Hiro G2H

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Hiro G2H
Призначення:бомбардувальник
Перший політ:1933
Прийнятий на озброєння:1936
На озброєнні у: Імперський флот Японії
Розробник:Hiro Naval Arsenald
Всього збудовано:8
Екіпаж:6-7 осіб
Крейсерська швидкість:215 км/год
Максимальна швидкість (МШ):245 км/год
Дальність польоту:1557 км
Практична стеля:5 130 м
Довжина:20,15 м
Висота:6,28 м
Розмах крила:31,68 м
Площа крила:140,00 м²
Споряджений:11 000 кг
Двигуни:2 х Type 94 W-18, 2 х 1180 к.с.
Підвісне озброєння:бомби 6х250 або
бомби 4х400
Кулеметне озброєння:5 х 7,7-мм кулеметів

Hiro G2H (Морський двомоторний бомбардувальник наземного базування Хіро Тип 95) — серійний бомбардувальник Імперського флоту Японії 30-х років 20 століття.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Відповідно до Вашингтонського морського договору про роззброєння ВМС від 1922 року флот Японії був обмежений порівняно з флотами Великої Британії та США. Не бажаючи миритись з цими обмеженнями, флот став розглядати важку ударну авіацію як альтернативу кораблям. У 1932 році відповідно до технічного завдання 7-Сі були сформульовані вимоги на розробку морського бомбардувальника-шутрмовика, здатного подолати 2 000 миль з бомбовим навантаженням 2 тонни. Оскільки літак мав діяти далеко від свої баз, то він мав мати серйозне захисне озброєння. Інші параметри не обумовлювались.

Розробка літака була доручена 11-й Арсеналу флоту в Хіро, проєкт очолив Дзюн Окамура. Проєкт отримав назву «Спеціальний штурмовик Хірошо 7-Сі», або G2H1. Це був моноплан, оснащений двома двигунами Type 94 W-18 потужністю 1180 к.с., які обертали чотирилопасні двигуни постійного кроку. Літак мав товсте крило великої довжини з діагональним силовим набором, оснащене закрилками.

Перший прототип був готовий у квітні 1933 року. В ході випробувань в конструкції літака виявили ряд недоліків, зокрема, вібрацію хвостового оперення, недостатню жорсткість силового набору фюзеляжу, а також постійні проблеми з двигунами. Під час одного з випробувальних польотів один з прототипів внаслідок руйнування хвостового оперення впав у Токійську затоку, екіпаж загинув. Другий прототип був відправлений на доопрацювання. Вібрацію хвостового оперення вдалось ліквідувати, але проблеми з двигунами повністю так і не були вирішені. Випробування продовжувались весь 1935 рік, і у 1936 році флот прийняв літак на озброєння під назвою «Морський двомоторний бомбардувальник наземного базування Хіро Тип 95».

На той час літак G2H, хоча й все ще був найбільшим японським літаком, вже концептуально застарів. До того ж, завершувались випробування літака Mitsubishi G3M. Тим не менше, флот замовив партію літаків G2H. На заводі в Хіро було побудовано 6 машин, включаючи допрацьований прототип, ще 2 літаки були побудовані фірмою Mitsubishi. Але незабаром флот остаточно віддав перевагу G3M, а G2H був знятий з виробництва.

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Льотні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Максимальна швидкість: 245 км/г
  • Крейсерська швидкість: 215 км/г
  • Практична дальність: 1 557 км
  • Практична стеля: 5 130 м

Озброєння

[ред. | ред. код]
  • Кулеметне: 5 × 7,7 мм кулеметів
  • Бомбове навантаження:
    • 6 х 250-кг бомб або
    • 4 х 400-кг бомби

Історія використання

[ред. | ред. код]

Оскільки на момент прийняття на озброєння G2H вже був морально застарілим, він використовувався як навчальний для тренування екіпажів здійснювати дальні польоти над океаном. Але з початком японсько-китайської війни, флот, відчуваючи гостру потребу в літаках, відправив всі 8 машин G2H на аеродром на острові Чеджу. Під час перельоту один літак зазнав аварії, решта успішно дістались місця призначення.

У жовтні 1937 року G2H здійснили 9 нальотів на Шанхай. Вони не стикались з китайськими винищувачами, але декілька літаків зазнали пошкоджень від вогню зенітної артилерії.

24 жовтня 1937 року, під час підготовки до чергового нальоту, на одному з літаків G2H загорівся двигун. Полум'я швидко охопило заправлений та озброєний літак, внаслідок чого стався вибух боєкомплекту. Вогонь швидко перекинувся на сусідні машини. За декілька хвилин 4 літаки були повністю знищені, 5-й літак був сильно пошкоджений і відновленню не підлягав. Дві вцілілі машини були виведені з району бойових дій, їх подальша доля невідома.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912-1945 ISBN 83-86776-50-1

Посилання

[ред. | ред. код]