| dbo:abstract
|
- Les lleis (en grec antic: Νομοι) és un diàleg de Plató pertanyent a la seva època de maduresa. S'hi expressen les seves teories sobre la política i l'organització social d'una manera més realista i menys utòpica que en diàlegs anteriors (potser influït per les seves experiències amb la política a Siracusa). (ca)
- القوانين (باليونانية: Νόμοι؛ اللاتينية: De Legibus) هو آخر وأطول حوارات أفلاطون. المحادثة مصورة في اثني عشر كتابا تبدأ بمسألة من يعطى الفضل في وضع قوانين والحضارة. وقد وضعت تأملات الحوار عن أخلاقيات الحكومة والقانون على أنها كلاسيكية من الفلسفة السياسية إلى جانب عمل أفلاطون الأشهر «الجمهورية». يتفق عامة العلماء أن أفلاطون كتب هذا الحوار وهو كبير في السن، بعد فشل جهوده في توجيه حكم طاغية سراقوسة في جزيرة صقلية، وبدلا من ذلك ألقي في السجن. وألمح أفلاطون لهذه الأحداث في الرسالة السابعة. يتميز هذا النص بأنه الحوار الوحيد لأفلاطون غير المشكوك بنسبه له والذي لا يظهر فيه سقراط. (ar)
- Οι Νόμοι είναι ο τελευταίος και εκτενέστερος πλατωνικός διάλογος που γράφτηκε προς το τέλος της ζωής του Πλάτωνα, μετά το τρίτο ταξίδι του στη Σικελία. Είναι ο μοναδικός πλατωνικός διάλογος όπου δεν συμμετέχει ο Σωκράτης. Αποτελείται από δώδεκα βιβλία με τρεις συνδιαλεγόμενους ηλικιωμένους άνδρες. Τον διάλογο που εξελίσσεται στην Κρήτη, κατευθύνει και μονοπωλεί ένας ανώνυμος Αθηναίος ξένος. Τα άλλα δύο πρόσωπα είναι ο κρητικός Κλεινίας και ο Σπαρτιάτης Μέγιλλος. Οι τρεις διαλεγόμενοι περιπατητικοί συζητητές κατευθύνονται από την Κνωσσό στο σπήλαιο και το ναό του Δία, κάνοντας την πορεία του βασιλιά και νομοθέτη της Κρήτης Μίνωα, που συναντά τον πατέρα του Δία, σύμβουλο στο νομοθετικό του έργο. (el)
- Die Nomoi (griechisch Νόμοι Nómoi ['nɔmɔɪ̯], lateinisch Leges, deutsch „Gesetze“) sind ein in Dialogform verfasstes Spätwerk des griechischen Philosophen Platon. Das fiktive, literarisch gestaltete Gespräch über Staatstheorie ist Platons umfangreichste Schrift. An der Diskussion sind drei alte Männer beteiligt: der Kreter Kleinias, der Spartaner Megillos und ein Athener, dessen Name nicht genannt wird. Das Thema des Dialogs ist die Suche nach der bestmöglichen Staatsverfassung und deren Ausgestaltung im Detail. Zunächst werden Zielsetzung und Prinzipien einer umsichtigen Gesetzgebung besprochen und historische Beispiele herangezogen, dann wendet sich das Gespräch konkreten Einzelheiten der Beschaffenheit eines optimal eingerichteten Staates zu. Es wird erörtert, unter welchen Voraussetzungen ein solcher Staat entstehen könnte und wie das Zusammenleben seiner Bürger zu regeln wäre. Angestrebt wird diejenige Verfassung, die den Bürgern dauerhaft die günstigsten Lebensverhältnisse gewährleistet. Die aretḗ (Tüchtigkeit, Tugend) der Bürger ist das Staatsziel, dem alles untergeordnet wird. Kleinias gehört einem Gremium seiner Heimatstadt Knossos an, das die Gründung einer neuen Siedlung auf Kreta vorbereitet. Dieses Projekt nehmen die drei Staatstheoretiker zum Anlass, auf einer Wanderung gemeinsam das Modell eines idealen Stadtstaats auszuarbeiten, wobei der Athener alle wesentlichen Ideen beisteuert. In ihrem Entwurf legen sie neben allgemeinen Grundsätzen auch eine Fülle von Einzelheiten fest. Sie konzipieren detaillierte Vorschriften, um dem neuen Gemeinwesen eine stabile Basis zu verschaffen. Eine Hauptaufgabe der Gesetzgebung sehen sie darin, sozialen Verfallserscheinungen und einem Niedergang der staatlichen Gemeinschaft vorzubeugen. Besondere Aufmerksamkeit widmen sie der Organisation einer sorgfältigen Erziehung der Jugend. Grundlegend ist das Prinzip der Mäßigung, das verhängnisvollen Exzessen vorbeugen soll. Die Nachteile der einseitigen Regierungsformen – Alleinherrschaft und Demokratie – sind zu vermeiden. Daher empfiehlt sich eine ausgewogene Mischverfassung. Regieren soll eine durch Charakterstärke und Sachkompetenz qualifizierte Elite. Gerechtigkeit soll für Eintracht sorgen. Dem Staat kommt eine fürsorgliche, erzieherische Rolle zu, er schafft die optimalen Rahmenbedingungen für eine gelungene Lebensführung der Bürger. Das Streben nach Tugendhaftigkeit bleibt nicht dem Ermessen des Einzelnen überlassen, sondern wird als kollektive Aufgabe aufgefasst. Daher greift der Staat tief ins Privatleben ein. Ein wichtiger Aspekt ist der Einklang zwischen den Menschen und den Göttern, denn der harmonisch geordnete soziale Organismus soll in die umfassende Harmonie des Kosmos eingebettet sein. In diesem konservativen, ganz auf Stabilität ausgerichteten Modell kommt die höchste Autorität im Staat den Gesetzen zu. Für die strikte Einhaltung der Bestimmungen hat ein aufwändiges System von Kontrollen und Strafen zu sorgen. In der Neuzeit hat der Dialog wie schon in der Antike ein zwiespältiges Echo gefunden. Moderne Kritik richtet sich vor allem gegen „autoritäre“ Züge des Gesetzeswerks; das Mandat des Staates zur moralischen Erziehung der Bürger auch mit Zwangsmitteln erregt Befremden. (de)
- Las Leyes (en griego, Νόμοι) es un diálogo de Platón perteneciente a su época de vejez y representa una quinta parte de su obra escrita. En él se expresan sus teorías acerca de la política y la organización social de un modo más realista y menos utópico que en diálogos anteriores (quizás influido por sus experiencias con la política en Siracusa). Por mucho tiempo fue considerada por los representantes de la compilación histórica como una obra apócrifa. Esta obra trata, como dice en sus páginas, de un estado solamente para dioses e hijos de dioses. (es)
- The Laws (Greek: Νόμοι, Nómoi; Latin: De Legibus) is Plato's last and longest dialogue. The conversation depicted in the work's twelve books begins with the question of who is given the credit for establishing a civilization's laws. Its musings on the ethics of government and law have established it as a classic of political philosophy alongside Plato's more widely read Republic. Scholars generally agree that Plato wrote this dialogue as an older man, having failed in his effort to guide the rule of the tyrant Dionysius I of Syracuse, instead having been thrown in prison. These events are alluded to in the Seventh Letter. The text is noteworthy as Plato's only undisputed dialogue not to feature Socrates. (en)
- Les Lois (en grec ancien : Νόμοι / Nόmoi) est le titre du dernier des dialogues de Platon, après le Philèbe. C’est aussi le plus long des dialogues platoniciens et le seul où Socrate n’apparaît pas. Selon André Laks, il peut être lu comme « le premier traité de philosophie politique de la tradition occidentale ». Dans les Définitions du pseudo-Platon, le mot « Loi » est défini comme la « décision politique du grand nombre, qui vaut sans limitation dans le temps » (415 b-c). Platon, dans ce dialogue, tout comme dans La République, traite de la meilleure constitution politique. Il imagine dans les Lois la constitution de la cité la meilleure possible, en proposant pour modèle à ses dirigeants le juste selon les dieux. Ce modèle est l'image qu’ils doivent suivre pour unifier la cité et la rendre entièrement vertueuse. Cette cité idéale n’est cependant pas totalement utopique. Dans les Lois, Platon est plus empirique que dans La République puisqu'il examine des constitutions réelles et propose une description très détaillée d'une constitution aussi juste que possible. Dans ce dialogue, trois vieillards discutent de la valeur de la constitution de plusieurs cités. Les punitions des lois infligées aux êtres vivants ne doivent pas être inférieures à celles des Enfers (881 b) et vont d'une amende de 20 drachmes à une mine. L'éducation à Sparte négligeait l'âme et ne s'occupait que du corps ; aussi la politique de domination, la passion guerrière et l'immoralité des femmes furent sévèrement jugées par Platon. Tout au long de son œuvre, Platon a dénoncé les excès de l'oligarchie, où les riches dominent les pauvres, et ceux de la démocratie, entendue au sens de démagogie populaire, où les pauvres tentent de dominer les riches. C'est pourquoi Platon proposa dans La République un régime original : la timocratie, régime où la population est divisée en classes sociales strictement délimitées ayant chacune des prérogatives propres. Lorsque Platon mourut à Athènes, en 348 / 347 av. J.-C., il rédigeait Les Lois, et ne put donc pas éditer lui-même l’ouvrage, ce qui explique les quelques défauts qui peuvent subsister dans le style ou la composition ; ainsi, on a pu penser que le livre XII était inachevé, mais ce jugement est sujet à discussion, d'autant que d'aucuns considèrent l’Épinomis comme le treizième livre des Lois. Il est vraisemblable que Philippe d'Oponte dut se charger de la première édition des Lois. Zénon de Kition avait écrit Contre les Lois de Platon. (fr)
- Hukum adalah dialog Plato yang terakhir dan paling panjang. Pertanyaan yang ditanyakan pada bagian awalnya adalah, "Siapa yang boleh membuat hukum bagimu?" Secara umum, para sejarawan sepakat bahwa Plato menulis dialog ini ketika sudah tua. Dia gagal dalam usahanya di Sirakos di Sisilia untuk membimbing pemerintahan tiran, dan malah dijebloskan ke penjara. Peristiwa itu juga disebutkan dalam . (in)
- 법률(法律, Laws)은 플라톤의 가장 긴 저작이자 최후의 저작으로 여겨진다. 플라톤의 후기 대화편에 속한다. 플라톤의 저서에 자주 등장하던 소크라테스가 등장하지 않으며, 'Phillip of opus'가 마무리 했다는 설이 있다. 소크라테스는 없으나 책에는 다수의 장로가 등장하여 대화를 통해 내용을 전개하고 있어 초기 대화편과의 연속성을 보여주기도 한다. 기존의 플라톤 저작이 주로 이상적인 것, 이데아를 탐구했다면, 이 책에서는 실현 가능한 차선책을 논하고 있는 점이 가장 큰 차이점으로 꼽힌다. 이는 위작 논란의 원인이기도 하다. 법에 의한 국가의 통치를 최초로 주장하였으나 어디까지나 이는 폴리테이아에서 탐구한 이상적인 가 실현되기 어렵다는 판단에 따른 차선책이다. 플라톤은 이상적인 법치 국가를 폴리스를 모델로 한 가상의 국가, 'Magnesia'를 통해 제시하고 있다. 'Magnesia'는 현재 그리스의 테살리 지방 남동부로 여겨지며, 책에서는 이 곳으로의 이주를 통해서 인위적인 국가를 건설하는 내용에 대한 토의가 이루어진다. 전체적으로 당시 아테네와 유사한 폴리스의 형태를 띠지만 특별한 점도 있다. 'Magnesia'에서는 국가에 의한 토지의 균등 분배를 통해 주민들 간에 비슷한 경제 수준을 유지하며, 종교는 지극히 단순해진다. 민주주의와 과두제의 혼합 정체를 띠며 외부와의 왕래는 엄격히 제한된다. 국가는 360인 의회가 만든 법에 의해서 통치되며 남녀간의 제도적인 차별은 없다. (ko)
- 『法律』（希: Νόμοι、ノモイ、羅: Leges）は、プラトンの後期末（最後）の対話篇。副題は「立法について」。 (ja)
- Leggi (in greco Νόμοι) è il titolo dell'ultima e più lunga opera di Platone. Rimasta incompiuta, fu pubblicata postuma dal discepolo Filippo di Opunte, che la divise in dodici libri e ne aggiunse uno finale, l'Epinomide. In questo dialogo, in cui non compare più il personaggio di Socrate, Platone allarga la propria prospettiva dalla singola città all'ordine divino presente nel cosmo, del quale l'ordine politico è solo una parte più piccola e subordinata. Inoltre, viene generalmente riconosciuto alle Leggi il tentativo di proporre un modello politico più aderente alla realtà. Secondo il filosofo, è di fondamentale importanza evitare il conflitto tra le classi sociali, e proprio a questo fine hanno un ruolo fondamentale le leggi di uno Stato. Esse hanno una duplice funzione:
* costrittiva, cioè prescrivono quale debba essere la condotta migliore per un buon cittadino;
* educativa, cioè educano i giovani che saranno i cittadini futuri. Platone sostiene che vadano istituite anche sanzioni, che devono essere viste come uno strumento atto a correggere gli errori commessi dall'individuo. Le leggi sono intese come esplicitazione dell'intelligenza, rendendo manifesta la continuità con quanto affermato nei dialoghi della vecchiaia (in particolare nel Parmenide, nel Teeteto e nel Sofista). D'altra parte, però, la preminenza della legge sull'attività del politico allontana le Leggi dalle tesi esposte nella Repubblica e nel Politico: mentre nella produzione precedente il politico era sopra la legge, nel suo ultimo dialogo Platone lo pone come custode delle norme e dell'ordinamento giudiziario. (it)
- De Wetten is Plato's laatste en langste dialoog. In dit uit twaalf boeken bestaande werk komen de onderwerpen staatsinrichting, wetgeving (soms zeer gedetailleerd), opvoeding en staatsgodsdienst aan bod. Vanaf het vierde boek worden deze beschouwingen gegoten in de vorm van de inrichting van een nieuwe kolonie, Magnesia geheten. Veelal worden de voorgestelde wetten voorafgegaan door een 'voorwoord', waarin Plato nadere uitleg geeft. Plato had inmiddels de mislukking achter de rug op Sicilië, waar hij er niet in was geslaagd de tiran Dionysius II van Syracuse van zijn denkbeelden te overtuigen (op deze gebeurtenissen wordt in de zevende brief gezinspeeld.) Men gaat ervan uit dat we in de Wetten veel terugvinden van hetgeen hij daar had willen invoeren. Verder is het mogelijk dat de Wetten bedoeld was voor leden van de Academie die her en der in Griekenland optraden als politiek raadgevers. (nl)
- Leis (grego: Νόμοι, Nómoi; latim: De Legibus) é um diálogo platônico que ocupa-se com uma vasta gama de assuntos. A discussão das Leis, a fim de compreender a conduta do cidadão e da promulgação de leis, perpassa por elementos da psicologia, gnosiologia, ética, política, ontologia e mesmo astronomia e matemática. É o último diálogo de Platão e também o mais extenso. (pt)
- «Законы, или О законодательстве» (др.-греч. Νόμοι) — произведение Платона, написанное в форме диалога. Состоит из 12 книг. Предположительная дата написания 354 год до н. э.. Согласно Диогену Лаэртскому, «Законы» вышли в свет после смерти Платона благодаря его ученику Филиппу Опунтскому, переписавшему произведение с восковых дощечек. Участники диалога три пожилых человека: афинянин (не назван по имени), критянин Клиний и спартанец Мегилл. Диалог происходит на острове Крите, по дороге из города Кносса к святилищу Идейского Зевса. Основной участник диалога, афинянин, излагает законы, воплотить которые предстоит Клинию в новой колонии, организуемой критянами. (ru)
- 法律篇是柏拉圖最後且是最長的。對話的開頭並不是『什麼是法律？』(這是美諾篇當中的問題)，而是『誰有權力來制訂法律？』 普遍認為這是柏拉圖晚年的作品，寫於他在西西里的獨裁領導嘗試失敗後。這些事情是由中所記載的。 (zh)
- «Закони» (дав.-гр. Νομοι) — пізній діалог Платона, написаний в 354 році до н. е., що вважається його останнім твором. У ньому філософ переглянув свої вчення щодо держави, викладені раніше в діалозі «Держава». «Закони» мають певну незавершеність, що пояснюється похилим віком автора чи браком часу на доопрацювання діалогу. Головним чином «Закони» є неквапливою бесідою трьох старців, з повторами й поверненнями до колишніх думок, присвяченою тонкощам законодавства суспільства, якому було дане теоретичне обґрунтування в «Державі». Якийсь афінянин (в якому вбачається сам Платон) прибуває на Крит в символічний день сонцестояння і веде там з критянином Клінієм і спартанцем Мегіллом бесіду про найкраще влаштування держави. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Les lleis (en grec antic: Νομοι) és un diàleg de Plató pertanyent a la seva època de maduresa. S'hi expressen les seves teories sobre la política i l'organització social d'una manera més realista i menys utòpica que en diàlegs anteriors (potser influït per les seves experiències amb la política a Siracusa). (ca)
- القوانين (باليونانية: Νόμοι؛ اللاتينية: De Legibus) هو آخر وأطول حوارات أفلاطون. المحادثة مصورة في اثني عشر كتابا تبدأ بمسألة من يعطى الفضل في وضع قوانين والحضارة. وقد وضعت تأملات الحوار عن أخلاقيات الحكومة والقانون على أنها كلاسيكية من الفلسفة السياسية إلى جانب عمل أفلاطون الأشهر «الجمهورية». يتفق عامة العلماء أن أفلاطون كتب هذا الحوار وهو كبير في السن، بعد فشل جهوده في توجيه حكم طاغية سراقوسة في جزيرة صقلية، وبدلا من ذلك ألقي في السجن. وألمح أفلاطون لهذه الأحداث في الرسالة السابعة. يتميز هذا النص بأنه الحوار الوحيد لأفلاطون غير المشكوك بنسبه له والذي لا يظهر فيه سقراط. (ar)
- Οι Νόμοι είναι ο τελευταίος και εκτενέστερος πλατωνικός διάλογος που γράφτηκε προς το τέλος της ζωής του Πλάτωνα, μετά το τρίτο ταξίδι του στη Σικελία. Είναι ο μοναδικός πλατωνικός διάλογος όπου δεν συμμετέχει ο Σωκράτης. Αποτελείται από δώδεκα βιβλία με τρεις συνδιαλεγόμενους ηλικιωμένους άνδρες. Τον διάλογο που εξελίσσεται στην Κρήτη, κατευθύνει και μονοπωλεί ένας ανώνυμος Αθηναίος ξένος. Τα άλλα δύο πρόσωπα είναι ο κρητικός Κλεινίας και ο Σπαρτιάτης Μέγιλλος. Οι τρεις διαλεγόμενοι περιπατητικοί συζητητές κατευθύνονται από την Κνωσσό στο σπήλαιο και το ναό του Δία, κάνοντας την πορεία του βασιλιά και νομοθέτη της Κρήτης Μίνωα, που συναντά τον πατέρα του Δία, σύμβουλο στο νομοθετικό του έργο. (el)
- Las Leyes (en griego, Νόμοι) es un diálogo de Platón perteneciente a su época de vejez y representa una quinta parte de su obra escrita. En él se expresan sus teorías acerca de la política y la organización social de un modo más realista y menos utópico que en diálogos anteriores (quizás influido por sus experiencias con la política en Siracusa). Por mucho tiempo fue considerada por los representantes de la compilación histórica como una obra apócrifa. Esta obra trata, como dice en sus páginas, de un estado solamente para dioses e hijos de dioses. (es)
- Hukum adalah dialog Plato yang terakhir dan paling panjang. Pertanyaan yang ditanyakan pada bagian awalnya adalah, "Siapa yang boleh membuat hukum bagimu?" Secara umum, para sejarawan sepakat bahwa Plato menulis dialog ini ketika sudah tua. Dia gagal dalam usahanya di Sirakos di Sisilia untuk membimbing pemerintahan tiran, dan malah dijebloskan ke penjara. Peristiwa itu juga disebutkan dalam . (in)
- 『法律』（希: Νόμοι、ノモイ、羅: Leges）は、プラトンの後期末（最後）の対話篇。副題は「立法について」。 (ja)
- Leis (grego: Νόμοι, Nómoi; latim: De Legibus) é um diálogo platônico que ocupa-se com uma vasta gama de assuntos. A discussão das Leis, a fim de compreender a conduta do cidadão e da promulgação de leis, perpassa por elementos da psicologia, gnosiologia, ética, política, ontologia e mesmo astronomia e matemática. É o último diálogo de Platão e também o mais extenso. (pt)
- 法律篇是柏拉圖最後且是最長的。對話的開頭並不是『什麼是法律？』(這是美諾篇當中的問題)，而是『誰有權力來制訂法律？』 普遍認為這是柏拉圖晚年的作品，寫於他在西西里的獨裁領導嘗試失敗後。這些事情是由中所記載的。 (zh)
- «Закони» (дав.-гр. Νομοι) — пізній діалог Платона, написаний в 354 році до н. е., що вважається його останнім твором. У ньому філософ переглянув свої вчення щодо держави, викладені раніше в діалозі «Держава». «Закони» мають певну незавершеність, що пояснюється похилим віком автора чи браком часу на доопрацювання діалогу. Головним чином «Закони» є неквапливою бесідою трьох старців, з повторами й поверненнями до колишніх думок, присвяченою тонкощам законодавства суспільства, якому було дане теоретичне обґрунтування в «Державі». Якийсь афінянин (в якому вбачається сам Платон) прибуває на Крит в символічний день сонцестояння і веде там з критянином Клінієм і спартанцем Мегіллом бесіду про найкраще влаштування держави. (uk)
- Die Nomoi (griechisch Νόμοι Nómoi ['nɔmɔɪ̯], lateinisch Leges, deutsch „Gesetze“) sind ein in Dialogform verfasstes Spätwerk des griechischen Philosophen Platon. Das fiktive, literarisch gestaltete Gespräch über Staatstheorie ist Platons umfangreichste Schrift. An der Diskussion sind drei alte Männer beteiligt: der Kreter Kleinias, der Spartaner Megillos und ein Athener, dessen Name nicht genannt wird. (de)
- The Laws (Greek: Νόμοι, Nómoi; Latin: De Legibus) is Plato's last and longest dialogue. The conversation depicted in the work's twelve books begins with the question of who is given the credit for establishing a civilization's laws. Its musings on the ethics of government and law have established it as a classic of political philosophy alongside Plato's more widely read Republic. (en)
- Leggi (in greco Νόμοι) è il titolo dell'ultima e più lunga opera di Platone. Rimasta incompiuta, fu pubblicata postuma dal discepolo Filippo di Opunte, che la divise in dodici libri e ne aggiunse uno finale, l'Epinomide.
* costrittiva, cioè prescrivono quale debba essere la condotta migliore per un buon cittadino;
* educativa, cioè educano i giovani che saranno i cittadini futuri. (it)
- Les Lois (en grec ancien : Νόμοι / Nόmoi) est le titre du dernier des dialogues de Platon, après le Philèbe. C’est aussi le plus long des dialogues platoniciens et le seul où Socrate n’apparaît pas. Selon André Laks, il peut être lu comme « le premier traité de philosophie politique de la tradition occidentale ». (fr)
- 법률(法律, Laws)은 플라톤의 가장 긴 저작이자 최후의 저작으로 여겨진다. 플라톤의 후기 대화편에 속한다. 플라톤의 저서에 자주 등장하던 소크라테스가 등장하지 않으며, 'Phillip of opus'가 마무리 했다는 설이 있다. 소크라테스는 없으나 책에는 다수의 장로가 등장하여 대화를 통해 내용을 전개하고 있어 초기 대화편과의 연속성을 보여주기도 한다. 기존의 플라톤 저작이 주로 이상적인 것, 이데아를 탐구했다면, 이 책에서는 실현 가능한 차선책을 논하고 있는 점이 가장 큰 차이점으로 꼽힌다. 이는 위작 논란의 원인이기도 하다. 법에 의한 국가의 통치를 최초로 주장하였으나 어디까지나 이는 폴리테이아에서 탐구한 이상적인 가 실현되기 어렵다는 판단에 따른 차선책이다. (ko)
- De Wetten is Plato's laatste en langste dialoog. In dit uit twaalf boeken bestaande werk komen de onderwerpen staatsinrichting, wetgeving (soms zeer gedetailleerd), opvoeding en staatsgodsdienst aan bod. Vanaf het vierde boek worden deze beschouwingen gegoten in de vorm van de inrichting van een nieuwe kolonie, Magnesia geheten. Veelal worden de voorgestelde wetten voorafgegaan door een 'voorwoord', waarin Plato nadere uitleg geeft. (nl)
- «Законы, или О законодательстве» (др.-греч. Νόμοι) — произведение Платона, написанное в форме диалога. Состоит из 12 книг. Предположительная дата написания 354 год до н. э.. Согласно Диогену Лаэртскому, «Законы» вышли в свет после смерти Платона благодаря его ученику Филиппу Опунтскому, переписавшему произведение с восковых дощечек. (ru)
|
