| dbo:abstract
|
- Unter Suppletion (von lateinisch supplere ‚ergänzen‘, auch Suppletivismus) versteht man in der Sprachwissenschaft die Bildung verschiedener Wortformen eines Flexionsparadigmas unter Verwendung „verschiedener“ Wurzeln. Im Gegensatz dazu stehen nicht-suppletivische Paradigmen, bei denen alle Formen auf dieselbe Wurzel zurückführbar sind. Suppletivsysteme kommen vor allem bei häufig gebrauchten Wörtern vor. (de)
- Supletismo o flexión heteróclita es un proceso mediante el cual una palabra adopta raíces diferentes para un mismo paradigma, lo que, según la norma general, requeriría únicamente la substitución de un morfo por otro. En español, por ejemplo, se da el caso del verbo ir. En presente de indicativo aparece una forma supletiva "voy", "vas", "va", etc., en vez de derivar las formas directamente de una raíz "i-". Asimismo, el pretérito adopta las formas mediante la raíz "fu-" y no parte de derivados de "vo-/va-", como el presente. (es)
- En morphologie linguistique, on parle de supplétion quand l'ensemble des formes que prend un même mot (ou plus précisément un lemme) dans sa flexion fait intervenir plusieurs radicaux (ou lexèmes), au lieu d'être bâti par modifications d'un unique radical. Il s'agit d'une « irrégularité » en ce qu'elle rend imprévisible la flexion du mot considéré, laquelle doit ainsi être apprise forme par forme. La supplétion est généralement un phénomène assez restreint dans une langue, touchant un petit nombre de mots de haute fréquence. (fr)
- In linguistics and etymology, suppletion is traditionally understood as the use of one word as the inflected form of another word when the two words are not cognate. For those learning a language, suppletive forms will be seen as "irregular" or even "highly irregular". The term "suppletion" implies that a gap in the paradigm was filled by a form "supplied" by a different paradigm. Instances of suppletion are overwhelmingly restricted to the most commonly used lexical items in a language. (en)
- 보충법(補充法, 영어: suppletion)이란 하나의 형태소가 서로 전혀 다른 이형태를 지니는 현상을 가리킨다. 보다 전통적으로는 한 단어가 서로 전혀 다른 어근에서 비롯한 굴절형을 지니는 현상만을 가리켰다. 그러나 최근에 와서는 정의가 확장되어 어원적으로 무관하지 않지만 공시적 음운규칙으로 설명하기 힘든 이형태의 경우나, 실질형태소가 아닌 문법형태소에 대해서도 보충법이라는 용어를 사용하는 경우가 있다. 예를 들어 한국어 동사의 높임말은 동사 어간에 ‘-(으)시’를 붙여 만드는 것이 보통이다. (가다 : 가시다, 보다 : 보시다 따위) 그러나 ‘자다’, ‘죽다’, ‘(음식을) 먹다’의 높임말은 ‘자시다’, ‘죽으시다’, ‘먹으시다’가 아니라 ‘주무시다’, ‘돌아가시다’, ‘잡수시다’로 나타난다. 따라서 ‘자다 : 주무시다’, ‘죽다 : 돌아가시다’, ‘먹다 : 잡수시다’의 관계는 보충법적이라고 할 수 있다. 다른 예로 영어 동사 ‘go’의 과거형은 ‘went’이다. 본디 ‘went’는 ‘go’와 전혀 무관한 어원을 가진 동사 ‘wend’의 과거형이었다. 따라서 ‘go : went’의 관계도 보충법적이라고 할 수 있다. 영어 형용사의 굴절 ‘good : better : best’, ‘bad : worse : worst’도 보충법의 사례이다. 한편 ‘catch : caught’, ‘bring : brought’ 따위 쌍은 공시적 음운규칙으로 설명되지 않는 불규칙 굴절이지만, ‘go : went’처럼 형태가 완전히 다르지는 않고 역사적으로도 같은 어근에서 왔기 때문에 전통적 의미에서는 보충법의 사례가 아니다. 일부 학자는 ‘go : went’처럼 형태가 완전히 다른 경우를 강보충법(强補充法, 영어: strong suppletion)이라 부르고, ‘catch : caught’처럼 형태가 유사하지만 공시적 음운규칙으로 설명할 수 없는 경우를 약보충법(弱補充法, 영어: weak suppletion)이라 불러 구분하기도 한다. (ko)
- In linguistica, si intende per suppletivismo (o polimorfia lessicale) un fenomeno per cui, nell'ambito di uno stesso paradigma, le diverse forme derivano da radici diverse. Ad esempio, il verbo italiano andare si forma da due diverse basi etimologiche: mentre la prima e la seconda persona plurale seguono coerentemente la base indicata dall'infinito andare (quindi andiamo e andate), le restanti persone ricorrono a forme derivate da una radice "riemersa" dal verbo latino vădĕre, cioè vad-. Questo tipo di suppletivismo è detto "primario" o "forte": tra le varie forme c'è un legame semantico, che formalmente però non ha nessuna evidenza. Quello "secondario" (o "debole") indica che la variazione avviene invece all'interno della medesima radice: così, ad esempio, il verbo italiano dovere presenta variazioni (dev-, dov-, dobb-, debb-) fondate sulla unica base del verbo latino debēre. In questo ultimo caso, il legame formale ha una sua evidenza. Casi di suppletivismo debole sono le forme leggermente diverse fondate su unica base per sostantivi o aggettivi: così arboreo e albero, eburneo e avorio, aureo e oro, buono e bontà ecc. In molti casi, queste variazioni dipendono dalla formazione stratificata dei lessici delle diverse lingue, come occorre nelle lingue romanze che costituiscono il proprio lessico con parole di trafila popolare e con parole di trafila dotta (quali sono i latinismi). Altri esempi analoghi sono: fegato ed epatico, uccello e aviario, bocca e orale, gatto e felino, forme in cui non si è manifestata una derivazione di tipo consueto. Suppletivismi forti si avvertono nel paradigma del verbo inglese to go, "andare" (go, went, gone) o del verbo latino fero, "io porto" (fero, fers, tuli, latum, ferre) o, ancora, nelle forme del verbo francese être, "essere" (je suis, j'étais, je fus, rispettivamente "sono", "ero" e "fui"). Un altro caso è rappresentato dai gradi dell'aggettivo e dell'avverbio in tedesco: gut ("bene", "buono"), besser ("meglio", "migliore") am besten ("nel migliore dei modi"). (it)
- Suppletie is in de taalkunde het verschijnsel dat binnen hetzelfde paradigma (meestal is dit een verbuiging of vervoeging) de verschillende vormen niet etymologisch verwant zijn. Dit verschijnsel doet zich meestal alleen voor in een deel van het kernlexicon van een taal. Vaak betreft het in feite restanten van oudere paradigma's met dezelfde of aanverwante functies, die met de nieuwe paradigma's vermengd zijn. Het meest kenmerkend aan suppletieve vormen is dat ze niet kunnen worden afgeleid met behulp van de gebruikelijke grammaticale regels. Dergelijke vormen worden daarom in officiële grammatica's "onregelmatig" genoemd. Dergelijke vormen leveren vooral problemen op bij het proces van taalverwerving en het leren van een vreemde taal. (nl)
- 補充形 (ほじゅうけい、suppletive form) とは、異形態の一種で、他の異形態と音韻的な共通性のないものをいう。 (ja)
- Supletywizm (od łac. suppleō „napełniam, uzupełniam”) – w językoznawstwie i etymologii zjawisko polegające na tworzeniu form fleksyjnych danego wyrazu w oparciu o odmienne tematy fleksyjne. W odróżnieniu od alternacji, która zakłada pokrewieństwo obocznych tematów, supletywizm polega na uzupełnianiu danego paradygmatu formami pochodzącymi z paradygmatu niespokrewnionego. Supletywizm jest zjawiskiem powszechnym i dotyczy najczęściej podstawowych elementów leksyki danego języka. (pl)
- Em linguística e etimologia, o supletismo é tradicionalmente entendido como o uso de uma palavra como a forma flexionada de outra quando as duas não são cognatas. Para quem está aprendendo uma língua, as formas supletivas serão vistas como "irregulares" ou mesmo "altamente irregulares". O termo "supletismo" implica que uma lacuna no paradigma foi preenchida por um formulário "fornecido" por um paradigma diferente. As instâncias de supletismo são predominantemente restritas aos itens lexicais mais comumente usados em um idioma. (pt)
- Suppletion innebär i språkvetenskapen att en lucka i ett ords böjning fylls av en form vars stam är etymologiskt obesläktad med övriga formers. Ett svenskt ord som har omfattande suppletiv böjning är liten, där tre rötter är inblandade (varav en har två former). Samtliga dessa former är, trots att de inte är bildade till samma rot, varianter av samma lexem:
* lit-/lill-: liten, litet, lille, lilla
* små
* min(d)-: mindre, minst, minsta, minste De två formerna av stammen i böjningen av ett verb som svälja är inte suppletion. Svälj- och sval- är varianter av samma rot. Suppletiv böjning har också följande svenska ord:
* gammal (gammal och äldre, äldst)
* bra (bra och bättre, bäst)
* vara (vara, varit, vore och är)
* dålig (dålig och sämre, sämst)
* illa (illa och värre, värst)
* man (pronomen) (man och en, ens)
* jag (jag och mig, min, mitt, mina) Danska exempel:
* god (god och bedre, bedst)
* dårlig (dårlig och værre, værst) Engelska exempel:
* good (good och better, best)
* be (be, am, are, is, was, were)
* go (go, gone och went) Franska exempel:
* aller (all-/aill-, va- och ir-)
* être (ét-, su-/so-/es-/êt- och fu-/fû-) (sv)
- Супплетиви́зм — образование словоизменительной формы некоторого слова уникальным для языка образом (часто — от другого корня и/или при помощи уникального чередования). Такая форма называется супплетивной формой или супплетивом. Например, в русском языке прошедшее время глагола образуется при помощи суффикса -л, добавляемого к основе инфинитива:
* делать — делал,
* сделать — сделал,
* думать — думал,
* знать — знал,
* прясть — прял,
* идти — шёл. В последней паре слово «шёл» является супплетивной формой, так как образовано от другого корня; чередование «ид — ш» в русском языке уникально и выступает только при образовании этой формы (ср. вести — вёл, мести — мёл и т. п.). В языках мира супплетивными обычно оказываются парадигмы немногих самых распространённых слов; глагола 'быть' (ср. рус. быть — я есмь, ты еси, он есть, мы есмы, вы есте, они суть, англ. be — am — is — are), 'идти' (ср. фр. je vais — j'allais — j'irai), существительных (ср. рус. человек — люди, англ. person — people), местоимений (ср. рус. он — его, англ. I — me — mine, нем. ich — meiner), наречий (ср. рус. хорошо — лучше, исп. bien — mejor, англ. good — better). Исторически супплетивизм объясняется как объединение форм двух первоначально разных лексем в одной словоизменительной парадигме (например, он и его — первоначально формы двух разных славянских местоимений; французские основы all-, v- и ir- восходят к трём разным латинским глаголам, ambulare, vadere и ire). (ru)
- 异干互补（英語：Suppletion），又称异干法，即用异干词充当某一词形变化表中的某一个词语。 (zh)
- Суплетивізм — утворення граматичних форм одного й того ж слова від різних основ або коренів. Наприклад:
* брати (недоконаний вид) — взяти (доконаний вид)
* говорити (недоконаний вид) — сказати (доконаний вид) Суплетивізм як єдиний засіб вираження граматичних значень характерний для парадигми особових займенників у індоєвропейських мовах:
* укр. я - мене, вона - її, ми - нас
* нім. Ich - mich, sie - ihr, wir - uns
* англ. I - me, she - her, we - us
* фр. je - me У індоєвропейських мовах суплетивізм також використовується при творенні ступенів порівняння прикметників:
* укр. гарний — кращий
* англ. good — better В українській мові суплетливість виступає найчастіше у відміні займенників (я: мене; ти: тебе; він: його; ми: нас; хто: кого; що: чим), при ступенюванні прикметника (добрий: кращий), при творенні дієслів доконаноного виду (брати: взяти; говорити: сказати) чи їхніх часів (йду: йшов) та множинних форм іменника (дитина: діти). Суплетивність проявляється широко й у давньому називанні деяких чоловічих і жіночих осіб і тварин замість суфіксово-парних відповідників (кінь: кобила, хоч лош-ак: лош-иця; син: дочка, хоч учень: учениця). Суплетивність досліджував Ю. Касім. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Unter Suppletion (von lateinisch supplere ‚ergänzen‘, auch Suppletivismus) versteht man in der Sprachwissenschaft die Bildung verschiedener Wortformen eines Flexionsparadigmas unter Verwendung „verschiedener“ Wurzeln. Im Gegensatz dazu stehen nicht-suppletivische Paradigmen, bei denen alle Formen auf dieselbe Wurzel zurückführbar sind. Suppletivsysteme kommen vor allem bei häufig gebrauchten Wörtern vor. (de)
- Supletismo o flexión heteróclita es un proceso mediante el cual una palabra adopta raíces diferentes para un mismo paradigma, lo que, según la norma general, requeriría únicamente la substitución de un morfo por otro. En español, por ejemplo, se da el caso del verbo ir. En presente de indicativo aparece una forma supletiva "voy", "vas", "va", etc., en vez de derivar las formas directamente de una raíz "i-". Asimismo, el pretérito adopta las formas mediante la raíz "fu-" y no parte de derivados de "vo-/va-", como el presente. (es)
- En morphologie linguistique, on parle de supplétion quand l'ensemble des formes que prend un même mot (ou plus précisément un lemme) dans sa flexion fait intervenir plusieurs radicaux (ou lexèmes), au lieu d'être bâti par modifications d'un unique radical. Il s'agit d'une « irrégularité » en ce qu'elle rend imprévisible la flexion du mot considéré, laquelle doit ainsi être apprise forme par forme. La supplétion est généralement un phénomène assez restreint dans une langue, touchant un petit nombre de mots de haute fréquence. (fr)
- In linguistics and etymology, suppletion is traditionally understood as the use of one word as the inflected form of another word when the two words are not cognate. For those learning a language, suppletive forms will be seen as "irregular" or even "highly irregular". The term "suppletion" implies that a gap in the paradigm was filled by a form "supplied" by a different paradigm. Instances of suppletion are overwhelmingly restricted to the most commonly used lexical items in a language. (en)
- 補充形 (ほじゅうけい、suppletive form) とは、異形態の一種で、他の異形態と音韻的な共通性のないものをいう。 (ja)
- Supletywizm (od łac. suppleō „napełniam, uzupełniam”) – w językoznawstwie i etymologii zjawisko polegające na tworzeniu form fleksyjnych danego wyrazu w oparciu o odmienne tematy fleksyjne. W odróżnieniu od alternacji, która zakłada pokrewieństwo obocznych tematów, supletywizm polega na uzupełnianiu danego paradygmatu formami pochodzącymi z paradygmatu niespokrewnionego. Supletywizm jest zjawiskiem powszechnym i dotyczy najczęściej podstawowych elementów leksyki danego języka. (pl)
- Em linguística e etimologia, o supletismo é tradicionalmente entendido como o uso de uma palavra como a forma flexionada de outra quando as duas não são cognatas. Para quem está aprendendo uma língua, as formas supletivas serão vistas como "irregulares" ou mesmo "altamente irregulares". O termo "supletismo" implica que uma lacuna no paradigma foi preenchida por um formulário "fornecido" por um paradigma diferente. As instâncias de supletismo são predominantemente restritas aos itens lexicais mais comumente usados em um idioma. (pt)
- 异干互补（英語：Suppletion），又称异干法，即用异干词充当某一词形变化表中的某一个词语。 (zh)
- 보충법(補充法, 영어: suppletion)이란 하나의 형태소가 서로 전혀 다른 이형태를 지니는 현상을 가리킨다. 보다 전통적으로는 한 단어가 서로 전혀 다른 어근에서 비롯한 굴절형을 지니는 현상만을 가리켰다. 그러나 최근에 와서는 정의가 확장되어 어원적으로 무관하지 않지만 공시적 음운규칙으로 설명하기 힘든 이형태의 경우나, 실질형태소가 아닌 문법형태소에 대해서도 보충법이라는 용어를 사용하는 경우가 있다. 예를 들어 한국어 동사의 높임말은 동사 어간에 ‘-(으)시’를 붙여 만드는 것이 보통이다. (가다 : 가시다, 보다 : 보시다 따위) 그러나 ‘자다’, ‘죽다’, ‘(음식을) 먹다’의 높임말은 ‘자시다’, ‘죽으시다’, ‘먹으시다’가 아니라 ‘주무시다’, ‘돌아가시다’, ‘잡수시다’로 나타난다. 따라서 ‘자다 : 주무시다’, ‘죽다 : 돌아가시다’, ‘먹다 : 잡수시다’의 관계는 보충법적이라고 할 수 있다. (ko)
- In linguistica, si intende per suppletivismo (o polimorfia lessicale) un fenomeno per cui, nell'ambito di uno stesso paradigma, le diverse forme derivano da radici diverse. Ad esempio, il verbo italiano andare si forma da due diverse basi etimologiche: mentre la prima e la seconda persona plurale seguono coerentemente la base indicata dall'infinito andare (quindi andiamo e andate), le restanti persone ricorrono a forme derivate da una radice "riemersa" dal verbo latino vădĕre, cioè vad-. Questo tipo di suppletivismo è detto "primario" o "forte": tra le varie forme c'è un legame semantico, che formalmente però non ha nessuna evidenza. Quello "secondario" (o "debole") indica che la variazione avviene invece all'interno della medesima radice: così, ad esempio, il verbo italiano dovere present (it)
- Suppletie is in de taalkunde het verschijnsel dat binnen hetzelfde paradigma (meestal is dit een verbuiging of vervoeging) de verschillende vormen niet etymologisch verwant zijn. Dit verschijnsel doet zich meestal alleen voor in een deel van het kernlexicon van een taal. Vaak betreft het in feite restanten van oudere paradigma's met dezelfde of aanverwante functies, die met de nieuwe paradigma's vermengd zijn. (nl)
- Suppletion innebär i språkvetenskapen att en lucka i ett ords böjning fylls av en form vars stam är etymologiskt obesläktad med övriga formers. Ett svenskt ord som har omfattande suppletiv böjning är liten, där tre rötter är inblandade (varav en har två former). Samtliga dessa former är, trots att de inte är bildade till samma rot, varianter av samma lexem:
* lit-/lill-: liten, litet, lille, lilla
* små
* min(d)-: mindre, minst, minsta, minste De två formerna av stammen i böjningen av ett verb som svälja är inte suppletion. Svälj- och sval- är varianter av samma rot. Danska exempel: (sv)
- Супплетиви́зм — образование словоизменительной формы некоторого слова уникальным для языка образом (часто — от другого корня и/или при помощи уникального чередования). Такая форма называется супплетивной формой или супплетивом. Например, в русском языке прошедшее время глагола образуется при помощи суффикса -л, добавляемого к основе инфинитива:
* делать — делал,
* сделать — сделал,
* думать — думал,
* знать — знал,
* прясть — прял,
* идти — шёл. (ru)
- Суплетивізм — утворення граматичних форм одного й того ж слова від різних основ або коренів. Наприклад:
* брати (недоконаний вид) — взяти (доконаний вид)
* говорити (недоконаний вид) — сказати (доконаний вид) Суплетивізм як єдиний засіб вираження граматичних значень характерний для парадигми особових займенників у індоєвропейських мовах:
* укр. я - мене, вона - її, ми - нас
* нім. Ich - mich, sie - ihr, wir - uns
* англ. I - me, she - her, we - us
* фр. je - me У індоєвропейських мовах суплетивізм також використовується при творенні ступенів порівняння прикметників: (uk)
|
