Competency Approach

The article considers and analyzes the approaches of foreign and domestic researchers to the definition and content of the concepts of "competency" and "competence" within the competency approach. The author emphasizes that the competency approach is one of the leading areas of improving the system of general secondary education in Ukraine, and its implementation is declared the main reference point for change in the state education system.
The stages of formation and becoming of the competency approach in education and the reasons for the transition from the knowledge educational model to the competency-oriented one are considered. Such a model does not prioritize the system of knowledge, skills and abilities of the student, but the ability to apply them in different life situations, i.e. the main educational result should be a set of key competencies in different areas of activity.
The author performed a comparative analysis of the terms "competency" and "competence" on the basis of different definitions in the psychological and pedagogical literature, and proved that in the scientific literature there is no single approach to the definition of these concepts. They are similar in content and are often identified, but they must be distinguished. Some scientists and methodologists, mostly foreign, consider the terms "competency" and "competence" to be synonymous, others, mostly domestic, different in meaning. It is suggested that competence should be considered as a set of qualities that a person should possess for productive activity in a certain field, and competency – as a personal quality or a set of qualities that have already been realized, i.e. possession of a certain competence. So competency is a broader concept.
Among the promising areas of further research, the author includes the definition of the content of the system of concepts included in the key competencies, in particular natural science competency.

У статті досліджено підходи українських та європейських науковців до визначення поняття «ключові компетентності» в рамках компетентнісного підходу. Автором підкреслено, що реалізація компетентнісного підходу є одним із найголовніших орієнтирів для здійснення змін у національній освітній системі, а для досягнення мети загальної середньої освіти необхідне формування ключових компетентностей.
Розглянуто генезис дефініції ключових компетентностей в освіті, їх поступове формування в європейській та українській педагогічній науці. Ключові компетентності визначено як ті, яких потребує кожен для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування та які здатні забезпечити особисту реалізацію та життєвий успіх протягом усього життя.
Виконано порівняльний аналіз визначення ключових компетентностей і показано, що в сучасній науково-педагогічній літературі й нормативних документах до ключових компетентностей відносять від 8 до 11 компетентностей. Зазначено, що основна роль у розробці визначення та переліку ключових компетентностей належить міжнародним організаціям, які узагальнили напрацювання світової педагогічної спільноти. Підходи до визначення ключових компетентностей, викладені в документах міжнародних освітніх установ, дали змогу українським ученим зробити власні визначення та узагальнення, що закріплені в державних освітніх документах.
Визначено, що класифікація ключових компетентностей співвідноситься зі змістом освіти й з основними сферами соціального життя, в яких особистість здійснює свою діяльність і реалізує себе. Автором наголошено, що визначення ключових компетентностей відповідає досвіду розвинених країн, в освіті яких втілилася компетентнісна парадигма, тому необхідність її упровадження в українську освітню систему безсумнівна.
До перспективних напрямів подальших досліджень автором віднесено визначення змісту системи понять, що складають природничо-наукову компетентність, і шляхи формування природничо-наукової компетентності в учнів базової школи.