| dbo:abstract
|
- El troqueu és un peu de mètrica constituït per una síl·laba llarga i una altra breu, habitualment representades així: _ U . Originàriament, el troqueu era un dels peus de la mètrica grecollatina. El ritme trocaic en la mètrica catalana i en l'anglosaxona es produeix quan es tracta d'un peu format per una sílaba accentuada seguida d'una altra no accentuada. Es podria definir un troqueu així: (ca)
- Trochej je v prozódii stopa, složená ze dvou slabik, z nichž první je přízvučná a druhá nepřízvučná (platí v sylabotónickém verši, v časoměrném verši je první dlouhá a druhá krátká). V české literatuře je trochejské metrum velmi obvyklé a hojně užívané, což souvisí s tím, že v češtině je přízvuk vždy na první slabice slova a tedy je trochej v češtině i v řadě dalších jazyků velmi snadné utvořit. Rýmovaný verš, skládající se ze čtyř trochejů, je dokonce pokládán za jakýsi "národní verš" české literatury. (cs)
- Trokeo estas verspiedo uzata en poezio. Ĝi konsistas el du silaboj, el kiuj la unua estas longa aŭ akcenta, kaj la dua mallonga aŭ senakcenta. (eo)
- Der Trochäus (altgriechisch τροχαῖος trochaios „laufend“, „schnell“, lateinisch trochaeus; Plural Trochäen) ist in der quantitierenden antiken Verslehre ein aus zwei Verselementen bestehender Versfuß, bei dem einem Longum (lang/schwer) ein Breve (kurz/leicht) folgt, notiert als —◡. Sein metrisches Gegenstück ist der Jambus (◡—). (de)
- El troqueo (del griego τροχαῖος) es un pie de métrica constituido por una sílaba larga y otra breve, habitualmente representadas así: ¯ ˘ (āă). Originariamente, el troqueo era uno de los pies de la métrica grecolatina. El ritmo trocaico en la métrica en lengua española se produce cuando se trata de un pie formado por una sílaba acentuada seguida de otra no acentuada. Por ejemplo, Stabat Mater emplea el tetrámetro trocaico: Stābat Māter dolorōsaIuxta crucem lacrimōsa,Dum pendebat filius.Cuius animam gementemContristatam et dolentemPertransivit gladius. (es)
- En poésie, le trochée est un pied élémentaire composé d'une syllabe longue (ou accentuée) suivie d'une brève (ou non accentuée). Il se note ainsi : | — ∪ |. (fr)
- In English poetic metre and modern linguistics, a trochee (/ˈtroʊkiː/) is a metrical foot consisting of a stressed syllable followed by an unstressed one. But in Latin and Ancient Greek poetic metre, a trochee is a heavy syllable followed by a light one (also described as a long syllable followed by a short one). In this respect, a trochee is the reverse of an iamb. Thus the Latin word íbī "there", because of its short-long rhythm, in Latin metrical studies is considered to be an iamb, but since it is stressed on the first syllable, in modern linguistics it is considered to be a trochee. The adjective form is trochaic. The English word trochee is itself trochaic since it is composed of the stressed syllable /ˈtroʊ/ followed by the unstressed syllable /kiː/. Another name formerly used for a trochee was a choree (/ˈkɔːriː/), or choreus. (en)
- Il trochèo (chiamato dagli antichi anche coreo o corio) è un piede usato nella poesia greca e latina. Si compone di un elementum longum e di un elementum anceps (schematicamente ∪∪X) che nella sua forma pura si realizza ed è conosciuto come — ∪ di conseguenza, in base alla codificazione della metrica classica, si tratta di un piede di tre morae, bisillabo, di ritmo discendente, e appartenente al γένος διπλάσιον, in quanto la proporzione tra arsi e tesi è 2:1. (it)
- Een trochee (mv. trocheeën) of troch(a)eus (mv. troch(a)ei) (Oudgrieks: τροχαῖος (trochaíos), loper) is een versvoet bestaande uit een beklemtoonde lettergreep gevolgd door een onbeklemtoonde. Men noteert de trochee als . (nl)
- トロカイオス（古代ギリシア語: τροχαῖος / trochaios、文字通りには「走る者」を意味する）は、西洋古典詩の韻脚のひとつ。長い音節の後に短い音節が続き長短格とも呼ばれる。近代西洋詩では、音節の長短をアクセントの強弱に置き換えて、強いアクセントの音節の後に弱いアクセントの音節が続く脚構成に用いられるようになった（強弱格、揚抑格と訳される）。英語ではトロキー（trochee、形容詞形trochaic）と呼ばれる。 (ja)
- Um troqueu ou coreu é um pé métrico usado em poesia, na versificação greco-latina. Consiste em uma sílaba tônica seguida de uma sílaba átona. (pt)
- Trochej (łac. trochaeus, z gr. trochaíos) – pojęcie z metryki iloczasowej oznaczające stopę metryczną złożoną z dwóch sylab: długiej i krótkiej. W wierszach polskich odpowiednikiem jest sekwencja sylab: akcentowanej i nieakcentowanej. W języku polskim występuje bardzo często, każdy dwusylabowy wyraz jest trochejem (np. słownik), łatwo też układać z trochejów wiersze sylabotoniczne, np. Nie rusz, Andziu, tego kwiatka,Róża kole – rzekła matka. (Za Stanisławem Jachowiczem) Najpopularniejszym formatem wiersza trocheicznego w literaturze polskiej jest czterostopowiec. W ten sposób Adam Asnyk napisał wiersz Między nami nic nie było: Między nami nic nie było!Żadnych zwierzeń, wyznań żadnych,Nic nas z sobą nie łączyłoPrócz wiosennych marzeń zdradnych;Prócz tych woni, barw i blaskówUnoszących się w przestrzeni,Prócz szumiących śpiewem laskówI tej świeżej łąk zieleni; Innym przykładem czterostopowca trocheicznego jest utwór Marii Konopnickiej A jak poszedł król na wojnę. Natomiast ośmiostopowcem trocheicznym jest napisany wiersz Bolesława Leśmiana Ballada bezludna: Niedostępna ludzkim oczom, że nikt po niej się nie błąka,W swym bezpieczu szmaragdowym rozkwitała w bezmiar łąka,Strumień skrzył się na zieleni nieustannie zmienną łatą,A gwoździki spoza trawy wykrapiały się wiśniato. Z trochejem eksperymentował Jerzy Liebert (wiersz Jurgowska karczma był analizowany przez Marię Dłuską. Metrum trocheiczne popularne jest też w wersyfikacji czeskiej. Ważnym przykładem jego użycia jest poemat Vitězslava Nezvala Edison, napisany sześciostopowcem. Trocheiczny jest też hymn Republiki Czeskiej: Voda hučí po lučinách,bory šumí po skalinách,v sadě skví se jara květ,zemský ráj to na pohled!A to je ta krásná země,země česká, domov můj,země česká, domov můj! W literaturze języka angielskiego najbardziej znanymi przykładami zastosowania trocheja są Tygrys Williama Blake'a i Kruk Edgara Allana Poego. Czterostopowca trocheicznego na szeroką skalę użył Henry Wadsworth Longfellow w Pieśni o Hajawacie. Natomiast trocheicznego ośmiostopowca, ujętego w parzyście rymowane dystychy, Alfred Tennyson użył w wierszu Locksley Hall: Comrades, leave me here a little, while as yet ’tis early morn:Leave me here, and when you want me, sound upon the bugle horn.’Tis the place, and all around it, as of old, the curlews call,Dreary gleams about the moorland flying over Locksley Hall; W literaturze języka niemieckiego trocheiczne są: hymn Niemiec (Das Lied der Deutschen), dawny hymn Austro-Węgier (Volkshymne) i Oda do radości Friedricha Schillera. Einigkeit und Recht und FreiheitFür das deutsche Vaterland!Danach lasst uns alle streben,Brüderlich mit Herz und Hand!Einigkeit und Recht und FreiheitSind des Glückes Unterpfand:Blüh im Glanze dieses Glückes,Blühe, deutsches Vaterland!(Das Lied der Deutschen) Przeciwny do trocheju układ sylab ma jamb. (pl)
- Troké är en fallande versfot som består av två stavelser. Det betyder att trokén innehåller en lång stavelse följt av en kort, alternativt en betonad stavelse följt av en obetonad (— ∪). Ordet troké kommer av grekiskans "trochaios". (sv)
- Хоре́й (др.-греч. χορεῖος «плясовой» от χορεῖος πούς «хоровая стопа; размер»), арх. трохе́й — двухсложный стихотворный размер (метр), стопа которого содержит долгий и следующий за ним краткий (в квантитативном стихосложении) или ударный и следующий за ним безударный (в силлабо-тоническом, в том числе классическом русском, стихосложении) слоги. Наиболее употребительные размеры русского силлабо-тонического хорея — четырёх- и шестистопный, с середины XIX века — пятистопный. (ru)
- Хоре́й, або Трохе́й (грец. choréios, від choros — хор) — в античному віршуванні — триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами. В силабо-тонічній системі — двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, як правило, непарний (—U). Проте у хореїчному вірші наголоси спостерігаються не скрізь, що уможливлює варіювання пірихія. На початках розвитку силабо-тонічної версифікації в європейській ліриці хорей вживався переважно в жанрі оди, звідки був витіснений ямбом. У сучасній українській поезії хорей, виникнувши на руїнах силабічного тринадцятискладника, — найпоширеніший віршовий розмір від кінця 19 ст., коли відбулася модернізація Шевченкового вірша, живленого фольклорною традицією (коломийки, шумки тощо). Найменш вживаний хорей — одностопний: На майдані пил спадає.Замовкає річ…Вечір.Ніч (Павло Тичина). Двостопний хорей спостерігається не часто, однак у творчості Г. Чупринки набув активного поширення: З жалем, з болемПонад полемКрик розноситься чаїний,Наче в давніДні безславніПлач рабиніНа чужині. Зрідка звертаються автори і до тристопного хорею: Піднялися крилаСонних вітряків,І черешню білуВітер розбудив.І війнув на книги,Розметав листи…Серце! Ти не з криги?Не з заліза ти? (Максим Рильський). Чотиристопний хорей — найпоширеніший розмір у сучасній українській ліриці: Тихо. Зорі потопаютьВ океані хмар і ночі,Понад хвилі грім гуркоче,По каютах скрізь дрімають (…) (П. Карманський). На відміну від чотиристопного хорею, п'ятистопний спостерігається не так часто: В сотах мозку золотом прозоримМед думок розтоплених лежить,А душа вклоняється просторамІ землі за світлу радість — жить! (Олена Теліга). Цікавий приклад шестистопного хорею: Та замало буде тихої дороги.Усміхнеться неня: «Ну і басурман!»Налигаю місяць на срібляні роги,Шкереберть на ньому полечу в туман (О. Влизько). Семистопний хорей вживається впереміж з іншими стопами, частіше перехідного ґатунку: Гей, віків та віків,прокопитило карі навали,Їхні печі впилися —алкогольний вогонь затуха…Вони ж десь позавчораюних мамонтів сном годувалиЗ свого сивого рубчикового фартуха (І. Драч). Восьмистопний хорей, постаючи із сполуки двох віршів чотиристопного хорею в одну ритмічну одиницю, вряди-годи трапляється у віршовій практиці: Скільки щастя, що боюся. Залоскоче, як русалка.Шовковинками проміння перев'яже, обів'є.Заполонить. Зацілує ніжно-ніжно, палко-палко.Всю жагу — зоревий трунок, п'яний трунок — ізоп'є (Василь Чумак). Хорей може вживатися й у формі вільного вірша як вільний хорей при різній кількості стоп у віршовому рядку та астрофічній будові, зберігаючи традиційне римування: Має крилами ВеснаЗапашна,Лине вся в прозорих шатах,У серпанках і блаватах…Сяє усміхом примарЗ-поза хмар,Попелястих, пелехатих (Микола Вороний). (uk)
- 扬抑格（英文：trochee , choree, choreus），又称强弱格、長短格，是一種音步。它是西方诗歌里的一种韵脚形式，由一个重读音节后面加上一个轻读音节组成，与抑扬格相反。英文单词 trochee 本身就是一个扬抑格：它由重读音节 /ˈtroʊ/ 后面跟上一个轻读音节 /kiː/ 组成。 扬抑格比抑扬格快是一个悠久的古老传统，戏剧中扬抑格常与欢快活泼的场景相联系。某古代评论家指出，扬抑格的名字 trochee 就来自“奔跑的人”的比喻 (ἐκ μεταφορᾶς τῶν τρεχόντων) ，罗马韵律学家 Marius Victorinus 也认为名字来源于它行进的速度 (dictus a cursu et celeritate)。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- El troqueu és un peu de mètrica constituït per una síl·laba llarga i una altra breu, habitualment representades així: _ U . Originàriament, el troqueu era un dels peus de la mètrica grecollatina. El ritme trocaic en la mètrica catalana i en l'anglosaxona es produeix quan es tracta d'un peu format per una sílaba accentuada seguida d'una altra no accentuada. Es podria definir un troqueu així: (ca)
- Trochej je v prozódii stopa, složená ze dvou slabik, z nichž první je přízvučná a druhá nepřízvučná (platí v sylabotónickém verši, v časoměrném verši je první dlouhá a druhá krátká). V české literatuře je trochejské metrum velmi obvyklé a hojně užívané, což souvisí s tím, že v češtině je přízvuk vždy na první slabice slova a tedy je trochej v češtině i v řadě dalších jazyků velmi snadné utvořit. Rýmovaný verš, skládající se ze čtyř trochejů, je dokonce pokládán za jakýsi "národní verš" české literatury. (cs)
- Trokeo estas verspiedo uzata en poezio. Ĝi konsistas el du silaboj, el kiuj la unua estas longa aŭ akcenta, kaj la dua mallonga aŭ senakcenta. (eo)
- Der Trochäus (altgriechisch τροχαῖος trochaios „laufend“, „schnell“, lateinisch trochaeus; Plural Trochäen) ist in der quantitierenden antiken Verslehre ein aus zwei Verselementen bestehender Versfuß, bei dem einem Longum (lang/schwer) ein Breve (kurz/leicht) folgt, notiert als —◡. Sein metrisches Gegenstück ist der Jambus (◡—). (de)
- El troqueo (del griego τροχαῖος) es un pie de métrica constituido por una sílaba larga y otra breve, habitualmente representadas así: ¯ ˘ (āă). Originariamente, el troqueo era uno de los pies de la métrica grecolatina. El ritmo trocaico en la métrica en lengua española se produce cuando se trata de un pie formado por una sílaba acentuada seguida de otra no acentuada. Por ejemplo, Stabat Mater emplea el tetrámetro trocaico: Stābat Māter dolorōsaIuxta crucem lacrimōsa,Dum pendebat filius.Cuius animam gementemContristatam et dolentemPertransivit gladius. (es)
- En poésie, le trochée est un pied élémentaire composé d'une syllabe longue (ou accentuée) suivie d'une brève (ou non accentuée). Il se note ainsi : | — ∪ |. (fr)
- Il trochèo (chiamato dagli antichi anche coreo o corio) è un piede usato nella poesia greca e latina. Si compone di un elementum longum e di un elementum anceps (schematicamente ∪∪X) che nella sua forma pura si realizza ed è conosciuto come — ∪ di conseguenza, in base alla codificazione della metrica classica, si tratta di un piede di tre morae, bisillabo, di ritmo discendente, e appartenente al γένος διπλάσιον, in quanto la proporzione tra arsi e tesi è 2:1. (it)
- Een trochee (mv. trocheeën) of troch(a)eus (mv. troch(a)ei) (Oudgrieks: τροχαῖος (trochaíos), loper) is een versvoet bestaande uit een beklemtoonde lettergreep gevolgd door een onbeklemtoonde. Men noteert de trochee als . (nl)
- トロカイオス（古代ギリシア語: τροχαῖος / trochaios、文字通りには「走る者」を意味する）は、西洋古典詩の韻脚のひとつ。長い音節の後に短い音節が続き長短格とも呼ばれる。近代西洋詩では、音節の長短をアクセントの強弱に置き換えて、強いアクセントの音節の後に弱いアクセントの音節が続く脚構成に用いられるようになった（強弱格、揚抑格と訳される）。英語ではトロキー（trochee、形容詞形trochaic）と呼ばれる。 (ja)
- Um troqueu ou coreu é um pé métrico usado em poesia, na versificação greco-latina. Consiste em uma sílaba tônica seguida de uma sílaba átona. (pt)
- Troké är en fallande versfot som består av två stavelser. Det betyder att trokén innehåller en lång stavelse följt av en kort, alternativt en betonad stavelse följt av en obetonad (— ∪). Ordet troké kommer av grekiskans "trochaios". (sv)
- Хоре́й (др.-греч. χορεῖος «плясовой» от χορεῖος πούς «хоровая стопа; размер»), арх. трохе́й — двухсложный стихотворный размер (метр), стопа которого содержит долгий и следующий за ним краткий (в квантитативном стихосложении) или ударный и следующий за ним безударный (в силлабо-тоническом, в том числе классическом русском, стихосложении) слоги. Наиболее употребительные размеры русского силлабо-тонического хорея — четырёх- и шестистопный, с середины XIX века — пятистопный. (ru)
- 扬抑格（英文：trochee , choree, choreus），又称强弱格、長短格，是一種音步。它是西方诗歌里的一种韵脚形式，由一个重读音节后面加上一个轻读音节组成，与抑扬格相反。英文单词 trochee 本身就是一个扬抑格：它由重读音节 /ˈtroʊ/ 后面跟上一个轻读音节 /kiː/ 组成。 扬抑格比抑扬格快是一个悠久的古老传统，戏剧中扬抑格常与欢快活泼的场景相联系。某古代评论家指出，扬抑格的名字 trochee 就来自“奔跑的人”的比喻 (ἐκ μεταφορᾶς τῶν τρεχόντων) ，罗马韵律学家 Marius Victorinus 也认为名字来源于它行进的速度 (dictus a cursu et celeritate)。 (zh)
- In English poetic metre and modern linguistics, a trochee (/ˈtroʊkiː/) is a metrical foot consisting of a stressed syllable followed by an unstressed one. But in Latin and Ancient Greek poetic metre, a trochee is a heavy syllable followed by a light one (also described as a long syllable followed by a short one). In this respect, a trochee is the reverse of an iamb. Thus the Latin word íbī "there", because of its short-long rhythm, in Latin metrical studies is considered to be an iamb, but since it is stressed on the first syllable, in modern linguistics it is considered to be a trochee. (en)
- Trochej (łac. trochaeus, z gr. trochaíos) – pojęcie z metryki iloczasowej oznaczające stopę metryczną złożoną z dwóch sylab: długiej i krótkiej. W wierszach polskich odpowiednikiem jest sekwencja sylab: akcentowanej i nieakcentowanej. W języku polskim występuje bardzo często, każdy dwusylabowy wyraz jest trochejem (np. słownik), łatwo też układać z trochejów wiersze sylabotoniczne, np. Nie rusz, Andziu, tego kwiatka,Róża kole – rzekła matka. (Za Stanisławem Jachowiczem) Z trochejem eksperymentował Jerzy Liebert (wiersz Jurgowska karczma był analizowany przez Marię Dłuską. (pl)
- Хоре́й, або Трохе́й (грец. choréios, від choros — хор) — в античному віршуванні — триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами. В силабо-тонічній системі — двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, як правило, непарний (—U). Проте у хореїчному вірші наголоси спостерігаються не скрізь, що уможливлює варіювання пірихія. Найменш вживаний хорей — одностопний: На майдані пил спадає.Замовкає річ…Вечір.Ніч (Павло Тичина). Двостопний хорей спостерігається не часто, однак у творчості Г. Чупринки набув активного поширення: (uk)
|
