| dbo:abstract
|
- غريغوريوس السابع (تقريبًا 1015/1028 - 25 مايو 1085) قديس وبابا الكنيسة الكاثوليكية، ولدت باسم هيلدبراند من سوفانا (بالإيطالية: Ildebrando da Soana). تقلد البابوية في 22 أبريل 1073 وحتى وفاته. (ar)
- Gregori VII, nascut Ildebrand de Soana , va ser el 157è papa de l'Església Catòlica des de 1073 fins a la seva mort. Enviat molt jove a estudiar a Roma, va entrar en contacte amb els valors de la reforma cluniacenca probablement gràcies als ensenyaments de i Giovanni Graziano, futur papa Gregori VI. Havent esdevingut, sota el papa Lleó IX, conseller papal, va començar a exercir una influència molt forta, fins al punt que sovint s'ha arribat a parlar de "reforma gregoriana" per indicar la transformació que s'està produint a l'església de l'època. El 22 d'abril de 1073 va ser elegit papa per aclamació, sense seguir les normes canòniques establertes, suscitant crítiques sobre la legitimitat que durarà durant tot el seu pontificat. Durant el seu pontificat, Gregori VII es va dedicar enèrgicament a lluitar contra la simonia, el nicolaisme i, sobretot, a afirmar la primacia papal sobre el poder secular. Probablement el 1075 va escriure el famós Dictatus Papae, una sèrie de 27 afirmacions relatives a drets i prerrogatives que en les seves intencions havien d'atribuir-se al papa. La seva ferma intenció de robar el dret d'investidura al poder secular el va portar a un xoc, que va passar a la història com la "Lluita de les Investidures", que el va veure enfrontat al rei (i futur emperador) Enric IV de Francònia, aquest últim volent, però, restablir l'autoritat imperial. La lluita va resultar en fets dramàtics i sense precedents, amb Enrico que va venir a acomiadar Gregori i aquest va respondre excomunicant-lo. És emblemàtica l'anomenada "humiliació de Canossa" amb què el jove emperador pretenia demanar perdó al papa. La lluita va acabar negativament per a Gregori, que el 1080 es va veure obligat a fugir de Roma i a salvar-se a Salern gràcies a la protecció del normand Robert Guiscard. Gregori hauria mort a l'exili el 1085, però la seva tossuda acció ja havia impactat profundament a l'Església i va canviar l'equilibri de poder amb el poder temporal. Considerat un dels papes més importants de la història, va contribuir indiscutiblement a configurar l'estructura de l'Església que, substancialment, es manté actualment, afavorint aquell procés de transformació que la va portar a adoptar la forma d'una monarquia teocràtica amb poder centralitzat. El culte que se li va concedir des de la seva mort va ser ratificat el 1606 pel papa Pau V, que va proclamar la seva santedat. La seva és el 25 de maig. (ca)
- Svatý Řehoř VII., rodným jménem Hildebrand ze Soany, (cca 1020–1025 – 25. května 1085 Salerno) byl papežem od 22. dubna 1073 až do své smrti v roce 1085. V roce 1075 vyhlásil tento papež neomezenou vládu papeže nad celým světem a církví v dokumentu Dictatus papae. Od roku 1584 je římskokatolickou církví uctíván jako světec. (cs)
- Ο Πάπας Γρηγόριος Ζ΄ ( λατινικά: Gregorius VII, 1015 - 25 Μαΐου 1085), γεννηθείς με το όνομα Χίλντεμπραντ της Σοβάνα ( ιταλικά: Ildebrando da Soana), ήταν Πάπας από την 22η Απριλίου 1073 μέχρι το θάνατό του το 1085. Είναι γνωστός για τη Γρηγοριανή μεταρρύθμιση, για τη θέση του στην Έριδα της Περιβολής, τη διαφωνία του με τον Άγιο Ρωμαίο Αυτοκράτορα Ερρίκο Α' που επιβεβαίωσε την υπεροχή της παπικής εξουσίας και για το νέο εκκλησιαστικό δίκαιο για την εκλογή του Πάπα από το Κολλέγιο των Καρδιναλίων. Ήταν, επίσης, στην πρώτη γραμμή των εξελίξεων για τη σχέση μεταξύ του αυτοκράτορα και του παπισμού προτού γίνει Πάπας. Ήταν ο πρώτος πάπας σε αιώνες που επέβαλε αυστηρά την αρχαία πολιτική της Δυτικής Εκκλησίας για την αγαμία του κλήρου και επίσης καταδίκασε την πρακτική της σιμωνίας . Ο Γρηγόριος Ζ' αφόρισε τον Ερρίκο Δ' τρεις φορές. Ως εκ τούτου, ο Ερρίκος Δ' ανέθεσε στον Αντίπαπα Κλήμη Γ' να τον αντιπολιτευθεί στους αγώνες πολιτικής εξουσίας μεταξύ της Καθολικής Εκκλησίας και της αυτοκρατορίας του. Αποκαλέστηκε ως ένας από τους σημαντικότερους Ρωμαίους ποντίφικες μετά την επιτυχία των μεταρρυθμίσεών του, αλλά ο Γρηγόριος Ζ' ήταν, κατά τη διάρκεια της θητείας του, περιφρονημένος από πολλούς για την εκτεταμένη χρήση της παπικής του εξουσίας. Επειδή ως Πάπας ήταν επιφανής υπέρμαχος της παπικής υπεροχής, οι επόμενες γενιές επικαλέστηκαν τη μνήμη του σε πολλές περιστάσεις, τόσο θετικά όσο και αρνητικά, συχνά αντικατοπτρίζοντας τη στάση των μεταγενέστερων συγγραφέων στην Καθολική Εκκλησία και τον παπισμό. Ο Μπενό του Σαντ Μάρτινο και Σίλβεστρου, ο οποίος αντιπολιτεύθηκε τον Γρηγόριο Ζ' στην Έριδα της Περιβολής, εξαπέλυσε εναντίον του κατηγορίες, όπως για νεκρομαντεία, για βασανιστήρια ενός παλαιού φίλου σε ένα κρεβάτι από καρφιά, μια απόπειρα δολοφονίας, αδίκαστες εκτελέσεις, άδικους αφορισμούς, αμφισβήτηση της Πραγματικής Παρουσίας στην Ευχαριστία, ακόμα και βεβήλωση της Ευχαριστίας. Αυτό επαναλήφθηκε διακαώς από τους μεταγενέστερους αντιπάλους της Καθολικής Εκκλησίας, όπως από τον Άγγλο Προτεστάντη Τζον Φόξε. Ο Βρετανός συγγραφέας Τζόζεφ ΜακΚέιμπ του 20ού αιώνα περιέγραψε τον Γρηγόριο ως «τραχύ και βίαιο χωρικό, που επιστράτευσε την ωμή δύναμή του στην υπηρεσία του μοναστικού ιδεώδους που ενστερνίστηκε». Αντίθετα, ο σύγχρονός του ιστορικός του 11ου αιώνα, HEJ Cowdrey, έγραψε: «[ο Γρηγόριος Ζ'] ήταν εκπληκτικά ευέλικτος, προχωρώντας προσεκτικά και εμβάλλοντας εις αμηχανίαν εξίσου τους απαιτητικούς συνεργάτες ... και τους σχολαστικούς και συντηρητικούς... Ο ζήλος του, η ηθική του δύναμη και το θρησκευτικό του φρόνημα, ωστόσο, εγγυούνταν ότι έπρεπε να κρατήσει σε αξιοσημείωτο βαθμό την πίστη και την συνεισφορά μιας ευρείας ποικιλίας ανδρών και γυναικών». (el)
- Gregor VII., ursprünglich Hildebrand (von Soana) (* zwischen 1025 und 1030 möglicherweise in Sovana; † 25. Mai 1085 in Salerno), war vom 22. April 1073 bis 1085 Papst. Wegen seiner Bedeutung für die Kirchenreformen des 11. Jahrhunderts, die nach ihm auch als „gregorianische“ Reform bezeichnet werden, gilt er als einer der bedeutendsten, allerdings auch – schon zu Lebzeiten – als einer der umstrittensten Päpste der Kirchengeschichte. Petrus Damiani, ein enger Mitstreiter, bezeichnete ihn anerkennend und zugleich tadelnd als „heiligen Satan“, „Zuchtrute Gottes“ und „Höllenbrand“, verglich ihn mit einem Tiger, Löwen oder reißenden Wolf und hielt Widerstand gegen Gregor für zwecklos. (de)
- Gregorio la 7-a (naskiĝis ĉirkaŭ 1020 en Ildebrando de Aldobrandeschi el Soano (Toskanio, Italio), mortis la 25-an de majo 1085) estis papo de la Katolika Eklezio ekde la 22-a de aprilo 1073 ĝis la morto. (eo)
- Gregorio VII.a Eliza Katolikoaren 157. Aita Santua izan zen 1073 eta 1085 urteen bitartean. Erreformak bultzatu zituen bere agindupean, Alemanian Henrike IV.a Germaniako Erromatar Inperio Santukoa enperadorearekin inbestiduren auzia eragin zutenak. Benedikto XIII.ak kanonizatu zuen 1728an. Haren jaieguna maiatzaren 25ean ospatzen da. (eu)
- Gregorio VII (en latín: Gregorius PP. VII), de nombre secular Hildebrando di Soana (Sovana, c. 1020 – Salerno, 25 de mayo de 1085) fue el papa n.º 157 de la Iglesia católica, entre 1073 y 1085. (es)
- Bhí Pápa Naofa Greagóir VII (1020 nó 1025 – 25 Bealtaine, 1085), nó Hildebrand, mar phápa ó 22 Aibreán, 1073 go dtí a bháis. Bhí sé mar cheann de na pápaí is tábhachtaí riamh. Tá clú agus cáil ar Hildebrand de bharr na leasuithe a chur sé i bhfeidhm san eaglais sa 11ú haois. Mar sin, tá tábhacht ar leith leis i stair na hEaglaise. (ga)
- Pope Gregory VII (Latin: Gregorius VII; c. 1015 – 25 May 1085), born Hildebrand of Sovana (Italian: Ildebrando di Soana), was head of the Catholic Church and ruler of the Papal States from 22 April 1073 to his death in 1085. He is venerated as a saint in the Catholic Church. One of the great reforming popes, he is perhaps best known for the part he played in the Investiture Controversy, his dispute with Emperor Henry IV that affirmed the primacy of papal authority and the new canon law governing the election of the pope by the College of Cardinals. He was also at the forefront of developments in the relationship between the emperor and the papacy during the years before he became pope. He was the first pope in several centuries to rigorously enforce the Western Church's ancient policy of celibacy for the clergy and also attacked the practice of simony. Gregory VII excommunicated Henry IV three times. Consequently, Henry IV would appoint Antipope Clement III to oppose him in the political power struggles between the Catholic Church and his empire. Hailed as one of the greatest of the Roman pontiffs after his reforms proved successful, Gregory VII was, during his own reign, despised by some for his expansive use of papal powers. Because this pope was such a prominent champion of papal supremacy, his memory was evoked on many occasions in later generations, both positively and negatively, often reflecting later writers' attitude to the Catholic Church and the papacy. Beno of Santi Martino e Silvestro, who opposed Gregory VII in the Investiture Controversy, leveled against him charges such as necromancy, torture of a former friend upon a bed of nails, commissioning an attempted assassination, executions without trials, unjust excommunication, doubting the Real Presence of the Eucharist, and even burning the Eucharist. This was eagerly repeated by later opponents of the Catholic Church, such as the English Protestant John Foxe. Twentieth century British writer Joseph McCabe describes Gregory as a "rough and violent peasant, enlisting his brute strength in the service of the monastic ideal which he embraced." In contrast, the modern historian of the 11th century H. E. J. Cowdrey writes, "[Gregory VII] was surprisingly flexible, feeling his way and therefore perplexing both rigorous collaborators ... and cautious and steady-minded ones ... His zeal, moral force, and religious conviction, however, ensured that he should retain to a remarkable degree the loyalty and service of a wide variety of men and women." (en)
- Paus Gregorius VII (bahasa Latin: Gregorius VII; ca. 1015/1028 – 25 Mei 1085), adalah Paus Gereja Katolik Roma dari tanggal 22 April 1073 sampai kematiannya pada tahun 1085. (in)
- Ildebrando de Soana, né vers 1015-1020 et mort le 25 mai 1085 à Salerne (Italie), est un moine bénédictin toscan qui devient en 1073 le 157e évêque de Rome et pape sous le nom de Grégoire VII, succédant à Alexandre II. Connu parfois comme le moine Hildebrand, il est le principal artisan de la réforme grégorienne, tout d'abord en tant que conseiller du pape Léon IX et de ses successeurs, puis sous son propre pontificat. Cette réforme de l'Église entend purifier les mœurs du clergé (obligation du célibat des prêtres, lutte contre le nicolaïsme) et lutter contre la simonie, le trafic des bénéfices et notamment des évêchés, ce qui provoque un conflit majeur avec l'empereur Henri IV. Celui-ci considère comme relevant de son pouvoir de donner l'investiture aux évêques. Au cours de la querelle des Investitures, Grégoire VII oblige l'empereur excommunié à faire une humiliante démarche de pénitence. Cependant cet épisode ne suffit pas à régler le conflit et Henri reprend l'avantage en assiégeant le pape réfugié au château Saint-Ange. Libéré par les Normands, le pape est chassé de Rome par la population, excédée par les excès de ses alliés. Grégoire VII meurt en exil, à Salerne, le 25 mai 1085. Grégoire VII est considéré comme saint par l'Église catholique ; il est fêté le 25 mai. (fr)
- 교황 그레고리오 7세(라틴어: Gregorius PP. VII, 이탈리아어: Papa Gregorio VII)는 제157대 교황(1015년 ~ 1085년 5월 25일, 재위: 1073년 4월 22일 - 1085년 5월 25일)이다. 본명은 일데브란도 디 소아나(이탈리아어: Ildebrando di Soana)이다. 추기경 시절부터 타락하고 부패한 로마 가톨릭 교회를 개혁하는데 앞장서며 개혁파 성직자들의 리더 역할을 하였다. 개혁가 교황 가운데 한 사람인 그는 특히 황제 하인리히 4세와 가장 격렬하게 서임권 분쟁을 겪으며 카노사의 굴욕(1077년)을 황제에게 안겨준 인물로 유명하다. 교황으로 선출되기 전에 교황과 신성 로마 제국 황제의 관계를 발전시키는데 크게 이바지하기도 하였다. 그레고리오 7세는 가톨릭 성직자들을 대상으로 수세기에 걸쳐 진행된 금욕적 방식을 매우 엄격하게 시행한 최초의 교황이었으며, 관행을 크게 질타하며 뿌리뽑는데 노력하였다. 굴욕을 당했던 하인리히 4세가 독일 내 정권장악에 성공한 후 1084년에 무력으로 로마를 점령하였다. 산탄젤로 성으로 피신한 그레고리오 7세는 노르만족에게 구원요청을 하였다. 노르만족의 도움으로 자유의 몸이 되었으나 그 과정중에 노르만족에 의해 로마 약탈 (1084년)이 자행되고 말았다. 약탈에 대한 시민들의 분노와 원망이 극에 달하자 신변에 위협을 느낀 교황은 남부 이탈리아로 망명을 떠났으며 망명지에서 사망하였다. 1584년 교황 그레고리오 13세에 의해 시복되었으며, 1728년 교황 베네딕토 13세에 의해 시성되었다. (ko)
- グレゴリウス7世（Gregorius VII，1020年? - 1085年5月25日）は、ローマ教皇（在位：1073年 - 1085年）。本名はイルデブランド (Ildebrando) 。グレゴリウス改革といわれる一連の教会改革で成果をあげ、教皇権の向上に寄与。叙任権闘争における神聖ローマ皇帝ハインリヒ4世との争いでも知られる。カトリック教会の聖人であり、記念日は5月25日。 (ja)
- Gregorio VII, nato Ildebrando di Soana (Soana, 1015 circa – Salerno, 25 maggio 1085), è stato il 157º papa della Chiesa cattolica dal 22 aprile 1073 alla sua morte. Inviato giovanissimo a studiare a Roma, entrò in contatto con i valori della riforma cluniacense probabilmente grazie agli insegnamenti di Lorenzo d'Amalfi e Giovanni Graziano, futuro papa Gregorio VI. Divenuto, sotto Papa Leone IX, consigliere papale, iniziò a esercitare una fortissima influenza, tanto che si è spesso arrivati a parlare di "riforma gregoriana" per indicare quella trasformazione in atto nella chiesa del tempo. Il 22 aprile 1073 venne eletto papa per acclamazione, senza seguire le norme canoniche previste, suscitando critiche riguardo alla legittimità che perdureranno per tutto il suo pontificato. Durante il suo pontificato, Gregorio VII si spese energicamente per combattere la simonia, il nicolaismo e, soprattutto, nell'affermare il primato papale sul potere laico. Probabilmente nel 1075, scrisse il celebre Dictatus papae, una serie di 27 affermazioni riguardanti diritti e prerogative che nelle sue intenzioni dovevano essere attribuite al papa. La sua ferma intenzione a sottrarre al potere laico il diritto di investitura lo condusse a uno scontro, passato alla storia come "lotta per le investiture", che lo vide contrapposto al re (e futuro imperatore) Enrico IV di Franconia, quest'ultimo desideroso, invece, di ripristinare l'autorità imperiale. La lotta sfociò in eventi drammatici e inediti, con Enrico che arrivò a destituire Gregorio e quest'ultimo a rispondere scomunicandolo. Emblematica la cosiddetta "umiliazione di Canossa" con la quale il giovane imperatore intendeva chiedere il perdono del papa. La lotta si concluse negativamente per Gregorio che fu costretto nel 1080 a fuggire da Roma e a mettersi in salvo a Salerno grazie alla protezione del normanno Roberto il Guiscardo. Gregorio sarebbe morto in esilio nel 1085, tuttavia la sua azione caparbia aveva oramai impattato profondamente sulla Chiesa e cambiato i rapporti di forza con il potere temporale. Considerato uno dei papi più importanti della storia, contribuì indiscutibilmente al formare l'assetto della Chiesa che, sostanzialmente, permane tutt'oggi, favorendo quel processo di trasformazione che la portò a configurarsi come una monarchia teocratica dal potere centralizzato. Il culto tributatogli sin dalla morte venne ratificato nel 1606 da papa Paolo V, che ne proclamò la santità. La sua memoria liturgica è il 25 maggio. (it)
- Grzegorz VII (łac. Gregorius VII, właśc. Hildebrand OSB; ur. ok. 1020 w , zm. 25 maja 1085 w Salerno) – święty Kościoła katolickiego, papież w okresie od 22 kwietnia 1073 do 25 maja 1085. Należał do papieży-reformatorów, a najlepiej znany jest z powodu tzw. sporu o inwestyturę, z władcą Niemiec Henrykiem IV. (pl)
- Gregorius VII, voor zijn pausschap Hildebrand van Sovana, ook Aldobrandeschi (Sovana, 1020/1025 – Salerno, 25 mei 1085) werd na de dood van paus Alexander II tot paus verkozen op 22 april 1073. Hij pontificeerde tot aan zijn dood op 25 mei 1085 in verscheidene plaatsen in Italië (Canossa, Rome, Salerno, Florence, Siena). Gregorius was een groot kerkhervormer en gaf zijn naam aan de Gregoriaanse hervorming. De rivaliteit tussen Gregorius en keizer Hendrik IV staat bekend als de Investituurstrijd. (nl)
- O Papa São Gregório VII, nascido Hildebrando, (Sovana, Itália, circa 1020/1025 — Salerno, 25 de maio de 1085) foi o 157º papa da Igreja Católica de 22 de abril de 1073 até a sua morte, tendo sido um dos mais influentes e decisivos pontífices a se sentar no trono papal ao longo da história. (pt)
- Gregorius VII, ursprungligen Hildebrand av Sovana (italienska: Ildebrando da Soana), född omkring 1020 i Toscana, Italien, död 25 maj 1085 i Salerno, var påve från den 22 april 1073 till sin död 1085. Han helgonförklarades 1606. Festdag 25 maj. Gregorius VII inledde en reform av kyrkan för att göra den självständig i förhållande till den världsliga makten, den så kallade gregorianska reformen. Detta ledde till en stor uppgörelse med kejsar Henrik IV under investiturstriden. Gregorius utgav 1075 Dictatus Papae. I ett brev till kung Inge den äldre från påve Gregorius VII år 1080 kallas han Ingo gloriosus Suetonum Rex – "Inge, svearnas ärorike konung", vilket kan ses som ett tidigt erkännande av det svenska kungadömet efter Sveriges kristnande. (sv)
- Григо́рій VII (лат. Gregorius VII; біля 1021 — 25 травня 1085) — Папа Римський (1073–1085). Народився у Совані, , Священна Римська імперія. В миру — Гільденбра́нд Сова́нський (італ. Ildebrando da Soana). Найбільш відомий через боротьбу за інвеституру з німецькими імепатором Генріхом IV, внаслідок якої було затверджено первинність папської влади і встановлено новий канон у справі обрання папи Колегією кардиналів. У працях сучасників-опонентів, а також подальшій антикатолицькій, протестантській історіографії зображувався вкрай негативно. Тричі відлучав від церкви імператора Генріха IV, через що той призначив антипапою Климента III. Був поборником целібату, який остаточно затвердив у Католицькій церкві; виступав палким противником симонії. Наприкінці життя помер у вигнанні, в Салерно, графстві Апулії і Калабрії. Святий Католицької церкви (беатифікований 1584 року папою Григорієм XIII; канонізований 24 травня 1782 року папою Бенедиктом XIII). День поминання — 25 травня. Патрон Сованської діоцезії. (uk)
- 教宗聖額我略七世（拉丁語：Sanctus Gregorius PP. VII；约1020年－1085年5月25日）原名索瓦纳的希尔德布兰德（Ildebrando di Soana），於出生。他于1073年4月22日當选羅馬主教，同年6月30日即位至1085年5月25日為止。他是以一致欢呼的方式當選教宗。 額我略七世是在罗马天主教历史中的一个重要的改革者之一。在有关主教的叙任权斗争中他与神聖羅馬帝國皇帝亨利四世成为对手。 (zh)
- Григорий VII (лат. Gregorius PP. VII; в миру Гильдебранд итал. Ildebrando (или Aldobrandeschi, или Dhiltprandus); 1020/1025 — 25 мая 1085) — Папа Римский с 22 апреля 1073 года по 25 мая 1085 года. Святой Католической церкви, день празднования 25 мая. Окончательно утвердил в католической церкви целибат — безбрачие духовенства. Боролся за политическое преобладание в Западной Европе с германскими императорами. Одного из них — Генриха IV — принудил явиться к себе с покаянием в тосканскую крепость Каносса. Но в конце жизни был изгнан из Рима и умер в изгнании. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- غريغوريوس السابع (تقريبًا 1015/1028 - 25 مايو 1085) قديس وبابا الكنيسة الكاثوليكية، ولدت باسم هيلدبراند من سوفانا (بالإيطالية: Ildebrando da Soana). تقلد البابوية في 22 أبريل 1073 وحتى وفاته. (ar)
- Svatý Řehoř VII., rodným jménem Hildebrand ze Soany, (cca 1020–1025 – 25. května 1085 Salerno) byl papežem od 22. dubna 1073 až do své smrti v roce 1085. V roce 1075 vyhlásil tento papež neomezenou vládu papeže nad celým světem a církví v dokumentu Dictatus papae. Od roku 1584 je římskokatolickou církví uctíván jako světec. (cs)
- Gregor VII., ursprünglich Hildebrand (von Soana) (* zwischen 1025 und 1030 möglicherweise in Sovana; † 25. Mai 1085 in Salerno), war vom 22. April 1073 bis 1085 Papst. Wegen seiner Bedeutung für die Kirchenreformen des 11. Jahrhunderts, die nach ihm auch als „gregorianische“ Reform bezeichnet werden, gilt er als einer der bedeutendsten, allerdings auch – schon zu Lebzeiten – als einer der umstrittensten Päpste der Kirchengeschichte. Petrus Damiani, ein enger Mitstreiter, bezeichnete ihn anerkennend und zugleich tadelnd als „heiligen Satan“, „Zuchtrute Gottes“ und „Höllenbrand“, verglich ihn mit einem Tiger, Löwen oder reißenden Wolf und hielt Widerstand gegen Gregor für zwecklos. (de)
- Gregorio la 7-a (naskiĝis ĉirkaŭ 1020 en Ildebrando de Aldobrandeschi el Soano (Toskanio, Italio), mortis la 25-an de majo 1085) estis papo de la Katolika Eklezio ekde la 22-a de aprilo 1073 ĝis la morto. (eo)
- Gregorio VII.a Eliza Katolikoaren 157. Aita Santua izan zen 1073 eta 1085 urteen bitartean. Erreformak bultzatu zituen bere agindupean, Alemanian Henrike IV.a Germaniako Erromatar Inperio Santukoa enperadorearekin inbestiduren auzia eragin zutenak. Benedikto XIII.ak kanonizatu zuen 1728an. Haren jaieguna maiatzaren 25ean ospatzen da. (eu)
- Gregorio VII (en latín: Gregorius PP. VII), de nombre secular Hildebrando di Soana (Sovana, c. 1020 – Salerno, 25 de mayo de 1085) fue el papa n.º 157 de la Iglesia católica, entre 1073 y 1085. (es)
- Bhí Pápa Naofa Greagóir VII (1020 nó 1025 – 25 Bealtaine, 1085), nó Hildebrand, mar phápa ó 22 Aibreán, 1073 go dtí a bháis. Bhí sé mar cheann de na pápaí is tábhachtaí riamh. Tá clú agus cáil ar Hildebrand de bharr na leasuithe a chur sé i bhfeidhm san eaglais sa 11ú haois. Mar sin, tá tábhacht ar leith leis i stair na hEaglaise. (ga)
- Paus Gregorius VII (bahasa Latin: Gregorius VII; ca. 1015/1028 – 25 Mei 1085), adalah Paus Gereja Katolik Roma dari tanggal 22 April 1073 sampai kematiannya pada tahun 1085. (in)
- グレゴリウス7世（Gregorius VII，1020年? - 1085年5月25日）は、ローマ教皇（在位：1073年 - 1085年）。本名はイルデブランド (Ildebrando) 。グレゴリウス改革といわれる一連の教会改革で成果をあげ、教皇権の向上に寄与。叙任権闘争における神聖ローマ皇帝ハインリヒ4世との争いでも知られる。カトリック教会の聖人であり、記念日は5月25日。 (ja)
- Grzegorz VII (łac. Gregorius VII, właśc. Hildebrand OSB; ur. ok. 1020 w , zm. 25 maja 1085 w Salerno) – święty Kościoła katolickiego, papież w okresie od 22 kwietnia 1073 do 25 maja 1085. Należał do papieży-reformatorów, a najlepiej znany jest z powodu tzw. sporu o inwestyturę, z władcą Niemiec Henrykiem IV. (pl)
- Gregorius VII, voor zijn pausschap Hildebrand van Sovana, ook Aldobrandeschi (Sovana, 1020/1025 – Salerno, 25 mei 1085) werd na de dood van paus Alexander II tot paus verkozen op 22 april 1073. Hij pontificeerde tot aan zijn dood op 25 mei 1085 in verscheidene plaatsen in Italië (Canossa, Rome, Salerno, Florence, Siena). Gregorius was een groot kerkhervormer en gaf zijn naam aan de Gregoriaanse hervorming. De rivaliteit tussen Gregorius en keizer Hendrik IV staat bekend als de Investituurstrijd. (nl)
- O Papa São Gregório VII, nascido Hildebrando, (Sovana, Itália, circa 1020/1025 — Salerno, 25 de maio de 1085) foi o 157º papa da Igreja Católica de 22 de abril de 1073 até a sua morte, tendo sido um dos mais influentes e decisivos pontífices a se sentar no trono papal ao longo da história. (pt)
- 教宗聖額我略七世（拉丁語：Sanctus Gregorius PP. VII；约1020年－1085年5月25日）原名索瓦纳的希尔德布兰德（Ildebrando di Soana），於出生。他于1073年4月22日當选羅馬主教，同年6月30日即位至1085年5月25日為止。他是以一致欢呼的方式當選教宗。 額我略七世是在罗马天主教历史中的一个重要的改革者之一。在有关主教的叙任权斗争中他与神聖羅馬帝國皇帝亨利四世成为对手。 (zh)
- Григорий VII (лат. Gregorius PP. VII; в миру Гильдебранд итал. Ildebrando (или Aldobrandeschi, или Dhiltprandus); 1020/1025 — 25 мая 1085) — Папа Римский с 22 апреля 1073 года по 25 мая 1085 года. Святой Католической церкви, день празднования 25 мая. Окончательно утвердил в католической церкви целибат — безбрачие духовенства. Боролся за политическое преобладание в Западной Европе с германскими императорами. Одного из них — Генриха IV — принудил явиться к себе с покаянием в тосканскую крепость Каносса. Но в конце жизни был изгнан из Рима и умер в изгнании. (ru)
- Gregori VII, nascut Ildebrand de Soana , va ser el 157è papa de l'Església Catòlica des de 1073 fins a la seva mort. Enviat molt jove a estudiar a Roma, va entrar en contacte amb els valors de la reforma cluniacenca probablement gràcies als ensenyaments de i Giovanni Graziano, futur papa Gregori VI. Havent esdevingut, sota el papa Lleó IX, conseller papal, va començar a exercir una influència molt forta, fins al punt que sovint s'ha arribat a parlar de "reforma gregoriana" per indicar la transformació que s'està produint a l'església de l'època. El 22 d'abril de 1073 va ser elegit papa per aclamació, sense seguir les normes canòniques establertes, suscitant crítiques sobre la legitimitat que durarà durant tot el seu pontificat. (ca)
- Ο Πάπας Γρηγόριος Ζ΄ ( λατινικά: Gregorius VII, 1015 - 25 Μαΐου 1085), γεννηθείς με το όνομα Χίλντεμπραντ της Σοβάνα ( ιταλικά: Ildebrando da Soana), ήταν Πάπας από την 22η Απριλίου 1073 μέχρι το θάνατό του το 1085. (el)
- Pope Gregory VII (Latin: Gregorius VII; c. 1015 – 25 May 1085), born Hildebrand of Sovana (Italian: Ildebrando di Soana), was head of the Catholic Church and ruler of the Papal States from 22 April 1073 to his death in 1085. He is venerated as a saint in the Catholic Church. (en)
- Ildebrando de Soana, né vers 1015-1020 et mort le 25 mai 1085 à Salerne (Italie), est un moine bénédictin toscan qui devient en 1073 le 157e évêque de Rome et pape sous le nom de Grégoire VII, succédant à Alexandre II. Connu parfois comme le moine Hildebrand, il est le principal artisan de la réforme grégorienne, tout d'abord en tant que conseiller du pape Léon IX et de ses successeurs, puis sous son propre pontificat. Grégoire VII est considéré comme saint par l'Église catholique ; il est fêté le 25 mai. (fr)
- Gregorio VII, nato Ildebrando di Soana (Soana, 1015 circa – Salerno, 25 maggio 1085), è stato il 157º papa della Chiesa cattolica dal 22 aprile 1073 alla sua morte. Inviato giovanissimo a studiare a Roma, entrò in contatto con i valori della riforma cluniacense probabilmente grazie agli insegnamenti di Lorenzo d'Amalfi e Giovanni Graziano, futuro papa Gregorio VI. Divenuto, sotto Papa Leone IX, consigliere papale, iniziò a esercitare una fortissima influenza, tanto che si è spesso arrivati a parlare di "riforma gregoriana" per indicare quella trasformazione in atto nella chiesa del tempo. Il 22 aprile 1073 venne eletto papa per acclamazione, senza seguire le norme canoniche previste, suscitando critiche riguardo alla legittimità che perdureranno per tutto il suo pontificato. (it)
- 교황 그레고리오 7세(라틴어: Gregorius PP. VII, 이탈리아어: Papa Gregorio VII)는 제157대 교황(1015년 ~ 1085년 5월 25일, 재위: 1073년 4월 22일 - 1085년 5월 25일)이다. 본명은 일데브란도 디 소아나(이탈리아어: Ildebrando di Soana)이다. 추기경 시절부터 타락하고 부패한 로마 가톨릭 교회를 개혁하는데 앞장서며 개혁파 성직자들의 리더 역할을 하였다. 개혁가 교황 가운데 한 사람인 그는 특히 황제 하인리히 4세와 가장 격렬하게 서임권 분쟁을 겪으며 카노사의 굴욕(1077년)을 황제에게 안겨준 인물로 유명하다. 교황으로 선출되기 전에 교황과 신성 로마 제국 황제의 관계를 발전시키는데 크게 이바지하기도 하였다. 그레고리오 7세는 가톨릭 성직자들을 대상으로 수세기에 걸쳐 진행된 금욕적 방식을 매우 엄격하게 시행한 최초의 교황이었으며, 관행을 크게 질타하며 뿌리뽑는데 노력하였다. (ko)
- Gregorius VII, ursprungligen Hildebrand av Sovana (italienska: Ildebrando da Soana), född omkring 1020 i Toscana, Italien, död 25 maj 1085 i Salerno, var påve från den 22 april 1073 till sin död 1085. Han helgonförklarades 1606. Festdag 25 maj. Gregorius VII inledde en reform av kyrkan för att göra den självständig i förhållande till den världsliga makten, den så kallade gregorianska reformen. Detta ledde till en stor uppgörelse med kejsar Henrik IV under investiturstriden. Gregorius utgav 1075 Dictatus Papae. (sv)
- Григо́рій VII (лат. Gregorius VII; біля 1021 — 25 травня 1085) — Папа Римський (1073–1085). Народився у Совані, , Священна Римська імперія. В миру — Гільденбра́нд Сова́нський (італ. Ildebrando da Soana). Найбільш відомий через боротьбу за інвеституру з німецькими імепатором Генріхом IV, внаслідок якої було затверджено первинність папської влади і встановлено новий канон у справі обрання папи Колегією кардиналів. У працях сучасників-опонентів, а також подальшій антикатолицькій, протестантській історіографії зображувався вкрай негативно. Тричі відлучав від церкви імператора Генріха IV, через що той призначив антипапою Климента III. Був поборником целібату, який остаточно затвердив у Католицькій церкві; виступав палким противником симонії. Наприкінці життя помер у вигнанні, в Салерно, графств (uk)
|
.jpg=3fwidth=3d300)
.jpg){kind=link}
