| dbo:abstract
|
- Imjaslavie (russisch Имяславие, nach deutscher Transkription Imjaslawije, im Englischen auch imiaslavie oder imyaslavie transkribiert), oft auch als Onomatodoxie (Namensgläubigkeit) bezeichnet, heißt Verehrung des Namens Gottes. Hiermit bezeichnet man eine Bewegung, die stark dem russischen Mönchtum verbunden ist. Ihr Kernsatz lautet: „Der Name Gottes ist Gott selbst“ (Ioann von Kronstadt, 1829–1908). Dieser Satz wurde so vom eigentlichen Begründer des Imjaslavie, dem Athos-Mönch in seinem Buch Na gorach Kavkaza („Auf den Bergen des Kaukasus“) wiederaufgenommen. (de)
- Imiaslavie (Russian: Имяславие, literally "praising the name") or Imiabozhie (Имябожие), also spelled imyaslavie and imyabozhie, and also referred to as onomatodoxy, is a Christian dogmatic movement that asserts that the name of God is God Himself. The movement emerged in the beginning of the 20th century, but both proponents and opponents claim it to be connected with religious thought throughout the history of Christianity (proponents claim its connections to the Church Fathers, while opponents claim the connections to the ancient heresiarchs). (en)
- L’imiaslavie (en russe : Имяславие) ou imiabojie (Имябожие), parfois appelé onomatodoxie, est un courant religieux qui affirme que le nom de Dieu est Dieu lui-même. Né au début du XXe siècle, condamné par l'Église orthodoxe russe en 1913, il subsiste toujours aujourd'hui. (fr)
- Imiesławie (ros. Имяславие, Imiasławije lub Имябожие, Imiabożyje) – ruch teologiczny w Rosyjskiej Cerkwi Prawosławnej podkreślający szczególne znaczenie kultu Imienia Bożego. Obecny w nim neoplatoński pogląd, że w Imieniu Bożym obecny jest sam Bóg wzbudził niezwykle gwałtowne kontrowersje i uznany został za heretycki. Doprowadziło to do gwałtownego stłumienia imiesławia, do dziś jednak istnieją nurty teologii prawosławnej rozwijające jego idee. (pl)
- Имясла́вие (имябо́жничество, в синодальных документах — имябо́жие, также называемое ономатодоксия, греч. ονοματοδοξία) — религиозное догматическое и мистическое движение, получившее распространение в начале XX века среди православных русских монахов на святой горе Афон. Главным богословским положением сторонников имяславия являлось учение «о незримом присутствии Бога в Божественных именах». В этом смысле сторонники имяславия употребляли фразу: «Имя Бога есть Сам Бог» («но Бог не есть имя»), которая и стала наиболее известным кратким выражением имяславия. Признанным лидером движения был иеросхимонах Антоний (Булатович). В 1913 году учение имяславцев было осуждено как еретическое Святейшим правительствующим синодом, а смута, возникшая в русских монастырях на Афоне из-за споров вокруг этого учения, была подавлена с использованием российской вооружённой силы. Богословская полемика, возникшая в связи с учением имяславцев, оживила в России интерес к наследию Григория Паламы и исихастов и оказала заметное влияние на развитие русской религиозно-философской мысли. (ru)
- Ім'яслав'я (ім'ябожництво, у синодальних документах — ім'ябожжя, також зване ономатодоксія) — релігійне догматичний і містичний рух, що одержав поширення на початку XX століття серед православних руських ченців на святій горі Афон. Головним богословським положенням прихильників ім'яслав'я було вчення «про невидиму присутність Бога в Божественних іменах». У цьому сенсі прихильники ім'яслав'я вживали фразу: «Ім'я боже є Сам Бог» («але Бог не є ім'я»), яка і стала найбільш відомим коротким виразом ім'яслав'я. Визнаним лідером руху був ієросхимонах Антоній (Булатович). У 1913 році вчення ім'яслав'я було засуджено як єретичне Святішим урядовим синодом, а смута, яка виникла в російських монастирях на Афоні через суперечки навколо цього вчення, була пригнічена з використанням російської збройної сили. Богословська полеміка, яка виникла у зв'язку з вченням ім'яславців, оживила в Росії інтерес до спадщини Григорія Палами й ісихастів і справила помітний вплив на розвиток російської релігійно-філософської думки. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Imjaslavie (russisch Имяславие, nach deutscher Transkription Imjaslawije, im Englischen auch imiaslavie oder imyaslavie transkribiert), oft auch als Onomatodoxie (Namensgläubigkeit) bezeichnet, heißt Verehrung des Namens Gottes. Hiermit bezeichnet man eine Bewegung, die stark dem russischen Mönchtum verbunden ist. Ihr Kernsatz lautet: „Der Name Gottes ist Gott selbst“ (Ioann von Kronstadt, 1829–1908). Dieser Satz wurde so vom eigentlichen Begründer des Imjaslavie, dem Athos-Mönch in seinem Buch Na gorach Kavkaza („Auf den Bergen des Kaukasus“) wiederaufgenommen. (de)
- Imiaslavie (Russian: Имяславие, literally "praising the name") or Imiabozhie (Имябожие), also spelled imyaslavie and imyabozhie, and also referred to as onomatodoxy, is a Christian dogmatic movement that asserts that the name of God is God Himself. The movement emerged in the beginning of the 20th century, but both proponents and opponents claim it to be connected with religious thought throughout the history of Christianity (proponents claim its connections to the Church Fathers, while opponents claim the connections to the ancient heresiarchs). (en)
- L’imiaslavie (en russe : Имяславие) ou imiabojie (Имябожие), parfois appelé onomatodoxie, est un courant religieux qui affirme que le nom de Dieu est Dieu lui-même. Né au début du XXe siècle, condamné par l'Église orthodoxe russe en 1913, il subsiste toujours aujourd'hui. (fr)
- Imiesławie (ros. Имяславие, Imiasławije lub Имябожие, Imiabożyje) – ruch teologiczny w Rosyjskiej Cerkwi Prawosławnej podkreślający szczególne znaczenie kultu Imienia Bożego. Obecny w nim neoplatoński pogląd, że w Imieniu Bożym obecny jest sam Bóg wzbudził niezwykle gwałtowne kontrowersje i uznany został za heretycki. Doprowadziło to do gwałtownego stłumienia imiesławia, do dziś jednak istnieją nurty teologii prawosławnej rozwijające jego idee. (pl)
- Имясла́вие (имябо́жничество, в синодальных документах — имябо́жие, также называемое ономатодоксия, греч. ονοματοδοξία) — религиозное догматическое и мистическое движение, получившее распространение в начале XX века среди православных русских монахов на святой горе Афон. Главным богословским положением сторонников имяславия являлось учение «о незримом присутствии Бога в Божественных именах». В этом смысле сторонники имяславия употребляли фразу: «Имя Бога есть Сам Бог» («но Бог не есть имя»), которая и стала наиболее известным кратким выражением имяславия. Признанным лидером движения был иеросхимонах Антоний (Булатович). В 1913 году учение имяславцев было осуждено как еретическое Святейшим правительствующим синодом, а смута, возникшая в русских монастырях на Афоне из-за споров вокруг этого у (ru)
- Ім'яслав'я (ім'ябожництво, у синодальних документах — ім'ябожжя, також зване ономатодоксія) — релігійне догматичний і містичний рух, що одержав поширення на початку XX століття серед православних руських ченців на святій горі Афон. Головним богословським положенням прихильників ім'яслав'я було вчення «про невидиму присутність Бога в Божественних іменах». У цьому сенсі прихильники ім'яслав'я вживали фразу: «Ім'я боже є Сам Бог» («але Бог не є ім'я»), яка і стала найбільш відомим коротким виразом ім'яслав'я. Визнаним лідером руху був ієросхимонах Антоній (Булатович). У 1913 році вчення ім'яслав'я було засуджено як єретичне Святішим урядовим синодом, а смута, яка виникла в російських монастирях на Афоні через суперечки навколо цього вчення, була пригнічена з використанням російської збройної (uk)
|
