політична система

Україна ХХ ст.: суспільно-політичні моделі національної держави (державницька ідеологія та програмні засади провідних українських політичних партій і громадсько-політичних об’єднань) / П.П.Гай-Нижник (керівник проекту, упоряд. і наук. ред.); авт. кол.: П.П.Гай-Нижник, С.І.Губський, А.В.Іванець, І.Й.Краснодемська, Д.В.Толочко, Т.М.Швидченко, Т.М.Шевченко. – К., 2018. – 705 c.

ЗМІСТ

Розділ 1
Тетяна Швидченко, Сергій Губський
УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ 1917–1921 рр.: СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (ПАРТІЙНО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ СПЕКТР). .5
Розділ 2
Андрій Іванець
ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОЇ І КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЙ НА ВИНИКНЕННЯ КРИМСЬКОГО ПИТАННЯ У 1917 р. .117
Розділ 3
Павло Гай-Нижник
ІДЕЯ СОБОРНОСТІ Й УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ (1918–1919 рр.). 182
Розділ 4
Павло Гай-Нижник
СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛ-КОНСЕРВАТИЗМУ І ГЕТЬМАНСЬКОГО МОНАРХІЗМУ У ХХ СТ.: ВІЛЬНА УКРАЇНА, УІК-СВУ, УДХП, УНГ, УСХД, СГД (ГЕТЬМАНСЬКИЙ РУХ). 223
Розділ 5
Ірина Краснодемська
ДЕРЖАВНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (1920–1930-ті рр.). 359
Розділ 6
Ірина Краснодемська
ФЕНОМЕН КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ ТА ЇЇ РОЛЬ У ДЕРЖАВОТВОРЧИХ ПРОЦЕСАХ КІНЦЯ 30-х РОКІВ ХХ ст. .413
Розділ 7
Павло Гай-Нижник
КОНЦЕПЦІЯ І МОДЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У ПРОГРАМОВИХ ЗАСАДАХ ОУН (Р): ВІД ТЕОРІЇ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ НАЦІОКРАТІЇ ДО ПРАКТИКИ «ПАРАЛЕЛЬНОЇ» ДЕРЖАВНОСТІ (1941 р.). 446
Розділ 8
Павло Гай-Нижник
МОДЕЛЬ МАЙБУТНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У ПРОГРАМОВИХ ТА ІДЕОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ ОУН (Б): 1940-ві – пол. 1960-х рр. 540
Розділ 9
Павло Гай-Нижник
УРДП: ПРОГРАМОВІ ЗАСАДИ ТА СВІТОГЛЯДНІ ІДЕЇ (др. пол. 1940-х – 1960-ті рр.). 592
Розділ 10
Тетяна Шевченко
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЗАСАДИ МАЙБУТНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В ПРОГРАМНИХ ДОКУМЕНТАХ ДИСИДЕНТСЬКОГО РУХУ В УКРАЇНІ .616
Розділ 11
Павло Гай-Нижник
ВИНИКНЕННЯ ПЕРШИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УРСР, УТВОРЕННЯ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ПОЗИЦІЯ ЩОДО СОЮЗНОГО ДОГОВОРУ (1989–1991 рр.) .659
Розділ 12
Денис Толочко
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ ТОТАЛІТАРНОЇ ДОБИ ТА ВПЛИВ ПОСТТОТАЛІТАРНОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ НА СОЦІОКУЛЬТУРНУ АДАПТАЦІЮ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. 685

У статті розглянуто зміст поняття «Good Governance» та застосовано методологію SWOT-аналізу для визначення політичних перспектив здійснення політичної й адміністративної реформ в Україні після Революції Гідності. Виявлені основні сильні та слабкі сторони нинішньої політичної системи, а також можливості й загрози з боку її зовнішнього оточення, які можуть значною мірою визначити успіхи та невдачі її реформування найближчим часом. Значною перешкодою для реформ є «примусовий» інституційний ізоморфізм, пов’язаний з прагненням політичних інститутів радше зберегти існуючі форми і функції, аніж набути нових. Для прогнозування ймовірності досягнення «Good Governance» використано модель «кошика для сміття». Показано, що відкриття «вікна можливостей» в сучасному стані політичної системи малоймовірне і значною мірою залежить від зовнішніх дійових осіб, у першу чергу Європейського Союзу, США та Російської Федерації.

Гай-Нижник П. Основні засади Стратегії деокупації та реінтеґрації Криму в контексті національної безпеки України: штрихи до проблеми й напрямки розв’язання. – К.: «МП Леся», 2017. – 52 с.

У новій праці доктора історичних наук, завідуючого відділу історичних студій Науково-дослідного інституту українознавства П.П.Гай-Нижника пропонуються та аналізуються основні засади щодо вироблення Стратегії деокупації та реінтеґрації Криму в контексті національної безпеки України. Вказується на наріжні проблеми витоків і подолання проросійської ідентичності на Кримському півострові на сучасному етапі та шляхи оптимізації системи державного управління й безпеки держави Україна.

В статті розглянуто сучасні підходи науковців у розумінні політики сили, трансформування міжнародних відносин, співвідношення глобальної і національної політики. У міжнародній політиці відбуваються інтенсивні зміни, що породжує розвиток
міжнародних відносин як науки. Окрема увага приділяється внутрішнім факторам, природнім, економічним, демографічним та іншим умовам, які дають змогу державі визначати свою зовнішню політику та претендувати на відповідне місце на міжнародній
арені. Крім того, велике значення у зовнішній політиці має визначення національних інтересів держави та політична воля на їх реалізацію.
Приклад Франції дозволяє розглянути вплив внутрішніх факторів на зовнішньополітичний курс. Це дозволяє простежити, як історичне минуле, міграційні процеси та географічна наближеність з африканським континентом впливають на її зовнішню політику. Франція є країною з найбільш чисельною мусульманською громадою у Європі, активною мережею мусульманських організацій, які фінансуються ззовні. Спроби адаптації мусульман до європейських стандартів наражаються на критику та протест з
боку мусульман. Франція перебуває в пошуці як внутрішньої, так і зовнішньої політики, покликаної зняти напругу в суспільстві, позаяк мультикультурна та інтеграційна політика не дала очікуваних результатів.

Гай-Нижник П. Інститут державних повітових комісарів, повітових Національних рад та жандармерії у ЗУНР // Становлення і розвиток української державності. – Вип.7. Матеріали VІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Державне управління та місцеве самоврядування в Україні в контексті європейської інтеграції”, м.Київ, МАУП. – К.: ДП Видавничий дім “Персонал”, 2012. – С.17–31.

Гай-Нижник П. Нам готують обскубану модель напівдержави-сателіта з режимом аля-яник навиворіт (з приводу останніх тенденцій в суспільстві та прихованих політичних маніпуляцій воєнно-постреволюційним синдромом у ньому) // Facebook. – 2014. – 30 вересня

У 2015 році Генрі Хейл (Henry E. Hale), політолог з Університету ім. Джорджа Вашингтона у Вашингтоні, опублікував в Кембриджському університетському видавництві об'ємну новаторську монографію під інтригуючою назвою Patronal Politics: Eurasian Regime Dynamics in Comparative Perspective (патрональна політика: динаміки [розвитку] євразійських режимів у порівняльній перспективі). У цьому великому дослідженні пострадянського соціально-економічного і політичного життя Хейл переосмислює політичну економіку і взаємодію влади і суспільства в державах-наступниках СРСР. Вашингтонський компаративіст, зокрема, розслідує роль і функціонування президентської вертикалі, олігархічного правління, відносин між центром і периферією, парламентського процесу і медіа-ландшафтів на території колишнього Радянського Союзу (за винятком балтійських республік). Реформи все частіше зачіпають інтереси ключових членів, субпатронів і клієнтів порошенківського клану Хейл розкриває центральну універсальну межу політичного процесу цих країн-а саме те, наскільки глибоко в їх суспільство проникли патронажно-клієнтелістські відносини, кланоподобні мережі і механізми їх утриманського вилучення ренти з економік своїх країн. Це дозволяє Хейлі говорити про існування прихованих політичних режимів в пострадянських державах, де політична конкуренція і прийняття рішень відбуваються через процеси, які, або взагалі не, або ж тільки частково рефлексуються в офіційних діях і заявах державних установ, політичних партій, громадських фігур або громадських організацій. Більше того, ці іноді так звані «неопатримоніальні режими» не вписуються в звичну типологію політичних систем, прийнятих в західній політології, і її відмінностей між тоталітаризмом, авторитаризмом і демократією. (Провідний український експерт з пострадянського неопатримоніалізму і автор кількох наукових статтей на цю тему-завкафедри політології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Олександр Фісун.) Замість цього, в неопатримоніальному або, по Хейлі, «патрональному» (patronalistic) режимах влада акумулюється, зберігається і застосовується за допомогою більш-менш успішної побудови, підтримки та взаємодії неформальних, іноді взаємопов'язаних, іноді конкуруючих патронажних пірамід на чолі з верховними патронами, які керують великими економічними конгломератами, регіональними політичними машинами та/або впливовими державними інститутами.