джерелознавство

У Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (далі – ЦДІАК України) зберігається значна кількість документів з історії Римо-католицької церкви, зокрема, фонди деканатів Луцько-Житомирської дієцезії. Нині серед осіб, які звертаються до архівних джерел, домінує нездоровий утилітарний підхід до архівних документів. Це ставлення торкнулося також фондів деканатів, що використовуються здебільшого дослідниками-генеалогами, яких не цікавить історична наука як така і не турбує стан збереженості документів. Невеликі за обсягом, але яскраві за змістом фонди деканатів являють не аби який інтерес для істориків-джерелознавців.

Монографія присвячена знахідкам дерев’яного посуду в похованнях доби бронзи степової зони Північного Причорномор’я. Особлива увага приділена джерелознавчим проблемам та питанням реконструкції минулого за археологічними даними. Розглянуто технологію деревообробки та проблему існування майстрів-деревообробників за доби бронзи. Основний текст супроводжується короткими нарисами-роздумами авторки про актуальні проблеми археологічної науки. Для археологів, істориків, краєзнавців, студентів вищих навчальних закладів та людей, які цікавляться давниною.

Путова Г. В. Документи з історії родини Булгакових у Центральному державному історичному архіві України, м. Київ та Державному архіві м. Києва: огляд фондів // Михаїл Булґаков. Ідентифікація. Місце. Час: Збірник наукових матеріалів / наук. ред. Г. В. Путова, заг. ред. Л. В. Губіанурі - К., 2017. – С. 71-80.

The Materials of «Complete Collection of Laws of Russian Empire» as a primary sources of the history of the foreign commerce of Southern Ukraine in the last quarter of ХVІІІ – in beginning of XIX centuries. The materials of the archeographic collection of laws of Russian empire are analyzing as a primary sources of the history of development of foreign commerce of Southern Ukraine in the last quarter of ХVІІІ – in beginning of XIX centuries. Regularities of the thematic and chronological distribution of the legislative acts in accordance with particularities of internal and external policy of the government of Russian Empire in the South of Ukraine were elucidated in the article.

У статті проаналізовано комплекс джерел XVI–XVIII ст. – гродські й земські акти. Вони розглядаються як генеалогічне джерело для вивчення родоводів шляхти православного (греко-католицького) віровизнання, яка мешкала на теренах Перемишльської землі. Автор з'ясовував, що вказаний різновид історичних документів є вагомою джерельної базою, пока-зав чинники, які визначали їх повноту та всебічність. Ключові слова: гродські акти, земські акти, шляхта, генеалогія. Джерельна база для дослідження родоводів шляхти православного (згодом унійного) віросповідання XV – початку XX ст. складається з кількох основних груп. Для останніх двох століть це парафіяльні метрики, запроваджені австрійською владою у 1785 р. [12, 13]. Другу групу становлять документи, що утворилися під час процедури підтвердження шляхетського походження та отримання відповідного статусу за нової австрійської влади наприкінці XVIII – на початку XX ст. Матеріал, що міститься в них, дає змогу здійснити генеалогічну реконструкцію до початку XVIII ст. [14] Нарешті, третя група складається з актів гродських і земських судів, що функціонували на території Руського воєводства з 1430-х років і по 1783 р. Брак окремих документів з перших двох комплексів, що хронологічно охоплюють період останніх трьох століть, до певної міри можна компенсувати іншими матеріалами. Адже з періоду австрійського панування в Галичині відклалися архіви багатьох урядових установ – як крайових, так і на місцях. Вони інформують про склад населення краю, його окремих циркулів, повітів, міст та сіл [15]. Однак для XV – початку та середини XVIII ст. такої джерельної бази, здатної за відсутності актів гродсь-ких та земських, замістити їх, нема. Ця обставина зумовлює цінність останніх як генеалогічного джерела для вивчення шляхти православного віровизнання, зокрема Перемишльської землі. Історія функціонування земських і гродських канцелярій та джерелознавчий аналіз документів, що їх вони продукували, були предметом вивчення як українських, так і польських істориків. Наяв-ний нині відповідний науковий доробок, що налічує кількадесят позицій, загалом дає змогу скласти уявлення про те, як створювалася документація гродських і земських установ, які існували в різний час, про її різновиди та їх джерелознавчу

Materials of the Archive of the foreign policy of Russian Empire (Russian Federation) as a source to the history of foreign commerce of the Southern Ukraine in the last quarter of ХVІІІ century. Information possibilities of the revealed in the funds of the Board of the foreign affairs in the Archive of foreign policy of Russian Empire materials for research of the history of foreign commerce of the Southern Ukraine in the last quarter of ХVІІІ century are analysed in the article.

Сьомий хрестовий похід. Посольство Андре Лонжюмо. Політичні обставини поїздки. Структура твору. Джерела твору. Хронологія. Метрологія. Французькі реалії. Руські реалії. Історичні відомості. Географія Євразії. Проблеми перекладу. Епілог. Висновки

Summary
The publication contains a biography of Władzisław (Ladislas) Mickiewicz (1838-1926) – a prominent public and political figure, publisher, translator, and publicist, a son of the great Polish poet Adam Mickiewicz; it contais also a brief analysis of contents of documents, concerning the Mickiewicz family, which are kept in the collection of Central State Archives of Ukraine (Kiev); it represents the most outstanding documents, dedicated to sojourn of Władzisław Mickiewicz in the territory of Ukraine in 1861, as well.

Павел Халебский (Алеппский, 1627 - 1669) - сын и помощник антиохийского патриарха Макария. Он сопровождал Макария в поездке (1652 - 1659) по Молдавии, Валахии, Украине и России и оставил подробное описание всего увиденного, которое является первостепенным историческим источником.

"Ім’я графа Михайла Андрійовича Милорадовича є добре знане будь-кому, хто колись цікавився вітчизняною історією. Проте, нажаль, навіть українським історикам він здебільшого відомий перш за все, як герой війни 1812 року та генерал-губернатор Санкт-Петербурга. Останнім часом у працях києвознавців стали з’являтись згадки про перебування графа Милорадовича у нинішній українській столиці, проте досить побіжні та недостатні для оцінки його дій на посаді київського генерал-губернатора. 14 грудня 2005 року виповнилося 180 років від дня загибелі М. А. Милорадовича, і принагідно хотілося б згадати, чим зобов’язаний Київ цій людині."

У даній публікації представлені документи Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (далі – ЦДІАК) з фонду 442, Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора, що частково розкривають положення римо-католиків на Правобережній Україні у період між двома Польськими повстаннями (1830-1831 та 1863-1864рр.). Вони є характерною ілюстрацією того, як змінювався процес сприйняття російською державою зв’язку між поняттями «католик» та «поляк», і як цей зв’язок поступово набував нового значення для самих поляків, котрі опинилися під владою Російської імперії.

Павло Халебський (Алепський, Алеппський, 1627 – 1669) – син і помічник антіохійського патріарха Макарія. Він супроводжував Макарія у поїздці (1652 – 1659) по Молдавії, Валахії, Україні та Росії і залишив докладний опис всього побаченого, який є першорядним історичним джерелом.

Епістолярна спадщина єпископів Луцьких і Житомирських у фондах Центрального державного історичного архіву України представлена досить широко. В основному вона зосереджена у фонді № 2227, Колекція документів Волинського музею. Документи цього фонду яскраво розкривають історію Луцько-Житомирської дієцезії у ХІХ- на початку ХХ ст. Серед них знаходиться, зокрема, відкритий лист єпископа Луцького і Житомирського Каспера Боровського до міністра віровизнань, опублікований у краківському журналі “Czas” у 1970 р. Він є пам'яткою боротьби католиків Південно-Західного краю за право користування у богослужіннях мовою більшості визнавців, тобто, польською. Ця боротьба була спричинена потребою у ствердженні права національної самоідентифікації та можливості без перешкод визнавати віру своїх предків. Багато ревних пастирів принесли себе у жертву за право вірних залишитися поляками і зберегти дідівську віру. Серед них був єпископ К. Боровський.

The projects and notes about development of foreign commerce in the Southern Ukraine,
in paticular, the Black Sea and Mediterranean Sea regions, in the last quarter of the 18th century are considered in the article. All documents are connected with the official activity of the President of the Commerce-college A. R. Voroncov and are preserved in the Voroncovs Collection in the Russian State Archive of Ancient Acts. Present projects and notes allow to reveal not only prospects, but also some problems in the development of the foreign commerce of the Southern Ukraine in the last quarter of the 18th century

SOURCING ASPECTS OF THE RECONSTRUCTION OF THE EAST-SLAVS ETHNIC HISTORY
IN THE CONTEMPORARY BELARUSIAN HISTORIOGRAPHY
Most contemporary Belarusian scientists, in their attempts to reconstruct both the general ethnogenesis of Slavs and the formation of East Slavic
ethnic communities, not only ignore the existing historiography of these aspects of the past researching, but also have a rather superficial approach to
the analysis of its source aspect. The analysis of the source base of modern Belarusian specialists works, who offer their own versions of reconstruc-
tion the Slavs ethnic history, convinces us that most of them are based on archaeological sources. At the same time, specialists are well aware of their
limitations in ethnological reconstructions. Does not add the optimism the level of textual analysis of the written sources within the modern Belarus-
ian historiography of the Eastern Slavs ethnic history limits. It is also characterized by superficial reviews of problem places in chronicles and the
application of outdated techniques in their interpretations. The contemporary Belarusian historiography of the problem of the Eastern Slavs ethnic
history can t yet boast by a serious source aspect of its development.

"Обсяг документальної спадщини, що має відношення до війни 1812 р., є настільки великим, що донині залишає дослідникам багатий простір для нових відкриттів. Найбільш цінними серед цих документів є ті, що виникли в процесі подій, або безпосередньо після них – щоденники учасників війни, листування, службова документація тощо. Усі ці джерела, незважаючи на суб’єктивність відображення описуваних у них подій, тим не менше, мають надзвичайну цінність. Саме до цієї категорії належить записка М. Б. Барклая-де-Толлі "Изображение военных действий Первой армии в 1812 году".

The article is devoted to the research of the participation of the custom system in the foreign trade in the Azov-Black Sea region. The primary sources concerning the history of the custom line and their informative potentials for study some particularities of the foreign trade in the South of Ukraine (Azov-Black Sea region) are analysed (statistical data, descriptions of the prospects of the development of the foreign trade, problem of the illicit trade, use the foreign trade as a factor of the foreign and international policy).

The creation of the official documentation by the Southern Ukraine' customs (1776 – 1783). The peculiarities and capacity of Southern Ukraine’s custom documents’ creating, directions of the movement of official custom documentation and the basic forms of official custom documentation were determining.

The main stages of existence of Ochakiv port customs, the particularities of the origin of the archive fund of the customs and the information possibilities of the materials keeping in present fund of the State archive Mykolaiv region as sources to the history of the customs of the Southern Ukraine, trade navigation and foreign commerce of the port Ochakiv in the end of XVIII – at the beginning of XIX centuries.