Papers by Viktor Kotygorenko
Вісник Національної академії наук України, 2024
У статті представлено результати дослідження особливостей становлення й розвитку сучасної українс... more У статті представлено результати дослідження особливостей становлення й розвитку сучасної української нації як етнічно, культурно, мовно та політично багатоскладової громадянської спільноти. Це, зокрема, єдність і боротьба протилежностей особливого етнічного та спільного національно-громадянського у процесі націєтворення, зв'язок цього процесу з біфуркаційними соціальними кризами, що супроводжували суверенізацію України й наступні політичні, світоглядні та інші зміни усередині українського соціуму. Серед причин таких криз – намагання конкурентних груп правлячого класу країни політизувати етнічні відмінності населення різних регіонів для формування й мобілізації «свого електорату», а також гібридна та повномасштабна воєнна агресія Росії і росіян проти України та українців. Проаналізовано концептуальні суперечності законодавства, покликаного спрямовувати державну політику націєтворення й посилення соціальної згуртованості нації та забезпечувати інституціональну ефективність державного етнополітичного менеджменту. Акцентовано увагу на необхідності удосконалення правових регуляторів такої політики та управлінських практик. Аргументовано пропозиції до такого удосконалення.
The article presents the results of a study of the peculiarities of the emergence and development of the modern Ukrainian nation as an ethnically, culturally, linguistically and politically pluralistic civic community. This is, in particular, the unity and struggle off opposites of the particular ethnic and the general national-civic in the process of nation-building and the connection of this process with the bifurcating social crises that accompanied Ukraine's sovereignty and the subsequent political, ideological and other changes within Ukrainian society. Among the reasons for these crises are the attempts of rival groups of the country's ruling class to politicize ethnic differences in the population of different regions in order to form and mobilize "their constituency", as well as the hybrid and comprehensive military aggression of Russia and the Russians against Ukraine and Ukrainians. The author analyses the conceptual contradictions of the legislation that should guide the state policy of nation-building and strengthening of social cohesion of the nation and ensure the institutional efficiency of the state ethnopolitical management. The author emphasizes the need to improve the legal regulations governing this policy and administrative practices. Suggestions for such improvement are substantiated.
Що вивчають соціальні науки: інститути чи інституції? What do Social Sciences Study: Institutes or Institutions?, 2024
Ця стаття про поняття соціальних досліджень, щодо якого тривають безперестанні
дискусії. У трад... more Ця стаття про поняття соціальних досліджень, щодо якого тривають безперестанні
дискусії. У традиції науковців західних країн це поняття означують словом „інституції” (institutions). На пострадянському просторі, зокрема в Україні, таких слів два: „інститути” (institutes) та „інституції”.
У першому випадку полеміка сфокусована на питаннях, які саме аспекти інституцій та їх функціонування слід вивчати, щоб здобути знання, важливе для розроблення й ухвалення дієвих управлінських рішень, що сприятимуть
покращенню ситуації в усіх сферах соціальних відносин і соціальної поведінки. Адже інституції є визначальними структурними компонентами й регуляторами функціонування суспільства як системи. У другому випадку серед пріоритетів дискусії питання, як припасувати термін „інститути” до понятійного апарату інституціональних економічних, політичних та інших соціальних досліджень.
Витоки цієї дискусії сягають часів СРСР. Тоді, як відомо, вектори наукового пошуку
визначалися з Москви. Там виконувалися й звідти поширювалися російськомовнпереклади результатів досліджень західних науковців. При цьому траплялисяоказії некоректних перекладів і неадекватних трактувань. Саме так сталося зрозщепленням терміна-поняття „інституції” на два: „інституції” та „інститути”.Перевага надавалася другому. Сталося це усупереч термінологічній традиції
інституціональних досліджень, започаткованих на Заході ще в останній чверті
1800-х рр. Від початку 1990-х оновлені парадигми інституціоналізму для багатьох
учених у всьому світі — українських також — стали одним з головних інструментів
соціального пізнання.
Щоб ефективно застосовувати цей інструмент для вивчення, прогнозування
та моделювання імовірних і бажаних соціальних змін у своїй та інших країнах,
необхідно узгодити терміни й поняття національного наукового дискурсу з питомим
тезаурусом інституціональних досліджень країн, де ці дослідження починалися
й дотепер є лідерськими. У такому разі доведеться визнати факт, що об’єктом і
предметом останніх є феномени, відомі саме як „інституції”, а не „інститути”.
Звісно, зв’язок між цими двома термінами і поняттями існує. Однак він не
є ані об’єкт-предметним, ані концептуальним. Цей зв’язок інфраструктурний. Він
полягає в тому, що інститути є організаціями, де науковці досліджують теоретичні
та прикладні аспекти становлення й функціонування соціальних інституцій. А ті, хто в інститутах навчається, вивчають результати дослідження інституцій і мають
можливість брати участь у таких дослідженнях. Коротко кажучи: інституції вивчають
в інститутах.
Перша частина статті — про генезис термінів і понять „інституції” та „інститути”
у науковому дискурсі в Україні. Друга — про трактування цих термінів і понять на
Заході. Порівняння двох дискурсів та їх історії дало аргументи для висновку про
необхідність узгодження першого з другим. Можливо, ця пропозиція потребуватиме
цільового обговорення.
Ключові слова: соціальні науки, наукові поняття, інституції, теорія
інституціоналізму, інституціональні дослідження, інститути.
Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2023
The monograph presents theoretical and praxeological results of the study of the
dynamics of the ... more The monograph presents theoretical and praxeological results of the study of the
dynamics of the dialectical interaction of the national-civic and ethnic in the development of
the identity of the Ukrainian nation, state construction, social and cultural processes in
Ukraine starting its sovereignization time at the end of the 1980s and the declaration of
independence in 1991 until 2022 – the first year of full-scale Russian aggression against
Ukraine and its people.
Монографія містить результати теоретичного та праксіологічного дослідження динаміки діалектичної взаємодії національно-громадянського і етнічного в розвиткові ідентичності української нації, державному будівництві, соціальних і культурних процесах в Україні від часів її суверенізації наприкінці 1980-тих рр. та проголошення незалежності у 1991 р. до 2022 р. – першого року повномасштабної російської агресії проти України та її народу
Гілея: науковий вісник. Вип. 103, 2015
The article sets out the author’s version of the essence, present state indicators and dialectic ... more The article sets out the author’s version of the essence, present state indicators and dialectic dynamics of contemporary Ukrainian nation in their connections with crises in societal development of Ukraine. The paper formulates proposals on the state policy for national–civic integration and consolidation of Ukrainian society.
Keywords: Ukrainian nation, state independence, bifurcation points, national–
civic self–awareness (national–civic self–definition).
Викладено авторську версію сутності, індикаторів стану та діалектичної динаміки сучасної української нації в їх зв'язку з кризами суспільного розвитку України, сформульовано пропозиції до державної політики національногромадянської інтеграції і консолідації українського соціуму. Ключові слова: українська нація, державна незалежність, точки біфуркації, національно-громадянське самоусвідомлення (національно-громадянська самоідентифікація).
Інститут історії України НАН України. "Ніка-Центр", 2012
В колективній монографії українських дослідників підсумований історичний
досвід України щодо осми... more В колективній монографії українських дослідників підсумований історичний
досвід України щодо осмислення й утілення власних етнополітичних прагнень.
Віхи становлення української ідеї, консолідації навколо неї української політичної
нації та визволення державотворчої енергії українського народу розглядаються
на тлі драматичних подій політичної історії ХХ – початку XXI ст. Авторський
колектив простежує зміни політичних і державних доктрин у розв’язанні національного питання, становища та міри впливу на них українців і решти етносів
України. Проблема становлення політичної платформи українства як державної
нації та етнічних меншин як вагомих гравців сучасного політичного простору
досліджена на тлі історично змінюваних декорацій: у різних державах (Російській
та Австро-Угорській імперіях, УНР, Українській Державі, ЗУНР та УСРР, ІІ Речі Посполитій і Румунському королівстві, ЧСР та УРСР, незалежній Україні),
соціально-економічних і політичних системах.
WISDOM, 2021
The major purpose of the study is to characterise the philosophy of the functioning of the world ... more The major purpose of the study is to characterise the philosophy of the functioning of the world in such conditions. Methodology of this article included: general scientific methods (formal-logical, systemic, structural-functional, concrete-historical) general logical methods of theoretical analysis (analysis, synthesis, generalisation, comparison, abstraction, analogy, modelling, etc.) specific scientific methods (technical analysis, specification, interpretation, etc.). As a result of the study, the philosophical and social essence of the crisis and pandemic was characterised. Considered how the crisis and pandemic affect the functioning of the suspension and its philosophy of worldview. Determined how strong the impact of COVID-19 and the crisis it has formed. The philosophical and social aspect of the pandemic in modern conditions of development and what new globalisation challenges it entails has been investigated.
The monograph analyzes the essential content, condition and dynamics of value orientations of the... more The monograph analyzes the essential content, condition and dynamics of value orientations of the population of the East and South of Ukraine, its social behavior and social practices in the context of Russian aggression. Based on the use of a broad empirical base, the results of research by sociological services analyzed the main ideologies of «Russian World», the main channels of their spread in Ukraine and ways to adapt to specific Ukrainian realities, the prevalence and dynamics of national and civic values. Demographic distribution and evolution of linguistic identities and practices of the population of East and South of Ukraine, dynamics of religiousconfessional preferences of the population, peculiarities and nature of ethnocultural policy in the region, behavior and mobility of the main actors of ethnocultural sphere were studied. Recommendations for the development and implementation of a social consolidation strategy have been formulated. The book is designed for scientis...
Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. К., 2010. Вип. 42 (№ 12). С. 481 – 493, 2010
Розглянуто особливості застосування категорій і термінів етнополітичної науки при вивченні суспіл... more Розглянуто особливості застосування категорій і термінів етнополітичної науки при вивченні суспільних реалій та інтерпретації отриманих результатів з позицій праксеології.
Ключові слова: етнополітика, етнос, етнічність, нація, національність, ідентичність, примордіалізм, конструктивізм.
The work discusses the peculiarities of usage of ethnopolitics science categories and terms in exploration of social realities and in interpretation of the findings from the praxeology point of view.
Key words: ethnopolitics, ethnos, nation, nationality, identity, primordialism, constructionism.
Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. К., Вип. 43 (№ 1). С. 454 – 469, 2011
Розглянуто особливості застосування категорій і термінів етнополітичної науки при вивченні суспіл... more Розглянуто особливості застосування категорій і термінів етнополітичної науки при вивченні суспільних реалій та інтерпретації отриманих результатів з позицій праксіології
Ключові слова: етнополітика, етнос, етнічність, нація, національність, ідентичність, примордіалізм, конструктивізм.
The work discusses the peculiarities of usage of ethnopolitics science categories and terms in exploration of social realities and in interpretation of the findings from the praxeology point of view.
Key words: ethnopolitics, ethnos, nation, nationality, identity, primordialism, constructionism.
Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. К., 2010. Вип. 40 (№ 10). С. 429 – 441 , 2010
Викладено авторську версію виокремлення етнополітичного в суспільних відносинах в Україні та її... more Викладено авторську версію виокремлення етнополітичного в суспільних відносинах в Україні та її регіонах як об’єкта і предмета наукового вивчення.
Ключові слова: етнополітика, етнонаціональні відносини, об’єкт і предмет дослідження, регіон, регіоналізація
The work lays out the author’s version of distinguishing of the ethnopolitical in social relation in Ukraine and its regions as object and matter of scientific study.
Key words: ethnopolitics, ethnic and national relations, object and matter of study, region, regionalization.
УКРАЇНСЬКИЙ СОЦІУМ, 2021
У 2019 р. Верховна Рада України ухвалила Закон “Про забезпечення функціонування української
мови... more У 2019 р. Верховна Рада України ухвалила Закон “Про забезпечення функціонування української
мови як державної”. У цьому акті сформульовано іманентно суперечливий постулат, згідно з
яким український соціум утворюють дві українські нації: етнічна та громадянська, де перша є
системним складником другої. На відміну від термінів і понять науки, що допомагають пізнавати дійсність, терміни та поняття законодавства впливають на формування цієї дійсності.
Відтоді всі гілки державної влади, політикум, науковці й широкий загал мусять шукати порозуміння щодо питань, які саме цінності українців слід вважати національними та їх захищати
й культивувати: українські національні етнічні чи українські національні громадянські. Щоб
запобігти такої потенційно конфліктної суперечливості, в статті вжито словосполучення
“національно-громадянські цінності” як синонім терміна “національні цінності”. Обидва вони
похідні від уявляння й розуміння сучасної української нації як громадян української й усіх інших
національностей (етнічностей), об’єднаних сумісними з етноукраїнською більшістю цінностями в спільноту, всередині якої зберігаються індивідуальні й групові етнічні, культурні, мовні, релігійні, регіональні, політичні та інші відмінності. Як аргументовано в статті, саме так
українську націю сприймає більшість населення країни. Ця позиція суголосна з Рекомендацією
Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) 1735 (2006) від 26.01.2006 р. під назвою “Про
поняття “нація”. Джерелами інформації за темою дослідження стали матеріали репрезентативних щодо населення України та її регіонів результати масових опитувань, виконаних
авторитетними соціологічними інституціями. За результатами аналітично-синтетичного
опрацювання цих матеріалів сформовано масив фактів, які унаочнюють тенденції й специфіку
загальноукраїнської та регіональної динаміки національно-громадянських цінностей з найбільшим інтегративним потенціалом. Такими є сама українська нація як багатоскладова громадянська спільнота з етноукраїнським осердям, українське громадянство, почуття патріотизму й гордості за належність до спільноти українських громадян, державна незалежність
України.
Ключові слова: українська нація, національно-громадянські (національні) цінності, громадянство, громадянська гордість, патріотизм, державна незалежністьUnlike the scientific terms and concepts, which help to learn about reality, the terms and concepts of
legislation affect the formation of this reality. In 2019, the Parliament of Ukraine adopted the law
112
Котигоренко В.О.
ISSN 1681-116X. Ukr. socìum, 2021, № 4 (79)
“Onto Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as the State Language”. In this act, there
is an immanently contradictory postulate, according to which two Ukrainian nations form the
Ukrainian society: ethnic and civil, where the former is a systemic component of the latter. Since then,
all branches of state power, politicians, scientists, and the general public should understand which
values of Ukrainians should be considered national and be protected and cultivated: Ukrainian
national-ethnic or Ukrainian national-civil. To prevent such potentially conflicting contradictions, the
article uses the phrase “national-civil values” as a synonym for the term “national values”. Both are
derived from the idea and understanding of the modern Ukrainian nation as citizens of Ukrainian and
all other ethnic identities, united by values mutual compatible with the ethno-Ukrainian majority in a
community within which individual and group ethnic, cultural, linguistic, religious, regional, political
and other differences persist. As reasoned in the article, this is how the Ukrainian nation is perceived
by the majority of the country's population. This position is consistent with the recommendation of the
Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE) 1735 (2006) dated January 26, 2006,
entitled “The Concept of “Nation”. Sources of information on the research problem were the results
of mass surveys that represent the entire population of Ukraine and its regions, conducted by
respectful sociological institutions. Based on these materials' analytical and synthetic processing, an
array of facts has been formed that show the trends and specifics of the All-Ukrainian and regional
dynamics of national-civil values with the most significant integrative potential. It shows Ukrainian
nation as a multifaceted civil society with an ethno-Ukrainian core, Ukrainian citizenship, a sense of
patriotism and pride in belonging to the community of Ukrainian citizens, and the Independence of the
Ukrainian state.
Keywords: Ukrainian nation, national-civic (national) values, citizenship, civil pride, patriotism,
Independence of the state.
Стратегічні пріоритети. №1(6). С. 40 - 52, 2008
• Обґрунтовано необхідність розроблення та офіційного затвердження Стратегії державної етнонаціон... more • Обґрунтовано необхідність розроблення та офіційного затвердження Стратегії державної етнонаціональної політики в Україні, запропоновано про- ект такої Стратегії у вигляді закону.
Ключові слова: стратегія, етнонаціональна політика, українська нація, корінні народи, національні меншини..
• The presented article grounds the necessity to work out and officially affirm the Strategy of the State Ethnopolitics in Ukraine. A project of this Strategy suggested in the form of a state legislative act.
Keywords: strategy, ethnopolitics, Ukrainian nation, indigenous peoples, national minorities.
WISDOM, 2021
The major purpose of the study is to characterise the philosophy of the functioning of the world ... more The major purpose of the study is to characterise the philosophy of the functioning of the world in such conditions. Methodology of this article included: general scientific methods (formal-logical, systemic, structural-functional, concrete-historical) general logical methods of theoretical analysis (analysis, synthesis, generalisation, comparison, abstraction, analogy, modelling, etc.) specific scientific methods (technical analysis, specification, interpretation, etc.). As a result of the study, the philosophical and social essence of the crisis and pandemic was characterised. Considered how the crisis and pandemic affect the functioning of the suspension and its philosophy of worldview. Determined how strong the impact of COVID-19 and the crisis it has formed. The philosophical and social aspect of the pandemic in modern conditions of development and what new globalisation challenges it entails has been investigated.
Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Спеціальний випуск. Збірник наукових праць на пошану Панчука М.І. К., 2012. С. 111 – 129 , 2012
Проаналізовано етимологію терміна «нація» та динаміку його
значень у дискурсі етнополітичної наук... more Проаналізовано етимологію терміна «нація» та динаміку його
значень у дискурсі етнополітичної науки і суспільної практики.
Ключові слова: нація, національність, примордіалізм, конструк"
тивізм, етнічність, етнополітика, громадянство
The etymology of the term «nation» is analyzed alongside with
the dynamics of its meanings in the discourse of social science and
practice.
Keywords: nation, nationality, primordialism, constructionism, eth"
nopolitics, ethnicity, citizenship.
Держава і право. Збірник наукових праць. Київ, Вип. 76. С. 80 – 95 «Політичні науки». Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України., 2017
Проаналізовано інституціональні причини безперестанних спроб різних груп правлячого класу України... more Проаналізовано інституціональні причини безперестанних спроб різних груп правлячого класу України змінити конституційну модель владно-політичних відносин у державі. Показано, що головною причиною цих спроб є наділення посади Президента України поміссю (гібридом) повноважень, багато з яких, згідно зі стандартами розмежування функцій влади, мають належати, відповідно і виключно, її законодавчій, виконавчій та судовій гілкам. Президент також наділений інструментами впливу на персональний склад та функціонування цих гілок і не лише їх. Досвід функціонування такої моделі підтверджує універсальність афоризму про те, що «влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно». Цей досвід також дає підстави для висновку, що така модель є найгіршим варіантом утілення принципу «стримувань і противаг» у системі владних відносин. Відповідно, обґрунтовується авторська версія доцільності трансформації чинної парламентсько-президентської моделі в модель парламентсько-прем’єрську з обмеженими повноваженнями президента країни. Показано, що змішана система виборів до парламенту України також є гібридною і створює переваги для партій, пов’язаних з великим (олігархічним) бізнесом. Щоб замінити відповідні практики на більш демократичні, обґрунтовано необхідність і запропоновано способи вирівнювання умов участі політичних партій у виборах до парламенту та розподілі депутатських мандатів.
Ключові слова: політична влада, повноваження, президент, парламент, вибори.
The paper analyses the institutional causes for the incessant attempts of various
groups of Ukrainian ruling class to change the constitutional model of political power relations in the state. It is shown that the main cause for these attempts is the empowerment of the President of Ukraine with a hybrid of powers, many of which, according to the standards of separation of powers, must belong, respectively and exclusively, to its legislative, executive and judicial branch. The President is also endowed with instruments to influence the personal composition and functioning of these branches, and not only them. The experience of the functioning of such a model confirms the universality of the aphorism that “power corrupts, and absolute power corrupts absolutely”.
This experience also gives grounds for the conclusion that such a model is
the worst case scenario of the embodiment of the principle of “checks and balances” in the system of power relations. Accordingly, the paper substantiates the author’s version of the advisability of transforming the current parliamentary-presidential model into a model of the parliamentary-prime ministerial with limited powers of the President. It is demonstrated that the mixed system of elections to the Ukrainian parliament is also hybrid. It creates advantages for parties associated with large (oligarchic) business, and also helps to establish control over the parliament by the President and his entourage. In order to replace the resulting practices with more democratic ones, the paper substantiates the necessity and methods of equalizing the conditions for participation of political parties in parliamentary elections and the distribution of deputy mandates. To achieve this goal it is necessary: to move from a mixed system of elections to the Verhovna Rada of Ukraine to a system of proportional elections with the political parties’ lists in a single multi-mandate constituency; to provide legislatively for the return of financial pledge to all parties which are subjects of elections, and not only to the winner-parties; to cancel the procedure according to which in the distribution of deputy mandates participate only parties that gain votes in an amount that must
exceed some arbitrarily set percentage as a percentage of the number of voters who
participated in the vote. This is necessary in order, first, to eliminate the neglect of the political will of a large part of the voters and manipulate their voices; secondly, to set up and give effect to the mechanism of “natural” selection of candidates in the lists of parties on the basis of real trust of people, rather than by the criterion of a “threshold” percentage, beneficial to leaders and participants of party formations, which for many years have been changing one another in power and state management, and do everything needed to preserve this practice; thirdly, to remove the artificial obstacle that restrains positive changes within the ruling class of Ukraine due to the inflow of new people and fresh productive ideas.
Key words: political power, empowerment, President, parliament, elections.
Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. К., 2016. Вип. 3 – 4 (83 – 84). С. 153 – 174., 2016
Досліджено зв’язок суспільних біфуркаційних криз в історії су-
часної України (1990 – 1991 рр., 2... more Досліджено зв’язок суспільних біфуркаційних криз в історії су-
часної України (1990 – 1991 рр., 2004 – 2005 рр., від кінця 2013 року)
з розвитком української нації як громадянської спільноти, що об’єд-
нує людей різної етнічної та іншої належності. Виокремлено якісні
характеристики сучасного українського соціуму, кількісна динаміка
яких відображає динаміку розвитку української нації, це: а) важли-
вість для людей державної незалежності країни; б) пріоритетність
громадянства в структурі самоідентифікацій дорослого населення;
в) гордість за належність до спільноти громадян України; г) значу-
щість почуття патріотизму як чинника суспільного єднання. З’ясо-
вано зв’язок динаміки цих показників з процесом суверенізації України
та загрозами державному суверенітету країни, її демократичному
розвитку і територіальній цілісності. Обґрунтовано висновок, що
розвиток української нації відбувається через вибір більшістю со-
ціуму вектора єднання заради національно-державного сувереніте-
ту країни і захисту своєї громадянської гідності як альтернатив
поведінці відмови від національно-державницьких цінностей і на-
ціонально-громадянської самоповаги.
Ключові слова: українська нація, національно-громадянське са-
моусвідомлення, патріотизм, суверенізація, державна незалежність,
ідентичності
Kotygorenko V. Nation-building potential of societal crises in
Ukraine. The paper examines correlation between societal bifurcation
crises in the history of contemporary Ukraine (1990–1991, 2004–2005,
from the end of 2013) and development of Ukrainian nation as a civil
association which comprises individuals of various ethnic and other
affiliations. The author determines and highlights the qualitative
characteristics of contemporary Ukrainian societal community, the
quantitative dynamics of which reflects the dynamics of Ukrainian
nation’s development: a) importance of the state independence for people;
0
154
НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 3-4(83-84)
b) priority of citizenship in the structure of adults’ self-identifications;
c) pride in affiliation with the community of citizens of Ukraine; d) significance
of the sense of patriotism as a factor of societal unity. The paper
clarifies the relation of these indicators to the process of sovereigniz
ation of Ukraine and threats to national sovereignty, to its democratic
development and territorial integrity. The author substantiates a
conclusion that the development of the Ukrainian nation takes place
due to the choice made by the majority of the societal community of the
vector of unity for the sake of nation-state sovereignty and protection of
their civil dignity as alternatives to the behaviour of the refusal of the
national and state values and national-civic self-regard.
Key words: Ukrainian nation, national-civic self-awareness, patriotism,
sovereignization, state independence, identities
Український соціум, 2020
Проаналізовано проблемні аспекти термінології законодавства, що регулює етнонаціональні відносини... more Проаналізовано проблемні аспекти термінології законодавства, що регулює етнонаціональні відносини в Україні: це, зокрема, означення різними, а в певних випадках некоректними словами і словосполученнями одних і тих самих чи тотожних понять, відсутність або суперечливість дефініцій базових термінів. Така ситуація стримує ухвалення закону, який би окреслював мету, принципи та довгострокові завдання державної етнополітики та визначав концептуальні ос-нови подальшого законотворення, управлінських рішень і практично-політичних дій, дає під-стави для виникнення політичних і правових колізій. Аргументовано пропозицію імплементу-вати до українського законодавства такі дефініції термінів етнополітики: державна етнона-ціональна політика (державна етнополітика) України – система ідей, цілей, завдань, принципів, правових регуляторів, рішень і дій держави у сфері етнонаціональних відносин; ет-нонаціональні відносини в Україні – це відносини між особами, групами осіб, організаціями, установами та іншими суспільними утвореннями з приводу питань консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України; українська нація (український народ) – громадяни всіх національностей, які продов-жують багатовікову історію українського державотворення, дбають про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуються про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнуть розвивати та зміцнювати демократичну, соціальну, правову Українську державу; національність – усвідомлення особою своєї належності до певної групи, об’єднаної схожими уявленнями про її (групи) етнічну, культурну, мовну та релігійну самобут-ність і подібність громадянських інтересів і цінностей та яка має спільну історичну самоназ-ву; українці – особи, які усвідомлюють свою належність до найчисленнішої серед населення України етнічно самобутньої групи, історична самоназва якої відповідає традиційній назві простору, що є територією держави Україна, а також особи всіх національностей, які є гро-мадянами України; до національних меншин України належать групи громадян, які не є етніч-ними українцями, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між со-бою, підтримують давні, міцні та безперервні зв’язки з Україною; корінні народи України – групи громадян, чиї почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою відоб- ражають генезис цих груп на просторі, що є територією Української держави, де проживає більшість осіб, які належать до цих груп і які не є етнічними українцями.
Ключові слова: державна етнонаціональна політика (державна етнополітика) України, ет-нонаціональні відносини в Україні, українська нація, національна самобутність, національ-ність, українці, національні меншини України, корінні народи України, права корінних народів і національних меншин.
The article analyzes the problematic aspects of the terminology of legislation regulating ethno-national relations in Ukraine. In particular, these are denotations of the same or identical concepts with different, and in certain cases incorrect words and phrases, lack or inconsistency in the basic definitions. This situation impedes the adoption of a law that would outline the purpose, principles and long-term objectives of the state ethnopolicy and determine the conceptual foundations of further lawmaking, administrative decisions and practical political actions, as well as entails political and legal conflicts. The article substantiates the necessity of implementation of the following definitions of ethnopolitical terms into Ukrainian legislation: state ethno-national policy (state ethnopolicy) of Ukraine – the system of ideas, goals, objectives, principles, legal regulators, state decisions and actions in the field of ethno-national relations; ethno-national relations in Ukraine are relations between individuals, groups of individuals, organizations, institutions and other public entities regarding the consolidation and development of the Ukrainian nation, its historical consciousness, traditions and culture, as well as the development of ethnic, cultural, linguistic and religious distinctive identities of all indigenous peoples and national minorities of Ukraine; Ukrainian nation (Ukrainian people) – citizens of all nationalities who continue the centuries-old history of Ukrainian state building; care of ensuring the human rights and freedoms as well as decent living conditions, of strengthening civil concord on the land of Ukraine; strive to develop and strengthen a democratic, social and rule-of-law Ukrainian state; nationality – a person’s recognition of his/her belonging to a certain group, which is united by similar ideas about its ethnic, cultural, linguistic and religious distinctiveness and by the similarity of civic interests and values, and which has a common historical native name; Ukrainians – persons who are aware of their belonging to the largest ethnically distinctive group in the population of Ukraine, whose historical native name corresponds to the traditional name of the space, which is the territory of the state of Ukraine, as well as persons of all nationalities who are citizens of Ukraine; national minorities of Ukraine include groups of citizens who, being not ethnic Ukrainians, show a sense of national identity and commonality among themselves, maintain long-standing, strong and continuous ties with Ukraine; indigenous peoples of Ukraine are groups of citizens whose sense of national identity and commonality reflect the genesis of these groups in the space that is the territory of the Ukrainian state, where most of the people belonging to these groups live and who are not ethnic Ukrainians. Keywords: state ethno-national policy (state ethnopolicy) of Ukraine, ethno-national relations in Ukraine, Ukrainian nation, national identity, nationality, Ukrainians, national minorities of Ukraine, indigenous peoples of Ukraine, the rights of indigenous peoples and national minorities.
Books by Viktor Kotygorenko
Społeczeństwo i kultura Ukrainy. Ćwierćwiecze przemian (1991-2016) / Українське суспільство та культура - зміни 1991-2016
Українське суспільство та культура - зміни 1991-2016
1 TRANSFORMACJA SYSTEMU POLITYCZNEGO UKRAIN... more Українське суспільство та культура - зміни 1991-2016
1 TRANSFORMACJA SYSTEMU POLITYCZNEGO UKRAINY (1991 – 2016)
2 PRZEMIANY RELIGIJNE I RELACJE PAŃSTWO – CERKIEW PO 1991 ROKU
3 WSPÓŁCZESNY NARÓD UKRAIŃSKI: DYNAMIKA ROZWOJU OD POCZĄTKU LAT 90. XX WIEKU
4 WSPÓŁCZESNE POLSKO-UKRAIŃSKIE POGRANICZE PAŃSTWOWE: PROCES FORMOWANIA ORAZ TOŻSAMOŚĆ MIESZKAŃCÓW
5 KULTURA POLITYCZNA I UDZIAŁ OBCOKRAJOWCÓW W RZĄDACH NA UKRAINIE W LATACH 2014 – 2016
6 TRANSFORMACJA MEDIÓW NA UKRANIE - ANALIZA JAKOŚCIOWA I ILOŚCIOWA
7 WYCHOWANIE I SYSTEM OŚWIATY NA UKRAINIE W LATACH TRANSFORMACJI USTROJOWEJ
8 SZTUKA UKRAIŃSKA NA PRZEŁOMIE XX/XXI WIEKU. POLE POSZUKIWAŃ KONCEPTUALNYCH
Uploads
Papers by Viktor Kotygorenko
The article presents the results of a study of the peculiarities of the emergence and development of the modern Ukrainian nation as an ethnically, culturally, linguistically and politically pluralistic civic community. This is, in particular, the unity and struggle off opposites of the particular ethnic and the general national-civic in the process of nation-building and the connection of this process with the bifurcating social crises that accompanied Ukraine's sovereignty and the subsequent political, ideological and other changes within Ukrainian society. Among the reasons for these crises are the attempts of rival groups of the country's ruling class to politicize ethnic differences in the population of different regions in order to form and mobilize "their constituency", as well as the hybrid and comprehensive military aggression of Russia and the Russians against Ukraine and Ukrainians. The author analyses the conceptual contradictions of the legislation that should guide the state policy of nation-building and strengthening of social cohesion of the nation and ensure the institutional efficiency of the state ethnopolitical management. The author emphasizes the need to improve the legal regulations governing this policy and administrative practices. Suggestions for such improvement are substantiated.
дискусії. У традиції науковців західних країн це поняття означують словом „інституції” (institutions). На пострадянському просторі, зокрема в Україні, таких слів два: „інститути” (institutes) та „інституції”.
У першому випадку полеміка сфокусована на питаннях, які саме аспекти інституцій та їх функціонування слід вивчати, щоб здобути знання, важливе для розроблення й ухвалення дієвих управлінських рішень, що сприятимуть
покращенню ситуації в усіх сферах соціальних відносин і соціальної поведінки. Адже інституції є визначальними структурними компонентами й регуляторами функціонування суспільства як системи. У другому випадку серед пріоритетів дискусії питання, як припасувати термін „інститути” до понятійного апарату інституціональних економічних, політичних та інших соціальних досліджень.
Витоки цієї дискусії сягають часів СРСР. Тоді, як відомо, вектори наукового пошуку
визначалися з Москви. Там виконувалися й звідти поширювалися російськомовнпереклади результатів досліджень західних науковців. При цьому траплялисяоказії некоректних перекладів і неадекватних трактувань. Саме так сталося зрозщепленням терміна-поняття „інституції” на два: „інституції” та „інститути”.Перевага надавалася другому. Сталося це усупереч термінологічній традиції
інституціональних досліджень, започаткованих на Заході ще в останній чверті
1800-х рр. Від початку 1990-х оновлені парадигми інституціоналізму для багатьох
учених у всьому світі — українських також — стали одним з головних інструментів
соціального пізнання.
Щоб ефективно застосовувати цей інструмент для вивчення, прогнозування
та моделювання імовірних і бажаних соціальних змін у своїй та інших країнах,
необхідно узгодити терміни й поняття національного наукового дискурсу з питомим
тезаурусом інституціональних досліджень країн, де ці дослідження починалися
й дотепер є лідерськими. У такому разі доведеться визнати факт, що об’єктом і
предметом останніх є феномени, відомі саме як „інституції”, а не „інститути”.
Звісно, зв’язок між цими двома термінами і поняттями існує. Однак він не
є ані об’єкт-предметним, ані концептуальним. Цей зв’язок інфраструктурний. Він
полягає в тому, що інститути є організаціями, де науковці досліджують теоретичні
та прикладні аспекти становлення й функціонування соціальних інституцій. А ті, хто в інститутах навчається, вивчають результати дослідження інституцій і мають
можливість брати участь у таких дослідженнях. Коротко кажучи: інституції вивчають
в інститутах.
Перша частина статті — про генезис термінів і понять „інституції” та „інститути”
у науковому дискурсі в Україні. Друга — про трактування цих термінів і понять на
Заході. Порівняння двох дискурсів та їх історії дало аргументи для висновку про
необхідність узгодження першого з другим. Можливо, ця пропозиція потребуватиме
цільового обговорення.
Ключові слова: соціальні науки, наукові поняття, інституції, теорія
інституціоналізму, інституціональні дослідження, інститути.
dynamics of the dialectical interaction of the national-civic and ethnic in the development of
the identity of the Ukrainian nation, state construction, social and cultural processes in
Ukraine starting its sovereignization time at the end of the 1980s and the declaration of
independence in 1991 until 2022 – the first year of full-scale Russian aggression against
Ukraine and its people.
Монографія містить результати теоретичного та праксіологічного дослідження динаміки діалектичної взаємодії національно-громадянського і етнічного в розвиткові ідентичності української нації, державному будівництві, соціальних і культурних процесах в Україні від часів її суверенізації наприкінці 1980-тих рр. та проголошення незалежності у 1991 р. до 2022 р. – першого року повномасштабної російської агресії проти України та її народу
Keywords: Ukrainian nation, state independence, bifurcation points, national–
civic self–awareness (national–civic self–definition).
Викладено авторську версію сутності, індикаторів стану та діалектичної динаміки сучасної української нації в їх зв'язку з кризами суспільного розвитку України, сформульовано пропозиції до державної політики національногромадянської інтеграції і консолідації українського соціуму. Ключові слова: українська нація, державна незалежність, точки біфуркації, національно-громадянське самоусвідомлення (національно-громадянська самоідентифікація).
досвід України щодо осмислення й утілення власних етнополітичних прагнень.
Віхи становлення української ідеї, консолідації навколо неї української політичної
нації та визволення державотворчої енергії українського народу розглядаються
на тлі драматичних подій політичної історії ХХ – початку XXI ст. Авторський
колектив простежує зміни політичних і державних доктрин у розв’язанні національного питання, становища та міри впливу на них українців і решти етносів
України. Проблема становлення політичної платформи українства як державної
нації та етнічних меншин як вагомих гравців сучасного політичного простору
досліджена на тлі історично змінюваних декорацій: у різних державах (Російській
та Австро-Угорській імперіях, УНР, Українській Державі, ЗУНР та УСРР, ІІ Речі Посполитій і Румунському королівстві, ЧСР та УРСР, незалежній Україні),
соціально-економічних і політичних системах.
Ключові слова: етнополітика, етнос, етнічність, нація, національність, ідентичність, примордіалізм, конструктивізм.
The work discusses the peculiarities of usage of ethnopolitics science categories and terms in exploration of social realities and in interpretation of the findings from the praxeology point of view.
Key words: ethnopolitics, ethnos, nation, nationality, identity, primordialism, constructionism.
Ключові слова: етнополітика, етнос, етнічність, нація, національність, ідентичність, примордіалізм, конструктивізм.
The work discusses the peculiarities of usage of ethnopolitics science categories and terms in exploration of social realities and in interpretation of the findings from the praxeology point of view.
Key words: ethnopolitics, ethnos, nation, nationality, identity, primordialism, constructionism.
Ключові слова: етнополітика, етнонаціональні відносини, об’єкт і предмет дослідження, регіон, регіоналізація
The work lays out the author’s version of distinguishing of the ethnopolitical in social relation in Ukraine and its regions as object and matter of scientific study.
Key words: ethnopolitics, ethnic and national relations, object and matter of study, region, regionalization.
мови як державної”. У цьому акті сформульовано іманентно суперечливий постулат, згідно з
яким український соціум утворюють дві українські нації: етнічна та громадянська, де перша є
системним складником другої. На відміну від термінів і понять науки, що допомагають пізнавати дійсність, терміни та поняття законодавства впливають на формування цієї дійсності.
Відтоді всі гілки державної влади, політикум, науковці й широкий загал мусять шукати порозуміння щодо питань, які саме цінності українців слід вважати національними та їх захищати
й культивувати: українські національні етнічні чи українські національні громадянські. Щоб
запобігти такої потенційно конфліктної суперечливості, в статті вжито словосполучення
“національно-громадянські цінності” як синонім терміна “національні цінності”. Обидва вони
похідні від уявляння й розуміння сучасної української нації як громадян української й усіх інших
національностей (етнічностей), об’єднаних сумісними з етноукраїнською більшістю цінностями в спільноту, всередині якої зберігаються індивідуальні й групові етнічні, культурні, мовні, релігійні, регіональні, політичні та інші відмінності. Як аргументовано в статті, саме так
українську націю сприймає більшість населення країни. Ця позиція суголосна з Рекомендацією
Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) 1735 (2006) від 26.01.2006 р. під назвою “Про
поняття “нація”. Джерелами інформації за темою дослідження стали матеріали репрезентативних щодо населення України та її регіонів результати масових опитувань, виконаних
авторитетними соціологічними інституціями. За результатами аналітично-синтетичного
опрацювання цих матеріалів сформовано масив фактів, які унаочнюють тенденції й специфіку
загальноукраїнської та регіональної динаміки національно-громадянських цінностей з найбільшим інтегративним потенціалом. Такими є сама українська нація як багатоскладова громадянська спільнота з етноукраїнським осердям, українське громадянство, почуття патріотизму й гордості за належність до спільноти українських громадян, державна незалежність
України.
Ключові слова: українська нація, національно-громадянські (національні) цінності, громадянство, громадянська гордість, патріотизм, державна незалежністьUnlike the scientific terms and concepts, which help to learn about reality, the terms and concepts of
legislation affect the formation of this reality. In 2019, the Parliament of Ukraine adopted the law
112
Котигоренко В.О.
ISSN 1681-116X. Ukr. socìum, 2021, № 4 (79)
“Onto Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as the State Language”. In this act, there
is an immanently contradictory postulate, according to which two Ukrainian nations form the
Ukrainian society: ethnic and civil, where the former is a systemic component of the latter. Since then,
all branches of state power, politicians, scientists, and the general public should understand which
values of Ukrainians should be considered national and be protected and cultivated: Ukrainian
national-ethnic or Ukrainian national-civil. To prevent such potentially conflicting contradictions, the
article uses the phrase “national-civil values” as a synonym for the term “national values”. Both are
derived from the idea and understanding of the modern Ukrainian nation as citizens of Ukrainian and
all other ethnic identities, united by values mutual compatible with the ethno-Ukrainian majority in a
community within which individual and group ethnic, cultural, linguistic, religious, regional, political
and other differences persist. As reasoned in the article, this is how the Ukrainian nation is perceived
by the majority of the country's population. This position is consistent with the recommendation of the
Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE) 1735 (2006) dated January 26, 2006,
entitled “The Concept of “Nation”. Sources of information on the research problem were the results
of mass surveys that represent the entire population of Ukraine and its regions, conducted by
respectful sociological institutions. Based on these materials' analytical and synthetic processing, an
array of facts has been formed that show the trends and specifics of the All-Ukrainian and regional
dynamics of national-civil values with the most significant integrative potential. It shows Ukrainian
nation as a multifaceted civil society with an ethno-Ukrainian core, Ukrainian citizenship, a sense of
patriotism and pride in belonging to the community of Ukrainian citizens, and the Independence of the
Ukrainian state.
Keywords: Ukrainian nation, national-civic (national) values, citizenship, civil pride, patriotism,
Independence of the state.
Ключові слова: стратегія, етнонаціональна політика, українська нація, корінні народи, національні меншини..
• The presented article grounds the necessity to work out and officially affirm the Strategy of the State Ethnopolitics in Ukraine. A project of this Strategy suggested in the form of a state legislative act.
Keywords: strategy, ethnopolitics, Ukrainian nation, indigenous peoples, national minorities.
значень у дискурсі етнополітичної науки і суспільної практики.
Ключові слова: нація, національність, примордіалізм, конструк"
тивізм, етнічність, етнополітика, громадянство
The etymology of the term «nation» is analyzed alongside with
the dynamics of its meanings in the discourse of social science and
practice.
Keywords: nation, nationality, primordialism, constructionism, eth"
nopolitics, ethnicity, citizenship.
Ключові слова: політична влада, повноваження, президент, парламент, вибори.
The paper analyses the institutional causes for the incessant attempts of various
groups of Ukrainian ruling class to change the constitutional model of political power relations in the state. It is shown that the main cause for these attempts is the empowerment of the President of Ukraine with a hybrid of powers, many of which, according to the standards of separation of powers, must belong, respectively and exclusively, to its legislative, executive and judicial branch. The President is also endowed with instruments to influence the personal composition and functioning of these branches, and not only them. The experience of the functioning of such a model confirms the universality of the aphorism that “power corrupts, and absolute power corrupts absolutely”.
This experience also gives grounds for the conclusion that such a model is
the worst case scenario of the embodiment of the principle of “checks and balances” in the system of power relations. Accordingly, the paper substantiates the author’s version of the advisability of transforming the current parliamentary-presidential model into a model of the parliamentary-prime ministerial with limited powers of the President. It is demonstrated that the mixed system of elections to the Ukrainian parliament is also hybrid. It creates advantages for parties associated with large (oligarchic) business, and also helps to establish control over the parliament by the President and his entourage. In order to replace the resulting practices with more democratic ones, the paper substantiates the necessity and methods of equalizing the conditions for participation of political parties in parliamentary elections and the distribution of deputy mandates. To achieve this goal it is necessary: to move from a mixed system of elections to the Verhovna Rada of Ukraine to a system of proportional elections with the political parties’ lists in a single multi-mandate constituency; to provide legislatively for the return of financial pledge to all parties which are subjects of elections, and not only to the winner-parties; to cancel the procedure according to which in the distribution of deputy mandates participate only parties that gain votes in an amount that must
exceed some arbitrarily set percentage as a percentage of the number of voters who
participated in the vote. This is necessary in order, first, to eliminate the neglect of the political will of a large part of the voters and manipulate their voices; secondly, to set up and give effect to the mechanism of “natural” selection of candidates in the lists of parties on the basis of real trust of people, rather than by the criterion of a “threshold” percentage, beneficial to leaders and participants of party formations, which for many years have been changing one another in power and state management, and do everything needed to preserve this practice; thirdly, to remove the artificial obstacle that restrains positive changes within the ruling class of Ukraine due to the inflow of new people and fresh productive ideas.
Key words: political power, empowerment, President, parliament, elections.
часної України (1990 – 1991 рр., 2004 – 2005 рр., від кінця 2013 року)
з розвитком української нації як громадянської спільноти, що об’єд-
нує людей різної етнічної та іншої належності. Виокремлено якісні
характеристики сучасного українського соціуму, кількісна динаміка
яких відображає динаміку розвитку української нації, це: а) важли-
вість для людей державної незалежності країни; б) пріоритетність
громадянства в структурі самоідентифікацій дорослого населення;
в) гордість за належність до спільноти громадян України; г) значу-
щість почуття патріотизму як чинника суспільного єднання. З’ясо-
вано зв’язок динаміки цих показників з процесом суверенізації України
та загрозами державному суверенітету країни, її демократичному
розвитку і територіальній цілісності. Обґрунтовано висновок, що
розвиток української нації відбувається через вибір більшістю со-
ціуму вектора єднання заради національно-державного сувереніте-
ту країни і захисту своєї громадянської гідності як альтернатив
поведінці відмови від національно-державницьких цінностей і на-
ціонально-громадянської самоповаги.
Ключові слова: українська нація, національно-громадянське са-
моусвідомлення, патріотизм, суверенізація, державна незалежність,
ідентичності
Kotygorenko V. Nation-building potential of societal crises in
Ukraine. The paper examines correlation between societal bifurcation
crises in the history of contemporary Ukraine (1990–1991, 2004–2005,
from the end of 2013) and development of Ukrainian nation as a civil
association which comprises individuals of various ethnic and other
affiliations. The author determines and highlights the qualitative
characteristics of contemporary Ukrainian societal community, the
quantitative dynamics of which reflects the dynamics of Ukrainian
nation’s development: a) importance of the state independence for people;
0
154
НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 3-4(83-84)
b) priority of citizenship in the structure of adults’ self-identifications;
c) pride in affiliation with the community of citizens of Ukraine; d) significance
of the sense of patriotism as a factor of societal unity. The paper
clarifies the relation of these indicators to the process of sovereigniz
ation of Ukraine and threats to national sovereignty, to its democratic
development and territorial integrity. The author substantiates a
conclusion that the development of the Ukrainian nation takes place
due to the choice made by the majority of the societal community of the
vector of unity for the sake of nation-state sovereignty and protection of
their civil dignity as alternatives to the behaviour of the refusal of the
national and state values and national-civic self-regard.
Key words: Ukrainian nation, national-civic self-awareness, patriotism,
sovereignization, state independence, identities
Ключові слова: державна етнонаціональна політика (державна етнополітика) України, ет-нонаціональні відносини в Україні, українська нація, національна самобутність, національ-ність, українці, національні меншини України, корінні народи України, права корінних народів і національних меншин.
The article analyzes the problematic aspects of the terminology of legislation regulating ethno-national relations in Ukraine. In particular, these are denotations of the same or identical concepts with different, and in certain cases incorrect words and phrases, lack or inconsistency in the basic definitions. This situation impedes the adoption of a law that would outline the purpose, principles and long-term objectives of the state ethnopolicy and determine the conceptual foundations of further lawmaking, administrative decisions and practical political actions, as well as entails political and legal conflicts. The article substantiates the necessity of implementation of the following definitions of ethnopolitical terms into Ukrainian legislation: state ethno-national policy (state ethnopolicy) of Ukraine – the system of ideas, goals, objectives, principles, legal regulators, state decisions and actions in the field of ethno-national relations; ethno-national relations in Ukraine are relations between individuals, groups of individuals, organizations, institutions and other public entities regarding the consolidation and development of the Ukrainian nation, its historical consciousness, traditions and culture, as well as the development of ethnic, cultural, linguistic and religious distinctive identities of all indigenous peoples and national minorities of Ukraine; Ukrainian nation (Ukrainian people) – citizens of all nationalities who continue the centuries-old history of Ukrainian state building; care of ensuring the human rights and freedoms as well as decent living conditions, of strengthening civil concord on the land of Ukraine; strive to develop and strengthen a democratic, social and rule-of-law Ukrainian state; nationality – a person’s recognition of his/her belonging to a certain group, which is united by similar ideas about its ethnic, cultural, linguistic and religious distinctiveness and by the similarity of civic interests and values, and which has a common historical native name; Ukrainians – persons who are aware of their belonging to the largest ethnically distinctive group in the population of Ukraine, whose historical native name corresponds to the traditional name of the space, which is the territory of the state of Ukraine, as well as persons of all nationalities who are citizens of Ukraine; national minorities of Ukraine include groups of citizens who, being not ethnic Ukrainians, show a sense of national identity and commonality among themselves, maintain long-standing, strong and continuous ties with Ukraine; indigenous peoples of Ukraine are groups of citizens whose sense of national identity and commonality reflect the genesis of these groups in the space that is the territory of the Ukrainian state, where most of the people belonging to these groups live and who are not ethnic Ukrainians. Keywords: state ethno-national policy (state ethnopolicy) of Ukraine, ethno-national relations in Ukraine, Ukrainian nation, national identity, nationality, Ukrainians, national minorities of Ukraine, indigenous peoples of Ukraine, the rights of indigenous peoples and national minorities.
Books by Viktor Kotygorenko
1 TRANSFORMACJA SYSTEMU POLITYCZNEGO UKRAINY (1991 – 2016)
2 PRZEMIANY RELIGIJNE I RELACJE PAŃSTWO – CERKIEW PO 1991 ROKU
3 WSPÓŁCZESNY NARÓD UKRAIŃSKI: DYNAMIKA ROZWOJU OD POCZĄTKU LAT 90. XX WIEKU
4 WSPÓŁCZESNE POLSKO-UKRAIŃSKIE POGRANICZE PAŃSTWOWE: PROCES FORMOWANIA ORAZ TOŻSAMOŚĆ MIESZKAŃCÓW
5 KULTURA POLITYCZNA I UDZIAŁ OBCOKRAJOWCÓW W RZĄDACH NA UKRAINIE W LATACH 2014 – 2016
6 TRANSFORMACJA MEDIÓW NA UKRANIE - ANALIZA JAKOŚCIOWA I ILOŚCIOWA
7 WYCHOWANIE I SYSTEM OŚWIATY NA UKRAINIE W LATACH TRANSFORMACJI USTROJOWEJ
8 SZTUKA UKRAIŃSKA NA PRZEŁOMIE XX/XXI WIEKU. POLE POSZUKIWAŃ KONCEPTUALNYCH
The article presents the results of a study of the peculiarities of the emergence and development of the modern Ukrainian nation as an ethnically, culturally, linguistically and politically pluralistic civic community. This is, in particular, the unity and struggle off opposites of the particular ethnic and the general national-civic in the process of nation-building and the connection of this process with the bifurcating social crises that accompanied Ukraine's sovereignty and the subsequent political, ideological and other changes within Ukrainian society. Among the reasons for these crises are the attempts of rival groups of the country's ruling class to politicize ethnic differences in the population of different regions in order to form and mobilize "their constituency", as well as the hybrid and comprehensive military aggression of Russia and the Russians against Ukraine and Ukrainians. The author analyses the conceptual contradictions of the legislation that should guide the state policy of nation-building and strengthening of social cohesion of the nation and ensure the institutional efficiency of the state ethnopolitical management. The author emphasizes the need to improve the legal regulations governing this policy and administrative practices. Suggestions for such improvement are substantiated.
дискусії. У традиції науковців західних країн це поняття означують словом „інституції” (institutions). На пострадянському просторі, зокрема в Україні, таких слів два: „інститути” (institutes) та „інституції”.
У першому випадку полеміка сфокусована на питаннях, які саме аспекти інституцій та їх функціонування слід вивчати, щоб здобути знання, важливе для розроблення й ухвалення дієвих управлінських рішень, що сприятимуть
покращенню ситуації в усіх сферах соціальних відносин і соціальної поведінки. Адже інституції є визначальними структурними компонентами й регуляторами функціонування суспільства як системи. У другому випадку серед пріоритетів дискусії питання, як припасувати термін „інститути” до понятійного апарату інституціональних економічних, політичних та інших соціальних досліджень.
Витоки цієї дискусії сягають часів СРСР. Тоді, як відомо, вектори наукового пошуку
визначалися з Москви. Там виконувалися й звідти поширювалися російськомовнпереклади результатів досліджень західних науковців. При цьому траплялисяоказії некоректних перекладів і неадекватних трактувань. Саме так сталося зрозщепленням терміна-поняття „інституції” на два: „інституції” та „інститути”.Перевага надавалася другому. Сталося це усупереч термінологічній традиції
інституціональних досліджень, започаткованих на Заході ще в останній чверті
1800-х рр. Від початку 1990-х оновлені парадигми інституціоналізму для багатьох
учених у всьому світі — українських також — стали одним з головних інструментів
соціального пізнання.
Щоб ефективно застосовувати цей інструмент для вивчення, прогнозування
та моделювання імовірних і бажаних соціальних змін у своїй та інших країнах,
необхідно узгодити терміни й поняття національного наукового дискурсу з питомим
тезаурусом інституціональних досліджень країн, де ці дослідження починалися
й дотепер є лідерськими. У такому разі доведеться визнати факт, що об’єктом і
предметом останніх є феномени, відомі саме як „інституції”, а не „інститути”.
Звісно, зв’язок між цими двома термінами і поняттями існує. Однак він не
є ані об’єкт-предметним, ані концептуальним. Цей зв’язок інфраструктурний. Він
полягає в тому, що інститути є організаціями, де науковці досліджують теоретичні
та прикладні аспекти становлення й функціонування соціальних інституцій. А ті, хто в інститутах навчається, вивчають результати дослідження інституцій і мають
можливість брати участь у таких дослідженнях. Коротко кажучи: інституції вивчають
в інститутах.
Перша частина статті — про генезис термінів і понять „інституції” та „інститути”
у науковому дискурсі в Україні. Друга — про трактування цих термінів і понять на
Заході. Порівняння двох дискурсів та їх історії дало аргументи для висновку про
необхідність узгодження першого з другим. Можливо, ця пропозиція потребуватиме
цільового обговорення.
Ключові слова: соціальні науки, наукові поняття, інституції, теорія
інституціоналізму, інституціональні дослідження, інститути.
dynamics of the dialectical interaction of the national-civic and ethnic in the development of
the identity of the Ukrainian nation, state construction, social and cultural processes in
Ukraine starting its sovereignization time at the end of the 1980s and the declaration of
independence in 1991 until 2022 – the first year of full-scale Russian aggression against
Ukraine and its people.
Монографія містить результати теоретичного та праксіологічного дослідження динаміки діалектичної взаємодії національно-громадянського і етнічного в розвиткові ідентичності української нації, державному будівництві, соціальних і культурних процесах в Україні від часів її суверенізації наприкінці 1980-тих рр. та проголошення незалежності у 1991 р. до 2022 р. – першого року повномасштабної російської агресії проти України та її народу
Keywords: Ukrainian nation, state independence, bifurcation points, national–
civic self–awareness (national–civic self–definition).
Викладено авторську версію сутності, індикаторів стану та діалектичної динаміки сучасної української нації в їх зв'язку з кризами суспільного розвитку України, сформульовано пропозиції до державної політики національногромадянської інтеграції і консолідації українського соціуму. Ключові слова: українська нація, державна незалежність, точки біфуркації, національно-громадянське самоусвідомлення (національно-громадянська самоідентифікація).
досвід України щодо осмислення й утілення власних етнополітичних прагнень.
Віхи становлення української ідеї, консолідації навколо неї української політичної
нації та визволення державотворчої енергії українського народу розглядаються
на тлі драматичних подій політичної історії ХХ – початку XXI ст. Авторський
колектив простежує зміни політичних і державних доктрин у розв’язанні національного питання, становища та міри впливу на них українців і решти етносів
України. Проблема становлення політичної платформи українства як державної
нації та етнічних меншин як вагомих гравців сучасного політичного простору
досліджена на тлі історично змінюваних декорацій: у різних державах (Російській
та Австро-Угорській імперіях, УНР, Українській Державі, ЗУНР та УСРР, ІІ Речі Посполитій і Румунському королівстві, ЧСР та УРСР, незалежній Україні),
соціально-економічних і політичних системах.
Ключові слова: етнополітика, етнос, етнічність, нація, національність, ідентичність, примордіалізм, конструктивізм.
The work discusses the peculiarities of usage of ethnopolitics science categories and terms in exploration of social realities and in interpretation of the findings from the praxeology point of view.
Key words: ethnopolitics, ethnos, nation, nationality, identity, primordialism, constructionism.
Ключові слова: етнополітика, етнос, етнічність, нація, національність, ідентичність, примордіалізм, конструктивізм.
The work discusses the peculiarities of usage of ethnopolitics science categories and terms in exploration of social realities and in interpretation of the findings from the praxeology point of view.
Key words: ethnopolitics, ethnos, nation, nationality, identity, primordialism, constructionism.
Ключові слова: етнополітика, етнонаціональні відносини, об’єкт і предмет дослідження, регіон, регіоналізація
The work lays out the author’s version of distinguishing of the ethnopolitical in social relation in Ukraine and its regions as object and matter of scientific study.
Key words: ethnopolitics, ethnic and national relations, object and matter of study, region, regionalization.
мови як державної”. У цьому акті сформульовано іманентно суперечливий постулат, згідно з
яким український соціум утворюють дві українські нації: етнічна та громадянська, де перша є
системним складником другої. На відміну від термінів і понять науки, що допомагають пізнавати дійсність, терміни та поняття законодавства впливають на формування цієї дійсності.
Відтоді всі гілки державної влади, політикум, науковці й широкий загал мусять шукати порозуміння щодо питань, які саме цінності українців слід вважати національними та їх захищати
й культивувати: українські національні етнічні чи українські національні громадянські. Щоб
запобігти такої потенційно конфліктної суперечливості, в статті вжито словосполучення
“національно-громадянські цінності” як синонім терміна “національні цінності”. Обидва вони
похідні від уявляння й розуміння сучасної української нації як громадян української й усіх інших
національностей (етнічностей), об’єднаних сумісними з етноукраїнською більшістю цінностями в спільноту, всередині якої зберігаються індивідуальні й групові етнічні, культурні, мовні, релігійні, регіональні, політичні та інші відмінності. Як аргументовано в статті, саме так
українську націю сприймає більшість населення країни. Ця позиція суголосна з Рекомендацією
Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) 1735 (2006) від 26.01.2006 р. під назвою “Про
поняття “нація”. Джерелами інформації за темою дослідження стали матеріали репрезентативних щодо населення України та її регіонів результати масових опитувань, виконаних
авторитетними соціологічними інституціями. За результатами аналітично-синтетичного
опрацювання цих матеріалів сформовано масив фактів, які унаочнюють тенденції й специфіку
загальноукраїнської та регіональної динаміки національно-громадянських цінностей з найбільшим інтегративним потенціалом. Такими є сама українська нація як багатоскладова громадянська спільнота з етноукраїнським осердям, українське громадянство, почуття патріотизму й гордості за належність до спільноти українських громадян, державна незалежність
України.
Ключові слова: українська нація, національно-громадянські (національні) цінності, громадянство, громадянська гордість, патріотизм, державна незалежністьUnlike the scientific terms and concepts, which help to learn about reality, the terms and concepts of
legislation affect the formation of this reality. In 2019, the Parliament of Ukraine adopted the law
112
Котигоренко В.О.
ISSN 1681-116X. Ukr. socìum, 2021, № 4 (79)
“Onto Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as the State Language”. In this act, there
is an immanently contradictory postulate, according to which two Ukrainian nations form the
Ukrainian society: ethnic and civil, where the former is a systemic component of the latter. Since then,
all branches of state power, politicians, scientists, and the general public should understand which
values of Ukrainians should be considered national and be protected and cultivated: Ukrainian
national-ethnic or Ukrainian national-civil. To prevent such potentially conflicting contradictions, the
article uses the phrase “national-civil values” as a synonym for the term “national values”. Both are
derived from the idea and understanding of the modern Ukrainian nation as citizens of Ukrainian and
all other ethnic identities, united by values mutual compatible with the ethno-Ukrainian majority in a
community within which individual and group ethnic, cultural, linguistic, religious, regional, political
and other differences persist. As reasoned in the article, this is how the Ukrainian nation is perceived
by the majority of the country's population. This position is consistent with the recommendation of the
Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE) 1735 (2006) dated January 26, 2006,
entitled “The Concept of “Nation”. Sources of information on the research problem were the results
of mass surveys that represent the entire population of Ukraine and its regions, conducted by
respectful sociological institutions. Based on these materials' analytical and synthetic processing, an
array of facts has been formed that show the trends and specifics of the All-Ukrainian and regional
dynamics of national-civil values with the most significant integrative potential. It shows Ukrainian
nation as a multifaceted civil society with an ethno-Ukrainian core, Ukrainian citizenship, a sense of
patriotism and pride in belonging to the community of Ukrainian citizens, and the Independence of the
Ukrainian state.
Keywords: Ukrainian nation, national-civic (national) values, citizenship, civil pride, patriotism,
Independence of the state.
Ключові слова: стратегія, етнонаціональна політика, українська нація, корінні народи, національні меншини..
• The presented article grounds the necessity to work out and officially affirm the Strategy of the State Ethnopolitics in Ukraine. A project of this Strategy suggested in the form of a state legislative act.
Keywords: strategy, ethnopolitics, Ukrainian nation, indigenous peoples, national minorities.
значень у дискурсі етнополітичної науки і суспільної практики.
Ключові слова: нація, національність, примордіалізм, конструк"
тивізм, етнічність, етнополітика, громадянство
The etymology of the term «nation» is analyzed alongside with
the dynamics of its meanings in the discourse of social science and
practice.
Keywords: nation, nationality, primordialism, constructionism, eth"
nopolitics, ethnicity, citizenship.
Ключові слова: політична влада, повноваження, президент, парламент, вибори.
The paper analyses the institutional causes for the incessant attempts of various
groups of Ukrainian ruling class to change the constitutional model of political power relations in the state. It is shown that the main cause for these attempts is the empowerment of the President of Ukraine with a hybrid of powers, many of which, according to the standards of separation of powers, must belong, respectively and exclusively, to its legislative, executive and judicial branch. The President is also endowed with instruments to influence the personal composition and functioning of these branches, and not only them. The experience of the functioning of such a model confirms the universality of the aphorism that “power corrupts, and absolute power corrupts absolutely”.
This experience also gives grounds for the conclusion that such a model is
the worst case scenario of the embodiment of the principle of “checks and balances” in the system of power relations. Accordingly, the paper substantiates the author’s version of the advisability of transforming the current parliamentary-presidential model into a model of the parliamentary-prime ministerial with limited powers of the President. It is demonstrated that the mixed system of elections to the Ukrainian parliament is also hybrid. It creates advantages for parties associated with large (oligarchic) business, and also helps to establish control over the parliament by the President and his entourage. In order to replace the resulting practices with more democratic ones, the paper substantiates the necessity and methods of equalizing the conditions for participation of political parties in parliamentary elections and the distribution of deputy mandates. To achieve this goal it is necessary: to move from a mixed system of elections to the Verhovna Rada of Ukraine to a system of proportional elections with the political parties’ lists in a single multi-mandate constituency; to provide legislatively for the return of financial pledge to all parties which are subjects of elections, and not only to the winner-parties; to cancel the procedure according to which in the distribution of deputy mandates participate only parties that gain votes in an amount that must
exceed some arbitrarily set percentage as a percentage of the number of voters who
participated in the vote. This is necessary in order, first, to eliminate the neglect of the political will of a large part of the voters and manipulate their voices; secondly, to set up and give effect to the mechanism of “natural” selection of candidates in the lists of parties on the basis of real trust of people, rather than by the criterion of a “threshold” percentage, beneficial to leaders and participants of party formations, which for many years have been changing one another in power and state management, and do everything needed to preserve this practice; thirdly, to remove the artificial obstacle that restrains positive changes within the ruling class of Ukraine due to the inflow of new people and fresh productive ideas.
Key words: political power, empowerment, President, parliament, elections.
часної України (1990 – 1991 рр., 2004 – 2005 рр., від кінця 2013 року)
з розвитком української нації як громадянської спільноти, що об’єд-
нує людей різної етнічної та іншої належності. Виокремлено якісні
характеристики сучасного українського соціуму, кількісна динаміка
яких відображає динаміку розвитку української нації, це: а) важли-
вість для людей державної незалежності країни; б) пріоритетність
громадянства в структурі самоідентифікацій дорослого населення;
в) гордість за належність до спільноти громадян України; г) значу-
щість почуття патріотизму як чинника суспільного єднання. З’ясо-
вано зв’язок динаміки цих показників з процесом суверенізації України
та загрозами державному суверенітету країни, її демократичному
розвитку і територіальній цілісності. Обґрунтовано висновок, що
розвиток української нації відбувається через вибір більшістю со-
ціуму вектора єднання заради національно-державного сувереніте-
ту країни і захисту своєї громадянської гідності як альтернатив
поведінці відмови від національно-державницьких цінностей і на-
ціонально-громадянської самоповаги.
Ключові слова: українська нація, національно-громадянське са-
моусвідомлення, патріотизм, суверенізація, державна незалежність,
ідентичності
Kotygorenko V. Nation-building potential of societal crises in
Ukraine. The paper examines correlation between societal bifurcation
crises in the history of contemporary Ukraine (1990–1991, 2004–2005,
from the end of 2013) and development of Ukrainian nation as a civil
association which comprises individuals of various ethnic and other
affiliations. The author determines and highlights the qualitative
characteristics of contemporary Ukrainian societal community, the
quantitative dynamics of which reflects the dynamics of Ukrainian
nation’s development: a) importance of the state independence for people;
0
154
НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 3-4(83-84)
b) priority of citizenship in the structure of adults’ self-identifications;
c) pride in affiliation with the community of citizens of Ukraine; d) significance
of the sense of patriotism as a factor of societal unity. The paper
clarifies the relation of these indicators to the process of sovereigniz
ation of Ukraine and threats to national sovereignty, to its democratic
development and territorial integrity. The author substantiates a
conclusion that the development of the Ukrainian nation takes place
due to the choice made by the majority of the societal community of the
vector of unity for the sake of nation-state sovereignty and protection of
their civil dignity as alternatives to the behaviour of the refusal of the
national and state values and national-civic self-regard.
Key words: Ukrainian nation, national-civic self-awareness, patriotism,
sovereignization, state independence, identities
Ключові слова: державна етнонаціональна політика (державна етнополітика) України, ет-нонаціональні відносини в Україні, українська нація, національна самобутність, національ-ність, українці, національні меншини України, корінні народи України, права корінних народів і національних меншин.
The article analyzes the problematic aspects of the terminology of legislation regulating ethno-national relations in Ukraine. In particular, these are denotations of the same or identical concepts with different, and in certain cases incorrect words and phrases, lack or inconsistency in the basic definitions. This situation impedes the adoption of a law that would outline the purpose, principles and long-term objectives of the state ethnopolicy and determine the conceptual foundations of further lawmaking, administrative decisions and practical political actions, as well as entails political and legal conflicts. The article substantiates the necessity of implementation of the following definitions of ethnopolitical terms into Ukrainian legislation: state ethno-national policy (state ethnopolicy) of Ukraine – the system of ideas, goals, objectives, principles, legal regulators, state decisions and actions in the field of ethno-national relations; ethno-national relations in Ukraine are relations between individuals, groups of individuals, organizations, institutions and other public entities regarding the consolidation and development of the Ukrainian nation, its historical consciousness, traditions and culture, as well as the development of ethnic, cultural, linguistic and religious distinctive identities of all indigenous peoples and national minorities of Ukraine; Ukrainian nation (Ukrainian people) – citizens of all nationalities who continue the centuries-old history of Ukrainian state building; care of ensuring the human rights and freedoms as well as decent living conditions, of strengthening civil concord on the land of Ukraine; strive to develop and strengthen a democratic, social and rule-of-law Ukrainian state; nationality – a person’s recognition of his/her belonging to a certain group, which is united by similar ideas about its ethnic, cultural, linguistic and religious distinctiveness and by the similarity of civic interests and values, and which has a common historical native name; Ukrainians – persons who are aware of their belonging to the largest ethnically distinctive group in the population of Ukraine, whose historical native name corresponds to the traditional name of the space, which is the territory of the state of Ukraine, as well as persons of all nationalities who are citizens of Ukraine; national minorities of Ukraine include groups of citizens who, being not ethnic Ukrainians, show a sense of national identity and commonality among themselves, maintain long-standing, strong and continuous ties with Ukraine; indigenous peoples of Ukraine are groups of citizens whose sense of national identity and commonality reflect the genesis of these groups in the space that is the territory of the Ukrainian state, where most of the people belonging to these groups live and who are not ethnic Ukrainians. Keywords: state ethno-national policy (state ethnopolicy) of Ukraine, ethno-national relations in Ukraine, Ukrainian nation, national identity, nationality, Ukrainians, national minorities of Ukraine, indigenous peoples of Ukraine, the rights of indigenous peoples and national minorities.
1 TRANSFORMACJA SYSTEMU POLITYCZNEGO UKRAINY (1991 – 2016)
2 PRZEMIANY RELIGIJNE I RELACJE PAŃSTWO – CERKIEW PO 1991 ROKU
3 WSPÓŁCZESNY NARÓD UKRAIŃSKI: DYNAMIKA ROZWOJU OD POCZĄTKU LAT 90. XX WIEKU
4 WSPÓŁCZESNE POLSKO-UKRAIŃSKIE POGRANICZE PAŃSTWOWE: PROCES FORMOWANIA ORAZ TOŻSAMOŚĆ MIESZKAŃCÓW
5 KULTURA POLITYCZNA I UDZIAŁ OBCOKRAJOWCÓW W RZĄDACH NA UKRAINIE W LATACH 2014 – 2016
6 TRANSFORMACJA MEDIÓW NA UKRANIE - ANALIZA JAKOŚCIOWA I ILOŚCIOWA
7 WYCHOWANIE I SYSTEM OŚWIATY NA UKRAINIE W LATACH TRANSFORMACJI USTROJOWEJ
8 SZTUKA UKRAIŃSKA NA PRZEŁOMIE XX/XXI WIEKU. POLE POSZUKIWAŃ KONCEPTUALNYCH
сучасної динаміки етнополітичних процесів на території українського
Донбасу. В контекстах цієї динаміки розкривається зв’язок етнічного
і політичного в генезисові складу, зайнятості та соціально-професій-
ної стратифікації, мовних, культурних і релігійних орієнтацій та пере-
ваг, регіональної ідентичності та особливостей суспільної поведінки
населення Донбаського регіону України. Обґрунтовано комплекс
пропозицій щодо умов і способів реінтеграції Донбасу і його насе-
лення в суспільний простір України.
The book presents the results of complex studies in historical aspects
and contemporary dynamics of ethno-political processes in the territory of
Ukrainian Donbas. In the contexts of this dynamics connection between
ethnical and political is developed in genesis of structure, employment,
social and professional stratification, language, cultural and religious
orientations and preferences, regional identity and features of social behavior
of population of Donbas region of Ukraine. The work substantiates a range
of proposals on conditions and ways by which Donbas and its population
can be reintegrated into societal space of Ukraine.
адаптації кримських татар, які повернулися й повертаються на батьківщину
з місць депортації. Обґрунтовується необхідність та аналізуються шляхи
розв’язання цієї проблеми на засадах відновлення і забезпечення громадян-
ських прав репатріантів та їх інтеграції в спільну для всього багатоетнічного
населення України систему економічних, культурних, соціально-психоло-
гічних, політичних і правових відносин, а також адаптації цих відносин до
появи і активної ролі в них громадян кримськотатарської національності.
instytucjonalny i społeczny w Europie Środkowej i Wschodniej. Należało
szybko poszukać alternatywy dla poprzedniego „ładu”. Nie wszystkie kraje
miały jednak wizję, którą można byłoby sprawnie wcielić w życie.
Z perspektywy ćwierćwiecza funkcjonowania niepodległej Ukrainy i ponad
25 lat transformacji w Europie Środkowej i Wschodniej oceny, którym
krajom udało się przejść tę drogę z sukcesem, wciąż są niejednoznaczne.
Ćwierć wieku temu wydawało się, że wszystkie państwa startują z podobnego
punktu i mają równe szanse na sukces gospodarczy, udane reformy społeczne
i dobre przemiany polityczne. Rzeczywistość była jednak dużo bardziej skomplikowana.
Nieprzygotowanie elit, uzależniające powiązania ekonomiczne
i polityczne, brak wizji i idei spajających państwu spowodowały, że zmiany
miały różne prędkości i efekty.
Dlaczego Europa Wschodnia nie cieszy się dziś tak samo jak Środkowa
efektami reform? Odpowiedzi być może szukać trzeba na samym starcie.
Ukrainie, ale także Białorusi, Mołdawii, Rosji i innym krajom obszaru poradzieckiego,
było, jak się wydaje, trudniej. System był tam bardziej opresyjny,
brutalniejszy i miał za sobą więcej pokoleń zniewolenia. Wieś w Europie
Środkowej, bez kolektywizacji właściwej Europie Wschodniej, cechowała
większa podmiotowość, samodzielność ekonomiczna i mentalność człowieka
samodzielnego (nie tylko pracownika kołchozu czy sowchozu).
Nie bez znaczenia było upaństwowienie więzi społecznych. Człowiek
w Europie Wschodniej był bardziej bezradny, mentalnie słabiej przygotowany
to zarządzania sobą i otoczeniem, pozbawiony oparcia w religii i strukturach
kościelnych, które nauczyłyby go społecznego samoorganizowania się.
Wiara była de facto sumą wiar zatomizowanych jednostek. Cerkiew nie sprostała,
jak się wydaje, wyzwaniom transformacji. Uległa podziałom, nie stanowi
klarownej reprezentacji słabszych i wykluczonych, wręcz przeciwnie –
nierzadko wchodzi w niejasne powiązania z władzą i reprezentuje jej interesy.
Przemiany, które obserwujemy na Ukrainie, są pod wieloma względami
niezadowalające. Ocena sytuacji wiąże się bowiem z możliwością dokonywania
porównań z sąsiadami z Europy Środkowej, które niestety niemal zawsze
WSTĘP
8
wychodzą na niekorzyść Ukrainy. Zwykli obywatele Ukrainy niekoniecznie
muszą zastanawiać się na co dzień, jaki ustrój polityczny i jakie instytucje są
najwłaściwsze dla sprawnego funkcjonowania państwa. Dla nich ważne są
wymierne efekty procesu przemian, a te wyraźnie widać podczas podróży
do krajów, które uczestniczyły ćwierć wieku wcześniej w podobnym modelu
społecznym, politycznym i ekonomicznym, a obecnie są członkami Unii
Europejskiej.
Sfera polityczna i ekonomiczna nie stanowi jedynego aspektu przekształcania
rzeczywistości. Można nawet postawić tezę, że impuls do zmian w tej
części Europy przyszedł ze świata wartości. Właśnie wartości poddane zostały
wielkim próbom, a jednocześnie stanowiły element społeczny na tyle słabo
uchwytny i bagatelizowany w obliczu wyzwań ekonomicznych i społecznych,
że polityka niechętnie zwracała na nie uwagę. Tymczasem sukces przemian
należy bodaj najbardziej od „jakości społeczeństwa”. Nowe społeczeństwo
miało szybko wyzwolić w sobie cechy, które zatraciło bądź w sobie utaiło
w ciągu trwania przez trzy generacje sytemu promującego zupełnie inne wartości
(niechęć do indywidualizmu i kreatywności jednostki, „urawniłowkę”).
Przed wyzwaniem stanął też świat artystyczny. Paradoksalnie, poprzedni
system gwarantował obywatelom dostęp do kultury i promował określonych
twórców. Przemiany lat dziewięćdziesiątych zmusiły stare i nowe pokolenia
twórców do weryfikowania wyborów twórczych i życiowych. Otworzyły się
wprawdzie nowe możliwości twórcze, ale państwo w obliczu kłopotów ekonomicznych
także dokonywało swoich wyborów, rezygnując ze sfer wykraczających
poza podstawowe i „egzystencjalne” zadania.
Przeformatowanie społeczne dotyczyło także sfery tożsamości. W wypadku
Ukrainy należało najpierw odpowiedzieć sobie na pytanie, kim ma być
obywatel nowej Ukrainy, jaki ma mieć stosunek do przeszłości, wartości, jak
ma być wyedukowany, czy wspólnota ma się opierać na modelu etnicznym
czy obywatelskim.
Po latach wiadomo, że popełniono wiele błędów i zaniechano ważnych
reform w dziedzinach społecznych. Władza i społeczeństwo w przypadku
Ukrainy uległy rozszczepieniu i podążają od kryzysu do kryzysu. Trzy przesilenia
(1991, 2004, 2014) ujawniły z jednej strony dużą aktywność społeczną,
umiejętność mobilizacji, a z drugiej – brak dojrzałości elit, nieumiejętność
podążania za społecznymi ambicjami. Społeczeństwo zdaje się dojrzalsze od
swych elit, a władza nie nadąża za obywatelami. Oferta, jaką daje z punktu
widzenia rozwoju gospodarczego Unia Europejska, jest atrakcyjna dla obywateli
Ukrainy, ale znacznie mniej pożądana przez władzę i oligarchów.
WSTĘP
Oznacza dla tych drugich kryzys i wyzbycie się swoich wpływów. Przed wydarzeniami
tzw. rewolucji godności władza była „samowystarczalna”, obecnie
doświadcza silnego nacisku społecznego, który zmusza ją bądź do reflektowania
nad swoimi czynami bądź większej finezji w oszukiwaniu. Społeczeństwo
przekroczyło już bowiem pewną barierę mentalną – doświadczenie
śmierci obywateli w walkach ulicznych i wojnie wewnętrznej. To czyni je
odważniejszym, a władzę ostrożniejszą w swej nonszalancji. Czy przyszłość
przemian jest w związku z tym dla Ukrainy optymistyczna? Na to pytanie
odpowiada szczegółowo osiem kolejnych rozdziałów dotyczących konkretnych
aspektów przemian kulturalnych i społecznych na Ukrainie.
The results of the analyses of ethno-political processes in Halychyna after World War II are represented in the book in the context of the mainstream of social changes under the Soviet Communist regime and in independent Ukraine. The link between political and ethnical factors is analyzed on the bases of demographical shifts in the structure of population of Ivano-Frankivs’k, Lviv and Ternopil administrative regions, as well as socio-professional stratification of the local popu-lation, its linguistic, cultural and religious advantages, specific features of regional identity, electoral etc. social behavior.
У тексті викладено результати дослідження внутрішньополітичних та зовнішньополітичних умов, причин і чинників суспільної кризи на українському Донбасі в її зв’язку з агресією Російської Федерації проти України. Обґрунтовано пропозиції щодо ініціатив, напрямів та механізмів політичного врегулювання ситуації із забезпеченням національних інтересів України.
Доповідь розрахована на фахівців у галузі державного управління, політиків, науковців, викладачів, аспірантів та студентів соціальних і гуманітарних спеціальностей, усіх, хто має інтерес до політичної науки і політичної практики.
Мета і завдання доповіді: 1) розкрити зміст наукового поняття «інституції», як його трактують на Заході, звідки воно увійшло до українського дослідницького дискурсу; 2) показати витоки означеної вітчизняної термінологічної проблеми; 3) аргументувати важливість узгодження національної термінології зі західним науковим та загальносоціальним слововжитком.