History of OUN and UPA

To say that Ukrainians must address “Banderite challenge” rather than focus attention on the most imminent danger to Ukraine’s independence coming from the recently formed Putin-Yanukovych coalition borders on the irresponsible. Russia’s imperialism is alive and is showing itself irreversibly in its historic aggression sites such as Chechnia and in the entire nearby region. Russia’s cardinal geopolitical aim remains to recapture Ukraine into its bag of acquisitions. Russian President Vladimir Putin, as master of the KGB methodology, can be thankful to professor Andreas Umland for joining and encouraging those who are barking up the wrong tree.

У книзі представляються архівні документи й матеріали, що відтворюють діяльність Організації українських націоналістів (ОУН) і Української повстанської армії (УПА)
В книге представляются архивные документы и материалы, отражающие деятельность Организации украинских националистов (ОУН) и Украинской повстанческой армии (УПА)

The book presents archival documents and materials that reproduce the activities of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) and the Ukrainian Insurgent Army (UPA)
The book presents archival documents and materials reflecting the activities of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) and the Ukrainian Insurgent Army (UPA)

Hai-Nyzhnyk, Pavlo. Ukrainian State: socio-political model and social-economic system in the theory and ideology of the OUN-b (1940–1990). Kyiv: Krok, 2020. 432 p.

Гай-Нижник П. Українська Держава: суспільно-політична модель і соціально-економічний лад в теорії та ідеології ОУН-б (1940–1990 рр.). – К.: Крок, 2020. – 432 с.: іл.

Поддерживаемый государством апологетический подход к истории украинского ультранационализма оставляет мало места для адекватного признания, освещения и осуждения множества военных преступлений, совершенных членами ОУН(б). Он не допускает открытой общественной дискуссии о доле моральной и политической ответственности ее лидеров и идеологов за эти и другие массовые убийства гражданских лиц рядовыми украинскими националистами.

Neither whataboutism, nor negationism, isolationism or escapism will help Ukrainians to alleviate the accumulating embarrassment that Kyiv’s glorification of war-time ultra-nationalists creates among its friends in the EU, North America and other world regions. The various lapses of Ukraine’s misconceived memory policies, especially during the last two-and-half years, are now hitting back, as they provide plenty of convenient manipulation material for the Kremlin’s propagandists, proxies and sympathisers. They undermine the trust of Ukraine’s major foreign partners in Kyiv’s project for a modern European Ukrainian state, at a time when Ukrainians need their help most.

The present assembly of interventions is set up as an academic discussion designed deliberately and explicitly to take the form of a disputation. We present here a partially interactive, and, sometimes, polemical controversy around a topical conceptual question in the study of historical Ukrainian radical nationalism as well some related empirical and theoretical issues in the cross-cultural study of the international extreme right. The essays were therefore not peer-reviewed, but largely left in their original form as submitted by the authors. They are meant to express viewpoints, opinions, and ideas, sometimes tentative or speculative in nature, rather than traditional scholarly outlines of inferences from systematic data collection and analysis.

Golinkin’s text is in so far of interest as his argument is symptomatic for a recently emerged, more common Western approach to Ukraine that has become widespread among intellectuals on both sides of the Atlantic, and that understands itself as being left-wing. On closer inspection, the structural pattern of many of these interpretations of Ukraine, including Golinkin’s, reveals a style of argument whose stereotyping of a nation – in this case, of Ukraine – is characteristic of right- rather left-wing thought.

The articles in this and our three previous special sections highlight not only certain differences between the history and memory of the OUN and UPA. They also indicate changes in the ways these organizations have been remembered by Ukrainian society since independence in 1991. In spite of otherwise significant transformations, the topic of the OUN and UPA has, over the last thirty years, remained a uniformly contentious issue triggering not only heated scholarly discussions, but also larger public debates. Moreover, against the background of the Russian‐Ukrainian war since 2014, a process of “securitization” of national memory underway in Ukraine, whereby historical discourses become matters of national security, and within which the topic of the OUN and UPA occupies a central position.

У збірнику вміщено 66 архівних документів, що відображають діяльність Організації Українських Націоналістів (ОУН) у 1942 р. Книга підготовлена й видана на кошти, виділені для робочих груп при Урядовій комісії Кабінету міністрів України.

The collection contains 66 archival documents that reflect the activities of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) in 1942. The book is prepared and issued for funds allocated to working groups under the Government Commission of the Cabinet of Ministers of Ukraine.

В сборнике представлены 66 архивных документов, отражающих деятельность Организации Украинских Националистов (ОУН) в 1942 г. Книга подготовлена и издана на средства, выделенные для рабочих групп при Правительственной комиссии Кабинета министров Украины.

Pamięć historyczna i pojednanie narodowe są kwestiami drażliwymi – zwłaszcza gdy dotyczą one wielkich wojen, masowego mordu i cierpienia milionów ludzi w raczej niedawnej niż odległej przeszłości. Pamięć Ukrainy o sowieckiej historii narodu dotyczy przede wszystkim ogromnej liczby ofiar bolszewickiego i nazistowskiego panowania i wojen na Ukrainie. Miliony Ukraińców – wraz z milionami innych ofiar – żyjące na " skrwawionych ziemiach (" Bloodlands " , Timothy Snyder) zostały zabite i sterroryzowane przez dwa najbardziej zbrodnicze reżimy totalitarne Europy. Jednocześnie setki tysięcy Ukraińców kolaborowały w mniejszym lub większym stopniu z obu morderczymi machinami – jest to poważne wyzwanie dla ukraińskiej polityki pamięci. Postsowiecka historia Ukrainy i ukraińska pamięć historyczna Ten i tak przerażająco trudny intelektualnie, poznawczo i emocjonalnie test jest jeszcze bardziej utrudniany przez fakt toczenia obecnie przez Kijów wojny o przetrwanie z głównym negatywnym bohaterem swojej pamięci narodowej – Moskwą. Przeważnie ponad przeciętnie ambitna, cyniczna i bezwzględna, polityka zagraniczna Kremla i powiązany z nią dyskurs publiczny od niedawna ponownie są sterowane przez nieskrywany agresywny imperializm i ambiwalentne podejście do Ukrainy (miłość-nienawiść), graniczące z psychopatologią. Dodatkowo jest to komplikowane przez obecność na Ukrainie znacznej rosyjskiej mniejszości etnicznej – około 17 procent ludności, częściowo lojalnej raczej wobec Moskwy niż Kijowa. Sterowane manipulowanie tematami pamięci narodowej, historii najnowszej oraz stosunków międzyetnicznych, nie tylko w polskich mass mediach i sieciach społecznościowych, jest nieodłączną częścią tzw. hybrydowej wojny Rosji z Kijowem. Atak Kremla przeciwko narodowi ukraińskiemu jest dokonywany z zastosowaniem wielu militarnych i pozamilitarnych, " twardych " i " miękkich " instrumentów, codziennie. Aktywnie wykorzystuje kontrowersyjne kwestie historyczne, a jego celem jest zniszczenie państwa ukraińskiego raczej od wewnątrz niż z zewnątrz. ....

Гай-Нижник П. Самолегітимізація ОУН(р) і визначення моделі майбутньої Української Держави на ІІ Великому зборі ОУН (квітень 1941 р.) // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип.53. До 75-річчя Української Повстанської Армії. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2017. – С.286–310.

Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. 2018. T. 15. №№ 1-2. http://www1.ku-eichstaett.de/ZIMOS/forum/inhaltruss29.html .
Политика памяти и интерпретация ОУН в постсоветской Украине.

Георгий Касьянов:
Толкования ОУН и УПА в публичном дискурсе Украины 1990-х-2000-х гг.: от «реабилитации» к апологии.

Яна Примаченко:
Украинская историческая политика и Холокост: проблемы осмысления.

Мирослав Шкандрий:
Книга 'Вторая польско-украинская война' Владимира Вятровича:
искажения истории в публикациях директора УИНП.

Юрий Радченко:
Отношение ОУН к евреям: дискуссия без «совместных деклараций».

Although the Polish elite can hardly remain silent in response to some unfortunate signals from Ukraine’s nationalist memory activists, Warsaw’s policies towards Kyiv should still follow Polish strategic interest and use the various instruments at Polish disposal to help make the current grey zone in Europe more secure. In spite of the current memory conflict with parts of Ukraine’s elite, Warsaw should—out of its own national concerns—fully support the stability, resilience, and development of the Ukrainian state. Poland can do so through various activities ranging from lobbying Ukrainian interests in the EU and NATO or enhancing Ukrainian energy independence to the design of specifically Eastern European responses (security alliances, joint actions, transnational cooperation etc.) to the continuing Russian threat.

The repercussions of Ukraine’s failure to properly study, acknowledge, and teach the darker sides of its past are making themselves felt. Indeed, they seem to be causing international scandals with increasing regularity. The UINP and other activists are alienating Ukraine’s most important international partners and allies at a time when Ukraine needs their help the most. For these and other reasons, Ukraine should embrace a more academic and less escapist approach to understanding its wartime history — as most Western countries have eventually done.

Гай-Нижник П. Зовнішньополітичні аспекти національно-визвольної боротьби і геостратегічне місце Української держави в концепції ОУН(б) // Україна дипломатична. – Вип.ХХІІ. – К., 2021. – С.51–70.

Pavlo HAI-NYZHNYK,

FOREIGN POLICY ASPECTS OF THE NATIONAL LIBERATION STRUGGLE AND THE GEOSTRATEGIC PLACE OF THE UKRAINIAN STATE IN THE CONCEPT OF THE OUN-B

Гай-Нижник П. ОУН(б) за умов нової військово-політичної дійсності на теренах України (кінець 1943 р. – початок 1950-х рр.) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Спеціальний випуск: На пошану професора Романа Шуста. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2019. – С.372–390.

Гай-Нижник П. П. Основи економічного ладу майбутньої Української держави крізь призму політичної концепції ОУН(б) 1940–1970 рр. // Економічний націоналізм. Матеріали VІІІ всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю. Івано-Франківськ, 12–13 жовтня 2018 р. – Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2018. –С.35–54.

Gloryfikując nacjonalistów ukraińskich Kijów ryzykuje odwrócenie się od siebie swoich zachodnich sojuszników – akurat wtedy, gdy ich najbardziej potrzebuje. Pogodzenie się z przeszłością nie należy do łatwych zadań. Ale niewiele jest na świecie krajów, gdzie historyczna debata nosiłaby tak bardzo ostry charakter – i byłaby tak brzemienna w skutki – jak na Ukrainie. Wynika to głównie z powodu skomplikowanej historii tego kraju, który przez większą część XX wieku znajdował się w kleszczach pomiędzy dwoma totalitarnymi mocarstwami, dążącymi do jego zniszczenia.

Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. 2017. T. 14. № 2. http://www1.ku-eichstaett.de/ZIMOS/forum/inhaltruss28.html

Формы героизации Степана Бандеры и его движения

Тимоти Д. Снайдер
Фашистский герой в демократическом Киеве: по поводу присвоения звания «Герой Украины» Степану Бандере в 2010-ом году

Ярослав Грыцак
Развитие украинской культуры памяти после 1991 года: пример Степана Бандеры

Оксана Мышловская, Андре Либих
Культ Бандеры до и после Евромайдана: топографический обзор памятников и мемориальных практик

Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. 2017. T. 14. № 1. http://www1.ku-eichstaett.de/ZIMOS/forum/inhaltruss27.html

II.1. ОУН в 1930-е годы и во время германо-советской войны 1941-1945 гг.

Олена Петренко
Игры в эмансипацию: женщины и ОУН в 1930-х годах

Джон-Пол Химка
Львовский погром 1941-го: немцы, украинские националисты и карнавальная толпа

Гжегож Россолински–Либе
«Украинская национальная революция» 1941-го года: дискурс и практика фашистского движения

Дмитрий Титаренко
Пресса Украины периода нацистской оккупации как фактор украинской националистической пропаганды

Михаил Тяглый
«Цыганский вопрос» в идеологии и практике украинского национального движения во время Второй мировой войны


II.2. Формы и последствия коллаборационизма ОУН с нацистской Германией

Кай Струве
Команда особого назначения «Львов», украинская милиция и т.н. «Дни Петлюры» 25-26 июля 1941-ого года

Пер Андерс Рудлинг
Обучение убийству: шуцманшафт батальон 201 и гауптман Роман Шухевич в Белоруссии в 1942-ом году

Игорь Баринов
Союзники или коллаборанты? ОУН и нацистская Германия в ходе оккупации Украины в 1941-1943 гг.

Юрий Радченко
Дневник нацистского идеолога и бюрократа Альфреда Розенберга: Холокост и «восточная политика» Третьего Рейха

Андреас Умланд перебільшує не лише роль В'ятровича та його інституту, а й вплив наукових знань на масові уявлення загалом і погляди політиків зокрема. Насправді популярні знання формуються головним чином мас-медіями та масовою культурою, з досить обмеженим і здебільшого непрямим проникненням наукових знань у царину узвичаєного і непроблематизованого. Україна слугує чудовою ілюстрацією того, як імідж країни за її межами визначається передусім невіглаством, медійними кліше, ментальними спрощеннями та вправними маніпуляціями московського аґітрпропу.

Гай-Нижник П. П. Українська Держава: історична доконаність і розвіяна паралельна дійсність (Акт 30 червня та революційне державотворення під проводом ОУН(р) у 1941–1942 рр. як вияв національного чину та символ суверенних прагнень українського народу) / Павло Гай-Нижник // Гілея. – 2015. – Вип.98 (№7). – С.49–65.

80 років тому: яку державу хотіла створити ОУН(б) у 1941 році? // Радіо Свобода.-2021.-30 червня [Електронний ресурс] Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/visimdesiat-rokiv-tomu-yakuderzhavu-maly-namir-stvoryty-banderivts/31333455.html

Im bardziej oficjalna ukraińska historiografia odbiega od przyjętej na Zachodzie praktyki samokrytycznego przezwyciężenia przeszłości, tym łatwiej będzie putinowskiemu reżimowi (i jego mediom propagandowym) zasiewać wątpliwości wśród międzynarodowych przyjaciół Kijowa. Tak więc niezależnie od tego, na ile owa postępująca heroizacja Bandery i jego towarzyszy jest konsekwencją rosyjskiej wojny psychologicznej, w Moskwie panuje z pewnością wielka radość z powodu takiej a nie innej polityki pamięci uprawianej przez oficjalny Kijów. W szczególności zaś z powodu licznych apologetycznych oświadczeń Ukraińskiego Instytutu Pamięci Narodowej i podobnie myślących publicystów. Konsekwencje odmowy pełnego odkrycia, opracowania i wyjaśniania (w dobrej wierze) ciemnych stron nieodległej przeszłości Ukrainy przez dużą część ukraińskich historyków i publicystów, dawać będą o sobie znać coraz częściej na wielu różnych obszarach i w wielu wymiarach. W ciągu ostatniego roku mieliśmy już do czynienia z całym szeregiem związanych z tym międzynarodowych skandali i nieporozumień, choć niestety wiele wskazuje na to, że tego rodzaju uniki nadal będą stosowane. UIPN i podobnie skonfigurowane ideologicznie państwowe i prywatne instytucje, swoją niewłaściwą działalnością wychodzą jedynie na przeciw rosyjskiej propagandzie i odpychają od siebie najważniejszych partnerów i sojuszników Ukrainy. I to w czasie, gdy są jej oni najbardziej potrzebni. Z tych i innych powodów na Ukrainie wdrożyć należałoby jak najszybciej bardziej naukowe, a mniej eskapistyczne podejście do najtrudniejszych kart narodowej historii. Tak jak to szybciej lub wolniej uczyniła większość krajów Zachodu.

Deze week herdenkt Oekraïne de massamoord op bijna 34.000 Joden die in 1941 in het ravijn van Babi in Kiev werden doodgeschoten door Duitse Einsatzgruppen, bijgestaan door Oekraïense hulppolitie. Op een van de debatten geselde de Duitse politicoloog Andreas Umland Oekraïnes kortzichtige en gevaarlijke nieuwe 'historische herinneringspolitiek', die de oorlogsmisdaden van Oekraïense nationalisten vergoelijkt en de fascist Stepan Bandera een heldenstatus geeft.