| dbo:abstract
|
- La crucifixió és un mètode d'execució, on el reu és lligat o clavat en una creu de fusta, entre arbres o en una paret, i deixat allí fins a la seva mort. Aquesta forma d'execució va ser àmpliament utilitzada en l'antiga Roma i en cultures veïnes de la Mediterrània; mètodes similars van ser inventats per l'Imperi Persa. La crucifixió va ser utilitzada pels romans fins a 337, després que el cristianisme fos legalitzat a l'Imperi Romà el 313 per l'emperador Constantí I el Gran, però abans que es convertís en la religió oficial de l'imperi. La crucifixió rarament s'utilitzava per raons simbòliques o rituals fora de la cristiandat. Era usualment utilitzada per exposar la víctima a una mort particularment lenta, horrible (per dissuadir la gent de cometre crims semblants) i pública, utilitzant tots els mitjans necessaris per a la seva realització. Els mètodes de la crucifixió variaven considerablement depenent del lloc i el temps on s'efectuaven. Les paraules grega i llatines que corresponen a «crucifixió» s'aplicaven a formes diverses d'execució dolorosa, des d'empalar en una estaca, clavar-los en un arbre, o en un pal. Abans de la crucifixió, els romans acostumaven a donar fuetades (flagel·lar) el reu. Després, i durant el trajecte fins al lloc d'execució, el condemnat era obligat a carregar el travesser en les seves pròpies espatlles (la qual cosa segurament agreujava les ferides que ja haurien patit per la flagel·lació a què havien estat sotmesos). L'historiador romà Tàcit documenta que la ciutat de Roma tenia un lloc específic per dur a terme les execucions, una àrea especialment destinada per a la crucifixió, situat fora de la porta d'Esquilí. La persona moltes vegades era lligada al patíbul mitjançant cordes, però l'ús de claus es documenta per diverses fonts, com en el cas de Flavi Josep, on sosté que en la Gran Revolta Jueva «els soldats enfurismats, clavaven els qui eren capturats, uns després dels altres a les creus» i també s'evidencien "claus" en l'evangeli de Joan (Joan 20:25). Alguns objectes, com els claus, que es feien servir en les execucions eren vists com a amulets. (ca)
- Ukřižování je historický způsob potupné popravy, jehož se užívalo především ve starověku a v raném středověku. Nejznámějším historickým příkladem je ukřižování Ježíše Krista. Kříž, na němž zemřel, se stal hlavním symbolem křesťanství. Výkon ukřižování spočíval v zavěšení odsouzence za rozepjaté ruce na kříž. Tímto způsobem byli popravováni vzbouřenci, političtí nebo náboženští odpůrci, agitátoři, piráti, otroci, v císařském Římě pouze lidé, kteří neměli občanská práva. (cs)
- Σταύρωση είναι η μέθοδος εκτέλεσης επί σταυρού μέσω κρεμάσματος ή καθήλωσης. Με κεφαλαίο Σ (Σταύρωση) αναφέρεται στην εκτέλεση του Ιησού Χριστού μέσω καθήλωσης σε σταυρό πάνω στον λόφο του Γολγοθά στην Ιερουσαλήμ (βλ. λήμμα: Ο Σταυρός του Ιησού Χριστού). Επίσης, στους αρχαίους χρόνους, σταύρωση σήμαινε και τοποθέτηση πασσάλων σε μορφή περίφραξης (Θουκ. 7.25.7). (el)
- الصَلْب وسيلة تعذيب وإعدام يُربَطُ فيها المحكوم عليه في صليب خشبيّ كبير - أو يُدقّ فيه بالمسامير ثُمّ يُترك. انتشر الصَّلب في إمبراطوريات السلوقيين والقرطاجيين والرومان في القرن السادس قبل الميلاد حتّى القرن الرّابع الميلادي. وشطبه قسطنطين الأول من قوانين الإمبراطورية الرومانية الغربية احترامًا للسيد المسيح الذي يعتقد متّبعو الكاثوليكية الرومانية أنّه صُلِب. واستُخدم الصّلب في اليابان أيضًا لإعدام المجرمين. (ar)
- Die Kreuzigung war eine vor allem im Alten Orient und in der römischen Antike verbreitete Hinrichtungsart, bei der ein Verurteilter an einen aufrechten Pfahl, mit oder ohne Querbalken, gefesselt oder genagelt wurde. Sie entwickelte sich aus dem Hängen, sollte aber anders als dieses die Todesqual möglichst verlängern. Im Römischen Reich wurden vor allem Nichtrömer und entlaufene oder aufständische Sklaven am Kreuz (arbor crucis) gekreuzigt, zum Beispiel tausende Anhänger des Spartacus und Jesus von Nazaret. Da der Kreuzigung Jesu zentrale Bedeutung für die christliche Theologie zukommt, wurde diese Hinrichtungsart nach der konstantinischen Wende (313) in Europa durch andere Methoden ersetzt. In einigen vom Islamismus geprägten Staaten ist die Kreuzigung bis heute als Strafe im Gesetz verankert. (de)
- Krucumado estas metodo de mortpuno, en kiu oni najlas aŭ ligas la kondamnitan al morto (plejofte senvestan) al granda ligna kruco, kaj forlasas lin tie ĝis la morto. Supozeble, plej ofte oni simple ligis ilin al la kruco per ŝnuro, najli oni konservis por la plej gravaj kazoj. La morto alvenis eble de la malkovro aŭ la sangoperdo, sed la plej ofte de la sufoko: dum la mortonto malfortiĝas, li ne povas teni sian korpon, kaj la pulmoj ne eltenas. Kontraŭe al la popolaj bildoj (kiel ĉi-dekstre), oni neniam najlis la manojn sen ligi la manradikojn per ŝnuro, ĉar la manoj solaj ne povas teni la pezon de homo — li falus. La krucumado verŝajne aperis ĉe la antikvaj persoj. Aleksandro la Granda uzis krucumadon en sia imperio. (eo)
- Crucifixion is a method of capital punishment in which the victim is tied or nailed to a large wooden cross or beam and left to hang until eventual death from exhaustion and asphyxiation. It was used as a punishment by the Persians, Carthaginians and Romans, among others. Crucifixion has been used in parts of the world as recently as the twentieth century. The crucifixion of Jesus of Nazareth is central to Christianity, and the cross (sometimes depicting Jesus nailed to it) is the main religious symbol for many Christian churches. (en)
- Gurutziltzaketa edo gurutziltzatzea pertsona bat zurezko gurutze bati (batzuetan zutoin bati) lotu edo iltzatuz exekutatzeko modu bat da. Antzinatik praktikatzen da eta egun ere indarrean dago herrialde batzuetako ordenamenduan. Jesusen gurutziltzaketa sinbolismo handiko gertakaria da kristautasunean, eta gurutzefika eta hainbat artelanetan irudikatzen da. (eu)
- La crucifixión es un método de ejecución en el que el reo es clavado o atado a una cruz de madera, normalmente desnudo, y es abandonado allí hasta su muerte por el agotamiento físico y la asfixia. Esta forma de ejecución fue ampliamente utilizada en la Antigua Roma y en culturas vecinas del Mediterráneo; métodos similares habían sido inventados por el Imperio persa. La crucifixión fue utilizada por los romanos hasta el año 337, después de que el cristianismo fuera legalizado en el Imperio romano en 313 favorecido por el emperador Constantino, pero antes de que se convirtiera en la religión oficial del imperio en 380 bajo Teodosio. Actualmente, en ciertos países con interpretaciones legales de la sharia dentro de su código penal como Arabia Saudita, los Emiratos Árabes Unidos, Sudán y grupos terroristas como el Estado Islámico la usan como método de tortura y ejecución. (es)
- Penyaliban merupakan salah satu bentuk eksekusi yang terkejam yang pernah ada di dunia. Esensi dari penyaliban bukanlah kematian itu sendiri, melainkan penderitaan saat menjelang kematian. Dengan demikian, kematian merupakan suatu hal yang sangat diinginkan oleh orang yang disalib. Berbeda dengan cara eksekusi terpidana mati pada masa sekarang, proses penyaliban memerlukan waktu yang relatif lama sehingga saat-saat penderitaanpun menjadi panjang. Dibandingkan hukuman gantung, kursi listrik, suntikan mati, kamar gas, tembak mati, pancung, dan sebagainya, yang hanya membutuhkan waktu beberapa detik saja menjelang kematian, penyaliban membutuhkan waktu berjam-jam. (in)
- La crocifissione era, al tempo dell'Impero Romano, una modalità di esecuzione della pena di morte; si trattava di una vera e propria tortura ed era talmente atroce ed umiliante che non poteva essere comminata a un cittadino romano ed era dunque subita dagli schiavi, dai sovversivi e dagli stranieri e, normalmente, veniva preceduta dalla flagellazione, che rendeva questo rito ancora più straziante per il condannato. Cicerone le definì "il supplizio più crudele e il più tetro". Tale supplizio è tuttavia molto più antico dei Romani (alcuni documenti antichi ne parlano già all'epoca dei babilonesi) e non sempre è legato a una struttura a croce: delle volte, il condannato era legato a un singolo palo, a volte a una struttura a V rovesciata, ma lo scopo era tuttavia sempre lo stesso ovvero provocare la morte, dopo una lenta agonia, che interveniva per soffocamento determinato dalla compressione del costato (a tale scopo, di solito le gambe del condannato erano spezzate con una mazza o un martello), oppure a causa di collasso cardio-circolatorio; si presume che, talvolta, la morte intervenisse a seguito della combinazione di tutti e due gli aspetti. (it)
- Le crucifiement ou la crucifixion est une ancienne méthode d'exécution consistant à placer le supplicié sur une croix, un support en forme de T ou un arbre et à l'attacher par divers moyens (clous, cordes, chaînes, etc.). Il existe plusieurs variantes du supplice que l'on retrouve à différentes périodes (dès l'Antiquité) et dans différentes civilisations. Plusieurs recherches semblent indiquer que la mort a lieu par asphyxie, du fait de la traction sur les muscles supérieurs qui entraîne une compression du diaphragme. (fr)
- 磔（はりつけ）とは、罪人を板や柱などに縛りつけ、槍などを用いて殺す公開処刑の刑罰のこと。磔刑（たっけい）。 ナザレのイエスが受けた磔刑（または十字架刑）についてはキリストの磔刑を参照 磔に使われる台（磔台）の形状として、キリストの磔刑図や時代劇で見られる十字形の他、逆十字形、I字形、X字形、Y字形、IとX字の組み合わせなどがあり、時代・場所によって異なる形状が使われた。また、刑の内容や執行主体によって使い分けられることがあった。 (ja)
- 십자가형(十字架刑, 영어: Crucifixion)은 고대 로마의 사형 방법 중 하나로, 본래는 신아시리아, 페니키아, 페르시아 제국에서 사용하던 처형 방법이다. 그러나 많은 사람들이 아는 것과는 달리 실제 고대 로마에서 사용되던 십자가형은 처형 기구의 특성상 십자가 모양이 아닌 T자 모양이었다. (ko)
- Kruisiging is een methode om iemand ter dood te brengen, waarbij het slachtoffer wordt vastgebonden of vastgenageld aan een kruis en blijft hangen totdat de dood erop volgt. (nl)
- Ukrzyżowanie – rodzaj kary śmierci stosowanej w starożytności m.in. przez Persów, Rzymian, Fenicjan i Kartagińczyków, jako forma hańbiącej egzekucji na niewolnikach, buntownikach i innych osobach niebędących pełnoprawnymi obywatelami. Kara ta była stosowana nierzadko na masową skalę, jak w roku 71 p.n.e., gdy ukrzyżowano około 6000 uczestników powstania Spartakusa. Karę ukrzyżowania zniósł ostatecznie edykt Konstantyna Wielkiego w 337. Motywem rezygnacji z tej formy kary śmierci był przede wszystkim szacunek dla Jezusa Chrystusa. Według przekazów jeszcze np. ok. 375 ariańscy Goci pod wodzą Winitara mieli wykonać egzekucję zbiorowego ukrzyżowania wodza Antów Boza wraz z synami i siedemdziesięcioma naczelnikami. (pl)
- Korsfästelse, korsfästning eller korsfästande, var en avrättningsmetod under antiken som troligen uppfanns av perserna på 600-talet f.Kr.., Syftet var att förnedra och plåga den dömde inför allas åsyn och därigenom också avskräcka andra. Den dömde hängdes eller spikades naken upp på en påle ofta med en tvärslå, vid vilken handlederna fästes. Eftersom armarna var så utsträckta fick den dömde en sådan väldig press över lungorna att han till slut kvävde sig själv till döds. Det är på detta sätt korsfästning blivit känd genom många skildringar i böcker, konst och filmer av korsfästelsen av Jesus från Nasaret, kristendomens centralgestalt (se Nya testamentet Matt. 27, Mark. 15, Luk. 23 och Joh. 19). Det fanns dock åtskilliga varianter, bland annat korsfästning på påle utan tvärslå eller med den dömde placerad upp och ner (vilket enligt traditionen hände Jesu lärjunge Petrus). I romarriket var det vanligt med korsfästning. Dock användes den sällan för romarna själva utan för slavar och samhällets lägsta folkskikt vid uppror, högförräderi och sjöröveri. Ofta föregicks korsfästelsen av att den dömde gisslades och själv fick bära tvärslån till korset på väg till avrättningsplatsen. Ofta inträdde döden först efter ett par dagar. Lidandet kunde dock förkortas genom att den dömdes benstomme krossades. Konstantin den store (272–337) avskaffade korsfästelsen i romarriket. I Sverige kan metoden väl närmast jämföras med rådbråkning. Enligt islams heliga skrift Koranen är korsfästelse tillåtet i sura 5:33 Det rättvisa straffet för den som kämpar emot GUD och Hans budbärare, och som begår hemska brott, är att dödas eller korsfästas, eller att få sina händer och fötter avskurna på alternerande sidor, eller att landsförvisas. Detta har tillämpats i samband med att uppror slagits ner, och även i våra dagar rapporteras om att korsfästelse förekommit.[källa behövs] (sv)
- Crucificação ou crucifixão é um método de pena de morte no qual a vítima é amarrada ou pregada em uma viga de madeira e pendurada durante vários dias até a eventual morte por exaustão e asfixia. Crê-se que o método tenha sido criado na Pérsia e trazido no tempo de Alexandre para o Ocidente. Os itálicos copiaram a prática dos cartagineses. Neste ato se combinavam os elementos de vergonha e tortura, e por isso o processo de crucificação era olhado com profundo horror. O castigo da crucificação começava com a flagelação, depois do criminoso ter sido despojado de suas vestes. No azorrague os soldados fixavam os pregos, pedaços de ossos, e coisas semelhantes, podendo a tortura do açoitamento ser tão forte que às vezes o flagelado morria em consequência do açoite. O flagelo era cometido ao réu estando este preso a uma coluna. No ato de crucificação a vítima era pendurada de braços abertos em uma cruz de madeira, amarrada ou, raramente, presa a ela por pregos perfurantes nos punhos e pés. O peso das pernas sobrecarregava a musculatura abdominal que, cansada, tornava-se incapaz de manter a respiração, levando à morte por asfixia. Para abreviar a morte os torturadores às vezes fraturavam as pernas do condenado, removendo totalmente sua capacidade de sustentação, acelerando o processo que levava à morte. Mas era mais comum a colocação de "bancos" no crucifixo, que foi erroneamente interpretado como um pedestal. Essa prática fazia com que a vítima vivesse por mais tempo. Nos momentos que precedem a morte, falar ou gritar exigia um enorme esforço. O termo vem do Latim crucifixio ("fixar a uma cruz", do prefixo cruci-, de crux ("cruz"), + verbo figere, "fixar ou prender".) A Crucifixão de Jesus é a narrativa central do Cristianismo e a cruz (algumas vezes representando Jesus pregado nela) é o símbolo religioso central para muitas Igrejas Cristãs. (pt)
- 十字架曾作為一種古代死刑的刑具。《新約聖經》希臘文版聖經記載耶稣曾被猶太教宗教領袖拘送到羅馬帝國駐猶太總督彼拉多，之後被判處此刑。所以基督十字也是基督教重要的象徵。在歐美文學中，一般用十字架比喻苦難。 作為刑具的十字架，曾流行使用于巴比倫、波斯帝國、大馬士革王國、猶大王國、以色列王國、迦太基和古羅馬等地，常用以處死叛教者、異教徒、奴隸和沒有公民權的人。在當時的社會，這種死刑方式是一種忌諱，一年通常只會處死數人，對象是極度重犯。西元337年，羅馬皇帝君士坦丁大帝下令禁用此刑具。現每年在菲律賓的復活節，願意體驗耶穌被釘死的信徒還使用此刑具作为一种仪式。 (zh)
- Розп'яття — вид смертної кари, що був розповсюджений в Римській імперії. Засудженому на смерть прибивали цвяхами руки і ноги до кінців хреста чи фіксували кінцівки за допомогою мотузок. Цвяхи при цьому вбивали не в долоні, а в зап'ястя, оскільки вбиті в долоні цвяхи не утримали б тіло на хресті,— під вагою засудженого цвяхи прорізали б тканини кінцівок і засуджений впав би з хреста. Хрест використовувався дерев'яний, як правило, Т-подібний, існували й інші його форми:
* Crux Simplex — простий вертикальний стовп.
* Crux Commissa — хрест у формі «Т».
* Crux Immissa — два перехрещених перпендикулярно бруси.
* Crux Decussata — хрест в формі «X». При конструкції хреста з двох елементів, кожен мав свою латинську назву. Перший елемент — стаціонарна, вертикально вкопана стійка, називалась staticulum. Другий — patibulum, являв собою знімну горизонтальну балку, яку й несли на собі засуджені до страти (crux деколи називали не тільки зібрану з двох елементів конструкцію, але й окремо patibulum). Іноді в центрі хреста прикріплювався невеликий виступ, на який розп'ятий міг спертися. Потім хрест закріплювали вертикально на загальний огляд. Часто самому розп'яттю передувала ганебна процесія, в ході якої засуджений повинен був нести свій хрест або патібулум,— дерев'яний брус вагою до 30-50 кг. По прибутті на місце із засудженого знімали одяг, клали його на землю і цвяхами, широко розтягнувши руки, прибивали їх до кінців перекладини, яку потім за допомогою шнурків, підтягували на вершину заздалегідь вкопаного в землю стовба (або розпинали на хресті, який потім піднімали вертикально). Основною причиною смерті при розп'ятті є асфіксія, викликана набряком легенів і стомленням міжреберних м'язів, що беруть участь в процесі дихання та м'язів . Основною опорою тіла в цій позі є руки, і при диханні м'язи черевного преса і міжреберні м'язи повинні були піднімати вагу всього тіла, що призводило до їх швидкого стомлення. Також здавлювання грудної клітини напруженими м'язами плечового поясу і грудей викликало застій рідини в легенях та набряк легенів. Додатковими причинами смерті служили зневоднення і втрата крові. Можливість опори на прикріплений до хреста виступ дещо полегшувало дихання, але в цілому лише затягувало процес смерті. Для прискорення страти засудженим перебивали дубиною гомілки, що позбавляло їх додаткової опори. Розіп'ятий гинув довго та болісно, іноді, і протягом 5-6 днів. Страта ця була відома в Вавилоні, Греції, Палестині, Карфагені, але особливого поширення отримала в Стародавньому Римі, де стала основним видом болісної страти. Так стратили особливо небезпечних злочинців (бунтівників, зрадників, вбивць тощо). У Стародавньому Римі у разі вбивства господаря будинку всі раби, які проживали в будинку незалежно від статі і віку підлягали розп'яттю. Існує також згадування (Біблія, книга Ісуса Навина 8, 29 і 10; 26) про те, що розп'яття також застосовувалося в Палестині по відношенню до полонених царів. Розп'яті були й учасники повстання Спартака.Згідно з християнським віровченням — Ісус Христос був розп'ятий за нас,— це зробило хрест символом християнської релігії. Страту через розп'яття пройшли і ряд християнських святих (апостоли Андрій та Петро, мученик ). Розп'яття як вид страти досі існує в законодавстві Судану. Але перед самим розп'яттям виконується попереднє повішення засудженого, тобто розпинають вже мертве тіло. (uk)
- Распятие — исторический вид смертной казни. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Ukřižování je historický způsob potupné popravy, jehož se užívalo především ve starověku a v raném středověku. Nejznámějším historickým příkladem je ukřižování Ježíše Krista. Kříž, na němž zemřel, se stal hlavním symbolem křesťanství. Výkon ukřižování spočíval v zavěšení odsouzence za rozepjaté ruce na kříž. Tímto způsobem byli popravováni vzbouřenci, političtí nebo náboženští odpůrci, agitátoři, piráti, otroci, v císařském Římě pouze lidé, kteří neměli občanská práva. (cs)
- Σταύρωση είναι η μέθοδος εκτέλεσης επί σταυρού μέσω κρεμάσματος ή καθήλωσης. Με κεφαλαίο Σ (Σταύρωση) αναφέρεται στην εκτέλεση του Ιησού Χριστού μέσω καθήλωσης σε σταυρό πάνω στον λόφο του Γολγοθά στην Ιερουσαλήμ (βλ. λήμμα: Ο Σταυρός του Ιησού Χριστού). Επίσης, στους αρχαίους χρόνους, σταύρωση σήμαινε και τοποθέτηση πασσάλων σε μορφή περίφραξης (Θουκ. 7.25.7). (el)
- الصَلْب وسيلة تعذيب وإعدام يُربَطُ فيها المحكوم عليه في صليب خشبيّ كبير - أو يُدقّ فيه بالمسامير ثُمّ يُترك. انتشر الصَّلب في إمبراطوريات السلوقيين والقرطاجيين والرومان في القرن السادس قبل الميلاد حتّى القرن الرّابع الميلادي. وشطبه قسطنطين الأول من قوانين الإمبراطورية الرومانية الغربية احترامًا للسيد المسيح الذي يعتقد متّبعو الكاثوليكية الرومانية أنّه صُلِب. واستُخدم الصّلب في اليابان أيضًا لإعدام المجرمين. (ar)
- Crucifixion is a method of capital punishment in which the victim is tied or nailed to a large wooden cross or beam and left to hang until eventual death from exhaustion and asphyxiation. It was used as a punishment by the Persians, Carthaginians and Romans, among others. Crucifixion has been used in parts of the world as recently as the twentieth century. The crucifixion of Jesus of Nazareth is central to Christianity, and the cross (sometimes depicting Jesus nailed to it) is the main religious symbol for many Christian churches. (en)
- Gurutziltzaketa edo gurutziltzatzea pertsona bat zurezko gurutze bati (batzuetan zutoin bati) lotu edo iltzatuz exekutatzeko modu bat da. Antzinatik praktikatzen da eta egun ere indarrean dago herrialde batzuetako ordenamenduan. Jesusen gurutziltzaketa sinbolismo handiko gertakaria da kristautasunean, eta gurutzefika eta hainbat artelanetan irudikatzen da. (eu)
- Le crucifiement ou la crucifixion est une ancienne méthode d'exécution consistant à placer le supplicié sur une croix, un support en forme de T ou un arbre et à l'attacher par divers moyens (clous, cordes, chaînes, etc.). Il existe plusieurs variantes du supplice que l'on retrouve à différentes périodes (dès l'Antiquité) et dans différentes civilisations. Plusieurs recherches semblent indiquer que la mort a lieu par asphyxie, du fait de la traction sur les muscles supérieurs qui entraîne une compression du diaphragme. (fr)
- 磔（はりつけ）とは、罪人を板や柱などに縛りつけ、槍などを用いて殺す公開処刑の刑罰のこと。磔刑（たっけい）。 ナザレのイエスが受けた磔刑（または十字架刑）についてはキリストの磔刑を参照 磔に使われる台（磔台）の形状として、キリストの磔刑図や時代劇で見られる十字形の他、逆十字形、I字形、X字形、Y字形、IとX字の組み合わせなどがあり、時代・場所によって異なる形状が使われた。また、刑の内容や執行主体によって使い分けられることがあった。 (ja)
- 십자가형(十字架刑, 영어: Crucifixion)은 고대 로마의 사형 방법 중 하나로, 본래는 신아시리아, 페니키아, 페르시아 제국에서 사용하던 처형 방법이다. 그러나 많은 사람들이 아는 것과는 달리 실제 고대 로마에서 사용되던 십자가형은 처형 기구의 특성상 십자가 모양이 아닌 T자 모양이었다. (ko)
- Kruisiging is een methode om iemand ter dood te brengen, waarbij het slachtoffer wordt vastgebonden of vastgenageld aan een kruis en blijft hangen totdat de dood erop volgt. (nl)
- 十字架曾作為一種古代死刑的刑具。《新約聖經》希臘文版聖經記載耶稣曾被猶太教宗教領袖拘送到羅馬帝國駐猶太總督彼拉多，之後被判處此刑。所以基督十字也是基督教重要的象徵。在歐美文學中，一般用十字架比喻苦難。 作為刑具的十字架，曾流行使用于巴比倫、波斯帝國、大馬士革王國、猶大王國、以色列王國、迦太基和古羅馬等地，常用以處死叛教者、異教徒、奴隸和沒有公民權的人。在當時的社會，這種死刑方式是一種忌諱，一年通常只會處死數人，對象是極度重犯。西元337年，羅馬皇帝君士坦丁大帝下令禁用此刑具。現每年在菲律賓的復活節，願意體驗耶穌被釘死的信徒還使用此刑具作为一种仪式。 (zh)
- Распятие — исторический вид смертной казни. (ru)
- La crucifixió és un mètode d'execució, on el reu és lligat o clavat en una creu de fusta, entre arbres o en una paret, i deixat allí fins a la seva mort. Aquesta forma d'execució va ser àmpliament utilitzada en l'antiga Roma i en cultures veïnes de la Mediterrània; mètodes similars van ser inventats per l'Imperi Persa. La crucifixió va ser utilitzada pels romans fins a 337, després que el cristianisme fos legalitzat a l'Imperi Romà el 313 per l'emperador Constantí I el Gran, però abans que es convertís en la religió oficial de l'imperi. (ca)
- Krucumado estas metodo de mortpuno, en kiu oni najlas aŭ ligas la kondamnitan al morto (plejofte senvestan) al granda ligna kruco, kaj forlasas lin tie ĝis la morto. Supozeble, plej ofte oni simple ligis ilin al la kruco per ŝnuro, najli oni konservis por la plej gravaj kazoj. La morto alvenis eble de la malkovro aŭ la sangoperdo, sed la plej ofte de la sufoko: dum la mortonto malfortiĝas, li ne povas teni sian korpon, kaj la pulmoj ne eltenas. La krucumado verŝajne aperis ĉe la antikvaj persoj. Aleksandro la Granda uzis krucumadon en sia imperio. (eo)
- Die Kreuzigung war eine vor allem im Alten Orient und in der römischen Antike verbreitete Hinrichtungsart, bei der ein Verurteilter an einen aufrechten Pfahl, mit oder ohne Querbalken, gefesselt oder genagelt wurde. Sie entwickelte sich aus dem Hängen, sollte aber anders als dieses die Todesqual möglichst verlängern. (de)
- La crucifixión es un método de ejecución en el que el reo es clavado o atado a una cruz de madera, normalmente desnudo, y es abandonado allí hasta su muerte por el agotamiento físico y la asfixia. Esta forma de ejecución fue ampliamente utilizada en la Antigua Roma y en culturas vecinas del Mediterráneo; métodos similares habían sido inventados por el Imperio persa. (es)
- Penyaliban merupakan salah satu bentuk eksekusi yang terkejam yang pernah ada di dunia. Esensi dari penyaliban bukanlah kematian itu sendiri, melainkan penderitaan saat menjelang kematian. Dengan demikian, kematian merupakan suatu hal yang sangat diinginkan oleh orang yang disalib. (in)
- La crocifissione era, al tempo dell'Impero Romano, una modalità di esecuzione della pena di morte; si trattava di una vera e propria tortura ed era talmente atroce ed umiliante che non poteva essere comminata a un cittadino romano ed era dunque subita dagli schiavi, dai sovversivi e dagli stranieri e, normalmente, veniva preceduta dalla flagellazione, che rendeva questo rito ancora più straziante per il condannato. Cicerone le definì "il supplizio più crudele e il più tetro". (it)
- Ukrzyżowanie – rodzaj kary śmierci stosowanej w starożytności m.in. przez Persów, Rzymian, Fenicjan i Kartagińczyków, jako forma hańbiącej egzekucji na niewolnikach, buntownikach i innych osobach niebędących pełnoprawnymi obywatelami. Kara ta była stosowana nierzadko na masową skalę, jak w roku 71 p.n.e., gdy ukrzyżowano około 6000 uczestników powstania Spartakusa. (pl)
- Crucificação ou crucifixão é um método de pena de morte no qual a vítima é amarrada ou pregada em uma viga de madeira e pendurada durante vários dias até a eventual morte por exaustão e asfixia. Crê-se que o método tenha sido criado na Pérsia e trazido no tempo de Alexandre para o Ocidente. Os itálicos copiaram a prática dos cartagineses. Neste ato se combinavam os elementos de vergonha e tortura, e por isso o processo de crucificação era olhado com profundo horror. O castigo da crucificação começava com a flagelação, depois do criminoso ter sido despojado de suas vestes. No azorrague os soldados fixavam os pregos, pedaços de ossos, e coisas semelhantes, podendo a tortura do açoitamento ser tão forte que às vezes o flagelado morria em consequência do açoite. O flagelo era cometido ao réu e (pt)
- Korsfästelse, korsfästning eller korsfästande, var en avrättningsmetod under antiken som troligen uppfanns av perserna på 600-talet f.Kr.., Syftet var att förnedra och plåga den dömde inför allas åsyn och därigenom också avskräcka andra. Den dömde hängdes eller spikades naken upp på en påle ofta med en tvärslå, vid vilken handlederna fästes. Eftersom armarna var så utsträckta fick den dömde en sådan väldig press över lungorna att han till slut kvävde sig själv till döds. (sv)
- Розп'яття — вид смертної кари, що був розповсюджений в Римській імперії. Засудженому на смерть прибивали цвяхами руки і ноги до кінців хреста чи фіксували кінцівки за допомогою мотузок. Цвяхи при цьому вбивали не в долоні, а в зап'ястя, оскільки вбиті в долоні цвяхи не утримали б тіло на хресті,— під вагою засудженого цвяхи прорізали б тканини кінцівок і засуджений впав би з хреста. Хрест використовувався дерев'яний, як правило, Т-подібний, існували й інші його форми: Розіп'ятий гинув довго та болісно, іноді, і протягом 5-6 днів. (uk)
|
