Мішель Буке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Буке.
Мішель Буке
фр. Michel Bouquet
Мішель Буке (2010 рік)
Мішель Буке (2010 рік)
Мішель Буке (2010 рік)
Ім'я при народженніфр. Michel François Pierre Bouquet[1]
Народився6 листопада 1925(1925-11-06)
Париж, Франція Франція
Помер13 квітня 2022(2022-04-13) (96 років)
XVIII округ Парижа, Париж, Франція[1]
ПохованняCimetière d'Étais-la-Sauvind[2]
Громадянство Франція
Діяльністьактор, педагог, кіноактор
Alma materВища національна консерваторія драматичного мистецтва
Роки діяльностіз 1944
У шлюбі зAriane Borgd і Juliette Carréd
IMDbnm0099677
Нагороди та премії
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
CMNS: Мішель Буке у Вікісховищі

Мішель Буке (Мішель Франсуа П'єр Буке) (фр. Michel François Pierre Bouquet, 6 листопада 1925, Париж — 13 квітня 2022, там само) — французький актор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 6 листопада 1925 року в Парижі. Під час окупації батько Мішеля був заарештований, і у віці 15-ти років йому довелося перервати навчання і заробляти собі на життя професіями, украй далекими від мистецтва. Проте вже в 1942 році він вступає до Паризької Консерваторії на драматичне відділення і незабаром дебютує на сцені в «Калігулі». З того часу він присвячує своє життя театрові, розглядаючи зйомки в кіно перш за все як спосіб заробити.

Його життя в кінематографі легко ділиться на три періоди. Перші 20 років (1947—1967 рр.) кіно не сприймало Буке серйозно, і актор відповідав йому тим же. Черга епізодичних, прохідних ролей не принесла йому популярності. Лише «Невірна дружина» Клода Шаброля продемонструвала режисерам і глядачеві неординарність дарування актора, і за наступні 10 років він зіграв більш ніж у 30-ти картинах.

З віком Буке набрав «фактуру»; у ці роки він грає перш за все представників буржуазного середовища, по-своєму благородних і майже завжди старомодних людей, в шафі яких частенько збиралася неабияка колекція скелетів. Другий типовий образ — представник Закону, що не гнеться і скрупульозний, що своєю принциповістю доводить ідею Правосуддя до протилежності. Своєрідну двозначність і турбуючу загадковість актора краще всього удавалося використовувати тому ж Шабролю, найвідоміші фільми якого багато в чому зобов'язані своєю неповторною атмосферою саме таланту Буке. В кінці сімдесятих Буке вирішує попрощатися з кіно і повністю присвятити себе театру. Чималу роль в цьому рішенні зіграло і його призначення в 1977 році професором Національної Консерваторії Драматичного Мистецтва, де він прийняв кафедру в самого Жюльена Берто. Всі його останні кіноролі швидше випадкові, рідкісні, і тим самим дорогоцінні — кожна його поява стає подією і, як правило, відзначається преміями. Довгождана поява в «Котлетах» — лише виконання даної Бертрану Бліє обіцянки коли-небудь знятися в його фільмі (адже в п'єсах грав).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 1947 — Мосьє Вінсент (Monsieur Vincent) — туберкульозник, реж. Моріс Клош
  • 1947 — Кримінальний відділ (BRIGADE CRIMINELLE), реж. Жильбер Жиль
  • 1948 — Манон (MANON), реж. Анрі-Жорж Клузо
  • 1948 — Білі лапи (PATTES BLANCHES), реж. Жан Гремійон
  • 1951 — Два гроші за фіалки (DEUX SOUS DE VIOLETTES), реж. Жан Ануй
  • 1951 — Три жінки (TROIS FEMMES), реж. Андре Мішель
  • 1955 — Нельська башта (LA TOUR DE NESLE), реж. Абель Ганс
  • 1958 — Пастка (LE PIEGE), реж. Шарль Брабан
  • 1960 — Катя (KATIA, The Magnificent Sinner), реж. Роберт Сьодмак
  • 1963 — Тигр душиться динамітом (LE TIGRE SE PARFUME A LA DYNAMITE), реж. Клод Шаброль
  • 1964 — Особливі прихильності (LES AMITIES PARTICULIERES), реж. Жан Деланнуа
  • 1967 — Лам'єль (LAMIEL), реж. Жан Орель
  • 1967 — Дорога в Коринф (LA ROUTE DE CORINTHE), реж. Клод Шаброль
  • 1967 — Новобрачна бувальщина в чорному (LA MARIEE ETAIT EN NOIR), реж. Франсуа Трюффо
  • 1968 — Невірна жінка (LA FEMME INFIDELE), реж. Клод Шаброль
  • 1969 — Сирена з Міссісіпі (La sirène du Mississipi) — детектив Комолі, реж. Франсуа Трюффо
  • 1969 — Останній стрибок (LE DERNIER SAUT), реж. Едуар Лунц
  • 1970 — Борсаліно (BORSALINO), реж. Жак Дере
  • 1970 — Поліцейський / (Un condé) — інспектор Фавенен, реж. Ів Буассе
  • 1970 — Розлучення (LA RUPTURE), реж. Клод Шаброль
  • 1970 — Зворотний відлік (COMPTES A REBOURS), реж. Роже Піго
  • 1970 — До початку ночі (JUSTE AVANT LA NUIT), реж. Клод Шаброль
  • 1970 — Бродячий настрій (L'HUMEUR VAGABONDE), реж. Едуар Лунц
  • 1970 — Тато, кораблики (PAPA LES PETITS BATEAUX), реж. Неллі Каплан
  • 1970 — Поліна 1880 (PAULINA 1880), реж. Жан-Луї Берлучеллі
  • 1970 — Малпертіус (MALPERTUIS), реж. Гаррі К'юмел
  • 1972 — Замах (L'Attentat) — Лемпер, реж. Ів Буассе
  • 1972 — Три мільярди без ліфта (TROIS MILLIARDS SANS ASCENSEUR), реж. Роже Піго
  • 1972 — Святе сімейство (LA SAINTE FAMILLE), реж. П'єр Коральник
  • 1972 — Змій (LE SERPENT), реж. Анрі Верней
  • 1972 — Ангели (LES ANGES), реж. Жан Девіль
  • 1972 — Немає диму без вогню (IL N'Y A PAS DE FUMEE SANS FEU), реж. Андре Каятт
  • 1973 — Змова (LE COMPLOT), реж. Рене Генвіль
  • 1973 — Франція, акционерное общество (FRANCE SOCIETE ANONYME), реж. Ален Корно
  • 1973 — Знати забороняється (DEFENSE DE SAVOIR), реж. Надін Трентіньян
  • 1973 — Великі відчуття ведуть до великої їжі (LES GRANDS SENTIMENTS FONT LES BONS GUEULETONS), реж. Мішель Берні
  • 1973 — Двоє в місті (Deux hommes dans la ville) — інспектор Ґуатро, реж. Джозе Джованні[it]
  • 1973 — Рука на відсікання (LA MAIN A COUPER), реж. Етьєн Перьє
  • 1974 — Динаміт приємно пити (LA DYNAMITE EST BONNE A BOIRE), реж. Гжегож Трембасевіч
  • 1974 — Підозрювані (LES SUSPECTS), реж. Мішель Він
  • 1975 — Томи (THOMAS), реж. Жан-Франсуа Діон
  • 1975 — Поцілунки в понеділок, реж. Мішель Одіар
  • 1976 — По той бік страху (AU-DELA DE LA PEUR), реж. Яннік Андрєї
  • 1977 — Венсан прив'язує осла поблизу (VINCENT MIT LANE DANS LE PrE), реж. Паоло Зукка
  • 1976 — Іграшка (LE JOUET), реж. Франсіс Вебер
  • 1978 — Загибель мадам Леман (L'ordre et la sécurité du monde), реж. Клод Д'Анна
  • 1978 — В інтересах держави (LA RAISON D'Etat), реж. Андре Каятт
  • 1982 — Знедолені (Les Misérables), реж. Робер Оссейн
  • 1983 — Втеча вперед (LA FUITE EN AVANT), реж. Крістіан Зербіб
  • 1984 — Різдвяна історія (A Christmas Carol), реж. Клайв Донер
  • 1985 — Курча під оцтом (POULET AU VINAIGRE), реж. Клод Шаброль
  • 1991 — Тото-герой (TOTO LE HEROS), реж. Жако Ван Дормель
  • 1991 — Усі ранки світу (TOUS LES MATINS DU MONDE), реж. Ален Корно
  • 1993 — Радість життя (LA JOIE DE VIVRE), реж. Пиці Гійо
  • 1995 — Еліза (ELISA), реж. Жан Бекер
  • 2001 — Як я убив батька (COMMENT J'AI TUE MON PERE), реж. Анн Фонтен
  • 2003 — Котлети (LES COTELETTES), реж. Бертран Бліє
  • 2005 — Прогулянки по Марсовому полю (Promeneur du champ de Mars, Le)
  • 2012 — Ренуар. Останнє кохання (Renoir), реж. Жиль Бурдо

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Fichier des personnes décédées mirror
  2. ↑ http://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article3071

Джерела

[ред. | ред. код]


Французькі актори Це незавершена стаття про французького актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішель_Буке&oldid=40221293