| dbo:abstract
|
- La cavatina (diminutiu del mot italià cavata, extracció) és l'ària amb què es presenten en escena els personatges, i, per tant, també els cantants, en les òperes italianes. En voga sobretot al segle xix, es coneix també com a ària de sortida. L'estructura en dos temps de la cavatina del segle xix, en què s'ha volgut reconèixer un tractament formal característic, és, en realitat, la forma típica de l'ària en l'òpera italiana de la primera meitat de segle. En tot cas, el que requereix una cavatina és una escriptura vocal exigent, que permeti al cantant mostrar les seves habilitats al públic al qual es presenta. En l'òpera francesa del segle xix s'utilitza també, de manera excepcional, el terme "cavatine" (ca)
- Kavatina (italsky cavatina) je druh operní árie, v níž se některá z postav (a tedy i některý z interpretů) objevuje samostatně na jevišti. Tento druh se vysyktoval v italské opeře především v období . V italském prostředí je možné setkat se také s označením aria di sortita. (cs)
- Ο μουσικός όρος καβατίνα χαρακτηρίζει μουσικό μέλος μικρής διάρκειας με το οποίο στο παλαιότερο μελόδραμα (όπερα) τελείωνε συνήθως ένα ρετσιτατίβο. Η καβατίνα ήταν μικρότερης διάρκειας από την άρια λόγω της μεγάλης απλότητάς της, που πλησιάζει περισσότερο προς το λεγόμενο «λιντ» (Lied). Χαρακτηριστικό της καβατίνας είναι η αποφυγή επανάληψης μουσικών φράσεων ή λέξεων. Η σύγχρονη καβατίνα παρουσιάζεται ως αυτοτελές απόσπασμα του μελοδράματος χωρίς ρετσιτατίβο. Ενδεικτικές περιπτώσεις της συγκεκριμένης μουσικής φόρμας αποτελούν το πέμπτο μέρος του Κουαρτέτο εγχόρδων Νο 13 (op. 130) του Μπετόβεν, τα "Se vuol ballare" και "L'ho perduta" από τους Γάμους του Φίγκαρο του Μότσαρτ, καθώς και το "Largo al factotum Della Citta" από τον Κουρέα της Σεβίλλης του Ροσσίνι ή το "Casta Diva" από τη Norma του Μπελίνι. (el)
- Cavatina is a musical term, originally meaning a short song of simple character, without a second strain or any repetition of the air. It is now frequently applied to any simple, melodious air, as distinguished from brilliant arias or recitatives, many of which are part of a larger movement or scena in oratorio or opera. One famous piece that bears the name, although without words, is the 5th movement of Beethoven's String Quartet in B-flat major, Opus 130. "Ecco, ridente in cielo" from Gioachino Rossini's opera The Barber of Seville, "Porgi amor" and "Se vuol ballare" from Mozart's The Marriage of Figaro are also well-known cavatinas. Ralph Vaughan Williams gave the title of "Cavatina" to the 3rd movement of his Symphony no. 8. In opera, the term has been described as: a musical form appearing in operas and occasionally in cantatas and instrumental music....In opera the cavatina is an aria, generally of brilliant character, sung in one or two sections without repeats. It developed in the mid-18th century, coincident with the decline of the previously favoured da capo aria (in which the musical form is ABA, with the repeated A section given improvised variations). Examples occur in the operas of Mozart, Weber, and Rossini. In 19th-century bel canto operas of Bellini, Donizetti, and Verdi the term came to refer to a principal singer’s opening aria, whether in one movement or paired with a contrasting cabaletta. (en)
- Die Cavatine (von italienisch cavatina) ist eine besondere Form der Arie in der Oper. Im 18. Jahrhundert und über Mozart hinaus hat die Cavatine eine einfache, liedhafte Form und einen sanften, gesangvoll lyrischen Charakter. Sie eignete sich besonders dazu, Liebesgefühle oder Sehnsüchte auszudrücken, während in der Arie allgemein auch andere Leidenschaften ausgedrückt werden können (z. B. Freude, Trauer, Wut u. a.) und komplexere Formen vorkommen. Beispiele für den frühen Typus der Cavatina sind das „Saper bramate“ des Grafen im 1. Akt von Paisiellos Barbiere di Siviglia (1782), und Ferrandos „Un’aura amorosa del nostro tesoro“ aus Mozarts Così fan tutte (1790). Mit der Zeit veränderten sich Verwendung und Bezeichnung, und im 19. Jahrhundert wurde der Ausdruck „Cavatina“ von Rossini bereits durchgehend verwendet. Man begann nun, in der italienischen Oper den ersten, ruhigeren und lyrischen Teil einer zweiteiligen Arienform (die grundsätzlich schon zu Mozarts Zeit existierte) als Cavatina zu bezeichnen, während deren zweiter Teil, die Cabaletta, im Allgemeinen ein kontrastierendes schnelleres Tempo und einen heftigeren, „zündenden“ Rhythmus hat und dem Sänger nicht selten Gelegenheit zu virtuosen Demonstrationen gibt. Das Arienpaar Cavatina-Cabaletta wurde durch ein Rezitativ eingeleitet und kann durch einen überleitenden Teil verbunden werden, in dem Platz für dramatische Handlung ist. Das Ganze wurde auch als Scena (von griechisch σκηνή, lat. scena) bezeichnet, was darauf hinweist, dass der Sänger sich allein auf der Bühne befindet. Ein berühmtes Beispiel für eine einfache solistische Cavatina mit Cabaletta aus dem 1. Akt von Verdis La Traviata (1853) ist Violettas: „È strano“ (Rezitativ) – „Ah, fors’è lui“ (Cavatina) – „Follie ..., delirio vano è questo“ (Überleitung) – „Sempre libera“ (Cabaletta). Außerdem können aber auch andere Einzelfiguren (aber nur als untergeordnete Stichwortgeber) und ein Chor beteiligt sein (besonders in Rezitativen, Überleitung und Cabaletta). Ein bekanntes Beispiel einer solchen Scena mit Cavatina und Cabaletta mit Beteiligung anderer Figuren und eines ganzen Chores (sogar in der Cavatine) ist die Auftrittsarie von Bellinis Norma (1831): „Sediziose voci“ (Rezitativ) – „Casta Diva“ (Cavatina) – „Fine al rito“ (Überleitung) – „O bello a me ritorna“ (Cabaletta) (de)
- Cavatina (diminutivo italiano de cavata, el tono producido por un instrumento; en plural, cavatine) es un término musical, originalmente una canción corta de carácter simple, sin una segunda cuerda o cualquier repetición del aria. Se aplica frecuentemente hoy a un simple aire melodioso, distinguiéndolo de las más brillantes aria, recitativo, etcétera, y a menudo forma parte de un movimiento más grande o escena de oratorio u ópera. (es)
- Une cavatine (de l'italien cavare « extraire ») est une courte pièce vocale pour soliste utilisée dans les opéras ou les oratorios du XVIIIe siècle et du XIXe siècle, et qui ne comporte qu'une ou deux sections sans reprises. À l'origine, elle n'était qu'un prolongement plus mélodique du récitatif accompagné, avant l'air proprement dit. Par la suite, elle devint une sorte d'intermédiaire entre l'air et l'arioso (auquel on l'a parfois assimilée), utilisé comme air de présentation. Parmi les cavatines les plus connues : « Casta Diva » dans l'opéra Norma de Vincenzo Bellini (1831), « Salut, demeure chaste et pure » dans Faust de Gounod et « Una voce poco fa » dans Le Barbier de Séville de Rossini. Une autre cavatine célèbre est tirée des Noces de Figaro de Mozart : celle chantée par Barberine au quatrième acte « L'ho perduta, me meschina ». Elle est reprise entre autres dans les films Kaos (1984) des frères Taviani et Les Témoins d'André Téchiné (2007). Dans le domaine de la musique de chambre, Camille Saint-Saëns a composé une Cavatine en ré bémol majeur op.144 pour trombone et piano (1915). (fr)
- La cavatina è l'aria con cui in un'opera lirica italiana ciascun personaggio, e quindi ciascun interprete, si presenta in scena. In voga soprattutto nell'Ottocento, è nota anche come aria di sortita. (it)
- 카바티나(cavatina, 이탈리아어 cavata의 축소형)는 음악 용어로 원래 2절 또는 곡의 반복이 없는 단순한 성격의 짧은 노래이다. 현재 원조 아리아, 서창(敍唱) 등과 구별되어 짧고 곡조가 아름다운 노래에 적용되고, 종종 (聖譚曲) 또는 오페라에서 대규모 악장(樂章)이나 독창의 한 부분을 담당한다. 유명한 카바티나 중 하나로 베토벤 현악 4중주 13번 5번째 악장이 꼽힌다. 근래 들어 유명해진 또 다른 카바티나로 의 1978년 영화 《디어 헌터》의 테마 음악으로 사용된 작곡의 〈카바티나〉를 꼽는다. 조아키노 로시니의 오페라 《세비야의 이발사》 중 〈일꾼을 위해 길을 비켜라〉(Largo al factotum)와 모차르트의 《피가로의 결혼》 중 Se vuol ballare도 카바티나이다. (ko)
- カヴァティーナ（cavatina）は、楽式の一つ。元来はイタリア語で、「楽器が奏でる音色」を意味するカヴァータ（cavata）の縮小形であり、複数形はカヴァティーネ（cavatine）。カヴァティーナとは、元々は第2部や反復部のない、素朴な性格の短い歌曲という意味であったが、現在ではアリアやレチタティーヴォなどと区別して、素朴な旋律をもつ歌謡的な声楽曲という意味に使われる。また、ロマンスと同じく、抒情的な旋律を表現の主体とする小品という意味で、さまざまな作曲家によって器楽曲のカヴァティーナが作曲されてきた。 カヴァティーナの代表は、ベートーヴェンの弦楽四重奏曲第13番の第5楽章である。また、スタンリー・マイヤーズ作曲による映画『ディア・ハンター』のテーマ曲も「カヴァティーナ」のタイトルを持つ楽曲として有名である。
* この記事にはアメリカ合衆国内で著作権が消滅した次の百科事典本文を含む: Chisholm, Hugh, ed. (1911). "Cavatina". Encyclopædia Britannica (英語). 5 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 573. (ja)
- Кавати́на (итал. cavatina, уменьшительное от итал. cavata) — небольшая лирическая оперная ария. Произошла от . С конца XVIII века часто — выходная ария в опере (каватина Фигаро в опере «Севильский цирюльник», каватины Князя, Алеко). Небольшая и несложная песенная форма в небыстром темпе в духе арии с одной нежной темой. В XIX—XX вв. наряду с виртуозной (каватина Розины и др.) распространена каватина созерцательного плана в умеренно-медленном темпе, с песенной мелодикой (две каватины в оратории «Времена года» Й. Гайдна; каватины Агаты, Антониды; каватина Невесты в симфонии-кантате «На поле Куликовом» Шапорина; каватина Тома в опере «Похождения повесы» Стравинского). Некоторые каватины являются развёрнутыми ариями (каватины Людмилы, Кончаковны, Владимира Игоревича). Каватинами иногда называют певучие инструментальные пьесы. (ru)
- Cavatina (kawatina, kawatyna) – krótkie arioso, które w operze i oratorium zamykało recytatyw, szczególnie popularne w XVIII wieku. Cavatina ma niewielkie rozmiary, prostą strukturę, często charakter liryczny. Jest pozbawiona repetycji (jak np. „” w Weselu Figara Mozarta) i zwrotów ornamentalnych. Zasadniczo utrzymana w wolnym tempie, u niektórych twórców (Bellini, Verdi) bywała dwuczęściowa, z drugą częścią wyrazistszą i szybszą. Charakterystycznym przykładem jest kawatina Rozyny „Una voce poco fa” z Cyrulika sewilskiego Rossiniego. Zapewne do najbardziej znanych należą kawatina Księcia „La donna è mobile”z opery Rigoletto Verdiego i „Casta Diva” z Normy Belliniego. W muzyce instrumentalnej nazwę tę wprowadził Ludwig van Beethoven (1770-1827) na określenie piątej (przedostatniej) części w 13. Kwartecie smyczkowym B-dur op. 130. Wśród szerzej znanych kompozycji występuje też w twórczości Joachima Raffa (cavatina na skrzypce i fortepian) i Edmunda Rubbry (Kwartet smyczkowy nr 2). Współcześnie za najbardziej znaną cavatinę instrumentalną uchodzi wykonywana na gitarze klasycznej melodia autorstwa , skomponowana do innego filmu w 1970 r., a następnie wykorzystana jako temat przewodni w filmie Łowca jeleni. (pl)
- Cavatina (it) är en kortare lyrisk, vanligen ackompanjerad aria i operor och oratorier under 1700- och 1800-talen. Cavatinan har enkel tvådelad form och saknar i allmänhet textupprepningar och virtuosa koloraturer. Cavatinor förekommer även bland annat i oratorier som Josef Haydns Årstiderna. Under 1800-talet hördes musikformen som en rent instrumental sats. (sv)
- Каватина (італ. cavatina, зменшувальне від італ. cavata) — назва одного з різновидів оперної арії, зазвичай наспівного ліричного характеру та вільної побудови. Трапляється — рідкісна назва співучої інструментальної п'єси. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Kavatina (italsky cavatina) je druh operní árie, v níž se některá z postav (a tedy i některý z interpretů) objevuje samostatně na jevišti. Tento druh se vysyktoval v italské opeře především v období . V italském prostředí je možné setkat se také s označením aria di sortita. (cs)
- Cavatina (diminutivo italiano de cavata, el tono producido por un instrumento; en plural, cavatine) es un término musical, originalmente una canción corta de carácter simple, sin una segunda cuerda o cualquier repetición del aria. Se aplica frecuentemente hoy a un simple aire melodioso, distinguiéndolo de las más brillantes aria, recitativo, etcétera, y a menudo forma parte de un movimiento más grande o escena de oratorio u ópera. (es)
- La cavatina è l'aria con cui in un'opera lirica italiana ciascun personaggio, e quindi ciascun interprete, si presenta in scena. In voga soprattutto nell'Ottocento, è nota anche come aria di sortita. (it)
- 카바티나(cavatina, 이탈리아어 cavata의 축소형)는 음악 용어로 원래 2절 또는 곡의 반복이 없는 단순한 성격의 짧은 노래이다. 현재 원조 아리아, 서창(敍唱) 등과 구별되어 짧고 곡조가 아름다운 노래에 적용되고, 종종 (聖譚曲) 또는 오페라에서 대규모 악장(樂章)이나 독창의 한 부분을 담당한다. 유명한 카바티나 중 하나로 베토벤 현악 4중주 13번 5번째 악장이 꼽힌다. 근래 들어 유명해진 또 다른 카바티나로 의 1978년 영화 《디어 헌터》의 테마 음악으로 사용된 작곡의 〈카바티나〉를 꼽는다. 조아키노 로시니의 오페라 《세비야의 이발사》 중 〈일꾼을 위해 길을 비켜라〉(Largo al factotum)와 모차르트의 《피가로의 결혼》 중 Se vuol ballare도 카바티나이다. (ko)
- カヴァティーナ（cavatina）は、楽式の一つ。元来はイタリア語で、「楽器が奏でる音色」を意味するカヴァータ（cavata）の縮小形であり、複数形はカヴァティーネ（cavatine）。カヴァティーナとは、元々は第2部や反復部のない、素朴な性格の短い歌曲という意味であったが、現在ではアリアやレチタティーヴォなどと区別して、素朴な旋律をもつ歌謡的な声楽曲という意味に使われる。また、ロマンスと同じく、抒情的な旋律を表現の主体とする小品という意味で、さまざまな作曲家によって器楽曲のカヴァティーナが作曲されてきた。 カヴァティーナの代表は、ベートーヴェンの弦楽四重奏曲第13番の第5楽章である。また、スタンリー・マイヤーズ作曲による映画『ディア・ハンター』のテーマ曲も「カヴァティーナ」のタイトルを持つ楽曲として有名である。
* この記事にはアメリカ合衆国内で著作権が消滅した次の百科事典本文を含む: Chisholm, Hugh, ed. (1911). "Cavatina". Encyclopædia Britannica (英語). 5 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 573. (ja)
- Cavatina (it) är en kortare lyrisk, vanligen ackompanjerad aria i operor och oratorier under 1700- och 1800-talen. Cavatinan har enkel tvådelad form och saknar i allmänhet textupprepningar och virtuosa koloraturer. Cavatinor förekommer även bland annat i oratorier som Josef Haydns Årstiderna. Under 1800-talet hördes musikformen som en rent instrumental sats. (sv)
- Каватина (італ. cavatina, зменшувальне від італ. cavata) — назва одного з різновидів оперної арії, зазвичай наспівного ліричного характеру та вільної побудови. Трапляється — рідкісна назва співучої інструментальної п'єси. (uk)
- La cavatina (diminutiu del mot italià cavata, extracció) és l'ària amb què es presenten en escena els personatges, i, per tant, també els cantants, en les òperes italianes. En voga sobretot al segle xix, es coneix també com a ària de sortida. En l'òpera francesa del segle xix s'utilitza també, de manera excepcional, el terme "cavatine" (ca)
- Ο μουσικός όρος καβατίνα χαρακτηρίζει μουσικό μέλος μικρής διάρκειας με το οποίο στο παλαιότερο μελόδραμα (όπερα) τελείωνε συνήθως ένα ρετσιτατίβο. Η καβατίνα ήταν μικρότερης διάρκειας από την άρια λόγω της μεγάλης απλότητάς της, που πλησιάζει περισσότερο προς το λεγόμενο «λιντ» (Lied). Χαρακτηριστικό της καβατίνας είναι η αποφυγή επανάληψης μουσικών φράσεων ή λέξεων. Η σύγχρονη καβατίνα παρουσιάζεται ως αυτοτελές απόσπασμα του μελοδράματος χωρίς ρετσιτατίβο. (el)
- Cavatina is a musical term, originally meaning a short song of simple character, without a second strain or any repetition of the air. It is now frequently applied to any simple, melodious air, as distinguished from brilliant arias or recitatives, many of which are part of a larger movement or scena in oratorio or opera. In opera, the term has been described as: (en)
- Die Cavatine (von italienisch cavatina) ist eine besondere Form der Arie in der Oper. Im 18. Jahrhundert und über Mozart hinaus hat die Cavatine eine einfache, liedhafte Form und einen sanften, gesangvoll lyrischen Charakter. Sie eignete sich besonders dazu, Liebesgefühle oder Sehnsüchte auszudrücken, während in der Arie allgemein auch andere Leidenschaften ausgedrückt werden können (z. B. Freude, Trauer, Wut u. a.) und komplexere Formen vorkommen. (de)
- Une cavatine (de l'italien cavare « extraire ») est une courte pièce vocale pour soliste utilisée dans les opéras ou les oratorios du XVIIIe siècle et du XIXe siècle, et qui ne comporte qu'une ou deux sections sans reprises. À l'origine, elle n'était qu'un prolongement plus mélodique du récitatif accompagné, avant l'air proprement dit. Par la suite, elle devint une sorte d'intermédiaire entre l'air et l'arioso (auquel on l'a parfois assimilée), utilisé comme air de présentation. (fr)
- Cavatina (kawatina, kawatyna) – krótkie arioso, które w operze i oratorium zamykało recytatyw, szczególnie popularne w XVIII wieku. Cavatina ma niewielkie rozmiary, prostą strukturę, często charakter liryczny. Jest pozbawiona repetycji (jak np. „” w Weselu Figara Mozarta) i zwrotów ornamentalnych. Zasadniczo utrzymana w wolnym tempie, u niektórych twórców (Bellini, Verdi) bywała dwuczęściowa, z drugą częścią wyrazistszą i szybszą. Charakterystycznym przykładem jest kawatina Rozyny „Una voce poco fa” z Cyrulika sewilskiego Rossiniego. Zapewne do najbardziej znanych należą kawatina Księcia „La donna è mobile”z opery Rigoletto Verdiego i „Casta Diva” z Normy Belliniego. (pl)
- Кавати́на (итал. cavatina, уменьшительное от итал. cavata) — небольшая лирическая оперная ария. Произошла от . С конца XVIII века часто — выходная ария в опере (каватина Фигаро в опере «Севильский цирюльник», каватины Князя, Алеко). Небольшая и несложная песенная форма в небыстром темпе в духе арии с одной нежной темой. В XIX—XX вв. наряду с виртуозной (каватина Розины и др.) распространена каватина созерцательного плана в умеренно-медленном темпе, с песенной мелодикой (две каватины в оратории «Времена года» Й. Гайдна; каватины Агаты, Антониды; каватина Невесты в симфонии-кантате «На поле Куликовом» Шапорина; каватина Тома в опере «Похождения повесы» Стравинского). Некоторые каватины являются развёрнутыми ариями (каватины Людмилы, Кончаковны, Владимира Игоревича). Каватинами иногда называю (ru)
|
.jpg=3fwidth=3d300)
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
