козацтво

Висвітлюється розвиток правового змісту моделей української
державності, обумовлених у договорах Війська Запорозького із
східноєвропейськими державами у другій половині XVII — на початку XVIII століття. Визначено теоретичне підґрунтя та зміст українських конституційно-правових ідей гцодо сутності держави, конституційного ладу та державного устрою. Виокремлено ідеї про новий статус Війська Запорозького у проектах договорів емігрантського уряду з Річчю Посполитою, Російською державою та Кримським ханством. Досліджено теоретико-правове підґрунтя та конституційно-правовий характер положень "Пактів і конституцій законів та вольностей Війська Запорозького..." 1710 року.
У додатку до книги представлено документи, що відображають
політичні й правові ідеї еміграції, а також ідейний контекст розвитку останньої.
Книга адресована юристам, історикам, політологам, а також усім,
хто цікавиться проблемами історії держави і права України, історією політичної та правової думки.

У книзі у перекладі сучасною українською мовою подано одну із визначних пам’яток української духовної літератури XVIII ст. – автобіографічний твір прп. Паїсія Величковського “Повість про святий собор”. Також у книзі вперше оприлюднено документи з архівів України та Афону, у яких висвітлюється діяльність на Афоні, в Греції та Румунії відомого українського святого, культурного і релігійного діяча преподобного Паїсія Величковського.

«Повість» прп. Паїсія Величковського - це унікальний і водночас забутий літературний твір, в якому поєднані майстерність художнього слова, філософські роздуми, духовні настанови, а також історичні та автобіографічні свідчення. У ньому від першої особи розкриваються невідомі досі сторінки історії і побуту українського чернецтва XVIII ст. Цей твір є визначною пам’яткою української і східнослов’янської духовної літератури XVIII ст., залишеною нам у спадок видатним подвижником і просвітителем, значення внеску якого в українську культуру ще належить розкрити й гідно оцінити. Після тривалого забуття ця визначна пам’ятка літератури знову повертається на Батьківщину», - розповів упорядник книги, директор Міжнародного інституту афонської спадщини Сергій Шумило.

За словами автора, у книзі також досліджуються і публікуються українською мовою невідомі раніше листи прп. Паїсія Величковського до київського митрополита Арсенія (Могилянського) і до Кошового отамана Війська Запорізького Петра Калнишевського, виявлені у вітчизняних архівах.

«Вперше публікуються листи преподобного Паїсія, коли він ще був настоятелем стародавнього монастиря Симонорпетра на Афоні. Знайдення цих документів - справжня сенсація. Адже це перші і єдині збережені листи прп. Паїсія, написані ним з Афона. З них ми вперше дізнаємося, що Величковський на Афоні у монастирі Симонопетра намагався створити новий духовний центр слов'янського чернецтва, домігшись передачі цієї стародавньої обителі «малоросійському братству» на «вічні часи», а в облаштуванні її надавали активну допомогу козаки Запорізької Січі і київський митрополит Арсеній (Могилянський)», - повідомив Сергій Шумило.

Книга обсягом 208 сторінок забезпечена великим посилальним апаратом і ілюстративним матеріалом і буде корисна як фахівцям, так і всім, хто цікавиться церковною історією, літературою і богослов'ям.

Преподобний Паїсій Величковський. “Повість про святий собор” та маловідомі листи / Упоряд. та коментарі Шумило С. В. Київ: Видавничий відділ УПЦ, 2016. 207 с. ISBN 978-966-2371-39-0

Статтю присвячено публікації індивідуальних даних чоловічих черепів, а також збірної чоловічої групи зі Степової Наддніпрянщини. В основі дослідження лежать принципи історизму та об’єктивності, було використано загальнонаукові (аналіз і синтез), історичні (порівняльно-історичний), антропологічні та статистичні методи. Черепи вимірювалися за повною краніометричною програмою з використанням стандартної методики Р. Мартіна, згідно з якою вказувалася нумерація ознак. Комп’ютерні програми для реалізації багатовимірного аналізу створили Б. О. та О. Г. Козінцеви.
Мета роботи – ввести у науковий обіг новий матеріал щодо двох черепів запорожців, дати загальну краніологічну характеристику чоловічій вибірці Степової Наддніпрянщини.
За індивідуальними даними встановлено, що череп чоловіка 30–40 рр. з розкопок Д. І. Яворницького 1917 р. в с. Бузівка під шифром: 39494 характеризується брахікранною, високою черепною коробкою. Череп чоловіка 40–50 років з розкопок у Потьомкінському саду під шифром: 39530 характеризується мезокранною та дуже низькою черепною коробкою.
Встановлено, що два чоловічих черепи з розкопок Д. І. Яворницького належать до різних краніологічних типів: виявлено брахікранний широколиций варіант з високою черепною коробкою та мезокранний вузьколиций з низьким черепом, що свідчить про неоднорідність особового складу козаків-запорожців даного регіону.
У цілому чоловіча група Степової Наддніпрянщини належить до великої європеоїдної раси з ознаками певної мінімальної метисації, яка проявилась у брахікранному покажчику черепної коробки, який не був визначальною рисою слов’ян. При порівнянні її за широкою краніометричною програмою методом канонічного багатовимірного аналізу, можна припустити міграцію чоловіків населення до Степової Наддніпрянщини, а також до Орловської губ. з Центральної України.

Плохий пише в свої книжці “Втрачене царство: пошуки імперії та встановлення російської нації”, що саме напередодні "Переяславської угоди" Гетьманщина переговори провадила не лише з Московією та Польщею, але найбільш зацікавлюють це переговори, і найменше про яких написано, то це переговори між Хмельницьким і султаном Османської імперії в 1651 році, і де вони урядово обмінялися посольствами. Турки домовлялися з Хмельницьким як з князем (емір) України, і хотіли такого володарства, якого в той час мала сучасна Молдова та Валахія. Будучи еміром, Хмельницький би правив Україною під сюзеренітетом Блискучої Порти, центрального уряду Османської імперії.

Піддатливе спостереження, що козацькі старшини не приймуть мусульманського Сюзерена, є припущенням. Зрештою, Гетьман Дорошенко провів переговори з султаном Мехмедом IV Османської імперії влітку 1667 року, щоб прийняти Україну під сюзеренітет султана. Мехмед IV пообіцяв відправити Дорошенкови владні символи - клейноди / знаки - і направити повноважного представника на присягу. Після Полтавської битви в 1709 році "Стара Січ" була зруйнована, це твердиня/козацьке селище, на ріці Дніпро, а в середині ріки Кам'янці була збудована ще одна Січ, де в 1711 році - знову зруйнована московськими військами. Козаки тоді перейшли до Кримського ханства (Османська влада), щоб уникнути переслідувань та заснувати Олеську Січ, 1711-1734 роках.  Інший приклад - після знищення Запорозької Січі наказом Катерини II в 1775 році, близько 5,000 Запорозьких козаків, установилися за Дунаєм, Задунайську Січ, під охороною Османського султана.

Наскільки я знаю, в Українськім науковім інституті Гарвардського університету (УНІГУ) не було видано жодної книжки чи монографії на тему переговорів Гетьманщини з Османською Імперією! Незважаючи що там є тюркські фахівці, котрі провели поважний час в османських архівах в Стамбулі.
На щастя, Лариса Гвоздик Пріцак, дружина професора Омеляна Пріцака, першого Михайло Грушевський професора української історії Гарвардського університету, провідним авторитетом тюркських студій, був науковий радник книжки Лариси Гвоздик Пріцак , "Основні міжнародні договори Богдана Хмельницького 1648-1657 рр.". Це чудова наукова історична робота з зовнішньополітичної діяльності українського гетьмана Запорізького війська (Хмельницький). Гетьман уклав з Османською імперією три договори: 1648, 1650 і 1651 рр. Книжка була видана Національною академією наук України (НАН), надрукована, Харківська "Акт", 2003. В “ УНІГУ ” потрібно перекласти цю книжку на англійську мовою! Можна завантажити цю надзвичайну книжку в електронні мережі, під:
<http://history.org.ua/LiberUA/966-7021-70-%D0%A0%D2%90/966-7021-70-%D0%A0%D2%90.pdf>

Кондратьєв І.В.  Любецька шляхта у «лівобережних» планах гетьмана Петра Дорошенка // Гетьман Петро Дорошенко та його доба в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, приуроченої до 350-ї річниці початку гетьманування Петра Дорошенка (16 жовтня 2015 р., м.Київ) / упооряд. Є.Луняк; Музей гетьманства. – Ніжин: НДУ ім. М.Гоголя, 2015. – 362 с. – С.87-94.

Кондратьєв І. Перша Лоєвська битва 1649 р. (спроба узагальнення) // Воєнна історія України. Волинь та Полісся [Текст] : зб. наук. праць за матеріалами Всеукр. наук. військово-історичної конф., 25–26 квітня 2013 р. / Національний військово-історичний музей України.  – К. : Національний військово-історичний музей України, 2013. – 606 с. – С.100-103.

У статті досліджується відображення топонімів Кропивнянщини в антропонімах (іменах особового складу Війська Запорозького) з території одного з стародавніх козацьких полків України – Кропивнянського – у «Реєстрі Всього Війська Запорозького 1649 року»

Ukrainian Cossacks in the intellectual legacy of Ukrainian nationalistic
ideologists of ХХ c.
In this article it was considered the views of Ukrainian nationalistic theorists
on Ukrainian Cossacks and their role in the historical process. Sources of the article are
ideological and geopolitical works of the theorists. It is drawn a significance of such
works to the development of state direction of Ukrainian historiography and researching Cossacks history.

VI International Conference "Archeology and Fortifications of Ukraine" was recently conducted in  Поясний одяг в гардеробі населення українських земель та в костюмі козацтва кінця XVI першої половини XVII ст. / С. Шаменков // «Археологія & Фортифікація України». Збірник матеріалів VІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький О. А., 2016. – С. 198–202
Kamyianets-Podilskyi. Our living history lab was represented by Serhiy Shamenkov, an artist, researcher and reconstructor. In his report, Serhiy presented our view of the problem of reconstructing mens lower body clothing from the end of 16th to the first half of 17th centuries

Кондратьєв І.В. Любецька сотня Чернігівського полку: до питання формування // Розумовські  зустрічі:  збірник  наукових  праць  /  Інститут  законодавства  Верховної  ради  України;  Український інститут  національної  пам‘яті;  Дніпропетровський  регіональний  інститут  державного  управління  Національної  академії державного управління при Президентові Україні; Сіверський центр післядипломної освіти; Сіверський інститут регіональних досліджень. – Чернігів: Сіверський центр післядипломної освіти, 2014. – 278 с. – С. 234-243.

The article analyzes reflections on the child in the most notable works of the 18 th-century Ukrainian historical narrative: the chronicles of Samovidets, Hryhoriy Hrabianka, Samiilo Velychko, and Istoria Rusiv. These works, being the only historical thought reflections of the Hetman State, had no equal. Later they were to become the basis for constructing the modern vision of the Cossack past on the part of 19 th-century Ukrainian historians, writers, and public figures. The focus is on those plots and contexts where the authors addressed children's topics. The 18 th-century vision of childhood is investigated on that basis, along with the impact these stories had on later recipients and the formation of modern ideas about childhood in "old Ukraine". Attempted is also a study of children's topics as a tool for describing and constructing the past in Baroque rhetoric and historical narratives.

У статті проаналізовано залишки людей, похованих в сотенному козацькому містечку Лютенька в XVI-XVII ст. Проведено порівняльний аналіз морфологічних комплексів цієї вибірки з населенням Східної Європи XVI-XX ст. Виявлено, що за даними краніометрії, чоловіча досліджувана серія проявляє подібність до груп з московських південних колоній, а також західних латишів, черепів з сумської групи, білорусами, молдаванами. Своєю чергою жіноча група, за даними краніометрії, також знаходить аналогії з українками східних регіонів, білорусками Полісся, українками із Сум. За даними етнічної краніоскопії, де жінки і чоловіки розглядалися спільно, досліджувана вибірка не знаходить собі подібних на даному етапі дослідження. На черепах з Лютеньки виявлено найбільший відсоток клиноподібного верхньощелепного шва серед Лівобережних груп, який загалом трапляється частіше у європеоїдів, ніж у монголоїдів. Відмічено найнижчі відсотки надорбітних отворів на черепах із Лютеньки з серій, досліджених на сьогодні з території Слобожанщини, що також свідчить про європеоїдність групи.

Батурин займає особливе місце серед історичних міст України: у 1669 – 1708 рр. тут знаходилась резиденція гетьманів Лівобережної України. 2 листопада 1708 р. місто загинуло у полум’ї  Північної війни, що зробило місто еталонною археологічною пам’яткою козацької доби.

Based on the unpublished sources, the article reconstructs the biography of Ostap
Zolotarenko, who was briefly the colonel of Nizhyn in 1668. Among these sources is
the petition of Ostap Zolotarenko which was filed in the Chancellery of Little Russia
presumably in July 1669. Among the most important issues of his biography that have
been resolved in the paper is the problem of the origin of the Nizhyn colonel. Previous
studies used to assume that Ostap Zolotarenko was the son of Vasyl Zolotarenko, but the
author was able to prove that he was the son of Vasyl’s brother, Ivan Zolotarenko.

Кондратьєв І.В. Любецьке староство Київського воєводства Речі Посполитої у війнах з Московською державою (кінець ХVI – перша половина XVII ст.) // Studia internationalia : Материалы IV Международной научной конференции «Западный регион России в международных отношениях X-XX вв.». (1-3 июля 2015 г.). – Брянск: РИО БГУ, 2015. – 344 с. – С.62-67.

Historical geography of ukrainian cosacks' settlings in bessarabian localities during the 18 th-first third of the 19 th centuries Summary T he question about the resettlement of Ukrainian Danubian Cossacks on the territory of Bessarabia in the first third of XIX century is examined in the article. Some stages of massive resettlement can be distinguished in the course of sources analysis. All of them were connected with the Russo-Turkish wars of the end of XVIII-the beginning of XIX centuries. For example, one of the first stages of resettlement was connected with the destruction of Zaporozhian Sich in 1709 and1775, the foundation of Danubian Sich in Dobruja in the end of the 70s years of XVIII century. During this period Ukrainian Cossacks settled along the lower reaches of the rivers Danube and Dniester. The centers of settlements were the Kiliya-Vylkove region on the Dan-ube and the Akkerman and the Soroky on the Dniester. The next stage was marked by the Russo-Turkish wars of 1806-1812 and 1828-1829. The wider resettlement on the whole of Bessarabian territories including the Akkerman, Izmail, Bendery, Kishinev, Orgeyev and other populated localities was observed during this period. In contrast to the previous period Cossacks settled with their families and founded some villages such as Ackmagnit, Starokazach`e, Mychailovka and others. Проблема истории украинского казачества-одна из центральных тем в ис-следованиях, посвященных периоду позднего средневековья и нового времени. Историографическое изучение этой темы довольно значительно, вместе с тем ее освещение, как правило, ограничивалось 1775 г., т.е. ликвидацией Запорожской Сечи, отдавая должное только черноморскому казачеству как продолжателю за-порожских традиций. Задунайское казачество, или так называемые турецкие запорожцы, сформировавшееся уже после 1775 г. в пределах Османской империи, требовало и требует специального изучения с переоценкой их роли и значения во взаимоотношениях двух империй-Российской и Османской. За последнее время появилось достаточно конкретно-исторических и обобщающих работ по истории задунайских турецких запорожцев. Данная публикация представляет собой ис-следование расселения задунайских запорожцев на территории Бессарабии в пери-од когда произошла смена власти на данной територии с османской на российскую.

Стаття присвячена дослідженню кам'яних меморіальних пам'яток XVII-XIX сторіч, розташованих на території південної Київщини та Північної Черкащини, у безпосередній близькості до Трахтемирова – першої столиці українського реєстрового козацтва.

Публикация посвящена продолжающимся работам по исследованию древностей 1 тысячелетия, древнерусского и казацкого времени на многослойном памятнике возле с. Ходосовка к югу от Киева. Анализируются элементы материальной культуры указанных периодов. На памятнике представлены кроме фрагментов посуды указанных эпох бусины, фибулы, ременные накладки, пряслица, кресала, жернова. Изучены остатки жилых и хозяйственных сооружений. Помимо комплекса объектов и находок в целом, как и в предыдущем сезоне, памятник интересен материалами волынцевского типа, присутствие которых на правом берегу Днепра немногочисленно. Древнерусское время и XVII-XVIII вв. представлены находками керамики и вещей.
The publication concerns the соntinuing works in researching antiquities of 1 millennium A.D., Old Russian аnd Kazak times оn the multilayer memorial in the nearbу of Кhodosovka village southward from Kiev. It gives an analysis of the elements of material culture of the said periods of time. A part from dishes fragments of the said epochs, the memorial represents beads, fibulas, belt plates, spins, igniters, and milestones. Неre is given а study of living and economic constructions remains. A part from а complex of objects and finds as а whole, like in the previous season, the memorial presents аn interest in material of Volyntsevo Туре, which is usually rаre оn the right bank of the Dnepr. OId Russian times and XVII-XVII сеnturies are represented with ceramic finds and items.

Cтале поєднання таких символів як спис – кінь – дерево утворює певну систему образів в українському фольклорі. Така система у зразках усної народної творчості формує описи магічних дій або ж задіяна у ритуалі. Якщо ця комбінація образів у наративах отримує вищезгадані функції, то зображення аналогічної в образотворчому фольклорі, ймовірно, також слугує ілюстрацією до магічних і ритуальних дій.

Гай-Нижник П.П. Геополітичний вибір І.Мазепи 1708 р.: особиста інтрига гетьмана чи вимушений крок задля порятунку Батьківщини // Гілея. - 2010. - №37. - C.17-27.

Hai-Nyzhnyk, P.P. Geopolitical choice of I.Mazepa 1708 g.: the personal intrigue of hetman or forced step in the name rescue of Motherland // Hileya. - 2010. - №37. - P.17-27.

Алмазов А. Осада «верхнего земляного города» Нежина во время Украинского восстания 1668 г. [Электронный ресурс] — Режим доступа: http://historians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/1883-aleksandr-almazov-osada-verkhnego-zemlyanogo-goroda-nezhina-vo-vremya-ukrainskogo-vosstaniya-1668-g

У червні-липні 2010 р. cпільна археологічна експедиція Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка та Полтавського краєзнавчого музею провела розкопки на місці Успенської церкви в с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області. Дослідження проводилися під керівництвом к.і.н. О.В. Коваленко [Коваленко, Луговий 2009, 2010, с. 3—5].

Кондратьєв І.В. Універсали українських гетьманів любецькій шляхті // Розумовські зустрічі: збірник наукових праць / Інститут законодавства Верховної ради України; Український інститут національної  пам’яті;  Дніпропетровський  регіональний  інститут  державного  управління  Національної  академії  державного управління при Президентові Україні; Сіверський центр післядипломної освіти;  Сіверський  інститут  регіональних  досліджень.  – Чернігів: Сіверський центр післядипломної освіти, 2015. – Вип. 2. – 274 с. – С. 199-206.

Каюк С. Релігійність фронтирного населення південноукраїнського регіону в останній чверті XVIII - на початку XIX ст. / С. Каюк // Міждисциплінарні гуманітарні студії. Сер. : Історичні науки. - 2017. - Вип. 3. - С. 146. - Режим доступу: http://resource.history.org.ua/publ/mgumstud_2017_3_11

Сечевое устройство запорожцев рассматривается в связи с бытующими в Европе и России политико-правовыми идеями. Указывается  на отсутствие в потестарной организации Сечи институтов, делающих возможным адекватное распознание имперских механизмов властвования и дальнейшую к ним адаптацию.

Гай-Нижник П. Під яким прапором здобувалася й існувала українська державність (Про Державний прапор України на підставі історії та фактів, а не емоцій) // Павло Гай-Нижник – доктор історичних наук. Особистий сайт [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://hai-nyzhnyk.in.ua/doc/2014doc.prapor.php