| dbo:abstract
|
- En l'ortografia hebrea els niqqud (en hebreu נִיקּוּד, hebreu bíblic נְקֻדּוֹת) són els signes diacrítics que assenyalen les vocals en l'alfabet hebreu. Durant els inicis de l'edat mitjana es desenvoluparen molts sistemes ortogràfics per representar les vocals hebrees, però el que més es difongué, i l'únic que encara es fa servir de manera significativa, fou creat pels masoretes de Tiberíades durant la segona meitat del primer mil·lenni a Israel. (ca)
- النِقُّود (נִקּוּד \ נִיקּוּד؛ נְקֻדּוֹת) هو نظام تنقيط للأحرف العبرية يجمع بين وظائف الحركات والنقاط في نظام كتابة العربية. (ar)
- Nikud (hebrejsky ניקוד , נִקּוּד), doslova „tečkování“ nebo „punktace“, je souhrnné označení pro systém samohláskových znamének v hebrejské abecedě. Tento systém byl vyvinut mezi 5. a 10. stoletím. Systém se nadále rozvíjel během raného a vrcholného středověku. Poměrně dlouhou dobu nebyly sjednoceny názvy všech samohláskových znamének (např. Raši nazývá samohlásková znaménka jinými názvy, než je obvyklé dnes) a dokonce ani jejich výslovnost. Hebrejština podobně jako většina semitských jazyků nezaznamenávala samohlásky ale pouze souhlásky. Potřeba jednotného vokalizačního systému se objevila v době, kdy hebrejština pomalu přestávala být jazykem v běžné komunikaci a stávala se jazykem liturgickým. Vokalizace se tedy týkala primárně biblického textu, později začala být používána pro další texty, především Mišnu a dále ve středověku pro řadu dalších děl. (cs)
- En la ortografía hebrea, los niqud (hebreo: נִיקּוּד, bíblico נְקֻדּוֹת, estándar nekudot, tiberiano nəquddôṯ, 'puntos') son los signos diacríticos que señalan las vocales en el alfabeto hebreo. Durante la temprana Edad Media, se desarrollaron muchos sistemas ortográficos para representar las vocales hebreas, pero el más difundido —y el único que aún se usa en un grado significativo— fue el creado por los masoretas de Tiberíades durante la segunda mitad del primer milenio en Israel. (es)
- In Hebrew orthography, niqqud or nikud (Hebrew: נִקּוּד, Modern: nīqqūd, Tiberian: nīqqūḏ, "dotting, pointing" or Hebrew: נְקֻדּוֹת, Modern: nəqudōt, Tiberian: nequdōṯ, "dots") is a system of diacritical signs used to represent vowels or distinguish between alternative pronunciations of letters of the Hebrew alphabet. Several such diacritical systems were developed in the Early Middle Ages. The most widespread system, and the only one still used to a significant degree today, was created by the Masoretes of Tiberias in the second half of the first millennium AD in the Land of Israel (see Masoretic Text, Tiberian Hebrew). Text written with niqqud is called ktiv menuqad. Niqqud marks are small compared to the letters, so they can be added without retranscribing texts whose writers did not anticipate them. In modern Israeli orthography niqqud is seldom used, except in specialised texts such as dictionaries, poetry, or texts for children or for new immigrants to Israel. For purposes of disambiguation, a system of spelling without niqqud, known in Hebrew as ktiv maleh (כְּתִיב מָלֵא, literally "full spelling") has developed. This was formally standardised in the Rules for Spelling without Niqqud (כְּלָלֵי הַכְּתִיב חֲסַר הַנִּקּוּד) enacted by the Academy of the Hebrew Language in 1996, and updated in 2017. One reason for the lesser use of niqqud is that it no longer reflects the current pronunciation. In modern Hebrew, tzere is pronounced the same as segol, although they were distinct in Tiberian Hebrew, and pataḥ the same as qamatz. To the younger generation of native Hebrew speakers, these distinctions seem arbitrary and meaningless; on the other hand, Hebrew language purists have rejected out of hand the idea of changing the basics of niqqud and fitting them to the current pronunciation – with the result that in practice niqqud is increasingly going out of use. According to Ghil'ad Zuckermann, the lack of nikúd in what he calls "Israeli" (Modern Hebrew) often results in "mispronunciations". For example, the Israeli lexical item מתאבנים is often pronounced as mitabním (literally "becoming fossilized (masculine plural)") instead of metaavním "appetizers", the latter deriving from תאבון teavón "appetite", whereas the former deriving from אבן éven "stone". Another example is the toponym מעלה אדומים, which is often pronounced as maalé edomím instead of maalé adumím, the latter appearing in the Hebrew Bible (Joshua 15:7 and 18:17). The hypercorrect yotvetá is used instead of yotváta for the toponym יטבתה, mentioned in Deuteronomy 10:7. The surname of American actress Farrah Fawcett (פארה פוסט) is often pronounced fost instead of fóset by many Israelis. (en)
- Niqqud atau nikkud (bahasa Ibrani: נִקּוּד, Modern nikud Tiberias niqqûḏ ; "memberi titik, menunjuk" atau bahasa Ibrani: נְקֻדּוֹת, Modern nekudot Tiberias nəquddôṯ ; "titik-titik") adalah suatu sistem tanda diakritik dalam ortografi bahasa Ibrani yang dipakai untuk menandai huruf-huruf hidup atau pelafalan alternatif dalam tulisan abjad Ibrani. Beberapa sistem tanda diakritik pernah dikembangkan di awal-awal Abad Pertengahan. Sistem yang paling banyak digunakan dan satu-satunya yang masih dipakai sekarang diciptakan oleh kelompok dari Tiberias pada pertengah kedua milenium pertama Masehi di tanah Israel (lihat Teks Masoret, Ibrani Tiberias). Teks yang ditulis dengan pemakaian niqqud disebut . (in)
- En hébreu, les diacritiques sont appelés נִיקוּד (translittération : nīqūd ou nikkoud) ou נְקֻדּוֹת (translittération : nəquddōṭ ou nekuddōth), ou plus communément nikkudot ou « points voyelles ». Il y a eu de nombreuses versions différentes, mais la plus utilisée aujourd’hui a été inventée par les Massorètes (ba'alei masorah), pour compléter l’écriture consonnantale de plusieurs abjads sémitiques (dont l’abjad hébreu, l’abjad arabe, plusieurs variantes araméennes dont le samaritain, des écritures utilisées alternativement pour la transcription de la langue hébraïque). Les nikkudot sont de petits signes, comparés aux consonnes qu’ils complètent, et ont ainsi l’avantage de pouvoir être directement ajoutés sur un texte n’en comportant pas. Les étudiants en hébreu, qui ne le parlent pas ou pas encore couramment, font particulièrement attention à ces diacritiques, notamment en ce qui concerne la controverse du tétragramme — écrit נִיקוּדיְהוָה en hébreu. L’interprétation permettrait de retrouver l’ancienne prononciation (authentique disent certains) de Jéhovah ou Yahweh. (fr)
- ニクダー（ヘブライ語: נְקֻדָּה（無点表記：נקודה）、現代音：nekuda 、ティベリア式発音：nəqudâ 、「点」の意）とは、ヘブライ文字の上下に記される記号で、母音や読み方が2通りある文字の区別を表す。ニクダーは「点」を表すごく一般的な語なので、記号としてはニクダーよりも派生語ニクード（נִקּוּד（無点表記：נקוד）、現代音：nikud 、ティベリア式発音：niqqûd 、ラテン文字転写：niqqud, nikkud ＜ 聖書ヘブライ語：נְקֻדּוֹת（ニクダーの複数形より）、現代音：nekudot 、ティベリア式発音：nəqûdôt）を用いる事が多い。 本来子音のみで表記されてきたヘブライ語の正確な発音を書き表すため、いくつかの母音表記方法が古くから考案されてきた。その内、イスラエルのティベリアで活動していたマソラ学者達により中世に考案されたこのニクダーこそが、今日最も広く使用されているほぼ唯一の母音表記方法である。 ニクダーは子音を表すヘブライ文字に比べ、小さな点で構成されている。これは、母音記号が表記されていない古いヘブライ語本文を書き直すことなく、直接記号を挿入できるようにする為である。 しかしながらヘブライ語を解さない人々にとって、ニクダーの表記は論争の元ともなった。旧約聖書に "יְהֹוָה" と記された神聖四文字の本当の発音が後代に分からなくなり、"Jehovah（エホバ）"と音訳されてきたが、近年では "Yahweh(ヤハウェ)"の発音が本来のものに近いとされている。 (ja)
- Nicude (em hebraico: niqqud; pl. niqqudot) é o sinal que troca o som da letra por uma determinada vogal. Os nicudes podem indicar também outras diferenças da pronúncia das letras-consoantes, como a entre בּ (b) dura ou dupla e ב simples (= v), e a entre os dois sons שׂ (sin) e שׁ (shin). (pt)
- Некудо́т (мн. ч. ивр. נְקֻדּוֹת — «точки») или нику́д (נִקּוּד — «расстановка точек») — система огласовок, используемая в еврейской и иудео-арамейской письменностях. Эти знаки имеют вид точек и чёрточек, добавляемых снизу или сверху букв. (ru)
- В орфографії івриту некудот чи некуддот (івр. נִקּוּד, : nīqqūd, : nīqqūḏ, «проставляння крапок, вказування» чи івр. נְקֻדּוֹת, : nəqudōt, : nequdōṯ, «крапки») — це система діакритичних знаків, які використовуються, щоб позначити голосні чи розрізнити альтернативну вимову літер староєврейської абетки. Декілька таких діакритичних систем було розроблено у ранньому середньовіччі. Найбільш поширену систему, і єдину, яку все ще використовують, створила група переписувачів та вчених (масорети з Тиверіади) у другій половині I тис. н. е. у Землі Ізраїльській (див. «Масоретський текст», ). Текст, записаний з використанням знаків некудот, називається (івр. כתיב מנוקד, «письмо з некудот»). Знаки некудот (знаки оголосу) є невеликими, у порівнянні з літерами, тому їх можна додавати, не переписуючи тексти, автори яких їх не передбачали. У сучасній ізраїльській орфографії знаки некудот використовуються рідко, тільки у певних текстах, таких як словники, поезія або тексти для дітей чи для нових іммігрантів до Ізраїлю. Також була розроблена система правопису без знаків некудот, відома на івриті як (івр. כְּתִיב מָלֵא , букв. «повне письмо»). Її було офіційно стандартизовано в «Правилах правопису без некудот» (івр. כְּלָלֵי הַכְּתִיב חֲסַר הַנִּקּוּד), які прийняла Академія мови іврит в 1996 році, а оновила в 2017 році. Однією з причин звуження використання знаків некудот є те, що система більше не відображає поточну вимову. У сучасному івриті вимовляється так само, як і , хоча вони відрізнялися в тиверіадському івриті, а — так само, як . Для молодшого покоління носіїв івриту ці відмінності здаються довільними та безглуздими; з іншого боку, пуристи івриту безкомпромісно відкинули ідею змінити основу знаків некудот і пристосувати їх до поточної вимови — в результаті чого на практиці знаки некудот все більше виходять із вжитку. За словами ізраїльського мовознавця Ґільада Цукермана, відсутність знаків некудот в тій мові, яку він називає «ізраїльською» (сучасний іврит), часто призводить до «неправильної вимови». Наприклад, івритська лексична одиниця «מתאבנים» часто вимовляється як «мітабн́ім» (букв. «стаючи скам'янілими» (чоловічий рід, множина)), від івритського «אבן» («евен», «камінь»), замість «метаавн́ім» («закуски»), яке походить від івритського «תאבון» («теав́он», «апетит»). Іншим прикладом є топонім «מעלה אדומים», який часто вимовляється як «маал́е едом́ім» замість «маал́е адум́ім» (цей топонім зустрічається у книзі Ісуса Навина (Єг. 15:7, Єг. 18:17). Для топоніма «יטבתה», згаданого у книзі «Повторення Закону» (5 М. 10:7), замість «йотв́ата» використовується гіперправильна «йответ́́́а». Прізвище американської актриси Фарри Фосетт (івр. פארה פוסט) багато ізраїльтян часто вимовляють як «фост» замість «ф́осет». (uk)
- 方體亞述字母注音符號，希伯來名尼庫德（希伯來語：נִקּוּד，羅馬化：Niqqud），是方體亞述字母（包括方體亞述文和使用方體亞述字母書寫的現代希伯來文）的附加符號，用於標示元音，亦用來分辨一個字的不同讀音。這個注音系統在中世紀前期出現，而現代希伯來語所使用的符號在1世紀中後期，由提比里亞的發明。 熟悉希伯來語的人士無需使用注音符號，而根據前文後理推定該字的讀音。注音符號比輔音字母來得小，所以，它們既方便初學者學習，又不會影響母語使用者閲讀。 除了字典、詩歌及兒童讀物以外，現代希伯來語甚少使用注音符號。爲了消歧義、避免混肴意思，在1996年，希伯來語科學院發展出了“全寫標準”。 其中一個少用注音符號的原因是因爲現代希伯來語發音較少能用注音標出，例如，“צֵירֵי”及“סֶגּוֹל”（兩個注音符號）在提比里安發音法的發音不同，但在現代發音沒有分別，使得注音符號的用處減少。對於新一代的希伯來語母語使用者來説，這些符號變得沒有意義。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- En l'ortografia hebrea els niqqud (en hebreu נִיקּוּד, hebreu bíblic נְקֻדּוֹת) són els signes diacrítics que assenyalen les vocals en l'alfabet hebreu. Durant els inicis de l'edat mitjana es desenvoluparen molts sistemes ortogràfics per representar les vocals hebrees, però el que més es difongué, i l'únic que encara es fa servir de manera significativa, fou creat pels masoretes de Tiberíades durant la segona meitat del primer mil·lenni a Israel. (ca)
- النِقُّود (נִקּוּד \ נִיקּוּד؛ נְקֻדּוֹת) هو نظام تنقيط للأحرف العبرية يجمع بين وظائف الحركات والنقاط في نظام كتابة العربية. (ar)
- En la ortografía hebrea, los niqud (hebreo: נִיקּוּד, bíblico נְקֻדּוֹת, estándar nekudot, tiberiano nəquddôṯ, 'puntos') son los signos diacríticos que señalan las vocales en el alfabeto hebreo. Durante la temprana Edad Media, se desarrollaron muchos sistemas ortográficos para representar las vocales hebreas, pero el más difundido —y el único que aún se usa en un grado significativo— fue el creado por los masoretas de Tiberíades durante la segunda mitad del primer milenio en Israel. (es)
- Niqqud atau nikkud (bahasa Ibrani: נִקּוּד, Modern nikud Tiberias niqqûḏ ; "memberi titik, menunjuk" atau bahasa Ibrani: נְקֻדּוֹת, Modern nekudot Tiberias nəquddôṯ ; "titik-titik") adalah suatu sistem tanda diakritik dalam ortografi bahasa Ibrani yang dipakai untuk menandai huruf-huruf hidup atau pelafalan alternatif dalam tulisan abjad Ibrani. Beberapa sistem tanda diakritik pernah dikembangkan di awal-awal Abad Pertengahan. Sistem yang paling banyak digunakan dan satu-satunya yang masih dipakai sekarang diciptakan oleh kelompok dari Tiberias pada pertengah kedua milenium pertama Masehi di tanah Israel (lihat Teks Masoret, Ibrani Tiberias). Teks yang ditulis dengan pemakaian niqqud disebut . (in)
- Nicude (em hebraico: niqqud; pl. niqqudot) é o sinal que troca o som da letra por uma determinada vogal. Os nicudes podem indicar também outras diferenças da pronúncia das letras-consoantes, como a entre בּ (b) dura ou dupla e ב simples (= v), e a entre os dois sons שׂ (sin) e שׁ (shin). (pt)
- Некудо́т (мн. ч. ивр. נְקֻדּוֹת — «точки») или нику́д (נִקּוּד — «расстановка точек») — система огласовок, используемая в еврейской и иудео-арамейской письменностях. Эти знаки имеют вид точек и чёрточек, добавляемых снизу или сверху букв. (ru)
- 方體亞述字母注音符號，希伯來名尼庫德（希伯來語：נִקּוּד，羅馬化：Niqqud），是方體亞述字母（包括方體亞述文和使用方體亞述字母書寫的現代希伯來文）的附加符號，用於標示元音，亦用來分辨一個字的不同讀音。這個注音系統在中世紀前期出現，而現代希伯來語所使用的符號在1世紀中後期，由提比里亞的發明。 熟悉希伯來語的人士無需使用注音符號，而根據前文後理推定該字的讀音。注音符號比輔音字母來得小，所以，它們既方便初學者學習，又不會影響母語使用者閲讀。 除了字典、詩歌及兒童讀物以外，現代希伯來語甚少使用注音符號。爲了消歧義、避免混肴意思，在1996年，希伯來語科學院發展出了“全寫標準”。 其中一個少用注音符號的原因是因爲現代希伯來語發音較少能用注音標出，例如，“צֵירֵי”及“סֶגּוֹל”（兩個注音符號）在提比里安發音法的發音不同，但在現代發音沒有分別，使得注音符號的用處減少。對於新一代的希伯來語母語使用者來説，這些符號變得沒有意義。 (zh)
- Nikud (hebrejsky ניקוד , נִקּוּד), doslova „tečkování“ nebo „punktace“, je souhrnné označení pro systém samohláskových znamének v hebrejské abecedě. Tento systém byl vyvinut mezi 5. a 10. stoletím. Systém se nadále rozvíjel během raného a vrcholného středověku. Poměrně dlouhou dobu nebyly sjednoceny názvy všech samohláskových znamének (např. Raši nazývá samohlásková znaménka jinými názvy, než je obvyklé dnes) a dokonce ani jejich výslovnost. (cs)
- In Hebrew orthography, niqqud or nikud (Hebrew: נִקּוּד, Modern: nīqqūd, Tiberian: nīqqūḏ, "dotting, pointing" or Hebrew: נְקֻדּוֹת, Modern: nəqudōt, Tiberian: nequdōṯ, "dots") is a system of diacritical signs used to represent vowels or distinguish between alternative pronunciations of letters of the Hebrew alphabet. Several such diacritical systems were developed in the Early Middle Ages. The most widespread system, and the only one still used to a significant degree today, was created by the Masoretes of Tiberias in the second half of the first millennium AD in the Land of Israel (see Masoretic Text, Tiberian Hebrew). Text written with niqqud is called ktiv menuqad. (en)
- En hébreu, les diacritiques sont appelés נִיקוּד (translittération : nīqūd ou nikkoud) ou נְקֻדּוֹת (translittération : nəquddōṭ ou nekuddōth), ou plus communément nikkudot ou « points voyelles ». Il y a eu de nombreuses versions différentes, mais la plus utilisée aujourd’hui a été inventée par les Massorètes (ba'alei masorah), pour compléter l’écriture consonnantale de plusieurs abjads sémitiques (dont l’abjad hébreu, l’abjad arabe, plusieurs variantes araméennes dont le samaritain, des écritures utilisées alternativement pour la transcription de la langue hébraïque). (fr)
- ニクダー（ヘブライ語: נְקֻדָּה（無点表記：נקודה）、現代音：nekuda 、ティベリア式発音：nəqudâ 、「点」の意）とは、ヘブライ文字の上下に記される記号で、母音や読み方が2通りある文字の区別を表す。ニクダーは「点」を表すごく一般的な語なので、記号としてはニクダーよりも派生語ニクード（נִקּוּד（無点表記：נקוד）、現代音：nikud 、ティベリア式発音：niqqûd 、ラテン文字転写：niqqud, nikkud ＜ 聖書ヘブライ語：נְקֻדּוֹת（ニクダーの複数形より）、現代音：nekudot 、ティベリア式発音：nəqûdôt）を用いる事が多い。 本来子音のみで表記されてきたヘブライ語の正確な発音を書き表すため、いくつかの母音表記方法が古くから考案されてきた。その内、イスラエルのティベリアで活動していたマソラ学者達により中世に考案されたこのニクダーこそが、今日最も広く使用されているほぼ唯一の母音表記方法である。 ニクダーは子音を表すヘブライ文字に比べ、小さな点で構成されている。これは、母音記号が表記されていない古いヘブライ語本文を書き直すことなく、直接記号を挿入できるようにする為である。 (ja)
- В орфографії івриту некудот чи некуддот (івр. נִקּוּד, : nīqqūd, : nīqqūḏ, «проставляння крапок, вказування» чи івр. נְקֻדּוֹת, : nəqudōt, : nequdōṯ, «крапки») — це система діакритичних знаків, які використовуються, щоб позначити голосні чи розрізнити альтернативну вимову літер староєврейської абетки. Декілька таких діакритичних систем було розроблено у ранньому середньовіччі. Найбільш поширену систему, і єдину, яку все ще використовують, створила група переписувачів та вчених (масорети з Тиверіади) у другій половині I тис. н. е. у Землі Ізраїльській (див. «Масоретський текст», ). Текст, записаний з використанням знаків некудот, називається (івр. כתיב מנוקד, «письмо з некудот»). (uk)
|
