| dbo:abstract
|
- Bělehradské příměří (srbsky Beogradsko primirje, maďarsky Belgrádi egyezmény) bylo příměří, podepsané v samotném závěru první světové války v srbském Bělehradě dne 13. listopadu 1918. Rozhodnulo o ukončení bojů v Uhersku. (cs)
- The armistice of Belgrade was an agreement on the termination of World War I hostilities between the Triple Entente and the Kingdom of Hungary concluded in Belgrade on 13 November 1918. It was largely negotiated by General Louis Franchet d'Espèrey, as the commanding officer of the Allied Army of the Orient, and Hungarian Prime Minister Mihály Károlyi, on 7 November. It was signed by General Paul Prosper Henrys and vojvoda Živojin Mišić, as representatives of the Allies, and by the Hungarian Minister of War, Béla Linder. The agreement defined a demarcation line marking the southern limit of deployment of most Hungarian armed forces. It left large parts of the Lands of the Crown of Saint Stephen (the Hungarian part of Austria-Hungary) outside Hungarian control – including parts or entire regions of Transylvania, Banat, Bačka, Baranya, as well as Croatia-Slavonia. It also spelled out in eighteen points the obligations imposed on Hungary by the Allies. Those obligations included Hungary's armed forces being reduced to eight divisions, the clearing of naval mines, as well as the turning over of certain quantities of rolling stock, river ships, tugboats, barges, river monitors, horses and other materiel to the Allies. Hungary was also obliged to make certain personnel available to repair wartime damage inflicted on Serbia's telegraph infrastructure, as well as to provide personnel to staff railways. The terms of the armistice and the subsequent actions of the Allies embittered a significant part of Hungary's population and caused the downfall of Károlyi and the First Hungarian Republic, which had been established only days after its signing. In 1919, the First Hungarian Republic was replaced by the short-lived, communist-ruled Hungarian Soviet Republic. Much of the Allied-occupied territories determined by the demarcation line (and additional territories elsewhere) were detached from Hungary through the 1920 Treaty of Trianon. (en)
- El armisticio de Belgrado se firmó entre el nuevo Gobierno revolucionario húngaro de Mihály Károlyi y el comandante aliado en los Balcanes, el mariscal francés Louis Franchet d’Espèrey, el 13 de noviembre de 1918. El acuerdo, que debía regular las relaciones entre el nuevo Gobierno republicano de Hungría (aún no reconocido) y los Aliados, fue sistemáticamente infringido, lo que llevó finalmente a la renuncia del Gobierno de Károlyi en marzo y a la proclamación de la República Soviética Húngara. En medio de la desintegración del Imperio austrohúngaro a finales de septiembre y comienzos de octubre de 1918, tras la victoriosa ofensiva aliada en los Balcanes, un nuevo Gobierno teóricamente favorable a los vencedores tomó posesión en Hungría. Este nuevo gabinete esperaba poder mantener la unidad territorial del antiguo reino húngaro. El nuevo Gobierno se declaró independiente del Imperio, pero los Aliados no reconocieron esta declaración. La firma del armisticio de Padua entre el Imperio y los Aliados a comienzos de noviembre no detuvo el avance de las unidades aliadas en territorio húngaro. El Gobierno húngaro envió una delegación encabezada por el propio primer ministro para tratar de pactar un nuevo armisticio que detuviese a las unidades de la Entente, especialmente las de los países vecinos, que deseaban anexionarse parte de los antiguos territorios del Imperio. Tras recibir las condiciones aliadas en Belgrado el 6 de noviembre, la delegación húngara regresó a Budapest a presentarlas al Gobierno mientras las unidades serbias y checoslovacas continuaban avanzando. El 13 se firmó finalmente el armisticio, que reducía el tamaño del Ejército húngaro y obligaba a la evacuación militar, pero no administrativa, de ciertos territorios, además de conceder ciertos derechos militares a los Aliados y compensaciones a Serbia. A pesar de las promesas aliadas, en los meses siguientes los países vecinos, con el apoyo de los políticos de las minorías, fueron tomando el control de distintas zonas en disputa e infringiendo las cláusulas del armisticio; las protestas del Gobierno y sus intentos de conciliación con las minorías fracasaron. Los Estados vecinos deseaban controlar los territorios antes del comienzo de las conversaciones de paz, los Aliados no contaban con las fuerzas necesarias para detenerlos y el Gobierno magiar se veía impotente para mantener el control del territorio del antiguo reino. Las continuas cesiones acabaron por minar su prestigio nacional y en marzo se negó a aceptar un nuevo retroceso de la línea que separaba a las unidades militares húngaras de las rumanas. El Gobierno social-liberal dimitió poniendo fin a la República Popular de Hungría y dio paso a un nuevo Gobierno social-comunista y a la proclamación de la República Soviética Húngara. (es)
- L'armistizio di Belgrado, conclusivo della campagna dei Balcani della prima guerra mondiale, fu siglato il 13 novembre 1918 a Belgrado, in Serbia, tra il generale francese Franchet d'Esperey, capo delle forze alleate nei Balcani, ed il governo ungherese di Mihály Károlyi. Altre azioni militari su piccola scala continuarono in Ungheria per alcuni giorni. L'accordo fissò le linee di demarcazione tra Ungheria, Serbia e Romania, cedendo la regione del Banato all'amministrazione serba, malgrado il trattato segreto di Bucarest del 1916. Crișana e Maramureș, oltre alle città di Satu Mare, Oradea, Beiuș e Arad, oltre alla Transilvania interna sino al fiume Mureș, furono lasciate sotto l'amministrazione ungherese. L'Ungheria fu obbligata a consentire il passaggio delle truppe rumene per giungere nei territori transilvani ad est della linea di demarcazione presso il fiume Mureș. All'Ungheria fu concesso di mantenere solo otto divisioni armate. L'intesa, che doveva regolare i rapporti tra il neonato governo repubblicano d'Ungheria (non ancora riconosciuto) e gli Alleati, venne sistematicamente violato, circostanza che portò infine alle dimissioni dell'esecuzione di Károlyi a marzo e alla proclamazione della Repubblica Sovietica Ungherese. Con la disintegrazione dell'impero austro-ungarico in corso alla fine di settembre e all'inizio di ottobre 1918 e in seguito alla riuscita offensiva alleata nei Balcani, un nuovo governo teoricamente favorevole ai vincitori si insediò in Ungheria. Questo nuovo gabinetto sperava di preservare l'integrità territoriale del vecchio regno magiaro, ma benché il nuovo governo si dichiarò indipendente dall'impero gli Alleati non riconobbero la validità di questa dichiarazione. La firma dell'armistizio di Villa Giusti tra l'impero e gli Alleati all'inizio di novembre non arrestò l'avanzata delle unità alleate nel territorio ungherese. Budapest inviò una delegazione guidata dallo stesso primo ministro per cercare di concordare un nuovo armistizio che fermasse le unità della Triplice Intesa, in particolare quelle degli Stati più prossimi, i quali volevano annettere varie regioni del vecchio impero. Dopo aver ricevuto le condizioni alleate a Belgrado il 6 novembre, la delegazione ungherese tornò nella capitale per presentarle al governo mentre le unità serbe e cecoslovacche continuavano ad avanzare. Il 13 fu infine siglato l'armistizio, ai sensi del quale si assisteva a un ridimensionamento delle dimensioni dell'esercito ungherese e a un'evacuazione militare, ma non amministrativa, di alcune aree; inoltre, si concessero alcuni diritti militari agli Alleati e un risarcimento alla Serbia. Nonostante le promesse fatte, nei mesi successivi i Paesi limitrofi, con l'appoggio di esponenti politici di minoranza, assunsero gradualmente il controllo di diverse regioni geografiche contese e violarono le clausole dell'armistizio; le proteste del governo e i tentativi di conciliazione con le minoranze fallirono. Gli Stati vicini all'Ungheria desideravano impossessarsi di quanto più suolo possibile prima dell'inizio dei colloqui di pace e, a causa della passività di chi avrebbe dovuto sorvegliare sul rispetto del trattato e della mancata forza di cui disponeva il governo magiaro per resistere militarmente nell'antico regno, tale tattica si rivelò efficace. I continui avanzamenti stranieri finirono per minare il suo prestigio della neonata repubblica magiara e, a marzo, essa rifiutò di accettare un nuovo ritiro della linea che separava le unità militari ungheresi da quelle rumene. Nella speranza che ciò potesse sovvertire la difficile situazione, il governo social-liberale si dimise e lasciò il posto a un nuovo gabinetto social-comunista che procedette alla proclamazione della Repubblica sovietica ungherese, senza però riuscire a ripristinare lo status quo ante bellum. (it)
- O armistício de Belgrado foi um acordo assinado no dia 13 de novembro de 1918 entre o novo governo republicano húngaro de Mihály Károlyi e o marechal francês , comandante dos Aliados nos Balcãs. O acordo, que deveria regular as relações entre República Democrática Húngara (ainda não reconhecida) e os Aliados, foi sistematicamente desrespeitado, levando à renúncia de Károlyi em março, seguida pela proclamação da República Soviética Húngara. (pt)
- Белградское перемирие — мирный договор между венгерским революционным правительством графа Михая Каройи и союзным командованием на Балканах (французским маршалом Франше д’Эспере), подписанное в Белграде 13 ноября 1918 года. Предполагалось, что договор позволит урегулировать отношения между новыми властями Венгрии и Антантой. В конечном итоге, в связи с систематическими нарушениями договорённостей, в марте 1919 года произошла отставка правительства Каройи и была провозглашена Венгерская советская Республика. В условиях начавшегося распада Австро-Венгерской империи — в конце сентября и начале октября 1918 года — после успешного наступления союзников на Балканах, в Венгрии вступило в должность новое правительство. Этот новый кабинет, как ожидалось, должен был сохранить территориальную целостность бывшего Венгерского королевства. Новое правительство объявило страну независимой от империи, но союзники не признали данный статус. Подписание перемирия в Падуе в начале ноября между Империей и Антантой не остановило наступление союзнических войск на территории Венгрии. Венгерское правительство направило делегацию, во главе с премьером-министром, чтобы попытаться договориться о новом перемирии, а также — чтобы использовать поддержку Антанты против соседних государств, которые были настроены аннексировать часть бывших территорий Австро-Венгерской империи. 6 ноября, после получения условий от союзников в Белграде, венгерская делегация вернулась в Будапешт, дабы представить их правительству — в это время сербские и чехословацкие армейские части продолжали своё движение вперёд, по территории страны. Наконец, 13 ноября было подписано перемирие, которое существенно сокращало размер венгерской армии, а также отменяло всеобщую военную повинность. Несмотря на заверения союзников, в течение последующих нескольких месяцев соседних стран, при поддержке ряда политиков, взяли под свой контроль нескольких спорных территорий и, там самым, нарушили условия перемирия; правительственные протесты и попытка примирения не увенчались успехом. Соседи Венгрии хотели взять под контроль территории — до начала мирных переговоров; Антанта не имела военных сил в регионе, способных остановить их; а само венгерское правительство не было в состоянии обеспечить контроль над территорией распавшейся империи. В итоге, социально-либеральное правительство ушло в отставку и уступило место новым силам: прежде всего, коммунистам, провозгласившим Венгерскую советскую республику. (ru)
- Белградське перемир'я — мирний договір між угорським революційним урядом графа Міхая Карої і союзним командуванням на Балканах (французьким маршалом Луї Франше д'Еспере), підписане у Белграді 13 листопада 1918 року. Вважалося, що договір дозволить урегулировати ставлення між новим керівництвом Угорщини і Антантою. У кінцевому результаті, у зв'язку з систематичними порушеннями домовленостей, у березні 1919 року відбулася відставка уряду Карої й була проголошена Угорська Радянська Республіка. У умовах розпаду Австро-Угорської імперії — наприкінці вересня і на початку жовтня 1918 року — після успішного наступу союзників на Балканах, в Угорщині приступив до керівництва новий уряд. Цей новий кабінет, як очікувалося, повинен був зберегти територіальну цілісність бувшого Угорського королівства. Новий уряд оголосив країну незалежної від імперії, але союзники не визнали даний статус. Підписання перемир'я у Падуї на початку листопада між Імперією і Антантой не зупинило наступ союзних військ на територію Угорщини. Угорський уряд направив делегацію, на чолі з прем'єр-міністром, щоб домовитися про нове перемир'я, а також, щоб використати підтримку Антанти проти сусідніх держав, котрі були налаштовані аннексувати частину територій Австро-Угорської імперії. 6 листопада, після отримання умов від союзників у Белграде, угорська делегація вернулась у Будапешт, щоби представити їх керівникам, а в цей час сербські й чехословацькі армійські частини продовжували свій рух вперед, по території країни. Нарешті, 13 листопада було підписане перемир'я, котре суттєво скорочувало розмір угорської армії, а також перекреслювало загальну військову повинність. Не дивлячись на запевнення союзників, упродовж наступних декількох місяців сусідні країни, за підтримки деяких політиків, взяли під свій контроль декілька спірних територій і, тим самим, порушили умови перемир'я; урядовий протест і спроба примирення не увінчалися успіхом. Сусіди Угорщини хотіли взяти під контроль території — до початку мирних переговорів; Антанта не мала воєнних сил у регіоні, які б могли зупинити їх; а угорське рправління не могло забезпечити контроль на території імперії, яка розпалася. У підсумку, соціально-ліберальний уряд пішов у відставку і поступився місцем новим силам: передусім, комуністам, котрі проголосили Угорську Радянську Республіку. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Bělehradské příměří (srbsky Beogradsko primirje, maďarsky Belgrádi egyezmény) bylo příměří, podepsané v samotném závěru první světové války v srbském Bělehradě dne 13. listopadu 1918. Rozhodnulo o ukončení bojů v Uhersku. (cs)
- O armistício de Belgrado foi um acordo assinado no dia 13 de novembro de 1918 entre o novo governo republicano húngaro de Mihály Károlyi e o marechal francês , comandante dos Aliados nos Balcãs. O acordo, que deveria regular as relações entre República Democrática Húngara (ainda não reconhecida) e os Aliados, foi sistematicamente desrespeitado, levando à renúncia de Károlyi em março, seguida pela proclamação da República Soviética Húngara. (pt)
- The armistice of Belgrade was an agreement on the termination of World War I hostilities between the Triple Entente and the Kingdom of Hungary concluded in Belgrade on 13 November 1918. It was largely negotiated by General Louis Franchet d'Espèrey, as the commanding officer of the Allied Army of the Orient, and Hungarian Prime Minister Mihály Károlyi, on 7 November. It was signed by General Paul Prosper Henrys and vojvoda Živojin Mišić, as representatives of the Allies, and by the Hungarian Minister of War, Béla Linder. (en)
- El armisticio de Belgrado se firmó entre el nuevo Gobierno revolucionario húngaro de Mihály Károlyi y el comandante aliado en los Balcanes, el mariscal francés Louis Franchet d’Espèrey, el 13 de noviembre de 1918. El acuerdo, que debía regular las relaciones entre el nuevo Gobierno republicano de Hungría (aún no reconocido) y los Aliados, fue sistemáticamente infringido, lo que llevó finalmente a la renuncia del Gobierno de Károlyi en marzo y a la proclamación de la República Soviética Húngara. (es)
- L'armistizio di Belgrado, conclusivo della campagna dei Balcani della prima guerra mondiale, fu siglato il 13 novembre 1918 a Belgrado, in Serbia, tra il generale francese Franchet d'Esperey, capo delle forze alleate nei Balcani, ed il governo ungherese di Mihály Károlyi. Altre azioni militari su piccola scala continuarono in Ungheria per alcuni giorni. (it)
- Белградское перемирие — мирный договор между венгерским революционным правительством графа Михая Каройи и союзным командованием на Балканах (французским маршалом Франше д’Эспере), подписанное в Белграде 13 ноября 1918 года. Предполагалось, что договор позволит урегулировать отношения между новыми властями Венгрии и Антантой. В конечном итоге, в связи с систематическими нарушениями договорённостей, в марте 1919 года произошла отставка правительства Каройи и была провозглашена Венгерская советская Республика. (ru)
- Белградське перемир'я — мирний договір між угорським революційним урядом графа Міхая Карої і союзним командуванням на Балканах (французьким маршалом Луї Франше д'Еспере), підписане у Белграді 13 листопада 1918 року. Вважалося, що договір дозволить урегулировати ставлення між новим керівництвом Угорщини і Антантою. У кінцевому результаті, у зв'язку з систематичними порушеннями домовленостей, у березні 1919 року відбулася відставка уряду Карої й була проголошена Угорська Радянська Республіка. (uk)
|
