| dbo:abstract
|
- La Liburna o Liburnica és una embarcació que va tenir el seu origen a la Libúrnia, província de Dalmàcia i que s'emprava en la pirateria. Amb l'auxili d'aquestes naus va vèncer August a Marc Antoni en la cèlebre batalla d'Actium i des de llavors se'ls va donar la preferència a les armades romanes. Les construïen amb les fustes de xiprer, de làrix i d'avet, amb clavaó de coure amb preferència a la de ferro. Hi havia liburnes amb un ordre de remers (monorremes), com diu Augustine Jal en la seva obra Arquéologie Navale , París, 1840. Afegeix que devien ser lleugeres, fàcils de governar i poc elevades. Altres més capaços, de dos, tres, quatre, cinc i fins i tot asseguraven que en la batalla d'Actium n'hi va haver de sis ordres i de més, com admet Vegeci en Epitoma rei militaris . Segons Eutropi portaven esperó. Cadascuna tenia un contramestre (còmit segons la denominació medieval) que ensenyava i exercitava diàriament en les seves respectives maniobres als remers, pilots i soldats. Les majors portaven d'avançada una falua de quaranta per fer la descoberta, sorprendre les naus enemigues, interceptar els seus combois i avisar de la seva derrota i de les seves intencions. Perquè no fossin albirades pels enemics les pintaven, així com les veles i eixàrcies d'un color "verd marí" perquè passessin inadvertides al mar i del mateix color vestien als mariners i soldats que anaven embarcats en aquestes naus. (ca)
- Liburna byl typ lodi používaný především loďstvem starověké Římské říše. Do výzbroje je zavedl Octavianus během válek s Markem Antoniem. Nebyla to však originální konstrukce. Jednalo se o kopii plavidel používaných národem jako pirátská loď (v Řecku známá jako libyrnidas). Proti starší trirémě byla liburna výrazně menší a měla jen jednu řadu vesel. Veslaři však byli dobře kryti nástavbou. Samotná loď byla rychlejší a obratnější než ostatní tehdejší válečné lodě. Hlavní novinkou proti dřívějším lodím bylo oplachtění. Namísto dříve užívané obdélníkové plachty měla liburna plachtu ve tvaru trojúhelníka, později známou jako latinská plachta. Ta na rozdíl od předchozích oplachtění umožňovala využít i vítr vanoucí jiným směrem, než kterým loď plula. Loď byla ozbrojena klounem a válečnými stroji. Přední i zadní vaz lodi byly prodlouženy o několik metrů do ozdobného zakončení. Vpředu obvykle do tvaru ptačí hlavy, vzadu květu. (cs)
- Η λιβύρνις ή λιβυρνίς ή λιβυρνίδα (λατινικά Liburna) ήταν τύπος ελαφρού και ταχέως πολεμικού πλοίου κατά την αρχαιότητα. Ονομάστηκε από τη δαλματική φυλή των Λιβυρνών, που τα χρησιμοποιούσαν για πειρατεία. Υιοθετήθηκε ευρέως από το και μετά τη ναυμαχία του Ακτίου άρχισε να αντικαθιστά τα βαρύτερα πολεμικά σκάφη . Κατά τους 1ο με 3ο αιώνες μ.Χ. οι λιβυρνίδες (μονόκροτες ή και δίκροτες) αποτελούσαν τον όγκο των πολεμικών σκαφών του ρωμαϊκού ναυτικού, ειδικά στους επαρχιακούς στόλους. Εξέλιξή τους αποτελεί ο βυζαντινός δρόμων. Η ονομασία αναβίωσε τον 19ο αιώνα στο νεοσύστατο ελληνικό ναυτικό, όπου αποδόθηκε σε μικρά ταχύπλοα με ιστιοφορία, τύπου Βελλούς ή Μύστικου, που χρησιμοποιούνταν ως απόστολα πλοία και για καταδίωξη πειρατείας. Σήμερα έχει εκλείψει. Πλοία τύπου Λιβυρνίδας του Ελληνικού Πολεμικού Ναυτικού ήταν:
* Αμφιτρίτη ΙΙ (Λιβύρνις)
* Δελφίνια (Λιβύρνις)
* Κυμοθόη Ι (Λιβύρνις)
* Πάνθηρας (Λιβύρνις) (el)
- Eine Liburne (lateinisch: liburna, griechisch λιβυρνίς) war in der römischen Flotte ursprünglich ein leichtes, zweirangiges (mit zwei Ruderreihen versehenes) und bewegliches Kriegsschiff (Bireme). Die Römer übernahmen den Schiffstyp von den illyrischen Liburnern. In der Schlacht bei Actium bestand die von Marcus Vipsanius Agrippa kommandierte Flotte Oktavians (des späteren Augustus) überwiegend aus Liburnen. In der Kaiserzeit wurden Liburnen zum hauptsächlichen Schiffstyp der römischen Flotte (liburna konnte fortan auch „Kriegsschiff“ generell bedeuten). Sie waren vielseitig verwendbar, so zur Überwachung der Schifffahrtswege, Bekämpfung von Piraten, Begleitschutz für die Handelsflotte, aber auch etwa zum Transport des Landheeres. Ob Liburnen konstruktive Besonderheiten aufwiesen, die sie von anderen Ruderschiffen unterschieden, ist in der Forschung umstritten. Es gab sie offenbar in verschiedenen Größen (und eventuell auch nur mit einer Ruderreihe), die kleineren zum Einsatz bei römischen Flussflotten, etwa auf Rhein (Classis Germanica) und Donau (Classis Pannonica). Der Nachfolgertyp war die Pamphile in der byzantinischen Flotte des 9. Jahrhunderts. (de)
- La liburna o libúrnica es una embarcación que tuvo su origen en Liburnia, provincia de Dalmacia y que empleaban en la piratería. Con el auxilio de estas naves venció Augusto a Marco Antonio en la célebre batalla de Actium y desde entonces se les dio la preferencia en las armadas romanas. Las construían con las maderas de ciprés y del alerce y abeto y con clavazón de cobre con preferencia a la de hierro. Había liburnas con un orden de remeros (monorremes), como dice Jal en su Arquéologie Navale, París, 1840. Añade que debían de ser ligeras, fáciles de gobernar y poco elevadas. Otras más capaces de dos, tres, cuatro, cinco y aun aseguraban que en la batalla de Actium las hubo de seis órdenes y de más, como admite Vegecio en Epitoma rei militaris. Según Eutropio llevaban espolón. Cada una tenía un contramaestre que enseñaba y ejercitaba diariamente en sus respectivas maniobras a los remeros, pilotos y soldados. Las mayores llevaban de avanzada una falúa de cuarenta remos para hacer la descubierta, sorprender las naves enemigas, interceptar sus convoyes y avisar de su derrota y de sus intenciones. Para que no fuesen avistadas por los enemigos las pintaban, así como sus velas y jarcias de un color verde pardo para que pasaran inadvertidas en el mar y del mismo color vestían a los marineros y soldados que iban embarcados en estas naves. (es)
- A liburna was a type of small galley used for raiding and patrols. It was originally used by the Liburnians, a pirate tribe from Dalmatia, and later used by the Roman navy. (en)
- La liburne (du latin liburna, grec ancien λιβυρνίς) est un type de bateau léger qui tire son nom de la Liburnie, province dalmate. Les premières liburnes étaient similaires au pentécontère, avec un rang de 25 rameurs de chaque côté. À la fin de la République romaine la liburne était devenue une birème, plus légère et rapide qu'une trirème. Un texte de l'Antiquité tardive intitulé De rebus bellicis décrit une liburne automotrice mue par des roues à aubes actionnées par des bêtes à cornes, cependant son existence fait débat car aucune fouille archéologique n'en a jamais exhumé. (fr)
- La liburna era un tipo di piccola galea utilizzata per le incursioni e le pattuglie. In origine era utilizzata dai Liburni,una tribù dei illiri stanziata non solo in Dalmazia, e successivamente dalla Marina militare romana. (it)
- A liburna ou liburniana era um tipo de pequena galé usada na Antiguidade e Alta Idade Média para patrulhamento e raides, particularmente pela marinha romana. O nome está associado à origem da embarcação, a qual foi inspirada nas que eram usadas por piratas da , uma parte da Ilíria, no mar Adriático. Era um navio ligeiro, com uma fila de remos, um mastro com uma vela e com a proa retorcida. Debaixo da proa tinha um rostro (aríete) para atacar os navios inimigos por baixo de água. Na sua forma original, a liburna era similar ao penteconter e tinha um banco com 25 remadores em cada lado. No final da República Romana era equipado com dois bancos de remadores (birreme), mas continuava a ser mais rápido, ágil e ligeiro do que os trirremes. O modelo da liburna foi adotado pelos Romanos e tornou-se uma parte essencial da marinha da Roma Antiga, possivelmente por intermédio da marinha macedónia na segunda metade do século I a.C. As liburnas tiveram um papel fundamental na batalha de Áccio, na Grécia, que foi importante para o estabelecimento de Augusto como líder incontestado do mundo romano. As liburnas eram diferentes dos trirremes, quadrirremes e pentarremes de guerra não apenas por causa do número e disposição dos remos, mas principalmente devido às suas características específicas de construção. As medidas típicas eram 33 metros de comprimento, 5 m de largura e 0,9 m de calado. Tinham 18 remos em cada lado, distribuídos em duas filas. Podia alcançar 14 nós (26 km/h) quando navegava à vela e 7 nós quando era impulsionada a remos. (pt)
- Liburna, liburnica (łac. navis Liburnae, stgr. λιβυρνίς lub λιβυρνόν) – typ lekkiego okrętu rzymskiego z dwoma rzędami wioseł, o wydłużonym, wąskim kadłubie i niewielkiej wyporności. Jego pierwowzórstanowiły szybkie i zwrotne okręty , iliryjskiego plemienia z wybrzeża dalmatyńskiego, trudniącego się piractwem. Wprowadzone do floty rzymskiej w I wieku p.n.e., okręty te po raz pierwszy licznie użyte zostały w bitwie pod Akcjum. Liburny nie miały pełnego pokładu, a jedynie wąski pomost łączący kryty dziób z krytą rufą. Charakterystyczna była niewielka kabina rufowa przeznaczona dla sternika i oficerów. Zależnie od wielkości liburny, załoga składała się z 50-80 wioślarzy i 30-50 żołnierzy. Ze względu na małe wymiary i dużą manewrowość liburny stosowano głównie jako jednostki zwiadowcze, choć źródła informują też o ich udziale w wielkich bitwach. Były używane w całym imperium rzymskim, nie tylko na morzu, ale też we flotyllach rzecznych, np. na Nilu, Renie i Dunaju. Według źródeł historycznych o niejednolitej terminologii, liburnami nazywano każdy rzymski okręt, od birem do galer sześciorzędowych. Za czasów Augusta nawet okazałe liburny były uważane za jednostki niewielkie i szybkie w porównaniu z niezwrotnymi okrętami Antoniusza walczącymi pod Akcjum. Według Pliniusza miały ostry dziób stawiający możliwie najmniejszy opór falom. (pl)
- Liburn (grekiska: libyrnidas, latin: liburna) var ett snabbseglande fartyg använt under antiken som fått sitt namn efter den illyriska folkgruppen liburner. Dessa använde fartygstypen för sjöröveri i Adriatiska havet. Från Julius Caesars tid användes liburnen i den för att komplettera den tyngre triremen. (sv)
- Либурна (лат. liburna) — военное судно Древнего Рима, распространенное со времен ранней Империи. Судно длиной около 30 м имело острые обводы и водоизмещение до 80 т. Могло принять на борт до 120 человек. Корабли этого типа прославились в морской битве при мысе Акций, когда благодаря своей скорости и маневренности окружали и с помощью метательного оружия поджигали значительно более крупные корабли противника. Римский историк I в. Аппиан называет либурнами лёгкие быстрые суда с двумя рядами вёсел, по имени иллирийского племени либурнов, которые на таких кораблях пиратствовали в Ионийском море («События в Иллирии», 1.3). На либурны в римском флоте возлагался широкий круг задач, которые в наше время выполняют эсминцы, — разведка, охрана морской территории, борьба с пиратами, услуги связи, быстрая доставка важных грузов. Содержание кораблей обходилось значительно дешевле, чем трирем, в короткие сроки было возможно создание флотилии взамен потерянной. А в битве при Акциуме выяснилось, что либурны эффективны не только в борьбе против пиратов, но, снаряженные соответствующим образом, представляют угрозу более крупным кораблям. У либурн не было палубы, только узкий мост, соединяющий нос и корму. Небольшая кабина в задней части корабля была характерна, защищая рулевого и офицеров от более легкого метательного оружия. Экипаж состоял из 50-80 гребцов и 30-50 морских пехотинцев, в зависимости от размера корабля. Их глубина составляет около 1 м, а скорость, которую они развивают, составляет 7-8 узлов. Римский автор IV в. Вегеций оставил такие заметки о либурнах (4.33-37): «Различные провинции в различные времена имели преобладающее значение в морском деле; поэтому и были корабли различного вида. Но когда Август сражался с Антонием при Акциуме, главным образом благодаря помощи либурнов был побежден Антоний. На опыте этого столь важного сражения обнаружилось, что корабли либурнов более пригодны, чем остальные. Поэтому, взявши их за образец и усвоив их название, по их подобию впоследствии римские владыки создали свой флот. Либурния является частью Далмации с главным городом Ядертиной; взяв пример с кораблей этой области, теперь и строят военные суда и называют их либурнами… Либурны делаются главным образом из кипариса, из домашней и дикой сосны и из ели; лучше соединять их медными, чем железными гвоздями. Хотя расход при этом будет несколько значительнее, но так как это прочнее, то это выгодно; ведь железные гвозди быстро разъедает ржавчина от тепла и влаги, медные же и в воде сохраняют свою основную металлическую основу… Что касается величины кораблей, то самые маленькие либурны имеют по одному ряду весел; те, которые немного больше, — по два; при подходящей величине кораблей они могут получить по три, по четыре и по пяти рядов весел. И пусть это никому не кажется огромным, так как в битве при Акциуме, как передают, столкнулись между собой гораздо большие корабли, так что они имели по шести и больше рядов весел.» Согласно Вегецию, либурны отличались от других кораблей того времени не количеством рядов вёсел, но, видимо, обводами корпуса и парусным снаряжением. С другой стороны, возможно, название либурна с лёгких судов с двумя рядами вёсел перешло на все прочие военные корабли. В последние столетия существования Римской Империи слово «либурна» стало по сути синонимично понятию «боевой корабль» — именно так употребляет его Вегеций. Острым носом либурна могла таранить судно противника. На них устанавливались шарнирно-закрепленные штурмовые мостики, метательные машины и даже башни на крупных кораблях. В отличие от римской биремы либурны могли строиться как в двух-, так и в одноярусном варианте. (ru)
- Лібурна (лат. liburna) — військове судно Стародавнього Риму, поширене з часів ранньої Імперії. Судно довжиною близько 30 м мало гострі обводи і водотоннажність до 80 т. Могло взяти на борт до 120 осіб. Кораблі цього типу прославилися в морській битві при мисі Акцій, коли завдяки своїй швидкості і маневреності оточували і за допомогою метальної зброї підпалювали значно більші кораблі супротивника. Римський історик I ст. Аппіан називає лібурнами легкі швидкі судна з двома рядами весел, по імені іллірійського племені , які на таких кораблях піратствували в Іонійському морі («Події в Іллірії», 1.3). На лібурни у римському флоті покладалися широке коло завдань, які в наш час виконують есмінці, — розвідка, охорона морської території, боротьба з піратами, послуги зв'язку, швидка доставка важливих вантажів. Утримання кораблів обходилося значно дешевше, ніж трирем, в короткі терміни було можливим створення флотилії замість втраченої. А в битві при Акції з'ясувалося, що лібурни ефективні не тільки в боротьбі проти піратів, але, споряджені відповідним чином, становлять загрозу більш великим кораблям. Римський автор IV ст. Вегецій залишив такі замітки про лібурни (4.33-37): «Але коли Август бився з Антонієм при Акціумі, головним чином завдяки допомозі лібурнів був переможений Антоній. На досвіді цього такого важливого бою виявилося, що кораблі лібурни більш придатні, ніж інші. Тому, взявши їх за зразок і засвоївши їхню назву, за їх подобою згодом римські владики створили свій флот. Лібурнія є частиною Далмації з головним містом Ядертіною; взявши приклад з кораблів цієї області, тепер і будують військові судна і називають їх лібурнами… Що стосується величини кораблів, то найменші лібурни мають по одному ряду весел; ті, які трохи більші, — по два; при підходящій величині кораблів вони можуть отримати по три, по чотири і по п'яти рядів весел. І нехай це нікому не здається величезним, так як в битві при Акціумі, як передають, зіткнулися між собою набагато більші кораблі, так що вони мали по шести і більше рядів весел.» Згідно з Вегецієм, лібурни відрізнялися від інших кораблів того часу не кількістю рядів весел, але, мабуть, обводами корпусу і вітрильним спорядженням. З іншого боку, можливо, назва лібурни з легких суден з двома рядами весел перейшла на всі інші військові кораблі. Гострим носом лібурна могла таранити судно супротивника. На них встановлювалися шарнірно закріплені штурмові містки, метальні машини і навіть вежі на великих кораблях. На відміну від римської біреми лібурни могли будуватися як у двох-, так і в одноярусному варіанті. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- A liburna was a type of small galley used for raiding and patrols. It was originally used by the Liburnians, a pirate tribe from Dalmatia, and later used by the Roman navy. (en)
- La liburne (du latin liburna, grec ancien λιβυρνίς) est un type de bateau léger qui tire son nom de la Liburnie, province dalmate. Les premières liburnes étaient similaires au pentécontère, avec un rang de 25 rameurs de chaque côté. À la fin de la République romaine la liburne était devenue une birème, plus légère et rapide qu'une trirème. Un texte de l'Antiquité tardive intitulé De rebus bellicis décrit une liburne automotrice mue par des roues à aubes actionnées par des bêtes à cornes, cependant son existence fait débat car aucune fouille archéologique n'en a jamais exhumé. (fr)
- La liburna era un tipo di piccola galea utilizzata per le incursioni e le pattuglie. In origine era utilizzata dai Liburni,una tribù dei illiri stanziata non solo in Dalmazia, e successivamente dalla Marina militare romana. (it)
- Liburn (grekiska: libyrnidas, latin: liburna) var ett snabbseglande fartyg använt under antiken som fått sitt namn efter den illyriska folkgruppen liburner. Dessa använde fartygstypen för sjöröveri i Adriatiska havet. Från Julius Caesars tid användes liburnen i den för att komplettera den tyngre triremen. (sv)
- La Liburna o Liburnica és una embarcació que va tenir el seu origen a la Libúrnia, província de Dalmàcia i que s'emprava en la pirateria. Amb l'auxili d'aquestes naus va vèncer August a Marc Antoni en la cèlebre batalla d'Actium i des de llavors se'ls va donar la preferència a les armades romanes. Les construïen amb les fustes de xiprer, de làrix i d'avet, amb clavaó de coure amb preferència a la de ferro. (ca)
- Liburna byl typ lodi používaný především loďstvem starověké Římské říše. Do výzbroje je zavedl Octavianus během válek s Markem Antoniem. Nebyla to však originální konstrukce. Jednalo se o kopii plavidel používaných národem jako pirátská loď (v Řecku známá jako libyrnidas). Loď byla ozbrojena klounem a válečnými stroji. Přední i zadní vaz lodi byly prodlouženy o několik metrů do ozdobného zakončení. Vpředu obvykle do tvaru ptačí hlavy, vzadu květu. (cs)
- Η λιβύρνις ή λιβυρνίς ή λιβυρνίδα (λατινικά Liburna) ήταν τύπος ελαφρού και ταχέως πολεμικού πλοίου κατά την αρχαιότητα. Ονομάστηκε από τη δαλματική φυλή των Λιβυρνών, που τα χρησιμοποιούσαν για πειρατεία. Υιοθετήθηκε ευρέως από το και μετά τη ναυμαχία του Ακτίου άρχισε να αντικαθιστά τα βαρύτερα πολεμικά σκάφη . Κατά τους 1ο με 3ο αιώνες μ.Χ. οι λιβυρνίδες (μονόκροτες ή και δίκροτες) αποτελούσαν τον όγκο των πολεμικών σκαφών του ρωμαϊκού ναυτικού, ειδικά στους επαρχιακούς στόλους. Εξέλιξή τους αποτελεί ο βυζαντινός δρόμων. (el)
- Eine Liburne (lateinisch: liburna, griechisch λιβυρνίς) war in der römischen Flotte ursprünglich ein leichtes, zweirangiges (mit zwei Ruderreihen versehenes) und bewegliches Kriegsschiff (Bireme). Die Römer übernahmen den Schiffstyp von den illyrischen Liburnern. In der Schlacht bei Actium bestand die von Marcus Vipsanius Agrippa kommandierte Flotte Oktavians (des späteren Augustus) überwiegend aus Liburnen. Der Nachfolgertyp war die Pamphile in der byzantinischen Flotte des 9. Jahrhunderts. (de)
- La liburna o libúrnica es una embarcación que tuvo su origen en Liburnia, provincia de Dalmacia y que empleaban en la piratería. Con el auxilio de estas naves venció Augusto a Marco Antonio en la célebre batalla de Actium y desde entonces se les dio la preferencia en las armadas romanas. Las construían con las maderas de ciprés y del alerce y abeto y con clavazón de cobre con preferencia a la de hierro. (es)
- A liburna ou liburniana era um tipo de pequena galé usada na Antiguidade e Alta Idade Média para patrulhamento e raides, particularmente pela marinha romana. O nome está associado à origem da embarcação, a qual foi inspirada nas que eram usadas por piratas da , uma parte da Ilíria, no mar Adriático. (pt)
- Либурна (лат. liburna) — военное судно Древнего Рима, распространенное со времен ранней Империи. Судно длиной около 30 м имело острые обводы и водоизмещение до 80 т. Могло принять на борт до 120 человек. Корабли этого типа прославились в морской битве при мысе Акций, когда благодаря своей скорости и маневренности окружали и с помощью метательного оружия поджигали значительно более крупные корабли противника. Римский историк I в. Аппиан называет либурнами лёгкие быстрые суда с двумя рядами вёсел, по имени иллирийского племени либурнов, которые на таких кораблях пиратствовали в Ионийском море («События в Иллирии», 1.3). На либурны в римском флоте возлагался широкий круг задач, которые в наше время выполняют эсминцы, — разведка, охрана морской территории, борьба с пиратами, услуги связи, быст (ru)
- Liburna, liburnica (łac. navis Liburnae, stgr. λιβυρνίς lub λιβυρνόν) – typ lekkiego okrętu rzymskiego z dwoma rzędami wioseł, o wydłużonym, wąskim kadłubie i niewielkiej wyporności. Jego pierwowzórstanowiły szybkie i zwrotne okręty , iliryjskiego plemienia z wybrzeża dalmatyńskiego, trudniącego się piractwem. Wprowadzone do floty rzymskiej w I wieku p.n.e., okręty te po raz pierwszy licznie użyte zostały w bitwie pod Akcjum. (pl)
- Лібурна (лат. liburna) — військове судно Стародавнього Риму, поширене з часів ранньої Імперії. Судно довжиною близько 30 м мало гострі обводи і водотоннажність до 80 т. Могло взяти на борт до 120 осіб. Кораблі цього типу прославилися в морській битві при мисі Акцій, коли завдяки своїй швидкості і маневреності оточували і за допомогою метальної зброї підпалювали значно більші кораблі супротивника. Римський історик I ст. Аппіан називає лібурнами легкі швидкі судна з двома рядами весел, по імені іллірійського племені , які на таких кораблях піратствували в Іонійському морі («Події в Іллірії», 1.3). На лібурни у римському флоті покладалися широке коло завдань, які в наш час виконують есмінці, — розвідка, охорона морської території, боротьба з піратами, послуги зв'язку, швидка доставка важливи (uk)
|
