dbo:abstract
|
- Ius gentium o jus gentium, el dret de gents, en un sentit restringit, comprèn les institucions del dret romà de les quals podien participar els estrangers (peregrini), que tenien tractes amb Roma i els seus ciutadans (cives). És un complement del ius civile que s'aplica a individus que no tenen la ciutadania romana. En un sentit ampli, el dret de gents tracta de les regles aplicables a totes les colònies i províncies romanes; designa la part del dret públic referida a les relacions de Roma amb aquestes (els tractats de pau o d'aliança i les normes de la guerra). Seria l'equivalent al dret internacional actual, si bé no es pot parlar pròpiament de dret internacional, atès que a Roma no es coneixia el concepte modern de nació. Encara que el dret de gents pugui coincidir amb el dret natural en alguns aspectes, es tracta de dos conceptes diferents, ja que institucions del dret de gents, acceptades en l'antiguitat i en altres èpoques històriques, com l'esclavitud, no es corresponen amb el dret natural, el qual a la vegada reconeix drets a la persona humana, que el dret de gents no contempla. (ca)
- يوس جنتيوم، مصطلح لاتيني يعني قانون الشعوب، هو مفهوم للقانون الدولي ضمن النظام القانوني الروماني القديم وتقاليد القانون الغربي القائمة عليه أو التي تتأثر به. قانون الشعوب ليس مجموعة من القوانين المدونة أو القوانين التشريعية، بل هو القانون العرفي المشترك بين جميع الشعوب أو الأمم في «امتثال عقلاني مع أعراف السلوك الدولي». بعد التنصير في الإمبراطورية الرومانية، ساهم القانون الكنسي أيضًا في ظهور قانون الشعوب في أوروبا. بحلول القرن السادس عشر، تفكك المفهوم المشترك لقانون الشعوب بعد تطوير الدول الأوروبية الفردية لهيئات قانونية مميزة، وتراجعت سلطة البابا، وخلف الاستعمار دولًا خاضعة خارج الغرب. (ar)
- Als Ius gentium, lateinisch für „Recht der Völker“, wurden im römischen Recht die Bestimmungen bezeichnet, welche den Umgang mit Auswärtigen oder Fremden, den peregrini regelten. Dieser, auf Hugo Grotius zurückzuführenden, Definition lag ursprünglich allerdings eine noch allgemeinere Bedeutung zugrunde: die des „Rechts, das bei allen Völkern gleich war.“ (de)
- Ius gentium o jus gentium, el derecho de gentes, en un sentido restringido comprende las instituciones del derecho romano de las que pueden participar los extranjeros (peregrini) que tenían tratos con Roma y sus ciudadanos (cives), por lo que supone una complementación del ius civile, para aplicarlo con individuos que no ostentaran la ciudadanía romana. En sentido propiamente moderno, el ius gentium es sobre todo una elaboración de la Escuela de Salamanca. Al principio sólo existía un pretor, pero cuando Roma comienza a expandirse y a tener relaciones con otros países, se ve la necesidad de crear otro, así en el año 242 a. C. se crea la magistratura del Praetor Peregrinus, que atendía los casos en los que exclusivamente intervinieran no ciudadanos. Al crearse esta nueva magistratura comenzó a llamarse al anterior pretor como Praetor Urbanus, dedicado a juzgar los asuntos en los que participasen ciudadanos romanos. Los casos tratados eran bastante variados, pero la mayoría derivaban de asuntos comerciales. Así, las relaciones comerciales obligaron a la creación del precedente del llamado derecho contractual, un derecho ultro citroque obligatio (que obliga a ambas partes), a partir del cual nace el ius gentium. (es)
- The ius gentium or jus gentium (Latin for "law of nations") is a concept of international law within the ancient Roman legal system and Western law traditions based on or influenced by it. The ius gentium is not a body of statute law nor a legal code, but rather customary law thought to be held in common by all gentes ("peoples" or "nations") in "reasoned compliance with standards of international conduct". Following the Christianization of the Roman Empire, canon law also contributed to the European ius gentium. By the 16th century, the shared concept of the ius gentium disintegrated as individual European nations developed distinct bodies of law, the authority of the Pope declined, and colonialism created subject nations outside the West. (en)
- gentium atau jus gentium (dalam Latin berarti "hukum bangsa-bangsa") adalah konsep hukum internasional dalam sistem hukum Romawi dan tradisi hukum Barat yang dipengaruhi oleh hukum Romawi. Ius gentium bukanlah undang-undang tertulis, tetapi merupakan hukum adat yang diduga berlaku untuk semua gentes ("bangsa"). Setelah Kekaisaran Romawi menjadi negara Kristen, hukum gereja juga turut mempengaruhi ius gentium Eropa. Pada akhir abad ke-16, konsep ius gentium bersama mulai mengalami disintegrasi karena negara-negara Eropa mulai mengembangkan sistem hukum mereka sendiri, sementara wewenang Paus melemah dan kolonialisme telah mendirikan subjek hukum di luar Eropa. (in)
- « Droit des gens » est une traduction du latin jus gentium (gens, gentis, signifiant « nation », « peuple ») qui désigne soit les droits minimums accordés aux membres des peuples étrangers pris individuellement, y compris ennemis (devenus les droits de l’homme), soit le droit des nations étrangères prises collectivement. Le droit des gens, appelé aussi dans la tradition protestante droit naturel public, est à l'origine du droit de la guerre et du droit international[pas clair]. Le droit des gens est aussi un livre d'Emer de Vattel. Cette expression est toujours usitée dans certains espaces francophones, tels que la Belgique. (fr)
- ( 존 롤스의 저서에 대해서는 만민법 (롤스) 문서를 참고하십시오.) 만민법(萬民法, jus gentium)은 원래 로마에서 로마 시민권을 가지지 못한 외국인에게 적용하기 위해 제정한 법을 말한다. 현재는 경제적 영역에서 여러 민족들에게 동일하게 적용되는 만민법 사상을 이론적으로 일반화해 국적이 서로 다른 민족들 간의 법률관계를 규율하는 일반적인 법을 일컫게 된다. 만민법은 오늘날 국제법의 모태가 되었다. jus gentium은 만민법 또는 국제법으로 번역된다. 로마법에서는 자연법, 만민법(국제법), 시민법(국내법)이라는 3분법(三分法) 내지는 체계가 사용되었다. 이것은 로마법의 세계법으로의 발전이 자연법의 보편타당성의 요구를 빌려서 결실되었다는 것을 의미한다. (자연법사상 참고) (ko)
- 万民法(ばんみんほう、羅: ius gentium, ユス・ゲンティウム)とは、ローマ法に由来する概念の一つで、全ての人に対して適用される法・法体系を指す。(羅: ius civile, ユス・キウィレ)に対立する概念である。 (ja)
- Nel diritto romano, lo ius gentium è l'insieme di regole che ha la sua fonte nella naturalis ratio e che viene osservato in eguale misura tra tutti i popoli. Esso si contrappone concettualmente allo ius civile quale diritto proprio di ciascuna civitas. Mentre lo ius civile deriva da leggi scritte, il primo trova invece la sua fonte nell'agire che resta invariato nel tempo, e diventa legittima prassi. Non riguarda, tuttavia, la tradizione di un popolo, ma le abitudini comuni agli uomini di ogni luogo e tempo, che si possono quindi ritenere connaturate con l'uomo e legittime. Il giurista romano Gaio ci fornisce nel paragrafo introduttivo delle sue Istituzioni la seguente nozione di ius gentium: G. 1.1 «Quod vero naturalis ratio inter omnes homines constituit, id apud omnes populos peraeque custoditur vocaturque "ius gentium", quasi quo iure omnes gentes utuntur. Populus itaque Romanus partim suo proprio, partim communi omnium hominum iure utitur» (trad.: "Ciò che invece ha stabilito la naturalis ratio tra tutti gli uomini viene in eguale misura osservato presso tutti i popoli ed è chiamato ius gentium, quasi come del diritto di cui si servono tutte le genti. E così il popolo romano si serve in parte del diritto proprio, parte del diritto comune a tutte le genti"). (it)
- Het ius gentium was in het Romeinse recht het recht dat de Romeinen gemeen hadden met de omringende volkeren. Het werd toegepast bij geschillen tussen burgers afkomstig uit verschillende rechtssystemen. Hoewel het soms wordt opgevat als voorloper van het tegenwoordige volkenrecht is het daarmee toch niet helemaal vergelijkbaar. Anders dan volkenrecht betrof het ius gentium regels van veelal privaatrechtelijke aard. Het Romeinse ius gentium is ouder dan het idee van het natuurrecht (ius naturale). Romeinse juristen waren dan ook geneigd de ideeën van het natuurrecht te zien als synoniem aan hun eigen ideeën betreffende het ius gentium. Dat klopte echter niet helemaal, want het ius gentium is puur feitelijk en heeft geen morele lading terwijl het natuurrecht die morele lading bij uitstek heeft. Het verschil tussen ius gentium en ius naturale werd duidelijk in kwesties rond de slavernij. Slavernij kwam onder alle volkeren voor, en de Romeinen rekenden slavernij met alle bijbehorende regels omtrent vrijlating dan ook onder het ius gentium. Maar het kon niet onder het natuurrecht worden gerekend, omdat ze wel vonden dat volgens het ius naturale ieder mens vrij geboren wordt. Met de codificatie van keizer Justinianus die tussen 526 en 533 tot stand kwam verdween de relevantie van het begrip ius gentium. In deze codificatie was het ius gentium verwoord, dat daardoor deel ging uitmaken van het geschreven recht. (nl)
- O Ius gentium ou jus gentium ("direito das gentes" ou "direito dos povos", em latim) compunha-se das normas de direito romano que eram aplicáveis aos estrangeiros. Os antigos romanos permitiam que os estrangeiros invocassem determinadas regras do direito romano de modo a facilitar as relações comerciais com outros povos. Desenvolveu-se sob a influência do pretor peregrino, em contraposição ao ius civile, isto é, o conjunto de instituições jurídicas aplicáveis aos cidadãos romanos. Modernamente, a expressão costuma ser utilizada como sinônimo de "direito internacional". (pt)
- Jus gentium (право народов, перегринское право) — термин, возникший в Древнем Риме и означающий правовые нормы, заимствованные от покорённых и союзных народов, в противоположность специфически римскому «квиритскому праву». Данные правовые нормы являлись частью римского законодательства и сложились во время разрешения споров между римскими гражданами и иностранцами (перегринами): преторы в таких случаях руководствовались нормами, общераспространёнными у окружающих римлян народов, и по мере накопления такого рода прецедентов эти нормы становились частью римской системы права. В более расширительном смысле право народов включало существовавшие тогда начатки международного права и понималось как нормы, общие для всех народов. По определению Ульпиана: «Право народов — это то, которым пользуются народы человечества». По словам Гермогениана: «Этим правом народов введена война, разделение народов, основание царств, разделение имуществ, установление границ полей, построение зданий, торговля, купли и продажи, наймы, обязательства, за исключением тех, которые введены цивильным правом». По Гаю: «…то же право, которое естественный разум установил между всеми людьми, соблюдается у всех одинаково и называется правом народов, как бы тем правом, которым пользуются все народы». Более развернутое определение звучит так: «право, которое между всеми людьми установил естественный разум, оберегается у всех народов во все времена и называется общенародным как право, которым пользуются все народы. Общенародное право является общим всему человеческому роду. Под влиянием потребностей и нужд человеческих некоторые народы установили у себя известные порядки: войны, захват в плен и рабство; на основании того же общенародного права введены почти все договоры: купля-продажа, договор найма, товарищества и др.».Римские юристы противопоставляли право народов не только цивильному праву, но и естественному праву как праву, общему не только для всех народов, но и для всех живых существ. Так, например, по естественному праву все люди рождаются равными; право народов установило рабство в результате пленения, купли и т. п., и некие общие для всех народов правила, связанные с собственностью на рабов; цивильное право регулирует вопросы, связанные с собственностью римских граждан на рабов. Jus gentium появилось во второй половине существования республики в Древнем Риме, когда он стал центром всемирной торговли. С развитием торговли в Римскую республику стали прибывать торговцы из разных стран, которые именовались иностранцами (peregrini). Так как jus civile не предусматривало для иностранцев никакой защиты, возникла необходимость урегулирования правовых отношений как между самими иностранцами на территории Рима, так и в случае, когда одной стороной являлся римский гражданин, а другой — иностранец. Разбором таких конфликтов занимался перегринский претор. Источниками jus gentium являются эдикты преторов и магистратов по делам иностранцев. По сравнению с jus civile право народов высокоразвито, имеет хорошо разработанные юридические конструкции. В jus gentium появляются новые средства защиты: преторские иски, реституция, интердикт и введение во владение (неисковой способ защиты). В jus gentium появляется критерий доброй совести (bonae fidei) и справедливости (aequitas) при решении вопроса о действительности сделки. В отличие от jus civile, где была важна форма сделки, в jus gentium на первое место вышел критерий содержания сделки. Сделка могла быть признана действительной и с нарушением формы. Различие между jus gentium и римским гражданским правом потеряло своё значение после принятия закона Каракаллы, распространившего римское гражданство на все население Империи (212 год). К тому времени, однако, гражданское право уже отказалось от древнего формализма и в целом не противоречило принципам права народов. В эпоху рецепции римского права в Европе «jus gentium» привело к возникновению в науке и практике государств понятия «международное право». (ru)
- Ius gentium (z łac. prawo narodów) – część starożytnego prawa rzymskiego prywatnego, która odnosiło się do relacji prawnych obywateli rzymskich z cudzoziemcami. W czasach nowożytnych termin ten zaczęto stosować na określenie dzisiejszego prawa międzynarodowego. Termin ten, choć rzadko, bywa używany także współcześnie. Ius gentium w ujęciu filozoficznym oznacza prawa ustanowione przez ludzi (tak uważał np. Thomas Hobbes), bądź też prawa pierwotne wobec ludzkiej działalności prawodawczej. Ius gentium wyraża prawa najsprawiedliwsze spośród tych, jakimi mogą posługiwać się istoty tak niedoskonałe jak ludzie. (pl)
- Folkrätten (efter tyska Völkerrecht) är en juridisk disciplin och den offentliga delen av internationell rätt (engelska Public international law). Den behandlar en rättsordning mellan stater, i motsats till den rätt som gäller för medborgare inom en stat. I vidare bemärkelse ingår även mellanfolkliga, överstatliga och internationella organisationer i den folkrättsliga rättsordningen. (sv)
- Jus gentium (право народів, переґринське право) — термін, що виник в Стародавньому Римі і означає правові норми по відношенню до підкорених і союзних народів. Дані правові норми були частиною римського законодавства і склалися під час вирішення спорів між римськими громадянами і іноземцями (переґрінами). Jus gentium з'явилося в другій половині існування Республіки в Стародавньому Римі, коли він став центром всесвітньої торгівлі. Це поняття ввів Доміцій Ульпіан, що поділив право на три роди (за природою норм права): Перший — Природне право, яке стосується усіх живих істот. Другий — Право народів (Jus gentium), яке стосується всіх людей, зокрема й іноземців. Третій — Цивільне право (jus civile), яке належить до відомого політичного цілого, стосується лише громадян Риму. З розвитком торгівлі в Римську Республіку стали прибувати торговці з різних країн, які іменувалися іноземцями (peregrini). Так як jus civile не передбачало для іноземців ніякого захисту, виникла необхідність врегулювання правових відносин як між самими іноземцями на території Риму, так і у випадку, коли однією стороною був римський громадянин, а іншою — іноземець. Джерелами jus gentium є едикти преторів і магістратів у справах іноземців. У порівнянні з jus civile право народів (Jus gentium) високорозвинене, має добре розроблені юридичні конструкції. У jus gentium з'являються нові засоби захисту: преторські позови, , і введення у володіння (непозовний спосіб захисту). У jus gentium з'являється критерій доброї совісті (bonae fidei) і справедливості (aequitas) при вирішенні питання про дійсність угоди. На відміну від jus civile, де була важлива форма угоди, в jus gentium на перше місце вийшов критерій змісту правочину. Угода могла бути визнана дійсною і з порушенням форми. Jus gentium втратило своє значення після прийняття закону Каракалли у 212 році. За цим законом всі жителі Римської держави наділялися Римським громадянством. В епоху рецепції римського права в Європі «jus gentium» призвів до виникнення в науці та практиці держав поняття «міжнародне право». (uk)
- 万民法(拉丁語:ius gentium)是古罗马法律体系和受其影响的西方法律传统中的一个国际法概念,万民法并非成文法或法典,而是被认为“依照合理的国际行为标准”而由“万民”普遍遵循的习惯法,与“市民法”概念相对。在罗马帝国皈依基督教后,教会法也成为欧洲万民法的一部分。至16世纪,随着欧洲各国开始形成各种的法典,教宗的权力下降,殖民主义在西方以外建立国家,欧洲人所共同具有的万民法概念趋于分崩离析。 (zh)
|
rdfs:comment
|
- يوس جنتيوم، مصطلح لاتيني يعني قانون الشعوب، هو مفهوم للقانون الدولي ضمن النظام القانوني الروماني القديم وتقاليد القانون الغربي القائمة عليه أو التي تتأثر به. قانون الشعوب ليس مجموعة من القوانين المدونة أو القوانين التشريعية، بل هو القانون العرفي المشترك بين جميع الشعوب أو الأمم في «امتثال عقلاني مع أعراف السلوك الدولي». بعد التنصير في الإمبراطورية الرومانية، ساهم القانون الكنسي أيضًا في ظهور قانون الشعوب في أوروبا. بحلول القرن السادس عشر، تفكك المفهوم المشترك لقانون الشعوب بعد تطوير الدول الأوروبية الفردية لهيئات قانونية مميزة، وتراجعت سلطة البابا، وخلف الاستعمار دولًا خاضعة خارج الغرب. (ar)
- Als Ius gentium, lateinisch für „Recht der Völker“, wurden im römischen Recht die Bestimmungen bezeichnet, welche den Umgang mit Auswärtigen oder Fremden, den peregrini regelten. Dieser, auf Hugo Grotius zurückzuführenden, Definition lag ursprünglich allerdings eine noch allgemeinere Bedeutung zugrunde: die des „Rechts, das bei allen Völkern gleich war.“ (de)
- ( 존 롤스의 저서에 대해서는 만민법 (롤스) 문서를 참고하십시오.) 만민법(萬民法, jus gentium)은 원래 로마에서 로마 시민권을 가지지 못한 외국인에게 적용하기 위해 제정한 법을 말한다. 현재는 경제적 영역에서 여러 민족들에게 동일하게 적용되는 만민법 사상을 이론적으로 일반화해 국적이 서로 다른 민족들 간의 법률관계를 규율하는 일반적인 법을 일컫게 된다. 만민법은 오늘날 국제법의 모태가 되었다. jus gentium은 만민법 또는 국제법으로 번역된다. 로마법에서는 자연법, 만민법(국제법), 시민법(국내법)이라는 3분법(三分法) 내지는 체계가 사용되었다. 이것은 로마법의 세계법으로의 발전이 자연법의 보편타당성의 요구를 빌려서 결실되었다는 것을 의미한다. (자연법사상 참고) (ko)
- 万民法(ばんみんほう、羅: ius gentium, ユス・ゲンティウム)とは、ローマ法に由来する概念の一つで、全ての人に対して適用される法・法体系を指す。(羅: ius civile, ユス・キウィレ)に対立する概念である。 (ja)
- O Ius gentium ou jus gentium ("direito das gentes" ou "direito dos povos", em latim) compunha-se das normas de direito romano que eram aplicáveis aos estrangeiros. Os antigos romanos permitiam que os estrangeiros invocassem determinadas regras do direito romano de modo a facilitar as relações comerciais com outros povos. Desenvolveu-se sob a influência do pretor peregrino, em contraposição ao ius civile, isto é, o conjunto de instituições jurídicas aplicáveis aos cidadãos romanos. Modernamente, a expressão costuma ser utilizada como sinônimo de "direito internacional". (pt)
- Folkrätten (efter tyska Völkerrecht) är en juridisk disciplin och den offentliga delen av internationell rätt (engelska Public international law). Den behandlar en rättsordning mellan stater, i motsats till den rätt som gäller för medborgare inom en stat. I vidare bemärkelse ingår även mellanfolkliga, överstatliga och internationella organisationer i den folkrättsliga rättsordningen. (sv)
- 万民法(拉丁語:ius gentium)是古罗马法律体系和受其影响的西方法律传统中的一个国际法概念,万民法并非成文法或法典,而是被认为“依照合理的国际行为标准”而由“万民”普遍遵循的习惯法,与“市民法”概念相对。在罗马帝国皈依基督教后,教会法也成为欧洲万民法的一部分。至16世纪,随着欧洲各国开始形成各种的法典,教宗的权力下降,殖民主义在西方以外建立国家,欧洲人所共同具有的万民法概念趋于分崩离析。 (zh)
- Ius gentium o jus gentium, el dret de gents, en un sentit restringit, comprèn les institucions del dret romà de les quals podien participar els estrangers (peregrini), que tenien tractes amb Roma i els seus ciutadans (cives). És un complement del ius civile que s'aplica a individus que no tenen la ciutadania romana. En un sentit ampli, el dret de gents tracta de les regles aplicables a totes les colònies i províncies romanes; designa la part del dret públic referida a les relacions de Roma amb aquestes (els tractats de pau o d'aliança i les normes de la guerra). Seria l'equivalent al dret internacional actual, si bé no es pot parlar pròpiament de dret internacional, atès que a Roma no es coneixia el concepte modern de nació. Encara que el dret de gents pugui coincidir amb el dret natural e (ca)
- The ius gentium or jus gentium (Latin for "law of nations") is a concept of international law within the ancient Roman legal system and Western law traditions based on or influenced by it. The ius gentium is not a body of statute law nor a legal code, but rather customary law thought to be held in common by all gentes ("peoples" or "nations") in "reasoned compliance with standards of international conduct". (en)
- Ius gentium o jus gentium, el derecho de gentes, en un sentido restringido comprende las instituciones del derecho romano de las que pueden participar los extranjeros (peregrini) que tenían tratos con Roma y sus ciudadanos (cives), por lo que supone una complementación del ius civile, para aplicarlo con individuos que no ostentaran la ciudadanía romana. En sentido propiamente moderno, el ius gentium es sobre todo una elaboración de la Escuela de Salamanca. (es)
- gentium atau jus gentium (dalam Latin berarti "hukum bangsa-bangsa") adalah konsep hukum internasional dalam sistem hukum Romawi dan tradisi hukum Barat yang dipengaruhi oleh hukum Romawi. Ius gentium bukanlah undang-undang tertulis, tetapi merupakan hukum adat yang diduga berlaku untuk semua gentes ("bangsa"). (in)
- « Droit des gens » est une traduction du latin jus gentium (gens, gentis, signifiant « nation », « peuple ») qui désigne soit les droits minimums accordés aux membres des peuples étrangers pris individuellement, y compris ennemis (devenus les droits de l’homme), soit le droit des nations étrangères prises collectivement. Le droit des gens, appelé aussi dans la tradition protestante droit naturel public, est à l'origine du droit de la guerre et du droit international[pas clair]. Le droit des gens est aussi un livre d'Emer de Vattel. (fr)
- Nel diritto romano, lo ius gentium è l'insieme di regole che ha la sua fonte nella naturalis ratio e che viene osservato in eguale misura tra tutti i popoli. Esso si contrappone concettualmente allo ius civile quale diritto proprio di ciascuna civitas. Mentre lo ius civile deriva da leggi scritte, il primo trova invece la sua fonte nell'agire che resta invariato nel tempo, e diventa legittima prassi. Non riguarda, tuttavia, la tradizione di un popolo, ma le abitudini comuni agli uomini di ogni luogo e tempo, che si possono quindi ritenere connaturate con l'uomo e legittime. (it)
- Het ius gentium was in het Romeinse recht het recht dat de Romeinen gemeen hadden met de omringende volkeren. Het werd toegepast bij geschillen tussen burgers afkomstig uit verschillende rechtssystemen. Hoewel het soms wordt opgevat als voorloper van het tegenwoordige volkenrecht is het daarmee toch niet helemaal vergelijkbaar. Anders dan volkenrecht betrof het ius gentium regels van veelal privaatrechtelijke aard. (nl)
- Ius gentium (z łac. prawo narodów) – część starożytnego prawa rzymskiego prywatnego, która odnosiło się do relacji prawnych obywateli rzymskich z cudzoziemcami. W czasach nowożytnych termin ten zaczęto stosować na określenie dzisiejszego prawa międzynarodowego. Termin ten, choć rzadko, bywa używany także współcześnie. (pl)
- Jus gentium (право народов, перегринское право) — термин, возникший в Древнем Риме и означающий правовые нормы, заимствованные от покорённых и союзных народов, в противоположность специфически римскому «квиритскому праву». Данные правовые нормы являлись частью римского законодательства и сложились во время разрешения споров между римскими гражданами и иностранцами (перегринами): преторы в таких случаях руководствовались нормами, общераспространёнными у окружающих римлян народов, и по мере накопления такого рода прецедентов эти нормы становились частью римской системы права. (ru)
- Jus gentium (право народів, переґринське право) — термін, що виник в Стародавньому Римі і означає правові норми по відношенню до підкорених і союзних народів. Дані правові норми були частиною римського законодавства і склалися під час вирішення спорів між римськими громадянами і іноземцями (переґрінами). Jus gentium з'явилося в другій половині існування Республіки в Стародавньому Римі, коли він став центром всесвітньої торгівлі. Це поняття ввів Доміцій Ульпіан, що поділив право на три роди (за природою норм права): Перший — Природне право, яке стосується усіх живих істот. (uk)
|