армія УНР

Гай-Нижник П. Військова розвідка і контррозвідка УНР та УД: створення, завдання, діяльність (1918 р.) // Національна спецслужба в українському державотворенні: збірник статей і матеріалів з нагоди 29-ї річниці утворення СБУ. – К.: Прометей, 2021. – С.77–102.

Hai-Nyzhnyk, Pavlo. Separate Corps of Border Guards (1918–1919) // Ukrainian Historical Journal. – 2022. – №2. – Р.61–78.

Гай-Нижник П. Окремий корпус кордонної охорони (1918–1919 рр.) // Український історичний журнал. – 2022. – №2. – С.61–78.

У статті проаналізовано висвітлення сучасними українськими вченими пер-шої більшовицько-української війни (грудень 1917 р.-квітень 1918 р.), яка почалася внаслідок конфлікту між УНР та РСФРР. За добу незалежності України з'явилася чимала кількість наукових досліджень, присвячених цьому протистоянню. Це праці В. Верстюка, О. Бойко, Л. Гарчевої, В. Ешпанова, Я. Тинченка, В. Савченка, В. Солдатенка, С. Литвина, М. Ковальчука та ін. В цій історіографічній розвідці звернена увага на нові підходи та інтерпретації в працях вітчизняних вчених найважливіших подій цієї війни. Досліджено, що в науковій літературі досить детально висвітлено причини першої радянсько-української війни та особливості перебігу подій в кінці 1917 р.-на початку 1918 р., а також важливі мотиви військових невдач національних формувань. Стверджується, що більшість сучасних вітчизняних дослідників роблять висновок про неготовність УНР до війни. В їхніх працях аналізуються причини та наслідки конфлікту між В. Винниченком та С. Петлюрою, заходи останнього з розбудови української армії, його кроки щодо зміцнення обороноздатності України й підготовки до відсічі більшовицької агресії в листопаді-грудні 1917 р. Основну відповідальність за складну ситуацію, що склалася, вчені покладають на В. Винниченка як голову українського уряду, який не спромігся забезпечити оборону України і не підтримував заходи С. Петлюри з організації опору більшовицькому наступу. Спірними у новітніх наукових працях залишаються питання неготовності УНР до війни з РСФРР, її витоки та початок, невдачі в справі створення національної армії. Різняться дум-ки науковців щодо боєздатності військових сил, як українських, так і радянських, їх чисельного складу. Розбіжності у цифрах є досить суттєвими і потребують подальшого уточнення.

Жуковський Олександр. Вспомини часів епохи Великої Східньої Революції початка 1917–19 рр. (Із окопів до Тюрми). Записка книжечка. 1919 рік / Упорядник: Павло Гай-Нижник. – Київ, 2018. – 274 c.

Увазі читача пропонуються спогади Олександра Тимофійовича Жуковського (1884–1925[?]) – громадсько-політичного та військового діяча, члена Українського генерального військового комітету і заступника генерального секретаря військових справ (1917 р.), полковника Армії УНР, військового міністра і міністра флоту УНР (1918 р.), командира Окремого корпусу кордонної охорони і начальника залоги Кам’янця-Подільського (1919 р.), військового аташе УНР у Чехо-Словаччині й ревізора військових місій УНР у Празі, Відні та Берліні (1919–1920 рр.), а також одного з провідних діячів Української партії соціалістів-революціонерів, зокрема її закордонної організації. У серпні 1921 р. він вів перемовини з урядом УСРР щодо повернення віденської групи УПСР на Батьківщину й у 1922 р. повернувся до Радянської України.

Рукописи “Вспоминів” О. Жуковського, що хронологічно охоплюють часоплин від початку 1917 р. і до початку 1919 р., зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України й публікуються вперше; “Записка книжечка” від 1919 року вже друкувалася в основній своїй частині у 80-х рр. ХХ ст. у часописі “Український історик” (США).

Гай-Нижник П. П. Українська морська піхота: історія створення і бойовий шлях (1918–1921 рр.) // Воєнно-історична робота в Військово-Морських Силах. Сучасний стан та перспективи. Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, 12 листопада 2020 року. – Одеса: Інститут Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”, 2020. – C.57–70.