Очікує на перевірку

Wellerman

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Wellerman»
Пісня Натан Еванс
Випущено2021
ЖанрШанті (жанр пісень) і народна пісня
Моваанглійська
ЛейблPolydor Records
Музичне відео
«Wellerman» на YouTube

«Soon May the Wellerman Come» — народна пісня новозеландських китобоїв, більш відома як «Wellerman» (1860-70)[1][2][3]. У пісні, що виникла в Новій Зеландії, часто згадуються «веллермени», кораблі постачання, що належали братам Веллер. Пісня була вперше опублікована в збірці Новозеландських народних пісень в 1973 році. Зміст пісні отримав академічну похвалу як «справжнє культурне вираження експлуатованих робітників, для яких „цукор, чай і ром“ давали такий необхідний перепочинок від важкої роботи і важкої праці повсякденного життя»[4].

У 2020 і 2021 роках нові версії британської музичної фолк-групи Longest Johns і шотландського музиканта Натана Еванса стали вірусними хітами на сайті TikTok, що призвело до «божевілля в соціальних мережах» навколо морських шанті та моряцьких пісень[3][5].

Історія

[ред. | ред. код]

Історія пісні, безпосередньо пов'язана з історією китобійного промислу в Новій Зеландії, простягається з кінця вісімнадцятого століття до 1965 року. У 1831 році англійці, брати Веллер[en] (Едвард, Джордж і Джозеф), які мігрували в Сідней в 1829 році, заснували китобійну станцію в Отакоу[en] (Otakou) недалеко від сучасного Данідіна на Південному острові Нової Зеландії, приблизно за сімнадцять років до першого британського поселення Данідін[1]. Виступаючи на святкуванні століття в 1931 році, генерал-губернатор Нової Зеландії лорд Бледисло (Сер Чарльз Батерст, 1867—1958) згадав, як брати Веллер під час своєї подорожі в Нову Зеландію "принесли на «Люсі Енн» (барк братів Веллер) багато рому і чимало пороху … ". З 1833 року брати Веллер продавали провізію китобоям в Новій Зеландії зі своєї бази в Отаку, яку вони назвали «Отаго» (Otago), що приблизно відповідає вимові місцевих маорі. Їх стали називати « Веллермени» (wellermen)[2]. На відміну від китобійного промислу в Атлантиці і північній частині Тихого океану, китобої Нової Зеландії практикували китобійний промисел з берега, що вимагало від них обробки туш китів на суші[6]. Індустрія залучала в Нову Зеландію китобоїв із різних верств суспільства, включаючи не тільки з Британських островів, але також корінних американців, жителів островів Тихого океану і корінних австралійців. Китобійні судна залежали від хороших відносин з місцевим народом маорі, а китобійна промисловість інтегрувала маорі в світову економіку і призвела до сотень змішаних шлюбів між китобоями і місцевими маорі, включаючи самого Едварда Веллера, який двічі був одружений на жінках маорі зв'язуючи Веллерів з однією з найвідоміших місцевих сімей маорі, Еллісонами.

Вважається, що пісня була написана в Новій Зеландії приблизно в 1860—1870 роках[1]. Хоча її авторство невідоме, вона могла бути написана юнгою або береговим китобоєм[7] і, можливо, служила робочою піснею, яку китобої співали, коли вбивали і розрізали кита[8]. Спочатку вона була зібрана приблизно в 1966 році вчителем музики і укладачем народних пісень з Нової Зеландії Нілом Колкухауном (Neil Colquhoun)[9] у якогось Ф. Р. Вудса (F. R. Woods). Вудс, якому в той час було за 80, нібито чув цю пісню, а також пісню «John Smith A. B.» від свого дядька. Пісня під назвою «Джон Сміт А. Б.»(«John Smith A. B.») була надрукована у випуску The Bulletin за 1904 рік, де її приписують якомусь Д. Х. Роджерсу (D.H. Rogers). Цілком можливо, що Роджерс був дядьком Вудса, і що Роджерс працював юнгою або береговим китобоєм на початку середини 19 століття, склавши обидві пісні в пізніші роки життя і в кінцевому підсумку передавши їх своєму племіннику[2]. У 1973 році «Soon May the Wellerman Come» був включений до збірки Новозеландських народних пісень Колкухауна «Новозеландські народні пісні: пісні молодої країни» (New Zealand Folksongs: Songs of a Young Country)[10].

Синопсис

[ред. | ред. код]

В тексті пісні описується китобійне судно під назвою «The Billy of Tea» (перекладається як „казанок для чаю“) і його полювання на кита. У пісні описується, як команда корабля сподівається, що „веллерман“ (судно братів Веллер, що доставляє провізію новозеландським китобоям) прибуде і принесе їм предмети розкоші, при цьому хор заявляє: „Скоро веллерман прибуде, привезе нам цукор, чай і ром“. Згідно з текстом пісні на вебсайті New Zealand Folk Song, „робітникам на цих китобійних станціях (берегові китобої) не платили зарплату, їм платили одягом, спиртними напоями та тютюном“[2]. В китобійній індустрії Нової Зеландії XIX століття[en] брати Веллер володіли судами, які продавали продукти для китобійних суден[1]. Хор триває, і команда співає в надії, що „одного разу, коли роботу (Tonguing) буде закінчено, ми підемо [в звільнювальну]“» У цьому контексті мається на увазі практика розрізання смужок китового жиру (Ворвань) для перетворення на лій[6].

Запис

[ред. | ред. код]

Пісня часто виконувалася та / або ремікшувалася, з більш ніж 10 записаними виконаннями в період з 1967 по 2005 рік. У 1990 році фолк-тріо з Нової Англії Гордон Бок, Енн Мейо Мьюїр і Ед Трікетт записали версію на своєму диску And So Will We Yet, спродюсованим лейблом Folk-Legacy Records[en] з міста Шарон (Коннектикут) (США)[11]. У 2013 році веллінгтонське товариство морських шанті (Wellington Sea Shanty Society) випустило версію пісні на своєму альбомі Now That's What I Call Sea Shanties Vol. 1[5]. Більш відоме виконання пісні було зроблено фолк-групою The Longest Johns[en] із Брістоля (Англія) в їх збірці морських пісень Between Wind and Water що вийшла у 2018 році[12]. У 2021 році після хвилі виконання в соцмережах (що отримало назву «ShantyTok», Лейк Девінір, член товариства Wellington Sea Shanty Society, помітив, що їхній запис пережив новий сплеск популярності.

Популярні адаптації

[ред. | ред. код]

Версія шотландського музиканта Натана Еванса ще більше підвищила популярність пісні, що призвело до сплеску інтересу до морських шанті, появі безлічі реміксів і нових версій. Версія Еванса отримала високу оцінку за «справжнє почуття стоїчного терпіння», яке привернуло молодих людей в ізоляції, які, як китобої XIX століття «точно так само топчуться на місці»[4]. Через те, що версія Еванса з'явилася на TikTok, тенденція співати і показувати морські шанті, такі як «Soon May the Wellerman Come» в соціальних мережах, отримала назву «ShantyTok»[13]. Пісня, спільно створена Натаном Евансом і реміксерами 220 Kid і Білленом Тедом, досягла 2-го місця (пробувши там кілька тижнів, а всього 7 тижнів в кращій Трійці Top 3), а потім і вершини в офіційному британському хіт-параді синглів UK Singles Chart і 1-го місця з продажу[14]. Нова версія пісні з німецькою групою Santiano вийшла як сингл 19 лютого 2021 року[15].

5 липня 2021 року українська мисткиня Eileen (Олена Андросова) виклала на своєму каналі в youtube під назвою «Підмога» переклад пісні українською у власному виконанні, який за рік набрав понад два мільйони переглядів.[16]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Asbjørn Jøn, A. (2014). The Whale Road: Transitioning from Spiritual Links, to Whaling, to Whale Watching in Aotearoa New Zealand. Australian Folklore. 29: 99. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  2. ↑ а б в г Archer, John (9 вересня 2002). Soon May The Wellerman Come. NZ Folk Song. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 15 січня 2021.
  3. ↑ а б Roberts, Randall (15 січня 2021). Thar she blows up! How sea shanty TikTok took over the internet. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  4. ↑ а б York, Adrian (22 січня 2021). ShantyTok: is the sugar and rum line in Wellerman a reference to slavery?. The Conversation. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
  5. ↑ а б Braae, Alex (14 січня 2021). Ahoy! A sea shanty veteran on why the genre is blowing up on social media. The Spinoff. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
  6. ↑ а б Stevens, Kate (22 січня 2021). The viral 'Wellerman' sea shanty is also a window into the remarkable cross-cultural whaling history of Aotearoa New Zealand. The Conversation. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
  7. ↑ Hunt, Elle (15 січня 2021). The true story behind the viral TikTok sea shanty hit. The Guardian. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.
  8. ↑ Renner, Rebecca (13 січня 2021). Everyone's Singing Sea Shanties (or Are They Whaling Songs?). The New York Times. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
  9. ↑ Reid, Graham (2 жовтня 2012). Neil Colquhoun: Talking Swag (1972). Elsewhere (англ.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 15 січня 2021.
  10. ↑ Colquhoun, Neil (1973). New Zealand Folksongs: Song of a Young Country. Bailey Brothers and Swinfen. с. 10. ISBN 9780561001739. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.
  11. ↑ Bok, Muir, and Trickett, «Soon May the Wellerman Come (Traditional)» And So Will We Yet (CD-116) (Sharon, CT: Folk-Legacy Records, 1990)
  12. ↑ Renner, Rebecca (13 січня 2021). Everyone's Singing Sea Shanties (or Are They Whaling Songs?). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 15 січня 2021.
  13. ↑ Taylor, Alex (22 січня 2021). Sea shanty: Can viral success make a music career?. BBC News (брит.). Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  14. ↑ Nathan Evans, 220 Kid & Billen Ted | full Official Chart History | Official Charts Company. Official Charts Company. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
  15. ↑ Santiano veröffentlichen Seemanns-Shanty "Wellerman" mit Nathan Evans [Santiano releases sea shanty "Wellerman" with Nathan Evans] (нім.). Mitteldeutscher Rundfunk. 16 лютого 2021. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  16. ↑ Wellerman (Sea Shanty) – Cover in Ukrainian – Підмога. YouTube. Eileen. 5 липня 2021. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Wellerman&oldid=41785077