Мишоловка (Київ)
| Мишоловка | ||||
 Де ля Фліз. Мишоловка (1854) | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°22′35″ пн. ш. 30°31′47″ сх. д. / 50.37638889° пн. ш. 30.52972222° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Голосіївський | |||
| Адмінодиниця | Київ | |||
| Головні вулиці | Квітки-Основ'яненка | |||
| Транспорт | ||||
| Метрополітен |
 «Деміївська» | |||
| Залізнична інфраструктура | Київ-Деміївський | |||
| Карта | ||||
  Мишоловка Мишоловка (Київ) | ||||
Мишоло́вка (Миша́ловка) — колишнє село, а нині місцевість на півдні Києва (Голосіївський район). У міській смузі з 1923 року. Простягається між проспектом Науки, Китаївською вулицею та Голосіївським лісом. Прилягає до місцевостей Багринова гора, Голосіїв, Китаїв, Корчувате і Пирогів (через лісосмугу). Охоплює Болгарський хутір і Самбурки. Головні вулиці — Закарпатська, Квітки-Основ’яненка, Ягідна.
Вперше згадується як селище Миша́ловка — володіння Печерського монастиря 1618 року. З цього іноді роблять висновок, що тут щось змішували за допомогою якогось млина. Можливо (хоч і малоймовірно), що так і було, але логічнішою видається саме назва Мишо́ловка — дуже вже нагадує справжню пастку ця улоговина між двома горами. Існує навіть легенда (створена у XX столітті), що козаки 1651 року заманили в цю пастку війська Радзивіла. Саме Мишаловкою з кінця XVIII століття називали село, що мало офіційний статус деревня Хотівської волості Київського повіту Київської губернії.
У 1882 році за даними краєзнавця Лаврентія Похилевича село Мишаловка розташовувалось біля берега Дніпра, поміж струмків які зтікали з Китаївських та Голосіївських пагорбів на Дніпровську рівнину. На той час у Мишоловці проживало приблизно 1000 жителів, різних верств та станів які заробляли на життя в Києві, та з яких православних було лише 333 особи. В Мишоловці розташовувалися цегельні заводи, які належали приказу общественного призрения, Видубицькому монастирю та приватним особам: комерції радникові Василь Васильовичу Єпішкіну і купцеві Афіногену Степановичу Луньову[1].
У 1896 р. у червні у с. Мишоловка тоді Київської губ. при копанні льоху на садибі селянина Єфрема Терного в культурному шарі було знайдено скарб у невеликій круглодонній амфорі червоної глини, в якій в момент знахідки було відбито горло та ручки. Крім поясних прикрас до складу скарбу входили 11 монетних гривень, з них 7 - ромбоподібної форми і 4 неправильної овальної форми. Клад на той час було передано на зберігання у Київський історичний музей. За думкою вчених скарб можна пов'язати з половецькими нападами на Київ 1093 р. та 1096 р. або з осадою Києва 1151 р.[2][3][4].
У 1900 році налічувало 716 мешканців, які займалися хліборобством, а також працювали в Києві та заробляли перевезенням цегли (в Мишаловці працювало п'ять цегельних заводів).
На початку XX ст. починають писарі русифікувати назву та фіксувати як Мишоловка.
Під час Німецько-радянської війни село постраждало. Зберігається садибна забудова. Біля школи — пам'ятник уродженці села Марії Боровиченко. На Мишоловці за адресою Армійська вулиця, 30/12 проживав Герой Радянського Союзу Михайло Цисельський.
-
Бюст Марії Боровиченко біля школи
Існували Мишоловські вулиці (тепер Квітки-Основ'яненка, Нікопольська, частина Наддніпрянського шосе) і провулки (тепер Квітки-Основ'яненка і Ремісничий).
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 276. — ISBN 5-88500-070-0.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 370. (рос.)
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
- Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 роки.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Похилевич, Лаврентий Иванович. Уезды Киевский и Радомысльский : статистические и исторические заметки о всех населенных местностях в этих уездах и с подробными картами их / собрал Лаврентий Похилевич изд. книгопродавца Н. Я. Оглоблина. - Киев : Тип. А. Давиденко, 1887.
- ↑ Г. Ф. Корзухина: Русские клады IX-XIII вв., 1954, стр. 133-134, табл. LVI.
- ↑ Даркевич В. Художественный металл Востока. Москва, 1976.
- ↑ Олексій Комар. До проблеми датування грошових злитків київського типу. Науковий вісник Національного музею історії України. Київ, 2017.