Аметист
| Аметист | |
|---|---|
 друза кристалів аметисту з ПАР | |
| Загальні відомості | |
| Хімічна формула | SiO2 |
| Клас мінералу | прості оксиди |
| Генезис | гідротермальний, магматичний |
| Ідентифікація | |
| Колір | фіолетовий до блідого червонувато-фіолетового |
| Форма кристалів | зазвичай короткопризматичні, переважають грані ромбоедра |
| Сингонія | тригональна |
| Спайність | — |
| Злам | конхоідальний |
| Твердість | 7 |
| Блиск | скловидний, глянцевий |
| Прозорість | від прозорого до напівпрозорого |
| Колір риси | білий |
| Густина | 2,63–2,65 |
| Розчинність | нерозчинний у воді |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Показник заломлення | nω = 1,543–1,553 nε = 1,552–1,554 |
| Подвійне променезаломлення | +0,009 |
| Плеохроїзм | відсутній |
| Кут/Дисперсія оптичних осей | 0,013 |
| Інші характеристики | |
| Плавкість | 1650±75 °C |
| Особливі характеристики | п'єзоелектричний |
 Аметист у Вікісховищі | |
.jpg)
Амети́ст (від грец. αμεθυστος — «тверезий», за стародавнім повір'ям — засіб проти сп'яніння) — мінерал групи кварцу.
Назва походить від грецького ἀμέθυστος (amethystos) — «протидія сп'янінню».
Хімічна формула: SiO2 — діоксид кремнію.
Прозорий фіолетовий різновид кварцу, забарвлення якого має радіаційну природу[1] і обумовлено структурною домішкою Fe3+ і Fe2+, що заміщує Si або перебуває в міжвузлях[2]. Колір також пов'язують з домішками марганцю або органічного барвника. Відтінки забарвлення — від блакитнувато-фіолетового, лавандово-синього до пурпурно-темного.
В українській науковій літературі вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Феофана Прокоповича (Києво-Могилянська академія, 1705—1709).
Як напівдорогоцінний камінь використовується в ювелірних та художніх виробах.
.jpg)
Прожарювання аметистів за температури 470—750°С призводить до зміни їхнього забарвлення на золотисто-жовте — цитринове, а необережне нагрівання — взагалі до його зникнення. Більшість цитринів, що надходять на ринок, являють собою обпалені аметисти. При радіоактивному опроміненні первинне забарвлення відновлюється[1].
На ринку дорогоцінних каменів часто використовують торгові найменування, які не відповідають їх мінералогічній назві[1]:
- богемський топаз або золотистий, індійський, іспанський, саламанський топаз, мадейра-топаз, пальмейра-топаз, сьєрра-топаз — цитрин (обпалений аметист)
- віденський аметист — фіолетова шпінель або фіолетовий корунд
- аметист західний — власне аметист
- аметист літієвий — торговельна назва кунциту — рожевого чи фіолетового різновиду сподумену
- аметист саксонський — апатит фіолетового кольору
- аметист східний корунд — застаріла назва фіолетового корунду або торговельна назва прозорої відміни корунду
- аметист підробний — будь-який камінь, що за кольором і блиском нагадує аметист, зазвичай флюорит
- аметист-сапфір (фіолетовий різновид корунду)
Зустрічається в гранітних пегматитах, кварцових жилах і у вигляді друз в порожнинах вулканічних порід в основному на Уралі, в Індії, США, Уругваї і Бразилії.
В Україні є на Волині (Житомирська область) та в Криворізькому і Донецькому басейнах, також у Рівненській області.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Аметист // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Аметист // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Аметист. у Галереї мінералів. (англ.)
- Поширення родовищ аметисту у світі. [Архівовано 12 липня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Аметист. [Архівовано 10 квітня 2008 у Wayback Machine.] у каталозі коштовного каміння Gemstone. [Архівовано 29 листопада 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
