| dbo:abstract
|
- L'Imperi Romà (llatí: Imperium Romanum; grec: Βασιλεία [τῶν] Ῥωμαίων, Vassilia [ton] Roméon), successor de la República Romana, va controlar el món mediterrani i bona part de l'Europa occidental a partir del segle i. L'últim emperador de la part occidental de l'imperi va ser deposat el 480. La part oriental va anar perdent territori, però va subsistir fins al 1453, quan els otomans van prendre Constantinoble. Els governants de diversos estats successors dels imperis d'Occident o d'Orient van utilitzar títols adoptats de l'Imperi Romà fins a l'època moderna. (ca)
- كانت الإمبراطورية الرومانية ((باللاتينية: Imperium Rōmānum)، تلفظ لاتيني: [ɪmˈpɛ.ri.ũ: ro:ˈma:.nũ:]; كوينه ويونانية العصور الوسطى: Βασιλεία τῶν Ῥωμαίων، مُرومنه: Basileia tōn Rhōmaiōn) الفترة ما بعد إنهيار الجمهورية الرومانية من الحضارة الرومانية القديمة. بصفتها نظامًا سياسيًا ضمت مناطق إقليمية كبيرة حول البحر الأبيض المتوسط في أوروبا وشمال إفريقيا وغرب آسيا يحكمها الأباطرة. منذ اعتلاء أغسطس العرش إلى الفوضى العسكرية في القرن الثالث، كانت الإمبراطورية الزعيمة لكافة المناطق مع إيطاليا كمحافظة المحافظات ومدينة روما كعاصمة وحيدة (27 ق.م - 286 م). على الرغم من تجزئها لفترة وجيزة خلال الأزمة العسكرية، إلا أن الإمبراطورية أعيد تجميعها بالقوة، ثم حكمها العديد من الأباطرة الذين تقاسموا الحكم على الإمبراطورية الرومانية الغربية (ومقرها ميلانو ولاحقًا في رافينا) وعلى الإمبراطورية الرومانية الشرقية (مقرها نيقوميديا ولاحقًا في القسطنطينية). ظلت روما العاصمة الاسمية لكلا الجزئين حتى عام 476 م، عندما تم إرسال الشارة الإمبراطورية إلى القسطنطينية (أو بيزنطة)، بعد الاستيلاء على رافينا من قبل برابرة أودواكر والإطاحة برومولوس أغسطس. عَلم سقوط الإمبراطورية الرومانية الغربية إلى ، إلى جانب هلينة الإمبراطورية الرومانية الشرقية إلى الإمبراطورية البيزنطية، نهاية روما القديمة وبداية العصور الوسطى. أصبحت الدولة السلف للإمبراطورية الرومانية، الجمهورية الرومانية (والتي حلت محل الملكية الرومانية في القرن السادس قبل الميلاد) مزعزعة بشدة في سلسلة من الحروب الأهلية والصراعات السياسية. في منتصف القرن الأول قبل الميلاد تم تعيين يوليوس قيصر كديكتاتور دائم ثم تم اغتياله في 44 ق.م. استمرت الحروب الأهلية وعمليات الإعدام، وبلغت ذروتها في انتصار أوكتافيان، ابن قيصر بالتبني، على مارك أنطوني وكليوباترا في معركة أكتيوم في 31 ق.م. في العام التالي غزا أوكتافيان مصر البطلمية، منهيا الفترة الهلنستية التي بدأت مع فتوحات الإسكندر الأكبر المقدوني في القرن الرابع قبل الميلاد. كانت سلطة أوكتافيان في ذلك الوقت غير قابلة للشك، وفي عام 27 ق.م، منحه مجلس الشيوخ الروماني السلطة الشاملة واللقب الجديد أغسطس، مما جعله بالفعل أول إمبراطور. كان القرنان الأولان من الإمبراطورية فترة من الاستقرار والرخاء لم يسبق لهما مثيل عرفت باسم باكس رومانا («السلام الروماني»). وصلت الإمبراطورية إلى أكبر امتداد إقليمي لها في عهد تراجان (98-117 م). بدأت فترة من المتاعب والهبوط مع حكم كومودوس (177-192). في القرن الثالث، خضعت الإمبراطورية لأزمة هددت وجودها، تحت قيادة سلسلة من الأباطرة قصيري العمر، والذين غالباً ما كانوا من الجيش، عندما انفصلت الإمبراطورية الغالية ومملكة تدمر عن الدولة الرومانية، تم توحيد الإمبراطورية تحت حكم الإمبراطور أوريليان (270–275). في محاولة لتحقيق الاستقرار، أنشأ ديوكلتيانوس محكمتين إمبراطوريتين مختلفتين في الشرق اليوناني والغرب اللاتيني في 286 م. صعد المسيحيون إلى السلطة في القرن الرابع بعد مرسوم ميلانو لعام 313 م. بعد ذلك بفترة قصيرة، أدت فترة الهجرة التي شملت غزوات كبيرة من قِبل والهون تحت حكم أتيلا إلى تراجع الإمبراطورية الرومانية الغربية. مع في يد الهيروليون رومولوس أوغستولوس في 476 م من قبل أودواكر، انهارت الإمبراطورية الرومانية الغربية- قام الإمبراطور (الروماني الشرقي) زينون بإلغائها رسميًا في 480 م. ومع ذلك، فإن بعض الدول في أراضي الإمبراطورية الرومانية الغربية السابقة ستزعم لاحقًا أنها ورثت السلطة العليا لأباطرة روما، وعلى الأخص الإمبراطورية الرومانية المقدسة. الإمبراطورية الرومانية الشرقية، والتي عادةً ما يصفها المؤرخون المعاصرون بالإمبراطورية البيزنطية، نجت لألفية أخرى حتى انهارت عندما سقطت القسطنطينية في أيدي الأتراك العثمانيين بقيادة السلطان محمد الثاني عام 1453. نظرًا لاتساع الإمبراطورية الرومانية وفترة بقائها الطويلة، كان لمؤسسات وثقافة روما تأثير عميق ودائم على تطور اللغة والدين والعمارة والفلسفة والقانون وأشكال الحكم في المنطقة التي تحكمها، وحتى أبعد من ذلك. تطورت اللغة اللاتينية من الرومان إلى اللغات الرومانسية في العصور الوسطى والعالم الحديث، بينما أصبحت لغة الإمبراطورية الرومانية الشرقية. أدى تبني الإمبراطورية للمسيحية إلى تكون العالم المسيحي في العصور الوسطى. كان للفن اليوناني والروماني تأثير عميق على عصر النهضة الإيطالية. أدى تبني المسيحية إلى قوة المسيحية خلال العصور الوسطى. كان للفن الكلاسيكي والروماني تأثير عميق على النهضة الإيطالية. خدمت التقاليد المعمارية في روما كأساس للعمارة الرومانسكية وعمارة عصر النهضة والعمارة الكلاسيكية الجديدة، وكان له أيضًا تأثير قوي على العمارة الإسلامية. ترك القانون الروماني تأثيره في العديد من في العالم اليوم، مثل قانون نابليون، في حين تركت المؤسسات الجمهورية في روما إرثًا دائمًا، مما أثر على جمهوريات الدولة المدينة الإيطالية في العصور الوسطى، وكذلك بدايات الولايات المتحدة والجمهوريات الديمقراطية الحديثة الأخرى. (ar)
- Římská říše neboli také Římské impérium (latinsky Imperium Romanum, řecky Βασιλεία τῶν Ῥωμαίων, tj. Basileia tōn Rhōmaiōn) byl státní útvar starověkého Říma existující v letech 27 př. n. l. až 395 n. l. Jedná se o jednu z územně nejrozsáhlejších říší v dějinách Evropy. Název byl zaveden po smrti Caesara císařem Oktavianem Augustem, který přijal titul imperátora. Hlavním městem říše byl Řím. Roku 395 se impérium rozdělilo na západořímskou říši (zanikla roku 476) a východořímskou říši zvanou později Byzantská říše (zanikla roku 1453). (cs)
- Η Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία (Imperium Rōmānum) ήταν το κράτος των αρχαίων Ρωμαίων έπειτα από την περίοδο της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας, το οποίο χαρακτηρίζεται από κυβέρνηση με επικεφαλής τους αυτοκράτορες και με μεγάλες εδαφικές κατακτήσεις γύρω από τη Μεσόγειο Θάλασσα στην Ευρώπη, την Αφρική και την Ασία. (el)
- Die Römische Kaiserzeit (27 v. Chr. bis 284 n. Chr.) bildet einen Epochenabschnitt der klassischen Antike, zwischen der von Expansion und Anpassungskrisen bestimmten späten Römischen Republik und der Spätantike, in welcher der Mittelmeerraum einen Transformationsprozess durchlief und Westrom unterging. Die von Augustus ausgehende Neuordnung des Staatswesens, die den Prinzipat begründete, bildet den unbestrittenen Auftakt der kaiserzeitlichen Epoche. Ihr Ende dagegen kann mit jeweils plausibler Begründung unterschiedlich datiert werden. Die herkömmliche Epochengrenze bildet die Absetzung des letzten weströmischen Kaisers Romulus Augustulus im Jahre 476, doch sieht die neuere Forschung dieses Datum immer weniger als eine wirkliche Zäsur an (siehe dazu Ende der Antike). Vieles spricht dafür, den Wandel des Herrschaftssystems unter Diokletian und die Hinwendung Konstantins des Großen zum Christentum, also die Jahre um 300, als den Endpunkt der „klassischen“ Römischen Kaiserzeit zu betrachten, da sich damals eine Reihe von grundlegenden Veränderungen vollzog. Althistoriker verstehen unter der „Kaiserzeit“ daher heute normalerweise nur die Epoche des Prinzipats zwischen 27 v. Chr. und dem Ende der Reichskrise des 3. Jahrhunderts 284 n. Chr. An diesen Epochengrenzen orientiert sich der vorliegende Artikel. Zwar gab es auch nach 284 noch römische Kaiser (im Westen bis 476 und im Ostreich noch lange danach), sie herrschten aber in einem stark veränderten Umfeld.(Siehe auch: Liste der römischen Kaiser der Antike)
(de)
- La Romia Imperio (27 a.K. ĝis 1922 p.K.) estis imperio de la epoko de la Grek-romia antikvo, kies ĉefurbo estis Romo, kaj kiu regis la landojn ĉirkaŭ la Mediteraneo dum kvin jarcentoj laŭ sistemo de aŭtoritatismo. En 476 Romio kaj la okcidentaj provincoj disfalis pro la atakoj de ĝermanoj. La orienta, greklingva parto de la imperio, kiu hegemoniis aparte depost 395, travivis kaj daŭre ekzistis sub la gvido de Konstantinopolo sub la nomo Orienta Romia Imperio aŭ Bizanca Imperio. La ĝermanoj mem poste penis restarigi la iaman imperion sub la nomo Sankta Romia Imperio. La romia imperio estis la posteulo de la Romia Respubliko. Dum la finaj cent jaroj de la respubliko, Romio grande kreskis per eksterlandaj militoj, sed interne baraktis pro enlandaj militoj. La enlandaj militoj finiĝis, kiam Oktavio restis kiel la nura forta generalo, kiu ankoraŭ vivis. En -27 la senato nomis lin Aŭgusto Cezaro, kaj donis al li la potencon de imperiestro. Post jarcentoj da militoj, la Mediteraneo sub la imperio fine vidis jarcentojn da paco - la tiel nomata Pax Romana aŭ romia paco. Dum la imperia epoko la teritorio sub regado de Romio plupliiĝis ĝis atingi sian maksimuman etendon dum la regado de Trajano, kiam ĝi ampleksis el Atlantika Oceano okcidente ĝis la bordoj de la Kaspia Maro, la Ruĝa Maro kaj la golfo Persa oriente, kaj ekde la dezerto Sahara sude ĝis la arbaraj teroj borde de la riveroj Rejno kaj Danubo kaj la limo kun Kaledonio norde. Je sia maksimumo, ĉirkaŭ 120, la imperio regis Eŭropon sude de la Danubo kaj okcidente de la Rejno, Brition sude de la Muro de Hadriano, Dacion (la nunan Rumanion), Anatolion, Sirion, Palestinon, Egiption kaj la nordan marbordon de Afriko. Portempe, sub la regno de Trajano Romio ankaŭ tenis Armenion, Mezopotamion, kaj okcidentan Germanion. La imperio romiigis okcidentan Eŭropon, provizinte la kulturan fundamenton de la Okcidento. En la oriento, la greka kulturo estis tro forta por permesi similan procezon. En norda Afriko, la araba imperio poste forviŝis ĉian reston de la romia kulturo, kiu eble ankoraŭ restis tie. (eo)
- El Imperio romano fue el periodo de la civilización romana posterior a la República y caracterizado por una forma de gobierno autocrática. En su apogeo controló un territorio que abarcaba desde el océano Atlántico al oeste hasta las orillas del mar Caspio y Rojo al este, y desde el desierto del Sahara al sur hasta las orillas de los ríos Rin y Danubio y la frontera con Caledonia al norte. Debido a su extensión y duración, las instituciones y la cultura romana tuvieron una influencia profunda y duradera en el desarrollo del lenguaje, la religión, la arquitectura, la literatura y las leyes en el territorio que gobernaba. Durante los tres siglos anteriores al ascenso de César Augusto, Roma pasó de ser uno de los tantos Estados de la península itálica a unificar toda la región y expandirse más allá de sus límites. Durante esta etapa republicana su principal competidora fue Cartago, cuya expansión por la cuenca sur y oeste del Mediterráneo occidental rivalizaba con la de Roma. La República se hizo con el control indiscutible del Mediterráneo en el siglo II a. C., cuando conquistó Cartago y Grecia. Los dominios de Roma se hicieron tan extensos que el Senado fue cada vez más incapaz de ejercer autoridad fuera de la capital. Asimismo, el empoderamiento del ejército reveló la importancia que tenía el poseer control sobre las tropas para obtener réditos políticos. Así fue como surgieron personajes ambiciosos cuyo objetivo principal era el poder. Este fue el caso de Julio César, quien no solo amplió los dominios de Roma conquistando la Galia, sino que desafió la autoridad del Senado romano. El sistema político del Imperio surgió tras las guerras civiles que siguieron a la muerte de Julio César. Tras la guerra civil que lo enfrentó a Pompeyo y al Senado, César se hizo con el poder absoluto y se nombró dictador vitalicio. En respuesta varios miembros del Senado orquestaron su asesinato, lo que supondría el restablecimiento de la República. El precedente no pasó inadvertido para el sobrino e hijo adoptivo de César, Octavio, quien se convirtió años más tarde en el primer emperador tras derrotar la alianza entre su antiguo aliado Marco Antonio y la reina egipcia Cleopatra VII. Octavio mantuvo todas las formas republicanas de gobierno, pero en la práctica gobernó como un autócrata. En el año 27 a. C. el Senado le otorgó formalmente el poder supremo, representado en su nuevo título de Augusto, convirtiéndolo efectivamente en el primer emperador romano. Los dos primeros siglos del Imperio vieron un período de estabilidad y prosperidad sin precedentes conocido como la Pax Romana. Sin embargo, el sistema construido por Augusto colapsó durante la Crisis del siglo III, un prolongado periodo de guerras civiles que dio inicio al periodo denominado como el Dominado, durante el cual el gobierno adquirió un carácter despótico y más afín a una monarquía absoluta. En el año 286, en un esfuerzo por estabilizar al Imperio, Diocleciano dividió la administración en un Este griego y un Oeste latino. Para este punto Roma ya había dejado de ser la capital del Imperio. El Imperio se volvió a unir y a separar en diversas ocasiones hasta que, a la muerte de Teodosio I en el 395, quedó definitivamente dividido en dos. Los cristianos ascendieron a posiciones de poder tras el Edicto de Milán promulgado por Constantino I, el primer emperador cristiano, en 313. Tiempo después inició el Período de las grandes migraciones, el cual precipitó el declive del Imperio romano de Occidente. Con la caída de Rávena ante Flavio Odoacro y la deposición del usurpador Rómulo Augústulo en el 476, se señala tradicionalmente el fin de la Edad Antigua y el comienzo de la Edad Media, aún cuando toma cada vez más relevancia la consideración de la Antigüedad tardía como una época de transición entre ambos periodos. El Imperio romano de Oriente proseguiría casi un milenio en pie como el único Imperio romano, aunque usualmente se le da el nombre historiográfico de Imperio bizantino, hasta la caída de Constantinopla ante los turcos otomanos de Mehmed II en 1453. El legado de Roma fue inmenso, especialmente en Europa Occidental; tanto es así que varios fueron los intentos de restauración del Imperio, al menos en su denominación. Destacan las campañas de reconquista del emperador Justiniano el Grande en el siglo VI y el establecimiento del Imperio carolingio por Carlomagno en el año 800, el cual evolucionaría en el Sacro Imperio Romano Germánico. Sin embargo, ninguno llegó a reunificar todos los territorios del Mediterráneo como una vez logró la Roma de tiempos clásicos. Según ciertas periodizaciones, la caída del Imperio occidental y oriental marca el inicio y fin de la Edad Media. En el inmenso territorio del Imperio romano se fundaron muchas de las grandes e importantes ciudades de la actual Europa Occidental, el norte de África, Anatolia y el Levante. Ejemplos son París (Lutecia), Estambul (Constantinopla), Viena (Vindobona), Zaragoza (Caesaraugusta), Mérida (Augusta Emerita), Milán (Mediolanum), Londres (Londinium), Colchester (Camulodunum) o Lyon (Lugdunum) entre otros. (es)
- Erromatar Inperioa (latinez: Imperium Romanum) Augustok sortu eta hurrengo mendeetan Antzinako Erromako agintariek erabili zuten sistema politikoa da. Historialariek bitan banandu dute Erromatar Inperioa: eta Dominatuan. Lehengoan, enperadorearen botere absolutua Errepublikako ohituren azpian ezkutatzen zen. Dominatuan, berriz, botere inperiala argiago erakusten zen, urrezko koroen eta erritu sakratuen bidez. Halaber, Erromatar Inperioa esapideak Erromaren menpe zegoen eremua ere adierazten du. Hiriaren hedapena inperioa sortu baino askoz lehenago hasi zen, baina zabalkuntza handiena sistema inperialarekin lortu zen, Traianoren agintaldian hain zuzen ere. Garai horretan, erromatarrek, gutxi gorabehera 5.900.000 km² zituzten haien menpe. Hortaz, Europako Antzinateko Inperiorik handiena bilakatu zen erromatarrena. (eu)
- Is gnách Impireacht na Róimhe a thabhairt ar thréimhse an rialtais uathlathaigh i stair na sibhialtachta sean-Rómhánaí. Tháinig ré na hImpireachta i ndiaidh na Poblachta Rómhánaí, a mhair an leathmhílaois ón mbliain 510 r. Chr. go dtí an aois dheireanach r. Chr. Ba é ba chúis le deireadh na Poblachta ná an lagú a tháinig ar fhorais agus ar thraidisiúin na Poblachta de dheasca na coimhlinte idir agus , agus, ina dhiaidh sin, de dheasca an idir Iúil Caesar agus Pompeius. Is féidir tús na hImpireachta a dhátáil go héagsúil. Deir daoine áirithe gur tháinig deireadh leis an bPoblacht nuair a bhain Iúil Caesar amach an bhuandeachtóireacht (44 r.Chr.), ach is féidir a mhaíomh freisin gurbh é an lá ceart an lá ar chloígh Octavianus, oidhre Chaesar, a chuid naimhde i gCath Actium ar an 2 Meán Fómhair 31 r.Chr., nó an lá ar bhronn Seanad na Róimhe an t-ainm úd Ágastas air. Go bunúsach, is é is brí leis an nath Laidine Imperium Romanum ná "na tailte atá faoi smacht ag an Róimh" - is é sin, tá an focal úd imperium (cumhacht, údarás pearsanta) ag tagairt do na críocha féin atá i gceist. Sroicheann an impireacht a fhad is a thugtar aird ar imperium an Impire. Ó ré Ágastais go dtí an lá ar thit an leath Iartharach den Impireacht as a chéile faoi thionchar Imirce Mhór na Náisiún, Ba í an Róimh an ríocht ba mhó cumhachta, daonra agus achair in Iarthar na hEoráise agus i dTuaisceart na hAfraice. Thosaigh an Róimh ag dul i bhfairsinge i bhfad sular tháinig an mhonarcacht i leaba na poblachta, agus shroich sí barr a fairsinge i ré an Impire Traianus, nuair a cloíodh an Dáicia (i Rómáin an lae inniu) sa bhliain 106. San am sin, bhí timpeall is 5,900,000 ciliméadar cearnacha de thailte faoi smacht na Róimhe. D'fhág an Róimh a sliocht ar chultúr, ar dhlí, ar theicneolaíocht, ar ealaíne, ar theangacha, ar reiligiún, ar rialtas, ar fhórsaí armtha, agus ar ailtireacht na sibhialtachtaí a tháinig i gcomharbas uirthi, agus is féidir a rá go gcaitheann an Róimh a scáth orainn inniu féin. Scar dhá leath na hImpireachta - leath na Róimhe agus leath Chathair Chonstaintín - as a chéile, agus an bheirt acu ag tabhairt "Impireacht na Róimhe" orthu féin. Go traidisiúnta, glactar leis gur tháinig deireadh le hImpireacht na Róimhe ar an 4 Meán Fómhair 476, nuair a cuireadh Impire deireanach Iarthar na Róimhe, Romulus Augustus nó "Augustulus", as cumhacht, gan aon duine a ghlacfadh an ríchathaoir ina dhiaidh. Mar sin, chuaigh Impireacht Iarthar na Róimhe in éag i rith na cúigiú haoise, ach mhair an leath Oirthearach - an Impireacht Bhiosántach, mar is gnách a thabhairt uirthi inniu - go dtí an bhliain 1453, nuair a chuir na Turcaigh Otamánacha de dhroim an tsaoil í. Choinnigh na Biosántaigh cultúr agus dlí na sibhialtachta Gréagaí agus Rómhánaí beo ina measc, chomh maith leis an gCríostaíocht Heilléineach agus Cheartchreidmheach, ach níor mhair an Laidin ina mbéal, nó b'fhearr leo an Ghréigis, a bhí á labhairt go fairsing mar chineál francbhéarla in Oirthear na hImpireachta le fada. (ga)
- The Roman Empire (Latin: Imperium Romanum [ɪmˈpɛri.ũː roːˈmaːnũː]; Greek: Βασιλεία τῶν Ῥωμαίων, translit. Basileía tôn Rhōmaíōn) was the post-Republican period of ancient Rome. As a polity, it included large territorial holdings around the Mediterranean Sea in Europe, North Africa, and Western Asia, and was ruled by emperors. From the accession of Caesar Augustus as the first Roman emperor to the military anarchy of the 3rd century, it was a Principate with Italia as the metropole of its provinces and the city of Rome as its sole capital. The Empire was later ruled by multiple emperors who shared control over the Western Roman Empire and the Eastern Roman Empire. The city of Rome remained the nominal capital of both parts until AD 476 when the imperial insignia were sent to Constantinople following the capture of the Western capital of Ravenna by the Germanic barbarians. The adoption of Christianity as the state church of the Roman Empire in AD 380 and the fall of the Western Roman Empire to Germanic kings conventionally marks the end of classical antiquity and the beginning of the Middle Ages. Because of these events, along with the gradual Hellenization of the Eastern Roman Empire, historians distinguish the medieval Roman Empire that remained in the Eastern provinces as the Byzantine Empire. The predecessor state of the Roman Empire, the Roman Republic, became severely destabilized in civil wars and political conflicts. In the middle of the 1st century BC, Julius Caesar was appointed as dictator perpetuo ("dictator in perpetuity"), and then assassinated in 44 BC. Civil wars and proscriptions continued, eventually culminating in the victory of Octavian over Mark Antony and Cleopatra at the Battle of Actium in 31 BC. The following year, Octavian conquered the Ptolemaic Kingdom in Egypt, ending the Hellenistic period that had begun with the 4th century BC conquests of Alexander the Great. Octavian's power became unassailable and the Roman Senate granted him overarching power and the new title of Augustus, making him the first Roman emperor. The vast Roman territories were organized in senatorial and imperial provinces except Italy, which continued to serve as a metropole. The first two centuries of the Roman Empire saw a period of unprecedented stability and prosperity known as the Pax Romana (lit. 'Roman Peace'). Rome reached its greatest territorial expanse during the reign of Trajan (AD 98–117); a period of increasing trouble and decline began with the reign of Commodus (177–192). In the 3rd century, the Empire underwent a crisis that threatened its existence, as the Gallic and Palmyrene Empires broke away from the Roman state, and a series of short-lived emperors, often from the legions, led the Empire. It was reunified under Aurelian (r. 270–275). To stabilize it, Diocletian set up two different imperial courts in the Greek East and Latin West in 286; Christians rose to positions of power in the 4th century following the Edict of Milan of 313. Shortly after, the Migration Period, involving large invasions by Germanic peoples and by the Huns of Attila, led to the decline of the Western Roman Empire. With the fall of Ravenna to the Germanic Herulians and the deposition of Romulus Augustus in AD 476 by Odoacer, the Western Roman Empire finally collapsed; the Eastern Roman emperor Zeno formally abolished it in AD 480. The Eastern Roman Empire survived for another millennium, until Constantinople fell in 1453 to the Ottoman Turks under Mehmed II. Due to the Roman Empire's vast extent and long endurance, the institutions and culture of Rome had a profound and lasting influence on the development of language, religion, art, architecture, literature, philosophy, law, and forms of government in the territory it governed. The Latin language of the Romans evolved into the Romance languages of the medieval and modern world, while Medieval Greek became the language of the Eastern Roman Empire. The Empire's adoption of Christianity led to the formation of medieval Christendom. Roman and Greek art had a profound impact on the Italian Renaissance. Rome's architectural tradition served as the basis for Romanesque, Renaissance and Neoclassical architecture, and also had a strong influence on Islamic architecture. The rediscovery of Greek and Roman science and technology (which also formed the basis for Islamic science) in Medieval Europe led to the Scientific Renaissance and Scientific Revolution. The corpus of Roman law has its descendants in many modern legal systems of the world, such as the Napoleonic Code of France, while Rome's republican institutions have left an enduring legacy, influencing the Italian city-state republics of the medieval period, as well as the early United States and other modern democratic republics. (en)
- Kekaisaran Romawi (bahasa Latin: Imperium Romanum) adalah periode pasca-Republik dari peradaban Romawi kuno, dicirikan dengan pemerintahan yang dipimpin oleh kaisar, dan kepemilikan wilayah kekuasaan yang luas di sekitar Laut Tengah di Eropa, Afrika, dan Asia. Republik berusia 500 tahun yang mendahuluinya telah melemah dan tidak stabil akibat serangkaian perang saudara dan konflik politik, ketika Julius Caesar dinobatkan sebagai diktator seumur hidup dan kemudian dibunuh pada tahun 44 SM. Perang saudara dan terus berlangsung, yang berpuncak pada kemenangan Oktavianus, putra angkat Caesar, atas Mark Antony dan Kleopatra dalam Pertempuran Actium serta ditaklukkannya Mesir. Setelah peristiwa-peristiwa di atas, kekuasaan Oktavianus menjadi tak tergoyahkan dan pada tahun 27 SM, Senat Romawi secara resmi memberinya kekuasaan penuh dan gelar baru Augustus, yang secara efektif menandai berakhirnya Republik Romawi. Pemerintahan Kekaisaran Romawi bertahan selama kira-kira 500 tahun. Dua abad pertama kekaisaran ditandai dengan periode kemakmuran dan kestabilan politik yang belum pernah terjadi sebelumnya, yang dikenal dengan Pax Romana atau "Perdamaian Romawi". Setelah kemenangan Oktavianus, luas Kekaisaran meningkat secara drastis. Setelah pembunuhan Caligula pada tahun 41, Senat dianggap berkeinginan untuk memulihkan kekuasaan Republik, tetapi memproklamirkan Claudius sebagai kaisar. Di bawah pemerintahan Claudius, Kekaisaran melakukan perluasan besar-besaran pertamanya sejak Augustus. Setelah penerus Claudius, Nero, memutuskan bunuh diri pada tahun 68, Kekaisaran mengalami masa perang saudara singkat dan terjadinya pemberontakan besar di Yudea, ketika empat jenderal legiun berbeda menyatakan diri sebagai Kaisar. Vespasianus berhasil meraih kemenangan pada tahun 69 dan mendirikan , sebelum digantikan oleh putranya Titus, yang membuka Colosseum tak lama setelah meletusnya Gunung Vesuvius. Masa jabatannya yang singkat diteruskan oleh saudaranya Domitianus, yang memerintah selama 15 tahun sebelum akhirnya dibunuh pada tahun 96. Senat kemudian menunjuk kaisar pertama dari . Kekaisaran Romawi mencapai masa kejayaannya di bawah pemerintahan Trajanus, kaisar kedua dari . Periode peningkatan kekacauan dan kemerosotan dimulai pada masa pemerintahan Commodus. Terbunuhnya Commodus tahun 192 memicu terjadinya Perang Lima Kaisar, yang dimenangkan oleh Septimius Severus. Pembunuhan Alexander Severus pada tahun 235 memicu Krisis Abad Ketiga, saat 26 pria dinyatakan sebagai Kaisar oleh Senat Romawi selama lima puluh tahun. Kekaisaran berhasil distabilkan pada masa pemerintahan Diokletianus dengan diperkenalkannya Tetrarki, yang ditandai dengan empat Kaisar memerintah Romawi secara bersamaan. Kebijakan ini pada akhirnya gagal, menyebabkan pecahnya perang saudara yang kemudian dimenangkan oleh Konstantinus I, yang mengalahkan saingannya dan menjadi penguasa tunggal Kekaisaran. Konstantinus kemudian memindahkan ibu kota Romawi timur ke Bizantium, yang kelak berganti nama menjadi Konstantinopel untuk menghormati sang Kaisar. Konstantinopel tetap menjadi ibu kota Kekaisaran Timur sampai tahun 1453. Konstantinus juga menetapkan Kristen sebagai agama negara. Setelah kematian Theodosius I, Kaisar terakhir yang memerintah Kekaisaran bersatu, kekuasaan Kekaisaran perlahan melemah akibat penyalahgunaan kekuasaan, perang saudara, invasi dan migrasi bangsa Barbar, reformasi militer, dan depresi ekonomi. Penjarahan Roma pada tahun 410 oleh suku Visigoth dan tahun 455 oleh bangsa Vandal semakin mempercepat keruntuhan Kekaisaran Barat, dan pelengseran Kaisar Romulus Augustulus pada tahun 476 oleh Odoaker dianggap menandai akhir dari Kekaisaran Barat. Kekaisaran Romawi Timur tetap bertahan selama seribu tahun berikutnya, sebelum akhirnya jatuh ke tangan Turki Utsmani pada tahun 1453. Kekaisaran Romawi merupakan salah satu kekuatan ekonomi, budaya, politik, dan militer paling berpengaruh di dunia pada masanya. Kekaisaran ini menjadi kekaisaran terbesar pada masa antikuitas klasik dan salah satu kekaisaran terluas dalam sejarah dunia. Pada masa pemerintahan Trajanus, luas wilayah Kekaisaran mencapai 5 juta kilometer persegi dan menjadi penguasa bagi hampir 70 juta penduduk, atau 21% dari keseluruhan penduduk dunia pada saat itu. Usianya yang panjang dan wilayahnya yang luas mengakibatkan pengaruh Kekaisaran Romawi seperti bahasa Latin dan Yunani, budaya, agama, penemuan, arsitektur, filosofi, hukum, dan bentuk pemerintahan bertahan abadi di negara-negara penerusnya. Pada masa abad pertengahan Eropa, upaya bahkan dilakukan untuk mendirikan penerus Kekaisaran Romawi, termasuk negara Tentara Salib, Kekaisaran Rumania, dan Kekaisaran Romawi Suci. Melalui penjelajahan yang dilakukan oleh Imperium Spanyol, Prancis, Portugis, Belanda, Italia, Jerman, Britania, dan Belgia, kebudayaan Romawi dan Yunani, atau yang saat ini dikenal dengan kebudayaan Barat, ikut tersebar ke seluruh dunia dan berperan penting dalam perkembangan dunia modern. (in)
- L'Empire romain (en latin : Imperium romanum) est le nom donné par les historiens à la période de la Rome antique s'étendant entre 27 av. J.-C. et 476 apr. J.-C.. Pour la période postérieure, de 476 à 1453 apr. J.-C., qui concerne surtout la partie orientale de l'Empire, avec Constantinople pour capitale, les historiens modernes parlent aujourd'hui d'Empire byzantin. Ce terme n'est toutefois apparu qu'au XVIe siècle, ses habitants de l'époque l'appelant toujours « empire des Romains ». La distinction entre Empire romain et Empire byzantin, ainsi que la date de naissance assignée à ce dernier sont d’ailleurs une question de convention entre chercheurs modernes. En Europe de l'Ouest et centrale, l'Empire d'Occident (800-924) des rois carolingiens, puis le Saint-Empire romain germanique (962-1806), dont les souverains se faisaient encore appeler « Empereur des Romains », se considéraient également comme les successeurs légitimes de l'Empire latin. L'année 27 av. J.-C. correspond à l'octroi par le Sénat à Octave du surnom d'Augustus (« Auguste »), date traditionnellement considérée comme le début du principat. Durant la période de cinq siècles allant de 27 av. J.-C. à 476 apr. J.-C., l'État romain s'est agrandi au point d'englober un territoire allant de la Maurétanie tingitane (Maroc actuel) jusqu'à la Mésopotamie, et de la Britannie (Angleterre et Pays de Galles actuels) jusqu'à l'Égypte, créant ainsi l'une des plus grandes entités politiques de l'Histoire, qui influença profondément le monde méditerranéen, sur le plan culturel, linguistique et finalement religieux, tout en assurant la conservation de la civilisation grecque antique reçue en héritage. La période impériale fut aussi un temps de développement des échanges économiques, facilité par la construction d'un important réseau routier, parfois encore existant, et de nombreuses villes, devenues par la suite des métropoles d'Europe occidentale (Paris, Londres, Lyon, Strasbourg, Barcelone, etc.). L'Empire fut fondé par Auguste, qui mit fin à la Dernière Guerre civile de la République romaine, au cours de la toute fin de la République romaine. Contrairement à la République, qui était oligarchique, l'Empire fut une autocratie, tout en conservant durant le principat des apparences républicaines : le pouvoir politique était principalement détenu par un seul homme, l'empereur, qui s'appuyait sur une bureaucratie sans cesse plus développée, sur une administration territoriale importante et sur une puissante armée. De sa fondation par Auguste jusqu'à la déposition de son dernier empereur, Romulus Augustule, l'Empire eut une histoire intérieure et extérieure complexe, caractérisée, au départ, par une certaine stabilité politique (période du principat), puis, à partir du IIIe siècle, par une instabilité de plus en plus importante : crise du troisième siècle et dominat. Les coups d'État et les guerres civiles se multiplient, et l'Empire avait à affronter un nombre grandissant d'ennemis extérieurs. En effet, à partir de la fin du IIe siècle, l'Empire est confronté à ce que l'historiographie ultérieure a appelé les invasions barbares. Il s'agissait, en réalité, de mouvements de populations de très grande ampleur, réalisés sur de longues durées. Les peuples dits « barbares », en se déplaçant vers l'ouest, finirent par se heurter à la frontière romaine, militairement gardée, et, poussés par d'autres peuples plus à l'est, tentèrent de la percer. Si l'Empire parvint, dans un premier temps, à repousser les envahisseurs, la crise du troisième siècle vit les frontières céder une première fois. En réaction aux périls extérieurs, le pouvoir romain, à partir de la tétrarchie, chercha à se renforcer : les centres de décision politique et militaire furent multipliés, l'administration développée et militarisée, et la taille de l'armée augmentée. Le IVe siècle fut l'époque des guerres civiles entre les successeurs des tétrarques, et il fut dominé par la personnalité de Constantin Ier, qui rénova profondément l'Empire romain, en lui donnant ses caractéristiques définitives. À cette époque, le pouvoir était devenu un régime absolu, avec une cour et un protocole de type oriental. La fin de la proscription du christianisme par Constantin, puis son établissement comme religion d'État par Théodose Ier est le fait le plus marquant de la civilisation romaine dans cette période, l'Antiquité tardive. Appuyée sur l'appareil administratif romain, extrêmement développé, l'Église acquit une place prépondérante dans tous les territoires romains avant d'être chassée, par l'expansion de l'islam, d'une partie de ceux-ci. Après la division de l'Empire en deux entités, l'Empire romain d'Orient (pars orientalis) et l'Empire romain d'Occident (pars occidentalis), la partie occidentale est marquée, à partir du Ve siècle, par un délitement continu de l'autorité politique au profit des royaumes germaniques : la puissance militaire s'effondre, l'économie est exsangue et la domination territoriale se réduit, jusqu'à ne plus dépasser l'Italie. L'Empire s'effondre d'une manière progressive, et la déposition, par Odoacre, du dernier empereur Romulus Augustule, est finalement un événement mineur, surtout symbolique. Éteint en Occident en 476, l'Empire romain persista en Orient, autour de sa capitale, Constantinople. À l'Est, il mêla, comme jadis à l'Ouest, des éléments de civilisation grecs et latins, mais la part grecque est devenue prépondérante. Dans la seconde moitié du XIXe siècle, l'appellation « byzantin » (qui date du XVIe siècle mais était peu utilisée) se généralise pour l'Empire romain d'Orient, mais en fait, il n'existe pas de fondation ou de début de l'Empire byzantin, qui n'est que la période médiévale et finale de l'Empire romain et prend fin en 1453. (fr)
- L'Impero romano fu lo Stato romano consolidatosi nell'area euro-mediterranea tra il I secolo a.C. e il XV secolo; in questo articolo si tratta il periodo che va dalla sua fondazione, generalmente indicato con il 27 a.C. (primo anno del principato di Augusto) e il 395, quando dopo la morte di Teodosio I, l'Impero fu suddiviso dal punto di vista amministrativo ma non politico in una pars occidentalis e in una pars orientalis. L'Impero romano d'Occidente si fa terminare per convenzione nel 476, anno in cui Odoacre depone l'ultimo imperatore, Romolo Augusto, mentre, l'Impero romano d'Oriente (indicato talvolta come Impero bizantino nella sua fase medievale), si protrarrà invece fino al momento della conquista di Costantinopoli da parte degli Ottomani, nel 1453. Nella sua massima espansione, l'Impero si estendeva, in tutto o in parte sui territori degli odierni Stati di: Portogallo, Spagna, Andorra, Francia, Monaco, Belgio, Paesi Bassi (regioni meridionali), Regno Unito (Inghilterra, Galles, parte della Scozia), Lussemburgo, Germania (regioni meridionali e occidentali), Svizzera, Austria, Liechtenstein, Slovacchia (piccola parte), Ungheria, Italia, Vaticano, San Marino, Malta, Slovenia, Croazia, Bosnia ed Erzegovina, Serbia, Montenegro, Kosovo, Albania, Macedonia del Nord, Grecia, Bulgaria, Romania, Moldavia, Ucraina (parte costiera sud-occidentale con Isola dei Serpenti e Podolia), Turchia, Russia, Cipro, Siria, Libano, Iraq, Armenia, Georgia, Iran, Azerbaigian, Israele, Giordania, Palestina, Egitto, Sudan (piccola parte e per limitato periodo di tempo), Libia, Tunisia, Algeria, Marocco e Arabia Saudita (piccola parte). In totale, 52 dei 196 Stati riconosciuti nel mondo, più 3 parzialmente riconosciuti, più di ogni altro impero del mondo antico. Si espandeva su tre diversi continenti: Europa, Africa e Asia. Nel 117 sotto Traiano ricopriva un'area di 5,0 milioni di km2, includendo gli Stati vassalli e i regni clienti. L'esatta misura della superficie governata da questo potente impero in realtà non è certa, a causa della mancanza di dati precisi, di dispute territoriali e della presenza di stati clienti il cui rapporto nei confronti di Roma non è sempre chiaro. Pur non essendo il più vasto Stato dell’antichità, spettando tali primati all'impero achemenide, cinese e Xiongnu, quello di Roma è considerato il più grande per gestione e qualità del territorio, organizzazione socio-politica, e per l'importante eredità lasciata nella storia dell'umanità.In tutti i territori sui quali estesero i propri confini i Romani costruirono città, strade, ponti, acquedotti, fortificazioni, esportando ovunque il loro modello di civiltà e al contempo assimilando le popolazioni e civiltà assoggettate, in un processo così profondo che per secoli ancora dopo la fine dell'impero queste genti continuarono a definirsi romane. La civiltà nata sulle rive del Tevere, cresciuta e diffusasi in epoca repubblicana ed infine sviluppatasi pienamente in età imperiale, è essenziale componente della civiltà occidentale. (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 로마 제국 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 로마 제국(라틴어: Imperium Romanum 임페리움 로마눔[*] 코이네 그리스어: Βασιλεία τῶν Ῥωμαίων)은 지중해를 중심으로 유럽, 북아프리카, 서아시아 등지를 다스린 보편 제국이다. 로마 제국은 기원전 27년 아우구스투스가 사실상 공화정을 폐지하면서 등장하였고, 이후 3세기의 군인 황제 시기까지는 여러 속주들을 통합한 형태의 원수정이었으며 이탈리아 반도의 로마를 유일한 수도로 두고 있었다. 그러나 군인 황제 시기에 이르자, 여러 장군들이 황제를 자칭함에 따라 로마 제국은 밀라노와 라벤나 등지에 수도를 둔 서로마 제국과 니코메디아와 안티오크, 콘스탄티노플 등에 수도를 둔 동로마 제국으로 나뉘었다. 로마는 476년까지 서로마와 동로마의 공식 수도였으나, 오도아케르가 서로마 제국의 마지막 황제인 로물루스 아우구스투스를 퇴위시키고 야만족들이 이탈리아 반도에 자치 왕국들을 세우자 콘스탄티노플이 로마 제국의 유일한 수도로 남게 되었다. 서로마 제국이 게르만족에게 망한 이후, 동쪽의 동로마 제국은 점차 그리스화되기 시작하였으며 이를 기점으로 고대 로마가 끝나고 중세가 시작된 것으로 본다. 로마 제국의 전신은 기원전 6세기경 왕정을 몰아내고 세워진 로마 공화정이었다. 그러나 로마의 공화정은 여러 차례의 내전과 전쟁을 거치며 불안정해졌고, 기원전 1세기에는 뛰어난 장군인 율리우스 카이사르가 등장하면서 거의 명맥이 끊겼다. 카이사르는 독재관으로 취임하여 1인 독재 구조를 굳혀나갔으나, 기원전 44년 즈음에 공화파에 의해 살해당했다. 카이사르 사후에는 그의 양자인 아우구스투스가 안토니우스와 클레오파트라를 상대로 한 악티움 해전에서 기원전 31년에 승리하였으며, 얼마 지나지 않아서는 이집트의 프톨레마이오스 왕조를 정복하는 데에 성공했다. 이후 로마의 원로원은 기원전 27년에 아우구스투스에게 '프린켑스', 즉 로마의 제 1시민이라는 칭호를 수여하였고, 아우구스투스는 사실상의 황제로 즉위하여 군림하였다. 아우구스투스 이후 약 200여 년 동안 로마 제국은 기나긴 평화를 맞았다. 이를 팍스 로마나라고 칭한다. 로마 제국은 트라야누스 황제 시기에 최대 판도를 이룩하였으며, 전 지중해 세계를 통합하면서 선진 문명을 유럽 각지에 전파하였다. 허나 이러한 번영기도 점차 끝났고, 제국은 콤모두스 황제 시기부터 불안정해지기 시작하더니 3세기에는 군인들이 서로 황제를 칭하고 각지에서 갈리아 제국과 팔미라 제국 등이 로마에 반기를 들며 완전한 혼란기로 들어섰다. 이후 아우렐리아누스 황제가 제국의 재통일에 성공하였으며, 후임 디오클레티아누스 황제는 제국을 더 효과적으로 통치하기 위하여 전제정과 사두 정치를 실시하였다. 콘스탄티누스 1세 치세에는 밀라노 칙령을 반포하면서 기독교가 빠르게 세를 불렸고, 비잔티움 지역에 콘스탄티노폴리스를 건설한 후 그곳으로 천도하였으며, 테오도시우스 1세 치세에는 기독교가 제국의 국교로 지정되기도 하였다. 그러나 395년 테오도우스 1세 사후에 제국의 구획은 동방 황제가 다스리는 동로마 제국(동방 제국)과 서방 황제가 다스리는 서로마 제국(서방 제국)으로 분할되었으며, 얼마 지나지 않아 북방의 야만족들이 대거 훈족을 피해 제국의 서방 국경 내부로 도망쳐 들어오면서 서방 제국이 급격히 불안정해지기 시작하였다. 결국 게르만족 출신의 오도아케르가 서방 황제 로물루스 아우구스툴루스를 폐위시켰고, 당시 동방 황제였던 제논은 480년에 공식적으로 서방 황제직을 폐지했다. 그럼에도 불구하고 서유럽의 지배자들은 종종 정통성과 권위를 빌리기 위하여 서로마 제국의 후계자를 자칭하는 경우가 잦았는데, 가장 대표적인 예가 신성 로마 제국이었다. 서방 제국이 사라진 이후에도 동방 제국은 약 1,000여 년간 지속하며 번성하였는데, 전성기에는 서방 고토 상당수를 회복하며 힘을 과시하기도 했다. 그러나 동방 제국도 시간이 흐르자 쇠퇴하였고, 1453년에 오스만 제국의 메흐메트 2세가 콘스탄티노플을 점령하며 로마 제국이 완전히 멸망하고 말았다. 로마 제국이 워낙 방대한 영토를 지배했으며 오랫동안 번성했기에, 로마의 문화는 유럽과 아프리카, 중동 각지에 퍼지며 후대에 지대한 영향을 끼쳤다. 언어, 종교, 예술, 건축, 철학, 법 등 거의 모든 분야에서 로마의 입김이 미쳤으며, 특히 로마에서 사용되던 라틴어는 로망스어로 분화되며 유럽 거의 대부분의 권역에서 사용되게 되었다. 한편 제국의 국교로 채택한 기독교는 로마 가톨릭과 동방정교 등으로 나누어지며 전세계로 퍼져나갔고, 현재 세계 제1의 종교 지위를 차지할 정도로 그 영향력이 크다. 로마의 건축도 오랫동안 영향을 주었는데, 로마네스크 양식, 르네상스 양식, 신고전주의 양식 등이 로마의 영향을 받았으며 심지어 이슬람 건축 양식도 로마의 영향을 크게 받았다. 또한 로마의 체계적인 법률은 후대에까지 널리 이어지며 나폴레옹 법전, 미국 헌법 등에 계승되었으며 전세계 민주주의의 근간을 이루며 널리 사용되었다. (ko)
- ローマ帝国（ローマていこく、ラテン語: Imperium Romanum）は、古代ローマの共和制後の時代以降を指す言葉である。この時代、古代ローマはイタリア半島に誕生した都市国家から、地中海にまたがる領域国家へと発展した。1世紀から2世紀頃の最盛期には地中海沿岸全域に加え、ヨーロッパはヒスパニア、ゲルマニア、ガリア、ブリタンニア、クリミア、北アフリカ一帯、西アジアではメソポタミア、シリア、アルメニア、ペルシア西部などをはじめとする広大な地域を中心とした大規模な領土を皇帝（アウグストゥス）が支配していた。カエサル・アウグストゥスの即位から3世紀の軍事的無政府状態まで、それはイタリアを中心的な領土（メトロポール）とし、ローマ市を唯一の首都としたプリンキパトゥスだった（紀元前27年-紀元後286年）。軍事危機の間に断片化されたが、帝国は強制的に再編成され、その後、西ローマ帝国（ミラノと後にラヴェンナに拠点を置く）と東ローマ帝国（ニコメディアとアンティオキアを中心に、後にコンスタンティノープルに拠点を置く）で支配を分ける複数の皇帝によって支配された。ローマは、オドアケルの蛮族によるラヴェンナの奪取とロムルス・アウグストゥルスの退位に続いて、コンスタンティノープルに帝国記章が送られた西暦476年まで両部分の名目上の首都のままであった。西ローマ帝国がゲルマン人の王たちに支配され、東ローマ帝国がビザンチン帝国へとヘレニズム化したことで、古代ローマの終わりと中世の始まりを告げることになる。 (ja)
- Het Romeinse Keizerrijk (Latijn: Imperium Romanum) was een staat die ontstond rond het begin van de jaartelling als opvolger van de Romeinse Republiek, en in 395 in twee delen uiteenviel. Het keizerrijk was de laatste fase in de geschiedenis van het Romeinse Rijk. In principe was het een absolute monarchie met een keizer (Caesar Augustus) aan het hoofd. Volgens sommige historici kan men ook spreken van een militaire dictatuur omdat de keizers hun machtsbasis in het door hen gecontroleerde leger hadden. Deze laatste fase wordt ook wel door historici verder onderverdeeld in de periode van het principaat (waarbij de keizers zich nog met een republikeinse 'façade' tooiden) en de periode van het dominaat (waarbij de keizers zich openlijk betitelden als absolute heerser en zelfs 'god' over hun onderdanen: Dominus et deus). (nl)
- Ри́мская импе́рия (лат. Imperium Romanum) — постреспубликанский период Древнего Рима. Как государство Римская империя включала большие территориальные владения вокруг Средиземного моря в Европе, Северной Африке и Западной Азии, управляемые императорами. От восшествия на престол Цезаря Августа в качестве первого римского императора до военной анархии третьего века Римская империя была принципатом с Италией в качестве метрополии своих провинций и городом Римом в качестве единственной столицы. Позже империей правили несколько императоров, которые разделяли контроль над Западной Римской империей и Восточной Римской империей. Рим оставался номинальной столицей обеих частей до 476 года нашей эры, когда имперские знаки отличия были отправлены в Константинополь после захвата западной столицы Равенны германскими варварами под предводительством Одоакра и последующего низложения Ромула Августула. Принятие христианства в качестве государственной церкви Римской империи в 380 году нашей эры и падение Западной Римской империи под власть германских королей условно знаменует собой конец классической античности и начало Средневековья. Из-за этих событий, наряду с постепенной эллинизацией Восточной Римской империи, историки выделяют средневековую Римскую империю, оставшуюся в восточных провинциях, как Византийскую империю. Государство-предшественник Римской империи, Римская республика (пришедшая на смену римской монархии в 6 веке до нашей эры) была серьезно дестабилизирована в результате ряда гражданских войн и политических конфликтов. В середине I века до нашей эры Юлий Цезарь был назначен бессменным диктатором, а затем убит в 44 году до нашей эры. Гражданские войны и проскрипции продолжались, кульминацией которых в конечном итоге стала победа Октавиана, приемного сына Цезаря, над Марком Антонием и Клеопатрой в битве при Акциуме в 31 году до нашей эры. В следующем году Октавиан завоевал Птолемеевское царство в Египте, положив конец эллинистическому периоду, который начался с завоеваний Александра Македонского в 4 веке до нашей эры. После этого власть Октавиана стала неоспоримой, и в 27 году до нашей эры римский сенат официально предоставил ему всеохватывающую власть и новый титул Августа, фактически сделав его первым римским императором. Огромные римские территории были организованы в сенаторские и имперские провинции, за исключением Италии, которая продолжала служить метрополией. Первые два века существования Римской империи были периодом беспрецедентной стабильности и процветания, известного как «римский мир». Рим достиг своего наибольшего территориального расширения во время правления Траяна (98—117 годы нашей эры); период нарастающих проблем и упадка начался с правления Коммода (177—192). В третьем веке Империя пережила кризис, угрожавший ее существованию, поскольку Галльская империя и Пальмирская империя отделились от Римского государства, и империю возглавил ряд недолговечных императоров, часто из легионов. Римская империя была воссоединена при Аврелиане (270—275). Чтобы стабилизировать Римскую империю, Диоклетиан в 286 году учредил два разных имперских двора на греческом Востоке и латинском Западе; христиане пришли к власти в 4 веке после Миланского эдикта 313 года. Вскоре после этого период миграции, включавший крупные вторжения германских народов и гуннов Аттилы, привел к упадку Западной Римской империи. После падения Равенны под натиском германских герулов и низложения Ромула Августула в 476 году нашей эры Одоакром Западная Римская империя окончательно распалась; император Восточной Римской империи Зенон официально упразднил Западную Римскую империю в 480 году нашей эры. Восточная Римская империя просуществовала еще одно тысячелетие, до 1453 года, когда Константинополь пал перед турками-османами под предводительством Мехмеда II. Благодаря обширности и долгому существованию Римской империи, институты и культура Рима оказали глубокое и продолжительное влияние на развитие языка, религии, искусства, архитектуры, литературы, философии, права и форм правления на территории, которой он управлял, и далеко за ее пределами. Латинский язык римлян превратился в романские языки средневекового и современного мира, а средневековый греческий язык стал языком Восточной Римской империи. Принятие христианства Римской империей привело к формированию средневекового христианского мира. Римское и греческое искусство оказало глубокое влияние на итальянское Возрождение. Архитектурная традиция Рима послужила основой для романской, ренессансной и неоклассической архитектуры, а также оказала сильное влияние на исламскую архитектуру. Повторное открытие греческой и римской науки и техники (которые также легли в основу исламской науки) в средневековой Европе привели к научному возрождению и научной революции. Свод римского права нашел свое отражение во многих правовых системах современного мира, таких как Кодекс Наполеона во Франции, в то время как республиканские институты Рима оставили неизгладимое наследие, оказав влияние на итальянские города-государства-республики средневекового периода, а также на ранние Соединенные Штаты и другие современные демократические республики. (ru)
- O Império Romano (em latim: Imperium Romanum) foi o período pós-republicano da antiga civilização romana, caracterizado por uma forma de governo autocrática liderada por um imperador e por extensas possessões territoriais em volta do mar Mediterrâneo na Europa, África e Ásia. A república que o antecedeu ao longo de cinco séculos encontrava-se numa situação de elevada instabilidade, na sequência de diversas guerras civis e conflitos políticos, durante os quais Júlio César foi nomeado ditador perpétuo e foi assassinado em 44 a.C. As guerras civis culminaram na vitória de Otávio, filho adotivo de César, sobre Marco António e Cleópatra na batalha de Áccio em 31 a.C. Detentor de uma autoridade inquestionável, em 27 a.C. o senado romano atribuiu a Otávio poderes absolutos e o novo título Augusto, assinalando desta forma o fim da república. O período imperial prolongou-se por cerca de 500 anos. Os primeiros dois séculos foram marcados por um período de prosperidade e estabilidade política sem precedentes denominado Pax Romana. Na sequência da vitória de Augusto e da posterior anexação do Egito, a dimensão do império aumentou consideravelmente. Após o assassinato de Calígula em 41 d.C., o senado considerou restaurar a república, o que levou a guarda pretoriana a proclamar Cláudio imperador. Durante este período, assistiu-se ao maior alargamento do império desde a época de Augusto. Após o suicídio de Nero em 68, teve início um breve período de guerra civil, durante o qual foram proclamados imperadores quatro generais. Em 69, Vespasiano triunfou sobre os restantes, estabelecendo a dinastia flaviana. O seu filho, Tito, inaugurou o Coliseu de Roma, pouco após a erupção do Vesúvio. Após o assassinato de Domiciano, o senado nomeou o primeiro dos cinco bons imperadores, período durante o qual o império atingiu o seu apogeu territorial no reinado de Trajano. O assassinato de Cómodo em 192 desencadeou um período de conflito e declínio denominado ano dos cinco imperadores, do qual Septímio Severo saiu triunfante. O assassinato de Alexandre Severo, em 235, levou à crise do terceiro século, durante a qual o senado proclamou 26 imperadores ao longo de cinquenta anos. A imposição de uma Tetrarquia proporcionou um breve período de estabilidade, embora no final tenha desencadeado uma guerra civil que só terminou com o triunfo de Constantino em relação aos rivais. Agora único governante do império, Constantino mudou a capital para Bizâncio, rebatizada Constantinopla em sua honra, a qual permaneceu capital do oriente até 1453. Constantino também adotou o cristianismo, que mais tarde se tornaria a religião oficial do império. A seguir à morte de Teodósio, o domínio imperial entrou em declínio como consequência de abusos de poder, guerras civis, migrações e invasões bárbaras, reformas militares e depressão económica. A deposição de Rómulo Augusto por Odoacro é o evento geralmente aceite para assinalar o fim do império ocidental. No entanto, o Império Romano do Oriente prolongou-se por mais um milénio, tendo sido conquistado pelo Império Otomano em 1453. O Império Romano foi uma das mais fortes potências económicas, políticas e militares do seu tempo. Foi o maior império da antiguidade Clássica e um dos maiores da História. No apogeu da sua extensão territorial exercia autoridade sobre mais de cinco milhões de quilómetros quadrados e uma população de mais de 70 milhões de pessoas, à época 21% da população mundial. A longevidade e extensão do império proporcionaram uma vasta influência na língua, cultura, religião, técnicas, arquitetura, filosofia, lei e formas de governo dos estados que lhe sucederam. Ao longo da Idade Média, foram feitas diversas tentativas de estabelecer sucessores do Império Romano, entre as quais o Império Latino e o Sacro Império Romano-Germânico. A expansão colonial europeia, entre os séculos XV e XX, difundiu a cultura romana a uma escala mundial, desempenhando um papel significativo na construção do mundo contemporâneo. (pt)
- Cesarstwo Rzymskie (łac. Imperium Romanum) – starożytne państwo obejmujące obszary basenu Morza Śródziemnego, powstałe z przekształcenia republiki rzymskiej w system monarchiczny. Przyjmuje się, że początkiem cesarstwa był rok 27 p.n.e., kiedy Gajusz Oktawiusz otrzymał od senatu tytuł augusta (wywyższony przez bogów). Potwierdzało to pozycję Oktawiana jako najważniejszej osoby w państwie i przyniosło definitywny koniec republice rzymskiej. Początkowo formą rządów w cesarstwie był pryncypat: formalnie zachowano poprzedni ustrój, a cesarz utrzymywał najwyższą władzę w państwie, sprawując wszystkie najważniejsze urzędy republiki i kontrolując armię. W wyniku reform Dioklecjana i Konstantyna nastała era dominatu ze znacznie mocniejszą pozycją cesarską. W 395 roku cesarstwo definitywnie rozpadło się na część zachodnią i wschodnią. Cesarstwo zachodniorzymskie, po dwukrotnym zdobyciu Rzymu przez barbarzyńców, upadło w 476 roku w wyniku problemów wewnętrznych i wędrówki ludów. (pl)
- Romerska kejsardömet avlöste den romerska republiken (se tabell till höger) vid en tidpunkt som med olika synsätt anges till år 44, 31 eller 27 f. Kr. Skillnaden mellan de två låg framför allt i styrelseskicket: även republiken kontrollerade lydstater, och båda hade staden Rom som sitt centrum. Under sin erövring av Europa var romarriket oftast känt under förkortningen SPQR, Senatus populusque Romanus ("senaten och det romerska folket"), trots att senatens roll blivit betydligt mindre under kejsardömet. Under sin höjdpunkt, vilket nåddes under kejsardömet, omfattande det romerska riket cirka en fjärdedel av jordens dåvarande befolkning, vilket gör romerska riket till en av de relativt sett mest folkrika staterna som någonsin existerat. Om man även tänker på kejsardömets kvarvarande påverkan på allt ifrån lagar till arkitektur, betraktas det romerska kejsardömet ofta som en av de mest framgångsrika och betydelsefulla staterna i världshistorien. Historiker har ibland gjort skillnad mellan principatet, perioden från Augustus till och med den romerska krisen under 200-talet, och dominatet, perioden från Diocletianus till slutet på det Västromerska riket. Enligt denna distinktion ska under principatet (latin: princeps, "den första", den enda titel som Augustus unnade sig) diktaturens verklighet ha hållits dold bakom en republikliknande kuliss; medan dominatet (dominus, "mästare") öppet exponerade sin makt med gyllene kronor och överlastade kejserliga ritualer. Idag anses denna åtskillnad vara överdriven: kejserligt majestät var knappast okänt i kejsartidens inledning. Det romerska riket kontrollerade alla de hellenistiska länderna kring Medelhavet och nästan hela det keltiska Västeuropa. När imperiet delades upp i två administrativa delar, Västrom och Östrom, återspeglade det skillnaden mellan dessa kulturella områden. När ett flertal "barbariska riken" skapade ur Västroms aska av åtskilliga germanska stammar och Odovakar avsatte den sista Västromerska kejsaren att regera över Italien hade den västra halvan av kejsardömet redan börjat förändras i sin egen riktning. Kyrkan hade övertagit stora delar av administrationen och den välgörenhet som tidigare hade ombesörjts av den sekulära regimen. Den östra halvan, med sitt centrum i Konstantin den stores huvudstad Konstantinopel, förblev den romerska statens hjärta ända fram till 1453 då det som återstod av det Östromerska riket inkorporerades i det Osmanska riket. Under lång tid har romerska titlar använts av åtskilliga härskare som gjort anspråk på att härska över ett imperium trots att dessa härskare och riken saknat kopplingar till det egentliga romerska riket. Nämnvärda exempel inkluderar frankerna, Tysk-romerska riket, det första och andra bulgariska imperiet, Ryska/Kiev dynastier (se Tsarer) och Tyska riket (se ). (sv)
- 羅馬帝國（拉丁語：Imperium Rōmānum [ɪmˈpɛri.ũː roːˈmaːnũː]; 希腊语：Βασιλεία τῶν Ῥωμαίων，羅馬化：Basileía tôn Rhōmaíōn）是历史上的一個文明帝國，承接着先前的羅馬共和國。中國史書稱為「大秦」或「海西國」。 前44年，羅馬共和國將領凯撒成爲終身獨裁官，象征着共和制的結束；至前27年，屋大維成爲奧古斯都，象征着羅馬帝國的開端。其首都羅馬城在公元前100年至公元400年這段時期是世界上最大的城市，直至公元500年君士坦丁堡取代羅馬城成爲世界最大城市，帝國人口亦增長到五千至九千萬，大約是當時世界總人口的约20% 罗马帝国可分为前期（前27年—200年）、中期（200年—395年）和後期〔395年—1204年/1453年〕三个阶段。 羅馬共和國末年，政局由于一連串的內戰和政治角力變得非常不穩定。公元前44年，共和國將領凯撒被元老院封爲終身獨裁官後不久，便遭到刺殺身亡。直至公元前31年，屋大維在亚克兴角战役擊敗對手马克·安东尼和女王克娄巴特拉七世，吞并埃及托勒密王国後，共和國的政局仍然不明朗。至公元前27年，元老院放棄共和制，賜君權及奧古斯都頭銜予屋大維，這象征着羅馬共和國的終結。這時元老院仍然存在，但大權已掌握在屋大維手中。最初幾位皇帝都以「第一公民」自居。 屋大維征战的勝利擴張了帝国的領土。立國之初的兩個世紀，帝國的政局有着前所未見的穩定，這段時期被稱爲「羅馬治世」。直到公元41年，帝国第三位皇帝卡里古拉被刺身亡後，元老院曾经考虑恢復共和政制，但罗马禁卫军架空元老院，遂立克劳狄一世爲帝。克劳狄一世在位期間，帝国繼屋大維後首次征战不列颠尼亞。公元68年，克劳狄一世的繼位者尼祿在兵變中自殺身亡，帝国遭遇一連串短暫的內戰，同時猶太地區更爆发第一次起義，這段時期曾经有四位軍團將領稱帝。維斯帕先在公元69年戰勝其他將領，建立弗拉维王朝。其繼位者提图斯，在公元79年維蘇威火山爆发後開放斗兽场。提图斯只短暫在位两年，便由其兄弟图密善繼位爲帝国第11位皇帝。图密善最后亦遭到刺殺身亡。元老院後來封涅尔瓦爲皇帝，這亦是羅馬五贤帝之首，開辟一段長達八十多年的政局穩定時期。罗马第13位皇帝图拉真是羅馬五贤帝之中的第二位，他在位時見證帝國的最大版圖。 康茂德在位時，帝国開始出现衰退之兆。公元192年康茂德被刺殺身亡，觸發五帝之年，有五人同時稱帝，分别是佩蒂纳克斯、尤利安努斯、奈哲尔、阿尔拜努斯和塞普蒂米乌斯·塞维鲁，乱象最後由塞普蒂米乌斯·塞维鲁取得勝利而告终。公元235年皇帝亚历山大·塞维鲁被刺殺身亡，導致三世纪危机，這段時期短短50年之內有26人被元老院封爲皇帝。直至戴克里先在位時創立四帝共治，帝國才全面恢复穩定，這段時期一共有四位皇帝共同統治羅馬帝国。這種制度並不能維持下去，很快便招致內戰。內戰最終由君士坦丁一世勝出，成爲帝国的唯一統治者。後來君士坦丁一世遷都至拜占庭，並命名為新羅馬，但史家更喜歡以其名字―君士坦丁稱之爲君士坦丁堡。君士坦丁堡自此之後一直是帝國的首都，一直到其終結。君士坦丁一世亦于313年將基督公教（中文译為天主教会）合法化，並由狄奧西亞一世將基督教定為國教，基督教從而成爲西方世界的主要宗教。 這時的羅馬帝國仍然是世界上的強權，並與其東面安息帝国的繼承者波斯第三帝國互相抗衡，持續着一個世紀的紛爭。狄奥多西一世是最後一位統治一個完整的羅馬帝國的皇帝，隨後帝國的領土因濫權、內戰、野蛮人入侵、軍事改革和經濟衰退等負面因素被日益蚕食，這時的羅馬帝國實際上已完全分裂成東西兩部份，自此之後再没有被統一過。公元410年及公元455年，西面的羅馬城相繼被西哥德人和汪達爾人等日耳曼部族入侵。公元476年，西罗马帝国皇帝罗慕路斯·奥古斯都被奥多亚塞废黜，這象征着西罗马帝国的終結。但由於罗慕路斯·奥古斯都從未被東罗马帝国所承认，所以嚴格上來説，西罗马帝国上一位皇帝尼波斯在公元480年去世後才算是罗马帝国在西歐的統治劃上句號。而東罗马帝国則一直存在至1453年，君士坦丁堡被土耳其人攻陷、皇帝君士坦丁十一世戰死爲止。史学家通称东罗马帝国爲拜占庭帝国。 羅馬帝國是世界歷史上一個偉大的帝國，無論經濟、文化、政治和軍事上的成就都達到很高的水準，並和在與公元前一世紀興起於亞洲的漢帝國西、東遙相並立。後世多將兩者並列为当时世界上最先进及文明的強大帝國。整個羅馬帝國(包括東西羅馬帝國)存在將近一千五百年，帝國的疆域在图拉真在位末年（117年）達到全盛，控制着大约五百万平方公里的土地，統治着七千萬的人口，這相當於當時世界總人口的百分之二十一。羅馬帝國幅原遼闊，而且國祚長久，使拉丁希腊的语言、文化、宗教、發明、建築、哲學、法律及政府模式對後世的影響相當深遠。歐洲在整個中世纪時期，有數次對羅馬帝國的復辟，這包括神聖羅馬帝國。文艺复兴而後的歐洲帝國主義的興起，更使希腊、羅馬、猶太和基督教的文化向全世界傳播開去，對現代社會文明的發展有着重要影响。 (zh)
- Ри́мська імпе́рія (лат. Imperium Romanum) — державне, військово-політичне утворення, яке зародилося на основі Римської республіки близько 27 року до н. е. Історія імперії поділяється на два великі періоди: принципат (до 284 н. е.) і домінат (після 284 н. е.). Найбільше піднесення держави припало на часи правління п'яти добрих імператорів (96-180 роки н. е.). За правління Траяна, другого з п'яти хороших імператорів, у першій чверті II століття Римська імперія досягла найбільшої територіальної експансії. Період постійних заворушень і громадянських воєн (235—284 роки н. е.), що були спричинені боротьбою за владу солдатських імператорів, отримав назву «Криза третього століття» та призвів до значного послаблення держави. Певної стабілізації було досягнуто за правління Діоклетіана (284—305) і Костянтина Великого (306—337). Другий з них легалізував християнство та активно сприяв його поширенню. Як єдине державне утворення Римська імперія перестає існувати у 395 році після поділу імперії на Західну та Східну. Хоча, формально вважалося, що імператори просто управляють різними частинами все ще однієї держави. В останній чверті IV століття починається велике переселення народів, посилюється зовнішній тиск варварів (германців, сарматів та ін.) і в боротьбі з ними Рим починає втрачати провінції та колишню могутність. На початку V століття напади варварів переростають у навалу, яку вже не можливо спинити: на території кількох відвойованих провінцій вожді прибулих племен утворюють варварські королівства, які стають фактично незалежними. Найдошкульніших ударів імперії завдають гуни на чолі з Аттілою. І, хоча римлянам вдається завдати гунам поразки на Каталаунських полях (451), останні десятиліття держава перебуває у повному занепаді. Кінцем римської держави вважається 476 рік, коли був усунений від влади останній імператор Західної Римської імперії. Східна (Візантійська) імперія проіснувала до 1453. Римська імперія займає важливу роль у розвитку людства, особливо Європи; її спадкоємницями проголошували себе багато середньовічних імперій. (uk)
|
.jpg){kind=link}
_01.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
,_I_sec,_da_pompei,_MANN_8946.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_01.jpg){kind=link}
_-_Napoli_MAN_9449_-_01.jpg){kind=link}
_-_Napoli_MAN_8834.jpg){kind=link}
_-_Napoli_MAN_9019.jpg){kind=link}
_-_Napoli_MAN_9022.jpg){kind=link}
_-_Napoli_MAN_111482_-_04.jpg){kind=link}
_01.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
