| dbo:abstract
|
- Favorit (italsky favorito, francouzsky favori, z latinského favor, přízeň) je označení pro oblíbence, miláčka, chráněnce, osobu zahrnovanou přízní. V historickém kontextu je slovo favorit označení pro oblíbence a důvěrného společníka panovníka či jiné významné osobnosti, která favoritovi prokazuje mimořádnou přízeň. (cs)
- El privat o favorit és un càrrec històric representat per una persona en qui el rei tenia confiança, i que dirigia bona part dels afers de l'Estat. El seu màxim desenvolupament va ser sota els últims reis dels Habsburg al segle xvii. Tot i no ser un càrrec amb nomenament oficial, el privat era el càrrec de major confiança del monarca en qüestions terrenals. Per tant, tenien una gran influència sobre les decisions reials i polítiques. En termes espirituals, en canvi, la persona més important era el confessor reial. La funció d'un favorit era la presa de decisions polítiques de màxim nivell car, més que un conseller, era de fet el que prenia les decisions en lloc del rei en un moment en què la monarquia autoritària havia acaparat un poder immens en la seva figura. Si el rei no podia o no volia governar per ell mateix, era imprescindible que tingués un privat o favorit. Convé evitar l'expressió primer ministre, que en alguna ocasió es va utilitzar a finals del segle xvii per tal de situar el privat per sobre de qualsevol ministre o funcionari, ja que es confon amb el concepte totalment diferent de primer ministre de la monarquia britànica, equivalent al que a Espanya es coneix com a president del consell de ministres, un càrrec propi de la Monarquia Constitucional o Parlamentària que no va existir fins al segle xix. (ca)
- La Favoratulo aŭ Privatulo, en hispana origine valido, privado aŭ favorito, estis politika figuro (la valimiento) propra de la Antikva Reĝimo en la Hispana Monarkio, kiu atingis sian plenecon sub la nomitaj Malgrandaj Habsburgoj en la 17a jarcento. Ĝi ne povas esti konsiderata kiel institucio, pro tio ke en neniu momento oni celis oficialan postenon, ĉar ĝi utilis al la reĝo nur dum ĉi tiu fidis en la persono elektita. Kvankam ne estis posteno kun formala nomumo, tiu de valido estis la posteno de plej granda konfido de la monarko en konkretaj aferoj. Estas grava la nuanco, ĉar la spiritaj temoj estis respondeco de la reĝa konfesisto, figuro de politika graveco neniel disdegnebla. La funkcioj kiujn praktikis la valido estis de maksimuma nivelo en la politika decidado, pli ol konsilisto, ĉar en la praktiko regis en nomo de la reĝo, en momento en kiu la aŭtoritata monarkio koncentris enorman povon en sia figuro. Se la reĝo ne povas aŭ ne volas regi por si mem, estas nepra la valido. Oni uzas kiel sinonimojn la terminojn favorito aŭ privado. Konvenas eviti la terminon ĉefministro kiu en iu okazo (ĉefe fine de la 17a jarcento) oni uzis por loki la favorito-n super ajna alia ministro aŭ funkciulo, sed kiu konfuziĝas kun la tute malsama koncepto de ĉefministro en la brita monarkio ekzemple, ekvivalenta al kio en Hispanio oni nomas prezidanto de la konsilantaro de ministroj, propra posteno de la Konstitucia Monarkio aŭ la Parlamenta Monarkio, ne ekzistanta en Hispanio antaŭ la 19a jarcento. (eo)
- El valido fue una figura política propia del Antiguo Régimen en la Monarquía Hispánica, que alcanzó su plenitud bajo los llamados Austrias menores en el siglo XVII. No puede considerarse como una institución, ya que en ningún momento se trató de un cargo oficial, puesto que únicamente servía al rey mientras este tenía confianza en la persona escogida. No fue algo exclusivo de España, siendo similar el ejercicio del poder por los cardenales Richelieu y Mazarino en el Reino de Francia o por Cecil y Buckingham en el Reino de Inglaterra. Aunque no es un cargo con nombramiento formal, el de valido era el puesto de mayor confianza del monarca en cuestiones temporales. Es importante el matiz, porque las cuestiones espirituales eran competencia del confesor real, figura de importancia política nada desdeñable. Las funciones que ejercía un valido eran las de máximo nivel en la toma de decisiones políticas, no limitadas a las de consejero sino al control y coordinación de la Administración, con lo que en la práctica gobernaba en nombre del rey, en un momento en el que las monarquías autoritarias han concentrado un enorme poder en su figura. Si el rey no puede o no quiere gobernar por sí mismo, es imprescindible el valido. Se utilizan como sinónimo de valido los términos "favorito" o "privado" (y privanza como sinónimo de valimiento). Ninguno de ellos deben confundirse con el cargo de primer ministro, que dirige el gobierno, pero cuya posición no depende de la confianza del rey. (es)
- A favourite (British English) or favorite (American English) was the intimate companion of a ruler or other important person. In post-classical and early-modern Europe, among other times and places, the term was used of individuals delegated significant political power by a ruler. It was especially a phenomenon of the 16th and 17th centuries, when government had become too complex for many hereditary rulers with no great interest in or talent for it, and political institutions were still evolving. From 1600 to 1660 there were particular successions of all-powerful minister-favourites in much of Europe, particularly in Spain, England, France and Sweden. The term is also sometimes employed by writers who want to avoid terms such as "royal mistress", "friend", "companion", or "lover" (of any gender). Several favourites had sexual relations with the monarch (or the monarch's spouse), but the feelings of the monarch for the favourite ran the gamut from simple faith in the favourite's abilities to various degrees of emotional affection and dependence, and sometimes even encompassed sexual infatuation. The term has an inbuilt element of disapproval and is defined by the Oxford English Dictionary as "One who stands unduly high in the favour of a prince", citing Shakespeare: "Like favourites/ Made proud by Princes" (Much Ado about Nothing, 3.1.9). (en)
- Orang kesayangan adalah pengikut setia dari penguasa atau tokoh penting lainnya. Di Eropa pada zaman pasca klasik dan modern awal, istilah tersebut ditujukan kepada orang-orang yang diberi kekuasan politik signifikan oleh seorang penguasa. (in)
- Un favori (de l’Italien favorito : qui plaît le plus ; fém : une favorite) est la personne qui tient le premier rang dans les bonnes grâces de quelqu’un. (fr)
- La favorita (o anche la sua versione maschile favorito) è la persona che gode del massimo favore di un uomo potente, un sovrano o un principe o, come controparte, di una regina o simili. (it)
- 寵臣（ちょうしん、英：favo(u)rite, 仏：Favori，西：Valido）とは、国家統治者のような政治的重要人物と親密な関係にある友人・侍臣のことである。 中近世のヨーロッパでは、時代・地域を問わず、君主から強大な政治権力を委ねられた人物を表す語として使われた。特に16・17世紀には、統治機構が発達途上であるにもかかわらず、国家統治が非常に複雑になったために、世襲君主たちは、統治によほどの関心や能力を持ち合わせた者でない限り、寵臣に政治運営を委ねるようになった。1600年から1660年にかけては、欧州の多くの国で全権を握った寵臣上がりの大臣による権力継承の現象が見られ、それは特にスペイン、イングランド、フランス及びスウェーデンで顕著だった。 寵臣という語はまた時として、君主の「寵姫」、「友人」、「侍臣」あるいは「（同性の）恋人」を指し示す際の言い換えとして利用されることもあった。たしかに一部の寵臣は主君（又はその配偶者）と性的関係を結んでいた。しかし君主が寵臣に抱く感情は、寵臣の能力に対する単純な信頼の段階から、感情的な愛着や依存の段階、さらには性的欲望にかられる段階に至るまで、非常に幅広いものだった。 この語は必ずと言っていいほど否定的な意味合いで使われ、『オックスフォード英語辞典』は「君主の寵愛を得て不当に高い地位にのぼった者」と定義し、ウィリアム・シェイクスピアは「君主の威光を笠に着てふんぞり返る寵臣ども」と形容した（『空騒ぎ』第3幕第1場第9行）。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 총포신 문서를 참고하십시오.) 총신(寵臣, favorite)은 지배자 또는 그 외 중요한 사람에게 특별한 총애를 받는 자를 말한다. 및 중세 유럽 시기에 이 용어는 통치자의 중요한 정치적 권력을 위임받은 개인에게 사용되었다. (ko)
- Faworyt – mniej lub bardziej oficjalny kochanek królowej bądź króla. Również określenie osoby zaufanej, obdarzonej szczególną łaską królewską i zazwyczaj pełniącej funkcję pierwszego ministra lub pierwszej damy dworu. Do historii przeszli liczni faworyci Katarzyny II, między innymi Grigorij Potiomkin i Grigorij Orłow oraz Grigorij Rasputin – faworyt carskiej rodziny Mikołaja II. Jednym z bardziej znanych faworytów królewskich był markiz Cinq Mars, faworyt Ludwika XIII. (pl)
- Um favorito (também chamado valido) é uma pessoa que ocupa o primeiro lugar nas boas graças de alguém. Em escritos históricos, quando usado em referência a uma pessoa, o termo favorito refere-se ao companheiro íntimo de um governante ou pessoa importante. Na Idade Média e início da Idade Moderna na Europa, bem como em outras épocas e lugares, o termo é usado para referir-se a indivíduos a quem mandatários delegaram significativo poder político. É um fenômeno comum durante os séculos XVI e XVII, quando a arte de governar torna-se por demais complexa para muitos governantes hereditários sem grande interesse ou talento para ela, e quando as instituições políticas ainda se encontram em evolução. O período de 1600 a 1660 vê uma sucessão particular de "ministros-favoritos" em grande parte da Europa, particularmente da Espanha, Inglaterra, França e Suécia. O termo também é empregado algumas vezes por escritores conservadores que desejam evitar termos como "amante real", "amigo", "companheiro" ou "amante" de ambos os sexos. Diversos favoritos tiveram relações sexuais com o monarca (ou sua esposa), porém os sentimentos do monarca por seu favorito cobriam uma vasta gama de emoções que ia da simples confiança nas habilidades do favorito, passando por vários graus de afeição e dependência, até o envolvimento sexual. O termo "favorito" possui um elemento embutido de desaprovação e é definido pelo Oxford English Dictionary como "Aquele que permanece indevidamente no alto do favor de um príncipe", citando Shakespeare. (pt)
- En gunstling eller en favorit är en person som en makthavare anser sig ha särskild nytta av, och som själv får en anmärkningsvärd makt. Begreppet har särskilt använts för personer vid kungliga hov under tidigmodern tid – från 1500- till 1700-talet. En gunstling utsätts ofta för avundsjuka och ifrågasätts, i synnerhet om han uppfattas som en ”uppkomling”. Karaktäristiskt för gunstlingen är att han inte sällan kommer långt in i makthavarens privata sfär. Gunstlingen drabbas ibland hårt när majestätet dött eller störtats. (sv)
- Фаворити́зм (фр. favoritisme от лат. favor благосклонность) — социокультурное явление, существовавшее при монарших (королевских, императорских, царских) дворах, главным образом, в Европе эпохи абсолютизма и состоявшее в возвышении конкретного лица или группы лиц в связи с личной благосклонностью к ним монарха. Получил распространение в абсолютных монархиях. Для фаворитизма характерно делегирование некоторых (или даже большинства) полномочий монарха фавориту или его ставленникам, нередко — вопреки или в обход существующих официальных отношений подчинённости, установленных законодательством или традицией.Причина фаворитизма кроется в намерении монарха сосредоточить верховную власть в руках очень небольшой группы людей, не всегда обладавших выдающимися качествами, но лично преданных монарху. Фаворитизм при этом вовсе не обязательно был связан с интимными отношениями монарха (или его супруга/супруги) с фаворитом, как это нередко предстаёт в современных стереотипах. Так, герцог Бекингем, возможно, находился в гомосексуальных отношениях с Яковом I, но оставался вторым человеком в стране и при его сыне Карле I, с которым у него ничего подобного заведомо не было. Сексуальной составляющей не было и в испанской должности «вали́до» (герцог Лерма, граф-герцог де Оливарес), которым короли поручали государственные дела ввиду личной неспособности и склонности к благочестию, и в статусе фаворитов Петра I (Александр Меншиков) или Карла XII (Георг фон Гёрц). Культурные предпосылки наивысшего развития фаворитизма сформировались благодаря распространению идеалов и моральных норм эпохи Просвещения. В XVII—XVIII веках фаворитизм стал вполне обыденным явлением в жизни общества. Во Франции существовало даже понятие «официальная фаворитка», которая от всех прочих отличалась тем, что имела практически неограниченное влияние на короля. Такой фавориткой была, к примеру маркиза де Помпадур. В России своего апогея фаворитизм достиг в правление императрицы Екатерины II Великой, когда он сделался «почти государственным учреждением». Подсчитано, что подарки лишь 11 главным фаворитам Екатерины и расходы на их содержание составили 92 млн. 820 тыс. рублей, что в несколько раз превышало размер годовых расходов государственного бюджета той эпохи и было сопоставимо с суммой внешнего и внутреннего долга Российской империи, образовавшегося к концу её царствования. Подробнее см. статью Коррупция в Российской империи. Тема фаворитизма часто обыгрывается в исторической и псевдоисторической художественной литературе. Примеры — «Виконт де Бражелон» А. Дюма, «Ледяной дом» И. Лажечникова, серия Анны и Сержа Голон «Анжелика». В пьесе Фридриха Шиллера «Коварство и любовь» со всем драматизмом показаны терзания фаворитки и любовницы короля Англии — леди Милфорд. (ru)
- Фаворити́зм — у феодальних державах покровительство з боку монарха, або інших високопоставлених осіб своїм улюбленцям (фаворитам) наданням їм високих посад, титулів, привілеїв. У Європі фаворитизм набув поширення за епохи абсолютизму. Для фаворитизму характерно делегування деяких (або навіть більшості) повноважень монарха фавориту, або його ставленикам.Фаворитизм набув найбільшого поширення при абсолютної монархії. Причина фаворитизму криється в намірі монарха зосередити верховну владу в руках дуже невеликої групи людей, які часто не володіють видатними якостями, проте особисто відданих. Фаворитизм при цьому зовсім не обов'язково був пов'язаний з інтимними стосунками монарха (або його чоловіка / дружини) з фаворитом, як це нерідко постає в сучасних стереотипах. Так, герцоґ Бекінґем, можливо, був фаворитом Якова I, але залишався другою людиною в країні і за його сина Карла I. Сексуальної складової не було і в іспанській посаді «валіде» , яким королі доручали державні справи через особисту нездатність і схильність до благочестя, і в статусі фаворитів Петра I (Франц Лефорт) або Карла XII (Георг Герц). Культурні передумови найвищого розвитку фаворитизму сформувалися завдяки поширенню ідеалів і моральних норм епохи Просвітництва. В XVII–XVIII століттях фаворитизм став цілком повсякденним явищем у житті суспільства. У Франції існувало навіть поняття , яка від всіх інших відрізнялася тим, що мала практично необмежений вплив на короля. Такою фавориткою була, наприклад Маркіза де Помпадур. На Російській імперії свого апогею фаворитизм досяг за правління імператриці Катерини Великої. Тема фаворитизму часто обігрується в історичних і псевдоісторичній літературі. Приклади — «Віконт де Бражелон» О. Дюма, «Крижаний будинок» І. Лажечникова, серія «Анжеліка». У п'єсі Фрідріха Шиллера «Підступність і кохання» з усім драматизмом показані терзання фаворитки — леді Мільфорд. У 1974 році Жан Беренже опублікував в "Annales" фундаментальне дослідження з цього питання "Pour une enquête européenne, l'histoire du ministeriat au XVIIe siècle". На думку Беренже, одночасний успіх міністрів-фаворитів у кількох монархіях 17-го століття не був випадковим, а відображав певні зміни, що відбувалися в той час. Робота J.H. Elliott та Laurence Brockliss (результатом якої стала збірка есе "Світ фаворитів"), присвячена дослідженню питання, висунутого Bérénger, стала найбільш важливим порівняльним дослідженням цієї теми. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Favorit (italsky favorito, francouzsky favori, z latinského favor, přízeň) je označení pro oblíbence, miláčka, chráněnce, osobu zahrnovanou přízní. V historickém kontextu je slovo favorit označení pro oblíbence a důvěrného společníka panovníka či jiné významné osobnosti, která favoritovi prokazuje mimořádnou přízeň. (cs)
- Orang kesayangan adalah pengikut setia dari penguasa atau tokoh penting lainnya. Di Eropa pada zaman pasca klasik dan modern awal, istilah tersebut ditujukan kepada orang-orang yang diberi kekuasan politik signifikan oleh seorang penguasa. (in)
- Un favori (de l’Italien favorito : qui plaît le plus ; fém : une favorite) est la personne qui tient le premier rang dans les bonnes grâces de quelqu’un. (fr)
- La favorita (o anche la sua versione maschile favorito) è la persona che gode del massimo favore di un uomo potente, un sovrano o un principe o, come controparte, di una regina o simili. (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 총포신 문서를 참고하십시오.) 총신(寵臣, favorite)은 지배자 또는 그 외 중요한 사람에게 특별한 총애를 받는 자를 말한다. 및 중세 유럽 시기에 이 용어는 통치자의 중요한 정치적 권력을 위임받은 개인에게 사용되었다. (ko)
- Faworyt – mniej lub bardziej oficjalny kochanek królowej bądź króla. Również określenie osoby zaufanej, obdarzonej szczególną łaską królewską i zazwyczaj pełniącej funkcję pierwszego ministra lub pierwszej damy dworu. Do historii przeszli liczni faworyci Katarzyny II, między innymi Grigorij Potiomkin i Grigorij Orłow oraz Grigorij Rasputin – faworyt carskiej rodziny Mikołaja II. Jednym z bardziej znanych faworytów królewskich był markiz Cinq Mars, faworyt Ludwika XIII. (pl)
- En gunstling eller en favorit är en person som en makthavare anser sig ha särskild nytta av, och som själv får en anmärkningsvärd makt. Begreppet har särskilt använts för personer vid kungliga hov under tidigmodern tid – från 1500- till 1700-talet. En gunstling utsätts ofta för avundsjuka och ifrågasätts, i synnerhet om han uppfattas som en ”uppkomling”. Karaktäristiskt för gunstlingen är att han inte sällan kommer långt in i makthavarens privata sfär. Gunstlingen drabbas ibland hårt när majestätet dött eller störtats. (sv)
- El privat o favorit és un càrrec històric representat per una persona en qui el rei tenia confiança, i que dirigia bona part dels afers de l'Estat. El seu màxim desenvolupament va ser sota els últims reis dels Habsburg al segle xvii. (ca)
- La Favoratulo aŭ Privatulo, en hispana origine valido, privado aŭ favorito, estis politika figuro (la valimiento) propra de la Antikva Reĝimo en la Hispana Monarkio, kiu atingis sian plenecon sub la nomitaj Malgrandaj Habsburgoj en la 17a jarcento. Ĝi ne povas esti konsiderata kiel institucio, pro tio ke en neniu momento oni celis oficialan postenon, ĉar ĝi utilis al la reĝo nur dum ĉi tiu fidis en la persono elektita. (eo)
- A favourite (British English) or favorite (American English) was the intimate companion of a ruler or other important person. In post-classical and early-modern Europe, among other times and places, the term was used of individuals delegated significant political power by a ruler. It was especially a phenomenon of the 16th and 17th centuries, when government had become too complex for many hereditary rulers with no great interest in or talent for it, and political institutions were still evolving. From 1600 to 1660 there were particular successions of all-powerful minister-favourites in much of Europe, particularly in Spain, England, France and Sweden. (en)
- El valido fue una figura política propia del Antiguo Régimen en la Monarquía Hispánica, que alcanzó su plenitud bajo los llamados Austrias menores en el siglo XVII. No puede considerarse como una institución, ya que en ningún momento se trató de un cargo oficial, puesto que únicamente servía al rey mientras este tenía confianza en la persona escogida. No fue algo exclusivo de España, siendo similar el ejercicio del poder por los cardenales Richelieu y Mazarino en el Reino de Francia o por Cecil y Buckingham en el Reino de Inglaterra. (es)
- 寵臣（ちょうしん、英：favo(u)rite, 仏：Favori，西：Valido）とは、国家統治者のような政治的重要人物と親密な関係にある友人・侍臣のことである。 中近世のヨーロッパでは、時代・地域を問わず、君主から強大な政治権力を委ねられた人物を表す語として使われた。特に16・17世紀には、統治機構が発達途上であるにもかかわらず、国家統治が非常に複雑になったために、世襲君主たちは、統治によほどの関心や能力を持ち合わせた者でない限り、寵臣に政治運営を委ねるようになった。1600年から1660年にかけては、欧州の多くの国で全権を握った寵臣上がりの大臣による権力継承の現象が見られ、それは特にスペイン、イングランド、フランス及びスウェーデンで顕著だった。 寵臣という語はまた時として、君主の「寵姫」、「友人」、「侍臣」あるいは「（同性の）恋人」を指し示す際の言い換えとして利用されることもあった。たしかに一部の寵臣は主君（又はその配偶者）と性的関係を結んでいた。しかし君主が寵臣に抱く感情は、寵臣の能力に対する単純な信頼の段階から、感情的な愛着や依存の段階、さらには性的欲望にかられる段階に至るまで、非常に幅広いものだった。 (ja)
- Um favorito (também chamado valido) é uma pessoa que ocupa o primeiro lugar nas boas graças de alguém. Em escritos históricos, quando usado em referência a uma pessoa, o termo favorito refere-se ao companheiro íntimo de um governante ou pessoa importante. Na Idade Média e início da Idade Moderna na Europa, bem como em outras épocas e lugares, o termo é usado para referir-se a indivíduos a quem mandatários delegaram significativo poder político. É um fenômeno comum durante os séculos XVI e XVII, quando a arte de governar torna-se por demais complexa para muitos governantes hereditários sem grande interesse ou talento para ela, e quando as instituições políticas ainda se encontram em evolução. O período de 1600 a 1660 vê uma sucessão particular de "ministros-favoritos" em grande parte da Eur (pt)
- Фаворити́зм (фр. favoritisme от лат. favor благосклонность) — социокультурное явление, существовавшее при монарших (королевских, императорских, царских) дворах, главным образом, в Европе эпохи абсолютизма и состоявшее в возвышении конкретного лица или группы лиц в связи с личной благосклонностью к ним монарха. Получил распространение в абсолютных монархиях. (ru)
- Фаворити́зм — у феодальних державах покровительство з боку монарха, або інших високопоставлених осіб своїм улюбленцям (фаворитам) наданням їм високих посад, титулів, привілеїв. У Європі фаворитизм набув поширення за епохи абсолютизму. Для фаворитизму характерно делегування деяких (або навіть більшості) повноважень монарха фавориту, або його ставленикам.Фаворитизм набув найбільшого поширення при абсолютної монархії. Причина фаворитизму криється в намірі монарха зосередити верховну владу в руках дуже невеликої групи людей, які часто не володіють видатними якостями, проте особисто відданих. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
