcy, Włochy, Japonia. Tym pierwszym udało się zająć część Afryki (Togo, Tanganikę i dzisiejszą Nami- bię). Włochy poniosły klęskę przy próbie podbicia Etiopii (1896 r.), co powetowa- ły sobie zajęciem Trypolitanii i Cyrenajki (dziś Libia) w roku 1911. Po pokonaniu w 1905 roku Rosji, Japonia zajęła wyspę Formoza (dziś Tajwan). Ogół kolonii traktowany był przede wszystkim jako zaplecze surowcowe i rynek zbytu dla towarów pochodzących z metropolii. PODSUMOWANIE LXXV РЕЗЮМЕ LXXV • Wojna krymska była konfliktem zbrojnym, toczonym w latach 1853–1855, • Кримська війна – збройний конфлікт 1853–1855 років, у якому Росія зазна- w którym Rosja poniosła klęskę walcząc z koalicją złożoną z Francji, Wielkiej ла поразки проти коаліції у складі Франції, Великої Британії, Туреччини та Brytanii, Turcji i Piemontu (Sardynii). П’ємонту (Сардинії). • W drodze przewrotu politycznego w 1851 roku pełnię władzy we Francji przejął • Під час політичного перевороту 1851 року Луї-Наполеон Бонапарт захопив Ludwik Napoleon Bonaparte, który koronował się na cesarza jako Napoleon III. повну владу у Франції та коронувався імператором як Наполеон III. • XIX wiek naznaczony był w Anglii wieloletnim panowaniem królowej Wiktorii, • XIX століття в Англії ознаменувалося тривалим правлінням королеви Ві- która zasiadała na tronie w latach 1837–1901. Przez cały ten okres kierunki bry- кторії, яка перебувала на троні в 1837–1901 роках. Протягом усього цього 152 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 153 tyjskiej polityki zagranicznej opierały się na dążeniu do utrzymania równowagi періоду напрямки зовнішньої політики Великобританії базувалися на праг- sił na kontynencie europejskim oraz licznych dokonywanych przez Anglię pod- ненні зберегти баланс сил на європейському континенті та численних коло- bojach kolonialnych. ніальних завоюваннях Англії. • W XIX wieku nastąpiło zjednoczenie Włoch i Niemiec. W przypadku włoskim • У XIX столітті відбулося об’єднання Італії та Німеччини. У випадку Італії siłą napędową zjednoczenia była burżuazja Piemontu, w przypadku Niemiec рушійною силою об’єднання була п’ємонтська буржуазія, у випадку Німеч- zjednoczenie było niejako skutkiem ubocznym polityki konserwatywnego pru- чини об’єднання було певною мірою побічним ефектом політики консер- skiego premiera Otto von Bismarcka, którego celem było wzmocnienie potęgi вативного прем’єр-міністра Пруссії Отто фон Бісмарка, метою якого було swojego państwa. зміцнення держави. • W latach 1861–1865 trwała w Stanach Zjednoczonych wojna domowa, zwana • У 1861–1865 роках в США тривала громадянська війна, яка отримала назву secesyjną, w trakcie której uprzemysłowiona Północ (Unia) pokonała wojska rol- сецесії, під час якої промислово розвинена Північ (Союз) перемогла сіль- niczego Południa (Konfederatów). ськогосподарські війська Півдня (Конфедерація). • W ostatnich trzydziestu latach XIX wieku podbój zamorskich terytoriów stał się • В останні тридцять років XIX століття завоювання заморських територій jednym z podstawowych celów polityki mocarstw, realizowanej w imię wyższo- стало однією з основних цілей політики великих держав, яка здійснювалася ści kultury białych oraz ich misji wobec ludności kolorowej. Głównymi mocar- в ім’я переваги білої культури та їхньої місії щодо кольорового населення. stwami kolonialnymi były wielka Brytania oraz Francja, a także Belgia, Holan- Головними колоніальними державами стали Велика Британія та Франція, а dia, Włochy i Niemcy. також Бельгія, Нідерланди, Італія та Німеччина. 6. Rozwój nowoczesnego państwa i narodziny demokracji 6. Розвиток сучасної держави та зародження ліберальної liberalnej демократії XIX- i XX-wieczne systemy polityczne, zwłaszcza te, w których zachowały się Політичні системи XIX-го і XX-го століть, особливо ті, в яких зберігали- monarchie, myśliciele starożytni nazwaliby zapewne ustrojami mieszanymi (czyli ся монархії, стародавні мислителі, ймовірно, назвали б змішаними системами ustrojami będącymi połączeniem monarchii, arystokracji i demokracji), które wielu (тобто системами, які являють собою поєднання монархії, аристократії та де- z nich uważało za najdoskonalsze. Podobny pogląd zaaprobowałby prawdopodobnie мократії), які багато з них вважали найбільш ідеальними. Подібну точку зору, również Monteskiusz, widząc w przyjętych rozwiązaniach częściową przynajmniej ймовірно, обстоював би і Монтеск’є, вбачаючи в прийнятих рішеннях хоча б realizację swych postulatów. часткову реалізацію притаманних йому поглядів. (431) Przemiany społeczne i polityczne w Europie. W końcu XVIII i w cza- (431) Соціально-політичні зміни в Європі. Наприкінці XVIII століття та sie XIX wieku państwami europejskimi wstrząsał szereg rewolucji politycznych. протягом XIX століття європейські країни пережили серію політичних рево- Trwał dramat Francji, która po upadku Napoleona na trzy dekady wróciła pod люцій. Продовжувалися буремні часи у Франції, яка після падіння Наполеона panowanie Burbonów, by w 1830 roku spłynąć krwią kolejnej rewolucji – tzw. на три десятиліття повернулася під владу Бурбонів, а у 1830 р. була полита lipcowej101. кров’ю чергової революції – липневою100. Mimo dramatycznej walki, jaką podjęli przedstawiciele starego, feudalnego po- Незважаючи на драматичну боротьбу, яку розгорнули представники старих, rządku nie dało się już zatrzymać głębokich przemian społecznych i politycznych. феодальних порядків, зупинити глибокі суспільно-політичні зміни вже було Zmianie uległa instytucja państwa. Dokonujące się procesy rozwojowe oznaczały: неможливо. Змінилися засади устрою держави. Ці зміни передбачали: • zeświecczenie sfery politycznej; • секуляризацію політичної сфери; • ewolucję od państwa wieków średnich – opartego na osobistych powiązaniach • еволюцію від держави середньовіччя – заснованої на особистих зв’язках і i relacjach między rządzącymi i rządzonymi – do państwa terytorialnego, funk- відносинах між правителями та підвладними – до територіальної держави, cjonującego na określonym obszarze; що функціонує на певній території; 101 Rewolucja lipcowa we Francji, miała miejsce 27–29.07.1830 roku. W jej wyniku została obalona 100 Липнева революція у Франції відбулася 27–29 липня 1830 року. В результаті династія dynastia Burbonów. Bezpośrednią przyczyną wybuchu było rozwiązanie przez Karola X nowo wybranej Бурбонів була повалена. Безпосередньою причиною спалаху став розпуск Карлом X новообраної Izby Deputowanych, zdominowanej przez opozycję, zmiana ordynacji wyborczej i likwidacja wolności Палати депутатів, де переважала опозиція, зміна виборчого закону та ліквідація свободи преси. prasy. Po opanowaniu Paryża przez zrewoltowane masy król abdykował. Obawiając się rewolucyjnych Після того, як повстанці захопили Париж, король зрікся престолу. Побоюючись революційних nastrojów i proklamowania republiki, tymczasowe władze Paryża ogłosiły ks. Orleanu Ludwika Filipa настроїв і проголошення республіки, тимчасова влада Парижа оголосила ксьондза Орлеану I początkowo namiestnikiem, później królem, ustanawiając tzw. „monarchię lipcową”. Людовика Філіпа І, спочатку намісником, а згодом королем, проголосивши «липневу монархію». 154 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 155 • przemiany w państwowej administracji – od zaufanych wasali do wykształco- • зміни в державному управлінні – від лояльних довірених васалів в напрям- nych kompetentnych urzędników przyczyniających się do rozwoju sprawności ку до освічених компетентних чиновників, які сприяють піднесенню ефек- państwa; тивності державног управління; • utrzymywanie stałego wojska, zarządzanego w sposób racjonalny. • функціонування постійної армії на засадах професійного командування. Jednocześnie następował rozwój nowoczesnych społeczeństw. Gospodarczy ka- Водночас розвивалися сучасні суспільства. Економічний капіталізм змусив pitalizm wymuszał nowy sposób gospodarowania i myślenia. Na miejsce religijno- змінити спосіб господарювання та мислення. На зміну релігійно-теологічному teologicznego prawa natury pojawił się racjonalny system wartości, zaczęto podkre- поясненню оточуючого світу приходила раціональна система цінностей, з ак- ślać prymat (pierwszeństwo) jednostki ludzkiej, jej naturalnych praw z prawem do центом (пріоритетом) людської особистості, її природних прав, зокрема права życia, wolności i własności na czele. W sferze idei rządzących i rządzonych zaczęła на життя, свободу та власність. У сфері взаємостосунків між правлячою елі- łączyć umowa społeczna. Postulowanym zadaniem państwa staje się ochrona natu- тою та громадянами почала усвідомлюватися потреба будування цих відносин ralnych praw i wolności obywateli. на підставі суспільного договору. Головним завданням держави стає захист Wraz z narodzinami państwa konstytucyjnego, najpierw w Anglii XVII wieku, природних прав і свобод громадян. a następnie w innych krajach (od końca XVIII wieku), ukształtowały się podsta- Із зародженням правової держави спочатку в Англії в XVII ст., а потім і в ін- wowe instytucje liberalno-demokratyczne: pluralizm polityczny, parlamentaryzm, ших країнах (з кінця XVIII ст.) починають формуватися підвалини ліберально- państwo prawa. Zaczęto wprowadzać prawa wyborcze, ale jeszcze z cenzusami (ba- демократичних державних інститутів – політичний плюралізм, парламента- rierami) ograniczającymi ich równość i powszechność. ризм, верховенство права. Почали запроваджуватися виборчі права, але на базі цензових обмежень, які торкалися перш за все рівності та загальності їх за- стосування. (432) Zasady ustrojowe demokracji liberalnej. Instytucje liberalne zatrium- (432) Підвалини устрою ліберальної демократії. У другій половині ХІХ fowały w Europie Zachodniej w II połowie XIX wieku. Przyjęły je – nie bez століття в Західній Європі почали зміцнюватися інститути ліберальної демо- oporów – Francja, Belgia, Holandia oraz niektóre kraje Rzeszy. Próbowano, bez кратії. Їх прийняли – не без опору – Франція, Бельгія, Нідерланди та деякі кра- powodzenia, zaprowadzić ład liberalny w Hiszpanii. Enklawę umiarkowanego li- їни Рейху. Спроби запровадити в Іспанії ліберальний порядок не мали успіху. beralizmu w Europie Wschodniej stanowiło Królestwo Kongresowe, które jednak Центром поміркованого лібералізму в Східній Європі було Конгресове Коро- nie przeżyło klęski powstania listopadowego i które wkrótce okryła noc represji лівство, яке не пережило поразки листопадового повстання, внаслідок чого тут carskich. поглибилися царські репресії. Państwo liberalne przyjmowało rozmaite formy: Ліберальна держава приймала різні форми: • monarchia parlamentarna w Wielkiej Brytanii, • парламентська монархія у Великобританії • monarchia konstytucyjna z silną pozycją króla we Francji, • конституційна монархія з сильною позицією короля у Франції, • republika prezydencka w Stanach Zjednoczonych. • президентська республіка в США. Wszystkie one opierały się na wspólnych założeniach ideowych, m.in. zasadach Усі вони базувалися на спільних ідеологічних засадах, зокрема, принци- suwerenności ludu, trójpodziału władzy, konstytucjonalizmu, praworządności oraz пах народного суверенітету, розподілу державної влади, конституціоналізму, pluralizmu społecznego, politycznego, ekonomicznego i ideowego. Funkcja su- верховенства права, соціального, політичного, економічного та ідеологічного werena ulegała zmianom wraz z rozwojem państwa. Pojęcie suwerenności, które плюралізму. Функція суверена змінювалася в міру розвитку держави. Поняття wykształciło się na przełomie średniowiecza i czasów nowożytnych, początkowo суверенітету, що склалося на рубежі Середньовіччя і Нового часу, спочатку dotyczyło określenia władzy królewskiej: pierwotnej, najwyższej i niezawisłej. Na- стосувалося визначення королівської влади: первинної, верховної та незалеж- zywamy to zasadą suwerenności jednostki, to znaczy monarchy. W państwach eu- ної. Це був принцип суверенітету особи, тобто монарха. У європейських кра- ropejskich w wieku XIX zaznaczał się polityczny dualizm, polegający na istnieniu їнах у XIX столітті розвинувся політичний дуалізм, який полягав у існуванні obok siebie dwóch odrębnych sił politycznych: monarchy i obozu mieszczańskiego. поряд двох окремих політичних сил - монарха і табору буржуазії. Такий дуалізм Ten dualizm został w większości krajów przezwyciężony na korzyść zasady su- був подоланий у більшості країн на користь принципу народного сувереніте- werenności ludu. Zasada podziału i równowagi władz sformułowana została przez ту. Принцип розподілу та рівноваги державної влади сформулював Монтеск’є, Monteskiusza, który sądził, że zło absolutyzmu wynika z samego nagromadzenia який вважав, що зло абсолютизму полягає у концентрації влади в одних руках. w jednym ręku władzy. Każda władza ma skłonności do przekraczania swoich kom- Будь-яка влада має тенденцію перевищувати свої повноваження, вона просува- petencji, posuwa się tak daleko, aż napotyka granice. Należy zatem nie tylko podzie- ється так далеко, поки не зустріне обмеження. Тому потрібно не тільки розді- lić władze, ale także je zrównoważyć. Określono to później mianem mechanizmu лити повноваження, а й збалансувати їх. Пізніше це було названо механізмом hamulców i równowagi. Zasada podziału władzy oznacza: (системою) стримувань і противаг. Принцип розподілу влади означає: 156 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 157 • wyodrębnienie trzech funkcji państwa: ustawodawczej, wykonawczej i sądowni- • розподіл трьох функцій держави: законодавчої, виконавчої та судової, czej, • реалізацію кожної з цих функцій держави іншими органами державної вла- • realizowanie każdej z tych funkcji państwa przez inny organ państwowy, ди, • wzajemne ograniczanie się władz. • взаємні обмеження повноважень. Zasada podziału władz znalazła swoje dwa odzwierciedlenia: model amerykań- Принцип розподілу влади знайшов двояке відображення – американська ski (nazywany prezydenckim) i model brytyjski (nazywany parlamentarnym), który модель (звана президентською) і британська модель (звана парламентською), wkrótce stanie się wzorem dla demokratyzujących się państw europejskich. яка невдовзі стала моделлю демократизації європейських країн. Historyczne koncepcje podziału władzy (Locke) Historyczne koncepcje podziału władzy (Montesquieu) Історичні концепції поділу влади Історичні концепції поділу влади Źródło: oprac. własne. Джерело: власне опрацювання. (433) Model brytyjski. W monarchii konstytucyjnej pozycję i uprawnienia (433) Модель Великобританії. У конституційній монархії становище і władcy określa konstytucja, rozdzielając kompetencje władcze między koronę (mo- повноваження правителя визначаються конституцією, яка розподіляє повно- narchę) a zgromadzenie (parlament). W XX wieku (w Wielkiej Brytanii 100 lat важення між короною (монархом) і зборами (парламентом). У XX столітті (у wcześniej) postacią monarchii konstytucyjnej stała się monarchia parlamentarna, Великобританії на 100 років раніше) уособленням форми конституційної мо- w której właściwy proces sprawowania władzy realizuje się między parlamentem нархії стала парламентська монархія, в якій процес реалізації державної влади a rządem. Rola monarchy sprowadza się do funkcji reprezentacyjnej – jest on trak- здійснюється між парламентом і урядом. Роль монарха зводиться до представ- towany jako symbol tradycji i tożsamości państwa, ma jednak prawo do informacji ницької функції – він трактується як символ традиції та ідентичності держави, o toku spraw państw. але він має право бути поінформованим про стан справ у державі. System parlamentarny opiera się na następujących zasadach: rząd jest powołany Парламентська система базується на наступних принципах – уряд признача- przez głowę państwa. Król lub prezydent powołuje premiera, a następnie – na wnio- ється главою держави. Король або президент призначає прем’єр-міністра уря- sek premiera – innych członków rządu. Gabinet, aby móc działać, zabiega o zaufanie ду, а потім, за пропозицією прем’єр-міністра всіх інших членів кабінету. Щоб i poparcie parlamentu. Głowa państwa nie jest politycznie odpowiedzialna za swą мати можливість діяти, кабінет міністрів шукає довіри та підтримки парламен- działalność. Rząd ponosi wspólną odpowiedzialność polityczną przed parlamentem ту. Глава держави не несе політичної відповідальності за свою діяльність. Уряд za swoją działalność. Zarówno głowa państwa, jak i członkowie rządu ponoszą od- несе політичну відповідальність перед парламентом за свою діяльність. Глава powiedzialność konstytucyjną. держави як і члени уряду несуть конституційну відповідальність. (434) Model amerykański. System prezydencki charakteryzuje się szczególnie (434) Американська модель. Президентська система характеризується silną pozycją prezydenta. W systemie tym prezydent jest równorzędnym z parla- особливо сильною позицією президента. У цій системі президент, якого оби- mentem reprezentantem narodu (jest wyłaniany w wyborach powszechnych), głową рають на загальних всенародних виборах, є представником нації нарівні з państwa i szefem administracji. Prezydent decyduje o kształcie zarówno polityki парламентом, главою держави та главою адміністрації виконавчої влади. Пре- wewnętrznej, jak i zagranicznej. Podstawową powinnością parlamentu jest tworze- зидент визначає характер і форми внутрішньої та зовнішньої політики. Голо- 158 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 159 nie nowego prawa, a nie wpływanie na bieżącą politykę. Prezydent nie odpowiada вний обов’язок парламенту – створювати нові закони, а не впливати на поточну politycznie przed parlamentem, ale i nie może rozwiązać parlamentu. політику. Президент не несе політичної відповідальності перед парламентом, але він також не може його розпустити. (435) Zasada konstytucjonalizmu. Termin konstytucja pochodzi od łacińskiego (435) Принцип конституціоналізму. Термін конституція походить від ла- słowa constituere, tj. urządzać, ustanawiać. Historycznie terminem konstytucja po- тинського слова constituere – облаштовувати, встановлювати. Історично тер- sługiwano się w różny sposób, oznaczając nim np. prawa fundamentalne państwa, мін конституція використовувався по-різному, позначаючи, наприклад, осно- reguły życia zakonnego, ustawy sejmowe (Polska szlachecka), faktyczny ustrój вні закони держави, правила релігійного життя, парламентські акти (польської państwa, podstawowe zasady ustroju politycznego, czynniki kształtujące ustrój pań- шляхти), фактичний державний устрій, основні принципи політичного устрою, stwa, środowisko geograficzne, układ sił społecznych. фактори формування державного устрою, географічне середовище, співвідно- Powszechnie konstytucja utożsamiana jest z ustawą zasadniczą, która różni się шення суспільних сил тощо. od innych ustaw szczególna mocą prawną, szczególna treścią oraz specjalnym try- Конституцію ототожнюється з основним законом, який відрізняється від ін- bem jej uchwalania i zmiany. ших законів особливою юридичною силою, конкретним змістом та особливим Konstytucja jako akt prawny o szczególnym znaczeniu w państwie spełnia kilka порядком його прийняття та внесення змін. istotnych funkcji. Są to zwłaszcza następujące funkcje: Конституція як правовий акт особливого значення в державі виконує кілька • prawna: konstytucja stanowi podstawę całego systemu praw w każdym państwie важливих функцій. Зокрема, це такі функції: konstytucyjnym; • правова – конституція є основою всієї системи права у кожній конституцій- • integracyjna: konstytucja służy integracji całego społeczeństwa, gdyż zwykle ній державі; stanowi wyraz szerokiego konsensu społecznego; • інтегративна – конституція служить для інтеграції всього суспільства, • organizatorska: konstytucja odgrywa rolę statutu organizacyjnego państwa, gdyż оскільки зазвичай є вираженням широкого суспільного консенсусу; określa zasady organizacji i funkcjonowania państwa oraz jego strukturę we- • організаційна – конституція відіграє роль організаційного статуту держа- wnętrzną; ви, оскільки визначає правила її організації та функціонування, внутрішній • programowa: konstytucja określa kierunki rozwoju państwa; устрій; • wychowawcza: konstytucja jest odzwierciedleniem pewnego systemu wartości • програмна – конституція визначає напрями розвитку держави; i przekonań politycznych, zawiera określone idee i dąży do ich realizacji. • виховна – конституція відображає певну систему цінностей і політичних переконань, містить конкретні ідеї та шляхи їх реалізації. (436) Powstanie partii politycznych. W II połowie XIX wieku ukształtował (436) Поява політичних партій. У другій половині ХІХ століття сформу- się specyficzny rodzaj organizacji – partie polityczne. Partią nazywamy organiza- вався специфічний вид організацій – політичні партії. Партія - це організація, cję dążącą do zdobycia lub utrzymania już posiadanej władzy publicznej. Pojęcie яка прагне отримати і зберегти державну владу. Термін «політична партія» „partia polityczna” nie jest rozumiane w sposób jednolity. Etymologicznie słowo не розуміється однаково. Етимологічно слово «партія» походить від латин- „partia” wywodzi się od łacińskiego pars – część. Partie nie zawsze w swojej nazwie ського pars – частина. Партії не завжди містять у своїй назві слово «партія». umieszczają słowo „partia”. Często występują inne określenia, takie jak: „unia”; Часто вживаються й інші терміни, наприклад – «союз»; «товариство»; «рух»; „związek”; „ruch”; „zjednoczenie”; „obóz”; „konfederacja” itp. O tym, że konkret- «об’єднання»; «табір»; «конфедерація» і т. д. Те, що певна організація вважа- na organizacja jest uznawana za partię polityczną, decyduje nie nazwa, lecz cechy ється політичною партією, визначається не назвою, а характеристиками цієї tej organizacji, a przede wszystkim fakt, że dąży ona do zdobycia lub utrzymania організації, програмою, і перш за все тим, що вона прагне здобути владу або władzy. її утримати. Rozwój partii politycznych w XIX i XX wieku jest następstwem: Розвиток політичних партій у XIX-му та XX-му століттях є наслідком: • rozwoju parlamentaryzmu i demokratyzacji życia politycznego, • розвитку парламентаризму та демократизації політичного життя, • sprzeczności i kryzysów społecznych (np. konfliktów interesów między zwolen- • протирічь та соціальних криз, наприклад, конфлікт інтересів між прихиль- nikami starego i nowego porządku społecznego czy konfliktów socjalnych), никами старого та нового суспільного ладу або соціальні конфлікти, • przemian modernizacyjnych wywołujących kontrowersje wobec postępu cywili- • модернізаційних зміни, що викликають суперечки щодо прогресу цивіліза- zacyjnego i jego następstw dla życia społecznego. ції та його наслідків для суспільного життя. 160 Porządek polityczny XIX wieku Політичний устрій ХІХ століття 161 Etapy rozwoju partii politycznych Етапи розвитку політичних партій Reżimy polityczne wybranych państw w okresie XIX–XX wieku Źródło: oprac. własne. Політичні режими окремих країн у ХІХ-ХХ ст Джерело: власне опрацювання. PODSUMOWANIE LXXVI РЕЗЮМЕ LXXVI • Wiek XIX był okresem rewolucji politycznych i konstytucyjnych, które spowo- • XIX століття було періодом політичних і конституційних революцій, ре- dowały powolną ewolucję ustroju państw europejskich w kierunku demokracji зультатом яких стала повільна еволюція систем європейських держав у бік liberalnej. ліберальної демократії. • Do podstawowych zasad ustrojowych państwa liberalnego zaliczamy: suweren- • Основні конституційні принципи ліберальної держави включають: сувере- ność narodu (ludu), podział i równowagę władz, konstytucjonalizm, praworząd- нітет нації (народу), розподіл і баланс влади на базі системи стримувань ność oraz pluralizm społeczny, polityczny, ekonomiczny i ideowy. і противаг, конституціоналізм, верховенство права та соціальний, політич- • Zasada podziału władz znalazła swoje dwa odzwierciedlenia: model amerykański ний, економічний та ідеологічний плюралізм. (nazywany prezydenckim) i model brytyjski (nazywany parlamentarnym), który • Принцип розподілу влади знайшов двояке відображення: американська мо- wkrótce stanie się wzorem dla demokratyzujących się państw europejskich. дель (звана президентською) і британська модель (звана парламентською), яка невдовзі стала моделлю демократизації європейських країн.  ROZDZIAŁ XI РОЗДІЛ XI Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 1. Masowe ruchy polityczne 1. Масові політичні рухи (437) Podział ruchów. W XIX-wiecznej Europie ukształtowały się główne kie- (437) Основні течії політичних рухів. У Європі XIX століття сформували- runki myśli politycznej, które w zmodyfikowanej formie funkcjonują do dnia dzi- ся основні напрямки політичної думки, які у видозміненому вигляді функціо- siejszego. Należą do nich omawiane już wcześniej: konserwatyzm i liberalizm нують і донині, зокрема розглянуті раніше консерватизм і лібералізм, а також oraz nowy – socjalizm. нове – соціалізм. Walka różnych grup społecznych i środowisk o realizację celów politycznych, Боротьба різних соціальних груп і кіл за реалізацію політичних, соціальних społecznych i ekonomicznych oraz walka o miejsca w parlamencie mogła być pro- і економічних цілей, а також боротьба за місця в парламенті могла ефективно wadzona skutecznie jedynie w sposób zorganizowany. Dlatego też na przełomie XIX вестися лише організовано. Тому на рубежі ХІХ-ХХ століть на основі вищезаз- i XX wieku, w oparciu o powyższe idee, powstawać zaczęły masowe partie poli- начених ідей почали виникати масові політичні партії – тобто організації, що tyczne – czyli organizacje dążące do zdobycia władzy publicznej – które ze względu прагнули отримати публічну владу, які за своїм характером входили до трьох na swój charakter, zawierały się w trzech zasadniczych ruchach politycznych: основних політичних рухів: • socjalistycznym, • соціалістичного, • narodowym, • національного, • ludowym. • селянського. (438) Geneza socjalizmu. Już na początku XIX w robotnicy najemni byli naj- (438) Походження соціалізму. Починаюи від початку XIX століття найма- liczniejszą grupą społeczną w takich państwach jak Anglia czy Francja. Zamiesz- ні робітники були найбільшою соціальною групою в таких країнах, як Англія kiwali w wielkich miastach przemysłowych w nędznych warunkach, ich zarobki та Франція. Вони жили у великих промислових містах у поганих умовах, їхня były bardzo niskie, a czas pracy nierzadko przekraczał nawet 16 godzin dzien- зарплата була дуже низькою, а час праці перевищував навіть 16 годин на добу. nie. Za nędzne wynagrodzenie zatrudniano również kobiety i dzieci. Położenie Жінок і дітей також брали на роботу за мізерну платню. Тяжке становище тру- robotników wywołało współczucie ludzi wrażliwych. Rozpoczęła się fala krytyki дящих викликало співчуття небайдужих людей. Почалася хвиля критики дер- takiego stanu oraz powstawały koncepcje przemian ustrojowych, które nazywano жави й почали створювалися концепції системних змін, які отримали назву socjalistycznymi. соціалістичних. Jako jeden z pierwszych projekt sys- Англійський фабрикант Роберт temu zmierzającego do poprawy sytuacji Оуен (1771–1858) був одним із пер- klasy robotniczej opracował angielski ших, хто розробив систему, спрямо- fabrykant Robert Owen (1771–1858). вану на покращення становища робіт- W swoich zakładach skrócił czas pracy, ничого класу. На своїх фабриках він podniósł zarobki, budował robotnikom скорочував робочий день, підвищував domy, szkoły, a nawet organizował wy- заробітну плату, будував будинки та poczynek. Jego działania nie znalazły школи для робітників і навіть органі- jednak poparcia i skazane były na niepo- зовував відпочинок. Однак його дії не wodzenie. Plany tworzenia sprawiedli- були підтримані і були приречені на Praca dzieci w kopalniach wego ustroju tworzyli również Francuzi: Дитяча праця в шахтах провал. Плани створення справедли- 164 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 165 Henryk Klaudiusz Saint-Simon1 i twórca pojęcia „feminizm”, Karol Fourier2. вої системи будували також французи Генріх Клавдій Сен-Сімон1 і творець тер- Socjalizm Owena, Saint-Simona i Fouriera nie był oparty na realnym rozeznaniu міну «фемінізм» Шарль Фур’є2. Соціалізм Оуена, Сен-Сімона і Фур’є не ґрун- rzeczywistości i jego postulaty w ówczesnej sytuacji nie były możliwe do zrealizo- тувався на реальному розумінні дійсності і його постулати в тогочасній ситуації wania, dlatego nazwano go „socjalizmem utopijnym”. було неможливо реалізувати, тому його назвали «утопічним соціалізмом». (439) Czartyzm. Pierwszą zorganizowaną formą walki o poprawienie doli ro- (439) Чартизм. Першою організованою формою боротьби за поліпшення botników fabrycznych w Anglii był radykalny ruch społeczny walczący o reformę долі фабричних робітників в Англії був радикальний громадський рух за ре- prawa wyborczego, mający szerokie poparcie. Zainicjowany był wystąpieniem форму виборчого законодавства, який мав широку підтримку. Започатковане Londyńskiego Stowarzyszenia Robotników, które opublikowało w 1838 roku виступом Лондонської асоціації робітників, яка опублікувала Народну хартію Kartę praw ludu (The People’s Charter – stąd nazwa ruchu). Jej głównym współ- в 1838 році (The People’s Charter – звідси назва руху). Його головним автором autorem był William Lovett (1800–1877). Karta zawierała żądania powszechnego був Вільям Ловетт (1800–1877). Статут містив вимоги загального активного ви- czynnego prawa wyborczego dla mężczyzn, równych okręgów wyborczych, tajnego борчого права для чоловіків, рівності виборчих округів, таємного голосування, trybu głosowania, rocznej kadencji parlamentu, zniesienia cenzusu majątkowego однорічного терміну парламенту, скасування майнового цензу для кандидатів dla kandydatów na posłów i wprowadzenia diet poselskich (wynagrodzeń za spra- у депутати та запровадження депутатських надбавок (винагороди за володіння wowanie mandatu). W sytuacji depresji gospodarczej i wywołanego nią bezrobocia мандатом). В ситуації економічної депресії та спричиненого нею безробіття, а oraz wobec agitacji przeciwko prawom o ubogich program zyskał poparcie robotni- також в умовах агітації проти прав бідних, програма отримала підтримку ро- ków. Kilkakrotnie składane petycje były przez parlament ignorowane. Czartyzm był бітників. Неодноразово подані петиції парламент проігнорував. Чартизм був pierwszym robotniczym ruchem o zasięgu ogólnonarodowym w Wielkiej Brytanii. першим загальнонаціональним рухом робітничого класу в Британії. (440) Manifest komunistyczny. Spośród wielu koncepcji dróg dochodzenia (440) Комуністичний маніфест. Серед багатьох концепцій шляхів від- praw klasy robotniczej największe poparcie zyskał program opracowany przez nie- стоювання прав робітничого класу найбільшу підтримку отримала розро- mieckich działaczy: Karola Marksa3 i Fryderyka Engelsa4 nazywany socjalizmem блена німецькими діячами Карлом Марксом3 і Фрідріхом Енгельсом4 програма 1 Claude Henri hr. de Rouvroy de Saint-Simon (1760–1825) – francuski historyk, filozof i myśliciel 1 Клод Анрі де Рувруа, граф де Сен-Сімон (1760–1825) – французький історик, філософ і społeczny; uważany za jednego z głównych przedstawicieli socjalizmu utopijnego, choć brak u niego соціальний мислитель; вважається одним із головних представників утопічного соціалізму, хоча wielu idei typowych dla tego kierunku; postulował przebudowę istniejącego ustroju społecznego przez йому бракує багатьох ідей, типових для цього напряму; постулював реконструкцію існуючого usunięcie wad systemu kapitalistycznego poprzez racjonalną reorganizację produkcji i stworzenie tzw. суспільного ладу шляхом усунення вад капіталістичного ладу шляхом раціональної перебудови społeczeństwa industrialnego, w którym kierownicza rola przypadałaby tym, którzy wykonują pracę виробництва та створення індустріальноо суспільства, в якому провідна роль належала б тим, хто pożyteczną dla ogółu. Był prekursorem idei planowania gospodarki. Uważał, że naczelne miejsce w or- виконує роботу, корисну для суспільства. Він був попередником ідеї планування економіки. Він ganizowaniu nowego społeczeństwa powinna zająć nauka o społeczeństwie (fizyka społeczna), tak samo вважав, що провідне місце в організації нового суспільства повинна зайняти така ж точна, як і ścisła, jak nauki przyrodnicze. Prace: Pisma wybrane (t. 1–2, 1968). природничі науки, наука про суспільство (соціальна фізика). Твори: Вибрані твори (т. 1–2, 1968). 2 Charles Fourier (1772–1837) – socjalista utopijny. W swoich pracach przeprowadził krytykę ka- 2 Фур’є Шарль (1772–1837) – соціаліст-утопіст. У своїх творах критикував капіталізм. Його pitalizmu. Jej głównym przedmiotem była anarchia produkcji, którą uważał za podstawowe źródło kry- головним предметом критики була анархія виробництва, яку він розглядав як першоджерело еко- zysów ekonomicznych, politycznych i społecznych. Za główną przyczynę zła uważał rozdrobnienie номічних, політичних і соціальних криз. Основними причинами зла він вважав роздробленість własności i pasożytnictwo w handlu. Ustrojowi kapitalistycznemu przeciwstawiał koncepcję idealnego власності та паразитизм у торгівлі. Він протиставив капіталістичній системі концепцію ідеальної ustroju bezpaństwowego, pozbawionego przymusu, zgodnego z „dobrymi namiętnościami” człowie- бездержавної системи, позбавленої примусу, що відповідає людським «добрим пристрастям». ka. 3 Карл Генріх Маркс (1818–1883), німецький філософ, творець економічної концепції, політич- 3 Karl Heinrich Marx (1818–1883), niemiecki filozof, twórca koncepcji ekonomicznej, działacz ний діяч; один із найважливіших теоретиків та ідеологів наукового соціалізму. У 1842–1843 роках polityczny; jeden z najważniejszych teoretyków i ideologów tzw. socjalizmu naukowego. W latach він був редактором «Rheinische Zeitung», в період 1843–185 – «Deutsch-Französische Jahrbücher», а 1842–1843 był redaktorem „Rheinische Zeitung”, w okresie 1843–185 – „Deutsch-Französische Jahr- в 1848–1849 роках – «Neue Rheinische Zeitung». З 1844 року співпрацював з Фрідріхом Енгельсом. bücher”, a w latach 1848–1849 – „Neue Rheinische Zeitung”. Od 1844 roku współpracował z Frydery- Був співзасновником (1864) Міжнародного Товариства Робітників - І Інтернаціоналу. З 1849 року kiem Engelsem. Był współzałożycielem (1864) Międzynarodowego Stowarzyszenia Robotników, tzw. до кінця життя жив у Лондоні. Основні праці: Економічні та філософські рукописи 1844 (1932, I Międzynarodówki. Od 1849 roku do końca życia przebywał w Londynie. Główne prace: Rękopisy польське видання 1958), Святе сімейство (1845, з Енгельсом, польське видання 1957), Німецька ekonomiczno-filozoficzne z 1844 r. (1932, wyd. pol. 1958), Święta rodzina (1845, z Engelsem, wyd. pol. ідеологія (1845–1846, з Енгельсом, 1932, польське видання 1961), Комуністичний маніфест (1848, 1957), Ideologia niemiecka (1845–1846, z Engelsem, 1932, wyd. pol. 1961), Manifest komunistycz- з Енгельсом, польське видання 1883), 18 Брюмера Людвіка Бонапарта (1852, польське видання ny (1848, z Engelsem, wyd. pol. 1883), 18 Brumaire’a Ludwika Bonaparte (1852, wyd. pol. 1889), 1889), Внесок до критики політичної економії (1859, польське видання 1889), Нарис критики Przyczynek do krytyki ekonomii politycznej (1859, wyd. pol. 1889), Zarys krytyki ekonomii politycznej політичної економії (1857–1859, 1939, польське видання 1986), «Капітал» (т. 1 1867, польське (1857–1859, 1939, wyd. pol. 1986), Kapitał (t. 1 1867, wyd. pol. 1884, t. 2–3 wydane z rękopisu przez видання 1884, т. 2–3 видано з рукопису Енгельса 1885–1894, польське видання 1955, 1957–1959); Engelsa 1885–1894, wyd. pol. 1955, 1957–1959); wybór polski Dzieła (t. 1–24, 26–39, 1981). Польська добірка творів (т. 1–24, 26–39, 1981). 4 Friedrich Engels (1820–1895), niemiecki myśliciel i działacz rewolucyjny, jeden ze współorgani- 4 Фрідріх Енгельс (1820–1895), німецький мислитель і революційний діяч, один із співоргані- zatorów i przywódców I i II Międzynarodówki. Od 1844 roku współpracownik Karola Marksa, współ- заторів і керівників I і II Інтернаціоналів. З 1844 соратник Карла Маркса, співтворець наукового twórca tzw. socjalizmu naukowego. Był współautorem (wraz z Marksem) m.in. prac: Święta rodzina соціалізму. У співавторстві (з Марксом) Святе сімейство (1845, польське видання 1957), Німецька (1845, wyd. pol. 1957), Ideologia niemiecka (1845–46, 1 wyd. 1932, wyd. pol. 1961), Manifest komu- ідеологія (1845–46, перше видання 1932, польське видання 1961), Комуністичний маніфест (1848, 166 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 167 naukowym. Zawarty w wydanym przez nich „Manifeście komunistycznym” (1848) під назвою науковий соціалізм. У опублікованому ними «Комуністичному ма- głosił m.in.: ніфесті» (1848 р.) серед іншого говорилося про: • obalenie burżuazji i kapitalizmu drogą rewolucji; • повалення буржуазії і капіталізму шляхом революції; • ustanowienie władzy klasy robotniczej (dyktatura proletariatu); • встановлення влади робітничого класу (диктатура пролетаріату); • stworzenie nowego społeczeństwa bez klas i własności prywatnej; • створення нового суспільства без класів і приватної власності; Rewolucja, do której nawoływali marksiści, mogła zwyciężyć tylko wówczas, Революція, до якої закликали марксисти, могла бути переможною тільки gdy do walki staną równocześnie komuniści wszystkich państw, dlatego manifest за умови спільної боротьби комуністів усіх країн, тому маніфест закінчувався zakończono słynnym wezwaniem: „Proletariusze wszystkich krajów, łączcie się!”. знаменитим закликом: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Z inicjatywy Marksa i Engelsa i przy ich współpracy w 1864 r. w Londynie po- З ініціативи Маркса і Енгельса і при їх співпраці в 1864 році в Лондоні wołane zostało do życia Międzynarodowe Stowarzyszenie Robotników zwane було створено Міжнародну асоціацію робітників, пізніше відому як Перший później I Międzynarodówką. Інтернаціонал. (441) Reformizm. Druga połowa XIX wieku to okres powstawania w Europie (441) Реформізм. У другій половині XIX ст. в Європі з’явилися масові ро- masowych, zwykle opartych na marksizmie, partii robotniczych. Stała poprawa po- бітничі партії, зазвичай орієнтовані на марксизм. Проте постійне покращення łożenia robotników w krajach wysoko rozwiniętych i przemiany ustrojowe w Eu- становища робітників у високорозвинених країнах, політичні зміни в Європі, ropie zmierzające w kierunku tworzenia demokracji parlamentarnych, a więc coraz спрямовані на створення парламентської демократії, дедалі ширші можливості szersza możliwość legalnej walki o poprawę sytuacji pracujących czyniły z marksi- легальної боротьби за поліпшення становища трудящих мас зробили марксизм zmu teorię niepopularną. Wprowadzenie w niektórych państwach obowiązkowych непопулярною ідеологічною течією. Введення в деяких країнах обов’язкового ubezpieczeń i emerytur oraz ograniczenie czasu pracy zapoczątkowało nowy kieru- страхування і пенсійного забезпечення, обмеження робочого часу започатку- nek w ruchu robotniczym, odrzucający rewolucyjne metody walki – rewizjonizm вали новий напрямок у робітничому русі, що відмовлявся від революційних (rewizja marksizmu) i wynikający z niego reformizm (konieczność reform drogą методів боротьби на користь ревізіонізму (ревізії марксизму) і випливаючого з parlamentarną). Twórcą nowej ideologii był niemiecki teoretyk Edward Bernstein5. нього реформізму (необхідність реформ через парламент). Творцем нової іде- Reformy społeczno-polityczne przeprowadzone na drodze parlamentarnej miały ології був німецький теоретик Едвард Бернштейн5. doprowadzić do stopniowego przekształcenia kapitalizmu w socjalizm, więc zwo- Соціально-політичні реформи, проведені через парламент, мали привести lennicy tego nurtu podejmowali starania o wprowadzenie powszechnego prawa до поступової трансформації капіталізму в соціалізм, тому прихильники цьо- wyborczego. Reformizm stał się dominującym kierunkiem politycznym założonej го напряму докладали зусиль для запровадження загального виборчого права. w 1889 roku II Międzynarodówki6. Реформізм став панівним політичним напрямком заснованого в 1889 II Інтер- Odnotować warto szereg także innych koncepcji np. rozwijanie przez Towarzy- націоналу6. stwo Fabiańskie7, a następnie Labour Party projektów demokratyzacji życia poli- Заслуговує на увагу й ряд інших концепцій, наприклад, розробка Фабіан- ським товариством7, а потім Лейбористською партією проектів демократи- nistyczny (1848, wyd. pol. 1883). Najbardziej znane własne prace Engelsa to: Położenie klasy robot- niczej w Anglii (1845, wyd. pol. 1961), Rozwój socjalizmu od utopii do nauki (1877, wyd. pol. 1882), польське видання 1883). Найвідоміші власні праці Енгельса: «Становище робітничого класу в Anty-Dühring (1877–1878, wyd. pol. 1948), Dialektyka przyrody (1925, wyd. pol. 1953), Pochodzenie Англії» (1845, польське видання 1961), «Розвиток соціалізму від утопії до науки» (1877, поль- rodziny, własności prywatnej i państwa (1884, wyd. pol. 1885). Po śmierci Marksa Engels opracował ське видання 1882), «Анти-Дюрінг» (1877–1878, польське). видання 1948), «Діалектика природи» i wydał 2 i 3 tom Kapitału; Dzieła (t. 1–24, 26–39 1960–1981, t. 25 1983). (1925, польське видання 1953), «Походження сім’ї, приватної власності і держави» (1884, поль- 5 Edward Bernstein (1850–1932) – ideolog socjaldemokracji niemieckiej, jeden z przywódców ське видання 1885). Після смерті Маркса Енгельс відредагував і видав 2-й і 3-й томи «Капіталу»; II Międzynarodówki, główny teoretyk rewizjonizmu i reformizmu. Твори (т. 1–24, 26–39 1960–1981, т. 25 1983). 6 Na kongresie II Międzynarodówki przyjęto zasadę, że dzień 1 maja, dla upamiętnienia krwawej 5 Едвард Бернштейн (1850–1932) – ідеолог німецької соціал-демократії, один із лідерів ІІ Ін- demonstracji odbytej w 1886 roku w Chicago, będzie corocznie obchodzony jako święto robotnicze. тернаціоналу, головний теоретик ревізіонізму та реформізму. Zalecano organizowanie w tym dniu pochodów, podczas których miano przypominać postulaty robot- 6 На конгресі II Інтернаціоналу було прийнято, що на згадку про криваву демонстрацію трудя- nicze. II Międzynarodówka rozpadła się w czasie I wojny światowej, ale reaktywowana później istnieje щих 1 травня 1886 року в Чикаго, цей день буде символізувати пам’ять про цю подію. Було реко- do dnia dzisiejszego pod nazwą Socjalistycznej Międzynarodówki Robotniczej. Po II wojnie światowej мендовано у цей день організувати марші, під час яких мали звучати вимоги робітників. Другий do czołowych jej działaczy należeli W. Brandt, B. Kreisky, O. Palme, M. Soares. Інтернаціонал розпався під час Першої світової війни, але згодом відроджений та існує донині під 7 Towarzystwo Fabiańskie (Fabian Society) – stowarzyszenie założone w 1884 roku w Londynie; назвою Соціалістичний Робітничий Інтернаціонал. Після Другої світової війни серед його провід- grupowało głównie inteligencję; podkreślało nieuchronność stopniowych przemian społecznych i po- них діячів були В. Брандт, Б. Крайський, О. Пальме, М. Соарес. litycznych; dążyło do ewolucyjnego przekształcenia Wielkiej Brytanii w demokratyczne państwo so- 7 Фабіанське товариство – засноване в 1884 р. в Лондоні; об’єднувало переважно інтеліген- cjalistyczne z powszechnym prawem wyborczym, stałą ingerencją państwa w stosunki ekonomiczne, цію; наголошувало на неминучості поступових соціальних і політичних змін; еволюційному rozbudową ustawodawstwa społecznego. Odegrało znaczną rolę w kształtowaniu programu Partii Pracy. перетворенні Великої Британії на демократичну соціалістичну державу із загальним виборчим Nazwa nawiązuje do taktyki Fabiusza Kunktatora (Quintus Fabius Maximus Verrucosus Cunctator, ok. правом, виступало за постійну участь держави в економічних відносинах, розвиток соціального 265 przed Chr.–203 przed Chr. – wódz rzymski; pięciokrotny konsul, cenzor, dyktator (221? i 217); pod- законодавства тощо. Воно відіграло значну роль у формуванні програми Лейбористської партії. 168 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 169 tycznego i ekonomicznego, koncepcje socjalistów francuskich, zwłaszcza J. Jaurèsa8, зації політичного та економічного життя, концепції французьких соціалістів, który pisał: особливо Ж. Жореса,8 який писав: „Idea socjalizmu jest również tolerancyjna. Zgadza się z demokracją, ponieważ «Ідея соціалізму теж толерантна. Він узгоджується з демократією, оскільки uzupełnia demokrację polityczną demokracją społeczną. Jest także w zgodzie доповнює політичну демократію соціальною демократією. Це також узго- z wolną myślą, ponieważ zapewni wszystkim ludziom możliwość uczestniczenia джується зі свободою думки, оскільки воно надасть усім людям можливість w kulturze i ponieważ zakłada, że wszystkie jednostki powołane do współpracy брати участь у культурі, оскільки передбачає, що всі особи, покликані співп- przy kierowaniu społeczeństwem dysponują autonomiczną siłą rozumu. Innymi рацювати в управлінні суспільством, мають автономну силу розуму. Іншими słowy, jest ona uwieńczeniem, realizacją demokracji i wolnej myśli”. словами, це кульмінація, реалізація демократії та вільної думки». Obok marksizmu i reformizmu w ruchu robotniczym rozwijały się różne inne Крім марксизму і реформізму, в робітничому русі розвивалися інші течії. nurty. Wśród nich głośny stał się anarchizm. Przyczynę nierówności społecznej Чільне місце серед них займає анархізм. Його прихильники бачили причину jego zwolennicy upatrywali w państwie i propagowali walkę ze wszystkimi jego or- соціальної нерівності в державі і пропагували боротьбу з усіма її органами. За- ganami. Posługując się terrorem przyczynili się do licznych zamachów na polityków стосовуючи терор, вони сприяли численним нападам на політиків і глав держав i głowy państw (zabójstwo prezydenta Francji Carnota9, cara Aleksandra II, cesarzo- (вбивство президента Франції Карно9, царя Олександра II, імператриці Єлиза- wej Austrii Elżbiety10, króla Włoch Umberto I11 i prezydenta USA Mc Kinleya12). вети Австрійської 10, короля Італії Умберто I11 і президента США Мак-Кінлі12). Anarchizm (gr., ‘bezrząd’): Анархізм (грец. «беззаконня»): • doktryna polityczna i ruch społeczny sprzeciwiające się wszelkiej władzy pu- • політична доктрина і громадський рух, що виступає проти будь-якої пу- blicznej, postulujące likwidację państwa i zastąpienie go ustrojem bezpań- блічної влади, постулюючи ліквідацію держави і заміну її бездержавним stwowym, opartym na wolnych od jakiegokolwiek przymusu, samorzutnie ладом, заснованим на вільних від будь-якого примусу стихійно сформо- powstających związkach producentów i konsumentów; ваних асоціаціях виробників і споживачів; • anarchizm uznawał wolność za wartość nadrzędną, odrzucał wszelkie autory- • анархізм визнавав свободу вищою цінністю, відкидав будь-яку владу; tety; • ідеї анархізму виникали в усі історичні періоди, їх сліди можна знайти в • idee anarchizmu występowały we wszystkich okresach historycznych, a ich античній філософії, особливо в деяких грецьких софістів, кініків і стої- śladów doszukać się można już w starożytnej filozofii, zwłaszcza u niektó- ків, які негативно ставилися до державних інститутів; rych greckich sofistów, cyników i stoików, odnoszących się negatywnie do • першим сучасним мислителем, який висловив анархічні погляди, був Ві- instytucji państwa; льям Годвін (1756–1836); • pierwszym nowożytnym myślicielem, wyrażającym poglądy anarchistyczne, • ідеї анархізму досягли зрілої форми в XIX столітті (П’єр Жозеф Прудон był William Godwin (1756–1836); – перший використав назву «анархізм»), чия концепція мутуалізму (вза- • dojrzałą postać idee anarchizmu osiągnęły w XIX wieku (Pierre Joseph Pro- Назва відноситься до тактики Фабія Кунктатора (Quintus Fabius Maximus Verrucosus Cunctator, udhon – pierwszy użył nazwy „anarchizm”), którego koncepcja mutualizmu близько 265 до н. е. – 203 до н. е. – римський полководець; був п’ять разів консулом, цензор, дик- (pomocy wzajemnej) oraz postulaty federalizmu i samorządności otworzyły татор (221? і 217); під час Другої Пунічної війни після поразки на Тразименському озері воював з Ганнібалом, використовуючи оборонну тактику; противник наступальних концепцій Сципіона czas II wojny punickiej po klęsce nad Jeziorem Trazymeńskim walczył z Hannibalem stosując taktykę Африканського Старшого). defensywną; przeciwnik ofensywnych koncepcji Scypiona Afrykańskiego Starszego). 8 Жан Л. Жорес (1859–1914) – французький політик, історик і філософ; засновник (1901) і 8 Jean L. Jaurès (1859–1914) – francuski polityk, historyk i filozof; założyciel (1901) i przywódca лідер Французької соціалістичної партії. Засновник (1904) щоденної газети «L’Humanité» та її Francuskiej Partii Socjalistycznej. Założyciel (1904) dziennika „L’Humanité” i do końca życia jego видавець до кінця життя; прихильник об’єднання французького робітничого руху, співзасновник wydawca; zwolennik zjednoczenia francuskiego ruchu robotniczego i współzałożyciel SFIO (1905); Французької секції робітничого інтернаціоналу (СФІО; фр. Section française de l’Internationale jeden z przywódców II Międzynarodówki. Wobec zbliżającej się I wojny światowej prowadził kampanię ouvrière, SFIO, 1905); один із лідерів ІІ Інтернаціоналу. З наближенням Першої світової війни він antywojenną. Został zamordowany przez francuskiego szowinistę P. Villaina. Prace: Le socialisme et les очолив антивоєнну кампанію. Був убитий французьким шовіністом П. Віленом. Твори: «Соціа- peuples (1899), Étude Sociales (1902), Oeuvres (t. 1–9, 1931–1939). лізм і народ» (1899), «Соціальні етюди» (1902), «Твори» (т. 1–9, 1931–1939). 9 Marie François Sadi Carnot (1837–1894) – francuski polityk, przywódca lewicy w Zgromadzeniu 9 Марі Франсуа Саді Карно (1837–1894) – французький політик, лідер лівих у Національних Narodowym, prezydent Francji w latach 1887–1894. зборах, президент Франції у 1887–1894 роках. 10 Elżbieta Bawarska (1837–1898) – cesarzowa Austrii i królowa Węgier, żona cesarza Franciszka 10 Єлизавета Баварська (1837–1898) — імператриця Австрії та королева Угорщини, дружина Józefa I імператора Франца Йосифа I 11 Umberto I (1844–1900) – król Włoch w latach 1878–1900, syn Wiktora Emanuela II. 11 Умберто I (1844–1900) – король Італії в 1878-1900 роках, син Віктора Еммануїла II. 12 William McKinley (1843–1901) – prezydent USA w latach 1897–1901. 12 Вільям Мак-Кінлі (1843–1901) — президент США у 1897–1901 роках. 170 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 171 drogę do rozwoju doktryny i ruchu społeczno-politycznego; ємодопомоги) і постулати федералізму і самоврядування відкрили шлях • anarchizm nigdy nie był zwarty i jednolity pod względem politycznym, до розвитку доктрини та суспільно-політичного руху; teoretycznym czy organizacyjnym; • анархізм ніколи не був згуртованим і єдиним політично, теоретично чи • chronologicznie anarchizm można podzielić na: організаційно; ο anarchizm indywidualistyczny, • Хронологічно анархізм можна розділити на: ο anarchizm kolektywistyczny, ο індивідуалістичний анархізм, ο anarchizm komunistyczny. ο колективістський анархізм, Źródło: opracowanie własne. ο комуністичний анархізм. Джерело: власне дослідження. * * * Pod koniec XIX wieku, pod wpływem rozwoju partii robotniczych, ukształtował * * * się obowiązujący przez następnych kilkadziesiąt lat podział na prawicę i lewicę: В кінці XIX ст. під впливом розвитку робітничих партій сформувався існу- • w obrębie prawicy pozostawały ugrupowania konserwatywne i monarchistycz- ючий впродовж наступних декількох десятиліть поділ на політичну правицю ne; та лівицю: • partie liberalne, które dotychczas sytuowały się na lewicy, przesunęły się w kie- • праворуч залишалися консервативні та монархічні групи; runku centrum z tendencją ewolucji na prawo; • ліберальні партії, які досі були розташовані ліворуч, рухалися до центру з • miejsce na lewicy zajęła stopniowo socjaldemokracja. тенденцією еволюціонувати вправо; Takie widzenie spektrum politycznego było zgodne z deklaracjami programo- • соціал-демократія поступово зайняла місце зліва. wymi określonych nurtów. W rozumieniu potocznym utrwalił się z czasem podział Такий погляд на політичний спектр узгоджувався з програмними деклара- dwuczłonowy na lewicę i prawicę, gdzie kryterium rozróżnienia nie były różnice ціями окремих течій. У поточному розумінні з часом утвердився двоскладовий programowe, lecz proponowana przez partię generalna wizja przemian: поділ на лівих і правих, де критерієм розмежування були не програмні відмін- • do prawicy zaliczać zaczęto partie, które aprobowały istniejące stosunki gospodar- ності, а загальне бачення змін запропоноване тією чи іншою партією: cze; • до правого крила почали зараховувати партії, які схвалювали існуючі еконо- • do lewicy – ugrupowania głoszące konieczność ich zastąpienia różnie definiowa- мічні відносини; nym socjalistycznym modelem gospodarki. • до лівого крила почали зараховувати партії та групи, що проголошують необхідність заміни їх інакше визначеною соціалістичною моделлю еконо- * * * міки. (442) Socjalizm w Rosji. Nietypowo przebiegał rozwój ruchu socjalistycznego * * * w Rosji. Tam, pomimo, że robotnicy nie byli tak liczni jak w innych lepiej uprzemy- (442) Соціалізм в Росії. Розвиток соціалістичного руху в Росії мав свою słowionych państwach i pozostawali na niskim poziomie świadomości politycznej, специфіку. Незважаючи на те, що робітники там були не так численні, як в bardzo mocno rozwinął się nurt rewolucyjny. Znaczną część socjalistów rosyjskich інших промислово розвинутих країнах, і залишалися на низькому рівні полі- stanowili przedstawiciele inteligencji. Przywódcą socjalistów rosyjskich był Wło- тичної свідомості, революційний напрямок розвинувся дуже сильно. Значну dzimierz Lenin13. частину російських соціалістів становили представники інтелігенції. Лідером (443) Nacjonalizm. Zupełnie odmienny charakter aniżeli socjalizm miał nacjo- російських соціалістів був Володимир Ленін13. nalizm. Stawiał on na pierwszym miejscu znaczenie narodu w życiu danego społe- (443) Націоналізм. Націоналізм мав зовсім інший характер, ніж соціалізм. czeństwa. Przyznawał narodowi absolutne pierwszeństwo nad interesami jednostki, На перше місце він ставив роль нації в житті даного суспільства. Надавав аб- a głównym celem nacjonalistów była budowa własnego państwa narodowego, wal- солютний пріоритет нації над інтересами окремої людини, а головною метою ka o wolność lub zjednoczenie narodowe. Najwyższą normą moralną jest lojalność націоналістів була побудова власної національної держави, боротьба за свобо- wobec własnego narodu. Idee nacjonalizmu stały się podstawą dla powstających ду та національне об’єднання. Найвищою моральною мірою є вірність своїй w Europie partii narodowych. нації. Ідеї націоналізму стали основою для виникнення в Європі національних партій. 13 Włodzimierz Lenin, właśc. Władimir Iljicz Uljanow (1870–1924) – rosyjski polityk, socjalista, 13 Володимир Ілліч Ульянов (Ленін, 1870–1924) – російський політичний діяч, соціаліст, ор- organizator rewolucji październikowej, współzałożyciel i przywódca partii bolszewickiej, pierwszy ганізатор Жовтневої революції, співзасновник і лідер партії більшовиків, перший керівник радян- przywódca Rosji Radzieckiej, twórca Nowej Polityki Ekonomicznej. ської росії, творець нової економічної політики. 172 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 173 (444) Agraryzm. Znacznie mniejszy zasięg aniżeli socjalizm i ruch narodowy (444) Аграризм. На початку свого існування аграрний (селянський) рух мав miał w początkach swojego istnienia ruch ludowy (chłopski). W ramach tego ruchu значно менший розмах, ніж соціалізм чи національний рух. У рамках цього руху powstała w II połowie XIX wieku doktryna społeczno-polityczna zwana agrary- в другій половині XIX ст. було створено соціально-політичне вчення під назвою zmem. Głosiła ona, iż podstawą gospodarki jest rolnictwo, a najważniejszym produ- аграризм. Воно проголошувало, що сільське господарство є основою економіки, centem dóbr materialnych jest rolnik (agrariusz). а фермер (аграрій) – найважливішим виробником матеріальних благ. Twierdząc, że główną warstwą narodu są chłopi, agraryści bronili drobnych rol- Стверджуючи, що селяни є основною верствою суспільності нації, аграрії ników i wysuwali koncepcje ustroju pośredniego między kapitalizmem a socjali- захищали дрібних фермерів і висували концепції проміжного ладу між капі- zmem. W krajach Europy Środkowej i Wschod- талізмом і соціалізмом. У країнах Центральної niej postulowali podział majątków obszarniczych та Східної Європи закликали до поділу помі- oraz podniesienie poziomu kultury na wsi. Ruch щицьких земель і підвищення рівня культури ten rozwinął się w niewielu państwach Europy: на селі. Цей рух розвинувся в кількох європей- Niemczech, Szwajcarii, Danii, potem też Czecho- ських країнах – Німеччині, Швейцарії, Данії, słowacji i Polsce. відтак у Чехословаччині та Польщі. (445) Katolicka nauka społeczna. Na kształto- (445) Католицьке соціальне вчення. Став- wanie się życia politycznego i społecznego Euro- лення Костьола також суттєво вплинуло на по- py przełomu wieków duży wpływ miała także po- літичне та соціальне життя Європи на зламі stawa Kościoła. Za pontyfikatu papieża bł. Piusa століть. Під час понтифікату Папи Пія IX,14 IX14 Kościół katolicki pozostawał w ostrym kon- католицький костьол перебував в гострому flikcie z ruchem socjalistycznym, a także orien- конфлікті з соціалістичним рухом, а також з tacją liberalno-demokratyczną. W 1864 r. papież ліберально-демократичною політичною орієн- wydał Syllabus zawierający ostrą krytykę tych тацією. У 1864 році папа видав Силабус (ідео- idei. Nowe treści wprowadził pontyfikat Leona Leon XIII – zdjęcie koronacyjne логічна програма), який містив різку критику Bł. Pius IX XIII15. Лев XIII – коронаційне фото цих ідей. Від був доповнений і розвинений під Блаженний Пій IX Papież dostrzegał niebezpieczeństwa, jakie час понтифікату Папи Лева XIII15. niosło dla społeczeństwa lekceważenie przez moż- Папа бачив небезпеку для суспільства в тому, що сильні світу цього ігнорують nych tego świata nędzy robotników. Widział krzyczącą niesprawiedliwość, widział нещастя робітників. Він розумів кричущу несправедливість і водночас бачив, що jednocześnie, że chcą ją wykorzystać politycznie socjaliści dla zburzenia dotychcza- соціалісти хотіли використати її політично, щоб знищити існуючий соціальний sowego ładu społecznego poprzez wywołanie rewolucji socjalnej. Inaczej mówiąc, порядок, спричинивши соціальну революцію. Інакше кажучи, діагностувавши o ile zdiagnozował tę samą chorobę społeczeństwa, o której pisali w „Manifeście ту саму хворобу суспільства, про яку Маркс і Енгельс писали в «Комуніс- komunistycznym” Marks i Engels, to jednak zalecił inną kurację – nie rewolu- тичному маніфесті», він бачив інші ліки – не революцію, а соціальну солі- cję, ale solidaryzm społeczny. W 1891 r. ogłoszona została przezeń encyklika Re- дарність. У 1891 році він опублікував енцикліку Rerum Novarum, в якій поперед- rum novarum, w której przestrzegał, że „ani boskie, ani ludzkie prawa nie pozwalają жав, що «ані божественні, ані людські закони не дозволяють гнобити злиденних uciskać potrzebujących i nędzarzy dla osobistej korzyści i zyski ciągnąć z cudzego і нужденних заради особистої вигоди та отримання прибутку з нестатків інших». niedostatku”. Encyklika uznawała prawa robotników do zrzeszania się oraz popiera- Енцикліка визнавала право робітників на об’єднання та підтримувала зусилля ła dążenia do sprawiedliwego podziału dóbr. Papież poszukiwał sposobu pogodze- щодо справедливого розподілу багатства. Папа Римський шукав спосіб узгодити nia interesów pracodawców i pracowników. Encyklika ta, zawierając podstawy na- інтереси роботодавців і найманих працівників. Ця енцикліка, що містить основи uki społecznej Kościoła, zapoczątkowała nowy nurt polityczny w wielu państwach соціального вчення Костьола, започаткувала новий політичний напрям у багатьох Europy, zwany chrześcijańską demokracją. W encyklice Graves de communi (1901) європейських країнах, що отримав назву християнської демократії. В енцикліці papież zaakceptował nazwę „chrześcijańska demokracja” oraz nadał jej znaczenie Graves de communi (1901 р.) Папа прийняв назву «християнська демократія» і на- ruchu społecznego pozbawionego celów politycznych i działającego na rzecz popra- дав їй значення суспільного руху, позбавленого політичних цілей і що працює над wy bytu robotników pod bezpośrednim kierownictwem władzy duchownej. поліпшенням умов життя робітників під прямим керівництвом духовної влади. 14 Pius IX (1792–1878) – wł. Giovanni Maria Mastai Ferretti, papież w latach 1846–1878, w roku 14 Пій IX (1792–1878) – світське прізвище та ім'я: Джованні Марія Мастаї-Ферретті, Папа в 2000 ogłoszony błogosławionym. 1846–1878 роках, беатифікований у 2000 році. 15 Leon XIII (1810–1903) – wł. Gioacchino Vincenzo Raphaelo Luigi Pecci, papież w latach 1878– 15 Лев XIII (1810–1903) – світське прізвище та ім’я: граф Джоаккіно Вінченцо Рафаело Луїджі 1903. Печчі, Папа Римський в 1878–1903. 174 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 175 Ruch sufrażystek Рух суфражисток – jeden z nurtów ruchu kobiecego rozwijający się w II połowie XIX wieku i po- один з нарямків жіночого руху, який розвинувся в ІІ половині XIX ст. і на czątkach XX wieku, głównie w krajach anglosaskich (USA i W. Brytania), zabie- початку XX ст. головно в англосаксонських країнах (США та Велика Брита- gający o prawa wyborcze (ang. suffrage – „głosowanie, prawo głosu”) dla kobiet. нія), представники якого боролися за виборчі права для жінок. До кінця XIX Przed końcem XIX wieku kobiety uzyskały prawa wyborcze w kilku stanach ст. жінки отримали право голосу в кількох штатах (Вайомінг, Юта, Колорадо (m.in. w Wyoming, Utah, Kolorado i Idaho). Ruch ponownie zaktywizował się та Айдахо). Рух знову активізувався на початку XX ст. під впливом політич- na początku XX wieku, czemu sprzyjał klimat polityczny tzw. „ery postępowej”. ного клімату «прогресивної епохи». У 1919 році Конгрес США прийняв 19- W 1919 roku Kongres USA przyjął XIX poprawkę do konstytucji przyznającą ту поправку до Конституції, яка надала жінкам право голосу. kobietom prawo głosu. У Великобританії в 1897 році був створений національний союз жіночих W Wielkiej Brytanii ogólnokrajowa unia stowarzyszeń kobiecych powstała товариств. Але боротьба, яка велася парламентськими методами, не при- w 1897 roku. Walka prowadzona metodami parlamentarnymi nie przyniosła jed- несла результатів і в 1903 році суфражистки заснували бойову організа- nak rezultatów i sufrażystki w 1903 roku założyły organizację bojową Społeczno- цію «Суспільно-політичний союз жінок» (Woman’s Social and Political Polityczna Unia Kobiet. Walkę o prawa wyborcze surfażystki zawiesiły na czas Union, WSPU). Боротьба за виборчі права жінок була припинена під час I wojny światowej. W 1918 roku kobiety w Wielkiej Brytanii uzyskały ograniczo- Першої світової війни. У 1918 році жінки у Великобританії отримали об- ne, a 1928 roku – pełne prawa wyborcze. межене, а в 1928 році – повне виборче право. PODSUMOWANIE LXXVII РЕЗЮМЕ LXXVII • Na przełomie XIX i XX wieku ukształtowały się trzy zasadnicze ruchy politycz- • На рубежі XX століття виникли три основні напрямки політичних рухів: ne: – соціалістичний, - socjalistyczny, – національний, - narodowy, – селянський. - ludowy. • Найбільше розвинувся соціалістичний рух, в якому можна виділити дві те- • Najbardziej rozwinął się ruch socjalistyczny, w którym wyróżnić możemy dwa чії: nurty: – комунізм (революційний напрямок). - komunizm (nurt rewolucyjny). – ревізіонізм (реформаторський напрямок); - rewizjonizm (nurt reformistyczny); • Національний рух створювався насамперед прихильниками націоналізму, • Ruch narodowy tworzyli przede wszystkim dbający o interesy państwa zwolen- які дбали про інтереси держави. nicy nacjonalizmu. • Найменш розвиненим був селянський рух (аграрний), представники якого • Najsłabiej rozwinięty ruch ludowy reprezentowali agraryści stawiając chłopów ставили селян на чолі соціальної піраміди, стверджуючи, що селяни є осно- na czele piramidy społecznej. вною верствою суспільності нації, сільське господарство є основою еконо- • Wydając encyklikę Rerum novarum papież Leon XIII przyczynił się do powsta- міки, а фермер (аграрій) є найважливішим виробником матеріальних благ, nia w Europie ruchu chrześcijańsko-demokratycznego. висували концепцію проміжного ладу між капіталізмом і соціалізмом. • Виданням енцикліки Rerum Novarum Папа Римський Лев XIII сприяв появі християнсько-демократичного руху в Європі. 176 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 177 Kształtowanie się nowoczesnych partii politycznych na ziemiach polskich Утворення на польських землях сучасних політичних партій Nazwa partii Rok Czołowi działacze Program Назва партії Рік Провідні Програма I. активісти NURT SOCJALISTYCZNY Międzynarodo- 1882 Ludwik - likwidacja prywatnej własności; І. wa Socjalno-Re- Waryński - bezpłatna oświata; СОЦІАЛІСТИЧНА ТЕЧІЯ wolucyjna Partia Stanisław - równość społeczna; Міжнародна 1882 Людвік Варин- - ліквідація приватної власності; Proletariat Kunicki - cel osiągnąć należy drogą strajków, mani- соціал- рік ський - безкоштовне навчання; (I Proletariat) festacji, a także terroru. революційна Станіслав - соціальна рівність; Pierwsza polska partia socjalistyczna. W jej skład weszli członkowie kó- партія Куницький - мети слід досягати шляхом страйків, łek i gmin socjalistycznych w Królestwie Polskim. Za główną metodę walki пролетаріату демонстрацій, а також терору. uznawała strajk z wykorzystaniem terroru ekonomicznego i politycznego. (І пролетаріат) Перша польська соціалістична партія. До неї увійли представники Sieć kółek robotniczych i inteligenckich I Proletariatu powstała głównie соціалістичних гуртків і гмін Королівства Польського. Основним w Warszawie i Łodzi. методом боротьби вважався страйк із застосуванням економічного і Aresztowanie w latach 1883–1884 grupy czołowych działaczy (Waryński, політичного терору. Мережа гуртків робітничих та інтелігенції 1-го A. Jentysówna, T. Rechniewski, H. Dulęba) powstrzymało rozwój orga- пролетаріату була створена головним чином у Варшаві та Лодзі. nizacyjny i działalność propagandową I Proletariatu. Nowe władze partii Арешт у 1883–1884 роках групи провідних діячів (Л. Варинський, rozszerzyły działalność terrorystyczną (zamachy na prowokatorów i szpie- А. Єнтисувна, Т. Рехневський, Г. Дулемба) припинив організаційний gów). Kolejne aresztowania i wyroki śmierci w procesach politycznych розвиток і пропагандистську діяльність І пролетаріату. Нове партій- (S. Kunicki, P.W. Bardowski, J. Pietrusiński, M. Ossowski, W. Kowalewski) не керівництво розгорнуло терористичну діяльність у вигляді напа- spowodowały rozbicie I Proletariatu. Próby odbudowy partii podjęte przez дів на провокаторів та шпигунів. Наступні арешти і смертні вироки M. Bohuszewiczównę (1884–85) i M.S. Ulrycha (1885–86) zakończyły się на політичних процесах (С. Куніцький, П. В. Бардовський, Я. Пе- niepowodzeniem. трусінський, М. Оссовський, В. Ковалевський) призвели до розпаду І пролетаріату. Спроби перебудови партії М. Богушевичувни (1884– II Proletariat 1888 Marcin - walka rewolucyjna; 85) і М. С. Ульриха (1885–86) закінчилися невдачею. Kasprzak - autonomia ziem polskich; ІІ пролетаріат 1888 Марцін - революційна боротьба; Ludwik - brak nacisku na sprawy socjalne. рік Каспжак - автономія польських земель; Kulczycki Людвік - відсутність акценту на соціальних Partia działająca w latach 1888–93 w Królestwie Polskim; kontynuacja Кульчицький питаннях. I Proletariatu. Stosowała terror ekonomiczny i polityczny (dokonała kilku Партія, діяла в 1888—93 в Королівстві Польському; продовження zamachów na dygnitarzy rosyjskich, m.in. nieudanego w 1892 roku na ge- I Пролетаріат. Застосовувала економічний і політичний терор (здій- nerała-gubernatora warszawskiego I.W. Hurkę). W 1889 roku przedstawi- снила кілька нападів на російських сановників, у тому числі невда- ciele partii uczestniczyli w kongresie założycielskim II Międzynarodówki. лий у 1892 р. на варшавського генерал-губернатора Й.В.Гурко). У W 1893 roku członkowie II Proletariatu przeszli do PPS lub SDKPiL. 1889 році представники партії були присутні на установчому кон- гресі II Інтернаціоналу. У 1893 році члени «ІІ пролетаріату» вступи- Związek 1889 Julian - zorganizowanie masowego ruchu ли до Польської Партії Соціалістичної (ППС) або Соціал-демократії Robotników Marchlewski robotniczego; Королівства Польського і Литви (СДКПіЛ). Polskich - wspomaganie robotników w alce oprawa Союз Робітників 1889 Юліан - організація масового робітничого руху; (ZRP) socjalne; Польських рік Мархлевський - підтримка робітників в боротьбі за - odrzucenie terroru. (СРП) соціальні права; Partia początkowo odrzucała walkę polityczną, tworząc kasy oporu - неприйняття терору. gromadzące fundusze na walkę strajkową i zalążki związków zawodowych. Партія спочатку відкинула політичну боротьбу, створивши фон- W 1893 roku połączyła się z II Proletariatem w Polską Partię Socjalistyczną ди опору для збору коштів для страйків і заснування профспілок. (tzw. Starą PPS), później przemianowaną na SDKPiL. У 1893 р. вона об’єдналася з Другим пролетаріатом у Польську Пар- тію Соціалістичну (так звана Стара ППС), пізніше перейменовану III Proletariat 1900 Ludwik - rewolucja socjalistyczna; на СДКПіЛ. Kulczycki - dyktatura proletariatu. III Пролетаріат 1900 Людвік - соціалістична революція; Partia utworzona przez grupę secesjonistów z PPS. Uznawała potrzebę sto- рік Кульчицький - диктатура пролетаріату. sowania terroru indywidualnego w walce politycznej. Rozwinęła działalność Партія була утворена групою сепаратистів з ППС, які визнавали (strajki) szczególnie w okresie rewolucji 1905–07 roku, później jej działal- необхідність використання індивідуального терору в політичній бо- ność zamarła. ротьбі. Особливо розвинула свою діяльність (страйки) під час рево- люції 1905–1907, пізніше діяльність припинилася. 178 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 179 Polska Partia 1892 Bolesław - niepodległość Polski i budowa ustroju Польська Партія 1892 Болеслав - Незалежність Польщі та побудова Socjalistyczna Limanowski demokratycznego; Соціалістична рік Лімановський демократичного ладу; (PPS) Stanisław - uspołecznienie ziemi i narzędzi produkcji; (ППС) Станіслав - усуспільнення землі та знарядь Wojciechowski - ewentualna federacja Polski z Litwą, Войцеховський виробництва; Józef Piłsudski Białorusią i Ukrainą. Юзеф - можлива федерація Польщі з Литвою, Stanisław Пілсудський Білорусією та Україною. Mendelson Станіслав Partia polityczna o charakterze niepodległościowym, socjalistycznym i pra- Мендельсон cowniczym założona została 21.11.1892 roku na zjeździe w Paryżu, w któ- Політична партія соціалістичного та робітничого спрямування, яка rym uczestniczyli działacze II Proletariatu, Zjednoczenia Robotniczego, проголошувала незалежність метою своєї боротьби, була заснована Związku Robotników Polskich i Gminy Narodowo-Socjalistycznej jako 21 листопада 1892 року на з’їзді в Парижі, в якому брали участь ак- Związek Zagraniczny Socjalistów Polskich. W lutym 1894 roku, po II Zjeź- тивісти ІІ пролетаріату, Робітничого Союзу, Польського Робітничого dzie PPS, utworzono w kraju Centralny Komitet Robotniczy PPS i komitety Союзу та Націонал-соціалістичної Гміни в якості Союзу закордон- lokalne. PPS współdziałała z Polską Partią Socjalno-Demokratyczną Galicji них польських соціалістів. У лютому 1894 р. після II з’їзду ППС в i Śląska Cieszyńskiego oraz Polską Partią Socjalistyczną zaboru pruskiego. країні були створені Центральний робітничий комітет ППС і місцеві Była członkiem II Międzynarodówki. Centralnymi organami prasowymi комітети. ППС співпрацювала з Польською соціал-демократичною PPS były „Robotnik” i „Prześwit”. Po V Zjeździe we wrześniu 1900 roku партією Галичини і Чешинської Сілезії та Польською соціалістич- w Skierniewicach z PPS wyodrębniła się tzw. „Sekcja Kulczyckiego”, która ною партією Прусського поділу. Була учасником II Інтернаціона- w 1901 roku utworzyła PPS-„Proletariat”. Podczas rewolucji 1905 roku PPS лу. Центральними друкованими органами ППС були «Robotnik» і rozrywana była przez dwa rywalizujące ze sobą środowiska: tzw. „starych” «Prześwit». Після 5-го конгресу у вересні 1900 р. у Скернєвіцах ви- z Piłsudskim, którzy wzywali do samodzielnych akcji zbrojnych i „młodych” ділилася окрема «секція Кульчицького», яка 1901 р. створила ППС- liczących na obalenie caratu przy współpracy ze zrewoltowanymi masami «Пролетаріат». Під час революції 1905 р. в ППС відбувалася бороть- rosyjskimi. W latach 1905–1907 zdominowana przez „starych” Organizacja ба між двома конкуруючими групами - «старими» на чолі з Пілсуд- Bojowa PPS przeprowadziła setki akcji bojowych i terrorystycznych. Kon- ським, які закликали до самостійних військових дій, і «молодими», flikt „starych” i „młodych” w łonie partii doprowadził ostatecznie w 1906 do які розраховували на повалення царизму у співпраці з повсталими jej rozłamu na PPS Frakcję Rewolucyjną („starych”) i PPS-Lewicę („mło- російськими масами. У 1905–1907 роках Бойова організація ППС, в dych”). якій переважали «старі», здійснила сотні бойових і терористичних акцій. Конфлікт між «старими» і «молодими» всередині партії в кін- цевому рахунку призвів у 1906 році до її розколу на Революційну Socjaldemokra- 1893 Julian - uznanie programu PPS za odstępstwo od фракцію ППС («стару») і ППС-ліву («молоду»). cja Królestwa 1900 Marchlewski idei socjalistycznej; Polskiego i Li- Róża - internacjonalistyczna walka twy Luksemburg z kapitalizmem; Соціал-демократія 1893 Юліан - визнання програми ППС відхиленням (SDKPiL) Feliks - dyktatura proletariatu; Королівства рік Мархлевський від соціалістичної ідеї; Dzierżyński - odrzucenie kwestii niepodległościowej. Польського і 1900 Роза - інтернаціональна боротьба проти Adolf Warski Литви рік Люксембург капіталізму; (СДКПіЛ) Фелікс - диктатура пролетаріату; Partia utworzona przez działaczy Związku Robotników Polskich i II Pro- Дзержинський - відмова від незалежності. letariatu pod nazwą Socjaldemokracja Królestwa Polskiego (SDKP). Po Адольф przyłączeniu się w 1900 roku Polskich socjaldemokratów działających na Варський Litwie przyjęła nazwę SDKPiL. Naczelną instancją partii był zjazd. Człon- kowie działający poza granicami państwa rosyjskiego tworzyli sekcje za- Партія, створена діячами Союзу польських робітників і ІІ пролетарі- graniczne partii. SDKPiL była członkiem II Międzynarodówki. W grud- ату під назвою Соціал-демократія Королівства Польського (СДКП). niu 1911 roku w partii nastąpił rozłam na dwie frakcje „zarządowców” Після приєднання в 1900 р. польські соціал-демократи, що діяли в i „rozłamowców”, którzy w marcu 1914 roku powołali Zarząd Krajowy. Литві, прийняли назву СДКПіЛ. Головним органом партії був з’їзд. Rozłam został zlikwidowany w listopadzie 1916 roku. W grudniu 1918 Члени, що діяли за межами Російської держави, створювали за- roku SDKPiL połączyła się z PPS-Lewicą tworząc Komunistyczną Partię кордонні секції партії. СДКПіЛ була учасником II Інтернаціоналу. Robotniczą Polski. У грудні 1911 р. партія розкололася на дві фракції «управлінців» і «розкольників», які в березні 1914 р. призначили Крайове прав- ління. У листопаді 1916 р. розкол було ліквідовано. У грудні 1918 р. СДКПіЛ об’єдналася з ППС-Лівими в Комуністичну робітничу партію Польщі. 180 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 181 Polska Partia 1897 Ignacy - socjalizm w ramach obowiązującego Польська соціал- 1897 Ігнацій - соціалізм у законі; Socjalno- Daszyński prawa; демократична рік Дашинський - впровадження соціального Demokratyczna Herman - wprowadzenie ustawodawstwa socjalnego; партія Галичини і Герман законодавства; Galicji i Śląska Lieberman - reforma systemu wyborczego. Чешинської Сілезії Ліберман - реформа виборчої системи. Cieszyńskiego Polska Partia Socjalno-Demokratyczna Galicji i Śląska (PPSD), do 1897 (ППСД) Польська соціал-демократична партія Галичини та Сілезії (ППСД) (PPSD) roku działała jako Galicyjska Partia Socjaldemokratyczna, zwana też Socjal- діяла до 1897 року як Галицька соціал-демократична партія, також demokratyczną Partią Galicji. Partia od 1904 roku ściśle współpracowała відома як Соціал-демократична партія Галичини. З 1904 партія тіс- z PPS, następnie PPS-Frakcją Rewolucyjną; uczestniczyła w tworzeniu or- но співпрацювала з ППС, а потім з ППС-революційною фракцією; ganizacji niepodległościowych w przededniu I wojny światowej. Patrono- брала участь у створенні самостійницьких організацій напередодні wała działalności wielu organizacji społecznych, kulturalno-oświatowych Першої світової війни. Опікувалась діяльністю багатьох громад- i zawodowych. W 1919 weszła w skład Polskiej Partii Socjalistycznej. ських, культурно-освітніх та професійних організацій. У 1919 р. вступила до Польської соціалістичної партії. II. II. NURT NARODOWY НАЦІОНАЛЬНА ТЕЧІЯ • Na terenie zaboru rosyjskiego ukształtował się ruch narodowy. Wyrósł on z podobnych pobu- • На території російського поділу оформився національний рух. Він виріс з подібних dek, co działania socjalistów. Niewystarczające już idee pozytywistyczne i chęć pracy z lu- причин, що і дії соціалістів. Недостатність позитивних ідей та бажання працювати з dem, który widziano w mieszkańcach wsi, połączone z myślą narodnicką*, należy wiązać z po- народом, маючи на увазі перш за все селян, у поєднанні з народницькою думкою* слід wstaniem polskiej myśli narodowej. Zaczynem organizacyjnym było powstanie na emigracji, пов’язувати з піднесенням польської національної думки. Організаційною передумовою w Szwajcarii, w 1887 roku tajnej organizacji politycznej Liga Polska. Jako główne zadanie стало заснування в 1887 році в еміграції в Швейцарії таємної політичної організації Ліга postawiono odzyskanie przez Polskę niepodległości w granicach przedrozbiorowych. Miało Польська. Головним її завданням стало відновлення незалежності Польщі в кордонах до to zostać dokonane wraz z oświatą ludu i rozwojem dobrobytu klas wydziedziczonych. Za поділу. Це повинно було відбуватися разом з піднесенням освіченості та заможності sprawą tych haseł, na terenie zaboru założono organizację młodzieżową Związek Młodzieży різних класів населення. На цих гаслах на розділених землях було засновано молодіжну Polskiej (potocznie nazywane „Zety” i „Pety”). Celem było rozwijanie własnej świadomości організацію Союз Польської Молоді (який зазвичай у поточній мові називали «Зети» і w duchu narodowym i polskim. Zdobyte doświadczenia młodzi ludzie przekazywali innym, «Пети»). Метою був розвиток власної свідомості в національному та польському дусі. prowadząc działalność oświatową wśród ludu, dzieci i dorosłych. Свій досвід передавали іншим шляхом просвітницької роботи серед дітей та дорослих. • W 1893 roku powołano w Warszawie Ligę Narodową, która zaprzestała uznawać zwierzchnic- • У 1893 р. у Варшаві була створена Національна Ліга, яка перестала визнавати зверх- two Ligi Polskiej. Jako wyraz aspiracji i działań, w setną rocznicę powstania kościuszkowskie- ність Польської Ліги. Уособленням прагнень і дій у 100-річчя повстання під проводом go zorganizowano w Warszawie masową manifestację zwaną kilińszczyzną. Wśród młodych, Костюшко у Варшаві була організована масова демонстрація під назвою Кілінський tworzących zręby polskiego nacjonalizmu, nazywanego obozem narodowym, wszechpolskim край. Серед молоді, яка формувала підвалини польського націоналізму, який називали czy też endeckim, królował kult rodzimości, tradycji i niechęci do obcych. національним, загальнопольським або національно-демократичним табором, панував • Pierwszoplanową postacią ruchu był Roman Dmowski, który zalecał trzeźwe myślenie i re- культ рідного краю, традицій і несприйняття чужинців. alizm. Naczelnym zadaniem była praca nad wzmocnieniem ideowym, pogłębianie świadomo- • Провідним діячем руху був Роман Дмовський, який виступав за раціональне розважливе ści oraz budowanie jedności narodu. мислення та реалізм. Основним завданням була робота над ідейним зміцненням, пог- либленням свідомості та розбудовою єдності нації. Liga Polska 1887 Zygmunt - zjednoczenie sił narodowych w celu Miłkowski odzyskania niepodległości; Польська Ліга 1887 Зигмунт - об’єднання національних сил для - powrót do granic z 1772 r. рік Мілковський відновлення незалежності; Liga Narodowa 1893 Roman Dmowski - повернення до кордонів 1772 року Zygmunt Balicki - normy etyczne wyznacza interes narodu Національна Ліга 1893 Роман Дмовський (egoizm narodowy); рік Зигмунт - етичні норми визначаються інтере- Stronnictwo 1897 Roman Dmowski Балицький сом нації (національний егоїзм); - odsunięcie na dalszy plan koncepcji Narodowo- - відсунення концепції збройної бо- walki zbrojnej o niepodległość; Національно- 1897 Роман Дмовський Demokratyczne ротьби за незалежність; - legalna walka polityczna o autonomię; демократична рік - wartością najwyższą jest wspólnota партія - легальна політична боротьба за авто- narodowa. номію; - найвищою цінністю є національна спільнота. 182 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 183 III. III. NURT LUDOWY СЕЛЯНСЬКА ТЕЧІЯ • Duży stopień autonomii i możliwość quasi-legalnego działania pozwoliły na wykształcenie • Значний ступінь автономії та можливість квазі-легальних дій дозволили розвинути czysto klasowego, masowego ruchu społecznego. Rozwój świadomości chłopskiej był pro- суто класовий, масовий громадський рух. Розвиток селянської свідомості був склад- cesem złożonym i ciągłym. Początków można się dopatrywać w tworzeniu różnego rodza- ним і безперервним процесом. Її витоки можна простежити згідно створення різних ju instytucji społecznych: zreformowanej gminy, kas pożyczkowych czy kółek rolniczych. типів соціальних інститутів: реформованих громад, кредитних спілок, аграрних гур- Istotnym elementem wpływającym na rozpoczęcie działań edukacyjnych była sytuacja na тків. Важливим фактором, що вплинув на початок освітньої діяльності, була ситуа- wsi galicyjskiej. Powszechnie panująca nędza, ciągłe konflikty z dworem oraz pamięć o ra- ція в галицькому селі. Повсюдна бідність, постійні конфлікти і пам’ять про галицьке bacji z 1846 roku uświadomiły inteligencji konieczność pracy wśród ludu. повстання 1846 року змушували інтелігенцію усвідомлювати необхідність праці серед людей. • Za prekursora ruchu ludowego uważa się ks. Stanisława Stojałowskiego, który w latach siedemdziesiątych XIX wieku począł wydawać pisma „Wieniec” i „Pszczółka”. Na ich ła- • Початки селянського руху заклав ксьондз Станіслав Стояловський, який у 1870-х mach informowano o metodach gospodarowania, kształcenia oraz wspólnego organizowa- роках почав видавати часописи «Вінок» і «Пчілка». На іх сторінках подавалася ін- nia i oszczędzania. Stało się to zaczynem wielkiego ruchu ludowego. Poprzez pracę z ludem формація про методи ведення господарства, освіти, спільної організації та економії. i dla ludu chłopi rozszerzali swoje horyzonty poznawcze. Zauważali, że świat to nie tylko Це слугувало передумовою народного руху. Працюючи з народом і для народу, селя- własna zagroda, karczma i kościół. Stawali się podmiotami życia politycznego, czego wyraz ни розширювали свій пізнавальний кругозір. Вони помітили, що світ — це не тільки dawali podczas wyborów, gdy poczęli zgłaszać i głosować na własnych reprezentantów. власна садиба, корчма та церква. Вони ставали суб’єктами політичного життя, що виявилося під час виборів, коли почали висувати та голосувати за своїх представни- • Na terenie Galicji działali również Bolesław i Maria Wysłouchowie, wokół których skupili ків. się pierwsi działacze ludowi pochodzenia chłopskiego: Jakub Bojko, Jan Stapiński i Karol Lewakowski. Z ich inicjatywy w 1895 roku powstało w Rzeszowie Stronnictwo Ludowe, • У Галичині активно діяли також Болеслав і Марія Вислоухи, навколо яких гур- które w 1903 roku przyjęło nazwę Polskiego Stronnictwa Ludowego. Młodzi ludzie główny тувалися перші селянські активісти - Якуб Бойко, Ян Стапінський і Кароль Лева- nacisk położyli na uświadomienie narodowe chłopów. Działanie miało wymiar i charakter ковський. З їхньої ініціативи у 1895 році в Жешуві було створено Народну партію, antyfeudalny oraz narodowowyzwoleńczy. Kształtowano poglądy i postawy będące wy- яка у 1903 році прийняла назву Польська народна партія. Головний акцент мо- razem tęsknoty za niepodległością. Ukazywano rolę i znaczenie chłopa: przywoływano лодь робила на національному усвідомленні селян. Акція мала антифеодальний pamięć Tadeusza Kościuszki, kosynierów i wydarzeń roku 1794 z pamiętnym hasłem Ży- і національно-визвольний характер. Погляди і настрої формувалися як прагнення wią i Bronią jako wzoru postawy mieszkańca wsi. Pracę tę można nazwać walką o wy- до незалежності. Підкреслювалися роль і значення селян, пам’ять про Тадеуша kształcenie honoru chłopskiego. Mimo licznych wewnętrznych sporów, rodzący się ruch Костюшка, косинерів (піхотинців ополченських формувань озброєних бойовими ludowy wykształcił elitę polityczną chłopów, która odegrała istotną rolę w dwudziestoleciu косами) і події 1794 року з пам’ятним гаслом «Годують і боронять» («Żywią i Bro- międzywojennym. Co bardziej istotne i ważne, dokonano pracy nad „uobywatelnieniem” nią», oryg. - Żywią y Bronią), яке стосувалося визнання інтелігенцією соціальної chłopów, którzy stali się – w większości – świadomym podmiotem działań politycznych. ролі селян. Йшлося про формування почуття селянської гідності. Незважаючи на численні внутрішні суперечки, селянський рух, що зароджувався, сформував полі- тичну еліту селянства, яка відіграла важливу роль у міжвоєнний період. І що було Stronnictwo 1895 Piotr Bojko - reforma prawa wyborczego – walka не менш важливе, селяни поступово перетворювалися на свідомих суб’єктів полі- Ludowe Wincenty Witos o prawa polityczne włościan; тичної діяльності. Polskie 1903 Jan Stapiński - regulacja problemu serwitutów; Karol Lewakowski - szerszy dostęp do oświaty na wsi; Народна партія 1895 Петро Бойко - реформа виборчого права – боротьба Stronnictwo рік Вінцентій Вітос за політичні права селян; Ludowe - 1913 r. rozłam w PSL na PSL-Piast (Witos) i PSL-Lewicę (Stapiński). Польська народна 1903 Ян Стапінський - регулювання проблеми сервітуту; (PSL) Кароль - ширший доступ до освіти в сільській партія рік * Narodnicy – uczestnicy rosyjskiego ruchu demokratycznego (1861–1895) w Rosji poszukujący (PSL) Леваковський місцевості; dróg niekapitalistycznego rozwoju. Ich poglądy zwano narodnictwem (rosyjski narod ‘lud’). Twórcami - 1913 р. розкол в PSL на PSL-Piast podstaw ideologii narodników byli A. Hercen, teoretyk „rosyjskiego socjalizmu” głoszącego (1848), (Witos) і PSL-Lewica (Stapiński). iż Rosja dzięki swojej wspólnocie gminnej (obszczina) dojdzie do socjalizmu skróconą drogą, oraz N. * Народники – частина російського демократичного руху (1861–1895) в Росії, що шукала шля- Czernyszewski, który (1861) bronił rosyjskiej wspólnoty gminnej przed atakami burżuazyjnych ekono- хи некапіталістичного розвитку. Їх погляди отримали назву народництва (рос. народ). Творцями mistów. основ ідеології народників були А. Герцен, теоретик «російського соціалізму», який проголосив (1848), що Росія завдяки своїй общині прийде до соціалізму коротким шляхом, і Н. Чернишев- ський, який (1861) захищав російську общину від нападок буржуазних економістів. 184 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 185 Drzewo rodowe ruchu socjalistycznego / Генеалогічне дерево Drzewo rodowe ruchu ludowego / Генеалогічне дерево народного руху соціалістичного руху Źródło: oprac. z wykorzystaniem P. Załęski: Tradycje polskiej kultury politycznej XIX wieku. 186 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 187 2. I wojna światowa (1914–1918) 2. Перша світова війна (1914–1918) (446) Sytuacja międzynarodowa na przełomie XIX i XX wieku. Wielki wy- (446) Міжнародне становище на рубежі ХІХ–ХХ ст. Великі перегони за ścig o kolonie, który zawładnął Europą w XIX wieku, został w zasadzie zakończony колонії, що охопили Європу в XIX столітті, в основному завершилися на по- na początku wieku XX, ale jego rezultat nie był dla wszystkich mocarstw zadawa- чатку XX століття, але їх результат не влаштовував деякі країни. Німеччина і lający. Do decydującej rozprawy na zachodzie szykowały się zarówno Niemcy, jak Франція готувалися до вирішальної битви на заході. Німці хотіли зміцнити свої i Francja. Pierwsze chciały umocnić swoją pozycję i powtórzyć sukces z czasów позиції та повторити успіх часів об’єднання, французи хотіли повернути втра- zjednoczenia, druga – odzyskać utracone wtedy ziemie: Alzację i Lotaryngię. Niem- чені на той час землі - Ельз ас і Лотарингію. Німеччина також дедалі гострі- cy coraz ostrzej rywalizowały również z Wielką Brytanią. Szybko rozbudowywały ше конкурувала з Великою Британією, швидко розширила свій флот з наміром swą flotę wojenną z zamiarem opanowania części brytyjskich zdobyczy kolonial- захопити частину британських колоніальних здобутків. Погіршувалися також nych. Coraz gorzej układały się również stosunki Niemiec i Austro-Węgier z Rosją. відносини Німеччини та Австро-Угорщини з Росією. Обидві сторони прагну- Obydwie strony dążyły bowiem do uzyskania wyłącznych wpływów i korzyści gospo- ли отримати винятковий вплив і економічні вигоди на Балканах і в Туреччині. darczych na Bałkanach i w Turcji. Aby rozwiązać te podstawowe sprzeczności i uzy- Для вирішення цих основних протиріч і отримання гарантій допомоги у разі skać gwarancje pomocy na wypadek konfliktu zbrojnego, poszczególne mocarstwa збройного конфлікту окремі держави у 1879–1907 рр. уклали між собою угоди w latach 1879–1907 zawarły ze sobą wzajemne układy i traktaty sojusznicze, co do- та союзні договори, що призвело до створення двох ворогуючих військових prowadziło do powstania w Europie dwóch zwalczających się bloków militarnych16. блоків у Європі16. Europa przed wybuchem „Wielkiej Wojny” System bloków wojskowo-politycznych Європа перед початком «Великої війни» Система військово-політичних блоків 16 Na przełomie stuleci Wielka Brytania prowadziła wojny przeciwko potomkom dawnych kolo- 16 На рубежі століть Велика Британія вела війни проти нащадків колишніх голландських ко- nistów holenderskich (Burom), którzy osiedlili się w Południowej Afryce (I wojna 1880–81, II wojna лоністів (бурів), які оселилися в Південній Африці (Перша війна 1880–1881, Друга війна 1899– 1899–1902), w celu aneksji bogatych w pokłady złota i diamentów republik Transwal i Orania. Wojny 1902), щоб анексувати багаті золотом та алмазами республіки Трансвааль і Оранія. Війни велися toczone były przy przytłaczającej przewadze wojsk brytyjskich i zakończyły się klęską republik bur- проти переважаючих британських сил і закінчилися поразкою бурських республік, які були вклю- skich, które 1902 zostały włączone do imperium brytyjskiego. чені до складу Британської імперії в 1902 році. 188 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 189 Wojciech Kossak, Krwawa niedziela w 1905 roku, 1905 Ilja Riepin, 17 października 1905 roku Войцех Коссак, Кривава неділя 1905 року, 1905 Ілля Рєпін 17 жовтня 1905 р. (447) „Trójprzymierze” i „trójporozumienie”. W 1879 roku, jako pierwsze, (447) Троїстий союз і Антанта. У 1879 році Німеччина та Австро-Угорщина układ podpisały Niemcy z Austro-Węgrami. Ostrze przymierza skierowane było першими підписали договір. Військово-політичний блок був спрямований про- przeciw dwom państwom – Rosji i Francji. Do sojuszu tego w roku 1882 dołączy- ти двох держав – Росії та Франції. Італія приєдналася до цього альянсу в 1882 ły Włochy kończąc w ten sposób kształtowanie się bloku zwanego „trójprzymie- році, таким чином завершивши формування блоку, відомого як Троїстий союз. rzem”. Państwa do niego wchodzące, ze względu na położenie w Europie, nazwano Країни, що увійшли до нього, в силу свого географічного розташування в Єв- później „państwami centralnymi”. ропі згодом отримали назву «Центральних держав». Odpowiedzią na tę sytuację było zawarcie sojuszu państw najbardziej zagro- Відповіддю на цю ситуацію стало укладення союзу Франції та Росії, яке żonych, a więc Francji i Rosji, co nastąpiło w 1892 roku. Dalszym krokiem było відбулося в 1892 році. Наступним кроком стало зближення Великобританії і zbliżenie Wielkiej Brytanii i Francji, mimo że w niedalekiej przeszłości obydwa te Франції, незважаючи на те, що в недалекому минулому обидві ці країни жор- państwa ostro rywalizowały ze sobą w poszczególnych koloniach. Zawarty między стко конкурували між собою за окремі колонії. Укладений між ними в 1904 nimi w 1904 r. sojusz, zwany entente cordiale („serdeczne porozumienie”), był więc році союз, названий entente cordiale («сердечна угода»), був тому лише тим- tylko chwilową zgodą na czas wspólnej walki z wspólnym wrogiem. W 1907 roku часовою угодою на час спільної боротьби проти спільного ворога. У 1907 році doszło do podpisania układu brytyjsko-rosyjskiego, zamykającego porozumienie було підписано англо-російську угоду, яка завершила угоду між трьома країна- trzech państw. Ten blok nazwano „trójporozumieniem” lub Ententą. ми. Цей блок отримав назву Троїста Антанта або Антанта. (448) Rewolucja w Rosji 1905 roku. Podczas, gdy w całej Europie postępowała (448) Революція в Росії 1905 р. У той час як по всій Європі йшла хвиля де- demokratyzacja życia społeczeństw – wprowadzano powszechne prawo wyborcze мократизації суспільства – запроваджувалися загальне виборче право і грома- i prawa obywatelskie – w Rosji ludność pozbawiona była wpływu na rządy, prawa дянські права – в Росії населення було позбавлене будь-якого впливу на уряд, do zrzeszania się i prawa do swobodnego głoszenia poglądów. Chłopi żądali ziemi, права на об’єднання і права на вільне вираження своїх поглядів. Селяни ви- robotnicy ustawodawstwa pracy, a poszczególne narody dążyły do uzyskania auto- магали землі, робітники - трудового законодавства, окремі народи – автономії. nomii. Sytuacja zaostrzyła się po przegranej Rosji w wojnie z Japonią. Ситуація в суспільстві загострилася після поразки Росії у війні з Японією. W niedzielę 22 stycznia 1905 roku z petycją, zawierającą postulaty robotni- У неділю, 22 січня 1905 року, до царської резиденції, Зимового палацу, ków, w kierunku rezydencji carskiej, Pałacu Zimowego, pomaszerował pokojowy рушила мирна процесія з петицією, що містила вимоги робітників. В резуль- pochód. W wyniku salw, jakie padły w kierunku jego uczestników, zginęło około таті залпів по його учасникам загинуло близько 1000 осіб. Ця «кривава неді- 1000 osób. Ta „krwawa niedziela” stała się początkiem ruchu rewolucyjnego w ca- ля» стала початком революційного руху по всій Росії. Посилення протестів łej Rosji. Narastanie wystąpień zmusiło cara Mikołaja II17 do wydania 30 paździer- змусило царя Миколу II17 видати маніфест 30 жовтня, в якому проголошува- 17 Mikołaj II Romanow (1868–1918) – ostatni car Rosji panujący w latach 1894–1917. 17 Микола II Романов (1868–1918) – останній російський цар, який правив у 1894–1917 роках. 190 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 191 nika manifestu zapowiadającego wpro- лося введення громадянських свобод, wadzenie swobód obywatelskich, zwo- скликання парламенту18 (Державної łanie parlamentu18 (Dumy Państwowej) Думи) і амністія. oraz amnestię. Однак радість демонстрантів ви- Radość manifestantów okazała się явилася передчасною. Двічі обрана і jednak przedwczesna. Dwukrotnie wy- скликана Дума була швидко розпуще- bierana i zwoływana Duma, ze wzglę- на царем через далекосяжні вимоги du na zbyt daleko idące żądania zmian політичних змін. Лише III Дума про- ustrojowych, była szybko przez cara roz- існувала кілька років, але прийняті wiązywana. Dopiero III Duma przetrwa- Barykady w Moskwie w 1905 roku нею постанови часто вводилися під ła kilka lat, ale podejmowane przez nią Барикади в Москві в 1905 році диктовку царського двору. Хоча пла- Car przemawia podczas ceremonii otwarcia uchwały wprowadzane były często pod ни докорінної перебудови анахро- I Dumy w 1906 roku dyktando dworu. Pomimo że nie powio- нічної системи Росії зазнали краху, Цар виступає на церемонії відкриття dły się plany zasadniczej przebudowy позитивним ефектом революції 1-ї Думи в 1906 році anachronicznego ustroju Rosji, to jed- став розвиток політичного життя nak skutkiem pozytywnym rewolucji завдяки створенню партій різної był rozwój życia politycznego, dzięki орієнтації. powstaniu partii o zróżnicowanych Революція 1905–1907 рр. охопила orientacjach. й територію Королівства Польського. Rewolucja lat 1905–1907 objęła Тут, крім висунення економічних ви- swym zasięgiem również teren Króle- мог, розгорталася також боротьба за stwa Polskiego. Tu, oprócz wysunięcia ліквідацію національного гніту. Най- postulatów ekonomicznych, podjęto більші політичні страйки охопили również walkę o zniesienie ucisku naro- Варшаву, Лодзь та Заглемб’є Домб- dowego. Do największych strajków po- ровське. Були висунуті вимоги викла- Stanisław Masłowski, Wiosna 1905 roku, 1906 litycznych doszło w Warszawie, Łodzi дання польською мовою та запрова- Станіслав Масловський, весна 1905, 1906 oraz Zagłębiu Dąbrowskim. Domagano дження польської мови в якості мови się nauczania w języku polskim, wpro- офіційної в державних установах. Не- wadzenia języka polskiego jako urzędo- зважаючи на поразку, революція вне- wego. Pomimo upadku rewolucja wprowadziła istotne zmiany: сла значні зміни: • na terenie Królestwa mogły odtąd działać legalne ruchy polityczne; • легальні політичні рухи тепер мо- • powstała sieć legalnych instytucji życia narodowego (Warszawskie Towarzystwo гли діяти в Королівстві Польсько- Naukowe, Polska Macierz Szkolna, Stowarzyszenie Nauczycieli Polskich); му; • mogły powstawać polskie szkoły prywatne; Witold Wojtkiewicz, Masakra na Placu • була створена легальна мережа Teatralnym, 1875/1878 • zelżała cenzura; установ національного життя (Вар- Вітольд Войткевич, Різанина на Теа- • zaczęło powstawać ustawodawstwo pracy. тральній площі, 1875/1878 шавське наукове товариство, Поль- ське шкільне товариство, Асоціація польських учителів); • могли відкриватися приватні польські школи; • послаблено цензуру; • було введено трудове законодавство. 18 Parlament składał się z dwóch izb: izbę wyższą tworzyła – powołana przez cara – Rada Państwa, 18 Парламент складався з двох палат: верхню палату утворювала Державна рада, що призна- izbę niższą natomiast stanowiła Duma Państwowa pochodząca z wyborów. чалася царем, а нижню – виборна Державна дума. 192 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 193 (449) Geneza konfliktu zbrojnego. Sprzeczności pomiędzy mocarstwami euro- (449) Генезис збройного конфлікту. Протиріччя між європейськими дер- pejskimi narastały już od schyłku XIX wieku. Świadczy o tym chociażby powsta- жавами загострилися з кінця ХІХ ст. Про це свідчить, зокрема, повстання двох nie dwóch bloków militarnych. Na początku XX wieku stało się jednak jasne, військових блоків. Однак на початку ХХ століття стало зрозуміло, що ці że konfliktów tych nie da się usunąć na drodze pokojowej. Państwem, któremu конфлікти неможливо вирішити мирним шляхом. Країною, яка була най- najbardziej zależało na wybuchu wojny były Niemcy. Tą drogą, dzięki „pewnemu” більше зацікавлена у розв’язуванні війни, була Німеччина. Таким чином, за- – jak mniemano – zwycięstwu, chciały one zdobyć atrakcyjne gospodarczo tereny вдяки певній, як передбачалося, перемозі, вона хотіла завоювати економічно kolonialne będące w posiadaniu mało liczących się już wtedy mocarstw oraz dorów- привабливі колоніальні території, що належали незначним на той час держа- nać najpotężniejszym w Europie angielskim siłom morskim. Domagając się nowego вам, і зрівнятися з найпотужнішими англійськими військово-морськими сила- podziału kolonialnego świata Niemcy zainteresowane były ekspansją w każdej czę- ми в Європі. Вимагаючи нового поділу колоніального світу, Німеччина була ści świata. Austro-Węgry dążyły z kolei do rozszerzenia wpływów na Bałkanach, зацікавлена в експансії в усіх частинах світу. Австро-Угорщина, у свою чер- tam jednak swoje kroki skierować zamierzała również Rosja. Ostry konflikt iskrzył гу, прагнула розширити свій вплив на Балканах, але Росія також мала намір także pomiędzy Francją a Niemcami. Francja broniła swej pozycji przed ekspan- спрямувати туди свої кроки. Гострий конфлікт спалахнув також між Францією sjonistyczną polityką Rzeszy oraz dążyła do odzyskania utraconych w XIX wieku та Німеччиною. Франція відстоювала свою позицію проти експансіоністської dzielnic – Alzacji i Lotaryngii. Interesy angielskie, francuskie, rosyjskie i niemiec- політики Рейху і прагнула повернути втрачені в XIX столітті райони Ельзас і kie krzyżowały się jeszcze w wielu innych zakątkach świata. Głośnym echem odbiła Лотарингія. Англійські, французькі, російські та німецькі інтереси перетина- się na świecie również rewolucja w Meksyku. лися в багатьох інших куточках світу. Революція в Мексиці також мала значний вплив на розвиток світу. Rewolucja meksykańska Мексиканська революція (1910–1917) (1910–1917) – była skutkiem konfliktów społeczno-politycznych, które wstrząsały – стало наслідком соціально-політичних конфліктів, що сколихнули Мекси- Meksykiem na początku XX wieku: walki warstw średnich o reformy polityczne; ку на початку XX ст.: боротьба середнього класу за політичні реформи; про- sprzeciwy burżuazji wobec ekspansji kapitału zagranicznego; walki mas тести буржуазії проти експансії іноземного капіталу; боротьба селянських chłopskich, buntujących się przeciwko wielkiej własności ziemskiej; tendencji мас, повсталих проти великої земельної власності; антиклерикальні тенден- antyklerykalnych, które wyraziły się w krwawych prześladowaniach Kościoła. ції, що проявилися в кривавих гоніннях на Костьол. Багаторічна боротьба Wieloletnie zmagania zakończyło uchwalenie przez Konstytuantę kompromisowej завершилася прийняттям Установчими зборами компромісної конституції, konstytucji, która kładła nacisk na suwerenność polityczną i gospodarczą (prawo яка підкреслювала політичний і економічний суверенітет (право нації на narodu do bogactw naturalnych) Meksyku, rozszerzyła postanowienia reformy природні ресурси) Мексики, розширювала положення аграрної реформи, за- rolnej, wprowadziła nowoczesne ustawodawstwo pracy (państwowa ochrona проваджувала сучасне на той час трудове законодавство (державний захист praw robotników i pracowników najemnych, 8-godzinny dzień pracy, minimalna прав робітників і найманих робітників, 8-годинний робочий день, мінімаль- płaca, prawo do strajku, swoboda zrzeszania się), świeckość państwa i oświaty ну заробітну плату, право на страйк, свободу асоціацій), секуляризм держа- oraz brutalne ograniczenia praw Kościoła, które przetrwały do końca XX wieku. ви та освіти, жорстоке обмеження прав Костьола, яке діяло до кінця ХХ ст. Najbardziej zaognionym problemem w przededniu wojny stał się konflikt na te- Найбільш гострою проблемою напередодні війни був конфлікт на Балкан- renie Półwyspu Bałkańskiego. W 1908 roku Austro-Węgry samowolnie zdecydowa- ському півострові. У 1908 році Австро-Угорщина самостійно вирішила анек- ły się na aneksję Bośni i Hercegowiny. сувати Боснію і Герцеговину. W 1912 roku rozpoczęła się aktywna gra polityczna państw słowiańskich, które У 1912 році розпочалася активна політична співпраця слов’янських держав, chciały się ratować przed ekspansjonizmem wielkich mocarstw. Bułgaria, Grecja, які хотіли врятуватися від експансіонізму великих держав. Болгарія, Греція, Serbia i Czarnogóra przeprowadziły zwycięską wojnę z Turcją (tzw. I wojna bał- Сербія та Чорногорія вели переможну війну з Туреччиною (так звану Першу kańska) odbierając jej resztki posiadłości europejskich. Już jednak rok później do- балканську війну), відібравши у неї залишки європейських володінь. Однак szło do II wojny bałkańskiej pomiędzy mocarstwami zwycięskimi o podział łupów. через рік відбулася Друга Балканська війна між державами-переможницями Z wojny tej przegrana wyszła Bułgaria, która wkrótce przyłączyła się do państw за поділ здобичі. Болгарія програла у цій війні і незабаром приєдналася до centralnych. Центральних держав. 194 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 195 II wojna bałkańska (1913): konflikt zbrojny pomiędzy Bułg arią a Serbią i jej sojusznikami: (Grecją, Czarnogórą, Rumunią) oraz I wojna bałkańska 1912–1913: walczącym przeciwko Bułgarii Imperium konflikt zbrojny Ligi Bałkańskiej z Impe- Osmańskim rium Osmańskim Друга балканська війна (1913): Перша балканська війна 1912–1913: збройний конфлікт між Болгарією та збройний конфлікт між Балканською Сербією та її союзниками (Грецією, Чор- Zamach w Sarajewie Вбивство в Сараєво лігою та Османською імперією ногорією, Румунією) та Османською ім- перією, яка бореться проти Болгарії Bezpośrednią przyczyną wybuchu I wojny światowej był zamach na następcę Безпосередньою причиною Першої світової війни стало вбивство членом tronu austro-węgierskiego arcyksięcia Franciszka Ferdynanda19 – bratanka cesa- сербської підпільної військової організації 28 червня 1914 року в Сараєво спад- rza Franciszka Józefa I20 – w Sarajewie dokonany 28 czerwca 1914 roku przez kon- коємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда19 – ле- spiracyjną serbską organizację wojskową. мінника імператора Франца Йосифа I20. Ten incydent Austro-Węgry uznały za pretekst do wojny i mając poparcie Nie- Австро-Угорщина за підтримки Німеччини через місяць оголосила війну miec, miesiąc później, wypowiedziały Serbii wojnę. Сербії. (450) Główne etapy wojny. Działania podjęte przez Wiedeń zapoczątkowały (450) Основні етапи війни. Дії Відня започаткували «ланцюгову реакцію», „reakcję łańcuchową”, jaką było przystępowanie kolejnych państw do walki po obu яка полягала в приєднанні інших країн до боротьби по обидва боки фронту. Ві- stronach frontu. Wojna, która miała trwać – jak pierwotnie zakładano – sześć tygo- йна, яка спочатку мала тривати шість тижнів, тривала понад чотири роки... dni, trwała ponad cztery lata… Спочатку союзник Сербії Росія стала на бік Сербії, а за тиждень до війни Najpierw po stronie Serbii wystąpiła jej sojuszniczka – Rosja, a w ciągu tygo- проти Троїстого союзу приєдналися Франція та Англія, а також Бельгія, на яку dnia do wojny przeciw „trójprzymierzu” stanęły Francja i Anglia oraz zaatakowana напала Німеччина. Під час війни до цієї коаліції приєдналися й інші країни - przez Niemcy Belgia. W trakcie wojny do koalicji tej przyłączyły się również inne Японія, Греція, Румунія, США та Італія, які виступили з табору Центральних państwa: Japonia, Grecja, Rumunia, Stany Zjednoczone, a także Włochy, które wy- stąpiły z obozu państw centralnych. W trakcie wojny rozrósł się także obóz państw 19 Франц Фердинанд Габсбург (1863–1914) – ерцгерцог, племінник імператора Франца Йоси- фа І, з 1896 р. спадкоємець престолу Австро-Угорщини. 19 Franciszek Ferdynand Habsburg (1863–1914) – arcyksiążę, bratanek cesarza Franciszka Józefa I, 20 Франц Йосиф I (1830–1916) – австрійський імператор у 1848 році (після зречення свого od 1896 r. następca tronu Austro-Węgier. дядька, імператора Фердинанда I та відставки свого батька), король Угорщини у 1867 році. Після 20 Franciszek Józef I (1830–1916) – cesarz austriacki 1848 roku (po abdykacji stryja, cesarza Fer- придушення революцій в Австрії та Угорщині (1848–1849), народні збори і політичні поступ- dynanda I, i rezygnacji swego ojca), król węgierski 1867 roku. Niepowodzenia w polityce zagranicznej ки під час політичних потрясінь 1848р. Невдачі у зовнішній політиці (поразки в Італії в 1859 (klęski we Włoszech 1859 w roku, ekspansja Prus w Niemczech, groźna sytuacja na Węgrzech) oraz р., прусська експансія в Німеччині, небезпечне становище в Угорщині), а також критичний стан krytyczny stan finansów zmusiły Franciszka Józefa do przeprowadzenia zmian. Klęska w wojnie au- фінансів змусили Франца-Йосифа піти на зміни. Поразка в австро-прусській війні змусила його striacko-pruskiej zmusiły go do ustępstw wobec Węgrów i przekształcenia w 1867 roku Austrii w du- піти на поступки угорцям і перетворити Австрію на дуалістичну Австро-Угорську монархію з alną monarchię austro-węgierską o ustroju konstytucyjno-parlamentarnym. Jednocześnie kontynuował конституційним і парламентським устроєм у 1867 році. Водночас він продовжував свою велико- politykę wielkomocarstwową. Zawarcie „trójprzymierza” w 1882 roku uzależniającego politykę au- державницьку політику. Укладення «Троїстого союзу» в 1882 році, що поставило політику Ав- striacką od Niemiec i podjęcie ekspansji na Bałkanach były prologiem I wojny światowej. стрії в залежність від Німеччини, і експансія на Балкани стали прологом Першої світової війни. 196 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 197 centralnych, gdy do niego przysta- держав. Під час війни зріс і та- ły Turcja i Bułgaria. Ostatecznie бір Центральних держав, коли до w wojnie uczestniczyły 34 państwa нього приєдналися Туреччина і świata (wraz z koloniami), a ich Болгарія. Зрештою, у війні брали mieszkańcy stanowili 2/3 ogółu участь 34 країни світу (включаю- mieszkańców Ziemi. чи їх колонії), а їх жителі стано- Działania wojenne podjęły вили 2/3 всього населення Землі. Niemcy atakując Francję przez Німеччина напала на Францію teren neutralnej Belgii. Tak через нейтральну Бельгію. Саме przewidywał bowiem od daw- це передбачав „План Шліффе- na przygotowany przez Niemcy Wybuchający pancernik „Queen Mary” Вибухаючий броненосець «Королева Мері» на” (План блискавичної війни),21 Hugo Vogel, Paul von Hindenburg i Erich „plan Schlieffena” (plan „wojny який давно готувала Німеччина. Ludendorff, 1928 błyskawicznej”)21. Początkowo На початку переможний похід Гуго Фогель, Пауль фон Гінденбург і Еріх zwycięski marsz Niemców przez Людендорф, 1928 рік німців територією Франції було зупинено на Марні, де 6-9 вересня 1914 р. від- terytorium Francji został zatrzy- булася вирішальна битва. Розгром Німеччини поклав початок тривалій окоп- many nad Marną, gdzie w dniach 6–9.09.1914 roku doszło do decydującej bi- ній війні. Солдати ховалися в багатокілометрових окопах, повних бруду22. На twy. Klęska Niemiec rozpoczęła długotrwałą wojnę pozycyjną. Żołnierze skryli їхні голови посипалися тисячі тонн артилерійських снарядів. Масово вбитих się w wielokilometrowych i pełnych brudu okopach22. Na ich głowy spadały ty- тротилом і газом їх швидко замінили свіжим «гарматним м’ясом». До ганьби siące ton pocisków artyleryjskich. Masowo zabijanych trotylem i gazem szybko воюючих сторін слід додати поширений звичай ворогів добивати поранених, zastępowano świeżym „mięsem armatnim”. Ku hańbie stron walczących należy залишених на полі бою. dodać powszechny zwyczaj dobijania przez przeciwnika rannych pozostawionych Росіяни почали наступ на Східному фронті. Серія перших успіхів царської na polu walki. армії була перервана програною битвою під Танненбергом у серпні 1914 року. Na froncie wschodnim ofensywę rozpoczęli Rosjanie. Pasmo pierwszych suk- Внаслідок поразки в кількаденній битві під Горлицею (травень 1915 р.) росіяни cesów armii carskiej przerwała przegrana bitwa pod Tannenbergiem w sierpniu були повністю вибиті з території Королівства Польського. Як і на Західному 1914 roku. W wyniku klęski w kilkudniowej bitwie pod Gorlicami (maj 1915 roku) фронті, окопна війна також почалася на Східному фронті. Rosjanie zostali całkowicie wyparci z terenu Królestwa Polskiego. Podobnie jak У лютому 1916 р. Німеччина почала черговий наступ на заході. Незважаю- na froncie zachodnim, również na wschodnim rozpoczęła się wojna pozycyjna. чи на значну концентрацію німецьких військ, бої навколо фортеці Верден, яку W lutym 1916 roku Niemcy rozpoczęły kolejną ofensywę na zachodzie. Mimo захищав Філіп Петен23, що тривали кілька місяців, завершилися знову пораз- silnej koncentracji wojsk niemieckich toczące się wokół bronionej przez Philip- кою Німеччини. Одночасно точилися бої на Соммі, де французькі та англійські pe’a Pétaina23 twierdzy Verdun, a trwające kilka miesięcy walki zakończyły się війська безуспішно намагалися зломити опір німців. У цих боях з обох сторін ponowną klęską Niemiec. Równocześnie toczyły się walki nad Sommą, gdzie загинуло понад 1,6 мільйона солдатів, а фронт практично «завмер». У серпні armie francuska i angielska usiłowały bezskutecznie przełamać opór Niemców. 1916 року відбулися зміни в німецькому командуванні, де після відставки Еріха W bitwach tych po obu stronach zginęło ponad 1,6 miliona żołnierzy, a front – praktycznie – „stał” w miejscu. W sierpniu 1916 nastąpiła zmiana w dowództwie 21 Розроблений Німеччиною ще в 1905 р. план Шліффена (Альфред фон Шліффен, 1833–1913, 21 Opracowany przez Niemcy już w 1905 roku tzw. plan Schlieffena (Alfred von Schlieffen, 1833– начальник штабу прусської армії в 1901–1905) передбачалося використовувати під час Першої 1913, szef sztabu armii pruskiej w latach 1901–1905) zamierzano wykorzystać w czasie I wojny świa- світової війни. Планувалося перекинути до Франції 80% німецьких сил. Щоб не витрачати час towej. Przewidywał on rzucenie 80% sił niemieckich na Francję. Aby nie tracić czasu na zdobywanie на завоювання потужних французьких укріплень уздовж кордону з Німеччиною, наступ мав від- silnych umocnień francuskich wzdłuż granicy z Niemcami atak miał się odbyć z terenu Belgii, czyli буватися з Бельгії, тобто з північного сходу. Після перемоги над Францією, на яку планувалося od północnegowschodu. Po pokonaniu Francji, co według planu zająć miało kilka tygodni, zamierzano витратити кілька тижнів, передбачалося напасти на Росію. Швидка поразка Франції та повільна uderzyć na Rosję. Szybka klęska Francji i powolna mobilizacja Rosji wykluczały jednoczesną walkę na мобілізація Росії виключали одночасну боротьбу на два фронти. dwóch frontach. 22 За оцінками, обидві сторони конфлікту викопали близько 40 тисяч кілометрів траншей. 22 Szacuje się, że obie strony konfliktu wykopały około 40 tysięcy kilometrów okopów. 23 Філіп Петен (1856–1951) – маршал, французький політичний діяч, у 1916 році командувач 23 Philippe Pétain (1856–1951) – marszałek, polityk francuski, w 1916 roku dowódca obrony Ver- обороною Вердена, у 1917–1918 роках – головнокомандувач французькою армією, у 1940 році під- dun, w latach 1917–1918 naczelny dowódca wojsk francuskich, w 1940 roku podpisał akt kapitulacji писав акт про капітуляцію Франції, очолював Французьку державу в 1940–1944 рр. (базувався у Francji, stał na czele Państwa Francuskiego w latach 1940–1944 (z siedzibą w Vichy). Віші). 198 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 199 niemieckim, gdzie po rezygnacji Ericha von Falkenhayna24 dowodzenie przejęli – фон Фалькенгайна24 командування прийняли Пауль фон Гінденбург25 та Еріх przybyli z frontu wschodniego – Paul von Hindenburg25 i Erich Ludendorff26. Людендорф, які були переміщені зі Східного фронту26. Jednym z ważniejszych epizodów I wojny światowej była, rozegrana w dniach Одним із найважливіших епізодів Першої світової війни була «Ютланд- 31.05–1.061916 roku pomiędzy flotą angielską i niemiecką, „bitwa jutlandzka” ська битва» (Skagerrakschlacht) між англійським і німецьким флотами, що (Skagerrakschlacht). Ze 151 biorących w niej udział angielskich jednostek Bry- велася між 31 травня і 1 червня 1916 року. Зі 151 британської одиниці, яка tyjczycy stracili 14 okrętów, z 99 walczących po stronie niemieckiej zatonęło 11. брала участь у битві, британці втратили 14 кораблів, а з 99, що воювали на боці Mimo, że obydwie strony ogłosiły swoje zwycięstwo bitwa niczego nie zmieniła. Німеччини, було потоплено 11. Хоча обидві сторони заявляли про перемогу, Niemcom nie udało się przerwać brytyjskiej blokady, co zadecydowało o koniecz- битва нічого не змінила. Німцям не вдалося прорвати британську блокаду, що ności przekierowania wysiłku zbrojnego na wojnę podwodną. зумовило необхідність переорієнтації військових зусиль на підводну війну. Szala zwycięstwa zaczęła się przechylać na stronę Ententy, gdy w 1917 roku po Терези перемоги почали схилятися на користь Антанти, коли в 1917 р. stronie tego bloku do wojny przystąpiły Stany Zjednoczone. Po wystąpieniu z wojny США вступили у війну на боці цього блоку. Після виходу Росії з війни та під- Rosji i podpisaniu z bolszewikami pokoju w Brześciu 3.03.1918 roku. Niemcy przy- писання Брестського миру з більшовиками 3 березня 1918 р. Німеччина почала stąpiły do ostatniej ofensywy na froncie zachodnim. Podobnie państwa Ententy pod- останній наступ на Західному фронті. Так само країни Антанти намагалися jęły próbę wyparcia Niemców z Francji. Na skutek niepowodzeń przywódcy tych витіснити німців із Франції. У результаті невдач лідери цих країн нарешті вирі- państw wreszcie zdecydowali się na utworzenie zunifikowanego dowództwa, na шили створити єдине командування на чолі з маршалом Фердинандом Фошем27, czele którego stanął marszałek Ferdinand Foch27, będący odtąd naczelnym dowódcą який відтоді був головнокомандувачем союзних сил у Франції. Завдяки цьому sił sprzymierzonych na terenie Francji. Dzięki temu znacząco poprawiła się współ- співпраця між французькою, американською та британською арміями значно praca pomiędzy armią francuską, amerykańską i brytyjską. Dalsze klęski w walkach покращилася. Подальші поразки в боротьбі з французами та їхніми союзника- z Francuzami i wspierającymi ich sojusznikami doprowadziły jednak do ostatecznej ми, однак, призвели до остаточної поразки Центральних держав і перемир’я, porażki państw centralnych i zawieszenia broni, co nastąpiło 11 listopada 1918 roku яке було підписано 11 листопада 1918 року в Комп’єні поблизу Парижа. w Compiègne pod Paryżem. (451) Нелюдське обличчя «окопної війни». В окопах було холодно й сиро. (451) Nieludzkie oblicze „wojny pozycyjnej”. W okopach panował chłód oraz wil- Військові не мали доступу до питної води. Проста бездіяльність, зберігаючи goć. Żołnierze nie mieli dostępu do bieżącej wody. Już samo trwanie w bezczynności, необхідну пильність, деградувала психіку. Воїни боролися не тільки з воро- a jednocześnie z zachowaniem niezbędnej czujności, degradowało psychikę. Żołnierze гом, а й з вошами, блохами та іншими хоробами та нечистотами. На передовій zmagali się nie tylko z wrogiem, lecz także z wszami, pchłami i innym robactwem. не йшлося про дотримання елементарних правил гігієни, а часто навіть про Na pierwszej linii nie było bowiem mowy o zachowaniu elementarnych zasad higieny, збирання тіл полеглих з так званої «нічийної землі» (тобто території між воро- a często nawet o zebraniu ciał poległych z tzw. „ziemi niczyjej” (czyli terenu między жими окопами). Сморід розкладених тіл і фекалій був нестерпним. Так само, wrogimi okopami). Odór rozkładających się ciał i fekaliów był więc nie do zniesienia. як чума щурів, які їли буквально все, включаючи одяг і постільну білизну, і не Podobnie jak plaga szczurów, które zjadały dosłownie wszystko, z ubraniami i pościelą давали солдатам спати вночі, залазячи на їхні ліжка. włącznie, a w nocy nie dawały spać żołnierzom, wchodząc na ich posłania. Хвороби тривожно поширювалися по обидва боки фронту, особливо тиф Po obu stronach frontu zastraszająco szerzyły się choroby, zwłaszcza tyfus (dur (крапчастий тиф, хвороба брудних рук)28. Одним із поширених явищ було plamisty, choroba brudnych rąk)28. Do częstych przypadłości należała tzw. „stopa oko- «окопна стопа» (некроз тканин) – захворювання, яке виникає внаслідок недо- powa” (martwica tkanek) – choroba powodowana przez brak higieny, wilgoć, niską тримання правил гігієни, вологості, низької температури і тиску, викликаного temperaturę i wywołane uciskiem zaburzenia krążenia w stopach. Śmiertelne żniwo порушенням кровообігу в стопах. Дизентерія, яка проявлялася кривавим поно- 24 Erich von Falkenhayn (1861–1922) – pruski generał, w latach 1914–1916 naczelny dowódca 24 Еріх фон Фалькенгайн (1861–1922) – прусський генерал, у 1914–1916 роках головнокоман- armii niemieckiej. дувач німецької армії. 25 Paul von Hindenburg (1847–1934) – feldmarszałek niemiecki, w latach 1916–1918 szef niemiec- 25 Пауль фон Гінденбург (1847–1934) – німецький фельдмаршал, у 1916–1918 рр. начальник kiego sztabu generalnego, prezydent Rzeszy w latach 1925–1934. німецького генерального штабу, президент Рейху в 1925–1934 рр. 26 Erich Ludendorff (1865–1937) – generał niemiecki, dowódca podczas w alk na froncie wschod- 26 Еріх Людендорф (1865–1937) – німецький генерал, командувач військ на Східному фронті nim w czasie I wojny światowej, w latach 1916–1918 generalny kwatermistrz armii niemieckiej. Першої світової війни, в 1916–1918 роках генерал-квартирмейстер німецької армії. 27 Ferdinand Foch (1851–1929) – marszałek Francji (1918) i Polski (1923); w latach 1915–1916 27 Фердинанд Фош (1851–1929) – маршал Франції (1918) і Польщі (1923); в 1915–1916 рр. dowódca grupy Armii „Północ”, od 1916 roku dowodził siłami francuskimi nad Sommą, od 1917 r. szef командувач групою армій «Північ», з 1916 р. командував французькими військами на Соммі, з sztabu generalnego Francji, 1918 roku minowany naczelnym dowódcą wszystkich sił sprzymierzonych 1917 р. начальник французького генерального штабу, в 1918 р. призначений головнокомандую- Ententy. чим усіма союзними силами Антанти. 28 W czasie „Wielkiej Wojny” na tyfus zachorowały w całej Europie miliony ludzi, a setki tysięcy 28 Мільйони людей по всій Європі захворіли на тиф під час «Великої війни» і сотні тисяч по- zmarły. мерли 200 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 201 zbierała dezynteria (czerwonka), która сом, зумовлювала чималі смертельні objawiała się krwawą biegunką. Szalały жертви. Поширювалися також вене- też choroby weneryczne (syfilis29). ричні захворювання (сифіліс29). Huraganowy ostrzał artyleryjski, Нищівний для психіки ураганний druzgocący dla psychiki, był najczęst- артилерійський вогонь був найчасті- szą przyczyną tzw. „nerwicy frontowej”, шою причиною «фронтового неврозу», którą współcześnie można określić jako який в сучасних термінах можна оха- zespół stresu pourazowego (PTSD). Po- рактеризувати як посттравматичний tworny strach wywoływał albo skrajną стресовий розлад (ПТСР). Жахливий Groza „Wielkiej Wojny”: nerwowość, albo totalne otępienie. Ofia- страх викликав або сильну нервозність, ofiary ataku gazowego Groza „Wielkiej Wojny”: „stopa okopowa” або повний ступор. Жертви психічних Терор «великої війни»: ry zaburzeń psychicznych początkowo Терор «великої війни»: жертви «окопної жертви газової атаки uważano za symulantów, których karano ноги». розладів спочатку вважалися злодіями, więzieniem lub śmiercią. яких карали ув’язненням або смертю. (452) Zastosowanie nowych rodzajów broni. Stopniowa przewaga Ententy (452) Використання нової зброї. Перевага Антанти значною мірою ви- wynikała w dużym stopniu z przewagi gospodarczej państw wchodzących do tego пливала з економічного потенціалу країн, що входили до цього блоку. Еконо- bloku. Siła gospodarcza decydowała bowiem o zaopatrzeniu, a szczególnie uzbroje- мічна міць визначала постачання і особливо озброєння воюючих армій. Крім niu walczących armii. Oprócz wykorzystywania ogromnych ilości broni już znanej, використання величезної кількості вже відомого озброєння, такого як важка jak artyleria ciężka, karabiny maszynowe, granaty ręczne, zaczęto równocześnie артилерія, кулемети, ручні гранати, також появилися нові, досі невідомі зраз- wprowadzać nowe, nie znane dotąd rodzaje. Od 1915 roku Niemcy, a później także ки. Від 1915 року німці, а згодом і їхні супротивники почали використовувати ich przeciwnicy zaczęli używać gazów trujących (chlor – gaz duszący, cięższy od отруйні гази (хлор – задушливий газ, важчий за повітря, іприт – пекучий газ, powietrza, iperyt – gaz parzący, niszczący błonę śluzową)30. W związku z niemoż- що руйнує слизову оболонку)30. У зв’язку з неможливістю повноцінного захисту liwością pełnej ochrony własnych wojsk przed skutkami tej broni nie stosowano власних військ від дії цієї зброї вона не використовувалася в більших масштабах. jej jednak na większą skalę. Do akcji bojowych zaczęto wprowadzać lotnictwo, До бойових дій почала впроваджуватися авіація, значення якої постійно зрос- którego znaczenie stale wzrastało. Znaczną rolę odegrała również broń pancerna – czołgi, których masowo zaczęli używać Francuzi i Anglicy. Duże nadzieję Niemcy Jedyny niemiecki czołg, który wszedł do produkcji – A7V (Bundesarchiv, Bild 183- P1013-316). Długi na 8 metrów A7V zabie- rał osiemnastu członków załogi: dowódcę, kierowcę, dwóch kanonierów, dwóch mecha- ników i dwunastu strzelców obsługujących Mark I – pierwszy użyty bojowo typ sześć karabinów maszynowych zamontowa- czołgu (fot. E. Brooks). nych z tyłu i po bokach czołgu. Wyproduko- Uwagę zwraca charakterystyczny „rom- wano jedynie 20 sztuk. bowy” kształt, dostosowany do forso- Єдиний німецький танк, запущений у wania zasieków. виробництво – A7V (Bundesarchiv, Bild Mark I – перший тип танка, 183-P1013-316). 8-метровий A7V перево- використовуваного в бою (фото E. зив вісімнадцять членів екіпажу: коман- Brooks). Танк як підтримка піхоти дира, механіка-водія, двох навідників, Czołg jako środek wsparcie piechoty Звертає на себе увагу характерна (зрив оборонних рубежів, захищених двох механіків і дванадцять навідників, (przełamanie chronionych zasiekami linii «ромбоподібна» форма, пристосована загородженнями – окопами та іншими які керували шістьма кулеметами, вста- obrony – okopów i innych przeszkód). для форсування фортифікацій. перешкодами). новленими на задній і бортовій частині танка. Було виготовлено лише 20 штук. 29 Nazwa „syphilis” zostawała ukuta przez francuskiego lekarza i poetę Girolamo Fracastoro w jego 29 Назва «сифіліс» була введена французьким лікарем і поетом Джироламо Фракасторо в його epickim poemacie napisanym po łacinie, o tytule Syphilis sive morbus gallicus („Syfilis albo choroba епічній поемі, написаній латинською мовою Syphilis sive morbus gallicus («Сифіліс або французь- francuska”) z 1530 roku. ка хвороба») у 1530 році. 30 Za pierwsze użycie gazów bojowych na polu walki uważa się niemiecki atak z 22 kwietnia 1915 30 Першим застосуванням отруйного газу на полі бою вважається атака німців 22 квітня 1915 roku w bitwie pod Ypres przy użyciu chloru. року в битві при Іпрі з використанням хлору. 202 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 203 łączyli z budowanymi właśnie okrętami podwodnymi, zwanymi U-bootami, które тало. Значну роль почала відігравати також броньована зброя – танки, які поча- miały zatapiać dostawcze okręty Wielkiej Brytanii. Gdy jednak w styczniu 1917 ли масово використовувати французи та англійці. Німці покладали великі надії roku Niemcy podjęły decyzję o nieograniczonej wojnie podwodnej okazało się to на підводні човни, які будували для потоплення кораблів постачання Великої dla nich krokiem zgubnym. Zabójcze U-booty zatopiły setki okrętów handlowych, Британії. Однак коли в січні 1917 року Німеччина прийняла рішення про роз- zanim Brytyjczycy wpadli na pomysł organizowania konwojów ochranianych przez гортання тотальної підводної війни, це виявилося для неї згубним кроком. Смер- niszczyciele. Mimo tak ogromnych sukcesów kampania niemiecka nie powiodła się. тоносні підводні човни потопили сотні торговельних суден, перш ніж британцям Sposób prowadzenie przez Niemcy wojny oraz straty poniesione przez Ameryka- прийшла в голову ідея організації конвоїв під захистом есмінців. Незважаючи nów spowodowały, że w kwietniu 1917 roku prezydent Woodrow Wilson31 podjął на значні успіхи, німецька кампанія провалилася. Те, як Німеччина вела війну, і decyzję w formalnym przystąpieniu Stanów Zjednoczonych do wojny. втрати, яких зазнали американці, призвели до того, що в квітні 1917 року прези- дент Вудро Вільсон31 прийняв рішення про участь Сполучених Штатів у війні. Najważniejsze wydarzenia w okresie „Wielkiej Wojny” Найважливіші події періоду «Великої війни» 1914 1914 рік 28.06 Zamach na arcyksięcia, następcę tronu Austro-Węgier, Franciszka 28.06 Убивство ерцгерцога, спадкоємця австро-угорського престолу Франца Ferdynanda. Фердинанда. 28.07 Austro-Węgry wypowiadają wojnę Serbii. 28.07 Австро-Угорщина оголошує війну Сербії. 31.07 Mobilizacja powszechna w Rosji. 31.07 Загальна мобілізація в Росії. 1.08 Mobilizacja powszechna we Francji i w Niemczech. Niemcy wypowiadają 1.08 Загальна мобілізація у Франції та Німеччині. Німеччина оголошує війну Росії. wojnę Rosji. Німеччина оголошує війну Франції. 3.08 Niemcy wypowiadają wojnę Francji. 3.08 Німецькі війська вступають у Бельгію. 3–4.08 Wojska niemieckie wkraczają do Belgii. 3–4.08 Велика Британія оголошує війну Німеччині. 4.08 Wielka Brytania wypowiada wojnę Niemcom. 4.08 Японія оголошує війну Німеччині. 23.08 Japonia wypowiada wojnę Niemcom. 23.08 Перемога Німеччини над росіянами під Танненбергом (нині Стембарк 26–30.08 Niemieckie zwycięstwo nad Rosjanami pod Tannenbergiem (ob. Stębark). 26–30 серпня - село в Польщі, у гміні Грунвальд Острудського повіту Вармінсько- 5–12.09 Bitwa nad Marną. 5–12.09 Мазурського воєводства). październik– „Wyścig do morza” – wojna pozycyjna. жовтень Битва на Марні. listopad Japonia zdobywa posiadłości niemieckie w Chinach i na Pacyfiku. листопад «Гонка до моря» - окопна війна. 1915 Японія захопила німецькі володіння в Китаї та в Тихому океані. luty Niemiecka ofensywa na Mazurach. 1915 рік 19.02 Początek operacji dardanelskiej. Лютий Німецький наступ на Мазурах. 23.05 Włochy wypowiadają wojnę Austro-Węgrom. 19.02 Початок Дарданелльської операції. marzec– Francuskie ofensywy w Szampanii i Artois. 23.05 Італія оголошує війну Австро-Угорщині. październik Березень– Наступи французів у Шампані та Артуа. 5–8.09 Konferencja socjalistyczna w Zimmerwaldzie. жовтень 5.10 Francuzi i Anglicy w Salonikach. 5–8.09 Циммервальдська соціалістична конференція. 14.10 Bułgaria wypowiada wojnę Entencie. 5.10 Французи та англійці в Салоніках. 5.11 Akt 5 listopada. 14.10 Болгарія оголошує війну Антанті. 1916 5.11 Пакт 5 листопада. 21.02 Początek bitwy pod Verdun. 1916 рік 31.05–1.06 „Bitwa jutlandzka” (morska). 21.02 Початок Верденської битви. 24.06 Początek ofensywy francusko-angielskiej nad Sommą. 31.05 - 1.06 «Ютландська битва» (морська). 24–30.08 Konferencja socjalistów w Kientalu. 24.06 Початок франко-англійського наступу на Соммі. 27.08 Rumunia wypowiada wojnę Austro-Węgrom. Włochy wypowiadają wojnę 24 – 30.08 Кіентська соціалістична конференція. Niemcom. 27.08 Румунія оголошує війну Австро-Угорщині. Італія оголошує війну 12.12 Niemiecka Deklaracja pokoju. Німеччині. grudzień Wilson składa propozycję zawarcia pokoju. 12.12 Німецька Декларація миру. 26.12 Nivelle zajmuje miejsce Joffre’a. Грудень Вільсон робить мирну пропозицію. 26.12 Головнокомандувач франзузької армії Робер Жорж Нівель, який змінив на цій посаді Жозефа Жака Жоффра. 31 Thomas Woodrow Wilson (1856–1924) prezydent USA w latach 1913–1921 z ramienia Partii 31 Томас Вудро Вільсон (1856–1924) Президент США в 1913–1921 роках від Демократичної Demokratycznej. партії. 204 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 205 1917 1917 рік 22.01 Wilson proponuje zawarcie pokoju bez zwycięzców. 22.01 _ Вільсон пропонує мир без переможців. 1.02 Niemcy ogłaszają nieograniczoną wojnę podmorską. 1.02 Німеччина оголошує необмежену підводну війну. 12.03 Pierwsza rewolucja w Rosji. Obalenie cara Mikołaja II. 12.03 Перша революція в Росії. Повалення царя Миколи II. 6.04 Stany Zjednoczone wypowiadają wojnę Niemcom. 6.04 США оголошують війну Німеччині. 26.04 Niemcy pozwalają Leninowi przedostać się ze Szwajcarii do Piotrogrodu. 26.04 Німеччина дозволяє Леніну дістатися зі Швейцарії до Петрограда. maj Petain zajmuje miejsce Nivelle’a. Може Філіпп Петен займає місце Нівеля. czerwiec Gracja wszczyna wojnę przeciw Entencie. Portugalia oraz Chiny przystępują червень Греція розпочинає війну проти Антанти. Португалія і Китай вступають у війну. do wojny. травень Повстання у французькій армії. maj–czerwiec Bunty w armii francuskiej. червень 9.06 Strajk generalny w Hiszpanii. 9.06 Загальний страйк в Іспанії. październik Przełamanie frontu włoskiego w Caporetto. жовтень Прорив італійського фронту під Капоретто. listopad Strajk generalny w Szwajcarii. Листопад Загальний страйк у Швейцарії. 7.11 Rewolucja październikowa w Rosji. 7.11 Жовтнева революція в Росії. 16.11 Rząd Clemenceau. 16.11 Уряд Клемансо. grudzień Zawieszenie broni w Brześciu Litewskim. Грудень Перемир’я в Брест-Литовську. 1918 1918 рік 8.01 Orędzie Wilsona. 8.01 Відозва Вілсона. 3.03 Zwarcie pokoju w Brześciu Litewskim. 3.03 Укладення миру в Брест-Литовську. 21.03–6.04 Pierwsza ofensywa Ludendorffa w Pikardii. 21 березня–6 Перший пікардійський наступ Людендорфа. 26.03 Konferencja w Doullens. Foch obejmuje dowództwo wojsk sprzymierzonych. квітня Конференція в Доулленсі. Маршал Фердинанд Фош приймає командування 8.04 Druga ofensywa Ludendorffa. 26.03 союзними силами. 26.05 Trzecia ofensywa. 8.04 Другий наступ Людендорфа. 15.07 Ostatnia ofensywa niemiecka w okolicach Reims. 26.05 Третій наступ. 18.08 Kontratak generałów Mangina i Degoutte’a. 15.07 Останній німецький наступ під Реймсом. wrzesień Wielka ofensywa sprzymierzonych na Bałkanach. 18.08 Контратака генералів Шарля Манжена і Жана Дегута. 4.11 Zawieszenie broni w Villa Giusti. Вересень 11.11 Zawieszenie broni w Compiègne. 4.11 Великий наступ союзників на Балканах. Źródło: opracowanie własne. 11.11 Перемир’я у Вілла Джусті поблизу Падуї про завершення ведення бойових дій сторонами у часи Першої світової війни Комп’єнське перемир’я. Джерело: власне дослідження. (453) Polityczne, społeczne i ekonomiczne następstwa wojny. I wojna świato- (453) Політичні, соціальні та економічні наслідки війни. Перша світова wa była ciągiem zdarzeń, które wpłynęły na przeobrażenia polityczne, ekonomiczne війна була серією подій, які вплинули на політичні, економічні та соціальні пе- i społeczne całej Europy. Na skutek niepowodzeń wojennych oraz konfliktów we- ретворення в усій Європі. В результаті воєнних невдач і внутрішніх конфліктів wnętrznych upadł reżim monarchiczny w Rzeszy. W listopadzie 1918 roku cesarz монархічний режим у Рейху впав. У листопаді 1918 року кайзер Вільгельм II Wilhelm II abdykował, a Niemcy stały się republiką. зрікся престолу і Німеччина стала республікою. Rozkładowi uległo również imperium Habsburgów. W okresie od października Імперія Габсбургів також розпалася. У період з жовтня по грудень 1918 р. на do grudnia 1918 roku na terenie dawnego państwa austro-węgierskiego powstały: території колишньої Австро-Угорської держави утворилися Чехословаччина, Czechosłowacja, Austria, Węgry oraz Królestwo Serbów, Chorwatów i Słoweńców Австрія, Угорщина та Королівство сербів, хорватів і словенців (Королівство (Królestwo SHS – od 1919 roku Jugosławia). Okres wojny sprzyjał również ujaw- SHS – з 1919 р. Югославія). Воєнний період також сприяв прояву прагнень nieniu dążeń niepodległościowych narodów wchodzących w skład państwa rosyj- народів до незалежності, що входили до складу Російської держави. У завер- skiego. W końcowym okresie wojny powstały niepodległe republiki bałtyckie: Fin- шальний період війни були створені незалежні прибалтійські республіки – landia, Litwa, Łotwa i Estonia. Фінляндія, Литва, Латвія та Естонія. W trakcie czterech lat trwania wojny Ententa zmobilizowała ponad 40 mln, За чотири роки війни Антанта мобілізувала понад 40 мільйонів, а Централь- a państwa centralne prawie 23 mln. żołnierzy. Z tej liczby poległo ok. 10 mln., a ok. ні держави – майже 23 мільйони солдатів. З цього числа загинуло близько 10 20 mln. odniosło rany. Wojna przyniosła również ogromne straty materialne, szcze- млн, а близько 20 млн. були поранені. Війна принесла і величезні матеріальні gólnie na terenach, gdzie walki toczyły się najdłużej. Ogromne wydatki wojenne втрати, особливо в районах, де бої тривали найдовше. Надмірні воєнні витра- doprowadziły do ogołocenia skarbców poszczególnych państw i tym samym spadku ти призвели до виснаження скарбниць країн, а відтак до падіння рівня життя 206 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 207 stopy życiowej Europejczyków. Na pogłębienie європейців. Поглибленню економічної кризи się kryzysu ekonomicznego przyczynił się także сприяло також зростання безробіття, викли- wzrost bezrobocia spowodowany demobilizacją кане демобілізацією армії в окремих країнах. armii w poszczególnych państwach. Wybuch woj- Проте початок війни позитивно вплинув на ny wpłynął jednak pozytywnie na postawy naro- настрої пригноблених націй і призвів до ство- dów ciemiężonych i doprowadził do powstania рення нових незалежних держав. Остаточний nowych, niepodległych państw. O ostatecznym розподіл Європи та інші наслідки війни мала podziale Europy i innych konsekwencjach wyni- вирішити мирна конференція в Парижі. kających z przeprowadzonej wojny zadecydować (454) Іспанка. Найвідоміша з пандемій32 miała konferencja pokojowa w Paryżu. почалася навесні 1918 року в США. В Євро- (454) Grypa „hiszpanka”. Najgłośniejsza пу хворобу «завезли» американські солдати. z pandemii32 rozpoczęła się wiosną 1918 roku Оскільки основні транспорти їх досягали пор- w Stanach Zjednoczonych. Chorobę do Europy тів Франції, ця країна стала своєрідним «роз- „sprowadzili” amerykańscy żołnierze. Jako że садником» чуми. Спочатку, однак, вважалося, główne ich transporty docierały do portów Fran- що він «походить» з Іспанії, звідки й пішла Ostatni cesarz Austrii i wielki cji, kraj ten stał się pierwotną „wylęgarnią” za- Cesarzowa Zyta загальна назва цієї форми грипу (вірус грипу książę Krakowa razy. Początkowo jednak sądzono, że „przyszła” Burbon-Parmeńska (†1989) типу A H1N1). Крім того, серед західноєвро- bł. Karol I (†1922) – ona z Hiszpanii, stąd też potoczna nazwa tej po- Імператриця Зіта пейських країн лише нейтральна Іспанія опу- „Cesarz Pokoju” Бурбон-Пармська (†1989) staci grypy (odmiana wirusa grypy typu A H1N1). блікувала дані про поширення епідемії та кіль- Останній імператор Австрії і великий князь Краківський Poza tym spośród państw zachodnioeuropejskich кість жертв. бл. Карл I (†1922) – «Імператор jedynie neutralna Hiszpania publikowała dane миру» dotyczące rozprzestrzeniania się epidemii oraz Симптоми «іспанки» не були характерними для грипозної інфекції чи навіть liczby ofiar. сильної застуди. «Іспанка» спочатку нагадувала холеру, черевний тиф або геморагічну лихоманку (носові кровотечі, шлункові та кишкові кровотечі, Objawy grypy „hiszpanki” nie były typowe dla zakażenia grypowego czy набряк легенів, які швидко переходили в бактеріальну геморагічну пневмо- nawet przeziębienia o ciężkim przebiegu. „Hiszpanka” przypominała zrazu нію). cholerę, dur brzuszny lub gorączkę krwotoczną (krwotok z błon śluzowych nosa, krwotok z żołądka i jelit, obrzęk płuc, który w szybkim tempie przeradzał się У період 1918–1919 рр. світом прокотилися три хвилі грипу. За оцінками, w bakteryjne krwotoczne zapalenie płuc). він спричинив понад 500 мільйонів випадків (1/3 населення світу) і забрав близько 50-100 мільйонів життів – набагато більше, ніж загинуло на фронтах W latach 1918–1919 przez świat przetoczyły się trzy fale epidemii grypy. Ocenia «Великої війни». Кількість жертв „іспанки” стала результатом голоду та недо- się, że wywołała ona ponad 500 mln zachorowań (1/3 populacji świata) i pochłonęła їдання, відсутності засобів гігієни, перев’язувального матеріалу та поганих са- około 50–100 mln ofiar, dużo więcej niż poległo na frontach „Wielkiej Wojny”. нітарних умов. Незвичайною особливістю цієї пандемії став «перевернутий» Liczba ofiar „hiszpanki” była bowiem pokłosiem głodu i niedożywienia, braku środ- віковий профіль жертв. Вмирали переважно люди молодого та середнього віку ków higienicznych, opatrunkowych oraz złych warunków sanitarnych. Nietypową (20-40 років). cechą tej pandemii był „odwrócony” profil wiekowy ofiar. Umierali przede wszyst- Коли іспанка досягла Польщі (Гродно, літо 1918 р.), вона ще вважалася не- kim ludzie młodzi i w średnim wieku (20–40 lat). шкідливою хворобою. Лікарі запропонували лікування потогінними чаями та Kiedy „hiszpanka” dotarła do Polski (Grodno, lato 1918 r.), wciąż była uwa- проносними. Страх з’являвся лише тоді, коли від грипу вмирали цілі родини. żana za niegroźną przypadłość. Lekarze sugerowali kurację herbatkami napotnymi За рівнем смертності від іспанського грипу можна порівняти лише середньо- i środkami przeczyszczającymi. Strach pojawił się dopiero wtedy, kiedy na grypę вічну чуму (mors nigra). umierały całe rodziny. Pod względem śmiertelności z „hiszpanką” można porównać tylko średniowieczną dżumę (mors nigra). 32 Pandemia (gr.) – epidemia obejmująca bardzo duże obszary, np. kraj, kontynent, nawet cały świat. 32 Пандемія (гр.) - епідемія, що охоплює дуже великі території, наприклад, країну, континент, W przeszłości w postaci pandemii szerzyły się: ospa prawdziwa, dżuma, cholera. навіть увесь світ. У минулому віспа, чума та холера поширювалися у вигляді пандемій. 208 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 209 PODSUMOWANIE LXXVIII РЕЗЮМЕ LXXVIII • Przyczyny wybuchu I wojny światowej: • Причини початку Першої світової війни: – powstanie bloków militarnych: „trójprzymierza” i „trójporozumienia”; – створення військових блоків: «Троїстого союзу» та «Троїстої Антанти»; – imperialistyczne dążenia Niemiec; – імперіалістичні прагнення Німеччини; – wybuch dwóch wojen bałkańskich 1912 i 1013 roku; – початок двох Балканських воєн у 1912-1913 роках; – dążenie Anglii do utrzymania czołowej pozycji gospodarczej i na morzu; – прагнення Англії до економічного та морського лідерства; – konflikty pomiędzy mocarstwami europejskimi; – конфлікти між європейськими державами; – ruchy narodowowyzwoleńcze na Bałkanach; – національновизвольні рухи на Балканах; – zamach na arcyksięcia Franciszka Ferdynanda w Sarajewie. – вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда в Сараєво. • Wojna, w której udział wzięły 34 państwa prowadzona była w latach 1914–1918 • Війна, в якій брали участь 34 країни, велася в 1914-1918 роках і закінчилася i zakończyła się klęską państw centralnych. поразкою Центральних держав. • Działania wojenne prowadzone były przede wszystkim na froncie zachodnim(bi- • Військові дії велися переважно на західному фронті (битва на Марні, битва twa nad Marną, bitwa o twierdzę Verdun, bitwa nad Sommą) i wschodnim (bitwa при Вердені, битва на Соммі) і на східному фронті (битва при Горліце). pod Gorlicami). • Результатом війни став крах європейських імперій: розпад Австро- • Skutkiem wojny był upadek imperiów europejskich: rozpad Austro-Węgier, po- Угорщини, створення республіки в Німеччині та скорочення території Ро- wstanie republiki w Niemczech i okrojenie terytorium Rosji. сії. • Wynikiem takich procesów było powstanie nowych niepodległych państw (m.in. • Результатом цих процесів стала поява нових незалежних держав, зокрема Polski). Польщі. 3. Sprawa polska w I wojnie światowej 3. Польське питання в І світовій війні (455) Sytuacja narodu polskiego w trzech zaborach. Sytuacja narodu polskiego (455) Становище польського народу на землях трьох поділів. По-різному w trzech zaborach wyglądała różnie. Polacy w Galicji cieszyli się szerokimi swo- виглядало становище польського народу в трьох поділах. Поляки в Галичині bodami narodowymi. Byli narodowością znaczącą w Radzie Państwa (20%). Sama користувалися широкими національними свободами. Вони були значною на- zaś Austria, od 1877 roku była państwem konstytucyjnym. Ministrowie-Polacy za- ціональністю в Державній Раді (20%). Австрія від 1877 року була конститу- siadali w rządzie wiedeńskim. Działały legalnie partie polityczne, aczkolwiek – pa- ційною державою. У віденському уряді засідали польські міністри. Політичні 210 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 211 radoksalnie – z tego właśnie powodu nie mogły one otwarcie głosić haseł niepod- партії діяли легально, і власне в силу цього не могли відкрито проголошувати ległościowych. Istniał system szkolnictwa polskiego. Słowem, istniał sprzyjający незалежницькі гасла. Існувала польська шкільна система. Одним словом, існу- klimat dla sprawy polskiej, ale... To ale oznaczało, że Galicja była regionem bardzo вав сприятливий клімат для польської справи. Але Галичина була економічно zaniedbanym gospodarczo, biednym. Rolnictwo było rozdrobnione (dla przykładu: занедбаним, бідним краєм. Сільське господарство було роздробленим Для по- w zaborze pruskim nie dzielono ojcowizny, ale spłacano rodzeństwo). Przemysł ist- роівняння, у прусському поділі спадщина не ділилася, а виплачувалася роди- niał szczątkowo – Zagłębie Karwińskie na Śląsku Cieszyńskim, Zagłębie Borysław- ні. Промисловість існувала в рудиментарній формі – Карвінське Заглемб’є у skie. Z Galicji za chlebem migrowało rocznie ok. 50 tys. ludzi. Цешинській Сілезії, Бориславське Заглемб’є. Щорічно з Галичини в пошуках Polacy w Galicji tworzyli środowisko dość zróżnicowane. Byli wśród nich tzw. хліба мігрувало близько 50 тис. осіб. „trialiści” oczekujący pokojowego przekształcenia monarchii habsburskiej w Au- Поляки в Галичині творили досить різноманітне середовище. Серед них stro-Węgro-Polskę, ale również i zwolennicy radykalnych przemian społecznych були «тріалісти», які розраховували на мирну трансформацію Габсбурзької i walki zbrojnej. Obie te orientacje już wiele lat przed wojną tworzyły organizacje монархії в Австро-Угорщину-Польщу, але й прихильники радикальних соці- paramilitarne, m.in. Związek Strzelecki, Drużyny Polowe „Sokoła”, Bartoszowe альних змін і збройної боротьби. Обидві ці орієнтації створили парамілітарні i Polskie Drużyny Strzeleckie. Już wiosną 1914 roku liczyły łącznie ok. 20 tysięcy організації за багато років ще до війни, зокрема, Стрілецьке товариство, по- osób. льові дружини «Сокіл», Бартошові та польські стрілецькі дружини тощо. Вже Rzesza Niemiecka natomiast była państwem konstytucyjnym, nowoczesnym, навесні 1914 р. вони налічували загалом близько 20 тис. членів. o rozwiniętym systemie osłon socjalnych, ubezpieczeniach społecznych. Standard Натомість Німецький Рейх був конституційною сучасною державою з роз- życia był tu nieporównanie wyższy, ale Polacy byli obywatelami trzeciej kategorii, виненою системою соціального захисту та соціального забезпечення. Рівень nie posiadali żadnych praw narodowych. Nieliczni przedstawiciele w pruskiej Ra- життя тут був незрівнянно вищий, але поляки були громадянами третього сор- dzie Panów i Sejmie Rzeszy nie odgrywali w praktyce istotniejszej roli politycznej. ту, не мали національних прав. Нечисленні представники в двопалатному пар- Ostoją polskości był zwalczany, w ramach polityki „Kulturkampfu”, Kościół kato- латенті Ландтазі – верхній палаті пруського ландтагу Прусській Палаті Панів licki. Zacierały się różnice społeczne, gdyż trzeba było z całych sił bronić tożsamo- і нижній палаті депутатів – Рейхстазі на практиці не відігравали значної по- ści narodowej. літичної ролі. Основною опорою польськості був Католицький Костьол, який W Kraju Przywiślańskim, którą to nazwę nadano dawnemu Królestwu Polskie- постійно піддавався утискам в контексті політики «Kulturkampf». Соціальні mu, życie narodowe miało charakter tajny. Państwo absolutne tłumiło brutalnymi відмінності переставали відгравати істотне значення, коли йшлося про потре- represjami wszelkie przejawy wolnościowe. Nie zmieniły tego nawet wybory do би всіма силами відстоювати польську національну ідентичність. Dumy. Tym niemniej ziemie polskie, mimo że były niemal tak biedne jak Galicja, У Привіслянській землі, як називалося колишнє Польське Королівство, на- rozwijały się szybciej od właściwego imperium. родне життя мало таємний характер. Абсолютистська держава жорстокими репресіями придушувала всі прагнення до свободи. Навіть вибори до Думи цього не змінили. Тим не менше польські землі, хоча й були майже такими ж бідними, як Галичина, розвивалися швидше імперіальних земель. (456) Orientacje polityczne. Okres poprzedzający I wojnę światową był dla (456) Політичні орієнтації. Період перед І світовою війною був часом надії społeczeństwa polskiego czasem szczególnych nadziei. Naród był coraz bardziej для польського суспільства. Нація все більше усвідомлювала, що поза власною świadom tego, że poza własnym państwem, nawet przy ograniczonej suwerenności, державою, навіть з обмеженим суверенітетом, нормальний розвиток неможли- nie jest możliwy normalny rozwój. Podczas gdy w Europie kształtowały się nowo- вий. Поки в Європі формувалися сучасні суспільства, поляки «змішувалися» з czesne społeczeństwa, Polacy „wtapiali się” w państwa zaborcze. Schyłek stulecia народами держав на поділених землях. Однак кінець століття приніс безпре- przyniósł jednak niebywałą szansę. Konflikt między dwoma blokami militarnymi цедентну можливість. Здавалося, конфлікт між двома військовими блоками ви- zdawał się wisieć w powietrzu. Pojawiała się zatem szansa, że sprzyjająca koniunk- сів у повітрі. Таким чином, існував шанс, що сприятлива міжнародна ситуація tura międzynarodowa pozwoli wydźwignąć sprawę polską na arenę dziejową. дасть змогу винести польське питання на історичну арену. W społeczeństwie ukształtowały się trzy zasadnicze orientacje polityczne: У суспільстві склалися три основні політичні орієнтації: • związana z Rosją, której przedstawiciele uważali, że największym zagrożeniem • пов’язана з Росією, представники якої вважали, що Німеччина є найбіль- dla polskości są Niemcy i dlatego też przyszłość narodu należy wiązać ze sło- шою загрозою для польськості, а тому майбутнє нації має бути пов’язане wiańską Rosją. Jednym z czołowych przedstawicieli tego obozu był Roman зі слов’янською Руссю. Одним із чільних представників цього табору був Dmowski; Роман Дмовський; • związana z Austro-Węgrami [tzw. „austro-polska”, trialistyczna], której przedsta- • пов’язана з Австро-Угорщиною («австро-польська», триалістична), пред- wiciele, w tym Józef Piłsudski, twierdzili, że to Rosja jest odwiecznym wrogiem ставники якого, зокрема Юзеф Пілсудський, твердили, що Росія є одвічним 212 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 213 Polaków, można więc myśleć o sojuszu tylko z jej przeciwnikami – państwami ворогом поляків, тому можна думати лише про союз із її супротивниками centralnymi, przede wszystkim zaś z monarchią habsburską; – Центральними державами, а насамперед із Габсбурзькою монархією; • rewolucyjna [internacjonalistyczna], której przedstawiciele odrzucali w ogóle • революційна (інтернаціоналістична), представники якої взагалі відкидали sprawę niepodległości twierdząc, że rewolucja proletariacka zlikwiduje wszelki питання незалежності, стверджуючи, що пролетарська революція усуне ucisk i niesprawiedliwość, dlatego też żadne państwa narodowe nie będą już po- всякий гніт і несправедливість, а тому вже не будуть потрібні національні trzebne (PPS Lewica, SDKPiL). держави (ППС Лівиця, СДКПіЛ). Józef Piłsudski (1867–1935) – polski mąż stanu, Naczelnik Państwa, marszałek. Od 1892 roku członek PPS, Юзеф Пілсудський (1867–1935) wydawca gazety Robotnik. Twórca prowadzącej działalność dywersyjna wobec – польський державний діяч, глава держави, маршал. З 1892 р. член Поль- urzędów carskich Organizacji Bojowej PPS. W 1906 roku utworzył i stanął na ської Партії Соціалістичної, видавець газети «Робітник». Творець Бойової czele PPS-Frakcji Rewolucyjnej. Był organizatorem ruchu strzeleckiego w Ga- організації Польської Партії Соціалістичної (ППС), яка вела диверсійну licji i zwolennikiem oparcia się w wojnie na Austrii. Był także głównym twórcą діяльність проти царських державних установ. У 1906 створив і очолив i w latach 1914–1916 dowódcą I Brygady Legionów, w 1917 roku aresztowany na фракцію ППС-революціонерів. Був організатором стрілецького руху в Га- skutek kryzysu przysięgowego. Od 10.11.1918 roku sprawował najwyższą władz личині та прибічником Австрії як опори у війні за незалежність. Він також w Polsce. W latach 1918–1922 pełnił funkcję Naczelnika Państwa (od 11.1918 був головним творцем і в 1914–1916 рр. командиром 1-ї бригади легіонів, do 02.1919 Tymczasowego). Był zwolennikiem federacji Polski z Litwą, Biało- у 1917 р. був заарештований внаслідок кризи присяги. З 10 листопада 1918 rusią i Ukrainą i odepchnięcia Rosji możliwie daleko na wschód. W 1920 roku р. обіймав найвищу владу в Польщі. У 1918–1922 рр. – голова держави (з został marszałkiem i objął naczelne dowództwo w wojnie polsko-bolszewickiej. листопада 1918 по лютий 1919). Він був прихильником федерації Поль- W 1926 roku dokonał przewrotu majowego i objął faktyczne rządy nad obozem щі з Литвою, Білоруссю та Україною, а також відсунення Росії якомога sanacji. Kilkakrotnie pełnił funkcję premiera, a także ministra spraw wojskowych далі на схід. У 1920 році став маршалом і прийняв командування в ході oraz generalnego inspektora sił zbrojnych. W polityce zagranicznej był zwolenni- польсько-більшовицької війни. У 1926 році здійснив травневий переворот kiem równowagi między Niemcami a ZSRR. і фактично взяв на себе владу над табором санації. Він кілька разів був прем’єр-міністром, а також міністром військових справ і генеральним ін- спектором збройних сил. У зовнішній політиці обстоював рівновагу між Німеччиною та СРСР. Roman Dmowski (1864–1939) Роман Дмовський (1864–1939) – czołowy polski ideolog i przywódca Narodowej Demokracji. Niepodległo- – провідний польський ідеолог і лідер націонал-демократії. Він перетворив ściową organizację Ligę Polska przekształcił w Ligę Narodową, a w 1897 r. незалежну організацію Польська Ліга на Національну лігу, а в 1897 році współtworzył Stronnictwo Narodowo-Demokratyczne. Głosił hasła walki став співзасновником Національно-демократичної партії. Він обстоював o szerzenie i umacnianie polskiej świadomości narodowej we wszystkich war- гасла боротьби за поширення і зміцнення польської національної свідо- stwach, a zwłaszcza mieszczaństwie i chłopstwie. Walczył o solidaryzm naro- мості в усіх верствах, особливо в міщанстві та селянстві. Він боровся за dowy oraz odrzucenie obcych wpływów. W obawie przed socjalizmem oraz національну солідарність і неприйняття іноземних впливів. Побоюючись zagrożeniem niemieckim stał na czele obozu opowiadającego się za współpracą соціалізму та німецької загрози, він очолив табір, який виступав за співп- z Rosją w czasie I wojny. Od 1917 roku był prezesem uznanego przez państwa рацю з Росією під час І світової війни. З 1917 р. – президент Польського Ententy, a mającego swoją siedzibę w Paryżu Komitetu Narodowego Polskiego. національного комітету, визнаного державами Антанти з центром у Парижі. W 1919 roku był delegatem Polski na konferencji pokojowej w Paryżu i starał У 1919 році він був польським делегатом на мирній конференції в Парижі і się o przyznanie Polsce Pomorza, Mazur, Warmii oraz Śląska. Był zwolenni- намагався закріпити за Польщею Помор’я, Мазурію, Вармію та Сілезію. Він kiem przyłączenia do Polski tylko tych kresów wschodnich, które dadzą się був прихильником приєднання до Польщі лише тих східних прикордонних spolonizować (tzw. koncepcja inkorporacyjna). Po przewrocie majowym prze- земель, які можна полонізувати (так звана інкорпораційна концепція). Після ciwstawia się rządom sanacji травневого перевороту виступив проти уряду санації. 214 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 215 (457) Udział Polaków w walkach. Już 6.08.1914 roku, na rzucone przez Pił- (457) Участь поляків у боях. Вже 6 серпня 1914 року стрілецькі загони ви- sudskiego hasło wystąpienia samodzielnej polskiej siły zbrojnej przeciwko Rosji, рушили з Олеандрів під Краковом на боротьбу проти Росії, втілюючи у життя z Oleandrów pod Krakowem wyruszyła kompania strzelecka, aby porwać naród do гасло Пілсудського про незалежну польську збройну силу, яка мала мобілізу- walki. вати народ до перемоги. Brak poparcia ze strony dowództwa austriackiego oraz negatywne nastawienie Проте відсутність підтримки австрійського командування та негативне став- samych Polaków do możliwości zwycięstwa zmusiły wkrótce strzelców do wyco- лення самих поляків до можливості перемоги невдовзі змусили стрільців від- fania się. Inicjatywa tworzenia oddziałów u boku Rosji została sparaliżowana przez ступити. Ініціатива створення озброєних загонів поряд з російськими військами dowództwo carskie. Polaków, jako obywateli imperium, i tak wcielano do armii ro- була паралізована царським командуванням. Поляків, як громадян імперії, все syjskiej nie licząc się z ich postulatami. Utworzono jedynie 900-osobowy Legion одно призвали до російської армії, нехтуючи їхніми вимогами. Було сформовано Puławski, który rok później został zlikwidowany. лише Пулавський легіон із 900 осіб, який через рік було ліквідовано. 16 sierpnia 1914 roku powstał w Krakowie Naczelny Komitet Narodowy, które- 16 серпня 1914 р. у Кракові було створено Вищий Національний Комітет, go celem było koordynowanie przygotowań wojskowych i tworzenie przyszłych sił метою якого була координація військових приготувань і створення майбутніх zbrojnych Polski. Z jego inicjatywy powstały wkrótce Legiony Polskie – ochotnicze польських збройних сил. З його ініціативи невдовзі були утворені польські ле- formacje tworzone przy armii austriackiej. W 1915 roku obejmowały one trzy bry- гіони – добровольчі формування в складі австрійської армії. У 1915 році вони gady, liczące łącznie ok. 20 tysięcy żołnierzy. включали три бригади, загальною чисельністю близько 20 тис. вояків. Pierwszym przykładem ich męstwa była zwycięska szarża ułanów polskich pod Першим прикладом їхньої хоробрості став переможний похід польських Rokitną w czerwcu 1915 roku. I Brygada Legionów – dowodzona przez Józefa Pił- улан під Рокитною у червні 1915 року. 1-ша бригада легіонів під командуван- sudskiego – walczyła w Galicji staczając bitwy z Rosjanami m.in. pod Limanową ням Юзефа Пілсудського воювала в Галичині, ведучи битви з росіянами, зокре- i Łowczówkiem. II Brygada płk. Józefa Hallera33 uczestniczyła w działaniach na ма біля Ліманової та Ловчувкі. 2 бригада полковника Юзефа Галлера33 брала Węgrzech i w Galicji Wschodniej. III Brygada, którą dowodził płk Stanisław Szep- участь в операціях в Угорщині та Східній Галичині. 3-тя бригада під коман- tycki34, biła się na Lubelszczyźnie i Wołyniu. Zajęcie Królestwa Polskiego przez дуванням полковника Станіслава Шептицького34 воювала на Люблінщині та wojska państw centralnych spowodowało, że Piłsudski wstrzymał zaciąg do Legio- Волині. Захоплення Королівства Польського військами Центральних держав nów. змусило Пілсудського припинити службу в легіонах. Po rewolucji lutowej w Rosji powołany został Naczelny Polski Komitet Woj- Після Лютневої революції в Росії було створено Верховний Польський Вій- skowy (Naczpol) z Władysławem Raczkiewiczem35 na czele, który otrzymał od ськовий Комітет (Naczpol) на чолі з Владиславом Рачкевичем35, який отримав dowództwa rosyjskiego zgodę na tworzenie w Rosji oddziałów polskich. Wkrótce від російського командування дозвіл на створення польських військ у Росії. potem powołano do życia I Korpus Polski pod dowództwem gen. Józefa Dowbór- Незабаром після цього було сформовано 1-й польський корпус під командуван- Muśnickiego36, nieco później powstał II Korpus pod dowództwem gen. Hallera oraz ням генерала Юзефа Довбор-Мусніцького36, трохи пізніше було сформовано walczący na Ukrainie III Korpus. Pierwszy i trzeci zostały jednak po kilku miesią- 2-й корпус під командуванням генерала Галлера та 3-й корпус, що воював в cach rozwiązane, a część z rozbitego Korpusu gen. Hallera została przerzucona do Україні. Однак перший і третій були розпущені через кілька місяців, а частина Francji. Tą samą drogę przebył również Haller. розбитого корпусу генерала Галлера була перекинута до Франції. Тим самим 33 Юзеф Галлер (1873–1960) – генерал, пов’язаний з національним табором, з 1914 р. в ле- гіонах, командир 2-ї бригади Польського допоміжного корпусу, з 1918 р. організатор у Франції 33 Józef Haller (1873–1960) – generał związany z obozem narodowym, od 1914 roku w Legionach, Блакитної армії, в 1936 р. співзасновник Фронту Морж – політичної угоди активістів партійних dowódca II Brygady, Polskiego Korpusu Posiłkowego, od 1918 roku tworzył we Francji tzw. Armię центрів, укладеної у швейцарському місті Морж. Błękitną, w 1936 r. współtwórca opozycyjnego wobec sanacji Frontu Morges. 34 Станіслав Шептицький (1867–1950) - генерал, у 1897–1918 роках на службі імператора, 34 Stanisław Szeptycki (1867–1950) – generał, w latach 1897–1918 w służbie cesarskiej, dowódca командир 3-ї бригади польських легіонів, командувач Північно-Східного фронту в польсько- III Brygady Legionów Polskich, dowódca frontu północno-wschodniego w wojnie polsko-bolszewic- більшовицькій війні. Після ІІ світової війни був президентом Головної управи Польського Чер- kiej. Po II wojnie światowej prezes Zarządu Głównego PCK. воного Хреста. 35 Władysław Raczkiewicz (1885–1947) – działacz polityczny, społeczny i wojskowy, uczestnik 35 Владислав Рачкевич (1885–1947) – політичний, громадський і військовий діяч, учасник I wojny światowej i wojny polsko-bolszewickiej, czterokrotny minister spraw wewnętrznych w okresie Першої світової та польсько-більшовицької воєн, чотириразовий міністр внутрішніх справ часів II RP, senator, prezes Światowego Związku Polaków z Zagranicy w latach 1934–1939, Prezydent RP na ІІ Речі Посполитої, сенатор, президент Світового Союзу поляків с. за кордоном у 1934–1939, Пре- Uchodźstwie w latach 1939–1947. зидент РП в екзилі в 1939–1947. 36 Józef Dowbór-Muśnicki (1867–1937) – generał armii rosyjskiej, następnie generał Wojska Pol- 36 Юзеф Довбор-Мусницький (1867–1937) - генерал російської армії, потім генерал Війська skiego, naczelny dowódca sił zbrojnych w byłym zaborze pruskim, dowódca I Korpusu Polskiego w Ro- Польського, головнокомандувач збройними силами колишнього прусського поділу, командувач sji, dowódca powstania wielkopolskiego. 1-го польського корпусу в Росії, головнокомандувач Великопольського повстання. 216 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 217 Polskie formacje wojskowe w czasie I wojny światowej маршрутом проїхав і генерал Галлер. Nazwa Utworzenie M Dowódcy Liczeb- Dzieje, uwagi Польські військові формування в роки І світової війни ność (rok) Назва Дата утво- М Команду- Чисель- Дії, примітки рення вання ність Legiony 27.08.1914 Piłsudski 15 tys. 6.08. wymarsz 1. Kompanii (рік) Polskie Kraków Trzaska- (1916) Kadrowej na Kielce. Wielka rola Austria Durski Piłsudskiego. Walki m.in. pod Польські 27.08. 1914 Пілсудський 15 тис. 6.08. марш 1-ї кадрової роти Puchalski Konarami i Rarańczą. легіони Австрія Краків Тшаска- (1916) на Кельце. Велика роль Дурский Пілсудського. Бої під Конарами і Пухаль- Раранчою. Polski 20.11.1916 Puchalski 8 tys. Utworzony z trzech brygad ський Korpus Galicja Szeptycki (1917) Legionów. Po kryzysie Posiłkowy Zieliński przysięgowym odtworzony Польський 20.11.1916 Пухаль- 8 ти. Сформована з трьох бригад Austria Haller przez Austriaków z żołnierzy Корпус До- Галичина ський (1917) Легіонів. Після кризи присяги pochodzących z Galicji. W lutym поміжний Австрія Шептиць- її відтворили австрійці з вояків 1918 r. przedarł się przez linię frontu кий із Галичини. У лютому 1918 i połączył z II Korpusem Polskim Зєлінський р. він прорвав лінію фронту і w Rosji. Галлер приєднався до ІІ Польського Ккорпусу в Росії. Polska Siła 10.04.1917 Hans 10 tys. Po kryzysie przysięgowym Zbroja von (listopad w Legionach zmalał do 3 tys. Польські 10.04.1917 Ганс 10 тис. Після кризи присяги в Легіонах Niemcy (Polnische- Beseler 1918) żołnierzy, następnie wznowił Німеччина Збройні фон (1918) вони зменшилася до 3 тис. Wehrmacht) rekrutację. Duże znaczenie jako Сили (Pol- Бесселер солдатів, потім відновили набір. źródło wyszkolonej kadry dla Wojska nischeWehr- Велике значення як джерело Polskiego. macht) підготовки воїнів для Війська Польського. Legion 18.10.1914 Gorczyń- 1 tys. Od marca do września na froncie, od Puławski Puławy ski (1915) końca 1915 roku Brygada Strzelców Пулав- 18.10.1914 Горчин- 1 тис. Від березня по вересень на Rosja Polskich. Walki m.in. pod Radomiem Росія ський Пулави ський (1915) фронті, з кінця 1915 р. Польська i Iłżą. легіон Стрілецька Бригада. Бої біля Радома та Ілжі. Dywizja 02–04.1917 Bylewski 12 tys. Od 04.1917 r. walki w Galicji, Дивізія 02–04.1917 Білевський 12 тис. З 04.1917 бої в Галичині, в Strzelców Ukraina (lato 1917) w sierpniu (wobec dezercji) Польських Україна (літо серпні (через дезертирство) Rosja Росія Polskich rozformowana, resztki w składzie Стрільців 1917) розформована, залишки у складі I Korpusu Polskiego. 1-го польського корпусу. I Korpus 05.1917 Dowbór- 30 tys. Po starciach (zimą 1918 r.) 1-й 05.1917 Довбор- 30 тис. Після боїв (зима 1918) з військами Polski Białoruś Muśnicki (1918) z wojskami radz. Podporządkował польський Білорусь Мусніцький (1918) радянськими підпорядкувався Rosja Росія się Radzie Regencyjnej. Latem 1918 корпус Регентській Раді. Влітку 1918 р. r. został rozbrojony przez Niemców. роззброєний німцями. II Korpus 12.1917 Stankie- 6 tys. W marcu 1918 r. połączony z I KP, ІІ 12.1917 Станкевич 6 тис. У березні 1918 р. поєднаний з І Polski Basarabia wicz (1918) rozpoczął marsz w głąb Rosji. польський Бессарабія Гласс (1918) польським корпусом, почав марш Rosja Росія Glass Po bitwie z Niemcami pod корпус Галлер углиб Росії. Після бою з німцями Haller Kaniowem częściowo w niewoli, під Каневом частково в полоні, częściowo rozproszony. частково розсіялися. III Korpus 1918 de 2 tys. Nie zdążył osiągnąć pełnej III 1918 де Геннінг 2 тис. Не встиг досягти повного складу. Polski Ukraina Henning (1918) koncentracji. польський Україна Осінський (1918) 10 червня 1918 року роззброєний Rosja Росія Osiński W dniu 10.06.1918 r. został корпус Роммель австро-угорськими військами. Rómmel rozbrojony przez oddziały austro- węgierskie 218 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 219 Legion 22 VIII Doumic ok. 200 Nie osiągnął zamierzonej Байон- 22.08.1914 Доумік близько Не досяг планової кількості. Франція Francja Bajoński 1914 Osmonde (1914) liczebności. Wskutek strat (m.in. pod ський Байонна Осмонд 200 Внаслідок втрат (зокрема Bayonne Arras i Souchez) rozwiązany. легіон (1914) біля міст Аррас і Соучез) розформований. Armia 4 VI 1917 Haller 17 tys. Powołana przez Komitet Narodowy Армія 4.06.1917 Галлер 17 тис. Організована Польським Polska Francja (1918) Polski, złożona m.in. z ochotników Польська Франція (1918) Національним Комітетом, Франція Francja („Armia 100 tys. z polskiej emigracji. Na froncie („Блакит- 100 тис. складалася з волонтерів польської Błękitna”) (1919) francusko-niemieckim, od wiosny не вій- (1919) еміграції. На франко-німецькому 1919 r. na froncie ukraińskim. сько”) фронті, з весни 1919 р. на українському фронті. Dywizja Zima 1918 Czuma 10 tys. Walki z Armią Czerwoną w składzie Сибірська Зима 1918 Чума 10 тис. Бої з Червоною Армією у складі Syberyjska Rumsza (1919) Korpusu Czechosłowackiego, дивізія Румша (1919) Чехословацького корпусу, Rosja Росія w 1920 r. resztki wróciły przez (5-та диві- залишки в 1920 р. через Японію Japonię do Polski. зія Поль- повернулися до Польщі. ських- Стрільців) 4. Dywizja VIII 1918 Żeligow- 4 tys. Przez pewien czas walczyła Strzelców Kubań ski (początek z bolszewikami, wiosną 1919 r. przez 4-та VIII 1918 Желігов- 4 тис. Деякий час воювала з Росія дивізія Кубань ський (початок більшовиками, весною 1919 року Rosja 1919) Odessę dotarła do kraju. Польських 1919 р.) через Одесу дісталася до Польщі. Стрільців Позначення: М – влада, що організовує дане військове формування. Позначення: М – влада, що організовує дане військове формування. Джерело: Власне дослідження. Джерело: Власне дослідження. (458) Stanowisko mocarstw w sprawie polskiej. W momencie wybuchu woj- (458) Позиція великих держав у польському питанні. Коли почалася війна, ny państwa zaborcze traktowały rozbiory Polski jako rzecz ostateczną i nie brały держави які брали участь у поділах Польщі, вважали цей процес завершеним і не pod uwagę możliwości odtworzenia państwa polskiego. Wszystkie jednak chciały брали до уваги можливість відновлення польської держави. Всі вони хотіли ви- wykorzystać Polaków i ziemie polskie: powołać żołnierzy do swoich armii oraz користати поляків і польські землі - залучити вояків до служби у війську, експлу- eksploatować rolnictwo i przemysł. Rosnące straty Niemiec zmusiły jednak pań- атувати сільське господарство та промисловість. Але зростаючі втрати Німеччи- stwa centralne do poczynienia ustępstw na rzecz Polaków. W dniu 5 listopada ни змусили Центральні держави піти на поступки полякам. 5 листопада 1916 1916 roku wydany został manifest dwóch cesarzy zapowiadający stworzenie р. був виданий маніфест обох імператорів, який оголосив про створення на z ziem zaboru rosyjskiego, po okrojeniu ich na rzecz obu mocarstw, podpo- польських землях російського поділу, після їх урізання на користь обох ім- rządkowanego im Królestwa Polskiego dysponującego własnym wojskiem перій, підпорядкованого їм же Королівства Польського з власною армією. (tzw. Akt 5 Listopada). Відповіддю на цей акт був маніфест Тимчасового уряду, який прийшов до Odpowiedzią na ten akt był manifest sprawującego władzę w Rosji od marca влади в Росії у березні 1917 р. і прагнув запропонувати кращі умови вирішення 1917 roku Rządu Tymczasowego, który chciał „przelicytować” państwa centralne. польського питання, порівнюючи з проголошеними у маніфесті Центральних Zapowiadano odbudowanie państwa polskiego ze wszystkich ziem o polskiej więk- держав. Зокрема, у ньому було підкреслено, що польська держава буде від- szości narodowej. Po obydwu stronach rozpoczęto od razu zaciąg do polskich sił будована на всіх землях, де поляки складають більшість. Відтак з усіх сторін zbrojnych. негайно розпочалося формування польських збройних сил. Generał gubernatorzy niemiecki i austriacki powołali w dniu 6 grudnia 1916 Німецький та австрійський генерал-губернатори призначили 6 грудня 1916 roku Radę Stanu, jako organ opiniodawczy. Rada miała przygotowywać projekty року Державну Раду в якості дорадчого органу. Рада повинна була підготу- ustaw – konstytucji, ordynacji wyborczej itp. Po aresztowaniu J. Piłsudskiego (do вати законопроекти - конституції, виборчого регламенту тощо. Після арешту 2 lipca 1917 roku członka Tymczasowej Rady Stanu) i w wyniku tzw. kryzysu przy- Ю. Пілсудського (до 2 липня 1917 р. члена Тимчасової Державної Ради) та sięgowego w Legionach Polskich, Rada ustąpiła 26 sierpnia, wysunąwszy uprzednio відмови присяги в Польських Легіонах, Державна Рада 26 серпня пішла у від- kandydatury członków do Rady Regencyjnej. Rada Stanu stworzyła podstawy dla ставку, попередньо запропонувавши кандидатури членів Регентської Ради. przyszłej administracji polskiej. Загалом Державна Рада заклала основи майбутньої польської адміністрації. 220 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 221 Rada Regencyjna, utworzona przez państwa centralne, była formalnie najwyższą Регентська Рада, утворена центральними державами, формально була найви- władzą Królestwa Polskiego. Miała pełnić funkcje państwowe do czasu powoła- щою владою Королівства Польського. Вона повинна була виконувати державні nia króla lub regenta. W jej skład wchodzili: arcybiskup metropolita warszawski функції до часу початку правління короля або призначення регента. До її складу A. Kakowski37, książę Z. Lubomirski38 i hrabia J. Ostrowski39. Rada, wraz z powo- увійшли - архієпископ Варшавський кардинал Александер Каковський37, прези- łanym przez siebie rządem, sprawowała ograniczoną władzę administracyjną, głów- дент (мер) Варшави князь Здзіслав Любомирський38 і землевласник Юзеф Ав- nie w dziedzinie szkolnictwa i wymiaru sprawiedliwości. W 1918 roku przekazała густ Островський39. Регентська Рада, призначивши власний уряд, здійснювала władzę Józefowi Piłsudskiemu. обмежену адміністративну владу, головним чином у сфері освіти та юстиції. Ре- Mieli zatem Polacy dwa główne ośrodki władzy uznawane przez dwie odrębne гентська Рада 14 листопада 1918 році передала всю владу Юзефу Пілсудському. grupy państw. Zwycięstwo w wojnie jednego z bloków miało przynieść ostateczne Таким чином, поляки мали два осередки влади, визнані двома окремими rozstrzygnięcie w kwestii sprawowania władzy w Polsce. блоками держав. Перемога у війні одного з блоків мала остаточно вирішити питання про здійснення влади в Польщі. (459) Kryzys przysięgowy. Gdy państwa centralne zwlekały z realizacją obiet- (459) Криза присяги. Коли Центральні держави зволікали з виконанням nic zawartych w Akcie 5 Listopada w lipcu 1917 roku Piłsudski odmówił złożenia обіцянок, що містилися в Акті від 5 листопада 1916 р., Юзеф Пілсудський przysięgi na wierność cesarzom Niemiec i Austro-Węgier. Polecenie, by nie składać відмовив в липні 1917 р. присягнути на вірність імператорам Німеччини та przysięgi, wykonała większość żołnierzy I i III Brygady Legionów, w wyniku czego Австро-Угорщини. Наказ не приймати присягу виконала більшість вояків 1-ї zostali oni rozbrojeni i osadzeni w obozach. Piłsudskiego wywieziono do twierdzy та 3-ї Бригад Польських Легіонів, внаслідок чого всі вони були роззброєні та w Magdeburgu. Z legionistów, którzy zdecydowali się złożyć przysięgę utworzono ув’язнені в таборах. Пілсудського відвезли до фортеці в Магдебурзі. З легі- Polski Korpus Posiłkowy. Wkrótce jednak, na skutek podpisania niekorzystnego dla онерів, які вирішили прийняти присягу, було утворено Польський Допоміж- Polski pokoju niemiecko-austriacko-ukraińskiego, II Brygada Legionów gen. Halle- ний Корпус. Проте невдовзі, внаслідок підписання невигідного для Польщі ra przeszła na stronę rosyjską i połączyła z powstałym tam korpusem. німецько-австро-українського миру, 2-га Бригада Легіонів генерала Галлера (460) Stanowisko USA w sprawie polskiej. Komitet Narodowy Polski zabiegał, перейшла на російську сторону і злилася з утвореним там корпусом. aby państwa zachodnie uznały za jeden z celów wojny i warunków pokoju odbudo- (460) Позиція США щодо польського питання. Польський Національний wę państwa polskiego. Jego działalność nie pozostała bez echa. Комітет докладав багато зусиль, щоб західні держави визнали відбудову поль- Od początku wojny we Francji, Stanach Zjednoczonych i Anglii działacze polscy ської держави однією з цілей війни та мирного договору. Зусилля ті принесли różnych orientacji politycznych wykorzystywali różne sposobności, aby przypomi- позитивні зрушення. nać o prawach narodu polskiego do niepodległości i zwracać na to uwagę świata. Від початку війни польські діячі різних політичних таборів у Франції, США Szczególną akcję w tym kierunku rozwinął znany pianista wirtuoz – Ignacy Jan та Англії використовували різні нагоди, щоб нагадати про право польського Paderewski40. Przy jego pomocy działający w Stanach Zjednoczonych Centralny народу на незалежність і привернути до цього увагу світу. Особливо актив- Komitet Polski gromadził fundusze na pomoc ofiarom wojny na ziemiach polskich ну діяльність в цьому напрямку розгорнув відомий піаніст-віртуоз Ігнацій Ян oraz zebrał 600 tysięcy podpisów pod apelem do prezydenta USA o poparcie spra- Падеревський40. За його сприяння Польський Центральний Комітет, що діяв wy polskiej. Działania Polonii amerykańskiej i Paderewskiego przyniosły widoczny у США, збирав кошти на допомогу жертвам війни в Польщі та зібрав 600 тис. rezultat. W dniu 22 stycznia 1917 roku prezydent Thomas Woodrow Wilson stwier- підписів під зверненням до президента США на підтримку польської справи. dził, że w wyniku wojny powinna odrodzić się „zjednoczona, niepodległa i samo- Активність американської Полонії та особисто Падеревського принесли вагомі istna Polska”. Kolejną deklarację w tym duchu prezydent zawarł w swoim orędziu результати. Президент США Томас Вудро Вільсон 22 січня 1917 року заявив, wygłoszonym 8 stycznia 1918 roku. Zawarte tam w 13 punkcie stwierdzenie, że po що в результаті війни повинна відродитися «об’єднана, незалежна і суверенна wojnie powinno powstać niepodległe państwo polskie z terenów bezspornie pol- Польща». Президент США також в подібному тоні висловився у відозві від skich, z dostępem do morza, premierzy Francji, Wielkiej Brytanii i Włoch uznali za 37 Александер Каковський (1862–1938) – архієпископ-митрополит Варшавський у 1913–1938 37 Aleksander Kakowski (1862–1938) – arcybiskup metropolita warszawski w latach 1913–1938, роках, член Регентської Ради в 1917–1918 роках, католицький священник, кардинал з 1919 року. członek Rady Regencyjnej w latach 1917–1918, kardynał od 1919 roku. 38 Здзіслав Любомирський (1865–1943) – князь, юрист, політик, громадський діяч, член Ре- 38 Zdzisław Lubomirski (1865–1943) – książę, prawnik, polityk, działacz społeczny, członek Rady гентської Ради. Regencyjnej. 39 Юзеф Август Островський (1850–1923) – граф, консервативно-ліберальний політик, член 39 Józef Ostrowski (1850–1923) – hrabia, polityk konserwatywno-liberalny, członek Rady Regen- Регентської Ради, землевласник, колишній голова Польського кола у Думі в Санкт-Петербурзі. cyjnej, ziemianin. 40 Ігнацій Ян Падеревський (1860–1941) – піаніст, композитор, політик, під час Першої світо- 40 Ignacy Jan Paderewski (1860–1941) – pianista, kompozytor, polityk, w czasie I wojny orędownik вої війни захисник польської справи в США, прем'єр-міністр і міністр закордонних справ у 1919 sprawy polskiej w USA, premier i minister spraw zagranicznych w 1919 roku, delegat polski na konfe- р., польський делегат на мирній конференції в Парижі, в еміграції з 1922, у 1936 р. співзасновник rencję pokojową w Paryżu, od 1922 roku na emigracji, w 1936 roku współtwórca Frontu Morges. Фронту Морж. 222 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 223 słuszne, a rząd bolszewicki 29 sierpnia 1918 roku wydał dekret o anulowaniu trakta- 8 січня 1918 року. В пункті 13 цієї відозви Президент США підкреслив, що tów rozbiorowych. Pomimo, że stanowisko tych państw wynikało raczej z niechęci після війни має бути створена незалежна польська держава з незаперечних do Niemiec, a nie ze zrozumienia dla sprawy polskiej, to jednak przynieść miało польських територій з виходом до моря. Прем’єр-міністри Франції, Великої Polsce oczekiwaną od 123 lat niepodległość. Британії та Італії визнали це правильним, а більшовицький уряд Росії 29 серп- ня 1918 р. видав декрет про анулювання договорів про поділ земель Польщі. Позиція згаданих країн випливала більше з їх неприязні до Німеччини, ніж з розуміння потреб вирішення польської справи, хоча повинна була принести Польщі незалежність, на яку очікували 123 роки. PODSUMOWANIE LXXIX РЕЗЮМЕ LXXIX • Przed wybuchem I wojny światowej na ziemiach polskich wytworzyły się dwie • Перед початком І світової війни в Польщі склалися дві основні політичні zasadnicze orientacje polityczne: prorosyjska i proaustriacka. орієнтації – проросійська та проавстрійська. • W czasie wojny Polacy biorą udział zarówno po stronie państw centralnych (Le- • Під час війни поляки брали участь як на боці Центральних держав (Легіони giony Piłsudskiego,) oraz Ententy (Legion Puławski, korpusy polskie w Rosji) Пілсудського), так і на боці Антанти (Легіон Пулавського, польські корпуси • Przełomem w polityce mocarstw w sprawie polskiej były: Akt 5 Listopada z 1916 в Росії). roku i orędzie Wilsona z 8 stycznia 1918 roku; • Переломним моментом в політиці провідних держав у польському питанні • W czasie wojny powstały dwa ośrodki władzy na ziemiach polskich: uznawana стали акт від 5 листопада 1916 р. і відозва Президента США Вудро Вільсона przez państwa centralne Rada Regencyjna i uznawany przez państwa Ententy від 8 січня 1918 р.; Komitet Narodowy Polski. • Під час війни утворилися два осередки влади на польських землях – ви- знана Центральними державами Регентська Рада та визнаний державами Антанти Польський Національний Комітет. 4. Rewolucja lutowa i przewrót bolszewicki w Rosji 4. Лютнева революція і більшовицький переворот у Росії (461) Sytuacja w Rosji w przededniu rewolucji. Wybuch I wojny światowej (461) Ситуація в Росії напередодні революції. Початок І світової війни був społeczeństwo rosyjskie przyjęło z wielkim entuzjazmem, a nienawiść do Niemców зустрінутий російським суспільством з великим ентузіазмом, а ненависть до нім- mobilizowała do działań wojennych. Gdy jednak armia rosyjska zaczęła ponosić klę- ців мобілізовувала його до військових дій. Однак коли російська армія почала тер- ski, a rząd i naczelne dowództwo całe życie kraju podporządkowywały potrzebom піти поразки, а уряд і верховне командування підпорядкували все життя країни wojennym, nastroje ludności szybko uległy zmianie. Masowe rekwizycje dla wojska потребам війни, настрої населення швидко змінилися. Масові побори в армію та i wynikający z nich ciągły brak żywności oraz niepewność jutra, a nade wszystko пов’язана з цим постійна нестача харчів, невпевненість у завтрашньому дні, полі- terror policyjny spowodował, że na ulice coraz częściej wychodzili demonstranci цейський терор спричинили до того, що на вулиці виходило дедалі більше демон- nawołujący do zawarcia pokoju i wytykający błędy ówczesnych władz. странтів, які закликали до миру та говорили про помилки тодішньої влади. (462) Obalenie caratu. Rosja republiką. W pierwszych latach XIX wieku (462) Повалення царизму. Проголошення республіки в Росії. У перші ukształtowały się w Rosji dwa zasadnicze obozy, które odegrały kluczową rolę роки ХХ століття в Росії склалися два основних табори, які відіграли ключову w wydarzeniach w Rosji po 1917 roku: роль у подіях у Росії після 1917 року: • bolszewicy – obóz lewicowego ugrupowania rosyjskiego wyodrębnionego • Більшовики – табір лівого російського угруповання, що утворився в 1903 р. w 1903 roku. Dążyli oni do rewolucji socjalistycznej i dyktatury proletariatu; Виступали за соціалістичну революцію і диктатуру пролетаріату; • mienszewicy – byli przeciwni zbrojnemu przewrotowi swoich rywali bolszewików • Меншовики – виступали проти запропонованого більшовиками збройного i dyktaturze proletariatu. Po rewolucji lutowej weszli w skład Rządu Tymczasowego. перевороту і диктатури пролетаріату. Після Лютневої революції вони уві- W dniu 26 lutego 1917 roku (według kalendarza gregoriańskiego 12 marca 1917) йшли до складу Тимчасового уряду. do spontanicznego strajku kobiet z fabryk tekstylnych Piotrogrodu stopniowo dołą- 26 лютого 1917 року (за григоріанським календарем 12 березня) до стихій- czyła niemal połowa robotników zakładów przemysłowych miasta. Największym ного страйку жінок-робітниць текстильних фабрик Петрограда приєдналася zaskoczeniem dla władz było jednak to, że na stronę demonstrantów przeszło woj- майже половина робітників промислових підприємств міста. Найбільшою не- 224 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 225 sko wysłane do ich rozpędzenia. Tak doszło do wybuchu rewolucji lutowej, któ- сподіванкою для влади став перехід армії на бік демонстрантів, яка була висла- ra stać się miała wkrótce przełomem w dziejach państwa. Rewolucjoniści szybko на для їх розгону. Так спалахнула Лютнева революція, яка невдовзі мала стати opanowali miasto i aresztowali członków dotychczasowych władz. W dniu 2 marca переломним моментом в історії цієї держави. Революціонери швидко захопили 1917 roku abdykował car Mikołaj II, a dzień później powstał Rząd Tymczasowy місто і заарештували представників діючої влади. Цар Микола II зрікся пре- z premierem księciem Gieorgijem Lwowem41. Rząd ten zniósł cenzurę, zezwolił na столу 2 березня, був утворений Тимчасовий уряд на чолі з прем’єр-міністром działalność partii politycznych, zniósł tajną policję, ogłosił amnestię, nie wycofał się князем Георгієм Львовим41. Тимчасовий уряд скасував цензуру, дозволив діяль- jednak z wojny deklarując dotrzymanie zobowiązań sojuszniczych wobec Zachodu. ність політичних партій, скасував таємну поліцію, оголосив амністію, але не Równocześnie w fabrykach i wśród żołnierzy zaczęły powstawać Rady Delegatów вийшов із війни, дотримуючись своїх союзницьких зобов’язань перед Заходом. Robotniczych i Żołnierskich. Piotrogrodzka Rada Delegatów, roszcząca sobie pre- Одночасно на підприємствах і в армії почали створюватися Ради робітничих і tensje do sprawowania władzy nad krajem, rozpoczęła stan tak zwanej „dwuwładzy” солдатських депутатів. Петроградська рада, претендуючи на владу над усією uniemożliwiający przeprowadzenie dalszych reform w Rosji. країною, розпочала період так званого двовладдя, що унеможливило подальше Po raz pierwszy program nowego kierunku przemian politycznych w Rosji sfor- проведення реформ у Росії. mułował przywódca bolszewików, Włodzimierz Lenin w tzw. „tezach kwietnio- Програму нового напряму політичних змін у Росії вперше сформулював лі- wych”. Głosił on w nich, że – nie udzielając poparcia Rządowi Tymczasowemu дер більшовиків Володимир Ленін у квітневих тезах. У них він проголосив, – należy dążyć do drugiego etapu rewolucji i stworzenia „republiki rad”. Domagał не підтримуючи Тимчасового уряду, програму переходу до другого етапу ре- się m.in. zniesienia policji, armii i biurokracji, konfiskaty wszelkich gruntów obszar- волюції і створення республіки рад. Він вимагав, серед іншого, ліквідації по- niczych i ich nacjonalizacji oraz kontroli robotniczej w fabrykach. ліції, армії та бюрократії, конфіскації поміщицьких земель та їх націоналізації, введення робітничого контролю на фабриках і заводах. (463) Bolszewicy na drodze do władzy. Po raz kolejny z inicjatywą powstania (463) Більшовики на шляху до влади. У жовтні 1917 року Ленін виступив i obalenia Rządu Tymczasowego wraz z jego nowym premierem Aleksandrem Kie- з ініціативою перевороту та повалення Тимчасового уряду разом з його новим reńskim42 oraz ustanowienia władzy rad robotniczych i żołnierskich Włodzimierz прем’єр-міністром Олександром Керенським42, а також встановлення влади Lenin wystąpił w październiku 1917 roku. рад робітничих і солдатських депутатів. W nocy z 6 na 7 listopada (według starego kalendarza 24/25 października 1917) У ніч з 6 на 7 листопада (за старим календарем 24/25 жовтня) було захо- zdobyto siedzibę rządu – Pałac Zimowy, a ministrów aresztowano. II Zjazd Rad плено резиденцію Тимчасовогот уряду – Зимовий палац, а міністрів зааре- zatwierdził powołanie nowych władz: Ogólnorosyjskiego Centralnego Komitetu Rad штовано. ІІ з’їзд Рад призначив нові органи влади – Всеросійський Централь- oraz pełniącej funkcję rządu Rady Komisarzy Ludowych z Leninem na czele. W rzą- ний Виконавчий Комітет Рад (ВЦВК), а також уряд – Раду Народних Коміса- dzie tym znaleźli się również inni czołowi działacze obozu bolszewików: resort spraw рів (РНК) на чолі з Леніним. До уряду увійшли провідні діячі більшовицького zagranicznych objął Lew Trocki43, a resort spraw narodowościowych – Józef Stalin44. табору: міністерство закордонних справ очолив Лев Троцький43, міністерство національних справ – Юзеф Сталін44. Проте захоплення влади більшовиками 41 Gieorgij ks. Lwow (1861–1925) – rosyjski polityk, prawnik, pierwszy premier Rządu Tymczaso- не змінило ставлення суспільства до цього табору. Вони отримали лише 10% wego w pocarskiej Rosji. на виборах у грудні 1917 року, що стало початком громадянської війни більшо- 42 Aleksander Kiereński (1881–1970) – rosyjski polityk, prawnik, premier Rządy Tymczasowego w 1917 r., antysowiecki publicysta przebywający na emigracji. виків проти своїх політичних противників та народів, які прагнули звільнитися 43 Lew Trocki, właśc. L.D. Bronstein (1879–1940) – działacz i ideolog międzynarodowego ruchu від російської радянської диктатури. komunistycznego (trockizm). Odegrał ważną rolę w bolszewickim przewrocie zbrojnym i wojnie do- 15 листопада 1917 року РНК прийняла Декларацію прав народів Росії, яка mowej, a także w wojnie polsko-radzieckiej (1919–1921); w latach 1917–1918 ludowy komisarz spraw проголошувала рівність і суверенність усіх народів російської імперії і на- zagranicznych, następnie spraw wojskowych i morskich, organizator Armii Czerwonej, członek Biura Politycznego RKP(b); od utworzenia Międzynarodówki Komunistycznej (1919) członek jej Komitetu Wykonawczego. Od 1923 roku odsunięty od władzy, przywódca opozycji wewnątrz partii, występował 41 Георгій Львов (1861–1925) – російський політик, юрист, князь, кадет, перший прем'єр- przeciwko dyktaturze J. Stalina i jego aparatu. W 1928 roku został zesłany do Ałma-Aty, a w 1929 roku міністр та одночасно міністр внутрішніх справ Тимчасового уряду постцарської Росії (2 березня wydalony z ZSRR. Głosił konieczność rewolucyjnego obalenia dyktatury Stalina w ZSRR; założyciel – 7 липня 1917 р.) (1938) Międzynarodówki IV; zamordowany w Meksyku przez agenta radzieckiego. 42 Олександр Керенський (1881–1970) - російський політик, юрист, прем'єр-міністр Тимчасо- 44 Józef Stalin, pseud. Koba, nazwisko pierwotne Iosif Dżugaszwili (1878–1953) – działacz ko- вого уряду в 1917 р., антирадянський журналіст, жив в еміграції. munistyczny, polityk. W latach 1917–1922 komisarz ludowy ds. narodowościowych, a od 1919 roku 43 Лев Троцький (1879–1940) – російський революціонер, фактичний ватажок жовтневої рево- także kontroli państwowej; jednocześnie w latach 1919–1953 członek Biura Politycznego RKP(b), po- люції, голова Петроградської ради депутатів, засновник червоної армії. tem WKP(b) i KPZR; komisarz różnych frontów w czasie wojny domowej. W 1922 roku, w związku 44 Юзеф Сталін (1879–1952) – комуністичний диктатор, соціаліст, уповноважений у справах z chorobą Lenina, wybrany (z rekomendacji L. Kamieniewa) na administracyjne wówczas stanowisko національностей після жовтневої революції, з 1922 генеральний секретар ЦК Російської комуніс- sekretarza generalnego partii komunistycznej; wykorzystał je do rozciągnięcia kontroli nad stale po- тичної партії (більшовиків), з 1924 диктатор СРСР, після ІІ світової війни лідер соціалістичного większanym aparatem partyjnym; zostając faktycznym przywódcą partii i państwa. табору. 226 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 227 Przejęcie władzy przez bolszewików nie zmieniło jednak nastawienia społeczeństwa do давала їм право самостійно вирішувати свою долю. Як і всі більшовицькі tego obozu. Uzyskanie zaledwie 10% w wyborach grudniowych 1917 roku rozpoczę- декларації, вона залишилася тільки на папері та мала на меті лише зміцнен- ło wojnę domową z przeciwnikami bolszewizmu i dążącymi do wyzwolenia się spod ня влади, завойованої насильством, користаючись наївністю малограмотного zwierzchnictwa Rosji narodami. суспільства. W dniu 15 listopada 1917 roku Rada Komisarzy Ludowych uchwaliła Deklara- cję Praw Narodów Rosji. Proklamowała ona równość i suwerenność wszystkich na- rodów imperium rosyjskiego oraz dawała im prawo samostanowienia o swoim losie. Jak wszystkie deklaracje wydawane przez bolszewików pozostawała ona jedynie na papierze, a celem jej było umocnienie zdobytej przemocą władzy i wykorzystanie tym samym naiwności społeczeństwa. (464) Wojna domowa. Aby podjąć walkę z kontrrewolucją nowi władcy Ro- (464) Громадянська війна. Для боротьби з контрреволюцією нові правите- sji postanowili za wszelką cenę zawrzeć pokój i wycofać się z wojny światowej. лі Росії вирішили за всяку ціну укласти мир і вийти з І світової війни, що ста- Nastąpiło to w wyniku podpisanego 3 marca 1918 roku rosyjsko-niemieckiego лося в результаті російсько-німецького мирного договору в Брест-Литовську pokoju w Brześciu Litewskim. Obalenie dyktatury bolszewików i przywrócenie 3 березня 1918 р. Повалення більшовицької диктатури та відновлення легаль- w Rosji legalnej władzy było celem nie tylko obozu rosyjskich „białych”, ale także ної влади в Росії було метою не тільки табору російських «білих», але й тих, – obawiających się rozszerzenia rewolucji na zachód – państw Ententy. W wielu хто не хотів поширення революції на захід країн Антанти. У багатьох регіо- regionach imperium rosyjskiego wylądowały oddziały angielskie, amerykańskie, нах російської імперії висадилися та боролися англійські, американські, фран- francuskie i japońskie, które walczyły m. in. na Ukrainie, Krymie, Syberii oraz цузькі та японські війська, зокрема, в Україні, Криму, Сибіру та на Далекому Dalekim Wschodzie. Na różnych frontach walczyły oddziały białogwardzistów: Сході. На різних фронтах боролися білогвардійські війська під командуванням A. Denikina, N. Judenicza, A. Kołczaka i P. Wrangla. Brak koordynacji działań Антона Денікіна, Миколи Юденича, Олександра Колчака і Петра Врангеля. w obozie „białych”, spory między różnymi siłami antybolszewickimi oraz błędna Нескоординованість дій у «білому» таборі, суперечки між різними антибіль- polityka w stosunku do chłopów prowadziły do kolejnych klęsk tego obozu. Wio- шовицькими силами та неправильна політика щодо селян призвели до його sną 1920 roku wojna domowa w Rosji zakończyła się ostatecznym zwycięstwem поразок. Навесні 1920 р. громадянська війна в Росії завершилася остаточною bolszewików. перемогою більшовиків. (465) Polityka „eksportu rewolucji”. Po pokonaniu obcej interwencji i uporaniu (465) Політика «експорту революції». Подолавши іноземну інтервенцію się z zagrożeniem wewnętrznym bolszewicy przystąpili do realizowania głoszonej та впоравшись із внутрішньою загрозою, більшовики приступили до здійснен- od dawna „wszechświatowej rewolucji”. Na Zachodzie próba ekspansji zakończyła ня давно проголошеної «світової революції». На заході спроба їх експансії за- się klęską poniesioną w wojnie z Polska w 1920 roku. Do 1922 roku powstało jed- кінчилася поразкою у війні з Польщею в 1920 р. Проте до 1922 р. на півдні та nak na Południu i Wschodzie kilka rewolucyjnych republik. Każda z nich posiadała сході утворилося кілька революційних республік. Кожна з них мала свій уряд і własny rząd i armię, a siłą łączącą je była komunistyczna partia podporządkowana армію, а об’єднуючою силою була комуністична партія з центром у Москві. centrali w Moskwie. Під час громадянської війни та в період боротьби з інтервентами в Росії W czasie wojny domowej i w okresie walki z obcą interwencją w Rosji panował панувала політика воєнного комунізму, яка виправдовувалася необхідністю „komunizm wojenny” uzasadniany koniecznością obrony rewolucji. Ludność po- захисту революції. Населення було позбавлено всіх прав, а його життя було zbawiona była wszelkich praw, a całe jej życie podporządkowano sprawom wojny. повністю підпорядковане потребам війни. Усі прояви невдоволення ситуаці- Wszystkie objawy niezadowolenia z sytuacji były krwawo tłumione przez Armię єю були криваво придушені Червоною армією та спецпідрозділами Всеросій- Czerwoną i specjalne jednostki Nadzwyczajnej Komisji do Walki z Kontrrewolucją ської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК i Sabotażem (WCzK), którą kierował Feliks Edmundowicz Dzierżyński45 – syn pol- РРФСР (укр. ВНК, рос. ВЧК), яку очолював Фелікс Едмундович Дзержинський45 skiego arystokraty. Represji nie zaprzestano również po zakończeniu wojny. Jak pi- - син польського аристократа. Репресії продовжувалися і після закінчення ві- sały ówczesne bolszewickie gazety służby bezpieczeństwa rozprawiały się z „kontr- йни. Як писали тодішні більшовицькі газети, органи безпеки розправлялися з rewolucjonistami, bandytami, szpiegami i innymi pasożytami”. «контрреволюціонерами, бандитами, шпигунами та іншими дармоїдами». 45 Фелікс Едмундович Дзержинський (1877–1926) – соціаліст, потім комуніст, член органів 45 Feliks Dzierżyński (1877–1926) – socjalista, potem komunista, członek władz SDKPiL, uczestnik марксистської політичної партії Соціал-демократія Королівства Польського і Литви (СДКПіЛ), rewolucji październikowej, od 1917 roku przewodniczący Wszechrosyjskiej Nadzwyczajnej Komisji учасник жовтневої революції, з 1917 голова Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з do Walki z Kontrrewolucją, Sabotażem i Spekulacją (WCzK), w 1920 roku członek Tymczasowego контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР (укр. ВНК, рос. ВЧК), у 1920 член Тимчасового Komitetu Rewolucyjnego Polski. Революційного Комітету Польщі. 228 Kres ładu wiedeńskiego Кінець Віденського порядку 229 Щоб рятувати економічно зруйновану країни, Ленін у березні 1921 року Dla ratowania zrujnowanej sytuacji gospodarczej kraju w marcu 1921 roku Le- проголосив у Росії нову економічну політику (НЕП). Передбачалося віднови- nin ogłosił w Rosji „Nową Politykę Ekonomiczną” (NEP). Miała ona przywrócić ти в Росії товарно-грошові відносини та оживити економіку. Було скасовано stosunki towarowo-pieniężne w Rosji i ożywić gospodarkę. Zniesiono całkowitą тотальну реквізицію сільськогосподарської продукції (примусове вилучення rekwizycję płodów rolnych, co pozwoliło chłopom sprzedawać nadwyżki i zaopa- державою у власника в державних або громадських інтересах), що дозволило trywać się w ten sposób w artykuły przemysłowe. Zezwolono na zakładanie małych селянам продавати надлишки і купувати промислові товари. Було дозволено przedsiębiorstw produkcyjnych, a dużym zakładom narzucono odgórne zasady ryn- створювати дрібні виробничі підприємства і кооперативи, а великим держав- kowe. Przemiany te okazały się wkrótce dla Rosji bardzo korzystne. W ciągu trzech ним підприємствам «згори» нав’язали ринкові засади. Незабаром ці перемі- lat produkcja przemysłowa wzrosła o 40 %, zlikwidowano głód, opanowano inflację ни виявилися дуже вигідними для Росії. За три роки промислове виробництво oraz przeprowadzono reformę monetarną. Politykę NEP-u zlikwidował Stalin pre- зросло на 40%, було ліквідовано голод, опановано інфляцію та проведено гро- ferując budowę socjalizmu w oparciu o samowystarczalność gospodarczą (autarkia) шову реформу. Сталін скасував політику НЕПу, віддавши перевагу будівни- i kolektywizację rolnictwa. цтву соціалізму на основі економічного самозабезпечення та колективізації сільського господарства. PODSUMOWANIE LXXX РЕЗЮМЕ LXXX • W 1917 roku doszło w Rosji do składającej się z dwóch etapów rewolucji, która • У 1917 році в Росії відбулася двоетапна революція, яка запровадила полі- wprowadziła w państwie przemiany polityczne i gospodarcze: тичні та економічні зміни в країні; • rewolucja lutowa dokonała obalenia caratu i rozpoczęła trwający kilka miesięcy • внаслідок Лютневої революції був повалений царизм, розпочався кілька- okres dwuwładzy i walki pomiędzy obozami bolszewików i mienszewików; місячний період двовладдя, боротьби між більшовицьким і меншовицьким • w wyniku rewolucji październikowej obalony został Rząd Tymczasowy, a wła- таборами; dzę przejęli bolszewicy, którzy utworzyli Radę Komisarzy Ludowych z Leninem • в результаті Жовтневої революції був повалений Тимчасовий уряд, владу na czele. захопили більшовики, які утворили уряд – Раду Народних Комісарів на чолі • trwająca w latach 1917–1920 wojna domowa umocniła władzę bolszewików з Леніним. i rozpoczęła okres kształtowania się państwa komunistycznego w Rosji. • громадянська війна 1917–1920 років зміцнила владу більшовиків, поклала початок періоду формування комуністичної держави в Росії. Panorama partii politycznych w Rosji na przełomie XIX i XX wieku Панорама політичних партій Росії на рубежі 19-20 століть 230 Kres ładu wiedeńskiego Panorama partii politycznych w Rosji na przełomie XIX i XX wieku Панорама політичних партій Росії на рубежі 19-20 століть Kres ładu wiedeńskiego 231  CZĘŚĆ V POLSKA I ŚWIAT W LATACH 1918–1939 ЧАСТИНА V ПОЛЬЩА І СВІТ У 1918–1939 РОКАХ  ROZDZIAŁ XII РОЗДІЛ XII Świat między wojnami Світ між війнами 1. Czas nadziei i rozczarowań – ład wersalsko-waszyngtoński 1. Час надій і розчарувань – Версальсько-Вашингтонський порядок (466) Konferencja paryska. Sytuację w Europie po zakończeniu wojny sta- (466) Паризька конференція. Ситуація в Європі після закінчення війни rano się uporządkować na konferencji pokojowej w Paryżu, która rozpoczęła się була врегульована на мирній конференції в Парижі, яка розпочалася 18 січня 18 stycznia 1919 roku. W Wersalu pod Paryżem zebrali się przywódcy państw, 1919 року. У Версалі під Парижем лідери країн-переможців І світової війни зі- które zwyciężyły w I wojnie światowej, by usta- бралися, щоб визначити принципи міцного миру та долю переможених країн. lić zasady trwałego pokoju i określić losy państw Лідери країн-переможниць коаліції – прем'єр-міністр Франції Жорж Клеман- pokonanych. Decydujący wpływ na przebieg ob- со, прем'єр-міністр Великобританії Девід Ллойд Джордж1 і президент США rad i postanowienia traktatów pokojowych mieli Томас Вудро Вільсон2 мали вирішальний вплив на хід дебатів і положення przywódcy państw zwycięskiej koalicji: premier мирних договорів3. На конгрес не було запрошено представників Німеччини Francji Georges Clemenceau1, premier Wielkiej та її союзників. Так само не брали Brytanii David Lloyd George2 oraz prezydent участі в дебатах представники Росії Stanów Zjednoczonych Thomas Woodrow Wil- через трансформації, які відбулися в son3. Na kongres nie zaproszono przedstawicieli цій країні. Niemiec ani państw z nimi sprzymierzonych. Po- Робота конференції була затьмаре- dobnie w obradach nie brali udział przedstawiciele на європейською реальністю, яка була Rosji – z uwagi na przeobrażenia, jakie nastąpiły продовженням багаторічної спадщи- w tym kraju. ни континенту. Основні розбіжності William Orpen, Na prace konferencji cieniem położyła się rze- Podpisanie traktatu w Sali мали місце між Францією та Великою czywistość europejska będąca kontynuacją wie- Британією. Перша, наражаючись на Lustrzanej pałacu wersalskiego, 1919 loletniego dziedzictwa kontynentu. Dochodziło прусську загрозу в останні роки, праг- Вільям Орпен, głównie do rozbieżności między Francją a Wielką George, Orlando, Clemenceau, Wilson нула послабити післявоєнну Німеччи- Підписання договору в Brytanią. Ta pierwsza, w ostatnich latach narażo- na konferencji pokojowej w Paryżu ну. Всупереч цій позиції, представни- дзеркальній залі Версальського na na pruskie zagrożenie, dążyła do osłabienia po- Джордж, Орландо, Клемансо, Вільсон ки Великої Британії робили все, щоб палацу, 1919 рік wojennych Niemiec. W przeciwieństwie do tego на Паризькій мирній конференції 1 Georges Clemenceau (1841–1929) – francuski pisarz, lekarz i polityk. Premier Francji w latach 1 Девід Ллойд Джордж (1863–1945) – британський політик, прем’єр-міністр Великої Британії 1906–1909 oraz 1917–1920. в 1916–1922 роках. 2 David Lloyd George (1863–1945) – brytyjski polityk, premier Wielkiej Brytanii w latach 1916– 2 Томас Вудро Вільсон (1856–1924) – американський політик, у 1910–1912 роках губерна- 1922. тор штату Нью-Джерсі; в 1913-1921 роках президент США від Демократичної партії. Реалізував 3 Thomas Woodrow Wilson (1856–1924) – polityk amerykański, w latach 1910–1912 gubernator програму економічних, правових та адміністративних реформ, включену до реформ т. зв. «про- stanu New Jersey; w latach 1913–1921 prezydent stanów Zjednoczonych z ramienia Partii Demokra- гресивної доби» (Nowa Wolność), яка включала, зокрема реформування фінансової системи та tycznej. Realizował program reform gospodarczych, prawnych i administracyjnych, zaliczanych do антимонопольного законодавства. reform tzw. „ery postępowej” (Nowa Wolność), który obejmował m.in. reformę systemu finansowego 3 Жорж Клемансо (1841–1929) – французький письменник, лікар і політик. Прем’єр-міністр i ustawodawstwo antymonopolowe. Франції в 1906–1909 та 1917–1920 роках. 236 Świat między wojnami Світ між війнами 237 stanowiska, przedstawiciele Zjednoczonego Królestwa czynili wszystko, aby uchro- захистити Німеччину від будь-яких втрат (крім позбавлення її флоту, що було nić Niemcy od jakichkolwiek strat (poza pozbawieniem ich floty wojennej, na czym важливо для самих британців). Це було результатом побоювань щодо сильної zależało samym Brytyjczykom). Było to wynikiem obaw o silną pozycję Francji позиції Франції та надії, що тільки з сильною Німеччиною можна буде продо- i nadziei, że tylko z silnym krajem będzie można kontynuować korzystną współpra- вжувати вигідну торговельну співпрацю, яку англійці хотіли вести з цією кра- cę handlową, jaką Anglicy chcieli prowadzić z Niemcami. Wielomiesięczne obrady їною. Багатомісячні обговорення завершилися підписанням мирних договорів zakończyły się podpisaniem traktatów pokojowych z poszczególnymi państwami. між державами. 28 czerwca w Wersalu został podpisany traktat pokojowy z Niemcami, który 28 червня у Версалі був підписаний мирний договір з Німеччиною, який obarczał to państwo i jego sojuszników wyłączną winą za spowodowanie wojny покладав провину лише на цю державу та її союзників у розв'язанні війни та i straty poniesione przez inne kraje, które brały w niej udział. Do najważniejszych збитках інших країн, які брали в ній участь. Серед найважливіших положень postanowień traktatu należały: договору були: • odzyskanie przez Francję Alzacji i Lotaryngii oraz Zagłębia Saary, które przez • повернення Франції Ельзасу-Лотарингії та Саарського басейну, які мали пе- 15 lat miało być pod kontrolą Ligi Narodów; ребувати під контролем Ліги Націй протягом 15 років; • przekazanie Belgii (w wyniku plebiscytów) okręgów Eupen i Malmédy, a Danii • передача Бельгії (в результаті плебісцитів) графств Ойпен і Мальмеді, а Да- – Szlezwiku i Holsztyna; нії – Шлезвіг і Гольштейн; • demilitaryzacja Nadrenii; • демілітаризація Рейнської області; • pozbawienie Niemiec wszystkich kolonii; • позбавлення Німеччини всіх її колоній; • zniesienie powszechnego obowiązku służby wojskowej; • скасування загальної обов’язкової військової служби; • ograniczenie do 100 tys. armii niemieckiej, a także zakaz posiadania przez Nie- • обмеження до 100 тис. німецької армії, а також заборона на володіння Ні- micy lotnictwa wojskowego i marynarki wojennej; меччиною військовою авіацією і флотом; • nałożenie na Niemcy odszkodowania w wysokości 132 mld marek w złocie. • накладення компенсації на Німеччину в розмірі 132 млрд. золотих марок. W wyniku wojny Niemcy stały się republiką. В результаті війни Німеччина стала республікою. Із союзниками Німеччини були підписані сепаратні мирні договори: • з Австрією в Сен-Жермен-ан-Ле (10 вересня 1919 р.), в якому було вста- новлено відшкодування, армію обмежили 30 тис., флот відібрали. Відень мав визнати незалежність і кордони Угорщини, Польщі, Чехословаччини та Королівства Сербів, Хорватів і Словенців (КСХС); Rzesza Niemiecka w 1925 roku Podpisanie traktatu w Saint-Germain-en-Laye Німецький рейх у 1925 році Підписання Сен-Жермен-ан-Ле мирного договору 238 Świat między wojnami Світ між війнами 239 Z sojusznikami Niemiec podpisano odrębne traktaty pokojowe: • з Болгарією в Неї-сюр-Сен (27 листопада 1919), в якому Болгарія втратила • z Austrią w Saint-Germain-en-Laye (10 września 1919 roku), w którym nałożo- на користь Румунії - Добруджу, на користь Югославії - частину Македонії, no odszkodowania, ograniczono armię do 30 tys., odebrano marynarkę wojenną. на користь Греції - Фракію, а її армія була обмежена 20 тис. і були встанов- Wiedeń musiał uznać niepodległość i granicę Węgier, Polski i Czechosłowacji лені високі відшкодування; i Królestwa SHS; • з Угорщиною в Тріаноні (4 червня 1920 р.), внаслідок чого Угорщина втра- • z Bułgarią w Neuilly-sur-Seine (27 listopada 1919 roku), w którym Bułgaria тила на користь сусідів 68% довоєнної території, була введена заборона за- utraciła na rzecz Rumunii – Dobrudżę, na rzecz Jugosławii – część Macedonii, гальної військової повинності (добровільна служба - до 35 тис.); na rzecz Grecji – Trację, a jej armię ograniczono do 20 tys. żołnierzy, a także • з Туреччиною в Севрі (10 серпня 1920 р.), в результаті якого близькосхідні nałożono wysokie odszkodowania; території Туреччини опинилися під мандатами Англії та Франції, європей- • z Węgrami w Trianon (4 czerwca 1920 roku), w wyniku którego Węgry straciły ські володіння Туреччини були передані Греції та Італії, а протоки Босфор і na rzecz sąsiadów 68% swego przedwojennego terytorium, wprowadzono tam Дарданелли були передані під адміністрацію міжнародної комісії4. także zakaz powszechnej służby wojskowej (ochotnicza do 35 tys.); Важливе місце на Паризькій конференції посіло питання про долю Поль- • z Turcją w Sèvres (10 sierpnia 1920 roku), w wyniku którego tureckie terytoria ської держави. Польські інтереси представляли делегати Роман Дмовський bliskowschodnie stały się mandatami Anglii i Francji, europejskie posiadłości та Ігнацій Ян Падеревський. В процесі обговорення питань щодо західного Turcji otrzymała Grecja i Włochy, a cieśniny Bosfor i Dardanele zostały oddane кордону Польської держави ухвалили: pod zarząd komisji międzynarodowej4. • включити до складу Польщі Великопольщу, Гданське Помор'я та частину Na paryskiej konferencji istotne miejsce zajmowała sprawa losów państwa pol- Верхньої Сілезії; skiego. Interesy Polski reprezentowali delegaci Roman Dmowski i Ignacy Jan Pa- • провести плебісцити на спірних територіях (Верхня Сілезія, Вармія, Мазу- derewski. W sprawach spornych odnośnie zachodniej granicy państwa polskiego ри та Повіслє); postanowiono: • Гданськ та його околиці перетворити у Вільне місто Гданськ під егідою Ліги • włączyć do Polski Wielkopolskę, Pomorze Gdańskie i część Górnego Śląska; Націй. • przeprowadzić plebiscyty na terytoriach spornych (Górny Śląsk, Warmia, Mazu- Багато інших проблем, що виникли в роки війни, вирішувалися представ- ry i Powiśle); никами великих держав через своїх представників, що засідали в Раді Послів. • z Gdańska i okolic utworzyć Wolne Miasto Gdańsk pod opieką Ligi Narodów. Значну частину цих справ становили прикордонні суперечки між європейськи- Wiele innych problemów, które powstały w latach wojny, przedstawiciele mo- ми країнами, наприклад, між Польщею та Чехословаччиною щодо Шльонська carstw rozstrzygali poprzez reprezentantów zasiadających w Radzie Ambasado- Чешинського, а також Спіша та Орави; між Польщею і Литвою відносно Віль- rów. Pokaźną część tych spraw stanowiły spory graniczne między państwami euro- нюського краю тощо. pejskimi np.: między Polską a Czechosłowacją o Śląsk Cieszyński oraz Spisz i Ora- Версальський договір був доповнений Договором про меншини, згідно з wę; między Polską a Litwą o Wileńszczyznę. яким Польща, Югославія, Румунія, Чехословаччина та Греція були змушені Traktat wersalski został uzupełniony tzw. traktatem mniejszościowym, w którym підписати декларацію про захист національних меншин на своїх територіях. Polska, Jugosławia, Rumunia, Czechosłowacja i Grecja zostały zmuszone do pod- Такий порядок дозволяв Лізі Націй розглядати скарги про порушення поло- pisania deklaracji o ochronie mniejszości narodowych na swych terytoriach. Układ жень договорів, що на практиці означало можливість втручання у внутрішні ten pozwalał Lidze Narodów na rozpatrywanie skarg dotyczących przekraczania справи цих держав. Договір про меншини був денонсований Польщею в 1934 postanowień traktatowych, co w praktyce oznaczało możliwość ingerowania w we- році. wnętrzne sprawach tych państw. Traktat mniejszościowy został wypowiedziany przez Polskę w 1934 roku. (467) Projekt Ligi Narodów. Ideą przewodnią konferencji, najmocniej akcento- (467) Проект Ліги Націй. Головна ідея конференції, на яку наголошував waną przez prezydenta USA T. Wilsona jeszcze w okresie wojny, miało być rozwią- ще під час війни президент США Т. Вільсон, полягала в тому, щоб створи- zanie wszystkich spornych problemów – głównie granicznych – oraz stworzenie sys- ти ефективну систему вирішення всіх спірних проблем, головним чином при- temu gwarantującego pokój całemu światu. Spełnieniem takich oczekiwań miała się кордонних та гарантувати мир в усьому світі. Здійсненням таких сподівань zająć ponadpaństwowa organizacja – Liga Narodów, a celem jej działalności miało мала займатися наднаціональна організація – Ліга Націй, метою діяльності być rozwijanie współpracy między narodami prowadzącej do zapewnienia im po- якої був би розвиток співробітництва між народами в ім’я забезпечення миру 4 Wobec odmowy ratyfikacji przez Wielkie Zgromadzenie Narodowe Turcji (parlament turecki) nie 4 Однак через відмову ратифікувати Великі національні збори Туреччини (парламент Туреч- wszedł on jednak w życie, a jego postanowienia zostały zastąpione w 1923 roku traktatem podpisanym чини) він не набув чинності, а його положення були замінені в 1923 році договором, підписаним w Lozannie. у Лозанні. 240 Świat między wojnami Світ між війнами 241 koju i bezpieczeństwa. Jeszcze w czasie та безпеки. Ще під час війни в багатьох краї- wojny w wielu państwach odzywały się нах лунали голоси та створювалися асоціації, głosy i powstawały stowarzyszenia wzy- які закликали до створення такої організації. wające do powołania takiej organizacji. Найбільш конкретні кроки були зроблені пре- Najbardziej konkretne kroki uczynił ten- зидентом Вільсоном, який у 14-му пункті відо- że prezydent Wilson, który w 14 punkcie мого Звернення від 8 січня 1918 року заявив, słynnego orędzia z 8 stycznia 1918 roku що необхідно створити асоціацію держав, яка stwierdził, że powinno powstać zrzesze- гарантувала б політичну незалежність і терито- nie państw, które wielkim i małym pań- ріальну цілісність великим і малим державам. stwom gwarantować będzie polityczną На пленарному засіданні Паризької конферен- niezależność i terytorialną integralność. ції в січні 1919 р. Вільсон представив свій про- Sesja inauguracyjna Ligi Narodów Na plenarnym posiedzeniu konferencji ект створення Ліги Націй. Для розробки про- Інавгураційна сесія Ліги Націй paryskiej w styczniu 1919 roku Wilson екту статуту була створена спеціальна комісія. przedstawił swój projekt Ligi Narodów. Він запропонував, щоб усі члени Ліги Націй Powołano specjalną komisję do opraco- взяли на себе зобов’язання поважати та підт- wania statutu. Zgłosił on propozycję, że Thomas Woodrow Wilson римувати територіальну цілісність і політичну wszyscy członkowie Ligi Narodów zo- Томас Вудро Вільсон незалежність усіх членів Ліги проти будь-яких bowiązują się szanować i utrzymać prze- зовнішніх нападів. У разі нападу, загрози або ciwko wszelkiej napaści zewnętrznej, небезпеки нападу Рада Ліги Націй визначала całość terytorialną i obecną niezależność би заходи для забезпечення виконання цього polityczną wszystkich członków Ligi. зобов'язання. W razie napaści, jej groźby lub niebez- Підтвердженням позиції, яку він займав на pieczeństwa Rada Ligi Narodów wskaże міжнародній арені в 1917–1919 рр., був великий środki, jak zapewnić wykonanie niniej- вплив президента Т. Вільсона на формування szego zobowiązania. Ліги Націй. Представник Франції Г. Клемансо Wielki wpływ prezydenta T. Wilsona na kształt Ligi Narodów był potwierdze- не був у особливому захваті від нового міжна- niem pozycji, jaką posiadał on na arenie międzynarodowej w latach 1917–1919. родного органу, англієць Д. Ллойд Джордж не Przedstawiciel Francji G. Clemenceau nie żywił specjalnego entuzjazmu wobec no- був впевнений, чи підтримати ініціативу Віль- wego organizmu, a Brytyjczyk D. Lloyd George nie był pewien, czy popierać ini- сона чи заблокувати її разом із Клемансо. На cjatywę Wilsona, czy też ją hamować wespół z Clemenceau. Na ich postawę miała їхнє ставлення вплинуло усвідомлення потен- wpływ świadomość potencjalnych skutków takich rozwiązań. Liga naruszała bo- ційних наслідків таких рішень. Ліга поруши- wiem tradycyjną równowagę opartą o Francję i Niemcy, do której wielką wagę ла традиційний баланс Франції та Німеччи- przywiązywała Anglia. Pomimo tych wątpliwości Wilson zdołał narzucić swoją wi- ни, якому Англія надавала великого значення. Незважаючи на ці сумніви, zję Ligi Narodów między innymi dlatego, że widział w niej kres polityki równowagi Вільсону вдалося нав’язати своє бачення Ліги Націй частково тому, що він sił. Uznawał ją za nieustanną przyczynę wojen. Liczył również, że Liga Narodów вважав це кінцем політики балансу сил, в якій вбачав постійну причину воєн. zmusi wielkie mocarstwa do poszanowania względem małych krajów, a tym samym Він також сподівався, що Ліга Націй змусить великі держави поважати малі pozwoli utrzymać sprawiedliwość i równowagę w stosunkach międzynarodowych. країни і таким чином підтримувати справедливість і рівновагу в міжнародних Ostatecznie, 28 czerwca tekst poświęcony Lidze Narodów znalazł się w traktacie відносинах. Нарешті, 28 червня текст про Лігу Націй був включений до Вер- wersalskim. сальського договору. Podstawową słabością Ligi Narodów był brak strony wykonawczej systemu Фундаментальною слабкістю Ліги Націй була відсутність виконавчої bezpieczeństwa zbiorowego. Reakcją na agresję ze strony państw zrzeszonych w Li- сторони в системі колективної безпеки. Реакцією на агресію з боку країн, dze mogło być co najwyżej potępienie napastnika, zerwanie z nim stosunków dyplo- асоційованих у Лізі, могло б бути в кращому випадку засудження нападника, matycznych oraz zastosowanie wobec niego sankcji gospodarczych. Wśród 42 państw розрив з ним дипломатичних відносин і застосування проти нього економіч- założycielskich, walczących z Niemcami w czasie „Wielkiej Wojny”, była również них санкцій. Серед 42 держав-засновниць, які воювали проти Німеччини під Polska. W krótce do Ligi przystąpiły państwa neutralne, a po kilku latach do współ- час «Великої війни», була також Польща. Незабаром до Ліги приєдналися ней- 242 Świat między wojnami Світ між війнами 243 Pierwotni sygnatariusze traktatu o powstaniu ZSRR (1922) Особи, що підписали договір про утворення СРСР (1922) Europa międzywojenna Міжвоєнна Європа тральні країни, а через кілька років до співпраці були запрошені також Німеч- чина і СРСР. Через відмову ратифікувати мирний договір і статут Ліги Сенатом pracy zaproszono także Niemcy i ZSRR. Ze względu na odmowę ratyfikacji traktatu США5 Сполучені Штати не приєдналися до організації, що стало величезною pokojowego i statutu Ligi przez Senat USA5 do organizacji nie weszły Stany Zjedno- особистою поразкою президента Вільсона і викликало нервовий зрив і без того czone, co było olbrzymią porażką osobistą prezydenta Wilsona oraz stało się przyczy- важко хворого президента6. ną załamania nerwowego i tak poważnie już schorowanego prezydenta6. Діяльність Ліги Націй формально тривала до 1946 року7, коли вона була Działalność Ligi Narodów trwała formalnie do 1946 roku7, kiedy to została rozwią- розпущена у зв'язку з тим, що її функції взяла на себе Організація Об'єднаних zana w związku z przejęciem jej funkcji przez Organizację Narodów Zjednoczonych. Націй. (468) Nowa mapa Europy. Zawalenie się przedwojennego ładu politycznego (468) Нова карта Європи. Крах довоєнного політичного порядку – пораз- – klęska państw centralnych, rewolucja rosyjska i poparcie mocarstw zwycięskiego ка Центральних держав, російська революція та підтримка сил переможного bloku – doprowadziły do odrodzenia się lub powstania nowych państw nad Bał- блоку – призвели до відродження або створення нових держав на Балтійському tykiem, w dorzeczach Wisły i Dunaju oraz na Bałkanach. Poza wskazanymi przy- морі, в басейнах рік Вісли і Дунаю, а також на Балканах. Крім вищезазначених 5 19 listopada 1919 roku Senat nie ratyfikował traktatu wersalskiego i przez 4 kolejne miesiące 5 9 листопада 1919 року Сенат не ратифікував Версальський договір і подальші обговорен- odbywały się dalsze dyskusje, by 19 marca 1920 roku, tym razem już tylko w jednym głosowaniu, Se- ня відбувалися протягом наступних 4 місяців, 19 березня 1920 року одним голосуванням Сенат nat ostatecznie odrzucił traktat. Wobec tego Stany Zjednoczone formalnie pozostawały w stanie wojny остаточно відхилив договір. Таким чином, Сполучені Штати технічно перебували у стані війни з z Niemcami i Austro-Węgrami. 21 maja połączone izby Kongresu podjęły uchwałę o zakończeniu stanu Німеччиною та Австро-Угорщиною. 21 травня об’єднані палати Конгресу прийняли резолюцію wojny, jednak prezydent odmówił podpisania rezolucji w odwecie za odrzucenie traktatu wersalskiego про припинення стану війни, але президент відмовився підписати резолюцію на знак помсти за i paktu Ligi Narodów. неприйняття Версальського договору та пакту Ліги Націй. 6 W 1919 roku Wilson otrzymał Pokojową Nagrodę Nobla za „powołanie Ligi Narodów”. Dla Ame- 6 У 1919 році Вільсон був удостоєний Нобелівської премії миру за «створення Ліги Націй». rykanów stał się jednak symbolem czegoś przeciwnego – symbolem amerykańskiego rasizmu. Prezy- Для американців, однак, він став символом протилежного – символом американського расизму. dent udzielił publicznie poparcie Ku Klux Klanowi. Wydał także decyzję o wprowadzeniu segregacji Президент публічно схвалив Ку-клукс-клан. Він також видав рішення про впровадження расової rasowej w federalnej służbie cywilnej. сегрегації на федеральній державній службі. 7 Ostatnią decyzją Ligi Narodów było wykluczenie ZSRR z tej organizacji po agresji na Finlandię. 7 Останнім рішенням Ліги Націй було виключення СРСР з цієї організації після агресії проти Później nie odbywały się już żadne posiedzenia Rady Ligi. Фінляндії. Після цього засідання Ради Ліги не проводилися. 244 Świat między wojnami Світ між війнами 245 czynami istotne znaczenie dla powstania państw miały wieloletnie dążenia i walki причин, важливе значення для створення держав мали багаторічні прагнення o wolność zniewolonych narodów. Poza Polską, między 1918 a 1920 rokiem, na і боротьба за свободу поневолених народів. Окрім Польщі, у 1918–1920 роках politycznej mapie Europy jako niepodległe państwa pojawiły się: Finlandia, Estonia, на політичній карті Європи з’явилися такі незалежні держави як Фінляндія, Łotwa, Litwa, Czechosłowacja, Węgry oraz Królestwo Serbów, Chorwatów i Sło- Естонія, Латвія, Литва, Чехословаччина, Угорщина та Королівство сербів, хор- weńców (SHS). ватів і словенців (КСХС). Obserwowane już w drugiej połowie XIX w. rozbudzenie świadomości narodo- Пробудження національної свідомості фінів, естонців, латишів і литовців, wej Finów, Estończyków, Łotyszów i Litwinów – w momencie rozpadu carskiego яке спостерігалося вже в другій половині ХІХ ст., під час розпаду царської Ро- imperium rosyjskiego – zaowocowało silnymi ruchami na rzecz budowy własnej сійської імперії, вилилося в сильні рухи за розбудову власної незалежної дер- niezależnej państwowości. Droga do niepodległości była jednak długa i wyboista. жавності. Проте шлях до незалежності був довгим і не простим. Для її отри- O jej uzyskanie musieli walczyć zarówno ze zwolennikami monarchii w Rosji, bol- мання їм довелося воювати з прихильниками монархії в Росії, більшовиками szewikami i Niemcami, którzy po traktacie brzeskim sprawowali zbrojną okupację та німцями, які після Брест-Литовського договору здійснили збройну окупацію nad znaczną częścią tych ziem. Najwcześniej, bo już w 1917 roku powstała Finlan- значної частини цих земель. Першим, у 1917 році, відбулося заснування Фін- dia. W 1918 roku proklamowały swą niepodległość Litwa, Łotwa i Estonia. Jednak ляндії. У 1918 році Литва, Латвія та Естонія проголосили свою незалежність. na początku 1919 roku bolszewicka Rosja przystąpiła do próby uzależnienia Проте на початку 1919 р. більшовицька Росія почала спробу поставити nadbałtyckich państw (restytucji dawnego „imperium wewnętrznego”). Прибалтику в залежність (реституція колишньої «внутрішньої імперії»). Znacznie łatwiejszą drogę budowy i umacniania niepodległego bytu miały pań- Набагато легший шлях до розбудови та зміцнення незалежного існування stwa powstałe na gruzach monarchii habsburskiej, chociaż i tu nie brakowało ele- був знайдений у державах, створених на руїнах Габсбурзької монархії, хоча тут mentów dramatycznych. Tak było m. in. na Węgrzech i w Czechosłowacji. Pod мали місце й драматичні елементи. Так було, зокрема в Угорщині та Чехосло- koniec I wojny światowej rozpad Austro-Węgier był nie do uniknięcia. W myśl ваччині. Після закінчення Першої світової війни розпад Австро-Угорщини traktatów pokojowych podpisanych w latach 1919–1920, dzieło to zrealizowane zo- став неминучим. Відповідно до мирних договорів 1919–1920 рр. все це здій- stało po myśli wielkich i małych zwycięzców. Tak Austria, jak i Węgry, odstąpiły снювалося згідно планів великих і малих переможців. І Австрія, і Угорщина rozległe obszary swoim sąsiadom, ale ta pierwsza poniosła nie tylko straty. Zaistniał поступилися величезними територіями своїм сусідам, але перша зазнала не bowiem niezwykły w historii wypadek: państwo zwyciężone także coś uzyskało, тільки втрат. Бо була в історії надзвичайна подія - переможена держава теж ale kosztem innego państwa zwyciężonego – chodziło o Burgenland, w rezultacie щось отримала, але за рахунок іншої переможеної держави – це був Бурген- powstał najbardziej wysunięty na wschód kraj związkowy Austrii. ланд, у результаті чого виникла найсхідніша федеральна земля Австрії. Nieco inaczej wyglądało formowanie się państwa jugosłowiańskiego. Wyzwo- Дещо інакше виглядало утворення югославської держави. Звільнення lenie Serbii i Czarnogóry przez armie sprzymierzone doprowadziły do proklamowa- Сербії та Чорногорії союзними арміями призвело до проголошення Держави nia Państwa Słoweńców, Chorwatów, Serbów. Fakt, że Serbia od początku wojny словенців, хорватів і сербів. Той факт, що Сербія була частиною переможної wchodziła w skład zwycięskiej koalicji, przesądzał sprawę zjednoczenia wszystkich коаліції з початку війни, визначив питання об’єднання всіх народів, що жили narodów zamieszkałych pod berłem serbskiej dynastii Karadziordziewiciów. Dnia 1 під скіпетром сербської династії Караджорджевичів. 1 грудня 1918 р. було про- grudnia 1918 roku ogłoszono zjednoczenie Serbii z ziemiami niepodległego państwa голошено об'єднання Сербії з землями незалежної держави словенців, хорватів Słoweńców, Chorwatów i Serbów w jedno Królestwo Serbów, Chorwatów i Sło- і сербів в єдине Королівство сербів, хорватів і словенців (Королівство СХС). weńców (Królestwo SHS). W 1929 roku państwo przybrało nazwę Jugosławia. У 1929 році країна була перейменована в Югославію. (469) Traktaty Waszyngtońskie. Po podpisaniu traktatów europejskich do roz- (469) Вашингтонські договори. Після підписання європейських договорів wiązania zostały jeszcze problemy w rejonie Pacyfiku i Dalekiego Wschodu. Na на Тихому океані та на Далекому Сході залишалися проблеми, які необхідно główne mocarstwo wyrastała tam Japonia, która podporządkowała sobie Chiny. було врегулювати. Головною державою там ставала Японія, яка підкорила Zaniepokojone rozrastaniem się floty japońskiej Stany Zjednoczone dążyły do zawar- Китай. Стурбовані розширенням японського флоту, США прагнули укласти до- cia układu ograniczającego rozwój potęgi Japonii. Na przełomie 1921 i 1922 roku говір, що обмежує розвиток могутності Японії. На рубежі 1921 і 1922 років були doszło do podpisania traktatów waszyngtońskich zawierających m.in. postanowienia: підписані Вашингтонські договори, які містили, серед іншого, положення: • ustanowiono górne granice tonażu okrętów w proporcach Anglia – 5, USA – 5, • верхні межі тоннажу суден були встановлені в пропорціях Англія – 5, США Japonia – 3, Francja – 1,75, Włochy – 1,75; – 5, Японія – 3, Франція – 1,75, Італія – 1,75; • zakazano budowy nowych baz morskich na Pacyfiku; • заборонено будівництво нових військово-морських баз на Тихому океані; • uznano suwerenność „terytorium chińskiego” i przyjęto zasadę „otwartych • визнано суверенітет «китайської території» та прийнято принцип «відкри- drzwi” oznaczającą równość praw handlowych dla wszystkich państw działają- тих дверей», що означало рівні торговельні права для всіх держав, що діють cych na tym obszarze. на цій території. 246 Świat między wojnami Світ між війнами 247 Traktaty pokojowe zawarte po I wojnie światowej stworzyły system, który miał Мирні договори, укладені після Першої світової війни, створили систему, zapewnić światu pokój na długie lata. яка мала забезпечити мир у всьому світі на багато років вперед. (470) Słabości ładu wersalskiego. Nowy porządek wprowadzony w Europie (470) Слабкі сторони Версальської системи. Новий порядок, запровадже- przez uczestników konferencji pokojowej, zwany systemem wersalskim, od samego ний у Європі учасниками мирної конференції, названий Версальською систе- początku spotkał się z gwałtownymi atakami ze strony pokonanych Niemiec i Ro- мою, з самого початку наштовхнувся на жорсткі напади з боку переможеної sji Radzieckiej. Niemiecka propaganda nazywała traktat „krzywdzącym dyktatem”, Німеччини та радянської росії. Німецька пропаганда назвала договір «шкідли- z którym naród niemiecki nie zgodzi się. Ciągle podsycane tendencje do rewizji вим диктатом», з яким німецький народ не погодиться. Постійно підживлюва- Wersalu osiągnęły apogeum w ruchu hitlerowskim, który swoją popularność bu- ні тенденції до перегляду Версаля досягли свого апогею в нацистському русі, dował m.in. na hasłach przekreślenia systemu wersalskiego. Natomiast bolszewicy який здобув свою популярність, серед іншого, на гаслах, що перекреслювали określali go jako narzędzie kapitału w walce z proletariatem i jako największą prze- Версальську систему. Більшовики ж називали його знаряддям капіталу в бо- szkodę na drodze rewolucji. ротьбі з пролетаріатом і найбільшою перешкодою на шляху до революції. * Minister spraw zagranicznych Kanclerz Rzeszy Joseph Wirth* (drugi Rzeszy (w 1923 roku był kanclerzem * Równocześnie minister spraw zagra- Gustav Stresemann*, Joseph Austen Rzeszy). z lewej) i delegacja radziecka w Rapallo nicznych i minister finansów. Chamberlain**, Aristide Briand na ** Minister spraw zagranicznych Wiel- (Leonid Krasin, Gieorgij Cziczerin** kiej Brytanii. ** Ludowy komisarz (minister) spraw konferencji w Locarno. i Adolf Joffe). zagranicznych Rosji Radzieckiej. *** Міністр закордонних справ рейху Рейхсканцлер Йозеф Вірт***(другий зліва) Густав Штреземанн***, Джозеф *** Водночас міністр закордонних (у 1923 р. – рейхсканцлер). і радянська делегація в Рапалло (Леонід Остін Чемберлен****, Арістід Бріан на справ і міністр фінансів. **** Міністр закордонних справ Вели- конференції в Локарно. кобританії. Красін, Георгій Чичерін)**** **** Нарком (міністр) закордонних і Адольф Йоффе). справ радянської росії. Перші роки функціонування Версальської системи виявили багато не- Pierwsze lata funkcjonowania systemu wersalskiego ujawniły wiele rys, które доліків, які показали її слабкість й внутрішні протиріччя. Першим значним potwierdzały jego słabość i sprzeczności wewnętrzne. Pierwszym istotnym sygna- сигналом у цьому плані стали події, що відбулися у зв'язку з економічною łem w tej mierze były wydarzenia, jakie dokonały się w związku z konferencją eko- конференцією в Генуї в квітні 1922 року. В часі її проведення очікувався діа- nomiczną w Genui w kwietniu 1922 roku. Podczas jej trwania oczekiwano dialogu лог з німецькою стороною, а також міжнародне визнання радянської влади, ze strona niemiecką, a także na międzynarodowe uznanie rządu radzieckiego, które- представники якої, однак, були поставлені перед надзвичайно важкими та go przedstawicielom przedstawiono jednak takie warunki ekonomiczne, które były загалом неприйнятними економічними умовами. Замість діалогу з країнами niezwykle trudne do przyjęcia. Zamiast dialogu z państwami „świata zachodniego”, «західного світу» представники Веймарської республіки і радянської росії przedstawiciele Republiki Weimarskiej i Rosji Radzieckiej zaskoczyli swych inter- здивували своїх співрозмовників підписанням 16 квітня в Рапалло двосто- lokutorów podpisując 16 kwietnia w Rapallo bilateralny traktat, w którym wyrze- роннього договору, в якому вони відмовилися від взаємних фінансових пре- kły się wzajemnie roszczeń finansowych, podjęły decyzję o nawiązaniu stosunków тензій, вирішили встановити дипломатичні відносини і розвивати економічне dyplomatycznych i rozwijaniu współpracy gospodarczej. Tajne punkty układu prze- співробітництво. Секретні пункти угоди також передбачали військову співп- widywały także współpracę wojskową8. Traktat dawał obu stronom liczne korzyści. рацю8. Договір давав численні переваги обом сторонам. Це відкрило Росію 8 M.in. w latach 1925–1933 na poligonie w Lipiecku (375 km na południe od Moskwy) działał tajny 8 У 1925–1933 роках на полігоні в Липецьку (375 км на південь від Москви) працював секрет- ośrodek szkolenia niemieckich pilotów myśliwskich i bombowych. ний центр підготовки німецьких льотчиків винищувачів і бомбардувальників. 248 Świat między wojnami Світ між війнами 249 Traktat podpisuje Gustav Stresemann. / Договір підписує Густав Штреземан. Podpisani: Gustav Stresemann, Paul Підписали: Густав Штреземанн, Пол Kellogg, Paul Hymans, Aristide Briand, Келлог, Пол Хайманс, Арістід Брі- Lord Cushendun, William Lyon Mac- ан, Лорд Кушендан, Вільям Лайон kenzie King, John McLachlan, Sir Chri- Маккензі Кінг, Джон МакЛахлен, сер stopher James Parr, Jacobus Stephanus Крістофер Джеймс Парр, Якобус Сте- Smit, William Thomas Cosgrave, фанус Сміт, Вільям Томас Косгрейв, Pakt Brianda-Kelloga Gaetano hr. Manzoni, Uchida Kōsai, Pakt Brianda-Kelloga Гаетано Каунт. Манцоні, Учіда Косаї, Пакт Бріана-Келлога August Zaleski, Eduard Benes. Пакт Бріана-Келлога Август Залескі, Едуард Бенеш. Otwierał on Rosję na kontakty z Zachodem, a Niemcom dawał szansę przerwania для контактів із Заходом і дало Німеччині шанс вийти з ізоляції, перш за все izolacji, początkowo na płaszczyźnie ekonomicznej. на економічному рівні. Kolejnym etapem zmian w układzie politycznym Europy były wydarzenia z paź- Наступним етапом змін у політичній системі Європи стали події жовтня dziernika 1925 roku. Odbyło się wówczas w Locarno podpisanie zespołu układów 1925 року. У той час у Локарно було підписано низку міжнародних договорів, międzynarodowych gwarantujących granice zachodnie Niemiec. Na podstawie що гарантували західні кордони Німеччини. На основі «рейнського пакту» tzw. „paktu reńskiego” Belgia, Francja i Niemcy uznały nienaruszalność gra- Бельгія, Франція та Німеччина визнавали непорушність кордонів між со- nic między sobą, a Wielka Brytania i Włochy gwarantowały ten układ. Jedno- бою, а Велика Британія та Італія гарантували цю домовленість. Водночас cześnie Niemcy podpisały konwencje z Belgią, Czechosłowacją, Francją i Polską, Німеччина підписала конвенції з Бельгією, Чехословаччиною, Францією та które przewidywały postępowanie arbitrażowe w sprawach spornych. Podczas tej Польщею, які передбачали арбітраж у спірних випадках. Під час цієї конфе- konferencji podjęto również decyzję o przyjęciu Niemiec do Ligi Narodów, co osta- ренції також було прийнято рішення прийняти Німеччину до Ліги Націй, яке tecznie zostało sfinalizowano kilka miesięcy później. Skutkiem tych posunięć było було остаточно ухвалено через кілька місяців. Наслідком цих кроків було зміц- umocnienie pozycji Anglii – w roli arbitra – w spornych sprawach na kontynencie. нення позицій Англії як арбітра у спірних питаннях на континенті. Британія Niestety, oznaczało to jednoczesny brak zainteresowania Wielkiej Brytanii proble- водночас не була зацікавлена у вирішення проблем Центральної Європи. mami Europy Środkowej. Відсутність гарантій німецько-чехословацького та німецько-польського Brak gwarancji dla granicy niemiecko-czechosłowackiej i niemiecko-polskiej, кордонів, всупереч пропозиціям Франції, стало проявом послаблення її пози- wbrew propozycjom Francji, był potwierdzeniem osłabienia jej pozycji na arenie eu- цій на європейській арені. Водночас це означало можливість зміни кордонів ropejskiej. Oznaczało to jednocześnie możliwość zmian granicznych na wschodzie, на сході, що давало шанс для вільної експансії Німеччини в цьому напрямку. co dawało szansę swobodnej ekspansji Niemiec w tamtym kierunku. Obawy przed Побоювання щодо таких кроків з боку Рейху, особливо у військовій сфері, тим- takimi krokami ze strony Rzeszy, szczególnie w formie militarnej, zostały chwilowo часово ослабли у квітні 1926 р., коли між Німеччиною та СРСР було підписано osłabione w kwietniu 1926 roku, kiedy podpisano nowy układ między Niemcami нову угоду, яка була продовженням Рапалльської угоди. a ZSRR, przedłużającymi porozumienie z Rapallo. На основі подальших домовленостей метою було вирішення виникаючих W oparciu o kolejne układy zmierzano do rozwiązania pojawiających się konflik- конфліктів і забезпечення безпеки. Таким чином було продовжено процес за- tów i zapewnienia bezpieczeństwa. W ten sposób kontynuowano proces ubezpiecza- безпечення європейського порядку, елементом якого стало укладення 27 серпня nia ładu europejskiego, którego elementem było zawarcie paktu Brianda-Kellogga 1928 р. у Парижі пакту Бріана-Келлога (відомий як Паризький пакт або За- (pakt przeciwwojenny, pakt paryski), 27 sierpnia 1928 roku w Paryżu. Ta inicjatywa гальний договір про відмову від війни як інструменту національної політики). premiera Francji Ariside`a Brianda9 i sekretarza stanu USA Franka B. Kellogga10 Ця ініціатива прем'єр-міністра Франції Арісіда Бріана9 та державного секретаря 9 Aristide Briand (1862–1932) – polityk francuski, od 1906 roku wielokrotnie minister różnych resor- tów (głównie spraw zagranicznych) i 11-krotnie premier. Rzecznik rozbrojenia i zbiorowego bezpieczeń- 9 Арістід Бріан (1862–1932) – французький політик, з 1906 р. неодноразово міністр різних stwa, jeden z twórców układu w Locarno (1925). W 1926 roku otrzymał Pokojową Nagrodę Nobla. міністерств (переважно закордонних справ) і 11 разів прем’єр-міністр. Прихильник роззброєння і 10 Frank Billings Kellogg (1856–1937) – polityk amerykański, laureat pokojowej nagrody Nobla колективної безпеки, один із творців Локарнської угоди (1925). У 1926 році отримав Нобелівську za rok 1929 премію миру. 250 Świat między wojnami Світ між війнами 251 * „Mała Ententa” – porozumienie – skierowane pierwotnie przeciwko rewizjonizmowi węgierskiemu – zawarte przez Czechosłowację, Jugosławię i Rumunię. Jakkolwiek „Mała Ententa” zawiązana została na początku lat 20. na podstawie porozumień dwustronnych, to dopiero podpisanie paktu organizacyjnego państw sygnatariuszy w 1933 roku pozwoliło połączyć je ściślejszymi więzami. ** «Мала Антанта» – угода – спочатку спрямована проти угорського ревізі- онізму – укладена Чехословаччиною, Югославією та Румунією. Хоча „Мала Антанта” була створена на початку „Ententa Bałkańska” 1920-х років на основі двосторонніх «Балканська Антанта» угод, лише після підписання органі- заційного пакту держав-підписантів у „Mała Ententa”* 1933 році вдалося з'єднати їх тіснішими przewidywała wyrzeczenie się wojny jako instrumentu polityki11. W przedsięwzię- «Мала Антанта»** зв'язками ciu udział wzięły m. in.: Belgia, Czechosłowacja, Francja, Japonia, Niemcy, Polska, Stany Zjednoczone, Wielka Brytania, Włochy, a rok później dołączył także Związek США Френка Б. Келлога10 передбачала відмову від війни як інструменту політи- Radziecki. ки11. У пакті взяли участь Бельгія, Чехословаччина, Франція, Японія, Німеччина, Istotną inicjatywę umacniającą pokój i bezpieczeństwo w Europie przedstawiły Польща, США, Велика Британія, Італія, а через рік приєднався СРСР. Włochy. Skutkiem tych propozycji na wiosnę 1933 roku Francja, Niemcy, Wielka Важливу ініціативу щодо зміцнення миру та безпеки в Європі представила Brytania i Włochy pracowały nad traktatem, nazywany później „paktem czterech”. Італія. В результаті цих пропозицій навесні 1933 р. Франція, Німеччина, Велика Przewidywał on współpracę sygnatariuszy we wszystkich politycznych i niepoli- Британія та Італія почали працювати над договором, пізніше названим «пактом tycznych sprawach europejskich oraz oddziaływanie na inne państwa w polityce чотирьох». Він передбачав співпрацю підписантів у всіх політичних і неполі- pokojowej. Projekt ten otwierał drogę do zjednoczenia Europy pod hegemonią tych тичних справах Європи, а також вплив на інші країни в політиці миру. Цей про- czterech państw. Popisany w czerwcu 1933 roku układ nie został nigdy ratyfiko- ект проклав шлях до об'єднання Європи під звгвльним впливом цих чотирьох wany na skutek wystąpienia Niemiec z Ligi Narodów, co stało się w październiku держав. Договір, підписаний у червні 1933 року, так і не був ратифікований вна- tegoż roku. Wypadki te rozpoczęły nowy etap w historii Europy, w którym Niemcy слідок виходу Німеччини з Ліги Націй, який стався у жовтні того ж року. Ці події realizowały swoje cele już nie metodami pokojowymi, ale poprzez przygotowania ознаменували початок нового етапу в історії Європи, на якому Німеччина пере- militarne. W jawny sposób naruszały one klauzule pokojowe traktatu wersalskiego. слідувала свої цілі вже не мирними методами, а військовими приготуваннями. Próbowano tworzyć również inne systemy polityczne, dążąc do zorganizowa- Вони явно порушили мирні положення Версальської системи. nia różnych państw, głównie w Europie Środkowo-Wschodniej. Jedną z przyczyn Були також спроби створити інші політичні системи, прагнучи організувати tych działań była próba połączenia państw bałtyckich pod polską lub polsko-fińską різні держави, головним чином у Центральній та Східній Європі. Однією з при- hegemonią. Z powodu zatargu polsko-litewskiego o Wileńszczyznę, taki kształt po- чин цих дій була спроба об'єднати країни Балтії під польською або польсько- rozumienia nie był możliwy do spełnienia. Plany te zakończyły się zawarciem soju- фінською гегемонією. Через польсько-литовську суперечку за Віленщину така szu przez Estonię, Litwę i Łotwę. Dokonało się to w 1934 roku i otrzymało nazwę угода не стала можливою. Ці плани завершилися укладенням союзу Естонії, Ententy Bałtyckiej. W tym samym roku ZSRR wstąpił do Ligi Narodów, z którą od Литви та Латвії. Це відбулося в 1934 році і отримало назву Балтійської Ан- wielu lat współpracował, a w związku z nową sytuacją wspierał kolejne inicjatywy mające usuwać zagrożenia i wspierać pomoc międzynarodową (Inicjatywa stworze- 10 Френк Біллінгс Келлог (1856–1937) — американський політик, лауреат Нобелівської премії миру 1929 року. 11 . Pakt Brianda-Kellogga formułował bezwzględny zakaz wojny agresywnej, pozostawiając pań- 11 Пакт Келлога-Бріана сформулював абсолютну заборону агресивної війни, залишаючи дер- stwom prawo do samoobrony w wypadku napaści; potępiał uciekanie się do wojny w celu załatwiania жавам право на самооборону в разі нападу; він засуджував застосування війни для вирішення sporów międzynarodowych i zobowiązywał do ich regulowania wyłącznie środkami pokojowymi. міжнародних суперечок і зобов'язував їх вирішувати тільки мирними засобами 252 Świat między wojnami Світ між війнами 253 nia paktu wschodniego z udziałem: Belgii, Czechosłowacji, Estonii, Litwy, Łotwy, танти. Того ж року СРСР вступив до Ліги Націй, з якою співпрацював багато Niemiec, Polski i ZSRR). років, і у зв'язку з новою ситуацією підтримав подальші ініціативи, спрямовані Europejski ład próbowało również ratować powołane w 1934 roku porozumienie на усунення загроз і підтримку міжнародної допомоги (ініціатива створення bałkańskie, nazywane Ententą Bałkańską. Zawierające to porozumienie Grecja, Ju- Східного пакту за участю Бельгії, Чехословаччини, Естонії, Литви, Латвії, Ні- gosławia, Rumunia i Turcja, zbliżały się do siebie, poszukując sposobu na zapewnie- меччини, Польщі та СРСР). nie sobie wzajemnego poparcia. Zawarcie „Ententy Bałkańskiej” wydatnie osłabiło Балканська угода, укладена в 1934 році під назвою Балканська Антанта, „Małą Ententę”, a głównie osłabiło pozycję Czechosłowacji. також намагалася врятувати європейський порядок. Завдяки цій угоді Греція, Niestety, bezpieczeństwo europejskie z biegiem miesięcy oddalało się, a na- Югославія, Румунія та Туреччина зближувалися, шукаючи спосіб забезпечи- stępujące kolejne wydarzenia utwierdzały przekonanie, że coraz trudniej będzie je ти взаємну підтримку. Укладення «Балканської Антанти» значно послабило zachować. Przykładem była aneksja Abisynii (Etiopii), jakiej w maju 1936 roku «Малу Антанту», а головним чином послабило позиції Чехословаччини. dokonały – po krwawej wojnie (użycie gazów bojowych, masakry jeńców i lud- На жаль, протягом місяців європейська безпека погіршувалася, і наступні ności cywilnej) – Włochy12. Akt ten dokonał się co prawda poza Europą, ale jego події зміцнили переконання, що її буде дедалі важче підтримувати. Прикладом skutki miały bardzo doniosłe znaczenie dla naszego kontynentu. W odniesieniu може бути анексія Абісинії (Ефіопії) Італією в травні 1936 р. після кровопро- do Włoch Liga Narodów podjęła statutowe działania, których rezultaty niestety литної війни (застосування отруйного газу, масові вбивства полонених і мир- były przewidywane wcześniej. Uchwalone przez Ligę sankcje przyniosły skutek ного населення)12. Хоча цей акт стався за межами Європи, його наслідки мали w postaci wystąpienia agresora z tej organizacji i ukierunkowania jego polityki na велике значення для європейського континенту. Щодо Італії Ліга Націй вжи- proniemiecką. Zwieńczeniem tych starań było przystąpienie 6 listopada 1937 roku ла статутних заходів, результати яких, на жаль, були передбачені заздалегідь. Włoch do paktu antykominternowskiego, zawartego prawie rok wcześniej przez Прийняті Лігою санкції призвели до того, що агресор вийшов з організації та Niemcy i Japonię. спрямував свою політику на пронімецьку. Кульмінацією цих зусиль стало при- єднання 6 листопада 1937 р. Італії до Антикомінтернівського пакту, укладе- Pakt antykominternowski ного роком раніше Німеччиною та Японією. – układ zawarty 25 XI 1936 roku w Berlinie przez Niemcy i Japonię pod hasłem walki z Międzynarodówką Komunistyczną (Kominternem). Faktycznym celem Антикомінтернівський пакт była walka o hegemonię światową. W latach 1937–1941 do paktu antykomin- – угода, укладена 25 листопада 1936 р. у Берліні між Німеччиною та Японією ternowskiego przystąpiły m.in. Włochy, Hiszpania oraz państwa satelickie III під гаслом боротьби з Комуністичним Інтернаціоналом (Комінтерном). Rzeszy i Japonii. Był jednym z elementów sojuszu niemiecko-włosko-japoń- Справжньою метою була боротьба за світову гегемонію. У 1937–1941 роках skiego. до Антикомінтернівського пакту приєдналися, зокрема, Італія, Іспанія, де- ржави-сателіти Третього Рейху та Японія. Був одним із елементів німецько- Narastające napięcie polityczne w Europie zostało zintensyfikowane w 1938 італо-японського союзу. roku przez włączenie Austrii do Rzeszy (Anschluß) oraz przez roszczenia Niemiec w stosunku do Czechosłowacji. Zakrojone na szeroką skalę działania dyplomatycz- Зростаюча політична напруга в Європі посилилася в 1938 році через при- ne Francji i Wielkiej Brytanii były ostatnią próbą ratowania pokoju na kontynencie. єднання Австрії до Рейху (Anschluß) і претензії Німеччини на Чехословач- Niestety, ich ceną były ustępstwa terytorialne Czechosłowacji na rzecz Niemiec. Od- чину. Широкі дипломатичні дії Франції та Великої Британії були останньою byta we wrześniu 1938 roku konferencja monachijska zatwierdziła „propozycje”, спробою врятувати мир на континенті. На жаль, ціною стали територіальні na które – pod wielką presją szefów rządów czterech mocarstw: Francji (Edouard поступки Чехословаччини на користь Німеччини. Мюнхенська конференція, Daladier13), Wielkiej Brytanii (Neville Chamberlain14), Włoch (Benito Mussolini) що відбулася у вересні 1938 р., схвалила «пропозиції», до яких під великим i Niemiec (Adolf Hitler) – zgodził się rząd czechosłowacki. тиском глав урядів чотирьох держав Франції (Едуард Даладьє13), Великої Бри- танії (Невілл Чемберлен14), Італії (Беніто Муссоліні) та Німеччини (Адольф) Гітлера) – погодився чехословацький уряд. 12 Według szacunków Międzynarodowego Czerwonego Krzyża, w latach 1935–1941 śmierć 12 За підрахунками Міжнародного Червоного Хреста, у 1935-1941 роках жорстоким спосо- w okrutny sposób (palowanie, obdzieranie ze skóry, zrzucanie z samolotów) poniosło około 800 tys. бом (побиття палицями, здиранням шкір, скиданням з літаків) загинуло близько 800 тис. жителів Abisyńczyków. Абісинії (середньовічна латинська назва Ефіопії). 13 Edouard Daladier (1884–1970) – francuski polityk, kilkukrotny minister różnych resortów oraz 13 Едуар Даладьє (1884–1970) – французький політик, кілька разів міністр різних міністерств trzykrotny premier Francji – w latach 1933, 1934 oraz 1937–1940. і тричі прем’єр-міністр Франції – у 1933, 1934 та 1937–1940 роках. 14 Neville Chamberlain (1869–1940) – premier Wielkiej Brytanii w latach 1938–1940. 14 Невілл Чемберлен (1869–1940) – прем’єр-міністр Великої Британії у 1938–1940 роках. 254 Świat między wojnami Світ між війнами 255 Мюнхенські домовленості викли- кали занепокоєння в багатьох краї- нах. Вони були посилені наступними кроками Рейху в березні 1939 року (остаточний розпад Чехословаччини; * Od lewej: Neville Chamberlain, Édouard Daladier, Adolf Hitler i Benito Mussoli- створення Протекторату Богемії та ni – sygnatariusze traktatu. Z prawej hr. Моравії), що було явним порушенням Galeazzo Ciano. положень Мюнхенської конференції. ** Зліва направо: Невілл Чемберлен, Таким чином, Рейх послідовно пере- Едуар Даладьє, Адольф Гітлер і Беніто Муссоліні – підписанти договору. слідував свої цілі, не залишаючи жод- Konferencja monachijska* Адольф Гітлер і лідер Судетської Праворуч граф Галеаццо Чіано (зять Німеччини Конрад Генлайн них ілюзій, порушував всі принципи, Мюнхенська конференція** Беніто Муссоліні). Adolf Hitler i przywódca Niemców на яких ґрунтувалася надія на євро- sudeckich Konrad Henlein пейську безпеку. Ustalenia monachijskie wzbudziły Незважаючи на укладення пактів obawy w wielu państwach. Zostały one і пацифістські заяви, кроки Німеччи- wzmocnione przez kolejne posunięcia ни вочевидь вели до неминучої війни. Rzeszy w marcu 1939 roku (ostateczne Майже напередодні її спалаху Німеч- rozbicie Czechosłowacji; utworzenie чина і СРСР підписали пакт, який, крім Protektoratu Czech i Moraw), które były пакту про ненапад, містив секретний jawnym złamaniem postanowień konfe- протокол, що визначав зони впливу в rencji monachijskiej. W sposób niepozo- Центральній і Східній Європі. stawiający złudzeń Rzesza konsekwent- nie zmierzała do realizacji swoich celów Prezydent Emil Hácha, Adolf Hitler Propagandowa karta pocztowa z pogwałceniem wszystkich zasad, na (Dziękujemy naszemu Führerowi) i Hermann Göring (Nowa Kancelaria Rzeszy, Berlin których opierano nadzieję bezpieczeń- Агітаційна листівка 14/15.03.1939) stwa europejskiego. (Дякуємо нашому фюреру) Президент Еміль Хаха, Адольф Гітлер Pomimo zawierania kolejnych pak- і Герман Герінг tów i składania pacyfistycznych dekla- (Нова рейхсканцелярія, Берлін racji, posunięcia Niemiec wyraźnie pro- 15/14.03.1939) wadziły do nieuchronnej wojny. Niemal w przededniu jej wybuchu, Niemcy i ZSRR podpisały pakt, który – obok układu o nieagresji – zawierał tajny protokół określający strefy wpływów w Europie Środ- kowo-Wschodniej. (471) Polsko-niemiecka wojna gospodarcza. Relacje pomiędzy Polską a Niem- (471) Польсько-німецька економічна війна. Відносини між Польщею та cami należały do najtrudniejszych w całej polskiej polityce dekady lat 20. Czas oży- Німеччиною були одними з найскладніших у всій польській політиці 20-х рр. wienia gospodarczego w drugiej połowie wspomnianej dekady upłynął pod znakiem ХХ ст. Період економічного відновлення другої половини десятиліття ознаме- wojny gospodarczej pomiędzy obu krajami prowadzonej w latach 1925–1934. нувався економічною війною між двома країнами 1925–1934 рр. W pierwszych latach niepodległości gospodarkę polską, a zwłaszcza prze- У перші роки незалежності польська економіка, а особливо гірничодобувна mysł wydobywczy i ciężki, wiązało wiele nici z gospodarką zachodniego sąsiada. та важка промисловість, була великою мірою пов’язана з економікою західного Znaczenie wzajemnej wymiany było daleko większe dla Polski niż dla Niemiec. сусіда. Важливість взаємного обміну була набагато більшою для Польщі, ніж W 1925 roku udział Polski w eksporcie Niemiec wynosił 4,7%, a w imporcie 3,5%. для Німеччини. У 1925 р. частка Польщі в експорті Німеччини становила 4,7 Z drugiej strony udział Niemiec w polskim eksporcie wynosił 40,4%, a w impor- %, а в імпорті — 3,5 %. З іншого боку, частка Німеччини в польському експорті cie 30,7%. W tej dysproporcji tkwiło istotne niebezpieczeństwo dla słabszego становила 40,4%, а в імпорті 30,7%. У цій диспропорції крилася значна небез- partnera. W słabości Polski Niemcy dostrzegały szansę na rewizję postanowień пека для слабшого партнера. У слабкості Польщі Німеччина бачила можли- traktatu wersalskiego. вість переглянути положення Версальського договору. 256 Świat między wojnami Світ між війнами 257 Minister spraw zagranicznych Rzeszy Gustav Stresemann uważał, że nacisk Міністр закордонних справ Рейху Густав Штреземан вважав, що економіч- gospodarczy skłoni Polskę do większych ustępstw w prowadzonych już od ний тиск змусить Польщу піти на більші поступки в торгових переговорах, pewnego czasu negocjacjach handlowych. Dodatkowo liczył na otwarcie dyskusji які тривали вже деякий час. Крім того, він сподівався відкрити дискусію o rewizji granicy polsko-niemieckiej (głównie likwidacja tzw. „korytarza”). щодо перегляду польсько-німецького кордону (головним чином ліквідації Twierdził, że uda się osiągnąć wyznaczone cele, gdy „kryzys gospodarczy т.зв. «коридору»). Він стверджував, що досягти поставлених цілей можна i finansowy w Polsce dojdzie do punktu szczytowego, a cały organizm Polski буде тоді, коли «економічна і фінансова криза в Польщі досягне свого апо- popadnie w niemoc”. гею і весь польський організм впаде в безсилля». Wzajemne stosunki pomiędzy obu państwami, zarówno polityczne, jak i gospo- Взаємовідносини між двома країнами, як політичні, так і економічні, залиша- darcze, pozostawiały wiele do życzenia. Na początku 1925 roku weszły w stadium ли бажати кращого. На початку 1925 р. вони вступили в критичну стадію. Пус- krytyczne. Punktem zapalnym stało się wygaśnięcie art. 224 Konwencji górnośląskiej ковим моментом стало закінчення строку дії ст. 224 Верхньосілезької конвенції, nakładającej na Niemcy obowiązek dopuszczenia bez cła na swój teren węgla z pol- що накладала на Німеччину обов’язок безмитного ввезення вугілля з польської skiej części Górnego Śląska. Niemcy dążyły do ograniczenia udzielania zezwoleń na частини Верхньої Сілезії на свою територію. Німеччина прагнула обмежити на- import tego surowca. Strona polska odpowiedziała wprowadzeniem zakazu wwozu дання дозволів на імпорт цієї сировини. Польська сторона у відповідь запрова- niektórych produktów z krajów stosujących zakazy дила заборону на ввезення деяких товарів із країн, які застосовують заборону на wobec wyrobów polskich. W konsekwencji w lipcu польську продукцію. Як наслідок, у липні між pomiędzy obu krajami doszło do wojny celnej. двома країнами спалахнула митна війна. Szantaż gospodarczy stanowił dla Niemiec Економічний шантаж став для Німеччи- punkt wyjścia do sformułowania postulatów ни відправною точкою для формулювання rewizjonistycznych. Oba kraje odgrodziły się od ревізіоністських постулатів. Обидві країни siebie murem restrykcji gospodarczych. Niemcy відокремилися стіною економічних обмежень. m.in. usiłowały blokować na forum międzyna- Німеччина, серед іншого намагалася заблоку- rodowych udzielanie Polsce pożyczek, została вати надання Польщі позик на міжнародному poważnie ograniczona wymiana handlowa. Jed- форумі, торгівля була надзвичайно обмежена. nakże trwający przez całe drugie półrocze 1926 Проте великий страйк англійських шахтарів, roku wielki strajk górników angielskich umożli- Architekt polityki „wojny celnej” що тривав у другій половині 1926 р., дозволив wił przemysłowi polskiemu zwiększenie eksportu – Gustav Stresemann – laureat польській промисловості збільшити експорт ву- węgla na europejskie rynki m.in. skandynawskie. Pokojowej Nagrody Nobla гілля на європейські ринки, зокрема, скандинав- w 1926 roku Kolejne pozytywne skutki zaistniałej konfronta- Архітектор політики «тарифної ський. Подальші позитивні наслідки існуючого cji zaczęły ujawniać się na rynku wewnętrznym. війни» – Густав Штреземанн протистояння почали проявлятися на внутріш- Wojna celna Wielu producentów podejmowało wytwarzanie – лауреат Нобелівської премії ньому ринку. Багато виробників стали випус- Тарифна війна towarów do tej pory sprowadzanych z Niemiec. миру 1926 року кати товари, які до того часу імпортувалися з Niektóre działy przemysłu ciężkiego przeżywa- Німеччини. Деякі галузі важкої промисловості, jące trudności z uwagi na stratę rynku zbytu zostały zmuszone, by dostosowywać які зазнавали труднощів через втрату ринку збуту, були змушені пристосовувати produkcję do wymogów organizmu gospodarczego II Rzeczypospolitej. виробництво до потреб господарського організму ІІ Речі Посполитої. W 9-letniej konfrontacji ekonomicznej stawka dla Rzeczypospolitej była nie- У дев’ятирічному економічному протистоянні ставки для Речі Посполитої zwykle wysoka. Podpisanie traktatu handlowego mogłoby zmienić Polskę w sate- були надзвичайно високими. Підписання торгового договору могло перетво- litę gospodarczą Niemiec. Formalnie stan polsko-niemieckiej wojny gospodarczej рити Польщу на економічного сателіта Німеччини. Формально стан польсько- zakończył się podpisaniem 7 marca 1934 roku w Warszawie przez ministra Józefa німецької економічної війни завершився підписанням 7 березня 1934 року у Becka15 i ambasadora Niemiec w Polsce Hansa Adolfa von Moltke16 protokołu Варшаві міністром Юзефом Беком15 і послом Німеччини в Польщі Гансом o jego zakończeniu. Адольфом фон Мольтке16 протоколу про її закінчення. 15 Józef Beck (1894–1944) – polski dyplomata, polityk, oficer, wicepremier i wiceminister spraw 15 Юзеф Бек (1894–1944) – польський дипломат, політик, офіцер, віце-прем’єр-міністр і віце- zagranicznych od 1930 roku, w latach 1932–1939 minister spraw zagranicznych Polski. міністр закордонних справ з 1930 р., у 1932–1939 рр. міністр закордонних справ Польщі. 16 Hans-Adolf von Moltke (1884–1943) – dyplomata niemiecki, od 1931 roku poseł w Polsce, 16 Ганс-Адольф фон Мольтке (1884–1943) – німецький дипломат, з 1931 року – посланник у a w latach 1934–1939 ambasador Niemiec w Polsce. Польщі, а в 1934–1939 роках – посол Німеччини в Польщі. 258 Świat między wojnami Світ між війнами 259 PODSUMOWANIE LXXXI РЕЗЮМЕ LXXXI • Po I wojnie światowej odbyła się konferencja pokojowa w Paryżu (luty-czerwiec • Після І світової війни в Парижі відбулася мирна конференція (лютий-червень 1919 roku), której najważniejszym efektem było podpisanie traktatu wersalskie- 1919 р.), найважливішим результатом якої стало підписання Версальського go oraz traktatów pokojowych z państwami wspierającymi Niemcy. договору та мирних договорів з країнами, що підтримували Німеччину. • Porządku wersalskiego strzec miała organizacja pokojowa – Liga Narodów. • Версальський порядок мала охороняти миротворча організація – Ліга На- Wśród 42 państw założycielskich była również Polska. цій. Серед 42 країн-засновниць була також Польща. • Poza Polską, między 1918 a 1920 rokiem, na politycznej mapie Europy jako • Окрім Польщі, у 1918–1920 роках на політичній карті Європи з’явилися niepodległe państwa pojawiły się: Finlandia, Estonia, Łotwa, Litwa, Czechosło- такі незалежні держави, як Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Чехословач- wacja, Węgry oraz Królestwo Serbów, Chorwatów i Słoweńców (SHS). чина, Угорщина та Королівство сербів, хорватів і словенців (КСХС). • Na przełomie 1921 i 1922 roku doszło do podpisania traktatów waszyngtońskich • На рубежі 1921 і 1922 років були підписані Вашингтонські договори, які zawierających m.in. postanowienia dotyczące siły poszczególnych mocarstw na містили, серед іншого, положення щодо сили окремих держав на морі та morzu oraz „otwartych drzwi” w Chinach. «відкритих дверей» у Китаї. • Do najważniejszych umów międzynarodowych okresu międzywojennego zali- • До найважливіших міжнародних угод міжвоєнного періоду належать czyć możemy układ niemiecko-rosyjski z Rapallo (1922), układ niemiecko-fran- німецько-російський договір у Рапалло (1922), німецько-французький до- cuski z Locarno (1925) oraz pakt Brianda-Kellogga (1928). говір у Локарно (1925) і пакт Бріана-Келлога (1928). • Punktem kulminacyjnym polityki ustępstw wobec żądań Rzeszy była konferen- • Кульмінацією політики поступок вимогам рейху стала Мюнхенська конфе- cja w Monachium (wrzesień 1938 roku), podczas której mocarstwa zachodnie ренція (вересень 1938 р.), під час якої західні держави погодилися на окупа- wyraziły zgodę na zajęcie przez Hitlera czeskich Sudetów. цію Гітлером Чеських Судет. • W 1925 roku Polska i Niemcy rozpoczęły wojnę celną, podczas której nakładały • У 1925 році Польща та Німеччина розпочали тарифну війну, під час якої na siebie wzajemnie ograniczenia dotyczące wymiany handlowej. наклали торговельні обмеження одна на одну. 2. Kryzys gospodarczy i kryzys demokracji 2. Економічна криза та криза демократії (472) Kryzys gospodarczy. Po zakończeniu wielkiej wojny produkcja na (472) Економічна криза. Після закінчення Великої війни виробництво в całym świecie wykazywała tendencje spadkowe, co miało związek z przesta- усьому світі сповільнилося, що було пов'язано з переходом економік на мирні wianiem gospodarek na tory pokojowe. Sytuację utrudniały: hiperinflacja, długi рейки. Економічна депресія ускладнювалася гіперінфляцією, військовими бор- wojenne i wzrastające bezrobocie. Pogłębiały się dysproporcje w rozwoju po- гами та зростанням безробіття. Поглиблювалися диспропорції в розвитку szczególnych państw. W wyniku klęski powiększyły się problemy ekonomiczne окремих країн. В результаті поразки економічні проблеми Німеччини посили- Niemiec17, wstrząsu doznała gospodarka włoska. Wzbogaciły się natomiast Stany лися17, економіка Італії похитнулася. Сполучені Штати, навпаки, стали багат- Zjednoczone, a ich produkcja w końcu lat 20. równała się produkcji Wielkiej Bry- шими та їх виробництво наприкінці 20-х років зрівнялося з Великобританією, tanii, Francji i Niemiec łącznie. W konsekwencji USA zaczęły odgrywać coraz Францією та Німеччиною разом узятими. Як наслідок, США почали відіграва- istotniejszą rolę w gospodarce światowej. Oznaczało to zachwianie równowagi sił ти дедалі важливішу роль у світовій економіці. Це означало дисбаланс сил у na świecie. світі. W latach 1920–1921 odnotowano przejściowy kryzys, po którym gospodarka У 1920–1921 роках сталася тимчасова криза, після якої світова економіка światowa weszła w okres długotrwałej poprawy koniunktury. Przerwał ją jesienią вступила в період тривалого відновлення. Воно було перервано восени 1929 р. 1929 wielki kryzys, który wystąpił w czołowych państwach ówczesnego świata великою кризою, що виникла в провідних країнах тогочасного світу й охопи- i objął wszystkie dziedziny gospodarki. Charakteryzował go głęboki i długotrwały ла всі сфери економіки. Він характеризувався глибоким і тривалим падінням spadek produkcji przemysłowej, cen, masowe bezrobocie, spadek dochodów ludno- промислового виробництва, цін, масовим безробіттям, падінням доходів на- ści i daleko idące skutki polityczne. W produkcji globalnej świat cofnął się o dzie- селення та далекосяжними політичними наслідками. З точки зору глобального siątki lat: Francja do poziomu z 1911 roku, USA – do poziomu z lat – 1905–1906, виробництва, світ повернувся на десятиліття назад: Франція – до рівня 1911 a Wielka Brytania – z roku 1897. року, США – до 1905-1906 років, Велика Британія – до 1897 року. 17 Niemcy spłacały reparacje wojenne za I wojnę światową o równowartości 96 tys. ton złota przez 17 Німеччина виплатила військові репарації за І світову війну на суму 96 тис. тонн золота про- 57 lat. Ostatnia część raty wynoszącej 125 mln euro została zapłacona w październiku 2010 roku. тягом 57 років. Останній транш у розмірі 125 мільйонів євро був виплачений у жовтні 2010 року 260 Świat między wojnami Світ між війнами 261 „Czarny czwartek”, czyli totalne «Чорний четвер», тобто повний załamanie notowań, na giełdzie nowo- обвал котирувань (біржового курсу jorskiej (24 października 1929 roku) цінних паперів, валюти, товарів) на spowodował nie tylko perturbacje eko- Нью-Йоркській фондовій біржі (24 nomiczne. Produkcja spadła o połowę, жовтня 1929 р.), спричинив не лише bezrobocie osiągnęło w 1932 roku pu- економічні потрясіння. Виробництво łap 25% ogółu zatrudnionych. Działania впало вдвічі, безробіття досягло 25% podjęte przez prezydenta Herberta Ho- усіх зайнятих у 1932 році. Дії, вжиті overa18 dla ratowania gospodarki okaza- президентом Гербертом Гувером18 ви- ły się niewystarczające. явилося недостатнім для порятунку W konsekwencji wybory w USA економіки. Bezrobotni poszukujący pracy Franklin D. Roosevelt Безробітні, які шукають роботу w 1932 r. wygrał kandydat demokratów podpisujący ustawy w ramach programu Як наслідок, на виборах у США Franklin Delano Roosevelt19, będący „Nowego Ładu”. 1932 року переміг кандидат від Демо- zwolennikiem programu szerokiej inter- Франклін Д. Рузвельт кратичної партії Франклін Делано wencji państwa w sprawy gospodarcze, підписує законопроекти в рамках Рузвельт19, який був прихильником a więc także w zwalczanie kryzysu. Jego polityka, zwana „Nowym Ładem” (New програми „Новий курс”. програми широкого державного втру- Deal) przyniosła poprawę sytuacji. Położono nacisk na zreformowanie systemu ban- чання в економічні справи, а відт- kowego, zrestrukturyzowano szczególnie dotknięte kryzysem rolnictwo. Program ак і в боротьбу з кризою. Його політика під назвою «Новий курс» (англ. New realizowany w kolejnych latach polegał m.in. na przeprowadzeniu reform prawnych Deal — «Нова угода») привела до поліпшення ситуації. Акцент було зроблено stabilizujących i pobudzających gospodarkę oraz zwalczających bezrobocie, wpro- на реформуванні банківської системи, проведенні реструктуризації сільського wadzeniu prawa pracy i powszechnej opieki społecznej, programów na rzecz sztuki господарства, яке особливо постраждало від кризи. Програма, що була реалі- i ochrony przyrody oraz budownictwa komunalnego. Warunki życia ludności uległy зована в наступні роки, складалася, зокрема з впровадження правових реформ znaczącej poprawie. для стабілізації та стимулювання економіки та боротьби з безробіттям, запро- вадження трудового права та загального соціального забезпечення, програм для мистецтва та охорони природи, а також муніципального житла. В результа- ті її реалізації суттєво покращилися умови життя населення. (473) Kryzys demokracji. Kryzys gospodarczy wiązał się z kryzysem państwa (473) Криза демократії. Економічна криза була пов'язана з кризою демо- demokratycznego, które nie potrafiło sprostać problemom wynikającym z załamania кратичної держави, яка не змогла впоратися з проблемами, що виникли в га- gospodarki. Natychmiast pojawili się politycy obiecujący – za cenę odejścia od de- лузі економіки. Одразу з’явилися політики, які обіцяли – ціною відмови від mokracji –błyskawiczną poprawę sytuacji ekonomicznej. Kryzys i szeroko rozumia- демократії – негайне покращення економічної ситуації. Криза та в широкому ne społeczne skutki wielkiej wojny stworzyły przesłanki do powstania i rozwoju ru- розумінні соціальні наслідки Великої війни створили передумови для виник- chów autorytarnych w wielu państwach europejskich. W najbardziej niebezpiecz- нення та розвитку авторитарних рухів у багатьох країнах Європи. У найнебез- nej postaci faszyzmu pojawiły się one we Włoszech i – pod postacią narodowego печнішій формі фашизму вони з'явилися в Італії і під виглядом націонал- socjalizmu – w Niemczech. соціалізму в Німеччині. Tworzył się grunt dla ideologii autorytarnych w innych państwach. Zaczynało Створювався грунт для авторитарних ідеологій в інших країнах. Почало dominować przekonanie, że tylko rządy silnej ręki zdołają uchronić poszczególne переважати переконання, що лише сильні уряди зможуть захистити окремі kraje przed spadkiem w otchłań kryzysu. Wspominane tendencje nasiliły się w la- країни від падіння у прірву кризи. Ці тенденції посилилися в 30-х рр. XX ст. tach 30. Kryzys spowodował także wzrost sympatii opinii publicznej dla „ekspery- Криза також посилила симпатії суспільства до «радянського експерименту». mentu radzieckiego”. W konsekwencji lata 30. obfitowały we wzrost sprzeczności Як наслідок, 30-ті роки рясніли суперечностями в міжнародних відносинах. w stosunkach międzynarodowych. Niemcy dążyły do rewizji postanowień traktatu Німеччина прагнула переглянути положення Версальського договору. Франція, wersalskiego. Francja, chcąc zapewnić sobie bezpieczeństwo i mocarstwową po- бажаючи забезпечити свою безпеку і сильні позиції в Європі, була проти скасу- 18 Herbert Hoover (1874–1967) – amerykański polityk, prezydent USA w latach 1929–1933 z ra- 18 Герберт Гувер (1874–1967) – американський політик, президент США в 1929–1933 роках mienia Partii Republikańskiej. від Республіканської партії. 19 Franklin Delano Roosevelt (1882–1945) – amerykański polityk, czterokrotny prezydent USA 19 Франклін Делано Рузвельт (1882–1945) – американський політик, чотири рази президент w latach 1933–1945 z ramienia Partii Demokratycznej. США в 1933–1945 роках від Демократичної партії. 262 Świat między wojnami Світ між війнами 263 zycję w Europie, była przeciwna umorzeniu spłat wojennych Niemiec oraz polityce вання Німеччиною військових виплат і політики роззброєння. Велика Британія rozbrojenia. Wielka Brytania realizowała politykę równowagi sił. Ich wysiłki kon- проводила політику балансу сил. Їхні зусилля були зосереджені головним чи- centrowały się głównie wokół utrzymania własnej pozycji mocarstwowej w świecie. ном на збереженні власної сильної державної позиції у світі. Італія намагалася Włochy podjęły próbę rywalizacji z Wielką Brytanią i Francją w basenie Morza конкурувати з Великою Британією та Францією в Середземному морі. Польщу Śródziemnego. Polskę i Czechosłowację, partnerów Francji w Europie Środkowej та Чехословаччину, партнерів Франції в Центральній Європі та елемент сані- i element kordonu sanitarnego wokół ZSRR, dzielił spór o Zaolzie. W chwili, w któ- тарного кордону навколо СРСР, поділила суперечка за Заользє. У той момент, rej świat chciał wierzyć, że powojenny triumf demokracji jest przesądzony, rodziły коли світ хотів вірити, що післявоєнний тріумф демократії вирішений, народи- się dwa systemy komunizm i faszyzm – odrzucające jej zasadnicze wartości. лися дві системи – комунізм і фашизм – які відкинули фундаментальні цінності демократії. Dyktatury w Europie międzywojennej Rosja / Związek Radziecki Włodzimierz Lenin od 1917, po jego śmierci Józef Stalin od 1924; Диктатури в міжвоєнній Європі Włochy Benito Mussolini od 1922; Росія / Радянський Союз Володимир Ленін, після його смерті Йосип Сталін - 1917; Bułgaria Aleksander Cankow – 1923–1930, car Borys III od 1934; Італія Беніто Муссоліні з 1922 р.; Hiszpania Primo de Riviera – 1923–1930, Francisco Franco od 1936; Болгарія Олександр Цанков – 1923–1930, цар Борис III з 1934; Albania Ahmed Zogu od 1925 (od 1928 jako król Zogu I); Іспанія Прімо де Рів’єра – 1923–1930, Франсіско Франко з 1936; Polska Józef Piłsudski 1926–1935, potem inni przedstawiciele sanacji; Албанія Ахмед Зогу з 1925 (з 1928 як король Зогу I); Litwa Anastas Smetona, od 1926; Польща Юзеф Пілсудський 1926–1935, потім інші представники санації; Portugalia Antonio Salazar od 1928; Литва Анастас Сметона, з 1926 р.; Jugosławia król Aleksander I od 1929; Португалія Антоніо Салазар з 1928 р.; Niemcy Adolf Hitler od 1933; Югославія цар Олександр І з 1929 р.; Austria Engelbert Dollfuss 1933–1934*, Kurt von Schuschnigg 1934– Німеччина Адольф Гітлер з 1933 року; 1938; Австрія Енгельберт Дольфус 1933-1934, Курт фон Шушніг* 1934-1938; Estonia Konstantin Pats od 1934; Естонія Костянтин Пац з 1934 р.; Łotwa Karlis Ulmanis od 1934; Латвія Карліс Улманіс з 1934 р.; Grecja Ioannis Metaxas od 1936; Греція Іоанніс Метаксас з 1936 р.; Rumunia Karol II od 1938, Ion Antonescu od 1940; Румунія Карл II з 1938, Іон Антонеску з 1940; Słowacja ks. Józef Tiso od 1938. Словаччина Ксьондз Юзеф Тісо з 1938 року. * Zamordowany przez austriackich nazistów. * Замордований австрійськими нацистами. (474) Faszyzm włoski. Włochy po zakończeniu I wojny światowej wyszły (474) Італійський фашизм. Після закінчення І світової війни Італія ви- z wojny – pozornie – jako członek obozu zwycięzców. Społeczeństwo i gospodar- йшла з війни – нібито – як член табору-переможців. Однак суспільство та еко- ka doznały jednak ran tak dotkliwych, że doprowadziło to do poważnego kryzysu номіка зазнали настільки важких ран, що це призвело до серйозної соціальної społecznego i gospodarczego. Nie sprawdziły się również włoskie plany uzyskania та економічної кризи. Італійські плани отримати значні територіальні переваги sporych korzyści terytorialnych. також не здійснилися. Rywalizacja między partiami i skłócenie polityczne w parlamencie ułatwiły roz- Міжпартійне суперництво та політичні суперечки в парламенті сприяли wój ruchu faszystowskiego, któremu przewodził były socjalista Benito Mussolini20. розвитку фашистського руху під керівництвом колишнього соціаліста Беніто Zjednoczył on w jednej organizacji Fasci di combattimento weteranów rozczaro- Муссоліні20. Він об'єднав в одну організацію Fasci di combattimento ветера- wanych bezrobociem i brakiem perspektyw życiowych. Oni właśnie – dawni bo- нів, розчарованих безробіттям і відсутністю життєвих перспектив. Саме вони jownicy o wolność ojczyzny, którzy w ojczyźnie nie znajdowali perspektyw – stali – колишні борці за свободу Італії, які не знайшли перспективи на батьківщині 20 Benito Mussolini (1883–1945) – twórca i wódz (Duce) włoskiego faszyzmu, dyktator Włoch. 20 Беніто Муссоліні (1883–1945) – засновник і лідер (дуче) італійського фашизму, диктатор W latach 1900–1915 członek Włoskiej Partii Socjalistycznej; w 1919 roku założył organizację Fascio Італії. У 1900-1915 роках член Італійської соціалістичної партії; у 1919 році він заснував орга- di combattimento, którą w 1921 roku przekształcił w Narodową Partię Faszystowską. W 1922 roku нізацію Fascio di combattimento, яку перетворив у 1921 році в Національну фашистську партію. dokonał zamachu stanu (marsz na Rzym), zmuszając króla do powierzenia mu misji tworzenia rządu. У 1922 році він здійснив державний переворот (похід на Рим), змусивши короля довірити йому Po zlikwidowaniu opozycji zdobył pełnię władzy, w 1925 roku przyjął tytuł duce. Realizował koncepcję завдання сформувати уряд. Після усунення опозиції він отримав повну владу і в 1925 році при- państwa korporacyjnego. W polityce zagranicznej zwolennik współpracy z Niemcami. Po wylądowaniu йняв титул дуче. Реалізував концепцію корпоративної держави. У зовнішній політиці прихильник aliantów na Sycylii (lipiec 1943) Wielka Rada Faszystowska uchwaliła wotum nieufności dla Mus- співпраці з Німеччиною. Після висадки союзників на Сицилії (липень 1943 р.) Велика фашист- soliniego i z rozkazu króla został on aresztowany. Odbity przez komandosów niemieckich, utworzył ська рада висловила Муссоліні вотум недовіри, і він був заарештований за наказом короля. По- w Salò republikę faszystowską. Schwytany podczas ucieczki do Szwajcarii przez partyzantów włoskich вернений у полон німецьких командос, він створив фашистську республіку в Сало. Під час втечі i rozstrzelany. до Швейцарії захоплений італійськими партизанами і розстріляний. 264 Świat między wojnami Світ між війнами 265 się zaczynem ruchu faszystowskiego. Powstały również bojówki faszystowskie, od – стали передвісниками фашистського руху. Створювалися також фашистські stroju nazywane „czarnymi koszulami”. W 1921 roku Mussolini przekształcił swoją збройні формування, названі за виглядом одягу «чорносорочечниками». У 1921 organizację w narodową partię faszystowską. Głosiła ona obietnice poprawy sytu- році Муссоліні перетворив свою організацію в національну фашистську пар- acji socjalnej, przede wszystkim walki z bezrobociem21. W 1922 roku Mussolini тію. У ній проголошувалися обіцянки поліпшити соціальне становище, насам- dokonał zamachu stanu („marsz na Rzym”). Uległ mu król Wiktor Emanuel III22, перед боротися з безробіттям21. У 1922 році Муссоліні здійснив державний który powierzył Mussoliniemu stanowisko premiera. W kolejnych wyborach 1924 переворот («Похід на Рим»). Король Віктор Еммануїл III піддався йому22 і roku faszyści zdobyli większość parlamentarną, a przywódcę opozycji zgładzono. довірив Муссоліні посаду прем'єр-міністра. На наступних виборах 1924 року Mussolini przejął władzę dyktatorską nazywając się wodzem (Duce). W 1926 roku фашисти отримали парламентську більшість, а лідера опозиції було вбито. – w ramach ustaw o obronie państwa – rozwiązał wszystkie, oprócz faszystowskiej, Муссоліні взяв на себе диктаторські повноваження, називаючи себе лідером partie polityczne i związki zawodowe oraz zawiesił wolność zgromadzeń, druku (дуче). У 1926 році в рамках законів про захист держави він розпустив усі по- i słowa. Nie tolerował w państwie żadnej innej władzy prócz swojej. Wolne życie літичні партії та профспілки, крім фашистської, і призупинив свободу зібрань, polityczne we Włoszech praktycznie przestało istnieć. W 1928 r. Wielka Rada Fa- друку та слова. Він не терпів ніякої влади в державі, крім своєї. Вільне політич- szystowska stałą się organem nadrzędnym nad parlamentem. не життя в Італії практично перестало існувати. У 1928 р. Велика фашистська Doktryna Mussoliniego, a właściwie Govianiego Gentile23 (głównego ideologa рада стала вищим органом над парламентом. faszyzmu), czerpała z jednej strony z dorobku: Marksa, Hegla24 i Fichtego25, z dru- Доктрина Муссоліні, точніше Говіані Джентіле23 (головного ідеолога фа- giej: św. Tomasza i społecznej nauki Kościoła katolickiego, jak również Fryderyka шизму), спиралася на ідеї Маркса, Гегеля24 та Фіхте з одного боку25, а з іншого Nietzschego (1844–1900) i rodzimej myśli włoskiej. на ідеї Святого Томаса та його соціальне вчення Католицького Костьолу, ідеї 21 Корпоративізм був гаслом, завдяки якому Муссоліні вдалося завоювати симпатії та підт- римку багатьох соціальних груп. Концепція солідарності говорить про те, що основою держави 21 Korporacjonizm był hasłem, dzięki któremu Mussoliniemu udało się pozyskać sympatię i popar- повинні бути професійні організації, які об'єднують роботодавців і працівників. Корпоративізм cie wielu grup społecznych. Koncepcja solidaryzmu głosi, że podstawą państwa powinny być organiza- відноситься до середньовічних корпорацій як до організацій, що поширюють контроль не тільки cje zawodowe zrzeszające pracodawców i pracobiorców. Korporacjonizm nawiązuje do średniowiecz- над продуктивною діяльністю своїх членів, але й над іншими сферами їхнього життя. nych korporacji jako organizacji rozciągających kontrolę nie tylko nad aktywnością wytwórczą swych 22 Віктор Еммануїл III (1869–1947) – король Італії з Савойського дому в 1900–1946 роках, członków, ale również nad innymi dziedzinami ich życia. а після анексій, здійснених Італією, імператор Ефіопії в 1936–1941 роках і король Албанії в 1939– 22 Wiktor Emanuel III (1869–1947) – król Włoch z dynastii sabaudzkiej w latach 1900–1946, a po 1943 роках. aneksjach dokonywanych przez Włochy cesarz Etiopii w latach 1936–1941 oraz król Albanii w latach 23 Джованні Джентіле (1875–1944) – італійський філософ і теоретик фашизму; у 1923–1924 1939–1943. рр. міністр освіти в уряді Б. Муссоліні, провів реформу освіти. У 1924 році він заснував і багато 23 Giovanni Gentile (1875–1944) – włoski filozof i teoretyk faszyzmu; w latach 1923–1924 minister років керував Національним інститутом фашистської культури; засновник і головний редактор oświaty w rządzie B. Mussoliniego, przeprowadził reformę szkolnictwa. W 1924 założył i wiele lat Enciclopedia Italiana; загинув за вироком руху опору. Твори: L’atto del pensare come atto puro prowadził Instituto Nationale Fascista di Cultura; założyciel i redaktor naczelny Enciclopedia Italiana; (1912), La riforma della dialettica hegeliana (1913), The reforma of education (1920, польське видан- zginął z wyroku wł. ruchu oporu. Prace: L’atto del pensare come atto puro (1912), La riforma della ня 1932), La philosofia del’arte (1931), Introdutione alla filosofia (1933). dialettica hegeliana (1913), Reforma wychowania (1920, wyd. pol. 1932), La filosofia del’arte (1931), 24 Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770–1831) – один із головних представників класичної Introdutione alla filosofia (1933). німецької філософії; він створив філософську систему, що представляє собою надзвичайно раціо- 24 Georg Wilhelm Friedrich Hegel (1770–1831) – jeden z głównych przedstawicieli klasycznej fi- налістичну і діалектичну форму об'єктивного ідеалізму. Ця система включала логіку (тобто науку lozofii niemieckiej; stworzył system filozoficzny stanowiący skrajnie racjonalistyczną i dialektyczną про форми розвитку мислення, що виконує функцію онтології), філософію природи і філософію postać idealizmu obiektywnego. System ten obejmował logikę (tj. naukę o formach rozwoju myśli, духу. Основні праці Гегеля: Феноменологія духу (1807, польське видання, т. 1–2, 1963–1965), На- pełniącą funkcję ontologii), filozofię przyrody i filozofię ducha. Główne dzieła Hegla: Fenomenologia ука логіки (1812–1816, польське видання, т. 1–2, 1967–1968), Енциклопедія філософських наук ducha (1807, wyd. pol. t. 1–2, 1963–1965), Nauka logiki (1812–1816, wyd. pol. t. 1–2, 1967–1968), (1817, польське видання 1990) – лекція про повну систему Гегеля, Принципи філософії права Encyklopedia nauk filozoficznych (1817, wydanie polskie 1990) – stanowiąca wykład pełnego systemu (1821, польське видання 1969); твори Гегеля, опубліковані посмертно: Лекції з філософії історії Hegla, Zasady filozofii prawa (1821, wyd. pol. 1969); dzieła Hegla wydane pośmiertnie: Wykłady z filo- (польське видання 1919 р., доповнене видання т. 1–2, 1958), Лекції з естетики (польське видання zofii dziejów (wyd. pol. 1919, wyd. zm. t. 1–2, 1958), Wykłady o estetyce (wyd. pol. t. 1–3 1964–1967), т. 1–3 1964–1967), Лекції з історії філософії (поль. видання, т. 1–2, 1994–1996), Німецька система Wykłady z historii filozofii (wyd. pol. t. 1–2, 1994–1996), Ustrój Niemiec i inne pisma polityczne (wyd. та інші політичні праці (польське видання 1994), Життя Ісуса (польське видання 1995), Ранні pol. 1994), Życie Jezusa (wyd. pol. 1995), Pisma wczesne z filozofii religii (wyd. pol. 1999). твори з філософії релігії (польське видання 1999). 25 Johann Gottlieb Fichte (1762–1814) – jeden z głównych klasycznej filozofii niemieckiej. Teoria 25 Йоганн Готліб Фіхте (1762–1814) – одна з головних постатей класичної німецької філософії. wiedzy Fichtego stanowiła próbę przezwyciężenia kantowskiego podziału na rozum teoretyczny i prak- Теорія пізнання Фіхте була спробою подолати кантівський поділ на теоретичний і практичний розум, tyczny, świat zjawisk i rzeczy w sobie, podmiot i przedmiot poznania. Krytycznego przezwyciężenia світ явищ і речей у собі, суб’єкт і об’єкт). В подальшому критично переосмислив погляди Фіхте на піз- poglądów Fichtego dokonał G.W.F. Hegel. Filozofia Fichtego oddziałała m.in. na polską filozofię naro- нання Георг Вільгельм Фрідріх Гегель. Філософія Фіхте вплинула на польську національну філософію dową (A. Cieszkowski, B. Trentowski, K. Libelt), myślicieli rosyjskich (W. Bielinski, A. Hercen), a tak- (А. Чешковський, Б. Трентовський, К. Лібельт), російських мислителів (В. Бєлінський, А. Герцен), як że na lewicę heglowską. Wpłynęła również na kształtowanie się idei niemieckiego nacjonalizmu. Prace: також на гегелівську лівицю. Також вплинула на формування ідеї німецького націоналізму. Праці: Pisma filozoficzne o teorii wiedzy: t. 1 Pisma z okresu jenajskiego (1794–1800, wyd. pol. 1992); Powo- Філософські праці з теорії пізнання: Том 1 Писання Єнського періоду (1794–1800, польське видання łanie człowieka (1800, wyd. pol. 1956), Wissenschaftslehre in ihrem allgemeinen Umrisse (1810). 1992), Покликання людини (1800, польське видання 1956), Теорія науки в її загальних рисах (1810). 266 Świat między wojnami Світ між війнами 267 W przeciwieństwie do narodowego socjalizmu doktryna włoska nie była oparta Фрідріха Ніцше (1844–1900), а також на багатьох представників італійської na antysemityzmie czy rasizmie. Widać w niej natomiast silnie zarysowany kor- суспільної думки. poracjonizm, poszanowanie dla religii, oraz internacjonalizm (państwo totalne nie На відміну від націонал-соціалізму, італійська доктрина не ґрунтувалася на skupia się na etnicznym pochodzeniu obywateli, a jedynie ich udziale w tworzeniu антисемітизмі чи расизмі. В ній простежувався яскраво виражений корпора- państwa). Doktryna faszyzmu pozwoliła na stworzenie państwa totalitarnego. Wska- тивізм, повага до релігії та інтернаціоналізм (тотальна держава орієнтується zanie na potrzebę moralnej odbudowy można poczytywać jako inspirację konserwa- не на етнічне походження громадян, а лише на їх участь у державотворенні). tywną. Doktryna włoska (podobnie jak niemiecka) była antykomunistyczna. Доктрина фашизму дозволила створити тоталітарну державу. Ідея про необ- хідність моральної реконструкції розглядалася як консервативне натхнення. Totalitaryzm faszystowski Państwo faszystowskie Італійська доктрина (як і німецька) була антикомуністичною. „Z punktu widzenia państwowości koncep- „Dla faszyzmu państwo nie jest stróżem noc- cja faszystowska jest antyindywidualistycz- nym, który zajmuje się tylko osobistym bez- Фашистський тоталітаризм Фашистська держава na, staje wszakże na stanowisku jednostki, pieczeństwem obywateli; nie jest nawet or- «З точки зору державності фашистська кон- «Для фашизму держава — це не нічний o ile ta utożsamia się z państwem, jako świa- ganizacją o celach czysto materialnych, jako цепція є антиіндивідуалістичною, але вона сторож, який дбає лише про особисту без- domość i jako wola powszechna człowieka zabezpieczenie pewnego dobrobytu i względ- займає позицію особистості, оскільки вона пеку громадян; це навіть не організація з w jego istnieniu historycznym. Przeciwny nie spokojnego współżycia społecznego, ототожнює себе з державою, як свідомістю суто матеріальними цілями, як запорука jest klasycznemu liberalizmowi, który po- w którym to wypadku dla spełnienia celu і загальною волею людини в її історично- певного добробуту та відносно мирного wstał z konieczności przeciwstawienia się wystarczyłaby tylko rada administracyjna; nie му існуванні. Вона протистоїть класично- соціального співіснування, у такому разі absolutyzmowi, i wyczerpał swe zadanie jest też tworem wyłącznie politycznym bez му лібералізму, який виник з необхідності лише адміністративної ради було б достат- historyczne z chwilą, gdy państwo zmieniło związku z materialna i zróżnicowaną rzeczy- протистояти абсолютизму і вичерпав своє ньо для досягнення мети; також це не суто się w świadomość i wolę zbiorową. Libera- wistością życia jednostek i narodów. Państwo, історичне завдання, коли держава перет- політичне творіння без зв’язку з матеріаль- lizm w interesie poszczególnych jednostek tak jak je pojmuje i urzeczywistnia faszyzm, ворилася на колективну свідомість і волю. ними та різноманітними реаліями життя przeczył państwu; faszyzm jest afirmacją jest faktem duchowym i moralnym, ponieważ Лібералізм, в інтересах окремих осіб, су- окремих людей і націй. Держава, як її ро- państwa, uznając w nim prawdziwą rzeczy- konkretyzuje organizację polityczna, prawną, перечив державі; фашизм — утвердження зуміє і усвідомлює фашизм, є духовним і wistość jednostki. I jeśli wolność ma być ekonomiczna narodu i taka organizacja jest держави, визнання в ній справжньої реаль- моральним фактом, оскільки вона конкре- atrybutem człowieka rzeczywistego, nie tej w swej genezie i w swym rozwoju przejawem ності особистості. І якщо свобода має бути тизує політичну, правову та економічну ор- abstrakcyjnej fikcji, o której myślał libera- ducha. атрибутом реальної людини, а не тієї аб- ганізацію нації, а така організація є у своій lizm indywidualistyczny, faszyzm stoi na Jesteśmy pierwsi, którzy w obliczu demo- страктної вигадки, яку уособлює індивіду- генезі та розвитку проявом духу. stanowisku wolności. Dlatego dla faszysty liberalnego* indywidualizmu stwierdzili, алістичний лібералізм, фашизм виступає за Ми перші визнаємо перед обличчям wszystko mieści się w państwie i poza pań- że jednostka istnieje o tyle tylko, o ile jest свободу. Тому для фашиста все знаходить- демоліберального* індивідуалізму, що stwem nie istnieje nic ludzkiego ani ducho- w państwie i podporządkowana [potrzebom] ся в державі, і ніщо людське чи духовне не індивід існує лише доти, доки він перебуває wego, ani tym bardziej nie posiada jakiejkol- państwa, i że w miarę, jak społeczność przy- існує поза державою, а тим більше не має в державі та підпорядковується державі, і wiek wartości. W takim pojęciu faszyzm jest biera coraz bardziej złożone formy, wolność жодної цінності. У цьому сенсі фашизм є що в міру того, як суспільство стає дедалі totalitarny, a państwo faszystowskie, jako jednostki coraz bardziej się kurczy”. тоталітарним, а фашистська держава, як складнішим, індивідуальна свобода дедалі synteza i zjednoczenie wszystkich wartości, синтез і об’єднання всіх цінностей, надає більше звужується. daje właściwy sens całemu życiu narodu, належного змісту всьому життю нації, роз- rozwija je i potęguje”. виває й інтенсифікує його. * demoliberalnego – wypływającego z założeń doktryn demokratycznych i liberalnych. * демоліберальний - випливає з припущень демократичних і ліберальних доктрин. Źródło: B. Mussolini: Doktryna faszyzmu, Lwów 1935. Джерело: Б. Муссоліні: Доктрина фашизму, Львів 1935. Polityka zagraniczna Mussoliniego odznaczała się zaborczością i dążeniem do Зовнішня політика Муссоліні характеризувалася завойовницьким характе- budowy mocarstwowych Włoch. Charakteryzowały ją: ром і прагненням побудувати наддержаву Італію. Її характеризували: • podbój Etiopii, nazywanej wtedy Abisynią, w latach 1935–1936; • завоювання Ефіопії, яка тоді називалася Абіссінією, у 1935–1936 рр.; • akceptacja, pomimo początkowego sprzeciwu, likwidacji Austrii w1938 roku • акцептація, незважаючи на початкове несприйняття, ліквідації Австрії в i włączenia jej do Rzeszy; 1938 році та її включення до Рейху; • zaanektowanie Albanii w 1939 roku; • анексія Албанії в 1939 р.; • współudział w kreowaniu polityki monachijskiej, której skutkiem, przy biernej • участь у створенні Мюнхенської політики, результатом якої стала ліквідація postawie Anglii i Francji, było wymazanie Czechosłowacji z mapy Europy. на карті Європи Чехословаччини за умови пасивності Англії та Франції. W 1936 roku Włochy zawarły z Berlinem porozumienie nazywane „osią Berlin- У 1936 р. Італія уклала з Берліном угоду під назвою «вісь Берлін-Рим», яка Rzym”, które zapoczątkowało realizację prowadzonej przez te państwa polityki pod- поклала початок реалізації завойовницької політики, яку проводили ці країни. bojów. Przedłużeniem porozumienia był pakt antykominternowski zawarty w 1936 Розширенням угоди став Антикомінтернівський пакт, укладений у 1936 році 268 Świat między wojnami Світ між війнами 269 roku między Niemcami i Japonią, do між Німеччиною та Японією, до якої у którego w 1937 roku dołączyły Włochy 1937 році приєдналася Італія (відтоді (odtąd „oś Berlin-Rzym-Tokio”). «вісь Берлін-Рим-Токіо»). Owocem mozolnych i ściśle taj- Результатом наполегливих і суворо nych rokowań było także rozwiązanie таємних переговорів було також вирі- tzw. „kwestii rzymskiej”. W 1929 roku шення «Римського питання». У 1929 zawarto porozumienie („Traktaty Late- році було укладено угоду («Латеран- rańskie”), w którym Włochy uznały su- ські договори»), згідно з якою Італія werenność Stolicy Apostolskiej, a także Laurka upamiętniająca zawarcie traktatu визнавала суверенітет Святого Пре- wyłączną i absolutną władzę w stosunku (Wiktor Emanuel III, Pius XI, Mussolini) столу, а також виключну й абсолютну Grupa sygnatariuszy traktatu (pośrodku do Watykanu, tworząc tym samym Pań- Листівка на честь укладення договору владу над містом Ватикан, таким чи- kard. Gasparri i Mussolini) stwo Miasta Watykańskiego (Status Ci- (Віктор Еммануїл III, Пій XI, Муссоліні) ном створивши Місто-державу Вати- Група підписантів договору (у центрі vitatis Vaticanae). кан (Status Civitatis Vaticanae). кард. Гаспаррі та Муссоліні) Traktaty Laterańskie (1929) Латеранські угоди (1929) Podstawą porozumienia stał się projekt rekonstrukcji władzy doczesnej papiestwa Основою угоди став проект реконструкції світської влади Папства у формі w postaci przyznania mu pełnej suwerenności w odniesieniu do niewielkiego надання йому повного суверенітету над невеликою ділянкою території, skrawka terytorium, na którym znajdowały się pałace i budowle watykańskie. де розташовувалися палаци і будівлі Ватикану. Основні положення Zasadnicze postanowienia Traktatu Laterańskiego przewidywały: Латеранського договору передбачали: • Włochy uznały suwerenność Stolicy Apostolskiej, jako właściwość, która • Італія визнала суверенітет Святого Престолу як їй притаманну рису, яка, zgodnie z jej tradycją i wymogami jej posłannictwa w świecie, przynależą do відповідно до її традиції та вимог її місії у світі, належить її природі; jej natury; • Італія визнала повну власність Святого Престолу, а також виключну та • Włochy uznały pełną własność Stolicy Apostolskiej, a także wyłączną абсолютну владу над Ватиканом, таким чином створивши державу Вати- i absolutną władzę w stosunku do Watykanu tworząc tym samym Państwo кан; Watykańskie; • Визнання Італією суверенітету Святого Престолу над містом-державою • uznanie przez Włochy suwerenności Stolicy Apostolskiej nad Państwem Ватикан гарантувало невтручання у його справи з боку італійського уря- Miasta Watykańskiego sprawia, że jest ono wyłączone z jakiejkolwiek ду; ingerencji rządu włoskiego; • Гарантувалася свобода проїзду кардиналів, які прямували на конклав, те- • zagwarantowano szczególnie swobodę przejazdu kardynałów udających się риторією Італії. na konklawe przez terytorium włoskie. Було урочисто проголошено, що римське питання остаточно і безповоротно ви- Uroczyście zadeklarowano, że kwestia rzymska została ostatecznie i nieodwołalnie рішено. 13 травня 1929 року, виступаючи в палаті депутатів, Муссоліні заявив, zamknięta. 13 V 1929 roku przemawiając w Izbie Deputowanych Mussolini що «римське питання мертве і поховане». oświadczył, że „kwestia rzymska umarła i została pochowana”. (475) Nazizm niemiecki. Niemcy po zakończeniu I wojny światowej nie były (475) Німецький нацизм. Німеччина після закінчення І світової війни не krajem stabilnym politycznie. Z trudem zdołano zdławić wystąpienie o charakterze була політично стабільною країною. Революційний рух з великими труднощами rewolucyjnym. Na mocy konstytucji uchwalonej w Weimarze (stąd nazwa tzw. „Re- вдалося придушити. Прийнята у Веймарі конституція (звідси назва так званої publika Weimarska”) ustanowiono system rządów republikańskich. Kraj – ponosząc «Веймарської республіки») встановила республіканську систему правління. Кра- skutki polityczne, gospodarcze i finansowe przegranej wojny – pogrążył się w głę- їна, маючи на собі політичні, економічні та фінансові наслідки програної війни, bokim kryzysie przezwyciężonym dopiero w połowie lat 20. опинилася в глибокій кризі, яку вдалося подолати лише в середині 20-х років. W 1920 roku powstała Niemiecka Narodowosocjalistyczna Partia Robotni- У 1920 році була заснована Німецька націонал-соціалістична робітнича ków (NSDAP)26, na czele której od 1921 roku stał Adolf Hitler (1889–1945). W li- партія (NSDAP)26, яку з 1921 року очолив Адольф Гітлер (1889–1945). У лис- 26 Założona w styczniu 1919 roku jako „Deutsche Arbeitspartei” – nazwa NSDAP od 1920 roku. 26 Заснована в січні 1919 року як «Deutsche Arbeitspartei» – назва NSDAP з 1920 року. 270 Світ між війнами Світ між війнами 271 Środek: Ph. Scheidemann proklamuje republikę z balko- nu budynku Reichstagu dnia 9.11.1918 o godz. 14 (Karl Libk- necht proklamował tego samego dnia o godz. 16 republikę socja- listyczną). Strona lewa (od dołu): Wilhelm Dittmann (członek Rady Depu- towanych Ludowych – resort Ojcowie założyciele” Republiki Weimarskiej, demobilizacji i transportu, se- karta pocztowa „Die Gründung der Republik” kretarz Centralnego Komitetu Панорама політичних партій Німеччини після Першої світової війни «Батьки-засновники» Веймарської республіки, USPD), Otto Landsberg (MSPD, Panorama partii politycznych w Niemczech po I wojnie światowej листівка «Die Gründung der Republik» członek Rady Deputowanych Ludowych – resort finansów, prasy i informacji; minister sprawiedliwości w rządzie Sche- idemanna), Hugo Haase (USPD, współprzewodniczący Rady De- putowanych Ludowych – resort spraw zagranicznych, kolonii i sprawiedliwości, współzałoży- ciel USPD; nast. w SPD – „Nie- podległość”). Strona prawa (od góry): Friedrich Ebert (MSPD, współprzewodniczący Rady Deputowanych Ludowych [ty- tułowany niekiedy kanclerzem] – resort spraw wewnętrznych i obrony; późniejszy Prezydent Rzeszy) – Philipp Scheidemann (MSPD, członek Rady Deputo- wanych Ludowych – resort fi- nansów; w 1919 roku prezydent ministrów Rzeszy) – Emil Barth (USPD, członek Rady Deputo- wanych Ludowych – resort poli- tyki społecznej). Od 29.12.1918 roku Dittmanna zastąpił Gustav Noske (resort demobilizacji, sił lądowych i marynarki), a Bartha – Rudolf Wissel. MSPD – Mehrheitssozialdemo- Art. 48 Konstytucji „weimarskiej” – gwóźdź kratische Partei Deutschlands (1917–1922) do trumny demokracji* USPD – Unabhängige Sozialde- Стаття 48 «Веймарської» конституції – mokratische Partei Deutschlands цвях у труну демократії** (1917–fakt.1922; form.1931). 272 Świat między wojnami Світ між війнами 273 stopadzie 1923 roku podjął on топаді 1923 р. зробив першу pierwszą próbę przejęcia władzy спробу захопити владу в Рейху, w Rzeszy, organizując zamach організувавши державний пере- stanu (tzw. „pucz monachijski”). ворот (так званий «Мюнхенський Bojówkarze hitlerowscy zostali путч»). Нацистські бойовики rozbici przez policję bawarską, були розбиті баварською полі- a Hitler trafił do więzienia, gdzie цією, а Гітлера відправили до napisał „Mein Kampf” – podsta- Liczba członków NSDAP (w mln.) в‘язниці, де він створив «Майн NSDAP – aspekt społeczny (1924–1933) wowe dzieło nazizmu. Кількість членів NSDAP (млн.) Кампф» – ідеологію нацизму. NSDAP – соціальний аспект (1924–1933) Wybór bohatera I wojny świato- Обрання героя І світової війни Пауля фон Гінденбурга27 президентом Рейху в wej Paula von Hindenburga27 na prezydenta Rzeszy w 1925 roku rozpoczął powolną 1925 році поклало початок повільній еволюції від парламентської системи, в якій ewolucję od systemu parlamentarnego, w którym czołową rolę odgrywał Sejm Rzeszy рейхстаг (Reichstag) відігравав провідну роль, до президентської системи, засно- (Reichstag), do systemu prezydenckiego opartego na silnej władzy głowy państwa. ваної на сильній владі глави держави. Економічна криза 30-х років, одним з най- Kryzys gospodarczy lat 30., którego najbardziej dotkliwym przejawem było bezrobo- важчих проявів якого було безробіття, викликала кризу політичну. Його симпто- cie, spowodował przesilenie polityczne. Jego symptomami były z jednej strony wzrost мами було, з одного боку, зростання впливу німецької комуністичної партії (KPD), wpływów Komunistycznej Partii Niemiec (KPD), z drugiej systematyczne poszerza- а з іншого — систематичне розширення політичної бази нацистів (NSDAP). nie bazy politycznej nazistów (NSDAP). Націоналістичні та антикомуністичні гасла NSDAP та її демагогічна со- Nacjonalistyczne i antykomunistyczne hasła NSDAP oraz jej demagogiczna ціальна пропаганда принесли успіх на виборах. Це зрозуміло, адже навіть у propaganda socjalna przynosiła sukcesy wyborcze. Jest to zrozumiałe, gdyż nawet свідомості еліти існувало переконання, що в такій напруженій і вибухонебез- w świadomości elit funkcjonowało przekonanie, że w tak napiętej i wybuchowej at- печній атмосфері Німеччина може бути або червоною (комуністичною), або mosferze Niemcy mogą być albo czerwone (komunistyczne), albo brunatne (na- коричневою (нацистською). На вулицях лютували партійні бойові загони. zistowskie). Na ulicach szalały partyjne bojówki. У 1933 році президент Гінденбург призначив Гітлера канцлером. Після W 1933 r. prezydent Hindenburg powołał Hitlera na urząd kanclerza. Po śmierci смерті президента в 1934 році Гітлер об'єднав посади глави держави і глави prezydenta w 1934 r. Hitler połączył urzędy głowy państwa i szefa rządu i stanął na уряду і очолив Німеччину з титулами лідера (фюрера) і рейхсканцлера. Майже czele Niemiec z tytułem wodza (Führer) i kanclerza Rzeszy. Prawie natychmiast po відразу після взяття влади нацисти показали своє обличчя. У лютому 1933 року przejęciu władzy hitlerowscy zademonstrowali swoje oblicze. W lutym 1933 r. spło- будівля Рейхстагу згоріла, в чому звинуватили комуністів28. nął budynek Reichstagu, o którego podpalenie obwiniano komunistów28. СА - Ударні війська NSDAP SA – Oddziały Szturmowe NSDAP – воєнізована організація нацистської партії, яку іноді називають «народною – organizacja paramilitarna partii hitlerowskiej, nazywana niekiedy „ludową армією». Вона складалася з ветеранів, безробітних і люмпенпролетаріату. armią”. Składała się z kombatantów, bezrobotnych i lumpenproletariatu. Stała się Вона стала головною силою в руках Гітлера. У 1933 році вона налічува- główną siłą w rękach Hitlera. W 1933 roku liczyła około 600 tys. członków. Po ла близько 600 тис. членів. Після взяття влади вона досягла чисельності в przejęciu władzy osiągnęła liczebność 2 milionów uzbrojonych szturmowców. SA 2 млн. озброєних штурмовиків. СА відіграла велику роль у перемозі нациз- odegrała dużą rolę w zwycięstwie hitleryzmu i utrwaleniu totalitarnego systemu му та зміцненні тоталітарної системи в Німеччині (вуличні бійки, терорис- w Niemczech (bójki uliczne, akcje terrorystyczne, współorganizacja obozów тичні акції, спільна організація концтаборів). Після Ночі довгих ножів вона koncentracyjnych). Po nocy długich noży, utraciła znaczenie na rzecz SS. втратила своє значення на користь СС. 27 Paul Ludwig Hans Anton von Beneckendorff und von Hindenburg (1847–1934) – feldmarszałek, 27 Пауль Людвіг Ганс Антон фон Бенекендорф і фон Гінденбург (1847–1934) – фельдмаршал, prezydent Rzeszy w latach 1925–1934 (I kadencja: 12.05.1925–1932; II kadencja: 1932–†2.08.1934). президент Рейху в 1925–1934 роках (1-й термін: 12.05.1925–1932; 2-й термін: 1932–†2.08.1934). 28 Oficjalnie za podpalenie gmachu Reichstagu skazany został upośledzony umysłowo holenderski 28 Розумово відсталого голландського комуніста Марінуса ван дер Люббе (1909–1934) komunista Marinus van der Lubbe (1909–1934), którego zgilotynowano w lipskim więzieniu 10.01.1934 офіційно засудили за підпал будівлі Рейхстагу, і 10 січня 1934 року він був гільйотинований у roku. Pozostali oskarżeni (Torgler, Dimitrow, Popow i Tanew ) zostali uniewinnieni. W 2008 roku wyrok в’язниці Лейпцига. Інші обвинувачені (Торглер, Димитров, Попов і Танєв) були виправдані. У 2008 śmierci na Van der Lubbego uchylono ze względów formalnych, nie przesądzając jednak o winie lub році смертний вирок ван дер Люббе був скасований з формальних причин, але без упередження niewinności oskarżonego. провини чи невинуватості обвинуваченого. 274 Świat między wojnami Світ між війнами 275 Pożar ten dał sygnał do rozkręco- Ця пожежа дала сигнал до широ- nego na olbrzymią skalę zwalczania комасштабної боротьби з політич- przeciwników politycznych wszelki- ними опонентами всіма засобами. mi metodami. Prezydenckie rozporzą- Президентські укази «Про захист dzenia O ochronie narodu i państwa нації і держави» та «Про державну oraz O zdradzie narodu wprowadziły зраду» запровадили в Німеччині над- w Niemczech stan wyjątkowy. Hitler звичайний стан. Гітлер прийняв дик- objął władzę dyktatorską, krwawo roz- таторську владу, криваво розправився prawił się z przeciwnikami politycznymi з політичними опонентами та потен- i potencjalnymi konkurentami we wła- ційними конкурентами у власних ла- snych szeregach („noc długich noży”29). вах («Ніч довгих ножів»29). Держав- „Dzień Poczdamu” – Hindenburg i Hitler Narodowy socjalizm stał się obowiązu- Płonący budynek Sejmu Rzeszy (Reichstag) ною ідеологічною доктриною став «День Потсдама» - Гінденбург і Гітлер Палаюча будівля Рейхстагу (Reichstag) jącą doktryną państwową. націонал-соціалізм. Nazizm pojawił się i rozwinął, jako protest przeciw klęsce Niemiec, przeciw Нацизм виник і розвивався як про- traktatowi wersalskiemu i kryzysowi lat powojennych. Stał się ideologią pokona- тест проти поразки Німеччини, проти Версальського договору та кризи по- nych, rozczarowanych i spragnionych odwetu. Adolf Hitler głosił m.in. konieczność воєнних років. Вона стала ідеологією переможених, розчарованих і спраглих czystości rasy niemieckiej oraz misji dziejowej narodu niemieckiego. помсти. Проповідував Адольф Гітлер необхідність чистоти німецької раси та історичної місії німецької нації. Misja rasowa nazizmu Państwo narodowosocjalistyczne „Wszystko na tym świecie można udoskona- „Państwo jest środkiem do celu. Jego cel po- Расова місія нацизму Націонал-соціалістична держава lić. Każda klęska może być matka przyszłego lega na zachowaniu i popieraniu istot posiada- «Усе в цьому світі можна покращити. Кожна «Держава – це засіб досягнення мети. zwycięstwa. Każda przegrana wojna może być jących wspólne cechy fizyczne i duchowe. Na поразка може стати матір’ю майбутньої пере- Його метою є збереження та виховання przyczyna późniejszego odrodzenia. Każda to zachowanie składa się przede wszystkim моги. Кожна програна війна може стати при- істот, які мають спільні фізичні та духо- przeciwność może wspierać rozwój ludzkiej samo utrzymanie rasy i stworzenie warunków чиною наступного переродження. Будь-яке вні характеристики. Ця поведінка поля- myśli, każdy ucisk może wyzwolić siły zdolne do swobodnego rozwoju wszystkich drzemią- лихо може сприяти розвитку людської дум- гає насамперед у підтримці породи та do odrodzenia moralnego i duchowego, o ile cych w niej sił. Część tych sił zawsze będzie ки, будь-яке гноблення може визволити сили, створенні умов для вільного розвитку zostanie zachowana czystość krwi. Jej utrata służyć przede wszystkim zachowaniu życia здатні до морального і духовного відроджен- всіх дрімаючих у ній сил. Частина цих natomiast niszczy na zawsze szczęście we- biologicznego, a tylko pozostała popieraniu ня, за умови збереження чистоти крові. Його сил завжди буде служити в першу чер- wnętrzne, poniża człowieka na zawsze, a kon- dalszego rozwoju duchowego. втрата, навпаки, назавжди руйнує внутрішнє гу для збереження біологічного життя, sekwencje moralne i intelektualne są nie do Państwa, które nie służą temu celowi, są щастя, назавжди принижує людину, а мораль- і тільки решта підтримуватиме подаль- odwrócenia. ułomne, więcej – są potworkami. ні та інтелектуальні наслідки незворотні. ший духовний розвиток. Tylko bowiem we krwi ma swe siedlisko My, narodowi socjaliści, musimy dokonać wy- Бо тільки в крові криється сила чи слабкість Країни, які не служать цій меті, мають siła lub słabość człowieka. Narody, które nie raźnego rozróżnienia między państwem jako людини. Народи, які не визнають і не цінують недоліки, більше того, вони є монстра- uznają i nie doceniają swych fundamentów naczyniem, a rasą jako jego zawartością. Na- своїх расових основ, схожі на людей, які хоті- ми. rasowych, są podobni do ludzi, którzy chcie- czynie to tylko wówczas spełnia swoją funk- ли б надати дворняжкам характеристики хор- Ми, націонал-соціалісти, повинні чітко liby nadać kundlom cechy chartów, nie rozu- cję, gdy może zachować i chronić zawartość; тів, не розуміючи, що спритність і слухняність розрізняти державу як посудину та расу miejąc, że zwinność charta i posłuszeństwo w innym przypadku jest bezwartościowe”. дворняжок не можна прищепити дресируван- як її зміст. Ця посудина виконує свою kundla nie dadzą się wpoić przez tresurę, lecz ням, а є властивими самій породі. Народи, які функцію лише в тому випадку, якщо tkwią w samej rasie. Ludy, które rezygnują зрікаються чистоти свого роду, зрікаються вона може зберегти та захистити вміст; z utrzymania czystości swej rasy, rezygnują духовної єдності нації. Їх зникнення є при- інакше воно нічого не варте». tym samym z jedności duchowej narodu. Za- родним і неминучим наслідком розкладання nik ich jest naturalną i nieuniknioną konse- їхньої крові». kwencją zepsucia ich krwi”. Джерело: A. Hitler: Mein Kampf, Berlin 1942. Źródło: A. Hitler: Mein Kampf, Berlin 1942. 29 W dniu 30.06.1934 roku, na rozkaz Adolfa Hitlera, zbrodniarze z SS wymordowali głównych 29 30 червня 1934 року за наказом Адольфа Гітлера злочинці СС убили головних керівників przywódców Oddziałów Szturmowych (SA), z szefem sztabu Ernstem Röhmem, pod pretekstem rzeko- Десантно-штурмових загонів (СА), включаючи начальника штабу Ернста Рема, під приводом ні- mo organizowanego przez nich zamachu stanu. бито організованого ними державного перевороту. 276 Świat między wojnami Світ між війнами 277 (476) Polityka ekspansjonizmu – na drodze do globalnej konfrontacji. Wiele (476) Політика експансіонізму на шляху до глобального протистояння. wydarzeń w Europie w latach 30. wskazywało, że system ustanowiony przez traktat Багато подій у Європі 30-х років показали, що система, встановлена Версаль- wersalski wali się w gruzy. Po dojściu Hitlera do władzy stało się jasne, że pokój ським договором, розвалюється. З приходом Гітлера до влади стало зрозуміло, światowy jest zagrożony, a Liga Narodów nie będzie w stanie niczemu zapobiec. що мир у всьому світі поставлено на карту і що Ліга Націй буде безсила будь- Wystąpienie z Ligii Niemiec i Japonii, a następnie Włoch świadczyło o ekspansjo- чому запобігти. Вихід Німеччини та Японії, а потім Італії з Ліги Націй свідчив nistycznych dążeniach tych państw. W 1937 roku doszło do porozumienia między про експансіоністські прагнення цих країн. У 1937 р. між ними було укладено nimi i podpisany został mający podłoże ideowopolityczne pakt antykominternowski. угоду та підписано Антикомінтернівський пакт, заснований на ідеології та по- Jego celem było zwalczanie komunizmu, również poza granicami własnych państw. літиці. Його метою була боротьба з комунізмом, усередині та за межами власних Pakt stał się podstawą dla sojuszu wojskowego zwanego osią Berlin-Rzym-Tokio. країн. Пакт став основою військового союзу, відомого як вісь Берлін-Рим-Токіо. Jako pierwsza do podbojów ruszyła Japonia, która – począwszy od 1931 roku Першою країною, яка почала проводити загарбницьку політику, стала Япо- – rozpoczęła przejmowanie kontroli nad Mandżurią. W 1932 roku po „incydencie нія, яка починаючи з 1931 року, почала брати під контроль Маньчжурію. У 1932 mukdeńskim”30 doprowadziła do powstania marionetkowego i zależnego od Tokio році після «Мукденського інциденту»30 це призвело до створення залежної від państwa Mandżukuo. Kolejnym etapem ekspansji japońskiej od 1937 roku stały się Токіо маріонеткової держави Маньчжоу-Го. Наступним етапом японської екс- Chiny, w czasie którego Japończycy zajęli wszystkie duże chińskie miasta portowe, пансії з 1937 року став Китай, під час якого японці зайняли всі великі портові a także znaczną część obszaru wewnątrz tego państwa. Masakra nankińska stała się міста Китаю, а також значну частину внутрішньої території країни. Нанкінська symbolem brutalnej okupacji japońskiej. різанина стала символом жорстокої японської окупації. Masakra nankińska („gwałt nankiński”) Нанкінська різанина («Зґвалтування Нанкінга») – masakra jeńców wojennych i ludności cywilnej w ówczesnej stolicy Republiki – різанина військовополонених і мирних жителів у тодішній столиці Китай- Chińskiej, rządzonej przez Kuomintang, w grudniu 1937 i styczniu 1938 roku. ської Республіки, керованої Гоміньданом, у грудні 1937 та січні 1938 років. Masakry dopuściła się Cesarska Armia Japońska, pod dowództwem generała Різанину вчинила японська імператорська армія під командуванням гене- Iwane Matsui. Była to jedna z największych zbrodni ludobójstwa, dokonanych рала Іване Мацуї. Це був один із найбільших злочинів геноциду, скоєних przez wojska japońskie. Szacuje się, że śmierć poniosło wówczas od 50 tys. do японською армією. Вважається, що тоді загинуло від 50 тис. до 400 тис. 400 tys. osób. осіб. Na drogę ekspansjonizmu wy- На шлях експансіонізму стала також Італія, stąpiły również Włochy, które яка в 1935/1936 рр. окупувала Ефіопію. В ре- w latach 1935/1936 r. zajęły Etio- зультаті кампанії країна була включена до Іта- pię. W konsekwencji kampanii kraj лійської Східної Африки31. Під час бойових дій ten został włączony do Włoskiej італійці вчинили низку військових злочинів, зо- Afryki Wschodniej31. W czasie крема, застосували хімічну зброю. У відповідь walk Włosi dopuścili się szeregu на дії ефіопського руху опору італійці відповіли zbrodni wojennych obejmujących політикою терору, зокрема, різаниною в Аддис- m.in. użycie broni chemicznej. Абебі. З період наближення війни, намагаючись „Oś Berlin-Rzym-Tokio” W odpowiedzi na akcje etiopskie- не відставати від Німеччини у завоюваннях, «Вісь Берлін-Рим-Токіо» go ruchu oporu, Włosi odpowiadali Італія завоювала Албанію у квітні 1939 року та polityką terroru, m.in. przeprowa- включила її до Королівства Італія. dzili masakrę w Addis Abebie. W okresie bezpośredniego zagrożenia wojną, usiłu- jąc nadążyć w podbojach za Niemcami, w kwietniu 1939 r. Włochy podbiły Albanię i włączyły ją do Królestwa Włoch. Війна в Абіссінії Wojna w Abisynii 30 Japońska Armia Kwantuńska pod dowództwem Shigeru Honjō w dniu 18 września 1931 roku 30 18 вересня 1931 року японська Квантунська армія під командуванням Сігеру Хонджо піді- wysadziła w powietrze odcinek należącej do Japonii Kolei Południowomandżurskiej i oskarżyła o ten рвала частину Південно-Маньчжурської залізниці, що належала японцям, і звинуватила Китай у sabotaż Chiny. саботажі. 31 Król Włoch został ogłoszony cesarzem Abisynii. 31 Король Італії був проголошений імператором Абіссінії. 278 Świat między wojnami Світ між війнами 279 Największy zasięg miała jednak niewątpliwie polityka imperialna Niemiec. Проте найбільший розмах мала імперська політика Німеччини. Пору- Łamiąc postanowienia konferencji w Paryżu i wykorzystując uległość innych, pra- шуючи положення Паризької конференції та користуючись пасивністю інших gnących utrzymać pokój państw europejskich, przede wszystkim Wielkiej Brytanii європейських країн, насамперед Великої Британії та Франції, які бажали збе- i Francji, Hitler konsekwentnie realizował swoje zaborcze plany: регти мир, Гітлер послідовно здійснював свої плани анексії та зокрема: • wprowadził obowiązkową służbę wojskową; • запровадив обов’язкову військову службу; • zwiększył liczebność armii ze 100 do 380 tys.; • збільшив чисельність армії зі 100 тис. до 380 тис.; • dokonał remilitaryzacji Nadrenii; • ремілітаризував Рейнську область; • dokonał przyłączenia (Aschluß) Austrii w marcu 1938 roku; • анексував (Aschluß) Австрію в березні 1938 р.; • przy akceptacji Francji, Wielkiej Brytanii i Włoch (konferencja w Monachium) • за згодою Франції, Великої Британії та Італії (Мюнхенська конференція) він zajął czeskie Sudety w październiku 1938 roku; окупував Чеські Судети в жовтні 1938 р.; • doprowadził do całkowitej likwidacji Czechosłowacji tworząc profaszystowskie • призвів до повної ліквідації Чехословаччини, створення профашистської państwo ks. Józefa Tiso w Słowacji, a z pozostałej części – Protektorat Czech держави ксьондза Юзефа Тісо в Словаччині, а з решти – Протекторат Боге- i Moraw. мія і Моравія. Aschluß Austrii Ашлюс Австрії Sytuacja wewnętrzna w Austrii w latach 30. była niezwykle trudna. Okres do 1932 Внутрішнє становище Австрії в 30-х роках було надзвичайно складним. Пе- cechowała pogarszająca się sytuacja ekonomiczna. Kanclerz Engelbert Dollfuß ріод до 1932 р. характеризувався погіршенням економічної ситуації. Канцлер (1892–1934), w 1933 rozwiązał Komunistyczną Partię Austrii, socjalistyczny Енгельберт Дольфус (1892–1934) розпустив Комуністичну партію Австрії Schutzbund , a w 1934 roku Socjaldemokratyczną Partię Austrii. Narzucił в 1933 році, соціалістичний Союз Обронний, а в 1934 році Соціал-демокра- nową konstytucję opartą na wzorach faszystowskich („austrofaszyzm”). Został тичну партію Австрії. Він впровадив нову конституцію за фашистськими zamordowany podczas próby hitlerowskiego zamachu stanu w 1934 roku, gdyż зразками («австрофашизм»). Він був убитий під час спроби нацистського sprzeciwiał się włączeniu Austrii do Rzeszy. Próba Anschlußu w 1934 roku державного перевороту в 1934 році за те, що виступав проти приєднання nie powiodła się głównie z powodu sprzeciwu Mussoliniego. W 1938 roku, Австрії до Рейху. Спроба аншлюсу в 1934 році провалилася головним чи- następca Dollfußa, Kurt von Schuschnigg (1897–1977) pod presją Hitlera ном через опозицію Муссоліні. У 1938 році Курт фон Шушніг (1897–1977) dopuścił do udziału w rządzie sympatyków narodowego socjalizmu. Próbował під тиском Гітлера дозволив симпатикам націонал-соціалістів брати участь przeprowadzić plebiscyt w sprawie niepodległości kraju. Ostatecznie wycofał в уряді. Намагався провести плебісцит про незалежність країни. Згодом він się pod groźbą zbombardowania Wiednia. Postawę Mussoliniego najlepiej відступив під загрозою бомбардування Відня. Ставлення Муссоліні найкра- charakteryzują słowa depeszy, jaką wysłał do niego Hitler: Mussolini, nigdy ще описують слова телеграми, яку Гітлер надіслав йому: Муссоліні, я ніколи Panu tego nie zapomnę... не забуду цього... Kolejnym państwem, na które Niem- Наступною країною, на яку спря- cy skierowały swój wzrok, była Polska. мувала свою загарбницьку діяльність W sierpniu 1939 roku zostały podjęte Німеччина, була Польща. У серпні tajne negocjacje w sprawie zawarcia 1939 р. розпочалися таємні переговори paktu politycznego i gospodarczego про укладення політико-економічного pomiędzy III Rzeszą a ZSRR. Umowa пакту між Третім Рейхом і СРСР. Уго- pomiędzy obu stronami była formalnie да між двома сторонами формально paktem o nieagresji, jednakże – zgodnie була пактом про ненапад, однак, згід- z tajnym protokołem dodatkowym, sta- Австрійський нацистський лідер Артур но з секретним додатковим протоко- Зейс-Інкварт і Адольф Гітлер Wjazd Adolfa Hitlera do Wiednia nowiącym załącznik do oficjalnego do- Przywódca nazistów austriackich Arthur лом, доданим до офіційного тексту Адольф Гітлер вступає до Відня kumentu umowy – stanowiono: Seyß-Inquart i Adolf Hitler угоди, в ній говорилося: 280 Świat między wojnami Світ між війнами 281 Ziemie Czechosłowacji włączone bezpośrednio do Rzeszy (obszar zakreskowany) Podział administracyjny Protektoratu Czech i Moraw (1942–1945) Території Чехословаччини увійшли безпосередньо до Рейху (заштрихована область) Адміністративний поділ Протекторату Богемія і Моравія (1942–1945) • країни Балтії: Естонія, Латвія і Фінляндія стануть сферою впливу і майбут- • kraje bałtyckie: Estonia, Łotwa i Finlandia staną się strefą wpływów i przyszłym ньою територією СРСР, а північний кордон Литви (з Латвією) стане кордо- terytorium ZSRR, a północna granica Litwy (z Łotwą) stanowić ma granicę ном між сферами інтересів Німеччини та СРСР; pomiędzy strefami interesów Niemiec i ZSRR; • на землях, що належать Польській державі, зони інтересів Німеччини та • na obszarach należących do państwa polskiego strefy interesów Niemiec i ZSRR СРСР будуть розмежовані по лінії річок Нарев, Вісла і Сан; będą rozgraniczone wzdłuż linii rzek Narwi, Wisły i Sanu; • радянська сторона підкреслювала свою зацікавленість у Бессарабії, німець- • strona radziecka podkreśliła swoje zainteresowanie Besarabią, ze strony ка сторона заявляла, що ця територія її абсолютно не цікавить. niemieckiej stwierdzono zupełne niezainteresowanie tym terytorium. Документ став визначальним не Dokument był rozstrzygający nie tyl- лише для його підписантів. Він мав ko dla jego sygnatariuszy. Miał zasadni- фундаментальне значення для долі cze znaczenie dla losu państw potrakto- країн, які розглядалися як суб'єкти wanych jako przedmiot paktu, był także пакту, мав також мало вирішальне kluczowy dla kwestii wojny lub pokoju значення для питання війни чи миру w Europie, gdyż dawał możliwość agre- в Європі, оскільки створював мож- sji III Rzeszy na Polskę. ZSRR, wyraża- ливість агресії Третього Рейху проти jąc na nią zgodę, zastrzegał sobie udział Польщі. СРСР, висловлюючи на це w rozbiorze jej terytorium, ponadto свою згоду, залишив за собою участь stworzył podstawy do rozszerzenia wła- Niemiecki „Legion Condor” Німецький «Легіон Кондор» у розподілі своєї території, більше snego terytorium na inne kraje w trybie (Junkers Ju-87A) i ruiny miasta Guernica (Юнкерс Ju-87A) і руїни міста Герніка того, створив основу для розширення tzw. „kampanii wyzwoleńczych” (agre- території за рахунок інших країн шля- sja i okupacja wojskowa). хом «визвольних походів» (агресії та військової окупації). W latach 1936–1939 trwała wojna domowa w Hiszpanii. Rządzący w tym cza- З 1936 по 1939 роки в Іспанії вирувала громадянська війна. Проти прав- sie republikański Front Ludowy zwalczany był przez skrajnie prawicową Falangę. лячого республіканського Народного фронту в той час боролася ультраправа Na czele sił antyrządowych stanął gen. Francisco Franco. W wojnie tej po stronie Фаланга. Антиурядові сили очолив генерал Франсіско Франко. У цій війні Ні- rebeliantów Franco opowiedziały się Niemcy i Włochy wysyłając potrzebny sprzęt меччина та Італія виступили на боці повстанців Франко, надіславши необхідну i armię ochotniczą. Podobną pomoc wysłał dla strony rządowej Związek Radziec- техніку та добровольчу армію. Подібну допомогу уряду надіслав і Радянський ki. W obronie Republiki udział wzięło również około 5 tysięcy ochotników z Pol- 282 Świat między wojnami Світ між війнами 283 ski. W marcu 1939 r. wojska gen. Franco opanowały Madryt, co zakończyło wojnę Союз. В обороні Республіки брали участь також близько 5 тис. добровольців з i wprowadziło na wiele lat dyktaturę. Польщі. У березні 1939 року армія генерала Франко захопила Мадрид, що по- клало край війні та запровадило диктатуру на багато років. PODSUMOWANIE LXXXII РЕЗЮМЕ LXXXII • Wśród problemów, przed którymi stanęła w latach 30. Europa, czołowe miejsce • Серед проблем, з якими зіткнулася Європа в 30-х роках XX ст., найголовні- zajmowały: шими були наступні: • rozbieżne poglądy na temat traktatów pokojowych, które społeczeństwa państw • розбіжності у поглядах на мирні договори, які суспільства країн, що про- przegranych uważały za niesprawiedliwe, z czego wynikały nastroje rewizjoni- грали, вважали несправедливими, що призвело до ревізіоністських настро- styczne mogące naruszyć z trudem skonstruowany ład polityczny na świecie; їв, які могли підірвати важко сконструйований на той час політичний по- • regres ekonomiczny (wielki kryzys) i krach finansowy powodujący ruinę całych рядок у світі; dziedzin gospodarki oraz kwestia odszkodowań wojennych, które miały być pła- • економічна депресія (світова економічна криза) та фінансовий кризис, що cone przez państwa przegrane, jak również spłata zadłużeń państw zwycięskich, спричинив занепад цілих секторів економіки, питання виплати військо- które siedziały w kieszeni bankierów amerykańskich; вих репарацій країнами, що програли, а також погашення боргів країн- • kryzys instytucji demokracji liberalnej przejawiający się we wzroście zaufania переможниць, які були підконтрольні американським банкам; do rządów silnej ręki i ustanawianiem dyktatur autorytarnych. • криза інститутів ліберальної демократії виявилася у зростанні довіри до • Twórcą ruchu faszystowskiego we Włoszech był Benito Mussolini, który utwo- правління сильної руки та встановленні авторитарних диктатур. rzył narodową Partię Faszystowską i w 1922 roku dokonał zamachu stanu. • Зачинателем фашистського руху в Італії був Беніто Муссоліні, який створив • Polityka zagraniczna Mussoliniego charakteryzowała się zaborczością i ścisłą національну фашистську партію і в 1922 році здійснив державний перево- współpracą z Niemcami, co doprowadziło do zawarcia porozumienia, zwanego рот. osią Berlin-Rzym. • Зовнішня завойовницька політика Муссоліні мала характер тісної співпраці • Sytuacja społeczna i polityczna w Niemczech spowodowała upadek instytucji з Німеччиною, що призвело до укладення угоди, відомої як вісь Берлін- politycznych demokracji weimarskiej oraz ułatwiła dojście do władzy partii hi- Рим. tlerowskiej – NSDAP. • Соціально-політична ситуація в Німеччині спричинила крах політичних ін- • Dyktatura Adolfa Hitlera trwała w latach 1933–1945 i była najtragiczniejszym ститутів веймарської демократії та сприяла приходу до влади нацистської okresem w historii Niemiec. партії – NSDAP. • Диктатура Адольфа Гітлера тривала з 1933 по 1945 рік і була найтрагічні- шим періодом в історії Німеччини. 3. Rosja Radziecka i Związek Socjalistycznych Republik 3. Радянська Росія і Союз Радянських Соціалістичних Radzieckich do 1941 roku Республік до 1941 року (477) Marksizm jako podstawa ideologiczna państwa radzieckiego. Marksizm (477) Марксизм як ідеологічна основа радянської держави. Марксизм to koncepcja stworzona przez Karola Marksa i Fryderyka Engelsa – rozwijana przez – це концепція, створена Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом – розвинена ich następców – w obrębie filozofii, ekonomii, socjologii oraz innych nauk, które doty- їхніми наступниками – у філософії, економіці, соціології та інших науках, які czą człowieka i jego działania w świecie. Podstawową tezą marksizmu jest stwierdze- стосуються людини та її дій у світі. Основна теза марксизму полягає в тому, що nie, że ekonomia determinuje „w ostatniej instancji” politykę i staje się jej „skoncen- економіка визначає політику «в останній інстанції» і стає її «концентрованим trowanym wyrazem”. Schemat marksistowski zawierał trzy główne elementy: вираженням». Марксистська схема містила три основні елементи: • krytyczną diagnozę kapitalizmu32, • критичний діагноз капіталізму32, 32 Kapitalizm, zdaniem marksistów, jest systemem opartym na wyzysku klasowym, a jednocześnie 32 Капіталізм, на думку марксистів, є системою, заснованою на класовій експлуатації і водно- samoniszczącym przez generowanie wewnętrznej sprzeczności. Na poziomie moralnym kapitalizm de- час саморуйнівною, породжуючи внутрішні протиріччя. На моральному рівні капіталізм дегума- humanizuje i zniewala człowieka. Formą zniewolenia duchowego jest ideologia („fałszywa świado- нізує і поневолює людину. Формою духовного поневолення є ідеологія («помилкова свідомість»), mość”), czyli rozpowszechnione w społeczeństwie przekonanie, iż istniejący system reguł i wartości тобто поширена в суспільстві віра в те, що існуюча система правил і цінностей, яка насправді є – faktycznie będący tworem struktur ekonomicznych – jest odwieczny i samodzielny. продуктом економічних структур, вічна і незалежна. 284 Świat między wojnami Світ між війнами 285 • koncepcję przejścia od jednego ustroju do drugiego, • концепція переходу від однієї формації до іншої, • wizję komunizmu jako postulowanego ładu idealnego. • трактуваня комунізму як ідеального світопорядку. Granice marksizmu są nieostre. Mnogość inspiracji myślą Marksa sprawiła, że Межі марксизму нечіткі. Значна кількість натхненних думками Маркса зро- nie da się oddzielić „prawowitych” jej konsekwencji od „nieprawowitych” (falsyfi- била неможливим відокремлення її об’єктивних «законних» наслідків від не- kacji doktryny). реальних «незаконних» (фальсифікації вчення). (478) Marksistowska teoria rozwoju społecznego. Ewolucjonistyczne poglą- (478) Марксистська теорія суспільного розвитку. Модні в XIX ст. еволю- dy na temat genezy państwa, modne w XIX wieku, przejęte zostały przez histo- ціоністські погляди на походження держави були сприйняті марксистською іс- riozofów marksistowskich. F. Engels, zainspirowany dziełem Lewisa H. Morgana33 торіософією. Ф. Енгельс, натхненний працею «Первісне суспільство» Льюїса „Społeczeństwo pierwotne” (1877), dokonał jego reinterpretacji przedstawiając swe Х. Моргана33 (1877), переосмислив його, виклавши свої дослідження в «По- dociekania w pracy „Pochodzenie rodziny, własności prywatnej i państwa” (1884)34. ходження сім’ї, приватної власності та держави» (1884)34. Марксизм розробив Marksizm wypracował dwudzielny schemat periodyzacji dziejów, na który się skła- двочастинну схему періодизації історії, яка складалася з: dały: • епоха докласового суспільства, в якій домінувати соціально-економічні • epoki społeczeństwa przedklasowego; miały w nich dominować stosunki spo- відносини, засновані насамперед на родово-племінних, тобто родинних łeczno-gospodarcze oparte przede wszystkim na więzach rodowo-plemiennych, зв’язках; a więc na związkach pokrewieństwa; • епоха класового суспільства, яка була побудована на ієрархічній структурі • epoki społeczeństwa klasowego; były one budowane na hierarchicznej struktu- антагоністичних за своїми інтересами соціальних класів. rze antagonistycznych pod względem swych interesów klas społecznych. Таким чином, у розвитку людства, на думку марксистів, сформувалися різні W rozwoju ludzkości zatem, zdaniem marksistów, ukształtowały się odmienne типи суспільно-економічних формацій. Вони відрізнялися наявністю сус- typy formacji społeczno-ekonomicznych. Różniło je istnienie klas społecznych пільних класів (безкласові і класові) і характером відносин між ними (антаго- (bezklasowe i klasowe) oraz charakter relacji między nimi (antagonistyczne i nie- ністичні і неантагоністичні): antagonistyczne): • безкласова і неантагоністична – первісна община, • bezklasowe i nieantagonistyczne – wspólnota pierwotna, • класова і антагоністична – існують два основних класи, які перебувають в • klasowe i antagonistyczne – istnieją dwie klasy podstawowe, które pozostają антагоністичному конфлікті (класовій боротьбі): рабство, феодалізм, капі- w konflikcie antagonistycznym (walka klasowa): niewolnictwo, feudalizm, kapi- талізм; talizm; • класова і неантагоністична – соціалізм. • klasowe i nieantagonistyczne – socjalizm. «Кінцевою метою» історичного розвитку мало стати становлення комуніз- „Docelowym punktem” rozwoju historycznego miało być powstanie komunizmu му (вищої фази соціалізму) як безкласової та неантагоністичної формації. Од- (wyższa faza socjalizmu) jako formacji bezklasowej i nieantagonistycznej. Nie wia- нак невідомо, чому соціальна еволюція сповільнилася саме в той час. domo jednak, dlaczego akurat wtedy ewolucja społeczna miałaby wyhamować. (479) Концепція «базису» і «надбудови». Політична економія Маркса (479) Koncepcja „bazy” i „nadbudowy”. Marksowska ekonomia polityczna базується на концептуальній системі, центральною категорією якої є «пра- opiera się na siatce pojęciowej, której centralną kategorią jest „praca”, rozumiana ця», що розуміється як фактор, що перетворює природні ресурси на блага, jako czynnik przekształcający zasoby naturalne w dobra zaspokajające ludzkie po- які задовольняють людські потреби. Ресурси (сировина і матеріали) разом із trzeby. Przedmioty pracy (surowce i materiały) wraz ze środkami pracy (narzędzia- засобами праці (знаряддя і машини) утворюють засоби виробництва. Засоби mi i maszynami) tworzą środki produkcji. Środki produkcji i siła robocza składają виробництва і праця складають продуктивні сили. Продуктивні сили постій- się na siły wytwórcze. Siły wytwórcze ulegają ciągłemu rozwojowi dzięki postępowi но розвиваються завдяки технічному прогресу та підвищенню кваліфікації technologicznemu i wzrostowi kwalifikacji pracowników. працівників. Baza ekonomiczna (infrastruktura) jest określona przez stopień rozwoju sił wy- Економічна база (інфраструктура) визначається ступенем розвитку про- twórczych i odpowiadające mu stosunki produkcji, obejmujące stosunki społeczne дуктивних сил і відповідних виробничих відносин, у тому числі суспільних від- 33 Lewis Henry Morgan (1818–1881) – amerykański etnolog i historyk społeczeństw pierwotnych. 33 Льюїс Генрі Морган (1818–1881) – американський етнолог та історик первісних суспільств. Był przedstawicielem ewolucjonizmu w naukach społecznych, pionierem badań etnograficznych wśród Він був представником еволюціонізму в соціальних науках, піонером етнографічних досліджень Irokezów. Główne prace: The League of the Ho-dé-no-sau-nee, or Iroqui (1851), Społeczeństwo pier- серед ірокезів. Основні твори: «Ліга ірокезів» (1851), Первісне суспільство (1877, польське ви- wotne (1877, wyd. pol. 1887). дання 1887). 34 Współczesnymi nurtami ewolucjonizmu są: 1) neoewolucjonizm (L. White, J. Steward, M. Sah- 34 Сучасними напрямами еволюціонізму є: 1) неоеволюціонізм (Л. Уайт, Дж. Стюард, М. Са- lins, G. Lenski, T. Parsons), 2) socjobiologia (E. Wilson, P. van der Berghe, J. Lopreato, R. Michalek), лінс, Г. Ленскі, Т. Парсонс), 2) соціобіологія (Е. Вільсон, П. ван дер Берге, Дж. Лопреато)., Р. 3) teoria modernizacji (P. Sorokin, W. Rostow, D. McClelland), 4) teoria społeczeństwa post-industrial- Міхалек), 3) теорія модернізації (П. Сорокін, У. Ростоу, Д. Макклелланд), 4) теорія постіндустрі- nego (D. Bell, A. Toffler). ального суспільства (Д. Белл, А. Тоффлер). 286 Świat między wojnami Світ між війнами 287 oraz stosunki własności. Baza wraz z nadbudową polityczno-instytucjonalną (super- носин і відносин власності. Базис разом із політичною та інституційною над- struktura) tworzy formację społeczno-ekonomiczną. будовою (надбудовою) створює суспільно-економічну формацію. Nadbudowa instytucjonalno-ideologiczna: Інституційна та ідеологічна надбудова це: • w szerokim znaczeniu oznacza ogół poglądów, organizacji społecznych i instytu- • у широкому розумінні - сукупність поглядів, соціальних організацій та ін- cji, które kształtują się pod dominującym wpływem bazy ekonomicznej danego ститутів, які формуються під домінуючим впливом економічної бази даного społeczeństwa i tworzą wraz z nią formację społeczną; суспільства і разом з нею створюють суспільну формацію; • w węższym znaczeniu nadbudowa oznacza tylko te instytucje i treści świadomo- • у вузькому розумінні – лише ті інститути та зміст свідомості, які виконують ści, które spełniają wobec danej bazy rolę służebną, umacniają istniejące stosun- підлеглу роль щодо даної бази, зміцнюють існуючі виробничі відносини та ki produkcji i służą ich rozwojowi. сприяють їх розвитку. Do nadbudowy zalicza się wszystkie idee społeczne i odpowiadające im insty- Надбудова включає всі суспільні ідеї та відповідні їм інститути: державу, tucje: państwo, prawo, partie polityczne itp. Gdy „stare” stosunki produkcji (ele- право, політичні партії тощо. Коли «старі» виробничі відносини (статичний ment statyczny) hamują dalszy rozwój sił wytwórczych (element dynamiczny), jest елемент) гальмують подальший розвиток продуктивних сил (динамічний еле- konieczna rewolucja zmieniająca i dostosowująca stosunki produkcji do kolejnego мент), революція є необхідною, яка змінює і пристосовує виробничі відноси- stadium rozwoju sił wytwórczych. Zmiana bazy wywołuje sprzeczność między bazą ни до наступного етапу розвитку продуктивних сил. Зміна базису породжує a nadbudową i prowadzi do konieczności zmiany nadbudowy. W ten sposób doko- протиріччя між базисом і надбудовою та веде до необхідності зміни надбудо- nuje się przejście od jednej formacji społecznej do następnej (rewolucja). ви. Таким чином здійснюється перехід від однієї суспільної формації до іншої Przedmiotem długotrwałych dyskusji był w marksizmie problem, w jakiej mie- (революція). rze nadbudowa jest tylko „odzwierciedleniem” bazy, w jakiej natomiast odznacza się Предметом тривалих дискусій у марксизмі було питання про те, наскіль- względną niezależnością, a nawet aktywnie na nią wpływa. Współcześnie zauważyć ки надбудова є лише «відображенням» базису, в якому вона відносно само- można niemało państw, w których sfera ekonomiczna „wywodzi się“ z jednej forma- стійна і навіть активно на нього впливає. Сьогодні є багато країн, у яких cji, a polityczna – z innej. Chiny, na przykład, wprowadzają z widocznym sukcesem економічна сфера «походить» від однієї формації, а політична – від іншої. gospodarkę rynkową35 przy zachowaniu socjalistycznego systemu politycznego, co Китай, наприклад, впроваджує ринкову економіку35, зберігаючи соціалістич- wiąże się z monopolem władzy partii komunistycznej. Formą zniewolenia ducho- ну політичну систему, яка пов'язана з монополією на владу Комуністичної wego, jak uważają marksiści, jest ideologia („fałszywa świadomość”), czyli rozpo- партії. Формою духовного поневолення, на думку марксистів, є ідеологія («помилкова свідомість»), тобто поширена в суспільстві віра в те, що іс- 35 Nie jest przy tym istotne, że w oficjalnej nomenklaturze nosi ona nazwę „socjalistycznej gospo- darki rynkowej”. 35 Неважливо, що в офіційній номенклатурі це називається «соціалістична ринкова економіка». 288 Świat między wojnami Світ між війнами 289 wszechnione w społeczeństwie przekonanie, iż istniejący system reguł i wartości – нуюча система правил і цінностей, яка насправді є продуктом економічних faktycznie będący tworem struktur ekonomicznych – jest odwieczny i samodzielny. структур, вічна та незалежна. (480) Państwo radzieckie w koncepcji Lenina i Stalina. Lenin36 dokonał rein- (480) Радянська держава в концепції Леніна і Сталіна. Ленін36 перео- terpretacji myśli marksistowskiej: смислив марксистську думку: • powtórzył klasyczną marksistowską tezę o nieuchronnym upadku kapitalizmu, • повторив класичну марксистську тезу про неминучий крах капіталізму, ви- przy jednoczesnym wyjaśnieniu jego dotychczasowego rozwoju (koncepcja im- яснюючи його дотеперішній розвиток (концепція імперіалізму як вищої perializmu jako najwyższego stadium kapitalizmu); стадії капіталізму); • podkreślił rolę „partii nowego typu”, zdyscyplinowanej, profesjonalnej i zhierarchizo- • наголосив на ролі «партії нового типу», дисциплінованої, професійної та іє- wanej zgodnie z zasadą tzw. „centralizmu demokratycznego”, która miała stanowić рархізованої відповідно до принципу «демократичного централізму», який „awangardę proletariatu” i – wykorzystując okoliczności – doprowadzić do rewolucji; мав скласти «авангард пролетаріату» і, користуючись обставинами, привес- • sformułował koncepcję państwa, które – po zwycięstwie rewolucji komunistycz- ти до революції; nej – zacznie „obumierać”, przed tym jednak musi nastąpić dyktatura proletaria- • він сформулював концепцію держави, яка після перемоги комуністичної tu, uzbrojenie klasy robotniczej, zniszczenie władzy burżuazji i przejęcie całko- революції почне «відмирати», але перед цим має здійснитися диктатура witej kontroli przez proletariat, co faktycznie oznaczało przejęcie pełni władzy пролетаріату, озброєння робітничого класу, знищення влади буржуазії та przez partię komunistyczną. прийняття повного контролю з боку пролетаріату, що фактично означало Stalin, traktując marksizm w sposób dogmatyczny i instrumentalny, sformułował взяття всієї повноти влади в свої руки комуністичною партією. jego zwulgaryzowaną wersję, którą charakteryzowały przede wszystkim: Сталін, ставлячись до марксизму догматично-інструментально, сформулю- • absolutyzacja i fetyszyzacja walki klas prowadzonej metodami siłowymi; вав його вульгаризований варіант, який характеризувався наступними тезами: • teza o możliwości zwycięstwa socjalizmu w jednym kraju (stanowiąca rewizję • теза про абсолютизацію та фетишизацію класової боротьби, що ведеться stanowiska Marksa i Lenina i przeciwieństwo koncepcji Trockiego), która skut- силою; kowała m.in. polityką forsownej i brutalnej industrializacji i militaryzacji go- • теза про можливість перемоги соціалізму в одній окремо взятій країні (що spodarki oraz kolektywizacji rolnictwa (mechaniczne ujednolicanie stosunków представляє собою перегляд позицій Маркса і Леніна і протилежність кон- własnościowych i struktury klasowo-warstwowej społeczeństwa); цепції Троцького), результатом якої повинна бути політика форсованої і • teza o zaostrzaniu się walki klasowej w miarę postępów budownictwa socjali- жорстокої індустріалізації та мілітаризації економіки, колективізації сіль- stycznego, która miała ideologicznie uzasadniać politykę ludobójczych represji; ського господарства (механічна уніфікація відносин власності, класової • teza o przesunięciu ciężkości walki klas ku globalnej rywalizacji państw i bloków структури суспільства); ustrojowych; • теза про загострення класової боротьби в міру соціалістичного будівни- • przyznanie Związkowi Radzieckiemu roli centrum światowego ruchu rewolucyj- цтва, яка мала ідеологічно виправдати політику геноцидних репресій; nego; • теза про зміщення тяжкості класової боротьби в бік глобального супер- • „sekciarstwo” wobec innych gałęzi ruchu robotniczego (zwalczanie socjaldemo- ництва держав і політичних блоків; kracji); • теза про надання Радянському Союзу ролі центру світового революційного • ocena słuszności postaw i działań politycznych przez pryzmat lojalnego lub apo- руху; logetycznego stosunku do ZSRR. • теза про «сектантство» по відношенню до інших різновидів робітничого W rozumieniu przedstawicieli marksizmu powstanie państwa socjalistycznego руху (боротьба з соціал-демократією); nie było efektem splotu okoliczności historycznych, ale obiektywną koniecznością • теза про оцінку правоти політичних установок і дій крізь призму лояльності dziejową. Stąd teza o „rewolucyjnej” legitymizacji tzw. „władzy rad”. чи апологетичного характеру ставлення до СРСР. У розумінні представників марксизму виникнення соціалістичної держави було не результатом збігу історичних обставин, а об'єктивною історичною не- обхідністю. Звідси теза про «революційну» легітимізацію «влади рад». (481) Powstanie Związku Socjalistycznych Republik Radzieckich. Manifest (481) Утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Більшо- programowy bolszewików Deklaracja praw ludu pracującego i wyzyskiwanego, na- вицький програмний маніфест «Декларація прав трудящого і експлуатованого 36 Główne prace teoretyczne: Rozwój kapitalizmu w Rosji (1899, wyd. pol. 1953), Co robić (1902, 36 Основні теоретичні праці: Розвиток капіталізму в Росії (1899, польське видання 1953), Що wyd. pol. 1933), Materializm a empiriokrytycyzm (1909, wyd. pol. 1949), Imperializm jako najwyż- робити (1902, польське видання 1933), Матеріалізм і емпіріокритицизм (1909, польське видання sze stadium kapitalizmu (1917, wyd. pol. 1919), Państwo a rewolucja (1918, wyd. pol. 1919); Dzieła 1949), Імперіалізм як вища стадія капіталізму (1917, польське видання 1919), Держава і револю- wszystkie (t. 1–55, 1983–90). ція (1918, польське видання 1919); Повне зібрання творів (т. 1–55, 1983–90). 290 Świat między wojnami Світ між війнами 291 pisany przez W.I. Lenina, proklamował Rosję republiką rad delegatów robotniczych, народу», написаний В.І. Леніним, проголошував Росію республікою Рад робіт- żołnierskich i chłopskich, zwaną Rosyjską Republiką Radziecką, która została okre- ників, солдатів і селян під назвою Російська радянська республіка, яка визна- ślona jako federacja radzieckich republik narodowych. W grudniu 1922 roku, w wy- чалася як федерація радянських національних республік. У грудні 1922 р. в ре- niku połączenia republik bolszewickich (Rosja, Białoruś, Ukraina, Zakaukazie), зультаті злиття більшовицьких республік (Росії, Білорусі, України, Закавказзя) powstał Związek Socjalistycznych Republik Radzieckich – ZSRR – państwo, був створений Союз Радянських Соціалістичних Республік – СРСР – дер- w którym założenia doktryny marksistowskiej wdrażano do praktyki społeczno-po- жава, в якій були реалізовані положення марксистського вчення в суспільно- litycznej. політичній практиці. Dwie koncepcje organizacji państwa radzieckiego Status quo w 1922 roku / Статус-кво 1922 року Дві концепції організації радянської держави 292 Świat między wojnami Світ між війнами 293 Podstawowym poziomem organizacji terytorialnej ZSRR były republiki związko- Основним рівнем територіального устрою СРСР були союзні республіки we (socjalistyczne republiki radzieckie – SRR), formalnie wyposażone we wszelkie (СРР), формально наділені всіма атрибутами суверенітету, включаючи право atrybuty suwerenności, z prawem do secesji włącznie. Józef Stalin w referacie O pro- на вихід. Сталін у своїй доповіді Про проект Конституції СРСР, виголошеній jekcie Konstytucji ZSRR, wygłoszonym na Nadzwyczajnym VIII Wszechzwiązkowym на Надзвичайному VIII Всесоюзному з’їзді Рад 25 листопада 1936 р., він інтер- Zjeździe Rad 25 listopada 1936 roku, odniósł się do tego ostatniego następująco: претував право республік на вихід із СРСР так: „ZSRR jest dobrowolnym związkiem równouprawnionych Republik Związko- «СРСР є добровільним союзом рівноправних союзних республік. Вилу- wych. Usunięcie z Konstytucji artykułu o prawie swobodnego wystąpienia z ZSRR чення з Конституції статті про право вільного виходу з СРСР означало б – oznaczałoby pogwałcenie dobrowolnego charakteru tego związku. Czy możemy порушення добровільності цього союзу. Чи можна погодитися на такий zgodzić się na taki krok? Sądzę, że nie możemy i nie powinniśmy zgodzić się na крок? Я не думаю, що ми можемо і не повинні погоджуватися на такий taki krok. Powiadają, że w ZSRR nie ma ani jednej republiki, która by chciała wy- крок. Мовляв, в СРСР немає жодної республіки, яка б хотіла вийти з СРСР, stąpić z ZSRR, że wobec tego artykuł 17 nie ma praktycznego znaczenia. Że nie і тому стаття 17 не має практичного значення. Те, що у нас немає жодної ma u nas ani jednej republiki, która by chciała wystąpić z ZSRR – to oczywiście республіки, яка б хотіла вийти з СРСР, це, звичайно, правда. Але з цього prawda. Ale z tego wcale nie wynika, że nie powinniśmy zapisać w Konstytucji не випливає, що ми не повинні закріпити в Конституції право союзних prawa Republik Związkowych do swobodnego wystąpienia z ZSRR. W ZSRR nie республік на вільний вихід з СРСР. Немає в СРСР також жодної союзної ma również takiej Republiki Związkowej, która by chciała ujarzmić inną Republikę республіки, яка б хотіла підкорити іншу союзну республіку. Але з цього не Związkową. Ale z tego wcale nie wynika, że z Konstytucji ZSRR winien być usu- випливає вилучення статті про рівноправність союзних республік з Кон- nięty artykuł traktujący o równości praw Republik Związkowych”. ституції СРСР. Federalna struktura ZSRR przewidywała ponadto kilka poziomów organizacji Крім того, федеративний устрій СРСР передбачав декілька рівнів організа- autonomii narodowej: ції національної автономії: • republiki autonomiczne (ASRR), • автономні республіки (АРСР), • obwody autonomiczne (prowincje autonomiczne), • автономні області (автономні провінції), • okręgi autonomiczne (regiony narodowe). • автономні округи (національні округи). Tereny natomiast, które nie wchodziły w skład struktur autonomicznych, dzieliły Області, що не входили до складу автономних структур, поділялися на: się na: • краї та райони, • kraje i obwody, • міста та області. • miasta i rejony. (482) Podstawowe zagadnienia polityczne państwa radzieckiego. Nowa wła- (482) Основні політичні засади радянської держави. Нова влада дала dza składała społeczeństwu wiele pięknych obietnic. Miała urzeczywistnić wizję суспільству багато красивих обіцянок. Вона мала реалізувати бачення безкон- bezkonfliktowego i szczęśliwego ładu społecznego. Despotyzm carski miał ustąpić фліктного та щасливого суспільного ладу. Царський деспотизм мав поступити- miejsca przyjaznemu człowiekowi samorządowi komunistycznemu. Wszyscy mieli ся місцем дружньому до людини комуністичному самоврядуванню. Кожен мав mieć pod dostatkiem dóbr materialnych. Taką utopijną wizję proponował Rosji Wło- мати достатньо матеріальних благ. Таке утопічне бачення запропонував Росії dzimierz Lenin wraz ze swoimi współpracownikami. Owe wspaniałe wizje zastąpiła Володимир Ленін та його соратники. Однак на зміну цим чудовим видінням jednak koszmarna rzeczywistością. прийшла кошмарна реальність. Ideologia komunizmu określała mianem dyktatury proletariatu formą spra- Комуністична ідеологія визначала диктатуру пролетаріату формою wowania władzy oparta na przemocy (państwo „dyktatury proletariatu”). Była влади, заснованою на насильстві (стан «диктатури пролетаріату»). Це ona konieczną do likwidacji klas i grup społecznych związanych z dawnym syste- було необхідно для ліквідації класів і соціальних груп, пов'язаних зі старим ла- mem, tzn. burżuazji i ziemiaństwa37. Dyktatura proletariatu nie oznaczała oczywi- дом, тобто буржуазії та дворянства37. Диктатура пролетаріату, звісно, не озна- ście, że „proletariusze” – czyli robotnicy i chłopi – będą autentycznie partycypować чала, що «пролетарі» – тобто робітники й селяни – справді братимуть участь у w sprawowaniu władzy. Oznaczała mianowicie, że dyktatorem będzie aparat partii здійсненні влади. Це означало, що диктатором буде апарат партії (вождь і його (wódz i jego współpracownicy), która nazywała siebie partią komunistyczną repre- соратники), яка називала себе комуністичною партією, що представляє «про- zentującą tenże „proletariat” („partia nowego typu”). летаріат» («партія нового типу»). 37 W realiach radzieckich oznaczało to fizyczną eksterminację. 37 У радянських реаліях це означало фізичне знищення. 294 Świat między wojnami Світ між війнами 295 Józef Stalin, w pracy „Zagadnienia leninizmu”, zauważał: Йосип Сталін у праці «Проблеми ленінізму» зазначав: „Dyktatura proletariatu ma swe okresy, swoje szczególne formy, różnorodne «Диктатура пролетаріату має свої періоди, свої окремі форми, свої різні metody pracy. W okresie wojny domowej szczególnie bije w oczy strona przemocy методи роботи. У період громадянської війни сторона насильства в умовах w dyktaturze. Z tego jednak wcale nie wynika, że w okresie wojny domowej nie диктатури особливо вражає. Однак з цього не випливає, що в період грома- odbywa się żadna praca twórcza. Bez pracy twórczej prowadzenie wojny domowej дянської війни творча робота не ведеться. Без творчої праці неможлива гро- jest niemożliwe. W okresie budownictw a socjalizmu, przeciwnie, szczególnie мадянська війна. У період соціалістичного будівництва, навпаки, особливо bije w oczy pokojowa, organizatorska, kulturalna praca dyktatury, praworządność помітні мирна, організаційна, культурна робота диктатури, революційна за- rewolucyjna itd. Jednakże z tego znowu wcale nie wynika, że strona przemocy конність і т. д. Але, знову ж таки, з цього не випливає, що сторона насиль- w dyktaturze odpadła lub może odpaść w okresie budownictwa”. ства в диктатурі відпала або може відпасти в період будівництва. Państwo radzieckie miało charakter totalitarny. Jego istotę określała: Радянська держава мала тоталітарний характер, суть якого визначали: • dominacja partii komunistycznej we wszystkich sferach życia publicznego, • домінування комуністичної партії в усіх сферах суспільного життя, особли- zwłaszcza w dziedzinie polityki, stowarzyszeń oraz środków masowego przeka- во у сфері політики, масових зібрань і засобів масової інформації; zu; • підпорядкування законодавства і права партійним інтересам; • podporządkowanie ustawodawstwa i prawa interesom partii; • невідповідність між положеннями закону та фактично діючими правилами • rozbieżność między przepisami prawa stanowionego a faktycznie obowiązujący- поведінки; mi zasadami postępowania; • взаємопроникнення партійного апарату та державних інститутів (партійна • przenikanie się wzajemnie aparatu partyjnego i instytucji państwowych (państwo держава); partyjne); • монопольне становище однієї партії, діяльність будь-якої опозиції заборо- • monopolistyczna pozycja tejże partii, działalność jakiejkolwiek opozycji była нялася і каралася смертю (влада номенклатури); zakazana i zagrożona karą śmierci (władza nomenklatury); • патрон-клієнтські відносини; • relacje patronalno-klientalne; • боротьба з релігією, церквами, костьолами з одночасним нав’язуванням атеїзму як обов’язкового світогляду; Rosja Radziecka i Związek Radziecki / Радянська Росія і Радянський Союз. • повсюдна корупція. Rosja Radziecka i Związek Radziecki / Радянська Росія і Радянський Союз. 296 Świat między wojnami Світ між війнами 297 • walka z religią i kościołami z jednoczesnym narzuceniem ateizmu jako obowią- Усе суспільство опинилося під пильним контролем політичної поліції та па- zującego światopoglądu; вутини партійних структур, які не лише контролювали всі прояви суспільного • wszechobecna korupcja. життя, а й втручалися в приватну сферу. Całe społeczeństwo znalazło się pod baczną kontrolą policji politycznej i paję- czej sieci struktur partyjnych, które nadzorowały nie tylko wszelkie przejawy życia publicznego, ale ingerowały w sferę prywatną. (483) System ekonomiczny. Gospodarka radziecka przechodziła różne fazy roz- (483) Економічна система. Радянська економіка пройшла різні етапи роз- wojowe: витку: • komunizm wojenny, • воєнний комунізм, • Nową Politykę Ekonomiczną (NEP), • нова економічна політика (НЕП), • gospodarkę centralnie-sterowaną (nakazowo-rozdzielczą, planową). • централізовано керована економіка (командно-розподільча, планова еконо- Wobec tragicznej sytuacji aprowizacyjnej w Rosji, gdzie w warunkach „czerwo- міка). nego terroru” trwała wojna domowa, bolszewicy zdecydowali się na wprowadzenie Зважаючи на трагічну продовольчу ситуацію в Росії, де в умовах «червоно- „komunizmu wojennego”. Miał on umożliwić zaopatrzenie Armii Czerwonej i nie го терору» і тривалої громадянської війни більшовики запровадили «воєнний dopuścić do głodu wśród ludności cywilnej. Zakazano prywatnego handlu, co skut- комунізм». Це мало забезпечити постачання Червоної Армії та запобігти голо- kowało faktyczną likwidacją rynku (uniemożliwiało to przede wszystkim normalną ду серед мирного населення. Приватна торгівля була заборонена, що призвело wymianę między miastem a wsią). Państwo rekwirowało żywność na wsi i decy- до фактичної ліквідації ринку (це перешкоджало, перш за все, нормальному dowało o jej rozdziale (system kartkowy)38. Doprowadziło to do katastrofalnego обміну між містом і селом). Держава реквізувала продовольство на селі та ви- spadku produkcji i głębokiego kryzysu gospodarczego, którego najtragiczniejszym рішувала питання його розподілу (карткова система)38. Це призвело до ката- przejawem była klęska głodu i miliony ofiar śmiertelnych. Rosja – wyczerpana ma- строфічного спаду виробництва та глибокої економічної кризи, найтрагічні- sowymi powstaniami chłopów – stanęła wobec groźby kolejnej rewolucji. шим проявом якої став голод і мільйони смертей. Росія, виснажена масовими Wobec narastającego sprzeciwu spo- селянськими виступами, опинилася перед загрозою чергової революції. łecznego, który zagroził podstawom В умовах посилення соціального władzy radzieckiej, zdecydowano by протистояння, яке загрожувало осно- komunizm wojenny zastąpić Nową Po- вам радянської влади, було вирішено lityką Ekonomiczną (NEP). W ramach замінити воєнний комунізм новою NEP-u próbowano wskrzesić pewne економічною політикою (НЕП). НЕП elementy rynku z zachowaniem wła- намагався відродити окремі елементи sności państwowej w podstawowych ринку, зберігаючи державну власність dziedzinach przemysłu. Wprowadzono у основних галузях промисловості. Kolektywizacja i industrializacja – zamianę obowiązkowego kontyngent Обов'язкова сільськогосподарська кво- propaganda płodów rolnych na podatek żywnościo- та була замінена продподатком. Була wy. Przywrócono system towarowo-pie- Колективізація та індустріалізація – відновлена товарно-грошова система niężny w wymianie między miastem a wsią, a także ustępstwa na rzecz rzemiosła, пропаганда в обміні між містом і селом, концесії usług i drobnego przemysłu. Zmiany pozwoliły m.in. chłopom sprzedawać nadwyż- на ремесла, послуги та дрібну промис- ki własnych produktów i zaopatrywać się w artykuły przemysłowe. Zezwolono tak- ловість. В результаті змін селянам було дозволено продавати надлишки власної że na zakładanie małych przedsiębiorstw produkcyjnych. Zaproponowane zmiany продукції і заготовляти промтовари. Також дозволялося створювати невеликі ви- okazały się dla społeczeństwa niezwykle korzystne. W ciągu trzech lat produkcja робничі підприємства. Запропоновані зміни виявилися надзвичайно корисними przemysłowa wzrosła o 40%, zlikwidowano głód, opanowano inflację oraz przepro- для суспільства. За три роки промислове виробництво зросло на 40%, було лікві- wadzono reformę monetarną. довано голод, взято під контроль інфляцію, проведено грошову реформу. Politykę NEP-u zlikwidował Stalin opowiadający się za budową socjali- Політика НЕПу була скасована Сталіним, який виступав за побудову zmu w oparciu o samowystarczalność gospodarczą i kolektywizację rolnictwa. соціалізму на основі економічного самозабезпечення та колективізації Pierwsze działania w tej mierze nastąpiły w 1929 roku, kiedy rozpoczęto proces 38 Крім того, заборонялася оренда землі та використання найманої праці в сільськогосподар- 38 Zakazano ponadto dzierżawy ziemi i wykorzystywania siły najemnej w produkcji rolnej. ському виробництві. 298 Świat między wojnami Світ між війнами 299 kolektywizacji rolnictwa, polegający na likwidacji indywidualnych gospodarstw сільського господарства. Перші дії в цьому плані відбулися в 1929 році, коли chłopskich i organizowaniem form gospodarowania zbiorowego. Celem była cał- почався процес колективізації сільського господарства, що полягав у ліквіда- kowita kasata własności prywatnej i zapewnienie pełnej kontroli partii nad gospo- ції одноосібних селянських господарств і організації форм колективного гос- darką i życiem społecznym wsi. Chłopów zmuszano do tworzenia spółdzielni pro- подарства. Метою було повне знищення приватної власності та забезпечення dukcyjnych. Opornych karano konfiskatą środków do życia i wywózką do obozów повного партійного контролю над економікою та соціальним життям села. Се- w których więźniowie pracowali w nieludzkich warunkach. Resztę zmuszono do лян змушували створювати колективні форми господарства. Тих, хто відмов- tworzenia kołchozów. W ten sam sposób tępiono „nepmanów” – grupę drobnych лявся, карали конфіскацією засобів до існування та відправленням до таборів, właścicieli i rzemieślników w miastach. W czasie akcji kolektywizacji zesłano do де в’язні працювали в нелюдських умовах. Решту змусили утворити колгоспи. obozów około 10 mln ludzi (polityka zwalczania „kułaka” – bogatego rolnika). Так само було знищено «непманів» – групу дрібних власників і ремісників у містах. Під час кампанії колективізації до таборів було відправлено близько HOŁODOMOR 10 млн. осіб (політика боротьби з «куркулем» – хліборобом-багатим). Szacuje się, że na Ukrainie, która mogłaby być spichlerzem Europy, w czasie kolektywizacji na początku lat 30. zmarło z głodu kilka milionów ludzi39. ГОЛОДОМОР Підраховано, що в Україні, яка могла б бути житницею Європи, кілька мільйо- Rekwizycja ziarna siewnego w ramach „dostaw obowiązkowych” нів людей померли від голоду під час колективізації на початку 30-х років39. (…) zbiory były normalne. Zwieziono je, kiedy jeszcze nikt nie podejrzewał, co będzie. Zimą przybyli, żeby zabrać ziarno, [także to], które zostało już zmielone Реквізиція (примусове вилучення державою) посівного зерна na mąkę, posortowane w workach. Przybyli i zarekwirowali całe ziarno, nie tylko в рамках «обов'язкових поставок» od nas, ale od wszystkich chłopów. A nasza wioska była duża – mieszkało tam (…) урожай був нормальний. Їх привезли, коли ніхто не підозрював, що ста- 6 tysięcy ludzi. неться. Взимку приходили забирати зерно, [в тому числі й те], що вже пере- Wszędzie słychać było szloch. Ci, którzy rekwirowali ziarno, byli bezlitośni. молоте на борошно, розсортоване в мішки. Вони прийшли і забрали все зерно Pamiętam, jakby to było wczoraj, jak jeden człowiek uciekł, porzucając żonę не тільки в нас, а в усіх селян. А село у нас було велике – 6 тисяч людей жило. i troje dzieci. Zabrali absolutnie wszystko: krowy, świnie, wszystko. Żonie Всюди було ридання. Ті, хто реквізував зерно, були нещадні. Пам'ятаю, наче nic już nie pozostało. Odesłała dzieci, by sobie radziły same, podpaliła dom це було вчора, як один чоловік утік, залишивши дружину і трьох дітей. За- i powiesiła się. брали абсолютно все: корів, свиней, все. Для моєї дружини нічого не залиши- лося. Вона відправила дітей напризволяще, підпалила хату і повісилася. Głód W 1933 r. ludzie zostali bez chleba, cierpiąc głód i chłód. Umierały nawet konie. Kiedy koń umierał, ludzie rozbierali truchło tam, gdzie padło, gotowali mięso Голод i zjadali je. Władze usiłowały temu zapobiegać, zakopując konie, ale ludzie je У 1933 році люди залишилися без хліба, страждали від голоду та холоду. wykopywali i zjadali. Навіть коні гинули. Коли кінь гинув, люди розбирали тушу, де вона впала, Jeden człowiek był taki chory, że po prostu leżał pod krzakiem. Był tak spuchnięty, варили м’ясо і їли. Влада намагалася перешкодити цьому, закопуючи коней, że nie mógł chodzić. Pamiętam, że podczołgał się do zdechłego konia, którego але люди викопали їх та їли. rąbali, i zaczął pić krew, a potem umarł. 39 W dniu 7.08.1932 roku, w samym apogeum głodu, ogłoszono dekret („Prawo pięciu kłosów”), 39 7 серпня 1932 року, в розпал голоду, був оприлюднений декрет («Закон про п'ять колосків»), zgodnie z którym nawet kradzież kilku kłosów była karana śmiercią. W ciągu roku stracono ok. 150 tys. згідно з яким навіть крадіжка кількох колосків каралася смертю. За рік було втрачено близько 150 osób. тис. людей. 300 Świat między wojnami Світ між війнами 301 Wszyscy wokół mnie byli opuchnięci z głodu. Pod skórą robił im się płyn, Одному чоловікові було так погано, що він просто лежав під кущем. Він був skóra pękała i wypływał rzadki brunatny, śmierdzący płyn. W ciągu kilku dni настільки набряклим, що не міг ходити. Пам’ятаю, він підповз до мертвого umierali i nie było już komu ich pochować. W porze żniw ludzi wysyłano na коня, якого вони рубали, і почав пити кров, а потім помер. pola i próbowali uszczknąć kilka kłosów ziarna, ale wszędzie byli strażnicy Навколо мене всі пухли від голоду. Під їхньою шкірою утворилася рідина, na koniach. Strażnicy mieli nahajki i do krwi chłostali każdego, kto próbował шкіра тріснула, і звідти витікала рідка коричнева смердюча рідина. За кіль- uszczknąć kłos. ка днів вони померли і не було кому їх поховати. Під час жнив людей від- правляли в поля і намагалися зірвати кілька колосків, але скрізь була охорона Kolejną fazą w gospodarowaniu на конях. Охоронці мали батоги і били до крові кожного, хто намагався w Związku Radzieckim stała się gospo- зірвати колосок. darka centralnie sterowana. Gospo- darka socjalistyczna opierała się na pań- Наступним етапом в економіці Ра- stwowej własności środków produkcji. дянського Союзу була централізова- Własność prywatna została praktycznie на економіка. Соціалістична економі- zlikwidowana, a dysponowanie środka- ка базувалася на державній власності mi produkcji zostało zastrzeżone wyłącz- на засоби виробництва. Приватна nie dla władz partyjno-państwowych. власність була практично ліквідована, Gdy na początku lat 30. cała gospodarka а розпорядження засобами виробни- znalazła się pod kontrolą partii wprowa- цтва залишалося виключно за партій- Nowożytne imperium niewolnicze dzono centralne plany pięcioletnie („pię- ними і державними органами. Коли ciolatki”), produkcja rolna załamała się, Сучасна імперія рабів на початку 30-х років вся економіка natomiast na wielką skalę rozbudowywano przemysł ciężki i zbrojeniowy. Metody опинилася під контролем партії, були planowania doprowadzono do absurdu. Państwowa Komisja Planowania (Gospłan) введені центральні п'ятирічні плани («п'ятирічки»), згорнуто сільськогосподар- tworzyła plany określające z drobiazgową dokładnością każdy detal poszczególnych ське виробництво, набули значного розвитку важка та збройна промисловість. elementów życia gospodarczego kraju. Każde przedsiębiorstwo, każdy pracownik Методи планування були доведені до абсурду. Державна планова комісія (Дер- otrzymali swoją normę do wykonania. Dominowało przekonanie, że państwo – le- жплан) створювала плани, в яких з високою точністю визначалися всі деталі piej niż rynek – wie czego potrzeba społeczeństwu. Ponieważ państwo było mo- окремих елементів економічного життя країни. Кожне підприємство, кожен nopolistą w dziedzinie zatrudnia, pracownicy stawali się niewolnikami planu. Za працівник отримав свій норматив для виконання. Переважало переконання, що jego niewykonanie, które traktowano jako sabotaż, karano obozem. Organizowano держава краще за ринок знає, що потрібно суспільству. Оскільки держава мала współzawodnictwo – nie kto lepiej, ale kto więcej wyprodukuje stąd pojawiła się монополію на зайнятість, робітники ставали рабами плану. Невиконання плану moda na „stachanowców” – od nazwiska górnika Andrieja Stachanowa. Chodziło трактувалося як саботаж і каралося табором. Влаштовували змагання – не хто o „wypromowanie” przodowników pracy wykonujących kilkaset procent normy. краще виробить, а хто більше виробить, звідси і мода на «стахановців» – на Wstrząs wywołany głębokimi przeobrażeniami życia gospodarczego pozwolił честь шахтаря Андрія Стаханова. Йшлося про «просування» керівників робо- Stalinowi i grupie popierających go polityków ustanowić w ZSRR dyktaturę i przez ти, які виконують кількасот відсотків норми. niebywałe nasilenie terroru w drugiej połowie lat 30. zlikwidować prawdziwych Потрясіння, спричинене глибокими перетвореннями економічного життя, i domniemanych przeciwników politycznych. дозволило Сталіну та групі політиків, що його підтримували, встановити в СРСР диктатуру та шляхом безпрецедентного посилення терору в другій по- ловині 30-х років усунути існуючих і можливих політичних опонентів. (484) System terroru państwowego. Politykę ludobójstwa w ZSRR rozpoczął (484) Система державного терору. Політика геноциду в СРСР почалася zamach dokonany na osobie Sergiusza Kirowa40 – kontrkandydata Stalina na sta- з убивства Сергія Кірова40, контркандидата Сталіна на посаду генерального секретаря партії на 17-му з'їзді Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) 40 Siergiej M. Kirow (1886–1934) – działacz bolszewicki, uczestnik rewolucji 1905–1907 roku, czterokrotnie więziony; w czasie rewolucji październikowej przywódca walk we Władykaukazie. 40 Кіров Сергій Миронович (1886–1934) – більшовицький діяч, учасник революції 1905–1907 W 1921 roku sekretarz KC Komunistycznej Partii Azerbejdżanu; współinicjator utworzenia Federacji рр., чотири рази ув’язнений; під час Жовтневої революції керівник боїв у Владикавказі. У 1921 Zakaukaskiej. Od 1923 roku był członkiem KC RKP(b). od 1926 roku piastował funkcję I sekretarza Le- секретар ЦК КП(б) Азербайджану; співініціатор створення Закавказької федерації. З 1923 р. — ningradzkiego Komitetu Gubernialnego partii oraz Północno-Zachodniego Biura KC WKP(b). W 1927 член ЦК РКП(б). з 1926 р. – 1-й секретар Ленінградського губкому партії і Північно-Західного roku został zastępcą członka, a od 1930 roku członkiem Biura Politycznego KC partii. бюро ЦК ВКП(б). У 1927 році став депутатом, а з 1930 року — членом Політбюро ЦК ВКП(б). 302 Świat między wojnami Світ між війнами 303 Система концтаборів і трудових колоній Через табори ГУЛАГу пройшло близько 18 мільйонів людей, з яких близько System obozów koncentracyjnych i kolonii pracy двох мільйонів загинуло. Przez obozy GUŁag-u przeszło około 18 milionów ludzi, z czego około dwa miliony straciły życie. nowisko Sekretarza Generalnego Partii na XVII zjeździe WKP(b) w 1934 roku. - ВКП(б) в 1934 році. Відразу після цього за рішенням Сталіна від 1 грудня Zaraz potem, na mocy decyzji Stalina z 1 grudnia 1934 roku, rozpoczęła się fala 1934 р. почалася хвиля арештів. Обвинувачених позбавили права на захист. aresztowań. Oskarżonych pozbawiono prawa do obrony. Sprawy były rozpatrywane Справи розглядалися на основі ad hoc колегією з трьох посадових осіб («трійка w trybie doraźnym przez skład orzekający trzech urzędników („trójka NKWD”), НКВС»), а не незалежним судом. Смертний вирок виконували негайно. Ста- a nie przez niezawisły sąd. Orzeczoną karę śmierci wykonywano natychmiast. Stalin лін заборонив посилати прохання про помилування до Москви. В СРСР була zabronił przesyłania do Moskwy próśb o ułaskawienie. W ZSRR udoskonalono sys- вдосконалена система таборів, куди відправляли мільйони невинних людей. tem obozów do których zesłano miliony niewinnych ludzi. W szczytowym okresie У розпал репресій там перебувало 12 мільйонів людей. represji przebywało w nich 12 mln ludzi. Застосовувані методи виявилися ефективними, а Сталін став справжнім Zastosowane metody okazały się skuteczne, a Stalin stał się rzeczywistym тираном і диктатором. Нова організація суспільства полягала в запрова- samowładcą. Nowa organizacja społeczeństwa polegała na wprowadzeniu na wsi дженні на селі залежних від держави колективних господарств – колгоспів zależnych od państwa spółdzielni produkcyjnych – kołchozów – i państwowych – і державних господарств – радгоспів, а в місті – фабрик, заводів і торгово- gospodarstwa rolnych – sowchozów, natomiast w mieście – całkowicie kontro- виробничих кооперативів, повністю контрольованих партією, владою та lowanych przez partię i aparat bezpieczeństwa fabryk, zakładów produkcyjnych апаратом безпеки. У розпорядженні держави перебували всі видавництва і oraz spółdzielni handlowych i wytwórczych. W dyspozycji państwa znalazły się друкарні, преса, радіо, освіта, наука, творчі об'єднання і т. д. Контрольними wszystkie wydawnictwa i drukarnie, prasa, radio, szkolnictwo, nauka, stowarzy- установами в цій сфері були цензура, апарат ВКП(б), політична поліція, szenia twórcze itd. Instytucjami kontrolującymi w tym obszarze stały się cenzura, прокуратура і суд. aparat partii WKP(b), policja polityczna oraz prokuratura i sądownictwo. Сталін створив тип комуністичної тоталітарної держави з культом вождя, Józef Stalin stworzył typ komunistycznego państwa totalitarnego, z kultem державною ідеологією (майже квазірелігійною) і прагненням до повного під- wodza, ideologią państwową (o charakterze niemal quasi-religijnym) oraz dą- порядкування суспільства комуністичній партії. У 1936 році він нав'язав нову żeniem do całkowitego podporządkowania społeczeństwa partii komunistycz- союзну конституцію, в якій формально демократичні положення означали nej. W 1936 roku narzucił on nową konstytucję związkową, w której formalnie в'язницю для всіх націй, що живуть в СРСР. 304 Świat między wojnami Світ між війнами 305 demokratyczne postanowienia ozna- У 1934–1937 роках по СРСР про- czały więzienie dla wszystkich naro- йшла перша хвиля великих чисток. dów żyjących dla ZSRR. Найкривавіші репресії відбулися в W latach 1934–1937 przeszła przez 1937 році і були пов'язані з іменем ZSRR pierwsza fala wielkich czystek. Миколи Єжова (1895–1940) – голо- Najbardziej krwawe represje nastąpiły ви НКВС, безпосереднього виконав- w 1937 roku i były związane z nazwi- ця сталінських геноцидних наказів. skiem Nikołaja Jeżowa (1895–1940) Цілі великого терору зводилися до „Wielki Terror” – szefa NKWD, bezpośrednim wyko- усунення реальних (дуже небагатьох) «Великий терор» nawcą ludobójczych rozkazów Stalina. та можливих підозрюваних ворогів Cele Wielkiego Terroru sprowadzały się системи та партії, а також до паралі- Stalin przy trumnie Sergiusza Kirowa do eliminacji rzeczywistych (bardzo już nielicznych) lub urojonych wrogów ustroju Сталін біля труни Сергія Кірова зування, а потім і ліквідації будь-якої i Partii, a także sparaliżowania, a następnie likwidacji jakiejkolwiek wolnej my- вільної думки чи ідеї. Під час великої śli czy idei. W okresie wielkiej czystki aresztowano co najmniej 7 mln obywateli чистки було заарештовано щонайменше 7 мільйонів радянських громадян, з ZSRR, z czego 2 mln zmarło lub zostało zamordowanych. Zwieńczeniem Wielkiego яких 2 мільйони загинули або були вбиті. Кульмінацією великого терору стало Terroru była eksterminacja około 20 tys. wyższych oficerów Armii Czerwonej, czę- знищення близько 20 тис. старших офіцерів Червоної Армії, переважно разом sto wraz z rodzinami. із родинами. Nikołaj Jeżow utracił swoje stanowisko w 1938 roku, a dwa lata później zo- Микола Єжов втратив посаду в 1938 році, а через два роки був розстріля- stał stracony na rozkaz Stalina. Nowym szefem policji politycznej (Ludowego Ko- ний за наказом Сталіна. Новим начальником політичної міліції (Наркомату misariatu Spraw Wewnętrznych – NKWD) został Ławrentij Beria (1899–1953). внутрішніх справ – НКВС) став Лаврентій Берія (1899–1953). Коли велика Kiedy zakończono wielką czystkę zaproponował on, zakrojoną na szeroką skalę, чистка була завершена, він запропонував широкомасштабну реформу табір- reformę system obozów. Miała ona polegać na maksymalnym wykorzystaniu siły ної системи. Вона мала полягати в максимальному використанні робочої сили roboczej więźniów. Uznawał bowiem, że rozstrzelanie w czasie Wielkiego Terroru в'язнів. Він визнав, що розстріл близько мільйона людей під час великого те- około miliona ludzi i śmierć w obozach kolejnych dwóch milionów było działa- рору і загибель ще двох мільйонів у таборах були непродуктивною діяльністю. niem bezproduktywnym. W konsekwencji rozbudowano olbrzymi system obozów Як наслідок, була розширена величезна система виправно-трудових таборів – pracy – GUŁag (skrót rosyjskiej nazwy Głównego Zarządu Obozów NKWD) – po- ГУЛАГ (абревіатура від російської назви Головного управління таборів НКВД) wstała dwudziestowieczna wersja państwa niewolniczego. Pierwszy z takich obo- – створено варіант рабовласницької держави ХХ століття. Перший такий табір zów powstał już w latach 20. XX. wieku na Wyspach Sołowieckich (Sołowiecki був створений у 20-х роках XX ст. на Соловецьких островах (Соловецький та- Obóz Specjalnego Przeznaczenia) na Morzu Białym i posłużył jako rozwiązanie бір особливого призначення) у Білому морі, який послужив «зразковим» рішен- „wzorcowe”. ням. Rozwój imperium obozowego NKWD był związany z zapotrzebowaniem Розвиток табірної імперії НКВД був пов’язаний із потребою безко- na darmową siłę roboczą. Największe zespoły łagrów powstały w rejonach штовної робочої сили. Найбільші групи трудових таборів створювалися в wielkich budów socjalizmu m.in. Kanału Białomorsko-Bałtyckiego („Biełomor- районах великих соціалістичних будівель, зокрема, Біломорсько-Балтійський kanał”)41, Dnieprzańskiej Elektrowni Wodnej („Dnieprogres”) w Zaporożu, Ma- канал («Беломорканал»)41, Дніпровська ГЕС («Дніпрогрес») у Запоріжжі, Маг- gnitogorska (kombinat hutniczy), Karagandy; na trasach magistral kolejowych нітогорськ (металургійний комбінат), Караганда; на магістральних залізнич- i drogowych w rejonach tundry i tajgi (Magistrala Kotłas-Workuta, Magistrala них і автомобільних магістралях в тундрі і тайзі (магістраль Котлас-Воркута, Bajkalsko-Amurska – BAM), w rejonach pozyskiwań drewna oraz kopalń surow- Байкальсько-Амурська магістраль – БАМ), в районах лісозаготівель і сировин- ców na Syberii. них копалень Сибіру тощо. 41 За підрахунками, на його будівництві у 1930–1933 роках втратили життя щонайменше 50 41 Szacuje się, że jego budowa w latach 1930–1933 pochłonęła co najmniej 50 tys. istnień ludzkich. тисяч. осіб. 306 Świat między wojnami Світ між війнами 307 Zbrojenia pancerne Бронетанкове озброєння – pod koniec lat 30. XX wieku Związek Radziecki posiadał nominalnie największą – наприкінці 30-х рр. СРСР мав найбільшу танкову армію у світі. armię pancerną świata. «Тупик» у розвитку бронетанкового озброєння „Ślepa uliczka” w rozwoju broni pancernej – багатобаштовий танк: дорогий, складний у процесі виготовлення, важкий – czołg wielowieżowy: kosztowny, skomplikowany w produkcji, trudny в експлуатації, аварійний і і малопрохідний w obsłudze, awaryjny i wolnobieżny. Trzywieżowy czołg średni T-28. П'ятибаштовий важкий танк Т-35. Трьохбаштовий середній танк Т-28. Czołgi T-28 były użyte bojowo po raz З 1933 по 1939 рік було випущено Танки Т-28 вперше були застосовані в pierwszy w czasie napaści na Polskę 61 екземпляр. Ця конструкція виявилася бою під час вторгнення до Польщі в 1939 w 1939 roku. Uczestniczyły w agresji na абсолютно невдалою. До початку році. Вони брали участь у вторгненні до Pięciowieżowy czołg ciężki T-35. Finlandię, w walkach z Japonią w 1939 німецької агресії важкі танки Т-35 не Фінляндії, в боях з Японією в 1939 році W latach 1933–1939 wyprodukowano roku i w pierwszej fazie wojny z Niemcami. використовувалися в боях. і в першому етапі війни з Німеччиною. 61 egzemplarzy. Konstrukcja ta okazała się Wyprodukowano łącznie 503 egzemplarze. Всього було виготовлено 503 екземпляри. zupełnie nieudana. Do rozpoczęcia niemieckiej agresji czołgi ciężkie T-35 nie były używane bojowo. (485) Próba restytucji „imperium zewnętrznego” (1939–1941). (485) Спроба реституції «зовнішньої імперії» (1939–1941). Sojusz z Niemcami. W dniu 23 sierpnia 1939 roku Związek Radziecki i Rze- Союз з Німеччиною. 23 серпня 1939 року Радянський Союз і Німецький sza Niemiecka zawarły układ o nieagresji powracając do polityki Rapallo. W dniu рейх уклали пакт про ненапад, повернувшись до політики Рапалло. 17 верес- 17 września 1939 roku Związek Radziecki przystąpił do działań wojennych prze- ня 1939 року Радянський Союз вступив у військові дії проти Польщі. Виправ- ciwko Polsce. Uzasadnieniem zbrojnego napadu był rzekomy „upadek państwa данням збройного нападу був нібито «розвал польської держави» (debellatio) і polskiego” (debellatio) i konieczność „wzięcia w obronę” przez Armię Czerwoną необхідність «захистити» українське та білоруське населення силами Черво- ludności ukraińskiej i białoruskiej. Atak ної армії. Радянський напад призвів до рішення про негайну евакуацію влади radziecki spowodował, że podjęto decy- Республіки Польща до Румунії. Агре- zję o natychmiastowej ewakuacji władz сія східного сусіда закріпила поразку Rzeczypospolitej do Rumunii. Agresja польського війська в оборонній війні wschodniego sąsiada przypieczętowała 1939 року. Трагедію довершило підпи- klęskę armii polskiej w wojnie obron- сання 28 вересня 1939 року радянсько- nej 1939 roku. Dopełnieniem tragedii німецького договору про дружбу і кор- było podpisanie 28 września 1939 roku дон, який уточнював положення пакту radziecko-niemieckiego traktatu o przy- Ріббентропа-Молотова. jaźni i granicach doprecyzowującego po- Східні території Республіки Поль- stanowienia paktu Ribbentrop-Mołotow. ща – «Західна Білорусь» і «Західна Wschodnie tereny Rzeczypospolitej Iwan Władimirow, Kapitulacja „białych Україна» – після сфальсифікованих Podpisanie „paktu Ribbentrop-Mołotow” Finów”, 1940 – jako tzw. „Zachodnia Białoruś” i „Za- «голосувань» були формально вклю- Підписання «пакту Молотова- Іван Владимиров, Капітуляція Ріббентропа» chodnia Ukraina” – po sfingowanych «білофінів», 1940 рік чені до складу Білоруської РСР і 308 Świat między wojnami Світ між війнами 309 „głosowaniach” zostały formalnie włączone do Białoruskiej SRR i Ukraińskiej Української РСР. Частини окупованих територій були тимчасово передані Лит- SRR. Fragmenty zajętych terytoriów przekazano czasowo Litwie (→556). ві (→556). „Wojna zimowa”. Agresywna polityka zagraniczna prowadzona przez Związek «Зимова війна». Агресивна зовнішня політика Радянського Союзу при- Radziecki doprowadziła do wojny z Finlandią (30.11.1939–12.031940). Konflikt, звела до війни з Фінляндією (30.11.1939 — 12.3.1940). Конфлікт, що нага- który przypominał starcie Dawida z Goliatem, ukazał słabości Robotniczo-Chłop- дував зіткнення Давида з Голіафом, показав слабкість Робітничо-Селянської skiej Armii Czerwonej, której dowódcy zakładali szybkie i bezproblemowe zwy- Червоної Армії, командування якої припускало швидку й безпроблемну пе- cięstwo. Plany „eksportu rewolucji” spełzły – póki co – na niczym. Długie miesią- ремогу. Плани «експорту революції» поки що зійшли нанівець. Довгі місяці ce zmagań ze słabą armią fińską ukazały faktyczny poziom możliwości bojowych боротьби зі слабкою фінською армією показали реальний рівень боєздатнос- ZSRR. Armia Czerwona, wyniszczona ludobójczymi czystkami, nie stanowiła siły ті СРСР. Червона армія, спустошена геноцидними чистками, не становила bojowej adekwatnej do swojej liczebności i wyposażenia technicznego. Wojna za- бойової сили, адекватної її чисельності та технічній оснащеності. Війна за- kończyła się cesją części terytorium Finlandii (ok. 11%), które miejscowa ludność кінчилася тим, що частина території Фінляндії (близько 11%), яку залишило opuściła, na rzecz ZSRR. Dopełnieniem konfliktu okazała się tzw. „wojna konty- місцеве населення, відійшла до СРСР. Конфлікт доповнився продовженням nuacyjna” prowadzona w latach 1941–1944. Zakończył ją dopiero traktat paryski війни в 1941–1944 рр. Він закінчився лише Паризьким договором, укладе- zawarty 10 lutego 1947 roku, który nie tylko potwierdził zdobycze z 1940 roku, ale ним 10 лютого 1947 року, який не тільки підтвердив здобутки 1940 року, але przyniósł nowe (m.in. Petsamo, wymuszona dzierżawa Porkkala i liczne koncesje й приніс нові (зокрема Петсамо, примусову оренду Порккали та численні polityczne). політичні поступки). W okresie 1940–1941 Stalin prowadził podobną do hitlerowskiej politykę У 1940–1941 роках Сталін проводив політику, подібну до політики Гіт- podboju słabszych państw. Latem ZSRR zaanektował Litwę, Łotwę i Estonię prze- лера, спрямовану на завоювання слабших країн. Влітку СРСР анексував kształcając je w republiki radzieckie. W tym samym czasie wymusił także – kosz- Литву, Латвію та Естонію, перетворивши їх на радянські республіки. Водночас tem Rumunii – aneksję Besarabii tworząc Mołdawską SRR. W 1940 roku powołano він також форсував – за рахунок Румунії – анексію Бессарабії, створивши Мол- również do życia Karelo-Fińską SRR. Liczba republik związkowych ZSRR wzrosła давську РСР. У 1940 році також була створена Карело-Фінська РСР. Таким чи- zatem – przejściowo – do szesnastu. ном кількість союзних республік СРСР зросла – тимчасово – до шістнадцяти. Międzynarodówka (1871) Інтернаціонал (1871) (Muz. P. Degeyter, tekst E. Pottier) (Музика П’єра Дегейтера, текст Ежена Потьє) Pierwszy hymn Związku Radzieckiego Перший гімн Радянського Союзу Wyklęty, powstań, ludu ziemi, Повстаньте, гнані і голодні Powstańcie, których dręczy głód. Робітники усіх країв, Myśl nowa blaski promiennemi Як y вулкановій безодні Dziś wiedzie nas na bój, na trud. B серцях y нас клекоче гнів. Przeszłości ślad dłoń nasza zmiata, Ми всіх катів зітрем на порох Przed ciosem niechaj tyran drży! Повстань же, військо злидарів Ruszamy z posad bryłę świata, Bce, що забрав наш лютий ворог Dziś niczym – jutro wszystkim my! Щоб повернути, час наспів. Bój to jest nasz ostatni, Чуєш: сурми заграли Krwawy skończy się trud, Час розплати настав. Gdy związek nasz bratni В Інтернаціоналі Ogarnie ludzki ród. Здобудем людських прав! Переклад Миколи Вороного 310 Світ між війнами Світ між війнами 311 Zmiany struktury terytorialnej ZSRR Zmiany struktury terytorialnej ZSRR Зміни в територіальному устрої УРСР Зміни в територіальному устрої УРСР Stan na rok 1924 Stan na rok 1936 Станом на 1924 рік Станом на 1936 рік Stan na rok 1929 Stan na lata 1939/1940 Станом на 1929 рік Станом на 1939/1940 рр 312 Świat między wojnami Світ між війнами 313 PODSUMOWANIE LXXXIII РЕЗЮМЕ LXXXIII • Podstawą ideologiczną państwa radzieckiego były poglądy Karola Marksa i Fry- • Ідеологічною основою Радянської держави були погляди Карла Маркса і deryka Engelsa, zwłaszcza marksistowska teoria rozwoju społecznego. Zostały Фрідріха Енгельса, зокрема, марксистська теорія суспільного розвитку. Їх в one rozwinięte przez Włodzimierza Lenina. подальшому розвинув Володимир Ленін. • W 1922 roku – na bazie Rosji Radzieckiej, Białorusi, Ukrainy i Federacji Zakau- • У 1922 році на основі Радянської Росії, Білорусії, України та Закавказької kaskiej – powstał Związek Socjalistycznych Republik Radzieckich. Imperium Федерації було створено Союз Радянських Соціалістичних Республік. Ра- radzieckie upadło w 1991 roku. дянська імперія розпалася в 1991 році. • ZSRR był państwem totalitarnym z rozbudowanym do monstrualnych rozmia- • СРСР був тоталітарною державою з розвиненою до жахливих масштабів rów systemem aparatu terroru. системою апарату терору. • W okresie dyktatury Stalina gospodarka radziecka i największe inwestycje infra- • Під час диктатури Сталіна радянська економіка та найбільші інфраструк- strukturalne reżimu oparte były na niewolniczej pracy więźniów obozów kon- турні інвестиції режиму базувалися на рабській праці в’язнів концтаборів. centracyjnych. • У 1939-1941 роках Радянський Союз намагався відбудувати «зовнішню ім- • W latach 1939–1941 Związek Radziecki podjął próbę odbudowy „imperium ze- перію» – тобто повернути колишні володіння царського режиму (прибал- wnętrznego” – tzn. odzyskania dawnych posiadłości reżimu carskiego (republiki тійські республіки, східну Польщу, Фінляндію, Бессарабію). bałtyckie, wschodnie ziemie Polski, Finlandia, Besarabia). 4. System rządów III Rzeszy Niemieckiej – monokracja 4. Державний устрій Третього рейху – поліцентрична policentryczna монократія (486) Punkt wyjścia: cel instytucji państwa według A. Hitlera. (486) Вступне твердження: призначення державних інститутів за А. Гітлером. „Państwo jest środkiem do celu. Jego cel polega na zachowaniu i popieraniu istot posiadających wspólne cechy fizyczne i duchowe. Na to zachowanie składa się «Держава – це засіб досягнення мети. Його метою є збереження та вихован- przede wszystkim samo utrzymanie rasy i stworzenie warunków do swobodnego ня істот, які мають спільні фізичні та духовні характеристики. Ця поведін- rozwoju wszystkich drzemiących w niej sił. Część tych sił zawsze będzie służyć ка полягає насамперед у підтримці породи та створенні умов для вільного przede wszystkim zachowaniu życia biologicznego, a tylko pozostała popieraniu розвитку всіх дрімаючих у ній сил. Частина цих сил завжди буде служити dalszego rozwoju duchowego. в першу чергу для збереження біологічного життя, і тільки решта підтриму- Państwa, które nie służą temu celowi, są ułomne, więcej – są potworkami. ватиме подальший духовний розвиток. My, narodowi socjaliści, musimy dokonać wyraźnego rozróżnienia między Країни, які не служать цій меті, мають недоліки, більше того, вони є мон- państwem jako naczyniem, a rasą jako jego zawartością. Naczynie to tylko страми. wówczas spełnia swoją funkcję, gdy może zachować i chronić zawartość; Ми, націонал-соціалісти, повинні чітко розрізняти державу як посудину та w innym przypadku jest bezwartościowe”. расу як її зміст. Ця посудина виконує свою функцію лише в тому випадку, A. Hitler: Mein Kampf, Berlin 1942. якщо вона може зберегти та захистити вміст; інакше воно нічого не варте». А. Гітлер: Майн Кампф, Берлін 1942. Przywódca narodowego socjalizmu, Adolf Hitler, koncentrował swą uwagę wo- Лідер націонал-соціалізму Адольф Гітлер зосередив свою увагу на необхід- kół kwestii konieczności obrony czystości rasy, opartych na naiwnych i pseudonau- ності захисту чистоти раси, ґрунтуючись на наївних і псевдонаукових спосте- kowych obserwacjach przyrody oraz tzw. „misji rasowej” narodu niemieckiego, реженнях природи, а також на так званій «расовій місії» німецького народу, wobec której państwo staje się jedynie narzędziem w jego służbie, to jest w służbie щодо якої держава стає лише знаряддям її реалізації, тобто служить расовій jedności rasowej. Jednym z najbardziej istotnych składników propagandy hitlerow- єдності. Одним із найважливіших компонентів гітлерівської пропаганди був skiej był skrajny nacjonalizm i rasizm. Prowadził on w prostej linii do uzasadnie- крайній націоналізм і расизм, які прямо виправдовували завойовування інших nia podbojów innych państw oraz prawa do narodowego rozwiązania wszystkich країн, а також право до національного вирішення всіх соціальних питань. Свої kwestii społecznych. Zadania te realizował Hitler poprzez system władzy, w którym цілі Гітлер реалізовував через систему влади, в якій особливу роль відігравала szczególną rolę odegrała Narodowosocjalistyczna Niemiecka Partia Robotników Націонал-соціалістична німецька робітнича партія (NSDAP), а також через роз- 314 Świat między wojnami Світ між війнами 315 (NSDAP), rozbudowany system aparatu ucisku i armia. W państwie narodowoso- галужену систему репресивного апарату та армію. У націонал-соціалістичній cjalistycznym jednostka była albo uległa państwu, albo represjonowana. Wszystkie державі особи або підкорялися державі, або репресувалися. Усі елементи гро- elementy życia publicznego i prywatnego były nadzorowane przez wszechobecne мадського та особистого життя контролювали всюдисущі партійні організації organizacje partyjne i agenturę tajnej policji42. та таємна поліція42. Hitler głosił skrajny szowinizm uważając naród za „wspólnotę krwi”. Pry- Гітлер проповідував крайній шовінізм, вважаючи націю «кровною mitywnie interpretując myśli Karola Darwina (1809–1882), uznawał siłę i wal- спільнотою». Примітивно трактуючи думки Ч. Дарвіна (1809–1882), він kę za podstawowe prawo społeczne. визнав силу і боротьбу основним суспільним законом. „Wszystko na tym świecie można udoskonalić. Każda klęska może być matka «Усе в цьому світі можна покращити. Кожна поразка може стати матір'ю przyszłego zwycięstwa. Każda przegrana wojna może być przyczyna późniejszego майбутньої перемоги. Кожна програна війна може стати причиною наступ- odrodzenia. Każda przeciwność może wspierać rozwój ludzkiej myśli, każdy ного переродження. Будь-яке лихо може сприяти розвитку людської думки, ucisk może wyzwolić siły zdolne do odrodzenia moralnego i duchowego, o ile будь-яке гноблення може визволити сили, здатні до морального і духовного zostanie zachowana czystość krwi. Jej utrata natomiast niszczy na zawsze відродження, за умови збереження чистоти крові. Його втрата, навпаки, на- szczęście wewnętrzne, poniża człowieka na zawsze, a konsekwencje moralne завжди руйнує внутрішнє щастя, назавжди принижує людину, а моральні та i intelektualne są nie do odwrócenia. інтелектуальні наслідки незворотні. Tylko bowiem we krwi ma swe siedlisko siła lub słabość człowieka. Narody, które Бо тільки в крові криється сила чи слабкість людини. Народи, які не визна- nie uznają i nie doceniają swych fundamentów rasowych, są podobni do ludzi, ють і не цінують своїх расових основ, схожі на людей, які хотіли б надати którzy chcieliby nadać kundlom cechy chartów, nie rozumiejąc, że zwinność дворняжкам характеристики хортів, не розуміючи, що спритність і слухня- charta i posłuszeństwo kundla nie dadzą się wpoić przez tresurę, lecz tkwią ність дворняжок не можна прищепити дресируванням, а є властивими самій w samej rasie. Ludy, które rezygnują z utrzymania czystości swej rasy, rezygnują породі. Народи, які зрікаються чистоти свого роду, зрікаються духовної єд- tym samym z jedności duchowej narodu. Zanik ich jest naturalną i nieuniknioną ності нації. Їх зникнення є природним і неминучим наслідком розкладання konsekwencją zepsucia ich krwi”. їхньої крові». A. Hitler: Mein Kampf, Berlin 1942. А. Гітлер: Майн Кампф, Берлін 1942. Націоналізм у нацизмі уособлювався в ідеології ворога, з яким треба не- Nacjonalizm w nazizmie znajdował wyraz w ideologii wroga, którego należy щадно боротися. Ворогом був єврей, комуніст, ліберал, соціал-демократ. Ворог bezwzględnie zwalczać. Wrogiem był Żyd, komunista, liberał, socjaldemokrata. був непотрібним елементом, тому кожна людина, яка вважалася ворогом, Wróg był elementem zbędnym, dlatego każdy człowiek uznany za wroga mógł міг бути за „законом” Третього рейху ув'язнений або вбитий. Нацизм про- być w majestacie tzw. „prawa” III Rzeszy uwięziony lub zgładzony. Nazizm pro- пагандистськи поєднував ідеї націоналізму з елементами соціалізму, стоячи на pagandowo łączył idee nacjonalizmu z elementami socjalizmu, stojąc na stanowi- позиції, що кожна нація має право на свій варіант соціалізму. Ці гасла привер- sku, że każdy naród ma prawo do własnej wersji socjalizmu. Hasła te przyciągnęły нули значну частину суспільства до гітлеризму43. do hitleryzmu dużą część społeczeństwa43. Гітлер боровся проти лібералізму, багатопартійної системи та парламента- Hitler zwracał się przeciw liberalizmowi, systemowi wielopartyjnemu i parla- ризму, а також проти комунізму та пацифізму, які, на його думку, надихалися та mentaryzmowi oraz komunizmowi i pacyfizmowi, które uznawał za inspirowane підтримувалися євреями. Будучи прихильником переконань старогермансько- i wspierane przez Żydów. Występował również – jako ideologia bazująca na staro- го язичництва, він також боровся проти християнства та інших релігійних кос- germańskim pogaństwie – przeciwko chrześcijaństwu i Kościołom. Narodowy so- тьолів. Націонал-соціалізм не визнавав цінності людини як особистості. Він cjalizm negował wartość człowieka jako jednostki. Dążył do zawładnięcia nie tylko ставив за мету заволодіти не тільки тілом, але і душею людини. ciałem, ale i duszą człowieka. 42 Однак фактом є те, що чутки про «всезнайство» гестапо свідомо поширювалися, що було 42 Jakkolwiek jest faktem, że celowo rozpuszczano plotki o „wszechwiedzy” Gestapo, co było moc- значно перебільшено, але сприяло створенню атмосфери суспільного страху. no przesadzone, ale sprzyjało tworzeniu atmosfery społecznego lęku. 43 Варто, однак, пам'ятати, що на виборах у березні 1933 року нацисти не досягли абсолютної 43 Warto jednak pamiętać, że w wyborach w marcu 1933 roku naziści nie osiągnęli absolutnej więk- більшості в рейхстазі. Всупереч тогочасній пропаганді та думці значної частини тогочасної szości w Sejmie Rzeszy. Wbrew ówczesnej propagandzie i opinii istotnej części współczesnej historio- історіографії, насправді це була поразка, а не перемога. Запровадження повного правління grafii – była to de facto klęska, a nie zwycięstwo. Wprowadzenie rządów totalnych było możliwe dzięki стало можливим завдяки незаконному вигнанню депутатів-комуністів із Рейхстагу та ландтагів nielegalnemu usunięciu deputowanych komunistycznych z Reichstagu i parlamentów krajowych oraz (парламентів) земель і жорстокому залякуванню депутатів від Соціал-демократичної партії brutalnemu zastraszeniu deputowanych SPD i partii Zentrum. Німеччини (SPD) і партії «Центр». 316 Świat między wojnami Світ між війнами 317 (487) Państwo wodzowskie (stan zorganizowanego chaosu). Syntezą ideolo- (487) Вождизм (держава організованого хаосу). Синтезом ідеології на- gii nazizmu była zasada charyzmatycznej władzy wodza (Führerprinzip), którego цизму став принцип харизматичної влади лідера (Führerprinzip), який уосо- uosabiał Hitler. Zasada wodzostwa znalazła swój syntetyczny wyraz w dyktaturze блювався Гітлером. Вождизм – це політика, направлена на затвердження однієї Hitlera realizowanej przez rozbudowany do monstrualnych rozmiarów aparat biu- людини в ролі незаперечного керівника. Для вождизму характерна особиста rokracji państwowej i partyjnej. Bardzo celną charakterystykę konstytucyjnej funk- відданість одній людині – вождю, визнаному ідейному керівнику у жорстко cji Führera sformułował, jeszcze w trakcie wojny, F. Neumann w klasycznej pracy централізованих структурах (державі, партії). Принцип вождизму знайшов „Behemot”: своє синтетичне вираження в гітлерівській диктатурі, здійснюваній державно- партійно-бюрократичним апаратом, розбудованим до небачених розмірів. „Adolf Hitler jest najwyższym wodzem. Łączy funkcje najwyższego prawodaw- Дуже точний опис конституційної функції фюрера сформулював ще під час cy, najwyższego administratora i najwyższego sędziego. W jego osobie zjedno- війни Ф. Нейман у своїй класичній праці «Бегемот»: czona jest władza państwowa, naród i ruch. Początkowo Führer był tylko kanc- lerzem, bardzie bezwzględnych od wszystkich swoich poprzedników, a na pod- «Адольф Гітлер — верховний головнокомандувач. Він поєднує в собі функ- stawie ustawy o pełnomocnictwach z 1933 r. miał większą niż oni władzę, ale ції вищого законодавця, вищого розпорядника і вищого судді. В його особі był jednym z wielu aktorów; jego dekrety wymagały kontrasygnaty ministrów об'єднані державна влада, нація і рух. Спочатку фюрер був просто канцле- i często mógł działać jedynie za pośrednictwem prezydenta von Hindenburga. Po ром, більш жорстоким, ніж будь-хто з його попередників, і згідно з Законом śmierci Hindenburga urzędy prezydenta i kanclerza połączono (wówczas Führer про повноваження 1933 року він мав більше влади, ніж вони, але він був i kanclerz Rzeszy, a od lipca 1939 r. po prostu Führer), ster państwa przekazano одним із багатьох учасників; його укази вимагали контрасигнації міністрів, zaś w ręce jednej osoby”44. і він часто міг діяти лише через президента фон Гінденбурга. Після смер- ті Гінденбурга посади президента і канцлера були об'єднані (тоді фюрер і W przeddzień spodziewanej śmierci prezydenta Hindenburga (†2.08.1934) Hi- рейхсканцлер, а з липня 1939 року просто фюрер), а кермо держави було tler połączył urzędy głowy państwa i szefa rządu, i stanął na czele Niemiec z tytułem передано одній особі»44. wodza i kanclerza Rzeszy. W dniu 13 grudnia 1934 roku rząd Rzeszy przyjął tajną Ustawę o następcy Führera i kanclerza Rzeszy, która zakładała, że „aż do uchwalenia Напередодні передбачуваної смерті президента Гінденбурга († 2 серпня nowej konstytucji Rzeszy Niemieckiej Führer i kanclerz Rzeszy wyznacza następcę 1934 р.) Гітлер поєднав посади глави держави та глави уряду та став главою na wypadek swojej śmierci lub innego zakończenia urzędowania na stanowiskach Німеччини з титулом вождя та канцлера Рейху. 13 грудня 1934 року уряд Рей- prezydenta i równocześnie kanclerza Rzeszy”. W dniu 19 grudnia 1934 roku wyzna- ху прийняв секретний Закон про наступника фюрера і рейхсканцлера, який czono następcę w osobie H. Göringa, który tym samym został formalnie drugą osobą передбачав, що «до прийняття нової конституції Німецького рейху фюрер і w państwie. Kontynuując wywód Neumanna: рейхсканцлер призначає наступника на випадок своєї смерті або іншого при- пинення повноважень на посту Президента і Канцлера Райху одночасно». „Osoba ta jest Führerem dożywotnio, mimo że nikt nie wie, skąd wywodzone 19 грудня 1934 р. був був визначений такий наступник в особі Германа Герінга, są jego uprawnienia konstytucyjne. Jest on niezależny od wszystkich innych який таким чином формально став другою особою в державі. Продовжуючи instytucji, nie musi więc składać przed parlamentem przysięgi konstytucyjnej аргументацію Неймана: (i nie zrobił tego) […]. Nie może zostać złożony z urzędu […]. Nie kieruje on trzema urzędami: prezydenta, kanclerza i wodza partii, lecz używa ich, by «Ця людина є фюрером на все життя, хоча ніхто не знає, звідки у нього по- zademonstrować swoją władzę […]. Prawem jest wola Führera, a ustawodawstwo ходять конституційні повноваження. Він є незалежний від усіх інших ін- stanowi emanację jego władzy […] Jego władza jest nieograniczona – zarówno ституцій, тому йому не потрібно складати конституційну присягу перед pod względem prawnym, jak konstytucyjnym”. парламентом (і цього не робив) […]. Він не може бути усунутий з посади […]. Він не займає три посади президента, канцлера та лідера партії, але їх Sejm Rzeszy (Reichstag) – kluczowy w czasach „weimarskich” organ władzy використовує для демонстрації своєї влади […]. Закон — це воля фюрера, а – pod rządami NSDAP i prezydencją Göringa stał się instytucją fasadową – „najle- законодавство — це еманація його влади […] Його влада необмежена — як piej opłacanym męskim chórem świata”, którego głównym zadaniem było śpiewa- юридично, так і конституційно». nie hymnu dla uczczenia kolejnej przemowy wodza. Zachowując jednak Reichstag i – chwilowo, jak się okazało – Radę Rzeszy „Hitler zademonstrował, że istnieje 44 F. Neumann: Behemot. Narodowy socjalizm: ustrój i funkcjonowanie 1933–1944, Warszawa 44 105Ф. Нейман: Бегемот. Націонал-соціалізм: система та функціонування 1933–1944, 2016. Варшава 2016. 318 Świat między wojnami Світ між війнами 319 ciągłość władzy z jednej strony, ponieważ pozostały instytucje starego systemu pań- Рейхстаг (Reichstag) — за «веймарською» системою ключовий законо- stwa, a zapowiedź prolongowania ustawy o pełnomocnictwach wskazywała z dru- давчий орган влади, президентем якого був Герман Герінг, в часах правління giej strony, że chciał zachować legitymację oraz wrażenie o legalności swego stano- Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП) перетворився wiska i prawomocność późniejszych działań”45. на фасадний заклад — «найкраще оплачуваний чоловічий хор у світі», голо- вним завданням якого було співати гімн, щоб відсвяткувати наступну промо- ву фюрера. Проте, зберігши Рейхстаг і – тимчасово, як виявилося – Рейхраду, «Гітлер продемонстрував, що існує правонаступництво влади, з одного боку, оскільки збереглися інститути старої державної системи, а з іншого боку, на- магався підтвердити законність і зберегти враження легальності своєї посади та легітимності своїх подальших дій45. Диктатура вождя була в принципі несумісною з традиційно федератив- ним устроєм Рейху. За короткий час нацисти оволоділи територіальними урядами і дуже швидко почали розбу- довувати та радикально централізову- вати владу в державі. Був створений інститут рейхс-губернаторів, функції яких зазвичай покладалися на гауляй- терів НСДАП. Функції імперського Werner von Blomberg, Adolf Hitler, Paul намісника - рейхсштатгальтера, за- von Hindenburg, Franz von Papen. Вернер фон Бломберг, Адольф Гітлер, вданням якого було спостереження Пауль фон Гінденбург, Франц фон Папен. за виконанням політичних директив фюрера і рейхсканцлера в найбіль- шій країні – Пруссії – незабаром взяв на себе сам канцлер. Згідно із Законом про злиття областей з імперією відбу- Zasady ustrojowe III Rzeszy Niemieckiej валися планомірні заходи щодо централізації влади та уніфікації державних Конституційні принципи Третього Рейху відомств і установ Пруссії з системою державних органів Рейху. Źródło: oprac. na podst. K. Grzybowski: Ustrój polityczny Trzeciej Rzeszy (w:) Encyklopedia nauk politycz- nych (Zagadnienia społeczne, polityczne i gospodarcze), Warszawa 1939, t. IV, z. I,, s. 64. Хоча влада вождя суперечила типовим для Веймарської республіки інститу- там ліберальної демократії, нацистський режим, щоб підтвердити власну легі- тимність, іноді вдавався до референдумів, зокрема: Dyktatura wodza była – co do zasady – nie do pogodzenia z tradycyjnie federal- • народне голосування за вихід з Ліги Націй, nym ustrojem Rzeszy. W krótkim czasie naziści opanowali rządy krajowe i rychło • народне голосування щодо злиття посад президента і канцлера рейху przystąpili do przebudowy i skrajnej centralizacji władzy, nawet jeżeli zachowa- 19 серпня 1934 року, яке було задумано як тест особистої популярності Фю- no pewne pozory. Ustanowiono instytucję namiestników Rzeszy, które to funkcje рера, powierzano z reguły gauleiterom NSDAP. Obowiązki namiestnika w największym • народне голосування в справі приєднання Рейнської області, kraju – Prusach – rychło przejął sam kanclerz. Systematycznie też przeprowadzano • народне голосування в справі приєднання Австрії до Рейху. ujednolicenie krajowych resortów pruskich z resortami Rzeszy. Третій Рейх був державою, яку «вкрала» партія. З 14 липня 1933 року, після Jakkolwiek władza wodza kłóciła się z instytucjami demokracji liberalnej właści- розпуску або саморозпуску всіх інших партій, Націонал-соціалістична робіт- wymi okresowi Republiki Weimarskiej, to przecież reżim hitlerowski, dla podbudo- нича партія Німеччини (НСДАП) була єдиною легально діючою політичною wania własnej legitymizacji, odwoływał się okazjonalnie do instytucji referendum: партією в Райху. НСДАП користувалася законодавчо гарантованою монополі- • głosowanie ludowe w sprawie wystąpienia z Ligii Narodów, єю на владу. Була створена подвійна державно-партійна структура управління 45 W. Aftyka: Nazizm. Struktura władzy, Warszawa 2017, s. 34. 45 З. Афтика: Нацизм. Структура влади, Варшава 2017, С. 34. 320 Świat między wojnami Світ між війнами 321 NSDAP – struktura organizacyjna i okręgi partyjne • głosowanie ludowe w sprawie połączenia urzędów prezydenta i kanclerza Rzeszy w dniu 19 sierpnia 1934 roku, które było pomyślane jako plebiscytarny spraw- НСДАП - організаційна структура та партійні округи dzian osobistej popularności Führera, • głosowanie ludowe w sprawie przyłączenia Nadrenii, публічною сферою. Партія та пов’язані з нею організації отримали статус дер- • głosowanie ludowe w sprawie zatwierdzenia przyłączenia Austrii do Rzeszy. жавних установ. Вищі партійні чиновники займали чільні посади в адміністра- III Rzesza była państwem, które zostało „ukradzione” przez partię. Od dnia 14 lip- ції та поліції. ca 1933 roku, po rozwiązaniu lub samorozwiązaniu wszystkich pozostałych partii, У 1938 році була проведена реконструкція уряду. Окрім кадрових змін і NSDAP była już jedyną legalnie działającą partią polityczną w Rzeszy. NSDAP створення фасадної Таємної Ради Кабінету під головуванням барона Констан- cieszyła się ustawowo zagwarantowanym monopolem władzy. Powstała dwoista тіна фон Нойрата, колишнього глави Міністерства закордонних справ, який państwowo-partyjna struktura zarządzania sferą publiczną. Partia i powiązane z nią щойно був звільнений з цієї посади, відбулися зміни командної структури ар- organizację uzyskały status instytucji państwowych. Wyżsi urzędnicy partyjni obej- мії. Було ліквідоване військове міністерство та усунутий фельдмаршал Вернер mowali eksponowane stanowiska w administracji i policji. фон Бломберг, яких замінили Верховне командування збройними силами, голові W 1938 roku przeprowadzona została rekonstrukcja gabinetu. Poza zmianami якого було присвоєно звання рейхсміністра (Вільгельм Кейтель). Однак він не personalnymi i powołaniem fasadowej Tajnej Rady Gabinetowej, której przewodni- мав статусу головнокомандувача Вермахту, який Гітлер залишив собі. У 1939 czył zdymisjonowany właśnie były szef Urzędu Spraw Zagranicznych Konstantin році була створена Рада міністрів оборони Рейху під керівництвом Германа von Neurath, przyniosła ona zmianę struktury dowodzenia armią. Zlikwidowane Герінга, яка в перший період війни фактично виконувала роль військового ка- Ministerstwo Wojny i usuniętego feldmarszałka von Blomberga zastąpiło Naczel- бінету. Уряд Рейху разом із зміцненням позицій вождя більше не збирався на ne Dowództwo Wojsk, którego szef otrzymał rangę Ministra Rzeszy (W. Keitel). пленарні засідання. Реальною владою володіли ті чиновники режиму, які мали Nie był jednakowoż naczelnym dowódcą Wehrmachtu, którą to funkcję zachował реальний доступ до Гітлера, їх вплив був величезним. dla siebie Hitler. W 1939 roku powołano Radę Ministrów ds. Obrony Rzeszy pod Характерною рисою гітлерівського способу управління державою був су- przewodnictwem Göringa, która w pierwszym okresie wojny pełniła faktycznie ворий поділ окремих міністерств та їх керівників. На практиці це означало, rolę gabinetu wojennego. Rząd Rzeszy, wraz z ugruntowaniem pozycji wodza, nie що міністр (уповноважений, комісар) обмежувався лише справами свого мі- zbierał się już na plenarnych posiedzeniach. Realną władzę mieli ci funkcjonariu- ністерства і не мав права втручатися в будь-яку діяльність іншої гілки влади. sze reżimu, którzy dysponowali rzeczywistym dostępem do Hitlera, a zakres ich У випадках, коли повноваження збігалися, що було нерідко правилом, ніж ви- wpływów był ogromny. нятком («стан організованого хаосу») або якщо для врегулювання питання 322 Świat między wojnami Світ між війнами 323 Organizacja władzy w państwie narodowosocjalistycznym Organizacja władzy w państwie narodowosocjalistycznym Організація влади в націонал-соціалістичній державі Організація влади в націонал-соціалістичній державі Cechą charakterystyczną sposobu zarządzania państwem przez A. Hitlera była були необхідні міжвідомчі консультації, організовувалися спеціальні зустрі- ścisła separacja poszczególnych resortów oraz ich szefów. W praktyce oznaczało to, чі державних секретарів і заступників секретарів або інших уповноважених że minister (pełnomocnik, komisarz) był ograniczony wyłącznie do spraw swojego старших офіційних осіб відповідних міністерств. Під час таких конференцій resortu i nie miał prawa ingerowania w jakiekolwiek czynności innego pionu wła- викладалася позиція відомства, яке скликало нараду, а представники інших ві- dzy. W przypadku, gdy krzyżowały się kompetencje – co było raczej regułą aniżeli домств представляли думки своїх керівників. Проект рішення, який готували wyjątkiem („stan zorganizowanego chaosu”) – lub jeżeli dla załatwienia sprawy ko- керівники окремих міністерств (якщо він не отримував загального схвалення) nieczne było przeprowadzenie konsultacji międzyresortowych – zwoływano ad hoc подавався на затвердження вождю. Прикладом такої наради стала Ванзейська narady sekretarzy i podsekretarzy stanu względnie innych delegowanych wyższych конференція - зустріч вищих посадових осіб нацистської Німеччини, що від- urzędników zainteresowanych resortów. W trakcie takich konferencji był prezento- булася 20 січня 1942 року, де розглядалося питання «остаточного вирішення wany pogląd urzędu, który zwoływał naradę, a przedstawiciele pozostałych instytucji єврейського питання», тобто Голокосту. przedstawiali opinie swoich szefów. Projekt decyzji, zaaprobowany następnie przez szefów poszczególnych resortów, przedstawiano do akceptacji (wzgl. rozstrzygnię- cia – o ile nie osiągnięto „zadowalającego” wszystkie strony porozumienia) wodza. Przykładem takiej narady była konferencja w Wannsee, na której omawiano sprawę tzw. „ostatecznego rozwiązania kwestii żydowskiej”, czyli Zagłady. 324 Świat między wojnami Світ між війнами 325 Zbrodnia ludobójstwa od strony „administracyjnej” Zbrodnia ludobójstwa od strony „administracyjnej” Злочин геноциду з «адміністративної» сторони Злочин геноциду з «адміністративної» сторони „Interesariusze” niesławnej konferencji w Wannsee ze strony resortów rządowych / „Interesariusze” niesławnej konferencji w Wannsee ze strony resortów rządowych / «Зацікавлені сторони» сумнозвісної Ванзейської конференції з урядових відомств «Зацікавлені сторони» сумнозвісної Ванзейської конференції з урядових відомств Ustalenia podjęte na konferencji w Wannsee w sprawie nowej interpretacji tzw. „ustaw norymberskich” (tzn. przepisów pozbawiających ludność żydowską praw obywatelskich) Домовленості прийняті на Ванзейській конференції про нове трактування PRZEJAW WALKI O WPŁYWY POLITYCZNE W ELICIE WŁADZY RZESZY «Нюрнберзьких законів» (тобто положень про позбавлення єврейського населення громадянських прав) FAKTYCZNE NARZUCENIE WOLI SS CZYNNIKOM PAŃSTWOWYM I PARTYJNYM ПРОЯВИ БОРОТЬБИ ЗА ПОЛІТИЧНИЙ ВПЛИВ У ВЛАДНІЙ ЕЛІТІ РЕЙХУ • „Żydzi ćwierćkrwi” (tzw. „Mischling II stopnia) powinni zostać w przyszłości uznani za oby- ФАКТИЧНЕ НАВ’ЯЗУВАННЯ ВОЛІ СС ДЕРЖАВНИМ І ПАРТІЙНИМ wateli „krwi niemieckiej” (deutschblütig). ОРГАНАМ • Osoby mające dwoje rodziców „Żydów ćwierćkrwi”, tzw. „gorsze cechy rasowe” bądź osoby, • «Євреї чверті крові» (так звані «мішані ІІ-го ступеня») у майбутньому мають бути które były notowane przez policję, zajmowały się „niepożądaną” działalnością polityczną lub визнані громадянами «німецької крові». same siebie określały jako Żydów nie mogły być uznawane za Aryjczyków. • Особи з двома батьками «євреями чверті крові», з так званими «гіршими расовими • „Żydów półkrwi” (tzw. „Misching I stopnia”) należy traktować tak, jak stuprocentowych Ży- рисами» або особи, які на обліку в поліції, займалися «небажаною» політичною dów. діяльністю або визнавали себе євреями, не можуть вважати себе арійцями. • „Żydzi półkrwi” pozostający na terytorium Rzeszy powinni zostać wysterylizowani. • «Євреї напівкрові» (так звані «мішані І-го ступеня») повинні бути трактовані як • Zwolnienia od ustaw rasowych w stosunku do „Żydów półkrwi” mogą dotyczyć tylko tych стовідсоткові євреї. osób, które miały współmałżonka Aryjczyka, miały dzieci bądź uzyskały specjalny akt łaski; • «Євреї напівкрові», що залишилися на території Рейху, повинні бути стерилізовані. osoby takie miały jednak po wojnie przejść dodatkowe testy rasowe. • Винятки з расових законів відносно «євреїв напівкрові» стосуються лише тих, хто мав • Postanowiono o „fizycznej eliminacji” [tzn. Zagładzie] wszystkich Żydów pełnej krwi. у подружжі арійця, мали дітей або отримав особливий акт помилування; зазначені особи після війни повинні пройти додаткові расові перевірки. • Вирішено провести «фізичне знищення» (Голокост) всіх чистокровних євреїв. 326 Świat między wojnami Світ між війнами 327 (488) Wszechwładna hydra biurokratyczna. Gabinet Rzeszy nie był rządem (488) Всемогутня бюрократична гідра. Рейхскабінет не був урядом у w ścisłym tego rozumieniu. Ministrowie odpowiadali jedynie przed Führerem i byli звиклому розумінні. Міністри відповідали лише перед фюрером і були просто po prostu kierownikami administracji, którzy mogą zostać zwolnieni według jego керівниками адміністрації, яких він міг звільняти на свій розсуд. Урядовий uznania. Centrum rządowe obejmowało różne kategorie instytucji – od typowo zor- центр включав різні категорії інституцій – від типово організаційних відомчих ganizowanych struktur resortowych po dziwaczne hybrydy (partyjne i państwowe) структур до химерних гібридів партії та держави, які зазвичай дублювали zazwyczaj dublujące już istniejące urzędy46. Tworzyło to całą sieć skomplikowanych вже існуючі установи46. Це створило цілу мережу складних залежностей zależności i generowało – co oczywiste – przestrzeń do walki o wpływy pomiędzy і породило – вочевидь – простір для боротьби за впливи між найвищими prominentnymi przedstawicielami reżimu. Odrębnym problemem było powoływa- представниками режиму. Окремою проблемою було призначення різних nie różnej kategorii nadzwyczajnych organów kolegialnych47, pełnomocników Rze- категорій надзвичайних колегіальних органів47, уповноважених представників szy48, rozmaitych pełnomocników Führera i komisarzy Rzeszy. рейху48, різних уповноважених представників фюрера та рейхскомісарів. (489) Terror państwowy – instytucjonalizacja strachu. Reżim hitlerowski (489) Державний терор – інституціоналізація страху. Нацистський режим stworzył gigantycznych rozmiarów aparatu ucisku. Całe społeczeństwo znalazło створив гігантський репресивний апарат. Все суспільство було під контролем się pod kontrolą tajnych służb. Każdy przejaw niezadowolenia był bezwzględnie спецслужб. Будь-який прояв невдоволення нещадно придушувався. Була ство- tłumiony. Powstał system obozów kon- рена система концтаборів, до яких centracyjnych, do których zsyłano nie- відправляли непокірних. Табір став pokornych. Obóz stał się swego rodza- своєрідною «візитною карткою» і од- ju „znakiem rozpoznawczym” i jedną ним із базових закладів режиму. z podstawowych instytucji reżimu. Розпалювався антисемітизм, ор- Rozbudzano antysemityzm, organi- ганізовувалися погроми та бойкоти zowano pogromy i bojkot żydowskich єврейських підприємств. Євреїв усу- przedsiębiorstw. Żydów usuwano ze służ- нули з державної служби, а в 1935 р. by państwowej, a w 1935 roku, na mocy згідно з так званим новим трактуван- tzw. „ustaw norymberskich”, odebrano ням «Нюрнберзьких законів», євреїв „Noc kryształowa” w Rzeszy Кришталева ніч у Рейху im prawa obywatelskie, konfiskowano позбавили громадянських прав, кон- Ruiny synagogi w Eisenach mienie, narzucano dodatkowe świadcze- Zdemolowany sklep żydowski фіскували майно, наклали додаткові Руїни синагоги в Айзенахе nia pieniężne, zabraniano wykonywania w Magdeburgu грошові повинності, заборонили за- większości zawodów i wstępu na wyższe Знесена єврейська крамниця в йматися більшістю професій і вступа- uczelnie. W czasie tzw. „nocy kryształowej” (od rozbitych szyb witryn żydowskich Магдебурзі ти до університетів. Під час «Кришта- sklepów) 1938 roku, zniszczono większość synagog i sklepów żydowskich. левої ночі» (термін асоціювався із розбитими вікнами єврейських крамниць) у Pierwszym elementem budowy „państwa gangsterskiego” była centralizacja 1938 р. більшість синагог і єврейських крамниць було зруйновано. służb policyjnych w skali Rzeszy. Po okresie walki o wpływy nad policją polityczną Першим елементом створення «бандитської держави» стала централізація pomiędzy premierem Prus i twórcą Gestapo49 Göringiem a Heinrichem Himmlerem, поліцейських служб у масштабах Рейху. Після періоду боротьби за вплив на ten drugi został niekwestionowanym władcą imperium policyjnego Rzeszy. Himm- політичну поліцію між прем’єр-міністром Пруссії та засновником гестапо49 – ler faktyczne rozciągnął jurysdykcję Tajnej Policji na cały obszar Rzeszy i skoncen- Германом Герінгом і Генріхом Гіммлером – останній став беззаперечним пра- trował w swoim ręku szefostwo urzędów policji wszystkich krajów poza Prusami. вителем поліцейської імперії Рейху. Гіммлер фактично поширив юрисдикцію W dniu 20 listopada 1934 roku przejął całość spraw Tajnej Policji w Prusach. Roz- таємної поліції на всю територію Рейху і зосередив контроль над керівниками poczęło to proces unifikacji aparatu przymusu. Rekonstrukcja instytucji policyjnych поліцейських відомств усіх земель, крім Пруссії. 20 листопада 1934 року він w 1936 roku przyniosła wydzielenie dwóch pionów organizacyjnych: 46 Серед них, на приклад, Уповноважений за виконання Чотирирічногт плану. 47 Серед них так звана «Комісія трьох» (Борман, Ламмерс, Кейтель) для загальної організації 46 M.in. urząd Pełnomocnika ds. Planu Czteroletniego. військової діяльності, що діяла в період 13 січня 1943–липень 1944 (розпущена після замаху на 47 M.in. tzw. „Komisja Trzech” (Bormann, Lammers, Keitel) ds. organizacji totalnego wysiłku wo- Гітлера). jennego działająca w okresie 13.01.1943–07.1944 (rozwiązana po zamachu na Hitlera). 48 Перш за все, уповноважений Рейху з загальної організації військових зусиль на вітчизняному 48 Przede wszystkim Pełnomocnik Rzeszy ds. totalnego wysiłku wojennego na froncie ojczyźnia- фронті, призначений у 1944 році під час падіння Рейху (Геббельс). Важливу роль відіграв також nym, ustanowiony w 1944 roku w dobie upadku Rzeszy (Goebbels). Istotną rolę odegrał również Gene- Генеральний уповноважений з використання робочої сили в системі чотирирічного плану ralny Pełnomocnik ds. Mobilizacji Siły Roboczej (Sauckel). мобілізації примусових робітників (Заукель). 49 Powstanie Urzędu Tajnej Policji Stanu (Gestapa) w Prusach – 26.04.1933. 49 Створення Управління державної таємної поліції (гестапа) в Пруссії – 26 квітня 1933 р. Piony organizacyjne SS w 1934 roku / Організаційні підрозділи СС у 1934 році 328 Світ між війнами Organizacja aparatu policyjnego / Організація апарату поліції Світ між війнами 329 330 Świat między wojnami Світ між війнами 331 • Głównego Urzędu Policji Porządkowej, перебрав усі справи таємної поліції в Пруссії. Це започаткувало процес уніфі- • Głównego Urzędu Policji Bezpieczeństwa, wraz z podlegającymi mu: кації апарату примусу. Реконструкція поліцейських установ у 1936 р. призвела – Urzędem Tajnej Policji Stanu (Gestapo), до виділення двох організаційних підрозділів: – Urzędem Policji Kryminalnej Rzeszy (Kripo). • Поліції Порядку Третього Рейху, • Поліції Безпеки у складі: W 1939 roku dokonano ostatecznego scalenia formacji policji politycznej i taj- – Таємної Державної Поліції (Гестапо), nych służb partyjnych tworząc Główny Urząd Bezpieczeństwa Rzeszy (RSHA). – Кримінальної Поліції Третього Рейху (Кріпо). Jedną z najbardziej zbrodniczych instytucji III Rzeszy była organizacja SS (Die У 1939 році в результаті об’єднання політичної поліції та партійних таємних Schutzstaffeln der Nationalsozialistischen Deutschen Arbeiterpartei), czyli Eska- служб – Головного Управління Поліції Безпеки і Служби Безпеки (СД) – dry Ochronne NSDAP. Przełożony organizacji nosił stopień Reichsführera SS. повстало Головне Управління Імперської Безпеки (РСХА). Urząd ten najdłużej pełnił Heinrich Himmler. SS, po „nocy długich noży”, zaję- Однією з найбільш злочинних інституцій Третього Рейху була організація ło miejsce SA, od której przejęło nadzór nad obozami koncentracyjnymi. Po roku СС або внутрішньопартійна служба безпеки НСДАП. Лідер організації мав 1939, SS opanowało niemiecką policję. Oddziały SS, jako regularne jednostki fron- звання рейхсфюрера СС. Найдовше цю посаду обіймав Генріх Гіммлер. Після towe, walczyły w II wojnie światowej. SS odgrywała kluczowa rolę w hitlerowskim «Ночі довгих ножів» СС здійснювала нагляд за концтаборами. Після 1939 року aparacie okupacyjnym oraz zagładzie narodu żydowskiego. Pod rządami Himmlera, СС перейняла німецьку поліцію. Війська СС як регулярні фронтові частини SS zapewniła sobie pozycję państwa w państwie. W procesie norymberskim SS zo- воювали у Другій світовій війні. СС відігравала ключову роль у нацистському stała uznana za organizację zbrodniczą. окупаційному апараті та винищенні єврейського народу. При Гіммлері СС закріпила за собою статус держави в державі. На Нюрнберзькому процесі СС було визнано злочинною організацією. I. Istota totalitaryzmu: I. (totus, totalis – cały, wszystek; reżim dążący do opanowania wszystkich sfer Суть тоталітаризму: życia człowieka i społeczeństwa, bez pozostawienia jakiegokolwiek marginesu (totus, totalis - ціле, всеохоплююче; режим, який прагне контролювати всі swobody) сфери життя людини і суспільства, не залишаючи жодних можливостей сво- • wszechobecna ideologia боди) (narodowy socjalizm, faszyzm, komunizm), która twierdzi, że ma do zaoferowa- • всеосяжна ідеологія nia wizję ostatecznie doskonałego społeczeństwa dla całej ludzkości; (націонал-соціалізм, фашизм, комунізм), яка твердить, що має бачення іде- • istnieje tylko jedna partia ального суспільства для всього людства; (Niemcy – NSDAP, ZSRR – WKP[b]/KPZR) zorganizowana w sposób hierar- • існування лише однієї партії chiczny, zazwyczaj z jednym wodzem (Mussolini, Hitler, Stalin), nadrzędna wo- (Німеччина - NSDAP, СРСР – РСДРП(б) / РКП(б) / ВКП(б) / КПРС), зоргані- bec administracji państwowej lub zrośnięta z nią; зована в ієрархічний спосіб на засаді вождизму (Муссоліні, Гітлер, Сталін), • aparat przymusu: вища за державну адміністрацію або об’єднана з нею; całkowite skupienie w ręku partii (monopol) kontroli nad rozbudowana policją • апарат примусу (Niemcy – SS i Gestapo, ZSRR – NKWD), armią i wszystkimi formacjami po- повне зосередження в руках партії (монополії) контролю над розгалуженою mocniczymi; поліцією (Німеччина — СС і Гестапо, СРСР — НКВД), армією та всіма до- • propaganda: поміжними формуваннями; monopol i kontrolowanie wszystkich środków masowego komunikowania – pra- • пропаганда sy. radia, telewizji; монополія та контроль усіх засобів масової інформації – преси. радіо, теле- • wróg państwa: бачення; terrorystyczna kontrola policyjna skierowana nie tylko przeciwko rzeczywistym • ворог держави wrogom, lecz przeciwko dowolnie wybranym grupom społeczeństwa (Niemcy – поліцейський терористичний контроль, спрямований не тільки проти справ- Żydzi, ZSRR – „wróg klasowy”). жніх ворогів, а й проти довільно обраних груп суспільства (Німеччина – єв- реї, СРСР – «класовий ворог. 332 Świat między wojnami Світ між війнами 333 II. II. Faszyzm a autorytaryzm Фашизм і авторитаризм Państwo autorytarne cechuje brak możliwości działania społeczeństwa obywa- Авторитарна держава характеризується неможливістю існування грома- telskiego. Większość regulatorów zachowań społecznych (ideologia, prawo, rynek) дянського суспільства. Більшість регуляторів соціальної поведінки (ідеологія, jest mało skuteczna, odgrywa drugorzędną rolę. Społeczeństwo cechuje bierność, право, ринок) неефективні і відіграють другорядну роль. Для суспільства ха- apatia polityczna. Udział obywateli w życiu politycznym ma charakter rytualny рактерні пасивність і політична апатія. Участь громадян у політичному житті i jest ściśle kontrolowany. носить ритуальний і суворо контрольований характер. Istotą państwa totalitarnego jest jego wszechobecność i wszechwładność we Суть тоталітарної держави полягає в її всеосяжності та всемогутності в wszystkich przejawach życia społecznego. W sferze kulturowej przejawia się ona усіх сферах суспільного життя. У культурній сфері це проявляється в повсюд- w powszechnej indoktrynacji, angażującej wszelkie środki oddziaływania na ludzką ній індоктринації, із залученням усіх засобів впливу на людську свідомість. świadomość. Фашизм Авторитаризм Faszyzm Autorytaryzm Дефрагментація мас як творчої сили. Не є метою повна дефрагментація мас, але Rozbicie mas jako siły twórczej. Nie zmierzają do całkowitej demobilizacji відведення їм ролі об’єкту в межах режиму mas, ale spychają je do roli przedmiotu Повне заперечення попередніх режимів Декларування програм оновлення, w ramach reżimu. оздоровлення, очищення Totalna negacja poprzednich reżimów Głoszą programy odnowy, uzdrowienia, Створення нової правлячої еліти Базується на колишніх правлячих sanacji. керівниках з обмеженими змінами Powołanie nowej warstwy rządzącej. Opiera się na dawnych klasach panujących всередині правлячих еліт dopuszczając ograniczone zmiany w obrębie Пріоритетем є мобілізація, яка набуває Відсутність масової партії та активної elit sprawujących władzę. демагогічних форм мобілізації Istotą jest mobilizacja, która przybiera formy Brak partii masowej, brak aktywnej Прагнення до прориву в лавах робітничого Вирішальна роль армії demagogiczne. mobilizacji. класу. Перетворення робітничого класу в Chęć dokonania przełomów w szeregach klasy Decydująca rola wojska. силу, що діє проти власних інтересів robotniczej. Przeobrażenie klasy robotniczej Харизматичний вождь Диктатор старого типу w siłę działającą wbrew własnym interesom. Крайній антидемократизм Залишки вкрай обмежених демократичних Wódz charyzmatyczny. Dyktator starego typu. свобод Skrajny antydemokratyzm. Pozostawiony margines swobód Антикомунізм. demokratycznych Часто антисемітизм. Antykomunizm. Критика багатопартійності. Często antysemityzm. Програма відмови. Krytyka systemu wielopartyjnego. Program negacji. III. Енцикліки Папи Пія XI про тоталітаризми III. (1937) Encykliki papieża Piusa XI o totalitaryzmach Mit brennender Sorge Divini Redemptoris - De communismo atheo (1937) «З палкою турботою...» («Про атеїстичний комунізм») Mit brennender Sorge Divini Redemptoris „11. Той, хто, нібито слідуючи „12. Комунізм визнає за суспільством право, („Z wielką troską…”) („O bezbożnym komunizmie”) старогермансько-дохристиянським віруван- точніше необмежену свободу, впрягати лю- „11. Kto, idąc niby za wierzeniami staroger- „12. Komunizm przyznaje społeczności ням, ставить безособовий фатум на місце дей у ярмо колективної праці, незважаючи mańsko-przedchrześcijańskimi, na miejsce prawo, albo raczej nieograniczona swobodę особи Бога... не може претендувати на пра- на особисте благо, і навіть проти їхньої волі, Boga osobowego stawia nieosobowe fatum... zaprzęgania jednostek w jarzmo pracy ko- во бути серед віруючих у Бога. доходячи до насильства... nie może rościć sobie prawa, by go zaliczono lektywnej, bez względu na dobro osobiste, 12. Той, хто підносить над рівнем земних Система ця сповнена помилок і софізмів, що do wierzących w Boga. a nawet wbrew ich woli, posuwając się aż do цінностей расу чи націю, чи державу, чи суперечать як одкровенню, так і здоровому 12. Kto wynosi ponad skalę wartości ziem- stosowania przemocy... державний устрій, представників державної глузду; руйнує будь-який суспільний лад, skich rasę albo naród, albo państwo, albo System to pełen błędów i sofizmatów sprze- влади чи інші фундаментальні риси люд- підриває його основи, остаточно заперечує ustrój państwa, przedstawicieli władzy pań- ciwiający się tak objawieniu, jak i zdrowemu ського суспільства і робить їх найвищим права, гідність і свободу людини”. stwowej albo inne podstawowe wartości ludz- rozumowi; niszczący wszelki ład społeczny, стандартом усіх цінностей, в тому числі kiej społeczności... i czyni z nich najwyższą podważający jego podwaliny, odmawiający релігійних, і поклоняється їм як ідолові, той 334 Świat między wojnami Світ між війнами 335 normę wszelkich wartości, także religijnych, w końcu człowiekowi prawa, godności, wol- перевертає і фальсифікує порядок речей, i oddaje im cześć bałwochwalczą, ten prze- ności”. створений і встановлений Богом... і є дале- wraca i fałszuje porządek rzeczy stworzonej кий від віри в Бога та світогляду, що відпо- i ustanowionej przez Boga... i daleki jest od відає цій вірі”. wiary w Boga i od światopoglądu odpowiada- IV. jącego takiej wierze”. Папа Бенедикт XVI про «державу розбійників» IV. (Історична промова Папи Римського Німеччини в Бундестазі Papież Benedykt XVI o „państwie zbójców” 22 вересня 2011 р.) (Historyczne przemówienie Papieża-Niemca w Bundestagu „Політика має сприяти справедливості і, таким чином, створювати основні w dniu 22 września 2011 roku) передумови миру. Звичайно, політик буде прагнути до успіху, без якого ефективна „Polityka musi być działaniem na rzecz sprawiedliwości i tworzeniem w ten sposób політична дія була б неможливою. Успіх має бути підпорядкований критерію podstawowych przesłanek dla pokoju. Oczywiście polityk będzie szukał sukcesu, bez справедливості, волі дотримання закону та знання закону. Проте успіх може którego nie byłoby możliwe skuteczne działanie polityczne. Sukces podporządkowany бути також оманливим, відкриваючи шлях до фальсифікації закону, до знищення jest jednak kryterium sprawiedliwości, woli przestrzegania prawa i znajomości prawa. справедливості. Чим тоді є несправедливі держави, як не великими бандами Sukces może również omamić, otwierając drogę do zafałszowania prawa, do niszczenia розбійників? - колись сказав св. Августин (Remota itaque iustitia quid sunt regna nisi sprawiedliwości. Czymże są więc wyzute ze sprawiedliwości państwa, jeśli nie magna latrocinia?; «De civitate Dei», IV, 4, 1). wielkimi bandami zbójców? — powiedział kiedyś św. Augustyn (Remota itaque iustitia Ми, німці, з власного досвіду знаємо, що ці слова не є пустими погрозами. quid sunt regna nisi magna latrocinia?; „De civitate Dei”, IV, 4, 1). Ми пережили відокремлення влади від закону, протиставлення влади закону, My, Niemcy, wiemy z własnego doświadczenia, że słowa te nie są czczymi pogróżkami. розтоптування закону, так що держава стала знаряддям знищення закону – вона Przeżyliśmy odłączenie się władzy od prawa, przeciwstawienie się władzy prawu, стала дуже добре організованою бандою злочинців, яка могла загрожувати всьому podeptanie przez nią prawa, tak iż państwo stało się narzędziem niszczenia prawa – світу та підштовхувати його до краю прірви”. stało się bardzo dobrze zorganizowaną bandą złoczyńców, która mogła zagrozić całemu światu i zepchnąć go na skraj przepaści”. 5. Przemiany cywilizacyjne i zjawiska kulturowe 5. Цивілізаційні перетворення та культурні здобутки (490) Nauka. Międzywojenne dwudziestolecie to czas znaczących odkryć nauko- (490) Наука. Міжвоєнний період був часом значних наукових відкриттів. wych. Przede wszystkim w dziedzinie chemii, fizyki, biologii i fizjologii. Nagrodę В першу чергу в галузі хімії, фізики, біології та фізіології. Нобелівську премію Nobla w dziedzinie fizyki otrzymali: Albert Einstein (1921), Niels Bohr (1922), Wer- з фізики отримали Альберт Ейнштейн (1921), Нільс Бор (1922), Вернер Гейзен- ner C. Heisenberg (1932), Enrico Fermi (1938). Rozwinięto badania nad promienio- берг (1932), Енріко Фермі (1938). Набули розвитку дослідження радіації, будови waniem, strukturą atomu, światła i wiele innych. W 1928 roku bakteriolog Aleksander атома, світла тощо. У 1928 році бактеріолог Олександр Флемінг виявив вид цвілі, Fleming odkrył gatunek pleśni zwalczający bakterie, który nazwano penicyliną. Wy- що бореться з бактеріями, і назвав його пеніциліном. Був винайдений пластик, naleziono plastik, który znalazł zastosowanie w Wielkiej Brytanii, Kanadzie i Niem- який почали використовувати у Великій Британії, Канаді та Німеччині. У 1930 czech. W 1930 r. Brytyjczyk Frank Whittle uzyskał patent na turboodrzutowy silnik році британець Френк Віттл отримав патент на турбореактивний авіаційний дви- lotniczy, a kierowana przez Vannevara Busha grupa konstruktorów amerykańskich гун, а група американських конструкторів на чолі з Веннівером Бушем побудува- zbudowała prototyp komputera analogowego – elektromechaniczną maszynę do li- ла прототип аналогового комп'ютера - електромеханічну обчислювальну машину. czenia. W tym samym kierunku działał też angielski matematyk Alan M. Tuhring. У цьому ж напрямку працював і англійський математик Алан М. Тюрінг. У 1934 Małżeństwo Frédéric i Irèna Joliot-Curie w 1934 roku odkryli metodę sztucznego році Фредерік та Ірен Жоліо-Кюрі відкрили спосіб штучного отримання радіо- otrzymywania pierwiastków radioaktywnych, za co w 1935 roku otrzymali nagrodę активних елементів, за що отримали Нобелівську премію в 1935 році. Німецькі Nobla. Niemieccy fizycy Otto Hahn i Fritz Straßmann w 1938 roku rozszczepili ją- фізики Отто Ган і Фріц Штрасман у 1938 році розщепили ядра атома, бомбарду- dra atomu bombardując uran neutronami. Badania te położyły podwaliny pod nową ючи уран нейтронами. Ці дослідження заклали основу нової ери в історії люд- erę w dziejach ludzkości – erę nuklearną. Belgijski astronom i duchowny Geogres ства – ядерної ери. Бельгійський астроном і священнослужитель Жорж Леметр Lamaître w 1933 roku ogłosił pracę pt. Spór o ewolucję wszechświata, w której sfor- у 1933 році опублікував працю під назвою Суперечка про еволюцію Всесвіту, в mułował teorię powstania świata w drodze „wielkiego wybuchu”. якій сформулював теорію створення світу шляхом «Великого вибуху». (491) Rewolucja technologiczna. Lata 1918–1939 to okres, w którym technika (491) Технічна революція. В період 1918–1939 рр. технології увійшли в wkroczyła w życie codzienne, wywierając coraz większy wpływ na życie społe- повсякденне життя, маючи все більший вплив на життя суспільств у розвине- czeństw krajów rozwiniętych Europy i Ameryki Północnej. Ulepszane technologie них країнах Європи та Північної Америки. Вдосконалені технології широко w szerokim zakresie wykorzystywano w celach pokojowych. використовувалися в мирних цілях. 336 Świat między wojnami Світ між війнами 337 Nastąpił gwałtowny rozwój techniki motoryzacyjnej. Rozpoczęto produkcję se- Відбувався бурхливий розвиток автомобільної техніки. Розпочато серійне ryjną pojazdów. Szczególnie zasłużyła się w tej dziedzinie amerykańska firma Hen- виробництво автомобілів. Особливо успішною в цій галузі була американська ry’ego Forda – Ford Motor Company – zatrudniała tysiące ludzi i produkowała sys- компанія Генрі Форда – Ford Motor Company – вона давала роботу тисячам temem taśmowym setki tysięcy samochodów, podobnie jak firma General Motors людей і випускала на конвеєрі сотні тисяч автомобілів, як і корпорація General Corporation. Masowa produkcja niedrogich samochodów, podjęta następnie przez Motors. Масове виробництво недорогих автомобілів, розпочате тоді європей- europejskie koncerny, jak niemiecki Volkswagen czy włoski Fiat, spowodowały ськими концернами, такими як німецький Volkswagen чи італійський Fiat, при- szybkie upowszechnienie motoryzacji. Dla użytkowników samochodów budowano звело до швидкого розвитку автомобільної промисловості. Для автомобілістів nowe drogi, stacje benzynowe i motele. почали будувати дороги, заправки та мотелі. Fordyzm Фордизм – metoda organizacji pracy i zarządzania wielkim przedsiębiorstwem, – метод організації праці та управління великим підприємством, запрова- wprowadzona w 1913 roku przez H. Forda w jego zakładach Ford Motor Company. джений у 1913 р. Г. Фордом в фірмі «Форд Мотор Компані». У виробничо- Fordyzm łączył w procesie produkcyjnym najnowocześniejsze ówcześnie му процесі Фордизм поєднав найсучасніші технічні досягнення того часу з zdobycze techniczne z takimi rozwiązaniami organizacyjnymi, jak: daleko такими організаційними рішеннями, як широка спеціалізація праці, вико- posunięta specjalizacja pracy, zastosowanie automatycznej taśmy produkcyjnej ристання автоматичних ліній з високою швидкістю подачі, стандартизація o szybkim posuwie, standaryzacja produkcji, 8-godzinny dzień pracy, regulamin виробництва, 8-годинний робочий день, регламент і трудова дисципліна. i dyscyplina pracy. Значних успіхів досягла цивіль- Wielkie sukcesy stały się udziałem на авіація. У 1919 р. в Німеччині, lotnictwa cywilnego. W 1919 roku Франції та Великій Британії було w Niemczech, Francji i Wielkiej Bry- започатковано повітряні пасажир- tanii uruchomiono lotniczą komuni- ські перевезення. Американський kację pasażerską. Amerykański lotnik льотчик Чарльз О. Ліндберг першим Charles A. Lindbergh był pierwszym, здійснив політ на літаку «The Sprit który na samolocie „The Sprit of St. Lo- of St. Louis» перелетів Атлантику за uis” w czasie 33,5 h przeleciał Atlantyk 33,5 години за маршрутом протяжніс- na trasie 5970 km. W 1929 roku stero- тю 5970 км. У 1929 році німецький Sterowiec „Graf Zeppelin” Katastrofa sterowca „Hindenburg” дирижабль «Граф Цепелін» облетів wiec niemiecki „Graf Zeppelin” okrążył Дирижабль Граф Цепелін w 1937 roku Землю за 21 день 7 годин 34 хвилини. Ziemię w czasie 21 dni 7 godzin i 34 mi- Катастрофа дирижабля «Гінденбург» nut. W 1938 roku zespół niemieckich У 1938 році група німецьких фізиків у 1937 році fizyków pod kierownictwem Wernera von Brauna skonstruował rakietę na paliwo під керівництвом Вернера фон Брауна ciekłe, która pokonała dystans 18 km. сконструювала ракету на рідкому паливі, яка подолала відстань у 18 км. Pojawiły się nowe prądy w architekturze, odrzucano stare style. Prostota i funk- З’явилися нові течії в архітектурі, відходили старі стилі. Простота і функці- cjonalność stały się nie tylko modą, ale wręcz programem ideowym. W rezultacie ональність стали не тільки модою, але навіть ідеологічною програмою. У ре- powstawały specyficzne pomniki architektury. Korzystano z asfaltu, cementu, szkła зультаті появлялися специфічні пам’ятки архітектури. Використовували ас- i stali, np. na lotnisku Orly pod Paryżem w 1923 roku wzniesiono hangary z betonu фальт, цемент, скло і сталь, наприклад, в аеропорту Орлі поблизу Парижа в i stali o długości 175 m i 60 m wysokości, Amerykanie w 1931 roku na rzece Hud- 1923 році були побудовані бетонно-сталеві ангари довжиною 175 м і висотою son wybudowali jeden z pierwszych na świecie mostów z żelazobetonu, łączył on 60 м, в 1931 році американці побудували один із перших у світі залізобетонних Nowy Jork z New Jersey, miał długość 1100 m. i był wówczas najdłuższym mostem мостів через ріку Гудзон, який поєднав Нью-Йорк з Нью-Джерсі, мав довжину na świecie. W wielu krajach pojawiły się autostrady. Nowy styl łączący funkcjonal- 1100 м і був на той час найдовшим мостом у світі. У багатьох країнах з'явилися ność z pięknem formy prezentowali m.in. Walter Gropius, twórca niemieckiej grupy швидкісні дороги – автостради. Новий стиль, що поєднував функціональність Bauhaus oraz architekt i wizjoner budownictwa Szwajcar – Le Corbusier (Charles із красою форми, представляли зокрема Вальтер Гропіус – засновник німецької Jeanneret), który zasłynął jako autor nowoczesnych budynków i całych miast, budo- групи Bauhaus, швейцарський теоретик архітектури і візіонер будівництва Ле wanych przy wykorzystaniu betonu, stali i przestrzeni. Pojawiły się wysokościowce, Корбюзьє (справжнє ім'я – Шарль-Едуар Жаннере-Ґрі), який прославився як 338 Świat między wojnami Світ між війнами 339 nazywane drapaczami chmur, w 1931 автор сучасних будівель і цілих міст, roku w Nowym Jorku wybudowano Em- побудованих з використанням бетону, pire State Bulding – o wysokości 381 m. сталі і простору. З’явилися висотні Z nowych zdobyczy cywilizacji korzy- будинки, які називали хмарочосами, stała przede wszystkim ludność miast, у 1931 р. у Нью-Йорку було збудова- gdzie ulepszono znane już wcześniej но Емпайр-Стейт-Білдінг – висотою urządzenia infrastruktury miejskiej: 381 м. Нові досягнення цивілізації в wodociągi, kanalizację, tramwaje elek- основному використовувало населен- tryczne, metro. W transporcie miejskim ня міст, де удосконалювалися всі види podstawową rolę zaczęły odgrywać au- міської інфраструктури – водопоста- tobusy. Przybywało nowoczesnych osie- чання, каналізація, трамвай, метро- Widok na most Jerzego Waszyngtona dli oferujących mieszkania wyposażone Autostrada Berlin-Monachium політен. Автобуси почали відігравати w 1931 roku w łazienki i urządzenia elektryczne, ta- Шосе Берлін-Мюнхен провідну роль у міському транспорті. Вид на міст Джорджа Вашингтона kie jak pralka czy odkurzacz. З’являлося все більше сучасних жит- в 1931 році лових комплексів, які пропонували квартири з ванною кімнатою та електро- приладами, наприклад, пральною машиною чи пилососом. (492) U progu rewolucji medialnej. W pierwszych dekadach XX wieku, mimo (492) На порозі медійної революції. У перші десятиліття XX століття, popularności kina, powszechnym środkiem masowego komunikowania pozosta- незважаючи на популярність кіно, преса залишалася поширеним засобом ма- wała prasa, modelująca i zaspokajająca potrzeby kulturalne społeczeństwa. Sama сової комунікації, моделювання та задоволення культурних потреб суспіль- zmieniała się i ulegała ewolucji pod wpływem zmieniających się czynników ze- ства. Сама вона змінювалася і розвивалася під впливом зовнішніх факторів. wnętrznych. Jednym z tych czynników był rozwój radiofonii. Pierwsze regularne Одним із таких чинників став розвиток радіомовлення. Перші регулярні programy radiowe nadane zostały w 1920 roku, po czym nastąpił jej gwałtowny радіопрограми вийшли в ефір у 1920 році, після чого почалося швидке підне- rozwój. Upowszechnienie radiofonii między wojnami spowodowało, iż to medium сення радіомовлення. В міжвоєнний період цей засіб, поряд із пресою, став stało się, obok prasy, ważnym i popularnym przekaźnikiem a także twórcą kultury. важливим популяризатором і творцем культури. Радіо завдяки встановлен- Dzięki instalacji wielu nowych nadajników udostępniano je milionom ludzi, umożli- ню багатьох нових передавачів стало доступним для мільйонів людей, за- wiając szybki obieg informacji. Jako jeden z pierwszych siły przekazu tego medium безпечивши швидкий обмін інформації. Джордж Орсон Веллс був одним із dowiódł w USA Orson Welles. W 1938 roku, na podstawie prozy Herberta George- перших, хто довів силу радіо в США. У 1938 році за мотивами прози Гербер- ’a Wellsa, przygotował słuchowisko Wojna światów. Było ono tak sugestywne, że та Джорджа Веллса підготував радіоспектакль «Війна світів». Постановка була настільки реалістична, що багато слухачів подумали, що це репортаж на Rozwój technik komunikowania Prezentacja radiowego „odbiornika ludowego” Rozwój technik komunikowania – Zworykin demonstruje kineskop, 1929 – „telewizor” Bairda (1930) z udziałem ministra propagandy Goebbelsa „telewizor” Bairda (1930) Зворикін демонструє кінескоп, 1929 рік Розвиток комунікаційної техніки – Презентація радіо «народного приймача» за Розвиток комунікаційної техніки – «телебачення» Берда (1930) участю міністра пропаганди Геббельса «телебачення» Берда (1930) 340 Świat między wojnami Світ між війнами 341 wielu słuchaczy uznało, iż jest to realizowany na żywo reportaż o inwazji Marsjan живо про інвазію марсіан на Землю. Почалася паніка, довелося втрутитися na ziemię. Wybuchła panika, musiały interweniować siły porządkowe. правоохоронним органам. Na marginesie rozwoju fonografii eksperymentowano z technikami TV. W 1926 Разом із розвитком фонографії почалися експерименти з розвитку телеба- roku John Logie Baird (wynalazca noktowizora) z Królewskiego Instytutu Nauki чення. У 1926 році Джон Логі Берд (винахідник ноктовізора – приладу ніч- przeprowadził w Londynie pierwszy próbny pokaz telewizyjny dowodząc, że na ного бачення) з Королівського Наукового Інституту провів перше пробне те- odległość można przekazywać obraz i dźwięk. Amerykański radiotechnik i elektro- левізійне шоу в Лондоні, довівши, що зображення і звук можна передавати nik rosyjskiego pochodzenia Vladimir Zworykin, wynalazca ikonoskopu (1930), на відстань. Переходу до електронної системи передачі зображення сприяв przyczynił się do przejścia do systemu elektronicznego przekazywania obrazów. американський радіотехнік і електронік російського походження Володимир W konsekwencji m.in. BBC mogła w 1935 roku rozpocząć regularne nadawanie Зворикін, винахідник іконоскопа – телекамерної трубки для перетворення зо- programu telewizyjnego. Nadchodziła era telewizji. браження в електричний сигнал (1930). Як наслідок, наприклад Бі-Бі-Сі змогла почати транслювати регулярну телепрограму в 1935 році. Розпочиналася ера телебачення. (493) Literatura. Literatura stawała się coraz bardziej realistyczna, tak samo (493) Література. Все більш реалістичними ставали література, живопис jak malarstwo i rzeźba. Wśród wielkich pisarzy tamtego okresu warto wspomnieć і скульптура. Серед відомих письменників того періоду варто згадати англій- angielskiego pisarza Johna Galsworthy’ego. W 1922 roku ukończył on Sagę rodu ського письменника Джона Голсуорсі. У 1922 році він закінчив роман «Сага Forsytów, za którą w 1932 roku otrzymał nagrodę Nobla. W 1936 roku Amerykan- про Форсайтів», за який в 1932 році отримав Нобелівську премію. У 1936 році ka Margaret Mitchell wydała swą jedyną powieść Przeminęło z wiatrem, uzyskując американка Маргарет Мітчелл опублікувала свій єдиний роман «Віднесені ві- światowy rozgłos. Bardzo popularny i ceniony był niemiecki pisarz Tomasz Mann, тром», який отримав всесвітнє визнання. Німецький письменник Томас Манн który w 1924 roku opublikował powieść Czarodziejska Góra, a w latach 1933–1934 був дуже популярним і високо оціненим, опублікувавши роман «Зачарована tetralogię Józef i jego bracia. Jego pisarstwo zostało uhonorowane w 1929 roku na- гора» у 1924 р. і тетралогію «Йосип і його брати» у 1933–1934 роках. У 1929 grodą Nobla. Sukcesy i rozgłos zyskiwali także pisarz amerykański Ernest Hemin- році його творчість була відзначена Нобелівською премією. Успіх і популяр- gway, niemiecki autor Erich Maria Remarque i Austriak Arnold Zweig. W 1928 roku ність здобули також американський письменник Ернест Хемінгуей, німецький dramaturg niemiecki Bertolt Brecht zaprezentował Operę za trzy grosze, a kilka lat письменник Еріх Марія Ремарк і австрієць Арнольд Цвейг. У 1928 році німець- później powtórzył ten temat w Powieści za trzy grosze (1934). кий драматург Бертольт Брехт представив «Тригрошову оперу», а через кілька Pisarze amerykańscy podejmowali tematy z życia codziennego. Francis Scott років повторив цю тему в «Тригрошовому романі» (1934). Fitzgerald zdobył wielką popularność powieścią Wielki Gatsby (1925), w której pod- Американські письменники охоче писали на теми повсякденного життя. jął problemy młodego pokolenia Amerykanów, czasu prohibicji, gangów i twardej Велику популярність здобув Френсіс Скотт Фіцджеральд за свій роман «Вели- walki o byt. кий Гетсбі» (1925), в якому він торкається проблем молодого покоління амери- Anglik David Herbert Lawrence zajął się tematyką seksualności i witalności, канців часів прохібіції, банд і важкої боротьби за існування. która przewijała się w jego powieściach m.in. Zakochane kobiety (1920) i Ko- Англієць Девід Герберт Лоуренс присвятив себе тематиці сексуальності та chanek lady Chatterley (1928). W niektórych krajach jego książki były zakazane життєвої сили, яка фігурувала в його романах, серед інших «Закохані жінки» i uznawane za pornograficzne. Pojawiły się dzieła nowatorskie w formule, jak (1920) і «Коханець леді Чаттерлей» (1928). У деяких країнах його книги були Proces Franza Kafki (1925). Virginia Woolf pisała powieści psychologizujące, jak заборонені та визнані порнографічними. З'явилися новаторські твори, наприклад m.in. Pokój Jakuba (1922), Pani Delloway (1925), Do latarni morskiej (1927) czy романи «Процес» (1925) та «Замок» (1926) Франца Кафки. Британська письмен- Lata (1937). ниця Вірджинія Вульф писала психологічні романи, такі як «Кімната Джейко- W ZSRR rozwijała się twórczość poetów i powieściopisarzy z wiązanych ба» (1922), «Місіс Делловей» (1925), «До маяка» (1927) і «Літо» (1937). z państwem socjalistycznym i zasadą materializmu historycznego. Za czołowego В СРСР розвивалася творчість поетів і прозаїків, пов'язана з соціалістич- pisarza tego nurtu uznawano Maksyma Gorkiego, który w latach 1924–1931 prze- ною державою і принципами історичного матеріалізму. Провідним письмен- bywał we Włoszech. Jego słynne dzieła to: Moje uniwersytety (1923), Artamow ником цього напряму вважався Максим Горький, який у 1924–1931 роках жив i synowie (1925), Klim Samgin (tomy 1–4 w latach 1925–1936). Dużą poczytno- в Італії. Серед його відомих праць: «Мої університети» (1923), «Артамов ścią cieszyły się opowiadania i powieści Michaiła A. Szołochowa – autora epopei і сини» (1925), «Клим Самгін» (т. 1–4 у 1925–1936). Великою популярністю Cichy Don (1928–1934). Wielką popularność zdobył Michaił A. Bułhakow, który користувалися оповідання та романи М. О. Шолохова, автора епопеї «Тихий w 1925 r. ogłosił powieści satyryczne Diaboliada i Fatalne jaja. Pracował on nad Дон» (1928–1934). Велику популярність здобув Михайло Олександрович Бул- dziełem pt. Mistrz i Małgorzata, którą opublikowaną dopiero w 1967 r. Warto od- гаков, який у 1925 році опублікував сатиричні повісті «Дьяболіада» і «Фаталь- notować także cykl nowel Isaaka Babela, uczestnika wojny polsko-bolszewickiej, не яйце». Він працював над романом «Майстер і Маргарита», який побачив 342 Świat między wojnami Світ між війнами 343 który wydał w jednym tomie cykl nowel Armia konna, ukazując rzeczywistość світ лише в 1967 р. Варто також відзначити цикл повістей учасника польсько- zmagań 1920 roku. більшовицької війни Ісаака Бабеля, який видав в одному томі цикл повістей Głównym rzecznikiem rewolucji seksualnej w powieści był Amerykanin Henry «Кінна армія», де описані реальні події боротьби протягом 1920 року. Miller, który w 1934 roku wydał w Paryżu powieść Zwrotnik raka, wywołując skan- Одним з головних прихильників сексуальної революції був американець dal obyczajowy. Władze USA zabroniły wwożenia jej do kraju. Tymczasem trzy lata Генрі Міллер, який у 1934 році опублікував у Парижі роман «Тропік Рака», що później ukazała się kolejna powieść Millera Zwrotnik Koziorożca, pogłębiając skand викликало моральний осуд. Влада США заборонила ввіз цього твору до краї- obyczajowy i literacki. ни. Тим часом наступний роман Міллера «Тропік Козерога» був опублікований W okresie międzywojennym popularne stało się czytelnictwo kryminałów. Do через три роки, поглибивши моральну та літературну критику. historii przeszli m.in. mistrzowie w tym gatunku: Angielka Agatha Christie, autor- У міжвоєнний період стало популярним читання детективів. В історію уві- ka ponad 70 powieści i sztuk teatralnych; Artur Conan Doyle z pochodzenia Ir- йшли майстри жанру, зокрема, англійка Агата Крісті, автор понад 70 романів landczyk, twórca cyklu powieści kryminalnych, w których występował detektyw і п'єс; Артур Конан Дойл ірландського походження, автор серії кримінальних Sherlock Holmes czy francuskojęzyczny Belg Georges Simenon, autor około 150 романів, у яких фігурував детектив Шерлок Холмс; франкомовний бельгієць powieści kryminalnych, których bohaterem był komisarz Maigret. Жорж Сіменон, автор близько 150 кримінальних романів, героєм яких був ко- місар Мегре. (494) Sztuka. W sztuce odnajdujemy poszukiwanie nowych, odmiennych od (494) Витончені мистецтва. У мистецтві мав місце пошук нових, відмін- tradycyjnych, środków wyrazu. Surrealiści (kreujący obrazy burzące logiczny po- них від традиційних, засобів вираження. Сюрреалісти (створення образів, що rządek rzeczywistości); ekspresjoniści порушують логічний порядок реальності); експресіоністи (проти імпресіоніз- (przeciwni impresjonizmowi przedsta- му, подання деформованої реальності для передачі її суб’єктивного бачення, wiający zdeformowaną rzeczywistość, чиї картини сильно контрастували з точки зору кольору, значення і форми), ку- by przekazać subiektywną jej wizję, któ- бісти (шукали нові правила для про- rych obrazy były silnie skontrastowane сторової побудови твору, відкидаючи pod względem barw, walorów i kształ- правила перспективи і геометричне tów) czy kubiści (poszukujący nowych спрощення елементів композиції). Всі zasad budowy przestrzennej dzieła przez вони були лише частиною сучасного odrzucenie reguł perspektywy i geome- авангарду. Були створені видатні тво- tryczne uproszczenie elementów kom- ри, які були водночас важко сприйняті pozycji), to tylko niektóre z nurtów ów- пересічним реципієнтом. czesnej awangardy. Powstawały dzieła Серед митців, які суттєво збагатили wielkie, a równocześnie trudne w odbio- історію мистецтва першої половини rze dla przeciętnego odbiorcy. ХХ століття, були, зокрема, російський Wśród artystów, którzy wycisnęli живописець, графік і теоретик мисте- znaczące piętno na dziejach sztuki pierw- цтва, який жив у Німеччині та Франції szej połowy XX wieku znajdowali się – Василь Кандинський; іспанський ху- m.in.: rosyjski malarz, grafik i teoretyk Panny z Awinionu,1907. Jeden z najbardziej дожник, скульптор, графік і кераміст, sztuki, przebywający w Niemczech i we znanych obrazów Picassa przedstawiający який жив у Франції та вважається од- Francji – Wassily Kandinsky; hiszpański pięć prostytutek z ulicy d’Avinyo ним із найвидатніших художників XX Pablo Picasso w pracowni, 1908. malarz, rzeźbiarz, grafik i ceramik, uzna- w Barcelonie, nieopodal której mieszkał століття – Пабло Пікассо50, французь- Пабло Пікассо в майстерні, 1908 рік. artysta. wany za jednego z najwybitniejszych ar- кий живописець, графік, скульптор, ке- Авіньйонські дівчата, 1907. Одна tystów XX wieku, rezydujący we Francji з найвідоміших картин Пікассо із раміст і кінорежисер – Фернан Леже; – Pablo Picasso50; francuski malarz, grafik, rzeźbiarz, artysta ceramik i reżyser filmo- зображенням п'яти повій з вулиці художник, графік і карикатурист, який wy Fernand Leger; malarz, grafik i karykaturzysta przebywający w Niemczech i od д'Авіньо в Барселоні, біля якої жив жив у Німеччині, а з 1933 року в США 1933 roku w USA – George Grosz czy malarz i grafik żydowskiego pochodzenia, художник. – Джордж Грос; художник і графік єв- 50 Wł. Pablo Diego José Francisco de Paula Juan Nepomuceno María de los Remedios Cipriano de 50 Повне ім'я – Пабло Дієго Хосе Франсіско де Паула Хуан Непомусено Марія де лос Ремедіос la Santísima Trinidad Ruiz y Picasso. Сіпріано де ла Сантісіма Тринідад Кліто Руїс-і-Пікассо. 344 Świat między wojnami Світ між війнами 345 posiadający obywatelstwo rosyjskie i francuskie, rezydujący w Rosji, Niemczech рейського походження, з російським і французьким громадянством, який про- i Francji, a następnie USA – Marc Chagall. живав у Росії, Німеччині, Франції, США – Марк Шагал. (495) Kinematografia. Pierwsze projekcje filmowe przeprowadzano pod koniec (495) Кінематограф. Перші кінопокази були здійснені наприкінці XIX сто- XIX wieku. Czas pierwszych dekad wieku XX to znaczący postęp od czarno-białych ліття. У перші десятиліття XX століття відбувся значний прогрес – перехід від i niemych obrazów, do których dodawano napisy informujące o treści i puszczano чорно-білих і німих картинок, до яких дода- muzykę z gramofonu, do filmu udźwiękowionego i operującego kolorem. W konse- валися субтитри, що інформували про зміст, і kwencji olbrzymiej popularności kina w licznych krajach (m.in. USA, W. Brytania, грала музика з грамофона, до фільму зі звуком Francja, Niemcy) powstawały wielkie wytwórnie filmowe, budowano kinoteatry. і кольором. Внаслідок величезної популярнос- Sztuka filmowa przekształcała się w biznes, w który inwestowano wielkie pie- ті кінематографії в багатьох країнах (зокрема niądze, stawała się także narzędziem polityki. Tworzono obrazy fabularne, do- в США, Великобританії, Франції, Німеччині) kumentalne, dramaty i komedie, a także przyrod- створювалися великі кіностудії та будувалися nicze. Najwięcej filmów wyprodukowano w USA кінотеатри. Мистецтво кіно перетворювало- (Hollywood), tam też w 1934 roku powstał pierw- ся на бізнес, у який вкладалися великі гро- szy film barwny. ші, а також ставало інструментом політики. Wielką sławę i pozycję jednych z najwybitniej- Створювалися фільми художні, документальні, szych postaci kina zyskali: aktor i reżyser zwłasz- драматичні та комедійні, а також сюжети про cza filmów komediowych – Charles Spencer Cha- природу. Більшість фільмів було знято в США plin (Brzdąc – 1921, Światła wielkiego miasta (Голлівуд), де в 1934 р. був знятий перший ко- – 1931, Dzisiejsze czasy – 1936) oraz rysownik, Зірки німого кіно льоровий фільм. scenarzysta, reżyser i producent Walter Elias Di- Charles Chaplin Велику популярність і позицію одних з най- sney, twórca takich postaci jak Myszka Miki i Ka- Чарльз Чаплін видатніших діячів кінематографії здобули, зо- czor Donald, a także około 200 filmów animowa- крема, актор і режисер комедійних фільмів – nych (od 1928 dźwiękowych, od 1931 barwnych). Чарльз Спенсер Чаплін (Малюк – 1921, Вогні Jego obraz Królewna Śnieżka w 1938 roku został великого міста – 1931, Сьогодні часи – 1936); uhonorowany nagrodą Oscara. O sukcesach tego мультиплікатор, сценарист, режисер і продю- Gwiazdy kina niemego gatunku sztuki w dużym stopniu decydowały oso- сер Волтер Еліас Дісней, творець таких персо- Pola Negri bowości gwiazd filmowych. W okresie filmu nie- нажів, як Міккі Маус і Дональд Дак, а також Поля Негрі mego do największych zaliczano: Szwedkę – Gre- близько 200 анімаційних фільмів (зі звуком з tę Garbo, Polkę – Polę Negri (Apolonia Chalupec) 1928, у кольорі з 1931). Його картина «Біло- czy Włocha – Rudolfa Valentino. W czasach fil- сніжка» в 1938 році була нагороджена «Оска- mu dźwiękowego olbrzymie sukcesy były także ром». Успіх цього жанру мистецтва багато в udziałem m.in.: niemiecko-amerykańskiej aktorki чому визначався характерами кінозірок. У пе- i piosenkarki Marleny Dietrich czy francuskiego ріод німого кіно найвидатнішими серед них aktora – Jeana Gabina, nadeszło zjawisko, do tej були шведка – Грета Гарбо, полька – Пола Не- pory w tej skali nieznane – kult gwiazd. грі (Аполонія Халупец) та італійка - Рудольф W państwach totalitarnych film uznawano Валентино. За часів звукового кіно величезний za ważny instrument indoktrynacji społeczeń- успіх мали також німецько-американська ак- stwa, a przemysł filmowy upaństwowiono. триса і співачка Марлен Дітріх, французький Poza filmami długometrażowymi produkowano актор Жан Габен. З'явилося явище, досі невідо- liczne obrazy instruktażowe i kroniki filmowe. ме в кінематографі – культ зірок. Potrzeby ideowo-polityczne przesądziły w ZSRR У тоталітарних державах кіно вважалося o realizacji takich wybitnych obrazów jak stwo- Erich Ludwig Stahl, важливим інструментом виховання суспіль- J. Goebbels i L. Riefenstahl, 1937 rzone przez Sergiusza M. Eisensteina: Pancer- Plakat filmu „Triumf woli” ства, а кіноіндустрія була націоналізована. Й. Геббельс і Л. Ріфеншталь, nik Potiomkim (1925) czy Październik (1929). Еріх Людвіг Шталь, Плакат Крім художніх фільмів, створено численні 1937 рік W Niemczech wielką popularność osiągnęła, «Тріумфу волі» навчальні картини та кінохроніки. Ідейно- 346 Świat między wojnami Світ між війнами 347 popierana przez ministra propagandy i oświecenia publicznego Rzeszy – Jose- політичні потреби зумовили в СРСР створення таких відомих картин, як С. pha Goebbelsa, reżyserka Leni Riefenstahl, realizująca wielkie obrazy polityczne М. Ейзенштейн: «Броненосець «Потьомкін» (1925) або «Жовтень» (1929). (Triumf woli 1935 – nakręcony na zjeździe NSDAP w Norymberdze w 1934 roku У Німеччині режисерка Лені Ріфеншталь досягла великої популярності, яку czy Olimpiada 1936 – dwuczęściowy film: Fest der Völker – Święto Narodów підтримував імперський міністр пропаганди та громадської просвіти Геббельс, i Fest der Schönheit – Święto Piękna, stworzony na podstawie materiałów nakrę- знімаючи великі політичні фільми («Тріумф волі», 1935 – знятий на конгресі conych podczas igrzysk olimpijskich w Berlinie pokazujący niemilitarną stronę НСДАП у Нюрнберзі в 1934 або Олімпіада 1936 – двосерійний фільм: «Фес- życia w III Rzeszy, dokumentujący wielonarodowy pokaz umiejętności sporto- тиваль націй» та «Фестиваль краси», створений на основі матеріалів, знятих wych w czasach nazistowskiego reżimu dowodzący również świetnego, nowator- під час Олімпійських ігор у Берліні, показує невійськовий бік життя Третього skiego warsztatu filmowego). Рейху, документує багатонаціональне шоу спортивних змагань за часів нацист- ського режиму, засвідчує можливості інноваційної техніки кінозйомки. (496) Muzyka. Sukcesy święcili artyści sceny. W filharmoniach zatrudniano (496) Музика. Артисти на багатьох сценах мали великий успіх. Багато му- wielu muzyków, w salach koncertowych i na estradach pojawiało się tysiące śpie- зикантів були запрошені до філармоній, тисячі співаків і музикантів виступа- waków i artystów muzyków. Jednym z największych kompozytorów tych lat był ли в концертних залах і на сценах. Одним із відомих композиторів тих років związany z ekspresjonizmem twórca wielu utworów symfonicznych, a także pia- був Бела Барток, автор багатьох симфонічних творів, пов’язаних з експресіо- nista i badacz kultury ludowej, jeden z prekursorów etnografii muzycznej Béla нізмом, а також піаніст і дослідник народної культури, один із попередників Bartók. Popularnością cieszyli się kompozytorzy i pianiści rosyjski Siergiusz Pro- музичної етнографії. Користувалися популярністю російські композитори і kofiew (m.in.: symfonie Ognisty anioł – 1927, Aleksander Newski 1938–39) czy піаністи – Сергій Прокоф'єв (симфонії «Вогненний ангел» 1927, «Олександр amerykański Georges Gershwin (Błękitna rapsodia –1924, poemat symfoniczny Невський» 1938–1939) і американський Джордж Гершвін («Рапсодія в блакит- Amerykanin w Paryżu – 1928, opera Porgy and Bess – 1935). Wśród śpiewaków ному» 1924, симфонічна поема «Американець у Парижі» 1928, опера «Пор- operowych za jednego z najwybitniejszych artystów uważano Włocha Enrico Ca- гі та Бесс» 1935). Серед оперних співаків одним із найвидатніших артистів ruso, który zasłynął jako pierwszy tenor nowojorskiej Metropolitan Opera Hause. був італієць Енріко Карузо, який прославився як перший тенор нью-йоркської W USA dużą popularnością cieszył się, dysponujący niezwykłym basem Paul Ro- Метрополітен-Опера. Величезною популярністю в США користувався Пол beson. W Stanach Zjednoczonych olbrzymia popularność zyskał jazz, skąd roz- Робсон, який мав неповторний бас. Джаз набув величезної популярності в przestrzenił się na cały świat. США, звідки він поширився по всьому світу. (497) Zmiany społeczne i obyczajowe. Na przełomie XIX i XX wieku rozwój (497) Соціальні та світоглядні переміни. На рубежі XIX-XX століть розви- gospodarki i kultury wywołał głębokie i różnorodne przemiany społeczne. W kra- ток економіки і культури викликав глибокі і різноманітні соціальні зміни. У кра- jach Europy Zachodniej i Stanach Zjednoczonych społeczności rolnicze przekształ- їнах Західної Європи та США сільськогосподарські громади перетворилися на ciły się w przemysłowe. W międzywojennym dwudziestoleciu proces ten, poprzez промислові. У міжвоєнний період цей процес поглибився і поширився на весь intensywną industrializację i urbanizację, pogłębiał się i rozprzestrzeniał na cały світ шляхом інтенсивної індустріалізації та урбанізації. Дедалі менший відсоток świat. Coraz mniejszy odsetek zatrudnionych pracowało w rolnictwie, a coraz więk- найманих працівників працював у сільському господарстві, а все більший – у ви- szy w produkcji i dystrybucji produktów. Wzrastała konsumpcja, która z kolei miała робництві та розподілі продукції. Зросло споживання, що, у свою чергу, вплину- wpływ na rozwój szeroko rozumianych usług. Następowało wyrównywanie różnic ло на розвиток широкого спектру послуг. Нівелювалися відмінності в рівні жит- w poziomie życia, zanikały dotychczasowe więzi i normy regulujące stosunki spo- тя, змінювалися існуючі зв'язки і норми, що регулювали суспільні відносини. łeczne. Zaistniały warunki by powstawały nowoczesne społeczeństwa masowe. Склалися умови для виникнення сучасних масових суспільств. Trudna do zaakceptowania dla środowisk konserwatywnych była zmieniająca Важко було прийняти мінливі звичаї епохи, експерименти з наркотиками та się obyczajowość epoki, eksperymenty z narkotykami, czy – będąca na sztandarach емансипацію, яка була прапором ліберальних кіл. Жінки в багатьох країнах kręgów liberalnych – emancypacja. Kobiety w wielu krajach musiały zastępować отримали змогу замінити чоловіків у професійній діяльності та взяти на mężczyzn w pracy zawodowej i przejąć odpowiedzialność za rodzinę. Nie kwe- себе відповідальність за сім’ю. Їхній доступ до участі в суспільному житті stionowano już ich dostępu do udziału w życiu publicznym. Po 1918 roku uzyska- більше не ставився під сумнів. Після 1918 р. вони отримали виборчі права в ły prawa wyborcze w wielu krajach europejskich i USA. Symbolem zachodzących багатьох країнах Європи та США. Мода тих років стала символом змін, що w tej sferze zmian stała się moda tamtych lat lansując m.in. krótkie włosy, szokujące, відбуваються в цій сфері, пропагуючи, зокрема, коротке волосся, шокуючі, але ale wygodne krótkie sukienki i spódniczki czy stroje kąpielowe. зручні короткі сукні, спідниці або купальники. Lepsze warunki życia i postęp w naukach medycznych (szczepionki, insulina, Кращі умови життя та прогрес у медичній науці (вакцини, інсулін, пеніци- penicylina) powodowały, że ludzi żyli dłużej. W dekadzie lat trzydziestych ludzie po лін) означали, що люди почали жити довше. У 30-х роках люди старше 60 років sześćdziesiątym roku życia stanowili 11–14% populacji, w Polsce 8%. становили 11-14% населення, у Польщі — 8%. 348 Świat między wojnami Світ між війнами 349 Trzeba jednakże zaznaczyć, że wspomniane zjawiska społeczne występowa- Слід, однак, зазначити, що ці соціальні явища мали місце насамперед у ły przede wszystkim w demokratyczno-liberalnych państwach Europy zachodniej демократично-ліберальних країнах Західної Європи та США. Країни Цен- i Stanach Zjednoczonych. Kraje Europy Środkowo-Wschodniej pozostawały także тральної та Східної Європи в цьому плані залишалися на периферії капіта- w tym zakresie na peryferiach kapitalizmu. Ponadto odnotowane zmiany dotyczy- лізму. Крім того, зазначені зміни стосувалися переважно першого десятиліття ły głównie pierwszego dziesięciolecia po zakończeniu Wielkiej Wojny. W kolejnej після закінчення Першої світової війни. У наступне десятиліття під впливом dekadzie, pod wpływem prądów totalitarnych, nastąpiło zauważalne cofnięcie pro- тоталітарних течій процеси емансипації помітно сповільнилися. cesów emancypacyjnych. (498) Sport olimpijski. W 1894 r. w Paryżu na kongresie zorganizowanym przez (498) Олімпійський спортивний рух. У 1894 році на конгресі, організо- Pierre de Coubertina51 powołano Międzynarodowy Komitet Olimpijski, tam też wy- ваному П’єром де Кубертеном у Парижі51, було створено Міжнародний олім- brano Ateny na gospodarza pierwszych nowożytnych igrzysk olimpijskich (1896). пійський комітет, а Афіни обрано місцем проведення перших Олімпійських W XX wieku, przede wszystkim za sprawą środków masowego przekazu, widowi- ігор сучасності (1896). У ХХ столітті, головним чином завдяки засобам масової ska sportowe angażowały emocjonalnie coraz więcej ludzi, co sprzyjało integracji інформації, спортивні події емоційно залучали все більше людей, що сприяло różnych środowisk. інтеграції різних середовищ. Po roku 1918 rozegrane zostały: Після 1918 року відбулися: • Igrzyska VII Olimpiady w Antwerpii (Belgia) w 1920 roku. Nie zostały na nie • VII Олімпійські Ігри в Антверпені (Бельгія) 1920 року. Країни, які вва- zaproszone kraje, które uznano za agresorów w Wielkiej Wojnie (Niemiec, Au- жалися агресорами у Великій війні (Німеччина, Австрія, Угорщина, Болга- strii, Węgier, Bułgarii, Turcji). Wybór belgijskiego miasta na gospodarza olim- рія, Туреччина), не були запрошені. Вибір бельгійського міста як господаря piady, w dużej części był ukłonem MKOl wobec państwa, które wbrew prawu Олімпіади був значною мірою даниною МОК країні, яка всупереч міжна- międzynarodowemu zostało napadnięte przez Niemcy. Podczas ceremonii otwar- родному праву зазнала нападу Німеччини. Під час церемонії відкриття Ігор cia igrzysk po raz pierwszy wypowiedziana została przysięga olimpijska, po raz вперше була виголошена олімпійська клятва, вперше піднято олімпійський pierwszy też zawisła flaga olimpijska i wypuszczono gołębie jako znak pokoju, прапор, випущені голуби на знак миру, що пов'язано із закінченням війни. co miało związek z zakończoną wojną. W igrzyskach wystartowało 29 repre- В Іграх взяли участь 29 збірних, медалі розіграні у 24 видах. Там же дебю- zentacji, a medale rozdano w 24 dyscyplinach. Tam też zadebiutowały sporty тували зимові види спорту – фігурне катання та хокей. Показовим змаган- zimowe – łyżwiarstwo figurowe i hokej. Konkurencją pokazową był korfball52. ням був корфбол52. Однією із зірок став фінський спортсмен Пааво Нурмі. Jedną z gwiazd był fiński lekkoatleta Paavo Nurmi. • VIII Олімпійські Ігри в Парижі (Франція) 1924 року. На території Го- • Igrzyska VIII Olimpiady w Paryżu (Francja) w 1924 roku. Na terenach Ra- ночного Клубу збудовано сучасний олімпійський стадіон (60 тис. глядачів), cing Club wybudowano nowoczesny stadion olimpijski (60 tys. widzów), obok а поруч з ним вперше збудовано окреме олімпійське селище. До участі в po raz pierwszy powstała wydzielona wioska olimpijska. Do udziału w imprezie змаганнях були запрошені спортсмени з Австрії, Туреччини та Угорщини (po absencji na poprzednich igrzyskach) zaproszono sportowców Austrii, Turcji (після їх відсутності на попередніх Олімпіадах), але знову не допущена ко- i Węgier, znów jednak nie dopuszczono reprezentacji Niemiec. Były to pierwsze манда Німеччини. Це були перші літні ігри для Польщі (вона брала участь letnie igrzyska dla Polski (wzięła udział w zimowych Igrzyskach 1924). Łącznie у зимових іграх 1924 р.). Загалом участь брала 41 країна, медалі розігру- wystartowało 41 państw, a medale rozdano w 19 dyscyplinach. Jako pokazowe валися у 19 дисциплінах. В якості показових дисциплін появилися: jeu de konkurencje pojawiły się m.in. jeu de paume53, kajakarstwo, la canne54, pelota55. paume53, каное, la canne54, pelota55. • Igrzyska IX Olimpiady w Amsterdamie (Holandia) w 1928 roku. Odbyły • IX Олімпійські Ігри в Амстердамі (Нідерланди) 1928 року. Вони про- się one na nowo wybudowanym stadionie olimpijskim (40 tys. widzów). Jego ходили на новозбудованому стадіоні «Олімпійський» (40 тис. глядачів). projektant Jan Wils otrzymał złoty medal w olimpijskim konkursie sztuki. Na Головний дизайнер IX Олімпійських Ігор Ян Вільс отримав золоту медаль 51 Pierre de Coubertain (1863–1937) – założyciel i przewodniczący w latach 1896–1925 Międzyna- 51 П’єр де Кубертен (1863–1937) – засновник і президент Міжнародного олімпійського rodowego Komitetu Olimpijskiego (MKOl). Autor flagi olimpijskiej. комітету (МОК) у 1896–1925 роках. Автор олімпійського прапора. 52 Korfbal (korfball, korfbol) – koedukacyjna gra sportowa podobna do koszykówki – 2 drużyny po 52 Корфбол (korfball, korfbol) - спільна спортивна гра, схожа на баскетбол - 2 команди по 8 graczy (4 mężczyzn i 4 kobiety); wiklinowe kosze (bez tablic) na wysokości 3,5 m. 8 гравців (4 чоловіків і 4 жінки); плетені кошики (без дощок) на висоті 3,5 м. 53 Francuska gra sportowa polegająca na odbijaniu piłki przez siatkę początkowo gołą dłonią, 53 Французька спортивна гра, яка полягає в перекиданні м’яча через сітку спочатку голою a w późniejszym czasie za pomocą rakietki. рукою, а потім ракеткою 54 Sztuka walki polega na okładaniu przeciwnika drewnianą laską. 54 Бойове мистецтво полягає в битті супротивника дерев'яною палицею тростини. 55 Pelota – gra baskijska, rozgrywana przez 2–4 osoby lub zespołowo (do 10 graczy w drużynie), 55 Пелота – баскська гра, в яку грають по 2-4 людини або в командах (до 10 гравців у команді), polega na rzucaniu piłki, podobnej do tenisowej, w kierunku ściany przedniej i chwytaniu jej po odbiciu. полягає в киданні м’яча, подібного до тенісного, до передньої стіни та ловлі його після відскоку. Rzut i chwyt wykonuje się specjalną wiklinową rakietą o wydłużonym kształcie. Кидок і ловля здійснюються спеціальною подовженою плетеною ракеткою. 350 Świat między wojnami Світ між війнами 351 Igrzyskach wprowadzono nowy element protokołu olimpijskiego – na czele ma- на олімпійському конкурсі мистецтв. На Іграх введено новий елемент олім- szerujących sportowców podczas ceremonii otwarcia szła ekipa Grecji, kolumnę пійського протоколу - під час церемонії відкриття маршируючих спортсме- zamykali reprezentanci gospodarzy. Po raz pierwszy do udziału w konkuren- нів очолювала команда Греції, замикали колону представники господарів. cjach lekkoatletycznych dopuszczono kobiety. Decyzja ta spotkała się z ostrą Жінкам вперше дозволили брати участь у легкій атлетиці. Це рішення було krytyką nie tylko środowisk sportowych, ale również m.in. ze strony Stolicy зустрінуте різкою критикою не лише з боку спортивних кіл, а й зі сторони Apostolskiej. Po raz pierwszy do udziału w olimpiadzie zaproszono również re- Святого Престолу. Вперше для участі в Олімпіаді була запрошена і збірна prezentację Niemiec. Łącznie wystartowało 46 reprezentacji. Medale rozdano Німеччини. Всього взяли участь 46 команд. Медалі розіграли у 16 видах w 16 dyscyplinach. Jako konkurencje pokazowe pojawiły się kaatsen56, korfball спорту. Каатсен56, корфбол і лакрос57 стали показовими подіями. i lacrosse57. • X Олімпійські Ігри в Лос-Анджелесі (США) 1932 року. Трибуни Олім- • Igrzyska X Olimpiady w Los Angeles (USA) w 1932 roku. Trybuny stadio- пійського стадіону могли вмістити 105 тис. глядачів. З нагоди проведення nu olimpijskiego mogły pomieścić 105 tys. widzów. Z okazji igrzysk wybudo- Ігор було збудовано Олімпійське селище, обладнане у лікувально-оздоровчі wano wioskę olimpijską, wyposażoną m.in. w punkty medyczne oraz odnowy пункти, заклади розваг тощо. Там розміщувалися тільки чоловіки, жінки biologicznej, a także miejsca rozrywki. Zakwaterowano w niej tylko mężczyź- жили в готелях. Недоліком стала низька відвідуваність учасників, зумов- ni, kobiety mieszkały w hotelach. Mankamentem była niska frekwencja wśród лена головним чином світовою економічною кризою та високою вартістю uczestników, spowodowana głównie światowym kryzysem ekonomicznym oraz проїзду. У Каліфорнії – єдиний раз в історії – вручили олімпійські медалі wysokimi kosztami podróży. W Kalifornii – jedyny raz w historii – przyznano в галузі альпінізму. Захід вирізнявся винятковим організаційним професіо- medale olimpijskie w dziedzinie alpinizmu. Imprezę charakteryzował wyjątkowy налізмом. Кожна команда мала в своєму розпорядженні штат перекладачів і profesjonalizm organizacyjny. Każda ekipa miała do dyspozycji sztab tłumaczy кухарів. В Іграх взяли участь 37 країн. Медалі розіграли у 16 видах спорту. i kucharzy. W igrzyskach wystartowało 37 państw. Medale rozdano w 16 dyscy- Показовими змаганнями були лакрос та американський футбол. plinach. Konkurencjami pokazowymi były lacrosse i futbol amerykański. • XI Олімпійські Ігри в Берліні (Німеччина) 1936 року. Берлін мав при- • Igrzyska XI Olimpiady w Berlinie (Niemcy) w 1936 roku. Już w 1916 roku йняти Олімпіаду ще у 1916 році, але її скасували через Першу світову Berlin w miał być gospodarzem igrzysk, jednak z powodu wojny światowej od- війну. Незважаючи на протести суспільної думки та спортивної громад- wołano je. Mimo protestów opinii publicznej i środowisk sportowych igrzyska ськості, Ігри в нацистській Німеччині w nazistowskich Niemczech doszły do відбулися. Організатори запевнили, skutku. Organizatorzy zapewniali, że za- що змагання пройдуть згідно з олім- wody zostaną przeprowadzone w myśl пійськими правилами, а також гаран- zasad olimpijskich, zagwarantowano товано послаблення расистської полі- złagodzenie polityki rasistowskiej (w re- тики (у збірній Німеччини виступали prezentacji Niemiec wystąpili florecistka рапіристка Хелен Майєр і хокеїст Руді Helene Mayer i hokeista Rudi Bali, a na Балі, а оргкомітет очолив доктор Тео- czele komitetu organizacyjnego stanął dr дор Левальда – усі були єврейського Teodor Levalda – wszyscy pochodzenia походження). Вперше в історії Олімпі- żydowskiego). Po raz pierwszy w histo- ади олімпійський факел запалили вог- Kamera telewizyjna na igrzyskach rii olimpiad znicz olimpijski zapalono od Ceremonia otwarcia. Na pierwszym planie, нем, привезеним із Греції. Програму w Berlinie Телекамера на Олімпіаді в Берліні ognia przyniesionego z Grecji. Program od lewej: hr. de Baillet-Latour (przewodni- Ігор розширили новими дисципліна- igrzysk poszerzono o nowe dyscypliny: czący MKOl), A. Hitler, Theodor Lewald ми - веслування на каное, баскетбол і kajakarstwo, koszykówkę oraz piłkę ręczną. Bohaterami zawodów byli zdobyw- (przedstawiciel komitetu organizacyjnego). гандбол. Героями змагань стали воло- cy 3 złotych medali: czarnoskóry Amerykanin Jesse Owens oraz Holenderka Rie Церемонія відкриття. На передньому дарі 3 золотих медалей - темношкірий Mastenbroek. Zawód gospodarzom sprawili futboliści, którzy w ćwierćfinale плані зліва: п. де Байє-Латур (президент американець Джессі Оуенс і голланд- turnieju piłkarskiego przegrali z Norwegią. Po raz pierwszy wydarzenia z aren МОК), А. Гітлер, Теодор Левальд (пред- ка Ріе Мастенбрук. Господарів розча- ставник оргкомітету). olimpijskich były filmowane oraz transmitowane w telewizji. W igrzyskach brało рували футболісти, які поступилися Fryzyjska piłka ręczna. 56 56 Фризський гандбол. Lacrosse – zespołowa gra sportowa (drużyny męskie 10-osobowe, kobiece – 12-osobowe) roz- 57 57 Лакросс – командна спортивна гра (чоловічі команди з 10 осіб, жіночі - з 12 осіб), яка grywana na trawiastym boisku; polega na umieszczeniu (za pomocą specjalnej, trójkątnej rakiety) piłki проводиться на трав'яному полі; полягає в установці (за допомогою спеціальної, трикутної w bramce przeciwnika; obecnie bardzo rzadko uprawiana. ракетки) м'яча у ворота суперника; зараз культивується дуже рідко. 352 Świat między wojnami Світ між війнами 353 udział 49 państw. Medale rozdano w 21 dyscyplinach. Konkurencjami pokazo- Норвегії в чвертьфіналі футбольного турніру. Вперше події з олімпійських wymi były baseball i szybownictwo. арен знімалися і транслювалися по телебаченню. В Іграх взяли участь 49 W 1924 roku we Francji w Chamonix na przełomie stycznia i lutego, zorganizo- країн. Медалі розіграли у 21 дисципліні. Показові змагання були з бейсболу wano Tydzień Sportów Zimowych, które nazwano I Olimpiadą Zimową. W zawodach та планеризму. brało udział 16 ekip narodowych (258 sportowców w tym 7 Polaków), w 16 konku- У 1924 році у Франції в Шамоні на рубежі січня і лютого був організова- rencjach. Kolejne olimpiady odbywały się: w 1928 roku w kurorcie i ośrodku sportów ний Тиждень зимових видів спорту, який отримав назву І Зимової Олімпіади. zimowych Sankt Moritz w Szwajcarii (25 ekip narodowych; 464 sportowców w tym У змаганнях взяли участь 16 збірних команд (258 спортсменів, у тому числі 7 28 Polaków, 14 konkurencji); w 1932 roku we wsi Lake Placid w stanie Nowy York, поляків), у 16 видах. Подальші Олімпіади проходили: 1928 р. на курорті й цен- w północnej części Stanów Zjednoczonych (17 ekip narodowych; 252 sportowców трі зимових видів спорту Санкт-Моріц у Швейцарії (25 збірних; 464 спортсме- w tym 16 Polaków, 14 konkurencji) oraz w 1936 roku w Garmisch-Partenkirchen ни, з них 28 поляків, 14 змагань); в 1932 р. в селі Лейк-Плесід, штат Нью-Йорк, siedzibie powiatowej gminy i uzdrowisku w Bawarii w południowych Niemczech на півночі США (17 національних команд; 252 спортсмени, з них 16 поляків, (28 ekip narodowych; 646 sportowców w tym 23 Polaków, 17 konkurencji). Kolejne 14 змагань) і в 1936 р. в Гарміш-Партенкірхені, резиденції гміни графства і zimowe igrzyska planowane w tej samej miejscowości, podobnie jak następne we курорт у Баварії на півдні Німеччини (28 збірних; 646 спортсменів, з них 23 по- włoskiej Cortinie d’Ampezzo nie odbyły się z powodu toczące się wojny. ляки, 17 змагань). Наступні зимові ігри, які були заплановані в цьому ж місті, а W przededniu wybuchu działań wojennych z organizacji Igrzysk XII Olimpiady також наступні в італійській Кортіна д'Ампеццо, не відбулися через триваючу w 1940 roku zrezygnowało Tokio na rzecz Helsinek. Działania wojenne na terenie війну. Europy uniemożliwiły ich przeprowadzenie (stolica Finlandii otrzymała ich organi- Напередодні початку військових дій Токіо відмовився від організації Ігор zację w 1952 roku). Podobnie zostały odwołane XIII Letnie Igrzyska Olimpijskie, XII Олімпіади 1940 року на користь Гельсінкі. Здійсненню їх завадили військо- które miały być rozgrywane w 1944 roku w Londynie. Warto odnotować, że w Ofla- ві дії в Європі (столиця Фінляндії отримала право їх організації в 1952 році). gu II C Woldenberg polscy jeńcy zorganizowali igrzyska olimpijskie. Stolica Wiel- Так само були скасовані XIII літні Олімпійські ігри, які мали відбутися в 1944 kiej Brytanii po 12 latach przerwy została organizatorem XIV Igrzysk Olimpijskich році в Лондоні. Варто зазначити, що таборі для військовополонених Oflag II C w 1948 roku. Woldenberg польські військовополонені організовували Олімпійські ігри. Сто- лиця Великої Британії після 12-річної перерви стала організатором XIV Олім- пійських ігор 1948 року. PODSUMOWANIE LXXXIV РЕЗЮМЕ LXXXIV • Po zakończeniu działań wojennych w 1918 roku zachodzące wcześniej przemia- • Після завершення військових дій у 1918 році цивілізаційні зміни, що від- ny cywilizacyjne nabrały tempa, co doprowadziło do rozwoju badań naukowych бувалися раніше, прискорилися, що призвело до розвитку наукових дослі- i szeroko pojętej kultury. джень і культури. • Nastąpiło upowszechnienie wiedzy oraz umasowienie kultury, a dzięki nowym • Відбувалося поширення знань і поширення культури серед широких на- technologiom produkcja osiągnęła nieznany przedtem wzrost. родних мас, завдяки новим технологіям виробництво досягло нечуваного • Radio i film, dostarczające wielkim masom odbiorców identycznych treści, stały зростання. się animatorami masowej wyobraźni. • Радіо і кінематограф, будучи засобами масової інформації, стали аніматора- • W sztuce odnajdowano nowe środki wyrazu. Do najważniejszych nurtów zali- ми масової культури. czyć można surrealizm, ekspresjonizm i kubizm. • У мистецтві повстали нові засоби вираження. До найважливіших течій від- • W 1894 roku w Paryżu na kongresie zorganizowanym przez Pierre de Couberti- носяться сюрреалізм, експресіонізм і кубізм. na powołano Międzynarodowy Komitet Olimpijski, tam też wybrano Ateny na • У 1894 році на конгресі, організованому П’єром де Кубертеном у Парижі, gospodarza pierwszych nowożytnych igrzysk olimpijskich (1896). було створено Міжнародний Олімпійський Комітет. Грецьке місто Афіни обрано місцем проведення перших Олімпійських ігор сучасності (1896).  ROZDZIAŁ XIII РОЗДІЛ XIII Polska między wojnami Польща міжвоєнна 1. O Niepodległą i granice 1. Про незалежність і кордони (499) Zanim nadszedł 11 listopada. Upadek mocarstw zaborczych wytworzył (499) Перш ніж наступило 11 листопада. Крах держав, які розділили поль- jesienią 1918 roku w Europie Środkowej swoistą próżnię polityczną. Umożliwiała ські землі, восени 1918 р. створив політичний вакуум у Центральній Європі. ona przejęcie władzy przez siły narodowe i w listopadzie na terenach przyszłej Polski Це уможливило захоплення влади національними силами, і в листопаді на тере- funkcjonowało kilka ośrodków dyspozycji politycznej. W Galicji powstała Polska нах майбутньої Польщі функціонувало кілька осередків політичної діяльності. Komisja Likwidacyjna, którą kierował У Галичині було створено Польську ліквідаційну комісію на чолі з активістом działacz ruchu ludowego Wincenty Wi- селянського руху Вінцентієм Вітосом58. У Вар- tos58. W Warszawie Rada Regencyjna шаві Регентська рада (архієпископ Олександр (abp Aleksander Kakowski, Zdzisław Каковський, князь Здзіслав Любомирський, książę Lubomirski, Józef Ostrowski), Юзеф Островський) без особливого успіху на- bez większego powodzenia, usiłowa- магалася взяти владу у німців. Їй бракувало ła przejąć władzę z rąk niemieckich. не лише належної соціальної підтримки, а й Nie tylko nie posiadała odpowiedniego збройних сил. 7 жовтня 1918 р., посилаючись oparcia społecznego, ale brakowało jej на «14 пунктів Вільсона», які кількома днями także siły zbrojnej. W dniu 7 paździer- раніше були прийняті Центральними держава- Rada Regencyjna nika 1918 roku, powołując się na tzw. ми як основа для мирних переговорів, Регент- 27 października 1917 roku – Rada „14 punktów Wilsona”, które kilka dni ська рада видала декларацію про державну не- Regencyjna udaje się na Zamek po złożeniu wcześniej zostały zaakceptowane przez залежність Польщі. przysięgi w archikatedrze warszawskiej pw. państwa centralne jako podstawa do ro- У Любліні активісти колишньої Польської Męczeństwa św. Jana Chrzciciela (od lewej: Józef Ostrowski, abp Aleksander Kakowski kowań pokojowych, Rada Regencyjna партії соціалістичної – лівиці (ППС) – Револю- i Zdzisław Lubomirski). wydała deklarację polskiej niepodległo- ційної Фракції та Польської Організації Вій- ści państwowej. Регентська рада ськової (ПОВ) сформували Тимчасовий на- W Lublinie działacze dawnej PPS – Frakcji Rewolucyjnej i POW utworzyli родний уряд Республіки Польща59 під керів- Tymczasowy Rząd Ludowy Republiki Polskiej59 pod przewodnictwem Ignacego ництвом Ігнація Дашинського . У своєму маніфесті уряд проголосив глибокі 60 Daszyńskiego60. W ogłoszonym manifeście zapowiadał on głębokie reformy spo- соціальні реформи. Це зустріло несхвалення центристських і правих кіл. Між 58 Wincenty Witos (1874–1945) – polski polityk, przywódca ruchu ludowego, prezes Polskiego 58 Вінцентій Вітос (1874–1945) – польський політик, лідер селянського руху, президент Поль- Stronnictwa Ludowego „Piast” w latach 1916–1931, trzykrotny premier Polski w latach 1920/1921, ської народної партії «Пясти» в 1916–1931 роках, тричі прем’єр-міністр Польщі в 1920/1921, 1923 1923 i 1926. і 1926 роках. 59 Do członków tego rządu Piłsudski – zrażony jego nazbyt lewicowym nastawieniem – miał skie- 59 До членів цього уряду Пілсудський, вражений їхньою надмірною лівою позицією, звер- rować słynne słowa „Wam kury szczać prowadzać, a nie politykę robić”. нувся знаме 60 Ignacy Daszyński (1866–1936) – polski działacz ruchu socjalistycznego, współzałożyciel i li- 60 Ігнацій Дашинський (1866–1936) – польський діяч соціалістичного руху, співзасновник і der Polskiej Partii Socjalno-Demokratycznej Galicji i Śląska Cieszyńskiego, premier rządu lubelskiego лідер Польської соціал-демократичної партії Галичини і Цешинської Сілезії, прем’єр-міністр Лю- w 1918 r., marszałek Sejmu w latach 1928-1930. блінського уряду в 1918 р., голова сейму в 1928-1930 рр. 356 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 357 łeczne. Spotkało się to z dezaprobatą środowisk centrowych i prawicowych. Między Варшавою та Любліном виник принциповий конфлікт. Націонал-демократи Warszawą a Lublinem narósł zasadniczy konflikt. Własne ośrodki władzy posiadali мали свої центри влади, особливо на території колишнього прусського поділу, endecy zwłaszcza na ziemiach byłego zaboru pruskiego, gdzie działał Centralny Ko- де діяв Центральний Громадянський Комітет. У дні, що передували капітуля- mitet Obywatelski. W dniach poprzedzających kapitulację Rzeszy Komitet wyłonił ції Рейху, Комітет обрав Виконавчий відділ на чолі з ксьондзем Станіславом Wydział Wykonawczy z księdzem Stanisławem Adamskim61 na czele. 10 listopa- Адамським.61 Організація легалізувалася 10 листопада, відтак трансформува- da organizacja ujawniła się, a następnie przekształciła w Radę Ludową. W konse- лася в Народну Раду. Як наслідок, у всіх польських центрах прусського поділу kwencji rady ludowe powstały we wszystkich ośrodkach polskich zaboru pruskiego. були створені народні ради. Було прийнято рішення про незалежність від уряду Podjęto decyzję o usamodzielnieniu się od rządu Rzeszy. Niezależne plany miała Рейху. Крайні ліві також мали незалежні плани. Соціал-демократія Королівства też skrajna lewica. Socjaldemokracja Królestwa Polskiego i Litwy oraz PPS-Lewica Польського і Литви та ППС-лівиця розраховували на соціальні зміни в Польщі liczyły na zmiany społeczne w Polsce przy wsparciu rosyjskich bolszewików. за підтримки російських більшовиків. Tworzenie lokalnych ośrodków państwowości polskiej w 1918 r. Створення місцевих осередків польської державності в 1918 році Nazwa Data Zasięg Pierwsze decyzje Назва Дата Підлегла Перші рішення ośrodka władzy działania органу влади територія Rada Narodowa 19.10.1918 Śląsk 30 października Rada ogłosiła Національна рада 19 жовтня Чєшинська 30 жовтня Рада оголосила про прийняття Księstwa Cieszyński. przejęcie władzy państwowej na Śląsku Чєшинського 1918 р. Сілезія державної влади в Цешинській Сілезії. Cieszyńskiego Cieszyńskim. князівства 5 листопада - укладення угоди з (ks. J. Londzin) 5 listopada – zawarcie porozumienia (ксьондз Юзеф представниками Земського Народного z przedstawicielami Zemskeho Лондзін) Вибору про поділ Сілезії за етнічним Narodniho Vyboru w sprawie podziału принципом Śląska według zasady etnicznej. Польська Комісія 28 жовтня Галичина 28 жовтня Польська Комісія Ліквідаційна Polska Komisja 28.10.1918 Galicja. 28 października PKL ogłosiła rezolucję Ліквідаційна 1918 р. (ПКЛ) в Кракові оголосила резолюцію Likwidacyjna stanowiącą, iż ziemie wchodzące w skład (Вінцентій Вітос, про те, що землі Габсбурзької монархії (W. Witos, monarchii habsburskiej należą do Ігнацій належать Польській державі, а Комісія I. Daszyński) państwa polskiego, a Komisja obejmuje Дашинський) приймає суверенітет над Галичиною zwierzchnią władzę nad Galicją. Тимчасовий 6/7 Влада була 7 листопада – Уряд у Маніфесті Tymczasowy Rząd 6/7.11.1918 Rząd powstał 7 listopada – Rząd w Manifeście народний уряд листопада встановлена в оголосив про створення Польської Ludowy Republiki w Lublinie, ogłosił powstanie państwa polskiego, Республіки 1918 р. Любліні, але держави, визначив її республіканський Polskiej ale posiadał określił jego republikański charakter Польща мала за мету характер і оголосив: (I. Daszyński) aspiracje do i zapowiedział: (Ігнацій обійняти всю − п’ятиприкметникові вибори: tego, by rządzić − pięcioprzymiotnikowe wybory, Дашинський) країну таємність голосування, принцип w całym kraju. − zwołanie Sejmu Ustawodawczego, негайності, принцип рівності, принцип − równouprawnienie wszystkich загальності, принцип пропорційності; obywateli, − скликання законодавчого сейму, − wolność słowa, druku, sumienia − рівність прав усіх громадян, zgromadzeń, zrzeszeń i strajków, − свобода слова, друку, совісті, зборів, − 8-godzinny dzień pracy, асоціацій і страйків, − upaństwowienie lasów. − 8-годинний робочий день, Naczelna 10.10.1918 Zabór pruski. Sejm zażądał od państw Ententy − націоналізація лісів Rada Ludowa przyłączenia byłego zaboru pruskiego do Найвища 10 жовтня Прусський поділ Сейм вимагав від країн Антанти (W. Korfanty, 5.12.1918 Polski. Народна Рада 1918 р. приєднати колишній прусський поділ до ks. S. Adamski) Odezwa Naczelnej Rady Ludowej (Войцех Корфанті, Польщі. głosiła, ксьондз Станіслав 5 грудня У Зверненні Найвищої Народної Ради że celem jej jest zjednoczenie Polski. Адамскі) 1918 р. зазначалося, що її метою є об’єднання всєї Польщі Źródło: opracowanie własne. Джерело: власне дослідження. 61 Stanisław Adamski (1875–1967) – ksiądz katolicki, działacz społeczny i polityczny, członek wie- 61 Станіслав Адамський (1875–1967) – католицький ксьондз, громадсько-політичний діяч, lu organizacji społecznych, redaktor licznych pism katolickich, poseł i senator w czasach II RP, biskup член багатьох громадських організацій, редактор численних католицьких журналів, депутат і се- diecezji katowickiej w latach 1930–1967. натор часів Другої Республіки Польща, єпископ Катовіцької єпархії у 1930–1967 роках. 358 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 359 (500) Kształtowanie się władzy – restytucja państwa. Wybuch konfliktu zbroj- (500) Становлення влади – реституція держави. Початок збройного nego w 1914 roku, którego eskalacja i następstwa przerosły wyobrażenia współcze- конфлікту в 1914 р., ескалація та наслідки якого перевершили уявлення су- snych, przyniósł Polakom oczekiwaną od dziesiątków lat szansę na odbudowę wła- часників, приніс полякам очікуваний десятиліттями шанс відбудувати власну snej państwowości. Liczono, że stojące po przeciwnych stronach państwa zaborcze державність. Існувало сподівання, що держави, які поділили польські землі та zechcą pozyskać Polaków i przychylnie odniosą się do polskich postulatów. стоять по протилежних сторонах, захочуть залучити поляків і прихильно від- Do odzyskania niepodległości przyczynili się też sami Polacy. W rezultacie wraz реагують на польські вимоги. z dogasaniem „Wielkiej Wojny” Polska powracała na mapę Europy przy pełnej ak- Свій внесок у відновлення незалежності зробили й самі поляки. У резуль- ceptacji elit politycznych wszystkich orientacji (poza komunistami) i głębokim za- таті із закінченням «Великої війни» Польща поверталася на карту Європи при angażowaniem społeczeństwa. W tych przełomowych i trudnych miesiącach w sto- повній підтримці політичних еліт усіх орієнтацій (крім комуністів) і глибоким licach kontynentu wiedziano, że takie państwo jak Polska istnieje, brakowało nato- залученням суспільства. У ті відповідальні та важкі місяці столиці континенту miast informacji jak przebiegają jego granice. W listopadzie 1918 roku wyzwolono знали, що існує така держава, як Польща, але не було інформації про її кордони. bowiem jedynie centralną część kraju z Warszawą, Krakowem i Lublinem. Proces У листопаді 1918 р. була звільнена лише центральна частина країни з Варша- formowania granic był znacznie rozciągnięty w czasie i łączył się z walką prak- вою, Краковом і Любліном. Процес формування кордонів тривав довго і був tycznie z większością przyszłych sąsiadów II Rzeczypospolitej. O kształcie tery- пов’язаний із боротьбою практично з більшістю майбутніх сусідів ІІ Речі torialnym odradzającej się Polski na zachodzie zdecydowały mocarstwa obradujące Посполитої. Територіальний образ відродженої Польщі на заході визначався na konferencji pokojowej w Paryżu, a na wschodzie – czyn zbrojny. Niejako rów- силами, які зібралися на мирній конференції в Парижі, а на сході – військовими nolegle – gdy na frontach grzmiały działa, a dyplomaci prowadzili skomplikowane діями. Одночасно, коли на фронтах гриміли гармати, дипломати вели складні rokowania – przed odradzającymi się władzami kraju piętrzyły się zasadnicze pro- переговори, а перед відроджуваною владою країни поставали фундаментальні blemy społeczne i gospodarcze. соціально-економічні проблеми. Ważnym dla konsolidacji władzy okazał się powrót Józefa Piłsudskiego z Mag- Повернення Юзефа Пілсудського з Магдебургу виявилося важливим для deburga. 10 listopada 1918 roku Rada Regencyjna podjęła decyzję o abdykacji, зміцнення влади. 10 листопада 1918 року Регентська Рада вирішила зректися вла- przekazując brygadierowi 11 listopada pełnię władzy wojskowej, a trzy dni później ди, відтак 11 листопада була передана повнота влади військової, а через три дні cywilnej. Funkcję swą sprawował jako Tymczasowy Naczelnik Państwa. Podpo- також цивільної влади новопризначеному Верховному главі держави Юзефу rządkował się mu bliski ideowo rząd lubelski. Piłsudski powołał pierwszy gabinet Пілсудському. Йому підлягав ідеологічно близький люблінський уряд. Пілсуд- Rzeczpospolitej, na czele którego stanął socjalista Jędrzej Moraczewski62. Rząd ський призначив перший кабінет Речі Посполитої на чолі з соціалістом Єнджеєм miał przejąć władzę w całym państwie i uspokoić wzburzone nastroje społeczne. Морачевським62. Уряд повинен був взяти владу в усій країні і опанувати сус- Pomimo ożywionej działalności nie został on zaakceptowany przez siły prawicy. пільні хвилювння. Незважаючи на його жваву діяльність, він не був сприйнятий Wyrazem dążenia do kompromisu ze strony Tymczasowego Naczelnika było powo- правими силами. Виразом прагнення Тимчасового глави держави до компромісу łanie rządu Ignacego Jana Paderewskiego – polityka związanego z kołami narodo- стало призначення уряду Ігнація Яна Падеревського – політика, пов’язаного wo-demokratycznymi (była to nominacja istotna zwłaszcza w kontekście zbliżającej з національно-демократичними колами (це призначення мало важливе значен- się konferencji pokojowej w Wersalu). Tym samym siły prawicy uległy wyraźnemu ня особливо в контексті майбутньої мирної конференції у Версалі). Тим самим wzmocnieniu. Kolejnym sukcesem, dla tej grupy stronnictw, były wyniki wyborów вочевидь посилився вплив правих політичних сил. Ще одним успіхом для цієї od Sejmu Ustawodawczego w styczniu 1919 roku, czego konsekwencją był wybór групи партій були результати виборів до законодавчого сейму в січні 1919 року, в na stanowisko marszałka Wojciecha Trąmpczyńskiego63. результаті яких на посаду маршалка було обрано Войцеха Тромпчинського63. (501) Piłsudski – Dmowski (501) Пілсудський – Дмовський Piłsudski. Józef Piłsudski nigdy nie wierzył w możliwość politycznego i wojsko- Пілсудський. Юзеф Пілсудський ніколи не вірив у можливість політичної wego porozumienia z Rosją. Zdecydowanie i jednoznacznie – wybierając mniejsze та військової угоди з Росією. Він рішуче й однозначно – обравши менше зло zło – stawał po stornie mocarstw centralnych. Na długo przed 1914 rokiem, przewi- – став на бік Центральних держав. Задовго до 1914 р., передбачаючи початок dując wybuch wojny, przygotowywał oddziały kadrowe w Galicji, które miały m.in. війни, він готував кадрові частини в Галичині, які повинні були розпочати по- wywołać powstanie w Królestwie Polskim i w efekcie przynieść Polsce wolność. встання в Королівстві Польському і, як наслідок, принести свободу Польщі. 62 Jędrzej Moraczewski (1870–1944) – polski inżynier,, publicysta, działacz socjalistyczny, jeden 62 Єнджей Морачевський (1870–1944) – польський інженер, публіцист, соціалістичний z przywódców PPSD i PPS, premier rządu na przełomie 1918 i 1919 roku. діяч, один із лідерів ППСД і ППС, прем’єр-міністр на зламі 1918–1919 років. 63 Wojciech Trąmpczyński (1860–1953) – polski polityk i prawnik, działacz Narodowej Demokra- 63 Войцех Тромпчинський (1860–1953) – польський політик і юрист, діяч національної демо- cji, jeden z przywódców powstania wielkopolskiego, marszałek Sejmu Ustawodawczego (1919–1922) кратії, один із керівників Великопольського повстання, маршалок законодавчого сейму (1919– i Senatu (1922–1927). 1922) і сенату (1922–1927). 360 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 361 W porozumieniu z naczelnym dowództwem armii austro-węgierskiej w sierp- За домовленістю з вищим командуванням австро-угорської армії в серпні niu 1914 roku strzelcy Piłsudskiego wkroczyli do Królestwa. Jednakże miejscowa 1914 р. стрільці Пілсудського увійшли до Королівства. Проте місцеве населен- ludność nie zareagowała na powstańczy apel. W rezultacie z oddziałów strzeleckich ня не підтримало заклику повстанців. У результаті було вирішено сформувати zdecydowano się utworzyć Legiony Polskie, które miały być dowodzone przez Au- Польські Легіони, якими мали командувати австрійці. Пілсудський став коман- striaków. Piłsudski został dowódcą 1. Pułku Piechoty, a następnie – w konsekwencji диром 1-го піхотного полку, а потім – як наслідок першої кампанії – коман- pierwszej kampanii – dowódcą I Brygady. Legiony walczyły na froncie rosyjskim диром 1-ї бригади. Легіони воювали на російському фронті, біля Молоткова, m.in. pod Mołotkowem, Łowczówkiem, Konarami czy Kostiuchnówką zapisując Ловчувка, Конарів чи Костюхнувки, демонструючи зразки військового героїз- piękną kartę bojową. Celem przygotowania kadr dla przyszłego powstania Piłsudski му. Щоб підготувати кадри для майбутнього повстання, Пілсудський заснував powołał do życia tajną Polską Organizację Wojskową (POW), która podjęła dzia- таємну Польську Організацію Військову (ПОВ), яка займалася вербуванням, łalność werbunkową, wywiadowczą i dywersyjną. розвідувальною та диверсійною діяльністю. Polska Organizacja Wojskowa (POW) Польська Організація Військова (ПОВ) – tajna organizacja wojskowa powstała z połączenia Polskich Drużyn – таємна військова організація, утворена в результаті злиття Польських Strzeleckich i Związku Strzeleckiego. Działała w Królestwie Polskim, potem Стрілецьких Дружин і Стрілецького Товариства. Воно діяло в Королівстві również w Galicji, na Ukrainie i w Rosji. Jej akcjom patronował w latach Польському, а також у Галичині, Україні та Росії. У 1915–1916 рр. її дії під- 1915–1916 Centralny Komitet Narodowy. Początkowo głównym celem POW тримував Центральний Національний Комітет. Спочатку основною метою była działalność wywiadowczo-dywersyjna przeciwko Rosji. W latach 1915– ПОВ була розвідувально-диверсійна діяльність проти Росії. У 1915–1917 1917, po zajęciu Królestwa Polskiego przez państwa centralne, miała charakter рр., після захоплення Королівства Польського Центральними державами, półlegalny. W 1915 roku część członków POW wstąpiła do I Brygady Legionów вона була напівлегальною. У 1915 р. частина військовополонених вступила Polskich. W 1917 roku, po kryzysie przysięgowym i aresztowaniu Piłsudskiego, до 1-ї бригади польських легіонів. У 1917 р., після кризи присяги й арешту działała w konspiracji przeciw okupantom austriackim i niemieckim. POW Пілсудського, брала активну участь у змові проти австрійських і німець- uczestniczyła w przejmowaniu władzy w Galicji i rozbrajaniu Niemców ких окупантів. ПОВ приймала участь у захопленні влади в Галичині та роз- w Królestwie Polskim. Stanowiła siłę zbrojną rządu ludowego w Lublinie. зброєнні німців у Королівстві Польському. Це була збройна сила народної влади в Любліні. Po upadku carskiej Rosji w opinii Piłsudskiego Після падіння царської Росії, на думку Пілсудського, Центральні держа- większe zagrożenia dla sprawy polskiej stanowi- ви становили більшу загрозу на шляху до вирішення польського питання. ły państwa centralne. Żołnierz polski nie był im Польський солдат був уже непотрібний. Тому Пілсудський вирішив розірвати już potrzebny. Piłsudski zdecydował się zatem na альянси. Цьому сприяла криза присяги (див.: №№ 457–458), яка торкнулася пе- odwrócenie przymierzy. Sprowokował tzw. kry- реважно військових І. та ІІІ. Бригади Легіону. У зв’язку з запланованим перет- zys przysięgowy (por. nr 457–458), co dotyczyło воренням на польські збройні сили військові відмовилися приймати присягу przede wszystkim żołnierzy I. i III. Brygady Le- на вірність німецькому та австрійському імператорам. Ті, хто чинив опір, були gionów. W związku z planowanym przekształ- інтерновані в Щипьорно та Бенямінів. Деякі офіцери були звільнені зі служби. ceniem ich w Polską Siłę Zbrojną żołnierze od- Пілсудський був ув'язнений у Магдебурзі, завдяки чому «перетворився» із со- mówili złożenia przysięgi na wierność cesarzom юзника Центральних держав на їхню жертву, яка в найближчому майбутньому niemieckiemu i austriackiemu. Opornych interno- стала важливим політичним активом. Роки війни довели, що майбутній Глава wano w Szczypiornie i Beniaminowie. Cześć ofi- держави був одночасно досвідченим конспіратором, воїном і політиком. Józef Piłsudski cerów wydalono ze służby. Piłsudski został uwię- Дмовський. Лідер націонал-демократії, будучи переконаним, що найнебез- Юзеф Пілсудський ziony w Magdeburgu, dzięki czemu z sojusznika печнішим цивілізаційним супротивником Польщі та поляків є німці, став на mocarstw centralnych „przeistoczył się” w ich бік Антанти. Спочатку без особливого успіху, будучи депутатом Державної ofiarę, co stało się w niedalekiej przyszłości istotnym atutem politycznym. Lata woj- Думи, він намагався вплинути на російський уряд в питанні автономії. Одним ny udowodniły, że przyszły Naczelnik Państwa był równie dobrym konspiratorem, із результатів цих зусиль було створення Пулавського легіону на початку війни, żołnierzem jak i politykiem. який, однак, не відіграв великої ролі. У 1915 році Дмовський, розчарований Dmowski. Lider Narodowej Demokracji będąc przekonanym, że najgroźniej- відсутністю інтересу з боку царської влади щодо польського питання, виїхав до szym przeciwnikiem Polski i Polaków są dominujące cywilizacyjnie Niemicy, stanął Західної Європи, де докладав зусиль для підтримки польських національних 362 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 363 po stronie Ententy. Początkowo bez większego powodzenia, działając jako członek прагнень. Його політична активність втілила- Dumy Państwowej, starał się wpłynąć na rząd rosyjski m.in. w kwestii autonomii. ся у формі Польського Національного Коміте- Jednym z efektów tych zabiegów stało się utworzenie u progu wojny Legionu Pu- ту (ПНК), створеного в серпні 1917 року. ПНК ławskiego, który jednakże nie odegrał większej roli. W 1915 roku Dmowski, znie- стала представництвом Польщі на Заході та ак- chęcony brakiem głębszego zainteresowania władz carskich kwestią polską, udał się тивно працював над відбудовою національної na zachód Europy, gdzie podjął zabiegi o poparcie polskich aspiracji narodowych. держави, розгортаючи широку політичну та Jego zaangażowanie polityczne zmaterializowało się w postaci powołanego w sierp- громадську діяльність. niu 1917 roku Komitetu Narodowego Polskiego. KNP stał się polską reprezentacją Після Лютневої революції в Росії почали na Zachodzie i działał na rzecz odbudowy przyszłego państwa narodowego rozwija- формуватися польські військові частини, зо- jąc szeroko aktywność polityczną i społeczną. крема 1-й, 2-й і 3-й польські корпуси. Водночас Po rewolucji lutowej na terenie Rosji zaczęły powstawać polskie jednostki woj- французький уряд – за згодою з Росією – до- skowe, w tym I, II i III Korpusy Polskie. Równocześnie rząd francuski – w poro- зволив створити у Франції Військо Польське. zumieniu z Rosją – zezwolił na utworzenie Armii Polskiej we Francji. Jej szeregi Roman Dmowski Його лави поповнили насамперед представни- zasilili przede wszystkim przedstawiciele Polonii francuskiej oraz amerykańskiej Роман Дмовський ки французької, американської та канадської i kanadyjskiej, a także jeńcy wojenni. Polityczne zwierzchnictwo nad tą formacją Полонії, а також військовополонені. Політичне na mocy decyzji prezydenta republiki objął KNP, będący swoistym „rządem bez верховенство над цим утворенням за рішенням президента республіки пере- państwa”. брав ПНК, який був своєрідним «урядом без держави». 13 września 1918 roku Dmowski, prowadzony przez Paderewskiego, został przy- 13 вересня 1918 року Дмовський на чолі з Падеревським був прийнятий у jęty w Białym Domu przez prezydent Wilsona. W rozmowie przedstawiciele KNP Білому домі президентом Вільсоном. У розмові представники ПНК, обґрунто- m.in. uzasadniali prawa Polaków do obszarów Śląska, Wielkopolski, Pomorza oraz вували права поляків на території Сілезії, Великопольщі, Помор’я та східного kresów wschodnich. Dmowski i Paderewski stali się dla USA i stolic europejskich пограниччя. Дмовський і Падеревський стали повноправними авторитетними miarodajnymi reprezentantami przyszłej Polski. представниками майбутньої Польщі в США та європейських столицях. (502) Granice. Wojna o granice rozpoczęła się dla Polaków 1 listopada 1918 (502) Кордони. Війна за кордони почалася для поляків 1 листопада 1918 року, roku, kiedy wojska ukraińskie opanowały wschodnią część zaboru austriackiego, коли українська армія оволоділа східною частиною австрійського поділу аж до aż po Przemyśl. Wobec powstania Zachodnioukraińskiej Republiki Ludowej wa- Перемишля. З утворенням Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) żyły się losy Galicji Wschodniej. Zacięte walki toczyły się m.in. we Lwowie, gdzie доля Східної Галичини зависла на волосині. Запеклі бої точилися у Львові, де szczególnym męstwem odznaczyła się młodzież szkół średnich zwana „Orlętami”. особливою хоробрістю відзначилася група молоді середніх шкіл під назвою Pod Lwów oddziały Wojska Polskiego, dowodzone przez płk. Michała Karaszewi- «Орлята». Під Львовом частини Війська Польського під командуванням пол- cza-Tokarzewskiego64, dotarły w trzeciej dekadzie listopada i wyparły Ukraińców ковника Міхала Карашевича-Токажевського64 прибув у третій декаді листопада z miasta. Jednakże wojna w Małopolsce Wschodniej i na Wołyniu trwała nadal. і витіснив українців з міста. Проте війна у Східній Малопольщі та на Волині Rozstrzygnęła się dopiero w lipcu 1919 roku, kiedy to armia polska, wzmocniona тривала. Вона була вирішена лише в липні 1919 р., коли польська армія, поси- przybyłymi z Francji dywizjami Błękitnej Armii gen. Józefa Hallera, wyparła od- лена прибулими з Франції відділами Блакитної армії генерала Юзефа Галлера, działy ukraińskie za Zbrucz i przesądziła o przyłączeniu Małopolski Wschodniej do відкинула українські війська за річку Збруч і вирішила приєднати Східну Ма- Polski. лопольщу до Польщі. W międzywojennym dwudziestoleciu Polska graniczyła w sześcioma państwa- У міжвоєнний період Польща межувала з шістьма державами, протяжність mi, a długość jej granic, według stanu ze stycznia 1938 r., wynosiła 5529 km. її кордонів станом на січень 1938 р. становила 5529 км. 64 Michał Karaszewicz-Tokarzewski (1893–1964) – generał dywizji Polskich Sił Zbrojnych, dowód- 64 Міхал Карашевич-Токажевський (1893–1964) – генерал-майор польських збройних сил, ca Służby Zwycięstwu Polski (1939), jeden z komendantów Związku Walki Zbrojnej, zastępca dowódcy командувач Польської Служби Перемоги (1939), один із командувачів Союзу Збройної Боротьби, Armii Polskiej na Wschodzie, Generalny Inspektor Sił Zbrojnych i Minister Obrony Narodowej w rzą- заступник командувача Війська Польського на Сході, генеральний інспектор збройних сил і dzie Rzeczypospolitej Polskiej na Uchodźstwie. міністр національної оборони в уряді Речі Посполитої в екзилю (вигнанні). 364 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 365 Ukraińska Republika Ludowa (1917–1921) i Ukraina Radziecka. Українська Народна Рсепубліка - УНР (1917–1921) і Радянська Україна. 20.11.1917/22.01.1918* Wewnętrzna granica rosyjsko-ukraińska – proklamowanie Ukraińskiej (1917–1929) 20 листопада 1917 р./22 січня IV Uniwersał Republiki Ludowej (URL). Внутрішній російсько-український 1918 р* Ukraińskiej Centralnej Rady 13.11.1918 кордон (1917–1929) – проголошення Української Народ- IV Універсал – proklamowanie niepodległości ної Республіки (УНР). Української Центральної Ради Zachodnioukraińskiej Republiki 13 листопада 1918 року Ludowej (ZURL). – проголошення незалежності Захід- 16.01.1919 – wypowiedzenie ноукраїнської Народної Республіки wojny Rosyjskiej FSRR. (ЗУНР). 22.01.1919 – zjednoczenie URL 16 січня 1919 р. - оголошення війни i ZURL (zachowała ona autono- РСФРР. mię jako Zachodni Obwód Ukra- 22.01.1919 р. – Акт Злуки - ińskiej Republiki Ludowej). об’єднання УНР і ЗУНР (ЗУНР 10.03.1919 зберегла автономію в складі УНР як – proklamowanie SRR Ukraina. Західна Область Української Народ- 21.11.1920 ної Республіки -ЗОУНР). – ewakuacja armii URL do Polski. 10 березня 1919 року 1921 – проголошення Української Радян- – utrata uznania międzynarodowe- ської Соціалістичної Республіки go przez URL. (УРСР). 21 листопада 1920 року – евакуація армії УНР до Польщі. 1921 рік – фактичне припинення існування та міжнародного визнання УНР вна- слідок підписання мирного договору в Ризі Ukraińska Ludowa Republika Rad Delegatów Robotniczych, Українська Народна Республіка Рад робітничих, селянських, солдатських і Chłopskich, Żołnierskich i Kozackich козацьких депутатів [w składzie Rosyjskiej SFRR] – 12[25].12.1917. [у складі Російської СФРР] - 12[25].12.1917. • Znana także pn. „Radziecka Ukraińska Republika Ludowa”, „Ukraińska Ludowa Republika • Також відома як «Українська Народна Республіка Рад» – радянська республіка Radziecka”. у складі РСФРР; «Радянська Українська Народна Республіка» (Радянська УНР, • Marionetkowe państwo proklamowane w Charkowie przez grupę działaczy bolszewickich РУНР); «Українська Народна Радянська Республіка» (УНРР); «Українська Народна w odpowiedzi na powstanie Ukraińskiej Republiki Ludowej. Соціалістична Республіка» (УНСР). • Została połączona z Doniecko-Krzyworoską Republiką Radziecką 20 marca 1918 roku. Uległa • Маріонеткова держава, проголошена в Харкові групою більшовицьких діячів у likwidacji w związku z podpisaniem traktatu brzeskiego. відповідь на створення УНР. • 20 березня 1918 року була приєднана до Донецько-Криворізької Радянської Республіки. Doniecko-Krzyworoska Republika Radziecka** Була ліквідована у зв’язку з підписанням Брест-Литовського договору. „Donkribas” (Charków-Ługańsk) – 14.02.1918–form.17.02.1919***. Донецько-Криворізька Радянська Республіка* «Донкривбас» (Харків-Луганськ) — 12 лютого 1918 - 17 лютого 1919***. Tymczasowy Rząd Robotniczo-Chłopski USRR Тимчасовий робітничо-селянський уряд УРСР ↓ ↓ Socjalistyczna Republika Ludowa Ukraina Соціалістична Народна Республіка Україна – 10.03.1919. – 10 березня 1919 р. W latach 1919–1922 państwo marionetkowe zależne od RSFRR; następnie w składzie ZSRR. У 1919-1922 роках залежна від РСФРР маріонеткова держава; тоді у складі СРСР. Зміна Zmiana nazwy na Ukraińską SRR od 5.12.1936. назви на УРСР з 5 грудня 1936 року. * IV Uniwersał Ukraińskiej Centralnej Rady – wobec rozpędzenia przez bolszewików Konstytuanty – prokla- I* V Універсал Української Центральної Ради – в умовах розгону більшовиками Установчих зборів – mował pełną niepodległość Ukrainy. проголошував повну незалежність України. ** Połączona z Ukraińską Ludową Republiką Rad na polecenie Lenina – wbrew woli miejscowych bolszewi- ** Об’єднана з УНР за вказівкою Леніна – всупереч волі місцевих більшовиків, які розраховували на ków, którzy oczekiwali połączenia z RSFRR. злиття з РСФРР. *** Republika faktycznie przestała istnieć w maju 1918 roku po zajęciu jej terytorium przez wojska państw *** Республіка фактично припинила своє існування в травні 1918 року після того, як її територію centralnych. окупували армії Центральних держав. 366 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 367 (503) Niemcy. Stosunkowo szybko rozstrzygnęła się przyszłość Wielkopolski, (503) Німеччина. Порівняно швидко вирішилося майбутнє Великопольщі, której mieszkańcy w grudniu 1918 roku wzniecili insurekcję. Powstańcy wyzwolili жителі якої в грудні 1918 року підняли повстання. Повстанці визволили майже niemal całą prowincję. Zacięte boje toczyły się m.in. pod Rawiczem, Nakłem czy всю провінцію Познаньску (нім. Provinz Posen) – одна зі східних провінцій Szubinem. Od stycznia 1919 roku wojskami poznańskimi dowodził gen. Józef Do- Пруссії і частина Німецької імперії. Запеклі бої точилися в біля Равича, На- wbór-Muśnicki, a władzami politycznymi kierował Wojciech Trąmpczyński. Kiedy кло чи Шубіна. Від січня 1919 року Познанською армією командував гене- w styczniu 1919 roku ruszyła niemiecka kontrofensywa, pomoc Polakom okazali рал Юзеф Довбор-Мусніцький, натомість політичну владу очолював Войцех Francuzi, którzy obowiązujące na froncie zachodnim zawieszenie broni rozszerzyli Тромпчинський. Коли в січні 1919 року почався німецький контрнаступ, по- na Wielkopolskę. Jej przynależność do Polski potwierdził Traktat wersalski. Przy- лякам допомогли французи, які перемир’я на Західному фронті поширили до znawał on Polsce także Pomorze Gdańskie, ale bez Gdańska, który wraz z otacza- Великопольщі. Її приналежність до Польщі підтвердила Версальська угода. jącym go okręgiem stał się wolnymi miastem pod nadzorem Ligi Narodów. O przy- Згідно з нею за Польщею визнано Ґданське Помор’я, але без Гданська, який należności Powiśla, Warmii, Mazur i Górnego Śląska miały przesądzić plebiscyty. разом із околицями став вільним містом під наглядом Ліги Націй. Плебісци- Dolny Śląsk pozostał w rękach niemieckich. ти мали визначити приналежність Повісля, Вармії, Мазур і Верхньої Сілезії. Plebiscyt na Powiślu, Warmii i Mazurach – przeprowadzony 11 lipca 1920 roku Нижня Сілезія залишилася за Німеччиною. – zakończył się klęską strony polskiej. Wpływ na decyzję głosujących, poza ak- Плебісцит у Повіслі, Вармінсько-Мазурському воєводствах, що відбувся cją propagandową strony niemieckiej, miały w tamtych tygodniach niepowodzenia 11 липня 1920 р., завершився поразкою польської сторони. На результат ре- Polski w wojnie z Rosją bolszewicką. Na Śląsku – już w czasie przygotowań do ферендуму, окрім пропагандистської кампанії німецької сторони, вплинули в plebiscytu – doszło do wybuch dwóch powstań. W sierpniu 1919 roku wybuchło цей час невдачі Польщі у війні з більшовицькою Росією. Під час підготовки до pierwsze powstanie śląskie. Zakończyło się wprawdzie po kilku dniach porażką, ale плебісциту в Сілезії спалахнули два повстання. У серпні 1919 року спалахнуло przyspieszyło przybycie na Śląsk Międzysojuszniczej Komisji Rządzącej, wycofa- перше Сілезьке повстання. Хоча через кілька днів воно закінчилося поразкою, nie wojsk niemieckich i zastąpienie ich siłami Ententy. Powstał polski Komisariat прискорило це прибуття Міжсоюзницької керівної комісії до Сілезії, відсту- Plebiscytowy z Wojciechem Korfantym65 na czele. Z powodu narastającej agresji пом німецьких військ і заміною їх силами Антанти. Було створено Польську ze strony Niemców w sierpniu 1920 roku wybuchło drugie powstanie śląskie. Wal- плебісцитну комісію65 на чолі з Войцехом Корфанті. Через посилення агресії ki przerwano 28 sierpnia. W jego efekcie zlikwidowano na tym obszarze policję німців у серпні 1920 р. спалахнуло друге Сілезьке повстання. Бої завершиися niemiecką, którą zastąpiono Policją Plebiscytową. 20 marca 1921 roku odbył się 28 серпня. У результаті німецька поліція на цій території була ліквідована і за- plebiscyt, w którym aż 60% ludności opowiedziało się za Niemcami. Nie pomogła мінена поліцією плебісциту. 20 березня 1921 року відбувся плебісцит, на якому ustawa o autonomii dla Śląska. Nie godząc się na niekorzystny podział obszaru 60 % населення висловилися на користь Німеччини. На це навіть не вплинув plebiscytowego, w nocy z 2 na 3 maja 1921 roku Polacy po raz trzeci chwycili za Акт про автономію Сілезії. Не погоджуючись на невигідний поділ спірної те- broń. Na czele powstania – jako dyktator – stanął Korfanty. Powstańcy opanowali риторії, на якій був проведений плебісцит, в ніч з 2 на 3 травня 1921 р. поляки znaczną część obszaru plebiscytowego. Niemcy przystąpili do kontrofensywy i na втретє взялися за зброю. Повстання очолив Корфантій. Повстанці оволоділи początku czerwca pokonali Polaków w zaciętej bitwie w rejonie góry św. Anny. значною частиною території. Німці перейшли в контрнаступ і на початку черв- Po interwencji sprzymierzonych 20 października 1921 roku Rada Ligi Narodów ня розбили поляків у запеклому бою в регіоні гори святої Анни. Після втру- podjęła decyzję w kwestii podziału spornego obszaru. Polska otrzymała jedynie чання союзників 20 жовтня 1921 року Рада Ліги Націй прийняла рішення про 29% terytorium, ale z większością kopalń i niemal połową ludności. W zmaganiach поділ спірної території. Польща отримала лише 29% території, але з більшою o przebieg linii granicznej Polskę – przy życzliwości prezydenta Wilsona – popie- частиною шахт і майже половиною населення. У боротьбі за лінію кордону rała Francja, zaś Wielka Brytania poparła Niemcy. Ostanie decyzje Rady Amba- Польщу, при сприянні президента Вільсона, підтримала Франція, а Велика sadorów w sprawie przebiegu tej granicy zapadły 12 sierpnia 1920 roku i 20 paź- Британія встала по стороні Німеччини. Останні рішення Ради Послів щодо де- dziernika 1921 roku. маркації кордону були прийняті 12 серпня 1920 року та 20 жовтня 1921 року. (504) Rosja Radziecka / ZSRR. Na wschodzie z początkiem 1919 roku, po wy- (504) Радянська Росія / СРСР. На сході на початку 1919 р., після відсту- cofaniu wojsk niemieckich, bolszewicy – spychając oddziały polskiej samoobrony пу німецької армії, більшовики, відтіснивши загони польської самооборони, – zajęli znaczną część kresów północno-wschodnich dawnej Rzeczypospolitej m.in. зайняли значну частину північно-східних окраїн колишньої Речі Посполитої, Wileńszczyznę. Wiosną 1919 roku wojsko polskie dowodzone przez Józefa Piłsud- зокрема, Віленський край. Навесні 1919 року польська армія під проводом skiego rozpoczęło ofensywę i odzyskało Wilno. W następnych miesiącach bolszewi- Юзефа Пілсудського розпочала наступ і відбила Вільнюс. У наступні місяці 65 Войцех Корфанти (1873–1939) – польський політик, пов’язаний з християнською демокра- 65 Wojciech Korfanty (1873–1939) – polski polityk związany z chrześcijańską demokracją, przy- тією, лідер Третього Сілезького повстання, борець за польськість Сілезії, один із заложителів wódca III powstania śląskiego, działacz na rzecz polskości Śląska, jeden z ojców niepodległej RP. незалежної Речі Посполитої. 368 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 369 cy zostali odrzuceni na linię Berezyny, більшовиків було відкинуто на лінію kiedy to działania z inicjatywy Polski Березини, відтак розпочаті Польщею zostały wstrzymane. військові дії були призупинені. Jesienią 1919 roku bolszewicy zwy- Восени 1919 року більшовики ви- ciężyli w wojnie domowej i zaczęli szy- грали громадянську війну і почали kować się do marszu na zachód Europy. готуватися до походу на захід Європи. Udaremniając te agresywne zamiary Щоб перешкодити цим агресивним Piłsudski w kwietniu 1920 roku zawarł намірам, у квітні 1920 р. Пілсудський z jednym z przywódców Ukraińskiej Re- уклав66 союзницьку угоду з одним із publiki Ludowej – Semenem Petlurą66 – лідерів УНР Семеном Петлюрою. umowę sojuszniczą. Ustalała ona m.in. Згідно з нею кордон між Польщею Oddziały polskie i ukraińskie wkraczają granicę między Polską a Ukrainą na linii Semen Petlura i oficerowie armii URL wy- та Україною проходив по лінії річ- do Kijowa, 1920 Zbrucza, co oznaczało w konsekwen- chodzą z Soboru Sofijskiego. Kijów 1920 ки Збруч, що в свою чергу означало Польські та українські війська вступають cji włączenie całej Galicji do obszaru Семен Петлюра та старшини армії УНР включення всієї Галичини до терито- до Києва, 1920 рік II Rzeczypospolitej. виходять із Софійського собору. рії ІІ Речі Посполитої. Sprzymierzone wojska polsko-ukra- Київ 1920 рік Об’єднані польсько-українські ińskie rozpoczęły ofensywę na Ukrainie війська розпочали наступ на Україну i na początku maja opanowały Kijów. та на початку травня захопили Київ. Siły bolszewickie nie zostały jednak Проте більшовицькі війська не були rozbite, a Ukraińcy, pomimo starań, nie розгромлені, а українці, попри всі зу- poparli Polaków i Petlury. W wyniku силля, не підтримали поляків і Петлю- kontrofensywy Armii Czerwonej znad ру. Внаслідок контрнаступу Червоної Berezyny (Wrota Smoleńskie) wojska Армії з боку р. Березини (Смоленські Polski improwizowany pociąg pancerny polskie zostały zmuszone do odwrotu, ворота) польська армія була змуше- Польський імпровізований бронепоїзд który następnie przekształcił się w pa- J. Piłsudski ze sztabem, 1920 на відступити, що потім переросло в niczną ucieczkę. Na Ukrainie, na tyły sił Ю. Пілсудський зі штабом, 1920 р. панічну втечу. В Україні кінна армія polskich, przebiła się armia konna Siemiona Budionnego67, zmuszając Polaków do Семена Будьонного прорвалася в тил wycofania się (w odróżnieniu od sytuacji na północy, odwrót na Ukrainie przebiegał польським військам67, змусивши поляків відійти (на відміну від ситуації на пів- planowo). ночі, відступ в Україні відбувався за планом). W pierwszej połowie sierpnia bolszewicy zagrozili stolicy Polski. Pewni zwy- У першій половині серпня більшовики загрожували столиці Польщі. Впев- cięstwa w Białymstoku utworzyli Tymczasowy Komitet Rewolucyjny Polski (Julian нені в перемозі, вони створили в Білостоку Тимчасовий польський революцій- Marchlewski68, Feliks Dzierżyński, Feliks Kon69). ний комітет (Юліан Мархлевський68, Фелікс Дзержинський, Фелікс Кон69). Wobec nieotrzymania pomocy ze strony państw zachodnich – o co zabiegał na За відсутності допомоги з боку західних країн, чого прагнув прем’єр-міністр konferencji w Spa premier Władysław Grabski70 – zdecydowano o powołaniu Rady Владислав Грабський на конференції в Спа70, було вирішено створити Раду 66 Semen Petlura (1879–1926) – ukraiński polityk, pisarz, dziennikarz i publicysta. W latach 1919– 66 Семен Петлюра (1879–1926) – український політик, письменник, журналіст і публіцист. 1926 pełnił funkcję Przewodniczącego Dyrektoriatu Ukraińskiej Republiki Ludowej. У 1919–1926 роках був головою Директорії УНР. 67 Siemion Budionny (1883–1973) – rosyjski i radziecki dowódca wojskowy, dowódca 1 Armii 67 Семен Будьонний (1883–1973) – російський і радянський воєначальник, командувач 1-ю Konnej, zastępca Komisarza Obrony ZSRR, Marszałek Związku Radzieckiego. Кінною армією, заступник наркома оборони СРСР, Маршал Радянського Союзу. 68 Julian Marchlewski (1866–1925) – polski działacz ruchu robotniczego i komunistycznego, współ- 68 Юліан Мархлевський (1866–1925) – польський діяч робітничого та комуністичного руху, założyciel Socjaldemokracji Królestwa Polskiego i Litwy oraz Związku Robotników Polskich, współ- співзасновник Соціал-демократії Королівства Польського і Литви та Польського робітничого со- twórca Kominternu, przewodniczący Tymczasowego Komitetu Rewolucyjnego Polski. юзу, співзасновник Комінтерну, голова Тимчасової революційного комітету Польщі. 69 Feliks Kon (1864–1941) – polski działacz ruchu socjalistycznego i komunistycznego, członek 69 Фелікс Кон (1864–1941) – польський соціалістичний і комуністичний діяч, член Тимчасово- Tymczasowego Komitetu Rewolucyjnego Polskiego odpowiedzialny za propagandę. го польського революційного комітету, відповідальний за пропаганду. 70 Władysław Grabski (1874–1938) – polski polityk ruchu narodowego, ekonomista, autor refor- 70 Владислав Грабський (1874–1938) – польський політик національного руху, економіст, ав- my walutowej, kilkukrotny minister skarbu i dwukrotny premier RP w latach 1920, 1923–1925, rektor тор грошової реформи, неодноразовий міністр фінансів і двічі прем’єр-міністр Речі Посполитої у SGGW w Warszawie. 1920, 1923–1925 роках, ректор Вищої школи сільського господарства у Варшаві. 370 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 371 Obrony Państwa i Rządu Obrony Narodowej, na czele którego stanął Wincenty Державної Оборони та Уряд Національної Оборони на чолі з Вінцентієм Ві- Witos. Do obrony niepodległości przystąpiło w zasadzie całe społeczeństwo, dając тосом. Все суспільство долучилося до захисту незалежності, засвідчуючи свою dobitne świadectwo solidarności, powstała m.in. Armia Ochotnicza. 13 sierpnia na солідарність, утворило Добровольчу армію. 13 серпня на підступах до Варша- przedpolach Warszawy rozpoczęła się bitwa w rejonie Radzymina i Ossowa. Trzy ви почався бій в районі Радзиміна і Оссова. Через три дні польські війська по- dni później znad Wieprza siły polskie rozpoczęły ofensywę, która zakończyła się чали наступ від річки Вєпш, wielkim zwycięstwem i odwrotem wojsk bolszewickich. Wojna nie była jeszcze який завершився великою rozstrzygnięta. Pod koniec sierpnia na перемогою та відступом біль- froncie południowym pod Komorowem шовицької армії. Війна ще oddziały polskie pokonały armię konną не закінчилася. Наприкінці Budionnego, a w drugiej połowie wrze- серпня на південному фронті śnia rozbito bolszewików w kolejnej під Коморовом польські вій- wielkiej bitwie nad Niemnem. ська розбили кінну армію Бу- 18 marca 1921 roku Polska i Rosja дьонного, а в другій половині Radziecka podpisały traktat pokojo- вересня більшовики зазнали wy w stolicy Łotwy – Rydze. Przebieg поразки в ще одній великій granicy na północnym wschodzie ustalo- битві біля ріки Німан. no na linii Dźwiny, a na południowym na 18 березня 1921 року в Zbruczu. Zatwierdzenie tej granicy przez Антипольська більшовицька пропаганда столиці Латвії - Ризі був Radę Ambasadorów nastąpiło 15 marca Stiepan Mucharski / Степан Мухарський. підписаний мирний дого- 1923 roku, co równało się z jej uznaniu вір між Польщею та Ра- Antypolska propaganda bolszewicka przez mocarstwa zachodnie. W związ- дянською Росією. Кордон на північному сході встановлювався по лінії ріки Włodzimierz Majakowski / Володимир ku z przeprowadzeniem linii granicznej Даугава, а на півдні по ріці Збруч. Затвердження цього кордону Радою Послів Маяковський przez tereny głębokiej Ukrainy i Biało- відбулося 15 березня 1923 р., що означало його визнання західними державами. rusi, wykraczające poza obszar zwartego polskiego zaludnienia, brak było na tym У зв’язку з тим, що кордон проходив в глибині України та Білорусі, виходячи obszarze wyraźnych granic etnicznych i językowych. Nie występowały tu także gra- за межі компактного розселення польського населення, чітких етнічних та мов- nice naturalne. Jedynie na niektórych odcinkach przebiegała ona wzdłuż rzek, jezior них кордонів на цій території не існувало. Природних кордонів тут також не i bagien. було. Лише на окремих ділянках кордон проходив уздовж річок, озер і боліт. (505) Litwa. Linia graniczna pomiędzy Polską a Litwą została ustalona decyzją (505) Литва. Лінія кордону між Польщею та Литвою була встановлена рі- Rady Ligi Narodów 9 lutego 1923 roku (Rada Ambasadorów przyjęła ją 15 marca шенням Ради Ліги Націй 9 лютого 1923 р. (Рада Послів затвердила 15 березня 1923 roku). Jej długość wynosiła 507 km (9,2% ogólnej długości granic). Litwini 1923 р.). Його протяжність становила 507 км (9,2% від загальної протяжності rościli sobie prawa do Wilna, jako historycznej stolicy państwa. Polacy w kwiet- кордонів). Литовці заявили права на Вільнюс як історичну столицю держави. niu 1919 roku odbili Wileńszczyznę z rąk bolszewików, co oprotestowało Kowno. У квітні 1919 р. поляки відбили Віленщину у більшовиків, що опротестував W okresie wojny polsko-radzieckiej Litwini zawarli z bolszewikami 12 lipca 1920 Каунас. Під час польсько-радянської війни 12 липня 1920 року литовці та біль- roku traktat ustanawiający nową granicę między obu państwami i pozostawiają- шовики уклали договір про встановлення нового кордону між двома країнами cy Wilno po stronie litewskiej. Tego rozstrzygnięcia nie akceptowała Warszawa. та залишення Вільнюса за литовською стороною. Варшава не погоджувалася W październiku 1920 roku, po polskich zwycięstwach w wojnie z Rosją Radziec- з цим рішенням. У жовтні 1920 року, після перемог Польщі у війні проти Ра- ką, Piłsudski wydał gen. Lucjanowi Żeligowskiemu71, dowódcy dywizji litewsko- дянської Росії, Пілсудський віддав генералу Люціану Желіговському71, коман- białoruskiej, rozkaz wszczęcia pozorowanego „buntu” i zajęcia Wilna. Po opa- дувачу литовсько-білоруською дивізією, наказ розпочати імітацію «заколоту» nowaniu spornego obszaru Żeligowski ogłosił powstanie efemerycznego państwa з метою захопити Вільнюс. Після захоплення спірної території Желіговський o nazwie „Litwa Środkowa”. Powołany tam Sejm podjął decyzję o przyłączeniu оголосив утворення ефемерної держави під назвою «Республіка Серединна do Rzeczypospolitej. W lutym 1922 roku Litwa Środkowa została przyłączona do Литва». Призначений там сейм ухвалив приєднання до Речі Посполитої. У лю- Polski, co stało się powodem napiętych stosunków pomiędzy Kownem a Warsza- тому 1922 р. Республіка Серединна Литва була приєднана до Польщі, що стало wą w całym okresie międzywojennym. Litwa nie uznawała tego rozstrzygnięcia, причиною напружених відносин між Каунасом і Варшавою протягом усього 71 Lucjan Żeligowski (1865–1947) – generał broni Wojska Polskiego. 71 Lucjan Żeligowski (1865–1947) – генерал-лейтенант Війська Польського. 372 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 373 traktując je jako tymczasową linię demarkacyjną. Na całej swej długości granica міжвоєнного періоду. Литва не визнавала це рішення, вважаючи його тимчасо- ta była sztuczna. вою демаркаційною лінією. На всій протяжності цей кордон був штучним. (506) Czechosłowacja. Granica Polski i Czechosłowacji, oparta na łuku Karpat, (506) Чехословаччина. Кордон Польщі та Чехословаччини, заснований на praktycznie na całej swej długości była granicą naturalną, a jednocześnie historycz- дузі Карпат, практично на всій своїй протяжності був природним і водночас ną. Pomimo iż stanowiły ją wysokie góry, łatwo je było przebyć z uwagi na niskie історичним кордоном. Хоча він складався з високих гір, його було легко пе- przełęcze i szerokie doliny. Jej długość wynosiła 984 km (17,8% ogólnej długo- ретнути через низькі перевали та широкі долини. Його загальна протяжність ści granic). Granicy tej również nie ominęły sporty terytorialne dotyczące podziału становила 984 км (17,8% від загальної протяжності кордонів). Не оминули цей Śląska Cieszyńskiego, Spiszu i Orawy. Po zbrojnym konflikcie ze stycznia i lutego кордон і територіальні претензії щодо поділу Цешинської Сілезії, Спіша та 1919 roku, w szczytowym okresie wojny polsko-ukraińskiej, władze polskie były Орави. Після збройного конфлікту січня та лютого 1919 р., у розпал польсько- zmuszone oddać rozstrzygnięcie w tym zakresie w ręce Rady Ambasadorów. Jej української війни, польська влада змушена була передати рішення з цього при- decyzję z 28 lipca 1920 roku, przyznające Pradze sporne tereny, przyjęto w Polsce воду Раді Послів. Її рішення від 28 липня 1920 року про надання Празі спірних jako wyraźny akt dyskryminacji. Fakt ten stał się powodem licznych zadrażnień територій було сприйнято в Польщі як акт відвертої дискримінації. Цей факт obciążających stosunki Pragi i Warszawy w kolejnych latach. став причиною численних роздратувань, які обтяжували відносини між Пра- гою та Варшавою в наступних роках. (507) Rumunia. Odcinek granicy pomiędzy Polską a Rumunią, ustalony w Poku- (507) Румунія. Ділянка кордону між Польщею та Румунією, встановлена на ciu w 1919 roku, nie nastręczał trudności natury politycznej po obu stronach granicy. Покутті в 1919 році, не створювала жодних політичних труднощів з обох боків Jej długość wynosiła 347 km (6,3% ogólnej długości granic). Była to praktycznie кордону. Його протяжність становила 347 км (6,3% від загальної протяжності granica naturalna, w przeważającej części biegnąca wzdłuż Czeremoszu i Dniestru. кордонів). Це був практично природний кордон, який проходив здебільшого по річках Черемош і Дністер. (508) Łotwa. Granica Polski i Łotwy, biegnąca (508) Латвія. Польсько-латвійський кордон, що проходив по Даугаві, був wzdłuż Dźwiny, była granicą naturalną. Pomiędzy природним кордоном. Між двома країнами точилася суперечка за східну части- obu krajami istniał spór o wschodni skrawek Kur- ну Курляндії та частину польської Ліфляндії. Протяжність кордону становила landii oraz część Inflant Polskich. Długość granicy 106 км (2% від загальної протяжності кордонів). wynosiła 106 km (2% ogólnej długości granic). (509) Wolne Miasto Gdańsk. Granica i sto- (509) Вільне місто Гданськ. Кордон і відносини Польщі з вільним містом sunki Polski z Wolnym Miastem Gdańskiem po- Гданськом повинні були мати особливий характер через положення ст. 104 Вер- winny posiadać specjalny charakter z uwagi na сальського договору. З перших років незалежності Польщі політична та еконо- ustalenia art. 104 Traktatu Wersalskiego. Współ- мічна співпраця між двома сторонами praca polityczna i gospodarcza pomiędzy obu не розвивалася добре. Цей кордон на stronami od pierwszych lat niepodległości Polski всій протяжності був штучним, його nie układa się dobrze. Granica ta na całej swej dłu- довжина становила 121 км (2,2% від gości była sztuczna, jej długość wynosiła 121 km загальної протяжності кордонів). (2,2% ogólnej długości granic). (510) Берегова лінія. За Версаль- (510) Linia wybrzeża. Na mocy traktatu wer- ським договором Польща отримала Plakat wyborczy gdańskich nazistów z 1935 roku salskiego Polsce przyznano niezwykle skromną надзвичайно скромні 140 км берего- Guldeny gdańskie Нацистський передвиборчий 140 km linię wybrzeża, z czego na otwarte morze Гданські гульдени вої лінії, з яких 72 км припадало на плакат Ґданська 1935 року przypadało 72 km. Obszar wód terytorialnych wy- відкрите море. Загальна площа тери- nosił ogółem 1381 km kw. Otrzymane wybrzeże торіальних вод склала 1381 км2. Отримане узбережжя було слабо освоєним było słabo zagospodarowane i pozbawione portów morskich. Istniejące na tym і позбавленим морських портів. Існуючі на цій території пристані (Пуцьк, terenie przystanie (Puck, Hej. Jastarnia) posiadały jedynie znaczenie lokalne. Poten- Гель, Ястарня) мали лише місцеве значення. Потенційно найважливішою була cjalnie najważniejsze miał odcinek wybrzeża o długości 21 km od Redy do Kolibek, ділянка узбережжя довжиною 21 км від Реди до Колібків, де в найближчому tam właśnie w niedalekiej przyszłości zlokalizowano Gdynię. майбутньому розташовувалася Гдиня. 374 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 375 Granice Polski według stanu ze stycznia 1938 roku Польські кордони станом на січень 1938 року Wybrzeże узбережжя з Німеччиною з WM Gdańsk z Niemcami Gdańskiem z Rumunią з Румунією з Латвією з Литвою z Łotwą z ZSRR z Litwą z W.M. z CSR з СРСР морський 1 з КСВ morskie1 Ogółem lądowe Всього землі dł. w km 5529 140 5389 1912 1412 984 507 347 121 106 довжина в км 5529 140 5389 1912 рік 1412 984 507 347 121 106 dł. w % 100 2,5 97,5 34,5 25,5 17,8 9,2 6,3 2,2 2,0 довжина в % 100 2.5 97,5 34.5 25.5 17.8 9.2 6.3 2.2 2.0 1 Granica wód terytorialnych wynosiła 104 km. Źródło: Mały Rocznik Statystyczny 1938, s. 11. 1 Межа територіальних вод становила 104 км. (511) Kształt terytorialny państwa. Formowanie terytorium II Rzeczypospo- (511) Територіальний устрій держави. Формування території ІІ Речі По- litej było procesem znacząco rozciągniętym w czasie. Zasadniczo zakończył się on сполитої було процесом досить довготривалим. По суті, він завершився в бе- w marcu 1923 roku. Polska była krajem o powierzchni 388,6 tys. km2. Około 69%. резні 1923 року. Польща була державою з площею 388,6 тис. кв. км2. Близь- tego obszaru stanowiły ziemie byłego zaboru rosyjskiego, 20%. – austriackiego, ко 69%. цієї території становили землі колишнього російського поділу, 20%. 11%. – pruskiego. Pod względem obszaru Polska zajmowała 6 miejsce w Europie. – австрійського, 11% – прусського. За площею Польща займала шосте місце II Rzeczpospolita i Wolne Miasto Gdańsk Podział administracyjny od 1931 roku. Адміністративний поділ з 1931 року. Друга Польська Республіка і вільне місто Данциг 376 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 377 Na jej terytorium utrzymywały się znaczne rozbieżności między granicami poli- в Європі. На її території зберігалися значні розбіжності між політичними та tycznymi a etnicznymi, a także przebiegały granice regionów gospodarczych. Jedną етнічними кордонами, як і межами економічних регіонів. Одним із похідних z pochodnych tego stanu były skomplikowane stosunki z sąsiadami. цього стану були не прості відносини з сусідами. Ziemie II Rzeczypospolitej znajdowały się w Europie Środkowej na najbardziej Землі ІІ Речі Посполитої були розташовані в Центральній Європі на самому wysuniętym na wschód międzymorzu europejskim. Na tym obszarze stykały się східному європейському перешийку між морями. На цій території стикалися liczne granice fizjograficzne (klimatyczne, florystyczne, geologiczne), co wpłynęło численні фізико-географічні кордони (кліматичні, флористичні, геологічні), na powstanie specyficznych warunków naturalnych, zwłaszcza pod względem kli- що призвело до створення специфічних природних умов, особливо щодо клі- matu i budowy geologicznej. Położenie w centrum Europy potencjalnie stwarzało мату та геологічної будови. Розташування країни в центрі Європи потенційно Polsce dogodne warunki czerpania korzyści z opłat za tranzyt towarów przez jej створювало сприятливі умови для того, щоб Польща отримувала вигоду від terytorium. транзиту товарів. Stopień, w jakim granica spełnia funkcję bariery, zależy od wzajemnych sto- Наскільки кордон функціонує як бар'єр, залежить від взаємовідносин між sunków krajów sąsiadujących. Powstająca Polska linie napięć politycznych i po- сусідніми країнами. Нова Польща мала лінії політичної напруженості та по- tencjalnych konfliktów posiadała niemal na wszystkich granicach. Fakt ten miał тенційних конфліктів майже на всіх кордонах. Цей факт також мав свої еко- także swoje reperkusje gospodarcze, prowadził zwłaszcza do ograniczenia tranzytu номічні наслідки, що призвело, зокрема, до обмеження транзиту товарів. Це towarów. Była to jedna z niewykorzystanych szans gospodarki II Rzeczypospolitej. була одна з втрачених можливостей для економіки ІІ Речі Посполитої. З іншого Z drugiej strony nie można zapominać, iż w procesie powstawania państwa niektóre боку, не можна забувати, що в процесі державотворення деяких конфліктів не z konfliktów były nie do uniknięcia. можна було уникнути. W Polsce niepodległej nowo powstające struktury terytorialne wypełniły ramy У незалежній Польщі новостворені територіальні структури заповнювали przygotowane jeszcze przez administracje zaborcze, tworząc obszary bardzo nie- рамки, підготовлені адміністраціями за часів поділу, створюючи території, які równe co do rozciągłości, zaludnienia i zasobności materialnej. Ponadto złączono були дуже нерівномірними з точки зору розміру, населення та матеріальних за- ze sobą tereny pod względem gospodarczym niejednorodne. Według stanu z 1921 собів, економічно неоднорідні території. За станом 1921 р. поза межами Поль- roku poza terytorium Polski pozostawały obszary m.in. Górnego Śląska i Wileńsz- щі залишалися Верхня Сілезія і Віленщина. czyzny. Були зроблені спроби змінити вади існуючого адміністративного поділу Niedogodności istniejącego podziału administracyjnego kraju starano się zmie- країни шляхом коректив, які частково згладжували, усували традиції окреміш- nić poprzez korekty zacierające częściowo tradycje odrębności dawnych zaborów. ності колишніх поділів. Як наслідок, 1 січня 1938 року територія Польщі була W konsekwencji w dniu 1 stycznia 1938 roku obszar Polski dzielił się na 16 woje- поділена на 16 воєводств і Місто Столичне Варшава (на правах воєводства). wództw oraz Miasto Stołeczne Warszawa (na prawach województwa). Wojewódz- Воєводства поділялися на повіти (264), а ті на гміни (3120). Воєводства поді- twa dzieliły się na powiaty (264), a te na gminy (3120). Województwa dzielono na: лялися на: • centralne (białostockie, kieleckie, lubelskie, łódzkie, warszawskie, Miasto St. • центральні (Білостоцьке воєводство, Келецьке воєводство, Люблінське воє- Warszawa), водство, Лодзьке воєводство, Варшавське воєводство, Місто Столичне Вар- • wschodnie (nowogródzkie, poleskie, wileńskie, wołyńskie), шава), • zachodnie (pomorskie, poznańskie, śląskie), • східні (Новогрудське воєводство, Поліське воєводство, Віленське воєвод- • południowe (krakowskie, lwowskie, stanisławowskie, tarnopolskie). ство, Волинське воєводство), Prócz podziału na gminy, powiaty i województwa dla potrzeb administracji • західні (Поморське воєводство, Познанське воєводство, Сілезьке воєвод- ogólnej istniało w Polsce międzywojennej 19 innych podziałów terytorialnych dla ство), potrzeb rozmaitych gałęzi administracji publicznej. Odrębnymi podziałami admini- • південні (Краківське воєводство, Львівське воєводство, Станиславівське во- stracyjnymi posługiwały się m.in. takie resorty jak: spraw wojskowych, sprawiedli- єводство, Тарнопільське воєводство). wości, komunikacji czy poczt i telegrafów. Окрім поділу на гміни, повіти та воєводства для потреб загального управ- ління, у міжвоєнній Польщі існувало ще 19 територіальних поділів для потреб різних галузей державного управління. Окремі адміністративні підрозділи ви- користовували міністерства: військових справ, юстиції, зв'язку, пошти і теле- графу. 378 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 379 Terytoria, z których powstała II Rzeczypospolita Території, з яких формувалася ІІ Річ Посполита Terytorium Data Powierzch- Територія Дата Територія (z zaznaczeniem przynależności Objęcie Wcielenie nia (із зазначенням приналежності Заволодіння Інкорпорація (км2) przed 1 XI 1918) w posiadanie do państwa pol- (km2) до 1 листопада 1918 р.) (звільнення до складу Поль- (uwolnienie skiego від влади ської держави на spod władzy na podstawie загарбників) підставі міжна- zaborców) decydujących родних актів aktów międzyna- Королівство Польське 1 жовтня 1918 р. 44540,0 rodowych (Конгресувка) 18 березня 1921 Królestwo Polskie 1.10.1918 44540,0 територія окупована Австро- 11 листопада р.2 63609,7 (Kongresówka) 18.03.19212 Угорщиною 1918 р. 15 березня obszar okupowany przez 11.11.1918 15.03.19233 63609,7 (генерал-губернаторство 1923 р.3 Austro-Węgry Люблінське) (tzn. gen.-gubernatorstwo lubelskie) територія окупована від 19 січня 1919 6487,0 obszar okupowany przez Niemcy Німеччиною р. (tzw. gen.-gubernatorstwo (генерал-губернаторство warszawskie) od 19.01.1919 6487,0 Варшавське) obszar okupowany przez Niemcy 4505,2 (tzw. Etappen-Gebiet) w dawn. територія окупована від 16 лютого gub. siedleckiej Німеччиною 1919 р. 15 березня Ро с ійс ь кий поділ Za bór ros yjs ki obszar okupacji niemieckiej (т.зв. Etappen-Gebiet) у давній 1923 р.2 9089,0 1 (część tzw. Ober-Ost) od 16.02.1919 15.03.19232 4505,2 губернії Седлецькій 5 лютого 1919 р. 13349,0 w południowych powiatach 24 березня 1922 dawn. gub. suwalskiej tzw. 5.02.1919 18.03.19212 9089,01 територія окупована р. 18 березня ziemie zabrane obszar okupacji 24.03.1922 15.03.19233 13349,0 Німеччною (частина т.зв. Ober- 1921 р.2 niemieckiej (cześć tzw. Ober- Ost) у південних повітах ко- 15 березня Ost) w dawn. gub. grodzieńskiej zajęte 1919–20 лишньої Сувальської губернії 1923 р.3 120577,7 „Litwa Środkowa”1 zbrojnie w walkach z Rosją т.зв. забрані землі, територія захоплено в окупації німецької (частина 1919-1920 рр. в pozostałe obszary „ziem zajęte w 1919–20 18.03.19212 120577,7 т.зв. Ober-Ost) у колишній боях з Росією zabranych” (część dawn. guberni w walkach Гродненській губернії 18 березня grodzieńskiej, wileńskiej, zbrojnych, «Республіка Серединна 1921 р.2 witebskiej i wołyńskiej) odebrane po wojnie Литва»1 захоплено в 1920 r. 1919–1920 рр. в інші райони «забраних боях з Росією, земель» (частини колишніх віддано після Гродненської, Віленської, війни 1920 р. Wielkie Księstwo Poznańskie Вітебської та Волинської Obszary uwolnione przez 20301,7 губерній) Powstanie Wielkopolskie 27.12.1918 i dni 28.06.19194 Велике Князівство nie zajęte zbrojnie części nast. Познанське 20301,7 Księstwa przyznanie przez 10–17.02.1920 5733,8 Території, звільнені 27 грудня 1918 р. 28 червня 1919 Za bór pr usk i traktat wersalski Великопольським повстанням і наступні дні р.4 10–17.02.1920 29.06.19194 15853,0 Прус ський поді л не окуповані військовими 10–17 лютого 5733,8 Prusy Zachodnie частинами князівства, визнані 1920 р część przyznana przez traktat за Версальським договором 15853,0 wersalski cząstka rejencji 27.08.1920 12.08.19203 12,4 10–17 лютого 29 червня kwidzyńskiej, przyznana zgodnie Західна Пруссія 1920 р 1919 р.4 z wynikami plebiscytu частина, визнана Версаль- 12.4 z 11 VII 1920 ським договором частиною Квідзинського регентства, 27 серпня 1920 р. 12 серпня визнана за результатами 1920 р.3 плебісциту 11 липня 1920 р. 380 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 381 Pomerania Померанія drobna cząstka, przyznana przez невелика частина, визнана за Odzyskane od Prus, Austrii i Węgier etnograficznie polskie Отримано від Пруссії, Австрії та Угорщини етнографічно traktat wersalski 17.02.1920 28.06.19194 9,0 Версальським договором 17 лютого 1920 р. 28 червня 1919 9.0 р.4 польські території, які колись належали Польщі Prusy Wschodnie Східна Пруссія cząstka rejencji olsztyńskiej, частина Ольштинського i niegdyś do Polski należące obszary przyznana przez traktat регентства, визнана за wersalski, drobna cząstka Версальським договором, przyznana zgodnie z wynikami 30.08.1910 12.08.19205 7,1 невелика частина визнана за 30 серпня 1910 р. 7.1 plebiscytu z 11 VII 1920 результатами плебісциту 11 12 серпня 1920 липня 1920 р. р.5 Śląsk 17.02.1920 28.06.19194 501,0 17 лютого 1920 р. 501,0 część Śląska Dolnego w pow. Сілезія namysłowskim i sycowskim, 15.08.1922 20.10.19215 3213,4 частина Нижньої Сілезії у 15 серпня 1922 р. 28 червня 1919 3213,4 rej. wrocławskiej, przyznana 11.1918 1000,0 повітах Намисловським і листопад 1918 р. р.4 1000,0 przez traktat wersalski część Сицовським Вроцлавського Śląska Górnego, przyznana na регентства, визнана за 20 жовтня 1921 podstawie plebiscytu z dn. 20 Версальським договором р.5 III 1921 частина Верхньої Сілезії, po 28.08.1920 28.08.19205 583,0 визнана за результатами після 28 серпня 583,0 Spisz i Orawa zajęte czasowo плебісциту 20 березня 1921 р. 1920 р. część przyznana przez wojsko тимчасово polskie Спіш і Орава зайняті 11–12.1918 частина визнана польським 28 серпня 1920 Galicja військом р.5 11–12.1918 р. austriacki część zwana Małopolską 31.10.1918 10.08.19205 27911,07 Zabór Zachodnią obszar dawnej od 17.07.1919 15.03.19233 50586,0 Галичина Австрійський Galicji, na których toczyły się частина під назвою Західна 31 жовтня 1918 р. 10 серпня 1920 27911,0 7 walki z Ukraińcami Малопольща, територія від 17 липня р.5 50586,0 поділ колишньої Галичини, де 1919 р. 15 березня 1923 Po odliczeniu poprawki powierzchni dla całego terytorium, 245,28 відбувалися бої з українцями. р.3 wynikłej z pomiarów planimetrycznych w 1933 r. Obszar państwa polskiego 388 634,28 Після вирахування поправки на площу для всієї території, 245,28 1 Obejmuje terytorium zajęte zbrojnie przez wojska gen. Żeligowskiego 9 X 1920. Obszar objęty aktem złą- czenia z 2 III 1922 na podstawie uchwały Sejmu Wileńskiego z 20 II 1922 i Sejmu Ustawodawczego z 24 III в результаті планіметричних вимірювань 1933 р. 1922 miał 20211 km2; 2 traktat ryski; 3 decyzja Konferencji Ambasadorów w sprawie wsch. granic Polski; 4 Територія Польської держави 388 634,28 traktat wersalski; 5decyzja konferencji Ambasadorów; 6 decyzja Konferencji Ambasadorów, notyfikowana 15 1 Охоплює територію, зайняту армією генерала Желіговського 9 жовтня 1920 р. Територія, на яку VI 1922; 7 traktat w Sévres nie ratyfikowany przez Polskę; w myśl tego traktatu otrzymała Polska 30140 km2 поширювався акт злуки від 2 березня 1922 р. постанова Віленського сейму від 20 лютого 1922 р. та z obszaru Galicji. Sprawę przynależności całej Galicji zdecydowała ostatecznie decyzja Rady Ambasadorów постанова Законодавчого сейму від 24 березня 1922 р., становила 20 211 км2; 2 Ризький договір;3 рішення z 15 III 1923; 8 obszary zbrojnie zajęte w Poznańskiem były większe, utracone później na rzecz Niemiec 248 Конференції Послів у справі східних кордонів Польщі;4 Версальський договір;5 Рішення Конференції km2; 9 terytorium Śląska Cieszyńskiego wcielone aktem utworzenia tymcz. Rządu Krajowego w Cieszynie z послів;6 рішення Конференції Послів, нотифікуване 15 червня 1922 р.;7 Севрський мирний договір, 14 I 1919 było większe, utracono na rzecz Czechosłowacji 750 km2; 10 oraz ok. 4 km2 z rej. legnickiej. не ратифікований Польщею; згідно цього договору Польща отримала 30140 км2 території Галичини. Źródło: B. Olszewicz: Obraz Polski dzisiejszej. Fakty-cyfry-tablice. Warszawa 1938, s. 30–31. Питання про приналежність всієї Галичини остаточно було ухвалено рішенням Ради Послів від 15 березня 1923 р.;8 території, захоплені в регіоні Познані, були більшими, втрачені пізніше на користь Німеччини 248 км2;9 територія Цешинської Сілезії, приєднана актом створення Тимчасового Крайового Уряду в Цешині 14 січня 1919 р. була більшою, в подальшому була втрачена на користь Чехословаччини 750 км2;10а також близько 4 км2 з Легніцького регентства. Джерело: Б. Ольшевич: Картина сьогоднішньої Польщі. Факти-Числа-Масиви. Варшава 1938, С. 30–31. 382 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 383 PODSUMOWANIE LXXXIV РЕЗЮМЕ LXXXIV • Zakończenie I wojny światowej przyniosło Polsce odzyskanie niepodległości • Закінчення І світової війни принесло Польщі відновлення незалежності та i rozpoczęło okres zwany II Rzeczpospolitą. початок періоду, відомого як ІІ Річ Посполита. • Kształtowanie się granicy zachodniej Polski miało charakter kilkuetapowy: • Формування західного кордону Польщі мало кілька етапів: – zwycięskie powstanie wielkopolskie; – успішне великопольське повстання; – decyzje konferencji paryskiej; – рішення Паризької конференції; – trzy powstania śląskie (1919, 1920, 1921) – три Сілезькі повстання (1919, 1920, 1921) – plebiscyty na Śląsku, Warmii, Mazurach i Powiślu; – плебісцити в Сілезії, Вармії, Мазурах і Повіслі; – spór polsko-czeski o Zaolzie. – Польсько-чеський конфлікт за Цешинську Сілезію (Заользе). • W roku 1920 doszło do wojny polsko-radzieckiej, która zakończyła się podpisa- • В 1920 р. польсько-радянська війна закінчилася підписанням Ризького миру, niem pokoju ryskiego wyznaczającego wschodnią granicę państwa polskiego. який визначав східний кордон Польської держави. 2. Życie polityczne 2. Політичне життя (512) Konsolidacja władzy. Józef Piłsudski, po zwolnieniu z twierdzy w Mag- (512) Консолідація влади. Юзеф Пілсудський, звільнений із фортеці в deburgu 8 listopada, 10 listopada dotarł do Warszawy. Następnego dnia otrzymał Магдебурзі 8 листопада, 10 листопада дістався Варшави. Наступного дня він od Rady Regencyjnej władzę nad wojskiem, a 14 listopada przejął z rąk regen- отримав від Регентської Ради владу над армією, а 14 листопада перебрав у ре- tów władzę polityczną. 16 listopada Piłsudski гентів політичну владу. 16 листопада notyfikował „rządom i narodom wojującym Пілсудський сповістив «ворогуючі i neutralnym istnienie Państwa Polskiego Nie- та нейтральні уряди та народи про podległego, obejmującego wszystkie ziemie існування Незалежної Польської zjednoczonej Polski”. Do czasu zwołania Sej- Держави, що охоплює всі землі mu Ustawodawczego Piłsudski pełnił funkcję об’єднаної Польщі». До скликання tymczasowego Naczelnika Państwa. W grudniu законодавчого сейму Пілсудський ви- uzyskał poparcie Polskiej Komisji Likwidacyjnej, конував обов’язки тимчасового глави rządzącej w Galicji. Kompromis z Narodowymi держави. У грудні він отримав підт- Demokratami – Piłsudski wyciągnął rękę do swo- Tymczasowy Naczelnik Państwa udaje римку Польської Ліквідаційної Комі- jego wielkiego adwersarza politycznego Romana się na pierwsze posiedzenie Sejmu сії, яка працювала в Галичині. У січні Dmowskiego – został osiągnięty w styczniu 1919 Ustawodawczego 1919 року було досягнуто компромісу roku. Powstawały warunki dla organizacji życia На першу сесію законодавчого сейму їде з національними демократами – Піл- politycznego w kraju, w którym sytuacja zaczęła Тимчасовий Верховний Глава держави судський зробив крок до примирення się stabilizować. з політичним противником Романом Podczas publicznej debaty nad założeniami przyszłego ustroju Polski pojawiły Дмовським. Сформувалися підстави до організації політичного життя в країні, się zasadnicze rozbieżności pomiędzy partiami lewicy i prawicy. Koncentrowały się ситуація почала стабілізуватися. one wokół kwestii: Під час публічної дискусії щодо припущень майбутнього політичного • czy Sejm ma być dwuizbowy – jak chciała prawica – czy jednoizbowy – jak po- устрою в Польщі виявилися фундаментальні розбіжності між лівими та прави- stulowała lewica; ми партіями. Вони зосередилися на проблемах: • w jaki sposób należy wybierać prezydenta i jakie powinien mieć on uprawnienia • чи має бути Сейм двопалатним – як того хотіли праві – чи однопалатним - – silna (lewica) czy słaba (prawica) władza głowy państwa; як пропонували ліві; • w jakim zakresie ma być chronione prawo własności, w praktyce – czy będzie • як обирається президент і які повноваження має – представляє сильну по- można, a jeżeli tak, to w jakim zakresie przeprowadzić reformę rolną, której po- зицію (ліві) чи слабку позицію (праві) влади глави держави; wszechnie domagały się warstwy włościańskie i partie ludowe. • наскільки має бути захищене право власності, на практиці – чи вдасться, а Oznaką normalizowania się sytuacji politycznej były pierwsze wybory parla- якщо так, то в якому обсязі провести аграрну реформу, якої спільно вимага- mentarne, przeprowadzone 26 stycznia 1919 roku. Odbyły się one według ordyna- ли селянські верстви і селянські партії. 384 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 385 cji pięcioprzymiotnikowej (powszechne, równe, bezpośrednie, proporcjonalne72, Ознакою нормалізації політичної ситуації були перші парламентські вибори, w głosowaniu tajnym). Kobiety uzyskały pełne prawa wyborcze. Rezultat okazał що відбулися 26 січня 1919 р. Вони проходили за принципом п’ятиприкметникових się znacznym sukcesem endecji i ugrupowań chłopskich73. Niepodległe państwo виборів – принцип таємності голосування, принцип негайності, принцип рів- polskie wkroczyło na drogę demokracji. W lutym 1919 roku. Sejm Ustawodawczy ності, принцип загальності, принцип пропорційності72. Жінки отримали по- przegłosował tzw. „małą konstytucję”, która przyznawała Sejmowi pełnię władzy вне виборче право. Результат виявився значним успіхом для національно- suwerennej i ustawodawczej (odrzucenie zasady trójpodziału władzy). Naczelnik демократичної партії та селянських груп73. Незалежна польська держава стала на Państwa, zgodnie z „małą konstytucją”, był „najwyższym wykonawcą uchwał Sej- шлях демократії. У лютому 1919 р. Законодавчими зборами була ухвалена «Мала mu w sprawach cywilnych i wojskowych”. Był także Naczelnym Wodzem. Конституція», яка надала сейму всю повноту суверенної та законодавчої влади (відхід від принципу поділу влади). Відповідно до «малої конституції» Верхо- вний Глава Держави був «найвищим виконавцем сеймових постанов у цивіль- них і військових справах». Він також був Головнокомандуючим. Sejm Ustawodawczy Naczelnik Państwa Rząd Законодавчий Сейм Верховний Глава Держави Уряд Koncentracja władzy państwowej Концентрація державної влади • Sejm Ustawodawczy • odpowiedzialny przed • silna władza premiera; • Законодавчий Сейм є • відповідальний перед • сильна влада прем’єр- władzą suwerenną; Sejmem Ustawodawczym; • rząd odpowiedzialny przed суверенною владою; Законодавчим Сеймом; міністра; • ma wyłączne prawo do • reprezentował Sejmem Ustawodawczym; • має виключне право до • представляє державу в • уряд, відповідальний перед uchwalania ustaw, a od państwo w stosunkach • odpowiadał za gospodarkę, законодавства, а з 1920 міжнародних відносинах; Законодавчим Сеймом; 1920 roku prawo do międzynarodowych; oświatę i kulturę; р. - право вирішувати • очолює цивільну і • відповідає за економіку, decydowania o zaciąganiu • stał na czele administracji • premier i odpowiedni питання про прийняття військову адміністрацію; освіту та культуру; zobowiązań finansowych cywilnej i wojskowej; minister zobowiązani фінансових зобов’язань • призначає уряд за • прем’єр-міністр і i emisji banknotów. • w porozumieniu z Sejmem byli do kontrasygnaty і емісію банкнот. погодженням із сеймом; відповідний міністр powoływał rząd; dokumentów wychodzących • кожен державний акт були зобов’язані спільно • każdy akt państwowy z kancelarii Naczelnika Верховного Глави Держави підписувати (принцип Naczelnika wymagał Państwa. вимагає контрасигнації контрасигнації) документи, kontrasygnaty właściwego відповідного міністра та видані Верховним Главою ministra i premiera. прем’єр-міністра. Держави. Źródło: opracowanie własne. Джерело: власне дослідження. (513) Konstytucja marcowa. W dniu 17 marca 1921 r. Sejm Ustawodawczy (513) Березнева Конституція. 17 березня 1921 р. Законодавчий Сейм при- uchwalił Konstytucję Rzeczypospolitej (tzw. „konstytucję marcową”). Była ona roz- йняв Конституцію Другої Речі Посполитої (так звана «березнева конститу- sądnym kompromisem i – jak na owe czasy – nowoczesnym aktem prawnym, wzo- ція»). Це був оптимальний компроміс і, як на той час, сучасний нормативно- rowanym na uznanych rozwiązaniach europejskich, przede wszystkim francuskich. правовий акт, створений згідно визнаних європейських зразків, насамперед Przyjęła zasady: французьких. Конституція запроваджувала засади: • ciągłości państwa polskiego, które nie było państwem nowym, powstałym dopie- • спадкоємності польської держави, яка не є новою державою, що виникла у ro w XX wieku, ale wskrzeszonym po przeszło stuletniej niewoli; XX столітті, але відродженою після понад ста років неволі; • republikańskiej formy ustroju politycznego; • республіканської форми політичного устрою; • zwierzchnictwa Narodu, który nie sprawuje władzy sam, lecz za pośrednictwem • верховенства Народу, який здійснює владу не безпосередньо, а через обра- wybranych przez siebie przedstawicieli (demokracja reprezentacyjna); них ним представників (представницька демократія); • monteskiuszowski trójpodział władzy, a także wzajemne ograniczanie się władz • зміни тристороннього розподілу державної влади за Монтеск'є, а також сис- zostało zachwiane przez rolę ustrojową Sejmu; теми стримувань і противаг на користь посилення значення і функцій За- • system rządów parlamentarnych; конодавчого Сейму в системі державного устрою; • państwa liberalnego, szanującego potrzeby, prawa i wolności jednostki. • парламентського правління; • ліберальної держави, яка шанує потреби, права і свободи особи. 72 Naówczas nazywane „stosunkowymi”. 72 Тоді називали «відносним». 73 Najwięcej głosów zdobyły: Związek Sejmowy Ludowo-Narodowy Wojciecha Korfantego 73 Найбільше голосів набрали Народний національний парламентський союз Войцеха Кор- (32,5%), PSL „Wyzwolenie” (17,3%) i PSL „Piast” (13,1%). фанті (32,5%), PSL «Wyzwolenie» (17,3%) і PSL «Piast» (13,1%). 386 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 387 Konstytucja charakteryzowała się przewagą władzy ustawodawczej (Sejm i Se- Конституція відзначалася наданням переваги законодавчій владі (Сейму і nat) nad wykonawczą (Prezydent i rząd), co wynikało z obaw stronnictw prawicy Сенату) над виконавчою (Президентом і урядом), що було результатом побою- i centrum przed przyznaniem zbyt wielkich uprawnień Piłsudskiemu, którego uwa- вань правих партій і центру приділити надто великі повноваження Пілсудсько- żano za głównego kandydata do prezydentury. Zagwarantowano nienaruszalność му, якого вважали головним кандидатом на пост президента. Гарантувалася не- własności prywatnej. доторканність приватної власності. Proces demokratyzacji został rozpoczęty. Dotychczasowe wyobrażenia o pań- Розпочався процес демократизації. На зміну попереднім уявленням про дер- stwie zostały zastąpione rzeczywistą pracą i budową niepodległego istnienia. Do жаву прийшла реальна праця та розбудова самостійного державотворення. Аж 1921 roku – czasu zakończenia wojny polsko-bolszewickiej – można zaobserwować до 1921 року – часу закінчення польсько-більшовицької війни – можна спостері- szczególny rodzaj symbiozy, bez zauważalnych drastycznych zwad i sporów. Polska гати особливий симбіоз, без помітних гострих конфліктів і суперечок. Польська scena polityczna i jej wszystkie wysiłki były ukierunkowane na walkę o ustalenie політична сцена і всі її зусилля були спрямовані на боротьбу за встановлення (де- granic państwa. Aktywność i współdziałanie Polaków, gdzie pierwiastek ideowy маркацію) кордонів держави. Активність і співпраця поляків, коли ідеологічний schodził na drugi plan, towarzyszyły powstaniu wielkopolskiemu (1918–1919) czy елемент відійшов на другий план, супроводжували Великопольське повстання konferencji pokojowej w Paryżu (1919–1920). Najistotniejsze okazywały się: racja (1918–1919), мирну конференцію в Парижі (1919–1920). Найважливішими ви- stanu i zabezpieczenie bytu narodowego. явилися пріоритети державотворення і гарантування національного існування. Po zakończeniu działań wojennych i ustabilizowaniu sytuacji wewnętrznej każda Після завершення бойових дій та стабілізації внутрішньої ситуації кожна z opcji politycznych pragnęła urządzenia państwa według własnej wizji i zaryso- з політичних опцій бажала організувати державу відповідно до власного по- wanych aspiracji. Tym, co charakteryzowało scenę polityczną dwudziestolecia, był літичного бачення та окреслених у концептуальних документах прагнень. По- nieustanny spór między głównymi bohaterami. Zwyciężał partykularyzm politycz- літичну сцену XX століття характеризувала постійна суперечка між головни- ny, brak dostatecznego poczucia odpowiedzialności za państwo, a nieprzejednanie ми політичними лідерами. Запанував політичний партикуляризм та відсутність stanowisk ideowo-politycznych prowadziło do podważenia demokratyczno-liberal- достатнього почуття відповідальності за державу, натомість непримиренність nego systemu politycznego. ідейно-політичних позицій призвела до підриву демократично-ліберальної по- літичної системи. (514) Doba rządów parlamentarnych. Pierwszym tego przykładem były dzia- (514) Період парламентського правління. Першим прикладом цього łania obozu narodowego. Po wygranych wyborach parlamentarnych w roku 1922 стала діяльність національного табору. Після перемоги на парламентських (utworzono Chrześcijański Związek Jedności Narodowej, w którym pierwszopla- виборах 1922 р. (був створений Християнський Союз Національної Єдності, nową rolę odgrywał Związek Ludowo-Narodowy) dokonano wyboru prezydenta. в якому провідну роль відігравав Народний Національний Союз) було об- Kandydatem prawicy był Maurycy hr. Zamoyski74. W ostatniej turze głosowania рано президента. Правим кандидатом був граф Маурицій Замойський74. za kontrkandydata miał Gabriela Narutowicza75, popieranego przez kluby lewicy В останньому турі голосування його суперником був Габріель Нарутович75, i mniejszości narodowych. Postawa posłów PSL „Piast” i Narodowej Partii Robot- якого підтримували ліві клуби та клуби національних меншин. Позиція де- niczej doprowadziła do zwycięstwa Narutowicza. Prawica nie mogła znieść porażki. путатів від Польської Народної Партії «Пясти» і Національної робітничої Rozpoczęła się szeroka akcja propagandowa, że prezydent został wybrany głosami партії призвела до перемоги Нарутовича. Праве крило не витримало поразки. mniejszości narodowych i głową państwa będzie człowiek nie popierany przez więk- Розпочалася широка пропагандистська кампанія, що президент обирається szość polską. To doprowadziło do nagonki, fali oszczerstw. Nowo obrany prezydent голосами національних меншин і що главою держави стане людина, яку не otrzymywał listy z pogróżkami. 16 grudnia 1922 roku otwierał wystawę w Towarzy- підтримує польська більшість. Це призвело до наклепницької кампанії, хвилі stwie Zachęty Sztuk Pięknych w Warszawie. Tu został zamordowany przez malarza наклепів. Новообраному президенту надходили листи з погрозами. 16 груд- Eligiusza Niewiadomskiego76. Wydarzenie to ukazało, jak chwiejna była młoda pol- ня 1922 року він відкрив виставку в Товаристві заохочення образотворчого ska demokracja. Jego następcą został działacz PPS Stanisław Wojciechowski77. мистецтва у Варшаві. Тут його вбив художник Елігіуш Нєвядомський76. Ця подія показала, наскільки нетривкою була молода польська демократія. Його 74 Maurycy Zamoyski (1871–1939) – polski polityk, działacz społeczny, dyplomata, wiceprezes Ko- mitetu Narodowego Polskiego w Paryżu, hrabia, ordynat na Zamościu. 75 Gabriel Narutowicz (1865–1922) – polski inżynier, polityk, minister robót publicznych (1920– 74 Маврицій Замойський (1871–1939) – польський політик, громадський діяч, дипломат, віце- 1922), minister spraw zagranicznych (1922), pierwszy prezydent II RP (1922), po tygodniu od wyboru президент Польського національного комітету в Парижі, граф, ординат у Замості. zastrzelony. 75 Габріель Нарутович (1865–1922) – польський інженер, політик, міністр громадських робіт 76 Eligiusz Niewiadomski (1869–1923) – polski malarz, wykładowca, zwolennik nacjonalizmu, do- (1920–1922), міністр закордонних справ (1922), перший президент Другої Речі Посполитої (1922), konał zamachu na prezydenta Gabriela Narutowicza. Skazany na karę śmierci i stracony. розстріляний через тиждень після обрання. 77 Stanisław Wojciechowski (1869–1953) – polski polityk, działacz ruchu socjalistycznego, drugi 76 Елігіуш Нєвядомський (1869–1923) – польський художник, викладач, прихильник націона- prezydent Rzeczypospolitej w latach 1922–1926. лізму, убивця президента Габріеля Нарутовича. Засуджений до страти і страчений. 388 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 389 Wzrost nacjonalizmu i lansowanie myśli na- наступником став активіст Польської rodowej to charakterystyczne cechy polskiej соціалістичної партії (ППС) Станіс- polityki do 1926 roku. Polska prawica czuła się лав Войцеховський77. w odpowiedzialna za kraj i jego losy. W celu re- Зростання націоналізму та про- alizacji programu politycznego w maju 1923 roku сування національної думки були zawiązano koalicję rządową, w której skład we- характерними рисами польської по- szły trzy ugrupowania: Związek Ludowo-Narodo- літики до 1926 року. Польське праве wy, Polskie Stronnictwo Ludowe „Piast” i Polskie крило відчувало відповідальність за Stronnictwo Chrześcijańskiej Demokracji. Kon- країну та її долю. Для реалізації по- sekwencją było utworzenie gabinetu Wincentego літичної програми у травні 1923 р. Witosa. Nowa Rada Ministrów nie była w stanie було створено урядову коаліцію, до Złożenie trumny z ciałem Prezydenta poradzić sobie z problemami ekonomicznymi Gabriela Narutowicza do grobu w krypcie якої увійшли три партії: Народний i gospodarczymi kraju. Społeczeństwo nie akcep- Bazyliki Archikatedralnej w Warszawie Національний Союз, Польська На- towało nowego układu politycznego. Dało temu Покладання труни з тілом президента родна Партія «Пясти» та Польська wyraz podczas jesiennej fali strajków. Apogeum Габріеля Нарутовича в могилу в крипті християнсько-демократична партія. zdarzeń miało miejsce 6 listopada 1923 roku Катедральної базиліки у Варшаві Наслідком цього стало створення ка- Gabriel Narutowicz – portret oficjalny w Krakowie („krwawy wtorek”), gdy od strzałów бінету Вінцентія Вітоса. Нова Рада Габріель Нарутович – офіцій- policji i wojska zginęło kilkunastu robotników, Міністрів не могла впоратися з економічними та господарськими проблемами ний портрет studentów i urzędników. Śmierć poniosło również країни. Суспільство не сприйняло новий політичний устрій. Це призвело до piętnastu żołnierzy78. Wydarzenia krakowskie осінньої хвилі страйків. Апогей подій припав на 6 листопада 1923 р. у Кракові były blamażem prawej strony sceny politycznej. Społeczeństwo wypowiedziało się («кривавий вівторок»), коли від пострілів поліції та армії було вбито декіль- przeciw władzy i jej metodom rządzenia. Witos ustąpił ze stanowiska. Co istotne, ка десятків робітників, студентів і чиновників. Також загинули п'ятнадцять całe zdarzenie zapoczątkowało otwarty konflikt między rywalizującymi obozami військових78. Події в Кракові були ганьбою для правої частини політичної politycznymi: narodowym i piłsudczykowskim. Kolejny pozaparlamentarny rząd сцени. Суспільство виступило проти влади та її методів управління. Вітос по- Władysława Grabskiego, dysponujący na mocy decyzji Sejmu specjalnymi upraw- дав у відставку. Показово, що ці події започаткували відкритий конфлікт між nieniami, zapisał się w historii m. in. zrównoważeniem budżetu i przezwyciężeniem політичними таборами народовців і пілсудчиків. Увійшов в історію наступ- inflacji. Przeprowadzono reformę finansów, powołano Bank Polski i nową walutę ний позапарламентський уряд Владислава Грабського, який рішенням Сейму – złotego polskiego. Jedną z cech charakterystycznych obu wymienionych powyżej отримав спеціальні повноваження, збалансував бюджет та подолав інфляції. gabinetów były bardzo częste zmiany personalne. Було проведено реформу фінансів, засновано Польський банк і нову валюту Konflikt, jaki w tych latach wybuchł wokół ustawy mającej sprecyzować orga- – польський злотий. Однією з характерних рис обох згаданих вище кабінетів nizację najwyższych władz wojskowych zaciążył na przyszłym rozwoju sytuacji були дуже часті кадрові зміни. w kraju. Jako główni przeciwnicy w sporze stanęli przebywający w Sulejówku Конфлікт, що розгорівся в ті роки навколо акту, спрямованого на уточнення J. Piłsudski oraz gen. W. Sikorski, w tym czasie minister spraw wojskowych. Sens організації вищої військової влади, вплинув на подальший розвиток ситуації polemiki dotyczył miejsca wojska w życiu wewnętrznym kraju i sprowadzał się do в країні. Головними опонентами в суперечці були Ю. Пілсудський, який пе- problemu roli politycznej Naczelnego Wodza, a w czasie pokoju szefa Generalnego ребував у Сулеювку, та генерал В. Сікорський, на той час міністр військових Inspektoratu Sił Zbrojnych (GISZ). Po 1926 roku wysoka pozycja tego stanowiska справ. Суть полеміки стосувалася місця армії у внутрішньому житті країни і została ugruntowana prawnie i zwyczajowo. Generalny Inspektor miał wgląd we зводилася до проблеми політичної ролі Головнокомандувача, а в мирний час wszystkie sprawy państwowe. начальника Генеральної Інспекції Збройних Сил. (ГІЗС). Після 1926 року висо- Jak zauważono, swoistym elementem kultury politycznej dwudziestolecia był кий рівень цієї посади був встановлений законом і обгрунтований традицією. nieustanny spór między głównymi bohaterami sceny politycznej. Partycypacja wy- Генеральний Інспектор мав доступ до всіх державних справ. borcza nie była wystarczającym miejscem konfrontacji i wymiany poglądów. Nie- chęć akceptacji wyniku wyborczego i zawiązanych koalicji, nieumiejętne prowa- 77 Станіслав Войцеховський (1869–1953) – польський політик, діяч соціалістичного руху, другий президент Другої Речі Посполитої у 1922–1926 роках. 78 Zamieszki wybuchły z powodu powszechnej drożyzny, spekulacji cenowej i problemów z naby- 78 Заворушення спалахнули через повсюдні високі ціни, цінові спекуляції та проблеми з при- ciem węgla. Dramatu dopełniła histeryczna reakcja miejscowych władz administracyjnych i wojsko- дбанням вугілля. Довершила драму істерична реакція місцевої адміністративної та військової wych. влади. 390 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 391 dzenie polityki, nieustanne drażnienie przeciwnika obrazowały scenę polityczną do Як вже зазначалося, специфічним елементом політичної культури ХХ сто- 1926 roku. ліття стала постійна суперечка між політичними лідерами. Участь у виборах не була достатнім місцем для протистояння та обміну думками. Небажання прийняти результати виборів і сформовані коаліції, некомпетентне ведення по- літики і постійне роздратування опонента характеризували політичну сцену до 1926 року. (515) Doba rządów autorytarnych. Owa szczególna gra rywalizujących obozów (515) Період авторитарного правління. Ця особлива боротьба ворогуючих politycznych została zakończona wraz z zamachem stanu przeprowadzonym przez Jó- політичних таборів закінчилася державним переворотом, здійсненим Юзефом zefa Piłsudskiego (tzw. „przewrót majowy” – 1926). Już w 1925 roku zaistniały trud- Пілсудським («травневий переворот» 1926 р.). Вже в 1925 р. виникли еконо- ności gospodarcze związane m. in. z inflacją. Złoty polski, do którego społeczeństwo мічні труднощі, пов'язані з інфляцією. Польський злотий, до якого польське odnosiło się z dużym zaufaniem, uległ załamaniu. Do dymisji podał się gabinet W. суспільство відносилося з великою довірою, знецінився. Уряд В. Грабського Grabskiego, Sejm w dalszym ciągu miał kłopoty z wyłonieniem trwałej większości. був змушений піти у відставку, натомість Сейм мав проблеми зі створенням Nowy rząd, na czele którego stanął w listopadzie 1925 roku Aleksander Skrzyński79 стабільної більшості. Новий уряд, який у листопаді 1925 року очолив Олек- miał do rozwiązania wiele skomplikowanych problemów. Do trudności gospodar- сандр Скшинський,79 опинився перед вирішенням багатьох складних проблем. czych doszło znaczne niezadowolenie społeczeństwa, a w kontaktach zewnętrznych Крім економічних труднощів, мало місце значне невдоволення суспільства, в poważnie skomplikowały się stosunki Polski z Francją i Niemcami. Po półrocznym зовнішній політиці серйозно ускладнилися відносини з Францією та Німеч- sprawowaniu władzy gabinet w maju 1926 roku został obalony. Do władzy po raz trze- чиною. Після шести місяців перебування при владі кабінет міністрів був по- ci doszedł rząd, na czele którego stał Wincenty Witos. Wspomniane trudności, a także валений у травні 1926 року. До влади втретє прийшов уряд на чолі з Вінценті negatywne nastawienie społeczeństwa do rządu, wykorzystał J. Piłsudski sięgając po Вітосом. Вищезазначені труднощі, а також негативне ставлення суспільства до władzę na drodze nielegalnej. Powodzenie zamachu oznaczało kres funkcjonowa- уряду використав Ю. Пілсудський, стосуючи нелігітимні методи захоплення nia dotychczasowego układu władzy. Prezydent Stanisław Wojciechowski i premier влади. Успіх перевороту означав кінець існуючої системи влади. Президент Wincenty Witos złożyli swe urzędy na ręce Macieja Rataja80, który drugi raz w toku Станіслав Войцеховський та прем’єр-міністр Вінцентій Вітос передали свої kadencji marszałka Sejmu przejął obowiązki głowy państwa. Ciała przedstawicielskie повноваження Мацею Ратаю80, який вдруге за час перебування на посаді мар- oraz inne instytucje centralne kontynuowały działalność. шалка Сейму прийняв функції глави держави. Продовжували діяльність пред- Zgromadzenie Narodowe „zalegalizowało” działanie J. Piłsudskiego wybierając ставницькі органи та інші центральні установи. go na urząd Prezydenta Rzeczypospolitej. Marszałek jednak wyboru nie przyjął, Національні збори «легалізували» діяльніст Ю. Пілсудського, обравши його wysuwając na to stanowisko Ignacego Mościckiego81, który po upływie pierwsze- на посаду Президента Речі Посполитої. Проте маршал не прийняв обрання, go siedmiolecia, wybrany ponownie 4 czerwca 1933 roku, sprawował je do woj- пропонуючи на цю посаду Ігнація Мосціцького81, який після перших семи ny. Choć pierwsze zmiany (nowela sierpniowa wzmacniająca pozycję prezydenta) років був переобраний 4 червня 1933 року і обіймав її до війни. Хоча перші oraz wybory z roku 1928 nie zapowiadały całkowitego uwiądu demokracji, to jej зміни (серпнева поправка, що посилила позиції президента) і вибори 1928 року los faktycznie był już przesądzony. Chęć sprawowania władzy i wytyczenia drogi не передвіщали згортання демократії, її доля була вже вирішена. Бажання здій- społeczeństwu polskiemu doprowadziły do pojawienia się autorytarnego modelu снювати владу та торувати шлях для польського суспільства призвело до появи państwa – systemu, który nie był skłonny do kompromisów, oczekiwał postawy ule- авторитарної моделі держави – системи, яка не була готова до компромісів і głości wobec władzy. Interpretacja poczynań obozu piłsudczykowskiego prowadzi очікувала поступливого покірного ставлення громадян до влади. Аналіз дій do konkluzji, że ich celem było wzięcie w opiekę obywateli, którzy – w mniemaniu табору Пілсудського приводить до висновку, що їхньою метою було спрямову- rządzących – nie „dorośli” do wyzwań demokracji. Na nowo pojawiał się argument вати громадян, які, на думку правителів, не були ще відповідно підготовлені до paternalizmu, znany z czasów Polski przedrozbiorowej. викликів демократії. Знову з’явився аргумент патерналізму, відомий ще з часів Przykładem niezgody z poczynaniami obozu rządzącego były wydarzenia перед поділами Польщі. z Sejmu II kadencji. Wybory w roku 1928 wygrał Bezpartyjny Blok Współpracy 79 Aleksander Skrzyński (1882–1931) – polski polityk, prawnik, hrabia, premier II RP w latach 79 Олександр Скшинський (1882–1931) – польський політик, юрист, граф, прем’єр-міністр 1925–1926. ІІ Речі Посполитої у 1925–1926 роках. 80 Maciej Rataj (1884–1940) – polski polityk działacz ruchu ludowego, publicysta, marszałek Sejmu 80 Мацей Ратай (1884–1940) – польський політичний діяч, діяч селянського руху, публіцист, w latach 1922–1928, dwukrotnie zastępujący Prezydenta RP (1922, 1926). маршалок сейму в 1922–1928 рр., двічі змінював президента Речі Посполитої (1922, 1926). 81 Ignacy Mościcki (1867–1946) – polski polityk, chemik, wynalazca, autor ponad 40 patentów, 81 Ігнацій Мосціцький (1867–1946) – польський політик, хімік, винахідник, автор понад 40 па- twórca przemysłu chemicznego w Polsce, Prezydent RP w latach 1926–1939. тентів, творець хімічної промисловості в Польщі, президент Речі Посполитої в 1926–1939 роках. 392 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 393 Piłsudski udaje się na spotkanie Walki w Warszawie – okolice Belwederu z prezydentem Wojciechowskim na Moście Бої у Варшаві – навколо Бельведерського Poniatowskiego палацу Пілсудський йде зустрічати президента Войцеховського на мосту Понятовського Прикладом незгоди з діями правлячого табору були події Сейму ІІ каденції. На виборах 1928 року перемогу здобув Безпартійний блок співпраці з урядом (ББСУ), створений як політична база вождя Юзефа Пілсудського. Однак він не III gabinet Wincentego Witosa отримав абсолютної більшості місць. Політичні партії, що залишилися в опо- Третій Уряд Вінсенті Вітоса зиції, висловили недовіру методам здійснення влади під час виборів маршала Premier Wincenty Witos (stoi na najniższym stopniu, drugi z prawej). Obok Witosa stoi Сейму. Став ним Ігнацій Дашинський, представник лівих сил. Як і його попе- minister skarbu Jerzy Zdziechowski (z laską). Wyżej od lewej: minister spraw wojskowych J. Malczewski, minister komunikacji A. Chądzyński, minister wyznań religijnych редник, Мацей Ратай виявився непохитним прихильником демократичного на- i oświecenia publicznego S. Grabski, minister sprawiedliwości S. Piechocki, minister spraw пряму в польській політичній думці та практиці: «Їхні дії не лише гальмували wewnętrznych S. Smólski, minister przemysłu i handlu S. Osiecki, minister rolnictwa недемократичні практики правлячого табору, але й стали важливим елементом W. Kiernik, kierownik Ministerstwa Spraw Zagranicznych K. Dzierżykraj-Morawski, у формуванні політичної культури в новітній історії нації». Обидва не піддали- minister reform rolnych J. Radwan, minister pracy i opieki społecznej J.S. Jankowski, ся машині авторитарної системи і відстоювали демократичні цінності, свободи kierownik Ministerstwa Robót Publicznych M. Rybczyński. та політичні права. Дашинський не боявся Пілсудського. 31 жовтня 1929 р. він Прем’єр-міністр Вінсенті Вітос (стоїть на нижній сходинці, другий праворуч). Поряд не відкрив засідання сейму, коли воно супроводжувалося несподіваним втор- з Вітосом – міністр фінансів Єжи Здзеховський (з тростиною). Зліва вгорі: міністр вій- гненням групи офіцерів. Вони прагнули віддати честь вождю, який планував ськових справ Я. Мальчевський, міністр зв’язку А. Хондзинський, міністр релігійних конфесій і громадської освіти С. Грабський, міністр юстиції С. Пєхоцький, міністр виголосити відозву. Боротьба за демократичну систему та її права була одним внутрішніх справ С. Смольський, міністр промисловості та торгівлі С. Осєцький, із найважливіших елементів політичного життя до 1930 року. міністр сільського господарства В. Кєрнік, голова МЗС К. Дзержикрай-Моравський, У цій баталії незгоди з правлінням сильної руки та усуненням політичних міністр сільськогосподарських реформ Я. Радван, міністр праці та соціального забез- опонентів важливо було сформувати коаліцію з шести партій під назвою Цен- печення Й. С. Янковський, голова міністерства громадських робіт М. Рибчинський. тролев, в склад якої зокрема входили Польська партія соціалістична, Польська народна партія «Визволення», Польська народна партія «Пяст», Селянська партія, Народна Робітнича Партія, Польська партія християнської демократії. z rządem Marszałka Józefa Piłsudskiego (BBWR), utworzony jako polityczne Еманацією поглядів коаліції став Конгрес захисту прав і свобод народу, скли- zaplecze wodza. Nie uzyskał jednak bezwzględnej większości mandatów. Partie po- каний у Кракові 29 червня 1930 року. Його головними цілями були боротьба lityczne pozostające w opozycji wyraziły swoje wotum nieufności wobec metod з диктатурою та вимога відновлення демократичної та парламентської систе- sprawowania władzy podczas wyborów marszałka Sejmu. Został nim reprezentant ми. Плани організувати 14 вересня 1930 р. «масовий рух» у 21 центрі краї- lewicy Ignacy Daszyński. Podobnie jak jego poprzednik Maciej Rataj okazał się ни не увінчалися успіхом, оскільки 30 серпня президент Ігнацій Мосціцький niezłomnym reprezentantem demokratycznego nurtu w polskiej myśli i praktyce розпустив обидві палати і призначив нові парламентські вибори. Політичних politycznej: „Ich działanie nie tylko wpływało hamująco na niedemokratyczne prak- опонентів ув'язнювали у військовій тюрмі в Бресті над Бугем. Результати ви- tyki rządzącego obozu, ale stawało się również istotnym elementem kształtowania борів 16 листопада 1930 року не залишили ілюзій, що етап демократії в Польщі się kultury politycznej w najnowszych dziejach narodu”. Obydwaj nie poddali się закінчився. Урядовий блок набрав 46,8% голосів. Фактично, без урахування 394 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 395 machinie autorytarnego systemu oraz bronili war- tości demokratycznych, wolności i praw politycz- nych. Daszyński nie przestraszył się osoby Piłsud- skiego. 31 października 1929 roku nie otworzył sesji Sejmu, gdy inauguracji obrad towarzyszyło niespodziewane najście grupy oficerów. Pragnęli oni oddać cześć wodzowi planującemu wygłosze- nie orędzia. Walka o system demokratyczny i jego prawa była jednym z najważniejszych elementów gry politycznej do roku 1930. W tej batalii braku zgody na rządy silnej ręki i eliminacji przeciwników politycznych ważne było zawiązanie koalicji sześciu partii, nazwane Centrolewem. Emanacją poglądów grupy stał się zwołany w Krakowie 29 czerwca 1930 roku Kon- Prezydent I. Mościcki wręcza gres Obrony Praw i Wolności Ludu. Do jego buławę marszałkowską gen.E. Śmigłemu głównych celów zaliczono walkę z dyktaturą i żą- Prezydium BBWR u marszałka Senatu Президент І. Мосціцький danie przywrócenia systemu demokratyczno-par- Президія Безпартійного блоку співпраці з урядом (ББСУ) при Маршалку Сенату вручає маршальську булаву lamentarnego. Plany zorganizowania 14 września Prezydium BBWR z wizytą u marszałka Senatu Juliana Szymańskiego w 1929 r. Od lewej генералу Е. Сміглому 1930 roku „poruszenia mas” w 21 ośrodkach kra- siedzą: Hipolit Gliwic, Walery Sławek, Julian Szymański, Marian Zyndram-Kościałkowski, ju spełzły na niczym, gdyż 30 sierpnia prezydent Walery Roman; stoją: Henryk Loewenherz, Karol Polakiewicz, Jakub Bojko, Zdzisław Ignacy Mościcki rozwiązał izby i rozpisał nowe wybory parlamentarne. Przeciwni- Stroński, Zdzisław Lechnicki, Adam Piasecki. ków politycznych osadzono w więzieniu wojskowym w Brześciu nad Bugiem. Wy- Президія ББСУ в гостях у маршалка сенату Юліана Шиманського в 1929 р. Ліворуч: Гіполит Ґлівік, Валерій Славек, Юліан Шиманський, Маріан Зіндрам- nik wyborczy z 16 listopada 1930 roku nie pozostawiał złudzeń, że etap demokracji Косцялковський, Валерій Роман; стоять: Генрик Льовенгерц, Кароль Полякевич, w Polsce został zakończony. Blok rządowy uzyskał 46,8% głosów. Faktycznie nie Якуб Бойко, Здзіслав Стронський, Здзіслав Лехніцький, Адам Пясецький. licząc się ze społeczeństwem, doszło do pełnego przejęcia władzy. Od tego momen- tu rozpoczął się czas panowania jednej grupy, jednej idei i jednego myślenia. суспільства, відбулося повне захоплення влади. З цього моменту почалося па- Kluczowym rozwiązaniem obozu rządzącego, eliminującym sens wyborów, były нування однієї групи, однієї ідеї та одного мислення. przepisy konstytucji uchwalonej 23 kwietnia 1935 roku. Na jej mocy rezygnowa- Ключовим рішенням правлячого табору, що усуває сенс виборів, стали по- no z klasycznego trójpodziału władz na rzecz zasady jednolitości. W art. 3 ust. 1 ложення конституції, прийнятої 23 квітня 1935 року. Відповідно до неї відбувся zapisano: „Organami Państwa, pozostającymi pod zwierzchnictwem Prezydenta відхід від класичного поділу влади на користь принципу її унітарності. Стаття Rzeczypospolitej, są: Rząd, Sejm, Senat, Siły Zbrojne, Sądy, Kontrola Państwo- 3 §1 зазначав: «Органами держави, підпорядкованими Президентові Речі По- wa”. Faktycznie traciła sens wolna elekcja parlamentarna, wszak i tak wybrane ciało сполитої є: Уряд, Сейм, Сенат, Збройні Сили, Суди та Державний Контроль». przedstawicielskie nie miało rzeczywistego wpływu na działania polityczne. Фактично вільні парламентські вибори втрачали сенс, адже все одно обраний Śmierć J. Piłsudskiego w maju 1935 roku spowodowała rozpad obozu sanacyj- представницький орган не мав реального впливу на політичну діяльність. nego. W wyniku jego dekompozycji wyłoniły się trzy grupy rywalizujące ze sobą Смерть Ю. Пілсудського у травні 1935 р. спричинила розпад табору санації. o władzę: В результаті його розпаду виникли три групи, що змагалися між собою за владу: • „zamkowa” skupiona wokół osoby Ignacego Mościckiego; • «Замкова» зосереджена навколо Ігнація Мосціцького; • „GISZ” jednocząca się wokół nowego Generalnego Inspektora Sił Zbrojnych, • «ГІЗС», що об’єдналася навколо нового Генерального Інспектора Збройних Edwarda Śmigłego-Rydza; Сил Едварда Ридз-Смігли; • grupa tzw. pułkowników, której centralną postacią był Walery Sławek82. • група так званих полковників, лідером якої був Валерій Славек82. 82 Валерій Славек (1879–1939) – польський політик ІІ Речі Посполитої, офіцер, соціалістич- 82 Walery Sławek (1879–1939) – polski polityk okresu II RP, oficer, działacz socjalistyczny, ний діяч, один із найближчих співробітників Юзефа Пілсудського, тричі прем’єр-міністр Речі По- jeden z najbliższych współpracowników Józefa Piłsudskiego, trzykrotny premier RP (1930, 1930–1931, сполитої (1930, 1930–1931, 1935), маршалок сейму (1938), один із творців Квітневої Конституції. 1935), marszałek Sejmu (1938), jeden z twórców konstytucji kwietniowej. Popełnił samobójstwo. Покінчив життя самогубством. 396 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 397 Konstytucje II Rzeczypospolitej Конституції Другої Речі Посполитої Okres Дата набуття Nazwa Uchwalenie Uwagi Назва Термін дії Примітки obowiązywania чинності Mała Kon- 1919 do grudnia Sejm Ustawodawczy suwerenem w państwie. Мала Кон- 1919 р. до грудня Законодавчий Сейм є сувереном у державі. stytucja 20 luty 1922 Władza wykonawcza w rękach Naczelnika ституція 20 лютого 1922 р. Виконавча влада в руках Верховного Глави Państwa Держави Березнева 1921 р. до 2 серпня Республіканський устрій Речі Посполитої Konstytu- 1921 do 2 sierpnia Polska republiką, przewaga władzy Конститу- 17 березня 1926 р. Перевага законодавчої влади над виконав- cja marco- 17 marca 1926 ustawodawczej nad wykonawczą. ція чою. Президент обирається кожні 7 років wa Prezydent wybierany co 7 lat przez Національними зборами. Уряд: Прем’єр- Zgromadzenie Narodowe. Rząd: premier міністр і Рада міністрів. Прем’єр-міністра i Rada Ministrów. Premiera formalnie формально визначає Президент. wybiera prezydent. Серпневі 1926 р. до 23 квітня Президент може розпустити парламент на Nowela 1926 do 23 kwietnia Prezydent może rozwiązać parlament зміни 2 серпня 1935 р. подання Ради міністрів, має право видання sierpniowa 2 sierpnia 1935 na wniosek Rady Ministrów, ma prawo нормативних актів із силою закону, коли wydawania rozporządzeń z mocą ustawy, gdy Сейм розпускається. Sejm jest rozwiązany. Квітнева 1935 р. до 19 лютого Президент – відповідальний «перед Конститу- 23 квітня 1947 р. Богом та історією» – призначає Прем’єр- Konstytu- 1935 do 19 lutego Prezydent – odpowiedzialny „przed Bogiem ція міністра, Голову Найвищої Ізби Контролю, cja kwiet- 23 kwietnia 1947 i historią” – mianuje premiera, prezesa NIK, Генерального Інспектора Збройних Сил, niowa GISZ, przewaga władzy wykonawczej. перевага виконавчої влади. Źródło: opracowanie własne. Джерело: власне дослідження. (516) Elita władzy II Rzeczypospolitej. W pierwszych miesiącach II Rze- (516) Владна еліта ІІ Речі Посполитої. У перші місяці ІІ Речі Посполитої czypospolitej w ścisłym związku z przemianami politycznymi, społecznymi i go- численні кадрові зміни в окремих гілках влади були тісно пов’язані з політич- spodarczymi pozostawały liczne zmiany kadrowe w poszczególnych ogniwach ними, соціальними та економічними змінами. У деяких випадках, хоча це і не władzy. W niektórych przypadkach, choć nie było to regułą, oznaczały modyfika- було правилом, вони означали модифікацію реалізованої політики, і навіть ра- cje prowadzonej polityki, a nawet radykalne przekształcenia programów i metod дикальні перетворення програм і методів здійснення влади. Значна частина ад- sprawowanej władzy. Istotna część aparatu administracyjnego tworzonych resor- міністративного апарату створюваних міністерств і відомств все ще походила tów i urzędów wywodziła się jeszcze z gabinetów Rady Regencyjnej. Ludzie ci, з апаратів Регентської Ради. Ці діячі разом з офіцерами армій країн, які брали wraz z powracającymi z licznych frontów oficerami armii zaborczych, a także участь в розділені польських земель, що поверталися з численних фронтів, а repatriantami tworzyli kadrę administracyjną powstającego państwa. Powstawała також репатріантами становили адміністративний апарат держави, що виника- nowa elita władzy. ла. Повстала нова владна еліта. Najwyższe władze II RP Вищі органи влади ІІ Речі Посполитої Okres Prezydenci Premierzy Okres rządów Період Президенти Прем’єр-міністри Роки правління Przed Naczelnik Państwa* Jędrzej Moraczewski 17.11.1918–16.01.1919 До Тимчасовий Єнджей Морачевський 17.11.1918–16.01.1919 przewrotem Józef Piłsudski Ignacy Jan Paderewski 16.01.1919–27.11.1919 травневого Верховний Глава Ігнацій Ян Падеревський 16.01.1919–27.11.1919 majowym 14.11 (form. 22/29.11). Leopold Skulski 13.12.1919–9.06.1920 перевороту держави* Леопольд Скульський 13.12.1919–09.06.1920 1918–9.12.1922 Władysław Grabski 23.06.1920–24.07.1920 Юзеф Пілсудський Владислав Грабський 23.06.1920–24.07.1920 Wincenty Witos 24.07.1920–13.09.1921 14.11 (форм. Вінцентій Вітос 24.07.1920–13.09.1921 Antoni Ponikowski 19.11.1921–6.06.1922 22/29.11). 1918– Антоній Поніковський 19.11.1921–06.06.1922 Artur Śliwiński 28.06.1922–7.07.1922 12.09.1922 Артур Слівінський 28.06.1922 – 07.07.1922 Julian Ignacy Nowak 31.07.1922–14.12.1922 Юліан Ігнацій Новак 31.07.1922–14.12.1922 398 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 399 Gabriel Narutowicz Władysław Sikorski 16.12.1922–26.05.1923 Габріель Нарутович Владислав Сікорський 16.12.1922–26.05.1923 9–16.12.1922** Wincenty Witos (II) 28.05.1923–14.12.1923 9–16 грудня 1922 Вінсенті Вітос (II) 28.05.1923–14.12.1923 w/z Maciej Rataj Władysław Grabski (II) 19.12.1923–13.11.1925 р.** Владислав Грабський (II) 19.12.1923–13.11.1925 16–22.12.1922 Aleksander Skrzyński 20.11.1925–5.05.1926 з Мацеєм Ратаєм Олександр Скшинський 20.11.1925–05.05.1926 Stanisław Wojciechowski Wincenty Witos (III) 10.05.1926–14.05.1926 16–22 грудня 1922 р Вінсент Вітос (III) 10.05.1926–14.05.1926 22.12.1922–14.05.1926 Станіслав w/z Maciej Rataj Войцеховський 15.05.1926–4.06.1926 22 грудня 1922–14 Rządy Ignacy Mościcki Kazimierz Bartel 15.05.1926–30.09.1926 травня 1926 sanacji 1.06.1926–8.05.1933 Józef Piłsudski 2.10.1926–25.06.1928 з Мацеєм Ратаєм 8.05.1933–30.09.1939 Kazimierz Bartel (II) 27.06.1928–13.04.1929 15 травня 1926–4 Kazimierz Świtalski 14.04.1929–7.12.1929 червня 1926 Kazimierz Bartel (III) 29.12.1929–17.03.1930 Правило Ігнацій Мосціцький Казимир Бартель 15.05.1926–30.09.1926 Walery Sławek 29.03.1930–23.08.1930 саначья 1 червня 1926–8 Юзеф Пілсудський 02.10.1926–25.06.1928 Józef Piłsudski (II) 25.08.1930–4.12.1930 травня 1933 Казимир Бартель (II) 27.06.1928–13.04.1929 Walery Sławek (II) 4.12.1930–26.05.1931 8 травня 1933–30 Казимир Світальський 14.04.1929–07.12.1929 Aleksander Prystor 27.05.1931–9.05.1933 вересня 1939 Казимир Бартель (III) 29.12.1929–17.03.1930 Janusz Jędrzejewicz 10.05.1933–13.05.1934 Валерій Славек 29.03.1930–23.08.1930 Leon Kozłowski 15.05.1934–28.03.1935 Юзеф Пілсудський (II) 25.08.1930 – 04.12.1930 Walery Sławek (III) 28.03.1935–12.10.1935 Валерій Славек (II) 04.12.1930–26.05.1931 Marian Zyndram- 13.12.1935–15.05.1936 Олександр Пристор 27.05.1931–09.05.1933 Kościałkowski Януш Єнджеєвич 10.05.1933–13.05.1934 Felicjan Sławoj 15.05.1936–30.09.1939 Леон Козловський 15.05.1934–28.03.1935 Składkowski Валерій Славек (III) 28.03.1935–12.10.1935 * W okresie od 22/29.11.1918 do 20.02.1919 roku jako Tymczasowy Naczelnik Państwa. Маріан Зіндрам- 13.12.1935–15.05.1936 ** Gabriel Narutowicz został zaprzysiężony na urząd Prezydenta RP 11.12.1922 roku. Józef Piłsudski złożył Косцялковський urząd Naczelnika Państwa na ręce Gabriela Narutowicza dnia 14.12.1922 roku. Феліц’ян Славой 15.05.1936–30.09.1939 Źródło: opracowanie własne. Складковський * У період з 22/29 листопада 1918 р. до 20 лютого 1919 р. як Тимчасовий Верховний Глава Держави. ** Габріель Нарутович 11 грудня 1922 року склав присягу Президента Речі Посполитої. 14 грудня 1922 р. Юзеф Пілсудський передав посаду Тимчасвого Глави Держави Президенту Габріелю Нарутовичу. Джерело: власне дослідження. (517) Specyfika kultury politycznej lat 1918–1939. Kultura polityczna spo- (517) Специфіка політичної культури 1918–1939 рр. Політична культура łeczeństwa polskiego w dwudziestoleciu międzywojennym przeżywała dwa okre- польського суспільства міжвоєнного періоду пережила два періоди. Перший у sy. Pierwszy w latach 1918–1926, gdy ukształtował się system pluralistycznej de- 1918–1926 рр., коли сформувалася система плюралістичної демократії, і дру- mokracji, a drugi po przewrocie majowym, gdy system polityczny nabierał cech гий після травневого перевороту, коли політична система набула ознак моно- ładu monocentrycznego. Przyjmując typologię kultury politycznej G.A. Almonda центричного ладу. Прийнявши типологію політичної культури Г.А. Алмонда i S.C. Verby, należy ocenić, że w pierwszym przypadku mieliśmy do czynienia z kul- та С.К. Верби, слід зазначити, що в першому випадку йшлося про культуру turą uczestnictwa właściwego dla osób dążących do podmiotowości politycznej. участі, прийнятною серед людей, які прагнуть до політичної суб’єктності. Тоді Akceptowano wówczas pluralizm i wolną grę sił politycznych oraz demokratycz- панували плюралізм і вільна боротьба політичних сил, а також демократичні ne techniki legitymizacji władzy politycznej. Po roku 1926 pojawił się typ kultury методи легітимізації політичної влади. Після 1926 року виник тип культури по- poddańczo-uczestniczącej. Z jednej strony adaptowano polecenia płynące z systemu кірливої участі. З одного боку, накази, що надходили від політичної системи, politycznego i ulegano im, z drugiej starano się wytworzyć świat niezależnych, moż- адаптувалися та виконувалися, а з іншого боку, робилися спроби створити поле liwych działań w życiu politycznym. для незалежних й можливих дій у політичному просторі. System władzy w II Rzeczypospolitej określany był do 1926 roku jako repu- Система влади у Другій Речі Посполитій до 1926 року визначалася як демо- blika demokratyczna z wielopartyjnym systemem parlamentarno-gabinetowym, кратична республіка з багатопартійною парламентсько-урядовою системою, в w którym władza ustawodawcza dominowała nad wykonawczą. Kultura polityczna якій законодавча влада домінувала над виконавчою. Політична культура авто- systemu autorytarnego (z którą mieliśmy do czynienia w Polsce od roku 1930) cha- ритарної системи (яка виникла в Польщі від 1930 р.) характеризувалася відхо- rakteryzowała się natomiast odejściem od klasycznej demokracji parlamentarnej, 400 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 401 pojawieniem się elementów „kultu wodza”, eliminowaniem praw podmiotowych дом від класичної парламентської демократії, появою елементів «вождизму», obywateli (swobody obywatelskie i prawa wolnościowe), upolitycznieniem życia ліквідацією суб’єктних прав громадян (громадянських свобод і прав), політи- społecznego, promowaniem aktywności według wzorów i zasad życia narzuconych зацією суспільного життя, пропагандою діяльності за зразками і принципами, przez wodza, nawiązywaniem do nacjonalizmu i szowinizmu. нав’язаними лідером, з опорою на націоналізм і шовінізм. Dla polskiej sceny politycznej dwudziestolecia międzywojennego charaktery- Польська політична сцена міжвоєнного періоду характеризувалася тим, що styczne było to, że kluczowe role odgrywali przywódcy, drugorzędne znaczenie ключові ролі відігравали лідери, а політичні ідеї та програми були другоряд- miały zaś idee i programy polityczne. Bez wątpienia takim charyzmatycznym przy- ними. Безперечно, таким харизматичним лідером був Юзеф Пілсудський, який wódcą był Józef Piłsudski, który dokonując zamachu stanu, miał poparcie większo- мав підтримку більшості суспільства, коли здійснив державний переворот. Це ści społeczeństwa. Był to efekt niezadowolenia mas z dotychczasowych rządów par- було результатом невдоволення мас попереднім парламентським правлінням, lamentarnych, ale przesądzały jak zwykle sprawy gospodarcze. Dlatego „kult jed- але, як завжди, вирішальними були економічні питання. Тому «культ особис- nostki i ducha Piłsudskiego” był naturalnym odruchem poparcia dla działań z 1926 тості та дух Пілсудського» був природним імпульсом підтримки дій 1926 року. roku. Jednak ewolucja i zaniechanie demokratycznego systemu kreacji władz stały Проте еволюція і відмова від демократичної системи формування влади були w całkowitej sprzeczności z aspiracjami narodu. Było to zauważalne w roku 1935, в повній суперечності з прагненнями нації. Це було помітно в 1935 році, коли gdy po śmierci Wodza społeczeństwo w wyborach wypowiedziało wotum nieufno- після смерті Вождя суспільство оголосило на виборах вотум недовіри правля- ści ekipie rządowej. чій еліті. Analizując zjawisko kultury politycznej w okresie dwudziestolecia między- Аналізуючи явище політичної культури міжвоєнного періоду, не варто оми- wojennego, nie należy zapominać, że na rozwój zachowań i postaw politycznych нати, що на розвиток політичної поведінки та настроїв значний вплив мали niebagatelny wpływ miały dwa czynniki. Pierwszym z nich był rozwój mediów, два фактори. Першим із них був розвиток засобів масової інформаії, зокрема w szczególności prasy, która wytwarzała określony klimat i jakość zdarzeń politycz- преси, яка створювала особливу атмосферу та якість політичних подій. Інши- nych. Innymi istotnymi instytucjami wpływającymi na zachowania społeczne były ми важливими інститутами, що впливали на соціальну поведінку, були костьо- kościoły i inne związki wyznaniowe. Szczególną rolę odgrywał Kościół katolicki, ли та інші релігійні об'єднання. Особливу роль відіграв католицький Костьол, bardziej aktywny do roku 1926. Po przewrocie majowym bardziej skupił się na spra- надзвичайно активний до 1926 р. Після травневого перевороту костьол зосе- wach wewnętrznych, w obawie przed możliwą ingerencją władz. Jednak nie pozo- редився більше на внутрішніх справах, обмежуючи можливе втручання влади. stał obojętny wobec swoich wiernych: organizował życie społeczeństwa, zawiązując Проте не залишався байдужим до вірних, організовував суспільне життя, роз- i organizując na polskim gruncie Akcję Katolicką. починав і проводив католицькі акції в Польщі. Główne nurty polityczne okresu międzywojennego Основні політичні течії міжвоєнного періоду Kierunek Program 1919 1926 1930 1935 1937 1939 Напрям Програма 1919 1926 1930 1935 1937 1939 Endecja Stworzenie państwa Związek Ludowo- Stronnictwo Narodowe Народ- Створення націо- Народний Національна партія narodowego, Narodowy на демо- нальної держави, національний wyrzeczenie się (Roman Dmowski, кратія відмова від частини союз części terytoriów, Zygmunt Balicki) територій, полоні- (Роман Дмовський, polonizacja зація національних Зигмунт Баліцький) mniejszości меншин, ринкові narodowych, zasady принципи в еконо- wolnego rynku міці, культ сильної w gospodarce, kult влади. silnej władzy. Христи- Дотримання хрис- Християнська демократія Партія праці Chade- Kierowanie się ety- Chrześcijańska Demokracja Stronnictwo янська тиянської етики (Войцєх Корфанти, Станіслав Адамскі) (Войцєх cja ką chrześcijańską (Wojciech Korfanty, Stanisław Adamski) Pracy демо- (частка робітників Корфанти, (udział robotników (Wojciech кратія у прибутках), ви- Кароль w zyskach), akcep- Korfanty, знання демократії, а Попель) tacja demokracji, ale Karol Popiel) також сильної дер- i silnej władzy pań- жавної влади. stwowej. Сильна держава, Національна робітнича партія Silne państwo, Narodowa Partia Robotnicza соціальні реформи, (Адам Хондзинський, Кароль reformy społeczne, (Adam Chądzyński, Karol Popiel) соціальна та Попель) solidaryzm społeczny національна i narodowy. солідарність. 402 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 403 Ruch Uznanie chłopów Polskie Stronnictwo Народ- Визнання селян Польська Народна ludowy za najważniejszą Ludowe „Piast” ний рух найважливішою Партія «Пяст» siłę narodu, (Wincenty Witos) силою нації, (Вінцентій Вітос) dążenie do reformy program centrolewicowy прагнення до лівоцентристська rolnej, akceptacja Polskie Stronnictwo земельної реформи, програма zasad demokracji Ludowe „Wyzwolenie” Stronnictwo Ludowe прийняття засад Польська Народна parlamentarnej. (Tomasz Nocznicki, (Wincenty Witos, Maciej Rataj, парламентської Партія «Визволення» Народна партія Stanisław Thugutt) Stanisław Mikołajczyk, демократії. (Томаш Ночницький, (Вінцентій Вітос, Мацей program lewicowy Stanisław Thugutt) Станіслав Тугутт) ліва Ратай, Станіслав Міколайчик, Stronnictwo програма Станіслав Тугутт) Chłopskie Селянська (Jan Dąbski) партія program b. (Ян lewicowy Домбський) Sanacja Silna władza Bezpartyjny колишня ліва Obóz програма państwowa, Blok Zjednoczenia interwencjonizm Współpracy Санація Сильна державна Безпартійний Табір На- Narodowego państwowy z Rządem влада, державний блок співп- ціонального (Adam w gospodarce, BBWR інтервенціонізм в раці з уря- Єднання Koc, Adam elementy (Walery економіку, елементи дом (ББСУ (Адам Коц, Skwarczyński) nacjonalizmu. Sławek) націоналізму. (Валері Сла- Адам Сквар- Socjali- Dążenie do век) чинський) ści socjalizmu metodami Соціа- Прагнення parlamentarnymi, лісти до соціалізму Polska Partia Socjalistyczna ochrona парламентськими Польська соціалістична партія (PPS: Kazimierz Pużak, Tomasz Arciszewski) socjalna warstw методами, (ПСП: Казімєж Пужак, Томаш Арцішевський) upośledzonych. соціальний захист Komu- Budowa państwa знедолених. niści wg wzoru Komuni- Komunistyczna Partia Polski Кому- Будівництво radzieckiego, ostre styczna (KPP: Adolf Warski, Julian ністи держави за zwalczanie innych Partia Leszczyński, Maria Koszutska) радянським Кому- Комуністична партія Польщі partii, całkowite Robot- Zawieszona w 1938 r. przez зразком, запекла ністична (КПП: Адольф Варський, Юліан podporządkowanie nicza Komintern; боротьба з іншими робітни- Лещинський, Марія Кошуцька) Moskwie. W Polsce Polski przywódcy wymordowani w ZSRR. партіями, повне ча партія Розпущена в 1938 р. Комінтерном; nielegalne. підпорядкування Польщі керівники розстріляні в СРСР. Źródło: opracowanie własne. Москві. В Польщі нелегально. Джерело: власне дослідження. Główne partie mniejszości narodowych Основні партії національних меншин Mniej- Partia Początki Program społeczny, uwagi Dalsze losy Менши- Партія Початки Соціальна програма Подальша доля szość ни Żydowska Związek 1916 Ruch ortodoksyjny, Ok. 90% Żydów Єврей- Союз Ізраїлю 1916 Ортодоксальний, Близько 90% Izraela konserwatywny, bliski wymordowano ська консервативний рух, євреїв було вбито organizacjom religijnym, w czasie wojny, близький до релігійних під час війни, związany z syjonizmem resztki partii організацій, пов’язаний залишки (dążenie do stworzenia państwa politycznych zanikły з сіонізмом (прагнення політичних партій w Palestynie). po wojnie. створити державу в зникли після Палестині). війни. Bund 1897 Oscylujący między socjalizmem Бунд 1897 Позиціонувався між a komunizmem. соціалізмом і комунізмом. 404 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 405 Białoru- Hromada 1925 Radykalnie lewicowy (radykalna Zdelegalizowana Білорусь- Громада 1925 Радикально лівий Оголошений поза ska reforma rolna, sojusz robotniczo- w Polsce 21 III 1927 ка (радикальна земельна законом у Польщі chłopski). Do 1927 r. ok. 110 r., przywódcy trafili реформа, робітничо- 21. 03.1927 р. tys. członków, duży wpływ na do ZSRR, gdzie ich селянський союз). До лідери виїхали instytucje społeczno-kulturalne. wymordowano. 1927 р. близько 110 тис. до СРСР, де були членів, значний вплив на розстріляні. Ukraiń- UNDO 1925 Program centrowy, nacisk na Po 1939 r. aktywne соціокультурні інститути. ska pracę organiczną, dążenie do ugrupowanie na Україн- Українське 1925 Центристська програма, Після 1939 активна autonomii ukraińskiej. Najbardziej emigracji. ська національно- наголос на органічній праці, група в еміграції. wpływowa organizacja ukraińska. демократичне прагнення до української Czołowi działacze: D. Łewycki, об’єднання автономії. Найвпливовіша W. Mudry. (УНДО) українська політична організація. Провідні діячі: Niemiec- Zrzeszenia ok. Programy bardzo zróżnicowane W 1939 r. większość Д. Левицький, В. Мудрий. ka regionalne 1920 (także nacjonalistyczne). Związek opowiedziała się Німецька Регіональні Близько Дуже різноманітні програми У 1939 році ogólnopolski zdelegalizowany po stronie agresora/ асоціації 1920 (також націоналістичні). більшість 1923 r. okupanta. Загальнопольський союз перейшла на бік заборонений у 1923 р. агресора/окупанта. Źródło: opracowanie własne. Джерело: власне дослідження. PODSUMOWANIE LXXXV РЕЗЮМЕ LXXXV • Odzyskanie niepodległości w 1918 roku postawiło na pierwszym planie kwestię • Здобуття незалежності у 1918 році висунуло на перший план питання ор- organizacji struktur odrodzonego państwa. 20 lutego 1919 roku przyjęto tymcza- ганізації структур відродженої держави. 20 лютого 1919 р. були прийняті sowe zasady funkcjonowania państwa, zwane „małą konstytucją”. тимчасові правила функціонування держави, які отримали назву «Малої • 17 marca 1921 roku Sejm Ustawodawczy uchwalił Konstytucję Rzeczypospoli- конституції». tej (tzw. marcową), która dała podwaliny pod demokrację parlamentarną. • 17 березня 1921 р. законодавчий сейм прийняв Конституцію Речі Поспо- • Wybory parlamentarne w 1922 roku przyniosły równowagę sił prawicy, centrum, литої (так звана Березнева конституція), яка заклала основи парламентської lewicy oraz mniejszości narodowych. демократії. • 12 maja 1926 roku Józef Piłsudski dokonał zamachu stanu i w ciągu trzech dni • Парламентські вибори 1922 р. встановили рівновагу політичних сил між zajął Warszawę. Odtąd władzę przejmowali stopniowo działacze związani ze правими, центристськими, лівими та національними меншинами. środowiskiem Piłsudskiego (sanacja). • 12 травня 1926 р. Юзеф Пілсудський здійснив державний переворот і за три • Zamach majowy rozpoczął przemiany ustrojowe w Polsce zmierzające w kierun- дні зайняв Варшаву. Відтоді владу здійснювали лідери, пов’язані з оточен- ku ustanowienia autorytarnych rządów Józefa Piłsudskiego. ням Пілсудського (санація). • Punktem kulminacyjnym przemian ustrojowych było uchwalenie w 1935 roku • Травневий переворот розпочав політичні зміни в Польщі, що призвело до konstytucji kwietniowej, która dawała niemal nieograniczone kompetencje встановлення авторитарного правління Юзефа Пілсудського. • Кульмінаційним моментом політичних змін стало прийняття Квітневої кон- ституції 1935 р., яка надала президенту майже необмежені повноваження. 406 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 407 KULTURA POLITYCZNA ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА (Gabriel A. Almond, Sidney Verba) (Габріель А. Алмонд, Сідні Верба) Cechy indywidualnych postaw i orientacji wobec polityki występujące wśród członków Особливості індивідуальних позицій та політичних орієнтацій серед суб’єктів systemu politycznego. політичної системи. TRZY ASPEKTY POZNANIA KULTURY POLITYCZNEJ ТРИ АСПЕКТИ ПІЗНАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ SFERA POZNAWCZA SFERA EMOCJONALNA SFERA OCENIAJĄCA ПІЗНАВАЛЬНА СФЕРА ЕМОЦІЙНА СФЕРА ОЦІНОЧНА СФЕРА Wiedza i wyobrażenie ludzi Stan uczuć wobec systemu Sądy i oceny poszczególnych Знання та уявлення людей Стан почуттів щодо Судження й оцінки окремих o systemie politycznym politycznego i jego instytucji politycznych i całego про політичну систему, політичної системи та її політичних інститутів і всієї oraz stopień społecznego sprawności np. dumy systemu politycznego z punktu ступінь суспільного ефективності, наприклад, політичної системи з точки zainteresowania systemem. i stopnia zadowolenia widzenia systemu wartości інтересу до системи. гордість і ступінь зору системи цінностей даного obywateli z ustroju państwa. danego społeczeństwa. задоволеності громадян суспільства. TYPY KULTURY POLITYCZNEJ державною системою. ZAŚCIANKOWA PODDAŃCZA UCZESTNICZĄCA ТИПИ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАРГІНАЛЬНА УГОДОВСЬКА АКТИВНА Społeczeństwo nie uzna- Społeczeństwo jest świado- Członkowie społeczeństwa są je systemu politycznego za me istnienia systemu poli- świadomi istnienia systemu poli- Суспільство не визнає по- Суспільство усвідомлює Члени суспільства усвідомлю- centrum, nie ma wobec niego tycznego jako centrum, jed- tycznego i go akceptują. Są wobec літичну систему як центр, існування політичної сис- ють і приймають політичну żadnych żądań, ani też nie nak nie wysuwa wobec niego niego aktywni, potrafią wyrażać до неї немає вимог, не ви- теми як центру, не висуває систему. Вони активні щодо uznaje jego autorytetu (brak żądań politycznych i biernie i realizować własne interesy i żą- знає її авторитету (відсут- політичних вимог і пасив- неї, здатні висловлювати та ре- samoświadomości politycz- akceptuje decyzje centrum dania, akceptują też takie jego de- ність політичної самосві- но сприймає рішення по- алізовувати власні інтереси та nej). politycznego; jest nastawio- cyzje (wysoki stopień samowiedzy домості). літичного центру; орієнто- вимоги, приймати її рішення v Brak wyspecjalizowanych ne na pasywne uczestnictwo politycznej). v Відсутність спеціалізо- вана на пасивну участь у (високий ступінь політичної са- ról politycznych: wodzo- w życiu publicznym. v Członkowie społeczeństwa ваних політичних ролей: суспільному житті. мосвідомості). wie, naczelnicy, szamani v Często spotykane wyrazi- dążą do możliwie pełnej wie- вожді, керівники, шама- v Яскраво виражене став- v Члени суспільства прагнуть to funkcje, w których ste postawy wobec całego dzy zarówno o całości systemu, ни — це функції, в яких лення до всієї системи якнайповніших знань щодо aspekty polityczne zlewa- systemu i aspektów wyni- jak i o strukturach oraz proce- політичні аспекти злива- та окремих аспектів її системи в цілому, її окремих ją się z ekonomicznymi kowych, natomiast bardzo sach politycznych i administra- ються з економічними та діяльності є поширеним політико-адміністративних i religijnymi, a postawa rzadko wobec aspektów cyjnych, czyli o inicjatywnych релігійними, а політичне явищем, але дуже рідко структур і процесів, тобто polityczna członków inicjatywnych i jednostki i wynikowych aspektach sys- ставлення членів грома- щодо ініціатив та осо- ініціативних аспектів і резуль- wspólnot nie jest oddzie- jako czynnika politycz- temu. ди не відокремлюється бистостей як політично- татів діяльності системи. lona od postaw religijnych nego. v Wyrazisty stosunek do aktyw- від релігійних і соціаль- го чинника. v Спостерігається яскраво ви- i społecznych. v Poszczególne osoby są nej roli jednostki w systemie них установок. v Люди усвідомлюють ражене ставлення до активної v Znikome oczekiwanie świadome istnienia wła- politycznym, chociaż, uczucio- v Мало сподівань на змі- державну владу та від- ролі особи в політичній сис- na zmiany inicjowane dzy rządowej i mają do we i wartościujące oceny owej ни, ініційовані самою чувають почуття до неї; темі, хоча емоційні та цін- przez sam system poli- niej stosunek uczuciowy; roli mogą wahać się od akcep- політичною системою. вони можуть пишатися нісні оцінки цієї ролі можуть tyczny. Istotne znamiona mogą być z niej dumne tacji do odrzucenia. Суттєві риси маргіналь- нею або зневажати, оці- варіюватися від прийняття до kultury zaściankowej lub wrogie jej, oceniając v Kultura uczestnictwa nie usuwa ної культури також мо- нюючи її як законне чи неприйняття. mogą pojawiać się także ją jako uprawnioną bądź bez reszty kultury zaściankowej жуть з’являтися в досить нелегітимне. Предметом v Активна культура не витісняє w dość rozbudowanych nieuprawnioną. Przed- i kultury podporządkowania. розвинутих і внутрішньо цих установок є система повністю маргінальну та уго- i wewnętrznie zróżni- miotem tych postaw jest W systemie uczestnictwa oby- різноманітних політич- в цілому та результати довську культуру. В активно- cowanych wspólnotach system w całości oraz watele są nie tylko nastawieni них спільнотах, але вони діяльності адміністра- му типі політичної культури politycznych, ale będą wynikowa administracyj- na aktywne poczynania poli- будуть скоріше емоцій- тивної складової полі- громадяни не лише орієнто- mieć raczej charakter na strona układu politycz- tyczne, lecz zarazem podpo- ними та нормативними, тичної системи. вані на самостійні політичні emocjonalny i normatyw- nego. rządkowują się prawu i władzy ніж когнітивними. v Ставлення по суті є па- дії, а й підкоряються закону ny, niż poznawczy. v Postawy są zasadniczo oraz uczestniczą w licznych сивними, хоча в культурі та владі, беруть участь у чис- bierne, chociaż w kultu- grupach pierwotnych, w któ- підпорядкування по- ленних первинних групах, rze podporządkowania rych panują postawy cha- трібна певна кількість і де переважають установки і wymagana jest pewna rakterystyczne dla kultury форма компетентності. риси маргінальної політичної doza i pewna forma kom- zaściankowej. Trzeba jednak культури. Слід зазначити, що petencji. zauważyć, że dodanie postawy додавання фактору активної uczestniczącej do postawy pod- участі до маргінального і porządkowania i zaściankowej угодовського типів політичної nie pozostawia tych ostatnich культури не залишається для nienaruszonymi. них без сліду. 408 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 409 3. Polityka zagraniczna 3. Зовнішня політика (518) Budowa podmiotowości Polski na arenie międzynarodowej. W la- (518) Розбудова суб’єктності Польщі на міжнародній арені. У 1918–1921 tach 1918–1921 Polska była zaabsorbowana walką o prawa do suwerennego bytu роках Польща була зайнята боротьбою за суверенне існування в справедливих w sprawiedliwych granicach oraz budowaniem ustroju. Uregulowanie tych kwe- кордонах і розбудовою державного устрою. Вирішення цих питань і консолі- stii i okrzepnięcie państwa pozwoliło wyjść dyplomacji polskiej szerzej na arenę дація держави дозволили польській дипломатії розширити свою діяльність на międzynarodową. Cele polskiej polityki zagranicznej tych lat sprowadzały się do: міжнародній арені. Цілі польської зовнішньої політики тих років зводилися до zapewnienia młodemu państwu bezpieczeństwa; osiągnięcia międzynarodowego забезпечення безпеки молодої держави; міжнародного визнання кордонів краї- uznania granic kraju; zawarcia układów o współpracy z krajami mającymi wspólne ни; укладення договорів про співпрацю з країнами, які мають спільні інтереси з z Polską interesy. Te ostatnie realizowano zawierając dwu- i wielostronne układy. Польщею. Останні реалізовувалися шляхом укладення дво- та багатосторонніх Umowy międzynarodowe z konwencjami wojskowymi (de facto: sojusze) zawarto договорів. Міжнародні військові конвенції (де-факто – союзи) були укладені з z Francją i Rumunią. Францією та Румунією. Sojusz z Francją. Głównego sojusznika Polacy widzieli we Francji, która Союз з Францією. Своїм головним союзником поляки вважали Францію, яка wspierała Polskę w wojnach o niepodległość i granicę i która dążyła do osłabienia підтримувала Польщу у війнах за незалежність і кордони, водночас прагнучи Niemiec. W lutym 1921 roku doszło do podpisania umowy politycznej przewidu- послабити Німеччину. У лютому 1921 р. було підписано політичну угоду, яка jącej współdziałanie w polityce międzynarodowej oraz porozumienie co do wspól- передбачала співробітництво в галузі міжнародної політики, договір про спільну nej obrony na wypadek wojny oraz współpracę gospodarczą obu państw. Dwa dni оборону на випадок війни та економічне співробітництво між двома країнами. później podpisano tajną konwencję wojskową stwierdzającą m.in., że w przypadku Через два дні була підписана таємна військова конвенція, в якій, зокрема, зазна- agresji niemieckiej oba kraje udzielą sobie poparcia, ponadto Francja zobowiązała чалося, що в разі агресії Німеччини обидві країни підтримуватимуть одна одну, się do udzielenia Polsce pomocy w przypadku agresji Rosji Radzieckiej. Warunkiem також Франція зобов’язувалася допомогти Польщі в разі агресії радянської Росії. funkcjonowania układu wojskowego było podpisanie układu gospodarczego pomię- Умовою функціонування військової угоди було підписання економічного дого- dzy obu krajami, co nastąpiło rok później. Wartość podpisanego układu sprowadzała вору між двома країнами, яке відбулося через рік. Цінність підписаного договору się do faktu, iż Francja – zaliczana do europejskich potęg – związała się z sojuszem зводилася до того, що Франція, як одна з найбільших європейських держав, при- z Polską uznając ją za ważnego partnera i wbrew wrogiej Polsce propagandzie nie- єдналася до союзу з Польщею, вважаючи її важливим партнером і, всупереч во- mieckiej oraz bolszewickiej widziała w niej partnera stabilizującego ład międzyna- рожій до Польщі німецькій та більшовицькій пропаганді, сприймала її як фактор rodowy w Europie, a nie „państwo sezonowe”. стабілізації міжнародного порядку в Європі, а не «тимчасову державу». Sojusz z Rumunią. Kolejną umowę polityczno-wojskową podpisano w marcu Союз з Румунією. Ще одна політична і військова угода була підписана в 1921 r. z graniczącą z Polską Rumunią. Układ przewidywał, że obie strony udzielą березні 1921 р. з Румунією. Договір передбачав, що обидві сторони будуть до- sobie pomocy w razie gdy jedna z nich zostałaby zaatakowana na swoich granicach помагати одна одній, якщо одна з них зазнає нападу на своїх східних кордонах. wschodnich. Przymierze to w swej istocie było skierowane przeciwko Rosji Ra- Цей союз по суті був спрямований проти радянської Росії. dzieckiej. Конкордат зі Святим Престолом. Важливим актом у сфері міжнародних Konkordat ze stolicą Apostolską. Aktem o wielkiej doniosłości w sferze kon- контактів став підписаний у лютому 1925 р. конкордат, який регулював відно- taktów międzynarodowych był podpisany w lutym 1925 roku konkordat normujący сини між католицьким Костьолом та польською державою. Конкордат встано- stosunki Kościoła i państwa polskiego. Konkordat ustanowił nową organizację ad- вив нову організацію костьольного управління в Польщі, підтвердивши таким ministracji kościelnej w Polsce, potwierdzając tym samym ze strony Stolicy Apo- чином з боку Святого Престолу цілісність і недоторканість кордонів ІІ Речі stolskiej stałość i nienaruszalność granic II Rzeczypospolitej. Ponadto zapewniał Посполитої. Крім того, він забезпечив католицькому Костьолу повну само- Kościołowi katolickiemu pełną wolność i swobodę w wykonywaniu swojej misji стійність і свободу у здійсненні його духовної місії та юрисдикції. Біскупи, duchowej i jurysdykcji. Biskupi, duchowieństwo oraz wierni mogli się swobodnie духовенство та віруючі могли вільно і безпосередньо спілкуватися з Римом. i bezpośrednio kontaktować z Rzymem. Polskie władze cywilne zostały zobowiąza- Польська цивільна влада була зобов'язана надавати допомогу у виконанні кос- ne do udzielania pomocy w realizacji postanowień i dekretów kościelnych. тьольних постанов і декретів. Relacje z Rzeszą. Początek lat 20. był niezmiernie trudny dla państwa polskie- Відносини з Рейхом. Початок 1920-х років був надзвичайно складним для go w relacjach z Republiką Weimarską. Szczególnym wydarzeniem dla państwa польської держави у відносинах з Веймарською республікою. Особливою по- polskiego było w tym kontekście porozumienie radziecko-niemieckie podpisane дією для Польської держави в цьому контексті стала радянсько-німецька угода, w 1922 roku w Rapallo. Oznaczało ono wejście Niemiec i ZSRR na arenę między- підписана 1922 р. у Рапалло. Це означало вихід Німеччини та СРСР на між- narodową, co znacznie pogarszało sytuację państwa polskiego. Niemiecki minister народну арену, що значно погіршувало становище Польської держави. Міністр 410 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 411 spraw zagranicznych Gustav Stresemann83 mówił wprost o konieczności dokonania закордонних справ Німеччини Густав Штреземанн83 прямо говорив про необ- rewizji granicy polsko-niemieckiej i nie był w tym odosobniony. Porażką polskiej хідність перегляду польсько-німецького кордону, і у цьому він був не один. По- polityki zagranicznej było także uznanie przez państwa zachodnie, w tym Francję, разкою зовнішньої політики Польщі стало визнання західними державами, зо- zachodniej granicy Niemiec, co nastąpiło na konferencji w Locarno w 1925 roku. крема Францією, західного кордону Німеччини, що відбулося на Локарнській Oznaczało to nieformalną zgodę tych państw na swobodne działanie Niemiec na конференції 1925 року. Це означало неофіційну згоду цих країн на вільні дії ich wschodnich granicach. W kolejnym roku sytuację Polski skomplikowała jeszcze Німеччини на своїх східних кордонах. У наступному році становище Польщі bardziej kwestia zawartego w kwietniu 1926 roku niemiecko-radzieckiego układu ще більше ускладнилося питанням німецько-радянського договору про дружбу o przyjaźni i neutralności. і нейтралітет, укладеного у квітні 1926 року. (519) Wolne Miasto Gdańsk. Trudną rolę do spełnienia miała dyplomacja polska (519) Вільне місто Гданськ. Польській дипломатії належала складна роль у na polu stosunków z Wolnym Miastem Gdańskiem. Różnice zdań, jakie w kwestii do- сфері відносин із Вільним містом Гданськом. Розбіжності в поглядах щодо ви- stępu Polski do morza w rejonie ujścia Wisły i w Prusach Wschodnich powstały na kon- ходу Польщі до моря в районі гирла Вісли та в Східній Пруссії, що виникли на ferencji pokojowej w Wersalu, uniemożliwiły wcielenie bezpośrednio do państwa pol- Версальській мирній конференції, перешкодили включенню дельти Вісли безпо- skiego delty Wisły. Na podstawie art. 100–108 Traktatu wersalskiego z czerwca 1919 середньо до складу польської держави. На підставі ст. 100–108 Версальського до- roku i konwencji paryskiej ze stycznia 1920 roku, na mocy których Rzesza Niemiecka говору від червня 1919 року та Паризької конвенції від січня 1920 року, згідно з odstąpiła mocarstwom sprzymierzonym i stowarzyszonym wszelkie prawa i roszczenia якими Німецький Рейх поступався Союзним і Об’єднаним державам усі права та do obszaru Gdańska, powołano odrębną strukturę administracyjną (1892 km2), obejmu- претензії на територію Гданська, окрему адміністративну структуру (1892 км2), jące wiejską i miejską część portu i miasta Gdańska. Z dniem 15 września 1920 roku який охоплює сільську та міську частини порту та місто Гданськ. 15 вересня 1920 powstało Wolne Miasto Gdańsk, które zamieszkiwało około 350 tys. osób. року було створено Вільне місто Гданськ з населенням близько 350 тис. жителів. Wolne Miasto Gdańsk nie było państwem84. Podlegało opiece Ligi Narodów, Вільне місто Гданськ не було державою84. Він перебував під опікою Ліги На- której przedstawicielem był Wysoki Komisarz85. Władzę wykonawczą w mieście цій, представником якої був Верховний комісар85. Виконавчу владу в місті здійсню- sprawował senat, a ustawodawczą parlament Wolnego Miasta. Zgodnie z decyzjami вав сенат, а законодавчу – парламент Вільного Міста. Відповідно до рішень конфе- Konferencji Ambasadorów z października 1920 roku Polska otrzymała w Wolnym ренції послів від жовтня 1920 р. Польща отримала значні повноваження у Вільному Mieście znaczne uprawnienia, m.in. reprezentacja interesów Gdańska na zewnątrz, Місті, зокрема представництво інтересів Гданська назовні, включно з захистом своїх w tym ochrona jego obywateli przez polskie placówki konsularne oraz obrona jego громадян польськими консульськими установами та захистом його території. Крім terytorium. Ponadto utworzono polsko-gdański zarząd portu (Rada Portu i Dróg того, була утворена Польсько-Ґданська портова адміністрація (Рада портів і водних Wodnych). Wolne Miasto wchodziło do polskiego obszaru celnego. Polska odziedzi- шляхів). Вільне Місто увійшло до польської митної території. Польща успадкувала czyła po Rzeszy Niemieckiej jej majątek w mieście: koleje, kompleksy budynków від Німецького Рейху свої активи в місті - залізниці, будівельні комплекси та зернос- i spichrza. Częściowe prawa otrzymała w odniesieniu do stoczni gdańskiej, telegra- ховище. Вона отримала часткові права щодо Гданської верфі, телеграфів, телефонів fów, telefonów i poczty. Od 1921 roku w mieście urzędował Komisarz Generalny і пошти. З 1921 року в місті перебував генеральний комісар Речі Посполитої, RP reprezentujący jej interesy, jakkolwiek nie miał statusu przedstawiciela dyplo- який представляв її інтереси, хоча не мав статусу дипломатичного представника. matycznego. Formalne prawo korzystania z morza i portu zapewniało obywatelom Формальне право користування морем і портом забезпечувало польським громадя- polskim swobodę ruchu i nieskrępowana działalność gospodarczą w mieście. нам свободу пересування та необмежену господарську діяльність у місті. Relacje z Wolnym Miastem Gdańskiem były pochodną atmosfery panującej na Відносини з Вільним Містом Гданськом були похідною від атмосфери, яка linii Warszawa-Berlin. W praktyce od połowy 1929 roku Gdańsk stał się widownią панувала на лінії Варшава-Берлін. На практиці з середини 1929 року Ґданськ częstych i narastających antypolskich ekscesów, inspirowanych przez miejscowych став ареною частих і зростаючих антипольських ексцесів, інспірованих місцеви- zwolenników Niemiec. Nasiliły się one w drugiej połowie lat 30., kiedy to Wolne ми прихильниками Німеччини. Вони посилилися в другій половині 30-х років, Miasto stało się punktem zapalnym w stosunkach polsko-niemieckich. коли Вільне Місто стало в центрі загострення польсько-німецьких відносин. 83 Gustav Stresemann (1878–1929) – polityk niemiecki, minister spraw zagranicznych Rzeszy Nie- 83 Густав Штреземан (1878–1929) – німецький політик, міністр закордонних справ Німецького mieckiej w latach 1923–1929, kanclerz w roku 1923, laureat Pokojowej Nagrody Nobla. рейху у 1923–1929 рр., канцлер у 1923 р., лауреат Нобелівської премії миру. 84 Władze gdańskie konsekwentnie podtrzymywały nieuprawnioną tezę, że Wolne Miasto cieszy 84 Ґданська влада послідовно відстоювала необґрунтовану тезу про повний суверенітет się pełną suwerennością. Korzystano tu z niuansu lingwistycznego. W j. niemieckim rzeczowniki [der] Вільного Міста. Тут використано мовний нюанс. У німецькій мові іменники [der] „Staat” (держава) „Staat” (państwo) i [der] „Stadt” (miasto) wymawia się tak samo. Urzędowa nazwa Wolnego Miasta і [der] „Stadt” (місто) вимовляються однаково. Однак офіційна назва Вільного міста була «Freie brzmiała jednak „Freie Stadt Danzig”. Stadt Danzig». 85 Wbrew rozpowszechnionej tezie, że Wolne Miasto znajdowało się pod protektoratem Ligii Na- 85 Всупереч поширеній тезі про те, що Вільне місто перебувало під захистом Ліги Націй, rodów należy zauważyć, że – w świetle postanowień traktatu pokojowego – prawa takie raczej należało слід зазначити, що у світлі положень мирного договору такі права скоріше мали бути приписані przypisać Polsce. Litera prawa zatem dalece rozminęła się z praktyka polityczną. Польщі. Таким чином, буква закону була далека від політичної практики. 412 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 413 (520) Polityka zagraniczna sanacji. Po objęciu władzy przez piłsudczyków w maju (520) Зовнішня політика санаціі. Після приходу Пілсудського до влади 1926 roku polityka zagraniczna Polski zwiększyła swoją aktywność na arenie między- у травні 1926 р. польська зовнішня політика активізувала свою активність на narodowej. Istotny wpływ miał tu osobiste poglądy marszałka Piłsudskiego, który spre- міжнародній арені. Тут значний вплив мали особисті погляди маршала Піл- cyzował następujące zasady, jakimi powinna się kierować dyplomacja polska86: судського, який визначив такі принципи, якими повинна керуватися польська • dobre stosunki z sąsiadami; дипломатія86: • polityka równowagi, polegająca na zachowaniu równego dystansu wobec dwóch • добросусідство у відносинах з країнами; wielkich sąsiadów Polski i jej politycznych przeciwników Niemiec i ZSRR; • політика рівноваги, що полягає у збереженні рівної дистанції від двох вели- • koncentracja uwagi na najbliższych Polsce rejonach; ких сусідів Польщі та її політичних опонентів - Німеччини та СРСР; • lojalne przestrzeganie zobowiązań wynikających z zawartych sojuszy; • зосередження уваги на найближчих до Польщі регіонах; • polityka „niekłaniania się nikomu”; • лояльне дотримання зобов'язань, що випливають з укладених союзів; • polityka zachowania pokoju. • політика «нікому не кланятися»; Realizując powyższe założenia Polska w tych latach zdecydowała się poprzeć ideę • миротворча політика. pacyfistycznego układu Brianda-Kellogga z 1928 roku zobowiązującego wszystkich Реалізуючи вищезазначені принципи, Польща в ті роки вирішила підтри- sygnatariuszy (44 państwa) do regulowania sporów za pomocą środków pokojowych. мати ідею пацифістської угоди Бріана-Келлога 1928 р., яка зобов’язувала всіх Wobec problemów z ratyfikacją paktów przez wszystkich sygnatariuszy, z inicjatywy підписантів (44 держави) вирішувати суперечки мирним шляхом. З огляду на radzieckiego ministra spraw zagranicznych Litwi- проблеми з ратифікацією пакту усіма підписантами, з ініціативи міністра за- nowa (tzw. „protokół Litwinowa”), państwa Europy кордонних справ СРСР Литвинова Wschodniej – Polska, ZSRR, Litwa, Łotwa, Estonia (так званий «Протокол Литвинова») i Rumunia – zdecydowały o natychmiastowym jego країни Східної Європи – Польща, wejściu w życie. СРСР, Литва, Латвія, Естонія та Руму- Aktywność dyplomacji ZSRR na arenie mię- нія – вирішили негайно впровадити dzynarodowej zaowocowała zbliżeniem w stosun- його у життя. kach polsko-radzieckich. Działania w tym zakresie Активність дипломатії СРСР на rozpoczęto w końcu lat dwudziestych, swój punkt міжнародній арені привела до збли- kulminacyjny osiągnęły trzy lata później, kiedy to ження польсько-радянських відносин. – pierwszą na tym szczeblu – wizytę w Moskwie Діяльність у цій сфері розпочалася на- odbył minister Józef Beck. W lipcu 1932 roku za- прикінці 20-х років і досягла апогею Józefa Becka i Michaił Kalinin twierdzono dwustronny układ o nieagresji na Minister Joseph Goebbels z oficjalną через три роки, коли міністр Юзеф (nominalna głowa państwa) trzy lata. Obie strony wyrzekały się w nim wojny, wizytą u Józefa Piłsudskiego, 14 czerwca Бек уперше з офіційним візитом від- w Moskwie w 1934 roku jako narzędzia polityki i zobowiązywały się do 1934 roku. Od lewej: poseł Rzeszy Hans- відав Москву. У липні 1932 р. було Юзеф Бек і Михайло Калінін zaprzestania wszelkich działań agresywnych lub Adolf von Moltke, Józef Piłsudski, Joseph підписано двосторонній пакт про (номінальний глава держави) Goebbels, Józef Beck. napaści jedna na drugą stronę zarówno samodziel- ненапад на три роки. У ньому обидві у Москві в 1934 році Міністр Йозеф Геббельс з офіційним nie, jak i w sojuszu z innymi krajami. Wspomnia- візитом до Юзефа Пілсудського, сторони відмовилися від війни як ін- ny układ w 1935 roku został przedłużony na kolejne 10 lat. 14 червня 1934 р. Зліва: рейхсдепутат струменту політики та зобов’язалися Rok 1933 przyniósł także zmianę w stosunkach polsko-niemieckich. Nowy przy- Ганс-Адольф фон Мольтке, Юзеф припинити всі агресивні дії або напа- wódca Niemiec Adolf Hitler – wobec korzystnie układających się relacji polsko- Пілсудський, Йозеф Геббельс, Юзеф Бек. ди одна на одну, як окремо, так і в со- radzieckich, a także zdecydowanej postawie Polski w kwestii ewentualnych zmian юзі з іншими країнами. Згадану угоду granicznych czy stosunków z Wolnym Miastem Gdańskiem87 – zabiegał o norma- було продовжено в 1935 році ще на наступні 10 років. Чергові зміни в польсько-німецьких відносинах приніс 1933 рік. Новий лі- 86 Na czele resortu spraw zagranicznych stali: August hr. Zaleski (1926–1932) i płk Józef Beck дер Німеччини Адольф Гітлер в умовах сприятливих польсько-радянських від- (1932–1939). Obaj byli zaufanymi współpracownikami Marszałka. носин, а також твердої позиції Польщі щодо можливих змін кордону чи відно- 87 Polska w 1932 roku zdecydowała się na demonstrację siły ignorując wypowiedzenie przez senat син із Вільним містом Гданськом87 прагнув нормалізувати відносини з Варша- Wolnego Miasta umowy w sprawie port d’attache. Okazją stała się wizyta trzech brytyjskich okrętów, które w czerwcu na gdańskiej redzie powitał kontrtorpedowiec ORP „Wicher”. Dowódca okrętu otrzy- 86 Міністерство закордонних справ очолили Август Залеський (1926–1932) і полковник Юзеф mał rozkaz ostrzelania budynku senatu w przypadku jakiejkolwiek wrogiej demonstracji władz Gdańska Бек (1932–1939). Обидва були довіреними соратниками маршала. wobec polskiej bandery. 87 У 1932 році Польща вирішила продемонструвати силу, проігнорувавши денонсацію 414 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 415 lizację stosunków z Warszawą. W konsekwencji 26 stycznia doszło do podpisania вою. Як наслідок, 26 січня 1933 р. в Берліні була підписана польсько-німецька w Berlinie polsko-niemieckiej deklaracji o niestosowaniu przemocy. Miała ona za- декларація про не застосування сили, що мало забезпечити мирні відносини pewnić pokojowe relacje pomiędzy obu państwami na okres 10 lat. між двома країнами терміном на 10 років. W tym okresie nie udało się natomiast doprowadzić do poprawy stosun- Разом з тим не вдалося покращити польсько-чехословацькі та польсько- ków polsko-czechosłowackich i polsko-litewskich. W relacjach z Pragą Polacy литовські відносини. У стосунках із Прагою поляки не могли забути про За- nie mogli zapomnieć o sprawie Zaolzia. Także w Czechosłowacji próby zbliżenia ольську справу. У Чехословаччині також не викликали ентузіазму спроби збли- z II Rzeczpospolitą nie wzbudzały entuzjazmu, co uwidoczniło się chociażby w za- ження з Польщею, про що свідчить, наприклад, договір, укладений з СРСР. wartym porozumieniu z ZSRR. Napięte stosunki pomiędzy obu krajami uniemożli- Напружені відносини між двома країнами унеможливили приєднання Польщі wiały przyłączenie Polski do sojuszu państw Europy Środkowej – „Małej Ententy”. до альянсу центрально-європейських країн – «Малої Антанти». У 1938 році, W 1938 roku, wobec decyzji podjętych na konferencji monachijskiej, Polska – wy- маючи на увазі рішення, які були прийняті на Мюнхенській конференції, Поль- korzystując osłabienie południowego sąsiada – zażądała przeprowadzenie plebiscytu ща, користуючись слабкістю свого південного сусіда, вимагала проведення na terenie Zaolzia, a następnie wystosowała ultimatum domagające się odstąpienia плебісциту в Заользі, а потім висунула ультиматум, вимагаючи відмовитися на tej dzielnicy. Czechosłowacja ultimatum przyjęła i w październiku 1938 roku woj- її користь від цього району. Чехословаччина прийняла ультиматум і в жовтні ska polskie wkroczyły na Zaolzie. 1938 р. польські війська увійшли в Заользе. Niekorzystnie w całym okresie międzywojennego dwudziestolecia układały się Протягом міжвоєнного періоду несприятливими залишалися польсько- stosunki polsko-litewskie. Strona litewska uważała, że pomiędzy oba krajami trwa литовські відносини. Литовська сторона вважала, що між двома країнами точить- stan niewypowiedzianej wojny. Kontakty pomiędzy oboma państwami praktycznie ся неоголошена війна. Контакти між країнами практично припинилися, а спроби całkowicie ustały, a podejmowane próby nawiązania stosunków nie kończyły się po- налагодити відносини були безуспішними. У 1938 році внаслідок інциденту на wodzeniem. W 1938 roku, w wyniku incydentu na granicy, zginął żołnierz Korpusu кордоні загинув солдат Корпусу Прикордонної Оборони. Польська влада висуну- Obrony Pogranicza. Władze polskie postawiły Litwie ultimatum, żądając nawiąza- ла Литві ультиматум, вимагаючи встановлення дипломатичних відносин. 19 бе- nie stosunków dyplomatycznych. 19 marca Litwa przyjęła warunki Polski. Pomimo резня Литва прийняла умови Польщі. Формальне врегулювання дипломатичних formalnego uregulowania stosunków dyplomatycznych nie wpłynęło to na zmianę відносин не змінило реальної ситуації у відносинах між двома країнами. realnej sytuacji w stosunkach obu państw. (521) Zagrożenie wojną (1938–1939). 24 października 1938 roku nowy mi- (521) Загроза війни (1938–1939). 24 жовтня 1938 року новий міністр закор- nister spraw zagranicznych Niemiec Joachim von Ribbentrop88 zaprosił polskiego донних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп88 запросив польського посла ambasadora w Berlinie Józefa Lipskiego89 na rozmowę i przedstawił mu propozycję в Берліні Юзефа Ліпського89 на бесіду та представив йому пропозицію вирі- rozwiązania wszystkich problemów istniejących między Polską a Niemcami (Glo- шити всі проблеми, що існують між Польщею та Німеччиною (Globallösung). ballösung). Minister zażądał: Міністр вимагав: • powrotu Wolnego Miasta Gdańska do Rzeszy; • повернення Вільного Міста Гданськ Рейху; • przeprowadzenia przez polskie Pomorze eksterytorialnej autostrady i linii kole- • будівництво екстериторіальної магістралі та залізниці між Рейхом і Схід- jowej łączącej Rzeszę i Prusy Wschodnie; ною Пруссією через Польське Помор’я; • przystąpienia Polski do paktu antykominternowskiego (przeciwko ZSRR). • приєднання Польщі до Антикомінтернівського пакту (проти СРСР). W zamian obiecywał Polsce wydzielenie na terenie Gdańska eksterytorialnej Натомість він пообіцяв Польщі виділення на території Гданська екстерито- szosy, linii kolejowej i fragmentu portu, gwarancję granic oraz przedłużenie pol- ріальної дороги, залізничної колії та фрагменту порту, гарантію кордонів і про- sko-niemieckiej gwarancji o niestosowaniu przemocy na 25 lat. Niemcy sugerowali довження польсько-німецьких гарантій не стосування сили на 25 років. Німці także wspólny atak na ZSRR. Strona polska wszystkie te warunki odrzuciła. W ko- також пропонували спільний напад на СРСР. Польська сторона всі ці умови lejnych miesiącach Niemcy w różnej formie ponawiali te postulaty, traktując je jako відхилила. У наступні місяці німці повторювали ці вимоги в різних формах, kategoryczne żądanie, m.in. w czasie bezpośredniej rozmowy ministra Józefa Becka розглядаючи їх як категоричну вимогу, зокрема, під час прямої розмови між z kanclerzem Hitlerem w Berchtesgaden na początku 1939 roku. Ostateczne odrzu- cenie propozycji niemieckich ze strony polskiej nastąpiło w sejmowym wystąpieniu Сенатом Вільного міста Гданська угоди про порт-аташе. Приводом став візит трьох британських кораблів, яких у червні на Гданському рейді зустрів міноносець ORP "Wicher". Командир корабля отримав наказ обстріляти будівлю Сенату в разі будь-якої ворожої демонстрації влади Гданська проти польського прапора. 88 Joachim von Ribbentrop (1893–1946) – minister spraw zagranicznych III Rzeszy w latach 1938– 88 Йоахім фон Ріббентроп (1893–1946) – міністр закордонних справ Третього рейху в 1938– 1945. Uznany za zbrodniarza wojennego; skazany na karę śmierci i stracony. 1945 роках. Оголошений військовим злочинцем; засуджений до смертної кари і страчений. 89 Józef Lipski (1894–1958) – polski dyplomata, ambasador RP w Berlinie w latach 1933–1939. 89 Юзеф Ліпський (1894–1958) – польський дипломат, посол Польщі в Берліні у 1933–1939 рр. 416 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 417 ministra Becka 5 maja 1939 roku. Wiadomo było, że zajęcie takiego stanowiska міністром Юзефом Беком і канцлером Гітлером у Берхтесгадені на початку prowadzić może jedynie do wojny90. 1939 року. Остаточне відхилення польською стороною німецьких пропозицій відбулося в сеймовій промові міністра Бека 5 травня 1939 року. Було зрозуміло, Przemówienie sejmowe ministra Józefa Becka z 5 maja 1939 roku що така позиція може вести лише до війни90. W świetle tych wyjaśnień Wysoka Izba oczekuje zapewne ode mnie, i słusznie, odpowiedzi na ostatni passus niemieckiego memorandum, który mówi: „Gdyby Парламентська промова міністра Юзефа Бека 5 травня 1939 року Rząd Polski przywiązywał do tego wagę, by doszło do nowego umownego У світлі цих пояснень Висока Ізба, ймовірно, чекає від мене, і справедливо, uregulowania stosunków polsko-niemieckich, to Rząd Niemiecki jest do tego відповіді на останній пасаж німецького меморандуму, який звучить: «Якщо gotów”. Wydaje mi się, że merytorycznie określiłem już nasze stanowisko. Dla польський уряд надає значення новому договірному врегулюванню польсько- porządku zrobię resumé. німецьких відносин, то німецький уряд до цього готовий». Мені здається, я Motywem dla zawarcia takiego układu byłoby słowo „pokój”, które pan kanclerz вже визначив нашу позицію по суті. Зроблю резюме для протоколу. Rzeszy z naciskiem w swym przemówieniu wymieniał. Pokój jest na pewno Мотивом для укладення такої угоди було б слово «мир», на якому наголо- celem ciężkiej i wytężonej pracy dyplomacji polskiej. Po to, aby to słowo miało шував у своїй промові рейхсканцлер. Мир, безперечно, є метою важкої та realną wartość, potrzebne są dwa warunki: 1) pokojowe zamiary, 2) pokojowe напруженої праці польської дипломатії. Для того, щоб це слово мало реаль- metody postępowania. Jeżeli tymi dwoma warunkami Rząd Rzeszy istotnie się ну цінність, потрібні дві умови: 1) мирні наміри, 2) мирні процесуальні ме- kieruje w stosunku do naszego kraju, wszelkie rozmowy, respektujące oczywiście тоди. Якщо уряд Рейху справді керується цими двома умовами щодо нашої wymienione przeze mnie uprzednio zasady, są możliwe. Gdyby do takich країни, усі переговори, звичайно, дотримуючись принципів, про які я згадав rozmów doszło – to Rząd Polski swoim zwyczajem traktować będzie zagadnienie вище, можливі. Якщо такі переговори відбудуться, то польський уряд, за rzeczowo, licząc się z doświadczeniami ostatnich czasów, lecz nie odmawiając звичай, підійде до цього питання по суті, враховуючи досвід останнього swej najlepszej woli. часу, але не відмовляючись від своєї найкращої волі. Pokój jest rzeczą cenną i pożądaną. Nasza generacja, skrwawiona w wojnach, na Мир – це цінна і бажана річ. Наше покоління, знекровлене війнами, безумов- pewno na pokój zasługuje. Ale pokój, jak prawie wszystkie sprawy tego świata, но, заслуговує на мир. Але мир, як і майже все в цьому світі, має ціну, високу, ma swoją cenę, wysoką, ale wymierną. My w Polsce nie znamy pojęcia pokoju za але вимірну. Ми в Польщі не знаємо поняття мир за всяку ціну. У житті wszelką cenę. Jest jedna tylko rzecz w życiu ludzi, narodów i państw, która jest людей, народів і країн є лише одне, що є безцінним. Це честь. bezcenną. Tą rzeczą jest honor. Готуючись до дій проти Польщі, Німеччина розпочала політичні перего- Przygotowując się do wystąpienia przeciw Polsce, Niemcy rozpoczęły rozmowy вори з СРСР. Як наслідок, 23 серпня 1939 року в Кремлі було підписано polityczne z ZSRR. W konsekwencji 23 sierpnia 1939 roku podpisano na Kremlu радянсько-німецький договір про ненапад, відомий за іменами міністрів як radziecko-niemiecki pakt o nieagresji, od nazwisk ministrów znany pod nazwą «пакт Ріббентропа-Молотова». В угоді обидві сторони зобов'язалися тісно „paktu Ribbentrop-Mołotow”. W układzie obie strony zobowiązały się do ścisłej співпрацювати та утримуватися від будь-яких актів агресії. На випадок ві- współpracy oraz powstrzymania się od wszelkich aktów agresji. W przypadku woj- йни угода визначала їх спільний кордон на просторах від Балтики до Бесса- ny wyznaczał na obszarach od Bałtyku aż po Besarabię ich wspólną granicę. Na рабії. У Польщі його визначили по лінії річок Піса-Нарва-Вісла-Сян. Гітлер terenie Polski wyznaczono ją wzdłuż linii: Pisa-Narew-Wisła-San. Na tej podstawie прийняв остаточне рішення про початок операції проти Польщі і призначив Hitler podjął ostateczną decyzję o przystąpieniu do działań przeciw Polsce i wyzna- дату 26 серпня. Однак ця дата була перенесена через підписання 25 серпня czył ich termin na 26 sierpnia. Termin ten został jednak przełożony ze względu na союзницької угоди між Польщею та Великою Британією. Угода гарантувала podpisanie umowy sojuszniczej pomiędzy Polską a Wielką Brytanią 25 sierpnia. взаємодопомогу між двома країнами на випадок війни. Підписання угоди не Gwarantowała ona wzajemną pomoc obu krajów w przypadku wojny. Podpisanie зупинило перебігу подій, початок війни було відкладено на кілька днів. Війна umowy nie zatrzymało biegu wydarzeń, wybuch wojny został przesunięty o kilka спалахнула 1 вересня 1939 р. dni. Wybuchła ona 1 września 1939 roku. 90 Коли Юзеф Бек вийшов на трибуну Сейму, Польща вже мала готовий план оборонної ві- 90 Kiedy Józef Beck wkraczał na mównicę sejmową, Polska miała już od dwóch miesięcy gotowy йни з Німеччиною на два місяці – Німеччина мала план нападу на Польщу трохи коротший, бо plan wojny obronnej z Niemcami – Niemcy plan napaści na Polskę nieco krócej, bo od miesiąca. W Pol- на місяць. У Польщі була оголошена часткова мобілізація – у Німеччині з 1933 року мобілізували sce była zarządzona częściowa mobilizacja – Niemcy były nieustannie zmobilizowane od 1933 roku. постійно. 418 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 419 PODSUMOWANIE LXXXVI РЕЗЮМЕ LXXXVI • W pierwszym etapie (do przewrotu majowego) sytuację międzynarodową Polski • На першому етапі (до травневого перевороту) міжнародне становище Поль- określały następujące fakty: щі визначали наступні обставини: – rosnący rewizjonizm niemiecki i wyjście Niemiec na arenę międzynarodową – зростаючий німецький ревізіонізм та вихід Німеччини на міжнародну (Rapallo1922); арену (Rapallo 1922); – nielojalność sojusznika francuskiego (Locarno1925); – нелояльність французького союзника (Локарно 1925); – obojętność Anglii i USA; – байдужість Англії та США; – poprawne, ale pełne nieufności stosunki z ZSRR i Czechosłowacją; – коректні, але недовірливі відносини з СРСР і Чехословаччиною; – wrogość Litwy; – ворожість Литви; – przyjazne stosunki z Łotwą, Estonią, Rumunią, Węgrami, Austrią i Jugosła- – дружні відносини з Латвією, Естонією, Румунією, Угорщиною, Австрі- wią. єю та Югославією. • Do przełomów w dyplomacji okresu sanacji zaliczyć możemy: • До успіхів дипломатії періоду санації можна віднести: – podpisanie korzystnych sojuszy z Niemcami (1934), ZSRR (1932, 1935) – підписання вигідних союзів з Німеччиною (1934), СРСР (1932, 1935) та i Wielką Brytanią (1939); Великою Британією (1939); – odzyskanie Zaolzia. – включення Заользя до складу Польщі 4. Społeczeństwo 4. Суспільство (522) Struktura zawodowa. Po „Wielkiej Wojnie” położenie ludności na ob- (522) Професійна структура. Після «Великої війни» становище населення szarach, które miały wejść w skład państwa polskiego na przełomie 1918 i 1919 на територіях, що мали увійти до складу Польської держави на зламі 1918- roku pogorszyło się. Spadały płace realne. Wzrastała liczba bezrobotnych (luty 1919 рр., погіршилося. Реальна заробітна плата впала. Зросла кількість безро- 1919 – 240 tys., kwiecień – 350 tys.). Repatrianci, reemigranci, a następnie zde- бітних (лютий 1919 р. – 240 тис., квітень – 350 тис.). Репатріанти, реемігранти, mobilizowani żołnierze zwiększali szeregi oczekujących pomocy ze strony pań- а потім і демобілізовані воїни поповнювали ряди тих, хто чекав допомоги від stwa. Wzrastały ceny żywności. Pojawiły się na szeroką skalę zjawiska spekulacji держави. Зросли ціни на продукти харчування. У великих масштабах з'явилися i lichwy. явища спекуляції та лихварства. Liczba zatrudnionych w poszczególnych gałęziach przemysłu II Rzeczypospo- Кількість працівників в окремих галузях промисловості ІІ Речі Посполи- litej zmieniała się w zależności od koniunktury gospodarczej. Analiza zmian stanu тої змінювалася залежно від економічної ситуації. Проте проведений за період zawodowego dokonana dla lat 1921–1931 pozwala jednak uchwycić zasadnicze pra- 1921–1931 рр. аналіз змін в професійної структури дозволив виявити істотні widłowości. Wyniki obliczeń dowodzą, że w omawianych latach Polska była kra- закономірності. Результати обрахунків показують, що в ці роки Польща була jem rolniczym, a dokonujące się zmiany zachodziły bardzo powoli. Według danych аграрною країною і зміни відбувалися дуже повільно. За даними перепису z spisu powszechnego z 1931 roku (ostatniego przed II wojną światową) na ogól- 1931 р. (останнього перед Другою світовою війною) загальна кількість насе- ną liczbę ludności 31 915,8 tys. osób – z rolnictwa utrzymywało się 19 346,9 tys. лення становила 31915,8 тис. осіб., з яких 19346,9 тис. осіб були задіяні у сіль- W grupie tej zdecydowaną przewagę mieli średniorolni niezatrudniający siły na- ському господарстві. У цій групі середньозаможні селяни, які не використову- jemnej, co świadczy o drobnotowarowości polskiego rolnictwa. Warto odnotować, вали найману працю, мали певну перевагу, що свідчить про дрібнотоварний iż istniała mała grupa wielkich posiadaczy ziemskich, skupiająca w swych rękach характер розвитку польського сільського господарства. Варто зазначити, що znaczne majątki. Na wschodzie byli to przeważnie Polacy, na zachodzie – także існувала невелика група великих землевласників, що зосереджували у своїх Niemcy. Z przemysłu utrzymywało się 6 177,9 tys. osób, z handlu – 1943,2 tys., руках значні маєтки. На сході це були переважно поляки, на заході – також z komunikacji – 1153,1 tys., ze szkolnictwa i kultury – 338,1 tys., ze służby domo- німці. У промисловості працювало 6177,9 тис. осіб. у торгівлі - 1943,2 тис., у wej – 441,1 tys., z innych – 2515,5 tys. зв'язку – 1153,1 тис., в освіті та культурі – 338,1 тис., у побутовому обслугову- Analiza zatrudnienia robotników w gospodarce II Rzeczpospolitej dowodzi, że ванні – 441,1 тис., в інших галузях – 2515,5 тис. осіб. w 1931 roku przemysł i górnictwo skupiały 42% zatrudnionych robotników, a rol- Аналіз зайнятості в економіці ІІ Речі Посполитої свідчив, що в 1931 р. nictwo 30%. Robotnicy ci byli skupieni głównie na terenie województw zachodnich промисловість і гірнича промисловість зосереджували 42% зайнятих робіт- i centralnych. Do końca okresu międzywojennego przemiany, które zachodziły w ra- ників, сільське господарство – 30%. Ці працівники були зосереджені пере- mach tej klasy społecznej, nie zdołały zmienić istniejących proporcji. важно в західних і центральних воєводствах. До кінця міжвоєнного періоду 420 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 421 зміни, що відбувалися всередині цього соціального класу, не змінили існую- Franciszek Bujak 91 чих пропорцій. O naprawie ustroju rolnego w Polsce (1919) Nie własność ziemska, jako taka, ale nieograniczona swoboda jej skupienia Францішек Буяк91 w jednym ręku, czyli możność tworzenia latyfundiów, jest najsilniejszym środkiem Про поліпшення землеробства в Польщі (1919 р.) do wyzyskiwania i uzależniania ludzi. Nie trzeba więc znosić własności ziemi, ale Не земельна власність як така, а необмежена свобода її зосередження в одних zaprowadzić odpowiednie ustosunkowanie tej własności (...) руках, тобто можливімсть творення латифундій, є найсильнішим засобом Ziemia jest ograniczona co do ilości, i dlatego bez pracy jednostek-właścicieli, експлуатації та підкорення людей. Тому потрібно не скасовувати власність przez sam wzrost ludności i jej kultury, rośnie między ludźmi jako przedsiębiorcami на землю, а запроваджувати належне ставлення до цієї власності (...) i spożywcami, współzawodnictwo do niej, jako warsztatu gospodarczego i do jej Земля кількісно обмежена, а тому без праці окремих власників, через тільки wytworów, jako środków żywności i surowców, w miarę tego współzawodnictwa ріст населення та його культури зростає конкуренція між людьми як під- podnosi się wartość ziemi, jako też renta gruntowa (…) приємцями і споживачами, змагання за неї як за господарську майстерню Jednostka włada ziemią z woli narodu jako jego pełnomocnik, nie wolno więc та за її продукцію як засіб харчування та сировину, пропорційно цій конку- ziemi utracić w obce ręce, nie wolno marnować jej sił użytecznych przez niedbałą ренції вартість землі зростає, як і рента земельна (...) gospodarkę, nie wolno także dochodów z niej czerpanych marnotrawić, wywozić Людина володіє землею з волі народу як його представник, тому земля не za granicę, nie wolno za pomocą tej ziemi wyzyskiwać bezwzględnie innych повинна бути передана в чужі руки, не можна марнувати її корисних сил członków narodu (…) через недбале господарювання, не можна ударемнювати доходи, отримані Jasną jest także rzeczą, że jednostka musi zwrócić ziemię, jeżeli naród tego od з неї, вивозити їх за кордон, не можна за допомогою цієї землі нещадно екс- niej zażąda, jeżeli naród uzna za pożyteczniejsze i sprawiedliwsze oddać ją w ręce плуатувати інших членів народу (...) jednostek bardziej jej potrzebujących. Зрозуміло також, що особа повинна повернути землю, якщо народ від неї буде цього вимагати, якщо народ буде вважає більш корисним віддати її Istotnym zagadnieniem jest, obok ilości, jakość siły roboczej. W 1936 roku тим людям, які більше того потребують. przeprowadzono badania 296 tys. robotników zatrudnionych w wielkim i śred- nim przemyśle. W tej grupie 38,9% miało kwalifikacje zawodowe, 23,3% zostało Важливим аспектом, окрім кількості, була якість робочої сили. У 1936 р. przyuczonych do wykonywanego zawodu, a 31,3% nie posiadało kwalifikacji. Po- було обстежено 296 тис. робітників затруднених у великій і середній промис- zostałe 6,5% – to robotnicy nie zatrudnieni bezpośrednio w produkcji. Zjawisko ловості. У цій групі 38,9% мали професійно-технічну кваліфікацію, 23,3% були braku odpowiednich kwalifikacji personelu występowało także w innych działach підготовлені для виконання своєї професії, 31,3% не мали кваліфікації. Решту gospodarki. 6,5% становили працівники, безпосередньо не зайняті у виробництві. Нестача кадрів відповідної кваліфікації мала місце і в інших галузях економіки. (523) Struktura narodowościowa. W wyniku wielowiekowych procesów histo- (523) Національна структура. Внаслідок багатовікових історичних проце- rycznych powstała sytuacja, w której w granicach II Rzeczypospolitej znalazły się сів склалася ситуація, коли численні національні меншини опинилися в межах liczne mniejszości narodowe. Ludność narodowości polskiej stanowiła około 65% ІІ Речі Посполитої. Населення польської національності становило близько 65% mieszkańców II Rzeczypospolitej, a władze były zainteresowane zaniżaniem danych мешканців ІІ Речі Посполитої. Влада була зацікавлена у зниженні даних пере- spisowych w odniesieniu do mniejszości narodowych, oficjalnie bowiem, opubliko- пису щодо національних меншин, оскільки офіційно опубліковані результати пе- wane wyniki spisu odbiegały od rzeczywistości in plus w odniesieniu do Polaków. репису відрізнялися від реальних in plus по відношенню до поляків. Необхідно W tym miejscu konieczna jest uwaga, iż zaprezentowane szacunki mają jedynie cha- при цьому зазначити, що наведені оцінки є лише приблизними, оскільки вони rakter przybliżony, wyznaczają bowiem dokładne granice tam, gdzie ich z natury rze- встановлюють точні межі там, де їх не існує за своєю природою, вони не можуть czy nie ma i muszą być oparte na materiałach mających liczne luki i mankamenty. грунтуватися на матеріалах з численними прогалинами та недоліками. Status zamieszkujących na terytorium Polski licznych mniejszości był określo- Статус численних меншин, які проживали на території Польщі, визначали ny licznymi aktami normatywnymi, w tym także o charakterze międzynarodowym. численні нормативні акти, в тому числі й міжнародного характеру. Попри їх іс- Pomimo ich istnienia stanowisko władz było generalnie mniejszościom nieprzy- нування, позиція влади була загалом неприхильною до меншин. У реальній chylne. W prowadzonej polityce – przechodzącej częstokroć sprzeczne ze sobą fazy політиці, яка часто проходила через суперечливі етапи, в основному домінува- – dominowała w zasadzie koncepcja asymilacji obcych grup etnicznych. ла концепція асиміляції іноземних груп етнічних. 91 Franciszek Bujak (1875–1953) – historyk gospodarki i socjolog wsi; polityk związany z PSL 91 Францішек Буяк (1875–1953) – один із головних творців польської економічної історії, „Piast” i SL. соціолог; політик, пов'язаний Польською Народною Партією «Пяст» і Народною Партією. 422 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 423 Ukraińcy zamieszkiwali w zwartej Українці проживали в переважа- masie ziemie południowego Polesia, ючій більшості на землях Південного Wołynia i Galicji Wschodniej. Ich liczba Полісся, Волині та Східної Галичини. szacowana jest na 5,1 mln osób. Byli to Їх чисельність оцінюється в 5,1 млн. przede wszystkich chłopi, głównie ma- осіб. В основному це були селяни, пе- łorolni. Nieliczna grupa inteligencji mia- реважно малоземельні. Невелика гру- ła znacznie ograniczoną drogę do służby па інтелігенції мала значно обмежений państwowej. Pewna rolę gospodarcza шлях до державної служби. Певну odgrywały ukraińskie spółdzielnie i ban- економічну роль відігравали україн- Struktura narodowościowa ki. Burżuazja ukraińska znajdowała się Struktura wyznaniowa ські кооперативи та банки. Українська II Rzeczpospolitej (1931) w stadium formowania, w części była II Rzeczpospolitej (1931) буржуазія перебувала в стадії станов- Національний склад ona rzecznikiem współpracy ukraińsko- Релігійна структура лення, частково виступала поборником ІІ Речі Посполитої (1931): niemieckiej. Dość dobrze była rozwinię- ІІ Речі Посполитої (1931 р.): українсько-німецького співробітни- поляки, українці, білоруси, німці, євреї, ta sieć ukraińskich organizacji kultural- католики обряду латинського, католики- цтва. Досить розвиненою була мережа інші національності no-oświatowych („Proświta”, „Ridna уніати, православні, протестанти, іудеї українських культурно-освітніх орга- Szkoła”). W 1937 roku ukazywało się нізацій («Просвіта», «Рідна школа»). 127 czasopism ukraińskich. Szkolnictwo У 1937 р. виходило 127 українських ukraińskie było w poważnym stopniu періодичних видань. Українська освіта ograniczone przez władze. Pod wzglę- була суттєво обмежена владою. У релі- dem wyznania Ukraińcy należeli głów- гійному відношенні українці належали nie do Kościoła prawosławnego bądź переважно до православної церкви або Kościoła grekokatolickiego. греко-католицької церкви. Poważnym problemem w relacjach Проблемою у стосунках з україн- z Ukraińcami stało się zabójstwo Bro- цями стало вбивство 15 червня 1934 nisława Pierackiego, polityka sanacji, року Броніслава Пєрацького, по- ministra spraw wewnętrznych w rządzie літика санації, міністра внутрішніх Ciało Pierackiego na katafalku Leona Kozłowskiego, do którego doszło справ в уряді Леона Козловського. Тіло Пєрацького на катафалку 15 czerwca 1934 roku. Pieracki został Пєрацького терміново доставили до postrzelony przez członka Organiza- лікарні, але того ж дня він помер. За- cji Ukraińskich Nacjonalistów (OUN) стрелив його член Організації українських націоналістів (ОУН) Григорій Ма- Hryhorija Maciejkę (1913–1966). Prze- цейко (1913–1966). Рішення про вбивство Перацького було ухвалено, коли він wieziono go do szpitala, ale zmarł tego зробив спробу домовитися з поміркованими групами українців, які проживали samego dnia. Decyzja o zamachu na Pie- в Польщі – на думку радикалів, це загрожувало їх подальшій конфронтаційній rackiego zapadła, gdy podjął on próbę політиці. Це вбивство стало основною причиною створення центру інтерну- porozumienia z umiarkowanymi grupa- вання в Березі-Картузькій, де без суду утримували політичних опонентів (пе- mi Ukraińców mieszkających w Polsce. реважно членів Комуністичної партії Західної України, украй правої польської Nekrolog w „Kurierze Bydgoskim” Некролог у «Бидгощський кур'єр» Zamach był główną przyczyną powsta- партії Національно-радикальний табір та українських націоналістів). Ініціато- nia ośrodka internowania w Berezie Kar- ром усього проекту був прем’єр-міністр Леон Козловський. «Місце усамітнен- tuskiej, w którym przetrzymywano – bez postępowania sądowego – przeciwników ня» функціоновало до ночі з 17 на 18 вересня 1939 р., коли тюремники втекли politycznych (głównie komunistów, członków ONR i nacjonalistów ukraińskich). та в’язні віддалилися. Pomysłodawcą całego przedsięwzięcia był premier Leon Kozłowski. „Miejsce od- Євреї. На той час Польща була найбільшим центром єврейського на- osobnienia” funkcjonowało do nocy z 17 na 18 września 1939 roku, kiedy to straż- селення в Європі. Його чисельність оцінюється приблизно в 3,1 млн осіб. nicy więzienni uciekli, a osadzeni oddalili się. Частина цієї громади прийняла польську національність і була – повністю Żydzi. Polska była naówczas największym skupiskiem ludności żydowskiej або частково – полонізована. Особливо це стосувалося частини інтеліген- w Europie. Jej liczbę ocenia się na około 3,1 mln osób. Część tej społeczności ції. 424 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 425 przyznawała się do narodowości polskiej i była – całkowicie lub częściowo – spolo- Євреї жили по всій країні, але особливо переважали у Варшаві та кількох nizowana. Dotyczyło to zwłaszcza części inteligencji. воєводствах – варшавському, лодзькому, келецькому, люблінському та львів- Żydzi byli rozmieszczeni na całym obszarze państwa z ośrodkami koncentracji ському. В основному населення цієї етнічної групи зосереджувалося в містах. w Warszawie oraz województwach: warszawskim, łódzkim, kieleckim, lubelskim Професійна структура євреїв була пов'язана зі ступенем їх професійної ква- i lwowskim. Zasadniczo ludność tej grupy etnicznej skupiała się w miastach. Struk- ліфікації. У великих агломераціях вони були зайняті в промисловості та ре- tura zawodowa Żydów wiązała się ze stopniem ich kompetencji fachowych. W du- меслах, масово займалися торгівлею. Єврейська інтелігенція займалася віль- żych skupiskach znajdowali zatrudnieni w przemyśle i rzemiośle, natomiast w roz- ними професіями. Буржуазія цієї групи була зосереджена в містах центральної proszeniu zajmowali się handlem. Inteligencja żydowska pracowała w wolnych Польщі. Єврейські господарські організації швидко розвивалися та були добре zawodach. Burżuazja tej grupy koncentrowała się w miastach centralnej Polski. Ży- організованими. Ця меншість вела активне культурне життя, наприкінці 30-х dowskie organizacje gospodarcze były prężne i dobrze zorganizowane. Mniejszość мала 20 театрів і 130 назв єврейської преси. Досить розвиненою була приватна ta prowadziła aktywne życie kulturalne, pod koniec lat trzydziestych funkcjonowało мережа шкіл, де викладали іврит або ідиш. У цьому середовищі виникла ціла 20 teatrów i 130 żydowskich tytułów prasowych. Dość dobrze była rozwinięta pry- низка політичних організацій. watna sieć szkół, w których wykładano język hebrajski lub jidysz. Środowisko to Білоруси проживали компактно на землях, що простягалися від північної powołało do życia całą gamę organizacji politycznych. частини Волинського воєводства до південної частини Віленського воєводства. Białorusini zamieszkiwali zwartą grupą ziemie ciągnące się od północnej czę- Їх кількість оцінюється приблизно в 1,9 млн. осіб. Території проживання цієї ści województwa wołyńskiego do południowej części województwa wileńskiego. меншини були одними з найбільш економічно занедбаних, мінеральні ресурси Ich liczebność oceniana jest na około 1,9 mln. Tereny zamieszkania tej mniejszo- бідними. Національна свідомість білорусів тільки формувалася. Основним їх ści należały do najbardziej zaniedbanych gospodarczo, a ich zasoby mineralne były заняттям було землеробство. Робітників було мало. Не було білоруської інте- ubogie. Świadomość narodowa Białorusinów dopiero się kształtowała. Podstawo- лігенції та дрібної буржуазії. Свідченням слабкості білоруської громади була wym ich zajęciem było rolnictwo. Robotnicy byli nieliczni. Brakowało białoruskiej нерозвиненість кооперації та банків. Активних культурно-масових організацій inteligencji i drobnomieszczaństwa. Miarą słabości społeczności białoruskiej był також не було. Близько 80% білорусів належали до православної церкви, решта niedorozwój spółdzielczości i banków. Nie odnotowujemy także aktywnych, ma- — до римо-католицького костьола. sowych organizacji kulturalnych. Około 80% Białorusinów należało do Kościoła Німеччина. Територією проживання цієї меншини були переважно землі prawosławnego, pozostali do Kościoła rzymskokatolickiego. західних воєводств, хоча їхня присутність була зафіксована і на східних кре- Niemcy. Terenem zamieszkiwania tej mniejszości były głównie ziemie wo- сах ІІ Речі Посполитої (більшість німців на теренах колишніх російського та jewództw zachodnich, choć odnotowywano ich obecność także na wschodnich австрійського поділів були заможними або сердньозаможними селянами). По- kresach II Rzeczypospolitej (większość Niemców na ziemiach dawnego zaboru над 70% усього німецького населення Польщі проживало в селах. Серед міст rosyjskiego i austriackiego to bogaci i średniozamożni chłopi). Ponad 70% całej виділялася Лодзь разом із прилеглими промисловими центрами та Бельсько. ludności niemieckiej w Polsce mieszkało na wsi. Wśród miast ich koncentracji Чисельність цієї національної групи оцінюється приблизно в 800 тис. осіб. na czoło wysuwała się Łódź, wraz z otaczającymi ją ośrodkami przemysłowy- Німці займали значне і привілейоване становище в польській економіці. Осно- mi, oraz Bielsko. Liczebność tej grupy narodowej oceniana jest na około 800 tys. вою їхньої зайнятості було сільське господарство (особливо у Великопольщі та Niemcy zajmowali znaczną i uprzywilejowana pozycję w gospodarce polskiej. Помор’ї). У промисловості вони мали великий вплив у регіоні Верхньої Сілезії Podstawą ich zatrudnienia było rolnictwo (zwłaszcza w Wielkopolsce i na Pomo- та Лодзі. Важливу роль у житті німецької меншини відігравав кооперативний rzu). W przemyśle mieli szeroki wpływy w rejonie Górnego Śląska i Łodzi. Duże рух. На економічне становище цієї етнічної групи вплинуло те, що Райх не за- znaczenie w życiu mniejszości niemieckiej odgrywała spółdzielczość. Na pozycję лишив своїх співвітчизників без економічної підтримки в міжвоєнний період. ekonomiczną tej grupy etnicznej wpłynął fakt, że Rzesza przez okres międzywo- Розвиток культурного життя Німеччини був вільним. Діяли німецькі театри, jennego dwudziestolecia nie pozostawiała swoich ziomków bez ekonomicznego кількість журналів наприкінці 30-х років сягала понад 100 назв. Досить розви- wsparcia. Rozwój niemieckiego życia kulturalnego był stosunkowo swobodny. неною була мережа німецьких шкіл. Характерною рисою німецького етносу в Działały teatry niemieckie, a liczba czasopism w końcu lat trzydziestych osiągnę- Польщі був його високий ступінь організованості. ła ponad 100 tytułów. Sieć szkół z językiem niemieckim była dość dobrze rozwi- Інші меншини – росіяни, литовці, чехи, цигани та інші, які доповнювали nięta. Cechą charakterystyczną niemieckiej grupy etnicznej w Polsce stanowił jej панораму національних та етнічних меншин, що проживали в ІІ Речі Посполи- wysoki stopień zorganizowania. тій, відігравали менш важливу роль з точки зору держави в цілому. Pozostałe mniejszości tzn. Rosjanie, Litwini, Czesi, Cyganie i inne, które uzupeł- niały panoramę mniejszości narodowych i etnicznych zamieszkujących w II Rzeczypo- spolitej odgrywały mniej istotną rolę z punktu widzenia państwa, jako całości. 426 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 427 (524) Gęstość zaludnienia i mieszkalnictwo. Ludność zamieszkująca ziemie, (524) Щільність заселення та житло. Населення, яке проживало на землях, które w przyszłości miały wejść w skład państwa polskiego, w okresie I wojny świa- які в майбутньому мали увійти до складу Польської держави, зазнало великих towej poniosła ciężkie straty. 1 stycznia 1919 roku ludność Polski liczyła 26,3 mln. втрат під час Першої світової війни. На 1 січня 1919 року населення Польщі ста- Po wojnie nastąpiły poważne ruchy migracyjne, co w połączeniu ze znacznym новило 26,3 млн осіб. Після війни відбулися серйозні міграційні рухи, які в по- przyrostem naturalny powodowało, iż liczba ludności państwa szybko wzrastała. єднанні зі значним природним приростом означали швидке зростання населення W efekcie w 1931 roku Polska liczyła 32,3 mln mieszkańców, co dawało liczbę держави. У результаті в 1931 році Польща мала 32,3 млн. жителів, що давало 83 osób na 1 km2 powierzchni. чисельність 83 особи на 1 км2 території. Ludność był rozlokowana głównie Населення розташовувалося пере- w basenie środkowej i górnej Wisły, gór- важно в басейнах середньої та верхньої nej Warty, a także nad Dniestrem i jego Вісли, верхів’їв Варти, а також на Дні- dopływami. Obszarem o największym стрі та його притоках. Найбільш густо zagęszczeniu był Śląsk, gdzie na 1 km2 населеним регіоном була Сілезія, де на przypadało ponad 300 osób. Pozosta- 1 км2 припадало понад 300 осіб. Решта łe tereny państwa charakteryzowało територій країни характеризувалася zdecydowanie mniejsze zagęszczenie значно меншою густотою (у Лодзін- (w łódzkiem – 150, krakowskiem – 130, Budowa Dworca Głównego w Warszawie ському воєводстві – 150, Краківському w powiecie warszawskim – 180). Druga (1938) – 130, у Варшавському повіті – 180). Warszawa w latach 30. ubiegłego wieku Будівництво Головного залізничного Варшава 1930-х років skrajność stanowiło województwo pole- Іншою крайністю було Поліське воє- вокзалу у Варшаві (1938) skie, gdzie na 1 km2 przypadało 30 osób. водство, де на 1 км 2 припадало 30 осіб. W 1937 roku w Polsce było 636 miast, У 1937 році в Польщі було 636 міст, у w tym jedno powyżej miliona miesz- тому числі одне з понад мільйоном жи- kańców (Warszawa), jedno powyżej телів (Варшава), одне з понад 0,5 млн. 0,5 mln (Łódź), 11 w przedziale od 100 (Лодзь), 11 з чисельністю від 100 тис. do 500 tys., 13 – od 50 do 100 tys., 47 – до 500 тис. мешканців, 13 з 50 тис. до od 20 do 50 tys., 78 – od 10 do 20 tys. 100 тис жителів, 47 від 20 до 50 тис. i 485 o liczbie mieszkańców mniejszej жителів, 78 - від 10 до 20 тис. і 485 зна- niż 10 tys. селенням менше 10 тис. осіб. W budownictwie przeważały lokale У будівництві переважали малога- Warunki życia biedoty miejskiej (Warszawa) małe – jedno i dwuizbowe. W 1931 r. we баритні, одно- та двокімнатні кварти- wsi na 100 mieszkań 36,5% było jedno- Умови життя міської бідноти (Варшава) ри. У 1931 р. в селі на 100 помешкань izbowych, 32,2% dwuizbowych i 31,2% większych, w odniesieniu zaś do miast ana- 36,5% були однокімнатними, 32,2% двокімнатними і 31,2% більшими, в містах logicznie 51,4%, 35,4% oraz 13,2% W Warszawie na jeden dom przypadało w 1931 співвідношення були аналогічними – 51,4%, 35,4% і 13,2%. 1931 р. У Варшаві roku 44 mieszkańców, w Poznaniu 38, w Łodzi – 33, w Katowicach – 32. Stan ten на будинок припадало 44 мешканці, у Познані – 38, у Лодзі – 33, у Катовіце – 32. był spowodowany głównie przeludnieniem zajmowanych lokali. Такий стан був зумовлений переважно переповненістю зайнятих приміщень. Rozmieszczenie ludności miejskiej nie było równomierne. Przeszło 2/3 znajdo- Розміщення міського населення не було рівномірним. Більше 2/3 було розт- wało się na zachód od linii przeprowadzonej wzdłuż Wisły, Wieprza i krawędzi Wy- ашовано на захід від лінії, проведеної вздовж річок Вісла, Вепр та краю По- żyny Podolskiej. дільської височини. Poważnym problemem większości miast było niedostateczne zaopatrzenie Серйозною проблемою для більшості міст була недостатня їх забезпече- w różnego typu instalacje. Najszerzej rozwinęło się wykorzystanie energii elek- ність комунальною інсталяцією. Найбільшого розвитку набуло використан- trycznej. W 1931 roku korzystało z niej od 20 do 50% ogółu budynków mieszkal- ня електроенергії. У 1931 році нею користувалися від 20 до 50% усіх житлових nych. W zakresie pozostałych instalacji (kanalizacja92, wodociągi) jedynie pas wo- будинків. Що стосується решти споруд (каналізаційна система92, водогін), то 92 W Warszawie kanalizacja pojawiła się dopiero w 1881 roku, a i to z oporami. Niektórzy wła- 92 У Варшаві каналізація з'явилася лише в 1881 році з великими труднощами. Окремі ściciele kamienic nie chcieli jednak płacić za wspólny system. Niechętnie też spoglądano na pomysł власники багатоквартирних будинків не хотіли платити за загальну систему. Ідея перенесення przeniesienia sanitariatu do wnętrza domu. Większość warszawiaków żyła w warunkach higieniczno- сантехнічної інсталяції всередину будинку також була сприйнята неохоче. Більшість варшавян sanitarnych urągających godności. жили в принизливо негідних санітарно-гігієнічних умовах. 428 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 429 jewództw zachodnich charakteryzowała się szerszym ich eksploatowaniem w grani- лише пояс західних воєводств характеризувався їх ширшим використанням у cach 40–50% Na początku terytorium państwa obejmowały one 10–15% budynków межах 40–50%. Загалом на території країни комунальні вигоди мали 10-15% w miastach, na wschodzie 2–3%. міських будинків, на сході 2–3%. (525) Wychodźstwo, reemigracja, repatriacja. Polacy, jak wiele innych nacji (525) Еміграція, рееміграція, репатріація. Поляки, як і багато інших на- w Europie, należeli do narodów migrujących. Proces wychodźstwa swymi korze- родів Європи, належали до мігруючих народів. Процес еміграції сягає кінця niami sięga schyłku XVIII w., kiedy to rozpoczęła się, a w XX wieku utrzymywała, XVIII століття, коли почалася значна еміграція з Польщі, яка тривала протягом znaczna emigracja z Polski, głównie do Stanów Zjednoczonych, Brazylii, Francji, усього XX століття, переважно до США, Бразилії, Франції, Німеччини, Канади Niemiec, Kanady oraz Argentyny. U progu niepodległości wychodźstwo polskie та Аргентини. На порозі незалежності польська еміграція складалася з поля- składało się z Polaków przebywających, głównie z przyczyn ekonomicznych, poza ків, які проживали, переважно з економічних міркувань, за межами етнічно ziemiami etnicznie polskimi, z generacji urodzonych na emigracji oraz ludności польських земель, з поколінь, народжених в еміграції, та людей, виселених за przenoszonej w okresie działań wojennych 1914–1918 poza własne terytoria etnicz- межі власних етнічних територій владою держав-поділів під час війни 1914– ne przez władze państw zaborczych. Były to niekiedy wielkie zbiorowości. Ocenia 1918 рр. Нерідко це були значні групи людей. За приблизними підрахунками, у się, iż w USA przebywało wtedy około 2–2,5 mln Polaków, w Rosji – około 600 tys. США на той час було близько 2–2,5 млн. поляків, в Росії – близько 600 тисяч. (poza granicami Polski przedrozbiorowej); w Niemczech – około 600 tys. (z wyłą- (поза межами Польщі перед поділом); у Німеччині – близько 600 тис. (за винят- czeniem zaboru pruskiego); w Brazylii – 100–150 tys.; w Kanadzie – około 45 tys.; ком прусського поділу); у Бразилії – 100–150 тис.; в Канаді – близько 45 тис.; w Argentynie – około 32 tys.; a we Francji – około 20 tys. в Аргентині – близько 32 тис.; у Франції – близько 20 тис. осіб. Traktaty wersalski i ryski, jak i inne umowy międzynarodowe ustalające i okre- Версальський і Ризький договори, а також інші міжнародні угоди, що вста- ślające terytorium Polski, pozostawiały poza granicami kraju z rozmaitych wzglę- новлювали і визначали територію Польщі, з різних причин залишали за меж- dów całe obszary zamieszkane w całości lub części przez ludność polską. Przyjmuje ами країни території, повністю або частково заселені польським населенням. się, że diaspora polska zamieszkująca ziemie historycznie polskie, lecz nie włączone Польська діаспора, яка населяла історичні польські землі, що не входили до w skład terytorium II Rzeczypospolitej, bądź ziemie, które niegdyś do Polski należa- території ІІ Речі Посполитої, або землі, що колись належали Польщі або були з ły lub były z nią w jakikolwiek sposób złączone, liczyła w roku 1931 około 3 mln. нею пов’язані, у 1931 р. нараховувала близько 3 млн. осіб. Wobec niemożliwości otrzymania pracy w Polsce część osób poszukujących źró- Через неможливість затруднитися в Польщі частина людей в пошуках дже- deł utrzymania decydowała się na emigrację. W efekcie, w całym okresie między- рела доходу вирішувала емігрувати. Як наслідок, постійна та сезонна еконо- wojennym utrzymywała się stała oraz sezonowa emigracja zarobkowa. Emigrację мічна еміграція тривала протягом усього міжвоєнного періоду. Еміграція на na kontynent północnoamerykański ograniczały w 1925 roku przepisy imigracyjne північноамериканський континент була обмежена в 1925 році імміграційни- wprowadzone przez rząd USA. Na czoło państw przyjmujących polskich emigran- ми правилами, запровадженими урядом США. На той час Франція була лі- tów wysunęła się wówczas Francja, która po latach I wojny światowej odczuwała дером серед країн, що приймали польських емігрантів, оскільки після років niedobór siły roboczej. Emigracja do Kanady i Argentyny dotyczyła głównie osób Першої світової війни відчувала брак робочої сили. Еміграція до Канади та narodowości niepolskich. Do Kanady emigrowali Ukraińcy (wyznania grekokato- Аргентини стосувалася переважно осіб непольської національності. Українці lickiego), do Argentyny – Ukraińcy i Żydzi. Z uwagi na strukturę ludności w Polsce (греко-католики) емігрували до Канади, українці та євреї – до Аргентини. Че- wśród emigrantów przeważali rolnicy. Przyjmuje się, że w okresie lat 1919–1938 рез структуру населення в Польщі серед емігрантів переважали хлібороби. За- Polskę opuściło ponad milion emigrantów. галом в період 1919–1938 рр. з Польщі виїхало понад мільйон емігрантів. Poza emigracją istniało także zagadnienie reemigracji i repatriacji, zwłaszcza Окрім еміграції, існували також проблеми рееміграції та репатріації, осо- w pierwszym dziesięcioleciu niepodległości. Według danych Urzędu Emigracyjne- бливо в перше десятиліття незалежності. За даними Еміграційного відомства, go w latach 1918–1927 reemigrowało ponad 170 tys. osób, a repatriacja objęła około у 1918–1927 рр. реемігрувало понад 170 тис. осіб., репатріацією було охоплено 1245 tys. близько 1245 тис. осіб. Na ziemie polskie w okresie zaborów napłynęło tysiące Niemców i Rosjan, któ- Тисячі німців і росіян потрапили на польські землі в період поділів, займа- rzy pełnili odpowiedzialne funkcje w administracji i wojsku. Wielu z nich dorabiało ючи відповідальні посади в адміністрації та армії. Багато з них розбагатіли й się i osiedlało nad Wisłą i Wartą. Po wybuchu wojny 1914 roku ewakuacja rosyjska осіли вздовж Вісли та Варти. Після початку війни в 1914 р. російська еваку- objęła nie tyko urzędy, ale również wiele zakładów przemysłowych wraz z załoga- ація охопила не тільки установи, а й багато промислових підприємств разом mi. W latach 1915–1918 na teren byłego zaboru rosyjskiego, czyli tzw. Kongresów- із працівниками. У 1915–1918 рр. на територію колишнього російського поді- ki, przybyli liczni urzędnicy austriaccy i niemieccy. Klęska Austro-Węgier w 1918 лу, тобто до так званої Конгресувкі, прибули численні австрійські та німецькі roku spowodowała odpływ służących w administracji austriackiej Czechów, Niem- чиновники. Поразка Австро-Угорщини в 1918 р. призвела до відтоку чехів, ców i Węgrów. Królestwo opuścili też okupanci niemieccy. Inaczej przestawiała німців та угорців, які служили в австрійській адміністрації. Покинули коро- 430 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 431 się sytuacja na ziemiach polskich zaboru pruskiego. Dopiero wybuch powstania лівство і німецькі окупанти. Іншою була ситуація на польських територіях під wielkopolskiego spowodował zamieszanie i ucieczkę części ludności niemieckiej. владою Пруссії. Вибух Великопольського повстання зумовив розгубленість і W kolejnym roku falę emigracji wymusiła podjęta przez władze dzielnicowe akcja відтік частини німецького населення. Наступного року хвиля еміграції була repolonizacji i polonizacji urzędów i szkolnictwa w poznańskiem. спричинена акцією реполонізації та полонізації установ і закладів освіти в По- знанському воєводстві, яка була проведена місцевою владою. (526) Ochrona zdrowia. Organizacja struktur państwa odpowiedzialnych za (526) Охорона здоров'я. Організація державних структур, відповідальних bezpieczeństwo zdrowotne ludzi w pierwszych latach niepodległości była jednym за безпеку здоров'я людей, у перші роки незалежності була одним із головних z głównych priorytetów rządu. W styczniu 1919 roku Józef Piłsudski powołał Mini- пріоритетів уряду. У січні 1919 року Юзеф Пілсудський організував Мініс- sterstwo Zdrowia Publicznego, do którego zadań терство охорони здоров’я, до завдань якого należało między innymi zwalczanie chorób zakaź- входила боротьба з інфекційними хворобами, nych, a 19 VII 1919 roku, Sejm uchwalił Zasadni- а 19 липня 1919 р. Сейм ухвалив основний czą Ustawę Sanitarną. Ustawa określała zadania, Cанітарний Закон, який визначив завдання, prawa i obowiązki rządu oraz samorządu, m. in. права та обов’язки уряду та місцевого само- zobowiązała samorządy terytorialne do organizo- врядування, зобов'язав органи місцевого са- wania szpitali, przychodni, ambulatoriów, a także моврядування організовувати лікарні, поліклі- szkolenia i przygotowania personelu medyczne- ніки, амбулаторії, а також навчати і готувати go. W 1919 roku rząd powołał Centralny Komitet медичні кадри. У 1919 році уряд створив Цен- do Walki z Durem Plamistym („Cekadur”), a rok тральний комітет по боротьбі з тифом («Цека- później – Urząd Naczelnego Nadzwyczajnego Ko- дур»), а через рік — Управління Верховного misarza do Walki z Epidemiami (NNK), którego Надзвичайного Комісара з боротьби з епідемі- Marszałek Józef Piłsudski zadaniem była koordynacja działań przeciwepide- ями (ВНК), завданням якого була координація wizytuje szpitalny oddział micznych, tworzenie stałych i ruchomych szpitali протиепідемічної роботи, створення постійних dziecięcy epidemicznych, kąpielisk i łaźni oraz kolumn de- і мобільних епідемічних госпіталів, басейнів Маршал Юзеф Пілсудський zynfekcyjno-kąpielowych. W 1923 roku, z chwilą і лазень, а також дезінфекційних та мийних відвідує дитяче відділення uzyskania w kraju pewnej stabilizacji sytuacji epi- пунктів. У 1923 році, коли епідемічна ситуація лікарні demiologicznej, Urząd Naczelnego Nadzwyczaj- в країні стабілізувалася, Управління Верховно- nego Komisarza został rozwiązany, a jego zadania przejęło Ministerstwo Zdrowia го Надзвичайного Комісара було розпущено, а Publicznego. його завдання перейняло Міністерство охоро- W okresie międzywojennym opieka zdrowotna opierała się głównie na pracy ни здоров'я. lekarzy prowadzących tzw. wolną praktykę. Powołanie w 1920 roku kasy cho- У міжвоєнний період охорона здоров’я rych pozwoliło na objęcie ubezpieczeniem społecznym na wypadek choroby zale- базувалася переважно на праці лікарів на Odezwa antyepidemiczna dwie ok. 14% ludności. Kasy chorych zapewniały ubezpieczonym (pracownikom основі так званої вільної практики. Ство- Протиепідемічний заклик najemnym, także robotnikom rolnym i leśnym) oraz ich rodzinom bezpłatną pomoc рення Кас Хворих в 1920 р. дало можливість lekarską, położniczą i zasiłki pieniężne na wypadek choroby, połogu lub śmierci охопити соціальним страхуванням на випадок хвороби лише близько 14% członka rodziny oraz pomoc dla matek karmiących. Po 1929 roku samorząd kas населення. Каси Хворих надавали особам застрахованим (найманим праців- chorych był stopniowo ograniczany przez władze. Przekształcenie w 1934 roku Kas никам, зокрема працівникам сільського та лісового господарства) та їх сім'ям Chorych w Ubezpieczalnię Społeczną pozbawiło prawa do ubezpieczenia większość безоплатну медичну та акушерську допомогу, грошову допомогу в разі хво- robotników rolnych. W okresie międzywojennym stan zdrowia ludności był wysoce роби, народження дитини або смерті члена сім'ї, а також допомогу годуючим niezadowalający. Złe były również warunki sanitarno-higieniczne kraju. W następ- матерям. Після 1929 р. самоврядування Кас Хворих поступово обмежувалося stwie tego wskaźnik umieralności był wysoki i wynosił 13,9 na 1000 ludności, a nie- владою. У 1934 р. перетворення Кас Хворих в систему Соціального Страхуван- mowląt aż 139,2 na 1000 żywych urodzeń. ня позбавило права на страхування більшість працівників сільського господар- ства. У міжвоєнний період стан здоров'я населення був вкрай незадовільним. Поганими були і санітарно-гігієнічні умови в країні. Як наслідок, смертність була високою і становила 13,9 на 1000 населення, а дитяча смертність – аж 139,2 на 1000 новонароджених. 432 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 433 (527) Sytuacja bytowa ludności wiejskiej. Gospodarka wsi polskiej doby (527) Ситуація побутова людей на селі. Економіка польського села в між- międzywojennego dwudziestolecia nosiła znamiona właściwie dla kraju o średnim воєнний період мала характер середнього ступеня господарського розвитку, stopniu rozwoju ekonomicznego. Cechowało ją: stosowanie prymitywnych środ- який відзначався використанням примітивних засобів та агротехніки, відсут- ków produkcji i technik rolniczych, brak odpowiedniego uzbrojenia technicznego ністю відповідної технічної оснащеності, низькою продуктивністю праці та gospodarstw, niska wydajność pracy i poziom produkcji oraz powolne tempo jego рівнем розвитку виробництва, повільними темпами його зростання. wzrostu. У селі не було доріг з твердим покриттям, основним транспортом був кінь. Na wsi brakowało dróg bitych, a koń stanowił podstawowy środek transpor- Переважна більшість будинків були збудовані з дерева, за винятком деяких на tu. Domy mieszkalne gospodarstw w olbrzymiej większości budowano z drewna території колишнього Прусського поділу, вкриті легкозаймистими матеріалами – wyjątek stanowiła część gospodarstw (очеретом, соломою, ґонтом). Загалом, w były zaborze pruskim – kryto zaś це були низькі, тісні та недостатньо materiałami łatwopalnymi (trzcina, sło- освітлені будівлі. Санітарно-гігієнічні ma, gont). Generalnie były to budowle умови залишали бажати кращого93. niskie, ciasne i niedoświetlone. Warun- Часто вся родина жила в одній кімна- ki sanitarno-higieniczne pozostawiały ті. Дослідження показують, що в се- wiele do życzenia93. Częstokroć w jed- редньому сільська будівля складалася nej izbie mieszkała cała rodzina. Z prze- з двох кімнат, 60% будівель не мали prowadzonych badań wynika, iż średnio підлоги. Їх спорядження зводилося до budynek wiejski składał się z dwóch izb. найнеобхідніших речей, у тому чис- Warunki życia na wsi 60% budynków było bez podłóg. Ich Умови життя на селі лі побутових. У більшості сільських wyposażenie sprowadzało się do naj- родин були столи та ліжка; особисті potrzebniejszych przedmiotów w tym gospodarstwa domowego. Większość rodzin речі зберігалися в шафах, лавках і скринях, 30% домогосподарств мали швейні wiejskich posiadała stoły i łóżka; rzeczy osobiste były przechowywane w szafach, машини, які служили для самозабезпечення, а також були нерідко джерелом ławach i kufrach. Zwraca uwagę, że 30% gospodarstw dysponowało maszynami do додаткового прибутку. У кожному третьому будинку було дзеркало, годинники szycia. Służyły one samozaopatrzeniu, były także źródłem dodatkowego zarobku. були в 42% будинків. Господарства, розташовані на заході країни, мали в су- W co trzecim domu znajdowało się lustro, zegary były w 42% domów. W gospo- купності більше побутове оснащення, ніж на сході. darstwach położonych na zachodzie kraju miały pełniejsze wyposażenie niż te na Окремою проблемою був рівень життя сільського населення. Значною мі- wschodzie. рою він визначав виробничий напрямок господарства. У цьому відношенні Odrębne zagadnienie stanowił poziom życia ludności wiejskiej. W poważnym розрив між заможними господарствами та сільською біднотою був значним. stopniu określał kierunek produkcyjny gospodarstwa. Rozpiętość w tym zakresie Немає підстав стверджувати, що голод був звичним явищем у польському między gospodarstwami zasobnymi a biedotą wiejską była znaczna. селі, але були регіони, де, особливо в переджнивний період («перед новим Brakuje podstaw do stwierdzenia, że głód był powszechnym zjawiskiem na урожаєм»94), він був частим явищем. Збережені описи та сеймові інтерпеляції wsi polskiej, występowały jednak rejony, gdzie – zwłaszcza w okresie przednówka свідчили, що навесні найчастіше голодували північно-східні та деякі пів- („przed nowymi zbiorami”94) – był zjawiskiem częstym. Z zachowanych opisów денні воєводства. Харчування сільського населення — це переважно крупи, oraz interpelacji poselskich wynika, że wiosną głodowały najczęściej wojewódz- горох, картопля, капуста, молоко. Переважали борошняні страви (локшина, twa północno-wschodnie i niektóre południowe. Pożywienie ludności wiejskiej вареники), густі картопляні супи, борщі та ін. Постійний характер носило спо- to głównie kasza, groch, ziemniaki, kapusta, mleko. Dominowały potrawy mączne живання хлібної крупи, низьким споживання м'яса та жирів. В середньому в (kluski, zacierki, pierogi), zawiesiste zupy ziemniaczane, barszcze itp. Konsump- масштабах країни населення споживало 18–19 кг, натомість сільське насе- cja zbóż chlebowych utrzymywała się na stabilnym poziomie, konsumpcja mięsa лення на 1/3 менше. Кількість споживання м'яса різнилася в окремих групах i tłuszczów była niska. Średnio w skali kraju spożywano 18–19 kg, ludność rolnicza 93 Останній прем'єр-міністр Другої Речі Посполитої генерал Феліціян Славой Складковський 93 Ostatni premier II RP gen. Felicjan Sławoj-Składkowski zasłynął z tego, że kazał budować i utrzy- був відомий тим, що наказав будувати та підтримувати сухі туалети, які на його честь називали mywać w czystości ustępy suche, od jego nazwiska nazwane „sławojkami”. Na wsi polskiej powszech- "славойки". У польському селі поширеною практикою було задоволення натуральних потреб на nie bowiem panował zwyczaj załatwiania potrzeb naturalnych w polu za stodołą. полі за сараєм. 94 Określenie czasu liczonego na wsi pomiędzy okresem kończenia się zapasów żywności z po- 94 Визначення часу, який відраховується в сільській місцевості між періодом, коли в przedniego roku w gospodarstwach, zwykle pod koniec zimy, a okresem zazielenienia się łąk w stopniu господарствах закінчуються запаси їжі з минулого року, як правило, в кінці зими, і періодом, коли umożliwiającym rezygnację z karmienia bydła paszą zimową. луки стають настільки зеленими, що можна відмовитися від годівлі худоби зимовими кормами. 434 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 435 zaś o 1/3 mniej. Ilość spożywanego mięsa była сільського населення. Традиційно на zróżnicowana w poszczególnych grupach ludno- селі більше їли м’ясних страв під час ści wiejskiej. Tradycyjnie wieś spożywała więcej найважливіших релігійних свят (Різд- potraw mięsnych w okresie świąt kościelnych во, Великдень, День Святої Трійці або (Boże Narodzenie, Wielkanoc, Zielone Świątki), Зелена неділя), коли різали тварин. kiedy to dokonywano uboju zwierząt. Важка фізична праця на землі та Ciężka praca na roli i jednostajne wyżywie- одноманітне харчування негативно nie negatywnie odbijały się na zdrowiu i rozwo- позначалися на здоров’ї та фізичному ju fizycznym mieszkańców wsi. Dane dotyczą- стані селян. Доступні дані про стан ce zdrowotności ludności wiejskiej, jako całości Роботи по дому на селі: носіння води здоров'я сільського населення в ціло- w zasadzie odnoszą się jedynie do tzw. „gospo- (1932), прання (1937). Через брак мийних му в принципі стосувалися лише «пу- darstwa puławskich” (badanych przez instytut засобів, детергентів прання в струмку чи лавських господарств» (дослідження w Puławach). Były to gospodarstwa „lepsze” річці полягало лише на змиванні бруду. Інституту в Пулавах). Ці осподарства niż przeciętne. Analiza zgromadzonych danych були кращими за середні. Аналіз зі- prowadziła do wniosku, że 30% gospodarstw браних даних дозволив зробити висновок, що 30% домогосподарств користа- Prace domowe na wsi: noszenie korzystało z opieki lekarskiej. Przeciętnie jedno лися медичною допомогою. В середньому одне домогосподарство витрачало wody (1932), przepierka gospodarstwo w skali roku wydawało na leczenie на лікування 14,4 злотих на рік, а кожен двадцятий житель села раз на рік від- (1937). Z braku detergentów 14,4 złotego, a co dwudziesty mieszkaniec wsi raz відував лікаря. На селі поширеними були такі хвороби, як туберкульоз, черев- „pranie” w strumieniu czy do roku udawał się do lekarza. Na wsi obfite żniwo ний тиф, крапчастий тиф, трахома та багато інших. У роки великої депресії rzeczce polegało jedynie na zbierały takie choroby jak gruźlica, dur brzuszny кількість хворих зросла. wypłukiwaniu brudu. i plamisty, jaglica i wiele innych. Liczba chorych Проблеми з охороною здоров'я сільського населення мали системний ха- zwiększyła się w latach wielkiego kryzysu. рактер. Медичні кадри зосереджувалися в містах і селищах, на селі в 1938 р. Problemu z ochroną zdrowia ludności wiejskiej miały charakter systemowy. Per- в цілому по країні було лише 1466 лікарів. Дані, що відносяться до 1937 р., sonel medyczny skupiał się w miastach i miasteczkach, na wsi w 1938 r. pracowało дозволяють зробити висновок, що в сільських поселеннях і гмінах на одного jedynie 1466 lekarzy. Dane odnoszące się do 1937 roku pozwalają stwierdzić, iż лікаря припадало в середньому 14 556 жителів. Нерідко до лікаря їздили за w osadach i gminach wiejskich na jednego lekarza przypadało średnio 14.556 miesz- 30–40 км, особливо у східних областях. kańców. Nierzadko do lekarza – zwłaszcza na terenach wschodnich trzeba było je- chać 30–40 km. Szacunek podziału klasowo-warstwowego ludności Polski Орієнтовна соціальна структура польського населення w latach 1921, 1931 (w mln) в 1921, 1931 рр. (млн. осіб) Liczby względne Питома вага (%) Kategoria Категорія 1921 1931 1921 1931 Klasa robotnicza 27,5 29,3 Робочий клас 27.5 29.3 Chłopi 53,2 52,0 Селяни 53.2 52,0 Inteligencja i pracownicy umysłowi 5,1 5,6 Інтелігенція та службовці 5.1 5.6 Burżuazja 1,1 0,9 Буржуазія 1.1 0,9 Drobnomieszczaństwo 11,0 10,6 Дрібна буржуазія та міщанство 11.0 10.6 Obszarnicy 0,3 0,3 Землевласники 0,3 0,3 „Żywioły wykolejone” i marginalne 1,8 1,8 Здекласовані елементи і маргінали 1.8 1.8 Razem 100,0 100,0 Разом 100,0 100,0 Źródło: J. Żarnowski: Społeczeństwo Drugiej Rzeczypospolitej 1918–1939. Warszawa 1973, s. 32. Джерело: Й. Жарновський: Суспільство Другої Речі Посполитої 1918–1939. Варшава 1973 с. 32. 436 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 437 PODSUMOWANIE LXXXVII РЕЗЮМЕ LXXXVII • W omawianych latach Polska była krajem rolniczym. Według danych spisu po- • У розглядуваний період Польща була аграрною країною. За даними перепи- wszechnego z 1931 roku na ogólną liczbę ludności 31 915,8 tys. osób – z rolnic- су 1931 р. загальна кількість населення становила 31915,8 тис. осіб, серед twa utrzymywało się 19 346,9 tys. них 19346,9 тис. осіб були зайняті у сільському господарстві. • w 1931 roku przemysł i górnictwo skupiały 42% zatrudnionych robotników, • У 1931 р. промисловість і гірничодобувна промисловість зосереджували a rolnictwo 30%. Robotnicy ci byli skupieni głównie na terenie województw 42% зайнятих робітників, а сільське господарство – 30 %. Ці працівники zachodnich i centralnych. зосереджувалися переважно в західних і центральних воєводствах. • W wyniku wielowiekowych procesów historycznych powstała sytuacja, w której • Внаслідок багатовікових історичних процесів склалася ситуація, коли чис- w granicach II RP znalazły się liczne mniejszości narodowe. Ludność narodowo- ленні національні меншини опинилися разом в межах ІІ Речі Посполитої. ści polskiej stanowiła jedynie około 65% mieszkańców kraju. Населення польської національності становило близько 65% загальної кіль- • Po wojnie nastąpiły poważne ruchy migracyjne, co w połączeniu ze znacznym кості в країні. przyrostem naturalny powodowało, iż liczba ludności państwa szybko wzrastała. • Після війни мали місце міграційні рухи, які в поєднанні зі значним природ- W efekcie w 1931 roku Polska liczyła 32,3 mln mieszkańców, co dawało liczbę ним приростом означали швидке зростання населення країни. У результаті в 83 osób na 1 km2 powierzchni. 1931 році Польща мала 32,3 млн. жителів, або 83 особи на 1 км2 території. • Polacy należeli do narodów migrujących. Polacy emigrowali głównie do Stanów • Поляки належали до мігруючих народів. Поляки емігрували переважно до Zjednoczonych, Brazylii, Francji, Niemiec, Kanady oraz Argentyny. США, Бразилії, Франції, Німеччини, Канади та Аргентини. • Gospodarka wsi polskiej doby międzywojennego dwudziestolecia nosiła zna- • Економіка польського села в міжвоєнний період мала ознаки країни із се- miona właściwie dla kraju o średnim stopniu rozwoju ekonomicznego. Ce- реднім ступенем економічного розвитку, який характеризувався викорис- chowało ją m.in. stosowanie prymitywnych środków produkcji i technik rol- танням примітивних засобів виробництва і агротехніки, низькою продук- niczych, niska wydajność pracy i poziom produkcji oraz powolne tempo jego тивністю праці та рівнем виробництва, повільними темпами зростання. wzrostu. 5. Gospodarka 5. Економіка (528) Dziedzictwo zaborów i lat woj- (528) Спадщина поділів і ро- ny. Straty wojenne na ziemiach polskich ків війни. Втрати польських земель wyceniano na 73 mld ówczesnych franków від війни оцінювалися на той час у (trzy razy więcej niż we Francji). Sama 73 млрд. франків (втричі більше, ніж у tylko produkcja przemysłowa spadła Франції). Тільки промислове вироб- o 70 proc. Na ziemiach, które następnie ництво впало на 70%. На землях, які miały wejść w skład państwa polskiego тоді мали увійти до складу Польської najbardziej ucierpiały tereny województw держави, найбільше постраждали те- wschodnich. Zachodnie w poważnym риторії східних воєводств. Західні stopniu ocalały bądź odnotowały niewiel- Zniszczone Zakłady Lniarskie здебільшого вціліли або зазнали не- Zniszczenia wojenne w Kaliszu kie straty. Zniszczeniu uległo 1800 tys. w Żyrardowie значних втрат. Знищено було 1800 тис. Знищення воєнні в Каліші zabudowań gospodarskich. Na niektórych Зруйнована льняна фабрика в Жирардові господарських будівель. В деяких міс- obszarach były to całe wsie. цевостях це були цілі села. (529) Rolnictwo. Wpływ działań wojennych, a także ewakuacje rekwizycje i ra- (529) Сільське господарство. Вплив воєнних дій, а також евакуації, рекві- bunki, doprowadziły do znacznego zmniejszenia pogłowia zwierząt gospodarskich. зиції та пограбування призвели до значного скорочення поголів'я худоби. По- Straty, jakie poniesiono z tego tytułu (bez Galicji Wschodniej) wynosiły ok. 1359 tys. несені з цього приводу збитки (без Східної Галичини) становили приблизно sztuk bydła, 664 tys. szt. koni oraz 970 tys. sztuk trzody chlewnej. Podobnie poważ- 1359 тис. штук голів великої рогатої худоби, 664 тис. штук коней і 970 тис. штук ne straty odniosła produkcja roślinną. Na niektórych obszarach działania wojenne свиней. Таких же величезних втрат зазнало рослинництво. У деяких районах i rekwizycje spowodowały drastyczne ograniczenia zasiewów. Na terenie byłego військові дії та реквізиції призвели до різкого скорочення посівів. У колишньо- Królestwa i Galicji w 1919 roku w stosunku do okresu 1911–1913 zbierano odpo- му Королівстві та Галичині в 1919 р. порівняно з періодом 1911–1913 рр. було wiednio 48% i 37% żyta, 37% i 29% pszenicy oraz 39% i 14% ziemniaków. Bilans зібрано відповідно 48% і 37% жита, 37% і 29% пшениці та 39% і 14% картоплі. 438 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 439 aprowizacyjny kraju ratowała Wielkopolska dysponująca nadwyżkami zbożowymi. Провізійний баланс країни рятувала Великопольща, яка мала надлишки зерна. Zniszczenia dotknęły także licznych kompleksów leśnych, zwłaszcza na terenie Руйнування торкнулося також численних лісових комплексів, особливо на те- okupowanym przez Niemców Kongresówki, gdzie prowadzono rabunkowy wyręb риторії окупованого німцями Конгресового Королівства, де велася грабіжниц- drzewostanu. Straty poniesione w tym dziale miały dla powstającego państwa klu- ка вирубка лісів. Збитки, понесені в цьому аспекті, мали ключове значення для czowe znaczenie. Polska była bowiem państwem rolniczym, zarówno pod wzglę- розвитку держави. Польща була аграрною країною як за часткою національно- dem udziału w dochodzie narodowym, jak i struktury ludności. го доходу, так і за структурою населення. (530) Przemysł. Po wybuchu działań wojennych na rozkaz wycofujących się (530) Промисловість. Після початку військових дій за наказом відступаю- władz rosyjskich znaczna liczba fabryk i urządzeń fabrycznych z ziem byłego Kró- чої російської влади значну кількість заводів і фабричного обладнання з земель lestwa (ok. 150) wraz z załogami została wywieziona w głąb Rosji. Pewna część колишнього королівства (близько 150) разом із працівниками було викрадено і zakładów, jak np.: kompleks zakładów włókienniczych w Żyrardowie została znisz- переміщено в глиб Росії. Деякі з заводів, наприклад комплекс текстильних фа- czona w okresie walk rosyjsko-niemieckich. Polityka okupantów niemieckich wo- брик у Жирардові, були знищені під час російсько-німецьких боїв. Нищівною bec przemysłu na zajętych trenach była uciążliwa. Rozpoczęto planowe i systema- також була політика німецьких окупантів щодо промисловості окупованих tyczne wywożenie ocalałych po ewakuacji zakładów bądź ich dewastacja. Działania районів. Розпочалося планомірне та систематичне вивезення вцілілих після te były spowodowane z jednej strony potrzebą pokrycia potrzeb wojennych z drugiej евакуації заводів або їх знищення. Ці дії були викликані з одного боку необ- chęcią zniszczenia konkurencyjnego przemysłu. Z polskich miast najbardziej ucier- хідністю покриття потреб війни, а з іншого бажанням знищити конкуренційну piała Łódź i otaczające ją ośrodki produkcji włókienniczych. Na 4391 zakładów промисловість. З польських міст найбільше постраждали Лодзь і навколишні przemysłowych, które przed wybuchem działań wojennych pracowały w Królestwie центри текстильного виробництва. З 4391 промислових підприємств, які пра- w 1916 r. nieczynnych było 1898. Zatrudnienie kształtowało się na poziomie 22% цювали в Королівстві Польському до початку військових дій у 1916 р., було за- stanu przedwojennego, a produkcja spadła do ¼. крито 1898. Зайнятість була на рівні 22% довоєнного показника, а виробництво Na ziemiach byłego Królestwa, które okupowali Austriacy, dewastacja była mniej- впало до ¼. sza. Pod koniec działań wojennych pracowało tam tylko 60% zakładów przemysło- На окупованих австрійцями землях колишнього Королівства спустошення wych, które zatrudniały 28,5% pracowników w stosunku do stanu sprzed wojny. були меншими. Наприкінці війни тут працювало лише 60% промислових підпри- W Galicji zasadnicze straty spowodowały działania wojenne oraz planowe znisz- ємств, на яких було зайнято 28,5% робітників порівняно з довоєнним рівнем. czenia wycofujących się Rosjan. Dotyczy to głównie przemysłów rolnego, drzew- Великих втрат завдали військові дії та планове знищення відступаючих ро- nego i naftowego. Dalsze zniszczenia przyniosła wojna polsko-ukraińska w 1918 сіян у Галичині. В основному це стосувалося сільськогосподарської, лісової та roku. нафтової промисловості. Польсько-українська війна 1918 р. принесла подаль- Na ziemiach byłego zaboru pruskiego zniszczenia były minimalne, nie objęły ші руйнування. ich bowiem bezpośrednie działania wojenne. Na Górnym Śląsku wydobycie węgla На землях колишнього прусського поділу руйнування були мінімальними, wzrosło nawet z 37,5 mln ton do 43 mln ton. W sąsiednim Zagłębiu Dąbrowskim оскільки вони не постраждали від прямих військових дій. У Верхній Сілезії wydobycie węgla zmniejszyło się, zaprzestały także produkcji huty. видобуток вугілля навіть зріс з 37,5 млн. тонн до 43 млн. тонн. У сусідньому Jeśli całość zniszczeń w przemyśle polskim przyjąć za 100, to odpowiedzialność Заґлембі Домбровському видобуток вугілля зменшився, а металургійні заводи za ten stan rzeczy w 56% spada na Niemców, w 22% na Austriaków i w 18% na Ro- припинили виробництво. sjan. Jedynie 4% potencjału polskiego przemysłu uległo zniszczeniu w wyniku Якщо загальний збиток у польській промисловості прийняти за 100, то від- bezpośrednich działań wojennych. Dobrą ilustracją trudności, jakich przeżywał повідальність за такий стан речей у 56% лягає на німців, у 22% – на австрійців przemysł polski w 1918 roku ilustruje liczba zatrudnionych robotników w stosunku і у 18% – на росіян. Лише 4% потенціалу польської промисловості було do 1913 r., która wynosiła 14%. знищено в результаті ведення безпосередніх бойових дій. Наочною ілюстра- цією труднощів, яких зазнала польська промисловість у 1918 р., була кількість зайнятих робітників порівняно з 1913 р., яка становила лише 14%. (531) Transport. Podobnie, jak inne gałęzie gospodarski, transport najpoważ- (531) Транспорт. Як і в інших галузях господарства, найбільших втрат тран- niejsze straty poniósł na ziemiach wschodnich. Mniejsze odnotowano w centrum, спорт зазнав на східних територіях. Менші збитки були зафіксовані в центрі a minimalne na zachodzie państwa. Na ogólną sumę strat szacowanych na 742 mln та мінімальні на заході країни. Із загальної суми збитків, оцінених у 742 млн. franków francuskich w złocie, aż 80% przypadało na koleje. Znaczna część taboru французьких франків золотом, 80% припадало на залізниці. Значна частина została wywieziona do Rosji bądź Niemiec. Bezpośrednie straty wojenne nie wy- рухомого складу була вивезена до Росії або Німеччини. Прямі воєнні втрати не czerpały listy strat i zniszczeń w transporcie. Przejmowany sprzęt – m.in. lokomoty- вичерпували перелік транспортних втрат і збитків. Вилучене обладнання – ло- wy, wagony osobowe i towarowe – był w znacznej mierze wyeksploatowany i w wa- комотиви, пасажирські та вантажні вагони – значною мірою експлуатувався та 440 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 441 Dworzec Główny w Warszawie, Transport samochodowy. W 1926 roku Otwarcie linii kolejowej Автомобільний транспорт. У 1926 році в widok z 1925 roku w Polsce zarejestrowanych było 11807 Zebrzydowice–Cieszyn, 1934 Польщі було зареєстровано 11 807 автомобілів Головний залізничний вокзал у Варшаві, samochodów (wliczając taksówki i autobusy). Відкриття залізничної лінії (разом з таксі та автобусами). Через 11 років їх вигляд з 1925 року 11 lat później było ich niecałe 22000, ale Зебжидовіце-Цешин, 1934 рік було менше 22 тис., але вже у 1939 р. – 31 804. już w 1939 – 31804. Tylko 5% dróg w II RP Лише 5% доріг ІІ Речі Посполитої були nadawało się do jazdy samochodem. придатні для проїзду автомобілями. runkach wojennych nieodpowiednio konserwowany. Ponadto park maszynowy, jaki не належним чином підтримувався під час війни. Крім того, верстатний парк, znalazł się w dyspozycji państwa, pochodził od producentów niemal z całej Europy. який був у розпорядженні держави, походив від виробників майже з усієї Єв- Wpływało to na negatywnie możliwości dokonywania remontów. Brak odpowied- ропи. Це негативно вплинуло на можливість проведення ремонту. Відсутність niej konserwacji odbił się również fatalnie na stanie dróg kołowych i kolejowych. належного утримання також катастрофічно вплинула на стан доріг і залізниць. W odniesieniu do tych ostatnich, w dużej części do ich zdewastowania przyczyniło Що стосується останніх, то їх спустошення значною мірою було зумовлене się kilkakrotne przekuwanie torów z normalnych na szerokie i odwrotnie. Trudności багаторазовим перетворенням колій із звичайних на широкі і навпаки. Під час były w zaborze austriackim, pogłębiał je też fakt, że do 1918 roku obowiązywał tam австрійського поділу виникли труднощі, які посилювалися тим, що до 1918 ruch lewostronny, zarówno drogowy, jak i kolejowy. року існував лівосторонній рух, як автомобільний, так і залізничний. (532) Problemy skarbowości. Istnienie państwa uzależnione jest m.in. od (532) Проблеми казначейства. Існування держави великою мірою зале- sprawnie działającego systemu fiskalnego. Położenie Polski u zarania jej niepod- жить від ефективної фіскальної системи. Розташування Польщі на початках її ległości nie było pod tym względem korzystne. W każdym z mocarstw zabor- незалежності в цьому плані не було сприятливим. У кожній із країн, які поді- czych istniały odrębne systemy podatkowe, brakowało wyspecjalizowanych kadr. лили польські землі, існували окремі податкові системи, відчувався брак спе- Wypadki wojenne doprowadziły do sytuacji, w której nie można było liczyć na ціалізованого персоналу. Воєнні дії призвели до того, що неможливо було роз- normalny pobór opłat i danin publicznych, wskutek czego system podatkowy cał- раховувати на нормальний збір платежів і державних податків, внаслідок чого kowicie zamarł. податкова система повністю зупинилася. Do powyższych trudności należy dodać jednoczesne funkcjonowanie na obsza- До перерахованих труднощів слід додати одночасне функціонування в кра- rze kraju kilku walut: їні декількох валют: • w byłym zaborze pruskim – marki niemieckiej, • у колишній прусській частині – німецька марка, • w niemieckiej części byłego zaboru rosyjskiego – marki polskiej, • в німецькій частині колишнього російського поділу – польська марка, • w Galicji – korony, • в Галичині – корони, • w austriackiej części byłego zaboru rosyjskiego – koron i rubli, • в австрійській частині колишнього російського поділу – крони і рублі, • na terenach tzw. Oberkommando Ost – rubli ostmarek i ostrubli, • в т.зв. районах Oberkommando Ost – рублі, остмарки та острублі, • na południowym wschodzie rubli, hrywien i karbowańców ukraińskich • на південному сході – рублі, гривні та українські карбованці a także innych walut emitowanych przez władze lokalne. а також інші валюти, випущені місцевими органами влади. Sytuacja zmieniła się, kiedy na całym obszarze państwa wprowadzono markę Ситуація змінилася, коли по всій країні була введена польська марка. Про- polską. Proces unifikacji waluty został rozpoczęty wydaniem dekretu 31 grudnia цес уніфікації грошової одиниці було започатковано виданням декрету 31 груд- 1918 roku, który określi wzór marek polskich. Nieco wcześniej 7 grudnia Polska ня 1918 року, який затвердив вигляд польської марки. Трохи раніше, 7 грудня, Krajowa Kasa Pożyczkowa została uznana za jedyną instytucję emisyjną państwa Польська Крайова Каса Позичок була визнана єдиною емісійною установою polskiego. Marka polska obowiązywała do 1924 roku, kiedy to Bank Polski podjął польської держави. Польська марка функціонувала до 1924 р., коли Банк Поль- emisję nowej waluty – złotego. щі почав випуск нової валюти – злотий. 442 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 443 (533) Różnice międzydzielnicowe. Straty i zniszczenia w rolnictwie, przemyśle (533) Відмінності міжрегіональні. Втрати та руйнування в сільському гос- i transporcie, a także kłopoty z systemem skarbowym pierwszych lat niepodległo- подарстві, промисловості й транспорті, а також проблеми з податковою систе- ści jednak nie przesłoniły zagadnienia o charakterze bardziej zasadniczym. Ponad мою перших років незалежності, не зменшили значення проблем фундамен- wiekowe bytowanie Śląska, Wielkopolski i Pomorza w zaborze pruskim, ziem by- тального характеру. Впродовж існування понад сторіччя Сілезії, Великопольщі łego Królestwa w rosyjskim, a Galicji w austro-węgierskim musiało spowodować та Помор’я в складі Прусського поділу, земель колишнього Королівства в скла- podporządkowanie tych dzielnic interesom zaborców. W konsekwencji brakowało ді Російського поділу та Галичини в складі Австро-Угорщини оформилися різ- jednolitej administracji, a ziemie poszczególnych zaborów tworzyły odrębne syste- ні інтереси окремих країн на цих землях. В наслідок цього не існувало єдиного my (podatkowe, handlowe, skarbowe, legislacyjne), należały do odrębnych organi- управління, землі різних поділів становили окремі системи (податкову, торго- zmów celnych i nie stanowiły całości pod względem komunikacyjnym. Brakowało ву, фіскальну, законодавчу), належали різним митним органам і не становили połączeń m.in.: єдиного цілого в плані сполучення. Було відсутнє сполучення: • Poznania z Katowicami i dalej na północ z wybrzeżem; • Познань-Катовіце і далі на північ з узбережжям; • Warszawy z Krakowem; • Варшава–Краків; • ziemie województw wschodnich nie miały połączeń kolejowych ze Śląskiem • землі східних воєводств не мали залізничного сполучення з Сілезією та i Gdańskiem. Гданськом. Przelotowość wielu linii okazała się niewystarczająca, gdyż kierunki obrotów Пропускна здатність багатьох ліній виявилася недостатньою, оскільки до- towarowych i ruchów ludności uległy radykalnym zmianom. Trudności napotkało корінно змінилися напрямки вантажообігу та руху населення. Запровадження wprowadzenie jednolitej taryfy celnej. Jedność celną terytorium Polski, choć jeszcze єдиного митного тарифу наштовхнулося на труднощі. Митна єдність терито- nie w odniesieniu do całego państwa, udało się zrealizować dopiero w listopadzie рії Польщі, хоч і не відносно всієї країни, була досягнута лише в листопаді 1919 roku. 1919 року. Na obszar II Rzeczypospolitej złożyło się wiele części różniących się między Територія ІІ Речі Посполитої складалася з багатьох частин, що відрізнялися sobą poziomem rozwoju gospodarczego, strukturą społeczną i narodową ludności, рівнем економічного розвитку, соціальною та національною структурою на- odrębnościami kulturalnymi. селення, культурними відмінностями. • Byłe Królestwo Polskie charakteryzowało się stosunkowo dobrze rozwiniętym • Колишнє Королівство Польське характеризувалося відносно добре розви- przemysłem. Najpoważniejszy ośrodek pod tym względem stanowił okręg łódzki неною промисловістю. Найважливішим центром у цьому відношенні був skupiający przemysł włókienniczy. Jego produkcja miała dość jednostronny cha- регіон Лодзі, де була зосереджена текстильна промисловість. Її виробни- rakter asortymentowy, dostosowany do wschodnich rynków zbytu, co w pierw- цтво було досить одноманітним за асортиментом, адаптованим до східних szych latach niepodległości stało się powodem trudności tego działu gospodarki. ринків, що в перші роки незалежності стало причиною труднощів цієї га- Przemysł ciężki skupiał się w okręgu dąbrowskim i na Kielecczyźnie. Ważnym лузі господарства. Важка промисловість була зосереджена в окрузі Домб- i odgrywającym w miarę upływu lat coraz ważniejszą rolę okręgiem przemysło- рова і Келецкому воєводстві. Важливу роль, яка з роками лише зростала, wym była Warszawa wraz z otaczającymi ją miastami. Jednakże w gospodarce відігравала Варшава разом із містами, що її оточували. Проте в економіці Królestwa dominowało rolnictwo. W 1921 roku w tym dziale pracowało 73,8% королівства домінувало сільське господарство, в якому в 1921 р. працювало ogółu zawodowo czynnych. Poziom produkcji rolniczej był stosunkowo niski. 73,8% усіх професійно зайнятих осіб. Проте рівень аграрного виробництва • Podstawowym ośrodkiem przemysłowym państwa stał się Śląsk, skupiający був відносно низьким. przemysł wydobywczy i przetwórczy. Wielki obszar wywalczony przez Polskę • Сілезія стала головним промисловим центром держави, зосереджуючи тут z zaboru pruskiego – Wielkopolska i Pomorze – charakteryzował się wysoką гірничодобувну та переробну промисловість. Велика територія, отримана kulturą rolną. Przodował zaawansowaniem technicznym i wydajnością z hekta- Польщею після прусського поділу – Великопольща і Помор'я – характеризу- ra. Niewielki przemysł poznańskiego znajdował się w rozproszeniu po małych валася високою культурою землеробства. Регіон був розвинутий в плані тех- miasteczkach. Jedyny wielki zakład na tym terenie stanowiła fabryka H. Cegiel- нічного прогресу та врожайності сільськогосподарських культур. Проте дріб- skiego w Poznaniu. Praktyczne znaczenie gospodarcze wybrzeża było minimal- на промисловість Великопольщі була розміщена в маленьких містах. Єдиним ne (niewielkie przystanie rybackie istniały w Pucku i na Helu), potencjalnie – ol- великим заводом на цій території була фабрика Іполіта Цегельського в Позна- brzymie. ні. Практичне економічне значення узбережжя було мінімальним (невеликі • Ziemie dzielnicy znajdującej się przed 1918 r. w zaborze austriackim istotnie рибальські гавані існували в Пуцьку і Гелю), але потенціал був великим. różniły się od dwóch pozostałych. Z rolnictwa i leśnictwa utrzymywało się tam • Землі, які до 1918 року перебували під владою Австрії, суттєво відрізнялися 71,4% ludności. Wydajność rolnicza utrzymywała się na poziomie słabych wyni- від двох інших. У сільському та лісовому господарстві тут працювало 71,4% ków osiąganych w Królestwie. Produkcja przemysłowa pozostawała w rozdrob- населення. Продуктивність сільського господарства була на рівні, який мав 444 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 445 nieniu. Najpoważniejszą gałąź przemysłową stanowił przemysł naftowy rozwi- місце у Королівстві. Промислове виробництво залишалося дрібнотоварним. jając się głównie w okręgu drohobyckim. Wielkie rozdrobnienie gospodarstw, Найважливішою галуззю була нафтова промисловість, яка розвивалася пе- przeludnienie wsi, prawie całkowity brak przemysłu tworzyły sytuację, w której реважно в районі Дрогобича. Значна роздробленість господарств, перена- południowe województwa kraju „dostarczały” najwięcej emigrantów. селення сіл, майже повна відсутність промисловості створили ситуацію, за • Cechą charakterystyczną dziedzictwa porozbiorowego Polski stanowił niemal якої південні воєводства країни «забезпечували» найбільшу кількість емі- całkowity brak przemysłu na ziemiach wschodnich. Kultura rolna Polesia, No- грантів. wogródczyzny, Wileńszczyzny i Wołynia również należała do najniższych w kra- • Характерною рисою післяподілової спадщини Польщі була майже повна ju. Im dalej na zachód tym większa następowała poprawa w obu wspomnianych відсутність промисловості на східних територіях. Культура землеробства на dziedzinach, a co za tym idzie i w gospodarczej przydatności dla tworzenia do- Поліссі, Новогрудщині, Віленщині та Волині також була однією з найниж- chodu narodowego. чих у всій країні. Чим далі на захід, тим більше спостерігалося прогресу, а отже і економічної користі для вироблення національного доходу. (534) Ewolucja gospodarki. Życie gospodarcze państwa polskiego w okresie (534) Еволюція економіки. Економічний розвиток Польської держави в 1918–1939 przyniosło cztery zasadnicze cykle. Pierwszy obejmuje lata walk o gra- період 1918–1939 рр. пройшов чотири основні періоди. Перший охоплює роки nice i podporządkowania gospodarki celom toczących się działań wojennych, jego боротьби за кордони та підпорядкування економіки цілям війни, характерною cechą charakterystyczną była inflacja. Przeszła ona w hiperinflację i z czynnika рисою була інфляція, яка переросла в гіперінфляцію і з фактора, що сприяв sprzyjającego rozwojowi gospodarki stała się jego hamulcem. Okres ten zakończył розвитку економіки, перетворилася на її гальмо. Цей період закінчився восени się jesienią 1923 roku. Drugi – to czas prób porządkowania gospodarki państwa 1923 року. Другий – це час спроб впорядкувати державну економіку та реформ, i reform wprowadzanych przez gabinet Władysława Grabskiego, to także początek запроваджених урядом Владислава Грабського, це також початок економічного ożywienia koniunktury. Jego schyłek zapoczątkowały trudności gospodarki w 1929 відновлення. Кінець цього періоду розпочався з економічних труднощів у 1929 roku, a zakończył go definitywnie początek wielkiego kryzysu w 1930 roku. Okres році, і остаточно завершився з початком Великої депресії в 1930 році. Цей пері- ten stanowi zamkniętą całość w dziejach polskiej gospodarki tworząc tym samym од був замкнутим єдиним цілим в історії польської економіки, творячи тим са- kolejny, trzeci cykl. Czwarty – to ostatnie lata II Rzeczypospolitej, charakteryzujące мим наступний, третій період. Четвертий – це останні роки ІІ Речі Посполитої, się nowymi instrumentami i mechanizmami działania gospodarki. Ten okres zakoń- що характеризуються новими інструментами та механізмами господарювання. czył wybuch działań wojennych we wrześniu 1939 roku. Цей період завершився з початком військових дій у вересні 1939 року. (535) Okres odbudowy i wielkiej inflacji. Jesienią 1918 roku powracająca do (535) Період відбудови та великої інфляції. Восени 1918 р. Польща, по- grona państw niepodległych Polska, stanęła w obliczu ogromnych trudności eko- вертаючись до грона незалежних держав, зіткнулася зі значними економічними nomicznych. Główny ciężar gospodarki wojennej musiały wziąć na siebie ziemie труднощами. Основний тягар воєнного господарства довелося нести землям byłych zaborów rosyjskiego i austriackiego, najbardziej dotknięte zniszczeniami колишніх російсько-австрійських поділів, найбільш постраждалих від воєнних wojennymi i rabunkową polityką okupantów (pomiędzy Wielkopolską i Pomorzem збитків і розбійницької політики окупантів (між Великопольщею і Помор'ям і a resztą ziem polskich istniała granica celna, obszar Górnego Śląska powrócił do рештою Польщі проходив митний кордон, регіон Верхньої Сілезії повернувся Polski dopiero w połowie 1922 roku). до Польщі лише в середині 1922 р.). Polityka finansowa państwa była utrudniona. Pierwszy budżet, który powstał na Фінансова політика держави була утруднена. Перший бюджет, прийнятий początku 1918 roku, przewidywał olbrzymi deficyt. Jedną z jego przyczyn były nie- на початку 1918 р., закладав великий дефіцит. Однією з причин цього були ustabilizowane dochody państwa, a zwłaszcza zdewastowany system podatkowy. нестабільні доходи держави, особливо зруйнована система податкова. Крім Ponadto istotną przyczyną deficytu była konieczność przeznaczania olbrzymich sum того, причиною дефіциту була необхідність виділяти величезні суми на ви- na wydatki związane z prowadzeniem działań wojennych. Wspomniane wydatki po- трати, пов'язані з військовими діями. Якщо на початку ці витрати становили czątkowo wynosiły około 50% budżetu, a w 1920 r. przekroczyły 60%. Deficyt bu- близько 50% бюджету, то в 1920 р. перевищили 60%. Дефіцит бюджету в осно- dżetowy pokrywano w zasadzie zwiększoną emisją pieniądza, co z kolei powo- вному покривався за рахунок збільшення грошової емісії, що, у свою чер- dowało postępującą inflację. Następował szybki wzrost cen i deprecjacja waluty. гу, викликало швидко прогресуючу інфляцію. Відбулося стрімке зростання Istotne wsparcie dla budżetu kraju stanowiły istotne pożyczki zagraniczne. W okre- цін і знецінення валюти. Бюджет країни суттєво підкріплювався значними зо- sie 1919–1921 ich suma wyniosła 265,2 mln dolarów. внішніми запозиченнями. У період 1919–1921 рр. їх розмір становив 265,2 млн. Wojna z Rosją Radziecką pogłębiła trudności gospodarcze. Spowodowała nowe дол. zniszczenia, a skarb państwa został ogołocony ze środków pieniężnych. Pomimo Війна з радянською Росією поглибила економічні труднощі. Це завдало но- formalnego zakończenia działań bojowych w dalszym ciągu znaczna część budżetu вих збитків, державна скарбниця була вичерпана. Незважаючи на формальне była przeznaczana na potrzeby ministerstwa spraw wojskowych (30–40%). Około завершення бойових дій, значна частина бюджету все ще виділялася на потре- 446 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 447 30% pochłaniał deficyt kolei państwowych, 10% би Міністерства військових справ (30–40%). przeznaczono na cele aprowizacji. Na inne wydat- Близько 30% поглинав дефіцит державних за- ki pozostawało 20–30% preliminowanych środ- лізниць, 10% було виділено на провізійні по- ków. Deficyt budżetu państwa w latach 1919–1923 треби, на інші витрати залишалося 20-30% wyniósł ponad 4 mln złotych, tym samych spadała запланованих коштів. Дефіцит державного бю- wartość waluty krajowej. W grudniu 1919 r. za джету в 1919–1923 рр. становив понад 4 млн. jednego dolara płacono 93 marki polskie, w grud- злотих, вартість національної валюти спадала. niu 1923 r. już 6 050 000. У грудні 1919 р. один долар коштував 93 поль- Inflacja ułatwiała wywóz towarów poza grani- ські марки, у грудні 1923 р. — вже 6 050 000. cę kraju, tworząc silny bodziec rozwoju produk- Інфляція сприяла експорту товарів за кор- cji przemysłowej. Przy niskich cenach w Polsce, дон, створюючи стимул для розвитку про- w przeliczeniu na waluty zagraniczne, tworzyła мислового виробництва. При низьких цінах się „inflacyjna premia eksportowa”. Wystąpiły na- у Польщі в перерахунку на іноземну валюту tomiast trudności z importem towarów do Polski. створювалася «інфляційна експортна премія». Karykatura z czasów hiperinflacji Chłopi przeżywali znaczący spadek dochodów Premier Władysław Grabski Проте закономірно виникли труднощі з імпор- w Polsce w 1923 roku wynikający z obniżenia produkcji rolnej. Stopa ze współpracownikami том товарів до Польщі. Селяни відчули значне Карикатура з часів гіперінфля- życiowa robotników uległa także obniżeniu, cze- Прем’єр-міністр Владислав падіння доходів через скорочення сільсько- ції в Польщі 1923 р. Грабський зі своїми співпраців- go powodem były przede wszystkim stosowane господарського виробництва. Знизився рівень никами – Otrzymałem pensję miesięczną metody obliczenia płac, które nie rekompensowa- життя працівників, що відбулося в основному i nie wiem co robić! ły wzrastających kosztów utrzymania. W końcu через методи розрахунку заробітної плати, які Posiadam pieniędzy zbyt wiele, 1923 roku odbudowa gospodarstwa narodowego не компенсували зростання вартості життя. Наприкінці 1923 р. відбудова поль- ażeby samemu udźwignąć i zbyt mało, ażeby zapłacić dorożkarzo- Polski była znacząco zaawansowana, jednakże ського народного господарства успішно розвивалася, проте виробництво не wi za odwiezienie do domu. produkcja nie osiągnęła jeszcze poziomu sprzed досягло передвоєнного рівня. I wojny światowej. (536) Czas pierwszych reform gospodarczych. Reforma walutowo-skarbowa (536) Період перших економічних реформ. Одним із можливих заходів była jednym z możliwych środków przeciwdziałania trudnościom gospodarczym подолання економічних і політичних труднощів держави, пов'язаних з розви- i politycznym państwa związanym z rozwijającą się hiperinflacją. Fala protestów тком гіперінфляції, була валютно-казначейська реформа. Хвиля протестів во- z jesieni 1923 roku ujawniła pilną potrzebę podjęcia przez władzę zdecydowanych сени 1923 р. показала гостру необхідність рішучих реформаторських кроків kroków reformatorskich. Nowy premier Władysław Grabski, stojący od 19 grud- влади. Новий прем’єр-міністр Владислав Грабський, який з 19 грудня очолю- nia na czele gabinetu pozaparlamentarnego, dążył do ograniczania nakładów finan- вав позапарламентський кабінет міністрів, прагнув обмежити фінансові ви- sowych ze strony skarbu państwa. Chciał doprowadzić do szybkich i widocznych трати з державної скарбниці. Він хотів досягти швидких і помітних змін на zmian, głównie przez obciążenie sfer posiadających znacznymi świadczeniami na користь держави. rzecz państwa. Уряд з метою зменшення інфляції вирішив провести фінансові реформи у Rząd zdecydował się na przeprowadzenie reform finansowych idących w dwóch двох напрямках: kierunkach: • замінити польську марку іншою грошовою одиницею; • zastąpienia marki polskiej inną jednostką monetarną; • збалансувати бюджет. • doprowadzenia do równowagi budżetowej, co miało przyczynić się do zlikwido- Програма реформ була представлена Сейму 20 грудня 1923 р. і включала wania inflacji. три елементи: реформу валюти, реформу казначейства та зміни в банківській Program ten został przedstawiony Sejmowi 20 grudnia 1923 roku i obejmował системі. Польська Крайова Каса Позичок була ліквідована, а 28 квітня Банк trzy elementy: reformę walutową, naprawę skarbu oraz zmiany struktury bankowej. Польщі почав емісію злотих. Передбачалося, що ця валюта буде конвертована Rozwiązano Polską Krajową Kasę Pożyczkową, a 28 kwietnia Bank Polski roz- в золото і дорівнюватиме вартості швейцарського франка. Обмін валюти (до począł emisję złotych. Założono, iż waluta ta będzie wymienialna na złoto i miała 1 червня 1925 р.) здійснювався за курсом: 1,8 млн. польських марок за 1 злотий. być równa wartości franka szwajcarskiego. Wymiana pieniędzy (do 1 czerwca 1925 Важливим елементом намірів прем'єр-міністра було посилення влади держави roku) została przeprowadzona w myśl zasady: 1,8 mln marek polski za 1 zł. Istotnym в сфері кредитів. З цією метою у травні 1924 року було засновано державний elementem zamierzeń premiera było wzmocnienie siły państwa w zakresie kredytu. Банк Господарства Крайового (БГК). Разом із Банком Польським він став 448 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 449 W tym celu powołano w maju 1924 roku Bank Gospodarstwa Krajowego. Obok опорою державних фінансів країни. Поступово державні банки почали віді- Banku Polskiego stał się on filarem finansów kraju. Stopniowo banki państwowe гравати ключову роль в економічному житті Польщі, що особливо проявилося zaczęły odgrywać kluczową rolę w życiu gospodarczym Polski, co uwidoczniło się після 1926 р. Завдяки діяльності нового уряду наприкінці 1924 р. були отри- zwłaszcza po 1926 roku. Dzięki aktywności nowego rządu w końcu 1924 roku uzy- мані мінімальні надбавки до платіжного балансу, які у контексті попереднього skano minimalny dodatki bilans płatniczy, co w świetle poprzednich doświadczeń досвіду мав значний успіх. Це було важливо також з іншого приводу – у 1924 było znaczącym sukcesem. Było to tym istotniejsze, że rok 1924 roku przyniósł році стався неврожай у сільському господарстві. nieurodzaj w rolnictwie. Проведені реформи призупинили гіперінфляцію, дозволили нормалізувати Przeprowadzone reformy zahamowały hiperinflację, pozwoliły na prowadzenie бюджетну економіку і, крім того, захистили країну не лише від економічних, normalnej gospodarki budżetowej, a ponadto uchroniły kraj nie tylko od perturbacji а й від політичних пертурбацій. На той час Польща була єдиною центрально- o charakterze ekonomicznym, ale i natury politycznej. Polska w tym czasie była європейською країною, якій вдалося подолати гіперінфляцію та післявоєнний jedynym krajem Europy Środkowej, który za pomocą własnych sił i środków zdołał економічний хаос власними силами та ресурсами. przezwyciężyć hiperinflację i powojenny chaos gospodarczy. (537) Czas stabilizacji. Pomyślna koniunktura na rynkach światowych określała (537) Період стабілізації. Сприятлива економічна ситуація на світових kondycję gospodarki Polski u progu 1926 roku. Nastąpił czas jej stabilizacji. Prze- ринках визначила стан польської економіки на початку 1926 р. Настав пері- zwyciężono skutki „Wielkiej Wojny”. Ożywienie gospodarcze ułatwiało rządom од стабілізації. Наслідки «Великої війни» подолано. Економічне відновлення pozytywne dyskontowanie owoców reform zapoczątkowanych przez gabinet Grab- дозволило урядам скористатися плодами реформ, розпочатих кабінетом Граб- skiego. Wzrost produkcji i dobra koniunktura przyczyniały się do spadku bezrobo- ського. Збільшення виробництва та сприятлива економічна ситуація зумовили cia. W tym okresie kształtowało się ono na najniższym poziomie dla całego okresu зменшення безробіття. У цей період воно було на найнижчому рівні за весь międzywojennego. Wzrastały także realne płace. міжвоєнний період. Зросла і реальна заробітна плата. Cechą charakterystyczną pomyślnej koniunktury lat 1926–1929 stały się poro- Характерною рисою сприятливої економічної кон’юнктури в 1926–1929 zumienia monopolistyczne odnośnie do cen wielkich przedsiębiorstw zawieranych рр. були монопольні угоди щодо цін укладені з метою примноження прибут- w celu pomnażania zysków. Rozwój karteli następował samoistnie, ale także przy ків великих підприємств. Розвиток картелів відбувався спонтанно, але також bezpośredniej ingerencji państwa. Przykładowo w 1926 roku Syndykat Polskich і за прямого втручання держави. Наприклад, у 1926 році синдикат польських Hut Żelaznych opanował całość produkcji hutniczej, a kartel cukrowni obejmował металургійних заводів перебрав у свої руки все металургійне виробництво, а 90% cukru. We wspomnianym okresie powstało 105 karteli, które zatrudniały prze- картель цукрових заводів був відповідальний за виробництво 90% цукру. У цей szło 40% robotników górnictwa i przemysłu. Władze popierały kartele i syndykaty. період було створено 105 картелів, у яких було зайнято понад 40% гірничих Zwiększały one bowiem eksport i przyciągały kapitały obce. і промислових робітників. Влада підтримувала картелі та синдикати. Вони Wzrost produkcji wiązał się z podejmowaniem nowych inwestycji. Szybko po- збільшили експорт і залучили іноземний капітал. stępowała budowa portu w Gdyni. W tym czasie też „zakiełkowała” myśl o budo- Розвиток виробництва був пов'язаний з новими інвестиціями. Швидко про- wie nowego okręgu przemysłowego w rejonie obejmujące wschodnie tereny woj. сувалося будівництво порту в Гдині. У той час також сформувалася потреба krakowskiego, południowe kieleckiego i zachodnie lwowskiego – Centralnego створити новий промисловий район – Центральний Промисловий Округ, який Okręgu Przemysłowego. Budowano nowe szlaki kolejowe. Wznoszono gmachy би охоплював східні землі Краківського воєводства, південні землі Келецького administracji i użyteczności publicznej. Wzrastało zapotrzebowanie na produkty воєводства та західні землі Львівського воєводства. Будувалися нові залізниці. wytwarzane przez przemysł. Rósł popyt na środki spożycia i usługi komunika- Зводилися нові адміністративні та господарські будівлі. Зростав попит на про- cyjne. Ożywienie w przemyśle pociągały za sobą zmianę położenia rolnictwa. мислову та споживчу продукцію, послуги зв'язку. Пожвавлення промисловості Zwiększały się dochody producentów rolnych. Pojawiły się nowe metody upra- спричинило зміни у сільському господарстві. Зростали доходи агровиробників. wy roli, wzrosło zużycie nawozów sztucznych. W szerszym zakresie prowadzono З'явилися нові технології землеробства, збільшилося використання штучних też prace melioracyjne. W konsekwencji wieś kupowała więcej produktów prze- добрив. У ширшому масштабі велися меліоративні роботи. Як наслідок, село mysłowych, a chłopi znaczącą część dochodów przeznaczali na kupno gruntów. купувало більше промислової продукції, а селяни витрачали значну частину Rosły więc ich ceny. своїх доходів на купівлю землі, ціни на яку зростали. Objawy ożywienia gospodarczego, jakie wystąpiły po 1926 roku w gospodarce Ознаки економічного пожвавлення польської економіки після 1926 р. при- polskiej, doprowadziły do istotnego postępu w przemyśle i rolnictwie. Był to okres звели до значного прогресу в промисловості та сільському господарстві. Це krótkotrwałej stabilizacji. Koniec 1928 roku i początek 1929 roku przyniósł bowiem був період короткочасної стабілізації. Кінець 1928 – початок 1929 рр. принесли procesy zwiastujące początek nowego kryzysu. випробування, що передвіщали початок нової економічної кризи. 450 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 451 (538) Kryzys gospodarczy lat trzydziestych. W czwartek 29 października 1929 (538) Економічна криза 30-х років ХХ ст. У четвер, 29 жовтня 1929 року, roku krach na giełdzie nowojorskiej zapoczątkował najcięższy w dziejach świata крах Нью-Йоркської фондової біржі став початком найсерйознішої кризи в іс- kapitalistycznego kryzys. Objął on wszystkie państwa, w tym Polskę. торії капіталістичного світу. Вона охопила всі країни, включно з Польщею. W gospodarce polskiej u schyłku У польській економіці наприкінці 1929 roku można zaobserwować ogra- 1929 р. спостерігалися зменшення ін- niczenia inwestycji, odpływ kapitałów, вестицій, відплив капіталу, вилучення wycofywanie wkładów z banków, spa- депозитів з банків, зменшення торго- dek obrotów handlowych oraz rezerw вого обороту та золото-валютних ре- dewizowych i kruszcowych Banku Pol- зервів Польського банку. Ці тенденції skiego. Tendencje te w kolejnych mie- поглибилися в наступні місяці. Зрос- siącach uległy pogłębieniu. Wzrastała ла кількість підприємств, які оголо- liczba przedsiębiorstw ogłaszających шували банкрутами, різко впали ціни upadłość, gwałtownie spadały ceny pło- на сільськогосподарську продукцію. dów rolnych. Efektem było ograniczenie Внаслідок цього зменшилася купі- przez wieś zakupów i trudności przemy- Криза 30-х рр. ХХ ст.: доля безробітних. вельна спроможність села, поглиби- Kryzys lat 30. ubiegłego stulecia: los bezro- botnych. Bezrobotni robotnicy utrzymali się słu ze zbytem wytworzonych towarów. Безробітні жили за кільканадцять лися труднощі зі збутом промислових za kilkadziesiąt groszy dziennie. Proces ten oznaczał z kolei redukcję za- грош в день. товарів. Цей процес, у свою чергу, trudnienia. Rok 1932 był najcięższym означав скорочення зайнятості. Най- rokiem kryzysu w Polsce. Wskaźnik produkcji przemysłowej wynoszący w 1928 важчим роком кризи в Польщі був 1932 рік. Індекс промислової продукції ста- roku 100, w 1932 roku wynosił 64, w następnym wzrósł do 70, by 1934 osiągnąć 79, новив у 1928 р. – 100, 1932 р. – 64, наступному році він зріс до 70, у 1934 р. a w 1935 – 85. Liczne gałęzie przemysłu wykorzystywały swe moce produkcyjne – 79, у 1935 р. – 85. Численні галузі промисловості в дуже незначних відсотках w niewielkich procentach. використовували свої виробничі потужності. Niezwykle głęboko kryzys dotknął sferę produkcji rolnej. Jego cechą charakte- Криза глибоко вразила сферу аграрного виробництва, різко впала рента- rystyczną był gwałtowny spadek rentowności gospodarstw. Początkowo załamanie бельність господарств. Спочатку обвал торкнувся землеробства, а потім і тва- dotyczyło upraw, potem także hodowli. Rozwierające się od 1928 roku na nieko- ринництва. «Ножиці цін» (співвідношення цін на сільськогосподарську та про- rzyść producentów rolnych „nożyce cen” (relacje między cenami artykułów rolnych мислову продукцію), що розширювалися з 1928 р. на шкоду аграрним товаро- i przemysłowych) powodowały stałe ubożenie wsi. Chłopi, broniąc się przed skut- виробникам, вели до постійного зубожіння села. Рятуючись від наслідків кри- kami kryzysu, zwiększali produkcję. W najgorszym dla rolnictwa 1935 roku rolnik, зи, селяни нарощували виробництво. У 1935 році, найгіршому для сільського aby nabyć pług, musiał zań zapłacić sumę uzyskaną ze sprzedaży trzykrotnej ilości господарства, селянину доводилося заплатити за купівлю плуга утричі більше, zboża w stosunku do 1928 roku. W efekcie nastąpiło drastyczne skurczenie się ryn- ніж у 1928 році. У результаті відбулося різке скорочення внутрішнього ринку. ku wewnętrznego. Криза також мала серйозні наслідки для всієї сфери державних фінансів, Kryzys miał także poważne reperkusje dla całej sfery finansów państwa, a zwłasz- особливо для інвестицій. Доходи державної скарбниці та органів місцевого са- cza inwestycji. Dochody skarbu państwa i samorządów z danin publicznych zmniej- моврядування від державних зборів зменшилися в період 1928–1935 рр. при- szyły się w przedziale 1928–1935 mniej więcej o 1/3. Rządy od 1930 roku starały się близно на 1/3. Уряди з 1930 року з метою підвищення купівельної спромож- wprowadzić deflacyjny program przetrwania kryzysu. Polegał on m.in. na: ності національної валюти намагалися проваджувати дефляційні програми в • utrzymaniu stabilnej waluty (zahamowanie wzrostu obiegu); умовах кризису. Полягали вони на: • redukowaniu budżetu państwowego (banki państwowe wprowadziły ogranicze- • збереженні стабільності валюти (уповільненню обігу валюти); nia kredytowe i inwestycyjne); • скороченні державного бюджету (державні банки запровадили кредитні та • równomiernym obniżaniu płac i cen artykułów przemysłowych i rolnych; rewizji інвестиційні обмеження); obciążeń podatkowych i socjalnych. • рівномірному пропорційному зниженні заробітної плати та цін на промис- Była to polityka ekonomiczna zmierzająca nie tyle do walki z kryzysem, co do лову та сільськогосподарську продукцію; на перегляді податкових і соціаль- przystosowania się do jego warunków w imię nienaruszalności waluty i systemu них зобов’язань. kredytowego. Od 1932 roku dokonano korekty prowadzonych działań poprzez pró- Це була економічна політика, спрямована не стільки на боротьбу з кризою, by aktywizowania gospodarki. Polegały one na oddłużaniu rolnictwa, na rozwoju скільки на адаптацію до її умов в ім'я збереження національної валюти та кре- budownictwa poprzez ulgi inwestycyjne czy finansowaniu robót publicznych. дитної системи. Від 1932 р. були внесені корективи в реалізацію заходів, спря- 452 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 453 мованих на активізацію господарства. Полягали вони на зменшенні заборго- ваності сільського господарства, розвитку будівництва шляхом стимулювання інвестицій, фінансуванню громадських робіт. (539) Okres interwencjonizmu państwowego. Wśród działaczy państwowych (539) Період державного інтервенціонізму. Серед державних діячів, відпо- odpowiedzialnych za kierunki rozwoju Polski zaczął w latach kryzysu zdobywać відальних за напрямки розвитку Польщі, в роки кризи почало переважати пере- przewagę pogląd o konieczności szerszego zaangażowania się państwa w sferę pro- конання в потребі ширшого залучення держави у сферу виробництва та розподі- dukcji i rozdziału wytwarzanych dóbr. Czynnikami, które obiektywnie wzmacniały лу промислових товарів. Факторами, які об'єктивно посилювали цю точку зору, ten punkt widzenia, były: pogłębiający się kryzys, słabość rodzimych kapitałów, були поглиблення кризи, слабкість внутрішнього капіталу, труднощі експорту, trudności eksportowe oraz polityka monopoli, producentów, sztucznie podwyższa- політика монополій і виробників, які штучно підвищували ціни на товари при jących ceny towarów przy równoczesnym ograniczaniu produkcji. W konsekwencji цьому обмежуючи виробництва. Як наслідок, така політична позиція перемогла. pogląd ten zdobył pozycję dominującą. W miarę upływu lat rosły wpływy działalno- Минали роки, сфера діяльності держави розросталася за рахунок приватного ка- ści państwa kosztem kapitału prywatnego. Była to kanwa, na której nastąpił rozkwit піталу. Це був період панування політики державного інтервенціонізму. polityki interwencjonizmu państwowego. Під час кризи вилучені з виробництва кошти концентрувалися в банках. Це W okresie kryzysu w bankach gromadzono środki wycofane z produkcji. Dawało дозволяло державі профінансувати інвестиції, які стимулювали виробництво to państwu możliwość finansowania inwestycji, które z kolei stawały się impulsem споживчих товарів. Уряд, сформований 13 жовтня 1935 р. Мар'яном Зиндрам- do ożywienia działów produkujących środki konsumpcji. Rząd utworzony 13.10.1935 Косцялковським,95 в якому міністром фінансів і віце-прем’єр-міністром був Ев- r. przez Mariana Zyndram-Kościałkowskiego95, w którym ministrem skarbu i wice- геніуш Квятковський96, мав намір піти цим шляхом. Для покриття державного premierem został Eugeniusz Kwiatkowski96, zamierzał iść tą drogą. W celu pokry- дефіциту було вжито ряд заходів, серед яких запроваджено надзвичайний по- cia deficytu publicznego zdecydowano się na liczne działania m.in.: wprowadzono даток від заробітної плати та проведено податкову реформу («мала податкова nadzwyczajny podatek od wynagrodzeń i dokonano reformy podatkowej (tzw. „małej реформа»); внесено зміни до транспортного тарифу; з метою боротьби з де- reformy podatkowej”), dokonano zmian w taryfie przewozowej, aby działać przeciw фіцитом бюджету було вирішено випустити 4% консолідаційну позику. Уряд deficytowi budżetowemu zdecydowano się na emisję 4% Pożyczki Konsolidacyjnej. також вирішив обмежити валютні перекази за межі країни. Rząd podjął także decyzję w sprawie ograniczenia transferu walut poza granicę kraju. У промисловій політиці серед важливих проблем виокремлено питання W polityce przemysłowej spośród licznych problemów szczegolniej zajęto się картелів. Було ліквідовано 107 контрактів, ціни на продукцію картелів було zagadnieniem karteli. Rozwiązano 107 umów, obniżono o 10–15% ceny artykułów знижено на 10-15%, а міністр промисловості і торгівлі Роман Гурецкий отри- skartelizowanych, a minister przemysłu i handlu Roman Górecki otrzymał prawo мав право ліквідовувати ті картелі, діяльність яких була визнана шкідливою з likwidacji tych karteli, których działalność uznano za szkodliwą z punktu widzenia точки зору інтересу держави. У результаті збільшувалася частка державного interesu państwa. W efekcie udział kapitałów państwowych w podstawowych gałę- капіталу в основних галузях господарства. ziach gospodarki wzrastał. Активну політику поліпшення економічної кон'юнктури та ролі держави Aktywną politykę nakręcenia koniunktury oraz roli państwa w gospodarce kon- в господарстві продовжив наступний (і останній) кабінет міністрів ІІ Речі По- tynuował kolejny (i ostatni) gabinet II Rzeczypospolitej, na czele którego stał od сполитої, який з травня 1936 р. очолював Феліціян Славой Складковський97, maja 1936 roku Felicjan Sławoj-Składkowski97, a wicepremierem i ministrem а Евгеніуш Квятковський був віце-прем'єр-міністром і міністром фінансів. skarbu był E. Kwiatkowski. Władze starały się doprowadzi do równowagi między Влада намагалася досягти балансу між зайнятістю, споживанням та інвестиці- zatrudnieniem, konsumpcją i inwestycjami, celem zapewnienia wzrostu ekonomicz- ями, щоб забезпечити економічне зростання та зміцнити оборонний потенціал nego oraz wzmocnienia potencjału obronnego kraju. Głównym środkiem tej polity- країни. Основним заходом цієї політики були інвестиції. Найбільше їх було ki były inwestycję. Większość z nich zrealizowano na terenie Centralnego Okręgu реалізовано в Центральному Промисловому Окрузі. Przemysłowego. Принцип плановості став якісно новим явищем після 1936 року. Розробле- Nowym jakościowo zjawiskiem po 1936 roku stała się zasada planowania. но було два інвестиційних плани – цивільний і військовий. Перший охоплю- Opracowano dwa plany inwestycyjne: cywilny i wojskowy. Ten pierwszy obejmował 95 Мар'ян Зиндрам-Косцялковський (1892–1946) – польський політик, пов’язаний з табором 95 Marian Zyndram-Kościałkowski (1892–1946) – polski polityk związany z obozem piłsudczy- Пілсудського. Прем'єр-міністр у 1935–1936 роках. kowskim. Premier w latach 1935–1936. 96 Євгеніуш Квятковський (1888–1974) – польський хімік, політик, міністр промисловості й 96 Eugeniusz Kwiatkowski (1888–1974) – polski chemik, polityk, minister przemysłu i handlu торгівлі (1926–1930), віце-прем’єр-міністр і міністр фінансів (1935–1939). (1926–1930), wicepremier i minister skarbu (1935–1939). 97 Феліціян Славой Складковський (1885–1962) – польський лікар, генерал Війська Польсько- 97 Felicjan Sławoj Składkowski (1885–1962) – polski lekarz, generał WP, polityk. Minister spraw го, політик. Міністр внутрішніх справ (1926–1929, 1930–1931), прем’єр-міністр і міністр вну- wewnętrznych (1926–1929, 1930–1931), premier i minister spraw wewnętrznych (1936–1939). трішніх справ (1936–1939). 454 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 455 okres od lipca 1936 roku do czerwca 1940 roku. Przewidywał wyasygnowanie kwo- вав період з липня 1936 року по червень 1940 року. Він передбачав виділення ty około 1800 mln zł (następnie sumę tę zwiększono do 2400 mln zł). Z roku na rok приблизно 1800 млн. злотих (пізніше цю суму було збільшено до 2400 млн. wydatki miały systematycznie wzrastać. Idea planu sprowadzała się do skoncentro- злотих). Витрати повинні були неухильно зростати з року в рік. Ідея плану зво- wania środków na budowę zakładów przemysłowych przede wszystkim wojskowej дилася до зосередження коштів на будівництві промислових підприємств, на- proweniencji, znajdującej się na trenie Centralnego Okręgu Przemysłowego. Poważ- самперед військового призначення, розташованих у Центральному Промисло- ną pozycję stanowiły inwestycje komunikacyjne (m.in.: nowa linia Sierpc-Brodni- вому Окрузі. Важливим пунктом були транспортні інвестиції (серед них нова ca, rozbudowa węzłów kolejowych Krakowa i Gdyni, kontynuowanie elektryfikacji лінія Серпць-Бродниця, розширення залізничних вузлів у Кракові та Ґдині, warszawskiego węzła kolejowego). Inwestycje wodne przewidziane planem zakła- продовження електрифікації Варшавського залізничного вузла). Водні інвес- dały rozpoczęcie budowy zbiorników wodnych w Czuchowie i w Kozłowej Górze тиції, передбачені планом, передбачали будівництво водосховищ у Чухуві та na Brynicy, rozbudowie kanałów Królewskiego, Augustowskiego i Ogińskiego oraz Козловій Ґурі на річці Бриниці, розширення каналів Крулевського, Августов- przemysłowe zagospodarowanie górskich potoków w dorzeczach Wisły i Dniestru. ського та Огінського, промислове освоєння гірських потоків у басейнах Вісли Poważne wydatki pochłonęły inwestycje telekomunikacyjne, budownictwo oraz in- та Дністра. Значні витрати були спрямовані на телекомунікації, будівництво, westycje elektryfikacyjne oraz gazyfikacyjne. Okres dobrej koniunktury gospodar- інвестиції в електрифікацію та газифікацію. Період сприятливої економічної czej umożliwił szybką realizację zamierzeń. Wysiłkiem skarbu państwa i wojewódz- кон'юнктури сприяв швидкій реалізації планів. Завдяки зусиллям державного twa śląskiego, samorządów terytorialnych i ubezpieczeń publicznych plan został казначейства та Сілезького воєводства, органів місцевого самоврядування та wykonany w roku budżetowym 1938–1939 czyli na rok przed terminem. громадського страхування план було виконано в 1938-1939 бюджетному році, W latach 1935–1936 Sztab Główny prowadził prace analityczne i porównawcze тобто на рік раніше запланованого. w odniesieniu do polskiej armii i gospodarki. Wykazały one, że potencjał obronny У 1935–1936 рр. Головний штаб проводив аналітичну та порівняльну робо- kraju poważnie ustępuje hipotetycznym przeciwnikom. Na podstawie poczynionych ту щодо польської армії та економіки. Вона показала, що оборонний потенціал ustaleń, a także wobec narastającego napięcia w stosunkach międzynarodowych, za- країни серйозно поступається гіпотетичним супротивникам. На основі досяг- padła decyzja o wzmocnieniu potencjału obronnego kraju. Zaawansowane już prace нутих домовленостей та з огляду на зростання напруженості у міжнародних przerwał jednak wybuch wojny. відносинах було прийнято рішення про посилення обороноздатності країни. Проте ці зусилля були перервані початком війни. (540) Kapitał zagraniczny. Przez cały okres międzywojenny władze polskie (540) Іноземний капітал. Протягом усього міжвоєнного періоду польська sprzyjały napływowi kapitałów zagranicznych, upatrując w tym możliwość rozwoju влада сприяла припливу іноземного капіталу, вбачаючи в ньому можливість gospodarczego kraju. W 1937 roku w posiadaniu podmiotów obcych znajdowało się економічного зростання країни. У 1937 р. іноземним особам належало 43% ка- 43% kapitału spółek akcyjnych działających w Polsce. W wielu gałęziach przemy- піталу акціонерних товариств, що діяли в Польщі. У багатьох галузях промис- słu udział ten był jeszcze wyższy (górnictwo i hutnictwo 52%; górnictwo naftowe ловості ця частка була ще вищою (гірничо-металургійній 52%, нафтодобувній 87%; energetyka 81%). W gospodarce lat międzywojennych dominowały kapitały 87%, електроенергетиці 81%). В економіці міжвоєнних років домінували капі- trzech krajów: Francji, Niemiec i USA (łącznie w 1935 roku 65,5%). Inne odgry- тали трьох країн – Франції, Німеччини та США (сумарно 65,5% у 1935 р.). Інші wały zdecydowanie mniejszą rolę. Formalnie najpoważniejszą pozycję miał kapitał відігравали значно меншу роль. Формально найважливіше положення в Поль- francuski. Jednakże gdyby kapitał niemiecki działał jawnie, to okazałoby się, że щі займали французькі інвестиції. Але якби німецький капітал діяв в Польщі jego udział przekraczałby znacznie poziom zaangażowania francuskiego. Wszystkie відкрито, то виявилося б, що його частка значно перевищувала б рівень частки koszty bezpośrednie i pośrednie obsługi kapitału zagranicznego wynosiły przecięt- Франції. Усі прямі та непрямі витрати на обслуговування іноземного капіталу nie około 470 mln zł rocznie – prawie tyle, ile państwo wydawało na wszystkie cele становили в середньому близько 470 млн. злотих на рік – майже стільки, скіль- inwestycyjne. ки витрачала держава на всі інвестиційні цілі. (541) „Perły w koronie”. Faktyczne zabezpieczenie interesów Polski na obsza- (541) «Перлини в короні». Фактичний захист польських інтересів на тери- rze Wolnego Miasta Gdańska okazało się niemożliwe do zrealizowania już u zarania торії Вільного Міста Гданськ виявилося неможливим реалізувати вже на зорі II Rzeczypospolitej. Stąd w 1920 roku podjęto decyzję o budowie nowego portu na ІІ Речі Посполитої. Тому в 1920 році було прийнято рішення про будівництво odcinku polskiego wybrzeża. нового порту на польському узбережжі. (542) Gdynia. We wrześniu 1920 roku rząd premiera W. Witosa przyjął koncep- (542) Гдиня. У вересні 1920 р. уряд прем'єр-міністра В.Вітоса прийняв рі- cję budowy portu w Gdyni. O decyzji przesądziły dogodne warunki do budowy na шення будівництва порту в Гдині. Рішення ґрунтувалося на сприятливих умо- lądzie oraz najlepsza reda w zatoce, jaka znajdowała się naprzeciw przyszłego portu. вах для будівництва на землі та найкращому рейді в затоці, який знаходився Do 1925 roku uruchomiono prowizoryczną przystań, zbudowano molo południowe навпроти майбутнього порту. До 1925 року була відкрита імпровізована гавань, i część mola północnego, doprowadzono linię kolejową, zamówiono mechaniczne побудовані південна пристань і частина північної пристані, побудована заліз- 456 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 457 urządzenia przeładunkowe i uruchomio- нична колія, замовлено механічне no stałą żeglugę. Port, rozpoczynając вантажно-розвантажувальне облад- pracę, był w stanie przeładować rocznie нання і відкрито постійне судноплав- 10 tys. ton towarów. Żywe zaintereso- ство. На початку роботи морський wanie budową okazywali w tym okresie порт мав вантажообіг 10 тис. т на рік. premier Władysław Grabski oraz pre- У цей період будівництвом займалися zydent Stanisław Wojciechowski. Wraz і цікавилися прем'єр-міністр Владис- z portem rosło miasto (początkowo wio- лав Грабський і президент Станіслав ska), które w 1926 roku uzyskało prawa Войцеховський. Разом з портом ви- Budowa Gdyni miejskie, by w 1930 roku liczyć 30 tys. Будівництво Гдині росло місто (спочатку село), яке в mieszkańców. 1926 році отримало права міста, а в Okres 1926–1929 był pomyślny 1930 році налічувало вже 30 тис. жи- dla miasta i portu. Minister Przemysłu телів. i Handlu E. Kwiatkowski umiał odpo- Період 1926–1929 рр. був успішним wiednio wykorzystać okres ożywienia для міста і порту. Міністр промисло- gospodarki dla potrzeb tej inwestycji. вості і торгівлі Евгеніуш Квятковський Gdynia w tych latach stała się wielką зумів належним чином використати bazą przeładunkową eksportowanego період економічного пожвавлення для polskiego węgla i importowanej baweł- потреб цієї інвестиції. У ті роки Гдиня ny. W tych latach nastąpiła zmiana kie- стала великим транспортним центром runku polskiego eksportu. Przestawiono експорту польського вугілля та імпор- Inwestycja kluczowa – Gdynia się z drogi lądowej na morską. Do końca Ключова інвестиція - Гдиня ту бавовни. У ті роки відбулася зміна Gdynia w latach 30. ubiegłego stulecia 1930 roku zbudowano falochrony, część Rozbudowa portu morskiego w Gdyni, 1929 напрямку польського експорту з сухо- Гдиня в 30-х роках ХХ ст. basenów oraz wiele instalacji towarzy- Розширення морського порту в Гдині, долу на море. До кінця 1930 року були 1929 р. szących. Przeładunki stale wzrastały побудовані хвилерізи, кілька басейнів (z 10 tys. ton w 1924 roku do 2823 tys. ton w 1929 roku). і багато супутніх споруд. Вантажообіг постійно зростав (з 10 тис. т у 1924 р. до Lata kryzysu nie wstrzymały prac budowlanych w porcie, który z przeładunko- 2823 тис. т у 1929 р.). wego stał się portem uniwersalnym. Gdynia pod względem rozmiarów obrotu to- Роки кризи не зупинили будівництво порту, який з перевантажувального warowego prześcignęła Gdańsk. Okres 1936–1939 stanowi kolejną fazę rozbudowy пункту став універсальним морським портом. За обсягом торгівлі Гдиня випе- miasta i portu. W efekcie udział Gdyni w obrotach polskiego handlu zagraniczne- редила Гданськ. Період 1936–1939 рр. – черговий етап розвитку міста та порту. go systematycznie wzrastał, zarówno pod względem przeładunków, jak i wartości. Як наслідок, частка Гдині в товарообігу зовнішньої торгівлі Польщі неухильно Gdynia pod względem ruchu statków stała się największym portem na Bałtyku. Do зростала як за вантажообігом, так і за вартістю. З точки зору руху суден, Ґдиня najczęściej odwiedzających ten port bander należały: szwedzka, polska, duńska i an- стала найбільшим портом на Балтійському морі. Найчастіше цей порт викорис- gielska. Gdynia 1939 roku to miasto liczące ponad 100 tys. mieszkańców (w 1921 товували судна Швеції, Польщі, Данії, Англії. Ґдиня у 1939 році – це місто з roku – 1300 osób). понад 100 тис. мешканців (у 1921 р. – 1300 чол. мешканців). (543) Magistrala węglowa. Celem głównym inwestycji w kolejnictwie doby (543) Вугільна магістраль. Основною метою інвестицій у залізниці ІІ Речі II Rzeczypospolitej była przebudowa istniejącego układu komunikacyjnego na taki, Посполитої була реконструкція існуючої транспортної системи в таку, яка мо- który mógłby w sposób harmonijny i ekonomicznie prawidłowy realizować zadania гла б гармонійно та ефективно виконувати завдання у відродженій країні. Ця przewozowe w odrodzonym państwie. Cel ten w dużym stopniu został zrealizowa- мета в основному була досягнута. Проектування залізничного сполучення ny. Studia nad połączeniem kolejowym Śląska z Gdynią rozpoczęto w 1925 roku. між Сілезією та Ґдинею розпочалися у 1925 році. Початок робіт не був ви- Rozpoczęcie prac nie było przypadkowe, chodziło bowiem o uniezależnienie prze- падковим, оскільки метою було відмовитиcь від необхідного раніше транзи- wozu towarów od koniecznego do tej pory tranzytu przez terytorium niemieckie. ту територією Німеччини. Безпосереднім поштовхом до цього рішення стала Bezpośrednim bodźcem do podjęcia tej decyzji stała się polsko-niemiecka wojna польсько-німецька митна війна. Роботи тривали до березня 1933 року, коли celna. Prace trwały do marca 1933 roku, kiedy to przekazano do eksploatacji ostatni була введена в експлуатацію остання ділянка побудованої лінії (Каршниці- odcinek budowanej linii (Karsznice-Inowrocław). Linia mogła przepuścić 16 par Іновроцлав). Лінія могла пропускати 16 пар поїздів на добу, у тому числі 458 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 459 pociągów na dobę, w tym 11 z węglem, 11 вугільних, три вантажних і два па- trzy towarowe i dwa osobowe. W 1936 сажирських. У 1936 році цією лінією roku przewieziono nią 9 mln towarów, було перевезено 9 млн. т вантажів, а a wpływy eksploatacyjne wyniosły прибутки від її діяльності становили 62 mln zł. Poza funkcją łączenia Śląska 62 млн. злотих. Окрім функції сполу- z Gdynią linią tą przewożono towary dla чення Сілезії з Ґдинею, ця лінія тран- Łodzi i okolic (bawełna), a także towa- спортувала товари до Лодзі та околиць ry z Czechosłowacji, Bułgarii, Austrii (бавовна), а також товари з Чехосло- i Węgier. Od 1938 roku zyski dzielono ваччини, Болгарії, Австрії та Угорщи- pomiędzy PKP a towarzystwem. Zre- ни. З 1938 року прибуток ділився між Budowa magistrali węglowej. alizowanie połączenia Herbów Nowych Будівництво вугільної магістралі. Польською Державною Залізницею Odcinek Herby-Kalety; widoczny wiadukt z Gdynią było jednym z największych Budowa wiaduktu na budowanym drugim (ПКП) і компанією. Зв’язок залізнич- szosy Częstochowa-Lubliniec osiągnięć gospodarczych Polski w okre- torze magistrali węglowej w Tczewie ної станції Герби Нове з Гдинею був nad linią kolejową Будівництво шляхопроводу на другій sie międzywojennym. одним із найбільших економічних до- ділянка Герби-Калети; видно віадук колії вугільної магістралі в Тчеві дороги Ченстохова-Люблінець над сягнень на шляху вугільної магістралі залізничною колією в Польщі міжвоєнного періоду. (544) Centralny Okręg Przemysłowy (COP). Okres 1936–1939 charakteryzo- (544) Центральний Промисловий Округ (ЦПО). Період 1936–1939 рр. wał się szerokim zakresem inwestycji w gospodarce, zwłaszcza na terenie COP. Jego характеризувався широким спектром капіталовкладень в економіку, особливо genezy należy poszukiwać w latach 20., kiedy to po raz pierwszy wysunięto projekt в зоні ЦПО. Його початок слід шукати в 20-х роках, коли вперше був висуну- budowy okręgu przemysłowego w rejonie wideł Wisły i Sanu. W drugiej połowie тий проект будівництва промислового округу в районі злиття річок Вісла і Сян. lat 30. Powrócono do tej koncepcji w związku z przyjętym planem wzmocnienia У другій половині 30-х років ця концепція була відроджена у зв'язку з прийня- potencjału wojenno-ekonomicznego państwa. тим планом зміцнення військово-економічного потенціалу держави. COP zgodnie z charakterem ziem, na jakich się znajdował, miał składać się Центральний Промисловий Округ, відповідно до характеру земель, на яких z trzech rejonów: він розташовувався, мав складатися з трьох районів: • surowcowego (województwo kieleckie), • сировинний (воєводство Келецьке), • aprowizacyjnego (województwo lubelskie), • забезпечення предметами першої необхідності (воєводство Люблінське), • przemysłowego (projektowane w województwie sandomierskim). • промисловий (проектований у воєводстві Сандомирському). Obejmował obszar 59 691 km2 i był zamieszkany przez około 5,6 mln ludności. Округ займав площу 59 691 км2 і населенням приблизно 5,6 млн. людей. Budowa okręgu zawierała w sobie myśl zabezpieczenia realizacji potrzeb obronnych Розбудова промислового округу містила ідею забезпечення оборонних потреб państwa, którą połączono ze spełnieniem istotnych celów ogólnogospodarczych. держави, яка поєднувалася з виконанням важливих загальногосподарських за- Sprowadzały się one do: вдань. • stworzenia w centrum państwa uprzemysłowionego obszaru, które miał zbliżyć Вони зводилися до: do siebie poszczególne dzielnicę i być węzłem je łączącym; • створення індустріалізованого району в центрі держави, який повинен був • wykreowania obszaru, który – wszechstronnie uprzemysłowiony – stałby się зблизити окремі райони один з одним і бути вузлом, що з’єднує їх; bazą do rozszerzenia aktywności przemysłowej na słabo rozwinięte wojewódz- • створення території, яка була би різнобічно індустріалізована і стала би ба- twa wschodnie; зою для поширення промислової діяльності на слаборозвинені східні воє- • przywrócenia Wiśle jej historycznego charakteru – głównej osi Polski, drogi водства; transportu towarów; • відновлення історичного характеру річки Вісли як головної вісі Польщі, • optymalnego wykorzystania istniejącej w kraju bazy surowcowej celem jak naj- важливої артерії до транспортування вантажів; większego uniezależnienia się od zagranicy. • оптимального використання наявної в країні сировинної бази з метою мак- Plany państwowe mające na celu m.in. zachęcenie inwestorów prywatnych prze- симальної незалежності від іноземних держав. widywały: Державні плани, спрямовані на заохочення приватних інвесторів передба- • rozbudowę bazy energetycznej COP i powiązania jej z Podkarpaciem; чали: • budowę na Wiśle portów odbierające śląski węgiel; • розширення енергетичної бази ЦПО та зв'язування його з Підкарпаттям; 460 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 461 Centralny Okręg Przemysłowy – „największy plac budowy w Europie Środkowej” Plakat propagandowy COP Центральний Промисловий Округ – «найбільший будівельний майданчик Агітаційний плакат ЦПО у Центральній Європі» • budowę nowych linii komunikacyjnych; • будівництво портів на річці Вісла для прийняття сілезького вугілля; • uczynienie z Sandomierza jednego z węzłowych punktów na mapie gospodar- • будівництво нових ліній транспортних комунікацій; czych kraju. • перетворення Сандомира в одним із вузлових пунктів на економічній карті W ciągu ostatnich lat przed wybuchem wojny na terenie COP podjęto budo- країни. wę m.in. elektrowni i huty (Stalowa Wola), dwóch elektrowni wodnych (Rożnów В останні роки перед початком війни на території ЦПО розпочалося будів- i Myczkowce), fabryki obrabiarek i fabryki silników lotniczych (Rzeszów), fabryki ництво, зокрема, електростанції та металургійного заводу (Сталова Воля), двох samochodów ciężarowych (Lublin), wytwórni celulozy (Niedomice), fabryki sztucz- гідроелектростанцій (Рожнув і Мич- nego kauczuku i opon (Dębica). Rozbu- ківці), верстатобудівного заводу та за- dowano wiele zakładów przemysłu zbro- воду авіадвигунів (Жешув), фабрики jeniowego, w tym fabryki w Radomiu вантажівок (Люблін), целюлозного i Starachowicach. Nowy okręg przemy- заводу (Недомиці), заводу штучного słowy miał dać około 100 tys. nowych каучуку та автомобільних шин (Дем- miejsc pracy. Inwestycje pochłonęły биця). Було розширено виробництво około 2 mld złotych. Aby sprostać tak багаттьох підприємств збройової про- poważnym wymaganiom finansowym мисловості, зокрема заводів у містах poza środkami budżetu państwa podjęto Радом та Стараховиці. Новий промис- starania o pożyczki zagraniczne, a także ловий округ мав забезпечити близько Budowa zapory wodnej w Rożnowie wewnętrzne. Aby zachęcić przemysłow- 100 тис. нових робочих місць. Інвес- Huta w Stalowej Woli, 1938 na Dunajcu, 1939 Металургійний завод у Сталевій Волі, ców do podejmowała działania w COP Будівництво дамби в Рожнові на річці тиції склали близько 2 млрд. злотих. 1938 рік w 1938 roku wprowadzono znaczne ulgi Дунаєць, 1939 рік Щоб забезпечити такі значні інвести- 462 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 463 podatkowe na jego obszarze. Jedną z głównych inwestycji COP była budowa huty ційні потреби, поза державним бюджетом були задіяні зовнішні та внутрішні stali jakościowej i zakładów mechanicznych w Stalowej Woli. W lutym 1937 roku позики. З метою заохочення промисловців до діяльності в ЦПО в 1938 р. були Ministerstwo Spraw Wojskowych wydało zlecenie na budowę zakładów w Stalowej введені по всій його території суттєві податкові пільги. Однією з головних ін- Woli specjalnej spółce pod nazwą Zakłady Południowe sp. z o.o. Zatrudniały one вестицій ЦПО було будівництво металургійного заводу високоякісної сталі та ponad 1100 robotników i 500 inżynierów oraz mechaników. Całość inwestycji po- механічних підприємств у Сталевій Волі. У лютому 1937 року Міністерство chłonęło około 100 mln zł. Справ Військових видало наказ про будівництво заводів у Сталевій Волі і до- звіл на це для спеціальної компанії під назвою «Південні заклади ТзОВ» Вся інвестиція коштувала приблизно 100 млн. злотих. PODSUMOWANIE LXXXVIII РЕЗЮМЕ LXXXVIII W okresie II Rzeczypospolitej miały miejsce istotne przemiany gospodarcze. Do Значні економічні зміни відбулися за часів ІІ Речі Посполитої. Серед най- najważniejszych osiągnięć zaliczyć możemy: важливіших досягнень: • reformy skarbowe Władysława Grabskiego; • казначейські реформи Владислава Грабського; • budowę portu w Gdyni; • будівництво порту в Гдині; • zapoczątkowaną w 1925 roku reformę rolną; • розпочата в 1925 р. земельна реформа; • czteroletni plan inwestycyjny Eugeniusza Kwiatkowskiego; • чотирирічний інвестиційний план Евгеніуша Квятковського; • budowę Centralnego Okręgu Przemysłowego. • будівництво Центрального Промислового Округу. 6. Przemiany cywilizacyjne i kulturowe 6. Цивілізаційні та культурні перетворення (545) Szkolnictwo. Po uzyskaniu niepodległości zasadnicze zadanie władz (545) Освіта. Після здобуття незалежності головним завданням освітньої oświatowych sprowadzało się do przejęcia szkolnictwa porozbiorowego i rozpoczę- влади було прийняття освітньої системи на землях після колишнього поділу та cia jego unifikacji. Dla żadnej innej dziedziny odrodzenie państwa nie miało tak початок її уніфікації. Для жодної іншої галузі процес відродження держави не wielkiego znaczenia. Szkoła miała wyposażać obywateli do uczestnictwa w życiu мав настільки вагомого значення. Школа мала підготувати громадян до учас- politycznym i kulturze. Szczególnie niski poziom oświaty panował w byłym za- ті в політичному житті та культурі. Особливо низьким був рівень освіти в borze rosyjskim, gdzie nie obowiązywał przymus szkolny, a językiem wykła- колишньому російському поділі, де не було обов’язкової шкільної освіти, dowym był rosyjski. W Galicji istniał obowiązek szkolny, a polski stanowił język а навчання велося російською мовою. Шкільне навчання в Галичині було wykładowy. Również w zaborze pruskim dzieci i młodzież musiały uczęszczać do обов’язковим, викладання велося польською мовою. Також у Прусській части- szkół, lecz z niemieckim językiem nauczania. ні діти та молодь мали відвідувати школи, але з німецькою мовою навчання. Już pierwsze rządy w odrodzonej Polsce zapowiadały utworzenie dla wszyst- Вже перші уряди відродженої Польщі оголосили про створення загальної, kich dzieci powszechnej, bezpłatnej i świeckiej szkoły. Jesienią 1918 roku przystą- безкоштовної та світської школи для всіх дітей. Восени 1918 р. розпочалися ак- piono do działania i przygotowano deklarację, której naczelne hasła sprowadzały ції та була підготовлена декларація, основні гасла якої зводилися до уніфікації się do zjednoczenie szkolnictwa wszystkich zaborów, a także przygotowano w tym освіти в усіх поділах, і з цього приводу були підготовлені відповідні законодав- zakresie odpowiednie akty legislacyjne, które miały obowiązywać na całym obsza- чі акти, які мали діяти по всій країні. В основу програми освіти передбачалося rze państwa. Zamierzano oprzeć program szkolnictwa na następujących zasadach: покласти такі принципи: загальне семирічне навчання, безкоштовне навчання siedmioletni powszechny obowiązek szkolny, bezpłatna nauka oraz nadzór władz та нагляд світської влади за шкільною системою. Цю програму слід оцінювати świeckich nad systemem szkolnym. Program ten należy ocenić, jako istotny krok як значний крок вперед по відношенню до існуючих рішень. naprzód w stosunku do istniejących rozwiązań. Постанова Міністерства релігійних віросповідань і народної просвіти про Dekret Ministerstwa Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego w sprawie запровадження обов'язкового шкільного навчання була опублікована в лютому wprowadzenia obowiązku szkolnego ukazał się w lutym 1919 roku. Zapowiadał, że 1919 року. Проголошено, що освіта у сфері початкової школи буде обов’язковою wykształcenie w zakresie szkoły powszechnej będzie obowiązkiem dla wszystkich для всіх дітей віком від 7 до 14 років. Березнева Конституція встановила: dzieci w wieku od 7 do 14 lat. Konstytucja marcowa ustanawiała: • обов’язкове навчання всіх дітей у початковій школі; • obowiązek nauki dla wszystkich dzieci w zakresie szkoły podstawowej; • безкоштовне навчання в школах державних і місцевого самоврядування; 464 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 465 • bezpłatność nauki w szkołach państwowych i samorządowych; • обов'язковість викладання релігії в державних школах; • obowiązek nauczania religii w szkołach publicznych; • свобода наукових досліджень і публікації їх результатів; • wolność badań naukowych i ogłaszanie ich wyników; • право громадян засновувати і брати участь в управлінні закладами освіти в • prawo obywateli do zakładania i prowadzenia, w granicach prawa, szkół. межах закону. Mimo zamierzeń zakrojonych na szeroką skalę, oświata z trudem torowała so- Незважаючи на масштабні наміри, освіта важко пробивала собі дорогу, осо- bie drogę, zwłaszcza na wschodnich obszarach państwa. Tam, ze względu na brak бливо в східних регіонах країни. Через відсутність відповідних умов там нерід- odpowiednich warunków, dopuszczano częstokroć do zakładania szkół cztero- i pię- ко дозволялося засновувати чотири- і п'ятирічні школи з деякими додатковими cioletnich, wymagających nauki uzupełniającej. Dzięki intensywnym działaniom предметами. Завдяки інтенсивній діяльності органів освіти відсоток дітей, охо- władz oświatowych procent dzieci pobierających naukę w szkołach powszechnych плених державними школами, поступово збільшувався, хоча були воєводства, sukcesywnie ulegał zwiększeniu, choć były województwa, w których ponad 20% де понад 20% дітей не навчалися. dzieci nie pobierało nauki. Незабаром після закінчення війни почала працювати середня освіта, пере- Tuż po zakończeniu wojny rozpoczęło pracę szkolnictwo średnie, głównie ośmio- важно восьмикласні гуманітарно-математичні та природничі гімназії. До них klasowe gimnazja humanistyczne i matematyczno-przyrodnicze. Przyjmowano do приймалася молодь після закінчення чотирьох років початкової школи. Загаль- nich młodzież po ukończeniu czterech klas szkoły podstawowej. Szkoły średnie – ноосвітні школи – через свою нечисленність і розташування переважно в міс- w związku z niezbyt dużą ich liczbą oraz rozmieszeniem przede wszystkim w mia- тах – мали обмежений діапазон впливу. Значна частина гімназій перебувала у stach – miały ograniczony zasięg oddziaływania. Duża część gimnazjów stanowiła приватній власності окремих осіб, громадських і релігійних об'єднань тощо. własność prywatną jednostek, stowarzyszeń społecznych, związków wyznaniowych Навчання в таких закладах було дорогим, що робило його практично не- itd. Nauka w takich placówkach była kosztowana, co czyniło ją praktycznie доступним для дітей із менш забезпечених верств суспільства. Меншою мі- niedostępną dla dzieci z gorzej sytuowanych warstw społecznych. W mniejszym рою це стосувалося державних шкіл. Молодь з менш забезпечених сімей могла stopniu dotyczyło to szkół państwowych. Młodzież z gorzej sytuowanych domów користуватися послугами відносно слабкої системи професійно-педагогічної mogła skorzystać z usług stosunkowo słabego szkolnictwa zawodowego i pedago- освіти, яка доповнювала існуючу мережу середніх шкіл. Іншим шляхом, осо- gicznego, które stanowiło uzupełnienie istniejącej sieci szkół średnich. Inną z dróg, бливо для сільської молоді, було навчання в кадетських корпусах (Львів, w odniesieniu zwłaszcza do młodzieży wiejskiej, była edukacja w ramach Kor- Модлін, Хелм, Равич). Ці заклади, засновані на традиціях польських лицар- pusów Kadetów (Lwów, Modlin, Chełm, Rawicz). Placówki te, opierające się na ських шкіл, були військовими школами, які отримали всі повноваження дер- tradycjach polskich szkół rycerskich, były szkołami wojskowymi, które uzyskały жавних загальноосвітніх шкіл. Середню освіту вони поєднували з військовим wszystkie uprawnienia państwowych szkół średnich ogólnokształcących. Łączyły вихованням і навчанням. naukę gimnazjum z wychowaniem i przysposobieniem wojskowym. Суттєві зміни в системі освіти, особливо середньої, внесла реформа 1932 р., Poważne zmiany ustroju szkolnictwa zwłaszcza średniego przyniosła reforma так звана «реформа Єнджеєвича» (названа на честь міністра релігійних вірос- z 1932 roku, tzw. „reforma jędrzejewiczowska” (nazwana tak od nazwiska Ministra повідань і народної просвіти Януша Єнджеєвича98). Метою було уніфікувати Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego – Janusza Jędrzejewicza98). Zmie- існуючу систему освіти шляхом запровадження триступеневої (чотири, шість rzano do zunifikowania istniejącego systemu szkolnictwa przez wprowadzenie trzy- і семи класів) початкової загальноосвітньої школи та встановлення двох сту- stopniowej (cztero-, sześcio- i siedmioklasowej) szkoły powszechnej oraz poprzez пенів середньої школи (нижчого, що охоплює чотири класи гімназії, і вищого, ustanowienie dwóch stopni szkoły średniej (niższego, obejmującego cztery klasy що охоплює два класи ліцею). Закон також вводив обов'язок навчання моло- gimnazjum oraz wyższego – obejmującego dwie klasy liceum). Ustawa wprowadza- ді до вісімнадцяти років. Реформа суттєво модернізувала програму середньої ła także obowiązek dokształcania młodzieży do lat osiemnastu. Reforma znacząco школи; запровадила свою спеціалізацію, а також піднесла колишні професійні zmodernizowała program szkoły średniej; wprowadzała jej specjalizację, podnosiła школи до рангу гімназії та ліцею. З іншого боку, реалізація закону, всупереч również do rangi gimnazjów i liceów byłe szkoły zawodowe. Z drugiej strony wcie- намірам його творців, призвела до фактичних труднощів здобуття вищої освіти lenie w życie ustawy, wbrew intencji jej twórców, spowodowało faktyczne utrud- сільською молоддю. Якщо раніше умовою вступу до гімназії було закінчення nienia w zdobywaniu wyższego wykształcenia przez młodzież wiejską. Poprzednio чотирирічної початкової загальноосвітньої школи, то за новими правилами ви- bowiem warunkiem wstępu do gimnazjum było ukończenie czteroklasowej szkoły магалося закінчення шестирічної освіти. Проте шкіл такого типу на селі було powszechnej, w myśl nowych rozwiązań wymagano ukończenia sześciu klas. Szkół небагато. tego typu było jednakże na wsi mało. 98 Janusz Jędrzejewicz (1885–1951) – oficer Wojska Polskiego, pedagog, polityk. W latach 1931– 98 Януш Єнджеєвич (1885–1951) – офіцер Війська Польського, педагог, політик. У 1931-1934 1934 Minister Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego, a w latach 1933–1934 Prezes Rady Mi- роках – міністр релігійних віросповідань і народної просвіти, у 1933–1934 роках – прем'єр- nistrów. міністр. 466 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 467 Zwieńczenie systemu edukacyjnego Досягненням системи освіти були stanowiły szkoły wyższe. Do podstawo- вищі школи. До початкових універси- wych uczelni należały m.in. uniwersy- тетів належали університети - Ягел- tety: Jagielloński w Krakowie, Stefana лонський у Кракові, Стефана Баторія Batorego w Wilnie, Jana Kazimierza we у Вільнюсі, Яна Казимира у Льво- Lwowie, Józefa Piłsudskiego w Warsza- ві, Юзефа Пілсудського у Варшаві, wie, Poznański oraz dwie politechniki: в Познані, а також два політехнічні Lwowska i Warszawska. Uczelnią po- університети – Львівський і Варшав- Janusz Jędrzejewicz jako minister wołaną do życia z myślą o zwiększeniu ський. Університетом, заснованим у i jako premier potencjału gospodarczego państwa była 1919 році для піднесення економіч- Minister Wyznań Religijnych i Oświecenia Rząd Janusza Jędrzejewicza (1933–1934); Publicznego Janusz Jędrzejewicz (1), prezes założona w 1919 roku Akademia Górni- ного потенціалу країни, була Гірнича siedzą od prawej: Józef Piłsudski, Ignacy Polskiej Akademii Umiejętności Kazimierz cza w Krakowie. W końcu lat 30., jako Mościcki, Janusz Jędrzejewicz. Академія в Кракові. Наприкінці 30-х Kostanecki (2), rektor Uniwersytetu jedyna w kraju, dysponowała wydzia- Уряд Януша Єнджеєвича (1933–1934); років тільки вона єдина в країні мала Jagiellońskiego Stanisław Kutrzeba (3), łami górniczym i hutniczym. Kadry dla сидять справа: Юзеф Пілсудський, гірничий та металургійний факульте- 1935 rok. gospodarki kształciły także dwie wyższe Ігнацій Мосціцький, Януш Єнджеєвіч. ти. Кадри для господарства готували Януш Єнджеєвич як міністр szkoły handlowe (Warszawa, Lwów), дві вищі торгівельні школи (Варшава, та прем’єр-міністр Szkoła Główna Gospodarstwa Wiejskie- Львів), Головна школа сільського господарства і Державна Вища школа маши- Міністр релігійних віросповідань і на- родної просвіти Януш Єнджеєвич (1), go i Państwowa Wyższa Szkoła Budowy нобудування в Познані. У 1938/1939 навчальному році в країні було 38 універ- президент Польської академії мистецтв Maszyn w Poznaniu. W roku akademic- ситетів, в яких навчалося 50 тис. студентів. Поляки мали колектив видатних і наук Казімєж Костанецький (2), ректор kim 1938/1939 było w kraju 38 uczel- викладачів, які мали значні наукові досягнення, а часто й світову славу. Ягеллонського університету Станіслав ni wyższych, nauki pobierało w nich Розвиток освіти був великим досягненням ІІ Речі Посполитої, але далеко не Кутшеба (3), 1935 р. 50 tys. studentów. Polacy szczycili się повним успіхом у цьому плані. У 1927 р. повну загальноосвітню школу закінчило kadrą wybitnych wykładowców akade- 22 % дітей, у 1937 р. – близько 40 %. Не вистачало початкових і середнії шкіл. Зна- mickich, którzy mieli znaczące osiągnięcia naukowe i często światową sławę. чні обмеження в реальному доступі до середньої освіти мала сільська молодь. Rozwój szkolnictwa był poważnym osiągnięciem II Rzeczypospolitej, jednakże do pełnego sukcesu w tym zakresie było bardzo daleko. W 1927 roku pełną szkołę powszechną kończyło 22% dzieci w 1937 roku – około 40%. Występował niedosta- tek szkół ponadelementarnych. W sposób szczególnie dotkliwy ograniczenia w fak- tycznym dostępie do szkoły średniej dotyczyły młodzieży wiejskiej. (546) Nauka i technika. Powstanie i rozbudowa wyższych uczelni zaowocowała (646) Наука і техніка. Результатом заснування та розширення університе- licznymi badaniami naukowymi. Do przebywających w kraju uczonych dołączyli тів стали численні наукові дослідження. До вчених, які залишилися в країні, powracający do kraju profesorowie, pracujący przed wojną na obcych uczelniach. приєдналися професори, що повернулися в країну, які до війни працювали в Okres dwudziestolecia międzywojennego przyniósł sukcesy naukowe w wielu dzie- закордонних університетах. Міжвоєнний період приніс наукові успіхи в бага- dzinach, przede wszystkim jednak w: тьох галузях: • matematyce (Stefan Banach, Hugo Steinhaus, Alfred Tarski Kazimierz Kuratow- • математика (Стефан Банах, Гуго Штейнгауз, Альфред Тарський, Казимир ski, Wacław Sierpiński), Куратовський, Вацлав Серпінський), • chemii (Maria Skłodowska-Curie, Kazimierz Fajans, Ignacy Mościcki); • хімія (Марія Склодовська-Кюрі, Казімеж Фаянс, Ігнацій Мосьціцький); • fizyce (Czesław Białobrzeski, Stefan Pieńkowski); • фізика (Чеслав Бялобжеський); • socjologii (Ludwik Krzywicki, Florian Znaniecki, Józef Chałasiński); • соціологія (Людвиг Кшивицький, Людвік Крживіцький, Флоріан Знане- • filozofii (Kazimierz Twardowski, Konstanty Michalski); цький, Юзеф Халасінський); • historii (Franciszek Bujak, Oswald Balzer, Szymon Askenazy); • філософія (Казимир Твардовський, Константи Міхальський); • biologii (Jakub Parnas, Emil Godlewski); • історія (Францішек Буяк, Освальд Маріан Бальцер , Шимон Ашкеназі); • naukach medycznych (Ludwig Hirszfeld, Rudolf Weigl). • біологія (Якуб Парнас, Еміль Годлевський); • медичних наук (Людвіг Гіршфельд, Рудольф Вайгль, Стефан Пеньков- ський). 468 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 469 Dyplom Nagrody Nobla, 1911. Рудольф Вайгль Диплом Нобелівської премії 1911 р. Maria Skłodowska-Curie – „pierwsza dama nauki” Rudolf Weigl Марія Склодовська-Кюрі - «перша леді науки» Listę wybitnych polskich uczonych można by znacząco wydłużyć. Nie było bo- Список видатних польських вчених можна було б значно продовжити. Не wiem dziedziny nauki niemającej w wolnej Polsce swych znaczących przedstawi- було галузі науки, яка б не мала своїх значних представників у вільній Польщі. cieli. Naród, który mógł się rozwijać w normalnych warunkach na szeroką skalę, Нація, яка могла розвиватися за нормальних умов у великих масштабах, почала podjął rywalizację w sferze ducha i myśli. конкурувати у сфері духу та думки. Do wybuchu II wojny światowej jedynym skutecznym środkiem przeciw До початку Другої світової війни єдиним ефективним засобом проти ви- tyfusowi plamistemu, który zbierał szczególnie w czasie wojny wielkie żniwo сипного тифу, який спричинив велику кількість смертей, особливо під час śmierci, była szczepionka opracowana przez prof. Rudolfa Weigla (1883–1957) війни, була вакцина, розробки проф. Рудольфа Вайґля (1883–1957) у Львів- na Uniwersytecie Jana Kazimierza we Lwowie. ському університеті Яна Казимира. Ostatnia epidemia tyfusu plamistego w Polsce miała miejsce w 1957 r. Tyfus Остання епідемія висипного тифу в Польщі була в 1957 році. У 1971 році plamisty wykreślono z listy chorób kwarantannowych w 1971 r. тиф був виключений зі списку карантинних захворювань. Oprócz uczelni nauką zajęły się liczne instytuty i towarzystwa naukowe. Do naj- Крім університетів, наукою займалися численні інститути і наукові това- bardziej zasłużonych zaliczyć należy m.in.: Bibliotekę Narodową, Główny Urząd риства. До найбільш відомих належать Національна бібліотека, Центральне Statystyczny, Państwowy Instytut Meteorologiczny, Akademię Nauk Technicznych, статистичне управління, Національний метеорологічний інститут, Академія Akademię Nauk Lekarskich i wiele innych. Prawo reprezentowania polskiej nauki технічних наук, Академія медичних наук та багато інших. Право представля- na forum międzynarodowym otrzymała Polska Akademia Umiejętności. ти польську науку на міжнародному форумі отримала Польська академія май- Mimo niewystarczający nakładów środowisko uczonych Polski tamtych lat od- стерності. notowano wiele osiągnięć. Przykładowo w naukach technicznych sukcesami nie Незважаючи на брак коштів, наукова спільнота Польщі тих років відзначила tylko na skalę krajową szczyciło się grono znakomitych inżynierów w większości чимало досягнень. Наприклад, у технічних науках група видатних інженерів, związanych z uczelniami technicznymi m.in.: здебільшого пов’язаних з технічними університетами, мала успіхи не лише в • konstruktor Stefan Bryła – projektant pierwszego mostu spawanego na Słudwi національному масштабі, серед яких: czy gmachu Prudentialu w Warszawie; • конструктор Стефан Брила – проектант першого в Європі зварного дорож- • architekt Zdzisław Mączeński – projektant gmachu Ministerstwa Wyznań Reli- нього мосту на р. Слудва під Ловічем чи першого Варшавського хмарочо- gijnych i Oświecenia Publicznego; су «Prudential» («Пруденшл»); • elektronik Janusz Groszkowski – pionier w dziedzinie układów radiotechnicz- • архітектор Здислав Монченський – проектант будинку Міністерства релі- nych, eksperymentujący z technikami TV; гійних віросповідань і народної просвіти; • termodynamik Bogdan Stefanowski – teoretyk teorii spalania, właściwości paliw • інженер-електрик Януш Грошковський – піонер у галузі радіотехнічних i obiegów chłodniczych; систем, експериментатор в галузі телебачення; • inżynier mechanik Czesław Witoszyński – badacz aerodynamiki, jeden z twór- • термодинамік Богдан Стефановський – теоретик теорії горіння, властивос- ców polskiego lotnictwa cywilnego i wojskowego; тей палива та циклів охолодження; 470 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 471 Pierwszy w Europie most spawany Klasycyzm redukcyjny Перший в Європі зварний міст Редуктивний класицизм • fizyk Mieczysław Wolfke99 – prekursor telewizji (telektroskop100), odkrywca dwóch odmian ciekłego helu i metod jego zestalania, twórca dalmierza na bliską podczerwień; • chemik i technolog Kazimierz Smoleński – badacz cukrów, prowadzący badania w kierunku aromatyzacji ropy naftowej i zajmujący się tworzywami sztuczny- Pierwszy warszawski „drapacz chmur” Kościół w Limanowej. Świątynia została mi. Перший варшавський хмарочос wybudowana w latach 1910–1918 jako Wielkie nazwiska nadają charakter środowiskom naukowym, podnosząc ich po- wotum na 100. rocznicę uchwalenia ziom. Ta prawidłowość znalazła pełne odzwierciedlenie w dziejach nauki i szkolnic- Konstytucji 3 Maja. twa wyższego II Rzeczypospolitej. Idea polskości, zakorzeniona w młodych umy- Костьол в Лимановій. Костьол був słach, okazała się najtrudniejsza do skruszenia przez sąsiadów – zwolenników tezy збудований у 1910–1918 роках до 100- річчя прийняття Конституції 3 травня o „sezonowości” i „pokraczności” II Rzeczypospolitej. • інженер-механік Чеслав Вітошинський – дослідник аеродинаміки, один із засновників польської цивільної та військової авіації; • фізик Мечислав Вольфке99– попередник телебачення (телетроскоп100), від- кривач двох типів рідкого гелію та методів його затвердіння, творець дале- коміра ближнього інфрачервоного діапазону; • хімік і технолог Казимир Смоленський - дослідник цукрів, проводить до- слідження в напрямку ароматизації сирої нафти та займався пластмасами. Відомі науковці надають характер спільноті, підвищуючи її рівень. Повною мірою ця закономірність знайшла відображення в історії науки та вищої освіти ІІ Речі Посполитої. Ідею польськості, вкорінену в молодих умах, виявилося найважче розтрощити сусідам – прихильникам тези про «тимчасовість» і «по- збавленість перспектив» ІІ Речі Посполитої. 99 Мечислав Вольфке навчався в 1901–1907 роках в Льєзькому і Паризькому університетах. У 1907–1910 рр. працював у Вроцлавському університеті, в 1914–1922 рр. – в Цюрихському по- 99 Mieczysław Wolfke ukończył studia we Wrocławiu, zaś pracę habilitacyjną – recenzowaną літехнікумі і університеті. Захистив дисертацію, рецензовану Ервіном Шредінгером і Альбертом przez Erwina Schrödingera oraz Alberta Einsteina – bronił na Politechnice w Zurychu. Ейнштейном, у Цюрихському технологічному університеті. 100 Pierwszy działający prototyp telewizora, tzw. telektroskop, jako pierwszy skonstruował inny Po- 100 Перший діючий прототип телевізора, телетроскоп вперше сконструював інший поляк – Ян lak – Jan Szczepanik. Щепанік. 472 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 473 (547) Muzy między wojnami. Kulturę polską dwudziestolecia międzywojen- (547) Музи між війнами. Польську культуру міжвоєнного періоду слід nego należy postrzegać jako zjawisko mające swoją genealogię przed 1918 rokiem, сприймати як явище зі своєю історією до 1918 року, а після 1939 року – її про- a po 1939 – kontynuację. Cechuje ją przede wszystkim ogromna różnorodność. Buj- довженням. Цей період характеризується перш за все великою різноманітніс- ny rozkwit literatury nastąpił już na przełomie wieków. Trwający w latach 1890– тю. Розквіт літератури припав на рубіж століть. Період в історії літератури, 1919 okres w dziejach literatury zwany Młodą Polską, reprezentowali tacy twórcy, відомий як «Молода Польща», що тривав в 1890-1919 роках, представляли jak: Władysław S. Reymont (Chłopi, Ziemia obiecana); Stefan Żeromski (Ludzie такі митці, як Владислав С. Реймонт («Селяни», «Земля обітована», «Вампір», bezdomni, Wierna Rzeka), Stanisław Wyspiański (Wesele, Wyzwolenie); Gabrie- «Бунт»); Стефан Жеромський («Бездомні», «Вірна ріка»), Станіслав Виспян- la Zapolska (Moralność Pani Dulskiej, Żabusia) czy Kazimierz Przerwa-Tetmajer ський («Весілля», «Звільнення»); Габріела Запольська («Мораль пані Дуль- (Poezje, Na skalnym Podhalu). Zniechęcenie i poczucie słabości widocznej w epoce ської», «Жабуся»), Казімєж Пшерва-Тетмаєр («Поезія», «На скелястому Під- młodopolskiej ustąpiło – w nowej rzeczywistości po 1918 roku – miejsca pochwale галлі»). Знеохочення та відчуття слабкості, які були помітні в період «Молодої czynu. Część twórców nawiązywała do tradycji, część opowiadała się za zupełnie Польщі», поступилися місцем – у новій реальності після 1918 року – вихвалян- nowymi, awangardowymi prądami: futuryzmem – zafascynowanym rozwojem tech- ню вчинку. Одні митці зверталися до традицій, інші обирали абсолютно нові, niki i wielkomiejskim życiem czy ekspresjonizmem – podkreślającym wagę przeżyć авангардні течії: футуризм – захоплення розвитком техніки та життям великого wewnętrznych. Zwraca uwagę, że już w 1918 r. powołano do życia Ministerstwo міста чи експресіонізм — підкреслення важливості внутрішніх переживань. Sztuki i Kultury, które pomimo krótkiego istnienia (do 1922 roku) zdołało zary- Вже у 1918 р. було створено Міністерство мистецтва та культури, яке, незважа- sować plan działania obejmujący m.in. ochronę zabytków czy pomoc w bieżącej ючи на своє коротке існування (до 1922 року), зуміло окреслити план дій, який działalności artystów. включав, серед іншого, збереження пам'яток та підтримку діяльності митців. (548) Literatura w II RP. Najpopularniejszą dziedziną pozostawała literatura, (548) Література в ІІ Речі Посполитій. Найпопулярнішим різновидом gdzie wielkim sukcesem była nagroda Nobla, którą w 1924 roku otrzymał Włady- мистецтва залишалася література, де великим успіхом стала Нобелівська sław Reymont za powieść Chłopi. Tematykę polityczną i społeczną podejmowali премія, яку 1924 року отримав Владислав Реймонт за роман «Селяни». По- w swoich powieściach m.in.: Juliusz Kaden-Bandrowski, Tadeusz Dołęga-Mosto- літичну та соціальну тематику підхоплювали у своїх романах Юліуш Каден- wicz, czy Ferdynand Goetel. Klasykę polskiej prozy tego okresu stanowią natomiast: Бандровський, Тадеуш Доленга-Мостович і Фердинанд Ґетель. Класикою Przedwiośnie Stefana Żeromskiego, Noce i dnie Marii Dąbrowskiej, Granica Zofii польської прози цього періоду є «Провесна» Стефана Жеромського, «Ночі й Nałkowskiej i Ferdydurke Witolda Gombrowicza. дні» Марії Домбровської, «Межа» Зоф'ї Налковської та «Фердидурке» Вітоль- Wyjątkowo oryginalnym zjawiskiem w literaturze polskiej był dramat, gdzie да Ґомбровича. zjawiskiem samym w sobie był przede wszystkim Stanisław Ignacy Witkiewicz Надзвичайно оригінальною у польській літературі була драматургія, де – Witkacy (Szewcy, W małym dworku). Wybitnym tłumaczem literatury obcej, któ- самостійним явищем був Станіслав Ігнацій Віткевич – Віткацій («Шевці», ry wpłynął na kształt języka polskiego, był Tadeusz Boy-Żeleński (zamordowany «У садибці»). Видатним перекладачем іноземної літератури, який вплинув w 1941 roku we Lwowie przez hitlerowców). Znakomicie rozwijała się poezja на формування польської мови, був Тадеуш Бой-Желенський (убитий у 1941 reprezentowana przez liczne grupy poetyckie. Wśród nich wyróżniała się grupa р. у Львові нацистами). Значного розвитку набула поезія, представлена чис- „Skamander”, do której należeli m.in.: Julian Tuwim, Jan Lechoń, Kazimierz Wie- ленними поетичними групами. Серед них виділялася група «Скамандр», до rzyński, Antoni Słonimski czy Jarosław Iwaszkiewicz. Ich utwory stanowią dziś якої входили, серед інших: Юліан Тувім, Ян Лехонь, Казімеж Вежинський, klasykę polskiej poezji XX wieku, a utrwalona w wielu relacjach Ziemiańska – Антоній Слонімський та Ярослав Івашкевич. Їхні твори сьогодні є класикою kawiarnia przy ul Mazowieckiej 12 w Warszawie, gdzie się spotykali – stała się польської поезії XX століття, а, кав’ярня «Ziemiańska» на вулиці Мазовецькій, wręcz częścią dziejów literatury polskiej. Z kręgiem skamandrytów – którzy za 12 у Варшаві, як місце їх зустрічей – увійшла в історію польської літерату- swojego duchowego patrona uważali Leopolda Staffa – związani byli także poeci ри. Поети, які не належали до цієї групи, як-от Казимира Іллакович чи Марія nienależący do grupy, jak Kazimiera Iłłakowiczówna czy Maria Pawlikowska-Ja- Павликовська-Ясножевська, також були пов’язані з групою скамандритів, які snorzewska. Do czołowych twórców poezji dwudziestolecia międzywojennego вважали Леопольда Стаффа своїм духовним покровителем. Серед провідних należą również Julian Przyboś, Władysław Broniewski, Bolesław Leśmian. Warto поетів міжвоєнного періоду були Юліан Пшибось, Владислав Броневський і odnotować, że w wileńskiej grupie „Żagary” rozwiał się w tych latach talent Cze- Болеслав Лесьмян. Варто зазначити, що талант Чеслава Мілоша розвинувся у sława Miłosza. вільнюському поетичному гурті «Жагари». Rolę ówczesnych salonów literackich przejmowały częstokroć w dwudzie- Роль тогочасних літературних салонів у 20-ті роки часто брали на себе бу- stoleciu domy pisarzy. Zbierali się oni m.in. w mieszkaniach Zofii Nałkowskiej, динки письменників. Вони зібралися в апартаментах Зоф'ї Налковської, Таде- Tadeusza Boya-Żeleńskiego czy Marii Dąbrowskiej i Stanisława Stępowskiego. уша Бой-Желенського або Марії Домбровської та Станіслава Стемповського. Literaci, ale także reprezentanci wszystkich nieomal dziedzin sztuki, gościli też Письменники, а також представники майже всіх видів мистецтва відвідували 474 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 475 w podwarszawskich Stawiskach u Anny i Jarosława Iwaszkiewiczów, w Pławo- також Анну та Ярослава Івашкевичів у селі Стависько поблизу Варшави, у wicach – posiadłości hrabiego, dyplomaty, redaktora i poety Ludwika Hieroni- Плавовіцах – маєтку графа, дипломата, редактора та поета Людвіка Гієроніма ma Morstina czy modnych zakopiańskich willach: Harenda – Jana Kasprowicza Морстіна, а також у фешенебельних закопанських віллах Харенда – Яка Ка- i Atma – Karola Szymanowskiego. спровича і Атма – Кароля Шимановського. (549) Sztuki plastyczne. Ciągłość kultury polskiej manifestowały dobitnie sztu- (549) Образотворче мистецтво. Неперервність польської культури яскраво ki plastyczne, reprezentowane przez różne szkoły i kierunki. Do najwybitniejszych виявилася в образотворчому мистецтві, представленому різними школами та malarzy pokolenia dwudziestolecia międzywojennego należeli mieszkający we напрямками. Серед найвидатніших художників міжвоєнного покоління були Francji Józef Pankiewicz, Jacek Malczewski i Tadeusz Makowski. W kraju two- Юзеф Панкевич, Яцек Мальчевський і Тадеуш Маковський, які жили у Фран- rzyli znani już wcześniej Julian Fałat, Leon Wyczółkowski, Wojciech Kossak, Jó- ції. У Польщі на той час вже були відомі Юліан Фалат, Леон Вичулковський, zef Mehoffer i inni. Z czasem obok malarzy starszego pokolenia pojawili się nowi Войцех Коссак, Юзеф Мегоффер та ін. З часом поруч із живописцями старшо- odciskający wyraźne piętno na intelektualnym poziomie dyskursu w obrębie sztuk го покоління з’явилися нові, що мали значний вплив на інтелектуальний рівень pięknych, jak choćby: Władysław Sko- дискусій в середовищі образотворчо- czylas – łączący cechy kubizmu i futu- го мистецтва, зокрема Владислав Ско- ryzmu ze sztuką ludową; Leon Chwistek чиляс, який поєднав риси кубізму та – twórca teorii wielości rzeczywistości футуризму з народним мистецтвом; w sztuce; Witkacy – skłaniający się ku Леон Хвістек – творець теорії мно- surrealizmowi czy Władysław Strzemiń- жинності реальностей у мистецтві; ski – malarz, teoretyk sztuki, publicysta Віткацій (Станіслав Ігнатій Віткевич), i pedagog, pionier konstruktywistycznej який схилявся до сюрреалізму; Вла- awangardy. дислав Стшемінський – художник, те- W rzeźbie przez długi czas prym оретик мистецтва, публіцист і педагог, wiódł Xawery Dunikowski, choć nale- один з лідерів польського конструкти- Józef Mehoffer, Plac Pigalle ży odnotować nurt powtórnego neokla- вістського авангардизму у міжвоєнні w Paryżu, 1894, sycyzmu (Polska Nike – 1918, pomnik роки. Юзеф Мегоффер, Площа Пігаль у Lotnika – 1932 Edwarda Wittiga); for- Władysław Skoczylas, Pochód zbójników, Ксаверій Дуніковський – один з Парижі, 1894 р., mizm (projekt pomnika Adama Mic- 1916 найвідоміших польських скульпто- kiewicza w Wilnie Zbigniewa Pronaszki) oraz konstruktywizm znajdujący odbicie Владислав Скочиляс, Похід розбійників, рів і живописців міжвоєнного пері- 1916 m.in. w twórczości Katarzyny Kobro-Strzemińskiej. Wśród polskich kompozytorów оду, хоча слід відзначити тенденцію wyróżniał się Karol Szymanowski często korzystający z motywów polskiej sztuki повторюваного неокласицизму (Польська Ніка - 1918, Пам'ятник Авіато- ludowej. ру – 1932 Едварда Віттіга). Розвивалися такі напрямки як формізм (проект пам’ятника Адаму Міцкевичу у Вільнюсі, виконаний Збігнєвом Пронашко) і конструктивізм, який знайшов відображення зокрема у творчості Катажини Кобро-Стшемінської. Серед польських композиторів вирізнявся Кароль Ши- мановський, який використовував мотиви польської народної творчості. (550) Prasa, radio, film. Obok starych, tradycyjnych środków społecznego prze- (550) Преса, радіо, кіно. Крім відомих традиційних засобів суспільної ко- kazu – literatury, muzyki, plastyki – rozwijały się nowe: kino, radio i prasa wielko- мунікації – літератури, музики, образотворчого мистецтва – розвивалися нові nakładowa. Spowodowały one wyjście kultury poza kręgi elity i jej łatwy dostęp dla види – кіно, радіо та багатотиражна преса. Вони вивели культуру за межі елі- całego społeczeństwa. тарних кіл і зробили її більш доступною для широкого суспільного загалу. Dynamicznie rozwinęła się wielotematyczna prasa pozostająca w dwudziestole- Бурхливо розвивалися різнобічні за тематикою періодичні друковані ви- ciu powszechnym środkiem masowego komunikowania. W 1918 roku ukazywało дання, які протягом міжвоєнного періоду залишалися загальним засобом ма- się w Polsce około 500–600 tytułów, a w 1937 roku było ich prawie 2800. Uka- сової комунікації. У 1918 р. у Польщі виходило близько 500-600 назв, в 1937 zywały się głownie w dużych miastach w centralnej i zachodnich częściach kraju. р. – майже 2800. Виходили вони переважно у великих містах центральної Dzienniki i czasopisma wydawały wszystkie ważne ugrupowania polityczne (m.in.: та західної частин країни. Журнали та газети видавали всі головні політич- narodowi demokraci – „Gazeta Warszawska”, piłsudczycy – „Gazeta Polska”; ruch ні групи (народові-демократи – «Газета Варшавська», пілсудчики – «Газета ludowy – „Piast” i „Wyzwolenie”; socjaliści – „Robotnik”, konserwatyści – „Sło- Польська», селянський рух – «Пяст» та «Визволення», соціалісти – «Робіт- 476 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 477 wo”). Znaczącą rolę w integrowaniu społeczeń- ник», консерватори – «Слово»). Значну роль stwa polskiego odegrała publicystyka i publicyści в інтеграції польського суспільства відігра- (m.in.: Stanisław Cat-Mackiewicz, Mieczysław ли журналістика та журналісти (серед них – Niedziałkowski, Ksawery Pruszyński, Antoni Sło- Станіслав Цат-Мацкевич, Мечислав Недзял- nimski, Stanisław Stroński, Konrad Wrzos). Do ковський, Ксаверій Прушиньський, Антоній najpoczytniejszych pism należały: „Kurier Poran- Слонімський, Станіслав Стронський, Конрад ny”, „Kurier Polski”, „Kurier Warszawski” i naj- Вжос). До найбільш популярних періодичних poważniejsze z pism popularnych „Ilustrowany видань належали «Ранковий Кур'єр», «Кур'єр Kurier Codzienny”. Польський», «Кур'єр Варшавський» та най- Ukazywała się prasa katolicka (w tym „Rycerz важливіший серед популярних видань був ба- Niepokalanej” redagowany przez o. Maksymilia- гатотиражний політичний та інформаційний na Kolbego o niebotycznym wprost w Polsce na- щоденник «Ілюстрований щоденний кур'єр». kładzie 800 tys. egz.), specjalistyczna (poświęco- Видавалася католицька преса (зокрема, na m.in. gospodarce, wojskowości, problematyce «Лицар Непорочної» під редакцією ксьондза morskiej), pisma dla kobiet, dzieci i młodzieży, Максиміліана Кольбе з накладом у Польщі licznych środowisk zawodowych i organizacji 800 тис. примірників), тематична преса (при- byłych żołnierzy. W stolicy prasa zwana „czerwoną” („Dobry Wieczór”, „Kurier свячена економічним, військовим, морським питанням), журнали для жінок, Czerwony”, „Exspress Poranny”) była odpowiednikiem współczesnych tabloidów. дітей та молоді, численних професійних груп, організацій колишніх військо- Zainteresowaniem cieszyły się periodyki kulturalne, tj. „Wiadomości Literackie” вих тощо. У столиці тогочасна преса під назвою «червона» («Добрий вечір», czy „Prosto z mostu”, prasa satyryczna jak „Mucha” czy „Szpilki”, a także sportowa «Кур'єр Червони», «Ранковий експрес») була еквівалентом сучасних таблоїдів. na czele z ukazującym się od 1921 roku „Przeglądem Sportowym”, przyczyniając Культурологічна періодика – «Відомості Літературні» або «Просто з мосту», się do przyśpieszenia społecznej akceptacji dla sportu (redakcja od 1926 r. orga- сатирична преса – «Муха» або «Шпілкі», а також спортивна преса - «Перегляд nizowała coroczny plebiscyt na najlepszych polskich sportowców). W listopadzie спортивний», який виходив з 1921 року - сприяла прискоренню соціального 1918 roku powstała Polska Agencja Telegraficzna (PAT) dostarczająca informacji визнання спорту (редакція починаючи з 1926 р. організовувала щорічний пле- dla prasy i radia. бісцит на кращих польських спортсменів) тощо. У листопаді 1918 року по- Lokalne radiostacje o małym zasięgu działały w Polsce bezpośrednio po odzyska- стало Польське Телеграфне Агентство (ПАТ), яке забезпечувало інформацією niu niepodległości. Pierwsze jedno, dwugodzinne programy ogólnopolskie, głównie пресу та радіо. informacyjne, zaczęła nadawać w 1925 roku próbna radiostacja warszawska. Rok Відразу після відновлення незалежності в Польщі запрацювали місцеві później rozpoczęła emitowanie stałego programu w godzinach od 17 do 23 kontro- радіостанції ближнього радіусу дії. Перші одно- та двогодинні загальнонаці- lowana przez państwo S.A. Polskie Radio. Oddana do użytku w 1931 roku stacja ональні програми, в основному новини, від пробної радіостанції у Варшаві nadawcza w Raszynie pod Warszawą (o mocy 120 kW) była w tym czasie najsilniej- появилися в ефірі в 1925 р. А через рік звичайні програми від 5:00 до 23:00, sza na świecie. Dzięki niej program było można odbierać na 90% powierzchni kraju. почала постійно транслювати державна станція – S.A. Польське Радіо. Введена Wspomagając radiostacje w stolicy działały także lokalne m.in. w Katowicach, Kra- в експлуатацію в 1931 р. радіостанція в Рашині під Варшавою (потужністю kowie, Lwowie i Wilnie. W przededniu wybuchu wojny liczba abonentów Polskiego 120 кВт) була на той час найпотужнішою у світі. Завдяки цьому програму мож- Radia przekroczyła 1,1 mln, co oznacza, że liczba słuchaczy była znacznie wyższa. на було приймати в 90% країни. Доповнюючи столичні радіостанції, активно Tak jak w wielu innych obszarach kultury najbardziej upośledzona była wieś. діяли також місцеві станції у Катовіцах, Кракові, Львові та Вільнюсі. Напере- Warto odnotować bezprecedensowy sukces kabaretu radiowego Wesoła lwowska додні війни кількість передплатників Польського радіо перевищила 1,1 млн., fala, powołanego przez Kazimierza Wajdę (Szczepka) i Henryka Vogelfangera (Toń- але реальна чисельність слухачів була значно більшою. Як і в багатьох інших ka). Dzięki nim do dzisiaj rozpoznajemy charakterystyczny lwowski humor i tam- сферах культури, сільська місцевість була найменш розвинута. tejszy sposób wymowy. Варто відзначити безпрецедентний успіх мала щотижнева гумористична Pierwszy obraz fabularny zrealizowano na ziemiach polskich w 1908 r. Nosił on програма Польського Радіо у Львові «Весела львівська хвиля». Серед найвідо- tytuł Antoś po raz pierwszy w Warszawie. W okresie wielkiej wojny w Warszawie міших гумористів, пов'язаних з цією програмою був дует Щепцьо (Казімєж została założona wytwórnia filmowa Sfinks Aleksandra Hertza. Stała się ona kuźnią Вайда) і Тонцьо (Генрік Фогельфангер), відомий своїми діалогами львівським dla całej plejady polskich reżyserów, operatorów i scenarzystów, którzy stworzyli діалектом. Завдяки їм стали популярними характерний львівський гумор і міс- podstawy polskiego kina. Do pierwszych polskich arcydzieł niemego jeszcze kina цева манера вимови. 478 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 479 należały m.in.: Strzał, Tajemnica przystanku tramwajowego czy Trędowata, powsta- Перший повнометражний фільм був знятий у Польщі в 1908 році. Він мав ła na podstawie poczytnej wówczas powieści Heleny Mniszkówny. Film stał się назву «Антось перший раз у Варшаві». Під час І світової війни у Варшаві була w końcu lat 30. sztuką prawdziwie masową, docierał także na daleką prowincję. заснована кіностудія Олександра Герца «Сфінкс», яка стала кузнею для цілої Szczególną popularność zyskały m.in. ekranizacje: Znachor i Profesor Wilczur – плеяди польських режисерів, операторів і сценаристів, які створили основи Michała Waszyńskiego, Dziewczęta z Nowolipek – Józefa Lejtesa Każdemu wolno польського кіно. До перших польських творів німого кіно належать, зокрема, kochać – Mieczysława Krwawicza i Janusza Warneckiego oraz Strachy i Ludzie Wi- «Постріл», «Таємниця трамвайної зупинки» або «Прокажений», знятий за по- sły. Olbrzymią popularnością cieszyli się aktorzy, m.in.: amant filmowy Eugeniusz пулярним романом Гелени Мнішек. Наприкінці 30-х років кіно стало справді Bodo, komik Adolf Dymsza oraz aktorki: Elżbieta Barszczewska, Jadwiga Smosar- масовим мистецтвом, яке дійшло навіть до далеких провінцій. Особливо по- ska, Mieczysława Ćwiklińska czy Hanna Ordonówna. пулярні були екранізації творів, як «Знахар», «Професор Вільчур» - Міхала Ва- шинського, «Дівчата з Новолипок» – Юзефа Лейтеса «Кожному можна ко- хати» – Мечислава Кравіча і Януша Варнецького, а також «Страхи» і «Люди Вісли». Величезною популярністю користувалися актори, серед яких кіноман Євгеніуш Бодо, комік Адольф Димша, актриси Ельжбета Барщевська, Ядвіга Смосарська, Мечислава Цвіклінська та Ганка Ордонувна. (551) Teatr. Wielką rolę w przywracaniu świadomości narodowej i integro- (551) Театр. Велику роль у відродженні національної свідомості та інте- waniu niepodległego państwa odgrywali artyści scen polskich. Zespoły teatralne грації незалежної держави відіграли польські театральні митці. Театральні ко- dawały liczne przedstawienia objazdowe wystawiając sztuki patriotyczne. W ten лективи давали численні пересувні вистави з патріотичними п'єсами. Таким sposób przyczyniały się do kształtowania postaw. Każdy sezon oznaczał dla nich чином вони сприяли формуванню громадянської позиції. Для них кожна пора trudną walkę o byt, o ekonomiczne przetrwanie Do przodujących ośrodków ży- року означала важку боротьбу за існування та економічне виживання. До про- cia teatralnego należały warszawskie placówki: Teatr Wielki, Teatr Rozmaitości відних центрів театрального життя належали варшавські театри – Великий Те- (przekształcony w Teatr Narodowy), Teatr im. Wojciecha Bogusławskiego oraz атр, Театр Естради (пізніше перетворений в Національний Театр), Театр ім. Teatr im. Juliusza Słowackiego w Krakowie, Teatr Narodowy w Toruniu i Teatr Войцеха Богуславського та Театр ім. Юліуша Словацького у Кракові, Націо- Polski w Bydgoszczy. нальний театр у Торуні та Театр Польський у Бидгощі. Wśród nazwisk twórców spektakli wybijały się nazwiska Leona Schillera i Wi- Серед імен творців вистав вирізнялися імена Леона Шиллера та Вілама Гор- lama Horzycy. Wielkim talentem menadżerskim błyszczał Arnold Szyfman, który жиці. Великим менеджерським талантом відзначався Арнольд Шифман, який przez całe dwudziestolecie prowadził dwie stołeczne sceny: Teatr Mały oraz Teatr цілих двадцять років керував двома столичними театрами – Teatr Mały і Teatr Polski wnosząc do historii sceny polskiej wartości niepodważalne. Do najwybit- Polski, підносячи рівень польської театральної сцени. Серед найвидатніших niejszych aktorek sen polskich należały Irena Eichlerówna, Irena Solska, Stanisła- польських актрис були Ірена Ейхлерувна, Ірена Сольська та Станіслава Висо- wa Wysocka. Wśród aktorów błyszczały nazwiska Mieczysława Frenkla, Stefana цька. Серед акторів відомими були імена Мечислава Френкеля, Стефана Ярача, Jaracza, Kazimierza Junoszy-Stępowskiego, Juliusza Osterwy, Ludwika Solskiego, Казімєжа Юноша-Степовського, Юліуша Остерви, Людвіка Сольського, Юзе- Józefa Węgrzyn czy Aleksandra Zelwerowicza, mającego poważne zasługi także dla фа Венґжина та Олександра Зельверовича, які мали значні заслуги також і для szkolnictwa teatralnego. театральної освіти. (552) Muzyka. Niepodległość przyniosła znaczący rozwój życia muzycznego (552) Музика. Незалежність принесла значний розвиток музичного життя w Polsce. Wielką rolę w upowszechnianiu polskiej muzyki odegrali wirtuoz i kom- в Польщі. Велику роль у популяризації польської музики відіграли віртуоз і pozytor Ignacy Jan Paderewski oraz dyrygenci Emil Młynarski i Artur Rodziński. композитор Ігнацій Ян Падеревський та диригенти Еміль Млинарський і Ар- Swą sztukę w Polsce i na estradach świata uprawiali z wielkim powodzeniem pianiści тур Родзінський. У Польщі та на сценах світу піаністи демонстрували свою m.in. Józef Hoffman i Artur Rubinstein. Istniejące w Warszawie, Poznaniu i Lwowie майстерність з великим успіхом, зокрема, Юзеф Гофман і Артур Рубінштейн. teatry operowe cieszyły się wielkim powodzeniem. W życiu muzycznym z czasem Великою популярністю користувалися оперні театри у Варшаві, Познані та niekwestionowanym autorytetem stał się Karol Szymanowski, który po okresie fa- Львові. Кароль Шимановський став беззаперечним авторитетом у музично- scynacji ekspresjonizmem i postimpresjonizmem, poszukiwał narodowego wyrazu му житті, після періоду захоплення експресіонізмом і постімпресіонізмом шу- swej sztuki. Jego balet Harnasie czy opera Król Roger z wielkim powodzeniem były кав національного вираження свого мистецтва. Його балет «Гарнасі» та опера prezentowane na scenach krajowych i zagranicznych. «Король Рогер» з великим успіхом були представлені на вітчизняних і закор- Wiele inicjatyw w obszarze muzyki wiązało się z imieniem Fryderyka Chopina. донних сценах. W roku 1926 miało miejsce odsłonięcie jego pomnika w warszawskich Łazienkach, З іменем Фридерика Шопена було пов’язано багато ініціатив у сфері музи- rok później zorganizowano I Międzynarodowy Konkurs Pianistyczny im. Fryde- ки. У 1926 році у варшавському парку Лазєнки відкрили його пам'ятник, через 480 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 481 ryka Chopina, a jego kolejne edycje są organizowane co pięć lat101, zaś w 1934 roku рік було організовано 1-й Міжнародний конкурс піаністів імені Фредерика założono w Warszawie Instytut Fryderyka Chopina. Wyrazem wielkich ambicji Шопена, а наступні відбуваються кожні п'ять років101 в 1934 році у Варшаві muzycznych była także inauguracja międzynarodowego konkursu skrzypcowego було засновано Інститут Фридерика Шопена. Виразом великих музичних im. Henryka Wieniawskiego, jaka miała miejsce w 1935 roku. амбіцій стало також урочисте відкриття міжнародного конкурсу скрипалів ім. Lżejszą muzę reprezentowały popularne i liczne kabarety. Wśród nich uwagę Генрика Венявського, яка відбулася 1935 року. przyciągał, w pierwszej dekadzie niepodległości, stołeczny Qui pro Quo, gdzie Більш легку музу представляли популярні численні кабаре. Серед них у o sukcesie decydowały teksty Juliana Tuwima czy Mariana Hemara, konferansjer перше десятиліття незалежності увагу привертав столичний Qui pro Quo, успіх Fryderyk Jarosy i śpiewające gwiazdy: Hanka Ordonówna, Eugeniusz Bodo czy якого визначали тексти Юліана Тувіма чи Мар’яна Хемара, композитора Фри- Chór Dana. Bardziej rewiowy charakter miał kabaret Morskie oko, gdzie występo- дерика Яроси та співочих зірок – Ганки Ордонувни, Євгеніуша Бодо та хору wali m.in. Zula Pogorzelska czy Ludwik Sempoliński. Ten ostatni na scenie kabaretu Дани. Більше ревю мало кабаре «Морське око», де виступали Зула Погожель- Ali Baba w 1939 roku był wykonawcą słynnej parodiującej Hitlera Titiny, piosenki ська та Людвік Семполінський. Останній на сцені кабаре «Алі-Баба» в 1939 р. do słów Hemara, co ogromnie rozeźliło Niemców. був виконавцем відомої пародії на Гітлера «Тітіна» – пісні на слова Хемара, яка дуже розлютила німців. (553) Sport. Ruch sportowy, rozwijany niemal od zera, budowany był w Polsce od (553) Спорт. Спортивний рух розвивався в Польщі майже з чистого аркуша zarania niepodległości. Już 20–22 września 1918 roku odbył się w Warszawie I Zjazd та будувався від початку незалежності. Вже 20–22 вересня 1918 року у Вар- polskich Stowarzyszeń Sportowych, a pierwsze zawodu lekkoatletyczne odbyły się шаві відбувся 1-й з’їзд польських спортивних товариств, а перші в незалежній w niepodległej Polsce na warszawskiej Agrykoli. 12 października 1919 roku w salce Польщі легкоатлетичні змагання відбулися на стадіоні в парку Собеського на konferencyjnej Hotelu Francuskiego w Krakowie grupa działaczy powołała Komitet варшавській Агриколі. 12 жовтня 1919 року в конференц-залі готелю «Фран- Udziału Polski w Igrzyskach Olimpijskich (Polski Komitet Olimpijski). W styczniu цузький» у Кракові група активістів заснувала Комітет участі Польщі в Олім- 1920 roku przystąpił on do Międzynarodowego Komitetu Olimpijskiego. пійських іграх – Польський олімпійський комітет, який у січні 1920 р. був W 1921 roku odnotowywano w kraju 70 tys. sportowców, w 1938 roku – 285 tys., прийнятий до Міжнародного олімпійського комітету. zrzeszonych w 22 związkach sportowych. Od 1927 roku całością spraw związanych У 1921 році в країні було 70 тис. спортсменів, у 1938 - 285 тис. об’єднаних у ze sportem koordynował Państwowy Urząd Wychowania Fizycznego i Przysposo- 22 спортивних товариствах. З 1927 року всі питання, пов'язані зі спортом, коор- bienia Wojskowego (PUWFiPW). Nadrabiając 123-letnie zaległości tworzono infra- динувало Державне Управління Фізичного Виховання і Військової Підготовки strukturę sportową (m.in.: boiska, stadiony, pływalnie, skocznie narciarskie, lotniska (ДУФВіВП). Щоб наздогнати 123-річне відставання, створювалася спортивна turystyczne) i turystyczną (hotele, schroniska, wyciągi). Funkcjonowały uczelnie інфраструктура (зокрема, спортивні майданчики, стадіони, басейни, трамплі- sportowe z Centralnym Instytutem Wychowania Fizycznego na czele, od 1937 ни, туристичні аеропорти) і туристична інфраструктура (готелі, укриття, під- roku – Akademią Wychowania Fizycznego. Zawody i obozy sportowe organizo- йомники). Діяли спортивні школи на чолі з Центральним інститутом фізичного wano nie tylko dla młodzieży, ale także wojskowych, pocztowców, urzędników виховання, а з 1937 року – Академією виховання фізичного. Змагання та спор- czy robotników. тивні табори організовувалися не лише для молоді, а й для військових, праців- Udział Polaków w igrzyskach Olimpijskich w Antwerpii (Belgia) w 1920 roku ників пошти, чиновників і робітників. uniemożliwiła wojna Polski z Rosją bolszewicką. W 1924 roku polska reprezentacja Участі поляків в Олімпійських іграх в Антверпені (Бельгія) 1920 р. завади- (8 osób) wzięła udział w Tygodniu Sportów Zimowych w Chamonix (Francja), które ла війна Польщі з більшовицькою Росією. У 1924 році польська команда (8 чо- uznano za I zimowe igrzyska olimpijskie. Na letnie igrzyska w Paryżu (1924) Pol- ловік) брала участь у Тижні зимових видів спорту в Шамоні (Франція), який ska wysłała już liczną ekipę (81 sportowców), która zdobyła dwa medale. W sumie був визнаний І зимовими Олімпійськими іграми. На Літні ігри в Парижі (1924) w okresie międzywojennym Polacy zdobyli 20 medali olimpijskich (złote zdobyli: Польща вже послала велику команду (81 спортсмен), яка здобула дві медалі. Halina Konopacka w rzucie dyskiem w 1928 roku w Amsterdamie oraz Stanisła- Загалом у міжвоєнний період поляки здобули 20 олімпійських медалей (золоті wa Walasiewiczówna w biegu na 100 m i Janusz Kusociński102 w biegu na 10 tys. виграли Галина Конопацька в метанні диска в 1928 році в Амстердамі, Станіс- metrów w roku 1932 w Los Angeles) i 7 w olimpijskich konkursach sztuki, 35 me- лава Валасевич в бігу на 100 м, Януш Кусоцінський в бігу на 10 тис. м в 1932 dali w mistrzostwach świata (13 złotych) i 51 w mistrzostwach Europy (9 złotych). році102 в Лос-Анджелес) і 7 на олімпійських змаганнях з різних видів спорту, Z sukcesami z międzynarodowych aren wracali reprezentanci kraju m.in. w lekko- 35 медалей на чемпіонатах світу (13 золотих) і 51 на чемпіонатах Європи (9 зо- atletyce, jeździectwie, kolarstwie, boksie, łucznictwie, tenisie, pływaniu, piłce wod- лотих). Представники країни поверталися з успіхами з міжнародних арен, зо- 101 Wyjątkiem był okres pandemii COVID-19. 101 Винятком став період пандемії COVID-19. 102 Zamordowany w 1940 roku przez hitlerowców w Palmirach. 102 Вбитий у 1940 р. фашистами в Пальмірах. 482 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 483 nej, wioślarstwie czy szermierce, a w sportach zimowych w hokeju na lodzie i nar- крема, у легкій атлетиці, верховій їзді, велоспорті, боксі, стрільбі з лука, тенісі, ciarstwie. W ostatniej z wymienionych dyscyplin Polska dwukrotnie organizowała плаванні, водному поло, веслуванні та фехтуванні, у зимових видах спорту – у mistrzostwa świata – w 1929 i 1939 roku. хокеї та лижах. В останній дисципліні Польща двічі організовувала Чемпіонат W kraju powstawały liczne kluby sportowe, także wśród mniejszości narodo- світу – у 1929 та 1939 роках. wych. Najpopularniejszą dyscypliną pozostawała piłka nożna rozwijająca się na У країні було створено численні спортивні клуби, в тому числі серед на- szczeblu klubowym i międzynarodowym. Polski Związek Piłki Nożnej powołano ціональних меншин. Футбол залишався найпопулярнішою дисципліною, яка już w 1919 roku. Do najbardziej znanych zespołów należały krakowskie drużyny розвивалася на клубному та міжнародному рівнях. Польський футбольний Cracovia i Wisła, lwowskie Pogoń i Czarni czy warszawskie Polonia, Legia, War- союз був створений у 1919 році. Серед найвідоміших команд були краківські szawianka. W roku 1920 miał miejsce pierwszy mecz reprezentacji narodowej Pol- «Краковія» та «Вісла», львівські «Погонь» та «Чарні», а також варшавські ski z Węgrami w Budapeszcie, przegrany 0:1. W 1938 roku Polacy zadebiutowali «Полонія», «Легія», «Варшавянка». У 1920 році в Будапешті відбувся перший w tej dyscyplinie na mistrzostwach świata we Francji. матч збірної Польщі проти Угорщини, програний з рахунком 0:1. У 1938 році поляки дебютували в цій дисципліні на чемпіонаті світу у Франції. PODSUMOWANIE LXXXIX РЕЗЮМЕ LXXXIX • Jednym z pierwszych celów władz polskich po I wojnie światowej było zor- • Однією з перших цілей польської влади після Першої світової війни була ganizowanie i upowszechnienie szkolnictwa podstawowego, a także średniego організація та популяризація початкової, середньої та вищої освіти. i wyższego. • За часів ІІ Речі Посполитої було засновано численні інститути та товариства • W okresie II Rzeczypospolitej powstawały liczne instytuty i towarzystwa wspie- підтримки наукових досліджень у країні, що призвело до значних досяг- rające badania naukowe w kraju, co zaowocowało znaczącymi osiągnięciami нень польських учених на міжнародній арені. polskich naukowców na arenie międzynarodowej. • Література та мистецтво (живопис, скульптура, музика), репрезентовані чис- • W silnym związku ideowym z dziejami kraju pozostawała reprezentowana przez ленними митцями, які були ілюстрацією політичних і соціальних змін у поль- licznych twórców literatura i sztuka (malarstwo, rzeźba, muzyka) będące ilustra- ській державі, залишалися в міцному світоглядному зв’язку з історією країни. cją do przemian politycznych i społecznych w państwie polskim. • Радіо, кіно та преса стали новою формою вираження думок, а це означало, • Nową formą wyrażania myśli stały się radio, film i prasa, które spowodowały, że що культура перестала бути лише «духовною їжею» для еліти, а стала масо- kultura przestała być jedynie „duchowym pokarmem” dla elity i stała się zjawi- вим і більш доступним явищем. skiem masowym. ІІ Річ Посполита – спроба балансування II Rzeczpospolita – próba bilansu Територія У 1923 році територія держави становила 388,4 км2, у 1939 році – 389,7 Terytorium W 1923 r. terytorium państwa wynosiło 388,4 km , w 1939 – 389,7 km 2 2 і населення км2 i ludność W 1923 r. Polskę zamieszkiwało 27 mln mieszkańców, w 1939 r. – 35 mln У 1923 році Польща мала 27 млн. жителів, у 1939 році – 35 млн. Granice II Rzeczpospolita graniczyła z następującymi państwami: кордонів Друга Річ Посполита межувала з наступними країнами: • Rzeszą Niemiecką (34,5% granic), • Німецький Рейх (34,5% кордонів), • Związkiem Radzieckim (25,5%), • СРСР (25,5%), • Czechosłowacją (17,8%), • Чехословаччина (17,8%), • Litwą (9,2%), • Литва (9,2%), • Rumunią (6,3%), • Румунія (6,3%), • Wolnym Miastem Gdańskiem (2,2%), • Вільне Місто Гданськ (2,2%), • Łotwą (2%). • Латвія (2%). Granica morska wynosiła 140 km (2,5%). Морський кордон становив 140 км (2,5%). Przemiany Lata 1918–1921 to okres walk o granice państwa. W pierwszych latach Системні 1918–1921 роки був періодом боротьби за кордони держави. У перші роки ustrojowe niepodległości czołową postacią życia politycznego Polski był pełniący зміни незалежності лідером політичного життя Польщі був Юзеф Пілсудський, funkcję Tymczasowego Naczelnika Państwa Józef Piłsudski. Jego uprawnienia який був Тимчасовим Верховним Главою Держави. Її повноваження regulowała tzw. mała konstytucja z roku 1919. Uchwalenie w 1921 r. konstytucji регулювала Мала Конституція 1919 р. Прийняття Березневої Конституції marcowej rozpoczyna okres, trwającej do przewrotu majowego, demokracji 1921 р. поклало початок періоду парламентської демократії, який тривав до parlamentarnej. W latach 1926–1935 mówić możemy o faktycznych rządach травневого перевороту. У 1926–1935 роках можна твердити про фактичне autorytarnych Józefa Piłsudskiego, natomiast uchwalenie konstytucji авторитарне правління Юзефа Пілсудського. Ухвалення Квітневої kwietniowej w 1935 r. było usankcjonowaniem systemu rządów autorytarnych, Конституції 1935 року узаконило систему авторитарного правління, в якій w których rolę nadrzędną odgrywał prezydent. Президент відігравав найвищу роль. 484 Polska między wojnami Польща міжвоєнна 485 Polityka Już w 1921 r. Polska zawarła dwa układy sojusznicze – z Francją i Rumunią зовнішньої Вже у 1921 році Польща уклала дві союзні угоди – з Францією та Румунією, zagraniczna mające chronić nasz kraj przed największymi wrogami – Niemcami i Rosją політики покликані захистити нашу країну від її найбільших ворогів – Німеччини bolszewicką. Porozumienie zawarte pomiędzy tymi mocarstwami w Rapallo та більшовицької Росії. Угода, укладена між цими державами в Рапалло в 1922 r. osłabiło pozycję Polski jeszcze bardziej. Niekorzystną dla nas decyzję 1922 р., ще більше послабила позиції Польщі. Невигідне для нас рішення podjęła również Francja potwierdzając w 1925 r. jedynie zachodnią granicę прийняла також Франція, підтвердивши в 1925 році лише західний кордон Niemiec i dając tym samym nieformalną zgodę na dokonanie korekt granicy Німеччини і тим самим давши неофіційну згоду на коригування східного, wschodniej, czyli polsko-niemieckiej. Od rządów polegających na oparciu тобто польсько-німецького кордону. Політики санації почали поступово w państwie francuskim zaczęli stopniowo odchodzić politycy sanacji. Ich відходити від орієнтації на підтримку з боку французької держави. Їхня koncepcja równowagi polegać miała na trzymaniu jednakowego dystansu концепція рівноваги полягала в тому, щоб триматися на рівній відстані від w stosunku do Niemiec i ZSRR. W tym celu zawarto pakty o nieagresji: w 1932 Німеччини та СРСР. З цією метою були укладені пакти про ненапад – у r. z ZSRR (przedłużony w 1935 r.) i w 1934 r. z Niemcami. Nie uchroniło to 1932 р. з СРСР (продовжений у 1935 р.) та в 1934 р. з Німеччиною. Однак jednak Polski przed niebezpieczeństwem. Zaborcza polityka Niemiec, żądania це не захистило Польщу від небезпеки. Загарбницька агресивна політика dotyczące Gdańska i tzw. korytarza oraz twarde stanowisko Polski, a także Німеччини, вимоги щодо Гданська і так званого коридору та тверда позиція kolejne porozumienie pomiędzy sąsiadami (pakt Ribbentrop-Mołotow) zawarte Польщі, а також чергова угода між сусідами (пакт Молотова-Ріббентропа), 23 sierpnia 1939 r. doprowadziły do wybuchu II wojny światowej. Podpisany укладена 23 серпня 1939 р., призвели до початку Другої світової війни. kilka dni przed wybuchem układ o wzajemnej współpracy z Wielką Brytanią, Угода про взаємну співпрацю з Великою Британією, підписана за кілька jak się potem okazało, nie przyniósł zaplanowanych rezultatów. днів до початку війни, як виявилося пізніше, не принесла запланованих Główne Sytuacja gospodarcza państwa polskiego w momencie odzyskania результатів. osiągnięcia niepodległości była bardzo ciężka. W okresie II Rzeczypospolitej udało się Основні Економічне становище Польської держави на момент відновлення gospodarcze jednak przeprowadzić wiele reform i dokonać ważnych inwestycji, które економічні незалежності було дуже важким. Однак у період ІІ Речі Посполитої pomimo wielkiego kryzysu gospodarczego, jaki nastał w Europie w pierwszej досягнення було здійснено чимало реформ і важливих інвестицій, які, незважаючи połowie lat 30. wzmocniły sytuację państwa. Do głównych osiągnięć należą: на економічну кризу, що сталася в Європі в першій половині 30-х reforma skarbowa i walutowa Władysława Grabskiego (1924), reforma rolna років, зміцнили становище держави. До головних досягнень належали (1925), 4-letni plan gospodarczy Eugeniusza Kwiatkowskiego (1936) i budowa казначейська та валютна реформи Владислава Грабського (1924 р.), аграрна Centralnego Okręgu Przemysłowego. реформа (1925 р.), 4-річний економічний план Євгеніуша Квятковського Kultura Okres międzywojenny to czas wyjątkowo korzystnej koniunktury dla rozwoju (1936 р.) та створення Центрального Промислового Округу. i sztuka polskiej kultury i sztuki. Upowszechnieniu i gruntownej reformie uległa oświata, Культура і Міжвоєнний період був часом винятково сприятливих умов розвитку rozwijała się nauka (matematyka, fizyka chemia), licznie reprezentowana była мистецтво польської культури та мистецтва. Була розширена й ґрунтовно literatura tego okresu (np. S. Żeromski, M. Dąbrowska, Z. Nałkowska, poeci реформована освіта, розвивалася наука (математика, фізика, хімія), Skamandra i inni). Masowość kultury spowodował rozwój nowych dziedzin широко була представлена література того періоду (С. Жеромський, М. życia kulturowego: radia, filmu i prasy. Домбровська, З. Налковська, польська поетична група Скамандр та ін.). Масовість культури зумовила розвиток нових сфер культурного життя - радіо, кіно, преси.  CZĘŚĆ VI POLSKA I ŚWIAT W LATACH II WOJNY ŚWIATOWEJ ЧАСТИНА VI ПОЛЬЩА І СВІТ У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Awanse marszałkowskie po kampanii francuskiej 1940 roku. Маршальські відзначення після французької кампанії 1940 року.  ROZDZIAŁ XIV РОЗДІЛ XIV II wojna światowa Друга світова війна 1. II wojna światowa w Europie i na świecie 1. Друга світова війна в Європі та світі (554) Przyczyny wybuchu II wojny światowej. (554) Причини початку Другої світової війни. • Dążenie grupy państw europejskich (szczególnie Niemiec) do rewizji trakta- • Прагнення групи європейських країн (перш за все Німеччини) пере- tu wersalskiego: глянути Версальський договір: – chęć powrotu do dawnego znaczenia i wielkości; – стремління повернути колишню значення і велич; – łamanie przez Niemcy postanowień traktatu wersalskiego; – порушення Німеччиною положень Версальського договору; – Anschluß Austrii, zajęcie Sudetów, rozpad Czechosłowacji; – анексія Австрії, окупація Судетської області, розпад Чехословаччини; – wystosowanie przez Niemcy roszczeń terytorialnych wobec Polski; – територіальні претензії Німеччини до Польщі; – dążenie Związku Radzieckiego do IV rozbioru Polski. – прагнення СРСР до четвертого поділу Польщі. • Narodziny faszyzmu we Włoszech i nazizmu w Niemczech: • Розвиток фашизму в Італії та нацизму в Німеччині: – głoszenie wyższości rasy germańskiej i konieczności likwidacji ras niż- – проголошення переваги германської раси та необхідності знищення szych; нижчих рас; – teza o przestrzeni życiowej należnej Niemcom na Wschodzie; – теза про життєвий простір німців на Сході; – utworzenie państwa policyjnego i zmilitaryzowanego. – створення поліцейської та мілітаризованої держави. • Strach przed komunizmem w Europie: • Страх перед комунізмом у Європі: – wybieranie „mniejszego zła” poprzez popieranie ruchów nacjonalistycz- – вибір «меншого зла» шляхом підтримки націоналістичних рухів; nych; – страх перед робітничою революцією та її експортом; – strach przed rewolucją robotniczą i jej eksportem; – створення фронту боротьби з комунізмом (антикомінтернівський пакт). – utworzenie frontu do walki z komunizmem (pakt antykominternowski). • Колоніальні апетити держав: • Apetyty kolonialne mocarstw: – експансіоністська політика Японії; – ekspansjonistyczna polityka Japonii; – прагнення повернути втрачені колонії (Німеччина). – dążenie do odzyskania utraconych kolonii (Niemcy). • Слабкість Ліги Націй: • Słabość Ligi Narodów: – ігнорування Ліги Націй колоніальними державами; – lekceważenie Ligi przez mocarstwa kolonialne; – незацікавленість країн у ролі Ліги Націй у світовій політиці (США); – brak zainteresowania innych państw jej rolą w polityce światowej (USA); – підписання пакту Молотова-Ріббентропа. – podpisanie paktu Ribbentrop-Mołotow. • Національні рухи: • Ruchy narodowe: – невдоволення національних меншин у Європі. – niezadowolenie mniejszości narodowych w Europie. • Політика умиротворення щодо Німеччини (appeasement policy): • Polityka ustępstw wobec Niemiec (polityka appeasementu): – конференція в Мюнхені і згода на окупацію Судетської області; – konferencja w Monachium i zgoda na zajęcie Sudetów; – провал франко-англо-російських переговорів у липні-серпні 1939 р. – fiasko rozmów francusko-angielsko-rosyjskich w lipcu i sierpniu 1939 r. (555) Wojna obronna Polski. 1 września 1939 roku nad ranem ostrzał z pan- (555) Оборонна війна Польщі. 1 вересня 1939 року вранці обстріл тран- cernika „Schleswig-Holstein” składnicy tranzytowej Westerplatte w Gdańsku oraz зитного складу Вестерплатте в Гданську з лінкора «Шлезвіг-Гольштейн» і 490 II wojna światowa Друга світова війна 491 bombardowanie Wielunia rozpoczęły бомбардування Велюня поклали по- niemiecką agresję na Polskę, co nastą- чаток німецькій агресії проти Поль- piło bez wypowiedzenia wojny. Granicę щі, яка розпочалася без оголошення przekroczyła armia niemiecka, a Luft- війни. Німецька армія перетнула кор- waffe podjęła atakowanie celów na te- дон і Люфтваффе почало атакувати renie całego kraju. Do wojny przystąpiły цілі по всій країні. У війну вступили dwie nierówne strony. Niemcy skoncen- дві нерівні сторони. Німці зосередили trowali przeciwko Polsce 1,8 miliona проти Польщі 1,8 млн. солдатів, 2800 żołnierzy, 2800 czołgów, około 3000 танків, близько 3000 літаків і 10 000 samolotów i 10 000 dział; Polska zmo- гармат; Польща мобілізувала близько Działania wojenne w 1939 roku Pancernik „Schleswig Holstein” bilizowała około miliona żołnierzy, 880 Військові дії в 1939 році мільйона солдатів, 880 танків, 400 лі- ostrzeliwuje Westerplatte. czołgów, 400 samolotów i 4300 dział. Zbombardowany Wieluń. таків і 4300 гармат. Лінія оборони Речі Лінкор «Шлезвіг-Гольштейн» обстрілює Linia obrony Rzeczypospolitej biegła Розбомблений Велюнь. Посполитої проходила вздовж захід- Вестерплатте. wzdłuż zachodnich granic kraju. них кордонів країни. Naczelny Wódz marszałek Edward Головнокомандувач, маршал Едвард Смігли-Ридз, припускав, що це буде Śmigły-Rydz zakładał, że będzie to коаліційна війна у співпраці з французькими та британськими військами. Пер- wojna koalicyjna we współdziałaniu ші три дні тривав прикордонний бій, який завершився проривом польської обо- z siłami francuskimi i brytyjskimi. Przez рони. Як наслідок, 4 вересня головнокомандувач вирішив відвести свої війська pierwsze trzy dni trwała bitwa graniczna і організувати оборону вздовж річок Бєбжа, Нарев, Вісла, Сян. Цей план не zakończona przełamaniem polskich linii був реалізований, і після поразок армій «Лодзь» і «Пруси» німецьким військам obronnych. W konsekwencji, 4 września, Naczelny Wódz podjął decyzję o wyco- faniu wojsk i zorganizowaniu obrony na linii rzek: Biebrza, Narew, Wisła, San. Planu tego nie udało się zrealizować, a po klęskach armii „Łódź” i „Prusy” siły niemieckie otworzyły sobie drogę do Warszawy, gdzie dotarły 7 września. Obroną wojskową stolicy dowodził gen. Walerian Czuma1, ludnością cywilną kierował komisaryczny prezydent Ste- fan Starzyński2. Zdradzieccy agresorzy – Rzesza Niemiecka i Związek Radziecki Jednostki Wehrmachtu kierujące się Віроломні агресори – Німецький Рейх ku Warszawie 9 września zostały zaata- і Радянський Союз kowane przez połączone siły polskich armii „Poznań” i „Pomorze” pod do- wództwem gen. Tadeusza Kutrzeby. Rozpoczęła się największa bitwa wojny obron- nej, bitwa nad Bzurą. Walki trwały kilkanaście dni. Po początkowych sukcesach siły polskie zostały zatrzymane i musiały się cofnąć, a gen. Kutrzeba podjął decyzję o przebiciu się do stolicy. Oddziały Wojska Polskiego stawiały opór Niemcom na 1 Walerian Czuma (1890–1962) – generał brygady Wojska Polskiego, uczestnik I i II wojny świato- wej, dowódca obrony Warszawy we wrześniu 1939 r. 2 Stefan Starzyński (1893–1939) – polski polityk, ekonomista, oficer Wojska Polskiego, członek Prezydium Rady Naczelnej Obozu Zjednoczenia Narodowego, komisaryczny prezydent Warszawy w latach 1934–1939. Zamordowany przez hitlerowców. 492 II wojna światowa Друга світова війна 493 був відкритий шлях до Варшави, куди вони за- йшли 7 вересня. Військовою обороною столиці керував генерал Валеріан Чума,1 цивільним на- селенням керував призначений урядом прези- дент Варшави Стефан Старжинський2. Підрозділи Вермахту, що прямували на Вар- шаву 9 вересня, були атаковані об’єднаними си- лами польських армій «Познань» і «Помор’я» під командуванням генерала Тадеуша Кутше- би3. Розпочалася найбільша битва оборонної війни — битва під Бзурою. Бої тривали кіль- ка днів, після перших успіхів польські війська були зупинені та змушені були відступити, а ге- нерал Кутшеба вирішив прорватися до столиці. Частини Війська Польського чинили опір нім- цям і на інших ділянках, але Головнокоманду- Marszałek Edward Śmigły-Rydz вач втрачав над ними контроль. Сформувати 10 (†1941) вересня Центральний фронт, який мав захища- Маршал Едвард Смігли-Ридз wielu innych obszarach, Wódz Naczelny tracił jednak nad nimi kontrolę. Nie powio- (†1941) ти лінію Вісли, не вдалося, а потім і Південний dło się utworzenie 10 września Frontu Środkowego, który miał bronić linii Wisły, фронт, який мав захищати доступ до Львова. У a następnie Frontu Południowego, który miał za zadanie bronić dostępu do Lwowa. цій ситуації боєздатні частини передбачалося зосередити в південно-східному W tej sytuacji wezwano zdolne do walki jednostki do koncentracji w rejonie połu- районі для створення оборонного редуту на кордонах з Румунією та СРСР. dniowo-wschodnim, by stworzyć redutę obronną w oparciu o granice z Rumunią Сподівалися на допомогу і наступ союзників. i ZSRR. Liczono na ofensywę aliantów. Тим часом 12 вересня Військова рада союзників у місті Аббевіль (Франція) Tymczasem Rada Wojenna aliantów 12 września w Abbeville we Francji uzna- вирішила, що війна в Польщі вже програна, що призвело до рішення не по- ła, że wojna w Polsce została już rozstrzygnięta, czego konsekwencją była decyzja чинати наступ на Третій Рейх. Польська влада не була поінформована про це o niepodejmowaniu ofensywy przeciw III Rzeszy. Władz polskich o tej decyzji nie рішення. poinformowano. 17 вересня, відповідно до положень пакту Молотова-Ріббентропа, СРСР 17 września, zgodnie z postanowieniami paktu Ribbentrop-Mołotow, do działań приєднався до військових дій проти Польщі. Сили, спрямовані проти Польщі, wojennych przeciwko Polsce przystąpił Związek Radziecki. Siły skierowane prze- налічували близько мільйона вояків. Зважаючи на безсилля польської сторони ciw Polsce liczyły około milion żołnierzy. Wobec bezsilności strony polskiej i braku та неможливість вжити будь-яких заходів, було прийнято рішення про негайну możliwości jakiegokolwiek działania zapadła decyzja o natychmiastowej ewakuacji евакуацію органів державної влади до Румунії. У ніч з 17 на 18 вересня пре- władz państwa do Rumunii. W nocy z 17 na 18 września prezydent, rząd i Naczelny зидент, уряд і головнокомандувач з генеральним штабом перетнули польський Wódz ze Sztabem Głównym przekroczyli granicę Polski z zamiarem kontunuowa- кордон з наміром продовжити боротьбу з території союзників. Після перетину nia walki z terytorium sojuszników. Po przekroczeniu granicy władze Rzeczypospo- кордону органи влади Речі Посполитої були інтерновані. litej zostały internowane. Агресія СРСР закріпила поразку Польщі в оборонній війні 1939 року. Во- Agresja ZSRR przypieczętowała klęskę Polski w wojnie obronnej 1939 roku. юючі армії були повністю позбавлені злагодженості. Бої тривали до 5 жовтня. Walczące wojska pozbawione zostały całkowicie koordynacji. Walki trwały do Від 17 по 20 вересня залишки армій «Краків» і «Люблін» вели запеклі бої в 5 października. Od 17 do 20 września trwały zacięte walki resztek armii „Kraków” i „Lublin” w rejonie Tomaszowa Lubelskiego, Lwów skapitulował 22 września przed nadchodzącymi siłami Armii Czerwonej, Warszawa broniła się do 26 września. Trzy 1 Валеріан Чума (1890–1962) – бригадний генерал Війська Польського, учасник Першої та Другої світових воєн, командувач обороною Варшави у вересні 1939 року. dni później skapitulował Modlin, a półwysep Helski 2 października. Grupa Opera- 2 Стефан Старжинський (1893–1939) – польський політик, економіст, офіцер Війська Польського, cyjna „Polesie”, pomiędzy 2 a 4 października, stoczyła z Niemcami zwycięską bitwę член Президії Найвищої Ради Табору Національної Єдності, комісар бургомістра Варшави в 1934–1939 pod Kockiem w następnym dniu skapitulowała ze względu na wyczerpanie amuni- роках. Замордований фашистами. cji. Dla Polski i Polaków rozpoczęły się mroczne lata okupacji. 3 Тадеуш Кутшеба (1886–1947) – генерал-майор Війська Польського, комендант Військової академії у Варшаві в 1928–1939 рр., командувач армією «Познань» під час оборонної війни. 494 II wojna światowa Друга світова війна 495 районі Томашува-Любельського, Львів капітулював 22 вересня перед наступа- ючими частинами Червоної армії, а Варшава оборонялася до 26 вересня. Через три дні капітулював Модлін, а 2 жовтня – півострів Гель. Оперативна група «Полісся» з 2 по 4 жовтня вела переможний бій з німцями під Коцьком, наступ- ного дня капітулювала через вичерпання боєприпасів. Для Польщі та поляків почалися темні роки окупації. (556) Atak słowacki na Polskę. W wojnie 1939 roku wzięły udział także wojska (556) Напад Словаків на Польщу. У війні 1939 року проти Польщі брала słowackie w sile czterech dywizji, w sumie około 50 tys. żołnierzy Armii Polowej участь також словацька армія силою чотирьох дивізій, загалом близько 50 тис. „Bernolák” oraz siły powietrzne w liczbie trzech dywizjonów. Wojska słowackie солдат польової армії «Бернолак» і три ескадрильї авіації. Словацька ар- dotarły do okolic Nowego Targu, Krynicy i Sanoka, tracąc w sumie 29 zabitych lub мія досягла околиць Нового Таргу, Криниці та Сянока, втративши загалом zaginionych i biorąc do niewoli ok. 1350 jeńców polskich. Jednym ze skutków było 29 убитими або зниклими безвісти та взявши близько 1350 польських вій- okupowanie przez Słowację ok. 770 km² terytorium Polski – terenów dawnych Wę- ськовополонених. Одним із результатів стала окупація Словаччиною близько gier, które po zakończeniu I wojny światowej, po rozpadzie Austro-Węgier, weszły 770 км² території Польщі – території колишньої Угорщини, яка після закін- w skład odrodzonej Polski. чення Першої світової війни, після розпаду Австро-Угорщини, увійшла до складу відродженої Польщі. Konsekwencje polityczne agresji niemieckiej i radzieckiej Політичні наслідки німецько-радянської агресії (557) Główne etapy wojny 1939–1941. Tymczasem na Zachodzie rozpoczę- (557) Основні етапи війни 1939-1941 рр. Тим часом на Заході почалася так ła się tzw. „dziwna wojna”. 3 września Wielka Brytania i Francja wypowiedziały звана „дивна війна”. Англія і Франція 3 вересня оголосили війну Німеччині, Niemcom wojnę, ale żadne działania nie zostały podjęte. Tę „śmieszną wojnę” na- але жодних дій не було вжито. Цю «кумедну війну» також недарма назвали zywano – nie bez przyczyny – również „siedzącą wojną”. «сидячою війною». Kto siedział w czasie „wojny siedzącej”? Przede wszystkim Francuzi. Okopani, Хто сидів під час «сидячої війни»? В основному французи. В окопах, схо- schowani za Linią Maginota, bezpodstawnie wierzyli w potęgę umocnień, wzoru- вавшись за лінією Мажино, вони невиправдано вірили в силу фортифікацій, jąc się na przestarzałej doktrynie wojny pozycyjnej z czasów I wojny światowej. створених за зразком застарілої окопної доктрини часів Першої світової війни. Wątpliwą „aktywność” alianci przejawiali natomiast w powietrzu. W czasie, gdy Однак союзники проявили сумнівну «активність» у повітрі. У той час, коли Niemcy dokonywali krwawej rozprawy z Żydami i Polakami, brytyjskie i francuskie німці проводили криваві репресії проти євреїв і поляків, британська і фран- lotnictwo dokonywało zrzutu ulotek zachęcających Niemcy do pokojowego rozwią- цузька авіація розкидала листівки, які закликали Німеччину вирішувати про- zania problemów. блеми мирним шляхом. 496 II wojna światowa Друга світова війна 497 W kwietniu 1940 roku rozpoczęła В квітню 1940 року почалася агре- się agresja Niemiec na Danię i Norwe- сія Німеччини проти Данії та Нор- gię. Pierwsze z tych państw Niemcy вегії. Першу з цих країн Німеччина zdołały pokonać w ciągu jednego dnia. захопила за один день. Норвегія за- Znacznie dłużej, bo 2 miesiące, broniła хищалася набагато довше, 2 місяці. się Norwegia. Ostatecznie jej upadek Зрештою її падіння прискорила група przyspieszyła wspierająca najeźdźców місцевих нацистів на чолі з Відкуном grupa miejscowych nazistów pod wodzą Квіслінгом, які підтримали загарб- Vidkuna Quislinga3. Zdobycie Norwe- ників4. Завоювання Норвегії Гітлером gii przez Hitlera oznaczałoby dla Brytyj- означало б загрозу англійцям зі сходу czyków zagrożenie od strony wschodu і забезпечувало б німецький контроль Wojna na froncie zachodnim oraz zapewniło Niemcom kontrolę nad Війна на Західному фронті над шведськими родовищами заліз- Żołnierze brytyjskiego Korpusu Ekspedycyjnego i Francuskich Sił szwedzkimi złożami rudy żelaza, dla- ної руди, тому британсько-франко- Powietrznych w ziemiance, 28.09.1939 r. tego pomocy Norwegom udzieliły siły польські війська надали допомогу Солдати Британських експедиційних сил brytyjsko-francusko-polskie. Najcięższe норвежцям. Найважчі бої точилися і Військово-повітряних сил Франції walki toczyły się o port Narwik. W wal- за порт Нарвік. Окрема Підгальська в бліндажі, 28 вересня 1939 року. kach na terenie Norwegii udział wzięła стрілецька бригада під команду- Samodzielna Brygada Strzelców Pod- ванням генерала бригади Зигмунта halańskich pod dowództwem gen. bryg. Богуш-Шишко5, підводний човен ОРП Zygmunta Bohusza-Szyszko oraz okrę- «Орел», міноносці ОРП «Гром», ОРП ty: podwodny ORP „Orzeł”, niszczyciele «Блискавка» та ОРП «Буря». Серед ORP „Grom”, ORP „Błyskawica” i ORP підрозділів, призначених для переве- „Burza”, a wśród jednostek przeznaczo- зення десанту, були трансатлантичні nych do transportu wojsk desantowych Лінія Мажино кораблі «Хоробрий», «Баторій» і «Со- znalazły się transatlantyki: „Chrobry”, Żołnierze francuscy w fortyfikacjach бєський. Linii Maginota. „Batory” i „Sobieski”. Поки бої в Норвегії ще тривали, Французькі солдати в укріпленнях Jeszcze w trakcie trwania walk лінії Мажино. 10 травня 1940 року німецькі танко- w Norwegii, 10 maja 1940 roku, nie- ві дивізії успішно атакували Бельгію, Linia Maginota. Fortyfikacje Linii Magino- mieckie dywizje pancerne skutecznie Нідерланди та Люксембург. Головний удар було завдано в Арденнах, чого со- ta wizytowane przez oficerów niemieckich zaatakowały Belgię, Holandię i Luk- юзники зовсім не очікували, враховуючи важкопрохідну гірську місцевість. po upadku Francji w 1940 roku. semburg. Główne uderzenie nastąpiło Через п’ять днів боїв капітулювали голландці, через сімнадцять – бельгійці. Укріплення лінії Мажино, які відвідали w Ardenach, czego zupełnie nie spodzie- Бельгійський уряд майже повністю залишив країну, а король Леопольд III пі- німецькі офіцери після падіння Франції в 1940 році. wali się alianci, uważając teren górzysty шов на часткову співпрацю з переможцями. Голландська влада емігрувала до za trudny do przebycia. Po pięciu dniach Англії. walk skapitulowali Holendrzy, po siedemnastu – Belgowie. Rząd belgijski niemal Цим шляхом, минаючи укріплення на німецько-французькому кордоні, Ні- w całości opuścił kraj, natomiast król Leopold III podjął częściową współpracę ze меччина незабаром напала на Францію. Велика Британія допомогла Франції, zwycięzcami. Władze holenderskie udały się na emigrację do Anglii. але британська армія, притиснута до моря, евакуювалася, залишивши німців Tą drogą, omijając umocnienia na granicy niemiecko-francuskiej, Niemcy do- з важкою бойовою технікою та тисячами машин на пляжах Дюнкерка. Піс- konały wkrótce agresji na Francję. Pomocy Francji udzieliła Wielka Brytania, lecz ля кількох тижнів боїв 22 червня 1940 р. було підписано франко-німецьке przyparta do morza armia brytyjska ewakuowała się, pozostawiając Niemcom ciężki перемир’я. Франція була поділена на північну частину з Парижем, який був sprzęt bojowy i tysiące samochodów na plażach pod Dunkierką. Po kilku tygodniach walk, 22 czerwca 1940 roku, zawarte zostało francusko-niemieckie zawieszenie bro- 4 Відкун Квіслінг (1887–1945) – норвезький офіцер, засновник і лідер консервативної, а потім фа- шистської партії Національна єдність (Nasjonal Samling), прем’єр-міністр маріонеткового уряду Нор- 3 Vidkun Quisling (1887–1945) – norweski oficer, założyciel i przywódca konserwatywnej, a na- вегії в 1942–1945 роках. stępnie faszystowskiej partii Nasjonal Samling, premier marionetkowego rządu Norwegii w latach 5 Зиґмунт Богуш-Шишко (1893–1982) – генерал-майор Війська Польського, генеральний інспектор 1942–1945. збройних сил в екзилі у 1976–1980 роках. 498 II wojna światowa Друга світова війна 499 ni. Francja podzielona została na część зоною німецької окупації, і південну północną z Paryżem, będącą terenem частину – Французьку державу з okupacji niemieckiej i część południo- центром у Віші. На чолі колабораціо- wą – Państwo Francuskie – z siedzi- ністського уряду так званої «вільної» bą w Vichy. Na czele kolaboranckiego Франції став маршал Філіпп Петен. У rządu tej tzw. „wolnej” Francji stał mar- червні 1940 року Італія вступила у ві- szałek Philippe Pétain. W czerwcu 1940 йну на боці Німеччини. Метою їх на- roku do wojny po stronie Niemiec przy- паду були перш за все Балкани, а по- stąpiły Włochy. Celem ich ataku były тім Північна Африка. przede wszystkim Bałkany, a następnie Після закінчення боїв у Західній północna Afryka. Європі Гітлер розпочав повітряний Po zakończonych walkach w Euro- бій за Англію, який тривав майже 3 pie Zachodniej Hitler rozpoczął trwa- місяці. Розпочавшись 8 серпня 1940 jącą niemal 3 miesiące bitwę powietrz- року, це була найбільша повітряна ną o Anglię. Rozpoczęta 8 sierpnia битва Другої світової війни. Її метою 1940 roku była największą w II wojnie було знищити британське судноплав- światowej bitwą powietrzną. Celem jej ство й порти, а потім отримати пану- było zniszczenie żeglugi i portów bry- вання в повітрі та створити можли- tyjskich, a następnie uzyskanie pano- вість вторгнення на Британські ост- Największy sukces Hitlera – pokonanie wania w powietrzu i stworzenia moż- Найбільший успіх Гітлера – розгром рови. Незважаючи на використання Francji liwości inwazji na wyspy brytyjskie. Люфтваффе 1300 бомбардувальників Mimo użycia przez Luftwaffe 1300 і 900 винищувачів – завдяки радарам, bombowców i 900 myśliwców – dzię- зламаним німецьким кодам і запеклій ki radarowi, złamaniu kodów szyfrów обороні Англії та союзних країн –Ні- niemieckich oraz zaciętej obronie Bry- меччина зазнала великих втрат (зага- tyjczyków i państw sprzymierzonych – лом близько 1700 літаків). Найважчі Niemcy poniosły poważne straty (łącz- бої відбулися 15 вересня, коли 500 nie ok. 1700 samolotów). Najcięższe німецьких літаків атакували Лондон. walki miały miejsce 15 września, kiedy Нальоти не принесли очікуваних ре- to 500 maszyn niemieckich atakowało зультатів – Англія не капітулювала. Londyn. Naloty nie przyniosły jednak Серед 42 винищувальних ескадрилій, Niemieckie propagandowe karty pocztowe spodziewanych rezultatów – Anglia що захищали Велику Британію, були nie skapitulowała. Wśród 42 dywi- польські, зокрема 302 і 303, які стали zjonów myśliwskich broniących Wielkiej Brytanii znalazły się polskie, m.in. відомими завдяки героїчній бороть- 302 i 303, które zasłynęły dzięki bohaterskiej walce. Sami Polacy zestrzelili nad бі. Поляки збили над Англією 203 Anglią 203 samoloty niemieckie. Bitwa o Anglię zakończyła się całkowitą klę- німецькі літаки. Битва за Англію за- ską Niemców, których lotnictwo poniosło ciężkie straty. Do opanowanie wyspy вершилася повним розгромом німців, przez wojska hitlerowskie ostatecznie więc nie doszło. Załamanie się planów авіація яких зазнала великих втрат. Hitlera wobec Wielkiej Brytanii było ważnym przełomem w wojnie. Захоплення острова нацистською ар- мією в кінцевому рахунку не відбуло- ся. Крах планів Гітлера щодо Британії став важливим поворотним моментом у війні. Німецькі пропагандистські почтові картки 500 II wojna światowa Друга світова війна 501 Łyk energii Ковток енергії Po wybuchu II wojny światowej – wskutek alianckiego Після початку Другої світової війни - в результаті ем- embarga – ustała w Rzeszy produkcja „Coca-Coli”. Zapasy барго союзників - виробництво „Кока-Коли” в Рейху syropu niezbędnego do wytwarzania tego napoju szybko się припинилося. Запаси сиропу, необхідні для приготу- skończyły. Odpowiedzią niemieckiego przemysłu była zatem вання цього напою, швидко закінчилися. Тому відпо- „Fanta”… віддю німецької промисловості стала «Фанта»… Pierwotna receptura powstała w 1940 roku. Mocno słodzona Оригінальний рецепт був створений в 1940 році. Силь- („energetyk”), gazowana lemoniada początkowo była но підсолоджений («енергетичний»), газований лимо- wytwarzana z wytłoczyn z jabłek, a nawet serwatki, później над спочатку виготовлявся з яблучних вичавок і навіть ze sprowadzanego z sojuszniczych Włoch koncentratu сироватки, пізніше – з апельсинового концентрату, pomarańczowego. Nazwa napoju pochodzi od marketingowego імпортованого з союзної Італії. Назва напою походить niemieckiego hasła „fantastisch”. Oficjalnie mikstura ta – jako від німецького маркетингового слогану «fantastisch». napój pomarańczowy – jest sprzedawana od 1955 roku. Офіційно ця суміш – як апельсиновий напій – продається з 1955 року. „Pervitin” – motor Blitzkriegu «Первітин» – допінг бліцкригу Żołnierze – w realiach „wojny błyskawicznej” – musieli Солдатам – у реаліях «блискавичної ві- wykazywać się nieludzką odwagą, brawurą oraz йни» – доводилося проявляти нелюдську wytrzymałością na wielogodzinny wysiłek i chroniczny мужність, браваду та витривалість до ба- brak snu. Aby to osiągnąć powszechne stało się гатогодинних зусиль і хронічного браку „farmakologiczne wspomaganie” – to znaczy podawanie сну. Щоб досягти цього, звичним явищем słodyczy („pancerna czekolada”), tabletek i zastrzyków стало «фармакологічне посилення», тоб- z metamfetaminą. Niemiecka firma Temmler opatentowała то прийом солодощів («броньований шоколад»), таблеток та ін’єкцій метам- środek pod nazwą „Pervitin” już w 1937 roku4. Wywoływał фетаміну. Німецька компанія Temmler запатентувала речовину під назвою on euforię, poprawiał czuwanie, polepszał czas reakcji «Первітин» ще в 1937 році6. Це викликало ейфорію, покращувало реакцію oraz znacznie niwelował senność i zmęczenie. Drastycznie та значно зменшувало сонливість і втому. Це також різко знизило апетит. też redukował apetyt. O uzależnieniu i dramatycznych Про залежність і драматичні наслідки для організму бійця тоді ніхто не ду- skutkach dla organizmu żołnierza nikt wtedy nie myślał. мав. Żołnierze na „pervitinowym głodzie” cierpieli na stany Солдати на «первітиновому голодуванні» страждали від психотичних роз- psychotyczne, wielu popadało w apatię, przeradzającą ладів, багато впадали в апатію, що з часом переходила у важку депресію. się z czasem w ciężką depresję. W sumie przez cały okres wojny Wehrmacht Всього за весь час війни Вермахт і Люфтваффе закупили понад 200 мільйо- i Luftwaffe kupiły ponad 200 mln tabletek „Pervitinu”. нів таблеток «Первітин». Jeszcze jesienią 1940 roku Niemcy, Włochy i Japonia podpisały układ trój- Восени 1940 року Німеччина, Італія та Японія підписали тристоронню stronny – „pakt trzech”, który zobowiązywał strony do wzajemnego wspierania угоду – «пакт трьох», яка зобов’язувала сторони підтримувати військову ді- swoich poczynań wojennych. Do paktu przyłączyły się także stopniowo Bułgaria, яльність одна одної. Болгарія, Угорщина. Румунія та Словаччина також по- Węgry, Rumunia i Słowacja. ступово приєдналися до пакту. 4 W 1893 roku japoński chemik Nagayoshi Nagai zsyntetyzował z efedryny związek, który miał wy- jątkowo silne właściwości pobudzające – podobne do odkrytej dwa lata wcześniej amfetaminy. W 1919 6 У 1893 році японський хімік Нагайоші Нагаї синтезував сполуку з ефедрину, яка мала винятково roku metamfetamina została otrzymana w wersji skrystalizowanej. Wynalazek został szybko opatento- сильні стимулюючі властивості - подібні до амфетаміну, відкритого двома роками раніше. У 1919 році wany i skierowany do japońskich aptek pod nazwą „Philopon”. Cudowna tabletka nie tylko stawiała „na метамфетамін був отриманий у кристалізованому вигляді. Винахід швидко запатентували і направили nogi” ospałych obywateli, ale i sprawiała, że ich wydajność w pracy drastycznie wzrastała. Badania nad в японські аптеки під назвою «Філопон». Чудодійний засіб не тільки ставив млявих громадян на ноги, metamfetaminą prowadzili też Niemcy. „Pervitin”, bo taką dostał on nazwę, już w latach 30. namiętnie але й різко підвищив продуктивність праці. Німеччина також провела дослідження щодо метамфетамі- pochłaniany był przez studentów, robotników i kolejarzy. Wkrótce stał się ważnym elementem wyposa- ну. «Первітин», саме таку назву він отримав, часто вживали студенти, робітники та залізничники ще в żenia niemieckich żołnierzy. 30-х роках. Незабаром він став важливою частиною спорядження для німецьких солдатів. 502 II wojna światowa Друга світова війна 503 Wiosną 1941 roku armia niemiec- Навесні 1941 року німецька армія ka skutecznie wspomogła siły włoskie, реально допомогла італійським вій- które poniosły znaczne straty w trak- ськам, які зазнали значних втрат у ході cie agresji na Grecję i pozostający pod агресії проти Греції та Єгипту, який wpływami Anglii Egipt. Grecja podpi- знаходився під впливом Англії. Греція sała kapitulację. Podziałowi uległa rów- підписала капітуляцію. Була також по- nież Jugosławia, gdzie korzyści osiągnę- ділена Югославія, від чого отримали ły Niemcy, Włosi, ale także Bułgarzy здобутки німці, італійці, а також болга- i Węgrzy. Na terenie Chorwacji, Bośni ри і угорці. На території Хорватії, Боснії i Hercegowiny powstało satelickie wo- та Герцеговини була створена Хорватія bec Niemiec państwo Chorwacja. Wkrótce cały kraj ogarnęła wojna partyzancka, - держава-сателіт гітлерівської Німеччини. Невдовзі вся країна була охоплена пар- w której przewodzili komuniści z Józefem Broz-Tito na czele. тизанською війною під керівництвом комуністів на чолі з Йосип Броз Тіто. (558) Wojna morska. Od paździer- (558) Морська війна. Від жовтня nika 1939 roku trwały również walki na 1939 р. тривали також бої на морях. morzach. Początkowo flota angielska Спочатку англійський флот чисельно przeważała nad siłami włosko-niemiec- переважав італо-німецькі сили. Однак kimi. Wkrótce jednak ogromnych znisz- незабаром німецькі підводні човни czeń zaczęły dokonywać niemieckie почали завдавати величезної шкоди. okręty podwodne. W okresie od wrze- У період з вересня 1939 по березень śnia 1939 roku do marca 1941 roku za- 1941 вони потопили кілька сотень ко- topiły one kilkaset statków. Na początku раблів. На початку 1941 року німці по- 1941 roku Niemcy rozpoczęli „polowa- чали «полювання» на підводні човни, nia” przy pomocy okrętów які атакували групами («вовчі зграї»). Їх жертвами стали також нейтральні кораблі та американські кораблі. Тоді ж почалися атаки німецьких підвод- них човнів у водах Африки та Півден- ної Америки. Загалом до квітня 1943 року німецькі підводні човни потопи- Безжалісна війна на морі ли близько 3800 кораблів союзників. (559) Wojna z ZSRR. W dniu (559) Війна з СРСР. 22 червня Bezlitosna wojna na morzu 22 czerwca 1941 roku wojska niemiec- 1941 р. німецькі війська за підтримки союзних сил без оголошення війни пе- kie, wsparte siłami sojuszników, przekroczyły granice ZSRR bez wypowiedzenia ретнули кордони СРСР. Спочатку союзниками німців були Фінляндія та wojny. Sprzymierzeńcem Niemców była początkowo Finlandia i Rumunia, ale Румунія, але незабаром війну СРСР оголосили також Італія, Угорщина та już wkrótce wojnę ZSRR wypowiedziały również Włochy, Węgry i Słowacja. Словаччина. Вже в перший день війни радянська авіація втратила 1200 літа- Już w pierwszym dniu wojny lotnictwo radzieckie utraciło 1200 samolotów, więk- ків, більшість з них на аеродромах. До кінця 1941 р. у полон потрапило близько szość na lotniskach. Do końca 1941 roku do niewoli dostało się ok. 3 miliony żoł- 3 млн солдатів, майже стільки ж було вбито і поранено. nierzy, prawie drugie tyle zginęło lub zostało rannych. Німеччина вела «тотальну війну» проти СРСР. Групи есесівців ліквідовува- Niemcy prowadziły na terenie ZSRR „wojnę totalną”. Grupy esesmanów likwi- ли місцевих євреїв та інтелігенцію, примусово вивозили робітників до Третьо- dowały miejscowych Żydów, inteligencję, wywoziły przymusowych robotników го рейху, експлуатували економічні ресурси, прирікаючи населення на крайні do III Rzeszy, eksploatowały rabunkowo zasoby gospodarcze, skazując ludność злидні та голод. Здійснювався масовий геноцид проти військовополонених і na skrajną nędzę i głód. Masowo dokonywano ludobójstwa na jeńcach wojennych мирного населення. Перед обличчям цієї навали та страшних злочинів, ско- i ludności cywilnej. W obliczu tego najazdu oraz straszliwych zbrodni dokonywa- єних проти російського народу, а також загрози біологічного знищення війна nych na narodzie rosyjskim, a także groźby biologicznej zagłady, wojna nabierała набула в суспільній свідомості росіян характеру «Великої Вітчизняної війни», w świadomości społecznej Rosjan charakteru „Wielkiej Wojny Ojczyźnianej”, jed- об’єднавши весь народ до боротися і закликаючи до найглибшої жертовності в 504 II wojna światowa Друга світова війна 505 Танки КВ-1 на момент надходження на озброєння були найпотужнішими Czołgi KW-1 w momencie wejścia do танками в світі. У 1941 році вермахт не służby były najpotężniejszymi czołgami мав протитанкових засобів, здатних бо- na świecie. Wehrmacht nie dysponował ротися з радянськими машинами KW, w 1941 roku bronią przeciwpancerną, які при попаданні у передню частину zdolną do zwalczania radzieckich maszyn машини були майже невразливі для KW, które przy trafieniu z przodu były вогню німецьких гармат. niemal niewrażliwe na ostrzał niemiec- Разючі помилки командування призве- kich armat. Katastrofalne błędy w dowo- ли до того, що Червона Армія втратила Przykra „niespodzianka” dla agresora: dzeniu spowodowały, że Armia Czerwona Неприємний «сюрприз» для агресора: radziecka „twierdza na gąsienicach” – радянська «фортеця на гусеницях» – більшість важких танків на першому – mimo ewidentnej przewagi – utraciła етапі війни, незважаючи на очевидну ciężkie czołgi KW-1 i KW-2, o których w I fazie wojny większość czołgów cięż- важкі танки КВ-1 і КВ-2, про існування istnieniu Wehrmacht nie miał pojęcia яких вермахт навіть не підозрював перевагу. kich. noczącej cały naród do walki i wzywającej do wielkich poświęceń. Zmieniła się ім’я перемоги над злом. Змінилося ставлення Сталіна до суспільства. Попере- postawa Stalina wobec społeczeństwa. Dotychczasową retorykę rewolucyjną przy- дня революційна радянська риторика була витіснена національними гаслами. ćmiły teraz hasła narodowe. Німецький наступ на Москву, який розпочався в листопаді, мав величезні Zbierająca ogromne żniwo rozpoczęta w listopadzie ofensywa niemiecka na втрати і через кілька місяців був зупинений, а Червона Армія пішла в контр- Moskwę została po kilku miesiącach zatrzymana, a Armia Czerwona przeszła do наступ. Німці під Ленінградом теж зазнали поразки. На обох фронтах радян- kontrnatarcia. Niepowodzenie spotkało też Niemców pod Leningradem. Na obydwu ськими військами командував генерал Георгій Жуков. frontach wojskami radzieckimi dowodził gen. Georgij Żukow. У вирішальній Сталінградській битві (листопад 1942 р. – лютий 1943 р.) W przełomowej bitwie pod Stalingradem (listopad 1942 – luty 1943) siły „osi“ сили «осі» втратили загалом 1,5 мільйона солдатів. Незважаючи на такі великі straciły łącznie 1,5 miliona żołnierzy. Mimo tak dużych strat Niemcy podjęły jesz- втрати, Німеччина зробила ще одну спробу перехопити стратегічну ініціативу. cze jedną próbę przejęcia inicjatywy strategicznej. 12 lipca 1943 roku na tzw. „łuku 12 липня 1943 р. під Курськом відбулася найбільша танкова битва в історії ві- kurskim” doszło do największej w dziejach wojny bitwy pancernej z udziałem 1500 йни за участю 1500 танків. Через чисельну та матеріальну перевагу противни- czołgów. Wobec przewagi liczebnej i materiałowej przeciwnika Niemcom nie udało ка німцям не вдалося прорвати фронт і радянська сторона перейшла в наступ. się przerwać frontu, a strona radziecka przeszła do ofensywy. І. Період німецької стратегічної ініціативи на Східному фронті I. Okres niemieckiej inicjatywy strategicznej na froncie wschodnim Операція «Барбаросса» БЛІЦКРІГ» 22 червня 1941–серпень 1941 Стратегічний план: Operacja „Barbarossa” „BLITZKRIEG” 22.06.1941–08.1941 Założenia strategiczne: • Три напрямки наступу: Ленінград, Москва, Київ. • Trzy kierunki ataku: Leningrad, Moskwa, Kijów. • Вихід на Архангельсько-Астраханьську лінію. • Dojście do linii Archangielsk-Astrachań (AA-Linie). • Розгром головних радянських сил перед настанням зими. • Rozbicie głównych sił radzieckich przed nastaniem Наслідки: zimy. Rezultaty: • Знищення великих радянських угруповань (котли в районах міст Мінськ, Орша-Вітебськ та Умань). • Zniszczenie silnych zgrupowań radzieckich (kotły pod Mińskiem, Orszą-Witebskiem i Humaniem). • Вихід на лінію Двіна-Дніпро. • Dojście do linii Dźwina-Dniepr. 506 II wojna światowa Друга світова війна 507 I faza walk (lato 1941) Перший етап боїв (літо 1941 р.) Bitwa pod Kijowem 21.08.1941–27.09.1941 Битва за Київ 21.08.1941–27.09.1941 • Zajęcie Zagłębia Donieckiego i Krymu (bez Sewasto- • Окупація Донецького басейну та Криму (без pola). Севастополя). • Przerwanie ofensywy na Leningrad. • Припинення наступу на Ленінград. Wymuszone modyfikacje planów militarnych Вимушені зміни військових планів Operacja „Tajfun” BITWA O MOSKWĘ 09/10.1941–01.1942 Операція «Тайфун» БИТВА ЗА МОСКВУ 10.09.1941–01.1942 • Skoncentrowanie wysiłku wojennego na kierunku • Зосередження військових зусиль на московському moskiewskim. напрямку. • Przeniesienie siedziby rządu radzieckiego do Kujby- • Перенесення уряду СРСР до Куйбишева (16 жовтня szewa (16.10.1941). 1941 р.). Operacja „Blau” OFENSYWA LETNIA 1942 28.06.1942–24.11.1942 Операція „Блау” ЛІТНІЙ НАСТУП 1942 р. • Atak wzdłuż Wołgi na Stalingrad („Czapla”). 28 червня 1942 р.–24 листопада 1942 р. • Zdobycie Krymu z Sewastopolem (7.06.1942– • Наступ по Волзі на Сталінград («Чапля»). 4.07.1942). • Захоплення Криму з Севастополем (7.06.1942– • Atak na Północny Kaukaz („Szarotka”). 4.07.1942). • Атака на Північний Кавказ («Едельвейс»). • Bitwa o Stalingrad 17.07.1942–2.02.1943. • Kontrofensywa radziecka (operacja „Uran” – • Сталінградська битва 17 липня 1942 р.–2 лютого 19.11.1942 (okrążenie wojsk niemieckich w czasie 1943 р. bitwy stalingradzkiej). • Радянський контрнаступ (операція «Уран» - 19 • Koordynacja z operacją „Mars” pod Moskwą. листопада 1942 р. (оточення німецьких військ під • Kapitulacja 6. Armii Friedricha von Paulusa („ko- час Сталінградської битви). cioł północny” – 31.01.1943; „kocioł południowy” – • Координація з операцією «Марс» під Москвою. 2.02.1943). • Капітуляція 6-ї армії Фрідріха фон Паулюса («північний котел» – 31 січня 1943 р.; «південний котел» – 2 лютого 1943 р.). 508 II wojna światowa Друга світова війна 509 II faza walk (lato/jesień 1942) II етап боїв (літо-осінь 1942 р.) Operacja „Cytadela” OFENSYWA NA ŁUKU KURSKIM 22.07.1943– Операція «Цитадель» КУРСЬКИЙ НАСТУП 23.08.1943 22.07.1943–23.08.1943 • Ostatnia niemiecka strategiczna operacja ofensywna • Остання німецька стратегічна наступальна операція na froncie wschodnim (Łuk Kurski). на Східному фронті (битва на Курській дузі). • Bitwa pancerna pod Prochorowką – największe starcie • Танкова битва під Прохорівкою – найбільше танкове pancerne w dziejach powszechnych. зіткнення в історії. . Komisariaty Rzeszy i strefa administracji wojskowej na zajętych obszarach wschodnich Рейхскомісаріати та адміністративно-територіальні зони віськового управління на окупованих східних територіях 510 II wojna światowa Друга світова війна 511 II. II. Okres radzieckiej inicjatywy strategicznej na froncie wschodnim (1944–1945) Період радянської стратегічної ініціативи на Східному фронті (1944–1945 рр.) (560) Wojna na Dalekim Wschodzie. Na Dalekim Wschodzie rozwijała się na- (560) Війна на Далекому Сході. На Далекому Сході розвивалася агресія tomiast agresja Japonii. Stopniowo państwo to zdobyło Indochiny i szykowało się Японії. Поступово Японія завоювала Індокитай і готувалася поширити своє do rozciągnięcia panowania na Oceanie Spokojnym. 7 grudnia 1941 roku samoloty панування на Тихий океан. 7 грудня 1941 року японські літаки розбомбили japońskie zbombardowały amerykańską bazę wojskową Pearl Harbor na Hawajach, американську військову базу Перл-Харбор на Гаваях, що призвело до того, що co spowodowało, że w krótkim czasie Stany Zjednoczone znalazły się w stanie woj- Сполучені Штати швидко опинилися в стані війни з трьома державами «осі». ny z trzema państwami „osi”. Dzień po ataku na Pearl Harbor wojnę Japonii wypowiedziały USA i Wielka Наступного дня після нападу на Перл-Харбор США та Велика Британія Brytania, a 11 grudnia zrobiła to również Polska. Japonia była jedynym państwem, оголосили війну Японії, а 11 грудня те саме зробила Польща. Японія була któremu Polska wypowiedziała wojnę w XX wieku. Układ kończący konflikt єдиною країною, якій Польща оголосила війну в XX столітті. Договір про pomiędzy Polską a Japonią zawarto 8 lutego 1957 roku. припинення конфлікту між Польщею та Японією був укладений 8 лютого 1957 року Początkowo Japończycy, dowodzeni przez admirała Isoruku Yamamoto, zdoby- li na Pacyfiku przewagę. Zajęli Półwysep Malajski, Indonezję, Birmę, Hongkong, Спочатку японці на чолі з адміралом Ісоруку Ямамото взяли верх у Тихому Singapur i większość wysp należących do Wielkiej Brytanii, Francji i Holandii. океані. Вони окупували Малайський півострів, Індонезію, Бірму, Гонконг, Сін- Przełom nastąpił w maju 1942 roku, kiedy to Japończycy przegrali bitwę na Morzu гапур і більшість островів, що належали Великій Британії, Франції та Нідер- Koralowym. Kolejna klęska poniesiona w dniach 5–7 czerwca 1942 roku niedaleko ландам. Перелом відбувся в травні 1942 року, коли японці програли битву в Ко- 512 II wojna światowa Друга світова війна 513 Hirohito (1901–1989) – najdłużej żyjący były przywódca jednego z państw „osi” i najdłużej panujący cesarz Japonii. Atak na Pearl Harbor Хірохіто (1901–1989) – імператор Японії Атака на Перл-Харбор Isoruku Yamamoto. Tonący USS „California”. - однієї з держав «осі», правління якого USS „Arizona”. Ісоруку Ямамото. Тонучий лінкор USS California (BB-44). було найдовшим в історії країни. Лінкор USS Arizona (BB-39). atolu Midway5, kiedy to cesarska marynarka utraciła cztery lotniskowce, pozwoliła раловому морі. Чергова поразка 5–7 червня 1942 року поблизу атолу Мідвей7, przejąć inicjatywę strategiczną Amerykanom. коли імператорський флот втратив чотири авіаносці, дозволила американцям перехопити стратегічну ініціативу. (561) Powstanie Wielkiej Koalicji. Agresja Niemiec na Związek Radziecki oraz (561) Утворення Великої Коаліції. Агресія Німеччини проти СРСР і вступ przystąpienie do wojny Stanów Zjednoczonych zmieniły znacząco system sojuszy у війну США істотно змінили систему союзницьких відносин у світі. Вже на- na świecie. Już następnego dnia po agresji na ZSRR gotowość pomocy temu pań- ступного дня після агресії проти СРСР Англія і США висловили готовність stwu wyraziły Anglia i USA. 14 sierpnia 1941 roku, a więc jeszcze przed przystąpie- допомогти цій країні. 14 серпня 1941 року, перед вступом США у війну, лідери niem USA do wojny, doszło do podpisania przez przywódców USA i Wielkiej Bry- США та Великої Британії підписали Атлантичну хартію, яка визначила прин- tanii tzw. „Karty Atlantyckiej”, która określała zasady polityki zagranicznej obydwu ципи зовнішньої політики обох держав під час і після війни. Серед головних mocarstw w trakcie wojny i po jej zakończeniu. Wśród głównych haseł znalazły się принципів були, зокрема, відмова від завоювання чужих територій, право кож- m.in.: wyrzeczenie się podboju obcych ziem, prawo każdego narodu do suwerenno- ного народу на суверенітет, відмова від застосування сили після закінчення ści oraz wyrzeczenie się stosowania przemocy po zakończeniu wojny. війни. 1 stycznia 1942 roku 26 państw (w tym także Polska) podpisało w Waszyng- 1 січня 1942 року 26 країн, серед них і Польща, підписали у Вашингтоні tonie „Deklarację Narodów Zjednoczonych” zobowiązującą wszystkich członków «Декларацію Організації Об’єднаних Націй», зобов’язуючи всіх членів про- do kontynuowania wojny aż do całkowitego zwycięstwa w imię celów zawartych довжувати війну до повної перемоги в ім’я цілей, закріплених в Атлантичній w Karcie Atlantyckiej. Teraz już formalnie powstała Wielka Koalicja, która do koń- хартії. Від тепер Велика Коаліція була формально створена, а до кінця війни ca wojny poszerzyła się do 51 państw. вона розширилася до 51 країни. Już w marcu 1941 roku prezydent Stanów Zjednoczonych Franklin Delano Roose- У березні 1941 року президент США Франклін Делано Рузвельт8 ухвалив velt6 przeforsował w Kongresie ustawę o lend-lease (pożyczce, dzierżawie), zezwala- у Конгресі Закон про ленд-ліз (позика, оренда), дозволяючи тим самим допо- jącej mu na udzielanie pomocy Wielkiej Brytanii i jej sojusznikom w formie pożyczek магати Великій Британії та її союзникам у вигляді позик, передачі озброєнь та i przekazywania broni oraz wszelkiego zaopatrzenia na potrzeby wojny nawet, jeśli інших поставок на потреби війни, навіть якщо країни-бенефіціари не можуть państwa korzystające nie mogły zapłacić za dostawy. W sumie Stany Zjednoczone оплатити поставки. Загалом США надали державам антифашистської коаліції dostarczyły państwom koalicji antyfaszystowskiej pomoc na ponad 50 mld dolarów. понад 50 млрд доларів допомоги. Найбільше скористалися з цієї допомоги Ве- Najwięcej z tej pomocy skorzystały Wielka Brytania (66%) i ZSRR (20%). лика Британія (66%) і СРСР (20%). 5 Administracyjnie jest obecnie jedynym atolem archipelagu hawajskiego, który nie należy do stanu 7 В адміністративному відношенні наразі це єдиний атол на Гавайському архіпелазі, який не вхо- Hawaje, tylko stanowi odrębne terytorium nieinkorporowane Stanów Zjednoczonych. дить до складу штату Гаваї, а є окремою некорпорованою територією Сполучених Штатів. 6 Franklin Delano Roosevelt (1882–1945) amerykański polityk Partii Demokratycznej, czterokrotny 8 Франклін Делано Рузвельт (1882–1945) американський політик, член Демократичної партії, чоти- prezydent USA w latach 1933–1945. ри рази президент США в 1933–1945 роках. 514 II wojna światowa Друга світова війна 515 (562) Przełomy na frontach 1942–1943. Po- (562) Прориви на фронтах 1942–1943 рр. Виникнення і діяльність Вели- wstanie i działalność Wielkiej Koalicji szybko кої Коаліції швидко відбилися на ситуації на фронтах. До Африки німецьке znalazła swoje odbicie w sytuacji na frontach. командування вислало Африканський Na tereny Afryki dowództwo niemieckie wy- корпус (Africakorps), завданням якого słało Korpus Afrykański (Africakorps), którego було зайняти зону Суецького каналу і zadaniem było zajęcie strefy Kanału Sueskiego відрізати англійців від їхніх колоній в i odcięcie Anglików od ich kolonii w Indiach i In- Індії та Індокитаї. dochinach. Перші успіхи корпусу принесли Początkowe sukcesy korpusu sprawiły, że jego його командуючому Ервіну Роммелю9 dowódca Erwin Rommel7 otrzymał przydomek „Lis прізвисько «Лис пустелі». Однак у pustyni”. W 1942 roku sytuacja obróciła się jednak 1942 році ситуація обернулася на шко- na niekorzyść dotychczasowych zwycięzców. 150- Ервін Роммель і Африканський корпус ду попереднім переможцям. Висадка tysięczny desant anglo-amerykański w północnej 150-тисячного англо-американського Afryce oraz objęcie dowództwa w tym rejonie десанту в Північній Африці та прийняття командування в цьому районі гене- Erwin Rommel i Afrikakorps przez gen. Bernarda Montgomery’ego8 doprowa- ралом Бернардом Монтгомері10 призвели до швидкого успіху. У листопаді 1942 dziło do szybkiego sukcesu. W listopadzie 1942 року він здобув перемогу над Роммелем у битві при Ель-Аламейні. Подальші roku odniósł on triumf nad Rommlem w bitwie pod El-Alamein. Kolejne zwycięstwa перемоги в цьому районі союзних військ під командуванням генерала Дуайта w tym rejonie wojsk sprzymierzonych pod dowództwem gen. Dwighta Eisenhowera9 Ейзенхауера11 зумовили остаточне завершення війни в Африці в травні 1943 doprowadziły w maju 1943 roku do ostatecznego zakończenia wojny w Afryce. року. (563) Konferencja w Teheranie. (563) Тегеранська конференція. W dniach od 28 listopada do 1 grudnia Від 28 листопада по 1 грудня 1943 1943 roku odbyła się w Teheranie kon- року в Тегерані проходила конфе- ferencja Wielkiej Trójki (Roosevelt, ренція великої трійки (Рузвельт, Чер- Churchill10, Stalin). Obok wielu innych чилль12, Сталін). Серед багатьох її по- postanowień zdecydowano, że: ложень було вирішено, що: • utworzony zostanie we Francji II front • у Франції буде створено другий (maj 1944 roku); фронт (травень 1944 р.); • skoordynowane zostaną działania mi- Дві «Великі Трійки» у 1943 році • координуватимуться військові дії litarne 3 mocarstw podczas dwustron- Зліва: Чан Кайші, Рузвельт і Черчілль трьох наддержав під час двосто- nego uderzenia na III Rzeszę; у Каїрі, 1943 рік. На Каїрській конференції роннього нападу на Третій Рейх; Dwie „Wielkie Trójki” w 1943 roku • wytyczono zasięg operacji wojsko- була розроблена спільна декларація про • було окреслено діапазон військових wych ZSRR, dokonując tym samym післявоєнний порядок на Далекому Сході і в дій СРСР, що розділило Європу на Od lewej: Stalin, Roosevelt i Churchill podziału Europy na dwie strefy; Тихоокеанському регіоні після поразки Японії дві зони; w Teheranie, 1943. • udzielona zostanie pomoc partyzantce Od lewej: Czang Kaj-szek, Roosevelt i Churchill • буде надана допомога югослав- Зліва: Сталін, Рузвельт і Черчілль w Kairze, 1943. Na konferencji kairskiej wypra- у Тегерані, 1943 рік. jugosłowiańskiej; ським партизанам; cowano wspólną deklarację traktującą o powo- jennym ładzie na Dalekim Wschodzie i w rejonie Pacyfiku po pokonaniu Japonii. 7 Erwin Rommel (1891–1944) – niemiecki feldmarszałek, dowodził niemieckim korpusem ekspe- 9 Ервін Роммель (1891–1944) – німецький фельдмаршал, командував німецьким експедиційним dycyjnym w Afryce – Afrikakorps. корпусом в Африці – Африканським корпусом. 8 Bernard Montgomery (1887–1976) – brytyjski dowódca wojskowy, marszałek polny. 10 Бернард Монтгомері (1887–1976) – британський воєначальник, фельдмаршал. 9 Dwight Eisenhower (1890–1969) – amerykański polityk i generał, Naczelny Dowódca Alianckich 11 Дуайт Ейзенхауер (1890–1969) – американський політик і генерал, Верховний головнокоманду- Ekspedycyjnych Sił Zbrojnych w latach 1943–1945, prezydent USA z ramienia Partii Republikańskiej вач союзними експедиційними силами в 1943–1945 роках, президент США від Республіканської партії w latach 1953–1961. в 1953-1961 роках. 10 Winston Churchill (1874–1965) – brytyjski polityk, mąż stanu pisarz, historyk, malarz, laureat 12 Вінстон Черчилль (1874–1965) – британський політик, державний діяч, письменник, історик, ху- literackiej Nagrody Nobla, premier Wielkiej Brytanii z ramienia Partii Konserwatywnej w latach 1940– дожник, лауреат Нобелівської премії з літератури, прем’єр-міністр Великої Британії від Консервативної 1945 i 1951–1955. партії в 1940–1945 та 1951–1955 роках. 516 II wojna światowa Друга світова війна 517 • Polska będzie rozciągać się między linią Curzona a Odrą (zaaprobowano wstęp- • Польща простягатиметься між лінією Керзона та Одрою (спочатку була nie propozycję Stalina przesunięcia Polski na zachód); схвалена пропозиція Сталіна про розширення Польщі на захід); • po zwycięstwie nad Niemcami ZSRR przystąpi do wojny z Japonią; • після перемоги над Німеччиною СРСР вступить у війну з Японією; • powstanie Europejska Komisja Doradcza, która zadecyduje o powojennych lo- • буде створено Європейську Консультативну Комісію для вирішення питан- sach Niemiec. ня про післявоєнну долю Німеччини. (564) Walki we Włoszech. Pod wpływem niepowodzeń wojennych zdecydo- (564) Бойові дії в Італії. Під впливом воєнних невдач настрої в італійській wanie zmieniły się nastroje w państwie włoskim. Wielka Rada Faszystowska pod- державі різко змінилися. Велика фашистська рада вирішила усунути Муссоліні jęła decyzję o odsunięciu od władzy від влади, а король наказав його заарештувати. Mussoliniego, a król wydał polecenie Німецькі десантники врятували ватажка, який jego aresztowania. Spadochroniarze був захований в гірському готелі та перевезли niemieccy odbili ukrytego w górskim його на північ країни. Тут він створив фашист- hotelu wodza i przewieźli na północ ську, під суворим контролем Німеччини, дер- kraju. Tutaj powołał on faszystowskie, жаву під назвою Італійська соціальна респу- ale pozostające pod ścisłą kontrolą бліка. У квітні 1945 року італійські партизани Niemiec, państwo o nazwie Włoska знову схопили Муссоліні і цього разу швидко Republika Socjalna. W kwietniu стратили Дуче та його коханку. Їхні понівечені 1945 roku partyzanci włoscy ponownie schwytali Mussoliniego i tym razem szybko трупи потім вивішували для загального пока- dokonali egzekucji Duce i jego kochanki. Ich zmasakrowane zwłoki zostały następ- зу. nie powieszone na widok publiczny. Новий уряд 8 вересня 1943 р. оголосив про Nowy rząd ogłosił 8 września 1943 roku kapitulację Włoch i przystąpił do wojny капітуляцію Італії і вступив у війну на боці ко- po stronie koalicji. Wówczas Niemcy dokonali inwazji na Włochy docierając aż do аліції. Потім німці вторглися в Італію, дійшов- Neapolu. Drogę na Rzym posuwającym ши аж до Неаполя. Шлях до Риму коаліційним się z południa siłom koalicji otworzyło військам, що наступали з півдня, відкрився zdobycie niemieckiej twierdzy – klaszto- захопленням німецької фортеці – монастиря в ru na Monte Cassino. Wzgórze i klasz- Монте-Кассіно. 18 травня 1944 року II поль- tor 18 maja 1944 roku zdobył II Korpus ський корпус генерала Владислава Андерса Polski gen. Władysława Andersa11. Dzię- захопив цю гористу місцевість і монастир13. ki siłom alianckim i oddziałom powstań- Завдяки силам союзників і повстанським вій- czym wojska niemieckie we Włoszech ськам німецька армія в Італії 2 травня 1945 skapitulowały 2 maja 1945 roku. Klęski року капітулювала. Поразки німецької армії та- wojsk niemieckich stopniowo osłabiały кож поступово послаблювали позиції Гітлера, także pozycję Hitlera, który miał co- Руїни монастиря у якого з’являлося все більше супротивників Ruiny klasztoru na Monte Cassino raz więcej przeciwników, także pośród на Монте-Кассіно серед німців. Niemców. (565) Zamach na życie Hitlera – 20 lipca 1944 roku. Próba wyeliminowania (565) Замах на Гітлера – 20 липня 1944 року. Спроба усунення Гітлер Hitlera była kulminacją starań (słabego) niemieckiego ruchu oporu, nakierowanych була кульмінацією зусиль слабкого німецького опору повалити нацистський na obalenie reżimu nazistowskiego i przejęcie władzy w Niemczech. Śmierć Führera режим і захопити владу в Німеччині. Смерть фюрера мала сприяти військово- miała ułatwić przeprowadzenie wojskowego zamachu stanu i powołania nowego му перевороту і призначенню нового уряду. Хоча головною метою змовників rządu. Jakkolwiek głównym celem spiskowców było odsunięcie Hitlera od władzy, було усунення Гітлера від влади, вони були втягнуті у змову з інших причин. to jednak zaangażowali się w spisek z bardzo różnych powodów. Większość gru- Більшість групи, яка стояла за виконавцями замаху, були консервативними на- py stojącej za zamachowcami stanowili konserwatywni nacjonaliści. Bezpośrednim ціоналістами. wykonawcą był płk Claus hr. Schenk von Stauffenberg, który podłożył ładunek 11 Władysław Anders (1892–1970) – generał dywizji Polskich Sił Zbrojnych, dowódca Armii 13 Владислав Андерс (1892–1970) – генерал-майор польських збройних сил, командувач Військом Polskiej w ZSRR oraz 2 Korpusu Polskiego, Generalny Inspektor Sił Zbrojnych i Naczelny Wódz na Польським в СРСР і 2-м польським корпусом, генеральний інспектор збройних сил і головнокоманду- uchodźstwie. вач в еміграції. 518 II wojna światowa Друга світова війна 519 Trybunał Ludowy Замах 20 липня 1944 року Народний трибунал Skład orzekający w procesie spiskowców Kwatera Główna Wodza („Wilczy Sza- Ruiny gmachu Trybunału Ludowego przy 20 lipca. W środki Prezydent Trybunału – Zamach 20 VII 1944 roku. Hitler niec”); od lewej: Claus von Stauffenberg, Bellevuestraße w Berlinie. Roland Freisler; zginął trafiony odłamkiem i Mussolini oglądają zniszczenia Karl-Jesko von Puttkamer (adiutant Hitle- Руїни будівлі Народного трибуналу на podczas nalotu lotniczego na dziedzińcu bezpośrednio po zamachu. ra), osoba niezidentifikowana, Adolf Hitler Бельвюштрассе в Берліні. Trybunału Ludowego w Berlinie. Гітлер і Муссоліні оглядають руйнування i Wilhelm Keitel, 15 VII 1944 r. Суд присяжних на суді над змовниками одразу після замаху. Головна Ставка Фюрера («Вовче лігво»); 20 липня 1944 р.. У центрі Президент зліва: Клаус фон Штауффенберг, Карл- Трибуналу - Роланд Фрайслер; був Єско фон Путткамер (ад’ютант Гітлера), убитий осколками під час повітряного невстановлена особа, Адольф Гітлер нальоту у дворі Народного трибуналу і Вільгельм Кейтель, 15 липня 1944 року. в Берліні. wybuchowy w sali konferencyjnej w baraku w Kwaterze Głównej Wodza („Wilczy Безпосереднім виконавцем замаху був полковник Вермахту граф Клаус Szaniec”). Wybuch bomby ranił większość z obecnych na naradzie, przy czym Hitler Шенк фон Штауффенберг, який заклав вибухівку в конференц-залі в казармі odniósł lekkie obrażenia, które nie stanowiły zagrożenia życia. Spisek wojskowych при штабі командувача («Вовче лігво»). Вибух бомби поранив більшість при- został szybko zdławiony. Stauffenberg i inni puczyści zostali jeszcze tego samego сутніх на конференції, Гітлер отримав незначні поранення, які не загрожували dnia doraźnie rozstrzelani na dziedzińcu dawnego Ministerstwa Wojny. його життю. Військову змову було швидко викрито. Того ж дня у дворі колиш- Zamach rozpoczął falę brutalnych i krwawych represji, w tym pokazowych pro- нього Військового міністерства Штауффенберга та інших путчистів розстріля- cesów prowadzonych przed Trybunałem Ludowym („zbrodnia sądowa”)12. Hitler ли без оголошення вироку. wyraził dobitnie swoje oczekiwania: Замах викликав хвилю жорстоких і кривавих репресій, у тому числі показо- вих процесів у Народному суді («судовий злочин») 14. Гітлер рішуче висловив „Tym razem zrobię krótki proces. Ci przestępcy... nie dostaną uczciwej kuli, będą свої сподівання: wisieć, jak zwykli zdrajcy! Sąd honorowy ma wykluczyć ich z Wehrmachtu, wtedy zorganizuje się im proces jak cywilom... I wyrok ma być wykonany «Цього разу я проведу короткий суд. Ці злочинці... не дістануть чесної кулі, w ciągu dwóch godzin od jego ogłoszenia! Muszą natychmiast zawisnąć, bez будуть висіти, як звичайні зрадники! Суд честі повинен виключити їх із żadnej litości! A najważniejsze jest, by nie mieli czasu na długie przemowy. Ale Вермахту, тоді судитимуть, як цивільних... А вирок повинен бути виконаний Freisler już się tym zajmie. To jest nasz Wyszynski13”. протягом двох годин після його оголошення! Мусять негайно висіти, без всякої пощади! І найголовніше, щоб не мали часу на довгі промови. Але про це подбає Фрайслер. Це наш Вишинський»15. 12 W 1985 roku Bundestag uznał Trybunał Ludowy za „instrument terroru do wykonania nazistow- 14 У 1985 році Бундестаг визнав Народний трибунал «інструментом терору для здійснення нацист- skiej tyranii”. Prawnie obowiązujące wyroki Trybunału Ludowego i sądów specjalnych zostały ustawo- ської тиранії». Законодавчо вироки Народного трибуналу та спеціальних судів були визнані недійсними wo unieważnione dopiero w 1998 roku – przeszło pół wieku od zakończenia wojny. лише у 1998 році – через понад півстоліття після закінчення війни. 13 Oskarżyciel w stalinowskich procesach pokazowych. 15 Прокурор на сталінських показових процесах. 520 II wojna światowa Друга світова війна 521 (566) Konferencja w Jałcie. Od 4 do 11 lutego 1945 roku w Jałcie na Krymie (566) Ялтинська конференція. З 4 по 11 лютого 1945 року в Криму в Ялті obradowała druga konferencja Wielkiej Trójki (Stalin, Roosevelt, Churchill). Jej відбулася друга конференція великої трійки (Сталін, Рузвельт, Черчилль). Го- głównym celem było skoordynowanie działań w końcowym etapie wojny oraz usta- ловною її метою була координація дій на завершальному етапі війни та вста- lenie zasad powojennego porządku politycznego. Do najważniejszych postanowień новлення засад післявоєнного політичного ладу. До найважливіших рішень należy zaliczyć decyzje dotyczące: належали: • planów podziału Niemiec na cztery strefy okupacyjne: ZSRR, USA, Francji • плани поділу Німеччини на чотири окупаційні зони: СРСР, США, Франції i Anglii; та Англії; • planów utworzenia w Berlinie sektorów tych mocarstw; • плани утворення секторів цих держав у Берліні; • powołania Sojuszniczej Rady Kontroli Niemiec; • створення Союзницької Контрольної Ради Німеччини; • nałożenia na Niemcy wysokich odszkodowań oraz ukarania zbrodniarzy wojen- • накладення високих репарацій на Німеччину та покарання військових зло- nych; чинців; • utworzenia Organizacji Narodów Zjednoczonych; • створення Організації Об’єднаних Націй; • ustępstw wobec Stalina na terenie Europy Wschodniej i Środkowej w zamian za • поступки Сталіну в Східній і Центральній Європі в обмін на допомогу pomoc ZSRR w wojnie z Japonią (Związek Radziecki miał do niej przystąpić СРСР у війні проти Японії (СРСР мав приєднатися до неї не пізніше як najpóźniej 3 miesiące po zakończeniu wojny z Niemcami); через 3 місяці після закінчення війни з Німеччиною); • ustalenia granicy wschodniej Polski na linii Curzona (Lwów po stronie radziec- • встановлення східного кордону Польщі по лінії Керзона (Львів з радянсько- kiej); го боку); • utworzenia w Polsce Tymczasowego Rządu Jedności Narodowej. • створення в Польщі Тимчасового Уряду Національної Єдності. Decyzje jałtańskie przesądziły ostatecznie o kształcie terytorialnym i ustro- Ялтинські рішення остаточно визначили територіально-політичний jowym Polski oraz o podporządkowaniu Polski i innych krajów Europy Środ- устрій Польщі, підпорядкування Польщі та інших країн Центрально- kowo-Wschodniej ZSRR. W rzeczywistości wielkie mocarstwa narzuciły małym Східної Європи СРСР. Насправді великі держави нав’язали свої власні поряд- państwom i narodom własny porządek. Kraje wyzwolone przez Armię Czerwoną ки малим державам і народам. Країни, звільнені Червоною Армією, мали бути miały znaleźć się w „strefie bezpieczeństwa” ZSRR. включені до «зони безпеки» СРСР. (567) Zakończenie wojny w Europie. 6 czerwca 1944 roku nastąpiła inwazja (567) Завершення війни в Європі. 6 червня 1944 року відбулася висад- aliantów w Normandii. Naczelnym dowódcą sił został gen. Dwight Eisenhower. ка союзників в Нормандії. Головнокомандуючим військами був генерал Ду- Lądowanie w Normandii było najwięk- айт Ейзенхауер. Висадка в Нормандії була найбільшою десантною операці- szą w historii wojen operacją desanto- єю в історії війни. У ньому брали участь понад чотири тисячі кораблів, сотні wą. Uczestniczyło w niej ponad cztery тисяч солдатів і величезна кількість tysiące okrętów, setki tysięcy żołnierzy техніки. У ньому також брали участь i ogromne ilości sprzętu. Brały w niej польські кораблі: крейсер ОРП «Дра- udział również okręty polskie: krążow- гон» та міноносці ОРП «Блискавиця», nik ORP „Dragon” oraz niszczyciele «Пьорун», «Краковяк» і «Шльонзак». ORP „Błyskawica”, „Piorun”, „Krako- Військово-повітряні сили, що були за- wiak” i „Ślązak”. Siły powietrzne bio- діяні в операції, складалися з 3,5 тис. rące udział w akcji składały się z 3500 важких і 1,7 тис. середніх і легких ciężkich oraz 1700 średnich i lekkich бомбардувальників, 5,5 тис. винищу- Operacja „Overlord” bombowców, 5500 myśliwców i 2000 вачів і 2 тис. транспортних літаків. samolotów transportowych. У важких боях було звільнено Фран- W ciężkich walkach wyzwalano Francję, Belgię i Holandię. Wśród wojsk alianc- цію, Бельгію та Нідерланди. Серед Операція «Оверлорд» kich wyróżniali się Polacy, zwłaszcza 1 Dywizja Pancerna gen. Stanisława Macz- військ Альянсу виділялися поляки, ka14. Jednocześnie w styczniu 1945 roku rozpoczął się gigantyczny pochód Armii особливо 1-ша бронетанкова дивізія генерала Станіслава Мачека16. Водночас Czerwonej na froncie rozciągającym się od Karpat po Bałtyk. 25 kwietnia doszło po у січні 1945 року розпочався гігантський наступ Червоної Армії на фронті від 14 Stanisław Maczek (1892–1994) – generał dywizji Wojska Polskiego, uczestnik walk w czasie 16 Станіслав Мачек (1892–1994) – генерал-майор Війська Польського, учасник бойових дій Першої I i II wojny światowej, dowódca 1 Dywizji Pancernej, która przeszła przez Belgię, Holandię i Niemcy та Другої світових воєн, командир 1-ї бронетанкової дивізії, яка пройшла через Бельгію, Нідерланди та oraz brała udział w lądowaniu sił alianckich w Normandii. Німеччину та брала участь у висадці союзних військ у Нормандії.. 522 II wojna światowa Друга світова війна 523 raz pierwszy do spotkania oddziałów ra- Карпат до Балтики. 25 квітня відбула- dzieckich i aliantów zachodnich. 2 maja ся перша зустріч радянських військ і został zdobyty Berlin. західних союзників. 2 травня був за- Gdy 30 kwietnia 1945 roku Rosjanie хоплений Берлін. zbliżyli się do podziemnego bunkra Hi- Коли 30 квітня 1945 року росія- tlera, Führer wraz ze swą nowopoślubio- ни підійшли до підземного бункера ną małżonką Ewą Braun popełnili samo- Гітлера, фюрер і його новоспечена bójstwo. Podobnie uczynił jeden z naj- дружина Єва Браун покінчили життя bliższych współpracowników Hitlera, самогубством. Так само один із най- minister propagandy Joseph Goebbels, Aresztowanie Prezydenta Rzeszy przez ближчих співробітників Гітлера, мі- który – po śmierci wodza – przez kilka- władze brytyjskie, 23.05.1945 ністр пропаганди Йозеф Геббельс, Himmler, Dönitz, Keitel, 1944 Арешт президента Рейху британською naście godzin był kanclerzem Rzeszy. владою 23 травня 1945 року який після смерті вождя кілька годин Гімлер, Деніц, Кейтель, 1944 рік Ostatnim prezydentem Rzeszy został був канцлером Рейху. Останнім прези- admirał Karl Dönitz, a ostatnim szefem rządu – Johann hr. Schwerin von Krosigk дентом Рейху був адмірал Карл Деніц, а останнім главою уряду – граф Йоганн (p.o. kanclerza). Людвіг (Лутц) Шверін фон Крозіґ (в.о. канцлера). 7 maja 1945 roku gen. Alfred Jodl podpisał z dowództwem alianckim kapitu- 7 травня 1945 року генерал Альфред Йодль підписав з командуванням со- lację wszystkich sił niemieckich. W nocy z 8 na 9 maja kapitulacja została powtó- юзників капітуляцію всіх німецьких військ. У ніч з 8 на 9 травня капітуляція rzona (feldmarszałek Wilhelm Keitel) w obecności przedstawicieli ZSRR, Wiel- була повторена (фельдмаршал Вільгельм Кейтель) у присутності представни- kiej Brytanii, Francji i USA. Była to kapitulacja bezwarunkowa. Wojna w Europie ків СРСР, Великої Британії, Франції та США. Це була беззастережна капітуля- zakończyła się. ція. Війна в Європі закінчилася. (568) Zakończenie wojny na Dalekim Wschodzie. Nadal trwały jeszcze walki na (568) Завершення війни на Далекому Сході. На Далекому Сході тривали Dalekim Wschodzie. Ponieważ Związek Radziecki opóźniał przystąpienie do wojny бої. Оскільки Радянський Союз зволікав зі вступом у війну з Японією, Спо- z Japonią, Stany Zjednoczone zdecydowały się na użycie najnowszej siły – broni ato- лучені Штати вирішили застосувати свою новітню зброю – атомну. 6 серпня mowej. 6 sierpnia 1945 roku bomba atomowa zrzucona została na Hiroszimę, a 3 dni 1945 року атомну бомбу було скинуто на Хіросіму, а через три дні – на Нага- później na Nagasaki. Nagła śmierć 150 tysięcy ludzi oraz druzgocące natarcie ZSRR15 сакі. Раптова загибель 150 тис. осіб і нищівний наступ СРСР17 прискорили рі- przyspieszyły decyzję Japonii o bezwarunkowej kapitulacji. Podpisana została 2 wrze- шення Японії про беззастережну капітуляцію. Відповідний акт був підписаний śnia 1945 roku, a przyjął ją z rąk Japonii naczelny dowódca wojsk alianckich na Pacy- 2 вересня 1945 року і прийнятий від Японії Верховним головнокомандувачем fiku gen. Douglas Mac Arthur16. Zakończyła się II wojna światowa. союзних сил на Тихому океані генералом Дугласом Мак-Артуром18. Друга сві- Japonia i ZSRR nigdy nie zawarły traktatu pokojowego, jakkolwiek stan wojny това війна закінчилася. między nimi został zakończony. Японія і СРСР так і не уклали мирний договір, хоча стан війни між ними припинився. TECHNICZNE OBLICZE II WOJNY ŚWIATOWEJ Alan Turing (1912–1954) – twórca teorii automatów, dziedziny stanowiącej ma- ТЕХНІЧНИЙ ВИГЛЯД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ tematyczne podstawy teorii obliczeń. Największe znaczenie dla rozwoju infor- Алан Тюрінг (1912–1954) – творець теорії автоматів, галузі, яка є матема- matyki miały jego prace teoretyczne, w szczególności praca podająca teoretyczny тичною основою теорії обчислень. Найбільше значення для розвитку інфор- model komputera („automat Turinga”). Udoskonalił maszynę do łamania kodów матики мали його теоретичні праці, зокрема робота, що дає теоретичну мо- „Enigmy”. дель комп’ютера («автомат Тюрінга»). Удосконалив шифровальну машину «Енігма». 15 ZSRR wypowiedział wojnę Japonii 8 VIII 1945 roku, od dnia 9 sierpnia – dokładnie trzy miesią- 17 СРСР оголосив війну Японії 8 серпня 1945 року, починаючи з 9 серпня - рівно через три місяці ce po kapitulacji Niemiec oraz trzy dni po zrzuceniu przez Amerykanów bomby na Hiroszimę (6 VIII після капітуляції Німеччини і через три дні після того, як американці скинули бомбу на Хіросіму (6 1945). серпня 1945 року). 16 Douglas Mac Arthur (1880–1964) – amerykański generał armii, dowódca wojsk alianckich na 18 Дуглас Мак Артур (1880–1964) – американський генерал армії, командувач силами союзників у południowo-zachodnim Pacyfiku w czasie II wojny światowej, przeprowadził 46 udanych desantów південно-західній частині Тихого океану під час Другої світової війни, здійснив 46 успішних висадок у w ramach taktyki „żabich skoków”. рамках тактики «стрибок жаби». 524 II wojna światowa Друга світова війна 525 Maszyny liczące Рахункові машини Polscy matematycy, którzy pokonali hitlerowską „Enigmę” „Bomba Turinga” i niemiecka maszyna szyfrujące „Enigma” «Бомба Тюрінга» і німецька шифрувальна машина «Енігма» Marian Rejewski (1905–1980) Jerzy Różycki (1909–1942) Henryk Zygalski (1908–1978) Маріан Реєвський (1905–1980) Єжи Ружицький (1909–1942) Генрик Жигальський „Colossus” został zbudowany przez Toma (1908–1978) Flowersa (na bazie prac teoretycznych Alana Turinga) i uruchomiony 14 kwietnia 1943 «Колос» був побудований Томом Флау- roku w brytyjskim ośrodku kryptograficznym ерсом (на основі теоретичних робіт Ала- Bletchley Park. Składał się z 1500 lamp на Тюрінга) і запущений 14 квітня 1943 elektronowych, posiadał czytnik taśmy року на британському криптографічному perforowanej z możliwością wprowadzania об’єкті Блечлі Парк. Він складався з 1500 danych z prędkością do 5000 znaków електронних трубок, мав пристрій для „Colossus Mark II” na sekundę. Służył do rozpracowywania зчитування перфострічок із можливіс- «Колос Марк II» sposobu działania niemieckiej „Maszyny тю введення даних зі швидкістю до 5000 Lorenza” i łamania jej szyfrów. „Maszyna Lorenza” przypominała „Enigmę”, символів на секунду. Його використову- „Maszyna Lorenza” вали, щоб зрозуміти, як працює німець- ponieważ również korzystała z wirników, lecz działała na innej zasadzie. O ile «Машина Лоренцо» ка «машина Лоренца» та зламати її коди. Enigma była używana przez jednostki polowe, o tyle „Maszyna Lorenza” (Tunny – „tuńczyk”) służyła do komunikacji wysokiego szczebla, gdzie można było «Машина Лоренцо» була схожа на «Енігму» тим, що також використовувала wykorzystać ciężką maszynę, dalekopis i oddzielne łącza. ротори, але працювала за іншим принципом. Тоді як Енігма використовува- лася польовими підрозділами, «Машина Лоренцо» (Tunny — «тунець») ви- Wernher Magnus Maximilian Freiherr von Braun користовувалася для зв’язку високого рівня, де можна було використовувати (1912–1977) – niemiecki inżynier i konstruktor rakiet. важку машину, телепринтер і окремі канали зв’язку. W czasie wojny był głównym projektantem pocisku balistycznego A-4 (V-2)17, a po wojnie – współtwórcą Вернер Магнус Максиміліан Фрайхер фон Браун amerykańskiego programu kosmicznego. (1912–1977) — німецький інженер і конструктор ра- Rakietowe pociski V-2 to pierwsze obiekty, które człowiek кет. Під час війни він був головним конструктором ба- wystrzelił poza Linię Kármána, czyli umowną granicę лістичної ракети А-4 (Фау-2)19, а після війни співавтор przestrzeni kosmicznej. „Cudowna broń” o zasięgu американської космічної програми. 400 kilometrów osiągała pułap parabolicznego lotu aż do Ракети Фау-2 – це перші об’єкти, які людина запустила 200 km od powierzchni Ziemi. Głównym przeznaczeniem за лінію Кармана, тобто умовну межу космічного про- pocisków V-2 był ostrzał miast Wielkiej Brytanii. стору. «Супер-зброя» з дальністю польоту 400 кіломе- Pociski balistyczne Niemieccy konstruktorzy V-2 wnieśli znaczący wkład трів досягла висоти параболічного польоту до 200 км zarówno do amerykańskich, jak i radzieckich programów balistycznych. від поверхні Землі. Основним призначенням ракет Балістичні ракети Фау-2 був обстріл міст Великої Британії. Німецькі конструктори Фау-2 внесли значний внесок як в аме- риканську, так і в радянську балістичну програму. 17 Vergeltungswaffe-2 – broń odwetowa nr 2, pierwotna nazwa Aggregat 4 – A-4. 19 Vergeltungswaffe-2 – зброя кари № 2, спочатку названа Aggregat 4 –A-4. 526 II wojna światowa Друга світова війна 527 Robert Oppenheimer (1904–1967) – amerykański fizyk, dyrektor naukowy „Pro- Роберт Оппенгеймер (1904–1967) — американський фізик, науковий ке- jektu Manhattan”18, nazywany „ojcem bomby atomowej” рівник «Манхеттенського проекту»20, якого називають «батьком атомної бомби». Broń jądrowa Ядерна зброя. Albert Einstein i Robert Oppenheimer. Альберт Ейнштейн і Роберт Оппенгеймер. Wybuch bomby atomowej w Hiroszimie i jego skutki. Вибух атомної бомби в Хіросімі та його наслідки. Zadziwiające prototypy wozów bojowych (nie weszły do produkcji seryjnej) Дивовижні прототипи бойових машин (у масове виробництво не надійшли) Radziecki czołg ciężki T-100 Brytyjski pojazd rozpoznania (dwuwieżowy) „Modliszka” Radziecki czołg ciężki SMK Радянський важкий танк Т-100 Британська розвідувальна машина Радянський важкий танк СМК (спарена вежа) «Богомол» PODSUMOWANIE XC РЕЗЮМЕ XC • II wojna światowa wybuchła 1 września 1939 roku i trwała do 8 maja 1945 roku • Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 року і тривала до 8 травня 1945 w Europie, a do 2 września 1945 roku w Azji. року в Європі та до 2 вересня 1945 року в Азії. • Od września 1939 roku do czerwca 1940 roku Niemcy zdołały pokonać i podpo- • Від вересня 1939 р. по червень 1940 р. Німеччині вдалося розгромити і під- rządkować sobie większość państw Europy Północnej i Zachodniej. Pierwszym порядкувати собі більшість країн Північної та Західної Європи. Першим przełomem w wojnie stała się przegrana przez Niemcy wojna powietrzna o An- переломом у війні стала повітряна війна за Великобританію, програна Ні- glię. меччиною. 18 W zespole pracowali również polscy naukowcy: matematyk lwowski Stanisław Ulam oraz war- 20 У колективі також працювали польські вчені: львівський математик Станіслав Улам і варшавські szawscy fizycy Stanisław Mrozowski i Józef Rotblat. фізики Станіслав Мрозовський і Юзеф Ротблат. 528 II wojna światowa Друга світова війна 529 • 22 czerwca 1941 roku Niemcy dokonały agresji na ZSRR, ale okupiona ciężki- • 22 червня 1941 року Німеччина напала на СРСР, але поразка німців під Ста- mi stratami klęska Niemców pod Stalingradem rozpoczęła kontrofensywę Armii лінградом, яка призвела до великих втрат, була початком контрнаступу Чер- Czerwonej. воної Армії. • Przełomem w wojnie było utworzenie II frontu na zachodzie i lądowanie alian- • Переломом у війні стало створення 2-го фронту на заході та висадка військ tów w Normandii, co rozpoczęło zakończoną sukcesem ofensywę. Альянсу у Нормандії, які розпочали успішний наступ. • II wojna była okresem szczególnego ludobójstwa, jakiego dopuściły się szcze- • Друга світова війна була періодом злочинного геноциду, особливо з боку Ні- gólnie Niemcy, Japonia i ZSRR. Szczególnej eksterminacji poddana została lud- меччини, Японії та СРСР. Особливому винищенню піддавалося циганське та ność cygańska i żydowska, a także słowiańska (Rosjanie, Polacy). єврейське населення, а також слов’янське населення (росіяни, поляки). 2. Lata grozy – zbrodnicze oblicze wojny 2. Жахливі роки – злочинне обличчя війни (569) Czas bezprawia. Śmierć czyhała wszędzie. Czekała na więźniów w aresz- (569) Час беззаконня. Смерть підстерігала всюди. Вона чекала на в'язнів tach i pokojach przesłuchań w następstwie tortur, które nie każdy człowiek mógł у слідчих ізоляторах і кімнатах для допитів після тортур, які міг витримати znieść. Śmierć następowała w drodze do obozu koncentracyjnego lub obozu pracy, не кожен чоловік. Смерть наступала по дорозі до концтабору чи трудового groziła od pięści lub kija strażników i więźniów funkcyjnych, posiadających w tym табору, під загрозою кулака чи палиці охоронців і в’язнів-функціонерів, які względzie zupełną swobodę działania. Była też często sprowokowana dla wyna- мали повну свободу дій у цьому відношенні. Її також часто провокували для turzonej i sadystycznej satysfakcji nadzorców. Codziennością były wyroki sądów спотвореного й садистського задоволення наглядачів. Звичайним явищем були doraźnych i sądów specjalnych, które – w fikcyjnych zazwyczaj postępowaniach – вироки судів загального провадження та спеціальних судів, які – як правило, orzekały głównie najwyższy wymiar kary. Liczne jednak zbrodnie nie miały nawet у фіктивних провадженнях – призначали переважно найвищу міру покарання. tak pozornej sankcji urzędowej. Mniej lub więcej masowe – a nieoficjalne – uśmier- Численні злочини не мали навіть натяку офіційних санкцій. Більш-менш масо- canie ludzi nazwano w języku nazistowskich eufemizmów „specjalnym traktowa- ве – і неофіційне – вбивство людей називалося мовою нацистських евфемізмів niem”, „ewakuacją” itd. «спеціальним трактуванням», «евакуацією» тощо. (570) Patologie okupacyjne – deptanie godności ludzkiej. (570) Патології окупації – зневажання людської гідності. Bandytyzm. Okres okupacji niemieckiej był czasem całkowitej deprawacji i roz- Бандитизм. Період німецької окупації був часом повної розбещеності, без- woju szczególnie brutalnej przestępczości pospolitej wykorzystującej chaos wojen- чинств та розвитку особливо брутальної жорстокої загальної злочинності, що ny. Zwolnieni z więzień we wrześniu 1939 roku, na mocy amnestii, kryminaliści користувалася хаосом війни. Звільне- stanowili olbrzymie zagrożenie dla bez- ні з в’язниць у вересні 1939 року за bronnej ludności, co dodatkowo wzmac- амністією злочинці становили вели- niało władzę Niemców. Powszechnie чезну загрозу беззахисному населен- dostępna stała się broń palna. Zaczęły ню, що додатково зміцнювало владу powstawać nowe wyspecjalizowane gru- німців. Вогнепальна зброя стала ши- py przestępcze. Z biegiem czasu coraz роко доступною. Почали виникати bardziej brutalizowali się recydywiści. нові спеціалізовані злочинні угрупо- Pospolita zbrodnia polskich bandytów вання. З часом рецидивісти ставали Zbrodnia w Wawrze stała się przyczyną pierwszej masowej все більш жорстокішими. egzekucji w Warszawie. W grudniu 1939 Злочин у Вавері Звичайна злочинність польських roku w Wawrze jeden ze zwolnionych we wrześniu byłych więźniów kryminalnych, Antoni Bartoszek powieszony przez Niem- бандитів стала причиною першої ма- wraz ze wspólnikiem, zabił dwóch żołnierzy niemieckich z jednostki budowlanej ców przed wejściem do swojej restauracji сової страти у Варшаві. У грудні 1939 Wehrmachtu. Policja niemiecka zlekceważyła propozycje władz Wawra odnośnie w Wawrze, w której doszło do zbrodni. року у Вавері один із звільнених у ве- Антоні Бартошек, повішений німцями wspólnego poszukiwania sprawców, zamiast tego zamordowała 107 mieszkańców ресні колишніх кримінальних в’язнів перед його рестораном у Вавері, Wawra i Anina. де стався злочин. разом зі спільником убив двох ні- Pojawiły się nowe „branże” kryminalne, jak choćby „szmalcownictwo”, to zna- мецьких солдатів будівельної частини czy wymuszenia haraczu na ukrywających się Żydach lub pomagających im Pola- вермахту. Німецька поліція знехтувала пропозиціями ваверської влади щодо kach. Państwo Podziemne oficjalnie uznało szmalcownictwo za „ciężką zbrodnię спільного пошуку злочинців, натомість розстріляла 107 мешканців варшав- wobec praw Rzeczypospolitej Polskiej”. ських дільниць Вавера та Аніна. 530 II wojna światowa Друга світова війна 531 Prostytucja. Kwitła prostytucja. Rzesza za wszelką cenę ograniczała niekon- З’явились нові злочинні «індустрії», як-от «шмальсовництво», тобто ви- trolowane relacje żołnierzy niemieckich z kobietami na okupowanych terenach магання грошей від євреїв, які переховувалися чи поляків, які їм допомагали. i zbudowała „godną zaufania” branżę usług seksualnych19. Kontakty intymne poza Підпільна держава офіційно визнала шантаж «тяжким злочином проти законів nią były surowo zabronione. Do działających zatem domów publicznych20 doszły Речі Посполитої». kolejne – zorganizowane wyłącznie dla żołnierzy i SS-manów. Pierwszy taki dom Проституція. Проституція процвітала. Рейх обмежив неконтрольовані dla Wehrmachtu otwarto w Warszawie w czerwcu 1940 roku (usługi były opłacane стосунки німецьких солдатів з жінками на окупованих територіях і побуду- przez budżet Rzeszy). Sama Warszawa stała się w 1941 roku największym „punktem вав «гідну довіри» секс-індустрію21. Інтимні контакти поза цими місцями були przesiadkowo-tranzytowym” pomiędzy Rzeszą a frontem wschodnim, co sprzyjało суворо заборонені. Таким чином, до існуючих публічних будинків22 додалися rozwojowi „seks-biznesu”. Dla większości uczestniczących w nim kobiet nie był to інші публічні будинки – організовані виключно для солдатів і есесівців. Пер- bynajmniej wybór dobrowolny. W czasach nędzy i terroru Polki sprzedawały swoje ший такий будинок для вермахту був відкритий у Варшаві в червні 1940 року ciało, by przeżyć (tzw. Überlebensprostitution – prostytucja bytowa) lub ocalić bli- (послуги оплачувалися з бюджету Рейху). У 1941 році Варшава стала найбіль- skich (forma łapówki). „Niewolnictwo seksualne” jest jedną z najmniej zbadanych шим «пунктом транзиту» між Рейхом і східним фронтом, що сприяло розвитку ciemnych stron wojny. «секс-бізнесу». Для більшості жінок-учасниць це аж ніяк не було добровіль- Aprowizacja i ubóstwo. Prosperował „czarny rynek”, to znaczy nielegalny ob- ним вибором. У часи бідності та терору польські жінки продавали своє тіло, rót artykułami spożywczymi – poza systemem kartkowym – i handel walutą. W mia- щоб вижити (так звана Überlebensprostitution – проституція побутова) або щоб stach zarządzono reglamentację żywności, przede wszystkim chleba i ziemniaków. врятувати своїх родичів (форма хабаря). «Сексуальне рабство» – одна з най- Przydziały „kartkowe” pokrywały zasadniczo tylko jedną trzecią dziennego kalo- менш досліджених темних сторін війни. rycznego zapotrzebowania człowieka, a i to ich realizacja często nie była możliwa. Харчування та злидні. Процвітав «чорний ринок», тобто нелегальна тор- Na wsi obowiązywały kontyngenty – przymusowe, stałe dostawy przez rolników гівля продуктами харчування поза картковою системою і торгівля валютою. określonej ilości wybranych produktów rolnych. Obniżenie realnej wartości pie- У містах запровадили обмеження харчування, перш за все хліба і картоплі. niądza i problemy ze znalezieniem zatrudnienia były przyczyną ubóstwa więk- Картковий пайок зазвичай покривав лише третину добової потреби людини szości Polaków. Drastycznie wzrosło też spożycie alkoholu, który był dostępny bez в калоріях, але його реалізація часто не була взагалі можлива. На селі діяло kartek. Wódka pomagała tłumić strach, pozwalała oszukać głód i „oderwać się” od квотування – примусові, постійні поставки селянами певної кількості сільсько- okupacyjnej rzeczywistości. W efekcie alkoholizm stał się prawdziwą plagą spo- господарської продукції. Зниження реальної вартості грошей і проблеми з łeczną. працевлаштуванням були причиною злиднів для більшості поляків. Та- кож різко зросло споживання алкоголю, який можна було отримати без пай- кових карток. Горілка допомагала вгамувати страх, дозволяла обдурити голод і «відірватися» від реальності окупації. В результаті алкоголізм став справ- жнім соціальним лихом. (571) Nazistowski system obozowy. Amerykański badacz Bruno Bettelheim (571) Система нацистських концтаборів. Американський дослідник Бру- zestawił trojakie działanie systemu obozowego pod kątem jego politycznej celo- но Беттельгейм підсумував потрійну дію табірної системи з точки зору її по- wości21: літичної спрямованості: • zniszczyć więźniów jako jednostki i zmienić w bezwolną masę, aby uniemożli- • знищити в’язнів як окремих осіб і перетворити їх на інертну масу, щоб уне- wić wszelki opór jednostkowy i grupowy; можливити будь-який індивідуальний і груповий опір; • wzbudzić strach u pozostałej ludności, gdyż więźniowie stają się „zakładnikami • вселити страх у решту населення, оскільки ув’язнені стають «заручниками reżimu”, i w odstraszający sposób pokazać, co stanie się z tymi, którzy spróbują режиму», і показати у страхітливий спосіб, що буде з тими, хто намагати- stawiać opór; меться чинити опір; • wyszkolić załogi obozów tak, aby je uwolnić od posiadanych lub nabytych uczuć • формувати обслугу таборів, звільнити їх від вроджених або набутих люд- oraz reakcji ludzkich. ських почуттів і реакцій. Na dzień 1 września 1939 roku działało sześć państwowych obozów koncentra- Станом на 1 вересня 1939 р. діяло шість державних концтаборів: Дахау, За- cyjnych: Dachau, Sachsenhausen, Buchenwald, Mauthausen (Austria), Flossenbürg, ксенхаузен, Бухенвальд, Маутхаузен (Австрія), Флоссенбюрг, Равенсбрюк (жі- ночий табір). З початком війни табори стали офіційними центрами страт. 19 Prostytucja „dzika” była w tym czasie rozsadnikiem chorób wenerycznych. 20 Przed wojną prostytucja w Polsce była legalna, choć potępiana. Na około 280 mieszkańców stoli- 21 Розсадником венеричних хвороб на той час була дика проституція. cy przypadała jedna zarejestrowana prostytutka. 22 До війни проституція в Польщі була легалізована, хоча й засуджувалася. На 280 жителів столиці 21 B. Bettelheim, Aufstand gekon die Masse, München 1960, s, 121. припадала одна зареєстрована повія. 532 II wojna światowa Друга світова війна 533 Ravensbrück (obóz kobiecy). Z chwilą wybuchu wojny obozy stały się oficjalnymi У період 1939–1942 рр. були створені (або націоналізовані після створення ośrodkami egzekucyjnymi. W okresie 1939–1942 powstały (lub zostały upaństwo- Головного управління адміністрації та економіки СС) такі концтабори: Ауш- wione po utworzeniu Głównego Urzędu Administracji i Gospodarki SS) obozy: Au- віц, Гамбург-Нойенгамме, Гузен (біля Маутхаузена), Нацвейлер-Штрутгоф, schwitz, Hamburg-Neuengamme, Gusen (opodal Mauthausen), Natzweiler, Groß- Гросс-Розен, Люблін-Майданек, Нідерхаген, Арбайтсдорф, Штуттгоф. Рані- Rosen, Lublin-Majdanek, Niederhagen, Arbeitsdorf, Stutthof. Poprzednio obozy te ше ці табори підпорядковувалися поліцейським органам різних типів і рівнів podlegały różnego szczebla i rodzaju władzom policyjnym (np. miejscowi wyżsi (наприклад, місцевим вищим командирам СС і поліції), воєнізованим і військо- dowódcy SS i Policji), paramilitarnym i wojskowym. вим органам. Niemiecki hitlerowski obóz koncentracyjny Auschwitz Німецький гітлерівський нацистський концтабір Аушвіц NAJWIĘKSZA MORDOWNIA W HISTORII ŚWIATA НАЙБІЛЬШЕ МІСЦЕ ВБИВСТВА В ІСТОРІЇ СВІТУ Struktura zespołu obozo- • Auschwitz I – obóz macierzysty Структура табірного комп- • Аушвіц I - головний концтабір wego • Auschwitz II – Brzezinka [KL Birkenau] – 10.1941 [od лексу • Аушвіц II - Бжезінка [ КЛ Біркенау ] – жовтень 1941 р. 11.1943 – obóz samodzielny]; od 1942 – obóz zagłady. [з листопада 1943 р. – самостійний табір]; з 1942 - табір • Auschwitz III – Monowice [KL Monowitz] – 1942 [od смерті. 11.1943 – obóz samodzielny]*. • Аушвіц III - Моновіце [ KL Моновиць ] – 1942 [з листо- „Strefa Interesów Obozu”** – główne placówki: пада 1943 – самостійний табір]*. – Instytut Higieny Waffen-SS w Rajsku, – Stacja Doświadczalna Uprawy Roślin w Rajsku***, «Зона інтересів табору»** – основні об’єкти: – Urząd Stanu Cywilnego Auschwitz II. – Інститут гігієни Ваффен-СС у Райську, – Експериментальна станція рослинництва в Рай- ську***, – Відділ цивільного стану Аушвіц II. Brama obozu Auschwitz II Ворота табору Аушвіц II Zakłady Chemiczne Buna Werke koło Oświęcimia Хімічний завод Buna Werke поблизу Освенцима Źródło: Bundesarchiv, B 285 Bild-04413. Źródło: Bundesarchiv, Bild 146-2007-0057. Okres funkcjonowania 05.1940–17.01.1945 Період функціонування 1940.05–17.01.1945 Szacowana łączna liczba 400 000 więźniów Najwyższy stan zespół obozów Auschwitz osiągnął w sierpniu Орієнтовна загальна 400 000 1944 roku, kiedy przebywało w nim ok. 135 tys. więźniów кількість ув’язнених Найвищого стану табірний комплекс Аушвіц досяг у i więźniarek. серпні 1944 року, коли там перебувало близько 135 тис. осіб ув’язнених і жинок і чоловіків. Szacowana łączna liczba 1 100 000–1 500 000 ofiar Орієнтовна загальна 1 100 000–1 500 000 кількість жертв * Lokalizacja obozu i fabryki Buna poza „Strefą Interesów Obozu”. ** Obszar o powierzchni ponad 40 km kw. zarządzany przez SS jako wydzielony okręg, z którego wysiedlono * Розташування табору та фабрики Буна за межами «Зони інтересів табору». ludność rodzimą. Ostateczne granice ustalono w czerwcu 1943 roku. ** Територія площею понад 40 квадратних кілометрів управлялася СС як окремий район, звідки було *** Podobóz został zlikwidowany 18.01.1945 roku. виселено корінне населення. Остаточні кордони були встановлені в червні 1943 року. *** Підтабір ліквідовано 18 січня 1945 року. 534 II wojna światowa Друга світова війна 535 (572) Ludobójstwo. Na wielu terenach podbitych Hitler prowadził „wojnę to- (572) Геноцид. У багатьох завойованих областях Гітлер вів «тотальну ві- talną”. Jednostki SS, policji i Wehrmachtu dokonywały eksterminacji ludności, йну». Загони СС, поліції та Вермахту винищували населення, готуючи таким przygotowując tym samym „przestrzeń życiową” dla milionów Niemców. Maso- чином «життєвий простір» для мільйонів німців. Масовий геноцид, здійсне- we ludobójstwo dokonywane na jeńcach wojennych i ludności cywilnej pogrzebało ний проти військовополонених і мирного населення, позбавив німців мож- szansę dla Niemców na współpracę z mieszkańcami podbitych ziem, a tym samym ливості співпрацювати з мешканцями завойованих земель і таким чином ви- na zwycięstwo w wojnie. грати війну. SPIRALA ZBRODNI ЗЛОЧИННА СПІРАЛЬ Masowa zbrodnia z przesłanek eugenicznych Масовий злочин на євгенічному ґрунті „LUDZIE NIEGODNI ŻYCIA” «ЛЮДИ, НЕГІДНІ ЖИТТЯ» „Akcja T4” – Aktion T4 «Дія Т4» Mordowanie osób chorych psychicznie i cierpiących na inne nieuleczalne Вбивства психічно хворих і хворих на інші невиліковні спадкові хвороби23, schorzenia dziedziczne22, „zwalnianie miejsc” w szpitalach i zakładach «звільнення місць» у лікарнях та закладах догляду через ескалацію військо- opiekuńczych w związku z eskalacją działań wojennych, zwłaszcza nalotami вих дій, особливо бомбардування. Етап централізованої евтаназії (1939- bombowymi. Etap eutanazji scentralizowanej (1939–1941), etap eutanazji 1941), етап «дикої» евтаназії (1941-1945). „dzikiej” (1941–1945). Економізація злочину на кожному етапі Ekonomizacja zbrodni na każdym etapie Незважаючи на євгенічні підстави, ліквідація стосувалася «даремних хлі- Niezależnie od przesłanek eugenicznych eliminacja dotyczyła „bezużytecznych боїдів», які не вміють — чи не хочуть — працювати навіть у лікарняних zjadaczy chleba”, którzy nie są zdolni – lub nie chcą – pracować choćby умовах. w warunkach szpitalnych. Евтаназія на окупованих польських територіях Eutanazja na okupowanych ziemiach polskich (Kraj Warty) (нім. Wartheland, пол. Край Варти) W akcji mordowania chorych psychicznie po raz pierwszy użyto stacjonarnej вперше були використані стаціонарна газова камера (Форт VII у Познані) та komory gazowej (Fort VII w Poznaniu) oraz komór mobilnych (Sonderwagen), пересувні газові камери (Sonderwagen), побудовані в Інституті криміналіс- skonstruowanych w Instytucie Kryminalistyki Policji Bezpieczeństwa, w których тики поліції безпеки, в яких використовувався чадний газ. wykorzystywano tlenek węgla. *** *** Масовий злочин з політичних мотивів Masowa zbrodnia z przesłanek politycznych «НАЦІОНАЛЬНО ЧУЖИЙ ВНУТРІШНІЙ ВОРОГ» „OBCY NARODOWOŚCIOWO WRÓG WEWNĘTRZNY” Вбивство незручних груп людей на окупованих територіях. Ліквідація бор- Mordowanie niewygodnych grup ludności na terenach okupowanych. Eliminacja ців опору та їх симпатиків. bojowników i sympatyków ruchu oporu. «Акція Інтелігенція» - Intelligenzaktion „Akcja Inteligencja” – Intelligenzaktion З вересня 1939 року по квітень 1940 року було вбито близько 50 тисяч Wymordowanie od września 1939 roku do kwietnia 1940 roku około 50 tys. вчителів, священнослужителів, селян, представників вільних професій, nauczycieli, duchownych, ziemian, przedstawicieli wolnych zawodów, działaczy громадсько-політичних діячів. Ще 50 тис. були депортовані до концтаборів, społecznych i politycznych. Kolejnych 50 tys. deportowano do obozów де вижила лише незначна їх частина. koncentracyjnych, gdzie przeżył tylko znikomy procent. *** *** 23 Спадкові захворювання за нацистським правом: вроджена розумова від- 22 Choroby dziedziczne w rozumieniu prawa nazistowskiego: wrodzony niedorozwój umysłowy, schizofrenia, cyklofrenia (psychoza maniakalno-depresyjna), dziedziczna padaczka, dziedziczny taniec сталість, шизофренія, циклофренія (маніакально-депресивний психоз), спадкова św. Wita (pląsawica Huntingtona), dziedziczna ślepota, dziedziczna głuchota, poważna dziedziczna de- епілепсія, спадкова хвороба св. Вітуса (Хорея Гентінгтона), спадкова сліпота, спад- formacja fizyczna. кова глухота, важка спадкова фізична деформація. 536 II wojna światowa Друга світова війна 537 „Akcja AB” – Außerordentliche Befriedungsaktion „Акція АБ” – Außerordentliche Befriedungsaktion Kontynuacja tzw. akcji „Inteligencja” (Intelligenzaktion) prowadzonej na Продовження Акції «Інтелігенція» (Intelligenzaktion) проводилася на окупо- okupowanych ziemiach polskich od września 1939 roku. W ramach Akcji AB ваних польських територіях з вересня 1939 року. У рамках «Акції АБ» було zamordowano co najmniej 6500 Polaków – w tym ok. 3500 przedstawicieli вбито щонайменше 6500 поляків, у тому числі близько 3500 представників polskich elit politycznych i intelektualnych oraz ok. 3000 przestępców польської політичної та інтелектуальної еліти та близько 3000 кримінальних kryminalnych. Najbardziej znaną zbrodnią popełnioną przez Niemców w ramach злочинців. Найвідомішим злочином, скоєним німцями в рамках «Надзви- „Nadzwyczajnej Akcji Pacyfikacyjnej” były masowe egzekucje w Palmirach. чайної акції пацифікації», були масові розстріли в Пальмірах. *** *** Masowa zbrodnia „eliminacji nadmiaru balastu” Масовий злочин «знищення надлишкового баласту» „LUDZIE ZBĘDNI I NIEUŻYTECZNI” «НЕПОТРІБНІ І НЕКОРИСНІ ЛЮДИ» „Akcja 14f13” – Sonderbehandlung 14f13 „Акція 14f13” - Sonderbehandlung 14f13 Akcja wymordowania osób „uznanych za asocjalne” oraz chorych i niezdolnych Акція вбивства людей, «визнаних асоціальними», а також хворих і непра- do pracy więźniów obozów koncentracyjnych realizowana od kwietnia 1941 цездатних в’язнів концтаборів проводилася з квітня 1941 р. за дорученням roku, na zlecenie H. Himmlera, w byłych ośrodkach eutanazyjnych – Bernburg, Г. Гіммлера в колишніх центрах евтаназії - Бернбург, Гартгайм-ам-Райн, Зо- Hartheim, Sonnenstein. нненштайн. Masowe egzekucje w Polsce w 1939 roku Масові розстріли в Польщі в 1939 році (573) Holocaust. W czasie dramatycznych zmagań wojennych dopełnił się (573) Голокост. Під час драматичних бойових дій відбувався Голокост («Спа- Holocaust („Całopalenie”) – zbrodniczy akt zagłady Żydów w okupowanej лення») – злочинний акт знищення євреїв в окупованій гітлерівцями Євро- przez Niemcy Europie. Prześladowania Żydów w Niemczech, zapowiadane пі. Переслідування євреїв у Німеччині, передбачені Гітлером у «Майн кампф», przez Hitlera w Mein Kampf, rozpoczęły się zaraz po objęciu przez niego почалися одразу після того, як він прийшов до влади. Під час окупації, з осені władzy. W czasie okupacji, od jesieni 1939 roku tworzono zamknięte dzielnice 1939 року, створювалися закриті єврейські райони – гетто, де панували злидні, żydowskie – getta, w których panowały nędza, głód i choroby. Za próbę ucieczki голод і хвороби. За спробу втечі карали смертю. karano śmiercią. На окупованих територіях, особливо після початку війни з СРСР, здійсню- Na terenach okupowanych, zwłaszcza po wybuchu wojny z ZSRR, валися масові вбивства єврейського населення. Проте найжахливішим актом dokonywano masowych mordów na ludności żydowskiej. Jednak najbardziej було масове знищення, яке здійснювалося в таборах смерті. Польща була єди- przerażającym czynem była masowa zagłada prowadzona w obozach śmierci. ною країною в Європі, де людям та їхнім родинам, які допомагали євреям, Polska była jedynym krajem w Europie, w którym osobom, i ich rodzinom, загрожувала смертна кара. Щонайменше 800 людей загинули в Польщі за до- pomagającym Żydom groziła kara śmierci. Za pomoc Żydom zginęło w Polsce помогу євреям. Окремі особи та окремі таємні організації намагалися вряту- co najmniej 800 osób. Prześladowanych próbowały ratować osoby indywidualne вати переслідуваних. Підраховано, що з 8–9 мільйонів європейських євреїв i niektóre tajne organizacje. Oblicza się, że z 8–9 mln Żydów europejskich 5–6 мільйонів загинули під час Голокосту. podczas Holocaustu zginęło 5–6 mln. 538 II wojna światowa Друга світова війна 539 „OSTATECZNE ROZWIĄZANIE KWESTII ŻYDOWSKIEJ” «ОСТАТОЧНЕ ВИРІШЕННЯ ЄВРЕЙСЬКОГО ПИТАННЯ» Masowa zbrodnia z przesłanek rasowych Масові злочини на расовому ґрунті „PODLUDZIE” „НЕДОЛЮДИНА” Ludobójstwo w Chełmnie nad Nerem Геноцид у Хелмно над Нерем Akcja zgładzenia ludności żydowskiej z Okręgu Rzeszy „Kraj Warty” oraz getta Акція зі знищення єврейського населення району Рейху «Край Варта» та w Łodzi. Ośrodek zagłady powstał z inicjatywy Namiestnika Rzeszy w Kraju гетто в Лодзі. Центр знищення був створений з ініціативи Артура Грайзера, Warty Arthura Greisera. Nie był powiązany organizacyjnie z „Akcją Reinhardt”. рейхс-губернатора Краю Варти. Він не мав організаційного відношення до Dysponował mobilnymi komorami gazowymi. Szacunkowa liczba ofiar: 250 tys.– «Aktion Reinhardt». Він мав мобільні газові камери. Орієнтовна кількість 340 tys. жертв: 250 тис. –340 тис. осіб. „Einsatzgruppen” (1941–1944) Групи знищення євреїв «Einsatzgruppen» (1941–1944) Grupy specjalne Policji Bezpieczeństwa i Służby Bezpieczeństwa prowadziły Знищення єврейського населення та «партизанів» на окупованих територіях akcję eksterminacji ludności żydowskiej i „partyzantów” na okupowanych СРСР проводили спеціальні групи поліції безпеки та служби безпеки: terenach ZSRR: • Айнзатцгрупа „A” (країни Балтії), • Einsatzgruppe „A” (kraje bałtyckie), • Айнзатцгрупа «Б» (Білорусь), • Einsatzgruppe „B” (Białoruś), • Айнзатцгрупа «С» (Північна Україна), • Einsatzgruppe „C” (Ukraina północna), • Айнзатцгрупа «Д» (Південь України, Крим). • Einsatzgruppe „D” (Ukraina południowa, Krym). Акція Рейнхардт – «Aktion Reinhardt» „Akcja Reinhardt” – Aktion Reinhardt (16 березня 1942–4 листопада 1943) (16.03.1942–4.11.1943) Геноцид, здійснений у нацистських центрах знищення в Генерал- Ludobójstwo realizowane w nazistowskich ośrodkach zagłady w Generalnym губернаторстві, до якого у 1942 році був делегований персонал Акції Т4: Gubernatorstwie, do których – w 1942 roku – oddelegowano personel Akcji T4: • Белжець (SS-Sonderkommando Belzec) – приблизно 450 тис. жертв24, • Bełżec (SS-Sonderkommando Belzec) – ok. 450 tys. ofiar23, pierwszy ośrodek перший центр знищення в ГГ; zagłady w GG; • Собібур (SS-Sonderkommando Sobibor) – 170 тис.-180 тис. жертв25; • Sobibór (SS-Sonderkommando Sobibor) – 170–180 tys. ofiar24; • Треблінка (SS-Sonderkommando Treblinka) – приблизно 800 тис. жертв26. • Treblinka (SS-Sonderkommando Treblinka) – ok. 800 tys. ofiar25. Табори смерті Obozy zagłady • Майданек (KL Люблін) - напр. «Акція Erntefest («Свято врожаю») — • Majdanek (KL Lublin) – m.in. „Akcja Erntefest („Dożynki”) – końcowy etap завершальний етап операції «Рейнхардт» (1943). operacji „Reinhardt” (1943). • Освенцім-Бжезінка (KL Аушвіц-Біркенау) – головний центр знищення • Oświęcim-Brzezinka (KL Auschwitz-Birkenau) – główny ośrodek zagłady po після закриття таборів «Операція Райнгардт». zamknięciu obozów „Akcji Reinhardt”. 23 Liczba Żydów, którym udało się zbiec z Bełżca i przeżyć wojnę, jest szacowana na 2–4 osoby. 24 Кількість євреїв, яким вдалося втекти з Белжеця та пережити війну, оцінюють у 2–4 особи. 24 Liczbę ocalałych szacuje się na 40–70 osób. 25 Кількість вцілілих оцінюється в 40-70 осіб. 25 Wojnę przeżyło około 70 uciekinierów z Treblinki, w tym dwie kobiety. Ostatni z uczestników 26 Близько 70 біженців із Треблінки пережили війну, у тому числі дві жінки. Останній учасник по- powstania, Samuel Willenberg, zmarł 19 II 2016 roku. встання Самуель Вілленберг помер 19 лютого 2016 року 540 II wojna światowa Друга світова війна 541 Akcja pomocy Żydom w czasie wojny była jednym z wielu celów, jakie stawiał Допомога євреям під час війни була однією з багатьох цілей руху опору в przed sobą ruch oporu w Europie. Duńczycy uratowali niemal wszystkich swoich Європі. Датчани врятували майже всіх своїх євреїв, переправляючи їх на поро- Żydów przemycając ich promami i kurtami do neutralnej Szwecji. Także Włosi мах і куртах до нейтральної Швеції. Італійці також врятували майже 80% сво- uratowali niemal 80% swoich Żydów. Duży udział na tym polu mieli duchowni, їх євреїв. Велику роль у цьому відіграло духовенство, особливо францисканці a zwłaszcza franciszkanie z Asyżu. Na Węgrzech z akcji ratowania Żydów zasłynął з Ассижу. В Угорщині шведський дипломат Рауль Валленберг відзначився по- szwedzki dyplomata Raul Wallenberg. Liczne akcje dla ratowania tej grupy рятунком євреїв. Численні акції порятунку цієї національної групи організо- narodowościowej organizowano również na terenie Polski. Świadczy o tym choćby вувалися також у Польщі. Про це свідчить той факт, що медаль «Праведник fakt, że medal Sprawiedliwy wśród Narodów Świata, przyznawany przez Izrael народів світу», якою Ізраїль нагороджує неєвреїв, які ризикували життям під ludziom ratującym Żydów podczas wojny, najliczniej otrzymali właśnie Polacy час Голокосту, щоб врятувати життя євреям від знищення нацистами під час (7712 osób). війни, найбільше отримали саме поляки (7112 осіб). MĘCZENNICY II WOJNY ŚWIATOWEJ – WYBRANI SPOŚRÓD MILIONÓW МУЧЕНИКИ ІІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ – ВИБРАНІ З-ПОМІЖ МІЛЬЙОНІВ Edyta Stein – imię zakonne św. Teresa Benedykta od Krzyża OCD (1891–1942) – niemiecka filozof i fenomenolog Едіт Штайн – релігійне ім’я свята Тереза Бе- (uczennica Husserla), córka Narodu Żydowskiego; konwertytka недикта від Хреста OCD (1891–1942) – німець- i karmelitanka bosa. Zamordowana wraz ze swoją siostrą Rosą ка філософ і феноменолог (учениця Гуссерля), w komorze gazowej w Auschwitz Birkenau. Jej zwłoki zostały донька єврейського народу; навернена до христи- spopielone w krematorium obozowym. Kanonizowana. янства, католицька черниця, кармелітанка. Вбита разом із сестрою Розою в газовій камері Аушвіц- Біркенау. Її труп спалили в табірному крематорії. Krematorium II Канонізована. w Birkenau. Św. Maksymilian Maria Kolbe OFM Conv. (1894–1941) Будівництво крематорію – polski franciszkanin konwentualny. Przyjął śmierć głodową II в Біркенау. w zamian za skazanego współwięźnia26. Został dobity zastrzykiem z fenolu27. Pierwszy polski męczennik II wojny światowej wyniesiony na ołtarze. Rodzina Ulmów. Do mieszkających z sześciorgiem dzieci Józefa Ulmy i jego żony Wiktorii zwróciła się jesienią 1942 Максиміліан Марія Кольбе OFM Конв. (1894– roku żydowska rodzina Szallów – ojciec oraz jego czterech 1941) – польський францисканець конвентуаль- synów. Poprosili o pomoc. Ulmowie przyjęli ich pod swój dach. ний. Він погодився на голодну смерть замість Wkrótce udzielili też schronienia Gołdzie Goldman i jej siostrze іншого засудженого27. Був остаточно забитий Lajce z córeczką. Na Ulmów doniósł granatowy policjant Papież Franciszek przed ін’єкцією фенолу28. Перший польський мученик z Łańcuta. 24 marca 1944 roku niemieccy żandarmi zamordowali celą św. Maksymiliana. Другої світової війни, зарахований до лику бла- Папа Франциск женних. Папа Римський Ян Павел ІІ офіційно Rodzina Ulmów. w Markowej ośmioro Żydów, a także ukrywających ich Józefa Ulmę, jego żonę Wiktorię, będącą w ostatnim miesiącu ciąży, перед камерою св. зарахував його до лику святих мучеників. Сім'я Ульма. oraz szóstkę ich dzieci – Stasia, Basię, Władzia, Franusia, Максиміліана. Antosia i Marysię. Od 2018 roku – w rocznicę tragicznych wydarzeń w Markowej (24 marca) – obchodzony jest Narodowy Dzień Pamięci Polaków ratujących Żydów pod okupacją niemiecką. Beatyfikowani w 2023 roku. 26 Uratowany Franciszek Gajowniczek przeżył wojnę. Zmarł w 1995 r. w wieku 94 lat. 27 Врятований Францішек Гайовнічек пережив війну. Він помер у 1995 році у віці 94 років. 27 Ojciec Kolbe po dwóch tygodniach męki wciąż żył. 14 sierpnia 1941 r. został uśmiercony przez 28 Після двох тижнів мук Максиміліан Кольбе був ще живий. 14 серпня 1941 року його вбив німець- niemieckiego więźnia-kryminalistę Hansa Bocka, który wstrzyknął mu fenol. кий полонений-злочинець Ганс Бок ін’єкцією фенолу. 542 II wojna światowa Друга світова війна 543 Ofiary rzezi wołyńsko-małopolskiej. W latach Сім’я Ульма. До Юзефа Ульми та його дружини Вікто- 1943–1945 na Wołyniu i w Małopolsce Wschodniej рії, які жили з шістьма дітьми, восени 1942 року зверну- – znajdujących się pod okupacją hitlerowską – лась єврейська родина Шаллув – батько з чотирма сина- ukraińscy nacjonaliści wymordowali od 80 do ми. Просили допомоги. Сім’я Ульма взяла їх під свій дах. 120 tys. Polaków. W odwecie zabito kilka tysięcy Незабаром вони також дали притулок Ґолді Ґолдман та її Ukraińców. Precyzyjna liczba ofiar nie jest możliwa сестрі Лайці з дочкою. На Ульмів доніс дільничний кола- do ustalenia. Pamiętać należy o tych Ukraińcach, бораційного підрозділу так званої «Гранатової поліції» з którzy – ryzykując własne życie – ratowali Polaków: Wiktoria Ulma. Ланьцута. 24 березня 1944 року німецькі жандарми вбили ostrzegali przed niebezpieczeństwem, udzielali pomocy, ukrywali. Celem Вікторія Ульма. в Маркові вісьмох євреїв, а також Юзефа Ульму, який їх zbrodniarzy było wyniszczenie polskiego żywiołu na terenach, które uznawali переховував, його дружину Вікторію, яка була на остан- za etnicznie ukraińskie. Wobec planowego ludobójstwa kilkaset tysięcy Polaków ньому місяці вагітності, та їхніх шестеро дітей – Стася, Басю, Владзя, Фра- z tych terenów uciekło. нуся, Антося і Марисю. З 2018 року в річницю трагічних подій у Марковій (24 березня) відзначається Національний день пам’яті поляків, які рятували євреїв під німецькою окупацією. Жертви волинсько-малопольської трагедії. У 1943–1945 роках на Волині та в Східній Ма- лопольщі під нацистською окупацією українські націоналісти вбили від 80 до 120 тисяч. поляків. У відповідь було вбито кілька тисяч українців. Точну кількість жертв встановити неможливо. Треба пам’ятати про тих українців, які, ризикуючи власним життям, ряту- вали поляків, застерігали від небезпеки, допомагали, переховували. Метою злочинців було знищення польського елементу на теренах, які вони вважали етнічно українськими. Перед обличчям планованого геноциду кілька сотень тисяч поляків втекли з цих земель. (574) Радянські злочини. Радянська влада вчиняла масові злочини. Широ- (574) Zbrodnie radzieckie. Masowych zbrodni dopuściły się władze ко відома жорстокість по відношенню до голодуючих, гнаних десятками кіло- radzieckie. Powszechnie znane jest okrucieństwo wobec głodzonych, pędzonych метрів без їжі й пиття, до військовополонених, яких примушували до тяжкої bez jedzenia i picia dziesiątki kilometrów oraz zmuszanych do katorżniczej каторжної праці. Політика Сталіна характеризується численними й масовими pracy jeńców wojennych. Politykę Stalina charakteryzują m.in. liczne i masowe депортаціями, що торкнулися кількох мільйонів жителів підвладних радян- deportacje, które objęły kilka milionów mieszkańców ziem podległych władzy ській владі земель (переселено цілі народи). Багато з цих людей не витримали radzieckiej (przesiedlano całe narody). Wiele z tych osób nie przeżyło nieludzkich нелюдських умов перевезення і перебування в надзвичайно важких умовах на warunków transportu oraz pobytu w skrajnie surowych warunkach na nowych нових місцях поселення (Сибір, Середня Азія). miejscach osiedlenia (Syberia, Azja Centralna). Взимку і навесні 1945 року війська Червоної армії, наступаючи вглиб Тре- Zimą i wiosną 1945 roku – posuwające się w głąb III Rzeszy – oddziały Armii тього рейху, вчиняли масові вбивства мирного населення і зґвалтування ні- Czerwonej dopuściły się masowych mordów na ludności cywilnej i gwałtów мецьких жінок. Їх жертвами ставали як маленькі дівчатка, так і старі жінки. За na niemieckich kobietach. Ich ofiarami były zarówno małe dziewczynki, jak підрахунками, у той час у Німеччині було зґвалтовано понад 2 млн. жінок. За i staruszki. Szacuje się, że w całych Niemczech zgwałcono wówczas ponad даними німецьких істориків, тільки в Берліні було зґвалтовано 95–130 тис. жі- 2 miliony kobiet. Według historyków niemieckich w samym Berlinie zgwałcono нок. Близько 10 тис. з них померли, в основному, від самогубства. Гвалтували 95–130 tys. kobiet. Około 10 tys. z nich poniosło śmierć, głównie samobójczą. навіть жінок-в’язнів звільнених концтаборів (так було, зокрема, у концтаборі Gwałcono nawet więźniarki wyzwalanych obozów koncentracyjnych (miało to Равенсбрюк, знаний ще як Жіноче Пекло). miejsce m.in. w FKL Ravensbrück). 544 II wojna światowa Друга світова війна 545 Proporcje deportacji radzieckich w latach 1940–1944 Пропорції радянських депортацій у 1940–1944 рр. * * * * * * Po kapitulacji wojsk niemieckich Після капітуляції німецької армії pod Stalingradem do niewoli dostało під Сталінградом у полон потрапи- się około 110 tysięcy jeńców (spośród ло близько 110 тис. полонених (з них nich do domu wróciło 5 tys., czyli około 5 тис. повернулися додому, тобто 4,5%). W kwietniu 1945 roku w niewoli близько 4,5%). У квітні 1945 року в ра- radzieckiej znajdowały się około дянському полоні перебувало близько 2 miliony Niemców, a po zakończeniu 2 млн. німців, а після закінчення бо- działań wojennych – około 3 miliony. йових дій - близько 3 млн. Полонених Masowy grób ofiar zbrodni w Miechowicach. Pojmanych gnano na wschód do obozów W Miechowicach koło Bytomia w ciągu гнали на схід до таборів ГУЛ-аг, розт- Cywile niemieccy zamordowani GUŁ-agu położonych w głębi ZSRR. ашованих у глибині СРСР. В’язні були trzech dni żołnierze radzieccy zamordowali w Nemmersdorf Jeńcy byli zatrudniani przy budowie зайняті на будівництві заводів, відбу- 388 Polaków i Niemców. Німецькі цивільні вбиті в Неммерсдорфі fabryk, odbudowie zniszczonych miast, Бр атська могила жертв вбивств у дові зруйнованих міст, копанні кана- kopaniu kanałów, wyrębie lasów i w rolnictwie. Warunki były ciężkie. Obarczano Меховицях. У Мєеховицях поблизу лів, вирубці лісу та веденні сільсько- ich pracą ponad siły zapewniając jedynie niewielkie racje żywnościowe. Do tego Битома радянські солдати протягом трьох го господарства. Умови були надто dochodziła brutalność nadzorców, brak opieki medycznej i brak nadziei na rychły днів убили 388 поляків і німців. важкі. Вони працювали на межі сил powrót do domu. Liczbę zabitych i zmarłych szacuje się od kilkuset tysięcy do за невеликий продовольчий пайок. До ponad miliona. Do 1950 roku uwolniono około 500 tysięcy Niemców, wszystkich цього додалася жорстокість наглядачів, відсутність медичної допомоги та від- Austriaków, 100 tysięcy Węgrów, 50 tysięcy Rumunów i 150 tysięcy Japończyków. сутність надії на швидке повернення додому. Кількість загиблих і померлих Ostatni jeńcy niemieccy zostali zwolnieni w 1955 roku. оцінюється від кількох сотень тисяч до понад мільйона. До 1950 року було звільнено близько 500 тис. німців, усіх австрійців, 100 тис. угорців, 50 тис. * * * румунів і 150 тис. японців. Останні німецькі військовополонені були звільнені Takich zniszczeń i strat jak w II wojnie światowej nigdy ludzkość jeszcze в 1955 році. nie poniosła. W wojnie uczestniczyły 72 państwa, a pod broń powołano około * * * 110 milionów żołnierzy. Życie utraciło ponad 50 milionów osób, z czego 20 milionów Ніколи ще людство не зазнавало таких руйнувань і втрат, як у Другій сві- stanowiły ofiary terroru i ludobójstwa. Aż 80% spośród tych, którzy zginęli, товій війні. У війні брали участь 72 країни, було призвано близько 110 млн. zamieszkiwało Europę. Niemal 35 milionów sięgała liczba inwalidów wojennych. солдатів. Понад 50 млн. людей загинули, з них 20 млн. стали жертвами терору W bilansie pamiętać należy również o niemożliwych do oszacowania startach та геноциду. 80% загиблих жили в Європі. Кількість інвалідів війни досягла w dziedzinie kultury duchowej i materialnej. W gruzach legły setki miast, m.in. майже 35 млн. Слід пам’ятати й про непідраховані втрати в галузі духовної Warszawa, Wrocław, Gdańsk, Stalingrad (Wołgograd) Leningrad (St. Petersburg), та матеріальної культури, які неможливо оцінити. Сотні міст лежали в руї- Drezno, Coventry i wiele innych. нах, серед них Варшава, Вроцлав, Гданськ, Сталінград (Волгоград), Ленінград (Санкт-Петербург), Дрезден, Ковентрі та багато інших. 546 II wojna światowa Друга світова війна 547 PODSUMOWANIE XCI РЕЗЮМЕ XCI • III Rzesza była państwem „za kratami” i państwem „za drutami” – z rozbudowa- • Третій Рейх був державою «за ґратами» і державою «за колючим дротом» nym do nieprawdopodobnych rozmiarów systemem więzień oraz obozów kon- – із розбудованою до неймовірних масштабів системою в’язниць і концта- centracyjnych. борів. • System represji pozasądowej, zanim stał się systemem masowej zagłady i kiedy • Система позасудових репресій вже займала важливе місце в політичному jeszcze funkcjonował, by prześladować rzeczywistych lub domniemanych prze- житті, перш ніж стала системою масового знищення, переслідування реаль- ciwników reżimu, zajmował już ważne miejsce w życiu politycznym. них чи прихованих противників режиму. • Obozy koncentracyjne były środkiem represyjnym, w którego ramach stosowało • Концтабори були репресивним заходом, в якому застосовувалися всі методи się wszystkie metody eksterminacji, nie tylko masowej, ale i indywidualnej. знищення, не тільки масові, а й індивідуальні. • W okresie II wojny światowej Niemcy dopuścili się największej zorganizowanej • Під час Другої світової війни німці вчинили один з найбільших злочинів zbrodni ludobójstwa – Holocaustu. геноциду – Голокост. • Liczne zbrodnie ludobójstwa obciążają reżim stalinowski. • Численні злочини геноциду були скоєні сталінським режимом.  ROZ DZIAŁ XV РОЗДІЛ XV Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни (575) Okupacyjny status ziem pol- (575) Окупаційний стан поль- skich. Jeszcze w trakcie ostatnich walk, ських земель. Під час останніх боїв 28 września 1939 roku, podpisany został 28 вересня 1939 року було підписа- niemiecko-radziecki układ o granicach. но німецько-радянський договір про Zmieniał on pierwotne ustalenia i wyzna- кордони. Він змінив початкові до- czał nową granicę wpływów ZSRR i Nie- мовленості та означив новий кордон miec wzdłuż linii: Pisa-Narew-Bug-San. впливу СРСР і Німеччини по лінії: Znaczną część ziem zagarniętych przez Піса-Нарва-Буг-Сян. Значна частина Niemcy (regiony najbardziej rozwinię- захоплених Німеччиною земель (най- te gospodarczo) bezpośrednio włączono більш економічно розвинених регіо- do Rzeszy. Z pozostały ziem utworzono нів) була безпосередньо включена до Generalne Gubernatorstwo podzielone складу Рейху. З решти земель було na 4 dystrykty. Stolicą GG był Kraków, створено Генеральне губернатор- a generalnym gubernatorem mianowano Defilada Wehrmachtu w Warszawie ство, поділене на 4 округи. Столицею Hansa Franka28. Na terenach okupacji Парад Вермахту у Варшаві Генерал-губернаторства став Краків, radzieckiej, w atmosferze terroru, prze- на посаду генерал-губернатора був Hitler przemawia w Reichstagu 1.09.1939 r. prowadzono natomiast „wolne wybory”. призначений Ганс Франк29. У районах радянської окупації «вільні вибори» Гітлер виступає в Рейхстазі 1 вересня Utworzone w ich wyniku zgromadzenia проходили в атмосфері терору. Cтворені в результаті цих переговорів народні 1939 року ludowe opowiedziały się wkrótce za włą- збори невдовзі висловилися за включення Західної Білорусі та Західної Укра- czeniem Zachodniej Białorusi i Zachodniej Ukrainy do odpowiednich republik ra- їни до складу відповідних радянських республік, громадянам цих областей dzieckich, a mieszkańcom tych terenów nadano obywatelstwo ZSRR. було надано громадянство СРСР. (576) Polacy pod okupacją niemiecką. Plany niemieckie przewidywały odmien- (576) Поляки під німецькою окупацією. Німецькі плани передбачали ną politykę wobec ziem włączonych do Rzeszy, a odmienną wobec obszaru GG. Te різну політику щодо територій, включених до Рейху та щодо земель Генерал- pierwsze uznano za rdzennie niemieckie i przeznaczono do natychmiastowej germa- губернаторства. Перші вважалися корінними німцями, що підлягають негайній nizacji. Należały tu województwa: pomorskie, poznańskie, górnośląskie, część łódz- германізації. До них належали наступні воєводства – Поморське, Познанське, kiego, krakowskiego, warszawskiego i kieleckiego. Ludność polska miała być z tych Верхньосілезьке, частина Лодзінського, Краківське, Варшавське та Келецке. terenów usunięta, a jej miejsce mieli zająć kolonizatorzy niemieccy. Ogółem z ziem Польське населення з цих теренів мало бути виселене, а його місце мали за- wcielonych do Rzeszy, w latach 1939–1941, wysiedlono ok. 700–800 tys. Polaków. йняти німецькі колонізатори. Загалом у 1939–1941 роках із земель, що увійшли Zlikwidowano tam wszelkie ośrodki polskiej kultury (szkoły średnie i wyższe, pra- до Рейху, було виселено близько 700–800 тис. поляків. Тут були ліквідовані всі 28 Hans Frank (1900–1946) – niemiecki polityk narodowosocjalistyczny, prawnik, generalny gu- 29 Ганс Франк (1900–1946) – німецький націонал-соціалістичний політик, юрист, генерал- bernator w latach 1939–1945, prezes Niemieckiej Akademii Prawa, całkowicie skompromitował samą губернатор у 1939-1945 роках, президент Німецької академії права, повністю дискредитував саму ideę cywilizowanego prawodawstwa. Jako generalny gubernator był współtwórcą i realizatorem polityki ідею цивілізованого законодавства. Будучи генерал-губернатором він був співавтором реалізації eksterminacji Polaków i Żydów, niszczenia kultury, grabieży i dewastacji gospodarki Polski. Został політики винищення поляків і євреїв, нищення культури, пограбування та спустошення польської skazany na karę śmierci przez Międzynarodowy Trybunał Wojskowy w Norymberdze. економіки. Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі засудив його до смертної кари. 550 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 551 sę, biblioteki, muzea i inne), a miastom осередки польської культури (середні i ulicom nadano niemieckie nazwy. Na школи та університети, преса, бібліо- Pomorzu i Śląsku okupanci nakłaniali теки, музеї та інші), містам і вулицям ludność polską do wpisywania się na tzw. надано німецькі назви. На Помор’ї та Niemiecką Listę Narodową (Volkslistę), Сілезії окупанти закликали польське czyli listę osób pochodzenia niemieckie- населення записуватися у Німецький go, która dzieliła obywateli na katego- національний список (Volksliste), тобто rie w zależności od powiązań z Rzeszą список осіб німецького походження, Niemiecką. Do pierwszej należały oso- який поділив громадян на категорії за- by działające czynnie na rzecz Niemiec лежно від їхніх зв’язків з Німецьким jeszcze przed wojną, do drugiej – zacho- Рейхом. До першої категорії належали wujące się wówczas biernie, do trzeciej особи, які виступали на боці Німеччи- ludność wyodrębnioną przez Niemców: ни ще до війни, до другої категорії – współmałżonkowie Niemców, Kaszubi, особи, які в той час були пасивними, Ślązacy, Mazurzy i górale, do czwartej до третьої категорії – виділені німця- zaś osoby uznane za spolonizowane. Na ми групи, зокрема, подружжя німців, Śląsku i Pomorzu Polaków przymusowo кашуби, сілезці, мазури та гуралі, до Okupacja niemiecka na ziemiach polskich wpisywano do grupy trzeciej i czwartej. четвертої категорії – групи осіб, які do 1941 roku Przynależność do określonej grupy gwa- вважалися полонізованими. У Сілезії Німецька окупація на польських землях rantowała zapisanym pewne swobody, Generalne Gubernatorstwo po przyłączeniu та Померанії поляків примусово за- до 1941 року Dystryktu Galicja ale oznaczała możliwość bycia zwerbo- рахували до третьої та четвертої ка- wanym do niemieckiej armii (Wehrmachtu). W jej szeregach służyło w czasie wojny Генерал-губернаторство після включення тегорій. Приналежність до певної ка- дистрикту Галичина ok. 250 tysięcy Polaków. тегорії гарантувала тим, хто навчався, Generalne Gubernatorstwo (Generalgouvernement) było strefą okupacyjną, prze- певні свободи, але означала можливість бути завербованим до німецької армії znaczoną dla ludności polskiej. GG dzieliło się na pięć dystryktów: krakowski, radom- (Вермахту). У її лавах під час війни служило близько 250 тис. поляків. ski, lubelski, warszawski i utworzony po najeździe na ZSRR Dystrykt Galicja29. Генерал-губернаторство (Generalgouvernement) було окупаційною зоною, Niemcy uczynili z GG źródło taniej siły roboczej, bazę surowcową dla przemy- ризначеною для польського населення. GG було поділено на п’ять округів: słu III Rzeszy oraz bazę żywnościową. Skonfiskowane fabryki i zakłady przemy- Краківський, Радомський, Люблінський, Варшавський та Галицький округ, słowe przystosowano do produkcji wojennej, polskie gospodarstwa rolne obłożono створений після вторгнення в СРСР30. wysokimi kontyngentami. Polska zatem stała się ludobójczo eksploatowaną kolonią. Німці зробили генерал-губернаторство джерелом дешевої робочої сили, Zlikwidowano szkolnictwo wyższe i w większości średnie, zamknięto muzea, teatry, сировинною базою для промисловості Третього рейху і продовольчою базою. większość bibliotek, wywożono lub niszczono dobra kulturalne. Prowadzono wielo- Конфісковані фабрики та промислові установи пристосовували до військового stronną akcję masowego wyniszczania ludności. виробництва, польські аграрні господарства були змушені до високих податків Władze niemieckie stosowały bezwzględny terror – publiczne egzekucje, pacy- і оплат. Таким чином Польща стала колонією, де панував геноцид. Було лікві- fikacje wsi, deportacje do obozów koncentracyjnych, przesiedlenia – przy pomocy довано вищу і переважно середню освіту, закрито музеї, театри та більшість aparatu administracyjnego, policyjnego i armii. Polacy objęci byli ścisłą kontrolą ze бібліотек, культурні цінності вивезено або знищено. Проводилася багатосто- strony okupanta. Pozostawiono m.in.: szkolnictwo podstawowe i częściowo średnie, роння акція масового знищення населення. niektóre instytucje kulturalne, samorządowe, finansowe (Polski Czerwony Krzyż, Німецька влада застосовувала нещадний терор - публічні страти, умирот- Bank PKO, Radę Główną Opiekuńczą), a także kina oraz część prasy polskiej, co ворення сіл, заслання до концентраційних таборів, переселення – все це роби- miało w istotny sposób wspierać niemiecką propagandę. W Generalnym Guberna- лося за допомогою адміністративного, поліцейського та армійського апарату. torstwie wprowadzono obowiązek pracy dla Polaków od 16 do 60 roku życia. Nad- Поляки перебували під суворим контролем окупантів. Залишилися початкова 29 Odrębny status miał Okręg Białystok. Podlegał de facto władzom Prowincji Wschodniopruskiej, 30 Білостоцький округ мав окремий статус. Де-факто підпорядковувався владі провінції mimo że formalnie był od niej odrębny. Granica celna z Prowincją Wschodniopruską została zniesiona Східна Пруссія, хоча формально був відокремлений від неї. Митний кордон з провінцією Східна w listopadzie 1941 roku. Nadal istniała jednak granica policyjna, na przekroczenie której konieczne było Пруссія був скасований у листопаді 1941 року. Проте залишався поліцейський кордон, на перетин odrębne zezwolenie. якого потрібен був окремий дозвіл. 552 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 553 wyżki siły roboczej były kierowane do przymusowej pracy w Niemczech. Organi- та частково середня освіта, деякі культурні, місцеві самоврядні органи та фі- zując słynne „łapanki” uliczne w ciągu całej okupacji Niemcy zmobilizowali i wy- нансові установи (Польський Червоний Хрест, Банк ПКО, Головна Опікунча słali do Niemiec ok. 1,3 miliona Polaków. Charakterystycznym elementem polityki Рада), а також кінотеатри та частина польської преси, яка мала служити ні- hitlerowskich Niemiec stał się terror. Miał on na celu likwidację polskich elit oraz мецькій пропаганді. У генерал-губернаторстві запровадили трудову повинність odstraszenie Polaków od wszelkiej działalności na szkodę Niemiec. для поляків віком від 16 до 60 років. Надлишки робочої сили направлялися на примусові роботи до Німеччини. Організовуючи «облави» протягом усієї оку- пації, німці мобілізували та відправили до Німеччини близько 1,3 млн. поляків. Терор став характерним елементом політики нацистської Німеччини, яка була спрямована на ліквідацію польських еліт і відлякування поляків від будь-якої діяльності на шкоду німців. . Władza okupacyjna w GG Окупаційна влада в Генерал-губернаторстві Sipo – Policja Bezpieczeństwa. Orpo – Policja Porządkowa. W 1940 roku miejscem licznych masowych egzekucji stały się natomiast Palmi- ry w Puszczy Kampinoskiej. Do miejsc szczególnie związanych z niemieckim ter- rorem: więzienie na Pawiaku i siedziba Gestapo w Alei Szucha w Warszawie, wię- zienie Montelupich w Krakowie i lubelski zamek. Na terenie Polski powstała sieć nazistowskich obozów koncentracyjnych. Pierwsze z nich: Oświęcim (Auschwitz), Stutthof i Treblinka powstały już w 1940 r. Hitlerowska administracja na Wschodzie (Ostland i Ukraina) Powstałe na terenie Polski nazistowskie obozy koncentracyjne były przede Нацистська адміністрація на Сході (Остланд і Україна) wszystkim miejscem zagłady Żydów. Szczególnie, gdy na wiosnę 1942 roku rozpo- SiPo - Поліція безпеки. Orpo - Поліція порядку. częła się masowa likwidacja gett i deportacja ludności żydowskiej. W samym tylko Auschwitz w czasie wojny zginęło prawdopodobnie 1,3 – 1,4 miliona ludzi, z cze- go 80–90% stanowili Żydzi. Historycy szacują, że w wyniku Holocaustu zginęło 554 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 555 Od lewej: Friedrich-Wilhelm Krüger, Heinrich Himmler (Reichsführer SS), Hans Frank (Gubernator Generalny) i Josef Friedrich Bühler (sekretarz stanu w rządzie GG). Walka o władzę w GG – Heinrich Himmler Зліва: Фрідріх-Вільгельм Крюгер, u Hansa Franka w Krakowie Генріх Гіммлер (рейхсфюрер СС), Боротьба за владу в генерал- Ганс Франк (генерал-губернатор) і губернаторстві – Генріх Гіммлер у Ганса Йозеф Фрідріх Бюлер (статс-секретар Франка в Кракові в уряді генерал-губернаторства). 2,7–2,9 mln obywateli polskich. Polacy zsyłani byli również do innych obozów na Okupacyjny podział ziem polskich terenie kraju (Majdanka, Płaszowa) oraz do obozów w Niemczech i Austrii (Dachau, Окупаційний поділ польських земель Buchenwaldu, Sachsenhausen, Mauthausen, Groß-Rosen, Ravensbrück, Gusen i in- nych). У 1940 році місцем численних масових розстрілів стало село Пальміри (гмі- на Чоснув Новодворського повіту Мазовецького воєводства) в Кампіноському лісі. Особливо пов’язаними місцями з німецьким терором стали - в’язниця Па- вяк і штаб-квартира гестапо на алеї Шуха у Варшаві, гестапівська в’язниця Монтелюпі у Кракові та Люблінський замок. У Польщі була створена мережа нацистських концтаборів. Перші з них – Освенцим (Аушвіц), Штутгоф і Тре- блінка були засновані в 1940 році. Концтабори, створені в Польщі, були насамперед місцями знищення євреїв, особливо, коли навесні 1942 року почалася масова ліквідація гетт та депорта- ція єврейського населення. Тільки в Аушвіці під час війни загинуло, ймовірно, 1,3–1,4 млн. осіб, серед яких 80-90% були євреями. За оцінками істориків, вна- слідок Голокосту загинуло 2,7–2,9 млн. громадян Польщі. Поляків відправляли також до інших таборів країни (Майданка, Плашув) та до таборів у Німеччині та Австрії (Дахау, Бухенвальд, Заксенхаузен, Маутхаузен, Грос-Розен, Равен- сбрюк, Гузен тощо). (577) Polacy pod okupacją radziecką. O ile w ekspansji Niemiec czołową rolę (577) Поляки під радянською окупацією. Якщо в експансії Німеччини odgrywały hasła wyższości narodu niemieckiego, o tyle władze radzieckie przystę- провідну роль відігравали гасла переваги над усіма німецької нації, радянська powały do wojny głosząc konieczność walki klasowej i dyktaturę proletariatu. Chcąc влада вступила у війну, проголошуючи необхідність класової боротьби і дик- uniemożliwić dalszy wyzysk „polskich mas pracujących” przystąpiono do upań- татури пролетаріату. Щоб запобігти подальшій експлуатації «польських трудя- stwawiania majątków ziemskich, fabryk, banków, kamienic oraz rozpoczęto proces щих мас», почалася націоналізація земельних маєтків, заводів, банків, будин- kolektywizacji wsi. Polityka ta polegała na przymusowym tworzeniu kołchozów, ків, почався процес колективізації села. Ця політика передбачала примусове czyli spółdzielni produkcyjnych oraz sowchozów, czyli państwowych gospodarstw створення колгоспів, виробничих кооперативів, радгоспів. Була ліквідована rolnych. Likwidowana w ten sposób grupa kułaków (bogatszych chłopów) kierowa- таким чином група заможних багатших селян, частина з них відправлялася в na była do obozów lub na zsyłkę. Masowo odbierano ludziom domy i mieszkania, табори або на заслання. У людей масово відбирали будинки та квартири, ви- dokonując przy tym kradzieży cenniejszych przedmiotów. Rozpoczęła się inten- крадали цінні речі. Почалася інтенсивна радянізація політичного, економічно- 556 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 557 sywna sowietyzacja życia politycznego, го, соціального і культурного життя. gospodarczego, społecznego i kultural- Усі колишні польські організації були nego. Wszystkie dawne polskie organi- розпущені, а на їхнє місце прийшли zacje zostały rozwiązane, a ich miejsce радянські організації. Близько 150 zajmowały organizacje radzieckie. Ok. тис. поляків були примусово мобілі- 150 tys. Polaków wcielono przymusowo зовані до лав Червоної армії. do Armii Czerwonej. Відбулися масові арешти серед Nastąpiły masowe aresztowania інтелігенції, військових, політичних wśród inteligencji, wojskowych, dzia- і культурно-освітніх діячів. Важкі łaczy politycznych, kulturalnych oraz репресії обрушилися і на католицькі oświatowych. Ciężkie represje spadły костели. З лютого 1940 р. по червень również na Kościół katolicki. Od lutego 1941 р. було здійснено 4 масові депор- 1940 r. do czerwca 1941 roku przepro- тації поляків у глиб СРСР. Загалом wadzono 4 masowe deportacje Pola- близько 1,5 млн. заарештованих чи ków w głąb ZSRR. Cała, licząca około переміщених осіб були відправлені до 1,5 miliona osób rzesza aresztowanych незліченної кількості в’язниць, табо- bądź wysiedlonych skierowana zosta- рів, гулагів і місць примусового посе- ła do niezliczonej liczby więzień, obo- лення. На сьогодні виявлено близько zów, łagrów oraz miejsc przymusowego 130 таборів, де утримували поляків. Propaganda radziecka osiedlenia. Do dziś zidentyfikowano ok. Відправлені до таборів поляки пра- 130 łagrów, w których Polacy byli prze- Радянська пропаганда цювали на шахтах, промислових під- trzymywani. Zesłani do łagrów Polacy приємствах, вирубували ліси, буду- pracowali w kopalniach, zakładach prze- вали залізниці, дороги, у каменолом- mysłowych, przy wyrębie lasów, budo- нях. На підсобних роботах зазвичай wie linii kolejowych, dróg, w kamie- залучалися жінки. Надмірно важка niołomach. Kobiety zatrudniano zwykle фізична праця, мороз, небезпечні для przy pracach pomocniczych. Nadmier- життя умови праці, погане харчуван- nie ciężka praca fizyczna, mrozy, często ня та хвороби (особливо цинга), а та- zagrażające życiu warunki pracy, fatalne кож жорстокість охоронців і табірного odżywianie i choroby (zwłaszcza szkor- начальства виснажували навіть най- but), a także okrucieństwo straży i władz стійкіших. ГУЛАГи значною мірою obozowych wykańczały nawet najbar- спотворили психіку людей, які були dziej odpornych. Łagry w dużym stop- змушені боротися за існування та ви- niu wypaczały psychikę ludzi, którzy живання. Через ГУЛАГи пройшло по- zmuszeni byli walczyć o byt i przeżycie. над 400 тис. поляків, з яких поверну- Przez łagry przeszło ponad 400 tys. Po- лися одиниці. laków, z których wrócili tylko nieliczni. Найжорстокіша доля спіткала Najokrutniejszy los spotkał polskich польських військовополонених, jeńców wojennych osadzonych w obo- ув’язнених у таборах у Козельську, zach w Kozielsku, Starobielsku i Ostasz- Старобєльську та Осташкові (близько kowie (ok. 15 tys. osób). Ci i inni (łącznie 15 тис. осіб). Ці та інші (загалом понад ponad 20 tysięcy osób) w maju i kwietniu 20 тис. осіб) були вбиті в травні і квітні 1940 r. w Katyniu, Charkowie i Miednoje zostali zamordowani strzałem w tył głowy. 1940 року в Катині, Харкові та Медному пострілом у потилицю. Офіційне роз- Oficjalne ujawnienie tej zbrodni nastąpiło dopiero w roku 1990. Władze Federacji Ro- криття цього злочину відбулося лише у 1990 році. Влада Російської Федерації syjskiej nadal odmawiają uznania mordu katyńskiego za zbrodnię wojenną. досі відмовляється визнати Катинський розстріл військовим злочином. 558 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 559 (578) Rząd polski na Obczyźnie. Jeszcze we wrześniu 1939 roku doszło do (578) Польський уряд в екзилі. У вересні 1939 р. відбулися значні зміни в istotnych zmian w polskim rządzie. Prezydent Mościcki – zgodnie z konstytucją польському уряді. Президент Мосціцький – відповідно до квітневої конститу- kwietniową, dającą mu szerokie uprawnienia w czasie wojny – mianował swym ції, яка надала йому широкі повноваження під час війни – призначив своїм на- następca byłego marszałka Senatu Władysława Raczkiewicza. Ten z kolei powołał ступником колишнього маршалка Сенату Владислава Рачкевича, який у свою nowy rząd. Premierem i Naczelnym Wodzem został Władysław Sikorski30. Sie- чергу, утворив новий уряд. Владислав Сікорський31 став прем’єр-міністром і dzibą rządu był początkowo Paryż, potem Angers we Francji, a od połowy 1940 головнокомандувачем. Місцем розташування уряду спочатку був Париж, потім roku – Londyn. Zasadniczym celem rządu było wyzwolenie kraju spod okupacji, Анже у Франції, а з середини 1940-х років - Лондон. Головною метою уряду a pierwszym krokiem do tego miało być utworzenie Polskich Sił Zbrojnych na Za- було звільнення країни від окупації, а першим кроком було створення поль- chodzie. Dzięki ogromnemu wysiłkowi organizacyjnemu już w maju 1940 r. armia ських збройних сил на Заході. Завдяки величезним організаційним зусиллям polska we Francji liczyła 84 tys. żołnierzy. Pomimo szerokiego poparcia w Europie вже у травні 1940 р. польська армія у Франції налічувала 84 тис. солдатів. Не- dla polskiego rządu emigracyjnego, jego istnienia nie uznawał ZSRR. зважаючи на широку підтримку в Європі польського уряду в екзилі, його іс- (579) Układ Sikorski-Majski. Przełom w sprawie stosunków polsko-radzieckich нування не було визнано СРСР. przyniosła agresja Niemiec na ZSRR. Odtąd Polska i ZSRR miały być sojusznikami (579) Угода Сікорського-Майського. Перелом у польсько-радянських від- w wojnie. 30 lipca 1941 roku zawarty został w Londynie układ Sikorski-Majski носинах принесла агресія Німеччини проти СРСР. Відтоді Польща та СРСР (ambasador ZSRR w Anglii i przy rządzie RP). Przywracał on stosunki dyploma- мали бути союзниками у війні. 30 липня 1941 р. у Лондоні було укладено уго- tyczne między Polską i ZSRR oraz zapowiadał: ду Сікорського-Майського (посол СРСР в Англії та в уряді Речі Посполитої). • wzajemną pomoc w wojnie z Niemcami; Угода відновила дипломатичні відносини між Польщею та СРСР і проголосила • utworzenie armii polskiej w ZSRR; наступні принципи: • uwolnienie na podstawie amnestii obywateli polskich z obozów jenieckich, wię- • взаємодопомога у війні з Німеччиною; zień i łagrów. • створення польської армії в СРСР; Układ nie zawierał jednak wiążących • звільнення громадян Польщі з таборів військовополонених, тюрем і ustaleń co do przywrócenia stanu granic виправно-трудових таборів на основі амністії. sprzed 17 września 1939 roku, co spowo- Проте угода не містила жодних dowało sprzeciw niektórych działaczy зобов’язуючих положень щодо відновлення obozu emigracyjnego. Bezpośrednim стану кордонів до 17 вересня 1939 р., що ви- skutkiem układu było zorganizowanie кликало спротив деяких діячів еміграційного Armii Polskiej w ZSRR. W jej szeregach табору. Безпосереднім результатом угоди ста- znaleźli się przede wszystkim zwolnieni ла організація Війська Польського в СРСР. До z obozów jeńcy wojenni. Na czele armii його лав входили переважно військовополоне- stanął gen. Władysław Anders. ні, звільнені з таборів. Армію очолив генерал Organizacyjnie i personalnie Armia Владислав Андерс. Podpisanie układu (30 VII 1941) Polska w ZSRR (tzw. „armia Andersa”) Організаційно та персонально Військо Підписання договору (30 липня 1941 р.) podlegała polskiemu Naczelnemu Wo- Польське в СРСР (так звана «Армія Андер- Od lewej: Władysław Sikorski, Anthony dzowi, operacyjnie jednak dowództwu са») підпорядковувалося польському головно- Eden, Winston Churchill i Iwan Majski. radzieckiemu. Uzbrojenie i umundu- командувачу, але оперативно — радянському Зліва: Владислав Сікорський, Ентоні rowanie miało być dostarczone przez командуванню. Озброєння та обмундирування Іден, Вінстон Черчилль та Іван Май- ZSRR oraz przez rząd RP z dostaw len- мали постачати СРСР і польський уряд із по- ський. d-lease. Zaistniały jednak zasadnicze ставок по ленд-лізу. Однак щодо використання rozbieżności w przedmiocie użycia pol- польських дивізій на фронті були принципові розбіжності. Радянська сторона skich dywizji na froncie. Strona radziecka domagała się oddania do jej dyspozycji вимагала передачі в її розпорядження кожного великого з’єднання, яке досягло każdej wielkiej jednostki, która osiągała zdolność bojową. Polskie dowództwo stało боєздатності. Тим часом польське командування вважало, що Військо Поль- 30 Władysław Sikorski (1881–1943) – generał broni Wojska Polskiego, uczestnik walk w I wojnie 31 Владислав Сікорський (1881–1943) – генерал-лейтенант Війська Польського, учасник światowej i wojnie polsko-bolszewickiej, premier w latach 1922–1923, minister spraw wojskowych w Першої світової та польсько-радянської воєн, прем’єр-міністр у 1922–1923 рр., міністр військових latach 1924–1925, w latach 1939–1943 premier Rządu RP na Uchodźstwie i Naczelny Wódz Polskich справ у 1924–1925 рр., прем’єр-міністр польського уряду в період 1939–1943 рр. в екзилі та Sił Zbrojnych na Zachodzie. Zginął w katastrofie lotniczej. Головнокомандувач польських збройних сил на Заході. Загинув в авіакатастрофі. 560 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 561 tymczasem na stanowisku, że Armia Polska w ZSRR winna być użyta jako całość. ське в СРСР слід використовувати в цілому. Крім того, головною проблемою, Ponadto zasadniczym problemem – poza fatalnym stanem zdrowia fizycznego i psy- окрім жахливого фізичного та психічного здоров’я в’язнів, які вербувалися до chicznego rekrutujących się do armii jeńców – był brak żywności. армії, була нестача їжі. W lipcu 1942 roku armia osiągnęła stan 75 tys. żołnierzy (nie licząc podążającej У липні 1942 р. чисельність армії досягла 75 тис. вояків (не враховуючи za armią kilkudziesięciotysięcznej grupy polskich kobiet, dzieci i starców), tym- кількох десятків тисяч польських жінок, дітей і старших людей, які йшли за czasem władze ZSRR wyraziły zgodę na przydział zaledwie 44 tys. porcji żyw- армією), тоді як влада СРСР погодилася призначити лише 44 тис порції їжі. nościowych. Aby uniknąć śmierci głodowej żołnierzy i towarzyszących cywilów Щоб уникнути голодної смерті солдатів і супроводжуючих їх мирних жителів, podjęto decyzję o ewakuacji armii na Bliski Wschód, by wzmocnić stacjonujące було прийнято рішення про евакуацію армії на Близький Схід для посилення tam siły brytyjskie. Ostatecznie ZSRR – przy akceptacji strony radzieckiej – opu- дислокованих там британських сил. Остаточно СРСР – зі схвалення радянської ściło 114 tys. osób. Część z nich weszła w skład tworzonego na Bliskim Wschodzie сторони – залишили 114 тис. поляків. Деякі з них увійшли до складу 2-го поль- II Korpusu Polskiego. ського корпусу, який створювався на Близькому Сході. (580) Zerwanie stosunków z ZSRR. Na przełomie roku 1942 i 1943 nastąpiło (580) Розрив відносин з СРСР. На зламі 1942–1943 рр. спостерігалося охо- wyraźne ochłodzenie stosunków polsko-radzieckich. Wpłynęły na to m.in.: лодження польсько-радянських відносин. На це вплинули, серед іншого: • oskarżenia ZSRR dotyczące uchylania się Polski od wspólnej walki przeciw • звинувачення СРСР щодо ухилення Польщі від спільної боротьби проти Ні- Niemcom; меччини; • podtrzymywanie przez ZSRR prawa do wschodnich ziem Rzeczypospolitej; • відстоювання СРСР права на східні території Речі Посполитої; • oskarżenia wysuwane przez ZSRR o rzekomej współpracę Polski z Niemcami, • звинувачення з боку СРСР у нібито співпраці Польщі з Німеччиною у w związku z odkryciem grobów katyńskich i skierowaniem przez Polskę i Niem- зв’язку з відкриттям Катинських могил і проханням Польщі та Німеччини cy wniosku o zbadanie sprawy przez Międzynarodowy Czerwony Krzyż. розслідувати цю справу Міжнародним Червоним Хрестом. 26 kwietnia 1943 roku Mołotow przekazał Polsce notę o zerwaniu przez ZSRR 26 квітня 1943 р. Молотов надіслав до Польщі ноту про те, що СРСР розірвав stosunków z Rządem RP na Uchodźstwie. Sytuacja ta wzmogła opozycję przeciw стосунки з польським урядом у екзилі. Така ситуація посилила опозицію проти Sikorskiemu. 4 lipca 1943 roku doszło do niewyjaśnionej do dziś katastrofy lotni- Сікорського. 4 липня 1943 р. в Гібралтарі сталася незрозуміла авіакатастрофа, в czej w Gibraltarze, w której gen. Sikorski poniósł śmierć. Nowym premierem został якій загинув генерал Сікорський. Новим прем’єр-міністром став Станіслав Ми- Stanisław Mikołajczyk31, a Naczelnym Wodzem gen. Kazimierz Sosnkowski32. колайчик32, а головнокомандувачем – генерал Казімеж Соснковський33. (581) Polacy na frontach II wojny światowej. Powstanie Polskich Sił Zbroj- (581) Поляки на фронтах ІІ світової війни. Повстання польських зброй- nych na Zachodzie rozpoczęło nową kartę w dziejach polskich walk przeciw hitle- них сил на Заході розпочало нову сторінку в історії боротьби Польщі проти rowskim Niemcom. Największe sukcesy w czasie wojny Polacy odnieśli m.in.: нацистської Німеччини. Найбільших успіхів під час війни поляки досягли, зо- • w walkach o Narwik podczas inwazji na Norwegię. Walczyła tu Samodzielna крема: Brygada Strzelców Podhalańskich płk. Zygmunta Szyszko-Bohusza, niszczycie- • у боях за Нарвік під час вторгнення до Норвегії. Воювала тут Окрема Бри- le: OORP „Grom”, „Błyskawica” i „Burza” oraz okręt podwodny ORP „Orzeł”; гада Стрільців Підгалянських під командуванням полковника Зигмунта • w walkach na terenie Francji latem 1940 r., udział wzięło ok. 40 tys. polskich Шишко-Богуша, есмінці: ООРП “Грім “, “Блискавка” і “Буря” та підводний żołnierzy; човен ОРП “Орел”; • w bitwie powietrznej o Anglię udział wzięły m.in. polskie dywizjony myśliw- • у боях у Франції влітку 1940 брали участь близько 40 тис. польських воїнів; skie 302. i 303. oraz 80 pilotów polskich w dywizjonach brytyjskich. Łącznie • у повітряній битві за Британію, де у складі британських ескадрилій билися 143 lotników, którzy strącili 203 samoloty niemieckie (ok.12% ogólnych strat польські винищувальні ескадрильї 302-ї та 303-ї та 80 польських пілотів. niemieckich); Всього 143 польські льотчики збили 203 німецькі літаки (близько 12% за- • w walkach o Tobruk w Afryce z dużym powodzeniem walczyła Samodzielna гальних втрат Німеччини); Brygada Strzelców Karpackich; 32 Станіслав Миколайчик (1901–1966) – польський політик, президент Польської народної партії (1946–1947), депутат Сейму Другої Речі Посполитої та Законодавчого Сейму, прем’єр- 31 Stanisław Mikołajczyk (1901–1966) – polski polityk, prezes Polskiego Stronnictwa Ludowego міністр Польського уряду в екзилі (1943–1944)), віце-прем'єр-міністр і міністр сільського (1946–1947), poseł na Sejm II RP i Sejm Ustawodawczy, premier Rządu RP na Uchodźstwie (1943– господарства (1945–1947). 1944), wicepremier i minister rolnictwa (1945–1947). 33 Казімєж Соснковський (1985–1969) – польський генерал-лейтенант, командир 1-ї бригади 32 Kazimierz Sosnkowski (1985–1969) – polski generał broni, dowódca I Brygady legionów pol- польських легіонів, засновник Союзу активної боротьби, віце-міністр (1919-1920) і міністр skich, założyciel Związku Walki Czynnej, wiceminister (1919–1920) i minister spraw wojskowych військових справ (1920–1924), командир головнокомандувач Союзу збройної боротьби (1939– (1920–1924), komendant główny Związku Walki Zbrojnej (1939–1941), Naczelny Wódz (1943–1944) 1941), Головком (1943–1944). 562 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 563 • w działaniach morskich w maju 1941 roku wyróżnił się niszczyciel ORP „Pio- • у боях за Тобрук в Африці з великим успіхом воювала Окрема Бригада Кар- run”, który przyczynił się do zatopienia niemieckiego kolosa – superpancernika патських стрільців; „Bismarck”. Ogółem okręty polskie zatopiły 12 okrętów wojennych i 41 statków • у морських діях у травні 1941 року відзначився міноносець ОРП «Піорун», handlowych wroga, oraz zestrzeliły 24 samoloty; який сприяв затопленню німецького колоса – суперлінкора «Бісмарк». За- • w lądowaniu w Normandii w czerwcu 1944 roku, oprócz Polskiej Marynarki галом польські кораблі потопили 12 військових і 41 торгове судно проти- Wojennej, udział wzięła 1 Dywizja Pancerna gen. Stanisława Maczka, która pro- вника, збили 24 літаки; wadząc szlak bojowy wraz z aliantami, doszła do Wilhelmshaven; • у висадці в Нормандії в червні 1944 р., де крім польського флоту, успішно • w walkach o Monte Cassino udział wziął II Korpus Polski gen. Władysława An- воювала 1-ша бронетанкова дивізія генерала Станіслава Мачка, яка разом dersa. з союзниками дійшла до Вільгельмсгафена; у боях за Монте-Кассіно брав участь II польський корпус генерала Владислава Андерса. (582) Polskie Państwo Podziemne. Jeszcze w trakcie wojny obronnej, we wrze- (582) Польська підпільна держава. Ще під час оборонної війни, у śniu 1939 roku, powstała Służba Zwycięstwu Polski (SZP) – dowodzona przez вересні 1939 року, була створена Служба Перемоги Польщі (СПП) – gen. Michała Tokarzewskiego-Karaszewicza33 organizacja wojskowo-polityczna, військово-політична організація на чолі з генералом Міхалом Токажевським- której celem było prowadzenie działalności konspiracyjnej i organizowanie akcji Карашевичем34, метою якої було ведення підпільної діяльності та організація dywersyjnych. W grudniu 1939 roku na jej miejsce utworzony został Związek Wal- диверсій. У грудні 1939 року на його місці було створено Союз Збройної Бо- ki Zbrojnej (ZWZ), którego komendantem został przebywający we Francji gen. ротьби (СЗБ) під командуванням генерала Казімєжа Соснковського, який пе- Kazimierz Sosnkowski. Dowódcą ZWZ pod okupacją niemiecką został płk. Stefan ребував у Франції. Командувачем СЗБ під німецькою окупацією був полковник Grot-Rowecki (od maja 1940 roku generał)34, a pod okupacją radziecką – gen. To- Стефан Ґрот-Ровецький (генерал від травня 1940 р.)35, під радянською окупаці- karzewski-Karaszewicz. Od grudnia 1940 roku rozpoczęto tworzenie Delegatury єю – генерал Токажевський-Карашевич. У грудні 1940 р. розпочалося створен- Rządu na Kraj – podziemnej komórki obejmującej swym zasięgiem wszystkie zie- ня Представництва Уряду у Польщі – підпільного осередку, що охоплював mie polskie i posiadającej z czasem wszystkie struktury centralnych władz Polski усі польські землі і з часом мав усі структури центральної влади довоєнної przedwojennej. Delegatami Rządu RP na Kraj byli kolejno Cyryl Ratajski35, Jan Pie- Польщі. Представниками Уряду Речі Посполитої в краю стали Кирил Ратай- kałkiewicz36 i Jan Jankowski37. Zgodnie z zaleceniami właz naczelnych w Londy- ський36, Ян Пекалкевич37 та Ян Янковський38. Відповідно до рекомендацій цен- nie Komenda Główna ZWZ oraz Delegatura prowadziły zakrojoną na szeroką skalę тральних органів у Лондоні, Головний Штаб Союзу Збройної Боротьби (СЗБ) działalność konspiracyjną, mającą na celu przygotowanie do podjęcia w przyszłości та представництво Уряду проводили широкомасштабну підпільну діяльність, działań zbrojnych oraz organizowanie życia Polaków pod okupacją (np. administra- спрямовану на підготовку майбутніх військових дій та організацію життя по- cję, szkolnictwo, kulturę, sądownictwo itd.). ляків під окупацією (адміністрація, освіта, культура, судочинство тощо). W lutym 1942 roku ZWZ przemianowano na Armię Krajową (AK). Komendan- У лютому 1942 року СЗБ було перейменовано в Армію Крайову (АК). Голов- tem Głównym nadal był Stefan Grot-Rowecki. Od II połowy 1942 roku podziemie нокомандуючим залишався Стефан Ґрот-Ровецький. З другої половини 1942 р. polskie prowadziło działalność coraz bardziej aktywną. Kierownictwo Dywersji значно активізувалося польське підпілля. Керівництво диверсій («Кедив») по- („Kedyw”) zaczęło na terenie kraju przeprowadzać liczne akcje zbrojne. W lipcu чало проводити численні бойові дії в країні. У липні 1943 року, після арешту 1943 roku, po aresztowaniu gen Grota-Roweckiego, komendantem AK został Ta- 34 Міхал Токажевський-Карашевич (1893–1964) – генерал-лейтенант польських збройних сил, масон, єпископ «Костелу ліберально-католицького», командувач Польської Служби Перемоги та 33 Michał Tokarzewski-Karaszewicz (1893–1964) – generał broni Polskich Sił Zbrojnych, wolno- Союзу Збройної Боротьби. mularz, duchowny „Kościoła liberalnokatolickiego”, dowódca Służby Zwycięstwu Polski i Związku 35 Стефан Ровецький, псевдонім Грабіца, Грот (1895–1944) – військовий (військовий теоретик Walki Zbrojnej. і полководець). З 30.06.1940 головнокомандувач СЗБ-AK (командуючий збройними силами 34 . Stefan Rowecki, pseud. Grabica, Grot (1895–1944) – wojskowy (teoretyk wojskowości i do- країни); домагався злиття військових підпільних організацій в єдину підпільну армію, керував wódca). Od 30 VI 1940 roku Komendant Główny ZWZ-AK (Komendant Sił Zbrojnych w Kraju); dążył підготовкою плану загального повстання в завершальний період війни. Заарештований 30 червня do scalenia wojskowych organizacji konspiracyjnych w jednolite wojsko podziemne, nadzorował przy- 1943 р. у Варшаві і вбитий у таборі Заксенхаузен. Основні праці: Вуличні бої (1928), Пропаганда gotowania planu powstania powszechnego w końcowym okresie wojny. Został aresztowany 30 VI 1943 як засіб боротьби (1932), Спогади та автобіографічні замітки (1988). roku w Warszawie, zamordowany w obozie w Sachsenhausen. Główne prace: Walki uliczne (1928), 36 Кирил Ратайський (1875–1942) – польський політичний діяч, неодноразовий президент Propaganda jako środek walki (1932), Wspomnienia i notatki autobiograficzne (1988). Познані під час ІІ Речі Посполитої, міністр внутрішніх справ (1924–1925), представник Уряду в 35 Cyryl Ratajski (1875–1942) – polski polityk, kilkukrotny prezydent Poznania w okresie II RP, краю (1940–1942). minister spraw wewnętrznych (1924–1925), Delegat Rządu na Kraj (1940–1942). 37 Ян Пекалкевич (1892–1943) – польський політик, економіст, діяч ПСЛ «Пясти», представник 36 Jan Piekałkiewicz (1892–1943) – polski polityk, ekonomista, działacz PSL „Piast”, Delegat Rzą- Уряду в краю (1942–1943). du na Kraj (1942–-1943). 38 Ян Янковський (1882–1953) – польський політик, хімік, представник Уряду в краю (1943– 37 Jan Jankowski (1882–1953) – polski polityk, chemik, Delegat Rządu na Kraj (1943–1945). 1945). 564 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 565 deusz Bór-Komorowski38. W połowie 1944 roku stan liczebny AK wynosił ok. 350 генерала Ґрота-Ровецького, Тадеуш Бор-Коморовський став командувачем Ар- tys. żołnierzy. 9 stycznia 1944 roku podziemie „prolondyńskie” powołało do życia мії Крайової39. У середині 1944 року Армія Крайова налічувала близько 350 namiastkę władzy ustawodawczej – Radę Jedności Narodowej39 reprezentującą тис. воїнів. 9 січня 1944 року «пролондонське» підпілля заснувало прообраз cztery partie koalicji rządowej. Przewodniczącym RJN został Kazimierz Pużak40. законодавчої влади – Раду Національної Єдності (РНЄ),40яка представляла чотири партії урядової коаліції. Головою РНЄ став Казімєж Пужак41. (583) Ruch oporu w Polsce w czasie wojny. Przez cały okres okupacji Polacy (583) Рух опору в Польщі під час війни. Протягом усього періоду окупації prowadzili walkę, będącą odpowiedzią na represje stosowane przez okupantów поляки воювали незважаючи на репресії, які застосовували окупанти на поль- wobec ziem polskich. Do najważniejszych form polskiego oporu zaliczyć może- ських землях. Найважливішими формами польського опору були: my: • поширення антинацистської пропаганди серед німців; • szerzenie propagandy antyhitlerowskiej wśród Niemców; • проведення розвідувальної діяльності; • prowadzenie działalności wywiadowczej; • підпільне навчання (ТВО – Таємна Вчительська Організація); • tajne nauczanie (TON – Tajna Organizacja Nauczycielska); • підпільна видавнича діяльність, яка була частиною польської інформації та • prowadzenie działalności wydawniczej będącej częścią polskiej informacji i pro- пропаганди; pagandy; • диверсії в господарстві (ламання знарядь і машин, неефективна робота), • akcje sabotażowe w gospodarce (psucie narzędzi i maszyn, mało wydajna praca), «працюй повільно»; „pracuj powoli”; • підрив доріг і мостів (акції «Вінок І» і «Вінок ІІ») з метою недопущення до- • wysadzanie dróg i mostów (akcje „Wieniec I” i „Wieniec II”), aby uniemożliwić ставки військ і військових матеріалів на східний фронт; dostawy oddziałów wojskowych i materiałów wojennych na front wschodni; • замахи на відомих німецьких функціонерів (зокрема успішне вбивство • zamachy na czołowych funkcjonariuszy niemieckich (m.in. udany zamach na старшого командира СС і поліції у Варшаві – генерала Франца Кучери); wyższego dowódcę SS i policji w Warszawie – gen. Franza Kutscherę); • звільнення полонених (акція біля Арсеналу); • odbijanie więźniów (akcja pod Arsenałem); • розвідувальна підпільна скаутська діяльність (варшавські батальйони «Зо- • działalność harcerska Szarych Szeregów (bataliony warszawskie „Zośka” i „Pa- ська» та «Парасоль»); rasol”); • виготовлення написів на стінах; • wykonywanie napisów na murach, „kotwica”; • уживання гранат з метою знищення німецьких установ (акція на Cafe • obrzucanie granatami lokali niemieckich (akcja na Cafe Club); Club); • wykonywanie wyroków sądów polskiego państwa podziemnego na zdrajcach • виконання вироків суду Польської Підпільної Держави щодо зрадників на- narodu (np. zastrzelenie aktora Igo Syma) i zbrodniarzach hitlerowskich (np. li- ції (наприклад, розстріл актора Іґо Сими) та нацистських злочинців (напри- kwidowanie oprawców Pawiaka i funkcjonariuszy Gestapo); клад, ліквідація катів в’язниці Павяка та офіцерів Гестапо); • powstanie w getcie warszawskim; • повстання у Варшавському гетто; • Powstanie Warszawskie i wiele innych akcji. • Варшавське повстання та багато інших акцій. 39 Тадеуш Бор-Коморовський (1895–1966) – генерал-майор польських збройних сил, головнокомандувач Армії Крайової (1943–1944), головнокомандувач польських збройних сил (1945–1947), прем’єр Міністр польського уряду в екзилі (1947–1949). 38 Tadeusz Bór-Komorowski (1895–1966) – generał dywizji Polskich Sił Zbrojnych, Komendant 40 Рада Національної Єдності (РНЄ) – орган Польської підпільної держави, утворений 9 січня Główny Armii Krajowej (1943–1944), Naczelny Wódz Polskich Sił Zbrojnych (1945–1947), premier 1944 року представником Уряду в краю, у відповідь на створення ППР Крайової Національної Rządu RP na Uchodźstwie (1947–1949). Ради. РНЄ було створено в результаті трансформації Національного політичного представництва. 39 Rada Jedności Narodowej – organ Polskiego Państwa Podziemnego, powołany dnia 9.01.1944 Відповідно до декрету Президента Речі Посполитої від 26 квітня 1944 року «Про тимчасову roku przez Delegata Rządu RP na Kraj, w odpowiedzi na utworzenie przez PPR — Krajowej Rady організацію влади на території Речі Посполитої», Рада діяла як дорадчий і консультативний орган Narodowej. RJN powstała w wyniku przekształcenia Krajowej Reprezentacji Politycznej. Na podstawie Представника Уряду. До складу РНЄ увійшло по три представники від головних політичних dekretu prezydenta RP z 26.04.1944 roku O tymczasowej organizacji władz na terytorium Rzeczypospo- партій (Польська Партія Соціалістична (ППС), Стронніцтво Людове (СЛ), Стронніцтво Праці litej Rada spełniała funkcję organu doradczego i opiniodawczego Delegata Rządu. W skład RJN weszło (СП), Стронніцтво Народове (СН) і представники католицького духовенства, а з липня 1944 po 3 przedstawicieli głównych stronnictw politycznych (PPS, SL, SP, SN) oraz przedstawicieli ducho- р. також представники Організації Селянської Свободи «Рацлавіце», організації «ВІтчизна», wieństwa katolickiego, a od lipca 1944 roku również przedstawiciele: Chłopskiej Organizacji Wolności Демократичного об’єднання та кооперативного руху. „Racławice”, organizacji „Ojczyzna”, Zjednoczenia Demokratycznego i spółdzielczości. 41 Казімеж Пужак (1883–1850) – польський соціалістичний діяч, депутат парламенту ІІ Речі 40 Kazimierz Pużak (1883–1850) – polski działacz socjalistyczny, poseł na Sejm II RP, organizator Посполитої, організатор і генеральний секретар Польської соціалістичної партії (ППС) – Свобода i sekretarz generalny organizacji Polska Partia Socjalistyczna – Wolność Równość Niepodległość(PPS- Рівність Незалежність (ППС-СРН) і генеральний секретар Народної гвардії СРН, голова Ради WRN) oraz sekretarz generalny Gwardii Ludowej WRN, przewodniczący Rady Jedności Narodowej. Національної Єдності. 566 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 567 Jedną z największych akcji w cza- Однією з найбільших акцій під час sie okupacji w Polsce było powstanie окупації в Польщі було повстання у w warszawskim getcie. Wybuchło ono Варшавському гетто. Воно вибухло 19 kwietnia 1943 roku w momencie roz- 19 квітня 1943 року, коли почалася poczęcia likwidacji getta przez Niem- ліквідація німцями гетто. Бойовими ców. Walkami kierowała dowodzona діями керувала Єврейська бойова ор- przez Mordechaja Anielewicza41 Żydow- ганізація на чолі з Мордехаєм Анеле- ska Organizacja Bojowa. Po ciężkich вичем42. Після важких боїв 16 травня walkach powstanie zostało stłumione 1943 року повстання було придушено. Powstanie w getcie (Raport Stroopa) 16 maja 1943 roku. Wraz z ok. 100 tys. Повстання в гетто (The Stroop Report) Разом із приблизно 100 тис жертв весь ofiar z powierzchni ziemi zniknęła cała район Варшави зник з лиця землі. dzielnica Warszawy. (584) Kształtowanie się polskiej lewicy. Po zerwaniu stosunków z rządem pol- (584) Формування польської лівиці. Розірвавши відносини з польським skim na uchodźstwie Stalin postanowił oprzeć swoją politykę wobec Polski na ko- еміграційним урядом, Сталін вирішив спиратися на комуністів у своїй політиці munistach. Chciał, aby przy pomocy ZSRR, doszli oni do władzy w Polsce i prowa- щодо Польщі. Він прагнув, щоб за підтримки СРСР вони прийшли до влади в dzili politykę zgodną z interesami radzieckimi. 5 stycznia 1942 roku powołano do Польщі і проводили політику, яка б відповідала радянським інтересам. 5 січня życia Polską Partię Robotniczą, a jej sekretarzem został Marceli Nowotko42 (kolej- 1942 року було створено Польську Робітничу Партію (ППР), секретарем якої nymi sekretarzami PPR byli następnie Paweł Finder43 i Władysław Gomułka44). став Марцелій Новотко43 (наступними секретарями ППР були Павло Фіндер44 W swoim programie PPR otwarcie mówiła o sojuszu z ZSRR, rezygnacji z kre- і Владислав Гомулка45). sów wschodnich i dążeniu do radykalnych reform społeczno-ustrojowych (m.in. У своїй програмі ППР відверто декларувала союз з СРСР, відмову від reformy rolnej). Ramieniem zbrojnym komunistów była Gwardia Ludowa (GL), східних кресів і проведення радикальних соціально-політичних реформ, зо- przemianowana następnie w dowodzoną przez Michała Rolę-Żymierskiego45 Armię крема земельної. Збройним підрозділом комуністів була Народна гвардія, Ludową (AL). 1 stycznia 1944 roku obóz komunistyczny – w drodze uzurpacji – пізніше перейменована на Народну армію під командуванням Міхала Рола- powołał do życia Krajową Radę Narodową mającą pełnić funkcje polskiego parla- Жимерського46. 1 січня 1944 року комуністичний табір шляхом узурпації ство- mentu. Prezydentem KRN został Bolesław Bierut46. рив Крайову Раду Народову, яка мала виконувати функції польського парла- менту. Президентом КРН став Болеслав Берут47. Krajowa Rada Narodowa (KRN) − konspiracyjny organ władzy utworzony przez PPR w nocy z 31 XII 1943 42 Мордехай Анелевич (1919–1943) – польський активіст молодіжних організацій єврейського na 1 I 1944 w Warszawie. W jej skład weszli przedstawiciele KC PPR oraz in- походження, командир Єврейської бойової організації, керівник повстання у Варшавському гетто nych niewielkich grup politycznych. KRN została zorganizowana w celu prze- 1943 року. jęcia władzy w Polsce po wkroczeniu Armii Czerwonej na jej terytorium. KRN 43 Марцелій Новотко (1893–1942) – польський соціал-демократичний і комуністичний діяч, член Комуністичної партії Польщі, засновник і перший секретар Польської робітничої партії 41 Mordechaj Anielewicz (1919–1943) – polski działacz organizacji młodzieżowych pochodzenia (1942). żydowskiego, dowódca Żydowskiej Organizacji Bojowej, przywódca powstania w warszawskim getcie 44 Павло Фіндер (1904–1944) – польський комуністичний діяч, перший секретар ЦК ПНР 1943 r. (1942–1943). 42 Marceli Nowotko (1893–1942) – polski działacz socjaldemokratyczny i komunistyczny, członek 45 Владислав Гомулка (1905–1982) – польський комуністичний діяч, перший секретар ЦК Komunistycznej Partii Polski, założyciel i I sekretarz Polskiej Partii Robotniczej (1942). ППР (1943–1948) і перший секретар ЦК Польської об’єднаної робітничої партії (1956–1970), 43 Paweł Finder (1904–1944) – polski działacz komunistyczny, I sekretarz KC PPR (1942–1943) віце-прем’єр-міністр і Міністр відвойованих територій (1945–1949, член Національної ради 44 Władysław Gomułka (1905–1982) – polski działacz komunistyczny, I sekretarz KC PPR (1943– національної пам’яті, законодавчого сейму та депутат парламенту Сейму ПНР, член Державної 1948) oraz I sekretarz KC PZPR (1956–1970), wicepremier i minister ziem odzyskanych (1945–1949, ради (1957–1971). poseł do KRN, Sejm Ustawodawczy i poseł na sejm PRL, członek Rady Państwa (1957–1971). 46 Міхал Рола-Жимерський (1890–1989) – вояк польських легіонів, маршал Польщі, 45 . Michał Rola-Żymierski (1890–1989) – żołnierz Legionów Polskich, marszałek Polski, Naczel- головнокомандувач Війська Народного, головнокомандувач Війська Польського, міністр ny Dowódca Armii Ludowej, Naczelny Dowódca Wojska Polskiego, minister obrony narodowej (1944– національної оборони (1944–1949), член президії КРН, член законодавчого сейму, член Державної 1949), członek prezydium KRN, poseł na Sejm Ustawodawczy, członek Rady Państwa (1949–1952), ради (1949–1952), віце-президент Національного банку Польщі, почесний президент Головної wiceprezes Narodowego Banku Polskiego, honorowy prezes Zarządu Głównego i Rady Naczelnej ZBo- управи та вищої ради ZBoWiD, член Політбюро ЦК Польської об’єднаної робітничої партії. WiD, członek Biura Politycznego KC PZPR. 47 Болеслав Берут (1892–1956) – польський комуністичний діяч, голова і президент Крайової 46 Bolesław Bierut (1892–1956) – polski działacz komunistyczny, przewodniczący i Prezydent Ради Народової (1944–1947), президент Республіки Польща (1947–1952), голова Державної Ради Krajowej Rady Narodowej (1944–1947), Prezydent Rzeczypospolitej (1947–1952), Przewodniczący (1947–1952), Перший секретар Польської робітничої партії та Польської об’єднаної робітничої Rady Państwa (1947–1952), I sekretarz PPR i PZPR (1948–1956), premier (1952–1954). партії (1948–1956), прем’єр-міністр (1952–1954). 568 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 569 odrzucała legalność organów polskiego państwa podziemnego oraz prezydenta Крайова Рада Народова (КРН) i rządu RP na uchodźstwie. W czerwcu 1944 roku KRN została uznana przez – підпільний орган, створений Польською робітничою партією в ніч з 31 ZSRR i Związek Patriotów Polskich, a jej przedstawiciele współtworzyli Polski грудня 1943 р. на 1 січня 1944 р. у Варшаві. Він складався з представників Komitet Wyzwolenia Narodowego (PKWN). ЦК Польської Робітничої Партії та інших невеликих політичних груп. КРН була організована для того, щоб взяти владу в Польщі після вступу Червоної 22 lipca 1944 roku swój manifest wydał Polski Komitet Wyzwolenia Narodowe- Армії на її територію. КРН не визнала легальність органів Польської під- go, uważany przez ZSRR i komunistów polskich za jedyny legalny rząd polski. Jego пільної держави, президента та уряду Республіки Польща в екзилі. У червні przewodniczącym został działacz socjalistyczny Edward Osóbka-Morawski47. 1944 р. Крайова Рада Народова була визнана СРСР і Союзом польських па- тріотів, а його представники стали співзасновниками Польського комітету Polski Komitet Wyzwolenia Narodowego (PKWN) національного визволення (ПКНВ) – органу тимчасової влади в Польщі, – tymczasowy organ władzy, pełniący funkcję rządu na wyzwolonych spod створеного 21 липня 1944 року в Москві за ініціативи і сприяння радянсько- okupacji niemieckiej ziemiach polskich. Został powołany via facti 20 VII го політичного керівництва. 1944 roku w Moskwie. Czołową rolę w jego utworzeniu odegrali członkowie Centralnego Biura Komunistów Polski (CBKP) w ZSRR. Ostateczną decyzję 22 липня 1944 року Польський комітет національного визволення, який o powołaniu, składzie osobowym i nazwie PKWN podjął osobiście Józef СРСР і польські комуністи вважали єдиним законним урядом Польщі, ви- Stalin. PKWN objął ograniczoną władzę administracyjną na terenach Polski дав свій маніфест. Головою ПКНВ став соціалістичний діяч Едвард Осубка- wyzwolonych spod okupacji hitlerowskiej. W porozumieniu z ZSRR (27 VII) Моравський48. PKWN uznał linię Curzona za granicę wschodnią państwa polskiego. W dniu 26 VII PKWN został oficjalnie uznany przez ZSRR i zawarł porozumienie, w Польський комітет національного визволення (ПКВН) którym uznał, że wódz naczelny Armii Czerwonej, w sprawach dotyczących – тимчасова влада, яка діяла як уряд на польських землях, звільнених від prowadzenia operacji wojennych, sprawuje najwyższą władzę na terytorium німецької окупації. Призначений фактично 20 липня 1944 року в Москві. Polski, a ludność podlega jurysdykcji radzieckich sądów wojennych. Siedzibą Провідну роль у його створенні відіграли члени Центрального офісу поль- PKWN był Lublin. PKWN ogłosił manifest (opracowany 20–21 VII w ських комуністів (ЦБКП) в СРСР. Остаточне рішення про створення, склад Moskwie, datowany 22 VII, z Chełmem jako miejscem ogłoszenia) oraz dekrety і назву ПКВН прийняв особисто Йосип Сталін. ПКВН взяла на себе обме- Krajowej Rady Narodowej dotyczące powołania PKWN przez KRN, objęcia жену адміністративну владу на звільнених від нацистської окупації тери- zwierzchnictwa nad Związkiem Patriotów Polskich i Armią Polską w ZSRR oraz торіях Польщі. За домовленістю з СРСР (27 липня) ПКВН визнала лінію jej połączenia z Armią Ludową (AL) w Wojsko Polskie. PKWN zorganizował Керзона східним кордоном Польської держави. 26 липня ПКВН була офі- własną administrację, przeprowadzał reformę rolną oraz wymianę ludności z ційно визнана СРСР і уклала угоду, в якій визнавалася, що Головнокоман- republikami ZSRR wg kryteriów narodowościowych. W dniu 31 XII 1944 roku дувач Червоної Армії в питаннях, пов'язаних з веденням військових дій, PKWN został przemianowany na Rząd Tymczasowy Rzeczypospolitej Polskiej. здійснює вищу владу на території Польщі, а населення підлягало юрис- дикції радянських військово-польових судів. Місцезнаходження ПКВН було в Любліні. PKWN оголосила маніфест (підготовлений 20–21 липня в MANIFEST Москві, датований 22 липня, місцем проголошення в Хелмі) та декрети На- Polskiego Komitetu Wyzwolenia Narodowego ціональної Національної Ради щодо заснування ПКВН КРН, перебравши […] Naród walczący z okupantem niemieckim o wolność i niepodległość stworzył керівництво Союзом Польські патріоти і Військом Польським в СРСР, та swą reprezentację, swój podziemny parlament - Krajową Radę Narodową. Weszli do його злиття з Армією Народовою (АН) у Війську Польському. ПКВН орга- Krajowej Rady Narodowej reprezentanci stronnictw demokratycznych - ludowcy, нізувала власну адміністрацію, провела реформу сільського господарства demokraci, socjaliści, członkowie PPR i innych organizacji. Podporządkowały та обмінялася населенням з республіками СРСР за національною ознакою. się Krajowej Radzie Narodowej organizacje Polonii zagranicznej i w pierwszym 31 грудня 1944 р. ПКВН було перейменовано на Тимчасовий уряд Респу- rzędzie Związek Patriotów Polskich i stworzona przezeń Armia. бліки Польща. Krajowa Rada Narodowa, powołana przez walczący naród, jest jedynym legalnym źródłem władzy w Polsce. 47 Edward Osóbka-Morawski (1909–1997) – polski polityk socjalistyczny, przewodniczący Polskie- 48 Едвард Осубка-Моравський (1909–1997) – польський політик, соціалістичний діяч, go Komitetu Wyzwolenia Narodowego, premier Rządu Tymczasowego i Tymczasowego Rządu Jedno- голова Польського комітету національного визволення, прем’єр-міністр Тимчасового уряду ści Narodowej (1944–1947), zastępca Prezydenta Krajowej Rady Narodowej, minister administracji та Тимчасового уряду національної єдності (1944–1947), заступник голови Національної ради publicznej (1947–1949). Польщі, міністр громадської адміністрації (1947–1949). 570 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 571 Emigracyjny „rząd" w Londynie i jego delegatura w Kraju jest władzą МАНІФЕСТ samozwańczą, władzą nielegalną. Opiera się na bezprawnej faszystowskiej Польський комітет національного визволення konstytucji z kwietnia 1935 roku. „Rząd" ten hamował walkę z okupantem […] Народ, який боровся з німецьким окупантом за свободу і незалежність, hitlerowskim, swą awanturniczą polityką pchał Polskę ku nowej katastrofie. W створив своє представництво, свій підпільний парламент – Крайову Раду chwili wyzwolenia Polski, w chwili gdy sojusznicza Armia Czerwona i wraz z nią Народову. До Крайової Ради Народової увійшли представники демократичних Wojsko Polskie wypędzając okupanta z Kraju, w tym momencie musi powstać партій — селяни, демократи, соціалісти, члени Польської робітничої партії та legalny ośrodek władzy, który pokieruje walką narodu o ostateczne wyzwolenie. інших організацій. Крайовій Раді Народовій підпорядковувалися організації Dlatego Krajowa Rada Narodowa, tymczasowy parlament narodu polskiego, польської діаспори за кордоном і, насамперед, Союз польських патріотів і powołała Polski Komitet Wyzwolenia Narodowego jako legalną tymczasową створена ним Армія. władzę wykonawczą dla kierowania walką wyzwoleńczą narodu, zdobycia Крайова Рада Народова, створена воюючим народом, є єдиним законним niepodległości i odbudowy państwowości polskiej. […] джерелом влади в Польщі. «Уряд» у вигнанні в Лондоні та його представництво в Польщі — це Już w maju 1943 roku, z inicjatywy działającego w ZSRR Związku Patriotów самопроголошена нелегальна влада. Заснована на нелегальній фашистській Polskich (Wanda Wasilewska48), rozpoczęto formowanie polskiej dywizji im. T. Ko- конституції квітня 1935 р. «Уряд» той гальмував боротьбу проти нацистських ściuszki. Jej dowódcą został płk (awansowany na generała) Zygmunt Berling49. Po окупантів і своєю авантюрною політикою підштовхував Польщу до нової intensywnym szkoleniu, w lipcu 1943 roku, dywizja ruszyła na front walcząc u boku катастрофи. В моменті визволення Польщі, в моменті, коли союзницька Armii Czerwonej. W dniach 12–13 października stoczyła swą pierwszą, okupioną Червона Армія, а разом з нею і Військо Польське виганяють окупанта dużymi stratami, bitwę – pod Lenino. Ponieważ siły polskie w ZSRR ciągle wzrasta- з країни, в цей момент має бути створений легальний центр влади, який ły, gdyż przeprowadzono mobilizację na terenach II Rzeczpospolitej, dywizję prze- керуватиме боротьбою народу за остаточне визволення. kształcono w Korpus Polski, a następnie w I Armię Wojska Polskiego. Тому Крайова Рада Народова, тимчасовий парламент польського народу, утворила Польський комітет національного визволення як законний тимчасовий виконавчий орган для керівництва визвольною боротьбою народу, здобуття незалежності та відбудови польської державності. […] Вже в травні 1943 р. з ініціативи Союзу польських патріотів, що діяв у СРСР (Ванди Василевської49), було сформовано Польську дивізію ім. Т. Кос- тюшко. Його командиром став полковник (підвищений до генерала) Зигмунт Берлінг. Після інтенсивної підготовки в липні 1943 року дивізія вирушила на фронт разом з Червоною Армією. 12-13 жовтня відбувся перший бій, оплаче- ний великими втратами, під Леніно. Польські сили в СРСР постійно зростали, чому сприяло проведення мобілізації на території ІІ Речі Посполитої. Відтак дивізія була перетворена в Польський корпус, потім в 1-шу Польську Армію. (585) Powstanie Warszawskie. W ten sposób zaczęły na terenie Polski funkcjo- (585) Варшавське повстання. Таким чином у Польщі почали діяти два nować dwa zwalczające się ośrodki polityczne: протиборчі політичні центри: • rząd na uchodźstwie i jego organy w kraju cieszące się poparciem większości • уряд в еміграції та його представники в країні, які користувалися підтрим- społeczeństwa; кою більшості населення; 48 Wanda Wasilewska (1905–1964) – polska i radziecka działaczka komunistyczna, pisarka. Zało- życielka i przewodnicząca Związku Patriotów Polskich w ZSRR, współzałożycielka ludowego Wojska Polskiego. Od 21.07.1944 roku wiceprzewodnicząca PKWN. Pułkownik Głównego Zarządu Politycz- 49 Ванда Василевська (1905–1964) – польська та радянська комуністична діячка, письменниця. nego Armii Czerwonej. Członkini prezydium tajnego Centralnego Biura Komunistów Polskich (CBKP) Засновниця і президент Союзу польських патріотів в СРСР, співзасновниця Народного Войска przy KC WKP(b). Przez sześć kadencji była deputowaną do Rady Najwyższej ZSRR. W czasie II wojny Польського. З 21 липня 1944 р. – віце-президент Польського комітету національного визволення. światowej była główną doradczynią Stalina w sprawach polskich. Po wojnie nie wróciła do Polski. Ra- Полковник Головного політичного управління Червоної Армії. Член президії таємного zem z trzecim mężem Ołeksandrem Kornijczukiem zamieszkała w Kijowie. Центрального бюро польських комуністів (ЦБКП) при ЦК ВКП(б). Шість каденцій була 49 Zygmunt Berling (1896–1980) – generał broni Wojska Polskiego, dowódca 1 Dywizji Piechoty депутатом Верховної Ради СРСР. Під час Другої світової війни була головним радником Сталіна з im. T. Kościuszki i I Armii WP, zastępca Naczelnego Dowódcy Wojska Polskiego, Komendant Akade- польських справ. Після війни до Польщі не повернулася. Разом із третім чоловіком Олександром mii Sztabu Generalnego (1947–1953). Корнійчуком оселилася в Києві. 572 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 573 • PKWN i KRN popierane przez niewielką część Polaków, ale mające za sobą całą • Польський комітет національного визволення (ПКНВ) і Крайова Рада На- potęgę ZSRR. родова (КРН), визнавані в якості легітимних органів лише невеликою час- Rozpoczął się wyścig o władzę. Po przełamaniu frontu niemieckiego wojska тиною поляків, але за підтримки СРСР. radzieckie błyskawicznie zbliżały się do Wisły. Po wkroczeniu Armii Czerwonej Почалася боротьба за владу. Прорвавши німецький фронт, радянська ар- na tereny Polski Komendant Główny AK wydał rozkaz rozpoczęcia planu „Burza”. мія стрімко наблизилася до Вісли. Після вступу Червоної Армії на територію Jego celem była walka z wycofującymi się wojskami niemieckimi i przyjmowanie Польщі Головнокомандувач Армії Крайової віддав наказ розпочати реалізацію Armii Czerwonej nie jako gospodarza, ale jako gościa. Miała to być więc demon- плану «Буря». Його метою була боротьба з відступаючими німецькими вій- stracja polskich władz na terenie RP. Akcja zakończyła się jednak niepowodzeniem. ськами і прийом Червоної Армії не як господаря, а як гостя. Це мала бути W trakcie walk oddziały polskie były rozbrajane przez Armię Czerwoną, a żołnie- демонстрація польської влади на території Речі Посполитої. Проте акція ви- rzom nakazywano wstępowanie do armii Berlinga. Na skutek aresztowań AK stop- явилася безуспішною. Під час боїв польські війська були роззброєні Червоною niowo przechodziła do konspiracji. армією, а солдатам було наказано приєднатися до армії Берлінга. Внаслідок W tej sytuacji dowództwo AK w porozumieniu z Delegaturą podjęło decyzję арештів Армія Крайова поступово переходила на конспірацію. o powstaniu w Warszawie. Jego celem miało być ujawnienie w stolicy władz pań- У цій ситуації командування Армії Крайової, після консультацій з Делегату- stwa, wyzwolenie Warszawy własnymi siłami, zanim wkroczą wojska Armii Czer- рою, вирішило підняти повстання у Варшаві. Його метою була демонстрація wonej i uniemożliwienie tym samym zdobycia władzy przez obóz komunistyczny. державної влади в столиці, самостійне звільнення Варшави до вступу військ Чер- Powstanie wybuchło 1 sierpnia 1944 roku. Po stronie polskiej walczyło 45 tys. воної армії, щобтаким чином не дати захопити владу комуністичному табору. słabo uzbrojonych żołnierzy pod dowództwem płk. Antoniego Chruściela „Mon- Повстання вибухнуло 1 серпня 1944 року. На боці Польщі воювало 45 тис. tera”. Polacy opanowali początkowo większość dzielnic Warszawy, ale nie zdołali погано озброєних воїнів. Одним з керівників Варшавського повстання був пол- zdobyć mostów, traktów kolejowych i wielu innych silnie umocnionych punktów ковник Антоні Хрущель (псевдоніми — «Монтер», «Сокіл», «Конар», «Нурт» wewnątrz miasta. W rezultacie powstanie rozpadło się na kilka oddzielonych od sie- та ін.). Поляки спочатку захопили більшість районів Варшави, але не змогли bie rejonów walki. Wobec skoncentrowanych sił niemieckich powstańcy stopniowo захопити мости, залізниці та багато інших сильно укріплених пунктів усеред- zaczęli tracić kolejne dzielnice, najdłużej utrzymując się w Śródmieściu i na Żolibo- ині міста. У результаті повстання розділилося на кілька окремих бойових на- rzu. 2 października, po 63 dniach walki, podpisano kapitulację. прямків. Перед зосередженими німецькими силами повстанці поступово поча- ли втрачати окремі райони. Повстанці найдовше трималися у дільницях Серед- містя та Жолібож. 2 жовтня після 63 днів боїв вони капітулювали. Problem granic Проблема кордонів 574 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 575 Tragedia powstania kosztowała życie ponad 10 tys. powstańców i 150 tys. ludno- Трагедія повстання коштувала життя понад 10 тис. воїнів і 150 тис. цивіль- ści cywilnej. W odwet za jego wybuch Niemcy dokonali w Warszawie ogromnych ного населення. У відповідь на вибух повстання німці завдали величезних зни- zniszczeń (75% miasta). щень Варшаві – 75% міста було зруйновано. (586) Mocarstwa wobec kwestii polskiej. Sprawa przyszłości Polski podejmo- (586) Великі держави щодо польського питання. На конференціях «Великої wana była również na konferencjach „Wielkiej Trójki”. Ze względu na olbrzymi трійки» також обговорювалося питання майбутнього Польщі. Завдяки величез- potencjał wojenny, jakim dysponował ZSRR, znacznie korzystniejszym partnerem ному військовому потенціалу СРСР Сталін був набагато вигіднішим партнером był dla Anglii i USA był Stalin, aniżeli władze polskie. Dlatego też pomimo sporów для Англії та США, ніж польська влада. Тому, незважаючи на суперечки щодо o kształt granicy polsko-radzieckiej alianci zachodni poszli ostatecznie Stalinowi na польсько-радянського кордону, західні союзники в кінцевому рахунку пішли на rękę. Na konferencji w Teheranie ustalono, że polska granica wschodnia ma prze- поступки Сталіну. На конференції в Тегерані було домовлено, що польський biegać wzdłuż, opierającej się o rzekę Bug, tzw. „linii Curzona”, granicę zachodnią східний кордон має проходити по «лінії Керзона», а західний кордон спочатку zaś wstępnie wyznaczono na Odrze. Na konferencji w Jałcie, w lutym 1945 roku, проходив по Одрі. На Ялтинській конференції в лютому 1945 р. було прийня- postanowiono natomiast, że w Polsce zostanie utworzony Tymczasowy Rząd Jed- то рішення про створення в Польщі Тимчасового уряду національної єдності ności Narodowej (TRJN), do którego wejdą przedstawiciele zarówno obozu ko- (ТУНЄ), до складу якого увійшли б представники як комуністичного, так і лон- munistycznego, jak i londyńskiego. Przewaga miała pozostać jednak po stronie tych донського табору. Однак, перевагу мали все таки представники першого табору. pierwszych. Potwierdzono również ustalony w Teheranie kształt granicy wschodniej Також було підтверджено східний кордон, встановлений в Тегерані, разом з тим i obiecano Polsce znaczne nabytki na zachodzie i północy (Prusy Wschodnie, Górny Польщі було обіцяно значні територіальні придбання на заході та півночі (Схід- i Dolny Śląsk). W rzeczywistości decyzje jałtańskie przesądziły ostatecznie zarówno на Пруссія, Верхня та Нижня Сілезія). Фактично Ялтинські рішення остаточно o kształcie terytorialnym jak i ustrojowym państwa polskiego. визначили як територіальний, так і системний вигляд Польської держави. Dla Polaków rozpoczęła się nowa epoka – czasy tzw. „władzy ludowej”. Для поляків почалася нова епоха – часи так званого «народовладдя». PODSUMOWANIE XCII РЕЗЮМЕ XCII • 1 września 1939 roku Niemcy dokonały agresji na Polskę. Po trwającej miesiąc • 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. Після місячної оборон- wojnie obronnej Polska skapitulowała. Rozpoczęła się trwająca ponad 5 lat oku- ної війни Польща капітулювала. Почалася окупація, яка тривала понад 5 pacja. років. • W czasie okupacji zarówno Niemcy jak i Sowieci dopuścili się licznych zbrodni • Під час окупації як німці, так і радянські війська вчинили численні військо- wojennych i zbrodni przeciw ludności cywilnej w Polsce. ві злочини та злочини проти цивільного населення в Польщі. • Przez cały okres wojny ożywioną działalność prowadził Rząd Rzeczypospolitej • Протягом усієї війни активну діяльність провадив Уряд Речі Посполитої в Polskiej na Uchodźstwie, który koordynował działania Polaków na wszystkich екзилі, який координував діяльність поляків на всіх фронтах. frontach wojny. • Під час окупації польське суспільство вело постійну боротьбу з окупантом, • W czasie okupacji społeczeństwo polskie prowadziło nieustanną walkę z oku- організувавши надзвичайно широкий військовий і цивільний рух опору. pantem organizując, wyjątkowo rozbudowany, wojskowy i cywilny ruch oporu. • Виявом особливої відданості поляків своїй Вітчизні став вибух Варшав- • Wyrazem szczególnego poświęcenia Polaków dla ojczyzny był wybuch Powsta- ського повстання, поразка якого визначила подальшу долю Польської дер- nia Warszawskiego, którego klęska zadecydowała o dalszych losach państwa жави. polskiego. 576 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 577 Najważniejsze wydarzenia w okresie II wojny światowej Найважливіші події ІІ світової війни Polska Świat Польща світ 1939 1939 рік 1.09 Najazd niemiecki na Polskę. 3.09 Wypowiedzenie wojny Niemcom 1.09 Вторгнення Німеччини в 3.09 Оголошення Великою 7.09 Kapitulacja Westerplatte. przez Wielką Brytanie i Francję Польщу. Британією та Францією війни 9–19.09 Bitwa nad Bzurą. (początek „dziwnej wojny”). 7.09 Капітуляція Вестерплатте. Німеччині (початок «дивної 17.09 Agresja ZSRR na Polskę. 11.1939– Wojna zimowa radziecko-fińska. 9–19.09 Битва на Бзурі. війни»). 17–26.09 Bitwy pod Tomaszowem 03.1940 17.09 Агресія СРСР проти Польщі. 11.1939 – Радянсько-фінська зимова Lubelskim. 17–26.09 Битви біля Томашова 03.1940 війна. 28.09 Kapitulacja Warszawy. Любельського. 28.09 Radziecko-niemiecki układ 28.09 Капітуляція Варшави. o przyjaźni. 28.09 Радянсько-німецький договір 30.09 Powstanie rządu RP na про дружбу. uchodźstwie. 30.09 Створення польського уряду в 2.10 Kapitulacja Helu. екзилі. 2–5.10 Bitwa pod Kockiem. 2.10 Капітуляція Геля. 11–12 Początki ZWZ. 2–5.10 Битва під Коцком. 1940 11-12 Початки Союзу Збройної kwiecień– Udział Polaków w kampanii kwiecień Atak Niemców na Danię Боротьби (СЗБ) maj norweskiej. i Norwegię. 1940 рік maj Atak Niemców na Belgię, квітень- Участь поляків у Норвезькій квітень Напад Німеччини на Данію та maj– Udział Polaków w obronie Holandię i Francję. травень кмпанії Норвегію. czerwiec Francji. czerwiec Przystąpienie Włoch do wojny. травень Напад Німеччини на Бельгію, 22.06 Kapitulacja Francji. травень- Участь поляків в обороні Голландію та Францію. sierpień– Udział Polaków w bitwie październik Najazd Włochów na Grecję. червень Франції. червень Вступ у війну Італії. październik o Anglię. 22.06 Капітуляція Франції. 1941 серпень– Участь поляків у битві за жовтень Італійське вторгнення в 30.07 Układ Sikorski-Majski. kwiecień Atak Niemców na Jugosławie жовтень Британію. Грецію. 08–12 Udział Polaków w obronie 22.06 i Grecję. 1941 рік Tobruku. 7.12 Agresja Niemiec na ZSRR. 30.07 Угода Сікорського-Майського. квітень Напад Німеччини на Atak Japończyków na Pearl 08-12 Участь поляків в обороні Югославію та Грецію. Harbor. Тобрука. 22.06 Агресія Німеччини проти 1942 СРСР. styczeń Powstanie PPR. styczeń Podpisanie Deklaracji Narodów 7.12 Японський напад на Перл- luty Przemianowanie ZWZ na AK. Zjednoczonych. Харбор. sierpień Ewakuacja Armii Andersa 3–5.05 Bitwa o Midway. 1942 рік z ZSRR. październik– Bitwa pod El-Alamein. січня Створення Польської січня Підписання Декларації ООН. listopad робітничої партії. 3–5.05 Битва при Мідвей. 1943 лютий Перейменування Союзу жовтень- Друга битва за Ель-Аламейн 19.04 Wybuch powstania w getcie 2.02 Kapitulacja Niemców pod збройної боротьби (СЗБ) в листопад warszawskim. Stalingradem. Армію Крайову (АК). 26.04 Zerwanie przez ZSRR stosunków maj Kapitulacja Niemców серпень Вихід Армії Андерса з СРСР. z rządem RP na uchodźstwie. i Włochów w Afryce. 1943 рік 4.07 Śmierć gen. Sikorskiego. lipiec Bitwa na łuku kurskim. 19.04 Повстання у Варшавському 2.02 Капітуляція німців під 12–12.10 Bitwa pod Lenino. 8.09 Kapitulacja Włoch. гетто. Сталінградом. 28.11–1.12 Konferencja w Teheranie. 26.04 СРСР розриває відносини травень Капітуляція німців та 1944 з польським еміграційним італійців в Африці. 1.01 Powstanie KRN. maj Przełamanie linii Gustawa we урядом. липень Битва на Курській дузі. 9.01 Powstanie RJN. Włoszech. 4.07 Смерть генерала Сікорського. 8.09 Капітуляція Італії. 18.05 Zdobycie Monte Cassino. 6.06 Desant aliantów w Normandii. 12-13.10 Битва під Леніно. 28.11–1.12 Конференція в Тегерані. 22.07 Manifest PKWN. 1.08–2.10 Powstanie warszawskie. 578 Polska i Polacy w latach wojny Польща і поляки в роки війни 579 1945 1944 рік 17.01 Armia Czerwona wkracza do Ofensywa zimowa Armii styczeń 1.01 Створення Крайової Ради май Прорив лінії Густава в Італії. Warszawy. Czerwonej. Народової (КРН). kwiecień– Udział Polaków w bitwie 4–11.02 Konferencja w Jałcie. 9.01 Створення Уряду Національної 6.06 Висадка військ Альянсу в maj o Berlin. kwiecień– Walki o Berlin. Єдності (УНЄ). Нормандії. maj 18.05 Здобуття Монте-Кассіно. 7–9.05 Kapitulacja Niemiec. 22.07 Маніфест Польського комітету 2.09 Kapitulacja Japonii. національного визволення (ПКНВ). 1.08–2.10 Варшавське повстання. 1945 рік 17.01 Червона армія вступає до січня Зимовий наступ Червоної Варшави. 4–11.02 Армії. квітень- Участь поляків у битві за квітень– Ялтинська конференція. травень Берлін. травень 7–9.05 Бої за Берлін. 2.09 Капітуляція Німеччини. Капітуляція Японії.  ANEKS ДОДАТОК 582 Aneks Додаток 583 DZIEJE MYŚLI POLSKIEJ ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ I. І. Wieki średnie Середньовіччя • Wincenty Kadłubek / Викентий Кадлубек (ok. 1150–1223) • Вінцентій Кадлубек / Вікентій Кадлубек (бл. 1150–1223) століття XIII w. ХІІІ ст. – moralistyka historyczna / історична мораль, – історична моралістика / історична мораль, • Witelo / Вітело (ok. 1230–ok. 1314) • Еразм Ціолек Вітело / Вітело (бл. 1230–бл. 1314) – metafizyka i filozofia przyrody / метафізика та філософія природи. – метафізика і натурфілософія • Akademia Krakowska / Краківська академія: • Академія Краківська Краківська академія: 1364 – Akademia Kazimierzowska / Казімєжовська академія, 1364 – Казимирівська Академія / Казімежовська академія, 1400 – Akademia Jagiellońska / Ягайлонська академія [Ягеллонський універ- 1400 р. – Ягеллонська академія / Ягайлонська академія [ Ягеллонський ситет]. університет ]. • Myśl społeczno-religijna i polityczna / Суспільно-релігійна та політична думка: • Суспільно-релігійна і політична думка / Mateusz z Krakowa / Матеуш із Кракова (ok. 1345–1410), Суспільно-релігійна та політична думка: Stanisław ze Skarbimierza / Станислав из Скальбмежа (zm. 1431), Матеуш із Кракова / Матеуш із Кракова (бл. 1345–1410), Paweł Włodkowic z Brudzenia / Павел Влодкович (ok. 1370–ok. 1435), Станіслав зі Скарбимежа / Станислав із Сальбмежа (пом. 1431), Павел Влодковіц з Брудзеня / Pawel Влодковіц (бл. 1370–бл. 1435), Paweł Włodkowic: O wojnie sprawiedliwej. (...) Należy wiedzieć, że wymaga się pięciu rzeczy na to, aby wojna była sprawiedliwa, Павел Влодковіц: Про справедливу війну. (...) mianowicie [warunki te nazywane są] osoba, przedmiot, przyczyna, duch i upoważ- ... Слід знати, що п’ять речей необхідні для того, щоб війна була справедливою,... nienie. а саме [ці умови називаються] особа, предмет, причина, дух і дозвіл. Osoba, mianowicie nadająca się do walczenia, to jest świecka, której wolno przelewać Особа, а саме учасник бойових дій, тобто мирянин, якому дозволено проливати krew, bo duchownemu nie wolno, chyba w wypadku nieuniknionej konieczności. кров, для священнослужителя не допускається, хіба що в разі неминучої Przedmiot, mianowicie aby szło o odzyskanie wolności albo o dobro ojczyzny. необхідності. Przyczyna, mianowicie jak jeżeli się walczy z konieczności, aby przez walkę osiągnąć Предмет, а саме, аби йшлося про повернення свободи чи про благо вітчизни. pokój. Причина, а саме, коли хтось бореться з необхідності, щоб досягти миру шляхом Duch, aby to nie było z nienawiści albo zemsty lub chciwości, lecz dla poprawienia боротьби. i dla miłości, sprawiedliwości i posłuszeństwa gdyż wojować nie jest grzechem, ale grze- XIV–XV w. Дух, а саме, щоб це було не з ненависті, чи помсти, чи жадібності, але для XIV–XV ст. chem jest wojować dla łupu. виправлення та любові, справедливості та покори, бо воювати не є гріхом, але Upoważnienie, mianowicie aby to było z upoważnienia Kościoła, gdy się walczy za гріхом є воювати задля грабежу. wiarę, albo z upoważnienia monarchy. Дозвіл, а саме, щоб це було з дозволу Костелу, коли борються за віру, або за монарха. Jędrzej Gałka z Dobczyna / Енджей Галка из Добчина (ok. 1400–po 1451), Jan z Ludziska / Ян з Лудзіска (ok. 1400–przed 1460), Енджей Галка із Добчина / Енджей Галка із Добчина (бл. 1400–після 1451), Jan Ostroróg / Ян Остророг (ok. 1435–1501). Ян з Лудзіська / Ян з Лудзіська (бл. 1400–до 1460), • Scholastyka / Схоластика: Ян Остроруг / Ян Остроруг (бл. 1435–1501). − via antiqua [„dawna droga” / „стара дорога”]: • Схоластика / Схоластика: Jan z Głogowa / Ян Глоговчик (ok. 1445–1507), − via antiqua [«стародавній спосіб» / «стара дорога» ]: Jakub z Gostynina / Якуб з Гостинина (ok. 1454–1506), Ян з Глогува / Ян Глоговчик (бл. 1445–1507), Jan ze Stobnicy / Ян зі Стобницї (ok. 1470–1519 lub 1530); Якуб з Гостиніна / Якуб з Гостиніна (бл. 1454–1506), − via moderna [„nowa droga” / „нова дорога”]: Ян зі Стобниці / Ян зі Стобниці (бл. 1470–1519 або 1530 рр.); Piotr z Sienna / Пьотр із Сєнна (ok. 1382–przed 1460); − via moderna [«сучасний спосіб», «нова дорога» / «нова дорога»]: − buridanizm / буриданізм (zwolennicy myśli Jana Buridana / послідовники Пьотр із Сєнна / Пьотр із Сієни (бл. 1382–до 1460); думки Жана Буридана): − буріданізм / номіналізм (послідовники думки Жана Бурідана / Andrzej Wężyk / Анджей Венжик (ok. 1377–1430), послідовники думки Жана Бурідан): Benedykt Hesse / Бенедикт Гессе (ok. 1389–1456), Анджей Венжик / Анджей Венжик (бл. 1377–1430), Paweł z Worczyna / Павел із Ворчина (ok. 1380–1430). Бенедикт Гессе / Бенедикт Гессе (бл. 1389–1456), • Początki humanizmu / Початки гуманізму: Павел із Ворчини / Павел із Ворчини (бл. 1380–1430). Jan Długosz / Ян Длугош (1415–80) – ojciec polskiej historiografii, • Початки гуманізму / Початки гуманізму: Kallimach / Каллімах (1437–1496). Ян Длугош / Ян Длугош (1415–80) – засновник польської історіографії, Каллімах / Калімах (1437–1496). 584 Aneks Додаток 585 II. II. Myśl epoki renesansu Думка епохи Ренесансу • Kontynuacje scholastyki: • Продовження схоластики: Michał Falkener z Wrocławia (ok. 1460–1534), Міхал Фалькенер з Вроцлава (бл. 1460–1534), Andrzej Glaber z Kobylina (ok. 1500–1572). Анджей Глабер з Кобиліна (бл. 1500–1572). • Humanizm uniwersytecki: • Університетський гуманізм: Szymon Marycjusz z Pilzna (1516–1574), Шимон Мариціуш з Пільзна (1516–1574), Wojciech Nowopolczyk (1508–1559), Войцех Новопольчик (1508–1559), Jakub Górski (ok. 1525–1585). Якуб Гурський (бл. 1525–1585). • Początki nowej nauki: • Початки нової науки: Mikołaj Kopernik (1473–1543). Миколай Коперник (1473–1543). • Myśl polityczno-prawna: • Політико-правова думка: XVI ст. XVI w. Jakub Przyłuski (zm. 1554), Якуб Пржилуський (пом. 1554), Andrzej Frycz Modrzewski (ok. 1503–1572), Анджей Фрич Моджевський (бл. 1503–1572), Andrzej Wolan (ok. 1530–1610), Анджей Волан (бл. 1530–1610), • Myśl reformy katolickiej: • Думка католицько-реформаторська: Stanisław Orzechowski (1513–1566), Станіслав Ожеховський (1513–1566), Wawrzyniec Goślicki (ok. 1530–1607), Вавжинець Госліцький (бл. 1530–1607), Krzysztof Warszewicki (1543–1603). Кшиштоф Варшевицький (1543–1603). • Powstanie doktryny społeczno-religijnej zboru ariańskiego: • Зародження соціально-релігійної доктрини аріанської конгрегації: (antytrynitaryzm, socynianizm, bracia polscy) (антитринітаризм, соцініанство, польські брати) Grzegorz Paweł z Brzezin (ok. 1525–1591), Гжегож Павел з Бжезін (бл. 1525–1591), Szymon Budny (ok. 1530–1593), Шимон Будний (бл. 1530–1593), Marcin Czechowic (1532–1613), Марцін Чехович (1532–1613), Faust Socyn (1539–1604). Фауст Социн (1539–1604). III. III. Filozofia epoki baroku Філософія епохи Бароко • Kontynuacja scholastyki (filozofia szkolna): • Продовження схоластики (філософія шкільна): Adam Burski (1560–1611), Адам Бурський (1560–1611), Szymon Birkowski (1574–1626), Шимон Бірковський (1574–1626), Marcin Śmiglecki (1564–1618), Марцін Сміглецький (1564–1618), Jan Morawski (1633–1700), Ян Моравський (1633–1700), Tomasz Młodzianowski (1622–1686), Томаш Млодяновський (1622–1686), Adam Kwiryn Krasnodębski (1628–1702), Адам Квирин Краснодембський (1628–1702), Самуель Вежхонський з Любліна (пом. 1642), XVII ст. XVII w. Samuel Wierzchoński z Lublina (zm. 1642), Ferdynand Ohm Januszowski (1639–1712), Фердинанд Ом Янушовський (1639–1712), Szymon Stanisław Makowski (1588–1644). Шимон Станіслав Маковський (1588–1644). • Myśl ariańska: • Аріанізм: Joachim Stegman Starszy (1595–1633), Йоахім Стегман Старший (1595–1633), Samuel Przypkowski (ok. 1592–1670), Самуель Пшипковський (бл. 1592–1670), Andrzej Wiszowaty (1608–1678), Анджей Вішоватий (1608–1678), Jan Crell (1590–1633), Ян Крелл (1590–1633), Jan Ludwik Wolzogen (1599–1661), Ян Людвік Вольцоген (1599–1661), Jonasz Szlichtyng (1592–1661). Йонаш Шліхтинг (1592–1661). 586 Aneks Додаток 587 • Myśl społeczna: • Думка соціальна: (problemy państwa, świadomości narodowej, tolerancji) (проблеми держави, національної свідомості, толерантності) Jakub Zawisza z Kroczowa (?–?), Якуб Завіша з Крочува (?–?), XVII w. Maciej Kazimierz Sarbiewski (1595–1640), Мацей Казімеж Сарбєвський (1595–1640), XVII ст. Sebastian Petrycy z Pilzna (1554–1626), Себастьян Петріци з Пільзна (1554–1626), Szymon Starowolski (1588–1656), Шимон Старовольський (1588–1656), Aron Aleksander Olizarowski (ok. 1618–ok. 1659), Арон Олександр Олізаровський (бл. 1618–бл. 1659), Łukasz Opaliński (1612–1662). Лукаш Опалінський (1612–1662), Анджей Максиміліан Фредро (1620–16179). IV. Kryzys kultury umysłowej i filozofia oświecenia IV. Криза інтелектуальної культури та філософія просвітництва • Schyłkowe postacie tradycyjnej scholastyki: Andrzej Rudzki (1714–1766), • Постаті занепадаючої традиційної схоластики: Jerzy Gengell (1657–1730), Анджей Рудзкі (1714–1766), Jan Kowalski (1711–1782), Єжи Генгель (1657–1730), Stanisław Jaworski (1711–1779). Ян Ковальський (1711–1782), • Philosophia recentiorum: Станіслав Яворський (1711–1779). Antoni Wiśniewski (1718–1774), • Філософія оновлена (лат. recentiorum): Wawrzyniec Mitzler de Kolof (1711–1778), Антоній Вишневський (1718–1774), Marcin Świątkowski (zm. 1790). Вавжинець Міцлер де Колоф (1711–1778), • Pierwsze głosy o potrzebie reform społecznych, politycznych i kulturowych: Марцін Свьонтковський (пом. 1790). Stanisław Konarski (1700–1773), • Початки соціальних, політичних і культурних реформ: Stanisław Leszczyński (1677–1766). Станіслав Конарський (1700–1773), XVIII w. XVIII століття • Oświeceniowe koncepcje filozoficzne i społeczne: Станіслав Лещинський (1677–1766). − nawiązanie do fizjokratyzmu • Філософсько-соціальні концепції Просвітництва: Antoni Popławski (1739–1799), Konstanty J. Bogusławski (1754–1819), − звернення до фізіократії Антоній Поплавський (1739–1799), Hugo Kołłątaj (1750–1812); Константи Є. Богуславський (1754–1819), − nawiązanie do idei J.J. Rousseau Гуго Коллонтай (1750–1812); Stanisław Staszic (1755–1826); − nawiązanie do filozofii zdrowego rozsądku − звернення до ідей Ж. Ж. Руссо Станіслав Сташиць (1755–1826); Jan Śniadecki (1756–1830). − звернення до філософії людського розуму • Publicystyka społeczno-edukacyjna: Ян Снядецький (1756–1830). Jan Chrzciciel Albertrandi (1731–1808), • Публіцистика соціально- просвітницька: Franciszek Bohomolec (1720–1784), Іоанн Хреститель Альбертранді (1731–1808), Piotr Świtkowski (1744–1793), Францішек Богомолець (1720–1784), Franciszek S. Jezierski (1749–1791), Пьотр Світковський (1744–1793), Grzegorz Piramowicz (1735–1801). Францішек С. Єзерський (1749–1791), Racjonalizm oświeceniowy Гжегож Пірамович (1735–1801). • A. Naruszewicz (1733–1796): Просвітницький раціоналізм „Zabawy Przyjemne i Pożyteczne”. • Адам Нарушевич (1733 – 1796): • I. Krasicki (1735–1801): «Приємні та корисні ігри». redaktor „Monitora”, • Ігнацій Красицький (1735 – 1801): Mikołaja Doświadczyńskiego przypadki, 1776, Редактор видання „Монітор”, Myszeis, 1775, Роман «Пригоди Миколая Досвядчинського», 1776, Monachomachia, 1778. Поема «Мишеїда», 1775, • F. Karpiński (1741–1825): Героїко-комічна поема Монахомахія, або Війна ченців, 1778. Laura i Filon, 1780. • Францішек Карпінський (1741 – 1825): Лаура і Філон, 1780. 588 Aneks Додаток 589 • F. Zabłocki (1752–1821): • Францішек Заблоцький (1752 – 1821): Fircyk w zalotach, 1781, Залицяння Франтика, 1781, sekretarz Towarzystwa do Ksiąg Elementarnych. секретар Товариства елементарних книг. • S. Konarski (1700–1773): • Станіслав Конарскі (1700 – 1773): założenie Collegium Nobilium, заснування Collegium Nobilium, O skutecznym rad sposobie, 1760-63. політичний трактат «Про дієвий спосіб проведення нарад» у 4 томах, 1760-63. • H. Kołłątaj (1750–1812): • Гуго Коллонтай (1750 – 1812): Do Stanisława Małachowskiego Anonima listów kilka, 1788, До Станіслава Малаховського[…] кілька листів Аноніма, 1788 р. Prawo polityczne narodu polskiego, czyli układ rządu Rzeczypospolitej, 1790, Право політичне польського народу, або устрій Речі Посполитої 1790 р., Do prześwietnej Deputacji, 1790, До Прекрасної Депутації, 1790, O ustanowieniu i upadku Konstytucji Polskiej 3 maja, 1793, Про встановлення та падіння Польської Конституції 3 травня 1793 р. Porządek fizyczno-moralny, czyli nauka o należytościach i powinnościach człowieka, Фізично-моральний порядок, або наука про обов’язки та повинності людини, 1810. 1810. • S. Staszic (1755–1826): • Станіслав Сташиць (1755 – 1826): Uwagi nad życiem Jana Zamoyskiego, 1787, Роздуми над життям Яна Замойського, 1787, Przestrogi dla Polski, 1790, Застереження для Польщі, 1790 р. Ród ludzki, 1819-20, Рід людський, 1819-20, O ziemiorództwie Karpatów, 1815. Про походження Карпат та інших гір і рівнин Польщі 1815. Przełom XVIII i XIX wieku: Перелом XVIII-XIX століть: Ostatnie reformy (Komisja Edukacji Narodowej 1773–94, Konstytucja 3 Maja 1791), Останні реформи (Комісія народної освіти 1773–94 рр., Конституція 3 травня Targowica (1792), drugi rozbiór Polski (1793), Insurekcja Kościuszkowska (1794), trzeci 1791 р.), Тарговиця (1792 р.), Другий поділ Польщі (1793 р.), Повстання Костюшка rozbiór Polski (1795), Napoleoniada i Księstwo Warszawskie (1807-1815) – ugruntowanie (1794 р.), Третій поділ Польщі (1795 р.), Наполеоніада та Герцогство Варшавське myślenia idealistyczno-insurekcyjnego, cios dla refleksji racjonalnej. (1807-1815) – утвердження ідеалістично-повстанського мислення, послаблення ролі раціонального світосприйняття. V. Bogactwo inspiracji intelektualnych XIX i I połowy XX wieku V. Інтелектуалізм XIX і першої половини XX століття • Krytyka oświecenia: • Критика Просвітництва: − inspirowana przez kantyzm: Józef Kalasanty Szaniawski (1764–1848), Feliks Jaroński (1777–1827); − натхненні кантіанством: Юзеф Каласанти Шанявський (1764–1848), − inspirowana przez schellingianizm: Józef Gołuchowski (1797–1858); Фелікс Яронський (1777–1827); − katolicka: Karol Surowiecki (1750–1824). − натхненний шеллінгіанством: Юзеф Ґолуховський (1797–1858); • Próby kontynuacji myśli oświeceniowej zapowiadające pozytywizm: − католицька: Кароль Суровецький (1750–1824). • Розвиток просвітницької думки в керунку позитивізму: Michał Wiszniewski (1794–1865), Anioł Dowgird (1776–1835), Міхал Вишневський (1794–1865), Dominik Szulc (1797–1860). Ангел Довгірд (1776–1835), Домінік Шульц (1797–1860). • Filozofia romantyzmu • Романтична філософія Romantyzm* Романтизм* Prąd ideowy panującym w Europie w okresie między Wielką Rewolucją Francuską Ідеологічна течія, що панувала в Європі в період між Великою французькою a Wiosną Ludów, w Polsce – między rokiem 1822 (data wydania t. 1 Poezji A. Mickiewicza) революцією та Весною Народів, у Польщі – між 1822 р. (дата виходу в світ першого a powstaniem styczniowym. Występujące wtedy w krajach europejskich dążenia do тому «Поезії» А. Міцкевича) та Січневим повстанням. Прагнення до демократичних przemian demokratycznych oraz do odrodzenia bądź wyzwolenia narodowego wywarły змін і національного відродження та визволення, що відбувалися в європейських istotny wpływ na powstanie romantycznej filozofii i sztuki, także stylu życia i obyczaju. країнах того часу, мало значний вплив на становлення романтичної філософії та Dominującym wyrazem nowej kultury był zarówno sprzeciw wobec dawnej kultury мистецтва, а також стилю життя і звичаїв. dworsko-feudalnej, jak i wobec formującej się mieszczańskiej cywilizacji. Z kryzysu Домінуючим проявом нової культури було протистояння як старій придворно-феодальній oświeceniowej wiary w możliwość pogodzenia interesów jednostki i społeczeństwa wyrosło культурі, так і буржуазній цивілізації, що зароджувалася. З кризи просвітницької віри przeświadczenie romantyków o nieuchronności konfliktu między jednostką a światem. в можливості поєднання інтересів особистості й суспільства у романтиків виросло Era rewolucji, jak i epoka napoleońska, zaszczepiły romantykom przekonanie o potędze переконання про неминучість конфлікту особистості й світу. Ера революції, як і świadomej woli ludzkiej. наполеонівська доба, прищепили романтикам віру в силу свідомої людської волі. 590 Aneks Додаток 591 • Początki myśli romantycznej: • Витоки романтичної думки: Maurycy Mochnacki (1803–1834) – teoria świadomości narodowej; Маурицій Мохнацький (1803–1834) – теорія національної свідомості; Józef Maria Hoene-Wroński (1776–1853) – mesjanistyczna filozofia absolutu. Юзеф Марія Гоене-Вронський (1776–1853) – месіанська філософія − Filozofia historii: абсолюту. August Cieszkowski (1814–94), − Філософія історії: Henryk Kamieński (1813–1865), Август Цешковський (1814–1894), Edward Dembowski (1822–1846). Генрик Каменський (1813–1865), − Program „filozofii narodowej”: Едвард Дембовський (1822–1846). Karol Libelt (1807–1875), − Програма «народної філософії»: Bronisław Trentowski (1808–1869). Кароль Лібельт (1807–1875), − Romantyczny mesjanizm: Броніслав Трентовський (1808–1869). Adam Mickiewicz (1798–1855), − Романтичний месіанізм: Juliusz Słowacki (1809–1849), Адам Міцкевич (1798–1855), Zygmunt Krasiński (1812–1859), Юліуш Словацький (1809–1849), Andrzej Towiański (1799–1878). Зигмунт Красінський (1812–1859), Анджей Товянський (1799–1878). • Myśl społeczno-polityczna • Суспільно-політична думка − konstytucyjno-monarchistyczna: Adam J. Czartoryski (1770–1861), − конституційно-монархічна: Karol B. Hoffman (1798–1875); Адам Єжи Чарторийський (1770–1861), − demokratyczna: Чарльз Б. Гоффман (1798–1875); Joachim Lelewel (1786–1861), − демократична: Towarzystwo Demokratyczne Polskie: Jan N. Janowski (1803–1888), Йоахим Лелевель (1786–1861), Wiktor Heltman (1796–1874); Польське демократичне товариство: Ян Н. Яновський (1803–1888), − socjalistyczna: Віктор Гельтман (1796–1874); Tadeusz Krępowiecki (1798–1847), − соціалістична: Stanisław Worcell (1799–1857), Тадеуш Кренповецький (1798–1847), Zenon Świętosławski (1811–1875), Станіслав Ворцель (1799–1857), Ludwik Królikowski (1799–między 1879 a 1883). Зенон Свєнтославський (1811–1875), • Konserwatywna krytyka nowych prądów filozoficznych: Людвік Круліковський (1799–1879–1883). Eleonora Ziemięcka (1814–1869), • Консервативна критика нових філософських течій: Henryk Rzewuski (1791–1866). Елеонора Земєньська (1814–1869), • Krytyka mesjanizmu i filozofia cywilizacji: Генрик Жевуський (1791–1866). Cyprian K. Norwid (1821–1883). • Критика месіанства і філософія цивілізації: • Prepozytywizm: Ципріян Каміль Норвід (1821–1883). Józef Supiński (1804–1893) – pierwszy polski podręcznik ekonomii politycznej. • Препозитивізм: • Filozofia pozytywizmu: Юзеф Супінський (1804–1893) – перший польський підручник з політичної економії. Aleksander Świętochowski (1840–1938), Julian Ochorowicz (1850–1917), • Філософія позитивізму: Piotr Chmielowski (1848–1904), Олександр Свєнтоховський (1840–1938), Bolesław Prus (1847–1912), Юліан Охорович (1850–1917), Franciszek Krupiński (1836–1898), Пьотр Хмєловський (1848–1904), Władysław Kozłowski (1832–99), Болеслав Прус (1847–1912), Włodzimierz Spasowicz (1829–1906). Францішек Крупінський (1836–1898), • Neokrytycyzm: Владислав Козловський (1832–99), Володимир Спасович (1829–1906). Henryk Goldberg (1845–1915), Adam Mahrburg (1855–1913), • Неокритицизм: Marian Massonius (1862–1945). Генрик Голдберг (1845–1915), • Filozofia przyrody i nauki: Адам Марбург (1855–1913), Маріан Массоніус (1862–1945). Feliks W. Szokalski (1811–1891), Benedykt Dybowski (1833–1930), • Філософія природи і науки: Фелікс Віктор Шокальський (1811–1891), БенедиктТадеуш Дибовський (1833–1930), 592 Aneks Додаток 593 Józef Nusbaum-Hilarowicz (1859–1917), Юзеф Нусбаум-Гілярович (1859–1917), Zygmunt Kramsztyk (1849–1920), Зигмунт Крамштик (1849–1920), Samuel Dickstein (1851–1939). Самуель Дікштейн (1851–1939). • Myśl socjologiczna: • Соціологічна думка: Bolesław Limanowski (1835–1935), Болеслав Лімановський (1835–1935), Ludwik Gumplowicz (1838–1909). Людвік Гумпльович (1838–1909). • Myśl historyczna: • Історична думка: − szkoła warszawska − Варшавська школа Tadeusz Korzon (1839–1918), Władysław Smoleński (1851–1926); Тадеуш Корзон (1839–1918), Владислав Смоленський (1851–1926); − szkoła krakowska − Краківська школа Walerian Kalinka (1826–1886), Stanisław Smolka (1854–1924), Michał Валеріан Калінка (1826–1886), Станіслав Смолка (1854–1924), Міхал Bobrzyński (1849–1935). Бобжинський (1849–1935). • Krytyka pozytywizmu: • Критика позитивізму: − z pozycji metafizyki – Henryk Struve (1840–1912); − з позицій метафізики – Генрик Струве (1840–1912); − katolicka – Stefan Pawlicki (1839–1916), Marian Morawski (1845–1901), − католицька – Стефан Павліцький (1839–1916), Мар’ян Моравський (1845– Maurycy Straszewski (1848–1921). 1901), Маврицій Страшевський (1848–1921). • Empiriokrytycyzm jako kontynuacja pozytywizmu: • Емпіріокритицизм як продовження позитивізму: Józefa Kodisowa (1865–1940), Władysław Heinrich (1869–1957), Joachim Юзефа Фабіанна Кодісова (1865–1940), Владислав Генріх (1869–1957), Matellmann (1889–1942?). Йоахім Мательманн (1889–1942?). • Metafizyczne filozofie dziejów i kultury: • Метафізичні філософії історії та культури: Stanisław Przybyszewski (1868–1927), Artur Górski (1870–1959), Jerzy Станіслав Пшибишевський (1868–1927), Артур Гурський (1870–1959), Єжи Żuławski (1874–1915), Tadeusz Miciński (1873–1918), Wacław Berent (1873– Жулавський (1874–1915), Тадеуш Міцінський (1873–1918), Вацлав Берент 1940), Marian Zdziechowski (1861–1938). (1873–1940), Мар’ян Здзеховський (1861–1938). • Odrodzenie mesjanizmu: • Відродження месіанства: Stanisław Szczepanowski (1846–1900), Antoni Chołoniewski (1872–1924), Станіслав Щепановський (1846–1900), Антоній Холоневський (1872–1924), Wincenty Lutosławski (1863–1954). Вінцентій Лютославський (1863–1954). • Metafizyka i neoscholastyka: • Метафізика і неосхоластика: Przełom XIX i XX wieku Benedykt Bornstein (1880–1948), Mścisław Wartenberg (1868–1938), Witold Бенедикт Борнштейн (1880–1948), Мсціслав Вартенберг (1868–1938), Rubczyński (1864–1938), Franciszek Gabryl (1866–1914), Idzi Raszewski Вітольд Рубчинський (1864–1938), Францішек Габриль (1866–1914), Ідзі Рубіж XIX-XX ст. (1871–1922), Kazimierz Wais (1865–1934), Stanisław Kobyłecki (1864–1939). Рашевський (1871–1922), Казімеж Вайс (1865–1934), Станіслав Кобилецький • Filozoficzna refleksja na temat cywilizacji i narodu: (1864–1939). Erazm Majewski (1858–1922), Jan K. Kochanowski (1869–1949), Jan • Філософські роздуми про цивілізацію та націю: L. Popławski (1854–1908), Zygmunt Balicki (1858–1916), Roman Dmowski Еразм Маєвський (1858–1922), Ян Кароль Кохановський (1869–1949), Ян (1864–1939). Людвік Пославський (1854–1908), Зигмунт Баліцький (1858–1916), Роман • Inspiracje i interpretacje marksistowskie: Дмовський (1864–1939). Ludwik Krzywicki (1859–1941), Kazimierz Kelles-Krauz (1872–1905), Róża • Марксистські думки та інтерпретації: Luksemburg (1870–1919), Edward Abramowski (1868–1918), Stanisław Людвік Кшивіцький (1859–1941), Казімеж Келлес-Крауз (1872–1905), Роза Brzozowski (1878–1911). Люксембург (1870–1919), Едвард Абрамовський (1868–1918), Станіслав • Myśl społeczna i kulturalna w kręgu idei socjalistycznych i niepodległościowych: Бжозовський (1878–1911). Wacław Nałkowski (1851–1911), Jan W. Dawid (1859–1914), Józef K. Potocki • Соціально-культурна думка в колі соціалістичних і самостійницьких ідей: (M. Bohusz, 1854–99), Leon Winiarski (1865–1915), Zygmunt Heryng Вацлав Налковський (1851–1911), Ян Владислав Давид (1859–1914), Юзеф (1854–1931), Janusz Korczak (1878?–1942), Helena Radlińska (1879–1954), Кароль Потоцький (псевдонім – Марьян Богуш, 1854–99), Леон Вінярський Stefania Sempołowska (1869–1944), Tytus Filipowicz (1873–1953), Antoni (1865–1915), Зигмунт Герінг (1854–1931), Януш Корчак (1878?–1942), B. Dobrowolski (1872–1954). Гелена Радлінська (1879–1954), Стефанія Семполовська (1869–1944), Титус • Powstanie filozoficznej szkoły lwowskiej: Філіпович (1873–1953), Антоній Болеслав Добровольський (1872–1954). Kazimierz Twardowski (1866–1938). • Заснування Львівської філософської школи: Казімеж Твардовський (1866–1938). 594 Aneks Додаток 595 • Szkoła lwowsko-warszawska: • Львівсько-Варшавська школа: Jan Łukasiewicz (1878–1956), Stanisław Leśniewski (1886–1939), Tadeusz Ян Лукашевич (1878–1956), Станіслав Лесьнєвський (1886–1939), Тадеуш Kotarbiński (1886–1981), Tadeusz Czeżowski (1889–1981), Zygmunt Zawirski Котарбінський (1886–1981), Тадеуш Чежовський (1889–1981), Зигмунт (1882–1948), Daniela Gromska (1889–1973), Kazimierz Ajdukiewicz (1890– Завірський (1882–1948), Даніела Громська (1889–1973), Казімеж Айдукевич 1963), Alfred Tarski (1901–1983), Izydora Dąmbska (1904–1983), Maria (1890–1963), Альфред Тарський (1901–1983), Ізидора Домбська (1904–1983), Kokoszyńska-Lutmanowa (1905–1981), Janina Kotarbińska (1901–1997), Марія Кокошинська-Лутманова (1905–1981), Яніна Котарбінська (1901– Seweryna Łuszczewska-Rohmanowa (1904–1978), Edward Poznański (1901– 1997), Северина Лущевська-Рохманова (1904–1978), Едвард Познанський 1976). (1901–1976). • Filozofia i socjologia kultury: • Філософія та соціологія культури: Stanisław I. Witkiewicz (1885–1939), Leon Chwistek (1884–1944), Feliks Станіслав Ігнацій Віткевич (псевдонім – Віткацій, 1885–1939), Леон Koneczny (1862–1949), Sergiusz Hessen (1887–1950), Henryk Elzenberg Хвістек (1884–1944), Фелікс Конечний (1862–1949), Сергіуш Гессен (1887– (1887–1967), Florian Znaniecki (1882–1958), Stefan Czarnowski (1879– 1950), Генрик Ельценберг (1887–1967), Флоріан Знанєцький (1882–1958), 1937), Bronisław Malinowski (1884–1942), Stanisław Ossowski (1897–1963), Стефан Чарновський (1879–1937), Броніслав Малиновський (1884–1942), Перша половина XX ст. Maria Ossowska (1896–1974), Bogdan Nawroczyński (1882–1974), Bogdan Станіслав Оссовський (1897–1963), Марія Оссовська (1896–1974), Богдан I połowa XX wieku Suchodolski (1903–1992). Наврочинський (1882–1974), Богдан Суходольський (1903–1992). • Filozofia marksistowska: • Марксистська філософія: Julian Brun (1886–1942), Władysław Spasowski (1877–1941), Stefan Rudniański Юліан Брун (1886–1942), Владислав Спасовський (1877–1941), Стефан (1887–1941), Andrzej Stawar (1901–1975). Руднянський (1887–1941), Анджей Ставар (1901–1975). • Neomesjanizm: • Неомесіанство: Jerzy Braun (1901–1975). Єжи Броніслав Браун (1901–1975). • Fenomenologia: • Феноменологія: Roman Ingarden (1893–1970). Роман Вітольд Інгарден (1893–1970). • Filozofia katolicka: • Католицька філософія: − neotomizm – Jacek Woroniecki (1878–1949), Kazimierz J. Kowalski (1896– − неотомізм – Яцек Воронєцький (1878–1949), Казімеж Юзеф Ковальський 1972); (1896–1972); − Józef M. Bocheński (1902–95), Jan F. Drewnowski (1896–1978), Jan Salamucha − Юзеф Марія Бохенський (1902–95), Ян Францішек Древновський (1896– (1903–1944); 1978), Ян Саламуха (1903–1944); − skierowana ku filozofii kultury – Konstanty Michalski (1879–1947), Andrzej − спрямована на філософію культури – Костянтин Юзеф Міхальський (1879– Krzesiński (1884–1964); 1947), Анджей Кшесінський (1884–1964); − nietomistyczna – Augustyn Jakubiasiak (1884–1945); − неотомізм – Августин Якубісяк (1884–1945); − personalizm kręgu „Verbum” i Lasek – Władysław Korniłowicz (1884–1946), − персоналізм осередків «Verbum» і Лясек – Владислав Еміль Корнілович Zofia Landy (1894–1972), Jerzy L. Siwecki (1908–1939). (1884-1946), Зофія Ланди (1894-1972), Єжи Л. Сівецький (1908-1939). * Nazwa „romantyzm” wywodzi się od łac. przymiotnika romanus (rzymski). W średniowieczu języki, * Назва «романтизм» походить від лат. прикметника romanus (римський). У середні віки мови, którymi posługiwały się narody w prowincjach rzymskich, nazywano romańskimi. Baśnie, podania i legendy якими розмовляли народи в римських провінціях, називалися романськими. Казки, оповідання та tych narodów zwano zaś romancami. Opowiadały one o fantastycznych i niesamowitych przygodach. Roman- легенди цих народів називали романсами. Вони розповідали про фантастичні та дивовижні пригоди. tycy chętnie odwoływali się chętnie do ludowych legend i średniowiecznych powieści awanturniczych. Романтики охоче зверталися до народних легенд і середньовічних пригодницьких романів. 596 Aneks Додаток 597 II. DZIEJE USTROJU POLSKI II. ІСТОРІЯ ПОЛЬСЬКОГО ЛАДУ Od Konstytucji 3 Maja z 1791 roku do Konstytucji kwietniowej z 1935 roku Від Конституції 3 травня 1791 року до Квітневої Конституції 1935 року [oprac. Bartłomiej Zdaniuk] [Опрацювання: Бартломей Зданюк ] 1. Geneza konstytucji 1. Генезис конституції Geneza poszczególnych konstytucji zazwyczaj wiązała się z przełomowymi Генезис конституцій зазвичай був пов’язаний з переломними моментами в momentami w dziejach Polski. Momentem takim była najczęściej chwila історії Польщі. Таким моментом найчастіше був момент відновлення (по- odzyskania (choćby namiastki) niepodległości, względnie zmiany układu sił чаток) незалежності або зміни балансу сил у польській політичній системі. w polskim systemie politycznym. Osobną kategorię stanowią akty prawne doby Окрему категорію становлять правові акти періоду поділів. Прийняті кон- zaborów. Przyjmowane konstytucje odzwierciedlały aktualny stan stosunków ституції відображали актуальний стан внутрішніх і зовнішніх політичних wewnątrz- i zewnątrzpolitycznych Polski. відносин Польщі. W specyficznych okolicznościach uchwalono Konstytucję 3 maja 1791 roku, Специфічний характер мали обставини прийняття Конституції 3 травня formalnie noszącą nazwę Ustawy Rządowej. Dokument przyjęto pośpiesznie, tuż 1791 року, яка офіційно відома як Урядовий Акт. Документ ухвалили поспіхом, po przerwie wielkanocnej, zanim przeciwni projektowi posłowie zdążyli wrócić відразу після великодніх канікул, до того, як депутати, які виступають проти do Warszawy. Konstytucja była owocem prac Sejmu Czteroletniego (1788–1792) проекту, встигли повернутися до Варшави. Конституція була плодом роботи – kulminacyjnego momentu polskiego Oświecenia. Za konstytucją opowiadało się Чотирирічного сейму (1788–1792) – кульмінаційного моменту польського Про- w szczególności Stronnictwo Patriotyczne, kierowane przez marszałka Stanisława світництва. Зокрема, за конституцію виступала Патріотична партія – реформа- Małachowskiego i Ignacego Potockiego торський табір – неформальне угруповання політиків, що об’єднувало діячів, Konstytucja 3 maja nie wprowadzała radykalnych zmian w ustroju społecznym, які прагнули провести реформи під час Великого Сейму 1788–1792 рр. на чолі jak czyniła to inna konstytucja, uchwalona w tym samym roku we Francji. Polska з маршалком Станіславом Малаховським та Ігнацієм Потоцьким. Ustawa Rządowa oraz uznane za jej część Ustawa o sejmikach i Ustawa o miastach Конституція 3 травня не внесла радикальних змін у суспільний лад, як це królewskich, dokonywały raczej modernizacji istniejącego stanu państwa i społe- зробила інша конституція, прийнята того ж року у Франції. Польський Урядо- czeństwa. вий Акт і Акт про сеймики та Закон про королівські міста, визнані його части- Konstytucja Księstwa Warszawskiego (22 lipca 1807 roku) i Królestwa Polskie- ною, скоріше всього були спрямовані на модернізацію існуючого державного go (27 listopada 1815 roku) miały charakter oktrojowany, tzn. że były one nadane ладу та суспільства. przed władcę, a nie uchwalone przez parlament. W pierwszym wypadku nadania Конституції Варшавського герцогства (22 липня 1807 р.) і Королівства Поль- dokonał cesarz Francuzów Napoleon I, a w drugim – car Aleksander I (doradza- ського (27 листопада 1815 р.) мали урізаний половинчатий характер, тобто при- ny przez księcia Adama Czartoryskiego). Warto zwrócić uwagę, że obydwa twory ймалися правителем, але не затверджувалися парламентом. У першому випадку państwowe stanowiły jedynie namiastkę dawnej Rzeczypospolitej. Ich powierzchnia прийняття конституції ініціював французький імператор Наполеон І, в другому była dalece mniejsza, nie były one suwerenne, a w przypadku Księstwa Warszaw- – цар Олександр І (при сприянні князя Адама Чарторийського). Варто зазначити, skiego, nawet nazwa nie zawierała słowa „Polska”. що обидва державні утворення були лише прототипами колишньої Речі Поспо- W szczególnej sytuacji znalazł się po rozbiorach Kraków. Po III rozbiorze Polski литої. Їх територія була значно меншою, вони не були суверенними, а у випадку miasto weszło w skład Cesarstwa Austriackiego, a w 1809 roku – Księstwa Warszaw- Варшавського герцогства навіть назва не містила слова «Польща». skiego. Podczas obrad Kongresu Wiedeńskiego (1815), Prusy, Austria i Rosja zdecy- Після поділів в особливій ситуації опинився Краків. Після третього поділу dowały, że Kraków i okolice leżące na lewym brzegu Wisły utworzą pół-niepodległe Польщі місто увійшло до складу Австрійської імперії, а в 1809 році – до Вар- państwo zwane Wolnym Miastem Kraków albo Rzecząpospolitą Krakowską. Wolne шавського герцогства. Під час Віденського конгресу (1815) Пруссія, Австрія та Miasto Kraków posiadało aż trzy konstytucje. Pierwsza, tzw. „pierwiastkowa”, zo- Росія вирішили, що Краків і територія на лівому березі Вісли утворять напів- stała narzucona 3 maja 1815 roku przez państwa zaborcze („pierwiastkowa”, gdyż суверенну державу під назвою Вільне місто Краків або Краківська Річ Поспо- składała się jedynie z 22 artykułów). Drugą, tzw. „rozwiniętą”, przyjęła w 1818 roku лита. Вільне місто Краків мало аж три конституції. Перша, так звана «еле- powołana przez państwa zaborcze Komisja Organizacyjna. Wreszcie trzecia – tzw. ментарна», була запроваджена 3 травня 1815 р. державами, які брали участь 598 Aneks Додаток 599 „konstytucja poprawna” – została ustanowiona 30 maja 1833 roku. Ograniczała one у поділах («елементарна», оскільки складалася лише з 22 статей). Друга, так obowiązujące wcześniej swobody, czym chciano ukarać mieszkańców Rzeczypo- звана «розвинута», була прийнята у 1818 р. Організаційною Комісією, ство- spolitej Krakowskiej za ich zaangażowanie na rzecz powstania listopadowego. реною державами, які брали участь у поділах. Нарешті, третя – «правильна Po rewolucji krakowskiej 1846 roku Wolne Miasto Kraków włączono do Au- конституція» – була запроваджена 30 травня 1833р. Вона обмежувала раніше strii. Zaś w roku 1861, na mocy Patentu Cesarskiego ziemie tzw. Galicji1 uzyskały існуючі свободи, що мало на меті покарати жителів Краківської Речі Поспо- autonomię, co potwierdzał Statut Krajowy Królestwa Galicji i Lodomerii z Wielkim литої за активну участь у листопадовому повстанні. Księstwem Krakowskim. Autonomia Galicji była jednym z następstw procesów od- Після Краківської революції 1846 року Вільне місто Краків було включе- środkowych w Cesarstwie Austriackim i przebudzania się narodów wchodzących но до складу Австрії. А в 1861 році за Цісарським патентом землі Галичини1 w jego skład, w tym zwłaszcza Węgrów i Włochów. отримали автономію, яка була підтверджена Крайовим статутом Королівства Pierwsze akty ustrojowe odrodzonej Rzeczypospolitej powstawały w atmosfe- Галичини і Лодомерії з Великим князівством Краківським. Автономія Галичи- rze chaosu i niepewności co do przyszłości nowego państwa i jego granic. Dnia ни була одним із наслідків відцентрових процесів в Австрійській імперії та 22 listopada 1918 roku Józef Piłsudski wydał Dekret o najwyższej władzy repre- пробудження її народів, особливо угорців та італійців. zentacyjnej Republiki Polskiej. Zebrany Sejm Ustawodawczy przyjął zaś 20 lutego Перші конституційні акти відродженої Речі Посполитої були створені в ат- 1919 roku uchwałę O powierzeniu Józefowi Piłsudskiemu dalszego sprawowania мосфері хаосу та невизначеності щодо майбутнього нової держави та її кор- urzędu Naczelnika Państwa, zwaną również Małą Konstytucją. Jak zauważono, донів. 22 листопада 1918 року Юзеф Пілсудський видав Декрет про найви- ostatni z wymienionych aktów prawnych miał właśnie formę uchwały, a nie ustawy, щу представницьку владу Речі Посполитої. 20 лютого 1919 року законодавчий czy konstytucji. Potrzeba chwili nakazywała jednak podejmowanie decyzji co do сейм прийняв резолюцію, якою підтвердив повноваження і висловив довіру przyszłości kraju w jak najkrótszym czasie. Szczególna chwila nastąpiła latem 1920 Юзефу Пілсудському продовжувати виконання обов’язків Глави держави, та- roku, gdy sytuacja na froncie polsko-bolszewickim stawała się wręcz dramatyczna. кож відому як Мала конституція. Зазначимо, що останній із згаданих правових Sejm uchwalił wtedy ustawę o Radzie Obrony Państwa (1 lipca 1920 roku), który to актів мав форму постанови, а не статуту чи конституції. Проте вимоги історич- organ miał przejąć część uprawnień parlamentu. ного моменту вимагали прийняття рішень щодо майбутнього країни в найко- O wiele dłużej, bo około dwóch lat, trwały przygotowania do uchwalenia pierw- ротші терміни. Вирішальний момент мав місце влітку 1920 р., коли ситуація на szej, całościowej konstytucji odrodzonej Polski, przyjętej w pełni suwerenny sposób, польсько-більшовицькому фронті стала майже драматичною. Тоді сейм ухва- tj. bez żadnego nacisku ze strony innego państwa. Nową konstytucję, tzw. marcową, лив Акт про Раду Оборони Держави (1 липня 1920 р.), яка в цій сфері повинна Sejm Ustawodawczy przyjął 17 marca 1921 roku. W pełni zaczęła ona jednak obo- була перебрати частину повноважень парламенту. wiązywać od grudnia 1922 r., gdy na podstawie jej przepisów obsadzono naczelne Підготовка до прийняття першої повної конституції відродженої Польщі, organy państwa. прийнятої повністю суверенно, тобто без тиску з боку іншої держави, тривала Przewrót majowy 1926 roku i przejęcie władzy przez Piłsudskiego miały oczy- набагато довше, близько двох років. Нову конституцію, відому як березневу за- wisty wpływ na kształt konstytucji. Już 2 sierpnia tego samego 1926 roku. Sejm конодавчий сейм прийняв 17 березня 1921 р. Проте повною мірою вона набула uchwalił nowelizację konstytucji zwaną nowelą sierpniową. Natomiast 23 kwietnia чинності в грудні 1922 р., коли на основі її положень були призначені головні 1935 roku weszła w życie nowa konstytucja, zwana kwietniową. Obydwa akty praw- органи державної влади. ne powstały z inspiracji obozu sanacyjnego, a rola parlamentu w znaczącym stopniu Травневий переворот 1926 р. та прихід до влади Пілсудського мали очевид- ograniczyła się do zatwierdzenia przygotowanego wcześniej projektu (np. do auto- ний вплив на форму конституції. Вже 2 серпня 1926 р. Сейм ухвалив поправку rów konstytucji kwietniowej zalicza się piłsudczyków Walerego Sławka i Stanisła- до конституції, відому як серпнева поправка. 23 квітня 1935 р. набула чиннос- wa Cara). ті нова конституція, відома як Квітнева. Обидва правові акти були натхнен- Okoliczności przyjęcia konstytucji kwietniowej miały kuriozalny wręcz cha- ні табором санації, а роль парламенту здебільшого обмежувалася схваленням rakter. M. in. podczas dyskusji w Sejmie wykorzystano fakt nieobecności posłów попередньо підготовленого проекту (серед авторів квітневої конституції були opozycyjnych i omawiane tzw. „tezy” konstytucji pośpiesznie zamieniono na pełny прибічники Юзефа Пілсудського – Валерій Славек і Станіслав Кар). tekst konstytucji i natychmiast przegłosowano. 1 Od 1741 roku, tj. od momentu koronacji Marii Teresy koroną św. Stefana, cesarze austriaccy uwa- 1 З 1741 року, тобто з часу коронації Марії Терези короною св. Стефана, австрійські імперато- żali się za spadkobierców królów węgierskich. Zaczęli tym samym zgłaszać roszczenia do wszelkich ри вважали себе спадкоємцями угорських королів. Таким чином, вони почали висувати претензії ziem, jakie kiedykolwiek znajdowały się pod węgierskim władaniem. Do takich należało właśnie Księ- на всі землі, які коли-небудь перебували під владою Угорщини. Таким було Галицьке князівство, stwo Halickie, na tronie którego przez jedynie kilka lat zasiadał w XIII w. węgierski władca Koloman. престол якого в XIII столітті посідав угорський правитель Коломан лише кілька років. У зв’язку з W nawiązaniu do tego faktu Austria domagała się później zwrotu Księstwa Halickiego i Włodzimier- цим Австрія згодом вимагала повернення Галицького та Володзимирського князівств, які німець- skiego, zwanych z niemiecka Galicją i Lodomerią. Stąd też nazwa „Galicja”. кою мовою називали Галичиною та Лодомерією. Звідси й назва «Галичина». 600 Aneks Додаток 601 Pod koniec II wojny światowej, wraz z zajmowaniem terytorium polski przez Ar- Обставини прийняття квітневої конституції носили неоднозначний харак- mię Czerwoną, obok dowódców radzieckich, władzę na zdobytych ziemiach zaczęły тер. Під час дискусії в сеймі була використана відсутність опозиційних депута- sprawować zdominowane przez Polską Partię Robotniczą (PPR) instytucje: Krajo- тів, обговорення так званих «тез» конституції було спішно замінено на повний wa Rada Narodowa (KRN) i Polski Komitet Wyzwolenia Narodowego (PKWN). текст конституції та негайно проголосовано. Ten ostatni, w swojej założycielskiej odezwie (Manifest lipcowy z 22 lipca 1944 ro- Наприкінці ІІ світової війни, разом із окупацією території Польщі Червоною ku2) za jedynie legalną uznał konstytucję marcową i formalnie na niej opierał swoje армією, окрім радянських командирів, владу на завойованих територіях поча- funkcjonowanie. Fakt ten był ustrojowym kuriozum, jako że konstytucja marcowa ли здійснювати інституції, де домінувала Польська робітнича партія (ППР): nie przewidywała istnienia ani KRN ani PKWN. Крайова Рада Народова Польщі (КРН) і Польський комітет національного ви- зволення (ПКНВ). Останній у своїй установчій прокламації (Липневому мані- фесті від 22 липня 1944 р.2) визнав березневу конституцію єдиною законною і формально взяв її за правову основу свого функціонування. Цей факт був по- літичним обманом, оскільки березнева конституція не передбачала існування ні КРН, ні ПКНВ. 2. Zasady ustrojowe 2. Засади устрою На фоні постулатів Просвітництва положення Конституції 3 травня зна- Na tle postulatów Oświecenia postanowienia Konstytucji 3 maja znajdowały się ходилися на півдорозі. Прогресивним слід вважати встановлення двох прин- niejako wpół drogi. Za postępowe należy uznać ustanowienie dwóch zasad: suwe- ципів: суверенітету нації та поділу влади. Цей факт знайшов відображення у renności narodu oraz trójpodziału władzy. Fakt ów znalazł odzwierciedlenie w treści формулюванні статті V (Уряд, тобто визначення публічної влади): artykułu V (Rząd, czyli oznaczenie władz publicznych): Вся сила людської спільноти походить з волі Народу. Щоб цілісність дер- Wszelka władza społeczności ludzkiej początek swój bierze z woli Narodu. Aby жав, громадянська свобода і громадський порядок назавжди залишалися в рів- więc całość państw, wolność obywatelską i porządek społeczności w równej wadze новазі, Уряд польського народу повинен і назавжди складатиметься з трьох na zawsze pozostały, trzy władze Rząd Narodu Polskiego składać powinny i z woli органів (...). prawa niniejszego na zawsze składać będą (...). Таким чином, в польській конституції знайшли відображення постулати та- Tym samym w polskiej konstytucji znalazły swoje odzwierciedlenie postulaty ких видатних мислителів, як Джон Лок, Шарль Луї де Монтеск’є та Жан-Жак takich myślicieli, jak John Locke, Monteskiusz, czy Jan Jakub Rousseau. Choć wy- Руссо. Слід зазначити, що зокрема, принцип суверенності народу не суперечив pada przyznać, że zwłaszcza zasada suwerenności narodu nie stała w sprzeczności польській традиції устрою періоду шляхетської демократії. z polską tradycją ustrojową doby demokraci szlacheckiej. Пережитком минулої епохи, який виглядає із сьогоднішньої перспективи Pozostałością minionej epoki – wyglądającą z dzisiejszej perspektywy przesta- застарілим, було розуміння лише частково зміненої соціальної структури, яка rzale – była po części tylko zmieniona struktura społeczna i będąca jej następstwem послужила базою організації суспільного устрою. На відміну від Франції, де podstawa społeczna ustroju. Otóż w odróżnieniu od Francji, gdzie w tym samym під час Великої революції було скасовано становий поділ і всі станові приві- czasie, tj. w okresie Wielkiej Rewolucji, zniesiono podział na stany i wszelkie przy- леї, польська Конституція 3 травня зберігала становий поділ, хоча й змінила wileje stanowe, polska Konstytucja 3 maja utrzymywała podział na stany, choć його політичне значення. Були підтверджені раніше дані шляхетські привілеї. zmieniła jego polityczny wydźwięk. Potwierdzono zatem obowiązywanie nadanych Не наступило також зрівняння прав всіх громадян. Шляхта, як і раніше, мала uprzednio przywilejów szlachty. Nie doszło też do zrównania wszystkich obywateli. збиратися на сеймиках й обирати депутатів до нижньої палати сейму. Szlachta nadal miała się zbierać na sejmikach i wybierać posłów do izby niższej Sejmu. 2 W manifeście PKWN wzywał Polaków do walki z Niemcami wspólnie z Armią Czerwoną, określił 2 У маніфесті ПКНВ він закликав поляків воювати проти німців разом із Червоною армією, KRN jako najwyższy organ władzy państwowej, uznawał rząd RP na uchodźstwie za samozwańczy характеризував КРН як найвищу державну владу, а польський уряд у вигнанні вважав самопро- i nielegalny. голошеним і незаконним. 602 Aneks Додаток 603 System rządów określony w Konstytucji 3 Maja3 Система державного устрою визначена в Конституції 3 травня3 Źródło: oprac. W. Jakubowski. На користь польської конституції говорить те, що її положення частково змінили форму «політичної нації», тобто тієї частини суспільства, яка має пра- Na korzyść polskiej konstytucji przemawia wszakże to, że jej postanowienia po во брати участь у політичному житті держави. Перш за все, втратила право części zmieniały kształt „narodu politycznego”, tj. tej części społeczeństwa, któ- голосу на сеймиках немайнова шляхта (тобто ті, хто не був землевласником). ra ma prawo uczestnictwa w życiu politycznym państwa. Przede wszystkim prawo Було обмежено вплив магнатів, які раніше просто купували голоси безмайно- głosowania w sejmikach utracili szlachcice nieposesjonaci (czyli ci, którzy nie byli вої шляхти, запевняючи таким чином їх повну лояльність під час голосувань. właścicielami ziemskimi). Ukrócono zatem wpływy magnatów, którzy dotychczas Друга важлива зміна полягала на частковому розширенні кола осіб з по- opłacali bezmajętnych szlachciców, zyskując w zamian ich całkowitą dyspozycyj- літичними правами. Відповідно до Закону про королівські міста, делегації ność podczas głosowania. на сейм (а точніше до сеймових комісій) могли надсилати також «міста, де Druga ważna zmiana polegała na częściowym przynajmniej rozszerzeniu kręgu були апеляційні суди». Це означало, що до групи шляхетських послів, обраних osób, którym przysługiwały polityczne prawa. Na mocy Ustawy o miastach królew- на сеймиках, могли приєднатися представники королівських міст, щоправда, skich swoją delegację do Sejmu (a dokładniej do komisji sejmowych) mogły rów- іменовані «уповноваженими», а не послами. Уповноважені мали право голо- nież wysyłać „miasta, w których oznaczone są sądy apelacyjne”. Oznaczało to, że do су (votum activum) у справах, що стосуються міст, і дорадчий голос (votum grupy posłów szlacheckich wybieranych na sejmikach dołączyć mieli przedstawi- consultativum) в «інших обставинах». ciele miast królewskich, zwani jednak „plenipotentami”, a nie posłami. Plenipotenci У той же час Закон про королівські міста надавав міщанам недоторканність mieli dysponować prawem głosu (votum activum) w kwestiach dotyczących miast без вироку суду, право купувати землю (обидва права раніше належали лише i głosem doradczym (votum consultativum) w „innych zaś okolicznościach”. шляхті), обіймати нижчі посади та отримувати нижчі офіцерські чини в ар- Jednocześnie Ustawa o miastach królewskich nadawała mieszczanom nietykal- мії. Таким чином, це відкривало міщанам шлях до набуття статусу шляхетства, ność bez wyroku sądowego, prawo nabywania ziemi (obydwa zastrzeżone wcześniej тобто до повних політичних прав. dla szlachty), piastowania niższych urzędów i osiągania niższych stopni oficerskich 3 На картині Яна Матейка зображено процесію послів від Королівського замку до колегіати 3 Obraz Jana Matejki przedstawia pochód posłów z Zamku Królewskiego do kolegiaty (obecnie святого Івана (нині Архікафедральна базиліка мучеництва Івана Хрестителя у Варшаві) щоби archikatedry) pw. św. Jana w celu zaprzysiężenia tekstu konstytucji. Centralną postacią obrazu jest присягти на тексті конституції. Центральна фігура картини – маршалок Великого сейму Станіслав marszałek Sejmu Wielkiego Stanisław Małachowski z konstytucją w dłoni. Po schodach do świątyni Малаховський, який тримає в руці конституцію. Король Станіслав Август Понятовський входить wchodzi król Stanisław August Poniatowski. W środku obrazu przedstawiona jest scena, która rozegrała до храму сходами. У центрі картини зображена сцена, що відбулася в Королівському замку. Ян się na Zamku Królewskim. Poseł ziemi kaliskiej Jan Suchorzewski, przeciwny konstytucji i reformom, Сухожевський, депутат Каліського воєводства, противник конституції та реформ, намагається próbuje zabić nożem swojego synka. вбити свого сина ножем. 604 Aneks Додаток 605 w wojsku. Tym samym otwierała mieszczanom drogę do nabycia szlachectwa, czyli Порівняно мало змінилося в становищі селян. Правда, у змісті статті IV do pełni praw politycznych. було проголошено, що: «Хліборобів, в руках яких постає джерело найбільшого Stosunkowo niewiele zmieniło się w położeniu chłopów. Co prawda, w treści крайового багатства (...), ми беремо під захист закону та Крайового уряду». artykułu IV (Chłopi włościanie) deklarowano, że: „Lud rolniczy, spod którego ręki Проте не йшлося про скасування селянських повинностей перед землевласни- płynie najobfitsze bogactw krajowych źródło (...) pod opiekę prawa i Rządu Krajo- ками, про передачу селянам прав власності на землю, про їх політичні права wego bierzemy”. Nie było jednak mowy o zniesieniu powinności chłopskich wobec тощо. panów, uwłaszczeniu czy politycznych prawach. Підсумовуючи, можна сказати, що в соціальній сфері положення Конститу- Reasumując można stwierdzić, że w płaszczyźnie społecznej podstawy ustroju ції від 3 травня внесли наступні зміни: postanowienia Konstytucji 3 maja przyniosły następujące zmiany: • було обмежено вплив магнатських олігархів, • ukrócono wpływy magnackich oligarchów, • принаймні частковий доступ до управління державою отримали деякі • częściowy przynajmniej dostęp do rządzenia państwem uzyskali niektórzy представники міщанства (або по-французьки «буржуазії») przedstawiciele mieszczaństwa (albo z francuska „burżuazji”). Але це було далеке від суспільства, де, як у випадку з французами, «грома- Daleko było jednak do społeczeństwa, w którym – jak to było w przypadku Fran- дяни народжуються вільними і рівними у своїх правах». З цього приводу для cuzów – „obywatele rodzą się u żyją wolni i równi w prawach”. W tym zatem sensie польської конституції вище було використано словосполучення «на півдорозі». wobec polskiej konstytucji użyto wyżej sformułowania „wpół drogi”. Inna rzecz, że Конституція 3 травня діяла дуже недовго. Konstytucja 3 maja obowiązywała przez bardzo krótki czas. Конституція Варшавського Герцогства була створена за моделлю бонапар- Konstytucja Księstwa Warszawskiego była wzorowana na bonapartowskim mode- тистської моделі авторитарної держави. У ній не були сформульовані ані прин- lu państwa autorytarnego. Nie formułowano w niej ani zasady trójpodziału władzy, цип поділу влади, ані суверенітет нації. Весь зміст конституції зводився по суті ani suwerenności narodu. Cała treść konstytucji sprowadzała się zresztą do możliwie до детального визначення компетенції окремих органів. В конституції не йшло- precyzyjnego określenia kompetencji poszczególnych organów. Nie mówi się w niej ся про принципи, на яких має будуватися політичний устрій держави. Також не natomiast o zasadach, na jakich ma być zbudowany system polityczny państwa. Nie було переліку прав, які мають громадяни. Стаття 4 лише декларувала, що «всі ma też spisu praw przysługujących poszczególnym obywatelom. W artykule 4 czytamy громадяни рівні перед законом». Але й це не означало рівного доступу до по- jedynie, iż „wszyscy obywatele są równi przed obliczem prawa”. Ale i to nie oznaczało літичних прав, бо шляхта зберігала своє привілейоване становище, що було по- równego dostępu do praw politycznych, gdyż szlachta utrzymywała swoją uprzywile- мітно на виборах до сейму (див. нижче). Отже, можна спостерігати певний па- jowaną pozycję, co rzucało się w oczy na przykładzie trybu wyborów do Sejmu (patrz радокс або прояв політичного реалізму: Наполеон вважав себе продовжувачем niżej). Można więc zauważyć pewien paradoks, albo też przejaw realizmu polityczne- Французької революції та підкорював Європу, бажаючи нести гасла революцій- go: Napoleon uważał się za kontynuatora rewolucji francuskiej i podbijał Europę, chcąc ної свободи її народам. Однак у реаліях Польщі Наполеон не скасував панівного nieść jej narodom rewolucyjne hasła wolnościowe. Jednak na gruncie polskim Napole- становища шляхти, мабуть, розуміючи, що це єдина реальна політична сила в on nie zniósł dominującej pozycji szlachty, orientując się zapewne, iż ta stanowi jedyną суспільстві (польська буржуазія була на той час надто слабкою). realną siłę polityczną w społeczeństwie (polska burżuazja była bardzo słaba). Натомість бонапартистські рішення проглядалися в сформованих політич- Rozwiązania bonapartowskie widać natomiast w ustanowionych instytucjach po- них інститутах і відносинах між ними, а також у домінуючій ролі глави дер- litycznych i relacjach między nimi, głównie dominującej roli głowy państwa. Novum жави. Нововведенням стала Державна Рада, створена за зразком французької była tzw. Rada Stanu, wzorowana na francuskim Conseil d’État. Jej kompetencje były Conseil d’État (Державна Рада). Її повноваження були широкими: вона готува- wielorakie: przygotowywała projekty ustaw, które potem jej członkowie prezentowali ла законопроекти, які потім її члени представляли парламентським комітетам, w komisjach sejmowych, orzekała jako sąd kasacyjny w zakresie spraw administracyj- розглядала адміністративні справи в якості касаційного суду, вирішувала спори nych, rozstrzygała spory kompetencyjne „między władzami administracyjnymi i wła- про повноваження «між адміністративними органами та судовими органами, а dzami sądowymi, tudzież co w administracji pod spór podpada” (art. 17). також інші спірні адміністративні питання» (ст.17). Innym przykładem francuskich rozwiązań był podział kraju na departamenty, na Іншим прикладом французьких рішень був поділ країни на департаменти czele których mieli stać prefekci. Pierwotnie Księstwo Warszawskie dzieliło się na на чолі з префектами. Спочатку Герцогство Варшавське було поділено на шість sześć departamentów. Po klęsce Austrii i rozszerzeniu terytorium Księstwa, przyjęto департаментів. Після поразки Австрії та розширення території герцогства був dekret (1810) o utworzeniu czterech dalszych departamentów. прийнятий указ (1810) про створення ще чотирьох департаментів. 606 Aneks Додаток 607 System rządów w dobie Księstwa Warszawskiego Державний устрій в період Варшавського герцогства Marcello Bacciarelli, Nadanie konstytucji Księstwu Warszawskiemu przez Napoleona w 1807 roku. Przedstawiona scena w rzeczywistości nigdy nie miała miejsca. Марчелло Баччареллі, Надання конституції Варшавському герцогству Наполеоном у 1807 році. Зображена сцена насправді ніколи не мала місця Źródło: oprac. W. Jakubowski. Значно ліберальнішою за змістом була Конституція Королівства Поль- ського: Dużo bardziej liberalna co do swej treści była Konstytucja Królestwa Polskiego: • держава мала залишатися в персональній унії з Російською імперією, тоді • państwo miało pozostawać w unii personalnej z Cesarstwem Rosyjskim, a kró- як королем Польщі мав завжди бути цар Росії; lem Polski miał być każdorazowo car Rosji; • Королівство повинно було мати окремий уряд (державну раду), армію та • Królestwo miało mieć osobny rząd (radę stanu), wojsko i parlament; парламент; • na terenie Królestwa językiem urzędowym miał być polski, natomiast religia • на території Королівства офіційною мовою повинна була бути польська, rzymsko-katolicka – „przedmiotem szczególniejszej opieki rządu, nie uwłacza- тоді як римо-католицька релігія – «предметом особливої опіки уряду, не jąc przez to wolności innych wyznań (...).” (art. 11). принижуючи при цьому свободи інших релігій (...)». (Ст.11). W odróżnieniu od swej poprzedniczki, Konstytucja Królestwa zawierała zbiór На відміну від попередніх, Конституція Польського Королівства містила praw przysługujących wszystkim obywatelom (zob. tytuł II: Zaręczenia ogólne). перелік всіх прав громадян (див. Розділ II: Загальні гарантії). Серед перед- Należały do nich m. in. wolność druku, nietykalność bez zgody sądu, gwarancja бачених були:: свобода преси, недоторканність без ухвали суду, гарантія прав prawa własności oraz wolność osobista. W praktyce prawa te nie były jednak prze- власності та особиста свобода. Однак на практиці ці права не дотримувалися strzegane, co było jedną z przyczyn wybuchu powstania listopadowego. Sejm po- повною мірою, що стало однією з причин вибуху Листопадового повстання. 25 wstaniowy ogłosił 25 stycznia 1831 roku detronizację cara. Po upadku powstania січня 1831 р. повстанський сейм проголосив детронізацію царя. Після падіння konstytucję zniesiono, zastępując ją tzw. Statutem Organicznym. Królestwo wcie- повстання конституцію було скасовано і замінено т. зв Органічний статут. lono wówczas do Rosji, zachowując wszakże odrębną administrację, skarb i prawa. Тоді королівство було включене до складу Росії, зберігши окрему адміністра- W kolejnych latach odrębności te były jednak likwidowane. цію, скарбницю та закони. Однак у наступні роки ці відмінності були ліквідо- вані. 608 Aneks Додаток 609 System rządów w dobie Królestwa Kongresowego Система державного устрою в період Королівства Конгресів Źródło: oprac. W. Jakubowski. Powstała na mocy postanowień kongresu wiedeńskiego Rzeczpospolita Krakow- ska formalnie była republiką, w której obowiązywała zasada trójpodziału władzy. Джерело: опрацювання - В. Якубовський. Z biegiem lat rosła jednak rola rezydentów państw zaborczych, którzy po 1833 roku przejęli faktyczną kontrolę nad miastem. Створена згідно з положеннями Віденського конгресу, Річ Посполита Кра- ківська або Вільне, незалежне і повністю нейтральне місто Краків з краєм, відоміше як Вільне місто Краків формально була республікою з поділом дер- жавної влади на три незалежні гілки. Проте з роками зростала роль мешканців держав участниць поділу, які після 1833 року перебрали фактичний контроль над містом. 610 Aneks Додаток 611 System rządów Wolnego Miasta Krakowa Система управління Вільного міста Кракова Źródło: oprac. W. Jakubowski. Джерело: опрацювання - В. Якубовський. Gdy niepodległa Polska odradzała się w roku 1918, pełnię władzy przejął Józef Коли в 1918 році відродилася незалежна ІІ Річ Посполита, Юзеф Пілсуд- Piłsudski. Wydany przezeń Dekret o najwyższej władzy reprezentacyjnej Republiki ський перебрав всю повноту влади. Виданий ним Декрет про верховну пред- Polskiej wprowadzał rozwiązania tymczasowe, mające obowiązywać do „zwołania ставницьку владу Республіки Польща запровадив тимчасові розв’язання, до sejmu ustawodawczego”. Wobec zupełnej pustki ustrojowej – z czasów zaborczych часу «скликання законодавчого сейму». В умовах повної порожнечі політичної nie przetrwały żadne instytucje państwowe szczebla centralnego – Piłsudski ogło- системи – з часів поділу не збереглося жодних центральних державних установ sił się „Tymczasowym Naczelnikiem Państwa”, mającym sprawować „najwyższą – Пілсудський проголосив себе «Тимчасовим Верховним Главою Держави», władzę Republiki Polskiej” (art. 1). Można bez wahania powiedzieć, że do czasu який мав здійснювати «найвищу владу Республіки Польща» (ст.1). Можна без ukonstytuowania się sejmu, Piłsudskiemu przysługiwała władza nieograniczona: вагань твердити, що до законодавчого оформлення Сейму Юзеф Пілсудський Tymczasowy Naczelnik Państwa powoływał i odwoływał ministrów oraz wyższych мав необмежену владу – Тимчасовий Верховний Глава Держави призначав і urzędników państwowych. Piłsudski zatwierdzał również ustawy, choć trzeba przy- звільняв міністрів і вищих державних чиновників. Пілсудський затверджував znać, że zgodnie z treścią dekretu miały one stracić moc obowiązującą, „o ile nie закони, хоча слід зазначити, що, згідно з Декретом, вони мали втрачати правову będą przedstawione na pierwszym posiedzeniu sejmu ustawodawczego do zatwier- силу, «якщо не будуть представлені на першому засіданні законодавчого сейму dzenia” (art. 3). для затвердження» (ст.3). Przyjęta po trzech miesiącach Mała Konstytucja całkowicie odwracała kwe- Прийнята через три місяці Мала Конституція повністю змінила пріорите- stię pierwszeństwa w systemie rządów. Odtąd „władzę suwerenną i ustawodawczą ти в системі державного управління. Відтепер «суверенною і законодавчою w Państwie Polskim [miał sprawować] Sejm Ustawodawczy” (art. II.1)4. Stał się on владою в Польській Державі [є] законодавчий сейм» (стаття II.1)4. Став він 4 Odrzucenie zasady suwerenności ludu na rzecz zasady suwerenności zgromadzenia. 4 Відмова від принципу народного суверенітету на користь принципу суверенітету зборів. 612 Aneks Додаток 613 zatem władzą najwyższą5. Sejm uchwalał ustawy, które potem ogłaszał marszałek верховною владою5. Сейм ухвалював закони, які потім оголошував маршалок sejmu „z kontrasygnacją prezesa rady ministrów i odnośnego ministra fachowego” сейму «за контрасигнатурою прем’єр-міністра та відповідного профільного (art. II.1). Rząd oraz Naczelnik Państwa, którym decyzją sejmu został Piłsudski, міністра» (стаття II.1). Уряд і Верховний Глава Держави Пілсудський, згідно byli „odpowiedzialni przed sejmem za sprawowanie swego urzędu” (art. II.4). Każ- рішення сейму, були «відповідальними перед сеймом за виконання своїх по- dy akt państwowy naczelnika wymagał również kontrasygnaty odnośnego ministra. вноважень» (стаття II.4). Кожен державний акт Глави держави вимагав контр- Sam wreszcie rząd był powoływany przez Naczelnika Państwa „na podstawie po- асигнації відповідного міністра. Уряд призначався Головою держави «на під- rozumienia z sejmem” (art. II.3). Można więc stwierdzić, że po trzymiesięcznych ставі угоди з сеймом» (ст.II.3). Отже, після тримісячного правління Юзефа rządach Józefa Piłsudskiego jako Tymczasowego Naczelnika Państwa, Mała Kon- Пілсудського як Тимчасового Верховного Глави Держави Мала конституція stytucja 1919 roku ustanawiała – przynajmniej w teorii – wszechwładne rządy sejmu 1919 року встановила – принаймні теоретично – прерогативу правління зако- ustawodawczego6. нодавчого парламенту.6 Za swoiste odstępstwo, czy raczej przejściowe zawieszenie zasad Małej Kon- Період діяльності Ради Оборони Держави можна розглядати як своєрідне stytucji można uznać okres, w którym funkcjonowała Rada Obrony Państwa. Rada відхилення, а точніше тимчасове призупинення принципів Малої конституції. składała się z Naczelnika Państwa jako jej przewodniczącego, Marszałka Sejmu, Рада складалася з Глави держави як її голови, маршалка сейму, призначених dziesięciu posłów wskazanych przez Sejm, premiera (Prezydenta Ministrów), trzech сеймом десяти депутатів, прем’єра (Президента Міністрів), трьох членів уряду członków rządu oraz trzech przedstawicieli wojska mianowanych przez Naczelne- та трьох представників армії, призначених головнокомандувачем. Завданням go Wodza. Zadaniem rady było „decydowanie we wszystkich sprawach, związa- Ради було «вирішувати всі справи, пов’язані з веденням і припиненням війни nych z prowadzeniem i zakończeniem wojny oraz zawarciem pokoju” (art. 3. pkt a. та укладенням миру» (ст. 3(а) Акту про Раду Оборони Держави). Рішення Ради ustawy o ROP). Decyzje Rady podlegały natychmiastowemu wykonaniu. Te z nich, підлягали негайному виконанню. Ті з них, які зазвичай вимагали вирішення które w normalnym trybie wymagały rozstrzygnięcia w drodze ustawy, miały być шляхом прийняття закону, мали бути подані на затвердження на найближче за- przedkładane na najbliższym posiedzeniu Sejmu do zatwierdzenia. Chodziło jednak сідання сейму. Ідея полягала в тому, щоб прискорити процес прийняття рішень o to, by w warunkach wojny przyspieszyć proces podejmowania decyzji. в умовах війни. Trzy omówione akty prawne, tj. dekret z 1918 roku, Mała Konstytucja oraz usta- Три згадані вище правові акти, тобто Декрет 1918 р., Мала Конституція та wa o ROP nosiły znamię tymczasowości. Z tego też względu ich bardzo zwięzła Закон про Раду Оборони Держави, були тимчасовими. Тому їх дуже стислий zresztą treść sprowadzała się do ogólnego określenia kompetencji poszczególnych зміст зводився до загального визначення компетенції окремих органів держав- organów państwa. ної влади. 5 Odrzucenie zasady podziału władzy na rzecz zasady jednolitości władzy (system parlamentarno- 5 Відмова від принципу поділу влади на користь принципу єдності влади (парламентсько-ко- komitetowy). мітетська система). 6 Mała Konstytucja nie normowała pozycji J. Piłsudskiego jako wodza naczelnego. 6 Мала Конституція не регулювала повноваженьЮ. Пілсудського як головнокомандувача. 614 Aneks Додаток 615 Prowizorium ustrojowe przed uchwaleniem konstytucji marcowej Тимчасовий устрій до прийняття березневої конституції Źródło: oprac. W. Jakubowski. Широкий перелік політичних принципів можна знайти лише в Березневій Obszerny katalog zasad ustrojowych znaleźć można dopiero w konstytucji mar- конституції 1921 року. Зміст цієї конституції поєднав у собі елементи поль- cowej z 1921 roku. Zawartość tejże konstytucji łączyła elementy polskiej tradycji ської політичної традиції та французькі розв’язання, які як частина Версаль- ustrojowej, jak i rozwiązań francuskich, które w ramach ładu wersalskiego natrafia- ського порядку знайшли сприятливий ґрунт у багатьох країнах Центральної та ły na podatny grunt w wielu krajach Europy Środkowej i Wschodniej. Do polskiej Східної Європи. До польської традиції належало визнання Польської держави tradycji należało niewątpliwie uznanie państwa polskiego za kontynuatora przedro- як продовжувача Речі Посполитої перед поділами. (див. преамбулу). За прояв zbiorowej Rzeczypospolitej (patrz preambuła). Za przejaw wpływów francuskich французької традиції можна вважати республіканський характер держави (до można uznać republikański charakter państwa (przedrozbiorowa Rzeczpospolita поділів Польща була монархією) і поділ влади на три різних гілки. była monarchią) oraz trójpodział władzy. Важливими принципами системи політичного устрою були: Za inne ważne zasady ustroju politycznego można uznać: • принцип верховенства народу. У ст.2 читаємо: «Верховна влада в Речі По- • zasadę zwierzchnictwa narodu. W art. 2 czytamy: „Władza zwierzchnia w Rze- сполитій належить народу». Результатом цього стало право всіх громадян czypospolitej Polskiej należy do narodu”. Wynikało z tego prawo uczestnictwa брати участь у суспільному житті або право створювати та брати участь у wszystkich obywateli w życiu publicznym, czy prawo tworzenia i działania partii політичних партіях; politycznych; • принцип представницької влади. Народ не здійснював владу безпосеред- • zasadę rządów przedstawicielskich. Naród nie sprawował władzy bezpośrednio. ньо. Конституція не передбачала проведення референдумів. Народ мав Konstytucja nie przewidywała rozpisywania referendum. Naród miał jedynie лише обирати своїх представників до Сейму та Сенату; wybierać swoich przedstawicieli do Sejmu i Senatu; • принцип парламентаризму. Навіть той факт, що обидві палати парламенту • zasadę rządów parlamentarnych. Już chociażby z faktu, że jedynie obie izby par- обиралися шляхом прямих виборів, свідчило о прерогативі верховенства lamentarne wyłaniane były w drodze bezpośrednich wyborów mogło wynikać законодавчої влади. Підтвердженням цього був запис про те, що рада міні- pierwszeństwo władzy ustawodawczej. Potwierdzało je założenie, że rada mi- стрів може реалізовувати виконавчу владу доти, доки має довіру парламент- nistrów sprawować może władzę wykonawczą dopóty, dopóki posiada zaufanie 616 Aneks Додаток 617 większości parlamentu. Zaś w razie jego utraty, rząd (względnie każdy minister ської більшості. В разі втрати довіри парламентської більшості уряд (також z osobna) miał natychmiast podać się do dymisji; кожен окремий міністр) мав негайно піти у відставку; • zasadę jednolitości państwa. Rzeczpospolita była państwem jednolitym. Co • принцип єдності держави. Річ Посполита була унітарною державою. Хоча prawda „w organizacji administracji państwowej przeprowadzona [miała zostać] «в організації державного управління [мав бути застосований] принцип де- zasada dekoncentracji” (Art. 66), jednak konstytucja nie przewidywała różnic централізації» (ст.66), конституція не передбачала різниць для окремих час- dla poszczególnych części kraju. Wyjątkowym przypadkiem było województwo тин країни. Винятком було Сілезьке воєводство, де з липня 1920 року діяв śląskie, na którym od lipca 1920 roku obowiązywała ustawa o autonomii. Na jej Закон про автономію. На його базі діяли Сілезький сейм і Рада Воєводства. podstawie funkcjonowały Sejm Śląski i Rada Wojewódzka. Sejm Śląski miał Сілезький сейм мав право ухвалювати закони в усіх сферах управління, за prawo do uchwalania ustaw we wszystkich dziedzinach administracji z wyjąt- винятком зовнішньої політитки та оборони. Сілезький сейм також ухва- kiem spraw zagranicznych oraz dotyczących obronności. Sejm Śląski uchwalał лював бюджет. Прийняття Законодавчим Сеймом Закону про автономний też budżet. Przyjęcie przez Sejm Ustawodawczy ustawy o statusie autonomicz- статус Сілезького воєводства мало спонукати мешканців Верхньої Сілезії nym województwa śląskiego miało zachęcić mieszkańców Górnego Śląska do віддати свої голоси за Польщу на майбутньому плебісциті; oddania głosu na Polskę w mającym się odbyć plebiscycie; • принцип ліберальної держави. Польська держава мала захищати насамперед • zasadę państwa liberalnego. Państwo polskie miało w pierwszej kolejności chro- інтереси особи. Індивідуальні цілі вважалися вищими за державні. Особа, nić interesy indywidualne. Cele jednostkowe uważano za nadrzędne wobec ce- в свою чергу, могла вільно проводити політичну, соціальну, економічну чи lów państwa. Jednostka natomiast mogła prowadzić swobodną działalność poli- культурну діяльність. Відповідно до Березневої конституції, були гаранто- tyczną, społeczną, gospodarczą czy kulturalną. Na mocy konstytucji marcowej вані особиста свобода, недоторканність приватної власності, свобода слова zagwarantowane zostały m. in. wolność osobista, nietykalność własności, wol- і віросповідання. Конституція також закріпила право на працю, соціальне ność myśli i przekonań. Konstytucja ustanawiała również prawo do pracy, do забезпечення та безкоштовну початкову освіту. ubezpieczeń społecznych oraz do bezpłatnej nauki na poziomie podstawowym. System rządów w okresie przedmajowym Система влади в дотравневий період Źródło: oprac. W. Jakubowski. 618 Aneks Додаток 619 Od czasu przewrotu majowego 1926 roku istota systemu politycznego – począt- Після травневого перевороту 1926 р. сутність системи політичного устрою kowo głównie co do treści, a od 1935 roku również co do formy – zaczęła ewolu- – спочатку за змістом, а з 1935 р. і за формою – почала еволюціонувати в бік ować w kierunku modelu autorytarnego. Jednocześnie państwo zaczęło zajmować авторитарної моделі. При цьому держава почала займати домінуючу позицію nadrzędną pozycję względem społeczeństwa a prezydent – względem pozostałych по відношенню до суспільства, а президент - по відношенню до всіх інших organów państwa. Konstytucja kwietniowa tym właśnie różniła się od marcowej, органів влади. Квітнева конституція відрізнялася від березневої тим, що за- że w miejsce ustroju liberalnego i parlamentarnego ustanawiała ustrój, w którym мість ліберально-парламентської системи встановлювала систему, згідної якої państwo miało mieć pierwszeństwo nad obywatelami. держава мала прерогативу над громадянами. Zasady nowej konstytucji zawarte zostały w jej pierwszym rozdziale pt. Rzecz- Принципи нової конституції містилися в її першому розділі під назвою Річ pospolita Polska. Rozdział składał się z dziesięciu artykułów, stąd utarła się nie- Посполита. Розділ складався з десяти статей, звідси неофіційна назва «консти- formalna nazwa „dekalogu konstytucyjnego”. Do najważniejszych zasad zawartych туційний декалог». Найважливішими принципами, що містилися в Квітневій w konstytucji kwietniowej można zaliczyć: Конституції, були: • zasadę solidaryzmu. Pierwszy artykuł konstytucji głosił że: „Państwo polskie jest • принцип солідарності. Перша стаття конституції проголошувала, що «Поль- wspólnym dobrem wszystkim obywateli”. Wynikała z tego treść kolejnych arty- ська держава є спільним добром усіх громадян». З цього виникав зміст на- kułów nakazujących każdemu pokoleniu troskę o „siłę i powagę Państwa”; ступних статей, який наказував кожному наступному поколінню дбати про • zasadę prymatu państwa nad społeczeństwem. Jak czytamy w art. 4 pkt 1, „W ra- «силу і повагу Держави»; mach państwa i w oparciu o nie kształtuje się życie społeczeństwa”. Oznacza • принцип примату держави над суспільством. Як зазначалося у ст. 4 пункт 1 to, że zakres praw i wolności obywateli był jedynie pochodną miejsca jednostki «В рамках держави та на її основі формується життя суспільства». Це озна- w procesie budowy silnego państwa; чало, що права і свободи громадян були лише похідною місця перебування • zasadę koncentracji władzy państwowej w osobie prezydenta. W odróżnieniu od особи в процесі розбудови сильної держави; konstytucji marcowej, czy Konstytucji 3 maja, konstytucja kwietniowa nie usta- • принцип концентрації державної влади в особі президента. На відміну від nawiała trójpodziału władzy. Przeciwnie, na czele państwa miał stać prezydent, Березневої Конституції чи Конституції 3 травня, Квітнева Конституція не którego władza miała być jednolita i niepodzielna, a pod jego zwierzchnictwem встановлювала поділу влади на три незалежних гілки. Навпаки, президент miały pozostać takie organy państwa, jak: „Rząd, Sejm, Senat, Siły Zbrojne, мав стояти на чолі держави, влада якого мала бути єдиною і неподільною, Sądy, Kontrola Państwowa” (art. 3 pkt 1). а під його юрисдикцією мали перебувати такі державні органи влади, як: Znamienne, że konstytucja kwietniowa nie zawierała osobnego rozdziału poświę- «Уряд, Сейм, Сенат, Збройні сили, Суди, Державний Контроль» (ст.3 п.1). conego prawom obywateli. Postanowienia w tej sprawie rozproszone były w róż- Показово, що квітнева конституція не містила окремого розділу, присвяче- nych miejscach ustawy zasadniczej. Niezmiernie ważne było jednak sformułowanie ного правам громадян. Положення з цього приводу були розпорошені в різних o obowiązkach obywateli: „Wartością wysiłku i zasług obywatela na rzecz dobra місцях Конституції. Проте надзвичайно важливим було формулювання про powszechnego mierzone będą jego uprawnienia do wpływania na sprawy publicz- обов’язки громадян: «Цінність зусиль і заслуг громадянина для загального ne” (art. 7, pkt 1). Wynikało zeń, iż prawa nie mają charakteru przyrodzonego, tylko блага будуть обумовлювати його повноваження впливати на державні справи» że trzeba sobie na nie zasłużyć. Można więc mówić o zasadzie elitaryzmu. (ст.7, п.1). Це означало, що права не є невід’ємними від народження, а їх по- трібно заслужити. Тож у цьому контексті слід твердити про принцип елітар- ності. 620 Aneks Додаток 621 System rządów państwa elitarystycznego (1935–1939) Елітарна державна система правління (1935–1939) Źródło: oprac. W. Jakubowski. Źródło: Narodowe Archiwum Cyfrowe. 3. Władza ustawodawcza 3. Законодавча влада Na mocy Konstytucji 3 maja władzę ustawodawczą sprawował Sejm, składający За Конституцією 3 травня законодавчу владу здійснював сейм, що складав- się z Izby Poselskiej i Senatu. W skład Izby Poselskiej wchodziło 204 posłów szla- ся з Посольської палати (ізби) і Сенату. Палата послів складалася з 204 послів checkich wybieranych na sejmikach. W posiedzeniach izby miało również prawo шляхецьких, обраних на сеймиках. У засіданнях палати також мали право бра- uczestniczyć 24 plenipotentów miast. Senat składał się z „biskupów, wojewodów, ти участь 24 міських уповноважених. Сенат складався з «єпископів, воєвод, kasztelanów i ministrów pod prezydencją Króla”(art. VI). Senatowi przysługiwało каштелянів і міністрів під головуванням короля» (ст. VI). Сенат мав лише пра- wyłącznie prawo weta zawieszającego: było ono odrzucane jeśli kolejna Izba Posel- во накласти вето, яке ухилялося, якщо на наступному засіданні Посельської ska uchwaliła daną ustawę ponownie. палати закон повторно ухвалювався. Istotną nowością było ustanowienie kadencyjnego trybu pracy Sejmu. Oznaczało Важливим нововеденням було встановлення каденції повноважень праці to, że przez całą kadencję – dwóch lat w przypadku Konstytucji 3 maja – członkowie сейму. Це означало, що протягом усього терміну повноважень – два роки у Sejmu mogli się w każdej chwili zebrać. Dotychczas było bowiem tak, że wraz z za- випадку Конституції 3 травня – члени сейму могли збиратися в будь-який kończeniem kilkutygodniowych obrad danego Sejmu albo wraz z jego zerwaniem, час. Досі було так, що по закінченні кількатижневих засідань того чи іншого trzeba było nowy Sejm wybierać od nowa (a więc zwołać sejmiki, dokonać wyboru, сейму або в моменті припинення засідання шляхом liberum veto необхідно spisać instrukcje itp.). Odtąd Sejm miał być „zawsze gotowy”. Jednocześnie konsty- було від початку обирати новий сейм (тобто скликати сеймики, робити ви- tucja postanawiała, że posłowie mają być reprezentantami „całego Narodu”, zatem бори, інструкції послам). Відтоді сейм мав бути «завжди готовий». Водночас niedopuszczalne miały być praktyki mandatu imperatywnego, czy wszelki regional- конституція передбачала, що посли мають представляти «весь Народ», тому ny partykularyzm. Mandat imperatywny zastąpił mandat wolny. практика імперативного мандату чи будь-який регіональний партикуляризм Rewolucyjną wręcz zmianą ustanowioną przez Konstytucję 3 maja było znie- мають бути неприпустимими. Імперативний мандат прийшов на зміну віль- sienie liberum veto. Decyzje miały być odtąd podejmowane większością głosów, ному мандату. 622 Aneks Додаток 623 a „konfederacje, wszelkiego gatunku i sejmy konfederackie jako duchowi niniejszej Революційною зміною, встановленою Конституцією 3 травня, було скасуван- Konstytucji przeciwne, Rząd obalające, społeczność niszczące na zawsze zniesio- ня liberum veto. Відтоді рішення мали прийматися більшістю голосів, а «конфе- ne”. дерації всіх видів і сейми конфедерацій як такі, що суперечать духу цієї Консти- туції, поваляючи уряд, руйнуючи суспільство, назавжди скасовуються». Sejmy czasów Księstwa Warszawskiego i Królestwa Polskiego przypominały Сейми часів Варшавського Герцогства та Королівства Польського нагадува- swoją konstrukcją – acz nie kompetencjami – kształt sejmu, jaki naszkicowała Kon- ли за структурою, але не за компетенцією, форму Сейму, окреслену в Консти- stytucja 3 maja. W obydwu przypadkach Sejm składał się z senatu i izby poselskiej, туції 3 травня. В обох випадках сейм складався з сенату та палати послів, до w skład której wchodzili zarówno posłowie szlacheccy, jak i deputowani gminni. складу якої входили як шляхетські, так і гмінні посли. У випадку Королівства W przypadku Królestwa Polskiego w skład Sejmu wchodził również król. Польського до складу сейму входив також король. Członkowie izby poselskiej czasów Księstwa Warszawskiego mieli być wybie- Члени палати послів часів Варшавського герцогства мали обиратися на rani na 9-letnią kadencję, przy czym co trzy lata odnawiana miała być jedna trzecia дев’ятирічний термін, причому одна третина членів палати оновлювалася składu izby. Sześćdziesięciu posłów (od 1809 roku – stu posłów) osiadła szlachta кожні три роки. Шістдесят послів (з 1809 р. – сто послів) обирала місцева wybierała na sejmikach. Czterdziestu deputowanych (od 1809 r. – sześćdziesięciu осіла шляхта на сеймиках. На зборах гмін обиралося 40 депутатів (з 1809– sześciu deputowanych) wybierano na zgromadzeniach gminnych. Prawo głosu na 66). Правом голосу на зборах мали заможні міщани, парохи, інтелігенція та zgromadzeniach przysługiwało zamożnym mieszczanom, proboszczom, inteligencji заслужені військові. У свою чергу, палата послів у період Королівства Поль- oraz zasłużonym żołnierzom. Z kolei izba poselska w okresie Królestwa Polskiego ського складалася з 77 послів, обраних на сеймиках, і 51 посла, обраного на składała się z 77 posłów wybieranych na sejmikach i 51 deputowanych wybieranych зборах гмін. na zgromadzeniach gminnych. В обох випадках сейм мав збиратися кожні 2 роки і засідати не довше 2 тиж- W obu przypadkach sejm miał zbierać się co 2 lata i obradować nie dłużej niż 2 нів (Варшавське герцогство) або 30 днів (Королівство Польське). Також була tygodnie (Księstwo Warszawskie), względnie 30 dni (Królestwo Polskie). Ograni- обмежена свобода дискусії. За часів Герцогства на засіданнях Палати послів czano również swobodę dyskusji. W czasach Księstwa na posiedzeniach izby posel- могли виступати лише члени парламентських комітетів і Державної Ради. Роль skiej głos mogli zabierać tylko członkowie komisji sejmowych i Rady Stanu. Rola Сенату полягала у перевірці відповідності прийнятих Палатою послів законів senatu sprowadzała się zaś do kontroli zgodności przyjętych przez izbę poselską Конституції. Інша справа, що сейм герцогства збирався лише тричі. За часів ustaw z konstytucją. Inna rzecz, że sejm Księstwa zebrał się tylko trzy razy. W cza- королівства справи були не набагато кращими, оскільки відбулося лише 4 сесії sach Królestwa było niewiele lepiej, gdyż doszło do zaledwie 4 sesji: w latach 1818, – у 1818, 1820, 1823 та 1830 роках. Також у цей період свобода дискусій була 1820, 1823 i 1830. Również i w tym okresie swoboda dyskusji była ograniczana. обмежена. Відомий приклад – справа братів Нємойовських, членів каліської Znany jest przypadek braci Niemojowskich, posłów tzw. opozycji kaliskiej, których опозиції, яких не пустили до сейму. nie wpuszczono do sejmu. Істотно різнився обсяг повноважень парламентів. Сейм Герцогства Вар- Za istotną różnicę można natomiast uznać zakres kompetencji parlamentów. шавського не мав контрольних повноважень над урядом (у Королівстві Поль- Sejm Księstwa Warszawskiego nie miał żadnych uprawnień kontrolnych wobec ському мав, але не богато), його єдиною функцією було затвердження уря- rządu (w Królestwie miał, ale niewielkie), jedyna jego funkcja sprowadzała się do дових проектів у галузі податків, кодифікації та грошових справ. З іншого zatwierdzania projektów rządowych w zakresie podatków, kodyfikacji i spraw mo- боку, парламент Королівства Польського мав право – принаймні теоретично netarnych. Parlament Królestwa Polskiego miał natomiast prawo – przynajmniej – ухвалювати законодавство в галузі судового права, в тому числі адміністра- w teorii – do stanowienia ustawodawstwa w zakresie prawa sądowego, w tym rów- тивного права, визначати монетарну систему карбування, податки, бюджет, nież administracyjnego, do określania systemu menniczego, podatków i budżetu, вирішувати питання призову до війська. Однак практика зробила багато з цих czy do decydowania o zaciągu do wojska. Praktyka czyniła jednak wiele z tych компетенцій ілюзорними. Наприклад, проект бюджету не представлявся на kompetencji iluzorycznymi. Dla przykładu projekt budżetu nie był przedstawiany затвердження Сейму. sejmowi do zatwierdzenia. У системі державного управління Краківської Речі Посполитої законодав- W systemie rządów Rzeczypospolitej Krakowskiej władzę ustawodawczą spra- чу владу здійснювло однопалатне Зібрання Представників. Воно складалося з wowało jednoizbowe Zgromadzenie Reprezentantów. W jego skład wchodziło 41 41 члена: 26 послів гмін, 6 мирових суддів і 3 представники уряду, духовенства członków: 26 deputowanych gmin, 6 sędziów pokoju oraz po 3 przedstawicieli rzą- та університету. Активне виборче право мали особи, які відповідали відпо- du, duchowieństwa i uniwersytetu. Czynne prawo wyborcze przysługiwało osobom відному майновому, професійному чи освітньому цензу. Його завданням було 624 Aneks Додаток 625 spełniającym odpowiedni cenzus majątkowy, zawodowy, bądź wykształcenia. Za- творення законів, прийняття бюджету та фінансовий контроль адміністрації. daniem parlamentu było tworzenie prawa, uchwalanie budżetu oraz finansowa kon- Проте Зібрання Представників не мало права змінювати конституцію чи поло- trola administracji. Zgromadzenie Reprezentantów nie miało jednak prawa zmieniać ження про організацію управління, маючи обмежену законодавчу ініціативу. konstytucji, czy przepisów o organizacji administracji. Nie przysługiwała mu też У 1846 році, як уже зазначалося, Краківська Річ Посполита була включена inicjatywa ustawodawcza. до складу Австрійської імперії, а через 15 років після цієї події цісар надав W 1846 roku, jak już odnotowano, Rzeczpospolita Krakowska została wcielona Галичині автономію. Був утворений на той час Крайовий сейм з центром у do Cesarstwa Austriackiego, a piętnaście lat po tym wydarzeniu cesarz nadał Galicji Львові. Цісарем призначався Голова сейму, який одночасно був головою ви- autonomię. Ukonstytuował się wówczas tzw. Sejm Krajowy z siedzibą we Lwowie. конавчої влади галицької автономії (так званим Маршалком Крайового Від- Przewodniczącego sejmu, który był jednocześnie szefem egzekutywy autonomii ga- ділу). licyjskiej (tzw. Marszałkiem Wydziału Krajowego), mianował cesarz. Відносно політичного устрою та місця у ньому законодавчого сейму, обра- Pozycja ustrojowa wybranego w styczniu 1919 roku Sejmu Ustawodawczego ного в січні 1919 р., уже було зазначено. Важливо, що це був перший польський została już wcześniej opisana. Na uwagę zasługuje fakt, że był to pierwszy polski парламент, обраний на загальних виборах без жодних цензових обмежень. parlament wyłoniony w wyborach powszechnych, bez żadnych warunków cenzuso- Вперше голосували жінки, що робило з Польщі одну з найпрогресивніших wych. Po raz pierwszy głosowały zatem kobiety, co czyniło Polskę jednym z najbar- країн. Варто також зазначити, що хоча законодавчий сейм прийняв конститу- dziej postępowych państw. Warto też dodać, że choć Sejm Ustawodawczy uchwalił цію в березні 1921 року, він продовжував свою роботу ще півтора року. Новий konstytucję w marcu 1921 roku, to jednak swoje prace kontynuował przez jeszcze парламент зібрався лише в грудні 1922 року. półtora roku. Nowy parlament zebrał się dopiero w grudniu 1922 roku. За Березневою конституцією законодавча влада належала Сейму та Сенату. Na mocy konstytucji marcowej władzę ustawodawczą tworzyły Sejm i Senat. Це означало істотну зміну суті цих назв. За часів шляхетської Польщі, а також Oznaczało to istotną zmianę w nazewnictwie. Za czasów Polski szlacheckiej, jak у сеймах періоду поділів слово «сейм» стосувалося всього парламенту. Почи- i w parlamentach doby zaborów wyraz „Sejm” odnosił się do całego parlamentu. наючи з березневої конституції, «сейм» означав лише першу нижню палату. Poczynając od konstytucji marcowej „Sejm” oznacza wyłącznie pierwszą izbę. Сейм складався з 444 послів, а Сенат — із 111 сенаторів. Обидві палати Sejm składał się z 444 posłów, a Senat ze 111 senatorów. Obie izby wybie- обиралися на п’ять років, а посли і сенатори мали вільний мандат (тобто не rane były na pięć lat, a posłowie i senatorowie dysponowali mandatem wolnym могли бути обмежені жодними посольськими інструкціями) і парламентську (tzn., że nie mogły ich krępować żadne instrukcje poselskie) oraz immunitetem недоторканність. Активне виборче право на виборах до сейму мали всі гро- parlamentarnym. Czynne prawo wyborcze w wyborach do Sejmu przysługiwało мадяни, які досягли 21 року і старші, мали повні громадянські права і не були wszystkim obywatelom, którzy ukończyli 21 lat, korzystali z pełni praw cywil- військовослужбовцями. Пасивне виборче право виглядало інакше - балотува- nych i nie byli żołnierzami w służbie czynnej. Inaczej przedstawiało się nato- тися на посла могли особи старше 25 років. У випадку Сенату ценз віковий miast bierne prawo wyborcze: kandydować na posła mogły osoby, które ukoń- становив 30 років (активне право) і 40 років (пасивне право) відповідно. Отже, czyły 25 lat. W przypadku Senatu cenzusy wynosiły odpowiednio 30 (czynne до складу Сенату могли потрапити лише сформовані зрілі люди, яким не були prawo) i 40 lat (bierne prawo wyborcze). Można zatem stwierdzić, że w skład притаманні радикальні рішення. Senatu miały wchodzić wyłącznie osoby dojrzałe, mające stronić od wszelkich До компетенції парламенту відносилися: radykalnych rozwiązań. • устроєві повноваження. Парламент міг вносити зміни до конституції, що Wśród kompetencji parlamentu można wymienić: торкалися організації державного устрою • kompetencje ustrojodawcze. Parlament mógł nowelizować konstytucję; • законодавчі повноваження. Парламент створював право шляхом ухвалення • kompetencje ustawodawcze. Parlament tworzył prawo poprzez uchwalanie законів. Форма закону була обов’язковою вимогою конституції щодо при- ustaw. Forma ustawy była natomiast wymagana przez konstytucję dla przyjęcia йняття державного бюджету, встановлення податків, визначення чисельнос- budżetu państwa, ustanawiania podatków, określania stanu liczebnego wojska, ті армії чи оголошення амністії. Законодавча ініціатива належала виключно czy ogłoszenia amnestii. Inicjatywa ustawodawcza przysługiwała wyłącznie Уряду та Сейму. Сенат міг вносити поправки до ухвалених Сеймом зако- rządowi i Sejmowi. Senat mógł wnosić poprawki do ustaw uchwalanych przez нопроектів, але перша (нижня) палата могла відхилити їх більшістю 11/20 Sejm, ale pierwsza izba mogła je potem odrzucić większością 11/20 głosów; голосів; • kompetencje kontrolne. Obie izby miały prawo do interpelacji, za to pociąganie • контрольні повноваження. Право інтерпеляції мали обидві палати, але при- do odpowiedzialności parlamentarnej (poprzez uchwalanie wotum nieufności) тягнення до відповідальності міністрів і всього уряду (шляхом висловлення 626 Aneks Додаток 627 ministrów i całego rządu przysługiwało jedynie Sejmowi. Sejm mógł również вотуму недовіри) було прерогативою лише сейму. Він міг також оголосити postawić prezydenta i ministrów w stan oskarżenia przed Trybunałem Stanu; президенту та міністрам імпічмент перед Державним Трибуналом; • kompetencje elekcyjne. Obie izby parlamentu, tworząc tzw. Zgromadzenie Naro- • електоральні повноваження. Обидві палати парламенту разом складали На- dowe, wybierały prezydenta Rzeczypospolitej. ціональні Збори, які обирали Президента Речі Посполитої. Skrócenie kadencji parlamentu mogło nastąpić dwojako. Albo Sejm większością Термін повноважень парламенту підлягав скороченню в двох випадках. Або 2/3 głosów w obecności co najmniej połowy ustawowej liczby posłów przyjmo- Сейм більшістю у дві третини голосів за наявності щонайменше половини ви- wał uchwałę o samorozwiązaniu, albo rozwiązania dokonywał prezydent za zgodą значеної законом кількості депутатів приймав постанову про саморозпуск, або 3/5 ustawowej liczby senatorów. w obydwu przypadkach następowało równoczesne розпуск проводив Президент за згодою трьох п’ятих депутатів встановленої rozwiązanie Sejmu i Senatu. законом кількості сенаторів. В обох випадках Сейм і Сенат розпускалися одно- Przyjęta w sierpniu 1926 roku nowelizacja konstytucji pozbawiała Sejm prawa часно. do rozwiązania się. Odtąd decyzję taką mógł podjąć wyłącznie prezydent na wnio- Прийнята в серпні 1926 р. поправка до конституції позбавила сейм права sek rządu (tylko raz z tego samego powodu). саморозпуску. Відтоді таке рішення міг приймати лише президент за поданням Zgodnie z konstytucją kwietniową oraz ordynacjami wyborczymi do obu izb уряду (лише один раз з тієї самої причини). z 8 lipca 1935 roku, kadencja parlamentu trwała 5 lat. Sejm składał się z 208 posłów Згідно з Квітневою конституцією та положенням про вибори в обидві па- wybieranych w głosowaniu powszechnym w 104 okręgach dwumandatowych. Cha- лати від 8 липня 1935 р. термін повноважень парламенту тривав 5 років. Сейм rakterystyczne, że kandydatów na posłów wysuwali nie obywatele, komitety wy- складався з 208 послів, обраних всенародним прямим голосуванням у 104 дво- borcze, czy partie polityczne, tylko tzw. Zgromadzenia Okręgowe. Czynne prawo мандатних округах. Характерно, що кандидатів у посли висували не грома- wyborcze przysługiwało obywatelom, którzy ukończyli 24 lata, a bierne – 30 lat. дяни, виборчі комісії чи політичні партії, а Окружні Збори. Активне виборче W skład Senatu miało wchodzić 96 senatorów. Jedną trzecią z nich powoływał право мали громадяни, які досягли 24 років, пасивне – 30 років. prezydent. Pozostali pochodzili z wyboru. Nie wszyscy jednak mieli prawo głoso- Сенат складався з 96 сенаторів. Третину з них призначав президент. Інші wania. Uprawnieni byli jedynie ci obywatele w wieku powyżej 30 lat, którzy wyka- були за вибором. Проте не всі мали право голосу. Лише ті громадяни віком від zywali się: 30 років, які мали: • zasługami (otrzymali określone odznaczenia państwowe); • заслуги (відзначені окресленими державними нагородами); • wykształceniem (wykształcenie wyższe, średnie zawodowe lub stopień oficerski); • освіту (вищу, середню професійну або офіцерське звання); • zaufaniem (piastowali stanowiska z wyboru w samorządzie lub określonych or- • довіру (обіймали виборні посади в органах місцевого самоврядування та ganizacjach). окреслених організаціях). Bierne prawo wyborcze do Senatu wynosiło 40 lat. Пасивне виборче право до сенату мали громадяни, які досягли віку 40 років. W porównaniu z konstytucją marcową, konstytucja kwietniowa znacząco ogra- Порівняно з березневою конституцією квітнева значно обмежила повнова- niczała uprawnienia parlamentu. Przede wszystkim zniesiony został trójpodział wła- ження парламенту. Перш за все, було скасовано поділ влади на три незалежні dzy, a Sejm i Senat – tak jak wiele innych organów – podlegać miały prezydentowi. гілки, а Сейм і Сенат, як і багато інших органів, мали підпорядковуватися пре- Stąd nie całkiem uprawnione jest sformułowanie „władza ustawodawcza”, gdyż peł- зиденту. Таким чином, в таких умовах термін «законодавча влада» не зовсім nię władzy posiadała głowa państwa. був виправданий, оскільки вся повнота влади належала Главі держави. Zgodnie z nowymi przepisami, bez zgody prezydenta parlament nie mógł doko- В нових реаліях права, парламент не міг вносити зміни до Конституції без nać zmiany konstytucji. Sejm i Senat utraciły prawo uchwalania ustaw w zakresie згоди президента. Сейм і Сенат втратили право приймати закони щодо органі- organizacji rządu, administracji oraz sił zbrojnych. Innym ograniczeniem było prawo зації уряду, державного управління та збройних сил. Ще одним обмеженням wydawania przez prezydenta dekretów z mocą ustawy. Podobnie osłabieniu uległy було право президента видавати декрети (укази), що мають силу закону. В по- kompetencje kontrolne. Sejm zwykłą większością głosów mógł zażądać odwołania дібний спосіб були послаблені контрольні компетенції. Сейм простою біль- rządu lub ministra. Jeśli w ciągu trzech dni prezydent nie odwołał rządu (ministra) шістю голосів міг прийняти рішення щодо відставки уряду чи міністра. Якщо lub nie rozwiązał parlamentu, wniosek o wotum nieufności trafiał pod obrady Sena- протягом трьох днів президент не відправляв у відставку уряд (міністра) або tu. Jeśli ten wniosek ów poparł, prezydent mógł albo odwołać rząd (ministra) albo не розпускав парламент, то питання про вотум недовіри розглядалося Сенатом. rozwiązać Sejm i Senat. Якщо пропозиція була підтримана, президент міг або відправити у відставку Zniwelowana została również przewaga Sejmu nad Senatem. Dla odrzucenia уряд (міністра), або розпустити Сейм і Сенат. poprawek Senatu do danego projektu ustawy potrzebna była w Sejmie większość Також було ліквідовано прерогативу Сейму над Сенатом. Щоб відхилити по- 3/5 głosów (a nie 11/20 jak uprzednio). Ograniczeniu uległ również zakres immuni- правки Сенату до законопроекту, потрібна була більшість у 3/5 голосів у Сеймі (а tetu poselskiego. не 11/20, як раніше). Також було обмежено парламентську недоторканість. 628 Aneks Додаток 629 4. Władza wykonawcza 4. Виконавча влада Na mocy Konstytucji 3 maja władzę „najwyższego wykonywania praw Królowi Відповідно до Конституції від 3 травня були надані повноваження «найви- w Radzie Jego oddajemy, która to Rada Strażą Praw zwać się będzie” (art. VII, Król щого здійснення прав Королю в Його Раді, яка буде називатися Радою Охорони władza wykonawcza). Istniała zatem egzekutywa o specyficznej konstrukcji: jeden Права» (стаття VII, Король влада виконавча). Отже, виконавчий орган отримав organ państwa z urzędu miał być częścią innego. специфічну конструкцію: один державний орган по праву (ex officio) мав вхо- Konstytucja przywróciła dziedziczność tronu. Do elekcji miało jedynie docho- дити до складу іншого. dzić w przypadku wygaśnięcia dynastii. Rozwiązanie to miało ochronić państwo Конституція відновила спадковість престолу. Вибори мали відбуватися przed naciskami ze strony obcych mocarstw, które to naciski wywierano przy oka- лише як наслідок закінчення династії. Це рішення мало захистити державу від zji każdej elekcji. Innym celem było wyeliminowanie koterii magnackich. Zgodnie тиску з боку іноземних держав, який чинився під час кожних виборів. Іншою z konstytucją po śmierci Stanisława Augusta tron polski miała przejąć saska dyna- метою була ліквідація магнатського всевладдя. Згідно з конституцією, після stia Wettynów. смерті Станіслава Августа польський престол мала посісти саксонська динас- Straż Praw odpowiadała dzisiejszej radzie ministrów. W jej skład wchodził król, тія Веттінів. jako przewodniczący, prymas Polski, 5 ministrów, 2 sekretarzy, marszałek Sejmu Рада Охорони Права відповідала сьогоднішній раді міністрів. Вона склада- oraz następca tronu. Król formalnie nie mógł narzucić swojej woli Straży Praw. лася з короля як голови, примаса Польщі, 5 міністрів, 2 секретарів, маршалка Był jedynie jej przewodniczącym, a podejmowane przez nią decyzje zapadały więk- сейму та спадкоємця престолу. Король формально не міг нав’язати свою волю szością głosów. Członkowie Straży Praw ponosili odpowiedzialność parlamentarną Раді Охорони Права. Він був лише її головою, а рішення приймалися більшіс- (polityczną) ale również konstytucyjną przed Sejmem. Wyjątek stanowił król, który тю голосів. Члени Ради несли відповідальність парламентську (політичну), але był za swoje decyzje nieodpowiedzialny. Aby utrzymać spójność systemu rządów, також і конституційну перед Сеймом. Винятком був король, який не ніс від- odpowiedzialność za decyzje władcy brał na siebie jeden z ministrów podpisując повідальності за свої рішення. Щоб зберегти неперервність системи правлін- się obok króla na danym akcie urzędowym. Instytucja ta nosi nazwę kontrasygnaty. ня, один із міністрів брав відповідальність за рішення правителя, підписуючи Można zatem stwierdzić, że król stawał się kimś na kształt dożywotniego szefa rzą- відповідний офіційний акт поруч із королем. Цей інститут називається контр- du. Przestawał być jednym ze stanów sejmujących i tracił prawo sankcji ustaw. асигнацією. Тому можна твердити, що король став чимось на зразок довічного Straży Praw podlegały tzw. komisje wielkie, będące odpowiednikami dzisiej- глави уряду. Він втратив право засідати в сеймі і право санкціонувати парла- szych ministerstw. Należały do nich Komisja Policji, Wojska, Skarbu oraz istniejąca ментські постанови. Раді Охорони Права підлягала діяльність великих комісій, już wcześniej Komisja Edukacji Narodowej. які були прообразом нинішніх міністерств. До них входили Комісія Поліції, Армії, Казначейства та вже існуюча на той час Комісія Народної Освіти. Za Księstwa Warszawskiego pełnia władzy wykonawczej i wyłączność stano- wienia prawa w kwestiach ustrojowych i administracyjnych przysługiwała królowi, За часів Варшавського герцогства повна виконавча влада та виключне który jednocześnie sprawował kierownictwo rządu. Ministrowie (sprawiedliwości, право видавати закони в системних та адміністративних питаннях належали spraw wewnętrznych i czci religijnej, wojny, przychodów i skarbu oraz policji) nie королю, який також відповідав за уряд. Міністри (юстиції, внутрішніх справ byli odpowiedzialni przed parlamentem, tylko przed królem. Oprócz tego istniała і релігійної честі, війни, доходів і фінансів, поліції) відповідали не перед пар- wspomniana już Rada Stanu, składająca się z króla, ministrów oraz 4 referendarzy. ламентом, а перед королем. Крім того, існувала згадана вище Державна Рада, Jednym z zadań Rady było przygotowywanie projektów ustaw, co stanowiło formę що складалася з короля, міністрів і 4 референдарів (референдар - посадо- kontroli nad rządem. ва особа, яка займалася прийомом скарг від приватних осіб і передачею їх W czasach Królestwa Polskiego pełnia władzy wykonawczej należała do króla. змісту канцлеру, який у свою чергу, доводив їх до відома короля). Одним із To on mianował ministrów i senatorów. Miał tez prawo inicjatywy ustawodawczej завдань Ради була підготовка законопроектів, що було формою контролю за (wyłączne w przypadku ustaw konstytucyjnych) oraz prawo sankcji uchwał sejmo- діяльністю уряду. wych. Na czas swojej nieobecności w Królestwie król mianować miał namiestnika. За часів Королівства Польського вся повнота виконавчої влади належала ко- W praktyce władca powołał tylko jednego namiestnika (gen. Józefa Zajączka), po ролю. Він призначав міністрів і сенаторів. Він мав право законодавчої ініціати- którego śmierci stanowisko pozostało nie obsadzone. ви (особливо щодо конституційних законів) і право санкціонувати парламент- Podobnie jak w czasach Księstwa Warszawskiego istniała Rada Stanu o podob- ські постанови. На час своєї відсутності в королівстві король мав призначити nym składzie i kompetencjach. Natomiast organem węższym była Rada Admini- намісника. На практиці правитель призначив лише одного губернатора (гене- stracyjna, składająca się z ministrów mianowanych przez króla. Rada Administra- рала Юзефа Зайончека), після смерті якого посада залишалася вакантною. 630 Aneks Додаток 631 cyjna była organem doradczym w dziedzinach wykraczających poza kompetencje Як і за часів Варшавського герцогства, існувала Державна Рада зі схожим poszczególnych ministrów. Radzie podlegały wydziały rządowe (komisje): wyznań складом і компетенціями. Більш вузьким органом була Адміністративна Рада, religijnych i oświecenia publicznego, sprawiedliwości, spraw wewnętrznych i poli- що складалася з міністрів, призначених королем. Адміністративна Рада була cji, wojny oraz przychodów i skarbu. дорадчим органом у сферах, що виходили за межі компетенції окремих міні- W systemie politycznym Rzeczypospolitej Krakowskiej rząd nosił nazwę „Se- стрів. Раді підпорядковувалися урядові відомства (комісії): віросповідання і natu”. Składał się on z prezesa oraz senatorów. Senat wybierało Zgromadzenie народної просвіти, юстиції, внутрішніх справ і поліції, війни, доходів і держав- Reprezentantów oraz przedstawiciele uniwersytetu i kapituły krakowskiej. Oprócz ної скарбниці. uprawnień czysto wykonawczych, Senat dysponował również wyłącznym prawem У політичному устрої Краківської Речі Посполитої уряд мав назву «Сена- inicjatywy ustawodawczej. ту». Він складався з голови і сенаторів. Сенат обирали Збори представників, а також представники університету та Краківської капітули. Крім суто виконав- чих повноважень, Сенат мав виключне право законодавчої ініціативи. Na mocy konstytucji marcowej władzę wykonawczą sprawować mieli prezy- За Березневою конституцією виконавчу владу мали здійснювати президент dent oraz rząd. Pozycja ustrojowa prezydenta była dość słaba. Wybierany na 7 lat і уряд. Політична позиція президента була досить слабкою. Обраний на 7 ро- przez Zgromadzenie Narodowe miał za zadanie powoływać i odwoływać ministrów, ків Національними зборами, його завданням було призначення та звільнення z uwzględnieniem rzecz jasna woli większości parlamentarnej. Prezydent nie po- міністрів, враховуючи думку парламентської більшості. Президент не ніс полі- nosił odpowiedzialności politycznej za podjęte decyzje, które dla swej ważności тичної відповідальності за свої рішення, які вимагали контрасигнації міністра. wymagały ministerialnej kontrasygnaty. Prezydent nie miał ani prawa inicjatywy Президент не мав ані права законодавчої ініціативи, ані права вето. Слід зазна- ustawodawczej, ani prawa weta. Pamiętać też należy, że nie istniała żadna instancja чити, що не існувало жодної інстанції конституційного судочинства, яка б мо- sądownictwa konstytucyjnego, która mogłaby ograniczać działalność prawodawczą гла обмежити законодавчу діяльність парламенту. Повноваження президента parlamentu. Zwiększenie uprawnień prezydenta nastąpiło na mocy noweli sierp- були розширені серпневою поправкою 1926 р. На цій підставі глава держави niowej z 1926 r. Głowa państwa uzyskała wtedy prawo wydawania rozporządzeń отримав право видавати нормативні акти (розпорядження) з силою закону: або z mocą ustawy: bądź na podstawie upoważnienia ustawowego, bądź w okresie, gdy на підставі статутного повноваження, або коли палати були розпущені. Про- izby były rozwiązane. Rozporządzenie traciło jednak moc jeśli nie zostało przed- те розпорядження втрачали чинність, якщо протягом 14 днів після його най- łożone Sejmowi do zatwierdzenia w ciągu 14 dni od jego najbliższego posiedzenia ближчого наступного засідання не було подано на затвердження сейму і ним i nie zostało przezeń zaakceptowane. не прийнято. W okresie obowiązywania konstytucji marcowej rząd stanowić miał emanację У період Березневої конституції уряд мав бути відображенням парламент- większości sejmowej. Przysługiwało mu prawo inicjatywy ustawodawczej. Przed- ської більшості. Він мав також право законодавчої ініціативи. Подаючи відпо- kładając odpowiednie projekty rząd wytyczał główne kierunki polityki wewnętrznej відні проекти, уряд визначав основні напрями внутрішньої та зовнішньої по- i zewnętrznej. Rząd i każdy minister z osobna ponosił odpowiedzialność polityczną літики. Уряд і кожен окремо взятий міністр несли політичну відповідальність przed Sejmem. Nowela sierpniowa wprowadziła jednak regułę, że wniosek o wotum перед Сеймом. Серпнева поправка запровадила норму, згідно з якою голосу- nieufności nie może być głosowany na tym samym posiedzeniu, na którym został вання про вотум недовіри не може бути проведене на тому ж засіданні, на яко- zgłoszony. Inne postanowienie noweli sierpniowej – istotnie ograniczające upraw- му воно було подане. Ще одна норма серпневої поправки – суттєво обмежувала nienia parlamentu na korzyść rządu – dotyczyło ustawy budżetowej. Dla poszcze- повноваження парламенту на користь уряду – стосувалася закону про бюджет. gólnych etapów procesu ustawodawczego określone zostały terminy, w jakich dana Для різних стадій законодавчого процесу встановлювалися терміни, протягом izba parlamentarna musiała projekt budżetu przyjąć (z poprawkami lub bez) albo яких дана палата парламенту мала прийняти проект бюджету (з поправками чи odrzucić. Niepodjęcie decyzji w określonym terminie uważano za równoznaczne без) або відхилити його. Неприйняття рішення у зазначений термін вважалося z przyjęciem projektu bez poprawek. прийняттям проекту без поправок. Egzekutywa została szczególnie wzmocniona na mocy konstytucji kwietniowej. Квітнева конституція особливо посилила виконавчу владу. Як зазначалося, Jak już parokrotnie wspomniano, władza państwowa skoncentrowana była w oso- державна влада була зосереджена в особі президента. Порядок обрання глави bie prezydenta. Tryb wyboru głowy państwa był dość szczególny (choć w praktyce держави був досить ретельно прописаний (хоча ніколи не застосовувався на nigdy go nie zastosowano). Prawo wysunięcia kandydata na prezydenta przysługi- практиці). Право висування кандидата в президенти мали Національні Збори. wało tzw. Zgromadzeniu Elektorów. Zgromadzenie składało się z 80 osób, w tym Присутній на них електорат складався з 80 осіб, у тому числі 50 обраних сей- 632 Aneks Додаток 633 50 wybranych przez Sejm, 25 przez Senat oraz 5 wirylistów (tj. osób, które były мом, 25 сенатом і 5 електорів-вірилістів, тобто виборців, які були членами На- członkami Zgromadzenia z urzędu): marszałków Sejmu i Senatu, premiera, główne- ціональних Зборів за посадою – маршалків сейму і сенату, прем’єр-міністра, go inspektora sił zbrojnych oraz pierwszego prezesa Sądu Najwyższego. Ustępujący головного інспектора Збройних Сил і першого голови Верховного Суду. Пре- prezydent również miał prawo wysunąć własnego kandydata. Gdyby z uprawnienia зидент, що залишав посаду, також мав право висунути свого кандидата. Якщо tego skorzystał, wówczas rozpisane miały być wybory, w których ogół obywateli би він скористався цим правом, мали бути проведені вибори, на яких усі гро- miał wskazać na jednego z tychże dwóch kandydatów. Gdyby ustępujący prezydent мадяни мали вибрати одного з двох кандидатів. Якщо президент, що залишав nie skorzystał z prawa do wskazania kandydata, wtedy bez dalszych głosowań pre- посаду, не скористався би правом висунути свого кандидата, то кандидат, за- zydentem zostawał kandydat wskazany przez Zgromadzenie Elektorów. Jak widać, пропонований Національними Зборами, ставав президентом без подальшого podobnie jak w przypadku wyboru posłów i senatorów (choć tryb ich wyboru został голосування. Отже, як і у випадку виборів послів і сенаторів (хоча спосіб їх об- określony w ordynacji wyborczej, a nie w samej konstytucji), tak i w kwestii wyboru рання був визначений у законі про вибори, а не в конституції), політичні партії prezydenta partie polityczne pozbawione zostały fundamentalnego uprawnienia, ja- були позбавлені фундаментального права висувати своїх кандидатів на посади, kim jest wysuwanie własnego kandydata na stanowiska związane ze sprawowaniem пов’язані із здійсненням влади. władzy. Повноваження Президента були надзвичайно широкі. До найважливіших з Uprawnienia prezydenta były bardzo szerokie. Do najważniejszych z nich można них відносяться: zaliczyć: • Законодавчі. Президент міг видавати декрети (укази) з силою закону (або на • ustawodawcze. Prezydent mógł wydawać dekrety z mocą ustawy (bądź na pod- підставі законних повноважень, або під час перерв між парламентськими stawie upoważnienia ustawowego, bądź w przerwach między sesjami parlamen- сесіями, або завдяки своїй владі над збройними силами), мав право накла- tu, bądź z tytułu zwierzchnictwa nad siłami zbrojnymi), miał prawo weta zawie- дання вето щодо прийнятих законів, призначав 1/3 сенаторів; szającego wobec ustaw, mianował 1/3 senatorów; • Устроєві (конститутивні). Президент мав право прерогативної ініціативи • ustrojodawcze. Prezydent miał prawo uprzywilejowanej inicjatywy w przedmio- щодо внесення змін до конституції та накладення вето на парламентський cie zmiany konstytucji oraz weta wobec poselskiego projektu nowelizacji ustawy проект змін до конституції. Змінити конституцію без згоди Президента було zasadniczej. Bez jego zgody zmiana konstytucji była niemożliwa; неможливо; • wykonawcze. Prezydent oprócz wyraźnego wpływu na wybór kolejnego prezy- • Виконавчі. Президент окрім значного впливу на обрання наступника (див. denta (patrz wyżej) miał również prawo mianowania premiera, ministrów, sę- вище), також мав право призначати прем’єр-міністра, міністрів, суддів, dziów, pierwszego prezesa Sądu Najwyższego, sędziów Trybunału Stanu, pre- першого голову Верховного Суду, суддів Державного Трибуналу, голову та zesa Najwyższej Izby Kontroli i członków kolegium NIK. Prezydent sprawo- членів колегіуму Вищої Контрольної Палати. Президент здійснював владу wał zwierzchnictwo nad siłami zbrojnymi, mianował generalnego inspektora sił над Збройними Силами, призначав Генерального Інспектора Збройних Сил, zbrojnych i reprezentował państwo na zewnątrz; представляв державу на міжнародній арені; • kontrolne. Prezydent mógł rozwiązać Sejm i Senat, odwołać, premiera, mini- • Контрольні. Президент міг розпустити Сейм і Сенат, звільнити прем’єр- strów (których mógł także pociągnąć do odpowiedzialności konstytucyjnej), pre- міністра, міністрів (яких також міг притягнути до конституційної відпові- zesa NIK, naczelnego wodza oraz generalnego inspektora sił zbrojnych. дальності), голову Вищої Контрольної Палати, головнокомандувача та Ге- нерального Інспектора Збройних Сил. Szczególne uprawnienia przysługiwały prezydentowi podczas wojny. Mógł wte- Особливі повноваження Президент мав під час війни. Міг призначати свого dy wyznaczyć swojego następcę, wydawać dekrety z mocą ustawy, przedłużać ka- наступника, видавати декрети з силою закону, продовжувати термін повнова- dencję Sejmu i Senatu itp. жень Сейму та Сенату тощо. Za organ wykonawczy może zostać uznany rząd, który był w zasadzie odpowie- Уряд як орган виконавчої влади був відповідальним виключно перед прези- dzialny wyłącznie przed prezydentem. Istniała teoretyczna możliwość odwołania дентом. Існувала теоретична можливість відставки уряду чи окремих міністрів rządu lub poszczególnych ministrów w następstwie uchwalenia przez parlament wo- внаслідок висловлення парламентом вотуму недовіри (див. вище). Організація tum nieufności (patrz wyżej). Organizację rządu, zakres działania poszczególnych діяльності уряду та визначення сфери відповідальності окремих міністрів на- ministrów określał prezydent. лежали до прерогатив президента. Akty urzędowe prezydenta wymagały dla swej ważności kontrasygnaty odpo- Офіційні акти Президента, щоб стати діючнми, вимагали контрасигнації - wiedniego ministra. Pewna kategoria decyzji (tzw. prerogatywy) została jednak wy- підпису відповідного міністра. Проте певна категорія рішень (так звані пре- łączona z tego obowiązku. Do prerogatyw na mocy art. 13 pkt 2 należały m. in.: рогативи) була виключена з цього переліку. До прерогатив Президента, перед- wskazywanie kandydata na następcę, wyznaczanie następcy na czas wojny, mia- бачених ст.13 пункт 2 належали серед іншого: висунення кандидата на свого nowanie i odwoływanie premiera, pierwszego prezesa Sądu Najwyższego, prezesa наступника, призначення наступника під час війни, призначення та звільнення 634 Aneks Додаток 635 NIK, naczelnego wodza, generalnego inspektora sił zbrojnych, powoływanie 1/3 se- прем’єр-міністра, першого голови Верховного Суду, голови Вищої Контроль- natorów, rozwiązywanie Sejmu i Senatu oraz stosowanie prawa łaski. ної Палати, головнокомандувача, Генерального Інспектора Збройних Сил, при- Praktyka ustrojowa dość szybko zaczęła się oddalać od litery konstytucji. Po значення 1/3 сенаторів, розпуск Сейму та Сенату, право на помилування. śmierci Józefa Piłsudskiego coraz bardziej wpływowy stawał się wódz naczelny Політична практика досить швидко почала віддалятися від букви закону Edward Rydz-Śmigły. Dnia 13 lipca 1936 r. premier Składkowski wydał kuriozalny конституції. Після смерті Юзефа Пілсудського все більш впливовим ставав го- w formie i treści okólnik, na mocy którego Rydz-Śmigły miał być odtąd traktowany ловнокомандувач Збройними Силами Едвард Ридз-Смігли. 13 липня 1936 року jako druga osoba w państwie. Okólnik Składkowskiego spotkał się ze sprzeciwem прем’єр-міністр Складковський видав химерний за формою та змістом циркуляр, nawet wśród części piłsudczyków, naruszał bowiem zasadniczą regułę konstytucji, згідно з яким Ридз-Смігли відтоді мав розглядатися як друга особа в державі. w myśl której to prezydent miał stać ponad parlamentem, sądownictwem, wojskiem Циркуляр Складковського зустрів спротив навіть серед частини прихильників itd. Пілсудського, оскільки він порушував основне положення конституції, згідно з яким президент має стояти понад парламентом, юстицією, армією тощо. 5. Władza sądownicza 5. Судова влада W myśl postanowień Konstytucji 3 maja władza sądownicza miała być nieza- Відповідно до положень Конституції 3 травня судова влада мала бути неза- leżna od dwóch pozostałych władz. Nadal funkcjonować miały osobne instancje лежною від двох інших гілок влади. Надалі мали діяти окремі судові інстан- sądownicze dla osób z poszczególnych stanów. W czasach Księstwa Warszawskie- ції для громадян різних станів. За часів Варшавського герцогства судді мали go sędziowie mieli być niezawiśli i mianowani przez króla dożywotnio. Monarcha бути незалежними і призначатися королем довічно. Монарх також призначав mianował również sędziów pokoju, którzy mieli orzekać w sprawach cywilnych (ich мирових суддів, які мали судити у цивільних справах (їхні кандидатури вису- kandydatury wysuwały sejmiki powiatowe). Obowiązki sądu kasacyjnego pełniła валися сеймиками повітів). Обов’язки касаційного суду виконувала Державна Rada Stanu. Niezależność zapewnioną miały również sądy w Królestwie Polskim. Рада. Незалежність судів забезпечувалася також у Королівстві Польському. Но- Nowością było ustanowienie Sądu Najwyższej Instancji oraz Sądu Apelacyjnego. воведенням стало створення Суду Найвищої Інстанції та Апеляційного Суду. Ten pierwszy miał rozpatrywać odwołania od spraw cywilnych, a ten drugi od spraw Перший мав розглядати апеляції у цивільних справах, другий – у справах кри- karnych. Wyżsi urzędnicy – w razie naruszenia konstytucji – mieli stawać przed są- мінальних. Вищі посадові особи - у разі порушення конституції – підлягали dem sejmowym, w skład którego wchodzili wszyscy senatorowie. Rolę oskarżyciela під юрисдикцію сеймового суду, до складу якого входили всі сенатори. Роль odgrywała natomiast izba poselska. W przypadku Wolnego Miasta Kraków cechą прокурора виконувала палата послів. У випадку Вільного міста Кракова осо- szczególną było zniesienie jawności postępowania sądowego. бливістю було скасування відкритого судового розгляду. W odrodzonej Polsce trzecia władza miała ponownie zagwarantowaną nieza- У відродженій Польщі третя гілка влади мала гарантовану незалежність, leżność, a sędziowie byli nieusuwalni z urzędu. Chronił ich specjalny immunitet. судді не могли бути звільнені з посади. Їх захищав спеціальний імунітет. W roku 1928 sądy podzielono na grodzkie, okręgowe, apelacyjne i Sąd Najwyż- У 1928 р. суди були поділені на міські, окружні, апеляційні та Верховний Суд. szy. Obok nich istniały również sądy wojskowe oraz sądy pracy. Szczególna proce- Крім них існували також військові суди та суди праці. Особливий порядок був dura przewidziana była w przypadku naruszenia konstytucji przez prezydenta lub передбачений у разі порушення конституції президентом або міністрами. До ministrów. Do odpowiedzialności pociągał ich Sejm, który miał prawo postawić відповідальності притягував їх сейм, який мав право пред’являти їм звинува- daną osobę przed Trybunałem Stanu. Trybunał zaś składał się z ośmiu członków чення перед Державним Трибуналом. Трибунал складався з восьми членів об- wybranych przez Sejm i czterech wybranych przez Senat oraz przewodniczącego, раних Сеймом і чотирьох членів обраних Сенатом, а також головуючого, який którym był Pierwszy Prezes Sądu Najwyższego. Po uchwaleniu konstytucji kwiet- був одночасно Першим Головою Верховного Суду. Після прийняття квітневої niowej sądy stały się organami funkcjonującymi pod zwierzchnictwem prezydenta. конституції суди стали органами, що функціонували під юрисдикцією Прези- Struktura sądów nie uległa za to zmianie. Z dzisiejszej perspektywy warto raz jesz- дента. Структура судів не змінилася. З позиції сьогодення варто зазначити, що cze podkreślić, że w okresie międzywojennym nie istniał tak ważny dziś Trybunał у міжвоєнний період не існувало важливого нині Конституційного Трибуналу Konstytucyjny – wyspecjalizowany organ sądowniczy mający prawo do orzekania – спеціалізованого судового органу з правом відповідного вироку в сфері кон- o zgodności ustaw z konstytucją. ституційності прийнятих законів.  Bibliografia • Бібліографія Abraham W., Organizacja Kościoła w Polsce do poł. XII w., Poznań 1962 Achremczyk S., Historia Warmii i Mazur, T. I: Pradzieje – 1772, Olsztyn 2010, T.II: 1772–2010, Olsztyn 2011 Ajnenkiel A., Historia Sejmu Polskiego, T.II cz. 1: W dobie rozbiorów, cz. 2: II Rzeczpo- spolita, Warszawa 1989 Babicz J., Walczak W., Zarys historii odkryć geograficznych, Warszawa 1970 Baczkowski K., Dzieje Polski późnośredniowiecznej, Kraków 1989 Banaszak M., Historia Kościoła katolickiego, t. I–IV, Warszawa 1986–1991 Bardach J., Dzieje Sejmu Polskiego, Warszawa 2011 Bardach J., Historia ustroju i prawa polskiego, Warszawa 2009 Baszkiewicz J., Danton, Warszawa 1990 Baszkiewicz J., Francja w Europie, Warszawa 2006 Baszkiewicz J., Historia doktryn politycznych i prawnych, Warszawa 1971 Baszkiewicz J., Historia Francji, Warszawa 1999 Baszkiewicz J., Maksymilian Robespierre, Wrocław 1989 Baszkiewicz J., Polska czasów Łokietka, Warszawa 1968 Baszkiewicz J., Powszechna historia ustrojów państwowych, Gdańsk 1998 Batowski H., Między dwoma wojnami 1919–1939. Zarys historii dyplomatycznej, Kra- ków 1988 Batowski H., Rozpad Austro-Węgier 1914–1918. Sprawy narodowościowe i działania dyplomatyczne, Kraków 1982 Bazylow L., Historia powszechna 1492–1648, Warszawa 2001 Bazylow L., Historia powszechna 1789–1918, Warszawa 2000 Bazylow L., Historia Rosji, Wrocław 2005 Bernacki W., Myśl polityczna I Rzeczypospolitej, Kraków 2011 Besala J., Stefan Batory, Warszawa 1992 Bielecki R., Encyklopedia wojen napoleońskich, Warszawa 2002 Biskup M., Labuda G., Dzieje państwa krzyżackiego w Prusach: gospodarka, społeczeń- stwo, państwo, ideologia, Gdańsk 1988 Biskup M., Trzynastoletnia wojna z Zakonem Krzyżackim 1454–1466, Warszawa 1967 Bogucka M., Anna Jagiellonka, Wrocław 2009 Bogucka M., Bona Sforza, Wrocław 2009 Bogucka M., Dzieje kultury polskiej do 1918 roku, Wrocław 1991 Bogucka M., Historia Polski do 1864 r., Wrocław 1999 Bogucka M., Kazimierz Jagiellończyk i jego czasy, Kraków 2009 Bogucka M., Samsonowicz H., Dzieje miast i mieszczaństwa w Polsce przedrozbioro- wej, Wrocław 1986 638 Bibliografia • Бібліографія Bibliografia • Бібліографія 639 Bogucka M., Staropolskie obyczaje w XVI–XVII wieku, Warszawa 1994 Faryś J., Między Moskwą a Berlinem. Wizja polskiej polityki zagranicznej 1918–1939, Borejsza J. W., Mussolini był pierwszy…,Warszawa 1989 Szczecin-Warszawa 2019 Bułhak H., Polska-Francja z dziejów sojuszu 1922–1939, cz. 1.: (1922-1932), Warszawa Filipowicz S., Historia myśli polityczno-prawnej, Gdańsk 2002 1993 Friszke A., Polska. Losy państwa i narodu 1939–1989, 2003 Bułhak H., Polska-Francja z dziejów sojuszu 1933–1936, Warszawa 2000 Garlicki A., Historia 1815-2004. Polska i świat, Warszawa 2005 Bystroń J.S., Dzieje obyczajów w dawnej Polsce: wiek XVI–XVIII. Cz. 1–2, Warszawa 1993 Garlicki A., Józef Piłsudski 1867–1935, Warszawa 1989 Cameron R.E., Historia gospodarcza świata. Od paleolitu do czasów najnowszych, War- Gierowski J.A., Rzeczpospolita w dobie złotej wolności (1648–1763), Kraków 2003 szawa 2010 Gmurczyk-Wrońska M., Polska – niepotrzebny aliant Francji? (Francja wobec Polski Chałupczak H., Browarek T. Mniejszości narodowe w Polsce 1918–1995, Lublin 1998 w latach 1938–1944), Warszawa 2003 Chłopecki T., Myśl polityczna i prawna obozu rządzącego w Polsce w latach 1935–1939. Grochulska B., Księstwo Warszawskie, Warszawa 1966 Państwo-prawo-gospodarka, Poznań 2018 Grodecki R., Dzieje Polski średniowiecznej, Kraków 2011 Chwalba A., Wielka wojna Polaków 1914–1918, Warszawa 2018 Grodziski S., Historia ustroju społeczno-politycznego Galicji1772–1848, Wrocław Cieplewicz M., Wojsko Polskie w latach 1921–1926, Wrocław-Warszawa 1998 1971 Cieślak E., Stanisław Leszczyński, Wrocław 1994 Grodziski S., Polska w czasach przełomu (1764–1815), Kraków 1961 Cynarski S., Zygmunt August, Wrocław 1988 Groniowski K., Skowronek J., Historia Polski 1795–1914, Warszawa 1987 Czaja A., Lata wielkich nadziei. Walka o reformę państwa polskiego w drugiej połowie Groniowski K., Uwłaszczenie chłopów w Polsce. Geneza, realizacja, skutki, Warszawa XVIII w., Warszawa 1992 1976 Czapliński W., Władysław IV i jego czasy, Warszawa 1976 Grzybowski S., Jan Zamoyski, Warszawa 1994 Czubiński A., Historia powszechna XX wieku, Poznań 2003 Haussig H.W., Historia kultury bizantyjskiej, Kraków 1980 Czubiński A., Powstanie Wielkopolskie 1918–1919. Geneza, charakter, znaczenie, Po- Historia nauki polskiej, red. B. Suchodolski, t. I–II, Wrocław 1970 znań 2002 Historia Pomorza, red. G. Labuda G, Gdańsk 1986 Czubiński A., Stronnictwo Demokratyczne (1937-1989). Zarys dziejów, Poznań 1998 Holzer J., Europa wojen 1914–1945, Warszawa 2008 Czubiński A., Walka Józefa Piłsudskiego o nowy kształt polityczny Europy Środkowo- Holzer J., Molenda J., Polska w pierwszej wojnie światowej, Warszawa 1973 Wschodniej w latach 1918–1921, Toruń 2002 Holzer J., Mozaika polityczna Drugiej Rzeczypospolitej, Warszawa 1974 Davies N., Boże igrzysko: historia Polski, tłum. E. Tabakowska, Kraków 2010 Ihnatowicz I., Mączak A., Zientara B., Żarnowski J., Społeczeństwo polskie od X do XX Davies N., Europa. Rozprawa historyka z historią, tłum. E. Tabakowska, Kraków 2010 wieku Warszawa 1988 Dawson Ch., Tworzenie się Europy, tłum. J.W. Zielińska, Warszawa 2000 Jabłonowski M., Stawecki p., Następca Komendanta Edward Śmigły-Rydz. Materiały do Dowiat J., Chrzest Polski, Warszawa 1997 biografii, Warszawa-Pułtusk 2014 Dowiat J., Polska – państwem średniowiecznej Europy, Warszawa 1968 Jaczynowska M., Dzieje Imperium Romanum, Warszawa 1995 Drozdowski M. M., Władysław Grabski, Rzeszów 2002 Jaczynowska M., Starożytny Rzym, Warszawa 2008 Drozdowski M.M., Starzyński. Legionista, polityk gospodarczy, prezydent Warszawy, Jakubowski W., Solarczyk M., Organizacja Kościoła Rzymskokatolickiego na ziemiach Warszawa 2006 polskich od X do XXI wieku, Warszawa-Olsztyn 2011 Drzewiecki A., Polska Marynarka Wojenna. Od Drugiej do Trzeciej Rzeczypospolitej. Janowski M., Polska myśl liberalna do 1918 r., Kraków 1998 Studium bezpieczeństwa morskiego państwa, Gdynia-Oświęcim 2016 Jędrzejewicz W., Cisek J., Kalendarium życia Józefa Piłsudskiego 1867–1935, T. I-IV, Duczmal M., Jagiellonowie, Kraków 1996 Łomianki 2006/2007 Duraczyński E., Sprawy polskie minionego wieku. Szkice, Kraków 2011 Johnson P., Cywilizacja starożytnego Egiptu, tłum. M. Dolińska, Warszawa 1997 Duraczyński E., Stalin. Twórca i dyktator supermocarstwa, Pułtusk-Warszawa 2012 Judd T., Zapomniany wiek XX. Retrospekcje, Poznań 2019 Dynastie Europy, red. A. Mączak, Wrocław 2009 Kaczmarek Z., Monarchia Kazimierza Wielkiego, Poznań 1945 Dzieje gospodarcze Polski do 1939 r., red. B. Zientara, Warszawa 1965 Kalembka S., Wielka emigracja. Polskie wychodźstwo polityczne w latach1831–1862, Dzieje Mazowsza do 1526 r., red. A. Gieysztor, H. Samsonowicz, Warszawa 1994 Warszawa 1971 Dzieje Wielkopolski do roku 1793, t.1, red. J. Topolski, Poznań 1969 Kaliński J. Landau Z., Gospodarka Polski w XX wieku, Warszawa 2003 Dziesięć wieków Europy, red. J. Żarnowski, Warszawa 1983 Karpiński W., Król M., Sylwetki polityczne XIX w., Kraków 1974 Eckert M., Historia Polski 1914–1939, Warszawa 1990 Karski J., Wielkie mocarstwa wobec Polski 1919–1945. Od Wersalu do Jałty, Lublin Eckert M., Nadolny A., Stobrawa W., Historia społeczna i gospodarcza świata XIX i XX 1998 wieku, Sulechów 2003 Kawalec K., Roman Dmowski, Warszawa 1996 Encyklopedia historii Drugiej Rzeczypospolitej, red. naukowa A. Garlicki i in., Warsza- Kętrzyński S., Polska X–XI wieku, Warszawa 1961 wa 1999 Kieniewicz S., Czyn polski w dobie Wiosny Ludów, Warszawa 1948 640 Bibliografia • Бібліографія Bibliografia • Бібліографія 641 Kieniewicz S., Historia Polski 1795–1918, Warszawa 2002 Łojek J., Ku naprawie Rzeczypospolitej: Konstytucja 3 Maja, Warszawa 1996 Kieniewicz S., Powstanie styczniowe, Warszawa 2009 Łojek J., Stanisław August Poniatowski i jego czasy, Warszawa 1998 Kieniewicz S., Ruch chłopski w Galicji w 1846 r., Wrocław 1951 Łojek J., Szanse powstania listopadowego: rozważania historyczne, Warszawa 1986 Kieniewicz S., Zahorski A., Zajewski W., Trzy powstania narodowe: kościuszkowskie, Łossowski P., Dyplomacja Polska1918–1939, Warszawa 2001 listopadowe, styczniowe, Warszawa 2006 Łossowski P., Po tej i tamtej stronie Niemna. Stosunki polski-litewskie 1883–1939, War- Kitchen M., Historia Europy 1919–1939, Wrocław 2009 szawa 1985 Kiwerska J., Między izolacjonizmem a zaangażowaniem. Europa w polityce Stanów Łoziński W., Życie polskie w dawnych wiekach, Warszawa 2006 Zjednoczonych od Wilsona do Roosevelta, Poznań 1995 Maciszewski J., Władysław IV, Warszawa 1988 Klimecki M., Karpus Z., Czas samotności. Ukraina w latach 1914–2018, Warszawa Maleczyński K., Bolesław II Krzywousty, Wrocław 1975 2018 Manteuffel T., Historia powszechna: średniowiecze, Warszawa 2005 Kłoczowski J., Dzieje chrześcijaństwa polskiego, Warszawa 2007 Markiewicz M., Historia Polski (1492–1795), Kraków 2004 Koneczny F., Cywilizacja bizantyńska, Krzeszowice 2004 Materski W., Na widecie. II Rzeczypospolita wobec Sowietów 1918–1943, Warszawa Konopczyński W., Dzieje Polski nowożytnej, t. I–II, Warszawa 1986 2005 Konopczyński W., Konfederacja barska, t. I–II, Warszawa 1991 Mędrzecki W., Odzyskany śmietnik. Jak radziliśmy sobie z niepodległością w II Rzeczy- Konopczyński W., Piłsudski a Polska, Kórnik 2023 pospolitej, Kraków 2022 Kornat M., Polityka zagraniczna Polski 1938–1939. Cztery decyzje Józefa Becka, Miłobędzki A., Zarys dziejów architektury w Polsce, Warszawa 1978 Gdańsk 2012 Misiuk A., Służby wywiadu i kontrwywiadu II Rzeczypospolitej, Warszawa 2016 Kornat M., Wołos M., Józef Beck. Biografia, Kraków 2020 Morawski W. Od marki do złotego. Historia finansów Drugiej Rzeczypospolitej, War- Kot S., Polska Złotego Wieku a Europa. Studia i szkice, Warszawa 1987 szawa 2008 Krajewski M., Historia gospodarcza Polski do 1989 roku. Zarys problematyki, Włocła- Morawski W., Dzieje gospodarcze Polski, Warszawa 2011 wek 2000 Mrozewicz L., Historia społeczna starożytnego Rzymu, Poznań 1998 Krasuski J., Historia Niemiec, Wrocław 2008 Mrozewicz L., Starożytność: historia powszechna, Poznań 2001 Krasuski J., Polska–Niemcy: stosunki polityczne od zarania po czasy najnowsze, Poznań Nałęcz T. Irredenta polska, Warszawa 1992 2003 Nowak A., Jak rozbić rosyjskie imperium? Idee polskiej polityki wschodniej (1733– Krasuski J., Tragiczna niepodległość. Polityka zagraniczna Polski w latach 1919–1945, 1921), Kraków 1999 Poznań 2000 Nowak A., Pierwsza zdrada zachodu. 1920 – zapomniany appeasement, Kraków 2015 Krawczuk A., Poczet cesarzy bizantyjskich, Warszawa 2006 Nowik G., Odrodzenie Rzeczypospolitej w myśli politycznej Józefa Piłsudskiego 1918– Krawczuk A., Poczet cesarzy rzymskich: kalendarium cesarstwa rzymskiego, Warszawa 1922, cz. I: Sprawy wewnętrzne, Warszawa 2017; cz. II: Sprawy zagraniczne, War- 2004 szawa 2020 Królowie elekcyjni: leksykon biograficzny, red. I. Kaniewska, Kraków 2006 Od niepodległości do niepodległości. Historia Polski 1918–1989, pr. zb. Warszawa 2010 Krzyżaniak J., Ochmański J., Władysław II Jagiełło, Wrocław 2006 Olszewski H., Sejm polski epoki oligarchii (1652–1763), Poznań 2002 Kukiel M., Zarys historii wojskowości w Polsce, Poznań 2006 Pajewski J., Budowa Drugiej Rzeczypospolitej 1918–1926, Poznań 2007 Kultura Polski średniowiecznej XIV–XV w., red. B. Geremek, Warszawa 1997 Pajewski J., Historia powszechna: 1871–1918, Warszawa 2002 Kultura Polski średniowiecznej X–XIII w., red. J. Dowiat, Warszawa 1985 Pajewski J., Pierwsza wojna światowa 1914–1918, Warszawa 2004 Kurtyka J. Odrodzone królestwo. Monarchia Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkie- Paruch W., Myśl polityczna obozu piłsudczykowskiego 1926–1939, Lublin 2005 go w świetle nowych badań, Kraków 2001 Pipes R., Rosja bolszewików, Warszawa 2005 Kutrzeba S., Polska odrodzona 1914–1939, Kraków 1988 Piskozub A., Cywilizacje w czasie i przestrzeni, Gdańsk 1996 Labuda G., Historia dyplomacji polskiej: X–XX w., Warszawa 2002 Pobóg-Malinowski W., Najnowsza historia polityczna Polski. Okres 1864–1914, Gdańsk Labuda G., Pierwsze wieki monarchii piastowskiej, Poznań 2012 1991, Okres 1914-1939, Gdańsk 1990 Labuda G., Początki państwa polskiego, Warszawa 2002 Polska na przestrzeni wieków, pr. zb., Warszawa 2006 Leczyk M., Polska i sąsiedzi. Stosunki wojskowe, 1921–1939, Białystok 1997 Polska pierwszych Piastów, red. T. Manteuffel, Warszawa 1974 Leczyk. M., Druga Rzeczypospolita 1918–1939. Społeczeństwo, gospodarka, kultura, Polska. Losy państwa i narodu, pr. zb., Warszawa 1992 polityka, Warszawa 2006 Polskie partie i ruchy społeczno-polityczne pierwszej połowy XX wieku, red. K. Przy- Ludwikowski R.R., Główne nurty polskiej myśli politycznej 1815–1890, Warszawa bysz, Warszawa 2010 1982 Rostworowski E., Historia powszechna: wiek XVIII, Warszawa 2006 Łojek J., Geneza i obalenie Konstytucji 3 Maja: polityka zagraniczna Rzeczypospolitej Rostworowski E., Ostatni król Rzeczypospolitej: geneza i upadek Konstytucji 3 maja, 1787 – 1792, Lublin 1991 Warszawa 1966 642 Bibliografia • Бібліографія Bibliografia • Бібліографія 643 Rozpad imperiów. Kształtowanie powojennego ładu w Europie Środkowo-Wschodniej Wandycz P., Pod zaborami. Ziemie Rzeczypospolitej w latach 1795–1918, Warszawa w latach 1918–1912, red.: M. Gibiec, G. Hryciuk, R. Klementowski, Wrocław-War- 1994 szawa 2020 Wapiński R., Ignacy Paderewski, Wrocław 1999 Rudnicki S., Falanga. Ruch narodowo-radykalny, Warszawa 2018 Wapiński R., Narodowa Demokracja 1893–1939, Wrocław-Warszawa 1980 Runciman S., Dzieje wypraw krzyżowych, t. I–III, tłum. J. Schwakopf, Warszawa 2009 Wapiński R., Pokolenia Drugiej Rzeczypospolitej, Wrocław-Warszawa 1991 Rydlewski G., Rządy i rządzenie w Polsce 1918-2018. Ciągłość i zmiany, Warszawa Wapiński R., Roman Dmowski, Lublin 1989 2018 Wapiński R., Świadomość polityczna w Drugiej Rzeczypospolitej, Łódź 1989 Sacewicz K., Komunizm i antykomunizm w II Rzeczypospolitej. Państwo-społeczeństwo- Watt R.M., Gorzka chwała. Polska i jej los 1918–1939, Warszawa 2005 partie, Olsztyn 2016 Wereszycki H., Historia polityczna Polski 1864–1918, Wrocław 1990 Salon niepodległości, pr. zb., Warszawa 2008 Wieczorkiewicz P., Historia polityczna Polski 1935–1945, Warszawa 2005 Samsonowicz H., Historia Polski, Warszawa 2007 Winnicki Z.J., Rada Regencyjna Królestwa Polskiego i jej organy (1917–1918), Wro- Samsonowicz H., Polska – losy państwa i narodu do 1939 roku, Warszawa 2003 cław 1991 Samsonowicz H., Polska na przestrzeni wieków, Warszawa 2006 Winniczuk L., Ludzie, zwyczaje i obyczaje starożytnej Grecji i Rzymu, Warszawa 2006 Samsonowicz H., Życie miasta średniowiecznego, Poznań 2006 Winniczuk L., Słownik kultury antycznej: Grecja, Rzym, Warszawa 1991 Sibora J., Dyplomacja polska w I wojnie światowej, Warszawa 2013 Wisner H., Król i car: Rzeczpospolita i Moskwa w XVI i XVII wieku, Warszawa 1995 Skibiński P., Państwo generała Franco. Ustrój Hiszpanii w latach 1936–1967, Kraków Wisner H., Rzeczpospolita Wazów: czasy Zygmunta III i Władysława IV, Warszawa 2002 2004 Wisner H., Władysław IV Waza, Wrocław 2009 Skodlarski J., Zarys historii gospodarczej Polski, Łódź 2000 Wisner H., Zygmunt III Waza, Wrocław 2006 Skowronek J., Książę Józef Poniatowski, Warszawa 1992 Wojciechowski Z., Zygmunt Stary (1506–1548), Warszawa 1979 Skowronek J., Legiony Polskie we Włoszech, Warszawa 1995 Wójcik Z., Historia powszechna: wiek XVI–XVII, Warszawa 2006 Skowronek J., Od Kongresu Wiedeńskiego do Nocy Listopadowej, Warszawa 1987 Wójcik Z., Jan Kazimierz Waza, Wrocław 2004 Skowronek J., Polska i świat w latach 1914–1918, Warszawa 1985 Wójcik Z., Jan Sobieski: 1629–1696, Warszawa 1994 Społeczeństwo polskie od X do XX w., pr. zb., Warszawa 2005 Wójcik Z., Wojny kozackie w dawnej Polsce, Kraków 1989 Staszewski J., August II Mocny, Wrocław 1998 Wyczański A., Historia powszechna w XVI w., Warszawa-Pułtusk 1999 Staszewski J., August III Sas, Wrocław 1989 Wyczański A., Polska w Europie XVI stulecia, Poznań 1999 Stawecki P., Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918–1939, Warszawa Wyczański A., Szlachta polska XVI wieku, Warszawa 2001 1994 Wyczański A., Zygmunt Stary, Warszawa 1985 Stawecki P., Wojsko Marszałka Józefa Piłsudskiego 12 V 1926–12 V 1935, Warszawa 2004 Wyrozumski J., Dzieje Polski Piastowskiej: (VIII wiek–1370), Kraków 1999 Strzelczyk J., Bolesław Chrobry, Poznań 2003 Wyrozumski J., Historia Polski, Warszawa 1989 Strzelczyk J., Mieszko Pierwszy, Poznań 1999 Wyrozumski J., Kazimierz Wielki, Wrocław 2004 Strzelczyk J., Średniowieczny obraz świata, Poznań 2004 Zahorski A., Napoleon, Warszawa 1985 Suleja W., Kosynierzy i strzelcy. Rzecz o irredencie, Wrocław 1997 Zahorski A., Spór o Napoleona we Francji i w Polsce, Warszawa 1974 Szczepanik K., Dyplomacja Polski 1918 – 2000. Struktury organizacyjne, Warszawa Zahorski A., Spór o Stanisława Augusta, Warszawa 1988 2000 Zajewski W., Powstanie listopadowe 1830–1831, Warszawa 2012 Szczepanik K., Organizacja polskiej służby zagranicznej 1918–2010, Warszawa 2012 Zakrzewski A., Wincenty Witos. Chłopski polityk i mąż stanu, Warszawa 1978 Szpak J., Historia gospodarcza powszechna, Warszawa 1999 Zarys dziejów wojskowości polskiej w latach 1864–1939, pr. zb. pod red. P. Staweckie- Tazbir J., Dzieje polskiej tolerancji, Warszawa 1973 go, Warszawa 1990 Tazbir J., Kultura szlachecka w Polsce: rozkwit, upadek, relikty, Poznań 1998 Zielińska T., Magnateria polska epoki saskiej, Warszawa 1977 Tazbir J., Reformacja kontrreformacja, tolerancja, Wrocław 1996 Zientara B., Dawna Rosja: despotyzm i demokracja, Warszawa 1995 Tazbir J., Reformacja w Polsce. Szkice o ludziach i doktrynie, Warszawa 1993 Zientara B., Dzieje gospodarcze Polski do roku 1939, Warszawa 1988 Tooze A., Cena zniszczenia. Wzrost i załamanie nazistowskiej gospodarki, Oświęcim Zientara B., Historia powszechna średniowiecza, Warszawa 2000 2017 Żerko S., Niemiecka polityka zagraniczna 1933–1939, Poznań 2005 Topolski J., Historia Polski, Poznań 2010 Żołedowski C., Białorusini w Litwini w Polsce, Polacy na Białorusi i Litwie. Uwarunko- Topolski J., Polska w czasach nowożytnych. Od europejskiej potęgi do utraty niepodle- wania współczesnych stosunków między większością i mniejszościami narodowymi, głości, Poznań 1994 Warszawa 2003 Wandycz P., Pax Europea. Dzieje systemów międzynarodowych w Europie 1818–1914, Żywczyński M., Historia powszechna 1789–1870, Warszawa 2006 Kraków 2003 Żywczyński M., Papiestwo i papieże w średniowieczu, Kraków 1995  Źródła ilustracji Rozdział X Budynek giełdy warszawskiej przy ul. Królewskiej: fot. BN Polona. Siedziba Banku Polskiego utworzonego przez Druckiego-Lubeckiego: D. Kobielski, War- szawa międzywojenna, Wydawnictwo Artystyczno-Graficzne, Warszawa 1969, p. 77. Posiedzenie Sejmu Krajowego (1901): „Głos Narodu Ilustrowany”, nr 2, 11.01.1902 r. Paul Sérusier, Le Tisserand, 1888: Musée d’Art et d’Archéologie de Senlis. Portret Adama Mickiewicza na łożu śmierci, wykonany w listopadzie 1855 roku w Kon- stantynopolu: ze zbiorów Muzeum Narodowego w Krakowie i Biblioteki Polskiej w Paryżu. Drugi pogrzeb Mickiewicza (Wawel, 4 VII 1890): Muzeum Narodowe w Warszawie. Zabójstwo prezydenta Lincolna – Sic semper tyrannis: Currier & Ives, 1865. Library of Congress. Egzekucja skazanych za spisek na życie Lincolna: Alexander Gardner. Library of Con- gress. Rozdział XI Stanisław Masłowski, „Wiosna 1905 roku”, 1906: Muzeum Narodowe w Warszawie. Witold Wojtkiewicz, „Masakra na Placu Teatralnym”, 1875/1878: Cyfrowe Muzeum Narodowe. Rozdział XII Kanclerz Rzeszy Joseph Wirth i delegacja radziecka w Rapallo: Bundesarchiv Bild 183- R14433. Gustav Stresemann, Joseph Austen Chamberlain, Aristide Briand na konferencji w Lo- carno: Bundesarchiv Bild 183-R03618. Pakt Brianda-Kelloga: Nationaal Archief. Liga Narodów – karykatura: „Punch”, 07.1920 r. Niemiecki „Legion Condor” (Junkers Ju-87A) i ruiny miasta Guernica: Bundesarchiv, Bild 183-H25224. Hołodomor: Narodowe Muzeum Wielkiego Głodu-Ludobójstwa w Kijowie. Zbrojenia pancerne: Krzysztof Cieślak: Czołg średni T-28 (cz. 2); https://www.magnu- m-x.pl/artykul/czolg-sredni-t-28-cz-2. Ruiny synagogi w Eisenach: Eisenach Stadt-Archiv. Autostrada Berlin-Monachium: Bundesarchiv, Bild 146-1979-096-13A. Panny z Awinionu,1907: Museum of Modern Art w Nowym Jorku. J. Goebbels i L. Riefenstahl, 1937: Bundesarchiv, Bild 183-S34639. 646 Źródła ilustracji Źródła ilustracji 647 Kamera telewizyjna na igrzyskach w Berlinie: XI Olympic Games, Berlin, 1936 Official Zamach 20 VII 1944 roku: 1) Bundesarchiv, Bild 146-1970-097-76; 2) Bundesarchiv, Report, v.1. Bild 146-1984-079-02. Ceremonia otwarcia: Bundesarchiv, Bild 183-G00372. Trybunał Ludowy: 1) Bundesarchiv, Bild 151-39-23; 2) Bundesarchiv, Bild 151-39-23. Himmler, Dönitz, Keitel, 1944: Bundesarchiv, Bild 183-J09741. Rozdział XIII Aresztowanie Prezydenta Rzeszy przez władze brytyjskie, 23.05.1945: Imperial War Mu- Gabriel Narutowicz – portret oficjalny: Gabrjel Narutowicz – pierwszy prezydent Rze- seum. czypospolitej. Księga pamiątkowa, Warszawa 1925. Śląska Biblioteka Cyfrowa Pociski balistyczne: 1) Bundesarchiv, Bild 141-1880; 2) Bundesarchiv, RH8II Bild- (sygn. 656260 III). B0788-42 BSM. Złożenie trumny z ciałem Prezydenta Gabriela Narutowicza do grobu w krypcie Bazyliki Zbrodnia w Wawrze: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Archikatedralnej w Warszawie: Gabrjel Narutowicz – pierwszy prezydent Rzeczy- Papież Franciszek przed celą św. Maksymiliana: „Osservatore Romano. pospolitej. Księga pamiątkowa, Warszawa 1925. Śląska Biblioteka Cyfrowa (sygn. Rodzina Ulmów: Instytut Pamięci Narodowej. 656260 III). Wiktoria Ulma: Muzeum Polaków Ratujących Żydów podczas II wojny światowej im. Minister Joseph Goebbels z oficjalną wizytą u Józefa Piłsudskiego, 14 czerwca 1934 Rodziny Ulmów w Markowej. roku: Bundesarchiv, Bild 183-B0527-0001-293. Cywile niemieccy zamordowani w Nemmersdorf: Bundesarchiv, Bild 101I-464-0383I- Warszawa w latach 30. ubiegłego wieku: Narodowe Archiwum Cyfrowe. 26. Budowa Dworca Głównego w Warszawie (1938): Narodowe Archiwum Cyfrowe. Warunki życia biedoty miejskiej: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Rozdział XV Marszałek Józef Piłsudski wizytuje szpitalny oddział dziecięcy: Narodowe Archiwum Układ Sikorski-Majski: Instytut Pamięci Narodowej; sygn. IPN BU 3600/311. Cyfrowe. Warunki życia na wsi: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Prace domowe na wsi: Narodowe archiwum Cyfrowe. Dworzec Główny w Warszawie, widok z 1925 roku: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Otwarcie linii kolejowej Zebrzydowice–Cieszyn, 1934: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Transport samochodowy: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Kryzys lat 30. ubiegłego stulecia: los bezrobotnych: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Budowa Gdyni: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Inwestycja kluczowa – Gdynia: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Budowa magistrali węglowej: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Huta w Stalowej Woli, 1938: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Budowa zapory wodnej w Rożnowie na Dunajcu, 1939: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Janusz Jędrzejewicz jako minister i jako premier: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Pierwszy w Europie most spawany: Narodowe Archiwum Cyfrowe. Józef Mehoffer, „Plac Pigalle w Paryżu”, 1894: Muzeum Narodowe w Poznaniu. Rozdział XIV Marszałek Edward Śmigły-Rydz (†1941): Library of Congress. Fortyfikacje Linii Maginota wizytowane przez oficerów niemieckich po upadku Fran- cji w 1940 roku: Bundesarchiv, Bild 121-0363. Żołnierze francuscy w fortyfikacjach Linii Maginota: Association des Amis de la Ligne Maginot. Największy sukces Hitlera – pokonanie Francji: „Die Wehrmacht”, wyd. OKW, 1939– 1944. Zbiory cyfrowe Universitätsbibliothek Heidelberg. Tonący USS „California”: National Archives and Records Administration Still Pictures Unit. Erwin Rommel i „Afrikakorps”: Bundesarchiv, Bild 101I-785-0287-08. Ruiny klasztoru na Monte Cassino: 1) Narodowe Archiwum Cyfrowe; 2) Bundesarchiv, Bild 183-J24083.