| dbo:abstract
|
- اضطراب الكرب التالي للصدمة أو اضطراب ما بعد الصدمة يسمى أحيانا اضطراب الكرب التالي للرضح (يرمز له اختصاراً PTSD من Posttraumatic stress disorder) هو نوع من أنواع المرض النفسيحسب النظام العالمي للتصنيف الطبي للأمراض والمشاكل المتعلقة بها.يسبق اضطراب ما بعد الصدمة استنادا إلى تعريف الاضطراب، حادثا واحدا أو عدة حوادث كارثية أو تهديدات استثنائية. ليس من الضروريأن يكون التهديد هذا موجها إلى الشخص ذاته، بل يمكن أن يكون موجها إلى أشخاص آخرين (مثلا إذا كان الشخص شاهدا لحادث خطير أو عمل من أعمال العنف). تظهر الأعراض النفسية والجسدية لاضطراب ما بعد الصدمة عادة في غضون نصف عام بعد الحدث الصادم. يؤدي الحادث الصادم إلى اهتزاز فهم الشخص لذاته والعالم من حوله وإلى تشكل أحاسيس العجز لديه. من المرادفات الأخرى لاضطرابات ما بعد الصدمة: أمراض ما بعد الصدمة، متلازمات ما بعد الصدمة، الاضطرابات النفسية لما بعد الصدمة، المتلازمات النفسية القاعدية لما بعد الصدمة. (ar)
- El trastorn per estrès posttraumàtic (TEPT o TEP) és un trastorn psicològic que pot aparèixer després d'un esdeveniment que és viscut amb por molt intensa, terror i sensació d'impotència. Aquest esdeveniment traumàtic pot ser la mort d'algú, l'amenaça a la vida d'un mateix o d'algú altre, el fet de patir danys físics greus o una amenaça greu a la integritat de la persona, fins al punt de no poder suportar-ho psicològicament. Apareix sovint en persones víctimes d'accidents, agressions físiques o sexuals o psicològiques d'uns determinats tipus, catàstrofes, guerres, i d'altres. El diagnòstic d'aquest trastorn es va definir a partir de l'estudi extens dels símptomes que patien els veterans de la Guerra del Vietnam. Més endavant, investigant víctimes d'abusos sexuals es descobrí una categoria de TEPT: el . (ca)
- Posttraumatická stresová porucha (PTSP či PTSD, z angl. post-traumatic stress disorder), někdy též posttraumatický stresový syndrom (PTSS), jinak také nazývána jako reakce na závažný stres nebo traumatická neuróza (v MKN skupina ), vzniká jako reakce na traumatickou událost. Postižený opakovaně prožívá událost v myšlenkách, snech a fantaziích a vyhýbá se místům a situacím, ve kterých k události došlo. Podle je PTSD definován jako duševní porucha, která vzniká po náhlých událostech ohrožujících život či osobní integritu. Otřesnou událost může zažít přímo pacient sám nebo jeho blízký člověk (příbuzní či přátelé), eventuálně může být přítomen pouze jako svědek. V současné době nahlížíme na PTSD zjednodušeně řečeno jako na stav, kdy selže začlenění traumatického zážitku mezi ostatní každodenní zkušenosti. Porucha se často projevuje , soustředění včetně výpadků paměti nebo úlekovými reakcemi. Současně s PTSD se může vyskytovat i deprese, generalizovaná úzkostná porucha, OCD, agorafobie, depersonalizace nebo různé závislosti. Rozlišuje se akutní reakce na stres (příznaky trvají méně než 3 měsíce) a chronická PTSD (příznaky trvání déle než 3 měsíce). Ke vzniku posttraumatické stresové poruchy může dojít následkem situací ohrožujících postiženého nebo jeho blízké (např. válka, povodně, požár, těžký úraz, autonehoda, týrání, znásilnění, únos, život ohrožující choroba, pandemie) nebo v důsledku změn v mezilidských vztazích a sociálních rolích (ztráta zaměstnání, nevěra partnera, rozvod, exekuce). (cs)
- Η διαταραχή μετατραυματικού στρες (PTSD) είναι διανοητική διαταραχή που μπορεί να αναπτυχθεί μετά την έκθεση ατόμου σε τραυματικό συμβάν, όπως σεξουαλική επίθεση, πολεμική σύγκρουση, τροχαία ατυχήματα, παιδική κακοποίηση ή άλλες απειλές κατά της ζωής ατόμου. Τα συμπτώματα ενδεχομένως περιλαμβάνουν ενοχλητικές σκέψεις, συναισθήματα ή όνειρα που σχετίζονται με γεγονότα, διανοητική ή σωματική δυσφορία σε συναισθήματα που σχετίζονται με τραύματα, προσπάθειες αποφυγής συνθηκών τραύματος, αλλοιώσεις στον τρόπο σκέψης και συναισθήματος ενός ατόμου και αύξηση του συναισθήματος φυγής. Τα συμπτώματα διαρκούν περισσότερο από ένα μήνα μετά το συμβάν. Τα μικρά παιδιά είναι λιγότερο πιθανό να παρουσιάσουν δυσφορία, αλλά αντ 'αυτού μπορούν να εκφράσουν τις αναμνήσεις τους μέσω του παιχνιδιού. Το άτομο με PTSD διατρέχει μεγαλύτερο κίνδυνο αυτοκτονίας και εσκεμμένου αυτοτραυματισμού Η διάγνωση γίνεται βάσει κριτηρίων που περιγράφονται από τα διαγνωστικά συστήματα DSM-5 ή ICD-11. Στο διαγνωστικό σύστημα ICD-11 περιγράφεται, πέρα από τη διαταραχή μετατραυματικού στρες, και η συνθέτη διαταραχή μετατραυματικού στρες (C-PTSD). Πρόκειται για νέα διάγνωση που αφορά κυρίως ασθενείς που έχουν εκτεθεί σε πολλαπλές τραυματικές εμπειρίες ή σε τραυματικές εμπειρίες για μεγάλο χρονικό διάστημα. Οι ασθενείς αυτοί πέρα από τα συμπτώματα διαταραχής μετατραυματικού στρες (βάσει του ICD-11) εμφανίζουν συναισθηματική δυσλειτουργία, αρνητική αυτοεικόνα και δυσλειτουργίες στις σχέσεις. Παράδειγμα διαγνωστικού εργαλείου που μπορεί να συμβάλει στη διάγνωση τόσο της μετατραυματικής διαταραχής στρες όσο και της σύνθετης μετατραυματικής διαταραχής στρες είναι το Διεθνές Ερωτηματολόγιο Ψυχικού Τραύματος (International Trauma Questionnaire - ITQ), το οποίο έχει μεταφραστεί σε πολλές γλώσσες συμπεριλαμβανομένων και των ελληνικών. (el)
- La posttraŭmata streĉa perturbo (PTSP) estas psika malsano, kiu povas aperi post kiam persono suferas traŭmatan eventon, kia seksperforto, milito, trafikakcidento, aŭ alia minaco kontraŭ ties vivo. Simptomoj povas ampleksi maltrankvilajn pensojn, sentojn, aŭ sonĝojn pri la eventoj, korpan aŭ psikan maltrankviliĝon post percepto de traŭmatomemorigaj signaloj, klopodojn eviti tiajn signalojn, ŝanĝojn pri kiel la persono pensas kaj sentas sin, kaj plisenteman fuĝo-luktan reagon. Tiuj simptomoj daŭras pli ol unu monaton post la evento. Junaj infanoj malpli ofte montras streĉon kaj pli ofte esprimas siajn memorojn per ludado. Homoj kun PTSP havas pli grandan sinmortigo-danĝeron. La plimulto da homoj spertintaj traŭmatan eventon ne eksuferos PTSP. Tiuj, kiuj spertas interpersonan traŭmaton (ekzemple seksperforton aŭ mistrakton de infano) pli probable eksuferos PTSP kompare kun tiuj, kiuj spertas neperfortan traŭmaton, kiaj akcidentoj kaj naturaj katastrofoj. Preskaŭ 50 elcento da seksperfortitaj homoj eksuferos PTSP. Estas iom malpli probable, ke infanoj eksuferos PTSP post traŭmato ol plenkreskuloj, precipe se ili aĝas malpli ol dek jarojn. Diagnozo baziĝas je la ĉeesto de certaj simptomoj post traŭmata evento. Prevento povas esti ebla kiam terapio estas celita al tiuj kun fruaj simptomoj, sed ne estas efika por ĉiuj homoj post traŭmato. La precipaj kuracoj por homoj kun PTSP estas psikoterapio kaj medikamentoj. Multaj malsamaj specoj de psikoterapio povas esti utilaj. Tio povas okazi inter suferanto kaj terapiisto aŭ en grupo. Kontraŭdeprimiloj de la speco selektiva malhelpaĵo de realpreno de serotonino estas unuavicaj medikamentoj por PTSP kaj rezultigas helpon por duono da suferantoj. Tia helpo tamen estas malpli granda kompare kun tio donata de psikoterapio. Estas malklare ĉu medikamentoj kaj terapio havas kunan avantaĝon. Ne ekzistas sufiĉa evidenteco por subteni aliajn medikamentojn kaj iuj, ekzemple benzodiazepinoj, eĉ povas esti malutilaj. En la plimulto de la mondo, ofteco dum ajna jaro estas inter 0.5 kaj 1 elcento. Pli grandaj oftecoj povas okazi en regionoj de armita konflikto. Ĝi estas multe pli ofta en virinoj ol en viroj. Simptomoj de traŭmatorilataj mensaj malsanoj estis dokumentitaj ekde almenaŭ la epoko de la antikvaj Grekoj. Dum la Mondaj Militoj oni komencis pli studi la fenomenon, kaj ĝi estis konata sub diversaj terminoj kia ekzemple "batala neŭrozo." Oni ekuzis la terminon "posttraŭmata streĉa perturbo" dum la 1970-aj jaroj. Malofte la posttraŭmata streĉa perturbo, daŭrinta plurajn jarojn, povas konduki al daŭra ŝanĝiĝo de personeco (F62.0 laŭ KIM-10), konsistante el "malamikema, nefidema sinteno pri la mondo, socia memizoliĝo, sento de malpleneco aŭ malespero, konstanta sento de nervozeco kvazaŭ la suferanto estas konstante minacata, kaj ." (eo)
- Die Posttraumatische Belastungsstörung (PTBS), englisch post-traumatic stress disorder (PTSD), zählt zu den psychischen Erkrankungen aus dem Kapitel der Belastungs- und somatoformen Störungen. Der Posttraumatischen Belastungsstörung gehen definitionsgemäß ein oder mehrere belastende Ereignisse von außergewöhnlichem Umfang oder katastrophalem Ausmaß (psychisches Trauma) voran. Dabei muss die Bedrohung nicht unbedingt direkt die eigene Person betreffen, sondern kann auch bei anderen beobachtet und erlebt worden sein (z. B. als Zeuge eines schweren Unfalls oder einer Gewalttat). Die PTBS tritt in der Regel innerhalb eines halben Jahres nach dem traumatischen Ereignis auf und geht mit unterschiedlichen psychischen und psychosomatischen Symptomen einher. Häufig treten im Verlauf einer PTBS noch weitere Begleiterkrankungen (Komorbidität) und -beschwerden auf (in bis zu 90 % der Fälle). Oftmals kommt es – neben den typischen PTBS-Grundsymptomen einer vegetativen Übererregbarkeit und des Wiedererlebens traumatischer Erinnerungen (oder von Erinnerungsfragmenten), sogenannten Flashbacks – auch zu einem Gefühl von „emotionaler Taubheit“ (Numbing) und der Hilflosigkeit und zu einer Erschütterung des Ich- und Weltverständnisses durch das traumatische Erleben. Weitere Synonyme für die PTBS sind Posttraumatische Belastungsreaktion (PTBR), Posttraumatische Belastungserkrankung, Posttraumatisches Belastungssyndrom, Psychotraumatische Belastungsstörung, basales psychotraumatisches Belastungssyndrom oder posttraumatic stress disorder (englisch, Abk. PTSD). Hinweis: Besonderheiten der PTBS bei Kindern und Jugendlichen sind im Artikel Posttraumatische Belastungsstörung bei Kindern und Jugendlichen dargestellt. (de)
- Trauma osteko estresaren nahasmendua edo TOEN antsietate-nahasmenduen taldearen barnean dagoen buruko gaitza da, askotan gertaera traumatiko batek sortua. Adituek, askotan, euskal gatazkak eragindako Iparreko sindromea TOENtzat hartu dute. (eu)
- El trastorno por estrés postraumático o TEPT es un trastorno mental clasificado dentro del grupo de los trastornos relacionados con traumas y factores de estrés (DSM V).Se caracteriza por la aparición de síntomas específicos tras la exposición a un acontecimiento estresante, extremadamente traumático, que involucra un daño físico o es de naturaleza extraordinariamente amenazadora o catastrófica para el individuo. El TEPT puede desarrollarse poco después en la persona que haya sido expuesta a uno o más sucesos traumáticos de índole diversa; tales como la exposición al dolor ocasionado por una guerra vivida por un soldado, torturas, pandemia, acoso sexual o amenazas de muerte inminentes. El diagnóstico puede salir a la luz cuando un conjunto de grupo de síntomas, normalmente como recurrentes recuerdos perturbadores, evasión o adormecimiento de recuerdos del suceso, y la hiperactividad, dan lugar posteriormente a analepsis o recuerdos retrospectivos en la mente de la persona que lo vivió en el pasado (explosiones de imágenes inminentes sobre el evento en la mente del sujeto). Los veteranos de guerra son normalmente los más propensos a padecer de trastorno de estrés postraumático. (es)
- Frithghníomhú ardimní a tharlaíonn do dhaoine áirithe a d'fhulaing teagmhas coscrach, ar nós finné ar mharú, dochar suntasach, nó bagairt an bháis. Cuireann sé isteach go minic ar mharthanóirí cogaidh. Fulaingíonn duine an teagmhas coscrach arís is arís eile mar íomhánna nó smaointe ina n-athbhladhmanna, cur allais, ráta croí géaraithe, agus imní. Go minic spreagann athchuimhne ar an mbunteagmhas an fhulaingt seo, agus déanann an duine iarracht rudaí athchuimhnitheacha a sheachaint, rud a fhéadfaidh cur isteach ar a bheatha. Mar thoradh eile, bíonn claonadh ag duine i dtreo dúlagair is/nó andúile. Is féidir an neamhord a sheachaint nó a mhaolú trí chomhairleoireacht nó cabhair shíceolaíoch eile. (ga)
- Post-traumatic stress disorder (PTSD) is a mental and behavioral disorder that can develop because of exposure to a traumatic event, such as sexual assault, warfare, traffic collisions, child abuse, domestic violence, or other threats on a person's life. Symptoms may include disturbing thoughts, feelings, or dreams related to the events, mental or physical distress to trauma-related cues, attempts to avoid trauma-related cues, alterations in the way a person thinks and feels, and an increase in the fight-or-flight response. These symptoms last for more than a month after the event. Young children are less likely to show distress but instead may express their memories through play. A person with PTSD is at a higher risk of suicide and intentional self-harm. Most people who experience traumatic events do not develop PTSD. People who experience interpersonal violence such as rape, other sexual assaults, being kidnapped, stalking, physical abuse by an intimate partner, and incest or other forms of childhood sexual abuse are more likely to develop PTSD than those who experience non-assault based trauma, such as accidents and natural disasters. Those who experience prolonged trauma, such as slavery, concentration camps, or chronic domestic abuse, may develop complex post-traumatic stress disorder (C-PTSD). C-PTSD is similar to PTSD but has a distinct effect on a person's emotional regulation and core identity. Prevention may be possible when counselling is targeted at those with early symptoms but is not effective when provided to all trauma-exposed individuals whether or not symptoms are present. The main treatments for people with PTSD are counselling (psychotherapy) and medication. Antidepressants of the SSRI or SNRI type are the first-line medications used for PTSD and are moderately beneficial for about half of people. Benefits from medication are less than those seen with counselling. It is not known whether using medications and counselling together has greater benefit than either method separately. Medications, other than some SSRIs or SNRIs, do not have enough evidence to support their use and, in the case of benzodiazepines, may worsen outcomes. In the United States, about 3.5% of adults have PTSD in a given year, and 9% of people develop it at some point in their life. In much of the rest of the world, rates during a given year are between 0.5% and 1%. Higher rates may occur in regions of armed conflict. It is more common in women than men. Symptoms of trauma-related mental disorders have been documented since at least the time of the ancient Greeks. A few instances of evidence of post-traumatic illness have been argued to exist from the seventeenth and eighteenth centuries, such as the diary of Samuel Pepys, who described intrusive and distressing symptoms following the 1666 Fire of London. During the world wars, the condition was known under various terms, including 'shell shock', 'war nerves', neurasthenia and 'combat neurosis'. The term "post-traumatic stress disorder" came into use in the 1970s in large part due to the diagnoses of U.S. military veterans of the Vietnam War. It was officially recognized by the American Psychiatric Association in 1980 in the third edition of the Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-III). (en)
- Le trouble de stress post-traumatique (ou TSPT) désigne un type de trouble anxieux sévère qui se manifeste à la suite d'une expérience vécue comme traumatisante avec une confrontation à des idées de mort. Cette affection est aussi connue sous le nom de syndrome de stress post-traumatique (SSPT) ou état de stress post-traumatique (ESPT) dans la classification CIM10 (F43.1). L'abréviation anglaise PTSD (pour post-traumatic stress disorder) est parfois également utilisée. Le trouble de stress post-traumatique est une réaction bio-neuro-physiologique consécutive à une situation durant laquelle l'intégrité physique ou psychologique du patient, ou celle de son entourage, a été menacée ou effectivement atteinte (notamment en cas de torture, viol, accident grave, mort violente, maltraitance, négligence de soins de la petite enfance, manipulation, agression, maladie grave, naissance, guerre, attentat, accouchement). Les capacités d'adaptation (comment faire face) du sujet sont débordées. La réaction immédiate à l'événement aura été traduite par une peur intense (effroi), par un sentiment d'impuissance ou par un sentiment d'horreur. Le TSPT est moins fréquent que la réponse aiguë au stress. (fr)
- Gangguan stres pascatrauma (bahasa Inggris: post-traumatic stress disorder atau disingkat PTSD, dahulu disebut pada Perang Dunia I) adalah gangguan kecemasan parah yang dapat berkembang setelah terpapar setiap peristiwa yang menghasilkan trauma psikologis. Kejadian ini dapat memicu ancaman kematian diri sendiri maupun orang lain bahkan merusak potensi integritas fisik, seksual, atau psikologis individu. Sebagai efek dari sebuah trauma psikologis, biasanya menunjukkan frekuensi gejala yang tidak sering muncul namun berlangsung cukup lama bila dilihat dan dibandingkan gejala pada penderita stress akut.dan merupakan kumpulan gejala gejala stress yang berat. (in)
- 心的外傷後ストレス障害（しんてきがいしょうごストレスしょうがい、post-traumatic stress disorder、PTSD）は、命の安全が脅かされるような出来事（戦争、天災、事故、犯罪、虐待など）によって強い精神的衝撃を受けることが原因で、著しい苦痛や、生活機能の障害をもたらしているストレス障害である。症状がまだ1か月を経ていないものは急性ストレス障害として区別する。 心的外傷（トラウマ）には事故・災害時の急性トラウマと、児童虐待など繰り返し加害される慢性のトラウマがある。しかし、基本的にPTSDは戦争帰還兵の研究から生まれた診断なので、児童虐待のトラウマに診断基準が対応していないという批判が強かった。そのため、疾病及び関連保健問題の国際統計分類（ICD）の第11版（2019年改訂）では慢性トラウマを分離し複雑性PTSDの概念を導入することとなった。 治療では、精神療法においては認知行動療法やEMDR、ストレス管理法などが有効である（「」を参照）。成人のPTSDにおける薬物療法はSSRI系の抗うつ薬が有効であるが、中等度以上のうつ病が併存しているか、精神療法が成果を上げないあるいは利用できない場合の選択肢である。日本および国際的なガイドラインにおいて、ベンゾジアゼピン系の薬剤の効果は疑問視されている。 (ja)
- Il disturbo da stress post-traumatico (PTSD, post-traumatic stress disorder), in psicologia e psichiatria è l'insieme delle forti sofferenze psicologiche che conseguono a un evento traumatico, catastrofico o violento subito. È denominato anche nevrosi da guerra, proprio perché inizialmente riscontrato in soldati coinvolti in pesanti combattimenti o in situazioni belliche di particolare drammaticità (con definizioni e sottotipi diversi: Combat Stress Reaction, Battle Fatigue, Shell shock), o anche come conseguenza di atti di mobbing. La risposta che il soggetto può fornire include incubi, flashback e un profondo disagio psichico di fronte a eventi o persone che gli ricordano l'evento traumatico. I traumi da combattimento sono stati definiti anche Disturbo da stress post-traumatico complesso e associati per il tipo di conseguenze, a esperienze subite di stupro o abusi nell'infanzia . (it)
- 외상 후 스트레스 장애(外傷後 - 障礙, 영어: post-traumatic stress disorder, PTSD)는 신체적인 손상 또는 생명에 대한 불안 등 정신적 충격을 수반하는 사고를 겪은 후 심적외상을 받아 나타나는 정신 질환이다. 충격후 스트레스장애, 외상성 스트레스장애, 외상후 증후군, 외상후 스트레스증후군, 트라우마, 외상후 스트레스라고도 한다. 주로 일상 생활에서 경험할 수 있는 사건에서 벗어난 사건들, 이를테면 천재지변, 화재, 전쟁, 신체적 폭행, 고문, 강간, 성폭행, 인질사건, 소아 학대, 자동차 · 비행기 · 기차 · 선박 등에 의한 사고, 그 밖의 대형사고 등을 겪은 뒤에 발생한다. 증상이 나타나는 시기는 개인에 따라 다른데, 충격 후 즉시 시작될 수도 있고 수일, 수주, 수개월 또는 수년이 지나고 나서도 나타날 수 있다. 증상이 1개월 이상 지속되어야만 외상 후 스트레스 장애라 진단하고, 증상이 한달 안에 일어나고 지속 기간이 3개월 미만일 경우에는 급성 스트레스 장애에 속한다. 'traumatic'의 영문 번역이 '정신적 외상의'이므로, 정확한 번역은 '정신적 외상 후 스트레스 장애' 가 타당하나, '정신적'이란 말이 빠짐으로 인해 자칫 육체적 외상 후 발생하는 질병으로 오인될 가능성이 있다. (ko)
- De posttraumatische stressstoornis (PTSS) is een psychische aandoening die in het DSM-IV was ingedeeld bij de angststoornissen. In de DSM-5 is de stoornis opgenomen in een nieuw hoofdstuk, Trauma- en stressorgerelateerde stoornissen. Daarnaast zijn ook de criteria op een aantal fronten gewijzigd. Deze wijzigingen zijn beschreven in het whitepaper Posttraumatische-stressstoornis. Een variant van PTSS, met langdurige traumatische ervaringen als oorzaak, is CPTSS. (nl)
- Zespół stresu pourazowego, zaburzenie stresowe pourazowe, PTSD (od ang. post-traumatic stress disorder) – zaburzenie psychiczne będące formą reakcji na skrajnie stresujące wydarzenie (traumę), które przekracza zdolności danej osoby do radzenia sobie i adaptacji. Pośród tego rodzaju wydarzeń wymienia się działania wojenne, katastrofy, kataklizmy żywiołowe, wypadki komunikacyjne, bycie ofiarą napaści, gwałtu, molestowania, uprowadzenia, tortur, uwięzienia w obozie koncentracyjnym, ciężkie, trudne doświadczenie po zażyciu substancji psychoaktywnej, otrzymanie diagnozy zagrażającej życiu choroby itp. Typowymi objawami PTSD są: napięcie lękowe, uczucie wyczerpania, poczucie bezradności, doświadczanie nawracających, gwałtownych mimowolnych wspomnień traumatycznego wydarzenia, flashbacków, halucynacji lub koszmarów sennych o tematyce związanej z doznaną traumą oraz unikanie sytuacji kojarzących się z doznaną traumą (np. doznawszy traumatyzującego wypadku samochodowego osoba z PTSD odczuwa silny lęk przed środkami transportu lub prowadzeniem samochodu i unika tego). Nierzadko początek zaburzenia występuje po okresie latencji, który może trwać od kilku tygodni do kilku miesięcy. Przebieg PTSD ma charakter zmienny, ale w większości przypadków można oczekiwać ustąpienia objawów. U niektórych osób objawy PTSD mogą utrzymywać się przez wiele lat i przejść w trwałą zmianę osobowości (według klasyfikacji ICD-10 kodowaną jako F62.0 Trwała zmiana osobowości po katastrofach – po przeżyciu sytuacji ekstremalnej). (pl)
- Perturbação de stresse pós-traumático (PSPT) (português europeu) ou transtorno de estresse pós-traumático (TEPT) (português brasileiro) é uma perturbação mental que se pode desenvolver em resposta à exposição a um evento traumático, como agressão sexual, guerra, acidente de viação ou outro tipo de ameaças à vida da pessoa. Os sintomas mais comuns são pensamentos, sentimentos ou sonhos perturbadores relacionados com o evento traumático, stresse físico ou psicológico perante a exposição a indícios ou recordações do trauma, esforço para evitar situações que recordem o trauma, alterações na forma de pensar e sentir e aumento da reação de lutar ou fugir. Estes sintomas devem estar presentes durante mais de um mês após o evento traumático. A probabilidade de uma criança mostrar sintomas de stresse é menor, podendo expressar as suas memórias ao brincar. A pessoa com PSPT apresenta um risco acrescido de cometer suicídio e automutilação intencional. A maior parte das pessoas que é exposta a um evento traumático não desenvolve PSPT. A probabilidade de vir a desenvolver a condição é maior em pessoas que vivenciam traumas interpessoais, como por exemplo violação ou abuso infantil, em comparação com as pessoas que vivenciam traumas sem agressão, como acidentes de viação e desastres naturais. Cerca de metade das vítimas de violação desenvolvem PSPT. A probabilidade das crianças desenvolverem a condição na sequência de um trauma é menor que a dos adultos, sobretudo em idade inferior a dez anos. O diagnóstico baseia-se na presença de sintomas específicos na sequência de um evento traumático. É possível prevenir o aparecimento da condição mediante terapia comportamental em pessoas que manifestam sintomas iniciais, embora não seja eficaz quando realizada em todas as pessoas expostas ao trauma. O tratamento de pessoas com PSPT é feito com aconselhamento psiquiátrico e medicação. Existem diversos tipos de terapia com efeito positivo. A terapia pode ser individual ou em grupo. A medicação de primeira linha no tratamento de PSPT são antidepressivos do grupo dos inibidores seletivos de recaptação de serotonina, os quais demonstram ser eficazes em cerca de metade das pessoas. No entanto, os benefícios da medicação são inferiores aos da terapia. Não é ainda claro se a associação de medicação e terapia apresenta maiores benefícios. O uso de outros medicamentos não é apoiado por evidências suficientes e, no caso das benzodiazepinas, pode até agravar o prognóstico. Na maior parte dos países, em dado ano a condição afeta entre 0,5% e 1% dos adultos. A incidência é maior em zonas de conflito armado. A condição é mais comum entre mulheres. Os sintomas de perturbações mentais associadas a eventos traumáticos têm sido documentados desde pelo menos a Antiguidade Grega. O estudo da condição intensificou-se durante as duas guerras mundiais, sendo então conhecido por vários termos, como "neurose de combate". O termo "perturbação de stresse pós-traumático" começou a ser usado na década de 1970 para descrever o diagnóstico de veteranos norte-americanos da Guerra do Vietname. A Associação Americana de Psiquiatria reconheceu o termo em 1980 durante a publicação da terceira versão do Manual Diagnóstico e Estatístico de Transtornos Mentais (DSM-III). (pt)
- Посттравмати́чний стре́совий ро́злад (ПТСР, англ. PTSD, посттравматичний синдром, «комбатантський синдром», «в'єтнамський синдром», «афганський синдром», «східний синдром» тощо) — психічний розлад, різновид неврозу, що виникає внаслідок переживання однієї чи кількох подій, що травмують психіку, таких як, наприклад, військові дії, теракти, аварії чи стихійні лиха, катастрофи, важкі фізичні травми, побутові або статеві насильства, загроза смерті або ставанням свідком або заподіювачем чужої смерті. ПТСР проявляється як довготермінова реакція на стрес — на думку лікарів його дія спостерігається щонайменше через чотири тижні після травматичної події. При ПТСР спостерігають 4 кластери симптомів, таких як уникнення, гіперзбудженість (проблемами із сном, може виявлятись у ризиковій поведінці, відчутті непереможності), перепроживання, проблеми із пам'яттю та емоційною сферою (наприклад, відчуття обрізаності власного життя, ізольованості від людей). З часом симптоми ПТСР мають тенденцію посилюватися. ПТСР діагностують, якщо сила симптомів наростає, заважає нормальному функціонуванню людини, та коли їхня тривалість перевищує місяць від травматичної події. ПТСР супроводжують часті, повторювані спогади про травматичні події, рецидивні спогади; відчуття нереальності події, так наче подія сталася не з потерпілим; високий рівень гніву, підвищена чутливість до стресових ситуацій, психопатологічні переживання нових стресів, уникнення або втрата послідовності подій у пам'яті, випадіння важливих компонентів травматичної події, підвищена пильність, яка зберігається упродовж більше місяця після психотравми. Однією зі складностей при проведенні диференційної діагностики постраждалого є можливість спостереження поряд із клінічною картиною ПТСР, симптомів, спровокованих порушеннями, що належать до інших типів неврозу (та) чи депресії. (uk)
- Посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР) — тяжёлое психическое состояние, возникающее в результате единичного или повторяющихся событий, оказывающих сверхмощное негативное воздействие на психику индивида. Травматичность события тесно связана с ощущением собственной беспомощности из-за невозможности эффективно действовать в опасной ситуации. Особая форма ПТСР, «Комплексное посттравматическое стрессовое расстройство» (C-PTSD или КПТСР) также называемое комплексное травматическое расстройство или сложное посттравматическое стрессовое расстройство может развиться в результате длительных, повторяющихся травм в контексте, в котором у человека было мало шансов или не было никаких шансов для того, чтобы перестать быть жертвой.. При ПТСР на протяжении более месяца после психологической травмы сохраняется группа характерных симптомов, таких как психопатологические репереживания (флешбэки), избегание того, что может активировать воспоминания о травме, ночные кошмары и высокий уровень тревожности. Иногда имеют место диссоциативные реакции и амнезия (отсутствие воспоминаний о травмирующем событии) . Симптомы ПТСР могут появиться как сразу после травмы, так и спустя много лет после травмирующего события. ПТСР может привести к возникновению таких проблем, как депрессия, генерализованное тревожное расстройство, панические атаки, аддикции, суицидальное поведение, агрессивность. У детей и подростков клиническая картина ПТСР зависит от возраста. Тяжесть ПТСР значительно варьируется. При лёгкой форме ПТСР сохраняется способность к хорошему функционированию в профессиональной сфере и в области межличностных отношений. В самых тяжёлых случаях пациент совершенно неспособен нормально функционировать; его состояние выглядит как хроническое психическое заболевание. Иногда такие пациенты получают диагноз шизофрения. ПТСР может возникнуть у любого человека в любом возрасте, но у большинства людей после психотравмирующих событий ПТСР не развивается. Риск возникновения ПТСР зависит от тяжести травмы, контекста ситуации, психологической и биологической (в том числе генетической) предрасположенности индивида. ПТСР приводит к нарушениям функционирования мозга, нервной и эндокринной систем и иногда может иметь негативное влияние на физическое здоровье человека. Механизм записи значительно отличается от такового при обычных событиях. В этом случае происходят значительные нарушения в нормальной схеме обработки мозгом входящей информации. В результате в дальнейшем то, что хотя бы отдалённо напоминает травмирующее событие («триггер»), будет автоматически (на уровне условного рефлекса) вызывать немедленную защитную реакцию всего организма, иногда без осмысления на уровне сознания происходящего и своей реакции на него. При этом повторное переживание травматического воспоминания будет восприниматься как реальная опасность, имеющая место «здесь и сейчас», а не в прошлом. Из-за особенностей сохранения информации о травме в структурах мозга травматические воспоминания (в отличие от обычных воспоминаний) появляются независимо от желания человека, часто в форме флешбэков или ночных кошмаров. При этом невозможно усилием воли перестать думать о событии. Травматические воспоминания не изменяются благодаря поступлению новой информации. Например, в момент события человек мог думать, что погибнет. В дальнейшем он понимает, что он жив и вне опасности, но при активации травматического воспоминания он снова чувствует сильный страх, как если бы ему грозила смерть. Даже если ничто в текущей ситуации не напоминает травму, организм продолжает пребывать в состоянии хронического стресса. Часто на уровне подсознания индивид воспринимает каждую новую ситуацию как схожую с первичной травмой. Он может бессознательно воспроизводить те защитные реакции, которые имели место в момент первичной травмы. По этой причине его защитные реакции становятся негибкими и неадекватными в новых условиях. Постоянно повышенная активность эмоциональных центров мозга ингибирует работу сознательной части мозга — это затрудняет контроль над эмоциями и мешает человеку использовать логику для анализа ситуации. По данным исследований, ПТСР у женщины может усилить предрасположенность к развитию посттравматических симптомов у её будущих детей, в том числе на уровне экспрессии генов. Лечение ПТСР включает психотерапию и иногда применение психофармакологических препаратов. Часто применяется сочетание разных терапевтических методов, поскольку ПТСР является сложным расстройством, которое проявляется одновременно на психологическом, биологическом и социальном уровнях. Излечение может быть полным, но иногда отдельные симптомы становятся хроническими. Положительным эффектом ПТСР иногда бывает личностный рост в период восстановления после травмы. ПТСР может иметь место также у животных. (ru)
- Posttraumatiskt stressyndrom, PTSD (efter engelskans post-traumatic stress disorder), avser en form av ångeststörning, eller trauma- och stressrelaterat syndrom som kan uppkomma efter ett trauma, i synnerhet sådana som innefattar dödshot alternativt varit katastrofartade, samt sexualiserat våld. PTSD kännetecknas av en hög ångest- och stressnivå som vanligtvis uppkommer inom några veckor efter den traumatiska händelsen. PTSD som diagnos inkluderades i det amerikanska klassifikationssystemet DSM-III 1980 och i WHO:s klassifikationssystem ICD-10 1992. Om stressorerna varit kroniska eller återkommande kallas tillståndet komplex traumatisering. I ICD-11 har diagnosen komplext PTSD (C-PTSD) införts. Den diagnosen uppfylls om man fyller kriterier för PTSD (enligt ICD-11) samt följande tilläggskriterier: affektregleringssvårigheter, ihållande negativ självbild och relationsproblem. PTSD kan förekomma samtidigt med psykoser. (sv)
- 創傷後壓力症（英語：Post-traumatic stress disorder），簡稱PTSD，又稱創傷後遺症、創傷後壓力症候群，是指人在經歷過情感、戰爭、交通事故或任何嚴重事故等創傷事件後產生的精神疾病。其症狀包括會出現不愉快的想法、感受或夢，接觸相關事物時會有精神或身體上的不適和緊張，會試圖避免接觸、甚至是摧毀相關的事物，認知與感受的突然改變、以及应激頻發等。這些症狀往往會在創傷事件發生後出現，且持續一個月以上。與成人相異，兒童（尤其是十歲以下的幼童）較不容易出現創傷後壓力症，孩童患者亦較少出現身心不適的症狀，但對創傷事件的記憶可能會在與他人互動時體現出。創傷後壓力症患者的自殺風險較高。有時候也會將尚不符合創傷後壓力症的診斷但症狀很類似的身心壓力反應稱為創傷後应激反應（post-traumatic stress reaction）以強調這個現象乃經驗創傷後所產生之合理反應，而非罹患了醫學診斷上的心理疾病。 大多數人不會因經歷創傷事件而出現創傷後壓力症。經歷非人身侵犯性創傷（例如事故或自然災害）比較不容易出現創傷後壓力症，而經歷因人際互動而造成創傷（例如強姦或兒童時期受到虐待）的人更容易出現這類的反應。強姦受害者近半數都會有這類的反應。在診斷創傷後壓力症，會以患者在經歷創傷事件後出現的特異性症狀為基礎。 除了自身受他人暴行侵害的經驗會導致創傷後壓力症外，自身成為加害者、從事殺害他人或動物等殺生行為的經驗，也會導致創傷後壓力症，在包括戰場上開槍殺死敵人的士兵、刑場上執行死刑的法警和以屠宰動物為業的屠宰場員工等有合理理由殺人和殺害動物的人身上，都有觀察到因自身殺害他人或動物而起的創傷後壓力。而自身傷害他人的經驗所導致的心理創傷，又稱「加害者創傷壓力」（英語：perpetration-induced traumatic stress，縮寫為PITS）。比起其他種類的創傷經驗，自身成為加害者、從事殺生行為的經驗所造成的心理創傷，是更為嚴重的。 若患者有出現創傷後壓力症的早期症狀，可以進行以進行預防，但若針對所有受到創傷者進行治療，無法達到預防的效果。目前用於治療創傷後壓力症的主要方法為心理諮商與藥物治療。以個人或是群體方式進行的一些心理治療方式可能會對創傷後壓力症有一些療效。選擇性血清素回攝抑制劑（SSRIs）類是治療創傷後壓力症的一線藥物，半數患者在服藥後病情有一定程度的改善。但藥物治療的效果不及心理治療。目前還不確定合併藥物與心理治療是否會對患者產生更好的治療效果。其他藥物缺乏其用於治療創傷後壓力症有效的證據，甚至苯二氮䓬類藥物的使用還會使病情加重。 在美國，每年约3.5%的成人罹患創傷後壓力症，而约9%的人會在其一生的某階段中患上此症。在其他國家，患上創傷後壓力症的人每年佔整體約0.5-1%，而在武裝衝突頻發地區之比重可能會更高。總體來說，女性的發病率高於男性。迄今對創傷後壓力症的最早文字記載可追溯至古希臘時代。兩次世界大戰使學界增加對創傷後壓力症的研究，期間此疾病有許多不同稱呼，包括“”（又稱：砲彈休克症，英文：shell shock）及“戰爭性神經官能症”（英文：combat neurosis）。創傷後壓力症一稱呼於20世紀70年代開始被使用，其命名主要受越南戰爭後美國退伍軍人相關診斷影響。1980年在精神疾病診斷與統計手冊第三版（DSM-III）中，創傷後壓力症被美國精神醫學學會認正式認定為一種精神病。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Trauma osteko estresaren nahasmendua edo TOEN antsietate-nahasmenduen taldearen barnean dagoen buruko gaitza da, askotan gertaera traumatiko batek sortua. Adituek, askotan, euskal gatazkak eragindako Iparreko sindromea TOENtzat hartu dute. (eu)
- Frithghníomhú ardimní a tharlaíonn do dhaoine áirithe a d'fhulaing teagmhas coscrach, ar nós finné ar mharú, dochar suntasach, nó bagairt an bháis. Cuireann sé isteach go minic ar mharthanóirí cogaidh. Fulaingíonn duine an teagmhas coscrach arís is arís eile mar íomhánna nó smaointe ina n-athbhladhmanna, cur allais, ráta croí géaraithe, agus imní. Go minic spreagann athchuimhne ar an mbunteagmhas an fhulaingt seo, agus déanann an duine iarracht rudaí athchuimhnitheacha a sheachaint, rud a fhéadfaidh cur isteach ar a bheatha. Mar thoradh eile, bíonn claonadh ag duine i dtreo dúlagair is/nó andúile. Is féidir an neamhord a sheachaint nó a mhaolú trí chomhairleoireacht nó cabhair shíceolaíoch eile. (ga)
- Gangguan stres pascatrauma (bahasa Inggris: post-traumatic stress disorder atau disingkat PTSD, dahulu disebut pada Perang Dunia I) adalah gangguan kecemasan parah yang dapat berkembang setelah terpapar setiap peristiwa yang menghasilkan trauma psikologis. Kejadian ini dapat memicu ancaman kematian diri sendiri maupun orang lain bahkan merusak potensi integritas fisik, seksual, atau psikologis individu. Sebagai efek dari sebuah trauma psikologis, biasanya menunjukkan frekuensi gejala yang tidak sering muncul namun berlangsung cukup lama bila dilihat dan dibandingkan gejala pada penderita stress akut.dan merupakan kumpulan gejala gejala stress yang berat. (in)
- 心的外傷後ストレス障害（しんてきがいしょうごストレスしょうがい、post-traumatic stress disorder、PTSD）は、命の安全が脅かされるような出来事（戦争、天災、事故、犯罪、虐待など）によって強い精神的衝撃を受けることが原因で、著しい苦痛や、生活機能の障害をもたらしているストレス障害である。症状がまだ1か月を経ていないものは急性ストレス障害として区別する。 心的外傷（トラウマ）には事故・災害時の急性トラウマと、児童虐待など繰り返し加害される慢性のトラウマがある。しかし、基本的にPTSDは戦争帰還兵の研究から生まれた診断なので、児童虐待のトラウマに診断基準が対応していないという批判が強かった。そのため、疾病及び関連保健問題の国際統計分類（ICD）の第11版（2019年改訂）では慢性トラウマを分離し複雑性PTSDの概念を導入することとなった。 治療では、精神療法においては認知行動療法やEMDR、ストレス管理法などが有効である（「」を参照）。成人のPTSDにおける薬物療法はSSRI系の抗うつ薬が有効であるが、中等度以上のうつ病が併存しているか、精神療法が成果を上げないあるいは利用できない場合の選択肢である。日本および国際的なガイドラインにおいて、ベンゾジアゼピン系の薬剤の効果は疑問視されている。 (ja)
- De posttraumatische stressstoornis (PTSS) is een psychische aandoening die in het DSM-IV was ingedeeld bij de angststoornissen. In de DSM-5 is de stoornis opgenomen in een nieuw hoofdstuk, Trauma- en stressorgerelateerde stoornissen. Daarnaast zijn ook de criteria op een aantal fronten gewijzigd. Deze wijzigingen zijn beschreven in het whitepaper Posttraumatische-stressstoornis. Een variant van PTSS, met langdurige traumatische ervaringen als oorzaak, is CPTSS. (nl)
- اضطراب الكرب التالي للصدمة أو اضطراب ما بعد الصدمة يسمى أحيانا اضطراب الكرب التالي للرضح (يرمز له اختصاراً PTSD من Posttraumatic stress disorder) هو نوع من أنواع المرض النفسيحسب النظام العالمي للتصنيف الطبي للأمراض والمشاكل المتعلقة بها.يسبق اضطراب ما بعد الصدمة استنادا إلى تعريف الاضطراب، حادثا واحدا أو عدة حوادث كارثية أو تهديدات استثنائية. ليس من الضروريأن يكون التهديد هذا موجها إلى الشخص ذاته، بل يمكن أن يكون موجها إلى أشخاص آخرين (مثلا إذا كان الشخص شاهدا لحادث خطير أو عمل من أعمال العنف). تظهر الأعراض النفسية والجسدية لاضطراب ما بعد الصدمة عادة في غضون نصف عام بعد الحدث الصادم. يؤدي الحادث الصادم إلى اهتزاز فهم الشخص لذاته والعالم من حوله وإلى تشكل أحاسيس العجز لديه. (ar)
- El trastorn per estrès posttraumàtic (TEPT o TEP) és un trastorn psicològic que pot aparèixer després d'un esdeveniment que és viscut amb por molt intensa, terror i sensació d'impotència. Aquest esdeveniment traumàtic pot ser la mort d'algú, l'amenaça a la vida d'un mateix o d'algú altre, el fet de patir danys físics greus o una amenaça greu a la integritat de la persona, fins al punt de no poder suportar-ho psicològicament. Apareix sovint en persones víctimes d'accidents, agressions físiques o sexuals o psicològiques d'uns determinats tipus, catàstrofes, guerres, i d'altres. (ca)
- Posttraumatická stresová porucha (PTSP či PTSD, z angl. post-traumatic stress disorder), někdy též posttraumatický stresový syndrom (PTSS), jinak také nazývána jako reakce na závažný stres nebo traumatická neuróza (v MKN skupina ), vzniká jako reakce na traumatickou událost. Postižený opakovaně prožívá událost v myšlenkách, snech a fantaziích a vyhýbá se místům a situacím, ve kterých k události došlo. Podle je PTSD definován jako duševní porucha, která vzniká po náhlých událostech ohrožujících život či osobní integritu. Otřesnou událost může zažít přímo pacient sám nebo jeho blízký člověk (příbuzní či přátelé), eventuálně může být přítomen pouze jako svědek. V současné době nahlížíme na PTSD zjednodušeně řečeno jako na stav, kdy selže začlenění traumatického zážitku mezi ostatní každodenn (cs)
- Η διαταραχή μετατραυματικού στρες (PTSD) είναι διανοητική διαταραχή που μπορεί να αναπτυχθεί μετά την έκθεση ατόμου σε τραυματικό συμβάν, όπως σεξουαλική επίθεση, πολεμική σύγκρουση, τροχαία ατυχήματα, παιδική κακοποίηση ή άλλες απειλές κατά της ζωής ατόμου. Τα συμπτώματα ενδεχομένως περιλαμβάνουν ενοχλητικές σκέψεις, συναισθήματα ή όνειρα που σχετίζονται με γεγονότα, διανοητική ή σωματική δυσφορία σε συναισθήματα που σχετίζονται με τραύματα, προσπάθειες αποφυγής συνθηκών τραύματος, αλλοιώσεις στον τρόπο σκέψης και συναισθήματος ενός ατόμου και αύξηση του συναισθήματος φυγής. Τα συμπτώματα διαρκούν περισσότερο από ένα μήνα μετά το συμβάν. Τα μικρά παιδιά είναι λιγότερο πιθανό να παρουσιάσουν δυσφορία, αλλά αντ 'αυτού μπορούν να εκφράσουν τις αναμνήσεις τους μέσω του παιχνιδιού. Το άτομο με (el)
- La posttraŭmata streĉa perturbo (PTSP) estas psika malsano, kiu povas aperi post kiam persono suferas traŭmatan eventon, kia seksperforto, milito, trafikakcidento, aŭ alia minaco kontraŭ ties vivo. Simptomoj povas ampleksi maltrankvilajn pensojn, sentojn, aŭ sonĝojn pri la eventoj, korpan aŭ psikan maltrankviliĝon post percepto de traŭmatomemorigaj signaloj, klopodojn eviti tiajn signalojn, ŝanĝojn pri kiel la persono pensas kaj sentas sin, kaj plisenteman fuĝo-luktan reagon. Tiuj simptomoj daŭras pli ol unu monaton post la evento. Junaj infanoj malpli ofte montras streĉon kaj pli ofte esprimas siajn memorojn per ludado. Homoj kun PTSP havas pli grandan sinmortigo-danĝeron. (eo)
- Die Posttraumatische Belastungsstörung (PTBS), englisch post-traumatic stress disorder (PTSD), zählt zu den psychischen Erkrankungen aus dem Kapitel der Belastungs- und somatoformen Störungen. Der Posttraumatischen Belastungsstörung gehen definitionsgemäß ein oder mehrere belastende Ereignisse von außergewöhnlichem Umfang oder katastrophalem Ausmaß (psychisches Trauma) voran. Dabei muss die Bedrohung nicht unbedingt direkt die eigene Person betreffen, sondern kann auch bei anderen beobachtet und erlebt worden sein (z. B. als Zeuge eines schweren Unfalls oder einer Gewalttat). (de)
- El trastorno por estrés postraumático o TEPT es un trastorno mental clasificado dentro del grupo de los trastornos relacionados con traumas y factores de estrés (DSM V).Se caracteriza por la aparición de síntomas específicos tras la exposición a un acontecimiento estresante, extremadamente traumático, que involucra un daño físico o es de naturaleza extraordinariamente amenazadora o catastrófica para el individuo. (es)
- Post-traumatic stress disorder (PTSD) is a mental and behavioral disorder that can develop because of exposure to a traumatic event, such as sexual assault, warfare, traffic collisions, child abuse, domestic violence, or other threats on a person's life. Symptoms may include disturbing thoughts, feelings, or dreams related to the events, mental or physical distress to trauma-related cues, attempts to avoid trauma-related cues, alterations in the way a person thinks and feels, and an increase in the fight-or-flight response. These symptoms last for more than a month after the event. Young children are less likely to show distress but instead may express their memories through play. A person with PTSD is at a higher risk of suicide and intentional self-harm. (en)
- Le trouble de stress post-traumatique (ou TSPT) désigne un type de trouble anxieux sévère qui se manifeste à la suite d'une expérience vécue comme traumatisante avec une confrontation à des idées de mort. Cette affection est aussi connue sous le nom de syndrome de stress post-traumatique (SSPT) ou état de stress post-traumatique (ESPT) dans la classification CIM10 (F43.1). L'abréviation anglaise PTSD (pour post-traumatic stress disorder) est parfois également utilisée. Le TSPT est moins fréquent que la réponse aiguë au stress. (fr)
- Il disturbo da stress post-traumatico (PTSD, post-traumatic stress disorder), in psicologia e psichiatria è l'insieme delle forti sofferenze psicologiche che conseguono a un evento traumatico, catastrofico o violento subito. (it)
- 외상 후 스트레스 장애(外傷後 - 障礙, 영어: post-traumatic stress disorder, PTSD)는 신체적인 손상 또는 생명에 대한 불안 등 정신적 충격을 수반하는 사고를 겪은 후 심적외상을 받아 나타나는 정신 질환이다. 충격후 스트레스장애, 외상성 스트레스장애, 외상후 증후군, 외상후 스트레스증후군, 트라우마, 외상후 스트레스라고도 한다. 주로 일상 생활에서 경험할 수 있는 사건에서 벗어난 사건들, 이를테면 천재지변, 화재, 전쟁, 신체적 폭행, 고문, 강간, 성폭행, 인질사건, 소아 학대, 자동차 · 비행기 · 기차 · 선박 등에 의한 사고, 그 밖의 대형사고 등을 겪은 뒤에 발생한다. 증상이 나타나는 시기는 개인에 따라 다른데, 충격 후 즉시 시작될 수도 있고 수일, 수주, 수개월 또는 수년이 지나고 나서도 나타날 수 있다. 증상이 1개월 이상 지속되어야만 외상 후 스트레스 장애라 진단하고, 증상이 한달 안에 일어나고 지속 기간이 3개월 미만일 경우에는 급성 스트레스 장애에 속한다. (ko)
- Zespół stresu pourazowego, zaburzenie stresowe pourazowe, PTSD (od ang. post-traumatic stress disorder) – zaburzenie psychiczne będące formą reakcji na skrajnie stresujące wydarzenie (traumę), które przekracza zdolności danej osoby do radzenia sobie i adaptacji. Pośród tego rodzaju wydarzeń wymienia się działania wojenne, katastrofy, kataklizmy żywiołowe, wypadki komunikacyjne, bycie ofiarą napaści, gwałtu, molestowania, uprowadzenia, tortur, uwięzienia w obozie koncentracyjnym, ciężkie, trudne doświadczenie po zażyciu substancji psychoaktywnej, otrzymanie diagnozy zagrażającej życiu choroby itp. Typowymi objawami PTSD są: napięcie lękowe, uczucie wyczerpania, poczucie bezradności, doświadczanie nawracających, gwałtownych mimowolnych wspomnień traumatycznego wydarzenia, flashbacków, halucy (pl)
- Perturbação de stresse pós-traumático (PSPT) (português europeu) ou transtorno de estresse pós-traumático (TEPT) (português brasileiro) é uma perturbação mental que se pode desenvolver em resposta à exposição a um evento traumático, como agressão sexual, guerra, acidente de viação ou outro tipo de ameaças à vida da pessoa. Os sintomas mais comuns são pensamentos, sentimentos ou sonhos perturbadores relacionados com o evento traumático, stresse físico ou psicológico perante a exposição a indícios ou recordações do trauma, esforço para evitar situações que recordem o trauma, alterações na forma de pensar e sentir e aumento da reação de lutar ou fugir. Estes sintomas devem estar presentes durante mais de um mês após o evento traumático. A probabilidade de uma criança mostrar sintomas de stres (pt)
- Посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР) — тяжёлое психическое состояние, возникающее в результате единичного или повторяющихся событий, оказывающих сверхмощное негативное воздействие на психику индивида. Травматичность события тесно связана с ощущением собственной беспомощности из-за невозможности эффективно действовать в опасной ситуации. ПТСР приводит к нарушениям функционирования мозга, нервной и эндокринной систем и иногда может иметь негативное влияние на физическое здоровье человека. ПТСР может иметь место также у животных. (ru)
- Posttraumatiskt stressyndrom, PTSD (efter engelskans post-traumatic stress disorder), avser en form av ångeststörning, eller trauma- och stressrelaterat syndrom som kan uppkomma efter ett trauma, i synnerhet sådana som innefattar dödshot alternativt varit katastrofartade, samt sexualiserat våld. PTSD kännetecknas av en hög ångest- och stressnivå som vanligtvis uppkommer inom några veckor efter den traumatiska händelsen. PTSD som diagnos inkluderades i det amerikanska klassifikationssystemet DSM-III 1980 och i WHO:s klassifikationssystem ICD-10 1992. PTSD kan förekomma samtidigt med psykoser. (sv)
- 創傷後壓力症（英語：Post-traumatic stress disorder），簡稱PTSD，又稱創傷後遺症、創傷後壓力症候群，是指人在經歷過情感、戰爭、交通事故或任何嚴重事故等創傷事件後產生的精神疾病。其症狀包括會出現不愉快的想法、感受或夢，接觸相關事物時會有精神或身體上的不適和緊張，會試圖避免接觸、甚至是摧毀相關的事物，認知與感受的突然改變、以及应激頻發等。這些症狀往往會在創傷事件發生後出現，且持續一個月以上。與成人相異，兒童（尤其是十歲以下的幼童）較不容易出現創傷後壓力症，孩童患者亦較少出現身心不適的症狀，但對創傷事件的記憶可能會在與他人互動時體現出。創傷後壓力症患者的自殺風險較高。有時候也會將尚不符合創傷後壓力症的診斷但症狀很類似的身心壓力反應稱為創傷後应激反應（post-traumatic stress reaction）以強調這個現象乃經驗創傷後所產生之合理反應，而非罹患了醫學診斷上的心理疾病。 大多數人不會因經歷創傷事件而出現創傷後壓力症。經歷非人身侵犯性創傷（例如事故或自然災害）比較不容易出現創傷後壓力症，而經歷因人際互動而造成創傷（例如強姦或兒童時期受到虐待）的人更容易出現這類的反應。強姦受害者近半數都會有這類的反應。在診斷創傷後壓力症，會以患者在經歷創傷事件後出現的特異性症狀為基礎。 (zh)
- Посттравмати́чний стре́совий ро́злад (ПТСР, англ. PTSD, посттравматичний синдром, «комбатантський синдром», «в'єтнамський синдром», «афганський синдром», «східний синдром» тощо) — психічний розлад, різновид неврозу, що виникає внаслідок переживання однієї чи кількох подій, що травмують психіку, таких як, наприклад, військові дії, теракти, аварії чи стихійні лиха, катастрофи, важкі фізичні травми, побутові або статеві насильства, загроза смерті або ставанням свідком або заподіювачем чужої смерті. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
