Саті (ритуал)
.svg){kind=small}
Са́ті (санскр. सती) — похоронна ритуальна традиція в індуїзмі, відповідно до якої вдова підлягає спаленню разом з її покійним чоловіком на спеціально спорудженому похоронному багатті. Нині це явище рідкісне і заборонене.
Слово «саті» — прикметник жіночого роду на санскритi, що означає «справжня», «існуюча», а також «правдива», «чесна». Назва походить від імені богині Саті, відомої також як Дакшаяні, що принесла себе в жертву, не змігши стерпіти приниження, яким її батько Дакша піддав обраного нею бога Шіву.[1]
Традиція саті має паралелі з аналогічними ритуалами в інших культурах. Наприклад, на похоронній церемонії у вигляді кремації в кораблі або човні, що практикувалася на Русі та описана Ібн Фадланом, разом з тілом господаря спалювалася його рабиня. Є відомості про існування подібної практики на території Індії до створення імперії Гуптів (приблизно 400 рік н. е.). Кілька згаданих в Махабхараті випадків, коли жінки добровільно приносили себе в жертву, і ряд інших подібних документів можна розглядати як частково історичні джерела, проте відомо, що велика частина цих історій заснована на реальних подіях.[2].Слід зауважити, що принесення себе в жертву або бажання це зробити не є традицією Махабхарати і відповідно в епосі не було ні слова про саті, на відміну від інших відомих традицій, таких як Раджасуя Яґна. Ці історії слід розглядати скоріше як вираз скорботи у зв'язку з втратою близького.
Грецький історик Арістобул Кассандрейський, що подорожував з Александром Македонським, описав спостережуваний ним випадок саті в місті Таксілі. Пізніше приклад добровільного спільного спалення описує індійського солдата армії Євмена з Кардіо, чиї дві жінки боролися за право померти поруч з ним на похоронному багатті (316 до н. е.). На думку греків, метою таких порядків було позбавити дружин потенційної мотивації отруїти своїх чоловіків.[3]
Добровільна смерть на похоронах описана в Північній Індії до періоду імперії Гуптів. Ця практика мала назву «анумарама». На відміну від саті, самопожертви були дійсно добровільними, без елемента примусовості, і могли поширюватися не тільки на вдів, але й на інших родичів, слуг, ідейних послідовників або друзів обох статей, тих, хто бажав таким чином висловити свою відданість покійному. Іноді ці смерті були наслідком присяги вірності, даної ще за життя покійному.[4].
Сучасні дослідники вважають, що практика самоспалення вдів набула поширення приблизно в 500 рік н. е., під кінець існування імперії Гуптів. Деякі пов'язують це із занепадом буддизму в Індії[5]розшаруванням суспільства на касти і з тим, що саті могли використовувати як метод підпорядкування в касті. Є припущення, що традиція саті була принесена білими гунами буддійського віросповідання, чиє вторгнення до Індії вплинуло на розпад імперії Гуптів.
Приблизно у той же час історії про саті стали вибивати на меморіальних каменях. Найбільш ранні з них — в Сагарі, Мадгья-Прадеші, хоча найбільший набір з'явився в Раджастхані кілька століть потому. Ці меморіальні камені, звані «девлі» або «камені саті», стали місцем поклоніння померлої жінки. Найбільша кількість таких каменів — у Західній Індії.
За нинішніми відомостями саті поширилися по всьому субконтиненту приблизно до X століття. Традиції продовжували дотримуватися аж до початку XIX століття в різних районах з більшою або меншою регулярністю.
Передбачалося, що саті має виконуватися добровільно, проте на практиці найчастіше це виглядало не так. Не кажучи вже про фактор соціального тиску, в багатьох випадках вдову схиляли до смерті шляхом безпосереднього застосування фізичної сили.
Малюнки та описи часто зображують жінку, що сидить на похоронному вогнищі зв'язана чи яким-небудь іншим способом обмежена в рухах, - щоб не втекла, коли багаття запалять. На кількох з них навколо багаття стоять охоронці з довгими шестами, щоб не дати жінці вибратися з вогню.[6]
- ↑ Sen D. C. Sati: a mythological story. Calcutta, 1916.
- ↑ Refs; many, including Yuganta, by Irawati Karve
- ↑ Strabo 15.1.30, 62; Diodorus Siculus 19.33; Sati Was Started For Preserving Caste
- ↑ Shastri, Shakuntala Rao. Women in the Sacred Laws [Архівовано 8 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — The later law books. 1960
- ↑ Decline of Buddhism in India[en]
- ↑ The Representation of Sati: Four Eighteenth Century Etchings by Baltazard Solvyns [Архівовано 2008-05-09 у Wayback Machine.] by Robert L. Hardgrave, Jr. — This says 'likely'
- Саті // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | В іншому мовному розділі є повніша стаття Sati(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|
|
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
