Criminal Law

Виконано аналіз зміни у предметі контрабанди. Автором також досліджено доцільність виключення стратегічно важливих сировинних товарів із переліку предметів контрабанди та наведені аргументи щодо передчасності даного кроку. Відмічено також фактори, які сприяли декриміналізації даного предмету контрабанди. На підставі проведеного дослідження запропоновано включити до предметів контрабанди «товари, які мають важливе економічне значення».
It was analyzed changes in the subject of smuggling. Also the author examined the expediency of exception of strategic commodities to the list of smuggling and the given reasons for prematureness of this step. It was noted the factors that contributed to the decriminalization of this subject of smuggling. Based on the research it was proposed to include «goods that have economic importance» to smuggling.

В работе определяются основные причины и обозначены имеющиеся проблемы в сфере уголовной ответственности за ненадлежащее исполнение профессиональных обязанностей медицинским или фармацевтическим работником. Авторы исследуют состав преступления, предусмотренный ст. 140 УК Украины, выявляют неточности между законодательным указанием на потерпевшего («больной») и фактическим потерпевшим («пациент»). Также анализируется практика назначения наказания за исследуемое преступление и выявлено, что в большинстве случаев виновные избегают отбывания реального наказания.

Criminal responsibility for the improper execution of professional duties by medical or pharmaceutical worker (clause 140 CC of Ukraine).

The paper is identified the main causes and existed problems in the sphere of criminal responsibility for the improper execution of professional duties by a medical or pharmaceutical worker. The authors described the components of crime which provided for in clause 140 Criminal Code of Ukraine; revealed inaccuracies between the legislative indication of the victim ("the ill person") and the actual victim ("patient"). Also, it is analyzed the practice of imposing punishment for the investigated crime and revealed that in most cases the guilty persons avoid serving a real punishment.

The report is devoted to research of Article 197 of the Criminal Code of Ukraine, its history and consideration of the offered short stories. The necessity of observance of the succession in a right and maintenance of this crime are specified on the basis of the conducted analysis.

Доповідь присвячена дослідженню ст. 197 КК України, її історії та розгляду новел, що пропонуються. На основі проведеного аналізу вказується на необхідність дотримання наступності в праві та на потребі в збереженні цього злочину.

Доклад посвящен исследованию ст. 197 УК Украины, её истории и рассмотрению новелл, которые предлагаются. На основании проведенного анализа указывается на необходимость придерживаться преемственности в праве и на сохранении этого преступления.

4 years Law of Ukraine No. 4025 is being used and it is allow to conclude that humanization have not taken place. On the contrary, analysis of data of judicial practice shows that now criminal responsibility for art. 229 Criminal Code of Ukraine uses more often. The size of sanction is overstated. As a result courts impose a minimum fine or a fine lower than the minimum border of the sanction (in accordance with Art. 69 of the Criminal Code of Ukraine).

За 4 роки чинності Закону № 4025 аналіз судової практики дозволяє зробити висновок, що гуманізація не відбулася. Навпаки, дані свідчать, що нині до кримінальної відповідальності осіб за ст. 229 КК України притягають частіше. А розмір санкції є явно завищений, тому найчастіше призначається штраф у межах нижньої межі відповідної санкції або нижче від найнижчої межі (в порядку застосування ст. 69 КК).
4 года действия Закона Украины № 4025 позволяют сделать выводы, что гуманизация не состоялась. Наоборот, данные показывают, что сейчас к уголовной ответственности за ст. 229 УК Украины привлекаются чаще. А размер санкции явно завышен, в результате чего чаще назначается минимальный штраф либо штраф ниже от минимальной границы санкции в порядке ст. 69 УК Украины.

In this thesis discussion about criteria and indexes of punishment efficiency is represented. Also it was given short description of theory of economics of crime and punishment which is widespread in the USA.
У тезах представлена дискусія про критерії та показники ефективності покарання, а також наводиться стислий опис теорії економіки злочину і покарання, що є розповсюдженою в США.

В тезисах представлена дискуссия о критериях и показателях эффективности наказания, а также дается краткое описание теории экономики преступления и наказания, распространенной в США.

У тезах аналізується питання доцільності призначення і відбування виправних робіт за порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна. Відмічається, що цей вид покарання має бути виключений із санкції ст. 197 КК України.

В тезисах анализируется вопрос целесообразности назначения и отбывания исправительных работ за нарушение обязанностей по хранению или охране имущества. Отмечается, что этот вид наказания следует исключить из санкции ст. 197 УК Украины.

The theses analyze the appropriateness of sentencing and serving penal labor for breaching the duty of keeping or protecting the property issue. It has been noted that this kind ofpenalties should be excluded from sanction of Art. 197 of the Criminal Code of Ukraine.

У роботі здійснено критичний аналіз концептуальних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 р., який вніс зміни до Кримінального кодексу України, встановивши кримінальну відповідальність за вчинення особою кримінального проступку, в розрізі виявлення прогалин та колізій. У зв’язку із появою кримінального проступку в національному кримінальному законодавстві останнє зазнало значних змін та доповнень, які переформатували окремі традиційні підходи в кримінальному праві України. Насамперед було виконано перерозподіл всіх правопорушень, які передбачені КК України, на кримінальні проступки, нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі злочини. Також у більшості випадків відбулося посилення кримінальної відповідальності передусім шляхом збільшення розміру такого покарання як штраф. Окрім цього, була встановлена непропорційність при змінах ставок штрафу.
З'ясовано співвідношення між «кримінальним правопорушенням», «злочином» і «кримінальним проступком», здійснено аналіз положень ст. 12 КК та її вплив на інші положення КК України. Так, у низці випадків виявлені неточності чи прогалини, а саме при регламентації звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб (статті 45, 46, 80, 97, ч. 2 ст. 96-7 та ч. 2 ст. 106 КК України).
Досліджено повторність як ознаку, яка характеризує кваліфіковані (особливо кваліфіковані) склади кримінальних правопорушень, та як обставину, яка обтяжує покарання. Виявлено прогалини при конструюванні ст. 32 КК України. Також піддаються критиці упущення в заміні терміну «злочин» на «кримінальне правопорушення» у ст. 10 та пунктах 1, 5, 10, 11 та 12 ч. 2 ст. 67 КК України.

The paper provides a critical analysis of the conceptual provisions of the Law of Ukraine "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine to Simplify Pre-trial Investigation of Certain Categories of Criminal Offenses" № 2617-VIII (22.11.2018), that amended the Criminal Code (next – CC) of Ukraine, establishing criminal liability for committing a criminal offense by a person in terms of identifying gaps and conflicts. Due to the emergence of criminal misconduct in the national criminal law, the latter has undergone significant changes and additions, which have reformatted traditional approaches of Ukrainian criminal law. First, the redistribution of all offenses under the CC of Ukraine into criminal offenses, minor, serious and especially serious crimes was performed. Also, in most cases criminal liability was strengthened primarily by increasing the size of fine penalty. In addition, disproportion was found in the change of fine rates.
The interconnection between "criminal offense", "crime" and "criminal misconduct" is established, the analysis of CC’s Art. 12 provisions and its impact on other provisions of the CC of Ukraine is conducted. In a number of cases inaccuracies or gaps were identified, namely in the regulation of exemption from criminal liability, exemption from serving a sentence due to the expiration of the statute of limitations for execution of a conviction and criminal nature measures applicable to entities (Articles 45, 46, 80, 97, section 2 of Art. 96-7 and section 2 of Art. 106 of the CC of Ukraine).
Recurrence has been studied as a feature that characterizes qualified (especially qualified) corpus delicti, and as a circumstance that aggravates punishment. Gaps in the Art. 32 of the CC of Ukraine construction is revealed. Also, the replacement of the term "crime" with the term "criminal offense" is criticized in Art. 10 and paragraphs 1, 5, 10, 11 and 12 of section 2 of Art. 67 of the CC of Ukraine due to shortcomings.
It is proposed to adjust the provisions of Art. 10 and Art. 67 of the CC of Ukraine, replacing “crime” with “criminal offense” and to bring the provisions of the Law of Ukraine "On the application of amnesty in Ukraine" in line with the current CC of Ukraine, as well as eliminate identified discriminatory provisions in Art. 32 and 89 of the CC of Ukraine as soon as possible.
У роботі здійснено критичний аналіз концептуальних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих кате-горій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 р., який вніс зміни до Кримінально-го кодексу України, встановивши кримінальну відповідальність за вчинення особою кримінального проступку, в розрізі виявлення прогалин та колізій. У зв'язку із появою кримінального проступку в національному кримінальному законодавстві останнє зазнало значних змін та доповнень, які пере-форматували окремі традиційні підходи в кримінальному праві України. Насамперед було виконано перерозподіл всіх правопорушень, які передбачені КК України, на кримінальні проступки, нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі злочини. Також у більшості випадків відбулося посилення кримінальної відповідальності передусім шляхом збільшення розміру такого покарання як штраф. Окрім цього, була встановлена непропорційність при змінах ставок штрафу. З'ясовано співвідношення між «кримінальним правопорушенням», «злочином» і «кримінальним проступком», здійснено аналіз положень ст. 12 КК та її вплив на інші положення КК України. В низці випадків виявлені неточності чи прогалини, а саме при регламентації звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб (статті 45, 46, 80, 97, ч. 2 ст. 96-7 та ч. 2 ст. 106 КК України). Досліджено повторність як ознаку, яка характеризує кваліфіковані (особливо кваліфіковані) склади кримінальних правопорушень, та як обставину, яка обтяжує покарання. Виявлено прогалини при конструюванні ст. 32 КК України. Також піддаються критиці упущення в заміні терміну «злочин» на «кримінальне правопорушення» у ст. 10 та пунктах 1, 5, 10, 11 та 12 ч. 2 ст. 67 КК України. Пропонується якнайшвидше скоригувати положення ст. 10 та ст. 67 КК України, замінивши злочин на кримінальне правопорушення, привести положення Закону України «Про застосування амністії в Україні» у відповідність з чинним КК України, а також усунути виявлені дискримінаційні положення у ст. 32 та 89 КК України. Ключові слова: кримінальне правопорушення, злочин, кримінальний проступок, кримінальна відповідальність, повторність кримінальних правопорушень, обставини, які обтяжують покарання, санкція, судимість. Постановка проблеми. 1 липня 2020 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового роз-слідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 р. (далі-Закон № 2617-VIII), який ввів до Кримінального кодексу (далі-КК) України кримінальний про-ступок, що було однією із найобговорюваніших у науково-практичних колах тем останнього десятиліття. При цьому науково-практична спільнота, особливо спеціалісти з кримінально-процесуального права, загалом схвально, хоча і з певними застереженнями, сприйняла новели, аргументуючи їх необхідність насамперед потребою наблизити наше законодавство до європейського, уникнути ймовірності незабезпечення права на захист, економією кримінальних репресій, зменшенням навантаження на слідчі органи досудового розслідування та ін. Водночас 17 червня 2020 р. було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних право-порушень» № 720-IX, яким законодавець намагався скорегувати окремі недоліки базового Закону (але загалом ці корективи стосувалися положень Особливої частини КК, а не тих недоліків, які нами виявлені). Окрім цього, була встановлена непропорційність при змінах ставок штрафу.
З'ясовано співвідношення між «кримінальним правопорушенням», «злочином» і «кримінальним проступком», здійснено аналіз положень ст. 12 КК та її вплив на інші положення КК України. В низці випадків виявлені неточності чи прогалини, а саме при регламентації звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб (статті 45, 46, 80, 97, ч. 2 ст. 96-7 та ч. 2 ст. 106 КК України).
Досліджено повторність як ознаку, яка характеризує кваліфіковані (особливо кваліфіковані) склади кримінальних правопорушень, та як обставину, яка обтяжує покарання. Виявлено прогалини при конструюванні ст. 32 КК України. Також піддаються критиці упущення в заміні терміну «злочин» на «кримінальне правопорушення» у ст. 10 та пунктах 1, 5, 10, 11 та 12 ч. 2 ст. 67 КК України.
Пропонується якнайшвидше скоригувати положення ст. 10 та ст. 67 КК України, замінивши злочин на кримінальне правопорушення, привести положення Закону України «Про застосування амністії в Україні» у відповідність з чинним КК України, а також усунути виявлені дискримінаційні положення у ст. 32 та 89 КК України.

Problem statement. Human trafficking is criminalized by Article 149 of the Criminal Code of Ukraine in force.
Notwithstanding the conventional character of this norm, the legislator has repeatedly made changes, referring on each
occasion, inter alia to the notion of "human exploitation", which represents a significant criminogenic feature of this corpus
delicti. These changes call for critical reflection considering the questions that arise: 1) whether the notion of "human
exploitation" can be defined through identifying and legislative consolidation of its features as well as whether this step is
appropriate; 2) provided the listing of major forms of human exploitation retains, should it continue to be opened; 3) whether
this listing requires reduction since the Criminal Code of Ukraine in force enumerates as many as 17 (!) forms of human
exploitation. Purpose are: ascertaining common features, pertaining to the notion of "human exploitation"; revealing the
essence of exploitation types including sex exploitation, porn industry exploitation, forced labor, forced provision of cervices,
slavery or practices similar to it, serfdom as well as debt bondage, which are fixed in paragraph 1 of note of Article 149 of
the Criminal Code of Ukraine; defining the features pertaining to the notions of "sex exploitation" and "labor exploitation";
developing proposals regarding the legislative improvement of the norm provided by Article 149 of the Criminal Code of
Ukraine. Methods. The deductive method was used for summarizing perspectives regarding the contents of the notion
"exploitation" in the Ukrainian as well as foreign academic literature, in the court practice of Ukraine and the European Court
of Human Rights. Due to the analysis and synthesis the study of the structure of this notion has been undertaken, together
with the structure study of sex exploitation and labor exploitation as types of human exploitation. The application of
comparative-legal method has allowed determining the specificities of interpreting the meaning assigned to the notion of
"exploitation" in international legal acts. The Formal-Dogmatic approach has been employed for the purpose of identifying
gaps and establishing ways of improving the types of human exploitation listed in the national legislation. Results. General
features of human exploitation have been identified, individual features of sex exploitation and labor exploitation has been
determined. Conclusion. It has been substantiated that for the sake of defining the notion of "human exploitation" in the text
of criminal liability law it is advisable to use the open list of the its representative types. In this case, the list is to be reduced
due to singling out wider types of exploitation, namely "sex exploitation" and "labor exploitation".
Постановка проблеми. У чинному Кримінальному кодексі України відповідальність за торгівлю людьми передбачено у ст.149. Незважаючи на конвенційний характер цієї норми, законодавець неодноразово вносив зміни, які кожного
разу стосувалися, в т.ч. й поняття "експлуатація людини", що виступає важливою криміноутвооюючою ознакою даного складу злочину. Ці зміни потребують критичного переосмислення щодо питань: чи можна та доцільно надати визначення поняттю "експлуатація людини" шляхом встановлення та законодавчого закріплення його індивідуальних
ознак; чи повинен перелік типових форм експлуатації людини і надалі залишатися відкритим, якщо його залишити в
кримінальному законі; чи потребує він скорочення. Метою статті є: встановлення загальних ознак, властивих поняттю "експлуатація людини"; розкриття змісту таких форм експлуатації, як сексуальна експлуатація, використання в
порнобізнесі, примусова праця, примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний
стан та залучення в боргову кабалу, які закріплені у п.1 примітки до ст.149 Кримінального кодексу України; встановлення ознак, властивих поняттям "сексуальна експлуатація" та "трудова експлуатація"; вироблення пропозицій щодо
законодавчого удосконалення норми, передбаченої ст.149 Кримінального кодексу України. Методи. Дедуктивний
метод було використано для узагальнення існуючих точок зору щодо змісту поняття "експлуатація" як в українській,
так і в іноземній науковій літературі, судовій практиці України та Європейського суду з прав людини. Завдяки аналізу
та синтезу здійснено дослідження структури цього поняття, а також структури таких форм експлуатації людини, як
сексуальна та трудова. Застосування порівняльно-правового методу дозволило визначити особливості тлумачення
досліджуваних понять у законодавстві країн Східної Європи. Логіко-семантичний метод дослідження надав можливість встановити особливості тлумачення змісту, який закладається в поняття "експлуатація" в міжнародно-правових
актах. Догматичний метод використано задля виявлення недоліків і встановлення способів удосконалення перелічених у вітчизняному законодавстві форм експлуатації людини. Результат. Встановлені загальні ознаки експлуатації
людини, визначені індивідуальні ознаки трудової та сексуальної експлуатації. Висновки. Обґрунтовано, що доцільніше задля визначення поняття "експлуатація людини" у тексті закону про кримінальну відповідальність використовувати відкритий перелік типових форм останньої. При цьому підлягає скороченню за рахунок виділення більш широких форм експлуатації, якими є поняття "сексуальна експлуатація" та "трудова експлуатація".

It is examined in the article the provisions of current criminal law in terms of compliance with international legal obligations, which Ukraine has been taken while ratified the Convention on the counterfeiting of medical products and similar crimes involving threats to public health (the Medicrime Convention) in terms of liability of legal entities for the creation and circulation of counterfeit medical products. It was proved that in fact there is no such responsibility, and, therefore, he obligation is not fulfilled. A number of explanatory notes were also analyzed, which determined the range of criminal offenses for the commission of which measures of a criminal nature may be applied to a legal entity. It is established that no obstacles or arguments for non-inclusion in paragraph 1 of part 1 of Art. 96-3 of the Criminal Code of Ukraine there are no pharmaceutical crimes. An analysis of the leading international experience in the implementation of liability of legal entities for these acts, in particular, Spain, Germany and Switzerland. In addition, judgments of foreign states, which proves that
pharmaceutical crimes are crimes that can be committed by transnational organized crime. Therefore, the obligation to expand the range of crimes under Part 1 of Art. 96-3 of the Criminal Code of Ukraine follows from the UN Convention against Transnational Organized Crime.
It was emphasized that in order to effectively counter the spread of
counterfeit medical products, it is necessary to expand the powers of the State Medical Service to control the quality of medical products without prior notice of inspection of business entities (Law of Ukraine “On Basic Principles of State Supervision (Control)” 2007 № 877).
It is necessary to bring the national legislation in line with Art. 11 of the
Medicrime Convention to escape from all drawbacks due to expansion range of crimes that could help to make responsible the legal entities in criminal law. For this purpose, it is mandatory to add paragraph 1 Part 1 of Art. 96-3 by reference to Articles 305 and 321-1 of the Criminal Code of Ukraine.