Constitutional Law

Невизначеність порядку виконання рішень Конституційного Суду України зумовлює низку критично важливих, але дотепер невирішених питань. Йдеться зокрема про визначення юридично значущих наслідків встановленої неконституційності правового акта повністю чи в окремій частині, застосованого судом при вирішенні справи для постановлених, включно з остаточними, судових рішень.
Низка рішень Конституційного Суду України, якими за короткий проміжок часу було повністю чи в окремому аспекті визнано неконституційними положення Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України, вкотре засвідчила актуальність й практичну значущість належного та збалансованого розв’язання цього завдання.

Lack of a clear procedure for enforcement of decisions of the Constitutional Court of Ukraine causes several critical issues, which still have not been resolved. They include the determination of the legally significant implications of the established unconstitutionality of the completely legal act or a part thereof that has been applied by the court to resolve the dispute, as regards the effective court decisions, including final ones.
A number of the decisions of the Constitutional Court of Ukraine that declared the provisions of the Criminal Code and the Criminal Procedure Code of Ukraine unconstitutional in full or in part over a short time have repeatedly demonstrated the applicability and practical significance of adequate and balanced resolution of the issue.

Конституційне право України: прагматичний курс : навч. посіб. / М. В. Афанасьєва, Ю. Ю. Бальцій, Ю. Д. Батан [та ін.] : за заг. ред. М. В. Афанасьєвої, А. А. Єзерова ; тех. ред. Ю. Д. Батан. - Одеса : Юридична література, 2017. - 256 с.Видання навчального посібника "Конституційне право України: прагматичний курс" спрямоване, передусім, врахувати потребу студентів у лаконічному та водночас комплексному викладенні навчального матеріалу, який би відповідав тематиці програми вступних випробувань з конституційного права України та відображав новітні конституційно-правові перетворення. Цінність даного посібника для вступників полягає в тому, що його структура дозволяє якнайкраще підготуватися до тестування, оскільки включає саме ті теми та питання, які включені до програми вступних випробувань. Крім того, прагматичний курс цінний для студентів 2-го курсу як опорний конспект лекцій при підготовці до практичних занять, а аткож до іспиту з конституційного права України. Навчальний ...

Терлецький Д. С. Стандарти здійснення права на свободу думки і слова в практиці Європейського суду з прав людини / Д. С. Терлецький // Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку держави та права в умовах євроінтеграції : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (20 травня 2016 р., м. Одеса) : у 2 т. Т. 1 / відп. ред. М. В. Афанасьєва. - Одеса : Юридична література, 2016. - С. 265-267

Терлецький Д. С. Конституційно-правове регулювання дії міжнародних договорів в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Д. С. Терлецький; кер. роботи М. П. Орзіх; Нац. ун.-т "Одеська юридична академія". – Одеса, 2007. – 20 с.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Одеська національна юридична академія, Одеса, 2007. На основі системного підходу автор доводить необхідність розширення рамок наукового дослідження і виділення конституційної імплементації міжнародних договорів в цілому як самостійної складової більш загального явища національної імплементації міжнародно-правових норм. У зв’язку з цим комплексно розглядається механізм конституційної імплементації міжнародних договорів, виокремлюються його правова, організаційна та функціональна складові; досліджуються недоліки функціонування механізму конституційної імплементації та пропонуються шляхи їх вирішення. Особливої уваги приділ...

Навчально-методичний посібник підготовлено відповідно до вимог державних освітніх стандартів для викладачів закладів вищої освіти та здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня, що навчаються за спеціальністю 293 «Міжнародне право».

Об’єктивовані Конституцією цінності, не мають сприйматися як лише тільки бажані моральні ідеали чи загальні етичні переконання, оскільки, поєднуючи у своїй природі теологічне з деонтологічним – це поєднання явно виражене в низці положень Конституції – вони іманентно володіють зобов’язальною й обмежувальною обов’язковістю права. Відповідно, суди, які, здійснюючи правосуддя, обов’язково мають оцінювати правові акти, що підлягають застосуванню, на відповідність до Конституції, мусять прагнути витлумачити такі акти в такий спосіб, аби узгодити з Конституцією, а в разі явної й очевидної суперечності, яку не може бути жодним чином узгоджено з Конституцією, – відмовлятися від їхнього застосування і застосовувати норми Конституції як норми прямої дії. Відповідно, ‘для подолання колізій законодавчих приписів ‘важливою є не так наявність конкретної норми Конституції України, яка може собою «підмінити» норму закону, надати перевагу певному закону чи нормі або в інший спосіб вирішити колізійну суперечку, як ціннісна спрямованість конституційних приписів’.

Суб’єкт права на конституційну скаргу, вичерпавши інші засоби юридичного захисту, сумлінно виконавши вимоги при складанні і обґрунтуванні конституційної скарги, не може домогтися змістовного перегляду остаточного судового рішення у власній справі, в якому судом було застосовано визнаний за його скаргою неконституційним закон України або його положення, всупереч прямій вказівці на таку можливість у процесуальному законодавстві України. Такий висновок підтверджується численними судовими рішеннями, ухваленими за наслідками провадження за виключними обставинами. Змістовним уособленням цієї практики слугує справа Скрипки А. В., за чиєю конституційної скаргою (разом зі скаргою Бобиря О. Я.) Конституційний Суд України ухвалив своє перше, історичне, рішення у справах за конституційними скаргами.

Recognizing the significance of historicity and historic nature of constitutionalism, explaining its emergence and development without a historically grounded analysis is implausible. In this article, I seek to demonstrate that the phenomenon of constitutionalism is an achievement of the Modern Period of history and is substantively intertwined with the phenomenon of the modern state, its emergence, and evolution.
Acknowledging the depth, longevity, and contentiousness of the discourse surrounding the concept of the state, I advocate the position that delineating the early, medieval, and modern state as interconnected yet distinct social phenomena, capable of coexisting historically on a global scale, does not negate their shared essential characteristic – the distinctive political organization of society. Furthermore, this perspective corresponds to their empirically validated non-identity. The genesis and progression of the state are neither linear nor exclusive processes. Moreover, the developmental trajectory of the state cannot be unreservedly depicted as an unequivocal and discreet transition from a simpler to a more complex form.
Constitutionalism reaches far deeper than merely opposing a societal system founded on unchecked power. It embodies, at the very least, the establishment and constraint of state authority, hence rendering the limitation of state power a necessary but insufficient hallmark of its essence. This latter aspect entails rejecting the dogmatic validation and formalization of the political authority of those vested with power purportedly by natural means, chance, or coercion. Simultaneously, it involves the recognition and realization of people’s aspiration to establish institutions that facilitate their collaboration and coordination efforts to achieve objectives that they cannot attain individually.
The constitution of the realm of individual freedom is only feasible within a framework that enables and safeguards limited governance, which must concurrently be effective in pursuing objectives of both general and individual significance. This undeniably entails an altered perspective on the state, one that is perceived by individuals not solely, and not even predominantly, as a beast striving for more power that necessitates constant taming. The state also embodies the striving of people to establish institutions that enable their collaboration and harmonization of efforts to fulfil tasks beyond their individual capabilities. A state perceived in this manner cannot practically or normatively evade the resolution of economic, social, and security tasks, notably those linked to poverty, healthcare, education, the environment, and ultimately, military security. Furthermore, it must aspire to address these tasks in the most efficient manner.

Віддаючи належне історизму та історичності конституціоналізму, пояснити виникнення та розвиток якого без історично обґрунтованого аналізу – неможливо, у цій розвідці я прагну показати, що явище конституціоналізму є здобутком Нового періоду історії та змістовно пов’язане із явищем сучасної держави, його виникненням та розвитком.
Усвідомлюючи глибину, тривалість та полемічність дискусії щодо явища держави, я відстоюю позицію, за якою виділення ранньої, середньовічної та сучасної держави як пов’язаних, але окремих соціальних явищ, які у глобальному масштабі можуть співіснувати одне з одним історично, не заперечує їхньої спільної сутнісної ознаки – особливої політичної організації суспільства – і разом з тим відповідає їхній емпірично підтвердженій сутнісній нетотожності. Виникнення та розвиток держави не є ані однолінійним, ані безальтернативним процесом. Ба більше, процес розвитку явища держави так само не може бути беззастережно представлений як однозначно визначений недискретний перехід від більш простої до більш складної форми.
Конституціоналізм сягає значно глибше звичного протиставлення соціальній системі, яка заснована на безмежному свавіллі, та уособлює щонайменше конституювання та обмеження державної влади, і вже тому обмеження державної влади становить необхідну, але недостатню ознаку його сутності. Останнє визначає і заперечення догматичного підтвердження та формалізації політичного авторитету тих, хто наділяється владою ніби природнім шляхом або волею випадку чи насильства, і визнання та здійснення прагнення людей заснувати такі інституції, які уможливлюють їхню співпрацю та узгодження їхніх зусиль задля здійснення тих цілей, яких вони не здатні досягнути поодинці.
Конституювання простору індивідуальної свободи особи є можливим тільки за такого порядку, який уможливлює й убезпечує обмежене правління, яке водночас має бути дієвим при досягненні загально та індивідуально значущих цілей. Це, без сумніву, означає інший погляд на державу, яка сприймається людьми не тільки, і не стільки як звір, який прагне більшої влади і якого потрібно повсякчасно приборкувати. Держава також є уособленням прагнення людей заснувати такі інституції, які уможливлюють їхню співпрацю та узгодження їхніх зусиль задля реалізації тих завдань, яких вони не здатні досягнути поодинці. Сприйнята у такий спосіб держава не може ані фактично, ані нормативно уникати вирішення тих економічних, соціальних і безпекових завдань, які, зокрема, пов’язані із бідністю, охороною здоров’я, освітою, навколишнім середовищем, зрештою, воєнною безпекою; більше того, вона має прагнути вирішити такі завдання у найбільш дієвий спосіб.

Ефективність правління утворює сутнісну складову, дійсну передумову успішної конституційної демократії. Водночас ефективне правління – конституційне зобов’язання демократично обраних законодавчих і виконавчих органів влади здійснювати позитивні Візії майбутнього: конституційний вимір повоєнного відновлення України та європейської інтеграції дії, які спрямовані на користь багатьом щодо тих видів суспільного блага, яких потребують для досягнення колективних дій та які є основоположними для підтримання гідного суспільства – є нормативно опосередкованим. Ефективне правління за умов конституційної демократії постає не як концепція активної позитивної держави, що вимірюється будь-якими цілями правління, а нормативно обмеженими цілями.

Background: The article thoroughly examines the efficacy of constitutional complaints within Ukraine, utilising the Skrypka case as a pivotal illustration. Through comprehensive scrutiny, the authors analysed factual circumstances, national legislative frameworks governing contentious legal issues, and judicial precedents pertinent to the Skrypka case. The authors' contention revolves around the primary role of a constitutional complaint in safeguarding an individual's violated constitutional rights, concurrently serving to fortify the constitutional order of the state. Methods: To comprehensively understand the subject, the authors conducted an in-depth review of relevant court decisions, meticulously analysing the legal arguments presented by judges. Additionally, they examined the positions of knowledgeable scholars to identify and comprehend the current expert assessments and proposals. Results and Conclusions: Through an in-depth review of judicial practices, the article delineates three predominant perspectives regarding the influence of decisions emanating from Ukraine's Constitutional Court subsequent to constitutional complaint reviews on the reevaluation of conclusive court decisions in specific cases: (1) The decisions of the Constitutional Court of Ukraine cannot impact contested legal relationships because these relationships existed prior to the adoption of these decisions by the Constitutional Court of Ukraine; (2) Review under exceptional circumstances is applicable only to decisions where the claims have been fully or partially satisfied (i.e., are subject to execution) but have not yet been enforced; (3) The decisions of the Constitutional Court of Ukraine are primarily significant as rulings of a general nature, establishing legal conclusions for resolving future cases.

На тлі зростаючих побоювань, а подекуди – прямих і далекосяжних звинувачень у неспроможності дієво реагувати на виклики та загрози сучасності, сучасні деспоти – авторитарні лідери по усьому світу, завзято та послідовно використовуючи заради утвердження легітимності набуття і здійснення ними влади юридизовані заходи, прагнуть переконати людей у тому, що тільки «сильні» лідери і, отже,
тільки «сильні» держави – насправді, суто авторитарні – спроможні забезпечити ефективне врядування. Прикметно, що саме обмежене – конституційне й демократичне – правління, прямо чи завуальовано, але цілеспрямовано визначається ними як неефективна форма правління, слабкість якого зумовлена зрештою нормативними та інституціональними обмеженнями організації та
здійснення державної влади.
Для України збройний спротив триваючій російській агресії є єдиним
шляхом виживання у цьому протистоянні, який, щонайменше уи коротко- та середньостроковій перспективі, є нездійсненним без системної й різноманітної підтримки з боку держав-партнерів та міжнародних організацій. Проте для України критично небезпечно зводити протистояння російській агресії тільки до збройного спротиву. Російсько-українська війна в конституційному вимірі буття – це протистояння різних модусів мислення і світосприйняття та різного самоусвідомлення людей і націй. І, переконаний,
адважливим у цьому протистоянні є утвердження дійсної прихильності до конституціоналізму, дієве забезпечення і захист опосередкованих ним цінностей та принципів.

Унесений Президентом України і визначений ним як невідкладний проєкт Закону України «Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України» від 22.01.2024 № 10425, серед іншого, вкотре засвідчив від-сутність в науково-експертній спільноті загальної згоди щодо розуміння однієї із засад конституційного ладу України-принципу єдиного громадянства. Подолати цю невизначеність здатне Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 99 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення статті 4 Конституції України в аспекті положення про те, що в Україні існує єдине громадянство. Однак доводиться констатувати, що розгляд справи Судом триває вже третій рік, а з моменту переходу в закриту частину пленарного засідання для ухвалення рішення станом на кінець березня 2024 року минув майже рік.
Залишаючи осторонь аналіз положень проєкту № 10425, які, всупереч його назві, концептуально спрямовані насамперед на лібералізацію в Україні інституту множинного громадянства, вважаємо за можливе висловити власну позицію щодо смислового значення конституційно визначеного принципу єдиного громадянства. Вирішальним поштовхом тому є глибоке переконання, що будь-яка дискусія щодо доцільності множинного громадянства, зважаючи особливо на виклики розв'язаної проти України гібридної війни, має спиратися на консенсусне розуміння приписів Конституції України. Відповідно, ця доповідь зумовлена прагненням фахово долучитися до формування такого консенсусного розуміння принципу єдиного громадянства.

Батан Ю. Д. Розмежування народовладдя та місцевого самоврядування: практичне значення // Актуальні питання державотворення в Україні : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 20 травня 2016) : у 3 т. Т. 1. – Київ : ВПЦ «Київський університет», 2016. – С. 14 – 15.

Батан Ю. Д. Вікіпедія та навчальний процес у вищих навчальних закладах: стан взаємодії [Електронний ресурс] // Інформаційне суспільство: проблеми та перспективи : Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Одеса, 28 травня 2016). – Одеса : Фенікс, 2016. – С. 12 – 14. – Режим доступу: http://conf.inf.od.ua/doklady-konferentsii/spisok-dokladov-iv-konferentsii-2016-g/92-batan