Location via proxy:   [ UP ]  
[Report a bug]   [Manage cookies]                
Перейти до вмісту

Карме (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карме
Carme


Карме

Дані про відкриття
Дата відкриття 30 липня 1938 року
Відкривач(і) Сет Барнс Ніколсон
Планета Юпітер
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 23 400 000 [1] км
Орбітальний період 702,28 діб
Ексцентриситет орбіти 0,25
Нахил орбіти 164,91° (до екліптики), 167,53° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина {{{видима зоряна величина}}}
Діаметр ~46 км
Середній радіус ~23 км
Площа поверхні 6 600 км²
Маса 1,3×1017 кг
Густина 2,6 (оцінка) г/см³
Друга космічна швидкість 0,028 км/с
Альбедо 0,04 (оцінка)
Атмосферний тиск ~0,017 Па
Температура поверхні ~124 К
Атмосфера відсутня
Інші позначення
Юпітер XI

Карме у Вікісховищі

Карме (грец.Κάρμη) (англ. Carme) — нерегулярний супутник Юпітера, відомий також під назвою Юпітер XI. З 1955 по 1975 називався Пан (англ. Pan).

Назва закінчується на «е» згідно з правилами Міжнародного астрономічного союзу для позначення супутників з ретроградними орбітами.

Відкриття

[ред. | ред. код]

Відкритий 1904 року Сетом Барнсом Ніколсоном (англ. Seth Barnes Nicholson) в обсерваторії Маунт-Вілсон, що у Каліфорнії, і названий Юпітер XI. 1975 року отримав офіційну назву Гімалія — по імені персонажа давньогрецької міфології — німфи Гімалії. У Гімалію був закоханий Зевс (в римському пантеоні — Юпітер).

Орбіта

[ред. | ред. код]

Супутник за 702,28 земної доби здійснює повний оберт навколо Юпітера на відстані приблизно 23,4 Мкм. Орбіта має ексцентриситет 0,25.

Елара належить до групи Карме, супутників що обертаються за 23—24 Гм від Юпітера, з нахилами орбіт приблизно 165°. Орбіти супутиків постійно змінюються внаслідок впливу Сонця і Юпітера, в цій статті наведена інформація станом на 2000 рік.

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Супутник діаметром приблизно 46 кілометрів, альбедо 0,04. Оцінна густина 2,6 г/см³.

Має нейтрально-сірий колір (Показник кольору B-V=0.62, R-V=0.4). Так звані «водні» поглинання на довжинах хвиль 3 μм, подібно до астероїдів типу C, можуть свідчити про наявність води в мінералах астероїда.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Jacobson, R. A. (2000). The Orbits of Outer Jovian Satellites. Astronomical Journal. 120: 2679—2686. doi:10.1086/316817.

Посилання

[ред. | ред. код]